I.

МЕХАНIКА

4. РОБОТА ЗМІННОЇ СИЛИ

Основні формули
1. Робота, яка виконується де iнтегрування ведеться вздовж
сталою силою, траєкторiї, що позначається бук-
  вою l .
A = Fr = Fr cos ,
3. Середня потужнiсть за
де  – кут мiж напрямками век-
  iнтервал часу t
торiв сили F i перемiщення r . A
2. Робота, що  N = .
t
виконується змiнною силою, 4. Миттєва потужнiсть

A = F ( r ) cos dr , N=
dA
dt
, або N = F cos  .
L

Приклад розв'язання задачі

Тiло ковзає пiд дiєю сили h1 = R( 1 − cos ), h2 = R( 1 − cos  ),
тяжiння по вгнутiй сферичнiй а R – радіус сфери. Тоді
поверхнi з нанесеними градус- A = mgR(cos  − cos ) =
ними мiтками. В початковий мо- + −
мент часу радiус сфери, проведе- = 2mgR sin sin .
2 2
ний через центр маси тiла, утво-
В даному випадку сила
рює з вертикаллю кут  = 80 , а в
тертя змiнна. Елементарна робота
кінцевий момент часу – кут цiєї сили на перемiщеннi dS
 = 20 . Визначити коефiцiєнт
дорівнює
тертя, якщо сила нормального
dA = FТ dS =  mg cos ds =
тиску значно бiльша від доцент-
рової сили. =  mgR cosd
оскiльки dS = Rd .
Розв'язання
Звiдси
Робота проти сили тертя
дорiвнює зменшенню потенцiаль- −

ної енергiї тiла: A = mgR  cos d =


A = mgh1 − mgh2 , де

1
 = mgR(sin + sin  ) = −
 = tg .
+ − 2
= 2 mgR sin cos . Пiдставимо числовi
2 2
Порiвнюючи вирази для значен-
роботи, маємо ня:
− − 80 − 20
sin =  cos .  = tg = tg 30 = 0 ,577.
2 2 2
Звiдси

Задачі контрольної роботи

4.1. Вiтрильник масою m = 2  103 кг пiд дiєю сталої сили

рухається прямолiнiйно, причому залежнiсть координати вiтрильника
вiд часу задається виразом x = At + Bt 2 , де A = 3 м/с, B = 0,5 м/c 2 .
Знайти роботу сили вiтру за промiжок часу вiд t1 = 0 до t 2 = 30 c.
4.2. Сила тяги автомобiля змiнюється з пройденим шляхом за
законом F = B + DS , де B = 8 H , D = 0 ,5 Н . Визначити роботу сили на
м
дiлянцi шляху вiд положення S1 = 2 м до положення S 2 = 10 м.
4.3. Автомобiль рухається пiд дiєю сили тяги, яка змiнюється
залежно вiд пройденого шляху за законом F = B + DS + CS 2 , B = 2 H ,
Н Н
D = 0 ,6 , С = 0,3
. Визначити роботу сили на дiлянцi шляху вiд
м м2
положення S1 = 3км до положення S 2 = 10 км.
4.4. Швидкiсть поїзда, маса якого m = 10 4 кг , змiнюється за
м м
законом  = B + Dt 2 , B = 6 , D = 1 2 . Визначити роботу сили тяги за
c с
промiжок часу вiд t1 = 5 c до t 2 = 30 c.
4.5. Яку роботу потрiбно виконати, щоб витягнути корок з
труби, якщо довжина корка l0 = 5 см, а максимальна сила тертя мiж
корком i трубою дорiвнює FT = 20 H . Стiнки труби стискають корок по
всiй довжинi рiвномiрно.

2
 4.6. Прискорення човна на пiдводних крилах змiнюється за
м 1
законом a = B + DS + CS 2 , де B = 0 ,1 2 , D = 2  10 −4 с −2 , С = 10−6 .
с мс 2
Його маса дорiвнює m = 5  10 3 кг . Знайти роботу з перемiщення човна
на дiлянцi шляху вiд положення S1 = 0 м до положення S 2 = 10 3 м.
4.7. На моторний човен, який рухається на пiвнiч, дiє сила вiтру
F0 = 450 H . Напрямок вiтру змiнюється за законом  = BS , де
1
B = 9  10 − 3 ,  – кут мiж напрямком сили F0 i перемiщенням S . Знайти
м
роботу сили вiтру, якщо його напрямок змiнився з пiвденного на схiдний.
4.8. Велосипедист їде по прямолiнiйнiй дiлянцi шляху. Сила i
напрямок вiтру змiнюються за законами F = F0 + CS ,  = BS , де
Н 1
F0 = 80 Н , C = 0 ,02 , B = 3  10− 2 . Знайти роботу сили вiтру на
м м
дiлянцi шляху вiд положення S1 = 0 м до положення S 2 = 10 3 м.
4.9. Матерiальна точка масою m = 2 кг рухалась пiд дiєю деякої
сили згiдно з рiвнянням x = A + Bt + Ct 2 + Dt 3 , де A = 10 м , B = −2 мм/c,
/с
C = 1м / с2,2 D = −0 ,2 м
м/c / с3.3 Знайти потужнiсть в момент часу t1 = 2 c.
м/c
4.10. Швидкiсть реактивного лiтака на деякiй дiлянцi
змiнюється за законом  = B + CS, де B = 10 / с C = 0 ,09 с −1 . Маса
10мм/c,
лiтака m = 8  10 3 кг . В момент часу t1 = 10 c швидкiсть лiтака
1 = 340 м/c. Знайти роботу двигунiв за промiжок часу вiд t1 = 10 c до
t 2 = 50 c.

7. ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ МОМЕНТУ ІМПУЛЬСУ СИСТЕМИ ТІЛ

Основні формули
1. Закон збереження моменту
імпульсу системи тіл, що оберта-
ються навколо нерухомої осі z :
Lz = J z = const , J 1 z1 = J 22 z
де j z – момент інерцій системи
тіл відносно осі z ;  z – кутова

3
швидкість обертання тіл системи 1 L2
навколо осі z . Ek = J z2 , E k = z
2 2J
2. Кінетична енергія тіла, що
обертається навколо нерухомої де Lz – проекція на вісь z мо-
осі z , менту імпульсу.

