ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ДО МОДУЛЯ №1

1) Які принципи програмно-керованих ЕОМ за Нейманом.

a) програмного керування, який полягає в тому, що ЕОМ може автоматично проводити

перетворення вихідних даних у відповідністю із заданою програмою;
b) - умовного переходу, що придає гнучкість та універсальність програмам за рахунок
забезпечення можливості переходу в процесі вирішення задачі на ту чи іншу ділянку
програми в залежності від результатів проміжних обчислень або вхідних даних;
c) - збереженої програми, котрий полягає в тому, що її розміщують в запам’ятовуючий
пристрій ЕОМ;
d) - довільного доступу до елементів пам’яті;
e) - використання двійкової системи числення;
f) - багаторівневої ієрархічної пам’яті.

2) Основні компоненти машини фон Неймана.

a) арифметично-логічний пристрій, який виконує арифметичні і логічні операції;
b) пристрій керування, який організує процес виконання програм;
c) запам’ятовуючий пристрій, чи пам’ять для зберігання програм і даних;
d) зовнішні пристрої для введення-виведення інформації.

3) Покоління комп’ютерів та їх особливості.

a) Лампи споживали величезну кількість електроенергії і виділяли багато тепла.
Набір команд був невеликим, схема арифметико-логічного пристрою і пристрою
управління достатньо проста, програмне забезпечення практично було відсутнє. Показники
об'єму оперативної пам'яті і швидкодії були низькими. Для вводу-виводу
використовувалися перфострічки, перфокарти, магнітні стрічки та друкувальні пристрої.
Швидкодія порядку 10-20 тисяч операцій в секунду
b) Друге покоління комп'ютерної техніки - машини, сконструйовані приблизно в 1955-65 рр..
Характеризуються використанням в них як електронних ламп, так і дискретних
транзисторних логічних елементів. Їх оперативна пам'ять була побудована на магнітних
осердях. У цей час став розширюватися діапазон вживаного обладнання вводу-виводу,
з'явилися високопродуктивні пристрої для роботи з магнітними стрічками, магнітні
барабани і перші магнітні диски.
Швидкодія - до сотень тисяч операцій у секунду, ємність пам'яті - до декількох десятків
тисяч слів. З'явилися так звані мови високого рівня, засоби яких допускають опис всієї
необхідної послідовності обчислювальних дій в наочному, легкому для сприйняття вигляді.
 Операційна система. З погляду архітектури в комп’ютерах другого покоління з’явилися
такі особливості:
(1) введення спеціальної апаратури перетворення адрес;
(2) початковий етап переходу до ієрархічної структури пам’яті;
(3) децентралізація управління процедурами вводу-виводу, що призвело до необхідності
включення до складу пристроїв управління систем переривання програм.

c) Наступний важливий період в розвитку обчислювальних машини належить до 1965-1980

років. Поява нової елементної бази обчислювальної техніки у вигляді інтегральних
мікросхем, на основі яких створені комп’ютери третього покоління. З епохою комп’ютерів
третього покоління пов’язане важливе поняття, як сімейство програмно-сумісних машин.
З’явилися сімейства комп’ютерів, які мали однакові системи команд, однакові типи даних,
уніфіковані зовнішні пристрої, до деякої міри уніфіковане програмне забезпечення.
Машини третього покоління - це сімейства машин з єдиною архітектурою, тобто програмно
сумісних. В якості елементної бази в них використовуються інтегральні схеми, які також
називаються мікросхемами. Мультипрограмування – це засіб організації обчислювального
процесу, при якому на одному процесорі поперемінно виконується декілька програм. З
машинами третього покоління пов’язана ще одна значна подія комп’ютерної технології – це
розробка і упровадження візуальних пристроїв вводу–виводу алфавітно-цифрової і
графічної інформації за допомогою дисплеїв, використання яких дозволило достатньо
просто реалізувати можливості варіантного аналізу. Швидкодія машин усередині сімейства
змінюється від декількох десятків тисяч до мільйонів операцій в секунду. Ємність
оперативної пам'яті досягає декількох сотень тисяч слів
d) Mашини четвертого покоління проектувалися в розрахунку на ефективне використання
сучасних високорівневих мов і спрощення процесу програмування для кінцевого
користувача
Для них характерні:
(1) застосування персональних комп'ютерів;
(2) телекомунікаційна обробка даних;
(3) комп'ютерні мережі;
(4) широке застосування систем управління базами даних;
(5) елементи інтелектуальної поведінки систем обробки даних і пристроїв

