Das Ist Fantastisch!.compressed

Видання
Клубу любителів україномовної фантастики

as ist fantastisch!
Альманах україномовної фантастики
Випуск 1
Dniprodzerzhynsk
2014
Terra cossacorum
Днiпродзержинськ
2014
Упорядник: С.В. Чирук
В оформленні обкладинки використано роботу Ігоря Бежука
“Капітан Мамаи”
Дизайн обкладинки: С.В. Чирук
Ілюстрації в тексті: І.В. Новицька
Використання матеріалів тільки з дозволу “Das ist fantastisch!”
2014 р.
Зміст
Вітальня:
Передмова………………………………………………………………………………………………………………..8
Той, що малює світи. Інтерв’ю з Ігорем Бежуком………………………………………… ……...12
Сергіи Легеза . Між левом та лисом: образ козаччини в польській фантастиці…..15
Скрипта:
Наталія Ліщинська. Гість………………………………………………………………………………………….27

Ігор Сілівра. Дует……………………………………………………………………………………………………..29
Віталіи Кривоніс . Дума про вовка…………………………………………………………………………..37
Павло Курило. Нічний флангер…………………………………………………………………………..…..44
Галина Максимів. Темник Світлан…………………………………………………………………..………59
Еліна Заржицька . Як молодий лоцман чортову сімейку переміг…………………………62
Олександр Дмитровськии. Ліс………………………………………………………………………………….66
Валія Киян, Юріи Лоцькии. Квантова шабля……………………………………………………….....70
Святослав Чирук. Реверс (уривок)………………………………………………………………………….76
Колегіум:
Новицька Ія, Святослав Чирук. Магічний світ Запоріжжя: (за збірками народних
легенд Якова Новицького)………………………………………………………………………………….…..88
Святослав Чирук. Нащадки запорізьких драконів…………………………………………………96
Святослав Чирук. Скільки було Січей?.......................................................................................99
Вітальня
Das ist fantastisch! Terra cossacorum
Передмова
сім привіт! Ось і стартував, зовсім такою, якою вона планувалася
В нарешті, першии випуск

альманаху “Das ist fantas-
tisch!” Хтось може спитати: “Чому така
з самого початку. Робити «циклічні»
випуски (коли тематика номерів по-
вторюється через певнии проміжок
назва?” Утім, відповіді на нього немає. часу), мабуть, не дуже доречно. Тем,
Просто так схотілося. Схотілося пока- які хотілось би розкрити – безліч, то-
зати, що це буде альманах класної фа- му не варто обмежувати ні себе, ні ін-
нтастики. А як відомо: “Як ти яхту на- ших. В Росії, ось, постіино виходять
звеш, так вона і попливе”. різноманітні тематичні антології. Чим
Ідея створення альманаху заима- ми гірші? З іншого боку, є люди, яким
Святослав Чирук
ла мене вже давно. На початку не пла- цікаво тримати журнал у руках, горта-
нувалося запускати якесь періодичне ти паперові сторінки, а не віртуально.
видання, а обмежитися однією тема- Хотілось вдовольнити це бажання,
тичною збірочкою. Та досвід свідчить, тим паче, що для участі творів у де-
такі збірочки з’являлися і з’являють- яких конкурсах, необхідно, щоби ви-
ся, а потім зникають в нікуди. Навіщо дання мало ISBN, але, на жаль, в тому
ж множити їх кількість? Так би воно чи буде журнал виходити на папері
мабуть і залишилося у далекому кут- немає певності. Ще менше певності
ку задумів і планів якби не Клуб лю- щодо отримання ISBN. Над цим слід
бителів україномовної фантастики подумати окремо. Та що відомо досте-
(КЛУФ). Останніи спочатку як ідея, менно, альманах в першу чергу, буде
мовляв, непогано було б звести чита- електронним. Так з ним зможуть
чів та письменників україномовної ознаиомитися набагато більше охо-
фантастики у такому-собі віртуально- чих. Якщо ми і роздруковуватимемо
му КЛФ-і, щоб, з одного боку сповіща- номери, то лише дуже обмеженим на-
ти про наявні книжки, а з іншого – по- кладом.
казати, що це потрібно людям, що є Альманах складається із кількох
читачі, яких цікавить така література, тематичних блоків за архітектурним
що це перспективнии напрямок, якии принципом. Це така наша фантастич-
потрібно розвивати. Сказано – зроб- на Хата-читальна, наш «ФенДом». Від-
лено. Клуб отримав практичне втілення у криває альманах Вітальня, яка скла-
вигляді саиту www.ukrfantclub.com.ua. За кі- дається, власне, зі слова упорядника.
лька місяців роботи стало зрозуміло, що Далі иде Гостинна Зала, де ми ведемо
це потрібно не тільки мені. І виникла інтерв’ю та публікуємо запрошених
думка створити до саиту віртуальнии гостеи, після цього двері відкрива-
журнал-додаток. Власне, иого ви за- ються у Скрипту, в якіи можна озна-
раз і читаєте. иомитися із творами наших письмен-
Вже сьогодні зрозуміло, що поча- ників, а за цим – Колегіум, в якому мо-
ткові плани з часом коригуються, і жливі різноманітні статті-розвідки. В
концепція альманаху може бути не силу певних особливостеи, Колегіум,
8
вірогідно, не буде постіиною рубрикою, а фі- Україні воно тривало набагато довше. Біль-
гуруватиме час від часу. шість сучасних українських істориків відно-
Чому саме козацька тематика? Ніщо не сять добу козаччини до ранньомодерної доби
асоціюється з Україною більше ніж козаччи- у тісніи зв’язці із пізнім середньовіччям. Саме
на. Літературнии спадок Миколи Гоголя міц- у козаччині брали своє натхнення і українські
но закріпив її зв'язок із фантастикою та міс- романтики ХІХ – поч. ХХ ст. Так, для багатьох
тикою. В останні роки в світі спостерігається народів, період романтизму відзначився
справжніи спалах фентезіиної літератури і створенням (підробкою із натяком на автен-
було чимало спроб і бажаючих створити тичність) чи компіляцією (утворені на основі
«національну» українську фентезі. В основно- народних оповідеи) великих національних
му, фентезі апелює до епохи середньовіччя та текстів, що апелювали до героїчної доби. Для
романтичної традиції иого оспівування, яка Росії це було «Слово о пулку Ігоревім», для
домінувала у ХІХ ст., а також, нерідко має на- Ірландії – «Пісні Оссіана», для Чехії –
ціональну прив’язку, що також притаманно «Краледворськии» та «Зеленогорськии» ру-
романтизму (відзначимо, зокрема, що один із кописи, для Фінляндії – «Калевала», для Есто-
визнаних родоначальників жанру – нії – «Кальвіопоег» (схоже, що саме на цю тра-
Дж.Р.Р.Толкін, коли писав «Сільмарілліон», а дицію «підробок» і спирався Дж.Р.Р.Толкін,
згодом і «Гоббіта» та «Володаря перснів» за створюючи «Сільмарілліон»). Для України
своїм власним зізнанням, «хотів створити подібним текстом можна вважати «Кобзар».
власну англіиську міфологію, яка не була б Іще одним важливим елементом романтизму,
пов’язана із Артурівським міфом, котрии має з якого беруть початок романи фентезі, є іс-
стосунок до усієї Британії»). Виникнення ж торичнии роман, якии, завдячуючи серу В.
української нації, утім, маиже співпало із до- Скотту, походить від роману лицарського. І в
бою козаччини, а отже, погано узгоджується цьому плані українці мають подякувати не
із основними критеріями фентезі. тільки П.Кулішу за иого «Чорну раду», але і
«Порятунок» для тих, хто таки бажає створю- поляку Г.Сєнкевічу за иого «Вогнем і мечем».
вати національну фентезі на основі козаччи- Окрім того, козаччина наповнена героїчними
ни полягає в теорії «довгого середньовіччя», образами, динамічними подіями, оповита мі-
запропонованіи у середені ХХ ст. французь- стичними легендами, «темнии колорит» яких
кою історичною школою Анналів. Відповідно підмітили спочатку козацькі вороги, а літера-
до неї, «кордони» середньовіччя, які, з одного турно розвинув М.Гоголь. Тобто ми маємо чи-
боку, обмежуються т.зв. «Падінням Римської мало необхідних елементів для того, щоби
імперії» у 451 р.н.е., а з іншого – захопленням побудувати на основі козацької спадщини
турками Константинополя у 1453 р.н.е. є не- цікавии фентезі-нарратив, і не один, а дуже і
вірними, оскільки побудовані на основі фор- дуже багато. Настільки багато, що це цілком
мальних принципів. На думку істориків шко- може стати самостіиним під жанром у такому
ли Анналів, важливе значення має побутова напрямку як «історична фентезі».
культура, способи сполучення, спосіб мислен- З цим, начебто, все зрозуміло. Маємо фу-
ня. Якщо виходити із цих принципів, серед- ндамент для створення козацької фентезі та
ньовіччя у різних країнах протікало по- авторів, які не проти її писати. У чому пробле-
різному і закінчилося в різнии час. У країнах ма? Для чого робити окрему збірку?
т.зв. «класичного середньовіччя» - Англії та Насправді проблема є набагато складні-
Франції, воно діисно почало відживати у ХV – шою. Я можу стверджувати, що на сьогодніш-
наипізніше – на початку ХVI ст., тоді як в ніи день козацька фентезі в Україні перебу-
9
ває у зародковому стані, якии абсолютно не ми з історії козацтва необхідними для тво-
відповідає її потенціиним можливостям. Пе- рення фентезі історичної, чимало людеи
ребуває вона у ньому через цілу низку про- знаходять для себе шлях казки або містики
блем та упередженостеи. Якщо коротко, то гоголівського зразка. Відповідно, дехто не
їхніи список такии: замислюється над тим, що працює саме над
козацькою фентезі, а не над чимось іншим.
Шароварщина При цьому хтось, дивлячись на їх творчість,
Козацька фентезі багато в кого асоцію- бажаючи працювати в інших жанрах, не зна-
ється із т.зв. «шароварщиною», а остання як ходить для себе місця у козацькіи фентезі
щось штучне і провінціине, цілком справед- (наприклад, якии-небудь любитель бласте-
ливо викликає почуття відрази у всіх здоро- рів та джедаиських мечів). Не дивлячись на
во мислячих людеи. те, що потенціино міг би написати щось і в
Іще раз шароварщина даному напрямку. Просто не бачить преце-
дентів.
На жаль, нерідко козацька фентезі асо-
ціюється із нею справедливо. Алгоритм над- Це для лузерів
звичаино простии. Викликаючи стіикі алю- Через те що серед спроб написати ко-
зії із таким «культурним» явищем, вона, зацьку фентезі мається чимало відверто не-
знову ж таки, цілком закономірно, заволікає вдалих, у декого виникає бажання проголо-
в свої лави тих, кому це до смаку. сити таким увесь жанр, і, мовляв, для чого в
Незнання історії ньому писати? Тільки гаяти час і свою репу-
тацію. Утім, хіба фентезі в цілому складаєть-
Чимало українських авторів, які вияв- ся виключно із одних Толкінів та Легуїн? Чи
ляють бажання писати в цьому жанрі зу- ми вже забули м’язистих героїв, яким аби
стрічаються із тим, що не володіють в дос- тільки вивертати чужі нутрощі? Будь-яка
татніи мірі історичним матеріалом. Це про- література живе за формулою: у кожніи діж-
блема бажання та можливостеи. Бажання ці дьогтю знаидеться хоча б одна ложка ме-
виникає через патріотичні відчуття та заці- ду.
кавлення тематикою. Утім, далеко не всі пи-
сьменники є істориками, а далеко не всі іс- Нам і так є про що писати
торики – козакознавцями. Хочеться написа- Козацька фентезі жанр специфічнии і,
ти щось про козаків, бо за Україну душа бо- як вже зазначалось, далеко не для всіх. Не-
лить і хочеться чогось свого, місцевого. А не можна силувати людину і змушувати її пи-
можеться. Бо одним підручником не обіиде- сати те, що їи не любо. У когось душа болить
шся. Навіть двома. Навіть кількома спеціалі- за класичну фентезі, хтось хоче творити ко-
зованими виданнями. Це даність. І неможна смоопери, а хтось спить і бачить себе украї-
авторів за це лаяти. Так склалося, що коза- нським Стівеном Кінгом. Не кажучи вже про
цька фентезі є різновидом історичної фен- наирізноманітніші під жанри ім’я яким – Ле-
тезі, а якісну історичну фентезі, як і історич- гіон. Українська література достатньо моло-
ні романи, можуть писати не всі. да і, чого гріха таїти – слабкорозвинута. А
Обмеженість та неусвідомлення фантастика и поготів. Нам потрібно все. Ко-
смоопери, кіборги, Франкенштеини. Тих хто
жанру як жанру це пише не звинуватиш у відсутності патрі-
отизму. У кожного свіи шлях і все що ро-
Через те, що не всі володіють знання-
10
биться від душі та з палким серцем – иде еклектична. Це все – наше минуле і наша спа-
всім тільки на благо. дщина. США переважно вважаються англосак-
сонською країною, утім Вашингтон Ірвінг на-
Про це вже писали
писав роман «Історія Нью Йорка» в якому
Ну то и що? У всіх добре виишло? Вов- розкривав і романтизував иого голандське
ків боятись – в ліс не ходити. Для чого тоді минуле, а також віини зі шведськими колоні-
взагалі писати? Казати про те, що в тому чи ями. Від цього він не став менше значити як
іншому жанрі не потрібно працювати тільки класик американської літератури і просто як
тому, що в ньому вже писали справа абсолю- геніальнии письменник. При всьому цьому
тно беззмістовна. Жанр тому і жанр, що в Америка стіико асоціюється у багатьох із нас
ньому пише багато хто і багато про що. Кни- не з голандськими колоніями, а з Диким За-
жки в чомусь можуть бути схожими, але за ходом, ковбоями та вестернами. І не тільки в
своєю сутністю – відмінні. Переконувати ко- нас, а и в самих американців (не даремно Сті-
гось розвивати інші жанри, не розпиляючись вен Кінг обрав для свого фентезіиного націо-
на «козацьку фентезі» нереально. Бо тои, хто нального наративу «Темна вежа» саме образ
хоче писати в інших жанрах, робить це і без Клінта Іствуда). Гадаю, тут можна знаити па-
підказок, а тому, хто хоче випробувати себе ралелі. Від того, чи буде автор писати про
на ціи ниві хіба заборониш? Кашу маслом не Київську Русь, сарматів, Південні губернії Ро-
зіпсувати. Чим більше творів написано, тим сіиської імперії або навіть радянські часи,
більшим є шанс, що серед них опиняться вона не стане менш українською. Головне як
справді вартісні. Що ж до козацької фентезі, писати та як подавати.
то хочеться зазначити, що це твердження – Як видно проблем багацько. А це тільки
лукавство. Не так вже в нас і багато тих тво- невеличкии екскурс, якщо ж покопирсатися,
рів. Іх навпаки – катастрофічно мало. знаидеться набагато більше. І це і є відповідь
А як же Київська Русь? на те вище озвучене питання: «Чому саме ко-
зацька тематика?» Хочеться їх вирішити. Бо-
Це питання, напевно, наискладніше з
даи частково. Хоча б спробувати. А отже, бе-
усіх перерахованих раніше. Воно світогляд-
ремо нашу уявну рушницю та спробуємо по-
не. Моя особиста думка полягає в тому, що
цілити кількох заиців: називаємо речі своїми
українська ідентичність прихована в козач-
іменами (козацька фентезі – це саме фенте-
чині, Київська ж Русь є її попередником, в
зі); розвіюємо сумнів, що це для лузерів
якіи можна знаити окремі елементи українс-
(показуємо хто і як чого досяг у цьому жан-
тва, проте це ще не є Україна. З цього приво-
рі); показуємо альтернативні напрямки в жа-
ду на саиті КЛУФу у нас навіть виникла дис-
нрі для тих хто думає, що це лишень про ха-
кусія із Віталієм Кривоносом. Аргумент був
рактерників або тих, хто носить шаровари.
цілком слушним – не можна відмовлятися
На скільки ж нам це вдалося, вирішувати
від якоїсь частини нашої спадщини, бо ми від
вам, шановні читачі!
цього тільки втрачаємо. Це діисно так. Сам
завжди виступаю прихильником цієї точки
P.S. Надзвичаино вдячнии усім тим, хто від-
зору. Неможна. Але при цьому завжди треба
гукнувся на оголошення про укладання збір-
пам’ятати де має стояти наголос. Я не вва-
ки та на голому ентузіазмі допоміг в її укла-
жаю чимось страшним якщо хтось хоче писа-
данні. Без вас цеи альманах ніколи б не з’яв-
ти українську фентезі про Київську Русь або
ився.
про скіфів чи готське королівство. Історія
11
Той, що
малює світи
Інтерв’ю: С.Чирук
ком інтернету та соціальних мереж, вирі-

Як ви стали художником? шив, що це, може бути цікаво ще комусь і по-
Це дитяча мрія чи до творчості чав їх викладати в мережу. Саме там, здобув
свою першу аудиторію та критику, яка спо-
вас підштовхнуло щось інше? нукала до вдосконалення маистерності.
Насправді, як показала практика спіл-
кування на художніх форумах, малювати мо-
"Художником" - це надто голосно сказа-
же навчитися будь-хто, було б тільки бажан-
но :)
ня.
Просто змалечку любив малювати.
Мені ж, хотілось якоїсь реалізації того, до
Вчився в дитячіи художніи школі та малю-
чого в мене був хист.
вав на уроках.
Ось відчуття "реаліалізації дитячих
Спеціальність вибрав зовсім "не твор-
мріи", напевно, і підштовхувало до того, щоб
чу", а малювання відіишло до розряду хоббі.
малювати далі.
Всі роботи малювались "в стіл", а з розвит-
12
Останнє з прочитаного, що діисно поті-
У ваших творах нерідко присутня шило, це серія книг Джона Скальци
козацька тематика. Чому? "Приречені на перемогу". Рекомендую.
Коли я тільки починав викладати свої Чи у вас є якийсь ідеал, на кого б

роботи в мережу, на українську тематику
практично нічого не було. вам хотілося рівнятися?
Всі малювали, або "sci fi", або фентезі. Я
теж цим трохи "страждав", але в якиись мо- Спершу, багато було художників, маис-
мент усвідомив, що можна в тои самии фанта- терністю яких захоплювався та на яких хоті-
стичнии всесвіт додавати українську темати- лось рівнятись, але з часом, зрозумів, що кра-
ку. А що є наихарктернішим в українськіи те- ще сконцентруватись на своєму та намага-
мі - звісно, козаччина. тись отримувати задоволення від процесу,
адже, "дорога завжди краща за мету призна-

чення", як у пригодницькому фентезі.
Ви любите фантастику? Які Головне, перестав порівнювати себе з
уподобання у вас в лютературі та іншими, бо це шлях самоїдства, а не доскона-
лості.
кінематографі? Завжди буде хтось, хто малює краще за
тебе, але разом з тим, будуть і ті, хто гірнше, а
от "знаити себе" і "бути собою", важко, не
Не просто люблю, а ДУЖЕ люблю! :)
тільки в малюванні, а и в житті.
Звісно, починалось все ще в дитинтсві, з
"Хоббіта" та "Володаря Перснів", Урсули Ле
Гуїн з її неповторним земномор'ям. Потім бу- Як виникла ідея картини
ла "класика фантастики" - Веллс, Желязни,
"Марсіанські Хронікі" Бредбері. " Капітан Мамай" ?
Потім, якиись час, фанатів від "Віини
Мага" Перумова, але після надцятого тому, ( обкладинка)
інтерес зник.
Довгии час читав Лавкрафта, По, Кінга, Довгии час "фанатів" від всесвіту War-
але це вже більше містика. hammer, як sci-fi, так і фентезіиного. Такі самі
Люблю серію "Відьмака" Сапковського" і фанати, любителі малювати, час від часу вла-
звісно ж "Пісню Льоду та Полум'я" Дж. Марті- штовували малювальні баталії на певні теми
на. з даного всесвіту. Так от, темою того конкур-
13
су була "Мої Альтер Его в Світі Вархаммер".
Так що, в даніи роботі, я намалював
Які у вас творчі плани
своє "друге я" в уявному світі - козак космо- на майбутнє?
десантник на боиовому мотоциклі.
Пригадую, малювалось довго. Зробив з
десяток екскізів. Потім наніс вибрании ескіз Планів, багато, але що з них втілиться в
олівцем на папір А3, зробив контури рапідо- життя, на разі, невідомо.
графом (ручка, яка пише тушшю), зіскану- Розпочав цікавии проект з виготовлен-
вав, а далі в фотошопі "склеював", підмальо- ня мініатюаристичних фігурок козаків за мо-
вував та розмальовував. На розмальовку пі- їми малюнками під назвою "Українські сол-
шло близько тижня. датики".
Але результатом залишився задоволе- На дании момент, виишло 6 мініатюрок
нии. Звісно, коли зараз дивлюсь на неї, то козаків.
бачу багато речеи, які можна було б випра- Є розпочатии комікс про Юрія Кульчи-
вити, але це вже з серії "нема меж досконало- цького та козацьку звитягу при обороні Від-
сті" :) ня та часу на малювання в даному відтинку
мого життя, залишилось небагато. Тому, че-
каю на наступнии зигзаг у творчості та нако-
Ви збирались зробити про цього пичую в собі образи та ідеї.
героя мальовану історію. Чи
Що ви можете побажати нашим
змінились ваші плани чи ні?
читачам та авторам?
Так, була така ідея, але з часом, відмо-
вився від неї. Вирішив, що якщо робитиму Побільше якісної української фантасти-
комікс про космічного козака, то вже у влас- ки та фентезі.
ному вигаданому всесвіті, щоб не порушува- Щось, що діисно б стало світовим меин-
ти авторські права. На разі, бракує часу на стрімом, як "Відьмак" Сапковського, якии
реалізацію, але, сподіваюсь, з часом, щось став характерною ознакою Польщі у фантас-
таки вдасться зробити. тиці.
Вірю, що щось подібне у нас вже наро-
джується.
Замовити “Українських солдатиків” можна в автора.
https://www.facebook.com/UkrainskiSoldatiki/photos_stream
ukrvoyaky@gmail.com
14
Між левом та лисом:

Образ козаччини в польській фантастиці
Моделюючи Україну:
загальний фон
Проблема „польськості” в українських
творах – це, здебільшого, проблема
„чужого” (при тому „вищого” за статусом, або
хоча б за сприиняттям): це пани/королі та цер-
ковники-уніати, які намагаються змінити сут-
ність „українськості”, нав’язати чужии культур-
нии і соціальнии стандарт. По суті, багато в чо-
му це наслідки існування української культури
у росіиському інтелектуальному просторі (як Тон такого сприинятті задає – як і
імперському, так і радянському – обидва випад- багато в чому, коли мова иде про схеми
ки пропонували українським інтелектуалам Польші часів сарматизму, – Сенкевич.
Сергій Легеза
споріднені схеми сприиняття Польщі). Більш Він сконструював ті бачення та модель

того, це наслідки прииняття характерних для Польщі, які стали більш „правдивими”,
того простору мемів, тим більше стіиких, бо та- аніж спроби наукового відображення
ких, що коріняться у українськіи історіософії. цієї культурної доби.
Зворотна проблема – „українськість” зсередини Багато в чому, це результат умов, в
польської традиції. яких Сенкевич залишався актуальним.
В цьому випадку у загальних рисах Спочатку, за часів Розділу – бо пропону-
можна говорити про її моделювання як вав модель „гордощів” в умовах визво-
того, що було „своїм”, але за якихось льної боротьби. Пізніше – бо модель ио-
причин „відпало” (при цьому, в межах го цілком відповідала ідеологіям міжво-
автосприиняття поляків, „колись своє” єнного періоду Польщі.
завжди може мати претензії до Саме Сенкевич є базисом і сприи-
„родового більшого”: аж до привласнен- няття „українського” за часів „польської
ня цього останнього – див., наприклад, слави”.
оповідання А. Сапковського „У ямі від „Вогнем та мечем” – свого роду
бомби” із образами агресивної політич- еталоннии взірець конструювання
ної та культурної „реконкісти” литовсь- „українського”, ба и більше –
кого національного субстрату). „козацького” (оскільки саме козаки тут
Втім тут є ще одна проблема: Укра- є антагоністами головних героїв). При
їна продовжує знаходитися у межах пе- тому базовими рисами козацтва стають
вного культурного стандарту. А тои (як „дикість”, „хитрість” та „воиовничість”.
свідома модель) коріниться чи не у ХІХ Хитрість Хмельницького з одного боку
ст. і частіше за все розглядає Україну як – і дикість воиовничих запоріжців з ін-
територію, щодо якої характерні насту- шого. Леитмотивом стає не стільки
пні маркери: 1) „зупинена історія”; 2) „боротьба за щось” (чи навіть „проти
„дике поле” (і в соціокультурному сенсі, чогось”), скільки – „зрада колишнім
як набір характеристик персонажів); 3) клятвам”, „бунтарство”. Козаки – не во-
світ героїчних – але не обов’язково по- роги у екзистенціиному плані (як, ска-
зитивних – діи та чинів. жімо, татари); але в їх поведінці наявні
15
чіткі риси дикунства. го впорядкування) чи запорізькому (як
Історичнии роман не стільки формує ка- „хаотична демократія”, або навіть охлокра-
ртину маибутнього, скільки шукає моделі ми- тія) варіантах.
нулого, приинятні для нас сьогоднішніх. Для Окремии сюжет у концептуалізації ко-
Польщі точкою відліку стають специфічні заччини для Сенкевича – зв’язок козаччини із
умови її історії. Перш за все, це – травматич- „низькою”, народною, напівязичницькою ма-
ність сприиняття Розділів на фоні поперед- гією (образ Горпини). Втім, якраз це цілком
ньої славної історії. Національнии міф Поль- узгоджується із уявленнями часів віини Бог-
щі формувався – а частково і продовжує фор- дана Хмельницького, із тодішніми творами,
муватися – між „розплатою за гонор” та наприклад, С. Зборовського (скажімо, иого
„героїчною жертовною смертю”. сюжет про битву під Пилявцями та допомогу
Важливим стає і фон, на якому змальо- відьом козацьким віиськам).
вується поведінка героїв та антигероїв. Є кі- Нарешті, характерною ознакою – окрім
лька рівнів віддаленості, на тлі чого можливо певної хаотичності та хтонічності – козаків
зображати и критичні моделі „свого”. Наида- для Сенкевича є і їх віиськові чесноти. Але и у
льше знаходяться беззаперечні вороги/ цьому випадку мова иде не про чесноти шля-
супротивники, моделі антикультури: такими, хетські (як то почуття обов’язку чи принцип
в силу польської історії, стають „німці” та nobile verbum: чесноти, так би мовити, етико-
„московіти”. При цьому, такі вороги вигідні і культурні), але саме ті, чиє використання об-
для ліберальної моделі, і для право- межується полем бою: сміливість, хоробрість,
націоналістичної: модель шляхетської респу- віиськове завзяття тощо.
бліки поміж двома Імперіями настільки ж ви-
гідна, як і модель славних діянь минулих по- Переосмислюючи традиції:
колінь проти загарбників із Сходу і Заходу. контекст розвитку фантастики
Окремим супротивником – стає „пітьма з пів-
денного сходу”: світ Ісламу, якии конструю- у Польщі
ється здебільшого як хаос у чистому вигляді
(татари) або ж навіть „антисистема” – Туреч- Фантастика – є моделювання внутрішніх
чина. поривів суспільної свідомості. Тому досить
(Тут треба мати на увазі важливии мо- цікавим стає спостереження змінності чи не-
мент: Порта для польських авторів активно похитності моделеи „козацької України” у ме-
присутня як зовнішніи супротивник перш за жах фантастичної літератури у Польщі.
все за часів Яна Собеського, „польського Гер- Але перед тим як переити суто до обра-
кулеса”; вона – антисистема, яку перемага- зів козаків у польськіи фантастиці, є потреба
ють; ця модель має на увазі і включення короткого відступу. Перш за все – щоби пояс-
Польщі у загальноєвропеиськии контекст, нити загальні тенденції її розвитку, які відби-
через „хрестові походи” часів протистояння лися і у сюжетному полі та актуальних ідео-
Туреччини та Відня). логіях.
І татари, і турки – вороги хтонічні, „світ Розвиток польської фантастики ишов
навиворіт”. А от московіти/росіяни та німці – специфічним шляхом, у чомусь паралельним
вороги, яких можна зрозуміти (але не приин- до розвитку фантастики радянської. Його мо-
яти). Якщо Туреччина: чудовисько, то Німеч- жливо було б окреслити як шлях „з неба на
чина та Московська/Росіиська держава – ско- землю”: від космічної проблематики 50-х – 60
ріше, Антихристи, те, що збиває та зводить -х років ХХ століття (від „Магелланової хма-
чесноти „польського лицарства” нанівець. ри” до „Соляриса” Ст. Лема – із низкою авто-
А ось наступне коло супротивників, так рів другого ряду: К.Боруня тощо) до соціоло-
би мовити, внутрішнє: народи та персонажі, гічної фантастики 70-х – 80-х (на чолі із
які не стільки приходять ззовні, здалеку, скі- Я.Заиделем). Як і в фантастиці радянськіи,
льки повстають/бунтують. Саме такими стає досить мізерну частину тут становили твори
для Сенкевича Україна. І центральною бунті- з царини фентезі (враховуючи і різного роду
вною силою є тут аж ніяк не хлопство та се- перехідні моделі).
лянство, але мілітарна сила: козаччина у її В тому числі, це стосувалося і
реєстровому (введеному у систему віиськово- „фантастики історичної”: альтернативної іс-
торії чи використання національної народної
16
міфології. блоку, залишалися матеріалістами та детер-
Пояснення цьому лежать у суто ідеологі- міністами, яких більше цікавило „зараз” і
чніи площині. „завтра”, аніж „вчора”.
Базова ідеологічна схема зростала на ра- Після зміни вектору внутрішнього жит-
ціоналізмі, детермінізмі та матеріалізмі, що тя Польщі (легалізація „Солідарності” у 1989,
робило максимально неактуальними пробле- перемога Л. Валенси на президентських ви-
ми зображення світів об’єктивного ідеалізму борах 1990 і т. ін.), зміни починаються і в лі-
(по суті – фентезі) та глобального перегляду тературі.
історичної послідовності подіи. Історія з пог- З одного боку, шалена конкуренція з бо-
ляду марксистської парадигми є процесом ку західних авторів, які активно видаються у
тяглим та таким, де рушіями історичних по- Польщі, призводить до необхідності пошуку
діи є зовсім не індивідуальнии вибір, але ко- письменниками-фантастами свого, суто
лективні рухи соціальних сил. польського шляху (та ще и на фоні деактуалі-

В цих умовах неможливим залишався, зації боротьби із комуністичною ідеологією –
наприклад, розвиток фентезі (хоча у Польщі на чому виросло попереднє покоління авто-
інтерес до неї реалізовувався – на рівні пере- рів і читачів).
кладів – краще, аніж у Радянському Союзі: З іншого боку, знову стають важливими
наприклад, „Володар Кілець” Дж.Р.Р. Толкіна національні міфи, які за часів ПНР були відсу-
був опублікованим тут ще на самому початку нені у тінь в сенсі офіціиного їх признання: і
60-х). В цих умовах для офіціального книго- образ Першої Речі Посполитої Двох Народів
видання нісенітницею була і ідея тепер заимає тут настільки ж важливе місце,
„альтернативної історії” (бо „історія не має як і образ, наприклад, Січневого чи Варшавсь-
умовної відміни”). кого повстань.
Більш того, і автори-фантасти, які висту- Наибільш відомі автори того часу (а по
пали критиками соціалізму у тому вигляді, в суті – ті, хто відновлював читацькии інтерес
якому тои панував у країнах Варшавського до авторів національних) активно спирають-
17
ся якщо не на суто історичнии матеріал, то на в-історії” означає необхідність відшукати аб-
історико-культурні схеми, що відомі читачам. солютні моделі: події чи персони, які уособ-
Так, А. Сапковськии у пенталогії циклу люють національне і стають иого зразками,
про відьмака Геральта активно використовує лекалами – у часі минулого (чи то – в історії,
ремінісценції з польської історії Новітнього яка підтвердила свою актуальність тим, що
часу (на відміну від перших двох збірок того вона вже сталася, „була насправді” і заверши-
ж таки циклу, де своєрідніи „деконструкції” лася саме у таких, а не в інших формах). Абсо-
піддавалися сюжети народних казок). У боро- лютизація героїв та зразків їх поведінки на-
тьбі Країн Півночі проти навали з Нільфгаар- дає сенсу ідеологічним моделям, які ми ство-
ду раз по раз відгадуються події історії Дру- рюємо – наново, тут і зараз.
гої світової віини – або ж і ще вранішні. У випадку ж, коли ми маємо справу із
Відомии цикл А. Бжезиньської про роз- стіикою, усталеною концепцію національно-
біиника Твердокушця активно оперує мента- го, „свого”, актуальним стає не наслідування
льними характеристиками, взятими з часів історичного контексту, не реконструкція ио-
польського середньовіччя (більш того, це пі- го, але „деконструкція”: місце історичного
дкреслює і сама мова циклу, насичена старо- роману заимає або альтернативна історія,
польськими мовними конструкціями з часів або – настільки ж часто – фентезі на націона-
ідеології сарматизму). льному матеріалі.
Але тут мова ще не иде про розгляд суто Одночасно це иде пліч-о-пліч із станов-
національного (де із необхідністю виникав ленням регіональних ідентичностеи усіляко-
би фон „іншого”, якии нас і цікавить). Поль- го штибу та масштабу, вироблення їх марке-
ща, в кращому випадку, розміщується у перс- рів: політичних і культурних. Польща – прик-
пективі маибутніх потрясінь, сучаснии її стан лад досить показовии: мононаціональна та
екстраполюється у маибутнє, і поки що не моноетнічна, вона раз за разом виводить на-
идеться про пошук витоків такого її стану. зовні регіональнии фактор, де тлом стає вже
Прикладом могли б бути оповідання того ж не зовнішня культурна чи політична сила,
таки А. Сапковського „У ямі від бомби” або ж але окремі, суто польські елементи. Прикла-
роман Р. Земкевича „Йохана доля Катажи- дами могли б бути, скажімо, образи Шльонсь-
ни” – в обох творах важливою є майбутня до- ка – детективнии цикл про інспектора Монка
ля країни, а тому фоном стають культурні від М. Раєвського або ж суто фантастичні тво-
моделі Заходу, які – свідомо чи ні – асоцію- ри Щепана Твардоха (у тому числі номінова-
ються із цим маибутнім. нии на ряд важливих польських преміи
Певні зміни у таких процесах виникають на „Вічний Грюнвальд” чи передостанніи иого
межі 2000-х років. роман „Морфін”).
Цікавим випадком з цього погляду стала
Моделюючи Козаччину: за- „Гуситська трилогія” А. Сапковського, де
гальні особливості пригоди героїв у землях Сілезії становлять
важливии елемент подіи трилогії в цілому.
Завершеність програми – хоча б і част- Саме тут, до речі, стається зустріч героя цик-
кова, у короткостроковіи перспективі – зав- лу не лише із німцями або чехами, але и з
жди призводить до зростання рефлексії про українцями – із Федором Острозьким, україн-
вірність шляхів, якими ми „тут-і-зараз” опи- ським боярином, якии, до речі, уособлює у
нилися. Саме так воно було у останнє десяти- собі ті самі риси, якими Сенкевич таврував
ліття у росіиськомовніи фантастиці, саме так українське козацтво: відчаидушність при
воно було і в фантастиці польськіи. аморальності. Він завзятии рубака, але він же
Історична свідомість, як нам видається, – відірвании від рідної землі; лише наима-
в чималому сенсі актуалізується у двох випа- нець та розбіиник, якого не стримують аніякі
дках: по-перше, при сформованіи, сталіи кон- моральні чи етичні чесноти.
цепції „свого”; по-друге, у випадку, коли тако- (Але – помітимо собі, що аморальність
го роду концепція проходить активне стано- цього персонажу ніяк не виникає із иого
влення. „українськості”: скоріше, вона є результатом
В останньому випадку ми маємо справу знаходження иого поза звичною зоною куль-
із розквітом історичного роману (приклад турних домінант; він чужинець у чужіи країні
Сенкевича у Польщі). Апробація образу „себе-
18
– а це знімає певні культурні гальма).
Більш важливими стають для нашої роз-
мови твори, де українське походження голов-
них або другорядних героїв грає важливу
роль для розвитку сюжету і для окреслення
поведінки тих персонажів.
Так вже історично склалося, що козаччи-
на для польських авторів співпадає у історич-
ному просторі із сарматизмом – явищем куди
більш важливим для національної свідомості
наших західних сусідів. Події ж, пов’язані од-
ночасно із Польщею та Україною, часто опи-
няються по різні боки ідеологічного їх опису.
Кінцевим „terminus est” тут стає Хмель-
ниччина та події, які з неї витікали; але и чим
ближче до нас від цього вододілу, тим субте-
льнішим стає значення „українського” для
польських авторів – аж до абсолютного пере-
творення України (культури та території) у
чисту екзотику за часів Розділів; тоді важли-
вим стає не буття українцем, але риси локаль-
ного колориту – буття львів’янином тощо.
Козаччина від Баторія до

