Лабараторная работа 7

Головань Iлля РЕ-201

ДІЕЛЕКТРИЧНІ МАТЕРІАЛИ
І. Мета лабораторної роботи
Вивчення фізичних основ використання, параметрів діелектричних
матеріалів радіоелектронних та комп’ютерних засобів (РЕКЗ).

ІІ. Завдання на самостійну роботу

1. Вивчити фізичні основи і обґрунтування необхідності використання
діелектричних матеріалів для РЕКЗ.
1. Вивчити особливості і основні параметри діелектричних матеріалів,
методи розрахунку характеристик.
2. Підготувати відповідь на контрольне запитання.
3. Провести розрахунки даних за заданим викладачем варіантом.
4. Оформити звіт.

III. Порядок виконання роботи

1. Ознайомитися з відомостями про діелектричні матеріали.
1. Проаналізувати методи розрахунку, провести розрахунки задачі згідно з
даними варіанту, заданого викладачем.
2. Проаналізувати і порівняти результати розрахунків, що виконані в бригаді.

ІV. Загальні відомості

Необхідність використання діелектричних матеріалів в РЕКЗ та ЕП
обумовлена тим, бо вони є основою, що з’єднує елементи будь якого приладу
або пристрою в конструктивне ціле та здійснює його захист від зовнішніх
впливів. Тому без них не можна виготовити ні одного виду РЕКЗ чи ЕП. Часто
окрім ізоляційних і захисних функцій вони виконують конструктивні в якості
основи друкованих монтажних плат і приладів. Використовують у РЕКЗ
речовини іонної або молекулярної будови трьох основних груп: кераміка,
полімери, скло. Діелектриками
називають речовини з нерівномірним розподілом потенціалу, які здатні
поляризуватися під дією зовнішнього електричного поля. Концентрація вільних
носіїв заряду в діелектриках не перевищує 108 см-3,, вони мають високий
питомий опір(ƿ>10 Ом*см). З точки зору зонної теорії твердого тіла це речовина
з шириною забороненої зони Ед > 3 еВ. Діелектрики
характеризуються пружними зв'язками зарядів, ядер і електронів у атомах,
атомів і іонів в молекулах. Така структура молекул в діелектриках обумовлює
електричне зміщення і поляризацію зарядів під дією сил електричного поля.
Вони характеризуються наступними електричними параметрами, які залежать
від хімічного складу та структури (будови): 1) діелектрична
проникність ε; 2)
електропровідність діелектрика σ, Ом м ;
-1 -1

3) тангенс кута діелектричних втрат tg δ;

4) електрична міцність Епр, кВ/м.
 Рис. 7.4.1. Діелектрик у електричному полі

Поляризація діелектриків
Це – явище, пов'язане з обмеженим зміщенням зв'язаних зарядів в
діелектрику або поворотом електричних диполів, зазвичай під впливом
зовнішнього електричного поля, іноді під дією інших зовнішніх сил або
спонтанно. Поляризацію діелектриків характеризує вектор електричної
поляризації. Фізичний зміст вектора електричної поляризації – це дипольний
момент, віднесений до одиниці об'єму діелектрика.

де М – електричний момент деякого об'єму діелектрика.

 З поляризацією пов’язана найважливіша діелектрична характеристика –
діелектрична проникність ε.
Розглянемо електричний конденсатор, виготовлений з плоских
паралельних пластин площею S (м 2), відстань між якими d (м). Докладемо до
пластин (електродів) конденсатора електричну напругу U і розглянемо два
випадки:

Рис.7.4.2. Полярізація діелектрика у електростатичному полі:

а) конденсатор з вакуумним простором; б) конденсатор з діелектриком.

На рисунку 7.2. а) показаний конденсатор, поміщений в вакуум. В цьому

випадку на його пластинах виникне заряд Qo. На рисунку 7.2. б) показаний той
самий конденсатор, між пластинами якого вставлений діелектрик товщиною,
рівній відстані між електродами.
Через поляризацію діелектрика в електричному полі на його протилежних
сторонах виникають заряди QД, знак яких протилежний знаку поляризаційних
зарядів на поверхні діелектрика. Отже, повний заряд конденсатора з
діелектриком:

де ε – діелектрична проникність.
Звідси:
тобто ε>1.

