ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.

 І. ПИРОГОВА

Кафедра біологічної фізики, медичної апаратури та інформатики

РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНА РОБОТА
з дисципліни «Медична інформатика»
на тему: «Система комп’ютерного моделювання процесів життєдіяльності органів і
систем організму СКІФ»

Варіант № 8

Роботу виконала:
студентка II курсу 5б групи
медичного факультету №1
Cамохвалова Аміна Олександрівна
Викладач: к.т н., доцент
Мотигін Володимир Вячеславович

Вінниця – 2023
 ЗМІСТ

1. ВСТУП. ПОНЯТТЯ МОДЕЛІ 3

2. 4 ТИПИ МОДЕЛЕЙ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ В БІОЛОГІЇ ТА МЕДИЦИНІ 4
3. МЕДИЧНІ СИМУЛЯТОРИ. ПРИКЛАДИ ЗАСТОСУВАННЯ МЕДИЧНИХ
СИМУЛЯТОРІВ (НЕ МЕНШЕ 3-Х) 6
4. ВІДМІННІСТЬ СИСТЕМИ СКІФ ВІД РЕШТИ МЕДИЧНИХ СИМУЛЯТОРІВ
(НАВЕСТИ КОНКРЕТНІ ПРИКЛАДИ І ПОРІВНЯТИ ІЗ СИМУЛЯТОРАМИ З П.3) 7
5. РОБОТА ЗІ СИСТЕМОЮ СКІФ 9
Завдання 1. Спостереження за рухом крові по судинах в режимі «Гемодинаміка» ..................9
Завдання 2. Вивчення механізму генерації сигналів ЕКГ в режимі «Віртуальне серце».......10
Завдання 3. Реєстрація параметрів органу......................................................................................10
Завдання 4. Моделювання патологій прохідності судин...............................................................11
Завдання 5. Вивчення дихальної системи........................................................................................11
Завдання 6. Вивчення газообміну в конкретних органах.............................................................12
Завдання 7. Вивчення роботи видільної системи і водно-сольового обміну.............................12
Завдання 8. Вивчення режимів введення, розподілу та виведення лікарських засобів..........13
Завдання 9. Робота зі сценарієм «Синусова тахікардія» в режимі «Аритмії»..........................15
6. ВИСНОВОК 16
7. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 17

2
 Актуальність теми: Розрахунково-графічна робота (РГР) – це самостійне дослідження
студента, при виконанні якого він
удосконалює знання та вміння, отримані у процесі вивчення дисципліни «Медична
інформатика», а саме: визначати мету, виділяти задачі, формулювати проблеми та знаходити способи їх
розв’язання;
набуває вмінь та навичок, що будуть корисними в майбутньому при виконанні більш складних
завдань.
Мета написання РГР:
систематизувати, закріпити та розширити теоретичні знання і практичні уміння;
здобути досвід роботи з літературою та іншими джерелами інформації, вміння узагальнювати та
аналізувати наукову інформацію, виробляти власне ставлення до проблеми;
формувати вміння застосовувати інформаційні та комп’ютерні технології для розв’язання
прикладних медичних задач;
розвити навички оволодіння спеціалізованим програмним забезпеченням;
провести ґрунтовний аналіз результатів власних досліджень і сформулювати змістовні висновки
щодо якості отриманих результатів.