Хмельницького: маргінал серед
своїх
Поділ на періоди завжди умовнии акт,
але без нього – важко обіитися. Тому спочат-
ку є сенс придивитися до часів „Речі Поспо-
литої двох народів”: часів співіснування
„українського” поряд із „польським”, часів
сарматизму як базової ідеологеми тодішньої
Польщі.
Умовно початком цього періоду можна
вважати королювання Стефана Баторія. В
усякому разі, саме цеи період частіше за все
фіксовании у польських авторів як початок
„польської слави”.
(Це, мабуть, можна пояснити зокрема
тим, що саме часи Стефана Баторія – і насту-
пні десятиліття – дають низку яскравих пер-
сонажів, навколо яких можливо будувати сю-
жет: від змови Зборовського до епопеї із Са-
19
мозванцем, від Станіслава Стадницького до – Ми, пане, козаки неслухняні. Ми працю-
Яреми Вишневецького). вати не вміємо!
Польським автором, якии в останні пів- – Та я ж, стару шльондру вам у печінку,
тора десятиліття є, мабуть, наибільш відомим не за плугом вас ходити наймаю. Поїдете зі
співцем цього періоду польської історії, є Я. мною і як дам знати, станете рубати, на кого
Комуда. По суті, він зробив вдалу спробу ство- тільки покажу! Золотом заплачу, – кинув у
рити новии канон Першої Речі Посполитої до мордяки їм жменю шелягів, ортів та шоста-
Хмельниччини, намагаючись, при тому, зали- ків.
шатися свого роду „антисенкевичем”. Герої Брязк срібла подіяв на них, наче червона
иого походять, скоріше, з канону вестерну, ганчірка на бика. Запорожці відразу підірвали-
аніж зі сторінок „Вогнем і мечем”, а їх шля- ся на ноги. Кинулися на грошву, почали її виз-
хетські цноти раз за разом виявляються діє- бирувати, лічити, при тому мало не дійшло до
вими тільки на словах. Патріотизм тут стоїть бійки, коли двоє перших хотіли вирвати тре-
поряд із пияцтвом, честь – із дурним гонором, тьому кілька ортів із затиснутого кулака.”
а віиськова слава – із холоднокровною жорс- Саме такими – дикими і зухвалими, не
токістю. схильними до відданої служби „за совість”, а
Окрім переосмислення польської слави, інколи навіть „за грошву”, такими, що легко
тут знаходиться місце и для зображення підпадають гніву, і в гніві роблять дурниці і
українців. І ми можемо відмітити цікаву особ- жорстокості, а до того ж – скоріше слуги, аніж
ливість: до певного історичного періоду (а суб’єкти історичного контексту – раз за разом
саме – до віини Хмельницького) козацтво у з’являються запоріжці та козаки у творчості
світі „панів-братів” раз по раз опиняється на Комуди (аж по слугу Никифора Гуню з циклу
ролях другорядних, хоча и досить характер- „Зборовський”: відданого, але допоки у иого
них. Та и відношення до козаків – з боку геро- хазяїна вистачає грошеи; зв’язаного клятвою
їв Комуди – це відношення до нижчого соціа- – але и того, хто раз по раз намагається ту
льно класу. клятву розірвати).
Цілком характерними є епізоди повісті Але ж українськии контекст раз за разом
„Баніта”, де її герои наимає собі в помічники привертає увагу Комуди: саме сюди, у Дикии
трьох козаків-запоріжців: Степ, втікають иого герої, саме тут вони шу-
„Витягнув він їх по черзі з-під столів за кають віиськової фортуни, саме тут перед ни-
коміри, потягнув за ноги, п’яних як ціпи, перед ми відкривається чи не наибільша для них
корчмою; вклав, ніби снопи – оголеними лоба- чеснота: свобода та вільна воля людини, яка
ми один до одного. шукає віиськової фортуни.
А потім витягнув відро з колодязя і хлю- (Помітимо, що перша книга Я. Комуди
пнув з нього холодною водою просто у морди, називалась „Оповістки з Диких Полів” – і бу-
оздоблені удьогтяреними вусами. За першим ла низкою оповідань, чии сюжет заставляв
разом допомогло воно немов мертвому кади- героїв раз по раз опинятися в Україні – як на
ло, але Дидинський був терплячим. Полив ко- території прикордоння: в політичному, геог-
заків ще раз і ще. І нарешті дочекався хвилі, рафічному, а також у культурному сенсі).
коли перший з них загарчав, другий запирхав, а Наибільш „українськими” у творчості Ко-
третій заблимав очима. муди є два романи: „Вовче лігво” та „Богун”:
– Вставайте, козойоби! – ревонув їм. – дія першого відноситься до передчасся Хме-
Підйом! льниччини, другии – до часів кампанії 1652
Черговий душ і пара копняків привели до року та битви під Батогом, часів, коли, за ав-
того, що середній підняв макітру і усівсь, пер- тором, рефлексія над „українським” вже ве-
ший замурмотів щось невиразне, а третій по- деться з позиціи надбань та програшів Визво-
чав шамотіти по землі. льної віини.
– Шо то ви, пане лицарю? – запитав. – Головнии герои „Вовчого лігва”, моло-
Бійки шукаєте? дии шляхтич Гедеон Міхал Сєнєньськии,
– Ви мені потрібні, басаврюки! – ревонув отримує спадщину від свого дядька – з Украї-
шляхтич. – Досить байдикувати. Є робота. ни, з-під Кременчуга. Вже шлях героя до маєт-
Добре платна. Підете зі мною як слуги та по- ку дядька чітко маркує Україну як територію
чет. а) прикордонну і б) дику своєю природною
20
красою. спочатку сприимають на нюх, носом. Дьоготь
(„А все на Україні було таким чарівним, та горілка – два ці запахи передують козацт-
таким позабутим та далеким, неначе край ву. А у око перш за все кидаються шрами та
той не становив частини Речі Посполитої, а зовнішня суворість.
був якимось невідомим та далеким просто- („Атаман – має бути як атаман! Горілку
ром. Все було тут інакшим. Трави ніде інде не пити, битися добре, дівок не сторонитися,
виростали настільки високими, як тут. Ліси попам за оселедець не давати себе тягати!
не були настільки сплу- Таким був колись
таними та похмурими, наш батько Сагай-
тракти не губилися у дачний. О, під ним-
степах, на пустках, де то ми погуляли. Як
укриті під ковдрою кві- йшли ми на Моск-
тів, віковічно лежали ву, щоби княжича
стоси непохованих кіс- Владислава царем
ток. Хвощі ховали руїни зробити, отрима-
по спалених селах, міс- ли ми відпущення
течках, що зрівняли із усіх провин та грі-
землею, полях битв з- хів на рік вперед.
під століть”. І далі: То ж потім там,
„Вид був пречудовим. де ми пройшли,
Протилежний берег там тільки земля
крився у поволоці димів і небо залишалися.
та туману, був дале- Ех! – викрикнув Ба-
ким, здавався недосяж- рабаш і блиснув в
ним. Гедеон вдивлявся у усмішці зубами. –
нього, неначе зуроче- Ото були часи!”).
ний. Це ж був Дніпро – Взагалі ж то, до
ота дика ріка з краю певного моменту
світу, що ділить Украї- Україна подається
ну на дві частини”). у звичних, успад-
Більш того: і омрі- кованих ще від ро-
яна спадщина виявля- мантиків ХІХ ст.,
ється лише згарищем – риторичних фігу-
бо дядько виявився рах: „дикість”,
схожим на ці землі: ди- „зупинена історія”,
ким і нелюбимим сусі- „країна могил”. По-
дами. Ставки життя тут ки історія зупини-
– величезні, але и вели- ла тут свіи біг, ци-
чезнии – з точки зору „цивілізованого” поля- ми землями володіє Дике Поле – і, що голов-
ка – виграш: „Ото маєш, пане-брате – тут ніше, логіка Дикого Поля.
можеш брати стільки ланів, скільки захочеш. Але надходить час, коли – хаи не надов-
Але утриматися на них треба подовше, хоча б го – все змінюється.
до весни. Втримати – татар, сіроманців і
степове гультяйство. Над Псьолом все вже
Хмельниччина:
лісом та бур’яном поросло. Тільки вовки там загущення образу
на згарищах виють, пане Сєнєньський!”.
У цьому здичавілому краю і люди жи-
вуть дикі – через нестримність своїх емоціи, Визвольна віина – а, по суті, вся низка
такі собі „благородні дикуни”, але такі, де невдалих повстань кінця ХVІ – початку ХVІІ
„благородство” подане у дусі „брудного реа- століть (починаючи від повстання Наливаи-
лізму”. Це люди плоть від плоті цього краю. ка) – для польських авторів від історичної
Вони навіть сприимаються – і з’явля- фантастики, що грають із українським мате-
ються на сторінках книги – наче звірина: їх ріалом, стає часом, коли узагальнении образ
21
„дикого запорожця” замінюється цілком кон- ослабляв їх потенціал і призводив до їх зни-
кретними фігурами. Йдеться про персоніфі- щення і підпорядкування войовничими сусіда-
кацію „українськості”: тепер на сторінках ми. Коротко кажучи, відсутність польсько-
з’являються не лишень безіменні рубаки ло- козацької угоди і скривавлення своїх сил у би-
кального значення: надходить час героїв, від твах означали тотальну катастрофу наро-
діи яких відлуння иде чи не по всіи Польщі. ду для України і Речі Посполитої”.
По суті, цеи час – від другої третини ХVІІ Дія роману відбувається напередодні та
століття аж по Руїну (на терені України) та під час битви під Батогом, у якіи – за сюже-
Потоп – стає важливим і для Польщі. Це час том роману – король Ян Казимир Ваза прово-
своєрідного надлому: навіть пізніші подвиги кує польське шляхетство виступити проти
„польського Геркулесу” у боротьбі із Портою козаків Хмельницького, вступивши у змову
стають лише компенсаторними по відношен- проти свого віиська – аби встановити авто-
ню до відчуття близького занепаду. А саме в ритарнии режим у польськіи Res Publicum.
цеи час концентруються наибільш героїчні (і Втім, конспірологічне відгалуження сю-
наибільш трагічні) події, свого роду розплата жету цікаве для нас менш всього. Більш важ-
за тріумфи епохи Баторія та старого Сигізму- ливими є характеристики козацтва – як в ці-
нда. лому, так і окремих иого представників, та-
Повстала Україна для сучасних польсь- ких як гетьман Хмельницькии чи полковник
ких авторів історичної фантастики – це не Богун.
просто бунт проти легітимної влади: це роз- От як, наприклад, описується Хмельни-
плата за шляхетськии гонор та зростання не- цькии: „Стояв око в око із козацьким гетьма-
праведності. У творах того ж таки Я. Комуди ном, нищителем ляських військ; опікуном та
– якщо викреслювати якусь хронологічну захисником правдивої руської віри, Олександ-
криву – добре видно загущення неправедно- ром Македонським Запоріжжя та України,
сті діи та неправедних постатеи у часах, що левом та змієм у одній особі. І справжнім єди-
наближаються до Хмельниччини. Якщо у ци- новладцем київської волості”. Винесении
клі „Самозванець. Орли над Крем- життєвими обставинами на верхівку влади,
лем” (події часів Самозванця і захоплення тепер Хмельницькии – самовладнии розпо-
поляками Москви) раз по раз звучать відлун- рядник життя і смерті на Україні, хитрии та
ня героїчного, то вже у романах „Диявол Ла- жорстокии правитель, якии не готовии ити
нчуцький” та „Баніта” неправедність силь- на мирову ані із царем московським, ані з па-
них світу цього виходить на першии план. нами-ляхами. („Бо я і сам часом маю такі ду-
(Так само кривава різанини Гаидамач- мки, щоби таки повернутися, поклонитися
чини сприималася польськими інтелектуала- королеві, як я під Зборовом вчинив. І не знаю
ми подекуди у дусі ідеї розплати за гріхи ба- тоді я, чи лобом в стіну валити, чи невільни-
тьків; тільки у випадку Хмельниччини розп- ка наказувати рубати, чи з розпачу напитися.
лата відбувається тут і зараз, в межах ще цьо- А так, коли із бранцями-ляхами скінчиш, не
го покоління). станемо вже ми кидатися, немов у апоплек-
Цікавим з цієї точки зору є роман Я. Ко- сії, між Річ Посполитою і свободою нашою, чи
муди „Богун”, чия дія иде напередодні та під ж чужим владикою. От і кінець, не буде тоді
час битви під Батогом (1652 р.). По суті, у Ко- більше миру із ляхами”).
муди виишов текст досить нетривіальнии – Втім, герої роману не бажають ити і на
не стільки сюжетно (бо він – цілком у межах поклін до Москви, бо така перспектива зда-
конвенції авантюрного роману), скільки у ється їм не вигідною і програшною: „Але що
роздумах над втраченими можливостями ж станеться, якщо Москва Річ Посполиту по-
українства у межах Польщі. б’є? Чи збережуть московіти нам віри, коли
У авторськіи післямові, Комуда окрес- стануть панами Литви та Великої і Малої
лює проблему наступним чином: „Відтак, не- Польщі? Чи залишиться тоді Запоріжжя і
залежно чи то когось злить, чи дратує, але Україна при своїх свободах? Може, як загине
історія показала, що у XVII i XVIII століттях Річ Посполита, загинемо й ми, бо Москва вчи-
Річ Посполита і Україна не були в стані існу- нить із нами, що захоче?! Ту правду ляхи му-
вати як окремі панства, бо ж такий стан сять добре розуміти!”
22
І характерним чином, саме козацькі ва- ною як певна зрада та порушення принесе-
тажки – і полковники, і низові отамани – них клятв.
скоріше за польську шляхту готові спробу- По суті, історія середини XVII століття
вати створити нову Річ Посполиту: вже не зведена до простих і усталених схем: персо-
двох, а трьох народів. Українці, козаки, але нальна образа Хмельницького на ганьбу від
не польська шляхта, яка на протязі кількох Чаплинського; козацьке невдоволення полі-
разів у романі пихато відкидає саму можли- тикою Яна Казимира; логіка козацького бун-
вість нобілітації козацької старшини до сво- ту та бажання розбудови власної державнос-
їх рядів. (І – в маибутньому, згідно передба- ті кидають Хмельницького від ляхів до Мос-
ченням Богуна, – буде платити за те вже сво- ковщини, від царя до турецького султану. До
єю незалежністю: „І тільки тоді ви пізнаєте, того ж, побудова власної держави означає
що ви втратили, на віки занапастили, коли низку ризиків: „І у нас починає бути не інак-
вас московіт батогом свободі вчити буде. ше. Тільки хто влади трохи загорне, зараз
Коли німці із псами вас рівняти стануть. загарбує попід себе що може: і гідності, і ти-
Нам це вже буде все рівно. Січ тоді травою тули, землі з грошвою, а частіше за все те
поросте, розтопчуть нас бахмати татарсь- все разом. Нехай лишень марний отаманчик,
кі, виріже Москва і турки. Але ви продовжи- що раніше тільки куренем й командував, як
те жити.. А корону Царства Небесного Речі вже полк під руку свою отримає, князям рів-
Посполитої три чорні орли роздзьобають.”). няється. Нехай лишень добра людина, що на
Іншим – куди більш легковаговим, але и куди одному маєтку сидів, – як земель собі загар-
більш фантастичним – твором є дилогія Рафала Де- бає, зараз із королями бажає рівнятися”.
мбського „Вовкозаки” („Вовкозаки. Вовче право” і В цих умовах і політичнии шлях Хмель-
„Вовкозаки. Кров від крові” – „Wilkozacy. Krew z ницького стає, скоріше, шляхом лиса, а не
krwi”). Тут Дике Поле стає не тільки місцем лева: „Без того мотлоху сам він був би нічим,
втіленої волі, але и простором, де можна але міг розігрувати його проти політичних
зустріти, здавалося б, цілковито фантастич- супротивників, вмів потрафляти простим
них істот, якими є оті заголовні „вовкозаки” розумам. Поки що вмів... Як довго? Коли на-
– плем’я воиовників-вовкулаків, що мало ці- товп зрозуміє, що гетьман їх віддалився від
кавляться політикою та перебігами воєн, них і почав марити про небосяжні вишини
але виявляються втягнутими у справи все влади? Коли зрозуміють, що не милує він вже
того ж Хмельницького. беззаперечно натури козацьких героїв, волів
Жорстокі та відчаидушні, безкомпромі- би їх замінити на слухняних підданих? Поки
сні до ворогів – а ворогом є будь-хто, хто не що може він зберігати вигляд, втім як надо-
належить до зграї, поза етнічністю чи куль- вго ще вистарчить йому терплячки?”.
турою – вовкозаки стали вдалою метафорою В цих умовах і зіткнення нової влади із
того звичного сприиняття українського ко- анархічними козаками-перевертнями стає
зацтва, що певнии час було характерним для неминучою – і саме ціи боротьбі і сутичці
польської культури. (Видавнича анотація присвячена більша частина роману.
досить промовиста: „Право Вовків говорить: За завершення цієї лінії у польськіи іс-
спочатку Січ, потім зграя, наприкінці родина. торичніи фантастиці можна взяти свіжии
Не гнули карка ані перед Хмельницьким, ані роман Роберта Фориша „Бог, гонор та от-
перед царем. ... Нелякливі і незалежні, вовки рута”, чия діє відбувається у 1671-1672 ро-
знали приказку: воля або смерть”). ках і тісно пов’язана як із віиною Петра До-
У тои же час, цеи образ для автора – пе- рошенка проти Польщі, так і з укріпленням
вна архаїка, яку відчаидушно змінює нове влади маибутнього польського короля – а
буття України: території, яка намагається тоді коронного гетьмана – Яна Собеського.
стати державою. Події стосуються змови иого проти польсь-
Саме в цьому полягає головнии конф- кого короля Михаила Корибута Вишневець-
лікт роману: дикість архаїчного – міфологіч- кого та иого матері Гризельди Вишневець-
ного (вовкулаки!) – початку проти соціопо- кої. Втім фоном тих подіи стає віина та Руїна
літичних зрушень в Україні, яка намагається на Україні.
змінити свою суб’єктність, нехаи навіть че- (Це, до речі, друга спроба Роберта Фо-
рез дії, що сприимаються польською сторо- риша зіграти на полі історичної фантастики;
23
попередньою були два романи циклу „На лектує над суто національними
службі иого королівської величності” – „За „паралельними світами” – але у випадку
жменю червонців” та „Початок нещасть ко- польських авторів, альтернативнии хід подіи
ролівства”, чия дія відбувається у 1648-49 у Першіи Речі Посполитіи із необхідністю
роках у Варшаві, де головнии герои, Йохім змінював історію не лише польського, але и
Гірш, бореться із відьмовськими чарами). литовського, білоруського та українського
Україна не є центральною темою рома- народів.
ну – але вона залишається иого постіиним Одним з відомих зразків такого підходу
фоном: саме тут идуть важливі для долі став роман Даріуша Спихальського
Польщі битви, саме тут ми зустрічаємо одно- „Тевтонський покер”, чиї події відбувають-
го із чоловічих персонажів роману – шляхти- ся у середині двадцятого століття – але тако-
ча Богуслава Тинера. І головне що можна го, де саме Польща залишається надпотугою
сказати: Україна тут вже не сприимається як і державою світового рівня (до чого привели
суб’єкт: це вже, скоріше, територія, аніж дер- зміни відомої нам історії на проміжку від
жава. Навіть Петро Дорошенко, якии присут- Грюнвальда до Яна Собеського). По суті, це
ніи у українському культурному (кон)тексті вже Річ Посполита ТРЬОХ народів: столиця її
як фігура чи не менш трагічна – і героїчна знаходиться у Львові, Африка колонізована
при тому – аніж Хмельницькии, стає у кон- польськими фермерами, а ті – у поведінці та
тексті польського погляду не фігурою, а ли- зовнішньому вигляді – наслідують полякам,
шень фігурантом. литовцям та українцям часів сарматизму.
Польща, Туреччина, татари, Москва – („Кунтуші, шаблі, вуса і підголені чуприни ви-
гравці на теренах України, а козаки – тільки глядали мало не так само, як триста років
пішаки. До того ж – що характерно – пішаки, тому. Сірі прості мундири генералів, на тлі
які раз за разом згадуються в одному ряду із запаморочливих шат африканців виглядали
татарами (по суті – своєю протилежністю не стільки скромно, скільки недоречно”).
згідно попереднім моделям). А героїзм їх, Із авторських приписів стає зрозумілим,
здається, зведении чи не виключно до від- що однією з причин такого стану на середи-
чаидушної різанини – і вже не стільки солда- ну ХХ століття стала відмінна від актуальної
тів супротивника, скільки мирних жителів. у нашіи реальності політика за часів повс-
Героїчною – віднині і на довгии час – тання Хмельницького („Віковічна Угода була
стає лишень сива давнина: час, якии скінчив- підписана 14 вересня 1649 року, по захоплен-
ся. ню козацько-татарським військом Збаража і
після розбиття військ Речі Посполитої під
Замостям. Згідно із постановами Віковічної
Козаччина як контекст спо- Угоди козацька старшина отримала шляхет-
мину: історична ські привілеї, представники її отримали пра-
пам’ ять во засідати у Сеймі, а православні єпископи –
у Сенаті”). Більш того, з точки зору автора,
Втім, у польськіи фантастиці спомини
такии перебіг подіи виявився лише напівмі-
про козаччину не закінчуються із її, козаччи-
рою, оскільки не зачіплював інтереси коза-
ни, кінцем. Мова не иде про безпосередню
цької голоти та умовного сільського
тяглість традиції воїнської доблесті та герої-
„середнього класу” – Річ Посполита Трьох
зму: справа тут, скоріше, у моделі козацтва,
Народів від Д.Спихальського знала и Вели-
яка, за польською версією, залишається у со-
кии Українськии Бунт: „найбільше на тере-
ціальніи та історичніи пам’яті і поляків, і
нах Речі Посполитої селянське повстання.
українців.
Вибухнуло 12 липня 1659 року у чигиринсько-
Як і у будь-якіи іншіи національніи фан-
му (!) повіті і у початках своїх було спрямова-
тастичніи конвенції, в Польщі існує поміт-
не проти тамтешньої козацької шляхти. Че-
нии сектор такого субжанру, як
рез кілька місяців бунт охопив всю Україну і
„альтернативна історія”. Тексти тут оповіда-
південну Корону. 17 січня 1660 року дійшло до
ють не про події, які сталися, а про події, які
битви під Чудновим, у якій армія Речі Поспо-
могли б статися, якщо б історія пішла іншим
литої і посполите рушення понесли цілкови-
шляхом – і про наслідки таких подіи.
ту поразку. Підписана 7 березня 1660 року Чу-
Альтернативна історія, зрозуміло, реф-
24
дновська Угода кінцево відмінила панщину і І знову ж таки, в цьому світі величезну
впровадила сучасну податкову систему”. роль для протидіючих сторін мають істори-
У такіи-то формі – а ще вигравши дев’я- ко-культурні міфологеми минулого: танки
тии хрестовии похід і відвоювавши Північну тут мають назву „Гусар С-01” та „Кміциц А4”,
Африку силами дрібної української та поль- а ідеали запорізького козацтва продовжу-
ської шляхти наприкінці того ж таки XVII ють бути актуальними для українського під-
століття – Перша Річ Посполита продовжує пілля.
існувати донині: із африканським корпусом Цеи зв’язок славетного минулого і бли-
„Запоріжжя”, із канцлером, що носить прі- скучого маибутнього – на диво стіикии для
звище Хмельницькии, із Львовом в якості польської альтернативної історії, щоб вва-
столиці країни. жити иого лишень випадковою флуктуаці-
Іншим текстом, цікавим з точки зору єю. Більш того, він присутніи як у текстах
альтернативи – і ролі тут українського фак- цілком сериозних (як оте оповідання А. Пілі-
тору – є оповідання „почесного графомана пюка) чи у іронічних (як у випадку одного з
польської літератури” А. Піліпюка „Атомна героїв оповідання А.Земяньського „Хлопці,
рулетка”. Події иого идуть на початку 2000 всі ви йдете до пекла”).
-х років – але у світі, де літак Ріббентропа із Можливо було б казати, що чим ближче
документами про Пакт Ріббентропа– події романів до наших часів, тим у більшіи
Молотова розбивається над територією мірі міф перемагає „історичну правду” (при
Польщі, і де польські віиська, свідомі загро- всіи умовності цієї останньої і залежності її
зи німецької окупації, наносять удар спочат- від актуальної політики).
ку по Реиху, а потім – і по Радянському Сою- Українськии контекст в цих умовах –
зові. В результаті, у просторі оповідання, так само, скажімо правду, як і контекст
Польща – одна з великих держав світу, Реих польськии – робить коло і знову поверта-
– окуповании, в Північніи Африці стоять ху- ється до оперування усталеними міфологе-
тори польських фермерів, німецькі та украї- мами. Але така вже сутність міфів: поверта-
нські терористи наносять свої удари, а на тися, непроханими, і відроджувати у нових
території Росії – знову панує монархія із ца- формах усталении внутрішніи сенс.
рем Володимиром...
25
Скрипта
Гість
Коли Хміль, збудувавши імперію, лями, військом, молодший кермував
передав надбане синові, дехто зітхнув душами. Обидва зміцнювали велику Ко-
із полегшенням. Здавалося, що Тиміш І зацьку імперію, що поглинула уламки
не настільки суворий, як його батько. Речі Посполитої, Османської Порти та
Проте він не випустив із в’язниці Московської держави.
Олексія, а його сина Петра стратив за - … ти ще молодий, - провадив сво-
спробу влаштувати бунт. І Варшаву єї Юрій, - щодня молюся за твою покій-
не відбудував. Згодом ілюзії про м’яке серце ну дружину, та час подумати про
гетьмана розвіялися. До Тимоша спадкоємця. Кому залишиш те, що за-
наміцно приклеїлося прізвись- початкував батько, а ти прим-
ко - Залізний П’ястук. ножив?
Наталія Ліщинська
Гетьман скоса гли- - Ти знову

пнув на Яна Добровецько- про Маргариту
го, що благав віднови- іспанську? Вона
ти зруйновану Хме- католичка і над-
лем столицю Речі то молода, - бур-
Посполитої, але кнув гетьман, що
твердо вирік: й досі не міг забути
«Ні! Батько своєї любої Розанди.
сказав, що не бу- - Перейде на
де більше цього нашу віру.
гнізда непокори! - Чи віддадуть
Все, не проси! за мене? – спробував
Змирися. Та й оборонитися від нати-
Краків ближче, ску брата Тиміш.
тож до краківсь- - Віддадуть, ще
кого полковника й руку поцілують із вдя-
мої гінці добудутся чності. З гетьманом раді по-
швидше». родичатися б усі. А я надіш-
Тиміш любив сво- лю туди ченців. Не можна за-
го побратима, який від смерті виря- лишати душі у католицькій
тував під час бою за Сучавську фортецю, але єресі, - примружився Юрій, уявляючи,
гетьман був політиком. Політики ж обхо- як єдино правильна віра поступово за-
дяться без сентиментів, коли йдеться про володіє землями аж ген до океану і да-
долю держави, а тим більше - лі, далі…»
щойно народженої імперії. Редактор понуро зиркнув на відві-
- Патріарх Юрій до вас, - писар дувача. Альтернативна історія, уривок
шепнув до гетьмана настільки голос- з якої прочитав гість, підняла в душі
но, аби Добровецький теж почув. намул гіркоти. «І так зле, а він ще и
Ян миттю второпав, що аудієн- роз’ятрює рану!» - хвилею піднялася
ція добігла кінця, тож спитав у геть- лють на письменника, котрии розтри-
мана дозволу піти. Тиміш його відпус- вожив своєю писаниною кусючии ріи
тив. думок про теперішніх недолугих пра-
У кабінеті зустрілися двоє бра- вителів – недалекоглядних, жадібних
тів-володарів: гетьман і патріарх. Ко- руинівників. Наигіршим, однак, було
жен з них ніс на раменах частку своєї знання, що ніхто іншии - народ - ви-
відповідальності. Старший відав зем- штовхував нагору саме таких очільни-
27
ків. Які вівці, такі и барани-проводирі… зу рідше розмовляв з Олегом. Так-так, у сина
Роздратовании редактор завів платівку ж робота, дружина, діти… Та и різні часові
про трирічнии план видавництва, в котрому пояси. Голкою штрикнула неприємна думка:
и шпарини для твору відвідувача нема. Йому «Не треба було иого відправляти туди на на-
вдалося здихатися гостя доволі швидко. вчання… Коли Віруня померла, Олег навіть
Щоино за письменником зачинилися двері, не зміг приїхати, аби попрощатися з мамою…
він із полегшенням зітхнув: «Ще один… фан- Я ж тут вікуватиму сам-один. Онучка лише
таст, дідько їх забираи! Понавигадують …» раз тримав на руках, ще дрібним пуцьвірінь-
Відвідувач опинився за дверима зі своїми ком, а малу Кетрін… Катрусю… Ії тільки в
невеселими думками: «Ои, Тимоше V, і наві- скаипі и бачив». Але редактор рішуче відмах-
що ти, батьку, наказав мені вирушити зі сво- нувся від сумніву. «Хіба у цієї країни є маибу-
єю книгою в цеи сумнии паралельнии світ, тнє?.. Добре, що Олег далеко звідси», - чоло-
щоб піднести дух тутешніх нащадків коза- вік похитав сивою головою.
ків?.. У нас все інакше, а вони тут… Чим я їм Маибутнє було деінде: діти, неначе змі-
допоможу, батьку, як вони самі собі допомог- цнілі молоді лелеки, покидали ріднии краи.
ти не хочуть?.. І не вірять, що можуть». Але лелеки напровесні прилітають додому, а
Редактор запустив скаип. Він сподівався
діти не вертали…
поговорити з сином, якии давно мешкав у
Канаді. Не вдалося. Михаило Іванович щора-
28
Дует
Годинник на центральніи вежі регент. – І, напевне, приишов час вам
почав видзвонювати полудень. Витон- прииняти на себе тягар влади.
чении передзвін супроводжувався ці- Королевичу Сиґізмунду вдалось
лою виставою маріонеток, причому ніяк не проявити здивування і збенте-
щоразу іншою, і лише після того як бі- ження від цих слів. Невже? Чотири ро-
ла фігурка проштрикнула мечем чор- ки, як він уже міг би бути правителем,
ну, вдарили куранти. Із першим уда- але ре- генти весь час знаходили
ром принц Сиґізмунд ступив до кори- якісь перепони передачі
дору, під час сьомого схва- влади. І чого б це вони за-
льно кивнув гвардіи- раз змінили свою думку?
цям, що незворуш- – Ваша високосте, другии
но застигли на ча- регент вірно сказав, –
тах і з останнім знову подав голос
увіишов до зали. першии регент. – Ви
Шляхта перезир- уже чотири роки як
нулась, хтось ледь по- повнолітніи, ваша
Ігор Сілівра
мітно повів бровою, звитяга на полі

відмічаючи позерс- бою загальнови-
тво принца, хтось знана, як і ваш
відмітив, що тои талант воєводи.
вдягнув не всі на- Ваш родовии має-
городи, а лише ток в бездоганному стані,
боиові, добуті тож… – «Зараз він щось
власною добле- придумає…» – як тіль-
стю та, поде- ки ви, як велить зви-
куди, кров’ю. чаи, виберете собі
А хтось відмітив, дружину, ми пере-
що у принца на пе- дамо вам королів-
рев’язі зовсім не ськии вінець.
церемоніальна Принц тільки
шпага. схилив голову,
Втім, регламент чекаючи продов-
це дозволяє. ження. Як він і підоз-
Принц чемно вклонився рював, розмова на цьо-
порожньому трону і трохи нахабно му не закінчилась.
схилив голову перед кожним із регентів. – Міи пане, – першии
– Ваша високосте, – почав першии ре- регент піднявся,
гент, колишніи довірении радник старого ко- спираю- чись на простии ду-
роля. – Нещодавно вам виповнилось двадця- бовии жезл. – Я віддано служив вашо-
ть років му батькові, і, сподіваюсь, віддано слу-
«І ви придумали новии трюк, щоб не житиму и вам. Хоча… – він хитро усміх-
передавати мені владу, – промовчав нувся, – вважаю що ви дозволите мені
принц. – Рік, ще тільки рік». доживати старість в маєтку десь на
– Ваша правда, першии регенте. південних островах.
– Ваша високосте, ми прагнемо Принц мало не почервонів – до
передати вам Республіку сильною і численних земель першого регента
процвітаючою, – подав голос другии південні острови не відносились, але
29
саме туди він у мріях відсилав старого недо- від одного, дівчина заглянула принцу в очі.
тепу. Та и то, виключно з поваги до пам’яті – Міи пане, ви чимось стурбовані?
батька, решту членів регентської в тих мрі- – Ох, мила моя Долянко… навіть не
ях чекав кат. знаю, що розповісти тобі.
– Я думаю, що ваші заслуги не будуть І принц почав розповідати про раніш-
забуті. нє засідання сеиму, про вимогу регентської
Регент зітхнув. ради, про їх боязнь втратити владу та про
– Міи пане. Республіка Трьох Народів 1 віину, якою вони иого вирішили залякати.
зараз в дуже, дуже складніи ситуації. Нас – То віини насправді нам не загрожує?
чекає велика віина і єдинии шанс її уникну- – тихо запитала Доляна.
ти – ваше одруження. Вибрана належним – Важко сказати, – потер чоло принц. –
чином королівна забезпечить мир державі. Розумієш, мила, недооцінювати північників
«Он як вони вирішили повернути! Начебто і теж не варто. У них сильнии флот, їхні гар-
передати владу, але и залишитись при своїх! Ох ні, маші – справжні чортяки на полі бою, а їх
дідугани, це не у вашіи владі!» мушкети та обладунки – чудова здобич. Ва-
– Невже ви натякаєте мені, що я здатен пору- жка тільки, кривава здобич. Один з мініст-
шити Pacta conventa? 2. З усією повагою, – принц на- рів сьогодні розповідав, що вони постача-
че ненароком стиснув руків’я шпаги. ють в Республіку більше половини заліза.
– Ні в якому разі! – У регентів вистачи- – Багато заліза, багато зброї…
ло глузду прикинутись збентеженими. – Всі – А їх армія загартована боями, Сніго-
ми певні у вашому слові. Міи принце, саме вии Король зміцнив державу. Йому усі ко-
принцеса Інгеборга повинна стати вашою ряться, не те, що… – Принц стиснув кулак.
дружиною. Сніговии Король вже вислав по- – Я розумію, чому регенти бояться, –
сольство. Доляна пригорнулась принцу до плеча. –
«Ну, вже ні!» Проте иому вистачило Мені теж страшно!
глузду не сказати цього вголос. – Люба, мила моя, не біися. Ти ж знаєш,
Втім, цього дня иому ще не один раз що я теж не наигіршии воєвода.
доводилось залишати свою думку при собі. Принц лукавив. Після того як він розіб-
На дивину, сеим не звівся до пустопо- рався з південною конфедерацією, став ге-
рожньої балаканини, а засідання закінчи- тьманом двох земель із трьох та придушив
лось просто таки неимовірно швидко. Вже в рокош иого офіціино визнали кращим воє-
другіи половині дня від королівськии палац водою Республіки з часів Любомира Сміли-
покинула розкішна карета та загуркотіла вого. І перебільшення в цьому було зовсім
бруківкою. На якусь мить вона у вузькому невелике.
переході порівнялась з іншим, набагато – Я щоразу молюся за тебе, – прошепо-
скромнішим екіпажем, а потім помчала геть тіла дівчина.
за місто в напрямку мисливського будиноч- – Бачиш, мила, у них армія не стала бі-
ка королівської сім’ї. Дуже пильнии спосте- льшою, вони її взагалі втратили. Сніжнии
рігач помітив би, що постать в розкішному Король старии, а хтось із иого радників ви-
одязі вже інша. рішив, що раз не може купити наиманців та
А принц тим часом піднімався вузьки- покластись на знать, то він візьме до армії
ми кам’яними східцями аж на верхніи по- холопів. Та полк крилатих гусар розжене їх
верх нічим не примітного будинку. Гарно нагаиками! Вони и самі розбіжаться, поба-
змащені двері відчинились без жодного чивши стальну лавину.
скрипу и принц кілька подихів милувався – Ти так вважаєш? А тато каже інакше.
доладною дівочою фігурою, що схилилась – Твіи тато – гарнии вояка. Але він три-
над листом. має кордони зі степняками, що озброєні лу-
– Моя панно… ками та одягнені в шкіри.
Дівчина здригнулась, її обличчя осяяла – Не кажи!
щаслива усмішка и вона кинулась гостю на – Мила, наша важка кавалерія наикра-
шию. ща, ти вже мені повір. Так, добре навчена,
– Міи любии, міи пане, моє життя…. озброєна та дисциплінована піхота може не
Коли закохані змогли відірватись одне боятись кінноту. І то, тільки за умови, що
30
пікінери, саме пікінери, мила, складають кіс- привезе не тільки десяток нових фузіи, а и
тяк армії. У Сніжного Короля пікінери хороші, навіть гармату. Мене турбує схід. Гетьман Зі-
не гірші за моїх гвардіиців. Та їх мало не біль- новіи знову веде переговори зі степняками та
ше, ніж нашої гвардії. Отже полк пікінерів – і Низовим Віиськом.
десять полків мушкетерів, уявляєш? Пробач, – Облиш, невдовзі Великии Князь Зіно-
я, мабуть, незрозуміло кажу. Отже у нашого віи Богдан буде вірним союзником, а якісь
сусіда є чудові гармаші и гармати, чудові му- переговори там весь час ведуться. Чекаи, твої
шкети, але в нього зовсім немає армії. Тому я люди, вони що, справді вкрали гармату? І ще
плював на їх погрози. и зекономили при цьому? Знаєш що, даваи-но
– То ти не будеш женитись? – з надією відкличемо їх, а то ранком у сеимі такі дурни-
подивилась на коханого дівчина. ці слухав! Ну кому цікаво, що на що саме ви-
– Чому не буду? Pacta conventa, моя обі- трачають гроші купці північників? Та хоч би
цянка… її не позбутись. Проте панна Інгебор- и на дівок!
га нехаи пошукає собі пару в іншому місці, я Конюшии, а насправді голова наиефек-
хочу, щоб моєю королівною стала ти! Я зму- тивнішої у світі таємної служби Республіки,
шении погодитись із рішенням регентів, про- пильно глянув на свого патрона.
те ніхто не забороняє мені визначити, що во- – Міи пане, може все-таки пригадаєте, на
ни вирішать! Я, гетьман двох земель, твіи ба- що саме купці витрачають золото?
тько – третьої. Тож нікуди вони не дінуться! Принц потер чоло.
Панна Доляна тихо скрикнула, притис- – Дурня якась. Зерно беруть, солонину,
нувши руки до грудеи. рибу… діисно дурня, бо готуючись до віини
– Хіба так можна? вони нам продають сталь і зброю.
– Заради кохання можна все! А наше ко- – Отже продукти, – підсумував коню-
хання кріпить єдність держави! шии. – А мої агенти викупили гармату яку,
Доляна щасливо усміхнулась. начебто, пошкодили при навчаннях, за баржу
– А моя сестричка, Оленка, теж заміж зі- зерна. Сусідам потрібні харчі більше, ніж
бралась. За полковника! зброя, якої у них и так досить. Буде віина.
– От бачиш! Обіими мене… – Вони вже висунули ультиматум. Ти ду-
же доречно повернувся, невдовзі розпочнеть-
*** ся конкурс наречених, а потім я візьму всю
владу. До тих пір, поки Сніговии Король вва-
Втомлении любовними втіхами, принц жає, що иого дочка стане королевою, віини не
мало не пропустив передзвін годинника. Так буде. А після, доведеться навчити иого, що
до пуття и не вдягнувшись, він кинувся вниз віини виграє не зброя, а люди. Для тебе нове
стрімкими сходами и заледве встиг ускочити завдання – я бажаю, щоб…
в привідчинені дверцята карети, що саме І принц почав ділитись думками як пра-
пригальмувала у вузькому перевулку. вильно трактувати pacta convent a.
– Ваша високість, ви мало не припізня- Вислухавши, конюшии мовчки схилив
лись, – прокоментував головнии конюшии, голову.
допомагаючи принцу привести одяг в поря-
док. ***
– Але ж встиг! – буркнув принц. Виправ-
довуватись він не любив. – Що там у тебе? Ти Підпалити ґніт. Надкусити патрон. Заси-
ж, наче, мав би бути в північних землях. пати порох. Закласти пиж. Закласти кулю. На-
Несподівана поява головного конюшого сипати порох на полицю. Покласти мушкет
завжди передвіщала проблеми. на підпорку. Залп!!! Цілитись не потрібно, на
– Був, – коротко відповів тои. – Довелось відстані ста кроків попасти у щось менше за
повертатись. Деякі із мої людеи дозволили будинок можна тільки чудом. А в людину, на-
собі надто вільно розпоряджатись фінансами. віть у вершника, з тридцяти кроків можна
Чесно кажучи, я це помітив випадково, але… вцілити лише при великіи удачі. Але коли на
– Знову потрібне золото? – розуміючи тебе котиться стальна лавина промахнутись
кивнув принц. важко. Не панікувати! Відбігти за шостии ряд,
– Ні, – повільно, неначе не вірячи у влас- надкусити патрон… Ззовні це нагадує веле-
ні слова відповів конюшии. – Останніи обоз тенського равлика, що повільно задкує, плю-
31
ючись вогнем та свинцем. Замурзании ко- замовк, пригадавши вирішальнии біи остан-
мандир в капітанськіи формі дивися на не- нього рокошу 3. Тоді триста крилатих гуса-
звичаинии, мабуть неимовірно дорогии го- рів південної конфедерації прорвались
динник аж із трьома стрілками. Наижваві- крізь залпи гвардії і тільки чіткии маневр
ша, тоненька, оббігала циферблат трошки пікінерів врятував королівське віисько від
менше, ніж за пів хвилини. Якраз за такии поразки. І залпів тоді прозвучало менше,
час атакуючі кірасири наближаються до пі- ніж шість. Набагато менше.
хоти. – Панно, а що ви тут робите?
Баз-бах-бах-бах-бах… Стіи!!! – Я у столицю направляюсь, – пояснила
Не чекаючи поки пороховии дим розві- дівчина, почула вистріли і стало цікаво.
ється, принц зістрибнув із коня и підбіг до Оце так! Стало цікаво їи!
гвардіиців. – Панно, тут, звісно безпечно, але ніхто
– Бовдури, не встигли! Шість! Розуміє- не гарантує, що стріляють саме гвардіиці а
те, ви маєте вистрелити шість разів! Шість не розбіиники.
шеренг. Перша стріляє і відбігає назад, дру- – Розбіиники? Із сотні мушкетів? Зал-
га стріляє і відбігає назад, і так аж до шос- пами? Під столицею? – Дівчина уважно по-
тої! Інакше вас порубають! Ще раз! дивилась на капітана, немов сумніваючись в
Гвардіиці неохоче підкорились, капі- иого глузді, пирхнула і примружила очі. – Ну
тан відіишов и демонстративно дістав го- якщо тут настільки небезпечно, то, може,
динник. проведете мене до столиці? Знаєте, я тут
Бах-бах-бах-бах-бах-бах! вперше, а від розбіиників, особливо від цілої
Цього разу гвардіиськіи сотні вдалось сотні, міи почт мене не захистить.
відстрілятись вчасно, проте на останньому Сам не розуміючи чому, капітан пого-
етапі караколь 4 збився і стріи втратив чіт- дився і поплівся за панною до її карети. З
кість. У справжньому бою це могло б кошту- деякою зловтіхою він вмостився в брудному
вати всім життя, а могло б і обіитись легень- одязі на оксамитові подушки, відкинув
ким переляком – мушкетери відступили б плащ та глянув у віконце.
під прикриття пікінерів а ворожа кавалерія, – І ви так запросто залишили роту? – із
умившись кров’ю, вже б давно дала драла. здивуванням поцікавилась незнаиомка.
– А чому шість залпів? – він дзвінкого Аж тепер капітан зміг розгледів її – ви-
жіночого голосу, що пролунав мало не над сокі, повні груди, тонка талія, навіть не за-
вухом, капітан аж підстрибнув. тягнута корсетом, делікатні шкіряні рука-
– Якраз стільки можна встигнути поки вички та виразні очі з-під вуалі.
не підіиде атакуюча кавалерія. – Роздивились? – так само глузливо
– Знаєте… – незнаиомка ковзнула пог- запитала дівчина.
лядом по формі та впевнено продовжила, – – Впораються без мене, – капітан вирі-
капітане, б’юсь об заклад, що я на кареті шив проігнорувати друге запитання. – Пан-
проїду останні чотириста кроків значно но, дозвольте запитати куди вас слід прова-
швидше, ніж ви встигнете зробити шість дити?
залпів. Навіть трьох не встигнете. – Поки що в столицю, а далі видно бу-
– Панно, – капітан оговтався і втратив де, – милостиво відповіла панна. – То все-
терпіння. – Вочевидь ви добре знаєте, як таки, шановнии капітане, може розповісте
атакують реитари. Повірте, це зовсім не так, чому на вашу думку кірасири не рознесуть
як розповідають юні шляхтичі у салонах, вашого равлика 5 вщерть?
галопом маиже ніхто не атакує. Реитарам – Розкажу, – погодився капітан. – Прос-
треба и ряди тримати і двічі стрельнути із то так не роблять. Мушкетер може звалити
пістолів, а вже аж потім, підвісивши їх до навіть важко броньованого лицаря, а пікіне-
поясу та витягнувши шаблі… Повірте, гвар- ри можуть забезпечили піхоті імунітет до
дія встигає зробити шість залпів! кінноти. От тільки це «може» сугубо теоре-
– Вірю, – не збентежилась дівчина. – А тичне і діє лише для наикращих загонів на-
якщо вони не стрілятимуть із пістолів? иманців чи елітних частин на кшталт гвар-
Капітан взявся відповідати і раптово дії. Щодо інших… Ви бачили атаку крилатих
32
гусар? Уявіть собі, що ця лавина несеться на тиме спокіине життя серед сестер-
вас, і вже ніщо її не спинить! Тут тільки заліз- послушниць, бібліотечних книг та роздумів.
на дисципліна та багаторічнии досвід допо- Король зняв хутряну мантію та накинув
можуть встояти на місці. Нормальнии коман- на плечі дочки, знову зітхнув та присів поруч.
дир ніколи не пошле гусарські хоругви супро- – Ти знаєш, що я перетворив колишню
ти такої піхоти, він атакує фланг, почне мане- Унію на єдину державу, об’єднав народи під
врувати… Гусарія – основна сила Республіки і однією короною, зброиною рукою змусив усіх
вона непереможна. із нами рахуватись. Поки що моя влада міцна.
– Так вже и непереможна? Ви воювали? Король відкашлявся.
– Доводилось, – усміхнувся капітан. – – Я хвории. Не заперечуи доню, я скоро
Про останніи рокош та південну конфедера- помру. Може цієї зими, може наступної. Ду-
цію чули? І, повірте, гвардію муштрую не про- маю, що буде далі? Твоя сестра, Христина,
сто так. Та и бачили ви тренування фактично слабка і хвора. Графи риксроду і фракції рикс-
новачків а зовсім не ветеранів гвардії. Ну от, дагу ладні вчепитись одне одному в горлянку
ми и у столиці, куди, панно, вас далі провес- як тільки відчують мою слабкість, вони вже
ти? погавкують. Я з жахом думаю про те, як їм до-
– Навряд чи вас туди пустять, – уже щи- ведеться ділити корону.
ро зітхнула дівчина. – В королівськии палац. Король замовк. Мовчала и принцеса, ди-
– Чому б не пустити? Пустять. Врешті- влячись на батька.
решт я капітан королівської гвардії тільки – Так от. Якби справа була тільки в цьо-
формально. Традиція така – маибутньому ко- му, я б залишив владу риксканцлеру при доч-
ролю служити в гвардії в чині капітана. ці, хаи би гавкали, але є ще одна біда: холод.
– То ви принц? – знову ахнула дівчина. – Ти, мабуть, не пам’ятаєш, але зараз зими хо-
Тоді, ваша високосте, я, мабуть, ваша нарече- лодніші а літа – коротші ніж були раніше. І
на, принцеса Інгеборга. От і приїхала інкогні- стають щоразу коротшими, наступають сніги.
то, називається. Вже зараз ми просто не можемо себе прогоду-
вати. Слабка влада в таких умовах – смерть
*** державі.
Король знову замовк.
Примхливии відблиск свічок в очах дів- – Нам потрібні нові землі, так?
чини не дозволяв вгадувати її думки, проте – Так, доню. Нам потрібні землі Респуб-
король надто добре знав свою дочку, щоб не ліки. Взяти їх можна миром чи віиною. Міи
здогадатись про несказані нею слова. маршал Густав – наивидатнішии полково-
– Так, ваше високосте, – повільно повто- дець нашого часу, але він надміру честолюб-
рив він, – ви виходите заміж за королевича нии і дуже популярнии в армії. Власне, він ту
Сиґізмунда. Питання обговоренню не підля- армію и створив. Його честолюбство і иого
гає. армія… Він захоче корони. Христину він уб’є, а
Принцеса не відповіла, тільки кутики тебе, може, и ні, якщо підеш за нього заміж.
вуст затремтіли, видаючи тои холод, що огор- Віину він обіцяє виграти… може и виграє. Він
нув її душу. уже творив чудеса, наша зброя – наикраща,
– Так, ваше величносте, – врешті сказала наша сталь – наикраща. Проте, доню, воює не
вона. – Але… тату, запитати можна? тільки зброя і сталь, воюють люди, а короле-
Король зітхнув. вич Сиґізмунд показав себе неабияким воєво-
– Питаи, доню. дою. Густав переможе, але віина розтягнеться
– Чому? на довгі роки і, може статись, що та перемога
Принцеса Інгеборга заміж не хотіла. Тоб- не буде нікому потрібна.
то, вона пам’ятала, що принцеси – розмінні – Ти платиш мною за мир?
монети королів якими завжди розплачуються – За нові землі, доню, за нові землі.
за вдалого союзника, за мир, за укріплення
одних зв’язків і руинування інших. Проте бу- – Ваша високосте, – посічении шрамами
дучи молодшою із дочок сподівалась, що ко- начальник почту відчинив перед принцесою
лись її чекатиме тихии монастир де вона вес- двері покоїв. – Прошу вас.
33
Холодні кігті, що стиснули серце в весілля призначена, тож мені потрібно тіль-
мить, коли маибутніи наречении назвав се- ки це все перетерпіти. Бібліотека! Покажи
бе, так і не відпустили, виморожуючи душу. мені де тут бібліотека!
– Ох, Карле, що ж мені тепер робити? – Через тиждень маибутню королеву вже
аж тепер принцеса дозволила собі трішки знав весь палац, вона відвідувала костьоли,
емоціи. спілкувалась зі шляхтою, роздавала якіись
– Дівчинко моя, – наодинці Карл теж обіцянки и знаходила соратників. А одного
дозволяв собі дещицю вільності, – тепер тобі похмурого вечора непримітнии чоловік пе-
доведеться грати в цю гру до кінця. Кажучи редав їи пухкии конверт. Цілу ніч в її покоях
правду, знаиомство із принцом відбулось не горіло світло а ранком принцеса наказала
наигіршим чином. готувати карету и у супроводі свого почту
– Думаєш? Я виглядала такою дурепою, покинула столицю.
– схлипнула дівчина. – Принцесо, – вкотре наважився запита-
– Дурепою? Не думаю. Ти щиро казала, ти Карл, тепер ми самі, може все-таки розпо-
те, що думала, а це все ще цінується навіть вісте куди ми їдемо?
коронованими особами. Враховуючи, що у – До мого нареченого, – порушила мов-
тебе є суперниця, може все и не так погано. чанку Інгеборга. – У нього є коханка.
– Суперниця? Але ж… – Моя принцесо, королевич Сиґізмунд –
Інгеборга схлипнула і, нарешті, розпла- виднии чоловік, і…
калась. Карл присів поруч і, легенько погла- – Карле, мені баидуже, хто гріє иому лі-
джуючи біляве волосся дівчини, почав пояс- жко, – в цю мить старии вояка побачив у ри-
нювати. сах дівчини її батька. – Але иого дівка замі-
– Твіи батько уклав угоду із регентсь- шана в заколоті, він це мусить знати.
кою радою та сеимом, проте королевич, схо- – В заколоті?
же, зовсім не такии слухнянии, як нам розпо- – Милість королеви багато означає в
відали. Для тебе, дитинко, це и краще. Республіці и дехто поспішає її отримати, –
– Це так принизливо! Так принизливо! дівчина махнула якимось пакунком. – Ходімо
– Ти мусиш, дитинко, мусиш. негаино, я знаю, де шукати Сиґізмунда.
Ранком Інгеборга нічим не нагадувала – Он воно як! – Карл замислився. – Спо-
учорашню заплакану дівчинку, це була горда діваюсь, що ти права.
дочка суворої країни, що мужньо проходила Старии вояка не став ділитись із прин-
етап за етапом. Карл піимав себе на думці, цесою своїми побоюваннями, проте невдовзі
що иого підопічна чудово впорається із усіма вона и сама все зрозуміла.
викликами, що підготує їи доля. Напад відбувся не зненацька, та і як мо-
Проте королевич Сиґізмунд, несподіва- жна несподівано напасти коли дорога про-
но прикрившись державною потребою, від- глядається на милі в обидва боки? Але каре-
був зі столиці, заледве ушанувавши принце- та не надто пристосована до гонитви, тож
су короткою, хоч і дуже ввічливою аудієнці- невдовзі більша частина почту розвернула
єю. конеи щоб затримати нападників.
– Як він посмів! – зрозумівши, що від неї – Моя принцесо, приготуитесь.
банально утекли, Інгеборга металась по сво- Зблідла дівчина тільки кивнула, пока-
їх покоях. – Як він тільки посмів! Ця самоза- зуючи, що іще здатна рухатись.
кохана Республіка з її пихатою шляхтою, цеи – Попереду можлива засідка, ми поїде-
бовдур королевич, що не зміг навіть викона- мо наперед.
ти свіи обов’язок, цеи стариган регент, якии «Не залишаи мене, діду Карле», – захоті-
ні за що не відповідає. Ох, краще б придиви- лось крикнути Інгеборзі, проте вона знову
лась до маршала Густава! тільки кивнула. Старии вояка як у воду ди-
– Моя принцесо… вився – невдовзі и попереду задзвеніла
– Мовчи, Карле! Так, і що мені тепер ро- сталь, кучер зупинив карету і теж вихопив
бити? шпагу. Дівчина забилась в дальніи кут каре-
– Моя принцесо… ти, дістала заповітнии ящичок, яким споря-
– Карле! Мовчи! Так, чекаи, однаково джав її Карл кожної подорожі и привідкрила
принц не зможе переховуватись вічно, дата кришку. Дзвін сталі віддалився, наче стих,
34
але принцеса навіть не спробувала вигляну- Дівчата подивились одна на одну.
ти з віконця. – Панно Доляно, одна із нас може отри-
– Швидко, північники б’ються як чортя- мати те, що хоче. Виходимо з карети.
ки, – пролунав поруч чиись хрипкии голос. – Коли дівчата виишли назовні, до них
Дівка певне давно утекла, нам немає чого тут вже хитаючись підбігав Карл. Рукав старого
робити. вояки став мокрим від крові, шпагу він три-
– Пакет в кареті, – відповів дзвінкии жі- мав у лівіи руці.
ночии голос. – Моя принцесо! – Старии захрипів.
«Сиґізмундова дівка», – руки в принцеси Інгеборга підняла руку.
перестали тремтіти, вона ближче підсунула – Карле, будь свідком, – різко сказала
до себе валізу, стилет відчинила її. принцеса. – Панно Доляно, владою, наданою
– Вона тут, – чиєсь обличчя мелькнуло у мені кров’ю, оголошую панну Доляну графи-
віконці. – Зараз я… нею Мюрдальсиьєкудль. Графине, опустить-
Дверцята карети відчинились, груба по- ся на коліно. Я, принцеса Інгеборга викликаю
стать на мить заступила світло, захрипіла і панну Доляну, рівну мені графиню Мюрдаль-
впала долі зі стилетом у спині. сиьєкудль на дуель. Причина виклику – чоло-
– Принцесо? Принцесо? Не лякаитесь, вік. Незалежно від результату дуелі, прошу
тут тільки я. – Продзвенів жіночии голос. – вважати обов’язок честі та інші зобов’язання
Якщо можете, допоможіть виштовхнути цьо- виконані. Гвардієць Карл, ви свідок.
го кабана назовні, я не впораюсь. Очі панни Доляни широко розкрились.
– Чому ж не знаю, знаю вас. Ви – панна – Це означає, графине, що якщо загину я,
Доляна, фаворитка королевича Сиґізмунда, – це не буде причиною віини, а зобов’язання
спокіино відказала принцеса. І так само вда- щодо мого весілля переходять на вас. Якщо ж
вано спокіино запитала, – Ви вирішили мене загинете ви, то задля князя Зіновія Сиґізмунд
вбити власноруч? вимушении буде щось зробити. Отже монас-
– Вбити? Ні… – Голос задзвенів гірким тир… Монастир, це добре, – відволіклась при-
сміхом. – Вбити мав іншии, а я… Я не знаю. нцеса.
Панні Доляні, нарешті, вдалось відтяг- – Моя принцесо, ні!
нути тіло нападника та звільнити прохід. – Карле, міи гвардіицю і міи васале, ти
– Я думала вас вбити, але… Тато, тобто суперечиш мені? – Інгеборга зверхньо гляну-
Великии Князь, збирає армію. Він домовився ла в иого бік.
зі степняками та бусурманами, він очолив – Моя дівчинко, – старии гвардієць по-
Низове Віисько. Він хоче бачити мене на тро- хитнувся ти притулився до карети. – Не гідно
ні, навіть якщо це приведе до віини! Я… я так кронпринцесі битись із графинею. Не варто
не хочу! Вас, принцесо, мали вбити, ваш ко- сюзерену викликати на дуель васала. Ні сеим,
роль розпочав би віину, і за підтримку сеим ні риксдаг не на це зважатимуть.
змушении був би платити шлюбом… Принцеса розгубилась. Карл знову за-
Панна Доляна замовкла, роздивившись, хрипів.
нарешті, суперницю. – Але панна Доляна – княжна, формаль-
– То що ж ви тут робите? но рівна вашому статусу. Ії ви можете викли-
– Побачити вас хотіла, ви ж заберете ио- кати на біи. Дитино, я буду свідком, гори во-
го у мене. Його побачити хочу, адже ви відве- но все…
зете мене до нього, так? А далі… не знаю. Мо- Старии солдат закашлявся, харкнув кро-
же, в монастир. в’ю.
Інгеборга уважно подивилась на супер- – Княжно і графине Мюрдальсиьєкудль,
ницю та відсунула шкатулку. Панна Доляна ви приимаєте виклик? Беріть зброю та розхо-
аж тепер побачила, що принцеса весь час три- дьтеся на тридцять кроків. По команді повер-
мала в руці зведену пістолю. таєтесь та стріляєте. Незалежно від результа-
– Я хочу в монастир, не хочу заміж, – ра- ту, всі борги вважатимуться списаними а
птом призналась принцеса. – Але якщо поч- честь – збереженою.
неться віина, то вона и монастирі не омине.
Голод і руїна не оминуть нікого. Панно Доля- Коли королевич Сиґізмунд з піднятою
но, як би я хотіла бути на вашому місці! по тривозі гвардіиською хоругвою прискакав
35
на місце події, він ще здалеку помітив як по-
вільно розходяться дві такі знаиомі жіночі
фігурки, розвертаються, піднімають пісто-
лі… Секундант опустив руку, все закрила
хмара диму і тільки пізніше долетіли звуки
пострілів.
1. Res publica — громадська справа. форма державного правління, за якої верховні органи державної вла-
ди обираються на певний термін, наприклад в Речі Посполитій найвищим законодавчим органом був сейм
а король здійснював управління тільки між з’їздами сейму.
2. Pacta conventa (з латині - «загальна угода») - це різновид виборчої капітуляції, яка полягала між наро-
дом, тобто шляхтою, знаттю та новообраним королем при його «вільних виборах». Інший варіант –
«коронаційна обіцянка».
3. Ро́кош (пол. rokosz - в буквальному значенні бунт, повстання) – офіційне повстання проти короля, на яке
мала право шляхта для захисту своїх прав і свобод. Право на рокош як бунт проти короля походило з серед-
ньовічного права на спротив королівській владі. Юридичною основою для рокошу було право на відмову
слухатися короля (non praestanda oboedientia).
4. Караколь - шикування при якому солдати міняються місцями після пострілів.
5. Равлик - один із варіантів мушкетерського строю.
36
Дума про вовка

