АРХІТЕКТУРА КОМП’ЮТЕРА ТА

ОРГАНІЗАЦІЯ КОМП’ЮТЕРНИХ МЕРЕЖ

Лекція 7. Архітектурні особливості побудови ЕОМ.
 Загальні принципи побудови ЕОМ

Основні компоненти персонального комп’ютера:

•Системний блок
– Материнська плата
– Процесор
– Оперативная пам’ять
– Корпус с блоком живлення
Периферійні пристрої (в тому числі: клавіатура, миша,
•
монітор, принтер тощо)
 Загальні принципи побудови ЕОМ

Децентралізація побудови та управління -

визначила стандарт структур сучасних ЕОМ:

– модульність побудови;

– магістральність;

– іерархія управління.
 Загальні принципи побудови ЕОМ

Модульна конструкція ЕОМ –

відкрита система, що має
властивості до адаптації та
вдосконаленню
 Загальні принципи побудови ЕОМ

Модульність структури ЕОМ вимагає

стандартизації та уніфікації обладнання,
номенклатури технічних та програмних
засобів, засобів сполучення - інтерфейсів,
конструктивних рішень, уніфікації типових
елементів заміни, елементної бази та
нормативно-технічної документації.
 Загальні принципи побудови ЕОМ

У сучасних ЕОМ принцип

децентралізації і паралельної
роботи поширений як на
периферійні пристрої, так і на самі
ЕОМ (процесори).
 Загальні принципи побудови ЕОМ

Всі існуючі а теперішній час типи ЕОМ

випускаються родинами, в яких
розрізняють старші і молодші моделі.

Для всіх моделей характерна

інформаційна, апаратна та
програмна сумісність
 Загальні принципи побудови ЕОМ

Загальні і спеціальні шини або магістралі для обміну інформацією

Стандартизація та уніфікація призвели до появи ієрархії шин та

до їх спеціалізації:
 системна шина - для взаємодії між основними пристроями;
 локальна шина - для прискорення обміну відеоданими;
 периферійна шина - для підключення «повільних»
периферійних пристроїв.
 Загальні принципи побудови ЕОМ

Децентралізація управління
передбачає

ієрархічну організацію структури

Узагальнена структурна схема ЕОМ
 Архітектурні принципи фон Неймана
Алгоритм функціонування ЕОМ

Етапи циклу виконання:

1. Процесор виставляє число, яке зберігається в регістрі лічильника команд, на шину адреси, і
віддає контролеру пам'яті команду читання;
2. Виставлене число є для контролера пам'яті адресою; пам'ять, отримавши адресу і команду
читання, виставляє вміст, що зберігається за цією адресою, на шину даних, і повідомляє про
готовність;
3. Процесор отримує число з шини даних, інтерпретує його як команду (машинну інструкцію),
яка належить його системі команд, і виконує її;
4. Якщо остання команда не є командою переходу, процесор збільшує на одиницю число
(припускаючи, що довжина кожної команди дорівнює одиниці), яке зберігається в
лічильнику команд - як результат там утворюється адреса наступної команди;
5. Знову виконується п. 1.

Цей цикл виконується постійно, незмінно, він неподільний, і саме він називається процесом.
 Недоліки класичної архітектури ЕОМ фон Неймана

– практично вичерпані структурні методи підвищення

продуктивності ЕОМ;
– погано розвинені засоби обробки нечислових даних (структури,
символи, пропозиції, графічні образи, звук, дуже великі масиви
даних тощо);
– невідповідність машинних операцій операторам мов високого
рівня;
– примітивна організація пам'яті ЕОМ;
– низька ефективність ЕОМ при вирішенні завдань, що допускають
паралельну обробку тощо.
Не-фон-Нейманівська архітектура

 допускає одночасний аналіз більше однієї команди

 відсутня лічильник команд
 порядок виконання команд визначається наявністю
вихідної інформації для виконання кожної з них
 принципово можливе виконання декількох команд
такою ж кількістю вільних процесорів

Обчислювальні системи "не-фон-Неймановської» архітектури

управляються потоком даних (data flow).
 Параметри мікропроцесорів
Архітектура
• Розрядність процесора
• Система команд, сімейство
• Тактова частота процесора
• Швидкодія (інтегральний параметр - MIPS = MOPS / FLOPS

Параметри
• Зовнішньої шини (шин) та інтерфейсів: розрядність, частота (FBUS)
• Напруга живлення (або кілька)
• Енергоспоживання, питоме споживання: Вт/флоп, Вт/операцію, Гфлопс/Вт
• Корпус (тип корпусу за ISO = розміри, кількість і тип висновків)
• Показник продуктивност:і Гфлопс / ГГц
 Параметри мікропроцесорів. Швидкодія
MIPS (англ. Million Instructions Per Second) — одиниця виміру швидкодії, що дорівнює
одному мільйону інструкцій на секунду. Якщо вказано швидкодію в MIPS, то, як
правило, вона показує, скільки мільйонів інструкцій на секунду виконує процесор в
деякому синтетичному тесті.

FLOPS (або flops или flop/s)(акронім від англ. Floating point Operations Per Second) —
величина, яка використовується для вимірювання продуктивності комп'ютерів, що
показує, скільки операцій з плаваючою комою в секунду виконує дана обчислювальна
система.
Як і більшість інших показників продуктивності, ця величина визначається шляхом
запуску на випробуваному комп'ютері тестової програми, яка вирішує завдання з
відомою кількістю операцій і підраховує час, за який її було вирішено.
Найбільш популярним тестом продуктивності є програма LINPACK.
 Параметри мікропроцесорів. Швидкодія
Персональні комп’ютери:
• IBM PC/XT (1983) — 6,9 кфлопс
• ПК на базі процесора Intel 80386 (1985) з
тактовою частотою 40 МГц — 0,6 Мфлопс
• Intel Pentium 75 МГц (1993) — 7,5 Мфлопс
• Intel Pentium II 300 МГц (1997) — 50 Мфлопс
• Intel Pentium III 1 ГГц (1999) — 320 Мфлопс
• AMD Athlon 64 2,211 ГГц (2003) — 840 Мфлопс
• Intel Core 2 Duo 2,4 ГГц (2006) — 1,3 Гфлопс
Процесори
• Intel Core 2 Duo E7300 2.66ГГц — 19.34 Гфлопс
З використанням (SiSoftware Sandra Pro 2009.SP3) Windows XP sp3
• Intel Core 2 Duo E8400 3.0ГГц — 18.6 Гфлопс
З використанням стандартної версії LINPACK 10
• Intel Core 2 Duo E8400 3.0ГГц @4.0ГГц — 25 Гфлопс
(LINPACK Benchmark 10.0 64-бит) в Windows Vista x64 Ultimate SP1
• Intel Core 2 Quad Q9450 2.66ГГц @3.5ГГц — 48 ГФлопс
(LINPACK Benchmark 10.0 64-бит) в Windows 2003sp2 x64
Параметри мікропроцесорів. Система команд

 CISC-процесори (Complex instruction set computer — обчислення

зі складним набором команд).
 RISC-процесори (Reduced instruction set computer — обчислення
зі спрощеним набором команд). RISC-процесори мають меншу
енергоємність та тепловиділення.
 MISC-процесори (Minimum instruction set computer — обчислення
з мінімальним набором команд – близко 20-30 команд).
Подальший розвиток технології RISC-процессоров.
Що в сердині
компьютера ?
 Апаратні складові ЕОМ

Апаратна частина:
1. Системне ядро, до складу якого входять:
◼ ЦП;
◼ 2 – 3х-канальних таймера;
◼ 2 контролера переривань з 8-а рівнями кожний;
◼ порти вводу/виводу;
◼ CMOS пам’ять;
◼ годинник реального часу;
◼ контролер клавіатури.
 Апаратні складові ЕОМ

2. Модулі розширення:
◼ Контролери накопичувачів.
◼ Накопичувачі.
◼ Відеоадаптери.
◼ Мережеві адаптери.

