Для початку мій світ вам буде здаватися дивним.

Від радикально відрізняється від

того, який зараз існує. Мій ідеальний світ побудований на «ліберто – анархії» без прав
чи зобов'язань, вільний від стереотипів та контролю владою. Але вільний він тільки
для того, щоб кожна людина зрозуміла, як працює світ.
Що я маю на увазі під “зрозуміти світ”? Особисто для мене - це прийняти або
створити нові правила для кращого життя. Адже, наприклад, зрозуміти іншу людину,
це не просто знати, хто ця людина. Головне - освоїти мікроклімат свого ближнього,
створити правила поведінки. Тоді людина стає кращою для тебе, добрішою. Адже
існують правила, які створив саме ти, і за цими правилами ми можемо краще
працювати.
Та зараз нам потрібно зрозуміти, чому акцентую увагу на тому, що людина сама
створює свій світ. Вона дізнається, що потрібно державі чи іншим людям. А коли
відбувається в країні криза, всі якось думають, як покращити свій стан. І при «ліберто-
анархії» та здоровому глузді людей можна швидко придумати нову чи вибрати уже
відому систему поведінки.
Але, звісно, «ліберто-анархія» - це далеко не ідеал, має свої плюси та мінуси. Тут
згадався вислів когось із відомих людей: «Залежно від дози все може бути як і
лікарством, так і отравою». Тому я дотримуюсь думки, що «ліберто-анархію» потрібно
вводити поступово, наприклад, починаючи із школи (вибір учнями предметів,
створення клубів, прийняття власних правил поведінки).
Можна також ввести різні політичні режими. І так в нас виходить, що в
«анархічній» країні створюються осередки із можливістю створювати свою політичну
і культурно-освітню системи. Так на доволі малій площі, отримаємо ряд надзвичайно
різних областей, які розвиваються як окремі країни. Така «ліберто-анархічність» щодо
утворення вище згаданих автономних, різних та водночас дружніх областей, дозволяє
кожному за певних обставин стати президентом (чи королем?) своєї області.
 Це все, звісно, виглядає дуже оптимістично. Кожна людина зможе змінювати,
творити, в кінцевому результаті робити так, щоб країна ставала кращою. Але головна
проблема в тому, що при «ліберто-анархічній» системі має бути чіткий самоконтроль і
саморегуляція. Державних служб, поліції чи захисту немає. І єдине, що залишається -
це самостійно утворювати системи і дбати про них.
Створення «ліберто-анархії» в школі, особисто для мене, це тренажер для
дитячої розуму - чому потрібні правила, як їх утворювати. У системі, де вже
сформовані правила, діти не задумуються над ними, а лише переймають. Або
ігнорують. Створення правил особисто ними, дозволить змінювати систему у разі
необхідності, сформує громадянську солідарність, потреби руху.
Але ж діти не будуть мотивовані вчитися! До цього твердження в мене є
аргументи. По-перше, а яка була мотивація в найперших науковців, або в того самого
Піфагора чи Арістотеля? Можливо, їм не було чим зайнятися і вони нудьгували? І щоб
позбутися цього відчуття, почали творити науки, мистецтво, правила? По-друге,
розуміння страшного майбутнього при програші та чудового результату при виграші.
Ця причина спонукає багатьох людей рухатися, і навіть сильніше, ніж нудьга.
Розуміння цього факту спонукає людей постійно думати, щоб не помилитися. У
багатьох успішних особистостей була така мотивація. Також треба зрозуміти, що ця
мотивація створюється тільки у стресових умовах, де постійно випливають нові
ризиковані завдання. По-третє, якщо ти прагнеш жити у країні «ліберто-анархійчній»
потрібно багато працювати, щоб у майбутньому не бути у програші.
Я мрію, щоб мій світ був неординарним. Щоб у ньому панували Гармонія,
Мудрість, Інтелект, Самоконтроль. І я готовий працювати над цим світом. Готовий
мінятися сам і змінювати інших.