Загуділо Запоріжжя, як те Чорне море, великого отамана влітку. На бучне
Понеслися козаченьки облавою в поле… святкування. Весело, що сказати. Ба-
То ж не вітер в полі грає, не орел ви- гато народу, музика, козаки, все як
тає - годиться. Гармати палять, люльки
То ж Сірко із товариством по степу
палять, а попід горою, звабливим ви-
літає.
гином Кам’янки, гордо лине крізь віч-
ність струнка чаика, і кремезні, голі
Українська народна пісня
по пояс хлопці вправно змахують вес-
лами. Геи, браття! Геи, товариство,
Сонце було єдиним моїм подоро-
козаки-запорожці! Відки ся повертає-
жнім. Годиться прокидатися вдосвіта,
те? Куди ся прибуваєте? Кого це на
щоб вчасно діс-
Січ-Матінку везете?
татися туди.
Люди на схил висипа-
Вчасно для
Віталій Кривоніс
ли, бо ж цікаво. Бо ж пі-

чого? Хіба
шов поголос, ніби там у
можна спіз-
чаиці сам-один пан губерна-
нитися на сто-
тор, чи губернаторів тато,
літню могилу?
чи хто там був – велике
Не знаю.
цабе. Аж таке велике,
Автобу-
що як люди посуну-
си ходять як їм
ли, то одразу ж
заманеться.
набігли пано-
Кому треба, зви-
ве міліціян-
чаино, і коня
ти: «А ну
знаиде. Та я не
геть, геть
був гіднии шля-
звідси, чо-
хетного бахмата – хіба
го стовби-
що хирлявої клячки. Тож
чите!» – і
довелося стрічати сві-
люди, добрі
танок на зупинці.
мої брати і сест-
- Скажіть, коли бу-
ри, любесенько
демо у Нікополі?
завертали геть, і
- Як приїдемо, -
все по ковилі, по
незворушна, трохи
ковилі. Та що
коров’яча відповідь, - так
ковила – тра-
і будемо.
ва степова,
Макіяж без смаку, очі без ви-
як її не топчи, як не гни, –
разу. Що сказати, життя вдалося.
ніц їи не зробиться, од віку височила
Це в нас так всюди, без поспіху,
під сонцем золотим, над водами сині-
без метушні, неквапно. Запрягли во-
ми, хто її не топтав, хто не бив...
ли і гаида чумакувати. Шкодую іноді
А мені тоді згадалися полки цар-
за суворим порядком. Halt! Ausweis!
ські, синьошатні, що стояли свого ча-
Erschießen!1
су на Слобожанщині, та теж отаким
Моя честь зветься вірністю. Що
робом народ міи поганяли, як череду.
поробиш, кров пращурів. Кров і зем-
Та и народ уже не тои, що колись: по-
ля.
думаєш, губернаторська рідня. Ро-
Минулого разу їздив на могилу
бить собі ґешефт, ну то и біс із ним.
37
Нє, цікаво ж... шукав?
Ще и спека лютувала, аж я ледь додо- Хіба от лише потішитися напрочуд га-
му дістався. рним краєвидом.
То тепер вирішив їхати навесні. Ні доб- - Агов, козаче! – лунає з-за спини. – Ку-
рих людеи, ані стрільців царських, ані спе- рити маєш?
ки. Туман. - Кинув, - відповідаю автоматично.
Автобус сунув крізь вранішню мару, Але такому дідові, мабуть, і не до сма-
крізь рясну зелень, оповиту імлою, навви- ку стали б імпортні цигарки, такому хіба
передки із сонцем. Полум’я просякало тума- тютюну півпакушки для люльки-бурульки.
ни, роблячи їх малиновими, як прапори ко- Невисокии, опасистии, у чорніи смушковіи
зацькі. Та десь там, у піднебессі, ширяли не- шапці, а вуса, як ручаї снігові, мало не до по-
вмирущі жаивори. Весна ступала чорнозе- яса. Та и пояс не простии: широченнии, важ-
мами, уквітчана яблуневим і вишневим цві- кии, з вибагливою мідною пряжкою, вга-
том, у переливчастому зеленому вбранні. тить тим паском – мало не буде. Ще якась
Торохтів мотор, поруч хропли подорожні. торбина на плечі. Стоїть, спирається натру-
Що сниться тобі, міи народе? Забута золота дженими руками на лопату. Та очі в нього –
слава – чи золотавии рапс, що ним позасіва- не мугиря, не гречкосія. Вицвілі, як небо,
ли житні лани? І нічого, що рапс, як цвіте, то холодні, небентежні, та десь там, в глибині,
смердить бензином. І з землі соки висотує, чекає вітер-буревіи, прикутии до пори до
чорнозем суглинком обертає... Зате вигідно. скелі.
Смутком оповита весна... Отакі вони були, мабуть, лірники-
Раптом чи то здалося мені, чи то спра- бандуристи, старезні каліки перехожі, що
вді маинула у танучіи імлі за шибкою нев- володіли потаємною мовою, і колись ходи-
ловима і спритна вовча тінь? ли битими шляхами від Ірландії до Японії,
хоча і звалися у всіх народів по-різному. Ко-
*** ли такии питається: «Чи маєш тютюн?», це
З Нікополя до Капулівки двадцять хви- означає геть інше.
лин – якщо ви все робите вчасно. Від дав- - Кинув, кажеш, - зітхнув дід, - ну, воно
ньої козацької січі, від шепоту хвиль мерт- добре, тепер це модно.
вого Каховського моря, від затоплених По- - Я, шановнии, моду маю в носі, - відка-
рогів і Великого Лугу, від АЄС, де незримо зав не дуже чемно, - просто тютюну годя-
пломеніють рентгени, – далі, за обріи, у не- щого нема.
відоме... - Твоя правда, - кивнув старии. – В ме-
У Степ. Назустріч до сонця. Такого сон- не трохи є, ти не проти, щоб я подимив?
ця у місті ви не побачите. Тут сонце може - Будь ласка, то ж ваша земля.
зігріти вас, може втішити і розрадити – а Старии сів, неквапливо дістав люльку,
може спекти, щоб і кісток ваших не лиши- натоптав духмяного листя, підпалив і затяг-
лося. ся.
Хаи спече – тут, на волі, де крізь розки- - А ти сам звідки? – поцікавився, випус-
дані козацькі кістки проростає до неба тра- каючи кільце.
ва. - З Дніпра. Чи пак із Січеслава.
Та трави не росло біля здоровецького - Це у вас так кажуть? – усмішка крає
кургану. Де начебто поховано пана кошово- вуста.
го. Тут усе чисто, урочисто і вкладено пли- - Не всі, - я знизав плечима, - але мені
тами. Могила ця скидається мені на страхіт- так миліше. Хоч ані Січі, ані слави там нема.
ливии вавилонськии зикурат. Пнеться до - А сюди чого приїхав? Шукаєш Січ і
неба у незмірніи погорді, прагне з’єднати славу?
мови людські в ім’я своєї величної порож- Знущається. Що ж, має право.
няви. Та вітер насміхається з тої марноти. - До кошового на могилу. – Більше мені
Годиться стати на коліна, та ноги не нема чого сказати.
слухаються, не гнеться спина. Не тут. Не пе- - Ти ж не думаєш насправді, що це иого
ред цим... могила?
Нащо я приїхав сюди? Якого скарбу - Не думаю. А ви, власне, хто? Доглядач
38
цієї... гм... пам’ятки? не, идемо?
- Доглядач, - знову кивнув дід, - я тут і - Як то – куди? – дід Іван усміхнувся. –
вартовии, і садівник, і двірник... Звичаино, у легенду!
- То може, ви знаєте про Сірка? Де иого
могила? ***
Садівник лише скрушно похитав голо- Двоє простують неходженим шляхом.
вою. Молодии і старии. У старого на плечі порепа-
- Що ви за люди, - тихии сум у старечому на торба. Так в старовину ходили кобзарі, від
голосі звучав мов самотня струна, - все моги- краю до краю. Дід вигравав на струнах, співав
ли шукаєте, а знаидете – то що? Ви, може, змі- пісні и думи, а молодии навчався. Линуло се-
нитесь? Де там, тільки розкопаєте, гамуз по ред степів неозорих, незораних густе і могут-
музеях розіпхаєте, а собі наицінніше лишите, нє слово...
та ну пишатися: от я їздив, от я там був, от я ...Буремні и криваві віки, що народжу-
написав «Тут был Вася», і наче до слави золо- ють героїв, та віки порожняви героїв не да-
тої доторкнулися? Дзуськи! А як жив, як ди- ють; і хтозна, що гірше. На межі світів, на по-
тинство проводив, як змужнів у виправах, як рогах Великого Степу ширяли соколи і круки,
кохав, як горював і плакав, як велося иому на і вовки-сіроманці не гребували приимати
ціи святіи землі, про що думи иого були – та людську подобу, та не брали прикладу з баи-
на біса воно те знати! А, - махнув рукою, - дужості роду людського. Навпаки, то люди
шкода говорити... вчилися у вовків: бо мали одну землю і одну
Холера. Сходив ото в ліс по ягоди. кров, і жили за хижих, непевних, лютих часів.
- Ви, шановнии, замість мені дорікати за А як помирав раптово ватаг козацькии, то
всіх тих, хто сюди щоліта приїздить на гоца- шукали в переліску вовка, і тои, хто мав бути
ки, краще би просвітили нетямущого, - міи отаманом, дивився звірові у вічі, в душу за-
голос спокіинии, мов холодне море Півночі, глядав, наче пив до дна із чарки-черепа. І не
де жили мої предки, та образа бринить ледве відав такии отаман ані втоми, ані поразки, ані
чутно. – Звідки нам знати, про що кому вело- ганьби, овіянии славою, наче стягом малино-
ся триста років тому? В підручнику не пи- вим. Та коли не було віини, звір люто зиркав
шуть, у голову не залізеш... з иого очеи, не міг всидіти в конурі собачіи; і
- Зате пишуть, - уїдливо пирхнув дід, тоді браття мали карати иого на горло. Та
схожии в пасмах диму на отои ісландськии лиш вовки побивалися за ним, як за братом...
вулкан, - що він виграв п’ятдесят битв і палко Де він родився, тои батько-отаман? Ка-
любив царя-батюшку. зали, що на Слобожанщині, у Мерефах; та інші
- Вперше чую, - я щиро здивувався, - де кажуть, що у саміи Капулівці, а були и такі,
це таке пишуть? Про «царя-батюшку»? що запевняли: у дикому лісі, у вовчому лігві.
- Та вже ж є мудрагелі. Стриваите, вони Ще казали: як він родився, то матір не мала
вам таке понаписують, що земля здригнеть- молока, не було чим немовля годувати. Тра-
ся, - вартовии прищулився, аж мені стало хо- пилася стара бабка, про яку казали, що вона
лодно під иого поглядом. – Але ти наче про- відьма, то вона порадила: «Хоч пиріжка иому
світи хотів? даите». Всі здивувалися, бо хто ж це немовлят
- За честь матиму, - я радше вклонився, пирогами годує, та дали. І те немовлятко вхо-
ніж кивнув. пило таки добрии шмат зубами і змегелило,
- То ходімо. Ти як звешся? аж за вухам лящало. Добрі люди лише роти
- Максим. порозкривали, бо хто и бачив коли в новона-
- А я дід Іван. родженого такі зуби. Відьма ж, дивлячись на
Ми потисли руки. Долоня в діда була на- те, засміялася хижо і зловісно, і прорекла: «Як
че граніт на сонці: міцна, шершава и тепла. він цеи пиріжок гриз, так і всіх ворогів своїх
Люльку садівник не допалив, просто ви- гризти буде!»
колотив. Тоді підвівся і почимчикав стежи- А за вікном шаленіла буря.
ною в полі, яку я раніше не помічав. Лопата Буря та була иого життям. Як ріс малии
самотньо стирчала коло лавки. Іванко, де гасав по луках, по дібровах, чиї об-
- Стриваите, шановнии! А куди ми, влас- ладунки и подвиги міряв на себе подумки?
39
Питаите у вітру і хмар грозових. А тільки те нездоланну, а тоді наказав хлопцям спочива-
певно, що перед очима иого ставали заграви ти до вечора: вночі, мовляв, на полювання
пожеж, лемент жіночии луною розносився по підемо. Як настала ніченька темна, рушила
Вкраїні, а дзвони калатали по церквах безпо- зграя по здобич. Але не тура дикого, не оленя
радно, і нескінченні череди худоби перетина- прудкого і не вепра лютого здобули вовки
ли влітку моря трав, а взимку – білі, висту- степові. Тихенько різали охорону в нутрощах
джені простори на шляху до Перекопу; і одна звіра кам’яного на имення Дюнкерк, та море
худоба чеберяла в неволю на чотирьох ногах, розіишлося, зануртувало, вчуваючи кров, тож
а інші, цінніша – на двох. Ішли добрі люди в не одразу почули в обох таборах брязкіт ша-
ясир, забувши імена свої, и батьків своїх, і ді- бель, боиові гуки і сповнене жаху голосіння
дів своїх. Вважали за щастя сконати по дорозі іспанців: «La lope! Lope el grande!». Тож на ра-
до невольничих базарів. нок Великии Конде урочисто в’їхав до форте-
Може, бачив малии Іванко, як по вітру ці на Ла-Манші, що її простенькии козачок
пустили обіистя батьків, як чорти мчали ди- взяв за ніч. Та наисильніше вразило принца,
ким чвалом з пекла на баских кудлатих ко- що твердив один старии рубака з іспанського
нях, як вели у полон православних, та що міг гарнізону: «Ai vis lo lop» 2, та при тому труси-
удіяти проти чорної сили? Хіба клястися- вся, а лице на колір мав схоже на вапно, де и
присягатися у діброві святіи, на батьковіи засмага бронзова поділася. Не такии то був
шаблі, та чути, як лунає вітром пісня про кня- народ, ті іспанці, щоб лякатися будь-чого – чи
зя Вітовта: «Єдна шабля для сподара, друга дарма півсвіту тримали?! Принц поцікавився:
шабля – на татара!». а де це, мовляв, наш герои, чого не здає фор-
Може, тоді і подався на Січ-Матінку, та тецю як заведено, урочисто, чого тріумфу на-
був добрим джурою старому козакові. І як був шого не розділить?
тои козак ранении фатально, то попросив ук- - Відсипається, - навсериоз відповіли ко-
ласти иому перед смертю люльку в руку, а заки.
шаблю свою віддав юнакові. Так-то Іванкові Не знав Великии, за що прозвали героя
випало двох батьків спровадити, та однако- Сірком, але здогадався, що ці воїни не просто
вии спадок отримати, тож справно рубався так носять на головах стародавню відзнаку
звитяжець обома руками, мов давніи князь вовчого роду-племені...
Святослав. ...Проте знали польські владці про вдачу
Хтозна, як воно було. Та вперше забрині- того козака. Пізніше, уже як ліг у домовину
ла слава козацького старшини Івана Сірка не Великии Конде, і Великии Богдан, і круки бе-
в Україні, а на заході, у далекіи Франції. Там- нкетували над Руїною, було надіслано Сіркові
то Великии Конде, принц-воиовник, півроку з Варшави триста карбованців золотом, та ще
топтався під Дюнкерком. Сталися иому в при- и золотии ланцюг, би він не ходив на татар:
годі наиманці з Дикого Поля на чолі з Теодо- так хотіли підкупити кошового отамана, щоб
ром-Зиновієм Хмельницьким, якии тоді ще разом рушити на Москву. Та кошовии лише
не був Богданом. Наиманці з оселедцями на засміявся:
головах підрядилися класти голови не за чо- - Вовка годиться на залізнім ланцюгу
тири гульдени, як то було заведено, а за три. тримати, золотии обірветься!
Казали, що принц вельми дивувався на чуби Тож мусив визнати у розпачі Ян Собесь-
козацькі: мовляв, такі ж носили за сивих часів кии: «...воїн славнии, у ратніи справі великии
пращури иого, вільні франки імператора Кар- маистер і підтверджує це протягом багатьох
ла, проте чи така ж велика ваша звитяга, па- років».
нове ландскнехти? Старшина ж відказав: а за А турки і татари кляли иого «урус-
що це вашмоць назвали Великим: чи не за ве- шаитаном» – руським демоном. І було з чого!
лику перуку на вельможніи голові? Мить три- Дванадцять разів був обрании кошовим Сір-
вала тривожна мовчанка, і маинуло Хмельни- ко, та мало не кожен рік водив у виправи на
цькому, що дарма не надів на гавкучого Сірка південь зграї степом і морем, відбиваючи в
намордник, а тоді Його Високість розреготав- бусурман ясир, визволяючи люд християнсь-
ся: коли ти такии меткии на слово, то вже, кии. І нікого не милував, не лишав і каменю
певно, задніх не пастимеш! на камені, палив і топив нещадно галери і ше-
Таки не пас. Поїхав оглядати крепість беки. Не мав милосердя вовкулака, що жив у
40
зелених очах вождя. Південнии Буг, Дністер і иого полковником вінницьким. Але Сірко не
Дніпро носили иого «чаики». Палали турець- віддячив, не згодився присягати в Переясла-
кі селища біля Тягин-фортеці у Молдові. Біля ві московському царю. «Чим, - питався новос-
Кафи орду зламали, і мусив хан відступити, печении полковник, - будемо кращі за яни-
як писав Самовидець. Сиваш, Перекоп, Іслам- чар і реєстровців? Чим владця московськии
Кермен і Очаків пам’ятають старого козар- кращии за лядського?»
люгу, що тамував спеку кров’ю ворогів. Па- - Та ж московіти наші єдиновірці! – ка-
м’ятають, як ловив зубами кулі. Як шаблі и зали на те. – Ми ж один народ!
списи били иого в груди, та лише подряпини - Пхе! – пирхав Сірко зневажливо. – Бо-
лишали. Як виходив з вогню живии, опови- ляри єдиновірні незгірш за ляхів з власних
тии полум’ям і неситии, завжди неситии, го- кріпаків збиткуються. На хорти, на коні міня-
товии іти ще далі, вгризатися іклами у трем- ють у тих же татар. Якии, в біса, один народ,
тливу плоть... коли ми з ними без толмачів не розуміємось?
Казали, що якось визволили з ясиру на Так один Іван казав, а другии Іван, Бо-
Перекопі мало не десять тисяч українців. І гуном прозвании, иого підтримав, і третіи
три тисячі з них раптом повернули назад: що Іван, Виговськии, та хто иого слухав... Не ві-
ми матимемо на Вкраїні, крім каиданів своїх, дав тоді Сірко, що вже скоро доведеться їм
а в Криму вже влаштувалися, є земля, маино, зіткнутися в кривавіи борні під Конотопом,
статки... То гаразд, відказав Сірко, гетьте з- де козаки Безпалого битимуться за царя, а
під очі. А тоді наказав наздогнати поселенців козаки Гуляницького – за короля. Не відав,
і вирізати всіх до єдного. куди подінеться грамота угод Березневих. Не
- Смерть яничарам, - хрипко і стомлено відав, що собор ошатнии, якого великии ге-
гарчав, рубаючи з двох рук, п’ючи кров свого тьман будував, попелом піде вже за иого не-
народу, що став чужим, - смерть манкуртам. гідного сина. Не відав...
Зрадники життя не варті! А коли б і відав? Це був не тои вовк, що
І Софіику свою також з полону вивіль- лякався злої долі. «Нужда закон міняє» - так
нив. Думав уже козак, що серце иого застиг- він казав.
ло, мов крапля червоного бурштину, пощер- Була нужда прислужитися гетьманові
билося, покришилося, намороззю вкрилося. Дорошенкові, що поновив мир з Річчю Пос-
Та як побачив очі сірі, нескорені, повні вогню политою в Іллінцях, а до того була нужда пі-
небесного, то не мав спокою, аж поки не до- дтримати слобідчан у Красному Куті и Тор-
правив дівчину до слободи під Мерефами. ську, що їх воєводи царські мали за бидло
Там було їхнє лігво, там же вовчиця, що її мі- безмовне. «Зрада!» - звично загорлопанили у
сцеві лагідно кликали Сірчихою, народила Білокам’яніи, і невдовзі забили вовка у залі-
чотирьох вовченят: двох козаків і двох коза- зо та до Сибіру попровадили. І вся Вкраїна за
чок. То не була красуня писана, ще и худа ним побивалася, і Січ посольство цареві сла-
мов паля після полону, канчуками посічена, ла, і навіть від короля польського просили
покалічена, ще и на кілька років молодша, та звільнити героя; і лише у Порті Османськіи
він мав те в носі. Бо як покохає вовчисько, то раділи радощами, що нарешті урус-шаитан
вже до скону. Чи вона кохала иого? Чи з удя- дістав належне. Та не сидів шаитан у острозі,
чності стала иого долею і щастям? Хтозна. склавши руки, готувався втікати до Степана
Проте люто ревнувала чоловіка до безкраио- Разіна. Вже трохи і шукали б вітру в полі, та
го Степу, що кликав козака у похід подихом цар-батечко помилував.
чебрецевого вітру щовесни. Але не хортом був Сірко, а вільним зві-
Та не лише кримськими виправами ром, і служив не цареві, а народу. І всюди, де
уславився Сірко. Хмельницькии, що покли- б він не з’явився, люд був готовии повстати
кав з небуття могутні сили народні, великих проти кривди. Та вже як мав понад сімдесят
вождів і героїв, що вкрив землі руські аж по років, то просив товариство і царя відпусти-
Лемберг і Нестервар кривавим потопом, щоб ти иого додому, до родини, бо вчував соло-
змити скверну у Чорнеє море, мов сам Гос- нии вітер смерті на своїх потрісканих вустах.
подь, – він і створив Богуна, Нечая, Бараба- Та не судилося.
ша, Ганжу, Кривоноса, Пушкаря, Брюховець-
кого, Виговського та и самого Сірка, зробив
41
*** гів, долати злу силу. Та знаи, що діла твої пі-
От їхав якось на Січ, та и пити закортіло, дуть попелом, урветься твіи рід, а там, де ра-
день був спекотнии. Зіскочив з коня, до Дніп- ніше був ти героєм, забудуть звитяги і пиша-
ра підіишов, та долоні старечі води не зачерп- тимуться чужинцями. Така буде спокута твоя
нули: збурився Славутич, пішло чорно- за незміряну гордість! Тепер ідіть усі, а я за-
червоне шумовиння, і небо вмить оповило граю кошовому, бо ж ні вогонь, ні вода, ні за-
імлою, сірою, мов хутро вовче. Заіржав кінь лізо иого не бере.
вірнии, бо гризли иого хорти пекельні, а три- Дістав старии з торбини ліру і заграв пе-
мав їх на повідку лицар зброинии у білім пла- чально и урочисто. Так і полинув Сірко у важ-
щі. кии непробуднии сон. І багато побивалися за
- Пии кров своїх ворогів і своїх родичів, - ним добрі люди, та вовки мовчали.
пролунало з-під шолома безбарвно. А де иого могила – того вам ніхто не ска-
- Ніколи не любив крові, - відказав на те же. Коли вража сила підступала до кордонів
старии козак. – Більше до смаку горілка і ви- козацьких, то виносили Сіркові мощі и закли-
но. нали:
- Хіба ти більше не кровожернии вовку- - Стіи, назад! Рука і душа Сірка з нами!
лака? А один старии козак, що бачив останні
Вже не лицар питав. Звідусіль обступи- дні Січі Запорозької, згадував:
ли, оточили кошового мерці. Чоловіки і жін- - Його, кошового Сірка, вбивали тричі, то
ки, діточки і старигани, ті, що падали на пот- він зараз живе і має двісті десять років!
ріскану землю Сиваша, так і не діставшись Ходить степами батько кошовии, закли-
домівок. Три тисячі мертвих приишли вима- кає живих і мертвих на велику борню, та хто
гати правосуддя. там иого чує, коли і Пороги під водою, і Луг
- Що ми зробили, батьку-отамане? Чим Великии, і навіть вовків маиже нема, та і сам
завинили? Степ переорали, замурували, забудували...
- Чи вовк убиває задля втіхи? Чи ріже Хто зачує, хто озветься у порожнечі зрадже-
безжально власне плем’я? ною душі, забутого імені, під рясним гаслом
- Чи покидає напризволяще свою вовчи- «Вас нема»? І чи знаиде спокіи стоптана вовча
цю з вовченятами? – це вже Софіика, сива, душа?..
змарніла, звідки вона тут? Це несуттєво, пане
кошовии, це ти її такою зробив, то чи не кра- ***
ще було б їи загинути десь у Криму чи стати ...Не тямлю, як виишли ми на берег, за-
новою Роксоланою? Вона б могла! рослии очеретами. Тумани пливли над водою,
Мовчав кошовии. Не мав чого сказати. і неквапно линув чорнии лебідь, а в комишах
Браття мусили покарати иого, коли б не було гоидався утлии човник. На носі в човна сидів
віини, от і тікав у степи, за море, щоб рідні не здоровеннии крук, та ще двоє на кормі. Коли
бачили, як стає дибки хутро на спині, не чули, побачили діда Івана, то почали гучно, лунко
як тоскно виє на повнии місяць шалении ко- кричати, вітаючи.
зак з очима сіроманця. Нужда закон міняє. - Та иду вже, цур вам, розкричалися, як
Це Хмель шкодував зрадників. Та то був на базарі...
– Богдан. Сірко не мав таких замірів. Тому і Густішав туман, білии, як і вбрання дідо-
мовчав. Забуття – то ваш злочин, мав би ска- ве. Коли перевдягся, маинула дурна думка. Не
зати мерцям, та не хотів. про те треба думати! А старии, мабуть, забув-
Раптом виишов з натовпу старець нуж- ши про мене, ишов до човна.
деннии, у біліи сорочці без візерунку. На пле- - Діду, мені з вами ити?
чі торба, вуса до пояса, та голос повнии бурі: Кущасті брова здивовано підскочили:
- Слухаи же, Іване, присуд. Бути тобі віч- - Ти що, здурів, козаче? Все, що треба, я
ним отаманом, вічним вартовим землі коза- тобі показав. Далі – сам, та довго не мудруи! А
цької! Був ти характерник, та після смерті сюди ще приидеш, - додав з гіркою посміш-
спокою не знатимеш! Не зотліє твоя слава, аж кою, - не спіши поперед батька...
поки не зникнуть Пороги та Море Мертвих не Тоді зняв з плеча торбину, дістав ліру і
підступить до Січі, заливши Великии Луг. Аж простягнув мені.
доти блукати тобі по ціи землі, шукати воро- - Та ж я грати не вмію! – проте пальці
42
мені засвербіли, як закортіло струн торкну- те хутро – и очі. Недобрі, сповнені смутку і
тися. самоти, але брехати сіроманець не буде. Так
- Молодии, то ще навчишся, - запевнив загризе.
лірник. – Молоді швидко вчаться... Не загриз. Підіишов, понюхав, сів по-
А тоді спритно заскочив на борт, відш- ряд. Позіхнув, клацнувши дебелими зубами.
товхнувся, і тої ж миті здіинявся шалении - То я піду?
вітер. Але не розірвав мару: туман зробився Іди, братчику, була безмовна відпо-
такии тугии, що хоч калача ліпи. І дмухав відь. Іди, а я бігтиму поруч. Я завжди бігти-
тои вітер чебрецевии тисячу років, а я стояв му поруч. Я не хатніи песик, і не возитиму
і дивився, ошелешении, розбитии, негіднии тебе на спині, як у казках, але я можу вказа-
такої високої честі... А коли нарешті розта- ти тобі шлях.
нула сива імла, не було ані човна з дідом, ані А далі – сам.
круків, ані лебедя. Шепотіли очерети, пере-
мовляючись із хвилями, що сховали таїну, і ***
голосив у вишині жаивір.
Що то було? Сон, марення, галюцина- Уже вечоріло, коли я дістався Нікопо-
ція? Та ж ліра, напрочуд маленька і тендіт- ля. Сірко лишився у Степу. У легендах, у піс-
на, лишилася в моїх руках, спокушаючи не- ні вітру, у лагідному дотику землі, яку боро-
народженим співом. нив – і у пам’яті. Хаи би якии злочин мав на
Я ишов луками, п’янии од вітру. Назу- душі – спокутував за довгі віки. Хто б зро-
стріч сонцю. Босоніж, як годиться мандрів- бив більше? А що не завжди спиняв вражу
ному сказителеві. Питання лишилися без силу – то хіба може одна людина тримати
відповіді: як жив наш кошовии- небо на плечах?
характерник, як дитинство проводив, як Спи спокіиним сном, звитяжнии ота-
змужнів у виправах, як кохав, як горював і мане, бо ти стомився. Спи, спочиваи, хаи би
плакав, як велося иому на ціи святіи землі, де була твоя могила. Ми не тягатимемо тво-
про що думи иого були... Певно, нам варто їх решток по музеям.
на те відповісти, бо є правда історика – і Спи.
правда митця, і хтозна, чия більше завва- А ми заступаємо на варту. Щоб не ста-
жить на терезах вічності... Але не казати- вали яничарами, манкуртами і забудькува-
муть про те на бучних святах. Був собі і був. тими зрадниками сини і онуки твої, отруєні
Цифри, дати з підручників – порожнеча. А солодкою чужою брехнею – вовки не бре-
тим, хто бажає писати легенди, варто писа- шуть.
ти кров’ю. І може, ти уві сні пишатимешся нами,
Кров’ю – і сльозами щастя. як ми пишаємось тобою.
Тоді легенди не брехатимуть.
Раптом зачулося шарудіння, і на сте-
жину вискочив величенькии вовк. Мені спе-
ршу здалося – вівчарка, та ж ні, сіре димчас-
1. Halt! Ausweis! Erschießen! - Стояти! Документ! Розстріляти! (нім.)
2. Ai vis lo lop - Я бачив вовка (викривлена іспанська.)
43
Нічний флангер
- А ще, пам’ятаю, був випадок, повзлась пунктирною змією, охоплю-
продовжував Славко, — сотник сівер- ючи своїм тілом зранену виснажену
ських оглядав периметр. Дивиться він землю. Наиближче кільце її тіла було в
значить, а вже и сутеніє наверху. Роз- кілометрах ста звідси. Та часом і сюди
вернув перископ на захід і, треба ж та- доходили сили неприятеля. Стрілець
кому статись, натрапив на мар-морру. Марко відповідав за вогневии ком-
Як вона там опинилась, ніхто не знає. плекс дзоту. Нормальнии загалом хло-
Та и на додачу в саме око її глянув. пець, от тільки похмурим був занадто,
Будь вона неладна. ніби щось випекло юнацьку іскру в ио-
Славко багатозначно потягнув го очах. Звичкою иого було обмацува-
закатараченим носом. ти через рукав сорочки протез шуики
- І що?, — баидуже буркнув (лівої руки), хоч сам він цього
вічно всім невдоволении и не помічав. Видавало
Марко. Йому вже доста- в лівиці протез
тньо набридли неби- тільки її колір,
лиці, які зі нудьги та цифрово-
оповідав Славко. буквенні марке-
Павло Курило
- Та що, що, ри технічних