Програмна частина:
◼ BIOS.
◼ POST.
◼ BIOS SETUP.
Алгоритм первинної ініціалізації ЕОМ

1. Включення живлення.
2. Самодіагностика, ідентифікація, перевірка процесора.
3. Перевірка та ініціалізація системного ядра.
4. Включення механізму Plug and Play.
5. Перевірка та ініціалізація відеоадаптера.
6. Перевірка CMOS пам'яті та годинника реального часу.
7. Визначення обсягу та перевірка оперативної пам'яті.
8. Перевірка клавіатури, ініціалізація портів (LPT, COM).
9. Ініціалізація дискових накопичувачів.
10. Перевірка модулів розширення BIOS.
11. Включення механізму APR.
12. Виклик системного завантажувача.
13. Завантаження ОС.
 Функциональная и структурная организация ЭВМ

Принципы функционирования ЭВМ, т.е. коды,

система команд, алгоритмы выполнения машинных
операций, технология выполнения различных
процедур и взаимодействия аппаратной части и
программного обеспечения, способы использования
устройств при организации их совместной работы,
образуют функциональную организацию ЭВМ.
 Функциональная и структурная организация ЭВМ

Принципы функционирования ЭВМ могут

быть реализованы:
аппаратными,
-

программно-аппаратными
-

программными средствами.
-
 Функциональная и структурная организация ЭВМ

При аппаратной и программно-аппаратной реализации

могут быть применены регистры, дешифраторы, сумматоры;
блоки жесткого аппаратного управления или
микропрограммного с управлением подпрограммами
(комплексами микроопераций); устройства или комплексы
устройств, реализованные в виде автономных систем
(программируемых или с жестким управлением) и др.
При программной реализации могут быть применены
различные виды программ.
 Функциональная и структурная организация ЭВМ

ЭВМ представляет собой совокупность

устройств, выполненных на больших
интегральных схемах, каждая из которых имеет
свое функциональное назначение.

Комплект интегральных схем, из которых

состоит ЭВМ, называется
микропроцессорным комплектом.
CPU-to-Memory Interconnect (1/3)

North Bridge can be

Integrated onto CPU
chip to reduce latency

Figure from ArsTechnica

CPU-to-Memory Interconnect (2/3)

CPU
North
Bridge

South
Bridge

Discrete North and South Bridge chips

CPU-to-Memory Interconnect (3/3)

South
Bridge
CPU

Integrated North Bridge

Memory Controller (1/2)

Read Write Response Commands

Queue Queue Queue Data
To/From CPU

Scheduler Buffer
Memory
Controller

Channel 0 Channel 1
 Функціональна та структурна організація ЕОМ

Всі пристрої ЕОМ поділяються на

центральні та периферійні
Центральні пристрої — повністю електронні.

Периферійні пристрої можуть бути або електронними, або

электромеханічними з електронним управлінням.
 Функціональна та структурна організація ЕОМ

До складу центральних пристроїв ЕОМ входять:

 центральний процесор
 основна пам’ять
 Додаткові вузли, що виконують службові функції:
◼ контролер переривань
◼ таймер та контролер прямого доступу до пам’яті
 Функціональна та структурна організація ЕОМ

Периферійні пристрої поділяються на два види:

– зовнішні запам’ятовуючі пристрої (ЗУ)
• НМД
• НГМД
• НМЛ
– пристрої вводу-виводу (УВВ):
• клавіатура
• дісплей
• принтер
• миша
• адаптер каналів зв’язку тощо
 Алгоритм роботи ЕОМ

1) Завантаження програми, яка виконується

2) Передача адреси першої команди, яка виконується, у лічильник команд
3) Адреса з лічильнику команд передається на шину адреси системної магістралі
4) На шину керування передається команда «Вибірка з оперативної пам'яті»
5) Передача вмісту відповідної комірки ОП на шину даних
6) Одночасно на шину керування подається сигнал про виконання вибірки з ОП
7) Процесор зчитує значення з шини даних та передає його у регістр команд
8) У регістрі команд виконується поділ команди на кодову та адресну частини
9) Код команди налаштовує МП на виконання заданої операції
10) Адреса наступної команди заноситься до лічильника команд
11) Адреса команди виставляється на шину адреси
12) Одночасно на шину керування подається команда «Вибірка із ОП»
13) Вибрана з ОП інформація вводиться в арифметико-логічний пристрій починається її виконання
14) Отриманий результат подається на шину даних, на шину адреси виставляють адресу ОП, куди
необхідно занести результат, на шину управління – команду «Запис в ОП»
 Алгоритм роботи ЕОМ

Процес передачі команди до іншого пристрою передбачає наступні дії:

1. ЦП виставляє на шину адреси адресу пристрою, який того цікавить
2. Шинами управління передається сигнал "Пошук пристрою"
3. Всі пристрої, що підключені до системної магістралі, отримавши цей сигнал,
читають номер пристрою з адресної шини та порівнюють його з власним номером.
Пристрої, для яких ці номери не співпадають, на цю команду не реагують.
Пристрій з номером, яий збігається, генерує сигнал відгуку шиною управління
4. ЦП, отримавши сигнал відгуку, у найпростішому випадку виставляє наявну в нього
команду на шину даних та супроводжує її по шині управління сигналом "Передаю
команду"
5. Отримавши сигнал про прийом команди, ЦП переходить до виконання чергової
команди, виставляючи на шину адреси вміст лічильника команд
Підсистема вводу-виводу
Фізична організація вводу-виводу
Локальна магістраль комп’ютера – лінії,
ША що об’єднані в шини
CPU ШД RAM
ШУ  шина даних - для передачі інформації
між процесором і пам'яттю,
процесором і пристроями введення-
виведення, пам'яттю і зовнішніми
пристроями;
 шина адреси - для завдання адреси
комірки пам'яті або вказівки пристрою
I/O I/O I/O введення-виведення, які беруть участь
в обміну інформацією;
 шина управління - визначає поведінку
локальної магістралі
Запись в память
1. На адресній шині процесор повинен
виставити сигнали, відповідні адресою комірки
ША
ШД пам'яті, в яку буде здійснюватися передача
CPU RAM
ШУ інформації.
2. На шину даних процесор повинен виставити
сигнали, відповідні інформації, яка повинна
бути записана в пам'ять.
3. Після виконання дій 1 і 2 на шину
управління виставляються сигнали, відповідні
I/O I/O I/O
операції запису і роботи з пам'яттю, що
призведе до занесенню необхідної інформації
за необхідною адресою.
 Порти вводу-виводу
Зовнішні пристрої рознесені просторово і можуть підключатися до
локальної магістралі в одній точці або безлічі точок, які отримали
назву портів вводу-виводу.
Порти введення-виведення взаємно однозначно відображаються в
адресний простір вводу-виводу. При цьому кожен порт введення-
виведення отримує свій номер або адресу в цьому просторі.
Якщо адресний простір пам'яті (розмір якого визначається шириною
адресної шини) задіяно в повному обсязі (залишилися адреси, яким не
відповідають фізичні комірки пам'яті) і протоколи роботи з зовнішнім
пристроєм сумісні з протоколами роботи з пам'яттю, то частина портів
вводу-виводу може бути відображена безпосередньо в адресний простір
пам'яті
Виведення на пристрій (спрощено)
1. На шину адреси процесор повинен виставити сигнали, що
відповідають адресі порту, в який буде здійснюватися
ША передача інформації, в адресному просторі вводу-виводу.
CPU ШД RAM 2. На шину даних процесор повинен виставити сигнали, які
ШУ відповідають інформації, яка повинна бути передана в
порт.
3. Після виконання дій 1 і 2 на шину управління
виставляються сигнали, що відповідають операції запису і
роботі з пристроями вводу-виводу (перемикання
адресних просторів!), що призведе до передачі
необхідної інформації в потрібний порт.
I/O I/O I/O Передача даних в порт вводу-виводу тільки починає тривалий
процес виведення
 Загальні правила вводу-виводу
 Пристрої введення-виведення підключаються до системи через
порти.
 Можуть існувати два адресних простори: простір пам'яті та простір
введення-виводу.
 Порти, як правило, відображаються в адресний простір вводу-
виводу а іноді – безпосередньо в адресний простір пам'яті.
 Використання того чи іншої адресного простору визначається
типом команди, виконуваної процесором, чи типом її операндов.
 Фізичним керуванням пристроєм вводу-виводу, передачею
інформації через порт та виставленням деяких сигналів на
магістралі займається контролер пристрою.
Контролер пристрою вводу-виводу
Контролер – це пристрій, безпосередньо підключений до локальної магістралі та який
здійснює керування пристроєм вводу-виводу
Чотири внутрішні регістри, для доступу до яких можуть використовуватися один або кілька
портів:
 Регістр станів
містить біти, значення яких визначається станом пристрою введення-виведення і які доступні тільки
для читання обчислювальною системою (біт зайнятості, помилки, готовності…)
 Регістр управління
отримує дані, які записуються обчислювальною системою для ініціалізації пристрою введення-
виведення або виконання чергової команди, а також зміни режиму роботи пристрою
 Регістр вихідних даних
для розміщення даних, які зчитуються обчислювальною системою
 Регістр вхідних даних
для розміщення в ньому інформації, яка має бути виведена на пристрій вводу-виведення
 Виведення на пристрій (детально)
1. Процесор у циклі зчитує інформацію з порту регістру станів та перевіряє значення біта зайнятості.
Якщо біт зайнятості встановлений - пристрій ще завершив попередню операцію, і процесор йде на
нову ітерацію циклу. Якщо біт зайнятості скинутий, це означає, що пристрій готовий до виконання
нової операції, і процесор переходить на наступний крок.
2. Процесор записує код команди виведення в порт регістру управління.
3. Процесор записує дані в порт регістру вхідних даних.
4. Процесор встановлює біт готовності команди. На наступних кроках процесор не задіяний.
5. Коли контролер помічає, що встановлено біт готовності, він встановлює біт зайнятості.
6. Контролер аналізує код команди у регістрі управління та виявляє, що це команда виведення. Він
отримує дані з регістру вхідних даних та ініціює виконання команди.
7. Після завершення операції контролер обнулює біт готовності команди.
8. При успішному завершенні операції контролер обнулює біт помилки у регістрі станів, при невдалому
завершенні команди – встановлює його.
9. Контролер скидає біт зайнятості.
 Прямий доступ к памяти
Direct Memory Access (DMA)
Контролер DMA має кілька спарених ліній – каналів DMA,
які можуть бути підключені до різних пристроїв.
ША 1. Отримавши одним з каналів DMA сигнал запиту на
CPU ШД RAM передачу даних від зовнішнього пристрою, контролер
ШУ шиною управління повідомляє процесор про бажання
взяти на себе управління локальною магістраллю.
2. Процесор передає керування контролеру DMA.
3. Контролер DMA виставляє на адресну шину адресу
DMA пам'яті для передачі чергової порції інформації і
другою лінією каналу прямого доступу до пам'яті
повідомляє про готовність магістралі до передачі
даних.
I/O I/O I/O 4. Після цього, використовуючи шину даних та шину
управління, контролер DMA, пристрій вводу-виводу та
пам'ять здійснюють процес обміну інформацією.
+: CPU не займається управлінням передачею великих обсягів даних між 5. По закінченню контролер прямого доступу до пам'яті
пам'яттю та пристроями введення-виводу замість корисної обчислювальної
роботи
сповіщює процесор про відмову від управління
магістраллю, і він бере керівні функції він.
Структура системи вводу-виводу
 Функції базової підсистеми вводу-виводу (BIOS)