1. ВСТУП. ПОНЯТТЯ МОДЕЛІ

Для реалізації завдань, що стоять перед сучасною вищою медичною освітою потрібна ефективна
гнучка модульна система підвищення якості знань студентів, що базується на найбільш передових
технологіях і засобах навчання. Безперервне навчання практичним навичкам і контроль за їх технічно
правильним виконанням в повсякденній практиці – одне з важливих завдань, що стоять перед
медициною сьогодні. З метою якісного оволодіння практичними навичками у студентів та інтернів,
почали використовувати функціональні тренажери для інтерактивного навчання. Ці медичні навчальні
симулятори представляють собою реалістичні моделі, що дозволяють засвоїти необхідні практичні
маніпуляції. Під час роботи з манекенами не тільки відпрацьовуються необхідні практичні навички, а й
розвивається просторова уява, що в кінцевому підсумку дозволяє давати кваліфіковану оцінку перебігу
пологів і прогнозувати можливі ускладнення. Використання подібних інтерактивних тренажерів
дозволяє багаторазово, не турбуючись про пацієнів повторювати різні діагностичні маніпуляції,
домагаючись їх бездоганного технічного виконання.
Модель – це штучно створений людиною об’єкт будь-якої природи, що відтворює й імітує
основні властивості досліджуваного об’єкта з метою їх вивчення і дослідження. Модель завжди
простіше реального і об’єкта, тому що відбиває тільки ту частину його властивостей, яка є предметом
вивчення.
Слово «модель» походить від латинського «modulus», що означає міра, мірило, зразок, норма.

3
 Найчастіше в ролі моделі виступає інший матеріальний або уявний об'єкт, що замінює в процесі
дослідження об'єкт оригінал. Процес побудови моделі називається моделюванням.
МОДЕЛЮВАННЯ - це особливий пізнавальний процес, метод теоретичного та практичного
опосередкованого пізнання, коли суб'єкт замість безпосереднього об'єкта пізнання вибирає чи створює
схожий із ним допоміжний об'єкт-замісник (модель),досліджує його, а здобуту інформацію переносить
на реальний предмет вивчення.
Будь-яка розумова діяльність являє собою оперування моделями (образами). Якщо результати
моделювання підтверджуються і можуть бути основою для прогнозування процесів, що відбуваються в
об’єкті-оригіналі, то говорять, що модель адекватна об’єктові. При цьому адекватність моделі залежить
від мети моделювання і прийнятих критеріїв. Модель фіксує існуючий рівень пізнання про
досліджуваний об'єкт. Неможливо створити універсальну модель, котра могла б відповісти на всі
запитання, що викликають інтерес; кожна з них дає лише наближений опис явища, причому в різних
моделях знаходять відображення різні його властивості. До моделювання звертаються тоді, коли об'єкт
з усією сукупністю його властивостей недоцільно, незручно або неможливо досліджувати реальний.

2. ЧОТИРИ ТИПИ МОДЕЛЕЙ, ЩО ЗАСТОСУВАЮТЬСЯ У БІОЛОГІЇ ТА МЕДИЦИНІ

На сьогодні можна виділити чотири типи моделей, що застосовуються в медицині та біології:

1. Біологічні (предметні) моделі використовуються при вивченні загальних біологічних
закономірностей, методів лікування, дії фармакологічних препаратів тощо. До їх числа належать
лабораторні тварини, культури клітин та ін. Біологічні моделі відтворюють на лабораторних тварин
певні стани чи захворювання, що зустрічаються у людини чи тварин. Це дозволяє вивчати в
експерименті механізми виникнення даного стану або захворювання, його перебіг і результат, впливати
на його перебіг. Біологічні моделі широко використовують у генетиці, фізіології, фармакології,
медицині.
2. Фізичні моделі – це фізичні пристрої, що мають поводження, подібне до об'єкта, що
досліджується. Фізична модель може реалізуватися у вигляді механічного або електронного пристрою.
До фізичних моделей, наприклад, належать технічні пристрої, що заміняють органи та системи
живого організму (штучне серце, легені та ін.), електронні схеми, що моделюють біоелектричні
потенціали в нервовій клітині, її відростку та в синапсі, машини з електронним управлінням, що
моделюють складні акти поведінки. Значно більші успіхи досягнуті у моделюванні фізико-хімічних
умов існування живих організмів або їх органів і клітин. Так, підібрані розчини неорганічних та
органічних речовин (розчини Рінгера, Локка, Тироде та ін), що імітують внутрішнє середовище
організму та підтримують існування ізольованих органів або культивованих поза організмом клітин.
Моделі біологічних мембран дозволяють дослідити фізико-хімічні основи процесів транспорту
іонів та вплив на нього різних факторів.

