Тема: Атмосфера

Тропосфера
Тропосфера Землі сягає у висоту 8—10 км від поверхні в полярних широтах, 10—12 км
— у помірних, та у висоту 16—18 км — у тропіках та екваторіальних районах.
Зменшення температури з висотою (висотний термічний градієнт) у середньому
становить 6,5°С на кілометр.
Гора Еверест, найвища точка світу, сягає висоти 8845.
Хмара — скупчення на певній висоті в тропосфері продуктів конденсації водяної пари
(водяні хмари), кристалів льоду (льодяні хмари), або їх суміші (мішані хмари), видиме
неозброєним оком. При укрупненні хмарних елементів і зростанні їхньої швидкості
падіння вони випадають із хмар у вигляді опадів.
Саме у тропосфері літає більшість птахів та деякі види літальних апаратів.
Тропопауза (грец. τρόπος — поворот і παύσιζ — припинення) — порівняно тонкий шар
у атмосфері планети, де припиняється зниження температури з висотою і вище якого
атмосфера стає прозорою для теплового випромінювання. Термін застосовується для
опису температурної стратифікації в моделях атмосфер.
Стратосфера
Стратосфера — шар земної атмосфери між тропосферою і мезосферою (від 10—18 км
до 40—50 км).
Для стратосфери характерним є зростання температури повітря з висотою: від —45…—
75° C на нижній межі (у тропопаузі) до —20…+20° C на верхній межі (у стратопаузі).
Підвищення температури відбувається завдяки поглинанню
сонячного ультрафіолетового випромінювання озоновим шаром, який знаходиться
трохи вище.
Саме у стратосфері літає більшість літаків.
Також саме у ній з допомогою своєї кулі Бертарн Пікар облетів навколо Землі.
У стратосфері літають повітряні кулі-зонди, які запускають люди для проводження
дослідів. Наприклад дослідження погодних явищ, або просто запис польоту.
Стратопауза (мезопік) — геофізичний термін, який використовують у
моделі атмосфери Землі для визначення розмежування стратосфери та мезосфери.
Визначена існуванням температурного піку, зумовленого
поглинанням ультрафіолетового випромінювання Сонця озоном. Розташована на висоті
50—60 км. Виразно виявляється влітку, взимку її може не бути.
Озоновий шар
Озоновий шар знаходиться від 19 до 35 км над поверхнею Землі.
Озон з'єднується з іншими речовинами значно швидше, ніж кисень.
Вперше озон був виявлений у 1785 році голландським фізиком Ван Марумом.
Через діяльність людства, а саме забруднення повітря, та виброси з промислових
виробництв цей шар почав руйнуватись, викликаючи численні кислотні опади.
Мезосфера
Мезосфера (від грец. μέσος — середній і σφαίρα — куля) —
шар атмосфери між стратосферою та термосферою на висотах 50—80 км.
Характеризується зниженням температури від 0° до –90°С.
Головним енергетичним процесом у мезосфері є поглинання сонячного
випромінювання озоном, вуглекислим газом, водяною парою та
розсіювання ультрафіолетового випромінювання молекулами кисню.
У верхніх шарах мезосфери завершує свій шлях більшість метеорних тіл.
Для польотів мезосфера є своєрідною «мертвою зоною». Повітря у ній занадто
розряджене для утримання літаків, або аеростатів. При цьому він до сих пір
залишається занадто щільним для польотів штучних супутників, хоча деякі апарати
змогли пристосувати для польотів у цій зоні.
Апарат x15 літає саме у мезосфері, на висоті 77 км.
Мезопауза (грец. μέσος — середній і παύσιζ — припинення) — шар атмосфери, що є
межею між мезосферою і термосферою. На Землі розташовується на висоті 80—
90 км над рівнем моря. У мезопаузі знаходиться температурний мінімум, який становить
близько 225 К (—50° C), вище неї (до висоти близько 400 км) температура знову
починає зростати. Мезопауза збігається з нижньою межею області активного
поглинання рентгенівського та найбільш короткохвильового ультрафіолетового
випромінювання Сонця.
Термосфера
Термосфера (грец. υερμη — тепло та σφαίρα — куля) — шар атмосфери планети,
вищий за мезосферу, у якому відбуваються основні процеси поглинання та
перетворення короткохвильового сонячного випромінювання.
У земній атмосфері починається на висоті 80-90 км і тягнеться до термопаузи на висоті
400—800 км. Температура повітря в термосфері зростає від 200 K до 500—2000 K
(Кельвінів) залежно від міри сонячної активності. Причиною є
поглинання ультрафіолетового та рентгенівського випромінювання Сонця на висотах
150—300 км, обумовлене іонізацією атмосферного кисню.
У нижній частині термосфери зростання температури значною мірою обумовлене
енергією, що виділяється при рекомбінації (об'єднанні) атомів кисню в молекули (при
цьому на енергію теплового руху часток перетворюється енергія сонячного УФ-
випромінення, поглинена раніше під час дисоціації молекул O2).
Саме у Термосфері знаходиться Лінія Кармана, а саме на висоті 100км. Ця Лінія є
межею між атмосферою землі та космосом. Всі польоти вище цієї межі прийнято
вважати космічними.
Вище Лінії кармана літає більшість супутників, та такі апарати, як «Восток-1»
Трішки вище Лінії Кармана знаходиться полярне сяйво.