Приклад розв'язання задачі

На легкому столику, який
J z1 = J z + J 1 , J z 2 = J z + J 2 .
обертається, стоїть людина і три-
має на випростаних руках на
відстані l1 = 1,5 м одна від одної,
гирі масою m = 4 кг кожна. По-
тім людина зближує гирі до від-
стані l2 = 0,5 м, при цьому кутова
швидкість обертання столика
зростає від рад до
1 = 6
с
рад
 2 = 12 . Визначити момент
с
інерцій тіла людини відносно осі
обертання.
Розв’язання
Людина, що тримає гирі й
обертається на столику, являє со-
бою, разом зі столиком, замкнену
систему. Момент імпульсу сис-
теми повинен мати стале зна-
чення J 11 = J 2 2 .
Момент інерцій системи, яка
розглядається в даній задачі, до-
рівнює сумі моменту інерцій тіла
людини J z відносно осі обер-
тання і моменту інерцій гир в ру-
ках людини:

4
 Вважаючи гирі наближено як звідси
точкові тіла, маємо m( l12 1 − l22 2 )
2 2 J= .
l  l  2(  2 −  1 )
J 1 = 2m  1  , J 2 = 2m  2  ,
2 2 Підставимо числові значення
де m – маса кожної з гир. і проведемо розрахунки:
Отже,
Jz =
(
4 1,5 2  6 − 0 ,5 2  12 )
кг  м 2 =
 2(12 − 6 )
2   2 
 J z + 2 m l1  1 =  J z + 2 m l2   2 ;
 4   4 
  = 3,5 кг  м 2 .

J z ( 2 − 1 ) =
2
(
m 2
)
l1 1 − l22 2 .

Задачі контрольної роботи

7.1. Людина сидить в центрі лави Жуковського, що обертається за
інерцією навколо нерухомої вертикальної осі з частотою n1 = 0 ,5 c −1 . У
витягнутих в сторони руках вона тримає по гирі масою m = 4 кг кожна.
Відстань від кожної гирі до осі обертання l1 = 0 ,7 м. Сумарний момент
інерції тіла людини і лави відносно осі обертання J 0 = 2 кг  м 2 . Людина
притискає гирі до себе так, що відстань від кожної гирі до осі стане
l2 = 0 ,2 м. Визначити роботу A, яку виконає людина.
7.2. На лаві Жуковського стоїть людина і тримає в руках стрижень
вертикально по осі лави. Лава з людиною обертається з кутовою
рад
рад
швидкістю 1 = 4 . Сумарний момент інерцій людини і лави
с
J = 5 кг  м 2 . Довжина стрижня l = 1,8 м, маса m = 6 кг. Вважати, що
центр мас стрижня з людиною знаходиться на осі платформи. З якою
швидкістю  2 буде обертатися лава з людиною, якщо повернути стри-
жень так, щоб він зайняв горизонтальне положення?
7.3. Людина масою m1 = 70 кг, що стоїть на краю горизонтальної
платформи масою m2 = 150 кг, що обертається за інерцією навколо
рад
нерухомої вертикальної осі з кутовою швидкістю , 1 = 2
c
переходить до центра платформи. Вважаючи платформу круглим

5
однорідним диском, а людину точковою масою, визначити, з якою
частотою  2 буде тоді обертатися платформа?
7.4. Два гумові диски з шорсткими поверхнями обертаються навко-
ло осей, що лежать на одній вертикалі, причому площини дисків пара-
лельні. Перший диск має момент інерцій J 1 = 2 кг  м 2 і кутову швид-
рад рад
кість  1 = 3 , другий – J 2 = 0 ,5 кг  м 2 і  2 = 4 . Верхній диск
с c
падає на нижній і з’єднується з ним. Знайти кутову швидкість дисків.
7.5. На краю платформи у вигляді диска, що обертається за інер-
цією навколо вертикальної осі з частотою n1 = 0 ,2cс−-11 , стоїть людина ма-
сою m1 = 80 кг. Коли людина перейшла в центр платформи, вона почала
обертатись з частотою n2 = 0 ,3cс−1-1. Момент інерцій людини розрахувати
як для матеріальної точки. Визначити масу m2 платформи.
7.6. Горизонтальна платформа масою m = 100 кг і радіусом
−1
R = 1,2 м обертається з частотою n1 = 0 ,4 c . У центрі платформи
стоїть людина і тримає у розведених руках гирі. Платформу вважати
однорідним диском. Людина, опустивши руки, зменшує свій момент
інерцій від J 1 = 2 ,94 кг  м 2 до J 2 = 0 ,98 кг  м 2 . З якою частотою n2
буде обертатись платформа?
7.7. На краю платформи масою m1 = 240 кг, що має форму диска і
може обертатись навколо вертикальної осі, стоїть людина масою
m1 = 60 кг. Момент інерції людини розраховувати як для матеріальної
точки. Людина пішла вздовж краю платформи і, обійшовши її, повер-
нулась у вихідну точку на платформі. На який кут  повернулась плат-
форма?
7.8. Платформа у вигляді диска діаметром D = 3 м і масою
m1 = 180 кг може обертатись навколо вертикальної осі. По краю плат-
м
форми пішла людина масою m2 = 70 кг зі швидкістю  = 1,8 від-
с
носно платформи. З якою кутовою швидкість  1 буде обертатись ця
платформа?

30
 7.9. На краю нерухомої лави Жуковського діаметром D = 0 ,8 м і
масою m1 = 6 кг стоїть людина масою m2 = 50 кг . Людина піймала м’яч
мм
масою m = 0 ,4 кг, що летить зі швидкістю  = 5 на неї. Траєкторія
сс
м’яча горизонтальна і проходить на відстані r = 0 ,5 м від осі лави. З
якою кутовою швидкістю  почала обертатись лава?
7.10. Однорідний стрижень завдовжки l = 1,0 м може вільно обер-
татись навколо горизонтальної осі, що проходить через один з його кін-
ців. В другий кінець абсолютно непружно ударяє куля масою
мм
m = 0 ,007 кг, що летіла зі швидкістю  = 360 перпендикулярно
сс
стрижню і його осі. В результаті стрижень відхилився на кут  = 600 .
Визначити масу стрижня.