4
 За допомогою хімічних реакцій, що протікають у розчинах в автоколівальному режимі,
моделюють колівальні процеси, характерні для багатьох біологічних феноменів – диференціювання,
морфогенезу, явищ у складних нейронних мережах. 
3. Кібернетичні моделі – це різні системи, за допомогою яких моделюються інформаційні
процеси у живому організмі. 
До них належать «чорний ящик», інформаційні моделі, системи штучного інтелекту та
ін. Модель «чорної скриньки» широко застосовується при медико-біологічному моделюванні. Вона
охоплює найрізноманітніші об'єкти, часто досить далекі один від одного. Наприклад: діод, нейрон та
водопровідний кран, як пристрої з однобічною провідністю. Ця модель є, також, основною при
статистичному (ймовірнісному) моделюванні захворювань. Статистичний підхід не передбачає
урахування впливу органів один на одного та причин розвитку тих чи інших явищ у процесі
лікування. Організм розглядається як «чорний ящик»: на «вході» діють різні патологічні подразники,
спадкоємні фактори та умови зовнішньої середовища, а на «виході» ми отримуємо чисельні прояви
захворювань, що можемо досліджувати тим чи іншим способом.
4. Математичні моделі – це сукупність формул і рівнянь, що описують властивості
досліджуваного об'єкта. Як правило, у моделях використовують системи диференціальних рівнянь, вони
описують динамічні процеси, характерні для живої матерії.
В основу методу покладено ідентичність (ізоморфність) математичних рівнянь та однозначність
співвідношень між змінними у рівняннях, що описують оригінал та модель.
Математичне моделювання будь-якого об'єкта можливе лише за умови досить детального знання
його структури та функціональних закономірностей. У першу чергу це стосується складних систем,
якими є медико-біологічні об'єкти. Перша математична модель у біології датується XII століттям. Вона
розроблена італійським математиком Фібоначчі при вирішенні завдання «Скільки кроликів на рік
народжується від однієї пари». Прикладом однієї з моделей, що обговорюються як мінімум протягом
більш ніж двох сторіч, є модель демографічного вибуху Мальтуса.
Математична модель в окремих випадках дозволяє передбачити деякі явища, раніше невідомі
досліднику. Так, модель серцевої діяльності, запропонована голландськими вченими Ван дер Полом і
Ван дер Марком, заснована на теорії релаксаційних коливань, вказала на можливість особливого
порушення серцевого ритму, згодом виявленого у людини. З математичної моделі фізіологічних явищ
слід назвати також модель збудження нервового волокна, розроблену англійськими вченими О.
Ходжкіна та О. Хакслі. Системи диференціальних та інтегральних рівнянь покладено в основу
моделювання біоценозів. І. М. Гельфандом і М. Л. Цетлін на основі теорії ігор і теорії кінцевих
автоматів розробили модельні уявлення про організацію складних форм поведінки. Зокрема, показано,
що управління чисельними м'язами тіла будується на основі вироблення в нервовій системі деяких
функціональних блоків - синергій, а не шляхом незалежного управління шкірними м'язами.

5
 3. МЕДИЧНІ СИМУЛЯТОРИ. ПРИКЛАДИ ЗАСТОСУВАННЯ МЕДИЧНИХ СИМУЛЯТОРІВ

Медичні віртуальні симулятори – це тренажери для професійної медичної підготовки, що