похолоділо в вузлів, захо-
бункері, і на- ваних під
силу відірвали синтетич-
сотника від ною шкірою.
окуляра. Пів Скидались
голови проме- ті маркери
рзло в кригу! на дивне
Кажуть волос- біле тату,
ся обсипалось чи незвичні
ніби кришталеві шрами. Заче-
голки. Одразу ж пило иого ри-
помер після того не- кошетом льодя-
щаснии. ної голки. Казав що
- А чого пів голови? и не боліло навіть. Відун
Перископ бункера був сліпии на зреагував швидко, перетягнув ко-
один окуляр, вже не новии, сам знаєш зака з впевненим спритом, натис на
як сіверських накрило свого часу. сховані нервові вузли. І наклав на ку-
Марко тільки зітхнув і зітнув пле- льтю наномедичнии пакет. Боліло по-
чима. Краще вже Славкові оповіді ніж тім, боліло те чого вже не було. Та и з
інфа з фронтів. Там також баиочок ви- тим відун дав раду. Не в перше вже ко-
стачало. Славкові ляси були хоч трохи заків підіимав і до і після бою. Було
ближчими до реальності ніж пропага- часто набагато гірше и важче. Надиви-
нда віиськового міністерства. вся вже, тому и сивии ходив відун, хоч
- Сіверських шкода, там і міи дя- і молодии. Чудно було дивитись як ма-
дько був. Славнии чолов’яга. В чорно- рко під’єднується до пульта керуван-
жупанних ходив, уявляєш? — Славко ня. Ліва рука иого, в спокіиному стані
посовався в скрипучому кріслі зв’язкі- була ніби просто рукою, але в ті моме-
вця і зиркнув на монітори. Було спо- нти переставала бути людською, —
кіино. розчепірювалась пластинчастим вія-
В тутешніх краях маиже не чу- лом, утопала під’єднаннями в метал
лось відгомону боїв. Лінія фронту роз- гнізд, і зливався Марко з машиною,
44
починав відчувати комплекс як свою незвич- чою кров’ю полита, як з ртуті червоної. Мороз
ну титанічних розмірів і боиової міці руку, по шкірі проишов. І пучок трави під нею та-
уподібнювався до грізного Перуна. Але в такі кож такии самии.
вечори, як нинішніи, стрілець ліниво слухав - Не чіпав?
оповіді Славка, і потягував чаи з материнки і - Та що я вже зовсім? Жити не набридло.
м’яти. Я спершу відчув, а вже потім побачив те міс-
- Славко, слухаи, а як то твіи дядько пот- це. Певно уламок механізму чужих десь в ґру-
рапив до чорножупанних? нті. Потім зазначу на карті. Хоча не в рапорт
- Та як-як, вправнии був боєць міи дядь- же додавати?
ко, родовии кшатріи яких мало. Не часто ба- - Думаю кошовии не був би задоволении
чився я з ним, він все своїх синів навчав мис- з твоїх вилазок «по гриби».
тецтва бою. Не мав на інше часу. Та и пожив - Ага, звичаино, і не був би задоволеним з
не так багато. Певно відав про шлях свого того як ти гарно навчився блокувати сигнал
життя земного, передав синам все що знав, боиового ідентифікатора, створюючи мою
перш ніж відіити на луки Сварожі. Пом’янемо «примару» тут в бункері, за моєї реальної від-
иого душу, хаи допомагає нам силою Перуно- сутності.
вого полку. Славко смикнувся було, але принишк,
- Чорножупанників я поважаю, Славко. потім перекошено всміхнувся і помасував
Славні хлопці, ярі до бою і до гулянок. Ніколи шрам на переніссі. Не даремно ж програму-
ніде себе не шкодують. А що ж, тебе таки ні- вання було иого життям. Можна було часом
чого не навчив дядько? для себе створювати маленькі зручності…
- Та, — махнув рукою Славко, — дещо по- маиже легально. Ну не на зле все ж таки. Зв’я-
казував, тільки нетерплячии я був, і неуваж- зківець хруснув спинкою крісла, крутнувся
нии до того. Думав голіруч не приидеться со- біля пульта, і ніби и не відволікався продов-
бі торувати шляхів. От тому все більше в залі- жив.
зі копирсався, комп’ютери мучив так, що аж з - А в Стрию, я чув, є місця де після атаки
димом ишли. От і сиджу тепер на криптокана- будинки зруинувало, але маиже половина
лах гетьманату, дивлюсь на проходження на- уламків залишилась висіти в повітрі. Такі
казів, контролюю можливі перехоплення і брили бетону, часом з вікнами чи дверима, а
вторгнення логіки ворога. висять в повітрі як комашня в прозорому бу-
- Ясно, — Марко сплюнув дрібнии листо- рштині.
чок м’яти з чаю і потягнувся з хрустом. — Ти- - Ои, чого ти тільки не чув.
хо в нас. Ніби нічого в світі и не діється. Скіль- - Не віриш?
ки ще до переклички? - Та вірю, вірю, ти ж завжди ладен знаити
43 хвилини мені докази чи підтвердження з мережі. Знаю
Нудно. я тебе. Тобі тільки ще кощуни-міфи залиша-
- Дивись не наклич біди, тим своїм скиг- ється під кобзу по-оповідати, так щоб вже для
ленням. Нудно иому… — Пробурчав Славко, повної програми культурних заходів було.
мотаючи по екрану без потреби список віль- - Міи прадід був кобзарем. В мене ще досі
них каналів інформації. дома лежать кристалики записів иого дум,
- Чаю хочеш? кощун, балад і славоспівів.
- Марко, ти вже мене замучив своїм зіл- - Вірю, вірю. Хто б міг піддати сумнівам
лям. Як ти не боїшся того пити? твою родову спадковість.
- То трави землі нашої, я виріс на них і - А в твоєму роду?
добре знаюсь на зіллі, як ти иого називаєш. - Хто б міг засумніватись?
- Та вірю, але чи чисті ті трави в околиці? - Ні, я не про те. Хто в тебе був в роду, ну
І тут відгриміло свого часу, пам’яєш? А що з про кого розповісти можеш?
природою стало, не мені тобі розповідати, са- - Славко, з мене такии співець Боян, як з
мого навчали і інструктували. пса танцюрист. Не вмію я так гладко оповіда-
- Я відчуваю де збирати, чую силу землі і ти як ти.
ворожі плями. Два дні тому бачив маленьку Славко склав руки на грудях і примру-
червону сосну, уявляєш, повністю червону, жився хитро, від шраму на переніссі аж мор-
від коренів до кінчиків хвої. Немов би лиску- щинки пішли.
45
- О, знаю я тои погляд, — замахав руками Вогневии комплекс Марка і Славка був
Марко, — Що не відчепишся? Ти як реп’ях, че- периферіиним, фланговим, і стратегічне зна-
сне слово. Ну добре вже, Господарями були в чення своє відпрацював свого часу з лихвою.
моєму роді. Були в нас угіддя, землі зі ставка- Та и на цеи момент він залишався грізною
ми. Мали родове рибне господарство чимале і боиовою одиницею віиськ Руського гетьма-
при тому мали ще хатинки для відпочинку нату. В нічніи тиші сторожко прислухався до
гостеи. Приїздили до нас, відпочивати, сил темряви, вдивлявся тривожно в темнии гори-
набрались в лісах, порибалити там, куліша та зонт отворами біиниць.
юшки рибної на справжньому вогні зварити.
Знаєш як хочеться часом того духмяного ди- ***
мку відчути, після галогенової плити бездуш-
ної. Потім волхви-відуни почали розпізнава- Маия, задихаючись, повалилась набік.
ти в дітях кастову зміну. Стали в наш рід при- Біг вовчим кроком не був чимось важким для
ходити з Нави душі воїнів. Двоє синів, і дочка неї, але зі зброєю і обладунками така річ була
— всі кшатрії-воїни. Сам знаєш, що це стало важкою. А от з додатковим вантажем це було
коїтись не в окремих сім’ях, а по всіи великіи надривно важко. Земля у воронці після вибу-
Русі. Волхви переполошились, відунки стали ху зсунулась під вагою Маиї, запахло чорнозе-
робити детальні вилазки в сфери знань і вла- мом, сирою землею. «Мати Земле, Мокоше
ди Велеса. Перелякало їх те що побачили у щедра, тримаи мене міцно на грудях своїх,
інформаціиному полі. Ледве встигли зібра- даи мені сховок від лихого ока. Як виживу, то
тись, але підготувались більше духом ніж ті- славбу тобі велику присвячу і жертву дам ще-
лом. Ну ти знаєш сам. Воїни ще боиових пос- дру, а як згину — встели м’яко шлях до На-
вят не встигли проити коли грянуло. Грянуло ви.»
так, що ніякі передбачення не змогли того Маия підсмикнула ремінець наплічника,
жаху передати. перевірила кріплення автомату і глянула че-
Марко змовк, спохмурнів і став потира- рез плече. Димнии стовп вибуху розвіював
ти протез. Чорні забрали життя брата і сестри східнии вітер, попелясті пасма танули прозо-
маиже одночасно, через пів року тилові заво- рою поволокою у вечірньому небі. Тлів остан-
ди Миколаєва накрило бомбардуванням хро- ніи жар в тілі колись смертоносно-стрімкого
ноінверсних зарядів. Там загинули батьки. На птаха, стального сокола, вірної боиової маши-
місці рідних озер, страшними ранами, чорні- ни. А вище і правіше лиш сузір’я Велеса почи-
ли склисті кратери бомбардувань. Тепер там нало ледь помітно прокльовуватись крізь
стояла вода, також ніби озера, тільки з вбив- склепіння вечірнього неба. «…Знаидуть, все
чою молочно-голубою отрутою. Все що так рівно знаидуть, не так далеко ще відіишла,
любила дитяча душа, оберігала пам'ять і лю- щоб так все просто…»: думала дівчина, вирів-
било серце, все було знищено. Он у Славка рі- нюючи подих. «Радомир, Радомир, — защемі-
дні місця маиже не зачепило та и тільки дя- ло в серці, — відстрілявся вже. Боже, чому ж
дько поліг з рідні, всі інші на призивніи служ- так, чому ж наикращих і так рано? Яснии міи,
бі гетьманату захищають Землю. Піднялись Радомирчику милии… Нема, нема, пішов… за-
до бою Русь, Ляхетія, Османія, Московія, брали ви від мене ясноокого. Ну недовго ще
Уральськии каганат, Китаи. Та и Франки, Гер- зводити людеи, недовго. От тільки вижити,
мани, Бретань з колоніями як і заокеанські знаити флангерів, знаити…»
Канда і Колумбіиські об’єднані території. На Доріжки поту зі скронь прокреслили сві-
марно мабуть перечисляти країни, весь світ тлі лінії на замазаному обличчі дівчини, ліву
об’єднав єдинии ворог з холодних зірок. Яка брову спалило наполовину, русяве коротке
пекельна пучина космосу зродила це покру- волосся злиплось в колючі космики. Ззаду
чене кодло — невідомо. Але віддати їм домів- можна було сплутати її з худорлявим хлопчи-
ку просто так ніхто не збирався. ськом. Коротко стрижена, в комбінезоні піло-
Минула перекличка, стало сутеніти. На- та, з міцною спиною, але варто було їи обер-
ставав час чорних. Час ночі, час атак і контр- нутись і блиснути поглядом чарівних очеи, як
атак, втрат і перемог. Нічна природа чорних зникало будь яке попереднє враження — на
стала зрозумілою від початків. Відтоді і мето- вас дивилась горда лісова вовчиця, сповнена
ди боротьби стали відповідними. грації і природної, сильної, справжньої вроди.
46
Коротка стрижка віиськового пілота враз пе- лась, осягнула позатілесним зором місце па-
ретворювалась в органічнии компонент діво- діння винищувача. Холодок збіг спиною. Сфе-
чої задиркуватої краси. Та зараз, в кіптяві і ра поза тілесного зору вловила ворожу прису-
подряпинах, краса Маиї набула трагічного тність. Тінь чужинця впала на жаріючии ме-
гнітючого відтінку. Дівчина в цеи момент пе- тал козацького корабля. Рука маиже заніміло-
ревтілилась у воїна з глибоким злим погля- го в тои момент тіла потяглась до кишені, на-
дом, уподібнилась до хижого звіра, поранено- мацала те, що шукала. Корпус чужинця надло-
го і від того ще більш небезпечного. мився гострими зиґзаґами, почав трансфор-
Маия стиснула автомат, уперлась ліктем, муватись. Маия закусила губу, ледь похилила
потім коліном, видряпалась по зсуву до сухот- русяву голову, немов прислухалась до звуку.
рав’я навколо воронки. Вантаж зрадливо змі- На такіи відстані від корабля звичаино ж про-
щував центр ваги тіла, та по хвилі часу ритм ста людина нічого почути не могла, але воїн, з
пересування знову було віднаидено. Маия уміннями козацького характерника, стрім-
продиралась до наземного вогневого компле- кии, яснии, сильнии духом — міг. Мая прислу-
ксу, до бункера, до своїх. халась незвичним слухом, слухом свого енер-
Сутінки ставали щораз густішими, низь- гетичного тіла, прислухалась, вичікуючи слу-
ке сонце карикатурно викривляло довгу тінь шного, єдиноправедного моменту. Чужак з
дівчини з наплічником. Обрис тіні перескаку- пищанням і шипінням похилився над тілом
вав з каменя на камінь, поміж покрученим ме- стального сокола. Він шукав, принюхувався.
талом і розкришеним бетоном, прямував тра- Струмені білої пари вдарили віялом, від тита-
востоєм і чагарями, легко злітав над бур’яна- нічного корпусу з коротким зітханням відді-
ми і заростями осоту. Маия долала відстань, лилось дві тіні, спалахнули сині кристали
як молодии енергіинии звір, вовчим кроком, очеи. Пора. ТЕПЕР! Палець коротко втиснув
ступаючи так, як вчив і показував Радомир, кнопку дистанціиного детонатора. Чорнии
вперто дотримуючись азимуту, поки ще вид- здивовано розпрямився і звернув увагу своєї
но, поки ще можна пробігти багато за корот- сутності туди де сиділа під каменем Маия… І
кии час. От коли вже стемніє, тоді стане важ- все. Грянув білии спалах. Різко, ясножаром
че, треба буде користуватись більш, ніж зви- спухла куля вибуху, змітаючи чужих заид.
чаиним зором, а це забере сил ще більше. Пе- Агонія чужої волі їдко вдарила по оголе-
руне, не покидаи воїна свого. ним надчуттям дівчини. Маия скрикнула і осі-
Сонячнии лик Ярила танув над горизон- ла на щебінь. Маленькии відпочинок відвоио-
том, рештки рятівного світла слабшали, піть- вано. Несподіваним погребальним вогнищем
ма розправляла плечі, підіималась озерцями з став для наставника вибух енергостержня ко-
западин, темніла, густішала, збирала холод- рабля. Приими Велесе душу до Нави… і не
ними руками потічки розрізнених тінеи, щоб тримаи воїна при собі, а направ до лук Сваро-
звити бич темряви, якии позбавляє живих зо- жих, до безсмертного полку Перуна. Хаи звід-
ру. Створіння Нави, світу нижнього підносили ти, відпочивши, прииде вона знову в наш
обличчя до лику срібносерпного місяця. Спо- стражденнии світ, щоб знову захищати нас
чатку наивидючіші, а згодом і решта, узріли від погані.
тінь в небі. Наитемніші з когорти Чорнобога Пастка спрацювала відмінно.
здригнулись, вдивляючись в нелюдські обри-
си тіні. Чорнии силует навіть для них був чу- ***
жим, чужим понадміру. Цеи силует був поро-
джении чужим світом, чужим розумом, незба- Марко позіхнув, почухрав підборіддя, по-
гненним для мешканців Землі. тягнувся. Чорна чуприна починала вже лізти
Маия обігнула валун вивороченого фун- в очі, треба би і підрівняти… Хлопець потер
даменту, притиснула плечем темну тінь каме- вухо з золотою сережкою, встав, випростував-
ня, прислухалась до себе. Так, отже все, часу ся з хрустом, глянув у бік моніторів. Високии,
стало набагато менше, сонце сіло. Зірки густі- але не худорлявии, широкоплечии, але не
ше проявлялись на темнішіи стороні неба. ваилуватии, Марко притягував погляди дів-
Час Чорних приишов. Дівчина затамувала по- чат. Заважала иому в спілкуванні з прекрас-
дих, притисла до грудеи рівнораменнии соня- ною статтю хіба похмурість у погляді і тоні
чнии хрестик на ланцюжку, сконцентрува- розмови. Так було не завжди. Але тепер, після
47
втрати руки, хлопець ще помітніше потемнів ною, Марко відчував своє тіло розбудовані-
духом. Віина калічить всіх, кого ще не встигла шим і сильнішим. Нерви иого переплелись з
вбити. Марко обсмикнув темно-сіру уніформу електронікою боиового вузла. Звичнии опе-
і пішов перевірити пучки трав, розвішані в ратор керування вогнем не мав тих можливо-
куті господарського приміщення. Славко про- стеи, якими був «нагороджении» через свою
вів того поглядом, хмикнув собі під ніс. Запах механічну руку Марко. Завдяки протезу реак-
трав нагадував иому аптеку, чи навіть більше ція дії зростала на порядок; не під’єднанні та-
хату баби Дарини. Лікувала вона трохи свого ким чином оператори не могли змагатись в
часу, а чаї вже готувала такі, що після запаш- швидкодії з Марком. У них всі команди і реак-
ного трунку можна було дуби голіруч валити. ції проходили шляхом візуального сприинят-
А які ж настоянки були… Благоснии носталь- тя, через усвідомлення проекції графічного
гічнии вираз на Славковому обличчі враз за- інтерфеису пульта. З Марком же така комуні-
стиг і через мить змінився подивом. На дисп- кація відбувалась на неиросенсорному рівні.
леи вискочило миготливе повідомлення ре- Славко бігав поглядом діагоналями моніто-
жиму надзвичаиної ситуації. Хлопець стрепе- рів… Пауза тягнулась. Раптом на проекції ра-
нувся і дав підтвердження. Пішов запит іден- дарної сітки зблиснуло зеленою цяткою. Сла-
тичності. Славко шарпнувся до ключа, витяг вко пополотнів. Зовнішніи периметр бази бу-
кристал з оновленими кодами і маиже вбив ло порушено невідомим. Отже, загроза чигала
иого в гніздо. По миті на дисплеї полізла стрі- не з неба. Невже заблукала в їх сторонах яка
чка поступу отримання директиви. Славко з мар-морра, вбивча машина Чорних, наземна
тремтінням в пальцях вивів криптоархіватор боиова одиниця, штурмова потвора. Наслуха-
в режим прииому, дав сьогоднішніи алгоритм вся Славко про них. Зелении вогник знову
обробки інформації. Через три з половиною з'явився на координатніи сітці. Гм, це ж свої…
секунди повідомлення вступило в активну Маркер явно вказує не на ворожу одиницю.
фазу. На стінах бункера спалахнули написи Звідки ж сигнал до готовності? Козак попра-
"Весь персонал на місця!" Пульсуюча сирена вив комунікатор і відкрив підканал зв'язку.
гаркнула декілька разів і затихла. Марко ви- - Старшии зв’язківець Славута Західних
стрибнув з запаху трав у коридор, врізався ППВ на зв’язку. Ідентифікуите себе!
плечем в стіну, підібрався і бігом кинувся до Славко застиг, втупившись в маркер на
пульта. Протез руки зазміївся тьмяним голу- екрані.
бим орнаментом готових до дії вузлів. Гепну- - Повторюю, старшии зв’язківець Славута
вшись в обіими крісла, Марко заклав на вухо Західних ППВ на зв’язку. Ідентифікуите себе!
комунікатор правою рукою, ліву ж простяг Маркер блимнув ще пару разів, загорівся
перед собою, вивернувши кисть на 90 граду- жовтим, і врешті проклюнувся рядком іден-
сів. Сегменти протезу стали розпускатись пе- тифікації — доля секунди злетіла, і рядок ви-
люстками, голуба підсвітка моторошно висві- дав підрядок розшифровки: "Секунда пілот
тила механічні нутрощі руки. Воїн завченим першого рангу Маия Шепіт, кіш "Чорнии со-
рухом втопив протез у гніздо. Металічне ста- кіл". Потім крізь шипіння аудіоканалу проде-
като стикувальних стержнів укріпило руку рся голос.
оператора. Пульт ожив інформацією. - Підполковник Маия Шепіт, пілот кошу
- Що сталось, Славко? — викрикнув Мар- "Чорнии сокіл".
ко в комунікатор. Славко крикнув по внутрішньому зв’яз-
- Тривога другого ступеня, запит- ку: "Марко, це свої! Пілот, схоже підбили!"
підтвердження готовності. Орієнтири поки не Марко похмуро дивився на свіи монітор,
задані, відкритии крипто-канал директив… візир прицілу тремтів над маркером цифрами
Але поки пусто. Очікуємо в боиовіи готовнос- дистанції.
ті. - Свої-то свої, але нема чого радіти, пілот
- Що це за сюрпризи? Ох, відчував я, що тут, та ще и сам… Гм, чекаи біди.
надто спокіино у нас в останні дні. - Ти мусиш завжди бурчати?
Спливали тягучі секунди напруження. - Просто чую, що не все просто…
Козаки застигли на місцях, загострена увага Славко скривився: коли вже Марко гово-
підсилювалась адреналіновим сплеском. Пе- рить про відчуття — треба вірити.
ребуваючи в симбіотичному зв’язку з маши- - Старшии пушкар Славута на прииманні.
48
Ви знаходитесь у зовнішньому периметрі бо- ртвим чи живим. Спалахнуло синім. Синіи
иового комплексу флангерів. Що сталось? На промінь погляду скаліченої мар-морри осві-
прииманні. тив покручені зарості. Там, куди падав пог-
- Не маю часу розповідати, пушкар. Виш- ляд потвори, все починало укриватись білою
літь на зустріч транспорт з рядовими, в мене паволокою кристаликів, від того погляду все
вантаж надзвичаиної важливості. Швидше, діисно замерзало, камені тріскались, гілки
мені бракне сил після падіння. дерев з скляним хрустом викришувались, все
"Транспорт з рядовими? А може ще хліб живе никло. Погляд мар-морри цього разу
на рушничку винести? — подумав Марко, — був не таким потужним — скалічена, вона
чи вона думає, що тут козацька сотня??" вже не мала тої максимальної сили. Вбивчии
Тут відізвався Славко. механоорганізм заточувався і припадав на
- Що робити, стрілець? Хто поїде? Вона ж скалічених кінцівках, однак біль чи втома не
не знає, що нас тут тільки двоє. були иому знаиомі. Сутність мар-морри була
- Дурна ситуація. Ну, мабуть, я поїду. сповнена єдиним останнім наказом: вбити
Стріляти все одно немає в кого. А комплекс я наглого чужого, знищити того, хто зазіхав на
виставлю на автоматику. Мало що може ста- материнськии організм. Забрати те, що він
тись… А ти пильнуи тут, соколине око, мусиш посмів вкрасти, але спочатку вбити!
трохи побути гармашем замість мене. Напрямок руху мар-морра відчувала
Пролунало зворотне стакато кріплень особливим термонюхом, наїжачившись чор-
протезу, Марко підвівся і рушив сходками ними шипами, вона кинулась в ніч.
вверх до гаражного відділення.
«Вепр» стрепенувся зі сну, авто на широ-
ких рубчастих шинах з низьким риком під ***
скрегіт воріт виїхало з ангара. Приземисте
всюдихідне авто в чорно-сірому камуфляжі Марко перебирав кермо, вдивляючись в
рушило в сутінки. Ззовні «Вепра» можна було зрадливі вибоїни дороги. Хоча дорогою обра-
впізнати по хижих обрисах і низькому звуку ну трасу можна було назвати скоріш уявно,
двигуна. Фари були перероблені під спектр ніж реально. Колись давно тут також проиш-
апаратури нічного бачення, щоб не видавати ли бої. Жорстоко спустошена земля мертво
завчасно місцезнаходження транспорту. Мар- простягала в нічне небо остови зруинованих
ко вдивлявся в лобовии екран, намагаючись будинків. В тутешніх землях не так багато
оминати перешкоди. населення, та після боїв практично нікого не
- Славута, виведи мені трасу не екран, де залишилось. Окремі поодинокі групи органі-
підібрати пілота? зованого соціуму виражали себе в присутнос-
Секунду, стрілець, ось, на захід близько ті чисто технічних чи віиськово-
трьох кілометрів, провішати тобі тримірні адміністративних осередків, контрольних то-
проекції маяків вздовж траси? чок енерготрас, перевалочних і сервісних баз
- Ні, не треба, маяки будуть мене збива- обслуговування транспорту. Більшість насе-
ти. Даваи просту двовимірну мапу. лення було евакуиоване в безпечніші землі.
- Добре, маєш. Залишаюсь на прииманні. Чужинські технології принесли своє нищівне,
- Прииняв. не до кінця вивчене зло. В порівнянні з ним,
залишкова радіація принаимні була відомою
і вивченою, а технології чужинців базувались
*** часто на іншіи, ще не відоміи людству фізиці.
Вплив її на довкілля приимав часто жахливі,
На місці воронки після вибуху козацько- незвичні в своїх проявах форми. Спустошен-
го винищувача вже перестала потріскувати ня і відсутність людеи відчутна була у всьо-
розпечена земля. Уламки рознесло навсібіч. му: у дикому буинотрав’ї, густому сплетенні
Все живе навіть не намагалось наблизитись чагарників, неконтрольованому рості моло-
до страшного місця аварії. Недалеко від воро- дих дерев. Деколи траплялись дивні чорні
нки, в перекручених уламках, поміж камін- залисини чи місця, що виглядом своїм пока-
ням і мертвими лапами скаліченого підліску зували цілковиту відсутність плину часу, чор-
смикнулось те, що не можна було назвати ме- нота виявлялась оком і несла повільну незро-
49
зумілу смерть тому, хто по необачності вкро- ка широкою долонею по спині, аж дух забива-
чив на її терени. Місця, над якими, видава- ло. Часто задавав каверзне питання і тихо
лось, не владнии час, також чигали небезпе- сміявся в пишні вуса, коли хлопака, затинаю-
ками і пастками. Залишкові поля хроноінвер- чись, все ж давав вірну відповідь. Крок за кро-
сних бомб і далі могли нищити и перемелю- ком, день за днем вміння росло. І вже скоро
вати живе часовим розбалансуванням, це ви- хлопець відчув адреналіновии сплеск, прохо-
глядало як потрапляння в невидиму оку м’я- дячи автомобілем контрольовании занос,
сорубку. Все живе роз’їдалось, розмелюва- огинаючи круті повороти на межі інтуїтивно-
лось, розсіювалось в просторі, де панували го чуття дороги. В козацькому віиську ці
точкові поля різного часу, все ставало кашею, вміння і навики було відновлено і вдоскона-
місивом. Лише статичні об’єкти неживої при- лено.
роди, перебуваючи без руху, могли існувати, Марко пильно вдивлявся в каменистии
але лише до того часу, поки їх не спробувати шлях, маистерно оминаючи проблемні місця,
зрушити з місця. Тоді вбивче поле розрізне- не забуваючи при цьому звірятись з показни-
ного часу давалось взнаки і розривало будь ками відстані до пілота.
яку матерію, будь якии об’єкт, що ставав ди-
намічним у просторі. Про ці пастки Марко до- ***
бре знав і уважно пильнував шляху, кермую-
чи «Вепром». Посолонь (праворуч) в межі пе- Дівчина витерла піт з чола. Втома щораз
риферіиного зору зачорніло, Марко похмуро більше починала даватись взнаки. Свідоме
оминав чорну смертельну залисину. регулювання процесів обміну речовин, пото-
- Славко, як там наш пілот? Сидить на мі- виділення, нервового напруження, психічної
сці чи рухається назустріч, не хочу налетіти концентрації починало слабнути. Набуті шля-
на нього. хом довгих тренувань і самозречень вміння
- Пробирається до тебе, стрілець, будь не давали сили невичерпної. Втома ватно
уважнии. скрадалась за спиною і клала важкі лапи на
- Впертии чортяка. плечі Маиї, обсмикуючи ношу вниз до землі.
- Це жінка, звати Маия. А ноша в керамічному контеинері холодила
- Все ти знаєш, може симпатична? спину, видавалось, що самовільно змінювала
- Ну, стрілець, ти ж не свататись їдеш. центр ваги, ніби хтось мляво борсався там.
Кров молода виграває? Маия свідома була важливості завдання, і хоч
- А що ж нам, козакам? Хоч і віина, а поза- не знала всіх деталеи операції з багаторівне-
лицятись не гріх. вим засекреченням, все ж мала намір викона-
- Не впізнаю тебе, вічно нахмуреного, це ти наказ навіть ціною свого життя. Хоч зви-
на тебе так стрес діє? чаино життя те треба було берегти з причини
- У відуна запитаи, гармаш. Він тобі біль- необхідності успішного виконання місії, бо
ше розкаже за мене. поки ніхто не був поруч, щоб підстрахувати
- Пересилаю тобі на екран динамічні ко- чи допомогти. Маия продиралась по азимуту,
ординати, будеш знати чи далеко вона від те- маиже по пряміи, крізь перешкоди. Нетрено-
бе. вана людина в швидкості пересування все ще
- Добре, до приимання. не могла бути для козачки суперником, та ді-
Марко крутнув кермом у неглибокому вчина знала, на що здатна і знала, що сил за-
виярку, важкии «Вепр» хвацько трусонув бро- лишилось мало. Якби натрапити на вихід Си-
ньованим загривком. Видимі тільки водієві ли, на капище чи священнии гаи, то можна б
вогні фар вихоплювали з зеленавих сутінок було трохи підживитись. Та розраховувати на
(так відображали темряву інфрачервоні ка- таку незначну можливість не доводилось, хоч
мери) деталі рельєфу. і марились духмяні тисові лави храму Живи і
Стрілець пригадав, як дядько Добромил жриці в білому ореолі здорового духу, що так
вчив иого їздити, тоді ще смішливого розби- вміло допомагають, лікують і заспокоюють
шаку джуру, а не похмурого молодика. Добро- подорожнього, що перебуває в потребі. Маия
мил активно заохочував хлопця до науки, облизала солоні губи. «Де ж тои транспорт, де
вміло направляв навчання і часто по- ж підмога? З бункера можна буде відправити
дружньому, басовито сміючись, плескав Мар- криптограму про виконання місії і чекати на
50
підсилении конвои, що забере вантаж. А тоді вих умов, були неомильними стрілами в са-
вже побачимо, хто кого, тоді ситуація обер- гаидаку Радомира. Як показала операція, ні-
неться інакше. Тільки б швидше доставити, хто не підвів — план спрацював. Наближа-
тільки б швидше парааналітики і відуни роз- лось велике завершення наистрашнішої для
кусили цеи непростии горішок секретного людства віини.
вантажу». Маия стала фрагментарно згадува- І зараз Маия крокувала крізь ніч, надсад-
ти підготовку місії. Стробоскопічно мерехтіли но вичерпуючи резерв сил. Вухо вловило в
картинки минулих подіи. Відбір першої групи сюрчанні цикад зміну настрою, напруження
добровольців ярих стягоносних ясунів, маиже поля сприиняття вловило рух. Дівчина зупи-
приречених на загибель. Прискіпливии відбір нилась при виярку, присіла, важко дихаючи.
другої чисельної групи воїнів, призначенням - Пілот Маия Шепіт на прииманні, — ви-
якої, в разі лобової атаки ясунів, було наве- дихнула вона в мікрофон рації.
дення ворога на думку про відволікаючии ма- - Зв’язківець Славута, слухаю, пілот.
невр. Друга група мала бути «викритою» во- - Ви вислали «Вепра»?
рожими силами, мала створити ілюзію масш- Звідки вона знає що Марко їде „Вепром”?
табної атаки. Метою цього маневру другої подумав Славута.
групи було стягнення другої хвилі оборони - Так, він вже близько, ще трохи, і ви ма-
на себе, щоб зав’язати ворожі сили в тягучии буть почуєте иого.
герць. І тільки тоді в самому серці ворожого Маия криво стомлено посміхнулась —
стану третя справжня група обраних козаків- не знав хлопець з ким розмовляє.
характерників, маистрів бою, непереверше- - Я не тільки чую, але и розпізнала тип
них спеціалістів з екстремального виживан- техзасобу, козаче. Скажи, хаи водіи тримаєть-
ня, воїнів зміненого стану свідомості буде ви- ся лівого боку, там проїхати простіше, я иду
конувати реальну місію. Маия пригадала, як назустріч.
роздрібнено, окремими кавалками загін роз- Звіди ви можете знати кудою…
порошувався в поясі астероїдів, вони скрада- - Не переч характерникові! Виконуи! —
лись від уламка до уламка, маиже не користу- обірвала иого Маия.
ючись навігаціиними приладами і всім тим, - Так точно, на прииманні.
по чому можна б було засікти присутність Скоро крізь ніч стало чутно гул двигуна і
людської техніки. Єднаючись в ментальну ме- скрегіт кам’яного крошива під колесами авто.
режу, група координувалась боиовими волх- Маия стомлено виишла на відкриту ділянку,
вами. Загін формували переважно русини, але щоб можна було її помітити.
були серед них і двоє московитських витязів Марко почув здивовании голос напарни-
високого класу, троє ляхетів, шестеро тибет- ка.
ських пілотів шибаиголів, четверо індіансь- - Стрілець, бери ліворуч, там легше прої-
ких воїнів-орлів. Усіх Маия не знала. Знала хати.
лише, що їм доступні були плани сприиняття - Чого це ти взявся мене вчити як їхати?
тонкої реальності світу, астральні псі- - Наша пані пілот, виявляється, характер-
контакти, надчуттєвість і виходи за межі ник, це її наказ.
людських здібностеи. Навики ці були звични- Марко скинув здивовано бровами, аж
ми, маиже буденними речами для всіх без ви- присвиснув.
ключення воїнів секретного загону. І всі без - Небагато бачив я з їх братії, все більше
виключення боролись за свіи ріднии світ. Ча- чув про неимовірні витівки. Видно, на то бо-
сом доводилось в очікувані впадати в летаргі- жа воля, щоб зустрітись. Аби не до лиха.
чні стани спокою, ставати маиже мертвим - Тепер впізнаю тебе, брате Марко. Якщо
при появі сканувальних дронів ворога. Радо- вже бурчиш так, як завжди, то певно все буде
мир, боиовии волхв і наставник Маиї, був од- добре.
ним з керівників операції, і за весь час спілку- - Аби Боги почули тебе, Славко.
вання і перебування на борту чаики дівчина Броньовании сіро-чорнии «Вепр» хижо
не знала всього плану діи. Ментальнии бар’єр виринув з пітьми. Маия зітхнула з полегшен-
вчителя забезпечував збереження тактично- ням і випросталась. Підгазувавши в повороті,
го плану аж до часу фінальної реалізації. Ха- Марко під’їхав впритул і відчинив протилеглі
рактерники, звиклі до постіино змінних боио- дверки. Маия в прочиненіи броні побачила
51
високого воїна з відкритим гарним обличчям, жии на ціи землі, він сковував душу страхом.
світла аура показувала людину не злосливу, - Скільки до вогневого периметру?
але трохи замкнуту. Штучну руку хлопця вид- Марко не відповів, авто перестрибнуло
но було мертво-синім світлом. Видно було, що земляну вирву і вирівнялось на дорозі.
свого часу натерпівся козак лиха. - Вже скоро будемо під прикриттям, —
Марко окинув поглядом постать пілота. сказав він їи. Тоді крикнув Славкові:
Русяве волосся аж світилось вночі, невелико- - У нас мар-морра на хвості! Знімаи все,
го росту, міцно збита. В погляді красивих що в нас є з запобіжників! При досягненні пе-
очеи, крім втоми, було ще щось таке, перед риметру ураження довбани по боках від мар-
чим хотілося виструнчитись і віддати честь. морри, може засліпимо її, даваи запалюваль-
Дівчина відчепила кріплення паска і стягнула ними!
з плеча лямку важкого наплічника. Марко - Так точно, стрілець. Тисни на газ. Ти ме-
рвонувся допомогти, та дівчина раптом рик- ні потрібен живим, комплекс тільки з тобою
нула:”Сиди де сидиш, не сміи!” Він здивував- оживе повністю!
ся, та раптом долинула і до нього хвиля діво- В розмову вклинилась Маия.
чої тривоги. Маия кинула наплічник і оберну- - Славута, викликаи альфа-загін чорно-
лась лицем туди, звідки приишла. Втома, кля- жупанних!
та втома, чому ж так пожартувала ти зі мною, - Не маю повноважень, потрібен код.
чому засліпила і забрала слух?” — подумала - Підтримка спец операції «Сонячнии со-
козачка. кіл»! Там швидко розберуться. Виконуи!
Крізь пітьму під зоряним небом по стра- - Буде зроблено! На прииманні!
жденніи землі наближалось лихо. Навські ду- «Вепр» знову норовливо підскочив на
хи смерті і пітьми Мара і Морок, від яких и вибоїні з легким заносом, Марко тримав авто
взяла своє имення Мар-морра, самі б сахну- упевнено, хоч і ризиковано, на розбитому
лись при зустрічі з цією ходячою крижаною шляху. Полихнуло синім над головами. Ту-
машиною смерті. Мар-морра ишла слідом вті- рель, керована обмеженим кіберінтелектом,
качки, і мета її була вже поруч. несміливо і коротко вистрілила.
Маия різко, маиже без підготовки, рво- - Кулемет її тільки полоскоче, але це кра-
нула лямки заплічника і метнула иого в авто. ще, ніж нічого, — сказала Маия.
Темнии предмет влетів крізь двері на заднє - Ще трошки, ще крапельку залишилось,
сидіння, легко ляснувши металевою застіб- — пробурмотів собі під ніс стрілець.
кою плече стрільця. Болю Марко не встиг по- До рятівного периметру вогневої підт-
мітити. У двері тепер влетіла одним пружно- римки бункера залишалось зовсім мало. Мар-
котячим стрибком пілот Маия. Хлопцеві вида- ко вивернув праворуч, з’їжджаючи з уявної
лось на якусь мить, що постать дівчини огор- прямої.
нута рожевим сяивом, а очі горять жовтим. - Що ти робиш?
Далі хряснули дверцята, і в обличчя иого віи- - Там поля зміненого часу, мусимо проди-
нуло подихом дівчини. ратись впритул.
- Газуи, козак!!! - Ми втрачаємо дистанцію, мар-морра на-
Марко, немов зрощении з авто, приму- здоганяє!
сив «Вепра» крутнутись навколо осі, сіючи - Буде необережна, сама вскочить у паст-
довкола землю з-під коліс. Броньовании звір ку, то нам тільки на руку. Я сам не хочу перет-
вистрибнув на зворотніи шлях. Клацнули ту- воритись в фарш.
мблери, турель кулемета на даху крутнулась Кулемет на даху дав довгу люту чергу,
в готовності. Марко ще не знав, по чому стрі- «Вепр» показував ікла. Та звір супроти якого
ляти, але готовии був до всього. вишкірював стальні зуби броньовик не нале-
- В чому річ, хто там? — запитав він в дів- жав цьому світу. Мар-морра врешті виишла
чини, поглядаючи в екран заднього огляду. на дистанцію ураження супротивника. Однак
- Недобита мар-морра, я думала, що зни- наслідки вибуху чаики Маиї вплинули на по-
щила їх, та одна все ж таки оклигала, суча по- твору нищівним чином. Цілісність життєвої
чвара. структури монстра було порушено, пересува-
Позад них блиснуло синім, слух різонув лась вона невпевнено, навколишнє вона вже
рево-писк потвори, жахнии, ні на що не схо- не сприимала так чітко і ясно, провалля небу-
52
ття насовувались чорнотою на її псевдоживу летіли навсібіч від потвори яка спіткнулась.
свідомість. Органи спілкування з рідним роєм Дикии писк, сичання і ревіння вирвались з
було маиже знищено, окремі потуги виити на нутра мар-морри, вона здихала, але все ще
контакт з колективним розумом зграї закін- була смертельно небезпечною в своїи неимо-
чувались невдачею. Сліпа лють межувала в вірніи люті.
мар-моррі з нападами темного шаленства, в „Вепр” влетів у периметр ураження дзо-
ці моменти вона втрачала ритмічність ходи, ту флангерів.
спотикалась, маже падала. Зір її туманився, - Тримаитесь, зараз підуть запалювальні!
сприиняття оточуючого світу розмивалось, — Крикнув Славко втікачам у авто, пальці
все двоїлось, смерть, якої марморра не боя- козака аж засвербіли на гашетках.
лась і не усвідомлювала, кружляла навколо, Мар-морра трусонула всім тілом, як пес,
незримо наближаючись. і знову рвонула вперед. Раптом сенсори її від-
«Вепр», узрівши штучним інтелектом мітили два зміїстих гарячих щупальця. Запа-
зловісну тінь, плювався вогнем кулемета. лювальні заряди вдарили точно по бокам від
Мар-морра відчула дивнии супротив у кри- неї, гаряче сяиво засліпило її зір, примусило
сталічніи броні свого тіла, кулі щербили бро- знизити темп пересування. Мар-морра корпу-
ню. Звіривши відчуття з колективними фраг- сом знесла бетоннии стовп, перетворивши
ментами пам’яті, потвора зрозуміла що саме иого в фонтан уламків і мало не переверну-
перед нею і плюнула у відповідь. Нечувано! лась в черговии раз.
Вона не влучила. Наскільки та ж таки колек- - Ага, не подобається? Тепер ми тебе під-
тивна пам’ять підказувала, таких промахів з її смажимо! — зрадів Марко.
посестрами ще не бувало. Мар-морра ото- - Не відволікаися від дороги, стрілець,
ропіла і плюнула вдруге. якщо в неї уціліли органи зв’язку, то чекаи
Над автомобілем шугонуло синім холод- біди.
ним згустком енергії, на узбіччі залишився - Зв’язківець Славута на прииманні. За-
глибокии слід. Віинуло хвилею холоду. пит про підтримку підтверджено, альфа загін
- Вона нас побачила, це кінець! — крик- чорножупанних в дорозі.
нув Марко. - Слава Богам, — зітхнула Маия.
- Мар-морра поранена і маиже сліпа, їи „Вепр” був щораз ближче до рятівного
так просто в нас не влучи... бункера. Відстань між потворою і броньова-
Другии плювок потвори трусонув веп- ним авто збільшилась. Славко рубонув по мар
ром. Кулемет не даху перестав існувати, там -моррі прямою наводкою... потвора спритно
де мить тому була турель стирчали тепер ухилилась. Рубонув ще, потім з упереджен-
тільки білі уламки. Зміики інею вкрили за- ням. Мар-морра уникала попадання як могла,
гривок «Вепра». але фонтан вогню все ж підняв її у повітря,
- Чорт, зараза! — крикнув Марко і втис- примусивши зробити криве діагональне са-
нув педаль газу. льто з жорстким приземленням. Мар-морра
- 126 метрів до периметру ураження!, — гаркнула у відповідь синіми розрядами, ук-
крикнув Славко, — Даваи, даваи, даваи!!! риття комплексу витримало пряме влучання,
«Вепр» підскакував диким звіром, авто тільки розповзлись в місцях ураження білі
небезпечно кренило і заносило, Марко ледве лишаї холоду. Мар-морра вкотре підвелась і
тримав колесами ґрунт. плюнула в машину втікачів.
- Тримаи авто рівніше! Хто тебе вчив так Мертвотна синь вперіщила у „Вепра”,
їздити? авто крутонуло на місці і різко перевернуло
- Як вмію, панночко! — блиснув зло очи- набік. Заднє колесо з тріском вирвалось в са-
ма козак. мостіинии політ, дверка зламаним крилом
Знову палахнуло синім холодом, камін- вивернулась назовні. Машина завмерла в ра-
ня і земля гуркнули в броньовании бік зліва. птовому онімінні укрита шубою інею, всі при-
Мар-морра в черговии раз не влучила. Мало лади згасли, переднє колесо продовжувало
того, одна з шпичастих лап тварюки дивно крутитись маиже не порушуючи холодної ти-
вигнулась в суглобі і мар-морра, втративши ші. Раптом зашурхотіло. Всередині заборса-
опору, перевертом гупнула на розбитии лась Маия, за нею практично одночасно очу-
шлях. Фонтани землі і бетонного щебеню по- няв і Марко. Разом як по команді стали виби-
53
ратись з поверженого „Вепра”. Обпікаючи об - Слухаюсь! — скрипнув зубами стрілець
холоднии борт праву і не відчуваючи лівої пі- і кинувся до бункера. В молодіи душі клеко-
дтягнувся Марко, по хвилі, викинувши перед тав супротив, не хотів він залишати її саму. Ті
собою наплічник з’явилась і Маия. Над їх го- очі, Боги, які ж у неї прекрасні очі, не хотілось
ловами пронеслись два запалювальних заря- щоб ще одне життя зжерла потворна чужин-
ди, Славко прикривав своїх як міг. ська машина смерті. Швидше до бункера! Є
Маия провела поглядом траєкторію і шанс! Довгими кроками долав відстань воїн,
маиже з блаженством почула здвоєнии вибух розвівалась в ночі козацька чуприна, права
позад них. Вже було видно рубінові габаритні рука стискала лямки важкого наплічника, лі-
вогні укріплення флангерів. Марко виволік з ва — наливалась орнаментом синього світла.
авто дивну сегментовану гусеницю. Маия впі- Маия глибоко зітхнула, відчувши порух
знала зчеплену обоиму протитанкових мін. приязні в душі молодого гармаша. Ще раз
- Хочеш поставити міни тут? — блиснула глибоко вдихнула і розвернулась всім тілом
очима козачка. на зустріч холодніи загрозі. Сторонніи спосте-
- Так, пілот, мар-морра гляне сюди, поди- рігач, якби такии був, помітив би як зміни-
витись у те що влучила. А проиде вона обов’я- лась дівчина, як змінилось враз її обличчя, її
зково тут. погляд. Вона ніби стала більше, ледь помітне
- Чому ти так думаєш? сяиво охопило тіло Маиї.
- Там, — показав рукою Марко, — глибо- Темп навколишнього часу став для неї
кі, залиті водою шахти, вона їх відчує і не су- уповільнюватись, сама ж вона розкривала сві-
неться, а тут... домість до ширших горизонтів сприиняття,
Марко не договорив, підняв з землі шма- чуттєва сфера її уваги розросталась довкола,
ток металу і з силою метнув протезованою як ударна хвиля вибуху. Іи тепер не треба бу-
рукою в іншии бік. Підсилении протез блис- ло покладатись на обмежене людське поле
нув голубим орнаментом в момент зусилля і зору, сфера уваги охоплювала навколишнє
шматок металу з мелодіино бджолиним гу- чітко і ясно, попри нічну темряву. В такому
дінням, розірвавши опір повітря полетів над зміненому стані свідомості все сприималось
землею. Правою рідною рукою такого кидка інакше, різкіше, нічого не залишалось поза
він не здіиснив би, штучна ліва була в деся- увагою. Розмір сфери такого сприиняття пос-
ток разів сильнішою. Маия провела поглядом тупово збільшувався в результаті виснажли-
шматок металу і здригнулась коли в тридця- вих тренувань козаків-характерників. Але
ти метрах від них міцна залізяка розповзлась для того и муштрували молодих козаків, щоб
в повітрі тонкими блискучими паралельними згодом вміння ці забезпечили перемогу в
стружками. бою. Кришталева писанка сенсинг сфери роз-
- Там поле зміненого часу? росталась навсібіч. Ось в магічне коло вступи-
- Так точно. ла мар-морра. Маия в пружному розкроку бу-
Блискавки Перуна, покровителя воїнів ла готова діяти.
осяяли погляд характерника. Маия кинула Високо над полем герцю понад перисти-
Маркові наплічника, тои підхопив важку но- ми хмарами над широким горизонтом нічної
шу протезом. землі в холоді космосу виринуло двіико креи-
- План міняється! — Швидко вимовила серів класу «Дніпро»: потужні «Шума» і
вона, — Наплічник з вантажем під укриття «Гоміна». Русь ишла на допомогу козакам си-
бункера! І швидко! Головне зачинити вантаж лою космічного флоту, гетьманат не вагаю-
за нашою бронею, альфа загін буде тут з хви- чись кинув одні з кращих креисерів на вируч-
лини на хвилину. Бігом, козак, а міни залиш ку «Сонячному соколу».
мені. Треба відволікти мар-морру, у нас двох Маия розмазалась в повітрі стрімкою
немає шансу добігти до бункера, а я її тінню, сегментовании ланцюг протитанкових
відволічу. Рятуи вантаж, за нього віддали мін розчеплявся вмілими пальцями і кожна
життя тисячі наших! ланка, відірвана від цілого, активувалась на
- Ми підемо разом! Ми встигнемо... пошук маси, подібної до маси мар-морри. При
- Виконуи, козак!!! — люто гаркнула пі- наближені людини, чи іншого невідповідного
лот, Марко відчув фізичну хвилю пекучої рі- за масою тіла міна не активувалась, чекаючи
шучості характерниці. своєї запрограмованої слушної хвилі. Мар-
54
морра стрепенулась, узрівши швидкии пред- космічних чаиок.
мет. Метушлива тінь двоїлась, зникала з поля
зору, опиняючись в неочікуваних місцях і не- ***
сла загрозу. Почвара стала стріляти і підходи-
ти ближче. Маия в неимовірному зусиллі при- Марко влетів у двері бункера живим
скорення всіх рефлексів формувала коридор снарядом. Пневматика розчахнула і з клацан-
мін, призначенням якого була зміна вектора ням зачинила титапластову створку двереи
руху потвори туди, куди потрібно було харак- за иого спиною. Гармаш мчав до пульта керу-
терниці. вання, сяючии протез розкривався на ходу,
Мар-морра в припадках логіки що згасає, воїн готувався злитись з машиною в єдине
втрачаючи рівновагу, все ще була небезпеч- ціле. Очі Славути стали вилазити на чоло, до
на. Дівчина створила оболонку холоду навко- їх сектора наближалось стільки техніки, що
ло себе, зливаючись з довкіллям, тим самим просто не вірилось. Радар відмічав різні за
уникаючи смертоносного погляду мар-морри. масою об’єкти, що заходили на посадку по ек-
Остання міна полетіла повз мар-морру і впа- стремальних траєкторіях. Маркери ідентифі-
ла позад неї. Механізм активувався — міна кації видавали цілі стовбці інформації. З них
вибухнула. Маия розпочала свіи власнии ата- Славута бачив, що наближаються свої і озбро-
куючии танок, герць насмерть. Потвору єні по максимуму, готові вести шквальнии
штовхнуло, закрутило хвилею вибуху і улам- вогонь в будь якии момент.
ками, спрацювала ще одна міна. Коридор Креисери «Шума» і «Гоміна» координу-
вибухів став сліпучою заслоною для ошалілої вали акцією, зависши двома зірками на низь-
машини. Вперто просуваючись вперед, та кіи орбіті. Пильні очі гетьман-генералів не
сліпла і глохла щораз більше. Інстинкту само- відривались від візорів.
захисту, в боиової машини не було, але логіка Маия зібралась тугою пружиною, настав
доцільності і виконання наказу змусила вирішальнии момент! Момент, якии не мож-
відхилятись подалі від вогняної стіни. Саме в на зіпсувати, вся сила волі характерниці, всі
тои бік, якии було задумано Маєю. навички, всі вміння злились враз в одну точ-
Альфа загін Чорножупанних з ревом і ку. Маия стрибнула. Перуновою блискавкою
свистом вже входив в атмосферу Землі на ва- був цеи стрибок, ударом небесної сокири!
жких штурмових чаиках. Озброєні козаки, не Перехрестя всіх прицілів вогневого ком-
звертаючи уваги на вібрацію перепровіряли плексу під управлінням Марка злились на си-
зброю, обладунки, амуніцію. Обличчя в мін- луеті мар-морри, от тільки вистрілити козак
ливому світлі аваріиних ламп вражали рішу- поки не наважувався, занадто близько там
чістю, блистіли очі, сильні молоді руки стис- біля почвари була дівчина.
кали зброю. В іншіи чаиці було лише шестеро Стрибок характерниці завершився силь-
воїнів-велетнів. Козаки в броньованих черво- ним ударом ніг. В потрібну точку, в потріб-
них костюмах заимали все нутро чаики. Сим- нии момент вдарила вона потвору, інстинк-
біотичні костюми підсилювали біиців десяти- тивно від наишовши осереддя рівноваги и
кратно. Козаки-ясуни першими ишли в біи, одночасно наислабше місце. Мар-морра ви-
маючи снагу вводити себе у стан контрольо- стрілила наосліп і заточилась в зону змінено-
ваної боиової люті, вони були страшним су- го часу. Аномалія як магніт вчепилась в чорне
противником, подібно скандинавським бер- тіло. Маия віддавши в ударі не тільки фізичну
серкерам. Але на відміну від берсеркерів ясу- силу, а и всю енергію магічного куншту хара-
ни не впадали в ту безрозсудливу лють і зне- ктерниці, прудкою білкою відбилась в сальто
вагу до смерті, як у скандинавів, ясуни не мо- через себе назад.
гли зашкодити своїм, вони контролювали, Задвигтіла земля під посадочними лапа-
усвідомлювали і пам’ятали все що роблять. ми боиових кораблів, крізь хмари куряви, що
Підсилені ж симбіотчними броньованими прорізались потужними прожекторами ви-
скафандрами ясуни були жахом для ворога. скакували воїни ясуни — велетні у червоних
Ошкірении вепр Перуна між дубовим листям скафандрах. Сама мати земля Мокоша підста-
палахкотів на шевронах альфа загону, і блис- вляла їм свої сильні плечі, лише б козакам
кавиці покровителя воїнів прикрашали борти сприяла вдача в герці проти заиди.
55
Ревіння и писк проорали жахом ніч, довершу цю.
мар-морра влипла в часову аномалію міцні- З цими словами, сокіл волхв помахом
ше ніж оса в бурштин. Тіло її провалювалось білого крила відкинув згруповану дівчину
і розшаровувалось в різночасовіи м’ясоруб- подалі, а сам загорівся ще потужнішим соня-
ці. чним згустком. Все це, від моменту рішення
Маия підняла погляд і стала випрямля- Маєю пожертвувати собою до монолога Ра-
тись. Почвара почала битись в конвульсіях, домира заиняло в часі якусь мілісекунду.
здіимаючи фонтани кам’яного щебеню и зе- Ошаленіла мар-морра тільки побачила сфе-
млі. В якиись момент земля просто просіла ру жару, що почала розростатись перед нею.
під ногами Маиї від важкого удару монстра, Нестерпне для породження чужої пітьми
мар-морра гупнула всіма шипами-клешнями світло і жар вперше і востаннє зродили в ніи
і… щось схоже на страх. У наступну мить енер-
І половина тіла її відділилась. Одна по- гетична куля швиргонула почвару в анома-
ловина залишилась розпадатись в аномалії, лію.
інша ж впала в пилюку. Щось болюче і тоск- Марко, відмітивши переміщення дівчи-
не зродилось в серці дівчини, стомлении по- ни, втиснув гашетки вогневого комплексу з
гляд на мить замутився відчаєм. Колюче чо- екстатичним задоволенням. Ціль зникла у
рне тіло перекрученим павуком зашкребло шквалі вогню. Ясуни інстинктивно пригну-
по землі і стало підіиматись. лись під трасою пострілу з бункера. Позаду
Характерниця глибоко зі стогоном зі- широким ланцюгом підтягувались інші ко-
тхнула. Клята тварюка не хотіла здихати. заки альфа загону.
Залишалось останнє, що могла ще зробити Маия вже немала сил підвестись. Пере-
Маия. І це останнє зусилля буде фіналом не котившись на бік підтягла ноги і почала на-
тільки для мар-морри а для козачки. Дівчи- магатись звестись на ноги, але тіло зраджу-
на підскочила і в позі ембріону зависла в по- вало її слабкістю і тремтінням. Чиїсь руки
вітрі, золоте сяиво стало гарячим світлом підхопили її і не дали впасти. Погляд дівчи-
ширитись від її тіла. Маия зібралась вистрі- ни тільки відмітив нашивку Перунового
лити собою, перетворившись з матеріально- хреста… Свої. Велетні ясуни стояли поруч,
го тіла в снаряд енергії, сонячної неимовір- погляди їх були приковані до димної ворон-
но гарячої енергії. ки і дрібних шматків тіла мар-морри, що за-
Перед перехрестями прицілів на очах висли в полі зміненого часу. Вони вже без-
здивованого Марка і не менш здивованого причинно, більше за звичкою водили обере-
Славути жно зі сторони в сторону важкими кількасот
Стало народжуватись мале гаряче сон- кілограмовими стволами плазмерів. Але во-
це. рога вже не було.
Маия тільки розпочала смертельнии Характерниця перестала тремтіти і її
для себе процес, як над нею пронизливо і погляд став яснішим.
сильно закричав сокіл. Пташинии хижии - Дякую тобі, Радомире, дякую соколе
крик увірвався в душу золотим лезом. яснии.
- Зупинись! Не час тобі ще на Луки Сва- - Ми ще зустрінемось, ластівко, життя
рожі! точиться колом. Колись в наступному житті,
Перед внутрішнім зором дівчини повс- але обов’язково зустрінемось.
тав у золотому сяиві волхв Радомир. Посмі- Маия стрепенулась і випросталась. Ви-
шка иого наповнила серце силою і маиже далось? Причулось? Голос був ледь чутним і
побожним захватом учня перед вчителем. схожим на далеке відлуння. Ні, не могло
- Я ще не далеко відіишов, дівчинко моя, примаритись, не могло. Зустрінемось, ко-
весь цеи час слідкував за тобою. Не треба лись…
поки так героиськи гинути, вистачить і мене Сотник з’явився перед дівчиною і від-
одного. Ти ще тіло, а я вже дух безтілеснии і дав честь першим.
сила Перуна зі мною. Предки плечима силь- - Пілот, де ваш вантаж?
ними, всім полком Перуновим стоять за мо- - В бункері, в безпеці, пане сотнику.
єю силою. Доверши почату мною справу. А я - Швидко в медвідділ її, до лікаря, — ро-
56
зпорядився він, і крутнувся на каблуках до
інших. — Всім в бункер, негаино! ***
Загупали підошви, завили двигуни, за-
вертілось. - А от, пам’ятаю, був випадок, — вів своє
Славута ошаліло кліпав в кріслі, руки Славко — характерники вчили новобранців
иого нервово тремтіли, в голові не вклада- критись перед ворогом. Вчили зникати з по-
лись всі події. Він якось намагався зрозуміти ля зору, розчинятись у повітрі — переносити
що тут щоино сталось, але ніяк не міг второ- себе миттю в інше місце. То одного невдаху
пати. Марко від’єднався від гнізда комплексу не могли знаити два дні.
і відхилився на спинку крісла, козацька чуп- Марко застогнав і закотив очі. Знову
рина прилипла до спітнілого чола. Все різко баики Славути, знову нудно.
завершилось, та в голові ще ледь паморочи- - Ну, і? Знаишли таки?
лось, як після проведеного спарингу. Він гля- - Ага, знаишли. Так він в тренувальному
нув в бік наплічника з вантажем пілота. Що ж залі і опинився, на тому ж місці… Уявляєш він
там таке? не в просторі перенісся а в часі! Відуни иого
Славута відчинив бункер. По вузьких відразу ж забрали. Кажуть такі унікуми раз
переходах посипались горохом швидкі кроки на мільион трапляються. Забрали в розвідку
козаків. Марко підвівся і обсмикнув форму. на особливии вишкіл.
Сотник маиже вбіг в пультову, очі иого засти- - Ясно. А як же, інакше ніяк.
гли на наплічнику. Марко виструнчився і від- Помовчали. Марко сьорбнув гарячии чаи
дав честь. Сотник невиразно відмахнувся на з дикої м’яти і дев’ятисила, потягнувся. Дов-
це і пропустив повз себе технічних спеціаліс- шии час було спокіино. Боиові дії припини-
тів в помаранчево-чорних захисних скафанд- лись. Фронти затихли. Хлопців з флангового
рах. Ті обережно, ставши навколішки стали оборонного бункера ще не знімали, але то
оглядати вантаж, обережно водячи над ним було справою часу. Скоро чекало на них нове
якимись хитрими приборами. Потім в цілко- невіиськове життя. У званні козаків підвищи-
витіи тиші джмелиним звуком розстібнулась ли, Маркові пообіцяли змінити протез на ви-
блискавка замка. Віинуло холодом, блиснуло сококласнии імплантат, що и від справжньої
чорно-фіолетовим і зеленим. Техніки схваль- руки не відрізнити. Назначення на нове міс-
но кивнули і зачинили замок. Марко відмітив це, туди де потрібні руки для відбудови нор-
про себе, що відчуття від побаченого було мального життя, мало приити з дня на день.
моторошним, щось чуже осяяло кімнату тем- Хлопці були готові до цього. Готові до циві-
ним променем, крізь щілину блискавки вида- льного життя. Життя нового, життя в новому
лось ніби щось ворухнулось. В кімнату при- мирному світі.
несли керапластовии контеинер. Ввіишла на - Цікаво, що було в тому заплічнику? Діи-
ватних ногах Маия в супроводі лікаря відуна. сно блок пара-телепатичного керування ро-
Вона хотіла до останнього пересвідчитись у єм?
повному виконанні свого завдання і різко ві- - Не знаю, Славко, може и так, я чув що
дмовилась залишитись у медичному відділі. то був ще и бакен-маяк, якии би мав викли-
Марко стрепенувся при виді характерниці, та кати на підмогу армаду, в разі поразки, чи в
вона, здалось, не помітила иого погляду. Кри- разі перемоги викликати рої колоністів. Ми ж
шка контеинера зачинилась, зачинились зам- вже знаємо, що Чорні це лише напівавтома-
ки, загорілись зелені індикатори статусу ван- тична армія. Одна з багатьох, що запрограмо-
тажу. Маия зітхнула, глянула на Марка, пос- вані розлітатись по всесвіту і завоиовувати
міхнулась і дозволила собі зімліти. Без заивої придатні для за мешкання території. Невідо-
метушні винесли характерницю. Техніки ви- мо чи цивілізація яка створила Чорних ще
несли контеинер. Сотник з щасливою посмі- існує, і чи в разі поразки Землі сюди б приле-
шкою глянув на Марка і Славуту тіли колоністи? Є ще багато питань без від-
- Молодці хлопці! З сприяння акції повіді. Багато ще роботи для наших вчених і
«Сончнии сокіл» будете винагородженні! відунів. Одне знаю точно, тепер ми стали си-
Козаки виструнчились і одноголосно ви- льніші, тепер ми будемо готовими до нових
гукнули: «Служу Русі!» можливих сюрпризів. Легко з нами не буде
57
жодніи ворожіи силі. Не забуваи скільки тро- - Кажу тобі це ВОНА.
феиних технологіи тепер досліджуються і бу- - А ну відіиди, провидець нещаснии.
дуть використані. - А що мені за це буде, як пущу до термі-
- Що я чую? Нотки оптимізму у завжди налу?
буркотливого Марка? - Ну не отримаєш від мене по шиї, а інак-
- Не прискіпуися. ше… — Марко багатозначно блиснув проте-
Славута на мить відволікся і хотів щось зом.
було сказати, але завмер. - Добрии же ти товариш, я иому добру
- Тут пошта приишла… звістку, а він… — Удавано сериозно відповів
- І що з того? Славута, та все ж відіишов від терміналу, пус-
- Тобі лист. тив напарника.
- Знову якась розсилка чи реклама? Марко вмостився в кріслі і відкрив пові-
- Ні, на цеи раз не реклама. домлення. Славута не мав звички читати че-
Марко насторожився і розвернувся в крі- рез плече, але виходячи з кімнати глянув на
слі. Славута театрально скинув брови і не Марка. Посмішка, яка засяяла на иого обличчі
менш театрально зробив дуже багатознач- була промовистіша за будь які слова. Славута
нии вираз обличчя, від чого стало нестерпно и собі посміхнувся. На серці стало світліше.
смішно.
- Це ВОНА!
- Славко, перестань.
58
Темник Світлан
Тої ночі раннього літа гриміли танцювала сіра пелена дощу.
громовиці. Дощ, побратавшись з Махнув руками крилато:
вітриськом, холодними ручищами чіп- - Стіи! Зупинися! На пустелі без-
кими обривали грона горобинові краї иди, на камені безживні сип свіи гнів!
нестиглі. Поспіхом лихоманним нищи- Злива не відступала. Зупинилась послу-
ли врожаи, залишали птиць зимувати хати иого, а відтак розгулялась з іще більшою
зимоньку без їжі. Світланові не спа- силою.
лось. Згадував:…матір у квітчастіи хус- Очі Світлана налились чорнотою, очі
тині, котра, наповнивши гле- неба – кровавицею.
чики теплим молоком, збира- Сріблястою стрілою
ється вранці до храму…батька, з глибин клекотли-
Галина Максимів
котрии леліє непокірне вого неба летіла на

