Природоохоронні території – це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та

об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, рекреаційну та іншу

цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об’єктів природно-заповідного
фонду (ЗУ Про природно-заповідний фонд).
Природоохоронні території – це ділянки суші і водного простору, спеціально призначені для
захисту біологічного різноманіття, а також природних і пов’язаних з ними культурних ресурсів, і
управляється за допомогою правових або інших ефективних засобів (Міжнародний союз охорони
природи, 1994).
Принципи планування природоохоронних територій (за Gordon et al., 2005)
1. Репрезентативність – портфель природоохоронних територій повинен включати різні
екосистеми на відповідній території.
2. Ефективність розподілу ресурсів – з огляду на обмеженість ресурсів, зусилля повинні
концентруватися на якомога меншій кількості високоякісних об’єктів або найменшій кількості
видів (ендемічних, зникаючих), що може призвести до ширшого захисту біорізноманіття.
3. Функціональність – важливість збереження функціональності природоохоронних територій та
екосистем, що їх складають, а не лише їхньої структури чи кількості.
4. Міжнародне визнання і кооперація – увага міжнародної спільноти допоможе зберегти
природоохоронні території та досягти бажаних результатів.
5. Заохочення локальних стейкхолдерів – забезпечення користі для людей та успішного
збереження екосистем шляхом заохочення місцевих громад до природоохоронного планування та
дій.
6. Внутрішня цінність природи – переконання у важливості дикої природи заради неї самої
(незалежно від природокористування).
7. Збалансоване використання природних ресурсів – збалансоване використання екосистемних
послуг, полювання на диких тварин й управління природокористуванням, яке не передбачає
вилучання природних ресурсів (наприклад, рекреація), сприятиме досягненню природоохоронних
цілей.
8. Збалансований розвиток – інтегрований підхід громади до збереження землі та дикої природи,
забезпечуючи задоволення потреб сучасного і майбутнього покоління людей.
Провідні цілі природоохоронних територій Збереження природи (Зберегти унікальні території з
багатим біорізноманіттям, природною красою та культурною цінністю Підтримувати різноманіття
екосистем, видів та екологічних процесів Захищати генетичне різноманіття та види, необхідні для
задоволення людських потреб) Збереження взаємодії людини та природи (Надавати домівки
людям з традиційною культурою та знаннями про природу Захищати ландшафти, які
відображають історію взаємодії з навколишнім середовищем
Захищати природні ресурси суспільства (Забезпечення наукових, освітніх, рекреаційних та
духовних потреб суспільства Забезпечення вигоди для місцевої та національної економіки)
Українське екологічне законодавство • ЗУ Про природно-заповідний фонд • ЗУ Про охорону
навколишнього природного середовища • ЗУ Про тваринний світ • ЗУ Про рослинний світ • ЗУ Про
Червону книгу України • ЗУ Про екологічну мережу України • ЗУ Про основні засади (стратегію)
державної екологічної політики України на період до 2030 року • ЗУ Про стратегічну екологічну
оцінку • ЗУ Про оцінку впливу на довкілля • ЗУ Про території Смарагдової мережі • Земельний
кодекс України • Лісовий кодекс України • Водний кодекс України
Загальнодержавні • Природні заповідники • Біосферні заповідники • Національні природні парки
• Заказники • Пам’ятки природи • Ботанічні сади • Дендрологічні парки • Зоологічні парки •
Парки-пам’ятки садовопаркового мистецтва
Місцеві Регіональні ландшафтні парки • Заповідні урочища • Заказники • Пам’ятки природи •
Ботанічні сади • Дендрологічні парки • Зоологічні парки • Парки-пам’ятки садово-паркового
мистецтва
законодавством АР Крим у 2009 році виділено новий тип об’єктів ПЗФ місцевого значення –
ландшафтно-рекреаційний парк (ЛРП). ЛРП – це природоохоронна територія створена з метою
збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також
забезпечення умов для організованого відпочинку населення
Категорія І: Наукові резервати / природні резервати суворого режиму. Категорія Іа: Природний
резерват суворого режиму. (Станом на 23.02.2023 – 14 920 об’єктів). Території, що охороняються з
науковою метою. Території або акваторії, що мають видатні або репрезентативні екосистеми,
геологічні пам’ятки або характеризуються значним біорізноманіттям. Категорія Іb: Території дикої
природи (Станом на 23.02.2023 - 18 917 об’єктів). Велика територія або акваторія із незміненими
або злегка зміненими екосистемами, що зберігає свій природний стан, без постійного проживання
людей. Завдання менеджменту: • Збереження в природному стані типових або унікальних для
конкретної ландшафтної зони природних екосистем з усією сукупністю їх компонентів; • Вивчення
природних процесів та явищ, які в них відбуваються; • Розробка наукових засад охорони
навколишнього середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної
безпеки.