передбачають багаторазове відпрацьовування практичних дій. Симулятори дозволяють освоїти складні
навички, не піддаючи ризику пацієнта.
На сьогодні симулятори варіюють від простих фізичних моделей анатомічних структур
(наприклад, модель кісток тазу або тренажери для відпрацювання окремих умінь) до складних
пристроїв і манекенів з високою механічною реальністю і комп'ютерним управлінням.
Основні типи симуляторів, що використовуються у медичній освіті:
комп'ютеризовані манекени, екранні симулятори (дозволяють імітувати відповідну реакцію);
анатомічні моделі – використовуються для навчання окремим умінням і навичкам;
фантом – модель людини або його частини в справжню величину, що заміщає оригінал, який
зберігає тільки деякі важливі його властивості (сприяє формуванню системи взаємопов'язаних умінь і
навичок);
манекен – фігура, на якій можна формувати систему взаємопов'язаних умінь і навичок;
тренажер - пристрій для штучного створення (імітації) різних ситуацій або об'єктів, що дозволяє
формувати окремі навички та вміння;
стандартизовані пацієнти;
система ситуаційних завдань;
навчальні ігри клінічного типу (дозволяють формувати вміння клінічного мислення);
навчальні ігри організаційно-діяльнісного типу (сприяють формуванню професійних умінь і
навичок організаційного характеру).
Прикладом моделювання складних систем у медицині може слугувати віртуальний симулятор
пацієнта Body Interact (мал. 3.1)

Мал. 3.1. Медичний віртуальний симулятор Body Interact

6
 Іншим прикладом віртуального симулятора є інтерактивний стіл Sectra (мал. 2).

Мал. 3.2. Інтерактивний стіл Sectra.

Він являє собою великий інтерактивний екран із системою індикації зображень, яка забезпечує
взаємодію з зображеннями людського тіла у натуральну величину. Детальні дослідження
змодельованих людських організмів дозволяють студентам-медикам краще зрозуміти анатомічні
функції та індивідуальні відмінності людей, отримати практичні навички у рентгенології, інтерпретації
результатів комп’ютерної томографії та магнітно-резонансної томографії, вивчати патологічні зміни на
клітинному рівні завдяки 4 якісним зображенням гістологічних зрізів, розробляти стратегії
доопераційного догляду за пацієнтом, досконало вивчати спортивні травми завдяки тривимірним
зображенням і проводити віртуальну аутопсію (що є важливим для судово-медичних експертів).
Також популярними є тренажери із частковою симуляцією. Зокрема популярними серед молодих
спеціалістів є LapVR (використовується для вивчення лапароскопічних процедур), EndoVR (тренажер
гастроінтестинальної та бронхіальної ендоскопії), NeuroVR (нейрохірургічний віртуальний симулятор)
та ультразвуковий симулятор. Усі вони мать низку специфічних переваг, необхідних для відпрацювання
конкретного виду практичних навичок, що робить їх популярними серед інтернів- хірургів. Недоліками
зазначених вище симуляторів можна вважати необхідність у попередньому тривалому ознайомленні з
базовим функціоналом, для чого проводяться спеціальні тренінги, а також створюються електронні
ґайди з їхнього користування, неможливість їхнього використання під час дистанційного навчання з
огляду на необхідність встановлення інтерактивного столу і спеціальних інструментів (у випадку з
тренажерами із частковою симуляцією).

4. ВІДМІННІСТЬ СИСТЕМИ СКІФ ВІД РЕШТИ МЕДИЧНИХ СИМУЛЯТОРІВ

Віртуальний пацієнт «СКІФ» («система комп'ютерної ідентифікації функцій») є унікальною