Базова підсистема вводу-виводу виступає у якості посередника

між процесами, обчислювальною системою та набором
драйверів.
Системні виклики для виконання операцій вводу-виводу трансформуються за
допомогою BIOS у виклики функцій необхідного драйвера пристрою
Характерими для BIOS є:
 підтримка блокованих, неблокованих та асинхронних системних викликів
 буферизація та кешування вхідних та вихідних даних
 здійснення спулінгу та монопольного захоплення зовнішніх пристроїв
 обробка помилок та переривань, що виникають при операціях вводу-виводу
 планування послідовності запитів на виконання цих операцій
 Класифікація пристроїв вводу-виводу
 По скорости обмена информацией: от нескольких байтов в секунду (клавиатура)
до нескольких гигабайтов в секунду (сетевые карты).
 Могут использоваться несколькими процессами параллельно (являются
разделяемыми), в то время как другие требуют монопольного захвата процессом.
 Устройства могут запоминать выведенную информацию для ее последующего
ввода или не обладать этой функцией. Устройства, запоминающие информацию,
в свою очередь, могут дифференцироваться по формам доступа к сохраненной
информации: обеспечивать к ней последовательный доступ в жестко заданном
порядке или уметь находить и передавать только необходимую порцию данных.
 Часть устройств умеет передавать данные только по одному байту
последовательно (символьные устройства), а часть устройств умеет передавать
блок байтов как единое целое (блочные устройства).
 Предназначенные только для ввода информации, предназначенные только для
вывода информации, и устройства, которые могут выполнять и ввод, и вывод.
 Периферийные устройства

1. Клавиатура представляет собой совокупность

механических датчиков, воспринимающих давление на
клавиши и замыкающих тем или иным образом
определенную электрическую цепь.
В настоящее время распространены два типа клавиатур: с
механическими или с мембранными переключателями.
В первом случае датчик представляет собой традиционный
механизм с контактами из специального сплава.
Во втором случае переключатель состоит из двух мембран:
верхней – активной, нижней – пассивной, разделенных третьей
мембраной-прокладкой.
За основу кодирования принят американский стандартный
код информационного обмена ASCII.
Игровая клавиатура Logitech
Игровая клавиатура G13 оснащена 87
клавишами, что позволяет настроить профили для
всех любимых игр. ЖК-экран GamePanel™
разрешением 160 на 43 пикселя отображает в
реальном времени игровую статистику, системные
данные и сообщения от других игроков.
Игровая клавиатура Logitech G19, оснащенная
целым арсеналом новейших игровых технологий — это
первая клавиатура Logitech, оснащенная цветной
ЖК-панелью GamePanel.
Экран разрешением 320 на 240 пикселей с
регулируемым наклоном отображает важную игровую
информацию более чем в 60 играх (необходима
установка входящего в комплект поставки
программного обеспечения Logitech GamePanel).
Мышь. Первую компьютерную мышь создал Дуглас Энджельбарт в
1963 году в Стэндфордском исследовательском центре. Первая мышь
при движении вращала два колеса, которые были связаны с осями
переменных резисторов. Перемещение курсора такой мыши
вызывалось изменением сопротивления переменных резисторов.
Большинство современных мышей имеют оптико-механическую
конструкцию.
 Устройство оптико-
механической
мыши