Відносна діелектрична проникність являє собою відношення сумарного

заряду конденсатора з діелектриком до заряду того ж конденсатора, якщо
помістити його в вакуумі без діелектрика.
Абсолютна діелектрична проникність дорівнює:
Ф/м,
де ε0=8.85418782 × 10-12.– діелектрична постійна вакууму.
Визначення діелектричної проникності можна дати також і з
використанням поняття ємності електричного конденсатора:
С = Q/U = ε.Qo/U = ε.Сo= ε ε0S/d,
ε = С/С o.
 Розрізняють десять видів поляризації.
Вони діляться на дві основні групи:
1. Поляризація, що здійснюється в діелектрику
під дією електричного поля практично
миттєво, цілком пружно, без розсіювання
енергії (виділення тепла);
2. Поляризація, яка наростає і спадає
уповільнено і супроводжується розсіюванням
енергії в діелектрику, тобто його нагріванням.
Це релаксаційна поляризація.
3. Електронна поляризація - зсув електронної
хмари щодо центру ядра атома або іона в
результаті чого виникає електричний момент,
зникаючий після закінчення дії електричного
поля. Спостерігається в усіх без винятку
діелектриках.
Час протікання поляризації 10-14 - 10-15с. Так як
після зняття поля деформовані електронні
оболонки повертаються колишнє положення,
то енергія, витрачена на поляризацію,
повертається джерелу електричної енергії,
тому ця поляризація відбувається без втрат
енергії.
4. Іонна поляризація – зміщення іонів під
дією зовнішнього електричного поля, причому
зсув на величину, меншу, ніж величина гратки.
Час протікання 10-13 с. Збільшується
пропорційно температурі за рахунок
послаблення пружних зв’язків.
5. Дипольно-релаксаційна (орієнтаційна)
поляризація визначається поворотом і
орієнтацією диполів в напрямку поля і
пов'язана з тепловим рухом частинок. Час
протікання 10-2 – 10-8 с. Характерна для
полярних рідин та газів.
6. Іонно - релаксаційна поляризація
спостерігається в діелектриках з іонним типом
хімічних зв'язків, наприклад в неорганічних
стеклах, що мають нещільну упаковку іонів.
Слабо пов'язані іони речовини під дією
прикладеного електричного поля серед
хаотичних теплових перекидань отримують
надлишкові перекидання в напрямку поля, і
зміщуються на відстані, істотно перевищують
величину зміщення іонів при пружною іонної
поляризації.
Після зникнення зовнішнього поля іони
поступово повертаються до центрів рівноваги.
7. Електронно-релаксаційна поляризація характерна для твердих
діелектриків, що містять дефекти або домішкові іони, здатні захоплювати
електрони. Такі захоплені на "пастках" електрони або дірки за відсутності
електричного поля можуть під дією теплових флуктуацій переходити з одного
ймовірного положення в інше. При цьому сумарний електричний момент
одиниці об'єму діелектрика буде дорівнює нулю. У зовнішньому
електричному полі такі переходи будуть здійснюватися переважно в
напрямку поля і в обсязі діелектрика індукується електричний дипольний
момент, тобто відбуватиметься поляризація. Час релаксації даного механізму
поляризації при кімнатній температурі 10-2 - 10-7 с.
8. Пружно-дипольна поляризація спостерігається в деяких кристалах у
дипольних молекулах, які закріплені та тільки обмежено обертаються на
невеликий кут.
9. Структурна (між шарова) поляризація проявляється в твердих тілах
неоднорідної структури при мікроскопічних неоднорідностях, наявності
домішок і шарів з різною провідністю.
10. Поляризація ядерного зсуву виникає в результаті зміщень ядер під
дією електричного поля. Час встановлення 10-13 с.
Самочинна (спонтанна)
поляризація обумовлена наявністю в
деяких речовинах доменів, що мають
електричний момент ще за
відсутності зовнішнього
електричного поля, але мають різну
орієнтацію. Накладення поля сприяє
їх переважній орієнтації, що дає
ефект дуже сильної поляризації. Такі
діелектрики (сегнетоелектрики)
відрізняються дуже високими
значеннями діелектричної
проникності (від 900 до 7500 у
деяких видів конденсаторної
кераміки).

