Тема № 21. Вивчення явища гальванізації.

Поляризація електродів

ДІЕЛЕКТРИКИ В ЕЛЕКТРИЧНОМУ ПОЛІ

Діелектрики – це речовини, що не проводять електричний струм. В них
відсутні вільні електричні заряди. Молекули діелектрика за своїми
електричними властивостями еквівалентні до електричного диполя. Коли
діелектрик попадає в зовнішнє електричне поле, виникає поляризація
діелектрика, тобто процес взаємного зміщення зв’язаних зарядів в межах
атома або молекули.
В результаті поляризації в діелектрику утворюється власне електричне
поле, яке протидіє зовнішньому полю.
Розглянемо види поляризації, характерні для діелектриків:
1. Електронна поляризація. Молекули, які мають симетричну електронну
структуру, є неполярними. При відсутності зовнішнього електричного
поля центр негативних зарядів співпадає у просторі з центром позитивних
зарядів, тобто з ядром. Дипольний момент неполярних молекул дорівнює
нулю.
Під впливом зовнішнього електричного поля електронна оболонка
зміщується, деформується, центри додатних і від’ємних зарядів
зміщуються один відносно одного і молекула набуває певного дипольного
моменту. Виникає поляризація, яка називається електронною або
деформаційною. Вона характеризується певним часом релаксації . Це час,
що проходить від моменту прикладання зовнішнього поля до моменту
виникнення диполя. Для електронної поляризації цей час дуже малий  
10-16 – 10-14 секунд.
2. Орієнтаційна поляризація. Молекули, які мають несиметричну електронну
структуру, обумовлену асиметрією розміщення електронних хмар і ядер
молекул, володіють власним дипольним моментом і називаються
полярними. Прикладом є молекула води. Під дією зовнішнього
електричного поля дипольні моменти полярних молекул орієнтуються
вздовж силових ліній поля і виникає орієнтаційна поляризація. Така
поляризація характерна для молекул води, спирту, аміаку і для багатьох
інших органічних речовин. Час релаксації при орієнтаційній поляризації
становить   10-12 – 10-7 секунд.
3. Іонна поляризація. Вона властива для речовин, молекули яких мають іонну
кристалічну будову, наприклад, NaCl, KCl. Якщо кристал NaCl помістити
в електричне поле, то відбувається деяка деформація кристалічної гратки,
тобто відносне зміщення підрешіток натрію і хлору, що і зумовлює
виникнення дипольних моментів. Час релаксації іонної поляризації
становить   10-14 – 10-12 секунд.
4. Структурна (чи деформаційна) поляризація – виникає в електричному
полі внаслідок взаємного зміщення полярних ланок молекул (наприклад
білка), що входять до складу тканин організму.
5. Макроструктурна поляризація. Така поляризація виникає у речовин, які
мають неоднорідні властивості. Під впливом електричного поля іони
рухаються у провідному шарі до його границі. Далі рух неможливий
внаслідок іншої електропровідності сусіднього шару. В результаті цього
провідне середовище набуває дипольного моменту. Наприклад,
цитоплазма клітини має малий опір внаслідок великої концентрації
вільних іонів К+, Na+, Cl-, а мембрана – великий опір. Час релаксації
макроструктурної поляризації складає   10-8 – 10-3 с.
6. Поверхнева поляризація. Якщо прикласти зовнішнє електричне поле до
речовини або середовища, яке має подвійний шар електричних зарядів, то
виникає поверхнева поляризація. В результаті поляризації відбувається
перерозподіл зарядів на поверхні речовини: додатні іони змішуються в
одну сторону, а від’ємні – в протилежну. В подвійному шарі утворюється
дипольний момент.
Механізм поляризації клітин пов’язаний з неоднаковою проникливістю
мембрани для різних іонів. Під дією зовнішнього електричного поля іони
різних знаків рухаються в протилежних напрямках і тим самим
накопичуються на протилежних частинах внутрішньої поверхні клітинної
мембрани. Всередині мембрани утворюється поляризаційне поле, яке
напрямлене проти зовнішнього електричного поля. На зовнішній стороні
мембрани індукуються іони протилежних знаків. Час релаксації поверхневої
поляризації достатньо великий і складає   10-3 – 1 с.
Кількісно поляризацію діелектриків характеризують вектором
поляризації Р :
n
1
Р  lim ( 
V 0 V i 1
pi ) , (21.1)