31
ІІ. МОЛЕКУЛЯРНА ФІЗИКА. ТЕРМОДИНАМІКА

12. ТЕПЛОЄМНІСТЬ ІДЕАЛЬНОГО ГАЗУ

Основні формули
1. Зв'язок між молярною де i – кількість ступенів вільнос-
C і питомою с теплоємностями ті, R – універсальна газова стала.
газу: 3. Питомі теплоємності
C = c , при сталому об'ємі і сталому
де  – молярна маса газу. тиску відповідно дорівнюють:
2. Молярні теплоємності i R i+2 R
cV =  , c p =  .
2  2 
при сталому об'ємі і при сталому 4. Рівняння Майєра
C p − CV = R.
тиску відповідно дорівнюють:

i i+2
CV = R, Cp = R,
2 2

Приклад розв'язання задачі

Знайти питомі теплоємності cV і c p суміші неону і водню. Масові

частки газів відповідно дорівнюють w1 = 0 ,8 і w2 = 0,2 . Питомі
теплоємності неону і водню відповідно дорівнюють
Дж Дж Дж
cV 1 = 6 ,24 , c p1 = 1040 , cV 2 = 10400 ,
кг  К кг  К кг  К
Дж
c p 2 = 1040 .
кг  К
Розв'язання
Кількість теплоти, яка необхідна для нагрівання суміші при
постійному об'ємі на T ,
Q = cV ( m1 + m2 )T ,

32
де cV – питома теплоємність суміші; m1 – маса неону; m2 – маса
водню i
Q = ( cV 1m1 + cV 2 m2 )T .

Прирівнюючи праві частини, отримаємо

cV ( m1 + m2 ) = cV 1m1 + cV 2 m2 ,
звідси
m1 m2
cV = cV 1 + cV 2 =
m1 + m2 m1 + m2
= cV 1 w1 + cV 2 w2 ,
m1 m2
де w1 = ; w2 = – масові частки неону і водню.
m1 + m2 m1 + m2
Підставимо числові значення:
cV = 624  0,8 + 10400 0,2 =
 Дж 
= 2580   .
 кг  К 
Аналогічно,
c p = c p1 w1 + c p 2 w2
і
c p = 1040  0 ,8 + 14600  0 ,2 =
 Дж 
= 3730   .
 кг  К 

39
 30

Задачі контрольної роботи

12.1. Знайти питомі теплоємності ідеального газу при постійному тиску та постійному об'ємі, якщо
кг
C p / CV = 1,4 , а молярна маса  = 28  10 − 3 .
моль
12.2. Знайти відношення C p / CV для суміші  1 = 1 моля гелію та  2 = 0 ,5 моля кисню.
12.3. При температурі T = 480 К газ масою m = 2 ,5 кг займає об'єм

V = 0 ,8 м 3 . Обчислити тиск газу, якщо питома теплоємність c p = 519 Дж і C p / CV = 1,67.

кг  К
12.4. Газ ацетон при температурі T = 473 К має питому теплоємність при постійному тиску
Дж 5
c p = 1787 . Визначити відношення C p / CV , якщо тиск газу p = 1,8  10 Па .
кг  К
12.5. Деякий газ за нормальних фізичних умов ( T = 273 К , p = 101325Па) має густину
кг
 = 0 ,0894 . Визначити питомі теплоємності газу с p і сV .
м3
Дж
12.6. Питома теплоємність деякого двоатомного газу c p = 14 ,7 . Знайти молярну масу цього
кг  К
газу.
Дж
12.7. Різниця питомих теплоємностей с p – сV деякого двоатомного газу дорівнює 260 .
кг  К
Знайти молярну масу газу і його питомі теплоємності с p і сV .
12.8. Знайти питому теплоємність сV суміші газів, що містить V1 = 5 л водню і V2 = 3 л гелію.
Гази знаходяться в однакових умовах.
12.9. Знайти питому теплоємність с p суміші кисню і азоту, якщо кількість речовини першої
компоненти v1 = 2 моль, а кількість речовини другої компоненти v2 = 4 моль.
12.10. Знайти відношення C p / CV для газової суміші, що складається з маси m1 = 8  10 −3 кг гелію і
маси m2 = 16  10 −3 кг кисню.

39
 31

14. АДІАБАТНИЙ ПРОЦЕС

Основні формули

1. Рівняння Пуассона
pV  = const ,
Cp i+2
де  = = – показник адіабати.
CV i
2. Зв'язок між початковими і
кінцевими значеннями параметрів станів газу при адіабатному процесі:
  −1
p2  V1  T2  V1 
=  ; =  ;
p1  V2  T1  V2 
 −1
T2  p2  
=  .
T1  p1 
3. Робота при адіабатному процесі:
m
A= CV ( T1 − T2 ) = CV ( T1 − T2 ),


 −1 
RT1 m   V1 
A=  1 −   ,
 − 1    V2  
 
RT1 m  T2 
A=   1 − ,
 − 1   T1 
p1V1 T1 − T2
A=  .
 −1 T1

Приклад розв'язання задачі

У циліндрі під поршнем знаходиться водень масою m = 0 ,02кгкг при температурі T1 = 300 К . Водень
почав розширюватися адіабатно, збільшив свій об'єм у п'ять разів, а потім був стиснений ізотермічно, при-
чому об'єм газу зменшився у п'ять разів. Знайти температуру в кінці адіабатного розширення і роботу, яка
виконана газом.
Розв'язання
Температури і об'єми газу, що бере участь в адіабатному процесі, зв'язані між собою:
 −1
T2  V1 
=  ,
T1  V2 
i+2
де  – показник адіабати, для водню  = = 1,4 .
і
Звідси отримуємо вираз для кінцевої температури:

 −1
V 
T2 = T1  1 
 .
 V2 
Підставимо числові значення:
1,4 − 1 0 ,4
1 1
T2 = 300  K = 300  K.
5 5

39
 32

Прологарифмуємо обидві частини:

lg T2 = lg 300 + 0 ,4(lg 1 − lg 5 ) =
= 2 ,477 + 0 ,4( −0 ,699 ) = 2 ,197.
За таблицею антилогарифмів
T2 = 157 K .
Робота A1 газу при адіабатному розширенні
m
A1 = CV ( T1 − T2 ) =

m i
= R( T1 − T2 ).
 2
Підставимо числові значення:

0 ,02 5
A1 = 8 ,31( 300 − 157 ) =
2  10 − 3 2
= 29 ,8 (кДж ) .
Робота газу при ізотермічному стисканні

m V2
A2 = RT2 ln i
 V1
0 ,02 1
A2 = −3
8 ,31  157 ln =
2  10 5
= −21 (кДж ) .