коріння дички, вкладаю- Світлана гостра,
чи иого в щоино викопану наче голка, стріла
ямку…сестру Златославу, блискавиці.
котра посапує в ясеновіи - Куди
колисці, приспавши сон… ти??? – засміявся
брата Богодара, він моторошно, а
котрии підга- відтак як набли-
няє ліщиновим зилась вона до
прутом ко- иого руки,
рову, чоти- вхопив її
рьох овець, міцно та
козу, и веде уткнув
зазумбела- поруч
ного коня. себе,
В брата чуб наче ножа легко-
білявии непо- го, що ним четвертував
кірнии. А кінь карии і очі в нього карі… овець.
Де ви, що з вами? Горобинова ніч відступила. Вигу-
Вони приходять у сни не лише го- лькнула бокаста лиса голова місяця.
робиновими ночами. Світлан повернувся до хатини. З
Обличчя Світлана тепліє од крапель, які одягу лилась вода. Сорочка намокла,
тчуть собі солоні доріженьки з иого очеи. Буи- прилипла до тіла и невтомно парува-
нии русявии чуб студять холодні крапелись- ла. Він насилу зняв її и побачив, що на
ка: то ветхии солом’янии дах убогої пастушої правому передпліччі палає червона
хатини намок. Рішуче мовив: смужечка. З неї сочилася крапелинами
- Годі! Ім холодно. Холодно! кров.
По хвилі відкрив навстіж двері и ступив «Нічого, заживе» – подумав, махнув баи-
у неспокіинии нічнии морок. Всюди дуже рукою. У соломі неспокіино зашелестіли
59
миші. Він заплющив очі. І побачив… віисько мужніх меншої берези, а вона несподівано зоикнула,
воиовників – за крок од ворога. Попереду ворожого зашелестіла рідкуватим листячком до подру-
стану – на коні чорнобородии паша. Змахнув прави- женьок своїх. «Не прощаися, живи!» – обіиняв
цею – сколихнулось віисько по тіи стороні. Летіли кулі, її стан ніжно.
косили вояків чубатих, як травицю в сінокіс. Світ- Десь недалеко завив вовк. Сонце вже
лан простягнув руку и зловив кулю. Вона об- помандрувало далеко за полудень. Світлан
пекла иого жалом розлюченої оси… відчув, що зголоднів. А здобич була під нога-
Потім він дивився на поле, всіяне ще не ми. Видирав з мхами м’ясисті біляки, складав
охололими тілами. Підіишов до одного воиов- довкола пниська купою, а як назбиралось ба-
ника, став перед ним на коліна. Погладив ио- гатенько, то взяв шаблюку і обчищував білі
го по шорсткіи закривавленіи щоці. Воїн роз- ніжки від бруду. Котре червиве – немилосерд-
плющив очі, прошепотів несподівано: «Не иди но вирізав, гниле – відкидав подалі в гущави-
од нас!» ну. Невдовзі запарувала юшка. Дим од вогни-
Світлан стрепенувся: «Пора!» ща теж був голодним, так і тягнувся своїм
Зодягнув ще вогкуватии одяг, поклав тумановидним єством до краєчка буркотли-
до мішкуватої торби невеликии казан, а в вої посудини.
нього – засохлу скорину житнього хліба, Світлан вирішив після ситного обіду на
трохи овечого сиру, дрібку солі, а наостанок хвилину одпочити. Прокинувся од вогкої ро-
– в’язку тютюнового листя и вирушив, нена- си и останнього променя призахідного сон-
діино зачинивши рипкі двері. ця.
Проишов попри овечии загін: Пішов шукати в лісових хащах потічок.
«Прощаваите, годувальники!» Знаишов иого швидко, хоч і затаївся зелено-
Переступив поріг ранкового туману вже бородии, тихии. Мив від юшки казан. Зеленя-
в смерекових лісах. ста трава затріпотіла, щоино Світлан зачерп-
Про те, що пастух пропав, горяни пого- нув води. В ніи заворушився чорним клубком
ворили недовго: овець не вкрав ні одної, на- в’юни. Він зачерпнув ще зо два рази. Відніс
віть сиру чи молока не взяв. Ніхто и не шукав здобич подалі від води. Коли вже рихтував
иого. Всі думали, що десь в річку забрів тої в’юнів вбивати, почув в темряві шипіння:
ночі горобинової, бо потопельників тоді по «Впіимав водяну гадину».
всьому селищі було декілька. Але ні в одному Мав в кишені трохи солі, сипонув в куб-
з них не впізнали молодого пастуха- ло. Встромив посеред нього палицю. В’юни
відлюдька… Йому зозуля лише двадцять два пискотіли, як голодні псята, дерлись уверх по
літа накувала, та мав поставу сорокарічного тіи сучкуватіи деревняці. Трохи пооддалік
чоловіка: сила и знання старили. Світлан побачив чорнии клубок, якии не ру-
Подорож була тривкою. Минав стежки, хався. Рубанув шаблею раз, другии, третіи.
якими ходили люди, а ишов ведмежими. І Вже зварив в’юнів, а гадячии хвіст ще сіпував-
вночі ишов полями. І до осель людських не ся в траві: «Ніби серце там має в хвості…» –
підходив: « Як буду з дороги звертати, то і не подумав.
діиду до стану воиовницького». Як хотів пи- На галявині світліло.
ти, смакував воду з холоднющих підземних Запросив до ситої вечері всі зорі, бо мав
жил, підживлювався малиною та ожиною. На за що їм вдячність висловлювати. Але зорі
спочинок сідав нечасто. мовчки відмовились. Лише одна, вбравши
Одного разу в листяному лісі побачив легку лляну сорочку, шиту китицями калино-
сім беріз: «Стати б вовком!» вими, прикрасивши коси польовими маками,
Здер шматочок кучерявої кори з наи- завітала до Світлана. Глянула ніжно, волош-
60
ково, а він, забувши чародіиство своє, видих- один з них думав, що то любаска иого прине-
нув захоплено: сла їх сина, в гріху зачатого, на годівлю.
- Яка ти фаина! Тому и прииняли. Тому и годували та
Засоромилась дівчина чорнокоса, засо- не проганяли.
ромивсь Світлан, що аж борода иого русява Він не говорив про свою родину. І про
стала на мить червонястою. плем’я білих хорватів, звідкіля родом. Наві-
Мовила иому: що? То – лише иого пам'ять. Мав він змалеч-
- Ну чого ти? Частуи гостю… – и заусмі- ку силу небувалу. Одного разу впіимав вов-
халася. чиська, коли тои господарював у стаді, при-
Сіла поруч. волік иого під хатину и умертвив, задушив-
Він підсунув казан поближче: ши. Наостанок видер язик, кинув сторожо-
- Ось… пригощаися… вим псам: «Іжте!»
- Нічого не запитувала иого по тіи вечері. Пси слухняно з’їли.
Говорили очима: «Мені треба вранці вирушати Світлан засміявся.
в дорогу…» «Химородник, темник!» – налякано по-
«Я знаю…» шептів сивоголовии сутулии чоловік, наи-
Поцілував її в губи – калина почервоні- старшии з пастухів и поспішно перехрестився.
ла, торкнувся її грудеи – солов’ї змовкли, … Світлан мріяв, що кулі, мов шершні надоку-
торкнувся пальчиків на ногах – зорі подиву- чливі, од побратимів відганятиме, дощу в засуху щоб
валися… А по всьому тому з кожної ялиці, з коні мали травицю соковиту, у Творця випро-
кожної глиці нічна роса неквапно струшува- шуватиме, на морськіи гладі гопака стан-
лась і падала помежи листя и трави-мурави. цює перед ворожими галерами. Відтак од-
Мурашинии бог давно вже не пам’ятав тако- ним поглядом розкує невільників-
го життєдаиного росопаду. веслувальників.
Пробудився Світлан од пташиного співу: А під ногами золотими дукатами роз-
«Чи наснилось?» сипалось листя, а руки иого оповивала сива
Побачив поруч букет волошок… Поклав павутина бабиного літа, а відтак засмакува-
иого до своєї торбини. Притрусив ще тлію- ли враз зім’яклі шипшинові ягоди.
чии попіл ялиновим гіллям зі своєї постелі. Світлан зрадів, коли підступив до холо-
Пішов далі…Кожен день і кожна ніч Світла- дних сивих хвиль Бористену.
нові були щасливими. Бо він бачив на небі Припав вухом до землі.
очі прекрасної дівчини, а на землі бачив схід Почув, як іржали коні, розлітались
сонця, не схожии на інші. уривки розмов и сміху, бряжчали шаблі… Ла-
Позаду залишив буденність. Змалечку паті сніжинки приречено топились в холод-
жив разом з пастухами на полонинах карпат- них темних водах.
ських, а як ишли вони додому зимувати, то Світлан здригнувся, відчув, що змерз в
лишався сам на полонинах. Заготовляв дров, своєму легкому вбранні: «Вперед! До Вели-
утеплював ветхі стіни загатою з млак, мав за кого дуба и теплого коша вже недалеко…»
пастушу роботу сир и сухарі, відтак зимував Пішов по водяніи гладіні, як по знаио-
безпечно. Пастухи не дружили з ним надто, міи дорозі, не змочивши благеньких чобіт.
щирих розмов не вели. Світлан небагатослів- Завтра був рік Божии одна тисяча семисот
нии був відтоді, як знаишли иого в благім шостии од Різдва Христового.
сповитку пастухи на порозі зимівки. А що
грішили вони з жінками з околиць, то не
61
Як молодий лоцман чортову

сімейку переміг
У давні часи на березі Славути- сажнів зо двісті 1, з великою кількіс-
Дніпра, якраз напроти Кодацького тю каменів, бочок, валунів та стрім-
порогу, село стояло. Мешкали у тому ких перекатів. Як підхопить корабель
селі лоцмани, що через небезпечні чи пліт течія, то про швартування го-
дніпрові пороги кораблі та плоти пе- ді и мріяти і тільки лоцман знає, куди
реводили. Чи не наидосвідченішим спрямувати рух свого корабля.
серед місцевих лоцманів був старии Довелося Михаилові все, що ді-
Охрим. Жив дідусь у маленькіи хати- дусь розповідав, пригадати, всі вмін-
нці разом із єдиним онуком Михаи- ня свої застосувати. Повів він човни-
Еліна Заржицька
лом, якого старии лоцман змалку ка вузькою водяною стежкою поміж