Категорія ІІ. Національні парки. (Станом на 23.02.2023 – 5 942 об’єкти). Природна територія /
акваторія створена для захисту однієї або кількох екосистем для теперішніх і майбутніх поколінь,
забезпечення духовних, наукових, освітніх, рекреаційних та туристичних цілей. Завдання
менеджменту: • Збереження біологічного різноманіття; • Розвиток пізнавального туризму та
рекреації; • Збереження унікальних природних та історичних об’єктів; • Заохочення традиційного
господарювання, гармонійного з природою.
Категорія ІІІ. Пам’ятки природи. (30 980 об’єктів). Територія, яка містить один або більше
природних або природно-культурних об’єктів, з притаманною їм унікальністю та науковою,
культурною, естетичною та меморіальною цінністю. Завдання менеджменту: • Забезпечення
захисту біорізноманіття в ландшафтах; • Захист конкретних природних об’єктів з їх духовними і
культурними цінностями; • Збереження традиційних культурних і духовних цінностей території
Категорія ІV. Керовані резервати природи. (88 495 об’єктів). Території або акваторії, які підлягають
антропогенному втручанню з метою збереження оселищ та задоволення потреб окремих видів, а
також такі, які мають важливе науково-природниче, культурне, ландшафтно-естетичне або
еталонне значення. Завдання менеджменту: • Створити природні умови, необхідні для охорони
національно важливих видів рослин і тварин, біотопів або неживих об’єктів природи, які
потребують особливого менеджменту для їхнього збереження; • Проведення спостережень і
досліджень; • Екологічна освіта.
Категорія V. Охоронні ландшафти. (Станом на 23.02.2023 – 50 034 об’єкти). Території, які
демонструють гармонійну взаємодію людини і природи, та мають високу естетичну, екологічну і
культурну цінність, часто з високим біологічним різноманіттям. Завдання менеджменту: •
Збереження важливих природних та культурних ландшафтів національного значення, які
характеризуються гармонійною взаємодією людини та природи; • Збереження місць культурної
спадщини; • Розвиток рекреації та туризму; • Підтримка традиційного збалансованого
природокористування у поєднанні з охороною природи.
Категорія VІ. Резервати ресурсів. (59 768 об’єктів). Території з переважно незміненими
природними екосистемами, на яких вдалося досягти довгострокового захисту і підтримку
біорізноманіття. Загалом ці території слабко вивчені, тому неможливо спрогнозувати як ці
території зміняться внаслідок їх антропогенного використання. Завдання менеджменту: • Охорона
природних ресурсів територій для визначення їхнього оптимального майбутнього багатоцільового
використання; • Заборона будь-якої господарської діяльності (за винятком місцевого населення)
до повного вивчення з метою найкращого використання.
Категорії природоохоронних територій Типи заповідних територій в Україні Приклади об’єктів ПЗФ
в Україні
Категорія І Природні заповідники
Категорія ІІ Зони абсолютної заповідності та регульованої рекреації НПП
Категорія ІІІ Пам’ятки природи, частково заказники Категорія
ІV Заказники, значні за площею пам’ятки природи, заповідні урочища
Категорія V Зони стаціонарної рекреації НПП, зони стаціонарної і регульованої рекреації РЛП
Категорія V -
Природні заповідники – природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного
значення, які створюються з метою: • Збереження в природному стані типових або унікальних для
даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компоненті; • Підтримання
природних спонтанних процесів і явищ, вивчення природних процесів і явищ; • Вивчення
природних процесів і явищ, що відбуваються в них; • Розробки наукових засад охорони
навколишнього природного середовища; • Ефективного використання природних ресурсів та
екологічної безпеки.
Основні особливості природних заповідників
На території природних заповідників забороняється будьяка господарська та інша діяльність, що
суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ
або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об’єкти. • Природний
заповідник – це юридична особа із власною адміністрацією. • На природні заповідники
покладається координація проведення наукових досліджень на територіях заказників, пам’яток
природи, заповідних урочищ у регіоні.