Знак "мінус" вказує на те, що під час стискання газу роботу виконано зовнішніми силами.

Загальна робота
A = A1 + A2
i
A = 29,8 − 21 = 8 ,8 (кДж ) .

Задачі контрольної роботи

14.1. При адіабатному розширенні m = 0 ,02 кг азоту, що має температуру T = 300 К , об'єм
збільшився в 10 разів. Обчислити кінцеву температуру газу та роботу розширення.
14.2. До якої температури охолоне водень, якщо його об'єм при адіабатному розширенні
збільшиться в 10 разів, враховуючи, що його початкова температура була T = 290 К?
14.3. Ідеальний газ один раз стискають ізотермічно, а другий – адіабатно. Знайти співвідношення
тисків після зменшення об'ємів удвічі та співвідношення об'ємів після збільшення тисків удвічі.
14.4. При адіабатному розширенні m = 8 кг кисню, взятого при T = 293 К , було виконано роботу,
що дорівнює A = 200 кДж . Знайти температуру кисню після розширення.
14.5. Після адіабатного стиску m = 7 кг азоту, що мав температуру T1 = 260 К і об'єм V = 0 ,2 м 3 ,
його температура стала T2 = 500 К . Який став тиск азоту після стискання? Яку роботу було виконано під
час стискання газу?
14.6. При адіабатному стисканні тиск повітря зріс від p1 = 50 кПа до p2 = 0 ,5 мПа . Потім при
незмінному об'ємі температура повітря була понижена до початкової. Визначити тиск газу в кінці процесу.
14.7. При адіабатному розширенні вуглекислого газу з кількістю речовини v = 2 моль його
температура понизилась на T = 20 К . Яку роботу виконав газ?
14.8. Аргон масою m = 0 ,4 кг , що був при температурі T1 = 300 К та тиску p1 = 1  10 5 Па ,
адіабатно стискають до тиску p 2 = 1  107 Па . Знайти температуру газу в кінці стискання, відношення
кг
початкового та кінцевого об'ємів газу і виконану газом роботу.  = 40  10 − 3 .
моль

39
 33

14.9. Азот, що знаходився при температурі T = 200 K , адіабатно розширився. В результаті цього
об'єм газу збільшився в n = 3 рази, а внутрішня енергія зменшилась на U = 2 кДж . Визначити масу
m азоту.
14.10. При адіабатному розширенні кисню, початкова температура якого T1 = 300 K , внутрішня
енергія зменшилась на U = 8 ,8 кДж , а його об’єм збільшився в n = 10 разів. Визначити масу m кисню.

12. ЕЛЕКТРОСТАТИЧНЕ ПОЛЕ У ВАКУУМІ

Основні формули

1. Закон Кулона
q1 q 2 q1 q 2
F = = ,
r 2
40 r 2
де к = 9109 Нм2/Кл2; 0 = 8,8510-12Ф/м; r – відстань між точковими зарядами q1 і q2.
2. Напруженість електричного поля

 F
E= ,
q0

де F – сила, з якою електричне поле діє на пробний заряд q0 , внесений у певну точку.
3. Напруженість електричного поля точкового заряду q

q q
E = = .
r 2
40 r 2

4. Лінійна густина заряду

dq
= .
dl
5. Поверхнева густина заряду
dq
= .
dS
6. Об’ємна густина заряду
dq
= .
dV

7. Потік вектора напруженості E через поверхню S :
Ф =  E n dS ,
S

де En – проекція вектора E на нормаль до елемента поверхні dS.

8. Теорема Остроградського – Гаусса для потоку вектора E через довільну замкнену поверхню S
1 N
 E n dS =  qi . 0 i =1
S

9. Напруженість поля, створеного:

а) нескінченною рівномірно зарядженою площиною

E= ;
2 0
б) нескінченно довгою рівномірно зарядженою ниткою на відстані r від неї
2
E = ;
r
в) рівномірно зарядженою сферичною поверхнею радіусом R на відстані r від її центра

39
 34

q
E = , якщо r  R;
r2
E = 0, якщо r  R.
г) рівномірно зарядженою кулею радіусом R на відстані r від її центра
q
E =  2 , якщо r  R;
r
qr
E =  3 , якщо r  R.
R
10. Потенціал електростатичного поля
Wp
= ,
q0
де Wp – потенціальна енергія пробного заряду q0 у певній точці.
11. Потенціал електростатичного поля точкового заряду q на відстані r від нього
q q
 = = .
r 40 r
12. Робота сил електростатичного поля
A = q ( 1 −  2 ) .

13. Взаємозв’язок потенціалу  з напруженістю E електричного поля

E = − grad ;  1 −  2 =  E  d.
1− 2

12.1. Заряд q1 = 0,1 мкКл рівномірно розподілений уздовж тонкого стрижня довжиною L = 0,06 м. На
продовженні осі стрижня на відстані ℓ = 0,05 м від його середини знаходиться точковий заряд q2 = 2
нКл. Визначити силу F, з якою заряд стрижня взаємодіє із зарядом q2.
12.2. Тонкий стрижень довжиною L = 0,25 м має рівномірно розподілений заряд з лінійною густиною τ =
2,5 нКл/м. На продовженні осі стрижня на відстані ℓ = 0,05 м від ближчого його кінця міститься
точковий заряд q1, який взаємодіє з стрижнем із силою
F = 10 мкН. Знайти величину заряду q1.
12.3. Тонкий стрижень довжиною L = 0,08 м має заряд, який рівномірно розподілений по довжині стрижня з
лінійною густиною τ = 3 мкКл/м. На відстані ℓ = 0,03 м від стрижня знаходиться точковий заряд
q1 = 8,85 нКл, який рівновіддалений від кінців стрижня. Визначити силу F взаємодій заряду q1 із
зарядом стрижня.