С поверхностью, по которой перемещают мышь, соприкасается тяжелый

обрезиненный шарик сравнительно большого диаметра. При перемещении
мыши этот шарик может вращать прижатые к нему два перпендикулярных
ролика. Ось вращения одного из роликов вертикальна, а другого – горизонтальна.
На оси роликов установлены датчики, представляющие собой диски с прорезями,
по разные стороны которых располагаются оптопары светодиод-фотодиод.
Порядок, в котором освещаются фоточувствительные элементы одной оси,
определяет направление перемещения мыши, а частота приходящих от них
импульсов – скорость.
 Другой популярной конструкцией мышей является полностью оптическая
конструкция. С помощью светодиода и системы линз, фокусирующих его свет, под
мышью подсвечивается участок поверхности. Отраженный от этой поверхности свет,
в свою очередь, собирается другой линзой и попадает на приемный сенсор
микросхемы процессора обработки изображений. Этот чип делает снимки
поверхности под мышью с высокой частотой и обрабатывает их. На основании
анализа череды последовательных снимков, представляющих собой квадратную
матрицу из пикселей разной яркости, интегрированный DSP-процессор
высчитывает результирующие показатели, свидетельствующие о направлении
перемещения мыши вдоль осей Х и Y, и передает результаты своей работы на
периферийный интерфейс.
 Лазерная мышь Logitech G9x
Лазерная мышь Logitech G9x, обеспечивающая точность на
любой скорости (до 4 метров в секунду на наиболее
распространенных игровых ковриках), является модификацией
нового поколения удостоенной ряда наград лазерной мыши
Logitech® G9 оснащена лазерным датчиком нового поколения.
Возможность изменения разрешения от 200 до 5000 точек на дюйм
позволяет мыши G9x мгновенно переходить из режима точнейшего
прицеливания к высокоскоростным маневрам без пауз и остановок.
Мышь G9x также оснащена встроенной памятью, позволяющей
хранить до пяти профилей, готовых к мгновенному переключению.
Система регулировки веса позволяет добавить до 28 грамм
дополнительного веса. Настраиваемая светодиодная подсветка
позволяет изменить внешний вид G9x в соответствии с личными
предпочтениями — или подобрать цвет, подходящий под клавиатуру
G19 или G13.
Джойстик является аналоговым координатным устройством ввода
информации, выполняемым обычно в виде двух реостатных датчиков
с питанием +5 В. Рукоятка джойстика связана с двумя переменными
резисторами, изменяющими свое сопротивление при ее
перемещении. Один резистор определяет перемещение по
координате Х, другой – по Y. Джойстик обычно подключается к
адаптеру игрового порта, расположенному на многофункциональной
плате ввода-вывода (Multi I/O Card) или звуковой карте (в последнем
случае разъем игрового порта совмещается с интерфейсом MIDI).
Световое перо работает с помощью небольшого оптического
детектора, находящегося на его кончике. По ходу сканирования
экрана электронным лучом инициируется импульс оптического
детектора, когда пучок достигает точки экрана, над которой находится
перо. Время возникновения этого импульса относительно сигналов
горизонтальной и вертикальной синхронизации позволяет определить
позицию светового пера. По своей сути световое перо является
расширением видеосистемы.
Сканером называется устройство, которое позволяет вводить в компьютер образы
изображений, представленных в виде текста, рисунков, слайдов, фотографий или
другой графической информации.

Сканеры можно классифицировать по следующим критериям:

• По степени прозрачности вводимого оригинала
изображения: непрозрачные оригиналы - фотографии,
рисунки, страницы книг и журналов и прозрачные оригиналы
- слайды, негативы, пленки.
• По кинематическому механизму сканера: ручные,
планшетные, рулонные, проекционные, томографические.
• По принципу работы: сканеры кодов, live-сканеры
• По типу вводимого изображения: черно-белые (штриховые или полутоновые)
и цветные.
В черно-белом сканере изображение освещается белым светом, получаемым,
как правило, от флуоресцентной лампы. Отраженный свет через редуцирующую
линзу попадает на фоточувствительный элемент (ПЗС-линейка или ПЗС-матрица).
Каждая строка сканирования изображения соответствует определенным значениям
напряжения на ПЗС. Эти значения напряжения преобразуются в цифровую форму
через АЦП (для полутоновых сканеров) или через компаратор (для двухуровневых
«штриховых» сканеров).
Для сканирования цветных изображений существует несколько технологий.
Например, в сканерах фирмы Microtek сканируемое изображение поочередно
освещается красным, зеленым и синим цветом, так что страница сканируется за три
прохода.
В сканерах Hewlett Packard и Ricoh сканируемое изображение освещается
источником белого света, а отраженный свет через редуцирующую линзу попадает
на трехполосную ПЗС-линейку через систему специальных фильтров, разделяющих
свет на три компоненты: красный, синий, зеленый.
Монитор (дисплей) – устройство визуализации текстовой или
графической информации без ее долговременной фиксации.
По типу отображаемой информации мониторы делят на
алфавитно-цифровые (в настоящее время не используются) и
графические. По способу формирования изображения
графические дисплеи делят на векторные (не используются в ПК)
и растровые. В векторном дисплее изображение строится из
элементарных отрезков векторов (в случае ЭЛТ –
электронный луч непрерывно «вырисовывает»
контур изображения, собирая его из этих
векторов). В растровых дисплеях изображение
получают с помощью матрицы точек (в случае
ЭЛТ – электронные лучи пробегают по строкам
экрана, подсвечивая требуемые точки своим
цветом).
 Жидкокристаллические мониторы
Первый ЖК-монитор был продемонстрирован американской фирмой RCA в 1966 году.
Для изготовления ЖК-мониторов используют так называемые нематические
кристаллы, молекулы которых имеют форму палочек или вытянутых пластинок. В
отсутствии электрического поля молекулы этого вещества образуют скрученные
спирали (обычно 90º).
 3D мониторы
Для того чтобы увидеть трехмерные
изображения, понадобятся специальные
поляризованные очки — они поставляются
вместе с 3D-монитором. Устройство работает на
основе стереоскопической технологии от Xpol,
предназначенной для 3D-контента с отсутствием
эффекта мерцания. Изображения для правого и
левого глаза формируется чередующимися
строчками пикселей.
LCD-монитор характеризуется статической
контрастностью 2000:1, динамическая
составляет 10000:1. Он имеет три входа HDMI и
поддерживает режим 3D для частоты кадров
24p, 50p, 60p, 50i и 60i. Пара встроенных
динамиков характеризуется совокупной
мощностью 20 Вт, предусмотрен также
аудиовыход для наушников.
 Принтеры

Под принтером обычно подразумевают устройство вывода

данных, преобразующее информацию в удобную для чтения
форму на бумаге.
Принтеры классифицируют по следующим критериям:
1) По способу печати:
• последовательные – печатный документ
формируется символ за символом;
• строчные – при печати устройство
формирует сразу всю строку целиком;
• страничные – на бумагу наносится
изображение сразу всей страницы.
По технологии печати:
 ударные (для переноса красящего вещества используется механический
удар);
 безударные.
К ударным принтерам относят матричные принтеры. В матричном принтере
печатающая головка из 9, 18 или 24 игл, приводимых в движение
электромагнитами, крепится к каретке и перемещается вместе с ней по
направляющим параллельно бумаге вдоль печатаемой строки. Часть игл
матрицы приводится в движение, и они «ударяют» по красящей ленте,
находящейся между головкой и бумагой, формируя, таким образом, след из
маленьких точек.
К недостаткам этих принтеров относят низкую скорость печати и высокий
уровень шума при работе.
 Достоинством же является то, что они оставляют оттиски букв на
бумаге, что важно при составлении финансовых или официальных
документов. Следует отметить, что у этой технологии печати в общем случае
нежесткие требования к качеству бумаги.
К безударным относят струйные чернильные принтеры. У струйных
принтеров, так же, как и у матричных, головка движется в горизонтальной
плоскости над бумагой. Печатающая головка содержит сопла, через которую
подаются чернила. У разных моделей количество сопел может варьироваться
от 12 до 64. Различные технологии струйных принтеров отличаются способом
выбрасывания чернильной капельки из сопла.
В принтерах Cannon и Hewlett Packard используется технология bubble-jet
(или thermal ink jet). В каждом сопле находится нагревательный элемент
(тонкопленочный резистор). При резком нагревании образуется чернильный
паровой пузырь, который выталкивает из сопла очередную порцию чернил.
 В принтерах Epson используется технология piezo ink jet.
Выбросом капли из сопла управляет диафрагма из
пьезоэлемента. Под действием электрического поля
пьезоэлемент деформируется и выталкивает каплю из сопла.
Скорость работы струйных принтеров примерно такая же,
как и у матричных. Несомненным преимуществом перед
матричными принтерами является низкий уровень шума при
работе. Однако, следует иметь в виду, что струйные принтеры
требуют высококачественной бумаги. В целом, необходимо
отметить, что расходные материалы для данной технологии
являются самыми дорогими, по сравнению с принтерами
других технологий печати.
 Другой популярной безударной
технологией является технология
электрографической печати, которая
используется в так называемых
лазерных принтерах. Луч
микромощного полупроводнико-вого
лазера формирует электронное
изображение на фотоприемном
барабане. Барабану предварительно
сообщается некий статический заряд.
Таким образом, освещаемые и
неосвещаемые лазером участки
барабана имеют разный заряд. К
заряженным участкам прилипают
частицы порошкообразного тонера.
 Для управления принтером используются
специальные языки. Для матричных и струйных принтеров
наибольшее распространение получил язык ESC/P[1]. Для
лазерных и некоторых струйных принтеров основными
языками управления являются PCL[2] фирмы Hewlett Packard
и PostScript фирмы Adobe.
Для подключения принтеров используют RS-232C,
IEEE 1284 или USB.
ESC/P (Epson Standard Codes for Printer) – Стандартные коды фирмы
[1]