висока температура в термосфері, не загрожує літальним апаратам, оскільки через

надзвичайну розрідженість там повітря, воно практично не взаємодіє з обшивкою
літального апарату, тобто густини повітря недостатньо для того, щоби нагріти фізичне
тіло оскільки кількість молекул дуже мала, отже частота їх зіткнень з обшивкою судна
(відповідно і передавання теплової енергії) невелика.
Дослідження термосфери здійснюються також за допомогою
суборбітальних геофізичних ракет, які також літають на саме цій висоті.
Термопауза (грец. νέρμη — тепло, жар і παύσιζ — припинення) шар
верхньої атмосфери планети, розташований над термосферою, що характеризується
переходом до сталої температури (зі збільшенням відстані від планети). Вище
розташована екзосфера. Розташування термопаузи в атмосфері Землі залежить від
рівня сонячної активності і може коливатися від 400 до 800 км.
Екзосфера
Екзосфера (від дав.-гр. ἐξω — «зовні» та σφαῖρα — «куля») — зовнішня
частина атмосфери планети, де частинки (атоми, молекули)
рухаються балістичними траєкторіями і їхніми зіткненнями можна знехтувати. Іноді
екзосферу називають короною планети.
Висоту найнижчого рівня екзосфери визначають з умови рівності довжини вільного
пробігу висоті однорідної атмосфери. Для Венери та Марса h0=200÷300 км,
для Титана h0=1600 км.
Екзосфера Землі починається на висоті приблизно 300-550 км, але її межа може
підніматися чи опускатися залежно від зміни густини. Складається здебільшого
з водню та гелію. Концентрація частинок n0<107 см−3.
Уночі її температура становить приблизно 480°C-980°C, а удень 1200°C-1700°C
Геостанціонарні супутники знаходяться на висоті 30 000 кілометрів.
NOAA-19 – американський метеорологічний супутник національного управління
океанічних й атмосферних досліджень США знаходився у екзосфері, як і деяка інша,
малочисельна апаратура
Відповідно до технічної документації, Міжнародна космічна станція повинна постійно
утримуватися на висоті в 400 км, тобто приблизно у екзосфері (або у термопаузі, в
залежності від рівня сонячної активності)
Далі, приблизно в 300 000 кілометрів знаходиться місяць
 Цікаві факти
У земній атмосфері на кисень припадає трохи менше 21% обсягу. Для порівняння, на
Меркурії атмосфера складається з кисню приблизно на 42%, але на цій планеті вона
дуже розріджена.
Атмосфера Сонця тягнеться далеко за межі Сонячної системи. Її кордоном вважається
відстань, на якому сонячний вітер слабшає настільки, що фактично зникає.
Планети поступово втрачають гази з атмосфери, які випаровуються в космічний простір
– цей процес називається диссипацією. Але запаси газів поповнюються за рахунок їх
виходу з надр, а в атмосфері Землі майже немає летючих газів на кшталт гелію, тому
втрати земної атмосфери мізерно малі.
Підвищення процентного вміст вуглекислого газу в атмосфері нашої планети внаслідок
її забруднення веде до підвищення турбулентності при авіаперельотах. Якщо так піде і
далі, в майбутньому польоти літаків і зовсім можуть стати неможливими.
У міру підйому над поверхнею Землі поступово слабшають такі звичні явища, як
аеродинамічна підйомна сила, поширення звуку в просторі і передача тепла
атмосферною конвекцією. Вже на висоті 100 км атмосфера стає настільки розрядженою
що втрачає можливість передавати тепло за допомогою перемішування повітря.
За останні 100 років вміст вуглекислого газу в земній атмосфері зріс на 10%. Основним
джерелом забруднення є викопне паливо – людство активно спалює бензин, вугілля і
все інше.
Кислотні опади (дощ, сніг, роса) з pH < 5,5, що містять сульфатну та нітратну кислоти,
утворюються в результаті реакції оксидів Сульфуру(4) та Сульфуру(5), нітроген(4)
оксиду (промислових речовин-забруднювачів) з водяними парами в атмосфері.
Порушення природного балансу атмосфери може призвести до вкрай негативних
наслідків: від підвищення рівня Світового
На «дні» тропосфери тиск дорівнює приблизно 1013, а у екзосфері 18-12
Атмосфера Земної кулі приблизно становить 5 000 000 000 000 300 більярдів
(5300000000 000 000) тон? Такий вантаж можливо було б перевести з Києва до Львова
тільки за 4 мільярди років, за умови, що вантаж перевозився б на поїзді, у якого 100
вагонів, а шлях одного поїзда становив 10 год.
Незважаючи на те, що більшість людей негативно ставляться до появи блискавки на
небі, вона корисна для ґрунту. Блискавки примудряються захопити в повітрі кілька
мільйонів тон азоту, а пізніше направити його у землю. Завдяки чому злаки в землі
можуть рости швидше, а врожай стати багатшими.