Основні функції природних заповідників: • Природоохоронна: сприяння збереженню
біологічного, екосистемного і ландшафтного різноманіття. • Наукова: вивчення функціонування
екосистем, здійснення наукових спостережень за ходом природних процесів.
Функціональне зонування природних заповідників: • Заповідна: абсолютної або регульованої
заповідності. • Землі господарського використання.
Ключові особливості природних заповідників: • Незайманість господарською діяльністю
людиною або мінімальний ступінь ураження ландшафтів; • Вразливість та можливість втрати
природних ландшафтів; • Репрезентативність (типовість); • Унікальність; • Рідкісність (наявність
раритетних видів, угруповань); • Багатство та різноманіття видів, життєвих форм, функціональних
груп, фауністичних комплексів, генофонду, ценофонду
Станом на 01.01.2022 в Україні функціонувало 19 природних заповідників:
Зона мішаних лісів: • Поліський (Житомирська обл.); • Древлянський (Житомирська обл); •
Рівненський (Рівненська обл.); • Черемський (Волинська обл).
Зона лісостепу: • Канівський (Черкаська обл); • Розточчя (Львівська обл); • Медобори
(Тернопільська обл).
Зона степу: • Український степовий (Донецька і Запорізька обл); • Дніпровсько-Орільський
(Дніпропетровська обл); • Єланецький степ (Миколаївська обл); • Казантипський (АР Крим); •
Опуцький (АР Крим); • Луганський (Луганська обл); • Михайлівська цілина (Сумська обл).
Карпати: • Горгани (Івано-Франківська обл).
Кримські гори: • Ялтинський гірсько-лісовий (АР Крим); • Мис Мартьян (АР Крим); • Карадазький
(АР Крим); • Кримський (АР Крим)
Біосферні заповідники – природоохоронні, науководослідні установи загальнодержавного
значення, що утворюються з метою: • Збереження у природному стані найбільш типових
природних комплексів біосфери; • Здійснення фонового екологічного моніторингу; • Вивчення
навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів. Біосферні
заповідники включаються в установленому порядку до Всесвітньої мережі біосферних резерватів у
рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» та набувають міжнародного статусу
Основні особливості біосферних заповідників
Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами можуть не повністю вилучатися
з господарського використання. • Біосферний заповідник – це юридична особа із власною
адміністрацією. • Для біосферних заповідників установлюється диференційований режим
охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним
зонуванням.
Основні функції біосферних заповідників: • Природоохоронна: сприяння збереженню
біологічного, екосистемного і ландшафтного різноманіття. • Підтримання збалансованого
розвитку: сприяння тривалому, стабільному, екологічному, економічному та соціальному
розвитку. • Науково-освітня: вивчення функціонування екосистем, здійснення наукових
спостережень за ходом природних і антропогенних процесів, організація екологічного
моніторингу, сприяння екологічній освіті та екологічному вихованню населення.
Функціональне зонування природних заповідників
заповідна зона - включає території, призначені для збереження і відновлення найбільш цінних
природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів,
генофонду рослинного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до вимог,
встановлених для природних заповідників.
буферна зона - включає території, виділені з метою запобігання негативного впливу на заповідну
зону господарської діяльності на прилеглих територіях.
зона антропогенних ландшафтів - включає території традиційного землекористування,
лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської
діяльності, в ній забороняється мисливство. Дунайський біосферний заповідник Чорноморський
біосферний заповідник
зона регульованого заповідного режиму – до складу входять природоохоронні території інших
категорій (регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища).
Біосферні заповідники України

Національні природні парки – природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науководослідні

установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і
ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну,
оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність
Завдання національних природних парків: • Збереження цінних природних та історико-культурних
комплексів і об’єктів; • Створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів
рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних
комплексів та об’єктів; • Проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах
рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього
природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; • Проведення екологічної
освітньо-виховної роботи.
Основні особливості національних природних парків:
Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об’єктами вилучаються з
господарського використання і надаються природним паркам. • До складу територій національних
природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та
землекористувачів. • Національний природний парк – це юридична особа із власною адміністрацією. •
На території національних природних парків встановлюється диференційований режим їх охорони,
відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням.
Функціональне зонування національних парків
заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів,
режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників.
зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення
населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та
відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок.
зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів
обслуговування відвідувачів парку.
господарська зона - у її межах забороняються рубки головного користування і проводиться
господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені
пункти, об'єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та
землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з
додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних
заповідників.