Epson для принтеров.[2] PCL (Printer Control Language) – Язык управления

принтером.
 Внешняя память

НЖМД

Голографическая память
НГМД НМЛ Оптические диски

Структура жесткого магнитного диска:

• Дорожки – концентрические полоски, на которые разделена каждая сторона
пластины, нумеруются последовательно от 0 до самой ближней к центру.
• Дорожки на обеих сторонах пластины, расположенные на окружностях с
одинаковым радиусом, объединяются в цилиндр.
• Каждая дорожка делится на секторы. Все дорожки включают одно и то же число
секторов.
 Способы записи
на магнитные носители
Отличительная черта – запись
вместе с сигналами данных сигналов
синхронизации. Длительность импульса
битового элемента – 4 мкс (с двойной
плотностью записи – 2 мкс).
В большинстве способов записи бит
данных кодируется одинаково: «1»
соответствует изменение (переход)
магнитного потока в середине
элемента, а «0» - отсутствие такого
перехода.
 Запись с частотной модуляцией

Данные
1 1 1 0 1 0 0 0 1
Поток

Биты С

Биты Д

Модернизированная частотная модуляция (бит С, если

текущий и предыдущий биты равны «0».
Бит С
Жесткие диски
 Оптические диски

Компакт-диски изготавливаются из поликарбоната толщиной

1,2 мм, покрытого тончайшим слоем алюминия с защитным слоем
из лака, на котором обычно печатается этикетка. Компакт-диски
диаметром 12 см вмещают до 650 Мбайт информации (74 мин.
аудио). Используются также CD объёмом 700 Мбайт (80 мин.
аудио), 800 Мбайт (90 мин. аудио) и более, однако они могут не
читаться на некоторых приводах компакт-дисков. Бывают также
мини-CD диаметром 8 см, вмещающих 140 Мбайт данных
(21 мин. аудио).
Область хранения данных логически может содержать от 1 до
99 треков – спиральная дорожка от центра, вдоль которой
расположены углубления (питы). Информация кодируется
чередованием питов («1») и промежутков между ними («0»).
 Каждый пит имеет примерно 125 нм в глубину,
500 нм в ширину и длину от 850 нм до 3,2 мкм.
Расстояние между соседними дорожками спирали –
1,5 мкм. Данные с диска читаются при помощи
лазерного луча с длиной волны 780 нм, который
просвечивает поликарбонатный слой, отражается от
алюминиевого и считывается фотодиодом. Луч лазера
образует на отражающем слое пятно диаметром
примерно 1,5 мкм. Т. к. диск читается с нижней стороны,
каждый пит выглядит для лазера как возвышение.
Места, где такие возвышения отсутствуют, называются
площадками. Свет от лазера, попадающий на
площадку, отражается и улавливается
фотодиодом. Если же свет попадает на
возвышение, он испытывает интерференцию
со светом, отражённым от площадки вокруг
возвышения, и не отражается.
 Так происходит потому, что высота каждого возвышения равняется четверти
длины волны света лазера, что приводит к разнице в фазах в половину длины волны
между светом, отражённым от площадки, и светом, отражённым от возвышения.
Таким образом фиксируются логические «1» и «0».
Различают следующие виды компакт-дисков: CD-ROM, CD-R и CD-RW. Обычные
компакт-диски (CD-ROM) штампуются на заводах при помощи стеклянной матрицы с
вытравленным на ней рисунком дорожек, которой прессуется металлический слой
диска.
CD-R состоит из пластиковой основы и записывающего слоя, представляющего
собой слой органического красителя (цианин, металлизированный AZO или
фталоцианин) и отражающий слой из серебра, его сплава или золота. Отражающий
слой покрывается защитным лаком. Запись производят в момент изготовления.
 При записи CD-R данные наносятся на диск лучом лазера
повышенной мощности, чтобы физически "прожечь" органический
краситель записывающего слоя. Когда краситель нагревается выше
определённой температуры, он разрушается и меняет отражательные
свойства (темнеет).
Управляя мощностью лазера, на записывающем слое можно
получить чередование тёмных и светлых пятен, которые при чтении
интерпретируются как питы. При чтении лазер имеет значительно
меньшую мощность, чем при записи, и не разрушает краситель
записывающего слоя. Отражённый от слоя серебра луч попадает на
фотодиод; если же луч падает на тёмный ("прожжённый") участок, то
почти не проходит через него до отражающего слоя и фотодиод
регистрирует ослабление светового потока. Прожигание
записывающего слоя является необратимым химическим процессом,
т. е. однократным, поэтому записанную на CD-R информацию нельзя
стереть.
CD-RW – это перезаписываемый компакт-диск. Технология CD-RW была представлена в
1997 году.
В CD-RW записывающий слой состоит из материала с фазовым переходом (обычно
сплав AgInSbTe). При помощи ИК-лазера кристаллические участки записывающего слоя
быстро нагреваются и переходят в аморфное состояние или трансформируются при
более низкой температуре и более длительном нагреве обратно в кристаллическое
состояние.
Различие в коэффициен-
тах отражения аморфных и
кристаллических областей
интерпретируется как питы и
площадки. Однако уровень
сигналов в таком случае
получается ниже, чем деклари-
руется стандартами CD-ROM и
CD-R, поэтому компакт-диски
CD-RW могут не читаться в
старых приводах.
 DVD- Digital Versatile Disk

В сентябре 1995 г. группой компаний (Philips, Sony, Toshiba и

др.), позднее образовавших DVD Forum, был предложена
спецификация оптических дисков высокой плотности – DVD.
DVD представляет собой две склеенных пластины из
поликарбоната толщиной по 0,6 мм, покрытых отражающим
слоем из алюминия или золота. Один слой способен хранить
4,38 Гбайт информации. Для чтения DVD используется лазер с
длиной волны 650 нм и большей, чем у лазеров для CD,
апертурой, что позволяет значительно увеличить плотность
записи.
DVD по структуре данных бывают трех типов: DVD-Video,
DVD-Audio и DVD-Data.
 Различают следующие типы носителей DVD:
 DVD-ROM – штампованные на заводе диски;
 DVD-R/RW (DL) – однократно (RW –
многократно) записываемые диски,
стандартизованные DVD Forum (Double Layer –
двухслойные);
 DVD-RAM – многократно записываемые диски
с произвольным доступом (RAM – Random Access
Memory);
 DVD+R/RW (DL) – однократно (RW –
многократно) записываемые диски, предложенные
DVD+RW Alliance (Double Layer – двухслойные).
DVD-RAM по технологии ближе к винчестерам, чем к
компакт-дискам, т. к. вместо одной спиральной дорожки
содержит множество концентрических дорожек.
Технология произвольного доступа обеспечивает работу с
DVD-RAM как с обычным сменным накопителем (возможна
произвольная запись, как на дискету или винчестер, без
использования специального ПО).
АРХІТЕКТУРА КОМП’ЮТЕРА ТА
ОРГАНІЗАЦІЯ КОМП’ЮТЕРНИХ МЕРЕЖ
Лекція 8. Архітектурні особливості ЕОМ
Розвиток архітектури ЕОМ
Есть абсолютная догма: надо, чтобы машины были
быстрые, с большой памятью, удобные для
программирования.
Это ведь легко понятная задача.