де n – число молекул-диполів, що містяться в об’ємі V діелектрика, pi –

дипольний момент і-тої молекули (атома).
Для діелектриків вектор поляризації Р прямо пропорційний
напруженості поля Е у відповідній точці:
Р   0 Е , (21.2)
де  – діелектрична сприйнятливість речовини, яка залежить від її природи,
 0 - діелектрична стала вакууму.
Діелектрична сприйнятливість речовини є безрозмірна величина, що
характеризує здатність діелектрика до поляризації.
Якщо діелектрик внести в електричне поле з напруженістю Е 0 , то в
діелектрику виникне власне електричне поле з напруженістю Е в , направлене
проти зовнішнього поля Е 0 . Внаслідок накладання цих полів в діелектрику
виникне результуюче поле Е д :
Ед  Е 0  Ев . (21.3)
Напруженість Е в , аналогічно як Р , пропорційна до  і до результуючого
поля в діелектрику Е д :
 Ев  Е д . (21.4)
З (21.3), враховуючи (21.4), отримаємо:
Ед  Е 0  Ед ,
звідки Е 0  Ед (1   ) , або
Ед  Е0 (1   ) . (21.5)
Введемо  , новий безрозмірний коефіцієнт, що називається
діелектричною проникливістю речовини і дорівнює   1   . Із (21.5)
випливає, що
  Е0 Ед . (21.6)
Із (21.6) діелектричну проникливість речовини визначимо як величину,
що показує, у скільки разів напруженість поля в діелектрику менша від
напруженості поля в вакуумі, якщо поле в діелектрику і поле в вакуумі
утворені одними і тими ж зарядами.
Такі складові частини людського організму, як, наприклад, білки, жири і
вуглеводи, за своїми електричними властивостями відносяться до
діелектриків. Внаслідок цього під дією електричного поля відбувається їх
поляризація, що складає суть первинної дії електричного поля.

ЕЛЕКТРОПРОВІДНІСТЬ БІОЛОГІЧНИХ ТКАНИН І РІДИН

(повторення Теми № 16)
Внаслідок електролітичної дисоціації молекули електролітів при
розчиненні у воді розпадаються на додатні і від’ємні іони Якщо в розчин
електроліту помістити металеві або вугільні електроди і прикласти до них
постійну напругу, то під дією сил електричного поля іони починають
рухатися між електродами вздовж ліній напруженості поля двома
зустрічними потоками рис. 47.
Цей рух іонів і утворює
електричний струм в електроліті.
Векторна характеристика електрич-
А К ного струму - це густина струму j, яка
чисельно дорівнює відношенню сили
+
струму через малий елемент поверхні,
+ перпендикулярний до напрямку руху
- - G заряджених частинок, до площі цього
-
+ елементу. Зв’язок між густиною струму,
зарядом іонів q і швидкістю їх
напрямленого руху  такий:
Рис. 47 j = qn  . (22.1)
Сумарна густина струму в електроліті :
j = j+ + j - = qn+ + + qn- - = q(n+  + + n- -). (22.2)
Оскільки кожна молекула дисоціює на два іони, то концентрація
додатніх і від’ємних іонів одинакова:
n+ = n- = n,
де  - коефіцієнт дисоціації, n – концентрація молекул електроліту.
 Відношення швидкості напрямленого руху іонів, викликаної
електричним полем, до напруженості електричного поля називається
рухливістю іонів b і дорівнює:

b= . (22.3)
E
Густина струму в електроліті, виражена через рухливість носіїв струму,
визначається за формулою:
j = nq(b+ + b-)E. (22.4)
Питома електропровідність провідника  – величина обернена до
питомого опору . Для електролітів питома електропровідність визначається
за формулою:
 = 1/ = nq(b+ + b-). (22.5)
Звідки випливає, що питома електропровідність електроліту прямо
пропорційна концентрації іонів, величині їх заряду і рухливості.
Тканини організму мають різні електричні властивості. Щільні частини
тканин, які складаються з таких органічних речовин, як білки, жири,
вуглеводи і інші, мають властивості діелектриків. Разом з тим, всі тканини
організму містять рідини – кров, лімфу і інші тканинні рідини, – до складу
яких входять крім органічних складових також розчини електролітів і тому
вони є відносно добрими провідниками. Електропровідність окремих ділянок
організму, що знаходяться поміж електродами, накладеними безпосередньо
на ділянку тіла, істотно залежить від опору шкіри і підшкірних шарів.
Електропровідність тканин і органів залежить від їх фізіологічного
стану і, внаслідок цього, може бути використана як діагностичний показник.
При запальних процесах, наприклад, клітини набрякають, зменшується
переріз міжклітинних з’єднань, а електричний опір зростає (відповідно
електропровідність зменшується).
Значення електропровідності різних тканин організму (в Ом-1см-1)
приведені в таблиці:
Спинно – мозкова рідина………0,018
Кров……………………………...0,006
М’язи…………………………….0,005
Мозкова і нервова тканини…….0,0007
Жирова тканина…………………0,0003
Шкіра суха……………………….10-7
Кістка без окістя…………………10-9.
Рідкі середовища організмів містять слабкі розчини різних
електролітів, загальна концентрація яких еквівалентна 0,9%-му розчину
хлористого натрію. Тому такий розчин його називають фізрозчином може
бути моделлю при вивченні електропровідності тканин і умов утворення
струму в тканинах організму.
Розглянемо процеси, що відбуваються на електродах, занурених в
слабкий розчин хлористого натрію, до яких прикладена постійна напруга. В
розчині будуть іони натрію і хлору, а також деяка кількість іонів
дисоційованої води: Н+ і ОН-.
 Під дією прикладеної напруги іони натрію і водню будуть рухатися до
катода. На катоді іони водню приєднують електрон і перетворюються в
атоми водню. Атоми з’єднуються в молекули і виділяються у вигляді
бульбашок газу. Іони натрію взаємодіють з іонами гідроксилу і утворюють
їдкий луг. Зменшення в розчині іонів водню поповнюється шляхом дисоціації
нових молекул води і процес продовжується.
Іони хлору і гідроксилу рухаються до анода. Іони хлору віддають
електрон в зовнішнє коло і перетворюються в атоми хлору. Атоми хлору
частково з’єднуються в молекули і виділяються у вигляді бульбашок газу на
аноді, а інша їх частина реагує з водою, утворюючи соляну кислоту, при
цьому виділяється кисень. В результаті вторинних реакцій на електродах
виділяються гази, а біля електродів утворюються хімічно агресивні речовини:
їдкий луг на катоді і соляна кислота на аноді. Цей факт треба мати на увазі
при використанні постійного електричного струму з лікувальною метою
(гальванізація). Бульбашки газів, що виділяються на електродах, зменшують
їх активну поверхню і, відповідно, збільшують опір. В колі між електродами
утворюються різниці потенціалів, протилежні за знаком до прикладеної
напруги.
Всі ці явища в сукупності ми називаємо електрохімічною поляризацією
і враховуємо введенням поняття зворотної електрорушійної сили поляризації
Еп. Сила струму в електроліті буде визначатися за законом Ома:
U  En ( t )
І= . (22.6)
R
В зв’язку з виникненням поляризації електродів струм в електроліті
при незмінній прикладеній напрузі з часом зменшується (рис. 48). В окремі
моменти часу, коли бульбашки газу
I U=const відриваються від електродів, струм може дещо
I0
збільшуватися. Тому при фізіологічних
дослідженнях для уникнення явища поляризації
застосовують електроди, що не поляризуються.
Це електроди, виготовлені з металу, занурені в
0 розчин солі того ж металу. В цьому випадку на
t
Рис. 48 електродах відбувається чи розчинення (на
аноді), чи виділення (на катоді) металу, з якого
виготовлені електроди і ніякі вторинні реакції не відбуваються. Можна
використовувати срібні електроди, які покриті розчином хлористого срібла
(електролітичним способом). Пориста поверхня запобігає налипанню
бульбашок газу безпосередньо на металевій частині електрода, внаслідок
цього активність електрода зменшується незначно.
З метою зменшення поляризаційних явищ вимірювання питомого
опору біологічних об’єктів проводять на містках змінного струму. Змінний
струм, проходячи по елементах схеми, змінює напрям руху іонів в
електроліті і тим самим знищує поляризацію електродів. Вимірювання
проводять на частоті 50 Гц, рідше на частоті 500 Гц.
 ДІЯ ПОСТІЙНОГО СТРУМУ НА ОРГАНІЗМ. ЕЛЕКТРОФОРЕЗ
Гальванізація – це дія на організм людини з лікувальною метою
постійним електричним струмом напругою від 40В до 60В і силою струму до
50 міліампер. Постійний струм підводиться до певних ділянок тіла пацієнта
від спеціального апарату за допомогою проводів і металевих пластинчастих
електродів. Електроди виготовляються із свинцевих, луджених оловом
пластинок. Під електроди підкладають гідрофільні прокладки з марлі чи
тканини, змоченої у воді чи фізрозчині для уникнення подразнюючої дії
продуктів вторинних реакцій, що утворюються під електродами при
пропусканні постійного струму. Прокладка з електродом закріплюється на
місці за допомогою еластичного бинта.
Вплив постійного струму на організм призводить до перерозподілу
наявних в тканинах іонів і інших заряджених частинок, тому, що з боку поля
на іони діє електрична сила Fел = qЕ.
По обидві сторони клітинної мембрани, яка має малу провідність,
відбувається накопичення іонів різного знаку, тобто відбувається зміна
звичайної концентрації іонів. Внаслідок чого утворюється система,
аналогічна до зарядженого конденсатора. В цьому полягає первинна дія
постійного струму на організм. Потім спостерігається зміна функціонального
стану клітини, яка викликає інші фізіологічні процеси в тканинах.
Електрофорез – це процедура введення в організм людини лікарських
речовин у вигляді іонів за допомогою постійного електричного струму. Для
цього прокладки під електродами змочуються розчинами лікарських
речовин. З додатного електрода вводяться іони металів з розчинів солей цих
металів, а також інші додатньо заряджені іони. З від’ємного електрода
вводять кислотні залишки і від’ємно заряджені частинки складних сполук.
Електрод, з якого в даній процедурі вводяться іони лікарської речовини,
називається активним, а інший – пасивним.
У зв’язку з тим, що електроди можуть мати різну площу, гальванізацію
та електрофорез характеризують за допомогою густини струму. Густина
струму визначається за формулою:
dI I
j= або j = . (22.7)
dS S
Густина струму вимірюється в А/м2, але на практиці використовують
мА/см2. При проведенні процедур гальванізації і електрофорезу густина
струму не повинна перевищувати значення 0,1 мА/см2 при дії на шкіру і 0,01
мА/см2 при дії на слизові оболонки, тому що при зростанні густини струму
починає зростати тепловий ефект в тілі людини, що неприпустимо.
Гальванізація і електрофорез при дії на організм людини викликають
специфічний ефект, при цьому не повинен виникати тепловий ефект.
Введені за допомогою електрофорезу лікарські речовини будуть більш
ефективно діяти на хворого, ніж при безпосередньому прийманні ліків
всередину організму. Це зумовлено тим, що:
 зменшується шкідлива дія лікарських речовин (не подразнюється
шлунок);
  краще можна здійснювати дозування лікарських речовин;
 завдяки створеному депо іонів під шкірою можна зменшувати
концентрацію лікарської речовини в розчині;
 діяти прицільно на
потрібний орган.
Д1 Д2 - Для гальванізації і лікувального
~Uвх і (-) електрофорезу використовують різні
Uвих апарати. Основою всіх цих апаратів є
і
Д4 випрямляч змінного струму. Проста
Д3
схема випрямляча на
-(+) +
(+)
напівпровідникових діодах показана
на рис. 49. Діоди пропускають струм
попарно. Наприклад в одну половину
Рис. 49 періоду на вході Д1 і Д3 пропускають