розробкою Вінницького національного медичного університету. В основі моделі сотні тисяч
7
фізіологічних, біохімічних, біофізичних параметрів, розроблений алгоритм функціонування та взаємодії
клітин, органів, систем та організму в цілому. Принцип побудови системи – знизу вгору – від клітин до
органів. Внаслідок цього досягається максимально можлива відповідність моделі реальній поведінці
організму. Це дає можливість використовувати систему на різних рівнях: загальний рівень – організм у
цілому, спеціалізований рівень – конкретний орган або система, деталізований рівень – клітинний. Всі
модульовані процеси взаємопов'язані, будь-яка зміна в будь-якому модулі системи призводить до
відповідних змін у всій системі в цілому. завдяки енергії, яка генерується у цьому модулі.
Модель дозволяє аналізувати величезний обсяг інформації (фізіологічної, біофізичної,
біохімічної) комп'ютерної моделі «СКІФ», у тому числі склад протоплазми клітин та міжклітинної
рідини, структура мембрани клітин з іонними каналами, робота K+- та Na+-насосів, структура всіх
органів та взаємозв'язків між ними, всі існуючі метаболіти, ферменти, гази, солі, вода, формні елементи
крові, змодельовані процеси в артеріях, артеріолах, капілярах, венулах, венах, генерація необхідної для
життєдіяльності АТФ через систему біохімічних реакцій циклу Кребса. 
Можливе спостереження і за всіма сигналами організму, включаючи електрокардіограму, ПД та
ін.
Система СКІФ здатна відтворювати майже всі показники життєдіяльності людини в часі, що дає
можливість спрогнозувати хвороби, які можуть виникати при дії тих чи інших факторів, відображати
фізіологічні зміни, які відбуваються в органах і тканинах. Надає можливість моделювати не тільки
гострі стани, а будь-які патологічні стани, включаючи захворювання нірок, печінки, ШТК, ендокринної
системи тощо в межах однієї моделі; вивчається ефективність лікування та його корекція.
Модель надає унікальну можливість одночасно спостерігати процеси, перебіг яких відбувається
в будь-якій системі організму, їх реакції на різні внутрішні та зовнішні зміни, механізми регуляції їхньої
діяльності.
Система використовується не тільки для вирішення будь-яких навчальних завдань, а й у
наукових дослідженнях та клінічній практиці.
Надає можливість на одному стимуляторі вивчати теоретичну та практичну частини.
Система має різні навчальні рівні: для студентів медиків усіх курсів; для лікарів, які підвищують
кваліфікацію; для практикуючих лікарів.
Система дає можливість навчати студентів не на хворих людях, а за допомогою комп'ютерних
технологій, що створюють віртуальну реальність, максимально наближену до дійсності.
Також СКІФ стане в нагоді і медичному працівнику, який хоче прослідкувати зміни в організмі
людини у відповідь на задані параметри.
Безперечно у порівнянні з наведеними вище прикладами віртуальних медичних симуляторів СКІФ не має
такого розмаїття опцій, які б дозволяли повною мірою відпрацьовувати специфічні практичні навички, а також
значно програє у графічному плані. Проте сьогодні цей симулятор не просто не втрачає свого функціонального
значення, а може стати ключовим при організації дистанційного навчання в медичному закладі освіти.
Отже, відмінності СКІФ від решти симуляторів є такими:
8
 1.Можливість спостерігати за всіма реакціями та механізмами, що відбуваються в людському
організмі.
2. На сьогодні СКІФ на відміну інших сучасних симуляторів найбільш інноваційний і близький
до організму живої людини
3.Використання СКІФ прискорює і здешевлює використання медичних препаратів, а також
вирішує чимало проблем медичної етики, максимально зменшивши тестування ліків на тваринах та
людях.
4.СКІФ дає можливість спостерігати за фізіологічними та патологічними процесами в організмі,
не використовуючи додаткових пристроїв та інструментів.
5.СКІФ є досить доступною та зрозумілою системою, що не приносить труднощів у його
використанні.

5. РОБОТА З СИСТЕМОЮ СКІФ

Завдання 5.1. Спостереження за рухом крові по судинах в режимі «Гемодинаміка»

Мал. 5. 1 Графіки зміни тиску у відповідних артеріях і венах при зменшенні приблизно на 50% просвіту
артеріоли лівої легені.
9
 Завдання 5.2. Вивчення механізму генерації сигналів ЕКГ в режимі «Віртуальне серце»

Мал. 5.2 Реєстрація сигналу ЕКГ та механізм руху крові в серці (ділянка шляху провідності – A-V
вузол)

Завдання 5.3. Реєстрація параметрів органу

Мал. 5.3. Числові значення кількості залишків метаболітів у клітинах головного мозку