Комп’ютери четвертого покоління мають архітектуру об’єктної машини. Об’єкт

розглядається як деякий функціональний перетворювач, на вхід якого подається запит на
обслуговування, а на виході формується відповідь. Характер перетворення визначається
типом об’єкта й змістом запиту.
 e) Розвиток йде також по дорозі "інтелектуалізації" комп'ютерів, усунення бар'єру між
людиною і комп'ютером. Комп'ютери будуть здатні сприймати інформацію з рукописного
або друкованого тексту, з бланків, з людського голосу, дізнаватися користувача по голосу,
здійснювати переклад з однієї мови на іншу.
Для задоволення вимог користувачів різноманітних професій і різної кваліфікації
комп’ютери п’ятого покоління повинні мати такі можливості:
(1) інтелектуальний інтерфейс, що забезпечує доступ до комп’ютера на мові проблемної
області;
(2) розвинуті інструментальні системи програмування, які забезпечують створення
користувачем прикладних програмних систем і їх настроювання на конкретну галузь
знань;
(3) базу різноманітну у семантичному і синтаксичному відношенні знань, із
розвинутими механізмами створення, упорядкуванні і пошуку інформації;
(4) засоби організації розподільного доступу користувача до засобів збереження й
опрацювання інформації у вигляді мережі інтелектуальних персональних
комп’ютерів, що працюють як робочі станції мереж Internet/Intranet.

4) Характеристики універсальності, програмної сумісністі, маштабованості.

Принципи агрегатності та регулярності.
a) Універсальність забезпечує можливість однаково ефективно вирішувати завдання
різноманітних класів практично для всіх галузей діяльності. Це досягається: універсальною
системою команд, що містить поряд з операціями двійкової арифметики над числами з
фіксованою і плаваючою крапкою, повний набір операцій десяткової арифметики над
числами з фіксованою і плаваючою крапкою, повний набір операцій десяткової
арифметики з операндами постійної і змінної довжини, широкий набір логічних операцій
над байтами, словами і полями змінної довжини, а також широкий набір операцій
переходів, редагування і управління системою; універсальною логічною структурою, що
має стандартні апаратні і програмні засоби для всіх моделей комп’ютерів, що утворюють
єдине сімейство; збалансованість пристроїв, які входять до складу комп’ютера, по
швидкодії і потокам інформації, яка курсує між ними.
b) Сумісність досягається апаратно-програмними засобами з метою створення єдиного
прикладного і системного програмного забезпечення для всіх моделей комп’ютера одного
сімейства. Програмна сумісність виконувалась “знизу нагору”, тобто програми, розроблені
для більш пізніх моделей ряду, не завжди могли бути реалізовані на ранніх моделях.
 Програмна сумісність комп’ютерів припускає застосування єдиних засобів кодування
інформації, форматів даних і єдиної для всіх машин ряду системи команд.
c) Маштабованість являє собою можливості нарощування числа і потужності процесорів,
обсягів оперативної і зовнішньої пам’яті й інших ресурсів обчислювальної системи.
Маштабованість повинна забезпечуватися конструкцією комп’ютера і його архітектурою, а
також відповідними засобами програмного забезпечення.
Однією з важливих властивостей програмного забезпечення (ПЗ) є його мобільність, тобто
можливість використання тих самих програмних систем на різноманітних апаратних
платформах.
d) Принцип агрегатності побудови апаратної платформи обчислювальної машини
передбачає можливість підключення різноманітних по призначенню ПП. До складу
сучасних комп’ютерів і систем входять різноманітні по принципу дії, функціях і
характеристиках периферійні пристрої (ПП).
e) Принцип регулярності зумовлює закономірну повторюваність елементів структури і
зв’язків між ними. Регулярність системи, як правило, розглядається на різних рівнях її
організації. Основним шляхом збільшення регулярності структури МПП і МПС є широке
використання пристроїв типу пам’яті, відмова від закріплення певних мікрооперацій за
регістрами, використання регістрових структур, виконання регістрів загального
призначення та інших регістрів у вигляді комірок пам’яті, використання магістрального
способу обміну інформацією, стандартизація інтерфейсів, використання принципу
мікропрограмного керування, розвиток паралельних мікропроцесорних систем.