Класифікація діелектриків за видами поляризації

1. Діелектрики, що володіють в основному тільки електронною
поляризацією (нейтральні і слабо полярні тверді речовини - парафін, сірка,
полістирол та ін.; нейтральні і слабо нейтральні рідини й гази - бензол, водень).
2. Діелектрики, які мають одночасно і електронну і дипольно-релаксаційну
поляризацію (дипольні органічні рідкі, напіврідкі та тверді речовини (олійно-
каніфольні компаунди, епоксидні смоли, целюлоза).
3. Тверді неорганічні діелектрики з електронною, іонною, іонно-
електронно-релаксаційною поляризаціями (діелектрики з електронною та
іонною поляризаціями: кристалічні речовини з щільною упаковкою іонів -
кварц, слюда, корунд, рутил; діелектрики з електронно- та іонно-
релаксаційними поляризаціями - неорганічне скло , фарфор).
4. Сегнетоелектрики, які характеризуються спонтанною, електронною та
електронно-іонно-релаксаційною поляризаціями - сегнетова сіль, метатітанат
барію і ін.
Фізичні властивості сегнетоелектриків
Сегнетоелектрики – моно або полікристалічні полярні діелектрики.
володіють в певному інтервалі температур спонтанною(мимовільною)
поляризацією. Під дією зовнішнього електричного поля, пружних напружень
або при зміні температури в сегнетоелектриках змінюється величина і напрямок
спонтанної поляризації, механічні, оптичні та теплофізичні властивості.
Структура сегнетоелектриків характеризується наявністю доменів –
областей з односпрямованою поляризацією в межах одного домену; сумарна
поляризація зразка при цьому може дорівнювати нулю. Доменна структура
залежить від симетрії кристалів і часто пов'язана з природою і характером
розподілу їх дефектів.
Наслідком доменної будови сегнетоелектриків є нелінійна залежність їх
поляризованості або електричної індукції від напруженості електричного яка
носить назву діелектричної петлі гістерезису, і різко виражена температурна
залежність діелектричної проникності, в якій максимум діелектричної
проникності досягається при температурі, що відповідає точці Кюрі.
 ε

Рис.7.4.3. Доменна структура t

сегнетоелектриків
Рис.7.4.5. Температура Кюрі на
Рис.7.4.4. Діелектричний
температурній залежності
гістерезис
εсегнетоелектрика

Приклади деяких сегнетоелектриків

Сегнетоелектрик Т-ра сегнето- Макс. спонтан-

електричного на поляриза-
перехода, Тк,о С ція, мКл/м2
Титанат барія BaNiO3 133 250
Сегнетова сіль KNaC4H4O6 . 4H2O 18; 24 2,5
Тригліцинсульфат 49 28
(NH2CH2COOH)3 . H2SO4
Ніобат літія LiNbO3 1210 500
Цирконат титанат свинцю * 180-300 -
PbxTi1-xO3-PbxZr1-xO3
Полівініліденфторид Вище т. пл. ≤ 80
(-CH2-CF2-)n**

Електропровідність діелектриків
У порівнянні з електропровідністю провідників і
напівпровідників електропровідність діелектриків має
характерні особливості. Зважаючи на великий питомий
опір діелектрика провідність складається з провідності
об'ємної та поверхневої:
G=Gv+Gs
Величини, зворотні вказаним провідностям називають відповідно об'ємним
і поверхневим опором. Загальний опір ізоляції визначають як результуючий
двох паралельно ввімкнутих опорів:
 Для порівняльної оцінки різних матеріалів відносно їх електропровідності
використовують значення питомого опору (питомий об'ємний ρv і питомий
поверхневий ρs) і провідності.

