Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет будівництва і архітектури

Кафедра політичних наук
Додаткова робота з Історії української державності і культури
на тему (МАКСИМУМ 9 БАЛІВ):
Помаранчева революція та Революція Гідності: причини, сутність, учасники, наслідки
Студента 1 курсу, архітектурного факультету, гр. АРХ-15
Шматка Р.В.
Київ – 2022

Помаранчева революція (2004) та Революція Гідності (2013) – ‘майдани’, серії

протестів, в яких брали участь тисячі українців. Ці події мають між собою спільні риси – народ
боровся за зміни в державі, право вибору та проти корумпованої влади, непрозорості
політики.

Нечесність Центральної виборчої комісії, велика кількість порушень у виборчому

процесі та його фальсифікація, як наслідок ‘прихід до влади’ віктора януковича - головні
причини Помаранчевої революції. Одразу після оголошення результатів, 23 листопада люди
почали збиратися на головних площах міст. Паралельно з мітингами велися перемовини:
Ющенко намагався вибороти свою перемогу спочатку в нової влади, потім через переговори
з Леонідом Кучмою, але марно. Опозиції стало ясно, що шлях до вирішення проблеми
лишився лише один – мирний протест під помаранчевою символікою, яка вказувала на
визнання народом Ющенка як президента, а головною ідеєю руху був не лише виступ за
кандидата, а й необхідність дати народові справедливість та правду.

Міські влади західних міст і Львова, а також Києва, зразу ж не визнали легітимність
виборів. Підтримували опозицію і західні політики, які вважали за необхідне не допустити
поділу України на захід та схід. Основними учасниками страйку був середній клас, що по суті
є найбільш пронаціонально настроєним, і тому виступав проти проросійського януковича та
його амбіцій. Українці боролися без крові, демонструючи гуманність народної волі, що
значно вплинуло на прийняття світом думки опозиції. Наслідком революції було проведення
додаткового туру виборів і перемога Ющенка на ньому, оголошення його президентом.

Згодом Україна перейшла до президентсько-парламентської форми правління, що

прибрало концентрацію влади в руках однієї людини. Було переглянуто склад ЦВК, засоби
масової інформації ставали більш вільними, Україну признали однією з перших
демократичних пострадянських держав. Проте розвиток популізму призвів до постійних
суперечок між політиками, сповільнив прийняття реформ, населення біднішало, зростала
незадоволеність правлінням Ющенка. На виборах 2010р. президентом став янукович. Разом
з ним повернулася і узурпація влади - голова держави отримав повноваження формувати
парламент та головні органи. Інтереси суспільства більше не цікавили уряд, натомість все
більше руйнувалася економіка країни, розкрадалися підприємства та бізнеси, стрімко
зростала злочинність. Українці не те що були згодні терпіти все це, скоріше сподівалися на
поступовий розвиток держави та євроінтеграцію, але і цього не відбулося – підписання угоди
асоціації України з ЄС було підіравно візитом януковича до москви, що прямо вказувало на
бажання бути втягнутими в росію та брехливість влади щодо європейського курсу

21 листопада 2013 в містах України та на Майдані Незалежності розпочалися мітинги

проти влади та зближення зі східним сусідом, які отримали брутальну відповідь зі сторони
поліції – відбувалися побиття та усілякі репресії. Проте це не лякало народ, і він все більше
вимагав відставки януковича та його шайки. Кількість протестуючих сягала вже більше
півмільйона – їх тероризували, арештовували, всіляко пригнічували за участь в пікетах.
Опозицією зносилися радянські пам’ятки, руйнувалося все, що мало якесь відношення до
росії, адже українці прагнули позбавитися кайданів та маріонеточного режиму. Проти народу
вже відкрито використовувалася вогнепальна зброя, тітушки створювали безпорядки
(грабежі та підпали), а після приєдналися російські спецслужби. У 20х числах лютого
відбулися найжорсткіші сутички між силовиками та майданівцями – нелюдські розстріли за
участі снайперів, підпали шин, міліцейських машин і самих карателів, ходи товпа на товпу з
щитами та метанням бруківки. 3 місяці пекла в самому серці країни супроводжувалося
численними втратами та пораненими з обох сторін. Ввечері 20го лютого Верховна Рада
голосує за довгоочікуване припинення вогню, Майдан переформувався в суцільний шпиталь
з патрулями, а 21го лютого опозиція йде на перемовини з януковичем. Народу буле вже без
різниці на їх результат – якщо ‘президент’ не йде у відставку, відбудеться збройний штурм
адміністрації. Цього не сталося, бо янукович втік, і 22го лютого ВР офіційно підтримала
постанову про усунення його з посади Президента України.

Хоч за час цієї довготривалої акції влада майже повністю дестабілізувалася, було
анексовано Крим та розпочато бойові дії у Донецькій та Луганській областях (початок
російсько-української війни), країну вдалося захистити від розколу та повного загарбання
росією. Українська нація певною мірою позбавилась від кризи ідентичності, провела
декомунізацію та стала на європейськи орієнтований шлях, відчула на собі справжню якісну
реформацію.

Підсумувати наслідки Майданів можна так: українці готові на все за відновлення

громадянських свобод та збереження національних інтересів. Революції, керовані народом,
трансформували країну повністю, що слугує найяскравішим доказом присутності реальної
демократії в державі. Процеси радикальних змін та боротьба з проблемами, які загрожують
національній цілісності, пробудили в наших людях історичну єдність та солідарність,
супроводжену сердечним патріотизмом. Доля, воля й гідність – цінності, які українці
прагнуть зберегти понад усе.

Використані джерела:

 Наслідки та значення Революції Гідності -

https://khm.gov.ua/uk/content/naslidky-ta-znachennya-revolyuciyi-gidnosti
 Хронологія Революції Гідності – https://konotop.city/articles/129077/foto-z-
revolyucii-gidnosti
 https://youtu.be/KWs62YiXPDA
 Помаранчева революція -
https://www.maidanmuseum.org/uk/storinka/pomarancheva-revolyuciya
 https://kp.ua/ua/politics/a659854-pomarancheva-revoljutsija-2004-shcho-pro-
pershij-majdan-pishut-pidruchniki-i-kudi-podilisja-heroji-majdanu