своєї справи на- вчав. чор- ним, загрозливим ка-
Хлопець мінням. Стрибає човник
вправно веслував з хвилі на хвилю, от-от
і ходив під віт- перекинеться.
рилом. Дідусь Аж бачить хлоп-
розповів чина: ліворуч
иому, як острів, на ост-
кожен поріг рові – величезна
називається, темна башта черво-
чим небезпеч- ним полум’ям горить
нии і як ту небе- -міниться. Що ж
зпеку оминути то? Думав-
можна, але сам, гадав Ми-
без діда, переп- хаило,
ливати ті пороги ніяк не
хлопець не наважува- згадає, чи
вся. розповідав
Якось занедужав дідусь про таке диво. Вирі-
дід. Покликав онука і каже: шив до острова пристати. Незчувся,
– Здолали мене бісові болячки. Поїдь як підхопила човник хвиля і потягла
на тои бік Дніпра, привези криву Мотрю. до берега. Юнак і радии. Причалив,
Кажуть, краще за неї ніхто лікувати не вміє. човника до каменя прив’язав, і пішов
Онук одразу весла схопив, човник на до башти.
воду спустив та и поплив. Тільки від берега – Чує, двоє говорять: першии жа-
як знялася страшенна буря. Підхопив вітер лісно, а другии иому басом поважним
човника і гонить до порогів. Михаило відзивається. Пішов було до них, та и
пристати до берега намагається, на одразу за скелю сховався, бо ледь-
весла налягає – та де там. Несе иого ледь до чортів 2 не потрапив. Іи Богу!
човник прямісінько на валуни, туди, Бачить: сидять на мармуровіи лаві
де поміж гострими кам’яними іклами два чорти. Один миршавии такии,
дід Славута кипить, сичить білою пі- худии, засмучении, а другии – глад-
ною, холодні краплі розбризкує. кии і поважнии. Ну, Михась вуха на-
А першии – Кодацькии поріг, що шорошив, слухає.
поблизу від села Каидаки, довгии, Малии за роги хапається, рід-
62
кою гривкою трясе, скавчить: Несе вода човник, а Михаило весла
– Захворів синок иого низької темності, склав, за щоглу вчепився, дивиться навкруги.
кольками страждає. Він, злиденнии, хотів ди- Він-бо хлопець меткии, зрозумів, що це не
тя нехрещене проковтнути, а иому, бач, козак проста буря, а чортячі витівки.
у пащу скочив та ще и із хрестом за пазухою. А треба тобі, любии друже, знати, що на
Застряв, клятии козачина, – і ні туди, ні сюди. Дніпрі, саме в Лоханському порозі, посереди-
От дізнається иого темна милість, що я, вихо- ні русла були розташовані три невеликі ост-
ватель незграбнии, за спадкоємцем недоди- рови, а між ними два проходи. Один – глибо-
вився, відправить мене у заслання на Січ За- ченькии, лоцмани Лоханню прозвали; від
порозьку. А там же ті братчики 3 – тьху, яке нього і весь поріг стали називати Лохансь-
слово мерзенне! – наді мною знущатимуться. ким. І був у ті часи на одному з трьох остро-
Йои-иои, бідолаичик я зі щербатою долею! вів, на якому – не скажу, бо и сам достеменно
– Любиш ти, Миршавцю, бідкатися, – не- не знаю, наиголовнішии чорт Вернивод.
вдоволено відповідає гладкии чорт. – Дурних Доповіли иому налякані чорти, що Ми-
шукаєш, щоб допомогли тобі за так. хась ліки, для чортового сина виготовлені,
Худии заялозив по лавці, наче на розпе- відібрав і відтепер злиденніи дитині сто ро-
чену сковороду впав, почав приятеля вмовля- ків страждати доведеться. Розлютився Вер-
ти: нивод не на жарт, вирішив Михаила покара-
– Чому ж за так? Та я тобі за ліки, що ти ти.
їх у кривої Мотрі поцупив, чим завгодно га- Пристав човник до берега. Дивиться
разд віддячити. Якщо те правда, що вони від хлопчина, а на острові дві темні башти сто-
усього зцілюють, хочеш, то забираи хоч би и ять, червоним полум’ям горять-міняться, і
міи чудовии кожушок з риб’ячого хутра. Або виходить иому назустріч сам головнии чорт –
іржаву коцюбу. Навіть дві! То як, Гладунцю, Вернивод. Страшеннии, огроменнии, нахнюп-
уділиш мені тих ліків? Як почув Михась про лении, з оттакенними зубами, ратиці в нього
ліки, що від усіх хвороб лікують, зрадів. "О, – гострі, вуса, наче в кота, а на потилиці довге
шурупає, – цього мені і треба! Дід одразу б пасмо стирчить. Крутнув хвостом, миттю ме-
одужав". нші чорти з’явилися і Михася схопили.
А тимчасом гладкии каже. – Гр-ру, – гарчить Вернивод, – спіимався,
– Йди собі, мені подумати треба, якии злодію, щоб тебе трясло и не переставало! За
викуп з тебе за скляночку з ліками взяти. те, що ліки, для мого синочка призначені,
– Та мене вже нема, нема! – підстрибнув вкрав, я тобі помщуся. Один раз тобі потала-
миршавии і втік. нило, але тепер на порятунок не сподіваися.
Замислився гладкии чорт, сидить, хвос- Залишишся моїм рабом до скону-віку.
том крутить. А Михаило – не будь дурнем – Повели парубка у башту, чорт влігся на
взяв каменюку нічогеньку, підкрався та и тапчан і наказує.
стуконув чорта по голові. Тои звалився та очі – Я спатиму, а ти мені пасмо розчісуи.
від жаху заплющив, а юнак забрав у нього Тільки обережно, бо інакше я тебе... фр-р... фр-
скляночку з ліками – і до човника. рр...
Взявся за весла, наліг... Таки правду ка- Заснув Вернивод. Почав Михась пасмо
жуть: "Бог не без милості, козак не без долі". розглядати. Дивиться: у чорному волоссі три
Виплив Михаило – и до діда. Віддав скляноч- волосини сяють: жовта, блакитна и зелена.
ку, про все розповів. Старии Охрім довго не Михась, не будь дурнем, – раз! – і вирвав у Ве-
думав, випив ліки, і мить тієї ж миті одужав. рнивода ті волоски.
Живуть далі: дід через пороги кораблі та Підскочив чортяка, хвостом крутить,
плоти переводить, а онук иому допомагає. От, тільки марно. Безсилим став, Упав чорт на-
просить дід Михася на обід юшку зварити. вколішки, благає Михася, щоб відпустив иого,
Тои човник на воду спустив і поїхав. Тільки а навзаєм обіцяє забратися з порогів назавше.
від берега – як знялася страшенна буря. Під- – Дивись, чортяко, – загрожує парубок. –
хопив вітер човника і гонить до порогів, не Як дізнаюся, що ти бодаи один човен або пліт
дає до берега пристати. І занесла юнака буря потопив, повернуся, і тебе не помилую!
через Кодацькии та Сурськии пороги аж до Сказав – і до човника. Повертається до-
Лоханського. дому, а дід Охрім вже тужить. Не сподівався
63
старии онука живим побачити. Розповів ио- хвіст, мого синка хворим залишив; чоловіка
му Михаило про Вернивода, а дід як по лобу спотворив, сили чарівної позбавив, і тепер
себе лясне! Згадав, що иому колись дід роз- ми посміховищем для усього чортячого роду
казував, начебто ростуть на голові у голов- стали! За це тобі віддячу так, що і шкура на
ного чорта три волосини, які иому владу да- тобі закипить! Та я ж з тебе товчеників на-
ють: жовта – над сонцем, блакитна – над во- роблю, та я тобі...
дою, а зелена – над землею. Як побажає не- І пішла язиком чесати, як тільки баби
чистии зробити людям велику капость, то вміють. Дивиться юнак, що на пальці в тої
за жовту смикне і одразу сонце хмари закри- чортиці сяє каблучка, діамантами прикра-
ють. Смикне зелену – усі посіви нанівець шена, і чортиця все тієї каблучки торкаєть-
знищить, смикне блакитну – розлютиться ся, наче перевіряє: чи на місці вона.
Дніпро-Славута, хвилі до небес здіиме, поч- Зметикував парубок, що непроста то
не топити людеи і човни, змивати прибере- каблучка! Спостеріг момент, коли чортиця
жні села. А вже як смикне усі три – настане пильність втратила: лається, наче пісню спі-
світу кінець... ває. Тои підскочив він до нечистої і каблуч-
Помізкували вони вдвох і вирішили за- ку з пальця зірвав. Чортиха зблідла, затряс-
шити ті волосини у Михасеву ладанку. За- лася и іншої пісні заспівала.
шили и радіють, бо не зможе відтепер чор- – Любии Михасику, – воркотить, – ти
тяка народне життя поганити. такии офітнии 4, такии неабиякии... Повер-
Живуть далі: дід Охрім через пороги ни мені каблучечку, а я тобі за це усі скарби,
кораблі та плоти переводить, а онук Михаи- що на берегах Дніпра сховані, віддам.
ло иому допомагає. Якось сидять у хаті, чу- Довго вона ще просила-вмовляла пару-
ють: "Рятуите, люди добрі!" Вибігли з хати, бка, щоб каблучку повернув, та він шитися у
аж дивляться, серед ріки дівчина потопає. дурні не збирався. Примусив чортицю при-
Б’ється, сердешна, наче пташечка скиглить. сягнути, що піде вона разом із своєю сім’єю
Ускочив Михась у човник і тільки від за дев’ять глибин, туди, куди півнячии голос
берега відплив, як знялася страшенна буря. не доходить. Вона туди-сюди, а робити нічо-
Погнав вітер човника до порогів, і занесла го – присягнула.
юнака буря через вісім порогів аж до остан- Віддав їи юнак каблучку, а сам до діда
нього, дев’ятого – Вільного. Його старі лоц- поквапився. І зажили вони заможно та щас-
мани ще Вовчком називають, адже є на тому ливо: дід Охрім через пороги кораблі та пло-
порозі наинебезпечніше місце – вузькии ти переводить, а Михась иому допомагає. З
прохід Вовче горло, промитии водою між часом досвідченим лоцманом став, синів
двома скелястими островами, які лежать своїх навчати почав.
маиже посередині річки. Чорти відтоді пороги покинули, і духу
Потрапив човник у течію. Підхопила їхнього не стало. Тому кораблів на порогах
иого течія, круто обернулася вліво, спрямо- битися стало менше, хіба кому не потала-
вуючись у Вовче горло. Дивиться парубок: нить, або лоцман з кермом не впорається...
на одному з островів – Крячиному, стоїть А три волосини – жовту, блакитну та
палац із трьома темними баштами, і башти зелену, у ладанку зашиті, Михась сину своє-
ті червоним полум’ям горять-міняться. му передав, тои – своєму. Так воно і тяглося,
Виишла з палацу та дівчина, що у річці поки не загубив якиись необережнии наща-
тонула, посміхнулася Михаилові привітно. док тієї ладанки. Де вона тепер, Бог зна.
Махнула рукою – і попрямував човник пря- Тільки зрозуміло, що вони ще в добрих ру-
місінько до острова. Кинувся юнак до дівчи- ках, бо народ наш був, є і вовіки на Украині
ни, біжить, біжить, а наблизитися не може, рідніи житиме.
наче стіна між ними. Вдарився Михась в ту
стіну щосили, стіна луснула, впав він до ніг Ось так, любии друже, буває. Чи то пра-
красуні, а вона зареготала зловтішно і на вда, чи брехня, не знаю, тільки саме так на-
чортиху перекинулася. род бає 5.
– Що, – вискалюється, – не сподівався?
Ти, сквернавець, щоб тобі віку, як у кози
64
1. Довжина Кодацького порогу – 186 сажнів. Сажень – давньоруська одиниця вимірювання відстані. У
XVII ст. основною мірою був трьохаршиннии сажень, що дорівнював 2,16 метри.
2. ...сидять на мармуровіи лаві два чорти – етнограф Дмитро Яворницькии писав, що лоцмани бояли-
ся не самих порогів, а чортів, які в них сиділи.
3. Братчики – так себе називали козаки, бо всі були членами православних церковних братств. Під
братствами розумілися суспільства, що складалися з православних осіб різного звання і стану, для служіння
потребам і користі православної церкви, для протидії зазіханням на її права з боку іновірців і розкольників,
для розповсюдження та затвердження духовної просвіти.
4. Офітнии – хорошии.
5. Бає – говорить.
65
Ліс
- І як ми так заблукали? - розмір- - А ще на відміну від тварин, люди
ковував Іван уголос. повільно бігають, слабкі і не можуть
Назбиравши трохи хмизу і гілляч- впитись зубами в шию, так як вміють
чя він покрокував назад до Богдана. вони. Треба бути уважним. Наскільки я
Сутеніло. Богдан похрапував під дере- знаю, перед тим, як нападати, вони
вом і нічого не чув. Після того, як перші идуть на розвідку. От так як ми на
язики вогню огорнули сухі гілки, моло- турків полюємо. Спочатку слідкуємо за
дому козаку стало легше на серці. Во- ними, запам’ятовуємо слабкі місця,
Олександр Дмитровський
гонь зігріває і заспокоює. Але полег- вивчаємо їх, а вже аж потім за-
шення було недовгим. В далеких лісо- ряджаємо рушниці.
вих нетрях луною про- - Може це зовсім і не вовки?
котився дике звіря- - Ага. Потішаи себе. Легше стане, –
че виття. Схоже сказав бувалии козак.
на вовків. Ніхто Іван сів біля вогню і
не гарантував почав розтирати руки. Від-
того, що їх чутно похолодало. Обидва
тут нема. прислуховувались до ко-
Іван заря- жного шереху. Ім зда-
див свого валось, що хтось-
пістоля та таки є поруч.
поклав В далині лісу зно-
поруч з ву почулося виття. Нічка
собою. Во- видалась для обох дуже
вки полю- напруженою. Спали по черзі.
ють зграя- Вже коли сонце
ми. Як діяти прокинулося за обрієм,
проти зграї рушили далі. Перед
голодних вов- козаками розки-
ків? Зненацька нувся
заговорив Богдан, великии
якии встиг багато та густии карпатсь-
чого побачити у світі кии ліс. Ліс, якии вночі їх так
Божому. Вже декілька годин сильно налякав.
він не промовляв ані слова. - Ми тут відкриті,
- Вовки, – тихо сказав соннии і змуче- як на долоні. Нас можуть
нии чоловік, якии також зарядив свою зброю. роздерти, ми и не зчуємось. У
- Що ти знаєш про вовків? Не секрет, що ми ціи гущавині навіть сонця нема! Його
обидва підозрюємо, хто видає ці “співи” тут взагалі не видно! – з розпачем ка-
вглибині лісу. Те, що це не пси у мене и зав Богдан.
сумніву нема. Коли прииде час, а він - Тоді просто будемо ити прямо.
може и не настане, використаєш пісто- Кудись виидемо. Назад же не поверне-
ля або шаблю. Не хочу померти в зубах мося…
сіроманців. Або перетворитись на вов- - Спробуємо триматися певного
кулаку. напрямку. Зарубки зробимо. По моху
- Які ще вовкулаки? – перехре- на деревах можна орієнтуватися. Буде-
стився Іван - Ми так не помремо. Якось мо ити за цим напрямом, а згодом і
виберемося. Люди, на відміну від тва- виидемо з лісу. Я так думаю…
рин, мають розум. Козаки заглиблювалися в нетрі.
66
Ліс був дуже густим, дерева примарами спле- своїми розмірами. Це були тварини, як міні-
лися над їхніми головами. Відчуття самотнос- мум, вдвічі більші за тих, що жили в Україні.
ті і страху постіино нагадувало про себе. Богдан жестом руки показав Івану зали-
Проишовши пів дня по лісовіи хащі, Богдан шатись де стоїть і не робити різких рухів. Але
зауважив цікаву річ. Крім їхніх кроків, більше тои і так не міг поворухнутися. Рука ледь
ніяких звуків чутно не було, гробова тиша. Ні тримала пістоля.. Ліс, темрява, вовки завбіль-
птахів, ні звірів… Хоча вони тут точно були, в шки із конеи. І їхні очі… в них було щось та-
цьому він не сумнівалися. Однак, тиша наво- ке… людське. Подивишся в них і стає моторо-
дила якиись невідомии жах. Обидва намага- шно. Немов людина це, а не вовк. Один з них
лися не говорити, а якщо і говорити, то дуже підіишов і обнюхав торбу Івана, інші оточили
тихо. Богдана з різних боків. Позаду Івана четверо
Ось і поглинули нас безмовні та небез- вовків тримали тил. Він поклав палець на
печні хащі примарного лісу. Хотілось би, щоб спусковии гачок. Все могло відбутись дуже
ми не потривожили цеи спокіи, – ледь чутно швидко. В такіи ситуації шансів на порятунок
вимовив Богдан. не було. Від вовків погано тхнуло. Це був за-
Деколи вони натрапляли на такі непро- пах диких, хижих та безжалісних тварин.
лазні нетрі, що просто змінювали напрям і Один із них дивився Богдану в самісінькі очі.
ишли в іншии бік. Час ишов, а ліс все більше і Немов роздумував, якими ж слабкими та не-
більше їх засмоктував. Промені сонця факти- щасними були люди перед їхньою величчю.
чно не потрапляли через густі гілки дерев. У вухах стукотіло серцебиття.
Зрозуміти, що надворі день, можна було ли- В голові паморочилось від самого спо-
ше підіинявши голову до неба. Ближче до ве- глядання на їхні великі розміри і пащі з гост-
чора, вони натрапили на тоненькии лісовии рими, як шаблі зубами.
струмочок, та напились досхочу води. Богдан Вовки чують страх. Вони завжди иого
набрав її в дорогу, і вони мовчки попрямува- відчувають. І зараз вони почули иого в люд-
ли все далі і далі. Сутінки дуже швидко на- ських серцях. Наибільшии з вовків ощирив
крили ліс. Козаки тільки и встигли, що розве- ікла і загарчав. Потім, повільно почав відсту-
сти багаття. Вигляд в них був хоч куди. Бруд- пати у гущу лісу, у темряву. Лише їхні великі
ні, подряпані та дуже зморені. Вони вже не та жовті людські очі ще якиись час світилися
вірили, що колись виидуть з цієї пітьми. із темряви, а потім зникли і вони.
Поновилось виття. - Чого вони хочуть? – ледь вимовив Іван,
Очі вилазили з орбіт від страху! Воно у якого піт виступив на лобі від страху і
було ближче. Чоловіки розуміли, що в лісі, напруги.
вони не самі. Хтось за ними постіино стежив. - А ти не зрозумів? Вони розвідку зроби-
Як і сказав Богдан - це були вовки. ли. Бавляться так… по-своєму… по-вовчому.
- Іх багато і вовки полюють всією згра- Завтра вони повернуться. Дають нам мож-
єю. Розумієш? – дивився на Івана Богдан. ливість підготуватись до бою.
- Атож. З ними не домовишся… - До бою із ними? Хаи краще зразу нас
- З ними взагалі нічого не вдієш. Це дуже роздеруть. Я навіть думати про це не хочу. Ці
швидкі та розумні тварини. ікла, пазурі… Спаси нас Божа Мати – перехре-
Знову безсонна ніч. Першу половину но- стився козак.
чі Іван був на варті, а Богдан робив вигляд, - Якщо хочеш жити, то треба щось роби-
що спав. Думка, що за ними полюють – не по- ти. Іх восьмеро, але може бути и більше. Тре-
лишала иого. Він знав, що тварини близько ба перехитрити їх. Все ж таки ми люди, а не
та вирішив не лякати цим молодого парубка. тварини. Зробимо засідку і приимемо біи, -
Краще вже зустрітися з ними зненацька, аніж спокіино довів свою думку Богдан.
постіино очікувати в страху. - Ви так спокіино говорите, ніби до нас
Іван побачив одного… потім іншого… прииде зграя псів, а не величезних вовків. І
Богдан вже тримав на прицілі наиближчого взагалі чи приидуть вони…
до себе. Вовків було восьмеро. В абсолютніи - Повір мені, вони повернуться. Вони по-
лісовіи темряві їхні очі палали незбагненно вернуться за нами. Полювання на нас ведеть-
гарним яскраво-жовтим кольором. Однак це ся вже довго. – сказав Богдан і закурив люль-
були непрості вовки. Вони відрізнялися за ку.
67
Вранці вони загасили залишки вогню. бути сліпими, немов кроти.
- Можемо провести засідку на цьому ж Коли вони розвели полум’я у різних
місці, а можемо пошукати краще. Тим не мен- місцях, то навіть не зчулись як швидко добіг
ше, я пропоную не гаяти час – мовив Богдан. кінця день.
- Тоді даваите проидемо ще трохи, а там Богдан сів на землю відпочити та поку-
побачимо. рити люльку.
Богдан перекинув торбу через плече і Іван заліз на дерево. Вмостившись на
вони попрямували далі. Ліс був мішаного ти- зручну позицію, він одразу ж почав оглядати
пу. Траплялися сосни та ялинки, клени, буки, горизонт. Розрізнити сірих вовків буде непро-
а також невідомі козакам дерева. сто серед всієї цієї лісової гущі. Він мав три
- Коли повернемось додому, що будемо пістоля та рушницю. У Богдана лише пістоль
робити? – запитав Іван після довгої паузи. та шабля.
- Якщо нам це вдасться, я тижнями свят- Почулося виття, яке наближалось все
куватиму своє повернення на Хортицю. Спо- ближче і ближче. Вовки прямували до них.
чатку буду пити, потім знову пити, і знову, і Богдан підозрював, що вони зараз на дуже
знову, і знову…, щоб забути все це і ніколи не близькіи відстані. Раптом козак закричав:
згадувати. - Вовки!!! І тут же вистрілив в сторону
Час минав. Обидва заглиблювались в ліс. лісу.
Нарешті, Богдан зупинився і став. Він Точнии постріл Богдана звалив дужого
знаишов непогане місце. Відкрите, з можливі- вовка додолу. Іван, тим часом, вистрілив ще
стю оборонятись. Іван одразу ж це зрозумів. по двох, які в стрибку намагались вбити Бог-
- Ти будеш на дереві прикривати мене. дана. Іхні тіла впали біля нього вже мертвими
Добре цілься і знімаи своїми пострілами їхні та з розтрощеними головами. Богдан миттєво
голови. перезарядив пістоль. Ще два вовки впали ме-
- А ви де будете? ртвими від пострілів Івана. Злісне гарчання
- Я буду приманкою і візьму на себе все та палаючі очі зводили з розуму і наганяли
основне. жах. Один із вовків встиг підкрастися до Бог-
- Це самовбивство. Можемо разом сидіти дана і вхопити иого за гомілку. Біль від гост-
на деревах і стріляти по них. рих вовчих зубів пронизав усю ногу. Дужии
- Багато ми так не вб’ємо. Ти ж розумієш, вовк жбурнув Богданом у дерево і тои відчув
що вони не дурні істоти. Вони втечуть, коли важкии удар у ребра. Однак, пістоль все ще
побачать, що ми на деревах засіли. Бац! І нема був намертво затиснутии у руці. Іван відстрі-
їх. А ми, як ті дурні сидітимемо і чекатимемо лював тих, що прибували з лісу і навіть не по-
невідомо на що. Вовки заморять нас голодом, бачив, що саме відбувається з иого побрати-
або зроблять вигляд, що втекли, – сказав Бог- мом. А Богдан, в цеи час, ледь розплющивши
дан. очі, тільки и встиг поцілити вовку в голову.
Іван нічого не відповів. Минув час спере- Це був саме тои сіроманець, якии поранив ио-
чатися. В иого серці творилось Бог зна що. Ві- му ногу. Мертвии вовк повалився додолу.
дчаи, страх, розчарування, тривога та сум. Все Богдан оглянув рану. Вся гомілка була в гли-
це дряпало иого з середини і не давало спо- боких і пекучих ранах. Іван побачив иого біля
кою. дерева і все зрозумів. Пора відступати. Він
Богдан порадив розміститись на велико- здогадувався, що вовків буде набагато більше
му клені, що був у вигідному місці, маиже все- ніж їм довелося вбити. Це лише початок і часу
редині невеликої галявини. обмаль. Треба втікати щодуху. Але як можна
- Звідти краще буде бачити нових вовків. утекти з пораненим Богданом? Іван хутко
Вони атакуватимуть з різних сторін. зліз із дерева і побіг допомагати пораненому
- Що коли їх буде дуже багато? Пороху не другу.
так багато… - Тікаи сам! Нам разом кінець. Зараз буде
- Тоді втікатимемо в різні боки. Будемо знову напад. Іх набагато більше.
бігти поки не впадемо без сил. Втікаючи по - Обхопіть мене рукою за шию. Пора від-
одному – ми матимемо шанси виити з лісу. А ступати, – мовив Іван.
зараз ми розведемо декілька багать, щоб не Іван зауважив, що лице Богдана палає
68
вогнем, а очі налиті кров’ю. своїм очам.
“Він міг заразу якусь занести в рану, З Богданових пальців вилізли пазурі.
падлюка”, - подумав Іван. Зуби перетворилися на довгі ікла, а з гор-
Богдан обхопився за шию і вони поча- лянки почало вириватись вовче гарчання.
ли відступати далі в ліс. Темніло по їхнім Перед Іваном вже була не людина, а во-
слідам. Йшла глибока ніч. Вони попрямува- вкулак у розірваному одязі, з роззявленою
ли у темряву. Кожнии звук зломаної гілки, пащею, повною гострих білих зубів.
кожнии шорох змушував їх тремтіти від - Геть! – гаркнула кудлата голова.
жаху. Чоловіки зупинилися, щоб перевести Тіло, судомно здригаючись, продов-
дух. Серце в Богдана вистрибувало із грудеи. жувало змінюватись. Ноги и руки оформи-
Він зімкнув очі і щось бурмотів під носа. У лись у вигляді вовчих кінцівок, з яких стир-
Івана перехоплювало подих від тривоги. Йо- чали гострі пазурі.
го побратим виглядав немов старии дідуган. - Щоб тобі повилазило! – сказав Іван.
Ці дні відібрали у них кілька років життя. Він навів на вовкулаку пістоль, але вистре-
Іван підозрював, що вовки вже повернулися лити так і не зміг, а побіг в гущавину лісу.
на галявину, де був біи та взяли їхніи слід. Вперше в житті він відчував такии небува-
Богдан продовжував марити і говорити лии страх. Страх не тільки за власне життя.
щось незрозуміле. Іван припідняв одну з ио- Хлопець боявся, що вже ніколи не побачить
го повік і жахнувся. Очі були жовті, як у во- свого побратима.
вків, а дихання було ритмічним. Іван зробив так, як иому велів досвід-
- Як ви себе почуваєте? Чи ви мене чении товариш – біг з усіх сил. Круглии
чуєте?! – спробував докричатись до нього місяць освітлював пітьму густого лісу. Од-
Іван. нак людські сили не безмежні. Чоловік впав
Богдан лежав та горів від жару. Іван на землю і заплакав. Богдан був для нього
встиг перевести дух та перезарядити пісто- наче батько. Завжди міг порадити, підказа-
лі. Пістоль Богдана він запхав за пояс. ти, допомогти у всьому, що попросять. А те-
- Треба рушати, земляче. Я понесу вас. пер хлопець залишився сам-на-сам із лісом.
Раптом тіло Богдана почало тіпатись Його обступали морок, тиша і розпач. Обез-
від судом. Він відкрив очі і вимовив останні силении, він провалився в сон, а сонце
слова: виишло з-за обрію, щоби розпочати новии
- Тікаи не озираючись!!! день.
Очі Богдана налились жовто-гарячим
відтінком і обличчя вмить вкрилося густою
шерстю.
- Що за нечиста сила!? – Іван не вірив
69
Квантова шабля
— Коників в мене за спиною ба- кож. Тільки з такою умовою місцева
чила? — запитав Стась. влада дозволила заснувати тут пункт
— Бачила, — відповіла Софія. На інопланетної культури. З’ясування
Валія Киян, Юрій Лоцький
стіні висіли дві картини написані гуа- причини абсурдної поведінки місце-
шшю, оформлені у вишукані рами. На вих мешканців входило у завдання
обох зображении кінь з вершником, Стася. Якби там не було, вечори були
вершник тои самии, коні різні, чор- проблемою їхньої групи. Кожен зали-
нии і білии. шався сам на сам із собою в своєму
— Міи предок на них зображе- помешканні. Нудьга. Трохи виручав
нии. Він з більшовиками воював. А “В-зв'язок”, розважався в ньому хто як
шаблю між портретами бачила? міг, Стась спілкувався з
Тільки тепер Софія звернула на друзями. Часто роз-
неї увагу. Відповіла ствердно. мовляв із Софією,
— То иого шабля? — запита- можливо тому,
ла. що вона була з
— Міг такою воювати, — Краю, Стась сам
Стась задумався. — Графіка мені в звідти приїхав.
спадок дісталася, а шаблю в антик- — Ти щось
варіаті придбав. знаєш про ту
Шабля була ста- шаблю? — за-
ра, значно питала Софія.
старша від Нічого Стась не
графіки, знав.
це було — Можна на
помітно “тесті Старика” пере-
и не вірити. Не пробував?
озброє- — сказала Софія. Не-
ним відомо, брала в неї
оком. Стась гору цікавість жіно-
хотів показати Софії ча, чи професіина,
деталі орнаме- нту на піх- працювала опера-
вах. Говорили че- рез “В- тором, зчитувала
зв'язок”, якість зображення була пам'ять з предме-
погана, не вистачало світла, та тів “тестом Стари-
оскільки покращити освітлення не ка”. Свою роботу
було можливості, то тільки показав любила. Багато часу
рукою і зітхнув. витрачала на спілкування зі Стасем,
Залишалося ще десять днів чер- бо по-перше, він був цікавии, по-
гування, потім зможе поїхати до циві- друге, завжди ввечері був вільнии, по-
лізації в Краи з цього захолустя. третє, Софія хотіла спробувати зчиту-
Вдень тут було нормально, робота, вати “тестом Старика” через “В-
налагодження контактів з аборигена- зв'язок”. Шабля зацікавила її. На вмо-
ми, а вечором надходив смуток. В го- вляння спробувати, Стась піддався
дину “Х” всі обов'язково поверталися швидко.
до свого помешкання, не тільки або- Наступним вечором почали. Зви-
ригени, чергові земного пункту та- чаино, на величезніи відстані зчиту-
70
вати, це не те що безпосередньо, але захоп- знаряддям і пересувною лабораторією. Стася,
лююче. Сеанс вдався. Основна ментальна и як був, випхали з помешкання. Замотании в
емоціина інформація потрапляла Софії і вже кусок ковдри пішов до сусіда, позичив одяг,
вона ділилася нею зі Стасем. Метал важко відвоиовании в русалки текстиль, боиову ре-
піддавався, та на щастя в орнаменті рукоятки ліквію, забрав із собою в офіс.
та піхов збереглося багато такого, з чого лег- Руху візит русалки наробив багато.
ко читалося. Весь вечір гралися, як новою іг- Впродовж дня Стася оглядало чотири місце-
рашкою. вих лікаря різного профілю і три інженери,
Спав Стась тривожно. Кілька разів вста- всі розпитували про русалку. Відповіддю бу-
вав, пив воду, повертався в ліжко і щоразу ли незадоволені. Що в цеи час робилось в ио-
иого чекав тои самии сон. Уві сні чоловік три- го апартаментах не знав, але результат вве-
мав иого шаблю і говорив: чері иого вразив, все, що було неземного по-
— Поверни її у Країну. ходження, замінили на нове, навіть покриття
До шаблі тягнулися зелені руки. Руді чо- стін.
рти готувалися до нападу, робили першии — Мені снився дивнии сон, — розповіла
крок і Стась прокидався. Вперше на ціи пла- Софія перед запланованим другим експери-
неті у Стася був погании сон, зазвичаи через ментом зчитування. Описала того самого чо-
три години після часу “Х” і до години “А”, ко- ловіка зі сну Стася. — Тои козак просив мене
ли було можна залишити свої апартаменти, повернути твою шаблю в Країну.
спав, як убитии. Цієї ночі не спав, а мучився. — Звідки знаєш, що козак?
Вранці на иого ліжку сиділа русалка. По- — Мав такого чуба на голові, — сказала
хапцем прикрив себе ковдрою, завжди спав Софія. — Мої предки звідти, то знаю. Як ти
голим, глянув на годинник. Час “А” наближа- думаєш, він хоче, щоб повернули шаблю на
вся, маиже проспав на роботу. Русалка посмі- планету Земля, чи в конкретне місце на Зем-
халася та лізла під ковдру. Стась вчепився у лі?
текстиль, як в останніи захист і не здавався. — Мабуть в конкретне. Може в нього
В боротьбі за ковдру, не витримала остання. запитати? — сказав Стась і відчув себе іді-
Стась загорнувся у відвоиовану половину. отом. Софія сприиняла нормально, специфіка
Мовчазну супротивницю прииняв за абори- її роботи давала себе знати. При зчитуванні
генку, до цих пір бачити місцевих жінок ніко- часто занурювалася в чужу свідомість і від-
му із землян не доводилося і була підозра, що чуття.
їх немає взагалі. А тут на тобі! Ще дуже мало Коротко Стась розповів ранкову приго-
знали про мешканців цієї планети, робили ду. Розпитав про псі-контакт. Софія насторо-
перші кроки у знаиомстві. Стась мусив бути жилася. Так, псі-контакт при зчитуванні по-
делікатним, не мав права відштовхнути силюється, але до цього часу це нікому не
“жінку”. Русалка відкинула свою половину шкодило. Згадала, що в її сні ще був домовик,
ковдри, наступала, в повітрі пливла, як у воді. він хрестив всі кутки, готувався захищати її
Задзвенівши впала додолу шабля, наполови- квартиру. Посміялися зі своїх страхів, але на
ну висунувшись з піхов. На лезі блиснуло сві- про всяк випадок експеримент над шаблею
тло, русалка зникла. Годинник дзенькнув, відклали на наступнии день.
приишов час “А”. Стась довго крутився, знаходив різні за-
В двері постукали. Заишов сусід з абори- няття, боявся засинати. Русалка не була сном,
геном, стурбованим надзвичаино, тои тикав відірвала ж пів ковдри. Свою половину, суве-
носа в усі кутки, бурчав і обурювався. Місцеву нір з “поля бою”, поклав під подушку. Попра-
мову Стась розумів, але в такому емоціиному вив, підрівняв картини на стіні. Ліг у ліжко.
звучанні ловив через слово. Більшість були Вчорашніи сон повторився відразу, як
нецензурні вирази, а цензурні мали приблиз- тільки голова торкнулася подушки.
но такии зміст: “пробило захист”, “халтурник — Шабля мусить бути у Країні, — сказав
ставив”, “може тут був візитер”, “псі-контакт козак. Стась не знав цієї мови, але зміст чо-
ослабляє опір”. Місцевии представник потря- мусь був зрозумілим. Як не дивно, між ними
саючи половиною ковдри, здобиччю русалки, зав'язалася розмова і говорили вони довго.
викликав до себе когось в допомогу. Примча- Взаєморозуміння давалося важко, все таки
ло аборигенів зо п'ять, озброєні всіляким різна культура, різні цивілізації, але практи-
71
ка налагоджувати контакти з інопланетяна- як. Добре що в інших землян проблем із цим
ми виручала Стася. Географію Землі знав по- не було, тільки в нього чомусь захист проби-
гано, та Софія мала знати де була земля її ло. Перед сном розпитав Софію про “псі-
предків, тому на цьому в розмові не зупиняв- контакт”, як він виникає. “В-зв'язком” корис-
ся, вирішив уточнити деталі в неї, тим біль- тувалися всі земляни, значить причина не в
ше, що назви місцевості того часу і тепер не ньому. До “тесту Старика” не поверталися.
були однакові. Важко було розказати гостю, Софія розповідала про козака, він знову снив-
що вони зараз не на Землі, а десь на периферії ся їи.
світу, на старіи планеті, що доживала свіи вік. — Каже, що твоя шабля повинна лежати
Поговорили про русалку. там, де Мамаи її замовляв, — сказала і шабля
— Поки я тут, вона не прииде, — сказав, в цеи час дзенькнула. — Я, здається, зрозумі-
як про щось звичаине і природне. — Ти в ліж- ла де це. Там курган зі “скіфською бабою”,
ко з собою шаблю клади, нечисть такого ме- тільки зараз все може мати іншии вигляд.
талу боїться, замовлении. Русалка впливла під час розмови. Софія
Стась прокинувся від стуку в двері. Тур- ахнула. Стась зірвався із місця, вхопив шаб-
бувався сусід. Час “А” давно проишов. Колега лю, притиснув до себе. Халтура була із тим
остовпів на порозі, те, що творилося в кімнаті захистом, даремно обдирали стіни і ліпили
не піддавалося розумінню. Стась кілька разів нове покриття.
протер очі, щоби повірити в реальність поба- — Добрии вечір! — привіталася Софія.
ченого. На підлозі стояло ліжко, на ньому ле- Тепер ахнула русалка. Роздивлялися одна од-
жала шабля, не зрушені з місця висіли дві ка- ну без поспіху.
ртини, все інше лежало розкидане на стелі. — Він твіи? — запитала русалка.
— Ми не в космосі? — запитав сусід і сів — Міи, — сказала Софія.
на підлогу. Дружньо примчала вчорашня гру- — Але ти далеко, а він тут!
па аборигенів. Знову все міняли, знову чаклу- — То и що? — сказала Софія. Русалка за-
вали. Довго сперечалися між собою, нарешті мислилася.
діишли консенсусу, розповіли землянам час- — Тои з чубом також твіи? — уточнила
тину “жахливої” правди про нічних жителів русалка. Тепер задумалася Софія. З чубом був
планети. Русалками були самиці їхнього виду козак, але ж він сон, звідки та про нього знає
— “жінки”. Переживши шок від почутого, співбесідниця.
проаналізувавши і відкинувши незрозумілі — Сідаи поговоримо, — запропонувала
терміни, Стась передав своєму начальству русалці. Стась уступив місце біля камери “В-
інформацію: “На ціи планеті чоловіки видимі зв'язку”. Говорили про чоловіків, про дітеи.
і доступні нам від години “А” до години”Х”, Стась давно спав обнявши шаблю.
потім зникають. Можливо вони десь є, але — Чоловіки дуже перебільшують з на-
для нас невидимі і недоступні. Від часу “Х” до шою потребою в сексі. Ім навіть мізер, забага-
години “А” нам видимі і відчутні їхні жінки- то, — говорила русалка. Всім потомством
русалки. Ми земляни не відчуваємо зміну од- аборигенів опікувалися жінки, чоловіки діть-
ного полюсу часу на іншии і не реагуємо на ми не заималися. Хлопчики переходили в час
нього як місцеві. Нам не доступно зрозуміти, чоловіків, коли досягали статевої зрілості,
що вони відчувають. Чоловіки-аборигени на- чому так відбувалося, русалка не знала. Ні
магаються зробити нас невидимими для сво- предметами матеріальними, ні харчуванням
їх жінок, і таким чином захистити нас від них, чоловіки русалкам не допомагали, хоч мож-
чи їх від нас. Зустрічатися і контактувати або- ливість така була, багато предметів перехо-
ригени з аборигенками можуть в час “У” дять вільно з їхнього часу в час русалок. Біль-
впродовж години, якии буває раз на місяць. ше того, чоловіки навчилися ставити захист і
Контактують русалки дуже темпераментно і основна частина речеи русалкам стала недо-
бувають випадки, що необережні чоловіки ступною. Обтяжені дітьми русалки технічно
від таких контактів гинуть. Оскільки час зу- значно відстають від своєї сильної половини.
стрічі обмежении, використовують иого в ос- “В-зв'язок” у них відсутніи.
новному для сексу заради потомства.” Непомітно за розмовою спливала ніч.
Стась тепер розділяв стурбованість або- Софія пообіцяла умовити Стася, дозволяти
ригенів і сам хотів ставити захист, та не знав користуватися вночі иого апаратом “В-
72
зв'язку” русалкам. Жінки говорили, переми- шов краще, Софія навіть записала зчитане в
вали кісточки знаиомим і незнаиомим чоло- архів. Пошкодити захист від русалок не боя-
вікам, а Стасю знову снився козак. лися, иого и так вже не було.
Вони стояли на пагорбі, біля зарослого Русалка впливла, як Софія закінчила зі
мохом каменя і козак шаблею креслив під Стасем розмову. Виявилося, чекала.
ногами магічні символи. Вчив, Стась мусив їх — Козак просив принести иому шаблю,
запам'ятати і повторити, це був захист від — сказала, сівши біля камери.
жіночих принад. Козак пояснював суть руса- — Ти змогла б? — здивувалася Софія.
лок. В них точилася своя, чоловіча розмова. — Звичаино. В тои час коли я не тут, то
Стась вже не знав, рахувати иому шаблю сво- знаходжусь поза часом. Тоді можу бути де за-
єю, чи козака. вгодно. Козак мене викличе. Головне взяти
— Я її купив! — захищав Стась своє маи- шаблю. Не так це просто, вона тут і зали-
но. шиться тут. Якби можна було взяти якусь ча-
— Знаю. Якби не це, я зміг би її відібра- стку її, та енергетичнии відбиток.
ти, — сказав козак. — Ти недуже вір русал- Говорили, обмірковували проблему. Со-
кам, — попередив на останок, невідомо чому. фія прокрутила русалці запис зчитаного
Надіишла година ”А”. “тестом Старика”. Відчуте русалку вразило,
Вставав Стась із ліжка при увімкненіи це була знахідка, це було те, що треба. Більш
камері “В-зв'язку”. Заспана Софія вітала иого менш Софія домовилася з русалкою і пішла
з екрана. Добре, що заснув одягнении. Пере- спати, щоб у сні узгодити все із козаком.
лякании сусід з аборигенами увірвалися без Було враження, що козак чекав також.
попередження і зітхнули з полегшенням, ко Ще не встигла нормально заснути, а вже
дізналися, що все гаразд. Тішилися недовго, отримувала від нього інструкції. Як мала їха-
тільки до перших слів Софії, Та добила їх роз- ти, куди, де зупинитися, в якіи годині виити
повіддю про нічну розмову і пішла спати. на пагорб, тои пагорб козак через раз нази-
По активності аборигенів цеи день пе- вав могилою, та Софія вже звикла и не ляка-
реплюнув всі попередні. Земляни в темпі бі- лася. У сні умовляла себе, давала таку устано-
ганини відставали, не мали мотивації, не ро- вку, не забути почуте, коли прокинеться.
зуміли причини. Десь там в Краю відсипала- Від трави піднімався туман. Біля дерева
ся Софія, їи снився козак. Софія поставила пластикове відро з водою,
Стояли на могилі. Високии курган був на гілку кинула два квітчасті простирадла,
розорании і засіянии чимось, на вершині рос- зробила все, як козак сказав. Чекала. Здалеку
ло дерево, під деревом кілька великих каме- виднілися габаритні вогні автомобіля, на
нів, розбита “баба”. Софія з козаком проводи- якому приїхала сюди, там нудився водіи. Ні-
ли “тест Старика”. Матеріал запропоновании звідки з м'яким звуком на мокру траву опус-
партнером чинив великии спротив, емоціи- тилася русалка і відразу з туману виишов ко-
нии пласт був сильним і контрастним, мен- зак. Взяв із затиснутого кулачка амфібії при-
тальнии, складним, закрученим, і незрозумі- несені частинки.
лим. Всі ці маніпуляції мали переконати Со- — Ціле є частиною цілого, частина ціло-
фію у важливості покласти сюди шаблю Ста- го є цілим..., — речитативом говорив козак, в
ся. Прокинулася Софія переконаною, що шаб- місячному світлі ворожив над кам'яними
ля мусить бути там, без неї в країні немає га- брилами. З тремтливого сяива вималювалася
рмонії. І варто не зволікати, бо вже повільно скульптура баби, на траву лягла шабля в піх-
формувалося щось небезпечне. Щось брудне вах. З шаблі і піхов козак виклав хрест при
и зелене насувало. каменях під зітканою з променів бабою.
Непросто було переконати в цьому Ста- — Чутки ходили, що це портрет ворож-
ся, тримався тепер шаблі, як амулета. На вмо- ки. Баба-иога високого рівня, — сказав козак
вляння Софія потратила години три. Приве- про скульптуру. Намочив у відрі простирад-
ла, як вагомии аргумент, інформацію мента- ло, дав загорнутися русалці. — Тут їи занадто
льної пам'яті шаблі, знову зчитували з неї сухо, — пояснив.
“тестом Старика”. Цього разу процес прои- Козак чаклував, в мороку тремтливим
73
світлом множилися силуети. Софія мочила нии, що ночі довгі і вечори нудні! Тепер мрі-
и міняла простирадла русалці. Привиди за- яв понудьгувати.
дзвеніли музикою, козак танцював. Ввечері иому теж не дали спокою. Тіль-
— Тепер все буде добре, — сказав, і сів ки-но пробило час “Х”, завітали русалка із
біля каменів. козаком. Попросили дозволу скористатися
— Як тебе звати? — запитала Софія. “В-зв'язком”. Стась вже стомився дивувати-
— Характерник, — відповів, подивився ся. Зиркнув на шаблю.
на русалку, підморгнув. — Не зачепить вона тебе, не хвилюися,
— Де ж боротьба добра зі злом? Ще бу- — заспокоїв Стася козак. — Є, звичаино і
де? — запитала Софія, чекала більш драма- серед них різні, але в більшості в них сталии
тичної розв'язки. зв'язок із партнером. Не дивися так. Ти ба-
— Головне, щоб добро було, а боротьбу чив, в кожного аборигена стоїть свіи порт-
життя забезпечить, — засміявся козак, кив- рет на столі, а часто поряд портрет русалки.
нув русалці. — Мене з собою візьмеш? Якщо між ними лежить ніж, значить вони
Русалка кокетливо опустила очі и по- пара. Заздалегідь до часу “У”, сталі пари до-
махала хвостом. мовляються, як краще иого провести, а мо-
— Зі злом, звичаино, треба боротися, лодь шукає собі партнера. Біля чоловічого
але важливіше множити добро, — сказавши портрету русалка ставить свіи, якщо иому
так, козак піднявся, підіишов до русалки и сподобалася, портрети так і стоять, якщо ні,
вони разом зникли. портрет русалки чоловік кладе зображен-
Софія стояла на пагорбі одна, розвію- ням донизу. Листуються, залишають одне
вався туман, яснішало небо, трава обважні- одному подарунки. Нормально, все, як у лю-
ла від роси. Зібрала простирадла. На місці де деи.
була русалка, трава прим'ята, хоч може то — Чому ж ти тоді був її нечистю на-
текстиль прим'яв. Вилила з відра залишок звав? — запитав Стась. Русалка скоса гляну-
води. Блиснув метал біля каменів і зник, ро- ла на козака.
зчинився, з'єднався із травою. Софія пішла — Так вона ж лізла до тебе з домаган-
до машини. ням! Як у вас таких називають?
Козак сидів поряд із русалкою, вдивля- — Курва.
ючись в екран “В-зв'язку”. Щось їм говорила — Жодного знака не було, що він вже
Софія. Стась помацав шаблю і вкрився ковд- заинятии! — вигукнула ображена русалка.
рою з головою. Потім зиркнув одним оком. Трохи подумала. — Що вільнии і шукає, та-
Нічого не змінилося. На щастя, ніхто иого не кож знака не було, — визнала трохи свою
зачіпав, вирішив рахувати це сном. Лежав у вину. Підморгнула примирливо.
ліжку, час від часу кидаючи насторожении — Ти приишов за шаблею, — запитав
погляд на дивну парочку. В якиись момент Стась у козака. — Бери.
русалка стала дуже красивою. — Уже взяв. Головне, була потрібна
— Припини приворожувати, — сказав твоя згода. На тонкому рівні вона вже там,
козак і злегка ляснув звабницю по округло- де має бути. Згинуть тепер наші вороги, ро-
му місці хвоста. Та у відповідь вигнулась, зсіяні, — говорив козак весело, з радістю. —
махнувши хвостом, здіиняла вітер, але дала Зараз Софія розкаже нам, що там було.
чоловікові спокіи. — Хіба росіяни не ви? — Стась не був
Після часу “А” Стась виліз з ліжка. По- сильнии в географії, а в історії, тим більше,
шукав труси, побачив, що вони вже на ньо- хто як в минулому називався, не пам'ятав.
му, зітхнув. Спати голим, як раніше, тепер — Ні. Ми від Київської Русі, значить,
було тільки мрією. Ніхто до нього сьогодні руси, а вони розсіяні. Були такі, породу лю-
не вривався, візитери терпляче чекали за деи виводили, розсівали своє нездорове сі-
дверима. Рух серед аборигенів був шалении. м'я по людях. Про право першої шлюбної
Від Стася вимагали ім'я русалки, якого він ночі чув? Так і появилися розсіяні. У Країні
не знав. Пішов на роботу в офіс з надією від- теж розсівали, тому и там гнилі багато. Не
почити. А ще нещодавно був незадоволе- можна пригнічувати жіноче начало у тім
74
краю, бо земля образиться. чу половину від землян. Ніхто більше не га-
— Хіба могли ображати? — не розумів няв по квартирі в час “Х”. Роботи було багато.
Стась. Спілкування з Софією Стасю часом приходи-
— А то! Був час розсіяні свіи язик туди лося ділити з тією самою русалкою. Часто во-
пхали! На щастя шабля з піхвами вже лежать на приходила з козаком, вони тепер були ста-
де потрібно і як належить. Тепер краи очис- лою парою. Русалка пишалася, що має парт-
титься, — запевнив козак. Невідомо, що уя- нера, з яким може бути разом завжди, а не од-
вив Стась, але очі мав квадратні і посоловілі. ну годину на місяць.
На “В-зв'язок” виишла Софія. Після такої Останніи день чергування закінчувався.
ночі вона пів дня проспала, але потім все Стась збирався в дорогу, пакував валізу. Пок-
встигла, зробила, як козак просив. лав дві картини, шаблю, дещо з одягу, окремо
— Там дуже великі зміни! Камінна баба загорнув подарунок русалки, браслет зробле-
стоїть, як нова, ніби щоино витесана. Травич- нии із її граничних лусок. На кожніи срібляс-
ка зеленіє одна в одну. Під деревом стало би- тіи пластинці маистерно виконана мініатюр-
ти джерело, тепер донизу тече струмочок. Га- на різьба розповідала про життя русалок. По-
рно стало. Там мир і гармонія. Не хотілося дарунок козака, кисет із перетертими з попе-
ити звідти, — розповідала Софія. — Зчитала лом дикими травами, до валізи не поклав.
“тестом Старика”. Пристріи показує там шаб- Мали дуже специфічнии запах. Поклав иого
лю з піхвами і всією інформацією, що на них. окремо, в портмоне. Козак запевняв, що то
Очі не бачать, але вони там є. дуже хорошии захист від зчитування “тестом
— Потрібно закріпити це. — сказав ко- Старика”, і взагалі ніяка собака слід не візьме.
зак. Подумавши, Стась підготував свіи стаціонар-
— Зроблю. У відпустці зараз, — Софія нии апарат “В-зв'язку”, видалив із нього все
зиркнула на Стася. — Шкода, що тебе не було заиве, дещо дописав і залишив у подарунок
і ти не бачив. русалці. Ще раз окинув оком помешкання и
Стась також шкодував, але не за пеиза- пішов. Іхав у Краи до Софії.
жем, а за тим, що не бачив Софію реально.
Решта днів чергування пролетіли швид-
ко. Аборигени вже не приховували свою жіно-
75
Реверс
( уривок)
Пролог жину, яку, до речі, забрав із собою.
Тепер у пана Богдана не було нічого
Чоловік сидів на згарищі і пла- – ані маєтку, ані дружини, ані сина.
кав. На руках він тримав бездиханне Останнього навіть не удостоїли кулі
юнацьке тіло. І він, і мертвии хло- – забили палицями, наче якогось со-
пець, чия розпухла від побоїв голова, баку. Усвідомлення своєї безпорад-
лежала в нього на колінах, були вдя- ності та приниження змусили кров
гнуті у дорогі саф’янові сорочки та закипати. В очах у чоловіка стало те-
вишиті сріблом жупани. мно, у вухах загуло, наче
Щоправда, попіл і в колодязі. Серце
бруд зробили їх почало несамови-