5) Материнські плати, їх компоненти та характеристики.

a) Системна (system board), або материнська (motherboard), плата персонального
комп'ютера є основою системного блоку, що визначає архітектуру і продуктивність
комп'ютера. На ній встановлюються такі обов'язкові компоненти:
 Процеср(и), а для процесорів 8086-80386 і співпроцесор;
 Пам'ять: постійна (ROM або Flash BIOS), оперативна (DRAM), а для старих
процесорів і кеш (SRAM);
 Обов'язкові системні засоби вводу-виводу: контролери клавіатури, переривань, DMA,
таймери, CMOS RTC, засоби управління динаміком;
 Кварцовий генератор синхронізації;
 Схема формування скидання системи за сигналом PowerGood від блоку живлення або
кнопки Reset;
 Схема управління блоком живлення (відсутній на платах AT);
  Регулятори напруги (Voltage Regulation Module, VRM);
 Засоби моніторингу стану системного блоку: вимір швидкості обертання вентиляторів
і температури процесора й інших «гарячих» компонентів; вимірювачі живлячих
напруг; сигналізатори несанкціонованого доступу і т.п. Ці засоби дозволяють
програмно (через програмне забезпечення, яке завантажується, або меню CMOS Setup)
знімати покази вимірювальних приладів і датчиків, а також, у разі відповідного
налаштування, виробляти переривання, які сигналізують про критичні події, і, навіть,
вживати екстрених заходів (аж до вимикання живлення при перегріві);

b) Крім цих суто обов’язкових засобів на більшості сучасних системних платах

встановлюють і контролери НГМД, інтерфейси СОМ- і LPT-портів, 4-6 портів USВ, пару
каналів АТА і/або 2-4 порти SATA. Часто до цього набору додають і контролер FireWire
(1394), а також адаптер локальних мереж. Існують системні плати з інтегрованими відео-,
аудіо- та іншими пристроями, які забезпечують повну функціональність комп'ютера без
карт розширення.

6) Характеристики та компоненти BIOS.