Борис Арташесович Бабаян

Устройство типичного ПК 1990-х
 Устройство типичного ПК

4 Series (до 2008 г.) 5+ Series (после 2008 г.)

Pin grid array,PGA

Матрица штырьковыхвыводов
Land grid array,LGA

Матрица контактных площадок

Разнообразие шин
Семейство чипсетов Intel 965 Express
с официальной поддержкой
Core 2 Duo/Extreme
Платформа Intel:
G45 (Intel G45ID)
 Платформа Intel: G45 (Intel G45ID)
G45ID относится к линейке Media, но лучше оснащена, чем
DH55TC: в дополнение ко всем функциям чипсета Intel добавила
контроллер Firewire 1394a, один порт SATA был выведен как
eSATA, а также присутствует и оптический звуковой выход.
Данный продукт не имеет аналогового выхода D-Sub, зато
присутствуют выходы DVI и HDMI.
Intel использовала всего три фазы стабилизатора напряжения,
что явно недостаточно для стабильной работы процессоров
Extreme Edition, но все массовые модели с двумя и четырьмя
ядрами должны на этой материнской плате заработать без
проблем. Как и новая материнская плата DH55TC, данная модель
прекрасно подходит для офисных и домашних ПК, а также для
медиа-центров.
 Intel Core i3 и i5

Появление процессоров Intel Core i3/i5 с интегрированным

графическим ядром является своего рода революцией, поскольку
впервые за всю историю персональных компьютеров с x86-
архитектурой видеоядро расположено не на отдельной карте, и не в
чипсете материнской платы, а непосредственно в процессоре.
Подобные процессоры требуют соответствующих материнских плат и,
разумеется, ведущие производители не замедлили представить
линейки своих продуктов на чипсетах Intel H55 и H57.
До последнего времени компания Intel оперировала ядром GMA
X4х00, которое было составной частью чипсетов G41-G45. Данное
графическое ядро обладает сравнительно невысокой производи-
тельностью, поэтому оно не было внедрено в процессоры i3/i5.
 Intel Core i3 и i5
Поэтому инженеры Intel поступили по-другому - они
сбалансировали производительность процессорного и графического
ядер путем переноса контроллера памяти из первого во второе.
Туда же "отправили" и контроллер шины PCI Express. Помимо этого,
графическое ядро подверглось доработке - было увеличено
количество шейдерных процессоров с десяти до двенадцати, а
рабочая частота ядра увеличена на 100 МГц.
Стоит отметить, что графическое и процессорное ядра
являются отдельными кристаллами, выполненными по разным
техпроцессам - 45 нм и 32 нм, соответственно, которые соединены
между собой шиной QPI. Другим качественным улучшением
встроенной графики является кардинально переработанное
программное обеспечение, в частности, пользовательский интерфейс
драйверов.
 Быстродействие процессора
Быстродействие процессора, оперативной памяти и периферийных
устройств существенно различается.
 Быстродействие устройства зависит от тактовой частоты обработки
данных (измеряется в МГц) и разрядности, т. е. количества битов
данных, обрабатываемых за один такт. (Такт — это промежуток времени
между подачами электрических импульсов, синхронизирующих работу
устройств компьютера.)
Соответственно, скорость передачи данных (пропускная способность)
соединяющих эти устройства шин также должна различаться.
пропускная способность шины =разрядность шины × частота шины.
 Быстродействие процессора
Частота процессора определяется тем количеством
бит, которые процессор может обработать
одновременно
В процессоре используется внутреннее умножение частоты,
поэтому частота процессора в несколько раз больше, чем частота
системной шины.
Например, в современных процессорах используется
коэффициент умножения частоты 8.
Это означает, что процессор за один такт шины способен генерировать
8 своих внутренних тактов и, следовательно, частота процессора
составляет при частоте шины в 400 МГц:
400 МГц • 8 = 3200 МГц = 3,2 ГГц.
Увеличение быстродействия процессора

Увеличение производительности процессоров

за счет увеличения частоты имеет свой
предел из-за тепловыделения.
Выделение процессором теплоты Q
пропорционально потребляемой мощности Р,
которая, в свою очередь, пропорциональна
квадрату частоты v :
Q ~ Р ~ v2
Аппаратный и программный разгон
А) через BIOS Б) программным способом
Экстремальный разгон
 Повышение быстродействия ЭВМ
Архитектура традиционных последовательных компьютеров
основана на идеях Джона фон Неймана и включает в себя
центральный процессор, оперативную память и устройства
ввода/вывода.

Последовательность команд применяется к

последовательности данных. Скорость работы такого компьютера
определяется быстродействием его центрального процессора и
временем доступа к оперативной памяти. Быстродействие
центрального процессора может быть увеличено за счет
увеличения тактовой частоты, величина которой зависит от плотности
элементов в интегральной схеме, способа их "упаковки" и
быстродействия микросхем оперативной памяти.
 Архітектура системи команд ЕОМ

В команді вказано, яку операцію

необхідно виконати (КОП), над
якими операндами її
виконувати, а такоже – куди
помістити операнд

RISC – Reduced Instruction Set Computer;

CISC – Complex Instruction Set Computer;
VLIW – Very Long Instruction Word;
ROSC - Removed Operand Set Computer
Организация ЭВМ ИУ6 13
 Порівняння CISC, RISC та VLIW архітектур

Характеристика CISC RISC VLIW

Довжина команди Різна Однакова Однакова

Розташування полів в Різна Однакова Однакова

командах
Кількість Мала. Регістри Значна. Регістри Значна. Регістри
регістрів спеціалізовані універсальні універсальні
Кодується в Виконується за Виконується за
команді. спеціальною спеціальною
Доступ до пам'яті Виконується за командою командою
мікрокомандою
Однакова (для
Тривалість Різна більшості команд) Різна
виконання команд
 Стекова архітектура

(+) При розміщенні операндів у стековій пам'яті (LIFO) архітектура команд

спрощується (велика кількість дій виконується апаратно)

Операції:
- занесення в стек (PUSH);
- витяг із стеку (POP);
- виконання дій на стеком (витяг операндів з вершини стеку, виконання
дій, розміщення результату у вершину стеку)
Для виконання арифметичних операцій їх перетворюють у постфіксну
форму (так звана "польский запис").

Приклад: a = a + b * (c -d); Постфиксная форма: a b c d - * + ;

Дії: PUSH a; PUSH b; PUSH c; PUSH d; SUB; MUL; ADD; POP a.
(-) Відсутність прямого доступу до пам'яті ообмежує сферу застосування
(-) Складність організації паралельної обробки
 Акумуляторна архітектура

Один из операндов должен обязательно находиться в специальном регистре-аккумуляторе.

Результат также сохраняется в аккумулятору.

Операции:
- занесение в аккумулятор (LOAD);
- извлечение из аккумулятора (STORE);
- выполнение действий над операндами (извлечение первого
операнда из аккумулятора, извлечение второго операнда из ОП и
помещение во временный теневой регистр TMP, выполнение
действий, помещение результата в аккумулятор).

Пример: a = a + b * (c -d); Определение троек: T1=c-d; T2=b*T1; T3=a+T2;

Действия: LOAD c; SUB D; MUL b; ADD a; STORE a.
(+) В команде необходимо указывать только адрес второго операнда. (+) Ускоряются длинные
вычисления (a*b/c+d-e).
(-) Наличие одного аккумулятора является узким местом, т.к. временно необходимо перезаписывать в
другой регистр или ОП.
 Регістрова архітектура

В состав процессора входит большое количество однотипных регистров. В

команде необходимо указать номера регистров, хранящих операнды, а также
номер регистра операнда.

Для данной архитектуры возможны варианты размещения операндов: оба операнда в памяти; один операнд в
памяти и один в РОН; оба операнда в РОН.

Для уменьшения размерности команд и для упрощения декодирования накладывают ограничения на

размещение операндов.
Повышение быстродействия ЭВМ
Другие методы повышения быстродействия основаны
на расширениях традиционной фон-неймановской
архитектуры, включающих:
 конвейерную обработку данных и команд;
 использование процессоров с сокращенным набором
команд (RISC-процессоров). В RISC-процессорах большая
часть команд выполняется за 1- 2 такта;
 использование суперскалярных процессоров;
 векторную обработку данных;
 использование процессоров со сверхдлинным
командным словом;
 использование многопроцессорных конфигураций.
Класифікація архітектури ЕОМ

 До базових типів класифікації відносяться

 Таксономія архітектури комп'ютерів Флінна

 Класифікація Фенга

 Класифікація за методами управління

 Інші типи класифікації

 Класифікація на основі взаємодії між елементами обробки

 Класифікація на основі режиму доступу до пам'яті

Класифікація архітектури ЕОМ

 Класифікація за Флінном: (1966)

 базується на множинності потоків інструкцій і потоків
даних в комп'ютерних системах.

 Класифікація за Фенгом: (1972)

 базується на послідовній чи паралельній обробці даних.