12.4. Тонкий нескінченно довгий дріт зігнутий під кутом  = 90о. Дріт рівномірно заряджений з лінійною
густиною τ = 0,5 мкКл/м. Точковий заряд q = 0,2 мкКл розміщений на продовженні однієї із сторін і
віддалений від вершини кута на ℓ = 0,4 м. Обчислити силу F, що діє на точковий заряд.
12.5. Тонке кільце радіусом R = 0,04 м має рівномірно розподілений заряд q1 = 40 нКл. На перпендикулярі до
площини кільця, який проведений із центра кільця, знаходиться точковий заряд q2 = 5 нКл на віддалі h =
0,03 м від центра. Визначити силу F, що діє з боку зарядженого кільця на заряд q2.
12.6. Тонка дротина рівномірно заряджена зарядом q = 20 нКл. Знайти напруженість електричного поля Е в
точці, яка розміщена на відстані ℓ = 0,40 м від кінців дротини і на відстані ℓ0 = 0,15 м від її середини.
12.7. Кільце з тонкого дроту рівномірно заряджене негативним зарядом
q = –10,2 нКл. Радіус кільця R = 0,20 м. Визначити напруженість Е електричного поля на осі кільця в
точках, що розташовані від центра кільця на відстанях h1 = 0 м і h2 = 0,12 м.
12.8. Кільце з тонкого дроту рівномірно заряджене певним зарядом. Радіус кільця R = 0,17 м. Визначити,
на якій відстані hm від центра кільця знаходиться точка на осі кільця, в якій напруженість
електричного поля буде максимальною.

39
 35

12.9. Диск радіусом R = 0,24 м заряджено рівномірно з поверхневою густиною σ = 2,5 мкКл/м2. Знайти
напруженість Е поля в точці, яка знаходиться на перпендикулярі до диска, що проходить через його
центр, на відстані h = 0,12 м від диска.
12.10. На двох нескінченних паралельних площинах рівномірно розподілені заряди з поверхневими
густинами σ1 =17,7 нКл/м2 і σ2 =
= 53,1 нКл/м2. Використовуючи теорему Остроградського – Гаусса, розрахувати напруженість Е поля між
площинами.

39
 36

13. ЕЛЕКТРОЄМНІСТЬ. КОНДЕНСАТОРИ

Основні формули

1. Електроємність відокремленого провідника

q
C= ,

де  – потенціал провідника, який має заряд q.
2. Електроємність сфери, радіус якої R
C = 40 R,
де  – діелектрична проникність середовища, яке оточує сферу.
3. Електроємність конденсатора
q q
C= = ,
1 −  2 U
де U = 1 – 2 – різниця потенціалів між обкладками конденсатора.
4. Електроємність:
а) плоского конденсатора
 S
C= 0 ,
d
де  – діелектрична проникність діелектрика, що є між обкладками конденсатора; S – площа кожної
пластини конденсатора; d – відстань між ними;
б) сферичного конденсатора
40 R1 R2
C= ,
R2 − R1
де R1, R2 – радіуси сферичних обкладок конденсатора;
в) циліндричного конденсатора
20 L
C= ,
R
ln 1
R2
де L – довжина циліндричних обкладок, радіуси яких R1 і R2 .
5. Електроємність послідовно з’єднаних конденсаторів
n
= .
1 1
C i =1 Ci
6. Електроємність паралельно з’єднаних конденсаторів
n
C =  Ci .
i =1
7. Енергія зарядженого конденсатора
CU 2 q2 qU
W = = = .
2 2C 2
8. Об’ємна густина енергії електричного поля
 E 2 ED D2
w= 0 = = ,
2 2 2 0
де D – електричне зміщення.

13.1. Плоский конденсатор заповнений трьома шарами діелектриків, товщини яких дорівнюють відповідно: d1
= 6 мм, d2 = 2 мм, d3 = 5 мм,

39
 37

а діелектрична проникність 1 = 7,0, 2 = 2,0 і 3 = 5,0. До конденсатора прикладено різницю

потенціалів U = 100 В. Визначити напруженість електричного поля Е в кожному шарі.
13.2. Відстань між пластинами плоского конденсатора d0 = 5 мм, різниця потенціалів U = 150 В. На нижній
пластині лежить плитка парафіну товщиною d = 4 мм. Діелектрична проникність парафіну  = 2.
Знайти поверхневу густину σ´ зв’язаних зарядів парафінової плитки.
13.3. Простір між пластинами плоского конденсатора заповнений діелектриком з діелектричною
проникністю  = 6. Відстань між пластинами d = 6 мм. Між пластинами створено різницю по-
тенціалів U = 1200 В. Визначити напруженість Е поля в діелектрику, поверхневу густину σ заряду на
пластинах конденсатора, поверхневу густину σ´ заряду на діелектрику, діелектричну сприйнятливість
.
13.4. У гасі, діелектрична проникність якого  = 2, на глибині h = 3 см від поверхні міститься точковий заряд
q = 19 нКл. Обчислити густину σ зарядів на поверхні гасу над зарядом і на відстані ℓ = 5 см від
заряду.
13.5. Відстань між пластинами плоского конденсатора d = 2,9 мм, площа пластин S = 40 см2. В просторі
між пластинами конденсатора розміщено два шари діелектриків. Товщина першого d1 = 1,5 мм і
діелектрична проникність 1 = 5,0, товщина другого d2 = 1,4 мм і діелектрична проникність 2 = 7,0.
Визначити ємність С конденсатора.
13.6. Провідна кулька радіусом R = 7 мм міститься в гасі, діелектрична проникність якого  = 2. Заряд
кульки q = 11 нКл. Визначити густину σ´ зв’язаних зарядів у гасі біля поверхні кульки і повний заряд
q´.
13.7. Простір між обкладками циліндричного конденсатора, довжина якого ℓ = 5 см, радіус внутрішньої
обкладки R1 = 0,3 см, радіус зовнішньої обкладки R2 = 1,5 см, заповнено діелектриком. Ємність
конденсатора С 3,5 пФ. Визначити діелектричну проникність  діелектрика, який заповнює простір
між обкладками конденсатора.
13.8. Сферичний конденсатор складається з двох концентричних металевих сфер радіусами R1 = 4 см і R2 = 5
см. Простір між обкладками конденсатора заповнено гасом, діелектрична проникність якого
 = 2,0. Визначити ємність С цього конденсатора.
13.9. Металева куля радіусом R1 = 6 см оточена сферичним шаром діелектрика з діелектричною проникністю
 = 7 і завтовшки d = 1 см та другою металевою поверхнею радіусом R2 = 8 см, яка концентрична з
першою. Визначити ємність С такого конденсатора.
13.10. Визначити ємність СБ, батареї конденсаторів, яка зображена на
рисунку. Ємність кожного конденсатора С = 1,4 мкФ.