a) Базова система вводу-виводу (BIOS) призначена для ізоляції операційної системи (ОС) і
прикладних програм від специфічних особливостей конкретної апаратури. BIOS
знаходиться в мікросхемах незалежної пам'яті, розташованих на системній платі: на картах
розширення можуть знаходитися додаткові модулі BIOS, що підтримують функціонування
цих карт.
b) Системний модуль ROM BIOS (System ROM BIOS) забезпечує програмну підтримку
стандартних пристроїв РС, конфігурацію апаратних засобів та їх діагностику і виклик
завантажувача ОС. Функції BIOS розділяються на наступні групи:
(1) ініціалізація і початкове тестування апаратних засобів – POST;
(2) налаштування і конфігурація апаратних засобів і системних ресурсів –CMOS Setup;
(3) автоматичний розподіл системних ресурсів – PNP BIOS;
(4) ідентифікація і конфігурація пристроїв PCI – PCI BIOS;
(5) початкове завантаження (перший етап завантаження ОС) – Bootstrap Loader;
(6) обслуговування апаратних переривань від системних пристроїв (таймера, клавіатури,
дисків) – BIOS Hardware Interrupts;
(7) обробка базових функцій програмних звернень (сервісів) до системних пристроїв –
ROM BIOS Services;
(8) підтримка керованості конфігурацією – DMI BIOS;
(9) підтримка управління енергоспоживанням і автоматичної конфігурації – АРМ і ACPI
BIOS.
7) Шинно-мостова та хабова архітектури материнської плати
a) Шинно-мостова: У шинно-мостової архітектури є центральна магістральна шина, до якої
інші компоненти підключаються через мости. У ролі центральної магістралі спочатку
виступала шина (E)ISA, потім її змінила шина PCI. Шинно-мостова архітектура чіпсетів
проіснувала довгий час і пережила багато поколінь процесорів (від 2-го до 7-го).
Переміщення вторинного кеша з системної плати на процесор (Р6 і Pentium 4 в Intel і К7 в
AMD) дещо спростило північну частину чіпсета. В ній не треба керувати статичною кеш-
пам'яттю, а залишається лише забезпечувати когерентність процесорного кеша з основною
пам’яттю, доступ до якої можливий і з боку шини PCI.
b) Хабова: З введенням високошвидкісних режимів UltraDMA (ATA/66, ATA/100, а потім і
АТА/133) зв'язок двоканального контролера IDE з пам'яттю через шину PCI стала вже дуже
сильно навантажувати цю шину. Крім того, з'явилися високошвидкісні інтерфейси Gigabit
Ethernet, FireWire (100/200/400/800 Мбіт/с) і USB 2.0 (480 Мбіт/с). Відповіддю на ці зміни в
розстановці сил став перехід на хабову архітектуру чіпсета. Хаби – це спеціалізовані
мікросхеми, що забезпечують передачу даних між своїми зовнішніми інтерфейсами. Цими
інтерфейсами є «прикладні» інтерфейси підключення процесорів, модулів пам'яті, шин
розширення і периферійні інтерфейси (ATA, SATA, USB, FireWire, Ethernet). Оскільки до
однієї мікросхеми всі ці інтерфейси не підключаються, чіпсет будується, як правило, з пари
основних хабів (північного і південного), пов'язаних між собою високопродуктивним
каналом. Північний хаб чіпсета виконує ті ж функції, що і північний міст шинно-мостової
архітектури; він пов'язує шини процесора, пам'яті і порту AGP. Проте на південній стороні
цього хаба знаходиться вже не шина PCI, а високопродуктивний інтерфейс зв'язку з
південним хабом. Пропускна здатність цього інтерфейсу складає 266 Мбайт/с і вище,
залежно від чіпсета.

8) Особливості та принципи архітектури HyperTransport.

a) Технологія HyperTransport призначена для з'єднання компонентів компьютерів і
комунікаційної апаратури, але тільки в межах плати – слоти і карти розширення
технологією НТ не розглядаються. Архітектура НТ забезпечує всі типи транзакцій
процесорів і пристроїв PCI, PCI-X і AGP, що використовуються в PC
9) Системні ресурси комп’ютерних систем.
a) Системними ресурсами називаються комунікаційні канали, адреси і сигнали, які використовуються
вузлами комп'ютера для обміну даними за допомогою шин. Зазвичай під системними ресурсами
мають на увазі:
  адреси пам'яті;
 канали запитів переривань (IRQ);
 канали прямого доступу до пам'яті (DMA),
 адреси портів вводу-виводу.

10) Адресація пам’яті та система переривань.