Рис.7.4.6. Схеми вимірювання питомих

опорів ізоляції: а - об'ємного; б - поверхневого

Під питомим об'ємним опором розуміють опір куба ребром в 1 см, подумки
виділеного з обсягу матеріалу, якщо струм проходить через протилежні грані
цього куба:

де Rv – повний об'ємний опір зразка; S – площа електрода, см 2; h – товщина

діелектрика.
Під питомим поверхневим опором розуміють опір квадрата, подумки
виділеного на поверхні матеріалу, якщо струм проходить через дві протилежні
сторони цього квадрата:

де Rs – повний поверхневий опір зразка ізоляції між паралельно поставленими

електродами довжиною d, відстають один від одного на відстані h.
Величина, зворотна питомому об'ємному опору, називається питомою
об'ємною електропровідністю, а величина, зворотна питомому поверхневому
опору, називається питомим поверхневим опором.
При подачі на діелектрик напруги в ньому відбуваються перехідні
процеси, які визивають струми зміщення, обумовлені поляризацією, й струми
наскрізної провідності, обумовлені вільними носіями заряду. Повний струм
дорівнює сумі струму зміщення та струму наскрізної провідності.
Якщо зняти напругу й замкнути електроди закоротко, то в ланцюгу потече
зворотний струм, визваний наведеним зарядом.
У зв'язку з тим, що час, протягом якого існує перехідний процес, може
змінюватися від долей секунди до годин і більше, то виміряне значення опору
буде залежати від швидкості його змінення.
Для того, щоб одержати істинне значення опору, необхідно проводити
вимірювання після закінчення перехідного процесу. Це не завжди можливе і,
згідно ГОСТа, опір вимірюють через хвилину після подачі напруги.

Види електропровідності діелектриків

У деяких діелектриках спостерігається електронна електропровідність.
Так, рутил TiО2 , ряд титанатів BaTiО3, CaTiО3 та ін. виявляють електронний
характер електропровідності. У сильних електричних полях можлива інжекція
зарядів (електронів, дірок) у діелектрик з металевих електродів, а також
утворення іонів і електронів у результаті ударної іонізації.
Для багатьох електроізоляційних матеріалів характерна іонна
електропровідність, пов'язана з переносом іонів, тобто з явищем електролізу. У
ряді випадків електролізу піддається основна речовина діелектрика. Однак
мають місце випадки (в основному для органічних діелектриків), коли молекули
основної речовини діелектрика не мають здатності піддаватися дисоціації, але
іонна електропровідність виникає завдяки присутності неминучих забруднень –
води, солей, кислот, лугів та ін. Навіть незначний вміст домішок помітно
впливає на провідність діелектриків. У
діелектриків з іонним характером електропровідності дотримується закон
Фарадея: кількість речовини, що виділилася при електролізі, пропорційна
кількості електрики, яка пройшла через речовину.
Моліонна електропровідність спостерігається в колоїдних системах, що
представляють тісну суміш двох фаз, причому одна фаза (дисперсна) у виді
дрібних часток рівномірно зважена в іншій (дисперсному середовищі). З
колоїдних систем в електроізоляційній техніці найбільше часто зустрічаються
емульсії (обидві фази рідини) і суспензії ( дисперсна фаза – тверда речовина,
дисперсне середовище – рідина). Стабільність колоїдних систем пов’язана з
наявністю на поверхні часток дисперсної фази електричних зарядів. При впливі
на колоїдну систему електричного поля частки починають рухатися, що
проявляється як явище електрофорезу. При електрофорезі на відміну від
електролізу, не спостерігається утворення нових речовин, а тільки змінюється
відносна концентрація дисперсної фази в різних частинах об’єму системи.
Моліонна електропровідність спостерігається в рідких лаках і компаундах, у
зволожених оліях і т. ін.
Діелектричні втрати
Діелектричними втратами називають енергію, яка розсіюється в
діелектрику в одиницю часу при впливі на нього електричного поля й
визиваючого нагрів діелектрика. Величину діелектричних втрат у діелектриках
можна характеризувати потужністю, що розсіюється, віднесеній до одиниці
об'єму, або питомими втратами. Частіше для характеристики здатності
діелектрика розсіювати енергію в електричному полі користуються кутом
діелектричних втрат, а також тангенсом цього кута.
Великі діелектричні втрати визивають в матеріалі або сильний перегрів,
що може визивати теплове розширення виробу, або збільшити активний опір,
наприклад коливального контуру, а, відповідно, і величину згасання. Природа
діелектричних втрат різна в залежності від агрегатного стану газообразного,
рідкого, твердого. Втрати енергії у діелектрику обумовлені протіканням в них
двох видів активних струмів - наскрізного (об'ємного та поверхневого) й струму
абсорбції. З них другий являє собою активну частину поляризаційного струму
який витрачається при встановленні дипольної та міграційної поляризації.
Струм абсорбції протікає тільки при зміні напруженості, тобто при dE/dt≠0.
Внаслідок інерційності релаксаційних видів поляризації рівновага струму у
діелектрику встановлюється після подачі напруги.
Кількісною мірою втрат у діелектрику служить tgδ, визначення якого
витікає з векторної діаграми (рис.7.4.7.).