10
Завдання 5.4. Моделювання патологій прохідності судин

1–

Мал. 5.4. Графіки постачання кисню в загальному меню та показники тиску і кровотоку на схемі
Завдання 5.5. Вивчення дихальної системи

Мал. 5.5. Характеристики аерогематичного бар’єру; графіки зміни тиску газів СO2 та H2 в альвеолах,
графіки зміни внутрішньо легеневого та внутрішньо плеврального тисків, графіки зміни тиску газів СO 2
та H2 в крові капілярів легень (після та перед капілярами), графіки зміни рН крові в капілярах легень,
графік зміни дихального об’єму.
11
Завдання 6. Вивчення газообміну в конкретних органах

Мал. 5.6 Насичення гемоглобіну киснем крові в кишківнику

Завдання 5.7. Вивчення роботи видільної системи і водно-сольового обміну

Мал. 5.7.1 Механізм утворення сечі в одній з нирок та графіки (3 шт.) зміни кількості води в м’язах, в
позаклітинному середовищі м’язів та у внутрішньоклітинному середовищі м’язів

12
Мал. 5.7.2 Інформація про біохімічний склад речовин в крові (в одиницях концентрацій)

Завдання 5.8. Вивчення режимів введення, розподілу та виведення лікарських засобів

Мал. 5.8.1. Введення внутрішньошкірно 8,5 мл препарату Еуфілін з групи Кардіогрупа.

13
Мал. 5.8.2 Схема розподілу в Еуфіліну організмі

14
Завдання 5.9. Робота зі сценарієм «Синусова тахікардія» в режимі «Аритмії»

Мал. 5.9.1 Збільшений вигляд сигналу однополюсного відведення V4

Мал. 5.9.2 Проведення дефібриляції з потужністю 300 Дж та формою імпульсу за замовчуванням

15
Мал. 5.9.3 Проведення кардіостимуляції

6. ВИСНОВКИ

Недоліки сучасних медичних симуляторів очевидні - труднощі сприйняття, недостатньо точне

відтворення властивостей і поведінки реального об'єкта, можливість вирішення лише
вузькоспеціалізованих завдань, неможливо глибоко оцінити процеси, що відбуваються в організмі.
Унікальна технологія моделювання процесів життєдіяльності організму людини СКІФ є спробою
вирішення надзвичайно трудомісткого завдання – побудови системної фізіологічної моделі
функціонування людського організму, з урахуванням всіх відомих взаємозв’язків між різними
органами, системами і зовнішнім середовищем.
За своїми функціональними можливостями технологія не має аналогів і може бути покладена в
основу розробки різних систем високотехнологічного навчання в теоретичній і практичній медицині,
високоякісних тренажерних систем та ін. СКІФ є інтуїтивно зрозумілою у використанні програмою,

16
тобто, її зможе використовувати кожен, навіть без відповідної підготовки. Всі операції і процеси, які
виконуються, можна контролювати за зовнішнім виглядом і показникам. У випадках смерті пацієнта
можна розпочати все заново.
На мою думку, симулятор СКІФ є незамінним для студентів та лікарів. Він значно полегшує
навчання, сприяє розвитку практичних навичок та розвиває клінічне мислення.

7. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Документація по роботі з системою СКІФ.

2. Запорожан В.М., Тарабрін О.О. Симуляційна медицина. Досвід. Здобуття. Перспективи.
Практичний порадник. Суми: ПФ «Видавництво “Університетська книга”», 2018. 240 с.
https://repo.odmu.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/ 123456789/3869/ZaporozhanSimultat.pdf
3. Інтерактивний стіл Sectra. https://oniko.ua/products/simulators-and-trainers/virtualni-simulyatori/
interaktivniy-stil-sectra.html
4. Медична інформатика : підручник для студентів медичних ВНЗ / за ред. В. Г. Кнігавка.
Харків : ХНМУ, 2015. 240 с
5.
Body Interact –Virtual Patient Simulator. https://bodyinteract.com/

17