Деревно-чагарникові рослини є частиною дендрофлори.

За сучасними
уявленнями дендрофлора – це сукупність деревних та чагарникових рослин
певної території. Деревну рослинність складають дерева – багаторічні
рослини, здебільшого не нижче 2 м із здерев`янілими стеблами й коренями.
У дерев, навідміну від кущів, завжди є головне стебло-стовбур із гілками,
що утворюють крону. Для дерева характерний вторинний ріст у товщину;
їх поділяють на листопадні й вічнозелені.
Під чагарниками розуміють деревну рослину, у якої від землі
виростає декілька або багатопагонів. Висота таких рослин не перевищує 2-
2,5 м. Напівчагарники – це багаторічні рослини частково (у нижній частині)
здерев`янілі, а у верхній частині мають трав`янисту концепцію. За
екологічними ознаками – це хемодоіти або гемокрилтодоіти.
Деревними рослинами називають багаторічні рослини з
дерев'янистими стеблами та кореневими системами. За характером
розвитку стебла деревні рослини поділяють на такі групи: дерева, кущі,
кущики, напівкущі, ліани, рослини-подушки. Ці групи об'єднують рослини,
подібні за розмірами й морфологічними ознаками, проте кожна з них має
свої відмінні декоративні якості та виконує в садово-парковому будівництві
різну роль.