a) Розподіл пам'яті PC фізично адресується процесором і представляється таким чином:
 Адреса 00000h-9FFFFh (640 Кбайт) -- стандартна, або базова, пам'ять (conventional, або
base, memory). Доступна DOS і програм реального режиму. У деяких системах з
відеоадаптером MDA верхня межа зсувається до AFFFFh (704 Кбайт). Іноді верхні 128
Кбайт стандартної пам'яті (область 80000h-9FFFFh) Називають розширеною базової
пам'яттю (extended conventional memory).
 Адреса A0000h--FFFFFh (384 Кбайт) -- верхня пам'ять (Upper Memory Area, UMA),
зарезервовані для системних потреб. У ній розмішають області буферної пам'яті
адаптерів, підключених до шик ISA (наприклад, відеопам'ять), і постійна пам'ять (BIOS
з розширеннями). Ця область звичайно використовується не в повному обсязі, ставить
архітектурний бар'єр на шляху безперервної (нефрагментованої) пам'яті, зручною для
програмного застосування.
 Пам'ять вище 100000h -- додаткова, або розширена, пам'ять (extended memory).
Безпосередньо доступна тільки в захищеному (і в «більшом реальному ») режимі для
комп'ютерів з процесорами 286 і вище. У ній виділяється область 100000h--10FFEFh --
висока пам'ять (НМА) - єдина область розширеної пам'яті, доступна 286+ в реальному
режимі при відкритому вентилі Gate A20.
b) Переривання - це припинення виконання поточної команди або поточної послідовності
команд для обробки деякої події спеціальною програмою - обробником переривання з
наступним поверненням до виконання перерваної програми. Подія може бути викликана
особливою ситуацією, що склалася при виконанні програми, або сигналом від зовнішнього
пристрою. Переривання використовується для швидкої реакції процесора на особливі
ситуації, що виникають при виконанні програми та взаємодії з зовнішніми пристроями.
Механізм переривання забезпечується відповідними апаратно-програмними засобами
комп'ютера.
11) Система переривань комп’ютерної системи
a) Переривання - це припинення виконання поточної команди або поточної послідовності
команд для обробки деякої події спеціальною програмою - обробником переривання з
наступним поверненням до виконання перерваної програми. Подія може бути викликана
особливою ситуацією, що склалася при виконанні програми, або сигналом від зовнішнього
 пристрою. Переривання використовується для швидкої реакції процесора на особливі
ситуації, що виникають при виконанні програми та взаємодії з зовнішніми пристроями.
Механізм переривання забезпечується відповідними апаратно-програмними засобами
комп'ютера. Будь-яка особлива ситуація, що викликає переривання, супроводжується
сигналом, який називається запитом переривання (ЗП). Запити переривань від зовнішніх
пристроїв поступають в процесор по спеціальних лініях, а запити, що виникають в процесі
виконання програми, надходять безпосередньо зсередини мікропроцесора. Механізми
обробки переривань обох типів схожі.

12) Система прямого доступу до пам’яті

a) Прямий доступ до пам'яті (Direct Memory Access» DMA) - це обмін між системною
пам'яттю (ОЗУ) і пристроєм, що виконується без безпосереднього участі процесора. Обмін
здійснює контролер прямого доступу.
13) Система вводу-виводу.
a)Система вводу/виводу (англ. Input/Output system, I/O system) - це частина операційної
системи, яка забезпечує взаємодію між комп'ютером та зовнішніми пристроями
вводу/виводу.
Система вводу/виводу включає різноманітні драйвери, програми та протоколи, що
дозволяють операційній системі взаємодіяти з різними пристроями, такими як клавіатура,
миша, принтер, сканер, веб-камера та інші.
Для кожного пристрою вводу/виводу в системі вводу/виводу існують відповідні драйвери,
які дозволяють операційній системі розуміти та взаємодіяти з пристроєм. Драйвери
забезпечують перетворення даних, які отримуються з пристрою вводу/виводу, в формат,
який може бути розпізнаний та оброблений операційною системою.
Однією з важливих функцій системи вводу/виводу є буферизація введених та виведених
даних. Це означає, що дані можуть бути збережені в буфері пам'яті, поки операційна
система знаходиться в стані очікування введених або виведених даних. Це дозволяє
зменшити затримки в роботі пристроїв вводу/виводу та забезпечує більш ефективне
використання обмежених ресурсів.
Загальна мета системи вводу/виводу полягає в забезпеченні ефективної взаємодії між
комп'ютером та зовнішніми пристроями вводу/виводу, зменшенні затримок та покращенні
продуктивності системи.

14) Системи команд в архітектурі процесорів.

a) З точки зору програміста, під архітектурою процесора розуміється сумісність з певним
набором команд їх структури і способу виконання. З точки зору спеціаліста по «залізу»,
 архітектура процесора це певний набір властивостей і якостей, властивий цілого сімейства
процесорів, як правило, випускається протягом багатьох років.
b) Система команд - це угода про надані архітектурою засобах програмування, а саме: певних
типи даних, інструкцій, системи регістрів, методів адресації, моделей пам'яті, способів
обробки переривань і винятків, методів введення та виведення.
Базовими командами є, як правило, наступні:
• арифметичні, Наприклад «додати» і «віднімання»;
• бітові, наприклад «логічне і», «логічне або» і «логічне не»;
• присвоювання даних, наприклад «перемістити», «завантажити», «вивантажити»;
• вводу-виводу, для обміну даними із зовнішніми пристроями;
• керуючі інструкції, наприклад «перехід», «умовний перехід», «Виклик
підпрограми»,«Повернення з підпрограми».
Якщо об'єднати найбільш часто використовується послідовність мікрооперацій під однією
мікрокомандою, то треба буде забезпечувати менше мікрокоманд. Така побудова системи
команд носить назву CISC (Complex Instruction Set Computer), в розпорядженні є невелике
число складових команд.
З іншого боку, це об'єднання зменшує гнучкість системи команд. Варіант з найбільшою
гнучкістю - наявність великої кількості близьких до елементарних операцій команд. Це
RISC (Reduced Instruction Set Computer), в розпорядженні є усічені, прості команди.
Ще більшу гнучкість системи команд можна отримати використовуючи MISC підхід,
побудований на зменшенні кількості команд до мінімального і спрощення
обчислювального пристрою обробки цих команд.