 Класифікація за методами управління: (1977)

 базується на ступенях паралельності та конвеєрності на
різних рівнях обчислювальних підсистеми.
Таксономія Флінна

Розглядає два типи потоків інформації, що поступають у процесор:

instructions and data
Computer

Instructions Data
Потік інструкцій визначається як послідовність інструкцій, що
виконується процесором.
Потік даних визначається як трафік даних, яким обмінюються
пам'ять і блок обробки.
 Типи таксономії Флінну

Потоки інструкцій або даних можуть бути одиничними або

множинними.
Відповідно до цього всі комп'ютери можна поділити на чотири
категорії:
 Одиночний потік команда та одиночний потік
даних (SISD);
 Одиночний потік команда та множинний потік
даних (SIMD);
 Множинний потік команда та одиночний потік
даних (MISD); and
 Множинний потік команда та множинний потік
даних (MIMD).
 Одиночний потік команда та одиночний потік даних
(Single Instruction Single Data, SISD)

 Звичайні однопроцесорні комп'ютери, що

побудовані за моделлю фон Неймана,
відносять до SISD-систем
 Приклади SISD-систем:
 UNIVAC1
 IBM360
 CDC 7600
 PDP 11

SI SISD SD Структура SISD-систем Порядок обробки інструкцій

 Одиночний потік команда та одиночний потік даних
(Single Instruction Single Data, SISD)

 IP: Instruction pointer IP

 AR: Memory Address Register AR

 DR: Memory Data Register

 A: Accumulator MEMORY

 ALU: Arithmetic Logic Unit

OP ADDR DR A
 IR: Instruction Register
 OP: Opcode DECODER ALU

 ADDR: Address
 Одиночний потік команда та одиночний потік даних
(Single Instruction Single Data, SISD)
Одноадресний формат команд

Виконання команди LOAD X КОП АДРЕСА

 AR  IP IP
 DR  M[AR] || IP  IP + 1
AR
 IR  DR
 DECODER IR.OP
MEMORY
 AR  IR.ADDR
 DR M[AR]
OP ADDR MDR A
 A  DR

DECODER ALU
 Одиночний потік команда та одиночний потік даних
(Single Instruction Single Data, SISD)
Одноадресний формат команд

Виконання команди ADD X КОП АДРЕСА

 AR  IP IP
 DR  M[AR] || IP  IP + 1
AR
 IR  DR
 DECODER IR.OP
MEMORY
 AR  IR.ADDR
 DR M[AR]
OP ADDR MDR A
 A  A + DR

DECODER ALU
 Одиночний потік команда та одиночний потік даних
(Single Instruction Single Data, SISD)
SISD Stack Machine

▪ Stack Machine є різновидом SISD-систем IP

Практичне впровадження: B5000

AR

MEMORY

OP ADDR DR Stack
1
2
ALU 3
DECODER 4
Одиночний потік команда та одиночний потік даних
(Single Instruction Single Data, SISD)
Stack Machine
PUSH
?  ST[4] || “||” паралельне виконання
IP
ST[4]  ST[3] ||
ST[3]  ST[2] || AR
ST[2]  ST[1] ||
ST[1]  DR ||
MEMORY
LOAD X
AR  IP
OP ADDR DR Stack
DR  M[AR] || IP  IP + 1 1
IR  DR 2 ST
3
DECODER  IR.OP DECODER
ALU
4
AR  IR.ADDR
DR  M[AR]
PUSH
Одиночний потік команда та одиночний потік даних
(Single Instruction Single Data, SISD)
Stack Machine
POP
DR ST[1] || “||” паралельне виконання
IP
ST[1] ST[2] ||
ST[2] ST[3] || AR
ST[3] ST[4] ||
ST[4]  0
MEMORY
STORE X
AR  IP
DR Stack
DR  M[AR] OP ADDR
1
IR  DR 2
3
DECODER  IR.OP DECODER
ALU
4
AR  IR.ADDR
POP
M[AR]  DR
 Приклад
112

В ЕОМ, що має стекову архітектуру, виконати

IP
 Push 1
AR
 Push 2

 Add MEMORY

 Store X
OP ADDR DR Stack
На початку виконання програми
ALU

стек вільний ( _ _ _ _ ) DECODER

 Приклад
113

Трасування виконання програми

IP
Крок 1: в стек заноситься 1
AR
Push 1 1___
Push 2 MEMORY

Add
Stack
Store X OP ADDR DR
1

ALU
DECODER
 Приклад
114

Трасування виконання програми

IP
Крок 2: в стек заноситься 2
AR
Push 1 1___
Push 2 21__ MEMORY

Add
Stack
Store X OP ADDR DR
2
1
ALU
DECODER
 Приклад
115

Трасування виконання програми

IP
Крок 3-а: в стек заноситься результат
додавання AR
Push 1 1___
Push 2 21__ MEMORY

Add 23__
Stack
Store X OP ADDR DR
2
3
ALU
DECODER
 Приклад
116

Трасування виконання програми

IP
Крок 3-б: вказівка стеку переносять
на перший елемент стеку AR
Push 1 1___
Push 2 21__ MEMORY

Add 3___
Stack
Store X OP ADDR DR
3

ALU
DECODER
 Приклад
117

Трасування виконання програми

IP
Крок 4-а: вказівка стеку містить
значення, яке треба зберегти AR
Push 1 1___
Push 2 21__ MEMORY

Add 3___
Stack
Store X 3___ OP ADDR DR
3

ALU
DECODER
 Приклад
118

Трасування виконання програми

IP
Крок 4-б: після операції збереження
стек вільний AR
Push 1 1___
Push 2 21__ MEMORY

Add 3___
Stack
Store ____ OP ADDR DR

ALU
DECODER
Одиночний потік команда та множинний потік даних
(Single Instruction Multiple Data, SIMD)

SIMD-модель паралельних
обчислень складається з двох
частин:
 пристрій управляння,
побудований за звичайною
моделлю фон Неймана
 масив процесорів

Масив процесорів являє собою набір

однакових, синхронізованих між
собою елементів обробки, здатних
одночасно виконувати одну і ту ж
операцію над різними даними.
Структура SIMD-систем
Одиночний потік команда та множинний потік даних
(Single Instruction Multiple Data, SIMD)

Пристрій управління може ініціювати виконання спеціальних

команд, які необхідно виконувати одночасно, або виконувати
переміщення даних у пам’яті.

Програма, що не вимагає паралельних

обчислень, виконується одним
процесорним модулем
Паралельне виконання команд
над декількома потоками даними
Конфігурації, що використовуються в SIMD-системах

 Кожен з процесорів має  Процесори та модулі

власну локальну пам'ять пам'яті зв'язуються між
 Процесори можуть комунікаційною мережею.
спілкуватися між собою
комунікаційною мережею
 Множинний потік команда та множинний потік даних
(Multiple Instruction Multiple Data – MIMD)

Архітектура складається з декількох процесорів і

декількох модулів пам'яті, з'єднаних
комунікаційною мережею
Процесори обмінюються інформацією
через спільну основну пам'ять
Обмін інформацією відбувається через
комунікаційну мережу з використанням
системи передачі повідомлень
Структура MIMD-систем
Множинний потік команда та множинний потік даних
(Multiple Instruction Multiple Data – MIMD)

Різні за змістом інструкції виконуються паралельно

 Множинний потік команда та одиночний потік даних
(Multiple Instruction Single Data – MISD)

Один і той же потік даних проходить через лінійний масив процесорів, які виконують
різні потоки інструкцій
На практиці не існує жодної життєздатної
MISD-машини

Паралельне виконання команд

Структура MISD-систем над однаковими даними
Класифікація за Фенгом

Фенг запропонував використовувати поняття ступінь паралельності для класифікації

різних комп'ютерних архітектур з використанням двох параметрів:
Перший – це число біт n машинному слові, оброблюваних паралельно під час
виконання машинних інструкцій. Майже у всіх сучасних комп'ютерах це число збігається
з довжиною машинного слова.
Друга характеристика дорівнює кількості слів m, що обробляються одночасно
обчислювальною системою.
Відповідно до цих параметрів, всі системи паралельної обробки поділяються на:
 Пословно-послідовні і розрядно-послідовні (Word Serial and Bit Serial,WSBS)
 Пословно-паралельні і розрядно-послідовні (Word Parallel and Bit Serial, WPBS)
 Пословно-послідовні і розрядно-паралельні (Word Serial and Bit Parallel, WSBP)
 Пословно-паралельні і розрядно-паралельні (Word Parallel and Bit Parallel, WPBP)
 Класифікація за Фенгом