U
І φ IpРис. 7.4.7.
Векторна діаграма струмів і
напруги у діелектрику Ia
δ
В реальному
діелектрику,
розташованому поміж двома контактами, фазовий зсув φ поміж струмом І та
напругою U менше π/2 і дорівнює π/2- δ. Таким чином, δ= Ia/Ip (Ia – активний
струм, Ip – реактивний струм). Кут δ доповнює до прямого кута фазовий зсув φ
між струмом І та напругою U у ємнісному ланцюгу. Іншими словами , δ – це кут
між вектором повного струму І та його реактивною складаючою Ір (рис. 7.4.7.).
Практичне значення tgδ, як одного з найважливіших діелектричних
параметрів матеріалу, в тому, що він визначає втрати потужності.
Корінна відміна втрат на змінному струмі від втрат на постійному струмі
Р= U2 /R в їх залежності і від tgδ, і від діелектричної проникності ε.
Співвідношення внеску цих двох факторів, а також питомого опору, який
визначає наскрізний струм, залежить від конкретних умов, урахування яких
ускладнене залежністю tgδ і ε від частоти.
Діелектричні втрати за особливостями їх фізичної природи можна
розділити на чотири основні види:
1) діелектричні втрати, обумовлені поляризацією;
2) діелектричні втрати, обумовлені електропровідністю;
3) іонізаційні діелектричні втрати;
4) діелектричні втрати, обумовлені неоднорідністю структури.
Втрати першого виду спостерігаються у матеріалах,що володіють
релаксаційною поляризацією: у діелектриках дипольної структури й у
діелектриках іонної структури з неповним пакуванням іонів.
Другий вид втрат характерний діелектрикам, які мають замітну електронну
електропровідність (об'ємну чи поверхневу). При цьому, якщо це не полярні
діелектрики, то втрати мінімальні.
Іонізаційні діелектричні втрати властиві діелектрикам у газообразному
стані. Вони проявляються у неоднорідних електричних полях при
напруженостях, які обумовлені напругою, що відповідає початку іонізації
даного газу.
Неоднорідність структури діелектрика обумовлена випадковими
домішками або окремими компонентами, спеціально введеними у діелектрик з
наміром необхідної зміни його властивостей. У число таких діелектриків
входить, наприклад, просочений папір, пластмаси з наповнювачем, пориста
ізоляція, що містить повітря з домішкою вологи.

Електрична міцність
Електрична міцність – здатність діелектрика зберігати високий питомий
опір в електричних полях великої напруженості: Епр = Uпр/d, де Uпр -
пробивне напруження, тобто мінімальне напруження, прикладене до
діелектрика, яке приводить до пробою; d – товщина діелектрика.
Електрична міцність не є фундаментальним параметром матеріалу, вона
змінюється в широких межах в залежності від товщини діелектрика і умов
тепловідводу, вимірюється в кВ/мм. Працездатність матеріалу визначається
механізмом пробою. До цих механізмів відносяться:
▪ тепловий пробій;
▪ електричний пробій;
▪ поверхневий пробій;
▪ електрохімічний пробій;
▪ іонізаційний пробій.

V. Зміст звіту
1. Результати розрахунку і аналізу даних задачі,
2. Обґрунтування вибору діелектричного матеріалу.
3. Відповідь на контрольне запитання.
4. Висновки по роботі.

VI. Контрольні запитання

1. Перелічіть і охарактеризуйте види поляризації діелектриків.
2. Що діелектрична проникність.
3. Що характеризує tgδ.
4. Методи вимірювання tgδ i ε.
5. Як розрахувати потужність втрат і tgδ за еквівалентною схемою.
6. Наведіть властивості й особливості іонних діелектриків.
7. Полярні та неполярні діелектрики, наведіть приклади.
8. Перспективні напрями удосконалення діелектричних матеріалів. .