15) Покоління процесорів сімейства х86.

a) Сімейство процесорів x86 - це серія процесорів, що базуються на архітектурі x86, яка була
розроблена компанією Intel у 1970-х роках і відтоді стала стандартом для більшості
персональних комп'ютерів. Серія процесорів x86 включає в себе багато поколінь, кожне з
яких має свої відмінні особливості та покращення:
(1) Intel 8086: перший процесор x86, запущений виробником Intel в 1978 році. Він мав
16-бітну архітектуру та був призначений для використання в першому IBM PC.
(2) Intel 80286: випущений у 1982 році, цей процесор мав 16-бітну архітектуру, але
також міг виконувати 32-бітні інструкції.
(3) Intel 80386: випущений у 1985 році, цей процесор мав повну 32-бітну архітектуру та
підтримував багатозадачність та захист від вторгнень.
(4) Intel 80486: випущений у 1989 році, цей процесор мав значну швидкість обробки
даних, більшу кількість реєстрів та підтримку відеокарт.
 (5) Pentium: випущений у 1993 році, цей процесор мав вищу швидкість обробки даних,
підтримував багатозадачність та більші розрядності інструкцій.
(6) Pentium II: випущений у 1997 році, цей процесор мав більш високу швидкість
обробки даних, використовував нову архітектуру і мав підвищену ефективність
роботи з пам'яттю.
(7) Pentium III: випущений у 1999 році, цей процесор мав ще більшу швидкість обробки
даних, підтримував більші розрядності інструкцій.
(8) Pentium 4: випущений у 2000 році, цей процесор мав ще більшу швидкість обробки
даних та використовував нову архітектуру NetBurst. Він також мав підвищену
швидкість передачі даних між процесором та системною шиною.
(9) Core: випущений у 2006 році, цей процесор використовував нову мікроархітектуру
Intel Core та підвищену ефективність роботи з енергією. Він також мав підвищену
продуктивність, більшу кількість реєстрів та підтримку гіперпотокування.
(10) Core 2: випущений у 2006 році, цей процесор мав ще більшу швидкість
обробки даних, підвищену ефективність роботи з енергією та підтримку нових
технологій, таких як віртуалізація та інструкції SSE4.
(11) Core i: випущений у 2008 році, цей процесор мав ще більшу швидкість
обробки даних, підтримку нових технологій, таких як Turbo Boost та Hyper-
Threading, і підвищену ефективність роботи з енергією.
(12) Core i7, i9: ці процесори були випущені у 2008 та 2017 роках відповідно, і
вони представляють найбільш потужні моделі процесорів Intel x86. Вони мають
найвищу швидкість обробки даних, підтримують багатозадачність, віртуалізацію та
інші передові технології.

16) Особливості 32-розрядної архітектури IA-32.