Дерева мають значну висоту, чітко виражений стовбур і крону,

підняту над поверхнею ґрунту на певну відстань. За розмірами дерева
поділяють на чотири групи: дерева першої величини – висота понад 25 м,
другої – 20-25, третьої – 15-20, четвертої – 5(7)-15 м. Дерева, які досягають
висоти понад 40 м, іноді називають особливо високими. У садово-паркових
насадженнях дерева використовують як основний матеріал для створення
об'ємних композицій.
Кущі –деревні рослини з головним стовбуром, вираженим лише в
молодому віці. Потім головний стовбур втрачається, оскільки зі сплячих
бруньок, розміщених біля кореневої шийки, виростає багато міцних стебел,
які мають одну спільну крону, що часто починається біля самої поверхні
ґрунту. Тривалість життя скелетних гілок у кущів менша, ніж стовбурів у
дерев, і коливається від 2—3 до 40 років. Висота кущів становить від 0,5 до
5 м. За цією ознакою їх поділяють на високі (2,5-5 м), середні (1-2,5 м),
низькі (0,5-1 м). Кущі, як і наступні життєві форми деревних рослин, є
найчастіше допоміжними в композиціях.
Кущики — це кущі заввишки до 50-60 см. Через свою малу висоту
вони часто займають місце серед трав'яного покриву в природних
рослинних угрупованнях, а тому мало помітні з першого погляду. Кущики,
як і інші деревні рослини, бувають вічнозеленими і листопадними. Листки
у них шпилько- або лускоподібні. Напівкущі— напівдерев'янисті рослини,
в яких частина подовжених пагонів залишається нездерев'янілою і щороку
частково відмирає. Вони поширені переважно в посушливих областях, хоча
трапляються і в Лісостепу. Напівкущі — проміжна життєва форма між
дерев'янистими й трав'янистими рослинами. Ліани — рослини з гнучкими,
виткими стеблами. Ліани можуть бути деревоподібними (виноград,
актинідія, ротангові пальми) і досягати довжини 30 (300 м) та діаметра
10см і більше. За допомогою спеціальних пристосувань (вусиків, присосок
тощо) ліани прикріплюються до різних опор (стін, стовбурів, стовпців).
Тому їх часто використовують для вертикального озеленення різних
об'єктів. Рослини-подушки – життєва форма деревних рослин, яка виникла
в жорстких умовах існування в результаті дуже малого приросту пагонів і
великої редукції листя. Висота рослин-подушок 0,1-1 м (рута, молочай,
вовча ягода).
Для практичних цілей садово-паркового господарства важливою
властивістю деревних рослин є швидкість їхнього росту у висоту, ріст
крони у ширину по діаметру та ріст стовбура у товщину. За цими ознаками
деревні рослини поділяють на такі, що ростуть дуже швидко (приріст 1 м і
більше), швидко (приріст 0,5-1 м), помірно (приріст 0,3-0,5 м), повільно
(приріст 0,15— 0,3 м) і дуже повільно (приріст до 0,15 м).
Всі прийоми використання рослинного матеріалу скверу зводять до
таких форм: солітер, групи, алеї, масив.
Солітер – це поодиноко стояче дерево. Воно може утримувати увагу
дуже довго, оскільки в ньому багато цікавих деталей: гілки, кора,
заглиблення і вузли на стовбурі, форма і колір листя, квіти, плоди.
Класичним солітер ним деревом вважають дуб, бук, березу, особливо її
плакучі форми, липу, кедр, мадрину, ялину.
Група – є поєднанням деревних рослин однієї або декількох порід.
Групи у сквері дуже часто складаються з 3-5-7 дерев і діаметром проекції
крон у поперечнику 5-10 м. За породним складом деревні групи поділяють
на: чисті (складаються з однієї породи) та мішані (складені з декількох
порід). За своєю будовою група має ядро, яке складається з одного або
декількох дерев. Довкола ядра компонуються інші деревні рослини.
Алея – дорога, пішохідна або проїжджа, обсаджена з обох боків
деревами, деколи в поєднанні з кущами. Алеї можуть бути однорядними,
коли дерева по обом сторонам дороги розміщені в один ряд, або двох-,
трьох- і багаторядні при розміщені дерев по обидві сторони дороги в
декілька рядів. За своїм призначенням алеї бувають головними і
другорядними. Перші часто виконують роль композиційної осі і
розпочинаються від входу в парк.
Масив – це група дерев, що в своєму складі має більше 30 дерев.
Масиви мають вигляд лісових і їх створення спрямоване на відтворення
природного лісового ландшафту з усіма притаманними йому рисами.
Масиви залежно від дерев-едифікаторів, які формують зовнішній вигляд
насадження, поділяють на хвойні і листяні.
Деревно-чагарникові рослини в зелених насадженнях сучасних міст
виконують різноманітні екологічні функції. Вони поліпшують їхній
архітектурний вигляд, сприяють кращій організації культурного
обслуговування населення, знижують швидкість вітру, регулюють
тепловий режим, очищають і зволожують повітря, поглинають шум.
Декоративні насадження є одним з основних засобів докорінної зміни
природних умов цілих районів та ефективного поліпшення умов життя
міських жителів.
Деревні рослини у процесі фотосинтезу поглинають вуглекислий газ і
виділяють кисень. Отже, вони оздоровлюють та поліпшують склад повітря.
За підрахунками, 1 га насаджень поглинає за годину 8 кг СО2 тобто таку
саму кількість, яку виділяє за цей період 200 чоловік. Звідси можна було б
встановити, що норма насаджень на одну людину дорівнює 50 м2. Однак
вуглекислий газ надходить у повітря не тільки під час дихання людей, а й
від інших живих істот, після згоряння палива та в результаті інших
процесів. Тому, щоб утримувати склад повітря у збалансованому стані,
загальна площа насаджень у перерахунку на одного жителя має бути
значно більшою.
Різні види дерев мають неоднакову ефективність у процесі
газообміну. 23 Наприклад, ефективність газообміну в модрини польської в
1,18 рази, у сосни звичайної в 1,64, у липи широколистої в 2,54, у дуба
звичайного в 4,5 і в тополі берлінської в 6,91 рази більша, ніж у ялини
звичайної. Тому під час створення декоративних насаджень треба
враховувати газообмінну ефективність деревних рослин, оскільки від цього
залежить склад повітря та рівень його забруднення димом, золою, сажею,
пилом, газами, які потрапляють у дихальні шляхи людини і завдають
шкоди її здоров'ю.