39
 38

14. ОСНОВНІ ЗАКОНИ ПОСТІЙНОГО СТРУМУ

Основні формули

1. Сила (величина) постійного струму

q
I= ,
t
де q – величина заряду, який переноситься струмом через даний переріз (поверхню) за проміжок часу t.
2. Густина електричного струму
I
j= ,
S
де S – площа поперечного перерізу провідника.
3. Опір однорідного провідника

R= ,
S
де  – питомий опір матеріалу провідника; ℓ – його довжина; S – площа поперечного перерізу провідника.
4. Електрорушійна сила

=A
*
,
q
де А* – робота, яка виконана сторонніми силами під час переміщення на даній ділянці (у замкнутому колі)
заряду q.
5. Закон Ома:
для однорідної ділянки кола
 − 2 U
I= 1 = ,
R R
для неоднорідної ділянки кола
( −  2 ) +  12 U
I= 1 = ,
R R
де 12 – ЕРС, що діє на даній неоднорідній ділянці електричного кола.
6. Закон Ома для замкнутого електричного кола

I=
 ,
R+r
де R – опір зовнішньої частини кола, r – внутрішній опір джере-
ла струму.
7. Опір послідовно з’єднаних резисторів
R = R1 + R2 + .
8. Опір паралельно з’єднаних резисторів
1 1 1
= + + .
R R1 R2
9. Робота сил електричного поля на ділянці кола постійного струму за час t
U2
A = IUt = I 2 Rt = t.
R
10. Потужність електричного струму
U2
P = IU = I 2 R = .
R
11. Повна потужність, яка виділяється в замкнутому колі постійного струму

39
 39

P =  I.
12. Перший закон (правило) Кірхгофа:
алгебраїчна сума струмів, які сходяться у кожному вузлі розгалуженого електричного кола,
дорівнює нулю
n

I
k =1
k = 0.

Струми, які входять у вузол, вважаються додатними, а які виходять з вузла – від’ємними (або
навпаки).
13. Другий закон (правило) Кірхгофа:
алгебраїчна сума спадів напруг на всіх ділянках замкнутого контуру дорівнює алгебраїчній сумі ЕРС,
які діють у цьому контурі


n n

I
k =1
k Rk = 
k =1
k .

Якщо напрям струму збігається з вибраним напрямом обходу контуру, то відповідний добуток
сили струму на опір входить в рівняння із знаком "+", у протилежному випадку цей добуток
входить із знаком "–". ЕРС беруть із знаком "+", якщо при обході контуру у вибраному напрямку
перший електрод буде негативним, а другий – позитивним.
14. Закон Джоуля – Ленца
Q = I 2 R t,
або
t
Q =  I 2 (t )R d t ,
0

де I(t) – миттєве значення сили струму як функції часу.

14.1. Напруга на кінцях провідника рівномірно збільшується за час τ = = 10 с від U1 = 5 В до U2 = 10 В.

Опір провідника R = 30 Ом. Знайти заряд q, який пройшов по провіднику за час τ.
14.2. На одному кінці циліндричного залізного стрижня, опір якого
о о о
R0 = 25 Ом при t = 0 С, підтримується температура t1 = 27 С, на другому t2 =533 С. Температурний
коефіцієнт опору для заліза
α = 610-3 град-1. З бокової поверхні стрижня теплота не відводиться. Визначити опір R провідника,
вважаючи градієнт температури вздовж його осі сталим.

14.3. Густина електричного струму в мідному провіднику j = 150 нА/м2. Питомий опір міді ρ = 17 нОмм.
Розрахувати густину теплової потужності струму w.

14.4. На кінцях провідника, питомий опір якого ρ = 1 мкОмм і довжина ℓ = 0,4 м, підтримується напруга U
= 8 В. Яка потужність w виділяється в одиниці
об’єму провідника? R1
1 ε
14.5. У електричному колі, яке зобра- жене на рисунку, R1 = 10
1 2
Ом, R2 = 20 Ом, ε1 = 5 В, ε2 = 2
В. Нехтуючи внутрішніми опорами джерел, визначити
різницю потенціалів φ1 – φ2. 2 ε R2
14.6. У електричному колі, яке зобра- C жене на рисунку, R1 = R2 = 40
Ом, R3 = 80 Ом, С = 25 нФ. Заряд
R1 R3
на конденсаторі q = 1,1 мкКл. Нехтуючи внутрішнім опором
джерела, Обчислити його ЕРС R2 ε.
ε
14.7. Два джерела струму з ЕРС ε1 = 1,5 В і ε2 = 2,0 В та внут-
рішніми опорами r1 = 0,4 Ом і r2 = 0,5 Ом під’єднані
паралельно до опору R = 2 Ом. Визначити сили струмів, що
ε1 r1

ε2 r2 39
R
 40

протікають через джерела, і опір R.

14.8. Знайти силу струму, який прохо- R1 ε1 дить через опори R1 = R4 = 2
Ом, R3 = R2 = 4 Ом, увімкнені в коло, як показано на рисунку,
R2 ε2
якщо ε1 = = 10 В, ε2 = 4 В. Внутрішніми опорами джерел
струму можна знехтувати. R3
R4
14.9. Визначити опір R між точками А і В для кола, яке зображене на
рисунку. Опори окремих гілок показано на рисунку (r = 10 Ом).
14.10. Батарея із N = 400 елементів увімкнена в електричне коло
із зовнішнім опором R = 10 Ом. A 2r r B ЕРС кожного елемента ε = 2
r
В, внутрішній опір r = 0,1 Ом. r 2r Треба скласти батарею із
такої кількості n1 паралельних груп, кожна з яких містила б
n2 послідовно з’єднаних елементів, щоб отримати
максимальну силу струму. Визначити кількості n1 і n2,
силу струму І в опорі R і в кожному елементі І1.

39
 41

16. СИЛА АМПЕРА, СИЛА ЛОРЕНЦА

Основні формули
 
1. Сила Ампера – сила, з якою магнітне поле, індукція якого B , діє на елемент провідника d  , по
якому тече струм І
dF = I d B  ;
F = BId sin α,
 
де α – кут між векторами d  i B .
2. Обертальний момент пари сил, які діють на рамку зі струмом в однорідному магнітному полі
M =  Pm B  ;
M = Pm B sin α,

де Pm – магнітний момент рамки зі струмом
 
Pm = IS n ,
  
де S – площа рамки; n – додатна нормаль до поверхні рамки; α – кут між векторами n i B .