a) Архітектура IA-32 надає механізм обробки переривань і винятків, Прозорий для
прикладного та системного програмного забезпечення. При виникненні переривання або
виключення поточна виконувана завдання автоматично призупиняється на час дій
обробника, після чого її виконання поновлюється без втрати безперервності, крім випадків,
коли обробка переривання або виключення змушує завершити програму.
17) Особливості архітектури процесорів x86-64/EM64T/amd64.
Архітектура x86-64 (також відома як AMD64 або EM64T) є розширенням 32-бітної
архітектури x86. Основні особливості архітектури x86-64 наступні:
(1) Розмір адресного простору: в архітектурі x86-64 розмір адресного простору
становить 64 біти. Це означає, що процесор може адресувати до 2^64 байт пам'яті.
 (2) Розширений набір регістрів: архітектура x86-64 містить додаткові регістри
загального призначення, що дозволяє більш ефективно використовувати регістри
для зберігання даних.
(3) Розширений набір команд: архітектура x86-64 містить нові команди, що
підтримують розширений розмір адресного простору та додаткові регістри.
(4) Розширена адресація пам'яті: архітектура x86-64 дозволяє адресувати пам'ять за
допомогою декількох різних методів, включаючи регістрову, базово-індексну,
сегментну та інші.
(5) Розширена підтримка векторних операцій: архітектура x86-64 містить розширений
набір команд для виконання векторних операцій, таких як SSE, SSE2 та SSE3.
(6) Режим сумісності з 32-бітною архітектурою: архітектура x86-64 має режим
сумісності з 32-бітною архітектурою x86, що дозволяє запускати старі 32-бітні
програми на нових 64-бітних процесорах без змін.
(7) Захист структури стека: архітектура x86-64 використовує захист структури стека за
допомогою стекового канарика, що дозволяє запобігти багатьом атакам на стек.

18) Мікроархітектура процесорів Pentium 4.

NetBurst – мікроархітектура процесора Pentium 4. Розширення системи команд і зміни в
мікроархітектурі орієнтовані на наступні задачі:
(1) потокові додатки, включаючи обробку відеоінформації в реальному часі – як
декодування стисненої інформації, так і більш складні задачі кодування;
(2) редагування зображень;
(3) трьохмірна візуалізація;
(4) обробка відеосигналу в якості джерела даних;
(5) зв’язок з телебаченням високої чіткості (HDTV);
(6) розпізнання мови;
(7) Інтернет-телефонія

Процесор Pentium 4 має конвеєр, який складається з трьох частин: пристрою

попередньої обробки інструкцій в порядку їх слідування в програмному коді, результатом
його роботи є послідовність мікрооперацій; виконавче ядро (яке виконує операції у
зручному для нього порядку); блок впорядкованого завершення, який відображає
результати виконання мікрооперацій в змінах стану архітектурних регістрів і зовнішній
пам’яті. В процесорі Pentium 4 застосована гіперконвеєрна архітектура, тобто конвеєр з
великою кількістю ступенів. Гіперконвеєр Pentium 4 складається 20 ступенів. Подовження
конвеєру дозволяє спростити задачі, які виконуються кожним його ступенем задля
 спрощення апаратної логіки ступенів. Це дозволяє зменшити період тактових імпульсів,
тобто підвищити частоту ядра. Мікроархітектура NetBurst має максимальну продуктивність
виконання передбачуваних (лінійних і циклічних) ділянок програм, характерних для
додатків, на які і орінтований на новий процесор. Для програм з непередбачуваним
розгалуженням (офісні додатки) довгий гіперконвеєр стає менш ефективним, чим конвеєр
P6, при тих же частотах.

19) Регістри загального призначення.

a) Регістри загального призначення - це регістри, які використовуються для зберігання
тимчасових даних та обчислень в центральному процесорі. Їх можна звернутися з будь-якої
програми або операційної системи, тому їх також називають "регістрами загального
використання". Кількість та розмір регістрів загального призначення може відрізнятися в
залежності від архітектури процесора. Однак, основні функції та операції над ними є
стандартизованими.

20) Системні регістри мікропроцесора.

a) Системні регістри мікропроцесора - це регістри, які використовуються для забезпечення
роботи мікропроцесора і взаємодії з його зовнішнім середовищем. Основні системні
регістри включають наступні:

(1) Регістр вказівника стеку (Stack Pointer Register) - вказує на поточну адресу стеку, яка
використовується для зберігання даних під час виконання програми.

(2) Регістр бази стеку (Stack Base Pointer Register) - вказує на адресу бази стеку, яка
використовується для зберігання виключення, що виникли під час виконання
програми.

(3) Регістр вказівника інструкцій (Instruction Pointer Register) - вказує на адресу

наступної інструкції, яку має виконати мікропроцесор.

(4) Регістр стану процесора (Processor Status Register) - зберігає інформацію про стан
процесора, таку як прапорці переповнення, нульовий прапорець, прапорець
переносу і прапорець знака.