WSBS-системи отримали назву біт-паралельних, оскільки в них

 за один такт часу обробляється лише один біт
WPBS-системи отримали назву біт-послідовних, оскільки в них
 За один такт часу обробляється одразу m біт
WSBP-системи зустрічаються у більшості існуючих комп'ютерів і отримали
назву слово-послідовних, оскільки в них
 за один такт часу обробляється одне слово, що складається з
n бітів
WPBP–системи отримали назву систем з повністю паралельною
обробкою, оскільки в них
 за один такт часу обробляється масив даних розмірністю n x m
біт
 Рівні ієрархії комп’ютерів

 Рівень 6 - Користувальницький:
Призначений для організації виконання
програм та надання інтерфейсу
користувача особам, для яких розроблено
апаратний або програмний продукт.
 Рівень 5 – Рівень мов високого рівня:
Це рівень мов комп’ютерного
програмування, які завантажуються на
комп’ютер і розроблені для задовільнення
та відображення вимог користувача під час
написання програм.
 Рівні ієрархії комп’ютерів

 Рівень 4 – Рівень асемблеру:

Використовується для апроксимації
двійкового машинного коду та
використовує символи для зв’язку з
комп’ютерною мовою певної машини.
 Рівень 3 – Рівень системних програм:
Це файли і програми, що містять набір
інструкції, які вказують комп’ютеру, що
робити і як це робити, та мають назву
операційної системи комп’ютера.
 Рівні ієрархії комп’ютерів

 Рівень 2 – Рівень Машинних команд:

Це набір інструкцій певного центрального
процесора, який призначений для
використання комп’ютером без
додаткового перетворення.
 Рівень 1 – Рівень блоку управління:
Блок управління (CU) — це схема, яка
керує потоком інформації через
процесор і координує діяльність інших
блоків всередині процесора.
 Рівні ієрархії комп’ютерів

 Рівень 0 – Рівень Цифрової логіки:

Це той рівень, на якому знаходяться

фізичні компоненти комп’ютера
(цифрові ланцюги логічних та
фізичних елементів, які, у свою чергу,
складаються з вентилів та дротів).
 Суперкомп’ютери
Системы с массовым параллелизмом
На теперішній час можлива побудова систем з масовим
параллелизмом (MPP — Mass Parallel Processing) з тисячами
процесорних елементів, які розміщено у безпосередній близькості
один від одного. Кожен процесор має власну пам’ять і має власну
інформативну автономію в обчисленнях.
Паралельну архітектуру MPP-комп’ютера визначають наступні
компоненти:
 процесорна матриця (ПМ);
 пристрій управління процесорною матрицею (УУПМ);
 пристрій підготовки програм та даних (УППД);
 перехідна пам’ять (ПП) для буферизації та перекомпоновки даних;
 ведуча та інтерфейсна ЕОМ, зовнішня пам’ять (ВП) та система
інтерфейсів.
Паралельні типи архітектур
Однопроцесорні системи Мультипроцесор із спільною пам'яттю (SMP)

 Скалярний процесор  Спільний адресний простір пам’яті

processor  Шинно-орієнтована побудова пам’яті
memory
processor … processor
 Векторний процесор bus
processor vector memory

memory  Мережево-орієнтована взаємодія

processor … processor
 Один потік інструкцій – множина даних (SIMD)
network
processor …
… memory
memory
Паралельні типи архітектур
Мультипроцесор з розподіленою пам'яттю Кластер із SMP-систем

 Message passing between nodes  Адресація спільної пам'яті у вузлі SMP

 Передача повідомлень між вузлами
memory memory SMP
… M M
processor processor …
P … P P … P
interconnection network network
interface
interconnection network
processor processor
…
P … P P … P
memory memory …
M M
 Масивно-паралельні процесори (MPP)
◼ Багато, ДУЖЕ БАГАТО процесорів  Можуть також розглядатися як MPP,
якщо кількість процесорів досягає
великих значень
Паралельні типи архітектур
Багатоядерні Багатоядерні SMP + кластер GPU

 Багатоядерний процесор  Адресація спільної пам'яті у вузлі SMP

C C C C ядра можуть бути
m m m m
апаратними
 Передача повідомлень між вузлами SMP
багатопоточними  Під’єднані GPU-прискорювачі
memory
M … M
 GPU-прискорювач
P … P P … P
processor
PCI
interconnection network
memory
P … P P … P
 “Вбудований” в процесор GPU-прискорювач
processor M … M

memory
 Суперкомп’ютери: масивно-паралельні системи

Система складається з однорідних обчислювальних вузлів:

 один або декілька центральних процесорів (зазвичай, RISC);
 локальну пам’ять (прямий доступ до пам’яті інших вузлів
заборонено);
 комунікаційний процесор або мережевий адаптер;
 інколи - жорсткі диски та/або інші засоби вводу/виводу.

Приклади: IBM RS/6000 SP2, CRAY T3E, Hitachi SR8000, трансп’ютерні

системи Parsytec.
 CRAY T3D

Значні за обсягом
програми з великою
кількістю паралелізму
Усі рівні зосереджені в
одному комутаторі:
Aries – 48-портовий
комутаційний вузол
 Суперкомп’ютери
Многопроцессорные параллельные
вычислительные системы

Суперкомп'ютери, як і всі сучасні паралельні

обчислювальні системи, створюються у вигляді
високопаралельних багатопроцесорних систем з різною
архітектурою, що відрізняються між собою за способом
організації доступу до пам’яті та режимом виконання
команд процесорними системами.
 Процесори ARM

ARM з'явились в 1985 року як спрощена альтернатива x86.

В них використовується
скорочений набір інструкцій
RISC. Команди в цій
мікроархітектурі коротші у
порівнянні з CISC, і,
відповідно, ARM-чіпам
потрібно менше часу та
енергії на обробку базових
завдань, під які вони
загалом і були спочатку
«заточені».
 Apple M1

В x86 закладені комплексні, «довгі» інструкції для

вирішення важких завдань, через що вони більші та
складніші, тому вони споживають більше енергії та
частіше гріються.
ARM виконує завдання короткими командами, а для
складних завдань алгоритми здатні розкладати їх на
декілька простих. Тому в ARM-чіпах не потрібно
розміщувати стільки обчислювальних блоків - достатньо
замістити їх двома комплексами ядер - 4
високоефективних та 4 малопотужних. Як і зробила Apple,
зробивши Apple M1 таким саме потужним, але більш
енергоефективним.
Apple M1

В Apple M1 розміщено чотири

високопродуктивні ядра
«Firestorm» і чотири ядра низького
енергоспоживання «Icestorm», що
забезпечує конфігурацію, яка
аналогічна процесорам Lakefield
від Intel.
Це дає змогу значно оптимізувати
енергоспоживання.
Apple M1 Pro та M1 Max
Apple M1 Pro та M1 Max
Apple M1 Pro та M1 Max
Apple M1 Pro та M1 Max
Apple M1 Pro та M1 Max
 Apple M1: підсумки

➢ Apple M1 споживає менше енергії за рахунок

особливостей архітектури ARM, двох обчислювальних
блоків та компонування.
➢ Може виконувати ті ж завдання, що й чіпи Intel завдяки
алгоритмам спрощення інструкцій.
➢ При піковому та мінімальному енергоспоживання
здатний видавати більше продуктивності, ніж x86-
процесор.
 Apple M1: підсумки

➢ Через менше енергоспоживання та тепловиділення

чіпи ARM не потребують обов'язкового використання
активного охолодження, що дозволяє робити ноутбуки
безшумними. Також це дозволяє робити ультрабуки
потужними та автономними.
➢ Для підвищення та зниження продуктивності в ARM-
процесорах необов'язково змінювати частоту.
➢ Можливість зробити SoC-платформи більш місткішими
за рахунок зменшення техпроцесу без втрат у
продуктивності.