схожими на мі- то калатати. Бог-
шковину. Че- дан вихопив ша-
лядь стояла блю і почав ру-
позаду, поту- бати нею ти-
пивши очі. нок. Шматки
Всі розумі- поламаного
ли, що за- гілля розлі-
раз краще тались навк-
не втруча- руг, наче
тися. Тіль- шрапнель.
ки далі, бі- - Диявол! –
ля будин- вигукнув
ку, чулися шляхтич, ко-
іще голос- ли такии ула-
ніші схлипи мок потрапив
– хлопець иому в око. На
загинув не щастя, не сме-
один. Разом ртельно. Але
з ним поляг- боляче.
ли і вірні слу- За иого спиною
ги. хтось закашляв-
- Чорт, ся. Чоловік озир-
чорт, чорт!!! – нувся. В иого
вигукував шлях- очах палав пе-
тич крізь сльози. – кельнии вогонь.
Як це могло стати- Він хотів дізнатись,
ся?! хто заважає иому виплескувати
Він не очікував на відповідь. свою лють. Свіи СПРАВЕДЛЙВЙЙ
Питання було риторичним. Чоловік гнів. В червоному світлі сідаючого
сам знав, що це він в усьому виннии. сонця стояв силует.
Знав, що иому не можна було відлу- - Я так подивлюся, тобі ще не
чатися ані на хвилину після того як все понівечили. Вирішив докінчити
сусід – Чаплинськии заявив свої пре- справу? – спитав незнаиомець.
тензії на иого маєток. І на иого дру- В Богдана від цих слів на мить
76
перехопило подих. Вже за мить, захлинаю- - Тсс! – сказав иому Марко. – Не дихаи.
чись він люті, він кинувся із шаблею на не- Загаси свого смолоскипа.
знаиомця. Утім, тои легко ухилився від удару, Чоловік забрав у Богдана просмолену
навіть не знявши руки із паску. Цеи танець палицю і опустив її кудись вниз. Почулося
продовжувався ще кілька хвилин, доки знеси- шипіння і світло зникло. Тільки тепер Богдан
лении Богдан не впав на коліна. зрозумів, що вони стоять на березі невелич-
- Хто ти такии? – нарешті почав він при- кого підземного озера, а навколо хлюпає во-
ходити до тями. – Ти бачиш, в мене горе? Для да. Утім, озером иого назвати було складно,
чого ти приишов мене дражнити? як і місце, де вони знаходились – печерою.
Незнаиомець замислився, наче розмір- Так, калюжа, затока дніпрової води, яка про-
ковуючи, чи варто розкривати свою особу, а сочується суди крізь розтріскане каміння. У
потім сказав: плавнях і не таке можна зустріти.
- Мене звуть Марко. Я приишов з тобою пого- Раптом він відчув, що иому стало важко
ворити, бо я знаю як тобі допомогти. дихати. Страшеннии сморід, якии одночасно
поєднував у собі трупнии запах, болотні гази
*** та гниле сміття, спочатку здавив иому горло,
а потім здалося, що хтось наступив иому на
У печері було темно і сиро. Біля входу груди і він більше не міг ані вдихнути, ані ви-
смерділо гнилими водоростями і мертвечи- дихнути. Повітря не вистачало, иого начебто
ною. Навколо були розкидані кістки і коро- відкачали з печери, перед очима попливли
в’ячі черепи. З ока одного з них виповзла ма- раидужні кола, голова запаморочилася, кінці-
ленька чорна зміика і зникла в одніи із трі- вки стали м’якими і відмовлялись слухати
щин між гранітними брилами. Богдан став свого господаря. Іще мить, і він би вперше в
уважніше дивитися собі під ноги. Утім за кі- житті втратив свідомість. Та цього не відбу-
лька кроків це стало зовсім безглуздим за- лося. Тоненькою цівкою, наче холодне джере-
няттям – темрява навколо стала настільки ло у тепліи воді, кисень нарешті проклав собі
густою, що і при світлі смолоскипа не було шлях до иого легенів. Сили почали поверта-
видно навіть колін. Як це може бути? – диву- тися, а разом з ними почав повертатися зір.
вався Богдан, але продовжував іти вслід за Настав час дивуватися. Тому що все примі-
незнаиомцем, якии ишов навпомацки, але на- щення було залите приємним жовте-зеленим
стільки впевнено, що здавалося, вивчив тут світлом. Неможна сказати, що воно виходило
кожнии камінь. Богдан ледве за ним поспі- від якогось конкретного предмету, иого на-
шав. Нарешті, після того як прохід кілька ра- чебто випромінювали самі стіни. І те, що мож-
зів звужувався і розширювався, вигинаючись на було побачити завдяки иому, просто-таки
складними, карколомними зигзагами, вони вражало. Вони із Марком стояли у велетенсь-
виишли у достатньо велику галерею. Через кому залі зі склепінням, яке ішло вгору на кі-
тьмяне світло, яке проливалося не набагато лька поверхів. Зі стелі, наче у церкві де-
далі иого носа, Богдан і тепер не бачив своїх небудь у Варшаві, виходили стрілчасті арки
ніг, не кажучи вже про стіни і стелю, але він та колони. Усі вони були оздоблені візерунка-
відчував, що може випрямити спину, і камін- ми та коштовним камінням, і, хаи, иому грець,
ня більше не буде чесати иому потилицю. Чо- але він бачив скульптури! Химери, чортенята,
ловік розпрямився і втомлено зітхнув. Куди лицарі, схожі на янголів, тільки … з крилами
він приишов? Для чого? Невже ця зустріч діи- кажанів. Вся ця складна архітектура, наче
сно здатна щось змінити? Він був практично смарагдовим бархатом, була вкрита мохом та
впевнении, що – ні, не здатна. Тои волоцюга, водоростями. На колонах, наче плющ та гри-
якии називав себе Марком, був більше схо- би на деревах, виднілися нарости жаб’ячої
жим на божевільного, ніж на того, на кого мо- ікри та цілі грона річкових мідіи. При цьому,
жна було розраховувати. Але він обіцяв пове- Богдан віддавав собі раду, що все те, що він
рнути до життя иого сина. Чого не міг зроби- зараз бачив, не було творінням людських рук.
ти ані лікар, ані священик. Іти за цим голод- Тут не малося прямих кутів, не можна було
ранцем в якусь печеру у плавнях було безглу- побачити орнаментів, які б повторювалися
здою затією з дуже примарними перспекти- бодаи двічі. Складалось враження, що ці ко-
вами, але краще така надія, аніж жодної. лони виросли самі по собі. Начебто хтось за-
77
палив велетенську свічку, і довго капав нею - Не біися, - підбадьорював иого Марко
на це місце, допоки колони не підіинялись із осміхом. – Він тебе не вкусить, якщо не бу-
високо вгору. деш довго думати. Ну ж бо, даваи! Тобі потрі-
Більшу частину печери заимало озеро. бна демонстрація? Тоді чого ти тягнеш?
Місцями з нього стирчав граніт, а по центру, Богдан і сам не знав що на нього наиш-
в обрамленні осоки, здіимався трон. Коштов- ло. Так, він був сентиментальним, але ж не на
нии, вирізьблении із великої брили, а може стільки, щоби спасувати перед убивством ко-
навіть вирощении із кристалу. На ньому сиді- ли це було ПОТРІБНО. Тим паче, убивством
ла жінка із молодим привабливим обличчям щура. Просто ненадовго, зовсім ненадовго,
– кругленькі щічки, курносии ніс, густе чорне иому здалося, що тои щур промовляв до ньо-
волосся. Жінка була повністю голою. Величе- го людським голосом. «Будь ласка! Не вби-
зні груди, начебто зняті із баштану, здіима- ваи! Тільки не для цього! Тільки не при ніи!
лися і опускалися в такт її подиху. Міцні руки, Не віддаваи мене їи! Хочеш розчавити мене?
тонка граціина талія, широкі стегна, але те, Розчави! Вииди на вулицю і розчави! Але не
що було нижче від них, здатне було змусити тут! Тільки не для неї!!!»
заклякнути на місці кого завгодно. У жінки Труснувши головою, щоби зігнати із се-
не було ніг. Замість них стирчали, вкриті де- бе марення, Богдан іще раз подивився на щу-
белою лускою зміїні хвости. І не один, а ціле ра. Тои і далі тріпотів в иого долоні, розмаху-
кодло. Хвости постіино ворушилися, переплі- ючи хвостом, наче лопатями млина. Але мов-
талися, згорталися кільцями і час від часу чав. Міцно стиснувши долоню чоловік зламав
сповзали до води. В тих місцях, де вони її тор- щуру шию і віддав иого тільце Маркові. Тои
калися вгору підіималася пара. вдоволено посміхнувся, витягнув із вузлика
- О Боже! - тільки и зміг вимовити Бог- іще двох щурів і тієї ж миті безжально відру-
дан. – Хто це? Що це за місце? бав їм голови татарським кинджалом. Після
Тієї ж миті він отримав міцного стусана і цього він увіишов у воду і пішов до своєї пані,
жорсткии голос Марка прошепотів иому на поклавши їи в руки три щурячі трупи.
вухо. – Ніколи не згадуи Бога ані в моїи, ані в Чоловік витяг з-під сорочки амулет, схо-
її присутності. Це моя пані. У неї багато імен, жии на велетенськии дукат і перегорнув иого
але ти можеш звати її просто – Мотря. іншою стороною. Він засвітився і підіинявся
Дівчина посміхнулася і потупила пог- в повітрі, змусивши того, хто називав себе
ляд, начебто зі свого п’єдесталу, якии знахо- Марком, схилити шию. Тієї є миті дівчина
дився не менше ніж у двадцяти кроках від взяла тих зі щурів, яким було відрубано голо-
того місця, де стояли Богдан із Марком, вона ви, і … випила з них кров, наче із кухлів. Після
могла почути тихенькии шепіт свого слуги. цього її тіло здригнулося і змії в нижніи час-
- Ти маєш взяти її собі за дружину. тині тіла заворушилися особливо активно. З
води почала активно виділятися пара. Зміїні
*** хвости, наче мацаки восьминога, схопили ме-
ртвого щура, міцно стиснули иого та захова-
- Пані? – спитав Богдан у Марка здиво- ли кудись подалі від людських очеи за глу-
вано, але не настільки спантеличено як того хою стіною луски і зміїних м’язів. Це тривало
вимагав момент. – Чи справді вона зможе по- недовго. Потім Богдан знову побачив щура.
вернути життя моєму синові? Іще мертвого. Аж раптом почувся писк. Щур
Марко всміхнувся. засвітився жовто-зеленим світлом і здригну-
- Даваи перевіримо. вся. Мацаки розімкнулися. Тільки-но отрима-
Він зняв зі свого плеча маленькии поло- вши свободу, маленьке звірятко щосили чку-
тнянии вузлик і витяг з нього трьох щурів. рнуло подалі від цього чудовиська.
- Задави одного з них, - сказав Марко - Бачиш? – спитав Марко. – Так буде і з
Богдану, і протягнув иому у руці маленьке твоїм сином.
тільце. Щур, мабуть, щось зрозумів. Його ма- Богдан не вірив своїм очам. Мабуть иого
леньке серце калатало, немов навіжене, а сам обдурили. Але як?
він пищав настільки голосно і слізно, що на - Я тобі вірю, - відсохлим язиком сказав
якусь мить Богдан, на чиєму рахунку було чоловік. – Що я маю зробити?
вже чимало людських життів, завагався. - Я ж сказав тобі, - одружитися з моєю
78
панночкою. була зображена діва Марія, а з іншого – жінка
- Але ж я одружении… з голими грудьми і зміями замість ніг. Навко-
- Це не проблема. ло малюнків красувався напис: «Допоможи
- Брови Богдана поповзли вгору. Богдану».. – Це буде нам замість персня, - ска-
- Ти хочеш вбити мою дружину? зала иому Мотря під час їхнього імпровізова-
Марко знизав плечима. ного весілля. – Схожі амулети колись носили
- Мені баидуже як ти хочеш із нею роз- давньоруські князі. Носи та ніколи не знімаи.
лучитися. Можеш – вбити. Можеш – кинути. Коли будеш носити, ніхто і ніколи не зможе
Можеш жити з обома чи навіть завести собі вбити тебе у бою, ба навіть поранити!
гарем на турецькии лад, але мені потрібно, Сама жінка сиділа поряд із ним, поклав-
щоби ти жив із нею. Щоби вона була твоєю ши голову иому на коліна. Вона лукаво диви-
дружиною. лася з-під лоба на свого чоловіка. Раптом її
- Але як я зможу виити із нею в люди? очі засвітилися зеленим і Богдан відчув як по
Ти ж бачиш якии в неї … дивнии вигляд. Для иого нозі проповзла холодна змія. «Сонце сі-
чого це тобі? ло», - здогадався чоловік і, здригнувшись, від-
- Щодо вигляду – не біися. Вдень вона сунувся якомога далі.
виглядає як звичаина жінка. Вона буде такою
тільки вночі. А ти потрібен мені тому, що
тільки ти зможеш її прогодувати. Глава 1
- Прогодувати? Череп і кості
- Так. Вона харчується смертю. Нічого
іншого їи не потрібно. А ти зможеш достат- Сєрии стояв на пероні і цмалив недопа-
ньо її цим забезпечити. лок, якии знаишов тут же, біля смітнику. Він
- Звідки ти знаєш? підхопив иого просто, щоби чимось заиня-
- Я довго живу на світі і багато чого тись і не привертати до себе уваги. Утім, по-
знаю. То як, по руках? – спитав він, різко при спробу зробити невимушении вигляд він
змінивши тему. - Іншого шансу в тебе не буде. був аж надто схожим на кота, що готувався до
- По руках, - сказав Богдан, хоча і не впе- стрибку. Жваві очі буквально свердлили
внено. Коли Марко потис иому руку, чолові- «лоха» у пальто з великим саквояжем. Чоло-
кові здалося що кілька миттєвостеи він три- вік трусився над ним так, начебто там були
мав у своїи долоні розпечене залізо. На доло- золоті зливки - ніс обережно, щоби ні за що
ні і діисно світилось криваве тавро, яке зник- не зачепити, ніде не вдарити і не гепнути. На
ло не залишивши по собі жодного сліду. Мот- пероні ледь не притискав иого до грудеи при
ря посміхнулась иому зі свого престолу і пос- цьому постіино озирався. Типовии інтелігент,
лала повітрянии поцілунок. Марка поряд не якии явно не звик до шпигунських пристрас-
було, начебто він розчинився в повітрі. теи, поводився наївно – видавав себе при цьо-
му ніяк не міг помітити за собою «хвіст». Сє-
*** рии не знав що було у тому загадковому шкі-
ряному портфелі – чи то богемське скло
У Богдана і досі паморочилося в голові. (інакше чому иого нести так обережно?), чи
Все це здавалося сном, але він точно знав, що то гроші, чи наркотики, чи справді якісь шпи-
то був не сон. Він діисно був у печері, яка ви- гунські матеріали (ось це було б небажано),
явилася справжнім замком. І ходив туди не але иому дуже хотілось дізнатися. Настільки
один раз. Доказом цього був син, якии сидів у хотілося, що він вже знав як це зробити.
сусідніи кімнаті і могили двох слуг Чаплинсь- Пролунав сигнал після якого ожили за-
кого, яких Богдан власноруч прикопав у плав- лізничні гучномовці. Щось захрипіло і після
нях. Богдан вирішив відправити сина в мона- невеличкої паузи втомлении жіночии голос
стир, оскільки люди вже починали шепотіти з пробубонів так, наче говорив боксер із капою
цього приводу. Хто б міг подумати, що повер- в зубах: «Київш-ш-кии потяг шіст-ш-ш-ш-ш-р
нувши сина, доведеться знову з ним розлуча- пребуває на другу платформу. Будьте обере-
тися! Чоловік поправив комір сорочки та мо- ш-ш-шні, не підходьте до краю платформи».
тузку, яка иого душила. На шиї красувався Інтелігент заворушився. Поправив окуляри,
срібнии медальион. З одного боку на ньому комірець, опустив нарешті валізу і відіишов
79
від лавочки. За кілька хвилин вже було чут-
но свистки та характерне ритмічне дзиж- Олександр Васильович швидко знаи-
чання після чого перед платформою заме- шов своє купе та заскочив у нього, наче за
лькотіли вікна вагонів. Від усіх тих брудних ним гналися чорти. Він закрив за собою две-
занавісок, голів пасажирів, газировки на рі на замок, сховав валізу під сидіння і вже
столах та номерів вагонів паморочилося в потім помітив своїх сусідів. Ними виявилась
голові. Повільно потяг почав зупинятися. молода пара із дитиною років чотирьох. Во-
Те, що раніше здавалося безформеними ни дивились на нього дещо здивовано і пе-
плямами набувало чітких обрисів, перетво- релякано. Уявивши як він виглядав зі сто-
рювалось на людські обличчя, розгорнуті рони, Олександр Васильович зніяковів та
газети і нарешті – форму провідників, які рясно вкрився червоною фарбою.
вже стояли у відкритих дверях, готуючись Доброго дня, - привітався він крізь
«десантуватися» на асфальт. силу. – Вибачте, що так заскочив, дуже по-
Коли потяг зупинився інтелігент од- спішав, гадав уже на потяг не встигну.
ним із перших підбіг до свого вагону, пре- Сусіди привітались у відповідь, хоча и
д’явив квиток і сів. Сєрии помітив номер ва- досі сиділи наче наїжачені та чемно натяк-
гону - сьомии. Він знаишов поглядом мор- нули на те, що двері варто би відкрити, як-
доворота у спортивному костюмі, якии на- ні-як провідниця невдовзі перевірятиме
чебто вагався що купити у ятці з газ водою квитки.
– «Буратіно» чи «Баикал». Мордоворота зва- - Звичаино, - пролопотів Олександр Ва-
ли Бульдогом, звичаино, то була усього- сильович, відчиняючи двері купе тремтячи-
лише кличка, Сєрии прозвав иого так за ту- ми руками. Робити цього иому аж ніяк не
порилість, та Бульдог не ображався, бо га- хотілося. З відкритими дверима, иому зда-
дав, що иого так називають через те, що він валося, що він сидить на пороховіи діжці,
«скажении як собака». Яким би не був тупо- яка може детонувати через нахиляння две-
рилим Бульдог, тим не менш він без слів рної ручки.
зрозумів погляд Сєрого. Швидко зник за пе- Він відкинувся на сидіння і спробував
рехідним містком і вже буквально за мить заспокоїтися. Серце калатало немов навіже-
після цього на пероні з’явилася жінка з ди- не, гулко лунаючи у скронях важкими уда-
тиною. Хлопчик грався пластмасовим літач- рами литавр. Професор був уже немолодим
ком. Несподівано літачок зірвався і полетів і таке нервування давалось иому складно.
прямо під потяг неподалік від провідниці. Трохи віддихавшись він відчув як потяг зле-
Хлопчик кинувся за іграшкою. Мати з дики- гка трусонуло, після чого за вікном плавно
ми криками – за ним. Хлопець «пірнув» під попливли будівлі Дніпропетровського вок-
платформу. Жінка почала иого витягати. залу. На душі стало легше. В усякому разі у
Провідниця не втрималась на місці і стала купе він відчував себе значно спокіиніше
їи допомагати. В цеи момент, користуючись ніж у нікопольськіи електричці, де з усіх бо-
тим, що увага людеи і провідниці була при- ків був відкритии для чужих зацікавлених
кута до хлопця, Сєрии непомітно заишов у поглядів. Намагаючись заспокоїтися, чоло-
вагон. Одразу після нього там опинився і вік витягнув із величезної кишені свого па-
Бульдог. Хлопця успішно витягли. Мати и льта стару книжечку у потертіи червоніи
провідниця зітхнули з полегшенням. Тільки обкладинці. На відпрасованіи багатьма ру-
пацан виглядав настільки невимушеним і ками палітурці ще злегка проступали сліди
навіть не переляканим, що складалось вра- позолоти, якою дореволюціиним шрифтом
ження, наче під потяг він стрибав десятки було виведено ім’я автора – Д.І. Яворниць-
разів на день. Жінка розсипалася у подяках. кии. Обережно гортаючи сторінки уздовж і
Вдоволена «героїня» сором’язливо відніку- впоперек вкриті нотатками на полях, про-
валася, причиняючи за собою двері. Потяг фесор знаишов потрібне місце та приинявся
вирушив у київському напрямку. Квитки за читання, але просидівши хвилин п’ять,
провідниця перевіряла вже у вагоні. зрозумів, що це марна затія. Літери стриба-
ли, наче блошиці, руки продовжували трем-
*** тіти, а перед очима пливли картинки вчора-
80
шнього вечора. що чоловік кричить, захлинаючись від гніву.
Він несподіванки співбесідник аж отетерів. –
*** Ви що, не знаєте хто такии Тарас Бульба?! Ви
що, не знаєте, що це вигадании персонаж?!
Із Дмитром Сергіиовичем – головою Ка- Знущаєтесь?!
пулівської сільради вони зустрілися пізно Схоже що питання були риторичними,
ввечері у якіись забігаилівці в Нікополі. Місце оскільки Дмитро Сергіиович продовжував
було не із приємних – після зміни тут збирав- сидіти у тіи саміи позі, широко роззявивши
ся місцевии пролетаріат. Тим не менш, окрім очі від подиву. Взявши себе в руки Олександр
очевидних мінусів у закладу малися і плюси – Васильович зітхнув і спокіино, як тільки міг,
він працював у ночі, до того ж, окрім загаль- сказав:
ної зали були і тихенькі закуточки де, якщо - Будемо сподіватися, що тими докумен-
не звертати уваги на гамір, цілком можна бу- тами ніхто особливо не зацікавиться. Дмитро
ло поговорити тет-а-тет. Сергіиович згідливо хитнув головою.
Олександр Васильович ледь стримував
напругу. З одного боку иого дратували корич- ***
неві гірляндами клеиких стрічок, уздовж і
впоперек обліплені комахами, які ледь-ледь За кілька хвилин професор нарешті зміг
не торкалися иого потилиці, п’яні крики та побачити вміст шкіряного портфелю заради
тьмяне світло світильників. З іншого – иому якого дозволив себе втягнути у цю історію.
не терпілося побачити те, заради чого він На дні валізи, наче у череві якогось давнього
приїхав сюди зі столиці. Дмитро Сергіиович, монстра лежали людські кістки – череп та фа-
не помічаючи иого занепокоєння, копирсався ланги пальців. Сам не знаючи для чого, Олек-
у жовтуватих паперах, які щоино повитягав із сандр Васильович простягнув руку і погладив
портфелю. кістяну макітру. При цьому руку прошило,
- Мушу зізнатися, - проскрипів він дещо наче електричним струмом. Він відсахнувся і
хрипуватим голосом. – Довелось мені попоті- по інакшому подивився на кістки. На мить
ти із тими паперами. Дуже важливо, щоби в иому здалося, що він бачить навколо них бла-
селі ніхто не дізнався, бо інакше мене лінчу- китне сяиво, яке наче тріщини на склі, пересі-
ють, як на дикому Заході – у них до тих коза- кали мікроскопічні блискавки. Видіння три-
цьких кісток якиись нездоровии потяг. Дове- вало зовсім недовго, наступної секунди від
лось зробити на іншу людину, щоби зберегти нього не залишилося ані сліду і професор за-
конспірацію, - на останньому слові Дмитро мислився чи все з ним гаразд?
Сергіиович зробив особливии наголос і посмі- Від голови сільради він дізнався цікаву,
хнувся. Широкі вуса, наче гусінь заворуши- але неперевірену інформацію про те, що кіст-
лись на иого обличчі. Мозолисті руки із заби- ками цікавляться націоналісти та представ-
тим під нігтями брудом поклали на стіл пап- ники спецслужб, утім не надто жваво – побо-
ку з паперами. Олександр Васильович притя- юються, що громада стане на захист могили і
гнув її до себе, відкрив і в голові иому запамо- спровокує скандал. Олександр Васильович
рочилося. У дозвільних та супровідних доку- слухав ці баики у пів вуха. Він не надто вірив
ментах значилось ім’я – Тарас Бульба. На кіль- у те, що якщо працівники спецслужб чимось
ка секунд професор онімів і, заклякнувши, зацікавилися, то звертали б увагу на якиись
нагадував прадавнього істукана. Голова сіль- скандал у селі, тим паче існує багато методів,
ради цього не помітив і продовжував вихва- та і вплив на пресу у них не аби якии. Це,
ляти себе за кмітливість: швидше, нагадувало спроби селян надати со-
- У документах треба було зазначити, що бі більшої ваги у власних очах. Не інакше як
я офіціино передаю на дослідження якісь ста- вони капулівців ті чутки і розпускає.
рі козацькі кістки, але вказувати чиї було аж Не КДБ боявся Олександр Васильович, а
ніяк не можна – місцеві за ту могилу горою якраз селян. Це вони кілька років тому не да-
стоять. Тоді я подумав, кого б написати? І ме- ли провести нормальні розкопки. Це вони не
ні на думку якраз спав… давали дослідити рештки, заливши могилу
- Що ви наробили?! – перебив иого про- бетоном після перепоховання, коли її дове-
фесор. Хоча він і говорив пошепки, здавалося, лось перенести через підиом води у Дніпрі
81
внаслідок побудови ГЕС. За свого кумира во- тірськии ландшафт. Адже зараз він був тут,
ни могли і голову відтяти. Власне через тих а поряд із цілком індустріального вигляду
самих селян вони з Дмитром Сергіовичем бетонними заборами з натягнутим згори ко-
заимались конспірацією, підробляли доку- лючим дротом, росли яблуні і абрикоси. А
менти, сиділи вночі у якіись нікопольськіи руку грів шкірянии портфель.
забігаилівці, замість того, щоби вести спра- Раптом професору здалося, що він по-
ви як годиться, у кабінетах. Усвідомивши це, чув чиїсь кроки, а поряд промаинула тінь.
Олександр Васильович вилаяв себе за те, що Він озирнувся, проте нікого не побачив, у
нагримав на голову сільради. Як ніяк він бі- тои же час шкірою відчуваючи чиюсь незри-
льше за всіх ризикував. Саме він приховав у му присутність. Чоловік пришвидшився, ле-
себе вдома тои череп, він вирішив передати две не переишовши на біг. У голові закруж-
иого науковцям потаики від громади і це ці- ляв цілии ріи неприємних думок. Що він собі
лком можна назвати подвигом заради нау- думав, коли вирішив прогулятися? Грець із
ки, бо якщо односельці завтра дізнаються ними із тими капулівцями, та конспірація
що тои зробив, чоловіка цілком можуть за- більше була потрібна голові сільради, але ж
просто порвати на шматки. А КДБ, міліція … існують і звичаинісінькі злодії, а вони саме
на потреби науковців їм завжди було начха- виишли із одного закладу з не наикращою
ти, тому коли селяни не схотіли віддавати репутацією. Такі несхожі на трударів чолові-
кістки, а стали в позу, то влада їх ніяк не ки у, нехаи потертих, але все-таки костю-
примушувала, а просто вмила руки. Власне мах, не могли не привернути чиюсь увагу. А
через це сьогодні ані професора, ані голові зараз він був сам серед глибокої ночі у тем-
сільради ніхто не захищав. Якби кадебісти ному провулку поряд із вокзалом.
діисно щось хотіли, що заважало їм вчасно Кроки почулися знову. Цього разу про-
втрутитися у ситуацію? фесор побачив вже не просто нерозбірливу
тінь, а високии чорнии силует, якии насува-
*** вся прямо на нього. Силует ішов спокіино і
впевнено, та коли Олександр Васильович
Із бара чоловіки виишли близько опів- все-таки побіг, миттю зірвався із місця та
ночі і одразу попрощалися – Дмитра Сергі- попрямував до нього із маиже нелюдською
иовича на вулиці вже чекало таксі. Олек- швидкістю. Професор вже було думав схова-
сандр Васильович машину не замовляв – до тися у якомусь під’їзді, коли із наиближчого
вокзалу иому було рукою подати і навіть пі- двору вибігла іще одна тінь і попрямувала
шки він ще встигав на нічну електричку до иому напереріз. Не знаючи що робити, Олек-
Дніпропетровська. сандр Васильович побіг до бетонного парка-
Ніч видалася тихою. Повнии місяць сві- ну із колючим дротом. У ньому він запримі-
тив, наче прожектор. На небі не було ані хма- тив кишеню із реиками для вантажного по-
ринки і ніщо не затуляло яскраві цятки зі- тягу. Він біг не розбираючи дороги. Тіні не-
рок. Пахло фіалками, якими було засаджено слися за ним. Іх очі горілі червоним, наче ро-
клумбу у наиближчому дворі. Цвіркотіли ци- зпечені вуглини і на якусь мить професору
кади і окрім них навкруги не було чутно ні здалося, що він чув стукіт копит, а на голо-
звуку. Олександр Васильович із насолодою вах переслідувачів були якісь нарости. Прои-
вдихав свіже нічне повітря, насичене квітко- шло іще кілька секунд, коли він нарешті зро-
вими ароматами. Йому було приємно і спо- зумів, що потрапив у глухии кут. Кишеня у
кіино. Було щось по справжньому українське бетонному паркані по якіи ішли залізничні
у цьому нічному пеизажі, щось гоголівське. І реики закінчувалася велетенською залізною
це тепле відчуття кровної спорідненості із брамою. Тікати було нікуди. Тіні насувалися
оточуючим світом, із містом козацької сла- і Олександр Васильович, не знаючи що роби-
ви, приносило иому сьогодні неабияке задо- ти, наче маленькии хлопчик, просто заплю-
волення. Цього зв’язку, якии ностальгічним щив очі.
схлипом відгукнувся у душі пристаркувато-
го професора не могло притлумити ані те, ***
що він вже не один десяток років жив у Мос-
кві, ані те, що навколо був аж зовсім не ху- Щось штовхнуло иого у груди. Він упав
82
і проишов, наче крізь стіну води, а за нею та- для зимової риболовлі. Повітря у ополонці
кож було повітря, було так само тепло і цвір- дрижало, наче розбурхана вода. Хильнувши
котіли цикади. Він чув голоси, які називали іще жахливої браги, чоловік стрибнув у про-
иого по імені, бачив спалахи, які розходилися хід. Позаду чувся сміх незнаиомця.
у очах концентричними колами. Він падав.
Падав неимовірно довго. У вухах свищало по- ***
вітря. Волосся тріпотіло та лоскотало иого
щоки, подих перехоплювало. Він намагався Олександр Васильович прокинувся в
вчепитися руками хоча б за щось, щоб припи- електричці. Голова иого гула. У вагоні він був
нити це безкінечне падіння. Вчепитися свідо- сам. За вікном була чорнота, яку час від часу
містю за щось знаиоме і зрозуміле. Але падін- розрізали сигнальні вогні, прожектори, авто-
ня не давало иому шансів. Поряд проноси- мобільні фари та придорожні ліхтарі. Поряд
лись зорі. На небі зміщувались сузір’я і фази стояв шкірянии портфель. Відкривши иого,
місяцю. У голові паморочилось. Відчувався професор пересвідчився, що кістки на місці і
запах тютюну навперіш із марихуаною. Наре- неушкоджені. Заспокоївшись, він відкинувся
шті він впав, та не зашибся так, як міг. Чоло- на спинку і поклав руки в кишені. Там щось
вік лежав не на асфальті, а у густіи степовіи було. Якиись предмет. Він витягнув иого на
траві. Навколо не було жодного будинку, а світло. Це був склянии штоф. Такии, яких ба-
самии тільки степ, на скільки вистачало гацько виготовляли у XVII-XVIII сторіччях. У
очеи, аж до виднокраю. Де-не-де у ньому зу- штофі хляпав якиись мутняк, схожии на са-
стрічалися дерева і, трохи далі, якщо иого не могон. До склянки прилипла квітка цикорію.
підводив зір, виблискувала ріка. Ця пляшка точно була не із бару.
Олександр Васильович підвівся. Серце Тепер він знову тримав її у руках, сидя-
калатало несамовито. Голова боліла. Чоловік чи у купе. Кілька разів відкривав і нюхав.
стояв посеред прадавнього степу, якии не Один раз навіть спробував на смак. Сусіди
зберігся ніде окрім Асканії-Нової. Біля иого дивилися на нього із презирством, як на ста-
ніг білими пасмами шурхотіла ковила. Пахло рого алкоголіка. Та чоловік на них не обража-
різнотрав’ям – цикорієм чорнобильником, вся, він дав їм для того привід. Усі иого дум-
звіробоєм. Усе це змішувалося у єдинии сте- ки були прикуті до пляшки. Хоча, сказати ду-
повии запах. А повітря…повітря було зовсім мки це буде надто пафосно. Він просто сидів
не таким, до якого він звик. Воно було чис- приголомшении і намагався не з’їхати з глуз-
тим. Ним хотілось дихати на повні груди. ду. «Невже це з минулого? Невже я був там?»
Раптом серце чоловіка впало. Прямо на- - питав він себе, але замість відповіді ставив
впроти себе він побачив такии самии чорнии нове запитання. – «Невже це можливо?».
силует як і у иого переслідувачів. Тепер він
точно бачив, що на голові в нього були мале- ***
нькі ріжки. Та монстр посміхнувся. Олек-
сандр Васильович був упевнении в тому, що Сєрии із Бульдогом зачаїлися в туалеті.
бачив срібнии серп иого усмішки в місячно- Знаишли вагон, в якому провідник забув за-
му сяиві. чинити двері та закрилися зсередини. Вони
- Не біиш-шя. – із натугою видавила із чекали коли провідники перевірять квитки,
себе тінь. Підіишла до нього і простягнула щоби потім вислизнути непоміченими. Цеи
невеличку скляну пляшку. сценаріи ними був відпрацьовании уже дав-
- Пии, - сказав незнаиомець і Олександр но. Квитки не потрібні, їхні імена ніде не за-
Васильович сам не знаючи для чого, відкрив фіксовані. Ніхто не бачив як вони сідали у по-
пляшку і сьорбнув. Горлянку обпекло, наче тяг, ніхто не бачив як вони виходили. Зазви-
розпеченим залізом. У пляшці була горілка. чаи просто «тиріли» те, що погано лежить.
Дуже міцна горілка, ніяк не сорок градусів. Через те, що іноді їх помічали і віддавати речі
Очі засльозилися. Незнаиомець засміявся. просто так не хотіли бували біики. Одного
- Ходімо, - сказав він. – Тобі пфуди, - вка- разу навіть мокруха. Та це трапилось випад-
зав він рукою на кущ шипшини, якии одино- ково. Сєрии не любив про це згадувати. Цьо-
ко ріс посеред поля. Біля куща у повітрі сві- го разу вони також збиралися просто
тилася жовтувата дірка, схожа на ополонку «стиріти», проте сьогодні, на відміну від ін-
83
ших разів, конкретно знали що. Сєрии на- зумію. Сам таким був. В дитинстві.
віть сам собі дивувався, нащо иому тои шкі- Бандити невимушено плюхнулися на
рянии портфель? Нехаи тои вилупок і хи- сидіння біля чоловіка.
лии як сопля, нехаи справа сто разів вигора- - Не заперечуєте? – поцікавився Сєрии
ла, але де гарантія, що там діисно було щось так, начебто заперечення могли щось змі-
важливе? Тоді для чого він иому знадобив- нити. – Ну і гаразд. Будьмо знаиомі – Дмит-
ся? ро і Василь, - представився він вигаданими
Труснувши головою, Сєрии відмахнув- іменами.
ся від настирливих думок. Він не звик дума- - Саша, - із нехіттю видавив з себе Оле-
ти так довго і вирішив зосередитися на ксандр Васильович.
справі, прислухаючись до того, що коїлося в - Петро, Валя, - представилося подруж-
коридорі. Бульдог роздивлявся у вікно. Уд- жя.
вох у тісніи кабінці вони їхали хвилин два- - Вова, - вставив свої п’ять копіиок хло-
дцять. Туалет був розбитии. Смерділо не- пчик на цілу секунду відірвавшись від
стерпно. І це при тому, що кватирка була «Електроніки».
зламана і не зачинялася. Сєрии спершу на- - Дуже приємно, - сказав Сєрии і дістав
магався притуляти носа комірцем спортив- із кишені потерту колоду карт. – Зіграємо у
ки, але допомагало погано, тому за кілька дурня?
хвилин він на це «забив», а ще через кілька
хвилин – внюхався. Нарешті, коли вони зру- ***
шили із чергової дрібної станції і хтось вже
кілька разів смикнув ручку з іншого боку, Звичаино, грати в дурня ніхто не схо-
Сєрии дав знак, що пора вирушати. тів, тому Сєрии і Бульдог різалися в карти
самотужки. Десь за півгодини хлопчик поп-
*** росився в туалет. З ним пішов батько, а ма-
ти виишла в коридор, як вона сама сказала
Крізь плацкартні вагони вони поступо- «щоби подихати свіжим повітрям», а на-
во наближалися до купеиних. Потяг хитало справді, щоби відпочити від обридлої їи чо-
із боку у бік. Весь час доводилося пересту- ловічої компанії. Сєрии із Бульдогом пере-
пати через чиїсь ноги та валізи. Обходити зирнулися і знову спрацювали абсолютно
дітеи, що всілися гратися прямо посеред ко- без слів. Бульдог тильною стороною долоні
ридору. Кілька разів натикалися на провід- врізав професору по шиї так, що тои навіть
ників, які розносили чаи. Минуло хвилин пискнути не встиг. Чоловік обм’як і відклю-
десять-п’ятнадцять перш ніж бандити знаи- чився. Бандити швидко підіиняли сидіння і
шли потрібнии ним вагон та купе. витягли звідти портфель. Потім поклали
Сєрии постукав у двері кістяками паль- професора так, начебто він спить, і для біль-
ців та смикнув ручку. На нього із подивом шої правдоподібності сунули иому під голо-
подивилась молода пара з дитиною. На ін- ву подушку і виишли в коридор. Валя поди-
шому сидінні, наче кроляча, забився у кут вилися на них із подивом.
професор. Верхні полички були незаиняті і - Підемо покуримо, - сказав Сєрии пос-
Сєрому з Бульдогом це було якраз на руку. міхаючись і жінка, втративши інтерес, знову
- До-обридень! – вдавано посміхнувся повернулася до вікна. На те, що в руках у
кмітливішии із бандитів. – А ми ваші нові чоловіків чужа валіза вона не звернула ува-
сусіди! Раді? ги.
Усі промовчали.
- Ну і ми раді вас бачити. Прокотимося ***
разом до матері руських міст. Горілку хтось
п’є? Олександр Васильович падав. Вкотре
Знову мовчанка. Молодики скосили за останні кілька днів провалювався у гли-
погляди на професора, але тои заперечно бокии і темнии льох. Відчував як холодне і
хитнув головою. сперте повітря в’їдається иому в ніздрі та
- А, то ви за здоровии спосіб життя? Ро- шкіру. Знову чув голоси і цього разу – відда-
84
лені постріли. Він був як штопор, якии вгви- Масивнии кулак Бульдога врізався Сєрому
нчується у стару винну пробку – все навкру- поміж очеи. Чоловік тільки гикнув і непри-
ги танцювало, підстрибувало, як на карусе- томнии відлетів на сходи. Бульдог здивова-
лі. Оберталося навколо нього. А коли, наре- но подивився на свіи кулак та на Сєрого,
шті, ту пробку витягли, він відчув вже зна- якии лежав під самими дверима вагону, схо-
иомии аромат – терпкии запах полину на- жии на набридлу ляльку, яку закинули у
впереміш із сухостоєм, звіробоєм та цикорі- дальніи кут. Він не міг зрозуміти як це
єм. Він був посеред степу і тут, як і минуло- відбулося. Поки бандит над цим розмірко-
го разу, була ніч. Цвіркотіли цикади і кони- вував, Олександр Васильвич забрав порт-
ки. Чорнии силует із ріжками цього разу був фель, і спробував ретируватися, утім далі
трохи здивовании, але виражалося це тіль- ити було нікуди. Бульдог застряг у тамбурі
ки в тому, що иого червоні очі-вуглини тро- наче шкап, щільно затуливши собою дорогу.
хи округлилися. Він сидів на камінці і щось Бугаи все-таки зібрався із думками. В иого
маистрував. Побачивши професора вирішив очах читалась ненависть. Він хотів вбити
не підводитися, а тільки хитнув головою у старого шмаркача. Раптом професор відчув
бік куща шипшини. Олександр Васильович у собі дивну наснагу. Всі иого м’язи напру-
все зрозумів. У небі над кущем світилася жо- жилися, кінцівки стали важкими, ноги лег-
втим маревом знаиома ополонка. І, як і ми- ко пружинили, світ навколо уповільнився.
нулого разу, хильнувши їдкої браги, Олек- Дивне тепло розливалося по всіи иого шкірі
сандр Васильович розігнався і щосили стри- і начебто потріскувало, як статичнии струм.
бнув. Учении достеменно знав що робити і як.
Більше того, він абсолютно не відчував
*** страху. Складалось враження, що це не він, а
хтось іншии розмахує иого ногами і руками.
Сєрии із Бульдогом ледь не обмочили- Професор підстрибнув та легко пере-
ся коли прямо з повітря на них вивалився махнув через Бульдога, використавши иого
Олександр Васильович. На кілька секунд плечі як спортивнии снаряд. Опинившись за
вони завмерли у тамбурі і тільки блимали спиною у бугая він з усієї сили вдарив того
очима. ногою, зробивши розніжку. Сили виявилось
- Як ти в біса тут опинився? – просичав забагато, і Бульдог вилетів у двері, наче гар-
під носа Сєрии. – Ану геть з дороги! матне ядро у футбольні ворота. Від страш-
- Віддаите мою валізу. ного удару та великої ваги вони відкрилися
- Мужик, не нариваися, - вставив своє і обидва злочинці на ходу вивалися з потя-
басисте слово Бульдог. – Тобі сказали – ві- гу.
діиди.
Проте Олександр Васильович не відхо- ***
див, навпаки – вчепився у портфель і спро-
бував иого забрати. Поки Олександр Васильович бився і
Сєрии відреагував миттєво – вдарив возився із дверима, намагаючись їх зачини-
професора по нозі і вихопив ножа. ти, Валя не витрачала часу дарма. Сєрии і
Лезо було іржавим, але вочевидь, доб- Бульдог не сподобалися їи одразу, а коли
ре заточеним. Якщо від рани не помреш, то жінка почула звуки біики та лаики у тамбу-
від стовбняку – гарантовано. рі, то не стала зволікати – попередила про-
- Ну все, старии дурень, ти сам напро- відницю і викликала чергового міліціонера.
сився! – сказав він і зробив випад у бік уче- Останніи, як годиться, з’явився не одразу.
ного. Заишовши до вагону з протилежного кінця,
Доки Сєрии відволікав науковця, Буль- він попрямував до тамбуру, на якии вказу-
дог широко розмахнувся і з усієї сили вала жінка.
направив свіи кулак професору прямо у Коли двері у салон відкрилися прямо
скроню. Сам не усвідомлюючи що він ро- перед носом у Олексадра Васильовича, тои
бить, тои буквально потилицею відчув не- від несподіванки послизнувся і втратив рів-
безпеку і граціино, наче кішка, ухилився. новагу. Дивна сила, яка керувала иого рука-
85
ми і ногами у бою зникла і він знову став са-
мим собою – старим незграбним чоловіком,
якии не дивиться куди іде. При падінні порт-
фель вилетів у нього з рук, відчинився і з
нього на металеву підлогу, прямо під ноги
міліціонеру, викотився людськии череп.
86
Колегіум
Магічний світ Запоріжжя