(5) Регістр конфігурації системи (System Configuration Register) - містить настройки

конфігурації системи, такі як розмір кешу, розмір пам'яті і частоту процесора.
 (6) Регістр глобальних налаштувань (Global Configuration Register) - містить настройки
глобальної конфігурації системи, такі як рівень пріоритету, режими зупинки і
налаштування зв'язку.
b) Ці регістри можуть варіюватися залежно від архітектури мікропроцесора.
21) Основні функціональні регістри.
a)Функціональні регістри - це регістри процесора, які виконують спеціалізовані функції та
зберігають проміжні результати обчислень. Основні функціональні регістри в архітектурі
процесора включають наступні:
(1) Регістри загального призначення (General Purpose Registers, GPR) - це регістри, які
можуть використовуватися для зберігання даних або адрес. У процесорах x86 це
регістри AX, BX, CX, DX, SI, DI, BP, та SP.
(2) Регістр вказівника інструкції (Instruction Pointer, IP) - це регістр, який містить адресу
наступної інструкції, яку процесор має виконати. У процесорів x86 це регістр IP, в
архітектурі ARM - PC (Program Counter).
(3) Регістр флагів (Flags Register) - це регістр, який містить бітові поля, що вказують
стан процесора після виконання попередньої операції. У процесорів x86 це регістр
FLAGS.
(4) Регістр статусу (Status Register) - це регістр, який містить стан процесора,
наприклад, чи процесор знаходиться в режимі ядра, чи користувача. У процесорів
ARM це регістр CPSR.
(5) Регістр стеку (Stack Pointer) - це регістр, який містить адресу вершини стеку. У
процесорів x86 це регістр SP.
(6) Регістр бази стеку (Base Pointer) - це регістр, який містить адресу бази стеку. У
процесорів x86 це регістр BP.
(7) Регістри для виконання арифметичних операцій, такі як регістр-аккумулятор
(Accumulator Register) або регістри-операнди (Operand Registers). У процесорах x86
це регістр-аккумулятор AX та регістри-операнди BX, CX, та DX.

22) Поняття базової адресації.

a) Базова адресація — метод адресації пам'яті, в якому ефективна адреса операнда або
команди, на яку здійснюється перехід, обчислюється додаванням до базової адреси, яка
міститься в регістрі, деякого зміщення, яке міститься у відповідному полі команди. Адреса
обчислюється за формулою Addr-Seg--16+Offset, де Seg і Offset -- вміст сегментного та
адресного регістрів (16-розрядних).
23) Поняття регістрової адресації.
 a) Регістрова адресація — метод адресації пам'яті, в якому всі операнди знаходяться в
регістрах процесора.

24) Поняття прямої адресації.

a) Абсолютна (пряма) адресація пам'яті — метод адресації пам'яті, в якому ефективна адреса
операнда записується безпосередньо в команді
25) Призначені для користувача регістри
a)Призначені для користувача регістри - це регістри, які можуть використовуватися
програмним забезпеченням (користувачем) для зберігання тимчасових даних під час
виконання програми. Ці регістри зазвичай не використовуються для зберігання стану
процесора, але можуть бути використані для зберігання параметрів функцій, змінних та
інших даних, які програма потребує для своєї роботи.
Призначені для користувача регістри можуть відрізнятися залежно від архітектури
процесора, але зазвичай вони включають загальні регістри, які можуть використовуватися
для зберігання даних та адрес, регістри-лічильники, які можуть використовуватися для
підрахунку циклів та інших подібних завдань, та інші спеціалізовані регістри.
Наприклад, в архітектурі процесорів x86 призначені для користувача регістри включають
загальні регістри AX, BX, CX, та DX, регістри-лічильники SI та DI, а також регістри-
вказівники таблиць обчислень BP та SP. У процесорах ARM призначені для користувача
регістри включають загальні регістри R0-R15, та регістри-лічильники PC та LR.
Призначені для користувача регістри зазвичай не є доступними безпосередньо для
користувачів, але їх можна використовувати через програмне забезпечення, таке як
компілятори та інтерпретатори, які забезпечують доступ до цих регістрів для зберігання
даних під час виконання програми.