VII. Список літератури

1. Казарновский Д.М., ЯмановС.А. Радиотехнические материалы. «Высшая
школа», 1972.- С. 5-28 и 153-158.
2. Богородицкий Н.П. и др. Электротехнические материалы.
«Энергоатомиздат, Ленингр. Отд.»,1986.
 3. Богородицкий Н.П., Пасынков В.В. Материалы в
радиоэлектронике.»Госэнергоиздат, М.Л,».1961.
4. Губкин А.Н. Физика диэлектриков.- т.1.- «Высшая школа».- 1971
5. Смоленский Д.А., Крайник Н.Н.Сегнетоэлектрики и
антисегнетоэлектрики. «Наука».-1968.
6. Электрорадиоматериалы. Под ред. Тареева Б.М.»Высшая школа».-1978.
7. Материалы микроэлектронной техники: Учеб. пособие для вузов/ В.М
Андреев, М.Н. Бронгулеева, С.Н.Дацко, Л.В.Яманова; Под ред.
В.М.Андреева.- М.:Радио и связь, 1989,- 352с.: ил.
8. Технология и автоматизация производства РЭА: Учеб. для вузов/
И.П.Бушминский и др.; Под ред. А.П. Достанко, Ш.М.Чабдарова.- М.:
Радио и связь, 1989.- 624 с.
9. А.А.Грачев, А.А.Мельник, Л.И.Панов. Поверхностный монтаж при
конструировании и производстве электронной аппаратуры. – Одесса:
ЦНТЭПИ ОНЮА, 2003, - 428с.

1. Перелічіть і охарактеризуйте види поляризації діелектриків.

1. Діелектрики, що володіють в основному тільки електронною поляризацією

(нейтральні і слабо полярні тверді речовини - парафін, сірка, полістирол та ін.;
нейтральні і слабо нейтральні рідини й гази - бензол, водень).
2. Діелектрики, які мають одночасно і електронну і дипольно-релаксаційну
поляризацію (дипольні органічні рідкі, напіврідкі та тверді речовини (олійно-
каніфольні компаунди, епоксидні смоли, целюлоза).
3. Тверді неорганічні діелектрики з електронною, іонною, іонно-електронно-
релаксаційною поляризаціями (діелектрики з електронною та іонною
поляризаціями: кристалічні речовини з щільною упаковкою іонів - кварц,
слюда, корунд, рутил; діелектрики з електронно- та іонно-релаксаційними
поляризаціями - неорганічне скло , фарфор).
4. Сегнетоелектрики, які характеризуються спонтанною, електронною та
електронно-іонно-релаксаційною поляризаціями - сегнетова сіль, метатітанат
барію і ін.

2. Що діелектрична проникність.
Діелектр́ична прон́икність (діелектрична стала) середовища ε — безрозмірнісна
фізична величина, що характеризує ізоляційні властивості середовища. Вона
показує, у скільки разів взаємодія між зарядами в однорідному середовищі
менша, ніж у вакуумі.

3. Що характеризує tgδ.

Практичне значення tgδ, як одного з найважливіших діелектричних

параметрів матеріалу, в тому, що він визначає втрати потужності.
Корінна відміна втрат на змінному струмі від втрат на постійному струмі
Р= U2 /R в їх залежності і від tgδ, і від діелектричної проникності ε.
Співвідношення внеску цих двох факторів, а також питомого опору, який
визначає наскрізний струм, залежить від конкретних умов, урахування яких
ускладнене залежністю tgδ і ε від частоти.

4. Методи вимірювання tgδ i ε.

Великі діелектричні втрати визивають в матеріалі або сильний перегрів, що

може визивати теплове розширення виробу, або збільшити активний опір,
наприклад коливального контуру, а, відповідно, і величину згасання. Природа
діелектричних втрат різна в залежності від агрегатного стану газообразного,
рідкого, твердого. Втрати енергії у діелектрику обумовлені протіканням в них
двох видів активних струмів - наскрізного (об'ємного та поверхневого) й струму
абсорбції. З них другий являє собою активну частину поляризаційного струму
який витрачається при встановленні дипольної та міграційної поляризації.
Струм абсорбції протікає тільки при зміні напруженості, тобто при dE/dt≠0.
Внаслідок інерційності релаксаційних видів поляризації рівновага струму у
діелектрику встановлюється після подачі напруги.
Кількісною мірою втрат у діелектрику служить tgδ, визначення якого
витікає з векторної діаграми (рис.7.4.7.).