3. Сила Лоренца – сила, що діє на заряд q, який рухається зі швидкістю v у магнітному полі з

індукцією B

 

F‘ = q  B ,
F‘ = q B sin α ,
 
де α – кут між векторами  і B .

16.1. В однорідному магнітному полі, індукція якого В = 1,5 Тл і спрямована під кутом α = 300 до
вертикалі, вертикально вгору рухається горизонтально розташований прямий провідник, по якому
тече струм силою І = 8 А. Маса провідника m = 1 кг, довжина ℓ = 2 м. Яку швидкість буде мати
провідник через час t = 4 с після початку руху?
16.2. По двох паралельних прямолінійних провідниках довжиною ℓ = 4 м кожний, що знаходяться у вакуумі на
відстані d = 0,2 м один від одного, в однакових напрямках протікають струми силами І1 = 20 А і
І2 = 10 А. Визначити силу взаємодії струмів.
16.3. По трьох паралельних прямолінійних провідниках, що розміщені на однаковій відстані d = 0,2 м один
від одного, течуть однакові струми силою І = 20 А. У двох провідниках напрямки струмів збігаються.
Знайти силу F, що діє на відрізок завдовжки ℓ = 1 м кожного провідника.
16.4. В одній площині з нескінченно довгим прямолінійним провідником, по якому протікає струм силою І1
= 2 А, розміщена прямокутна рамка зі сторонами а = 0,4 м і в = 0,6 м, по якій тече струм І2 = 6 А.
Довші сторони рамки паралельні до прямого провідника, причому ближча знаходиться від нього на
відстані а1 = 0,2 м, а напрям струму в ній збігається із напрямом струму І1. Визначити сили взаємодії
прямолінійного струму з кожною стороною рамки.
16.5. Квадратна дротяна рамка розміщена в одній площині з довгим прямолінійним провідником так, що
дві її сторони паралельні до провідника. По рамці і провіднику протікають однакові струми силою І =
10 А. Найближча до провідника сторона рамки розміщена на відстані, що дорівнює стороні рамки.
Визначити силу F, що діє на рамку.

39
 42

16.6. Металевий стрижень довжиною ℓ = 0,2 м розміщений перпендикулярно до нескінченно довгого

прямолінійного провідника, по якому тече струм силою І1 = 4 А. По стрижню протікає струм силою
І2 = 1А, а відстань від провідника до найближчого кінця стрижня
d = 0,1 м. Визначити силу F, яка діє на стрижень з боку магнітного поля, що створюється струмом у
провіднику.
16.7. В однорідному магнітному полі з індукцією В = 3,14 мТл у площині, що перпендикулярна до ліній
індукції, розміщений дріт у вигляді тонкого півкільця довжиною ℓ = 0,4 м, по якому тече струм силою
І = 15 А. Знайти результуючу силу F, що діє на півкільце.
16.8. Квадратна рамка зі стороною а = 0,24 м розміщена в однорідному магнітному полі з індукцією В = 5
мТл так, що дві її сторони перпендикулярні до ліній індукції поля, а нормаль до площини рамки
утворює з напрямком магнітного поля кут α = 300. По рамці протікає струм І = 0,5 А. Визначити
момент сили М, що діє на рамку.
16.9. Електрон, початкова швидкість якого дорівнює нулю, пройшов в однорідному електричному полі
прискорювальну різницю потенціалів U = 2000 В. Після цього електрон влітає в однорідне магнітне
поле з індукцією В = 0,3 мТл, вектор якої спрямований перпендикулярно до вектора напруженості
електричного поля. Визначити радіус R кола, по якому рухається електрон.
16.10. Електрон з початковою швидкістю v0 = 0, прискорений різницею потенціалів U = 200 В, рухається
паралельно до прямолінійного провідника на відстані R = 8 мм від нього. Яка сила буде діяти на
електрон, якщо по провіднику потече струм І = 8 А?

39
 43

18. ЕЛЕКТРОМАГНІТНА ІНДУКЦІЯ

Основні формули

1. Закон Фарадея:

 i = −N
dФ
,
dt
де  – ЕРС індукції в замкнутому контурі; N – кількість витків контуру; dФ – швидкість зміни
i
dt
магнітного потоку Ф через площу, обмежену контуром.
2. ЕРС у провіднику, довжиною ℓ, який рухається в однорідному магнітному полі зі швидкістю v
 i = B sin α ,
 
де α – кут між векторами B i  .
3. ЕРС самоіндукції

 i = −L
dI
dt
,

де L – індуктивність контуру; dI – швидкість зміни струму в контурі.

dt

18.1. Прямий провідник довжиною ℓ = 2 м, рухаючись рівноприскорено в однорідному магнітному полі з

початковою швидкістю v0 = 2 м/с і прискоренням a = 6 м/с2, перемістився на відстань d = 1 м. Магнітна
індукція поля В = 0,5 Тл і напрямлена перпендикулярно до швидкості руху провідника. Визначити
середню ЕРС індукції в провіднику і миттєве значення ЕРС індукції в провіднику в кінці перемі-
щення.
18.2. В однорідному магнітному полі з індукцією В = 0,2 Тл рівномірно з частотою n = 10 с-1 обертається
рамка, яка має N = 500 витків. У момент часу t = 0 площина рамки розташована перпендикулярно до
напрямку магнітного поля. Знайти миттєве значення ЕРС індукції при обертанні рамки на кут α =
300.
18.3. Квадратна рамка з довжиною сторони a = 0,2 м розміщена в магнітному полі так, що нормаль до
рамки утворює кут α = 600 з лініями індукції поля. Магнітне поле змінюється з часом за законом В =
В0∙cos  t, де В0 = 0,5 Тл і  = 0,785 рад/с. Визначити ЕРС індукції в рамці в момент часу t = 2 с.