ЗФ КП
В
Тр

до пацієнта
mA
R
220 В
С1 С2
П

Рис. 50

а)
струм, коли полярність напруги на вході
Uвх відповідає прямому включенню діодів Д1 і Д3 , а
діоди Д2 і Д4 у цей час не пропускають струм. В
0 t другу половину періоду – навпаки. На виході
випрямляча завжди буде напруга однієї
б) полярності, як показано на рис. 51в.
Uт
Електрична схема апарату для гальванізації
р
0 порожнини рота ГР-2 показана на рис. 50. Вона
t складається з понижуючого трансформатора (Тр),
в) двохнапівперіодного випрямляча (У),
Uви згладжуюючого фільтра (ЗФ) і кола пацієнта (КП),
п
що містить потенціометр П і прилад для контролю
0 t сили струму – міліамперметр.
Зміна напруги за величиною і формою при
г) Uви роботі апарату показана на рис. 51. Змінна напруга
х від мережі 220В за допомогою трансформатора
0 знижується до 30-80В і йде на випрямляч. Після
t
нього вона носить пульсуючий характер.
Рис. 51 Пульсації усувають за допомогою згладжуючого
фільтру. Через активний опір R фільтру проходить постійна складова
пульсуючої напруги. Вона і подається в коло пацієнта, а потім на електроди.
Апарати для гальванізації по техніці безпеки відносяться до приладів
другого класу захисту від ураження струмом. Вони працюють без
заземлення. Понижуючий трансформатор у цих апаратах розділяє
індуктивним зв'язком коло мережі живлення від кола пацієнта і служить для
безпеки пацієнта.