U
І φ IpРис. 7.4.7.
Векторна діаграма струмів і
напруги у діелектрику Ia
δ
В реальному
діелектрику,
розташованому поміж двома контактами, фазовий зсув φ поміж струмом І та
напругою U менше π/2 і дорівнює π/2- δ. Таким чином, δ= Ia/Ip (Ia – активний
струм, Ip – реактивний струм). Кут δ доповнює до прямого кута фазовий зсув φ
між струмом І та напругою U у ємнісному ланцюгу. Іншими словами , δ – це кут
між вектором повного струму І та його реактивною складаючою Ір (рис. 7.4.7.).
Практичне значення tgδ, як одного з найважливіших діелектричних
параметрів матеріалу, в тому, що він визначає втрати потужності.
Корінна відміна втрат на змінному струмі від втрат на постійному струмі
Р= U2 /R в їх залежності і від tgδ, і від діелектричної проникності ε.
Співвідношення внеску цих двох факторів, а також питомого опору, який
визначає наскрізний струм, залежить від конкретних умов, урахування яких
ускладнене залежністю tgδ і ε від частоти.
Діелектричні втрати за особливостями їх фізичної природи можна
розділити на чотири основні види:
1) діелектричні втрати, обумовлені поляризацією;
2) діелектричні втрати, обумовлені електропровідністю;
 3) іонізаційні діелектричні втрати;
4) діелектричні втрати, обумовлені неоднорідністю структури.

5. Як розрахувати потужність втрат і tgδ за еквівалентною схемою

U
І φ IpРис. 7.4.7.
Векторна діаграма струмів і
напруги у діелектрику Ia
δ

6. Наведіть властивості й особливості іонних діелектриків.

У провідниках носії заряду (в першу чергу, електрони) можуть вільно

переміщуватися по всьому об'єму матеріалу під дією зовнішнього поля. За
рахунок цього, з одного боку, провідники мають малий опір, а з іншого —
розподіл зарядів на поверхні провідника повністю компенсує зовнішнє
електричне поле, таким чином, що всередині провідника поле відсутнє. У
діелектрику заряди прив'язані до своїх атомів і не можуть вільно
переміщатися. Під дією зовнішнього поля позитивні і негативні заряди
можуть лише трохи зміщуватися один відносно одного, перетворюючи
атоми на диполі, зорієнтовані переважно в одному напрямку. Це явище
називається поляризація. За рахунок поляризації, заряди у діелектрику
також перерозподіляються, і частково компенсують зовнішнє поле, проте не
можуть знищити його повністю.

Чітко розділити діелектрики і провідники можна було б лише за

наднизьких температур — діелектрики у такому випадку мають нульову
провідність, а провідність металів — навпаки, зростає. На практиці ж,
ідеальних діелектриків не існує, і у будь-якій речовині існують вільні носії
заряду. Рішення, до якого класу віднести речовину, приймається в
залежності від того, що саме більше впливає на електричні властивості
речовини — рух вільних носіїв заряду чи поляризація.

З точки зору зонної теорії, у ідеальному діелектрику всі електрони

знаходяться у валентній зоні, яка відділена від зони провідності
забороненою зоною, тоді як у провіднику верхня дозволена зона заповнена
частково, і електрони легко можуть переходити з одного рівня на інший, або
ж валентна зона і зона провідності прекриваються.

Зазвичай, виділяють також проміжний клас, напівпровідники, що, по

суті, є діелектриками з вузькою забороненою зоною. Діелектриками
вважають речовини з забороненою зоною ширшою за 2-3 еВ (енергія
фотонів видимого світла), тоді як у напівпровіднику її ширина становить
лише 0,2-2 еВ.

Деякі речовини можуть переходити з провідного стану у діелектричний

і навпаки. Часто такі переходи відбуваються під дією температури.