18.4. Квадратна рамка зі стороною a = 0,1 м рівномірно обертається з кутовою швидкістю  = 6,28 рад/с в
однорідному магнітному полі, яке змінюється за законом В = В0∙cos  t, де В0 = 0,1 Тл,
 = 3,14 рад/с. Лінії індукції поля перпендикулярні до осі обертання рамки. В початковий момент
площина рамки паралельна до ліній магнітної індукції. Визначити ЕРС індукції в рамці через час t =
10 с після початку обертання.
18.5. Прямокутна рамка з сторонами a = 0,5 м і в = 0,2 м рівномірно обертається з кутовою швидкістю  =
6,28 рад/с в однорідному магнітному полі, магнітна індукція В якого змінюється за законом
В = В0∙cos  t, де В0 = 0,05 Тл, а лінії індукції поля перпендикулярні до осі обертання рамки. У початковий
момент площина рамки перпендикулярна до ліній індукції поля. Обчислити максимальне значення ЕРС
індукції, що виникає в рамці.
18.6. Дротяна рамка площею S = 0,02 м2 розміщена перпендикулярно до напрямку магнітного поля,
індукція якого змінюється за законом В = В0∙(1+е-kt), де В0 = 0,6 Тл, к = 0,8 с-1. Визначити ЕРС, яка
індукується в рамці в момент часу t = 1,5 с. ( )
18.7. У площині, що перпендикулярна до напрямку магнітного поля з індукцією В = 2 мТл, навколо точки
О рівномірно обертається металевий стрижень ОА завдовжки ℓ = 0,2 м. Кутова швидкість обертання
стрижня  = 5 рад/с. Знайти ЕРС індукції, яка виникає в стрижні між точками О і А.

39
 44

18.8. Квадратна дротяна рамка з довжиною сторони a = 1 м віддаляється зі сталою швидкістю v = 50 м/с в
напрямку, перпендикулярному до нескінченно довгого прямого провідника, який лежить в площині
рамки і паралельний до двох її протилежних сторін. По провіднику проходить струм І = 5 А. Яка ЕРС
індукується в рамці в момент часу, коли відстань від провідника до ближчої сторони рамки
a0 = 1 м?
18.9. Квадратна дротяна рамка зі стороною a = 0,04 м і опором R = 2 мОм розміщена в однорідному магнітному
полі з індукцією В = 50 мТл. Нормаль до площини рамки становить кут α = 600 з лініями магнітної
індукції. Визначити заряд q, який пройде по рамці, якщо магнітне поле вимкнути.
18.10. Алюмінієве кільце діаметром D = 0,2 м розміщене в однорідному магнітному полі так, що його площина
перпендикулярна до вектора магнітної індукції поля. Діаметр дроту кільця d = 2 мм. Знайти швидкість
зміни магнітної індукції поля з часом, якщо водночас у кільці виникає індукційний струм силою І = 8 А.

39
 45

24. ТЕПЛОВЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ

Основні формули

1. Закон Стефана – Больцмана

R  = T 4 ,
де R* – інтегральна випромінювальна здатність абсолютно чорного тіла;  – стала Стефана – Больцмана; Т –
абсолютна температура абсолютно чорного тіла.
2. Закон зміщення Віна
b
m = ,
T
де m – довжина хвилі, при якій спостерігається максимум випромінювальної здатності абсолютно чорного
тіла; b – стала Віна
(b = 2,910-3 мК).
3. Максимальна випромінювальна здатність абсолютно чорного тіла
( r,T ) max = CT 5 ,

де C = 1,3  10 −5 Вт .
м3 К 5
4. Формула Планка
2 2 h
r,T =  h
,
c2
e kT
−1

2hc 2 1
r,T =  ,
 5 hc

e −1 kT

де r,T , r,T – випромінювальна здатність абсолютно чорного тіла; k – стала Больцмана; h – стала Планка.
24.1. Потужність випромінювання з отвору печі площею S = 9,15 см2 дорівнює N = 51,9 Вт.
Випромінювання близьке до випромінювання абсолютно чорного тіла. Визначити температуру Т печі.
24.2. Затемнена металева куля, радіус якої R = 3 см, втрачає енергію лише внаслідок випромінювання.
Температура кулі Т1 = 320 К, температура оточуючого середовища Т2 = 290 К. Яку потужність треба
підводити до кулі, щоб її температура була більшою від температури оточуючого середовища?
24.3. Інтегральна випромінювальна здатність абсолютно чорного тіла
RT* = 30 кВт/м2. Визначити довжину хвилі λm, яка відповідає максимальному значенню випромінювальної
здатності тіла.
24.4. Випромінювання Сонця за своїм спектральним складом близьке до випромінювання абсолютно
чорного тіла, максимум випромінювальної здатності якого спостерігається на довжині хвилі
λm = 0,48 мкм. Радіус Сонця R = 6,95108 м. Визначити масу ∆m, яку втрачає Сонце за час t = 1 с
внаслідок цього випромінювання.
24.5. Температура абсолютно чорного тіла збільшилась вдвічі. Внаслідок цього довжина хвилі λm, яка
відповідає максимальному значенню випромінювальної здатності, зменшилась на 500 нм. Знайти
початкову і кінцеву температури тіла.
24.6. Внаслідок зміни температури абсолютно чорного тіла максимум випромінювальної здатності (r*λ,T)max
змістився з λm1 = 2,1 мкм на λm2 = 0,7 мкм. У скільки разів збільшиться інтегральна випромінювальна
здатність R*T і максимальне значення випромінювальної здатності (r*λ,T)max?

39
 46

24.7. З поверхні сажі площею S = 2 см2 при температурі Т = 500 К за час t = 400 с випромінюється енергія
W = 226,8 Дж. Визначити коефіцієнт чорноти αТ сажі.

24.8. Тіло при температурі оточуючого середовища То = 290 К випромінює в 100 разів більше енергії ніж
поглинає. Яка температура тіла?
24.9. Тонкостінна вольфрамова куля товщиною d = 1 мм, що нагріта до температури Т1 = 2400 К,
охолоджується внаслідок теплового випромінювання у вакуум до температури Т2 = 340 К. Упродовж
якого часу t відбувалось теплове випромінювання і на скільки зменшиться довжина хвилі, що відповідає
максимуму випромінювальної здатності? Питома теплоємність вольфраму с = 209 Дж/(кгК), густина
вольфраму ρ = 19,3103 кг/м3.
24.10. Металева куля радіусом R = 2 см і теплоємністю С =14 Дж/К при температурі То = 1100 К перебуває
у міжпланетному просторі. Коефіцієнт чорноти кулі αТ = 0,8. Через який час температура кулі
зменшиться вдвічі?

39