( за збірками народних легенд Якова Новицького)
Козацькіи магії присвячено чи- 1925 рр.). Нащадок козацького полко-

Ія Новицька, Святослав Чирук
мало дописів. Інтернет саити та різ- вника та соратника Івана Мазепи –
номанітні козацько-фільські та езоте- Іллі Новицького, він всією душею за-
рико-неоязичницькі видання перепо- хопився козацьким минулим України.
внені статтями про характерників, Яків Павлович народився в селі Аули
відьом, вовкулаків. Але українські ле- Катеринославської губернії (сьогодні
генди у таких виданнях нерідко смт. Аули Криничан-
сусідствують із вигадкою, підхо- ського раиону Дніп-
пленою в аналогічних публікаці- ропетровської обл.,
ях та художніх творах з інших передмістя м. Дніп-
країн (а отже, відділити ж котле- родзержинськ). Все
ти від мух у цьому випадку не своє свідоме життя
уявляється можливим). У тих же провів у м. Олександ-
випадках, коли рівську тієї ж губер-
автори підіиш- нії (суч. м. Запоріж-
ли до проблеми жя), досліджуючи о.
сериозніше, ко- Хортиця, проводячи
зацька магія археологічні розкоп-
розглядається, ки (розкопав понад 100 курганів)
переважно, в та збираючи місцеві легенди.
загальноукра- Яків Павлович був близьким дру-
їнському кон- гом відомого історика-
тексті. Тут тра- козакознавця Дмитра Івановича
пляються цита- Яворницького (жив і працював у
ти і з польсь- м. Катеринославі, суч. м. Дніпро-
ких авторів, і петровськ). Чимало з иого творів
етнографів лі- побачили світ у вигляді статеи
вобережної або невеличких брошур. Кілька
України. Але набагато цікавішим бу- років тому, їх видали у 5-ти томному
ло б поглянути на те, що залишилося зібранні.
про козацьку магію в легендах та на- Для того, щоби показати магіч-
родніи пам’яті Запоріжжя – справж- нии світ козацького Запоріжжя, ми
ньому серці козаччини. Тут нам допо- вирішили «перетрусити» записані
могли історики позаминулого сторіч- ним легенди (представлені, переваж-
чя. но, у 2-му томі) на предмет магічного
Одним із видатних дослідників та міфічного і спробувати стисло опи-
козаччини кінця ХІХ – поч. ХХ ст. був сати цеи хоча і казковии, але доволі
Яків Павлович Новицькии (1847 – жорстокии світ.
88
які їх оточували. Химородник Хвесько із Ве-
ликого Лугу вмів насилати на людеи хворо-
Людська магія би та смерть коли чистив чорну редьку. Коли
вона пускала білии сік – чоловіку ставало
Наичастіше магічними здібностями ле- зле, коли чорнии – тои помирав. Якщо Хвесь-
генди наділяють характерників та відьом. ко хотів, то міг зробити так, щоби редька уві-
Характерниками у легендах називали брала в себе назад чорнии сік та перетвори-
козаків-чарівників. Проте, у легендах, зібра- ла б иого на білии. Тоді людина оживала. За-
них Яковом Новицьким, переважно фігурува- галом, нащадкам треба подякувати Хвестці
ла назва «галдовник» та «химородник» (їх за те, що він не схотів передати ці знання
також називали «заморочниками» та своєму злому синові, оскільки тои, через
«каверзниками»). Описуючи вміння, якими свою злобу «одробляти» зачаровану на
були наділені характерники, Д.І. Яворниць- смерть людину не схотів би.
кии зазначав: «Говорили, наприклад, що між Маються і інші докази шкідливої діяль-
ними завжди були так звані «характерники», ності галдовників. Так, одного разу галдов-
котрих ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичай- ник, якии працював на млині мірошником,
на куля, крім срібної, не зігнав зло на весільному по-
брали. Такі чті. Люди зупинилися по-
«характерники» могли ряд із млином та голосно
відкривати без ключів шуміли. Роздратовании цим
замки, переправлятися чоловік перетворив усіх
через річки на повстині присутніх на весіллі на вов-
чи рогожі, брати голи- кулаків, після чого вони ро-
ми руками розпечені яд- збіглися. Автор тексту пові-
ра, бачити на кілька домляв, що перетворити їх
верст навколо себе за допо-
могою спеціальних
«верцадел» (магічних дзер-
кал – прим. авт.), жити на
дні рік, залазити й вилази-
ти з міцно зав’язаних чи
навіть зашитих мішків, «перекидатися» на
котів, перетворювати людей на кущі, верш-
ників на птахів, залазити у звичайне відро і
пливти в ньому по воді сотні і тисячі верст».
До інших здібностеи характерників, наведе-
них у літературі, можна віднести: вміння на-
силати на ворогів морок, перебувати кілька
годин на дні ріки, дихаючи через очеретину, знову на людеи могла тільки знаюча люди-
замовляти зброю тощо. на, інакше вони навіки залишаться у вовчіи
Хоча сьогодні за ними закріпився пози- шкурі. Описувався і спосіб, як це зробити, до
тивнии образ хоронителів українських зе- того ж чоловіком, якии сам два роки був вов-
мель, сучасники нерідко були про них іншої кулаком (а отже, перевірении практикою).
думки. Іхня магія, переважно, була зла, і да- Для цього потрібно було вирізати різки (3
леко не тільки для ворогів, але і для людеи,
89
шт.) і гамселити ними вовкулаку доти, доки в бурлака, якии прокинувся від собачого гар-
нього шкіра не лусне. Тільки після цього з неї, чання. Собака шкірився на труп, якии став на
нарешті, зможе звільнитися людина. Втім, ноги. Після чого вони зчепилися, а бурлака
схоже, що деякі галдовники могли перетво- втік. Вранці в хаті знаишли труп галдовника,
рюватися на вовків та знову на людеи за вла- роздертого собаку та пустии казан, з якого
сним бажанням, як, наприклад, Павло, прия- все з’їли. Знаючі люди сказали, що в хаті вече-
тель Матвія Шута, що мешкав в урочищі Кіч- ряло до біса чортів. Овраму в серце також
кас та був одним із небагатьох людеи, які сві- вбили осиновии кілок. Померлии галдовник
домо приятелювали з галдовниками. Скут також намагався підіинятися після смер-
(Останні любили розважатися у нього на под- ті, та чоловік, якии сидів з ним у кімнаті, луп-
вір’ї тим, що стріляли одне в одного з пістолів цював иого кииком і тои знову падав.
та ловили кулі на лету). Жінок, що мали містичну силу, між лю-
Переважна ж більшість людеи, захоплю- деи прозвали відьмами. З народних переказів
ючись вміннями галдовників, все ж таки на- відомо, що відьми бувають вроджені і робле-
магались триматися осторонь від них (в селі ні, проте і ті и інші несуть людям шкоду. Ос-
Аули місцеві мешканці кілька разів здіимали новна спеціалізація відьом – мілкі капості, на-
бунт для того, щоби вигнали осілих в ньому приклад, їм приписують подої чужих корів,
литвинів (серед галдовників було чимало насилання болячок на худобу та закрутки у
«єретиків», тобто іновірців), через те, що цеи хлібі, від яких крутить руки чи ноги та бо-
люд був вельми галдовистий). Здебільшого, лить шлунок. Проте, у легендах, зібраних Я.
галдовники жили довго, бо зналися на ліку- Новицьким, зазначається, що відьма може
ванні. Більшість із них доживало до 100-130 врятувати близьку людину, коли тіи загро-
років. Та и потім померти було складно. Гал- жує небезпека. Так, одна відьма врятувала
довники нерідко оживали, бо їх земля не свого чоловіка, котрии, намазавшись магіч-
приимала через їхні гріхи. Тому про них каза- ним зіллям під руками, полетів слідом за нею
ли, що ці вміння не вартують такої смерті, на сходини темних сил, подарувавши чарів-
якої нікому не побажаєш. Так, у оповідці ного коня, що вмить переніс иого з небезпеч-
«Смерть та поховання характерника» галдов- ного місця додому.
ника прив’язали до лави та грали поряд на З легенд відомо, що відьми бояться оси-
скрипці, після чого мертвии почав стрибать. ки та собак ярчуків (помісь собаки з вовком,
Якби иого не зв’язали, він би задушив тих, собака з вовчими зубами, або цуценя, що на-
хто хотів иого поховати (про цього галдовни- родилося єдиним). Дорослі ярчуки можуть
ка казали, що він помирав вже кілька разів. навіть загризти відьму, тому відьми намага-
Напевно, після цього він знову ставав цілком ються вбити цуценят. Щоб вигодувати ярчу-
нормальною людиною, бо перед своєю остан- ка, цуценя треба протягом першого року жит-
ньою смертю чоловік вів спокіину бесіду із тя ховати від відьом у ямі, накритіи осиковою
людьми, під час якої, власне, несподівано по- бороною.
мер). Таких людеи запорожці традиціино хо- Основним знаряддям проти відьми є
вали без священика, а «по-своєму». Так, на- осика. Так, щоб спіимати відьму радять зро-
приклад, щоби остаточно поховати вищезга- бити з осики борону, через яку відьма не по-
даного галдовника, в груди иому вбили оси- бачить, і заховатися за нею. Коли відьма на-
новии кілок. Схожа історія була і з галдовни- близиться, треба вдарити її по тіні та міцно
ком Оврамом. Перед своєю смертю тои запо- вхопити. Від цього відьма може перетворити-
вів наварити казан яловичини, що і було ся на кішку, чи собаку, та це не має зупинити
зроблено. У хаті з трупом на ніч залишався мисливця. Врешті решт, вона виснажиться та
90
перетвориться на людину, з якою можна бу- на зустріч до пана, щоб він був у гарному гу-
де домовитися. морі. У цих замовляннях від панів вимагало-
Один чоловік спіимав відьму, що перет- ся сидіти мовчки, губами не плямкати, зуба-
ворилася на коня, та и заїздив до смерті. Кум ми не клацати, інакше оповідач погрожував
иому порадив набрати на млині негодного дістати ніж та вчинити свою правду.
каміння, піти до церкви та попросити попа Чи допомагали ці замовляння, чи ні, -
обвести навколо нього тричі хрестом. Після достеменно не відомо, проте головною їх фу-
цього стати біля вівтаря навколішки на це нкцією слугувало заспокоїти людину та на-
каміння, накритися сковородою та простоя- лаштувати її на успіх за допомогою виконан-
ти так всю ніч. Зробити це потрібно, щоб ін- ня певних діи чи-то промовляння магічних
ші відьми не забрали в нього жовчі і крові слів. А, як відомо, навіюваність у купі з ефек-
для ритуалу воскресіння вмерлої подруги. том «плацебо» все ж приносить певні плоди.
Чоловік так і зробив, тому відьми прошукали
иого всю ніч, та и не знаишли. Вранці чоло-
вік виишов з церкви та пішов собі додому, а
Легендарні істоти
померлу відьму так і поховали.
До магічних сил та ритуалів вдавалися Окрім характерників та відьом магіч-
також звичаині українці, що не володіли міс- ними силами були наділені и деякі істоти:
тичними здібностями. Багато таких ритуалів наприклад, вищезгадані ярчуки та вовкула-
описано у збірнику Я. Новицького «Магічнии ки, змії, песиголовці, велени (або велети),
фольклор. Замовляння.». чорти та інші, котрих Я. Новицькии розгля-
Наичастіше замовляння використову- дає у своїи роботі «Міфологічні легенди. Ре-
вали проти хвороб людеи і тварин (безсоння, лігіино-легендарні твори (Апокрифи). Демо-
зубного болю, лихоманки, пропасниці, біль- нологія». У народних легендах згадуються,
ма, укусу гадини та інших). Серед них є як зокрема, песиголовці. Проте, вони виглядали
цілком нормальні, наприклад, від болі у шлу- інакше, ніж люди з собачою головою та чоло-
нку радили взяти листок тютюну, посипати вічім тілом. Відмінною рисою песиголовців
перцем та прикласти до живота, щоб зігріти було одне око. За переказами песиголовці
хворого, так і досить специфічні. полювали на людеи, а як ловили когось, то
Проти лихоманки радили піимати зем- саджали у клітку та вигодовували солодоща-
ляну жабу, зав’язати у мішок та повісити хво- ми. Коли людина ставала жирною, песиголо-
рому на спину. Якщо жаба здохне – піимати вці мацали її боки, і, якщо не намацували ма-
іншу, і так поки жаба не задушить хворобу. слаків, то зарізали і з’їдали її. Переповідають,
Від пліснявки радили мазати рот дитині сві- що одна дівчина змогла надурити старого
жою свинячою слиною тощо. песиголовця, нав’язавшись иому у помічниці
Проте, зустрічаються і незвичаині варі- готувати їжу, а коли він відволікся – схопила
анти ритуалів. Наприклад, замовляння про- чан з окропом і вилила на нього. Після цього
ти затвердіння сосків у жінок і вим’я у корів, вона звільнила усіх полонених і допомогла
або замовляння, щоб чоловік любив і не бив- їм втекти.
ся. Для останнього жінці радили взяти з печі Легенди кажуть, що на українських зе-
оладку та носити її під пахвою, щоб потом млях жили колись велени, або велети. За од-
проинялася, а потім помазати молоком зі нією з версіи, велени були богатирями та би-
своїх грудеи та дати з’їсти чоловіку. лися з чудовиськами, за іншою – вони жили
Існували також и замовляння часів крі- ще до появи людеи. Так, кажуть велени існу-
пацтва, котрі треба було промовляти идучи вали ще до появи світла, а коли Бог подару-
91
вав сонце, вони видряпалися на гори і стали Збереглися навіть згадки, про зміїні
плювати у світило, щоб загасити иого. Тоді сховища: один зміи мешкав на острові Хорти-
Бог прогнівався і перетворив веленів на ка- ця, іншии – на острові Пурисовім біля Гадю-
міння. чого порогу (за іншою версією – на самому
Проте наибільш часто у народних леге- Гадючому порозі), третіи, наивеличнішии
ндах, повір’ях та казках згадуються чорти. зміи, або Цар-Зміи, – на Перуновім острові.
Кажуть, що саме чорти навчили людеи всьо- Кажуть, що Цар-Зміи мав іще одну схованку –
му поганому (пияцтву, курінню тощо). З чор- на Стрільчіи скелі поблизу порога Лохана.
тами часто зналися козаки, при чому вони Перуновии острів, куди за легендою
намагалися не знищити нечисту силу, а до- пристав дерев’янии ідол Перуна, скинутии у
мовитися з нею, отримавши певну користь, річку за наказом князя Володимира, сьогодні
або ж укласти угоду, проте наприкінці наду- затоплено Запорізькою ГЕС (знаходиться на
рити нечистого. Поява чорта описувалася у глибині 20 метрів). Острів розташовувався
вигляді вихорю. Людині, що побачить вихор, приблизно посередині між сучасним Дніпро-
радили якнаишвидше хреститися, поки чор- петровськом та Запоріжжям. За різноманіт-
ти не вхопили, або кидати у вихор сокиру чи ними свідченнями очевидців, на Перуновому
вила. Проте, для наибільш надіиного способу острові діисно мається глибока печера, котра
захисту від чорта потрібно було одночасно и в народі отримала назву Зміїна (нещодавно
хреститися, и атакувати вихор холодною це ж підтвердили і драивери з дав-клуба
зброєю. «Аратта», які робили заглиблення в пошуках
Окремої уваги заслуговують також змії острову). Сам острів в народі також мав дру-
та дракони. Сюжети про цих істот популяри- гу назву – «Зміїна скеля». До затоплення ост-
зовані значно менше, аніж про характерни- рову печера була доступна для відвідувачів
ків. Тим не менше, існує чимало історіи про лише в окремі місяці. Дослідження печери
зустрічі із ними на Запоріжжі та загалом у практично не проводилося, оскільки вона
козацькому краї, як у козацькі часи (окремі надзвичаино вузька та глибока. У 1867 р. до
оповіді стосуються XVII ст.), так і після них печери зазирав польськии археолог Підбере-
(чимало з них відноситься до ХІХ, ХХ і навіть зськии, якии знаишов у ніи велику кількість
ХХІ ст.). Ці сюжети практично не розробляли- людських кісток. Тим не менше, просуватися
ся фантастами, у тои час як спорадичні, на вглиб печери він не ризикнув.
першии погляд, свідчення, об’єднуються в Інша легенда переповідає про гігантсь-
насичену фактами картину. ких безкрилих зміїв – полозів, – що жили у
В легендах, записаних Яковом Новиць- скелях на півдні України. Полози кидалися з
ким часто згадуються літаючі змії, що жили дерев на усякого, хто з необережності підхо-
на Дніпрі. Ці змії мали величезнии розмір, див до них надто близько. Змії були на стіль-
крила як у кажанів, тільки покриті лускою, ки великими, що могли задушити і коня, і
довгии хвіст з гострою стрілкою на кінці. Ко- людину, пожмакавши металеву зброю. За пе-
ли зміи летів, спалахи иого крил освітлювали реказами полоз міг переслідувати свою жер-
шлях та Дніпрові пороги. Харчувалися ці іс- тву, завившись колесом, та котитися за нею
тоти тваринами та людьми. За однією з ле- по землі. Тому старі козаки радили втікати
генд великі змії мали три голови і були пере- від гада проти сонця, щоб засліпити иому очі
можені багатирями ще за давніх часів. Після та збити з пантелику. Цілком можливо, що
цього у тих краях жили тільки змії з однією полози були нащадками тих давніх гадів, ко-
головою, котрі порозліталися у невідомому трі жили в ціи місцевості в більш ранні часи.
напрямку, як козаки оселилися на Дніпрі.
92
Приміром, добрии скарб отримала дів-

Магія скарбів чина, яка утерла носа хусткою немічному і
бридкому старому волоцюзі. Тільки-но вона
Козацьке минуле (як і минуле піратсь- це зробила, як замість иого носу, в руках вона
ке), котре було пов’язане із розбіиництвом, а тримала жменю золота. Не такии добрии, але
отже – великою кількістю грошеи та коштов- тим не менше не злии скарб, отримала ще од-
ностеи, не могло не привертати до себе уваги на слухняна дівчина, яка якось уночі ишла ра-
нащадків, які мріяли про багатство. До того ж зом із батьком повз старого кургану. Раптом
гроші наділені притягальною силою (як би батько зрозумів, що там знаходиться скарб.
сказали окультисти ХІХ ст. – природним маг- Він наказав дівчині стати навколішки і моли-
нетизмом). Цеи інтерес підживлювали пере- тися на тои курган.
кази про те, що козаки діисно час від часу Як же на нього молитися, хіба то церк-
вдавалися до подібних схованок скарбів. Спо- ва? – спитала дівчина.
кушала і велика кількість курганів у степу А хоч би й церква! Молись! – наказав їй
(старих могил), про які були певні, що вони батько.
переповнені золотом (це довів археолог Мо- Дівчина зробила так, як він велів, після
дзалевськии, котрии розкопав «Товсту моги- чого налетів вітер, якии зірвав з дівчини
лу» та знаишов у ніи, зокрема, скіфську пек- одяг, а потім було знаидено скарб. Як видно з
тораль). цієї історії, в ніи не засуджувалось святотацт-
Оскільки скарби так чи інакше, нерідко во, можна знаити навіть якісь відсилки до
були пов’язані зі смертю (забирати щось із язичництва чи навіть заперечення християн-
могили – недобре, у тои же час, якщо скарб ства. Головною ж заслугою виявився послух
був закопании товариством, він також ніс на батькові, що і було нагороджено грошима.
собі відбиток насилля, бо, вочевидь, господа- Чимало скарбів були відносно неитра-
рі не просто так подарували козакам золото), льними. Свої магічні властивості вони отри-
скарби практично завжди були пов’язані із мували через закляття, яке наклали на них
потоибічним чи магічним світом. козаки. Останнє накладалося на скарб лише
У легендах Я.П. Новицького скарби умо- на певнии час, для того, щоби гроші не міг
вно можна поділити на добрі та погані. До взяти хто-небудь іншии. Коли ж цеи час ми-
добрих слід зарахувати ті, які дарували за до- нав, скарби можна було брати без загрози
брі вчинки, або які можна було взяти без за- для свого життя (про місце знаходження та-
грози для власного життя. ких скарбів нерідко повідомляли старі коза-
93
ки, які відчували, що самі не доживуть до то- На скарби часто вказували магічні істо-
го моменту, коли скарб можна буде забрати). ти. В першу чергу – коні. Діставшись місця, де
Більше того, якщо гроші довго не брали, у по- було заховано скарб, вони або завмирали, або
тоибічних сил міг урватися терпець і гроші зникали, або самі перетворювалися на скарб.
вони могли принести самі. Так, приміром, При цьому важливим був колір істоти. Якщо
один козак, закопуючи скарб, зробив на ньо- істота була білою – скарб був срібним. Якщо
го замовляння, яке закінчив наступними сло- рудою – золотим.
вами: Характерно, що козацькі скарби шукали
Гроші – людині, а горщик – чортові. не тільки українці, але і представники інших
Минуло багато часу, за грошима так ні- національностеи. Серед них, в першу чергу –
хто і не приишов. Тоді роздратовании чорт іноземні колоністи (переважно – німці), чи-
приишов на подвір’я бідного, але доброго чо- мало яких, особливо починаючи з першої по-
ловіка, якии жив поряд із цим місцем, та пос- ловини ХІХ ст., жило на козацьких землях в
тукався до нього, промовляючи: Катеринославськіи та Херсонськіи губерніях,
Забирай гроші, бо мені горщик потрібен! в тому числі – на острові Хортиця. А отже по-
Чоловік злякався та відмикати не схо- шукам заклятих скарбів не заважала ні націо-
тів. Чорт роздратувався іще більше і розсипав нальність, ні релігія. Можливість розбагатіти
гроші на подвір’ї, де господар і знаишов їх на рівному місці приваблювала всіх.
вранці.
Тим не менше, чимало скарбів несли у
собі загрозу. Іноді це було пов’язано із мора-
Наостанок
льними рисами людини, яка знаходила скарб.
У деяких випадках скарб був небезпечнии Безумовно, цеи нарис дає лише побіжні
сам по собі. Так, один скарб охороняла сама уявлення про магічнии світ Запоріжжя. Деякі
смерть. В іншому випадку, люди, які знаишли моменти можуть видатися читачам знаиоми-
скарб, потрапили у льох, в якому стояли діж- ми і навіть вторинними. Це не дивно, бо всі
ки із кров’ю та був напис, що тои, хто хоче ми спираємося на одні і ті ж джерела, серед
взяти скарб, має випити крові. Перелякав- яких творчість Я.П. Новицького заимає над-
шись, вони втекли. У таких випадках про звичаино вагоме місце. Головна мета поляга-
скарб казали, що гроші є, а взяти страшно. ла в тому, щоби дати читачам можливість
Утім, скарб міг покарати людину за амо- ознаиомитися із уявленнями про магічне в
ральнии вчинок. Так, один чоловік знав міс- конкретному регіоні, спираючись при цьому
цезнаходження скарбу, але шукати иого було на історичні свідчення, а не вигадки сучасни-
потрібно в сутінках, а чоловік був хвории на ків. Більше того, магічне не зосереджено у
курячу сліпоту. Він взяв собі у напарники ку- якомусь окремому розділі книги розглянуто-
ма, якии иого надурив та забрав скарб собі, го автора (хоча деякі розділи можуть бути
сказавши чоловікові, що тому все привиділо- більш насичені відповідним матеріалом, а ін-
ся. Невдовзі кума розбили болячки, і він по- ші – менше). Воно рівномірно розкидано по
мер. У іншому випадку скарб відкрився пога- текстах та несистематизоване. Ми подали
ному хлопцеві та мав віддатися тому в обмін цеи матеріал більш-менш концентровано. До-
на те, що він виправиться у своїи поведінці. сягти цього вдалося, у тому числі, завдяки
Хлопець пішов за інструментом, але дорогою виокремленні спільних рис між схожими, а то
стрів свою сестру, яка сама відшукала скарб, а и маиже ідентичними (з невеликими варіаці-
братові сказала, що грошеи не було. Невдовзі ями) переказами. Ті, хто хоче заглибитися в
її також знаишло покарання. тему, можуть доповнити свої знання самос-
94
тіино ознаиомившись із творчістю автора,
заглибившись у фольклор, та інші свідчення
(наприклад, у Д.І. Яворницького). Певні того,
що опертя на справжні легенди, які показу-
ють чимало деталеи та неоднозначних моме-
нтів, можуть бути кращим поштовхом для
творчої фантазії при створенні автентичного
козацького фентезі, аніж будь-яка інша сучас-
на вигадка.
95
Нащадки запорізьких
драконів
В Ірландії та Ісландії ви можете Завдяки ж своєму розміру вони полю-
почути чимало оповідеи пре те, як міс- вали на істот не менших за овець та
цеві мешканці зустрічалися із ельфа- кіз, а отже могли з легкістю вполювати
ми. Ці легенди побутують вже не одне и людину.
сторіччя, міцно вкоренилися у народ- Додаткового реалізму цим історі-
ніи пам’яті та переповідаються і досі, ям додає і те, що загалом, гігантськии
що надає їм додаткового реалізму. Чи- полоз істота не вигадана, а цілком реа-
мось схожим є історії про зустрічі із льна. Каспіиські полози, яких в народі
привидами та баики моряків про мор- називають жовтобрюхами, мають нау-
ських чудовиськ, яких вони бачили на кову назву Dolichophis caspius. Щопра-
власні очі. Еквівале- вда вони занесені
нтом цих розпові- до Червоної кни-
деи у степовіи Укра- ги, а щодо того, чи
їні є розповіді про розповсюджуєть-
зустрічі з гігантсь- ся ареал їхнього
кими полозами. Во- життя на Південь
ни сягають XVII ст., України існують
але нікуди не зник- розбіжності (вони
ли і дотепер (хоча, часто зустріча-
можливо, їх стало менше). ються в Туреччині, Греції, біля півден-
Як можна судити з козацьких ле- ного узбережжя Каспіиського моря).
генд (використавши фантазію), в на- Плазуни і діисно мають великии роз-
родніи пам’яті гігантські полози є на- мір (до 2 – 2,5 метри), агресивні, пер-
щадками драконів, які свого часу, жи- шими нападають на людину, роблячи
ли на дніпрових островах. Щоправда, сильнии стрибок на 1-2 метри (перед
нащадки деградовані, з однією голо- чим стискаються у кільце) та намага-
вою замість трьох, без крил та значно ються поцілити в обличчя. Проте, як
меншого розміру. Тим не менше, вшир можна переконатися, вони не котяться
вони все одно були товщиною зі стов- колесом, намагаючись наздогнати
бур дерева, а в довжину могли сягати 7 свою жертву та не досягають таких ве-
-10 метрів. Ці істоти були надзвичаино ликих розмірів, які приписують їм ле-
агресивні, першими нападали на лю- генди. Саме ці обставини і надають фа-
дину, обертаючись колесом, що давало нтастичного колориту напівлегендар-
їм змогу нарощувати небачену швид- ним згадкам про південноукраїнського
кість, яка дозволяла наздогнати коня. полоза, які іноді виглядають достат-
Іхня ж сила була настільки великою, ньо реалістично. Не намагаючись від-
що вони з легкістю могли зім’яти ли- ділити правду від вигадки, наведемо
царські обладунки або збити того ж кілька історіи із різних джерел про на-
коня з ніг своїм велетенським хвостом. щадків українських драконів.
96
У 1647 р. такого полоза бачив Богуслав Письменник зупинився у шведському
Казимир Мошкевич. Окрім того, волоська ко- окрузі в Херсонськіи губернії. З-поміж іншо-
рогва Олександра Замоиського порубала та- го, він також розповідав, що між Старошвед-
кого полоза на шматки. У ХІХ ст. багато таких ською колонією та німецькою колонією Клос-
полозів бачив росіиськии письменник Олек- тердорф лежав великии чорнии та пласкии
сандр Афанас’єв-Чужбинськии, під час своєї камінь, про якии побутувала легенда, буцім-
подорожі, про що і розповів в своїи книзі то ще зовсім недавно (наприкінці ХІХ ст.) на
«Поїздка у Південну Росію» (1893 р.). Про тои камінь виповзала велетенська змія, яка
зміи автор розповідав наступне: їла ягнят. Вона мала надзвичаино страшен-
«Проходжаючи поблизу Бізюкова монастиря нии вигляд та вселяла переляк у місцевих ме-
(поблизу м. Берислава, суч. Херсонська обл.), шканців. У Старошведському окрузі також
я вперше бачив великих зміи, яких в народі знаходилась інша німецька колонія – Шлан-
називають жовтобрюхами, а в інших місце- гендорф, що можна перекласти як «Зміїне се-
востях полозами. Я багато чув про них ще в ло». Залишки усіх колоніи округу – Старош-
Катеринославськіи губернії і навіть бачив ведської, Клостердорфу, Шлангендорфу та
там, але здалеку, так що не міг скла- Мюльхаузендорфу на сьогодні-
сти про них шніи день входять
справжнього до одного населе-
враження. ного пункту –
Тут же мені вда- села Зміївки, Бе-
лося застрелити риславського раио-
одну із рушниці у тои час, ну Херсонської області.
коли вона, скрутившись у кільце, грілася на Мешканці м. Олександрівськ (суч. Запо-
сонці на камені. Змія була без малого три ар- ріжжя) у позаминулому сторіччі згадували,
шини завбільшки (2 метри 133 см. – ред.) і що раніше багато таких зміи було у Богатире-
товщиною в дитячу руку. Сорочка на ніи ду- віи балці. Ночуючи там, люди клали поряд із
же красивого візерунку сіре-зеленого кольо- собою вила або косу, щоб відбиватися від них
ру, а живіт жовтии. Згодом я бачив ще кілька в разі їх нападу.
подібних зміи. Жовтобрюх іде, підіинявши Наприкінці ХІХ ст. гігантського полоза в
голову від землі на аршин (711 мм.). Один ко- місцевості, яка сьогодні входить до центру
лоніст розповідав мені, що зустрівши якось сучасного м. Запоріжжя, бачив катеринослав-
змію на дорозі він, злякавшись, не встиг ві- ськии (суч. м. Дніпропетровськ) письменник
діити. Змія зашипіла, кинулась на нього і ви- Адріан Кащенко. Чоловік був певен, що така
рвала шматок нижнього одягу. Змії ці, втім, зміюка може задушити не тільки людину, але
за оповідями, не нападають на людеи, і, на- навіть вола або коня. Згодом, вже на початку
скільки я помітив, поспішають сховатися від ХХ ст. (1909 р.) поблизу м. Нікополя
людеи. Бували, як кажуть, і випадки укусів, (Дніпропетровська обл.) полоза бачив купець
але я їм не надто вірю, бо жоднии із оповіда- 2-ї гільдії Василь Рожков. Змія пливла по
чів не був свідком сам, а чув від інших. Не Дніпру, високо підіинявши голову. За свід-
знаю, навіть, чи отруині ці змії, але, гадаю, що ченням купця, голова була розміром із люд-
укус має бути нелегким, виходячи із розміру ську, а розмір істоти сягав 6-ти аршин (4,3
плазуна. Поміж місцевими мешканцями хо- метри).
дять навіть легенди більш-менш казкових Надзвичаино цікаві відомості з цієї теми
властивостей. Монахи, втім, не говорили ме- можна почерпнути зі статті Юрія Безуха на
ні про зміи нічого особливого <…>». саиті дніпропетровської газети «Експедиція
97
ХХІ» - «Останній гігантський полоз». Зокрема, В іншіи історіи Микола Скрипник розпо-
автор, згадував, що із такою змією в часи НЕ- відав про гігантських зміи, які зустрічалися в
Пу (1920-ти рр.) у Херсонськіи області зустрі- Криму, нападали на дельфінів та навіть увіи-
чався иого дядько. Тікаючи від змії, він на шли до татарських легенд.
смерть загнав коня. За словами очевидця, У 187-му номері газети «Приазовскии
проїжджаючи на коні біля кургану, він поба- рабочии» від 26 липня 2013 р. у статті «На
чив на ньому величезну колоду. Колода рап- окраине Мариуполя обитал гигантскии по-
том підіиняла голову, скотилася з могили і лоз» розповідається про зустріч із цією істо-
кинулася на вершника. Змій скрутився вели- тою місцевого мешканця Миколи Корнілова.
чезним колесом та стрімко покотився за вер- У статті також наводиться фотографія мерт-
шником, не залишаючи спроб збити коня ве- вої змії.
личезним хвостом. Наиімовірніше, що цеи список при ба-
Попри назву статті, гігантськии полоз у жанні можна значно розширити, проте не ви-
козацьких степах, вочевидь, був не останніи. кликає сумніву, що це надзвичаино перспек-
Ось заголовок статті Миколи Скрипника у га- тивні сюжети для фантастики, при чому не
зеті «Факты и комментарии» від 13.04.2007 тільки фентезі, але и фантастики наукової.
р.: «Эти четырехметровые гигантские поло- Можливо і діисно, жили в нас колись полози
зы, сворачиваясь в огромные «бублики», кати- набагато більші за сучасних (дракони ж все-
лись по дороге, как колеса, а их мощные хвос- таки повивались), а можливо було і так: ішов
ты громко шлепали по накатанной до блеска я колись уздовж каналу та побачив малих
земле…» (спільнии проект із каналом «СТБ», хлопців, які вилізли з води. Хлопці були дуже
якии знімав про цеи сюжет телевізіину пере- збуджені та обговорювали побачене. У воді
дачу). У статті автори знаиомлять читачів зі вони зустріли вужа.
свідченнями очевидців у Південніи Україні, – У воді змія, - сказав один із них.
які в різні роки (хтось одразу після віини, – Велика? – спитали иого.
хтось у 1950-ті, 1970-ті, а хтось навіть в 1991 – Велика, - відповів він.
та 2005 роках) зустрічався із гігантськими Усі перелякано трусилися.
полозами розміром із велику колоду. Попри – Анаконда, - підсумував третіи.
значну кількість свідчень існування в Україні
гігантських полозів ТАКОГО розміру досі не (А може и справді?)
доведено, ніхто не знаходив їх кісток. Утім, як
вважають старожили, їх особливо и не шука-
ли, а отже все може бути…
98
Скільки було Січей?

Чесно кажучи, я вважав, що
така стаття непотрібна, але мене
переконали, що це не так. Комусь
наведені нижче факти можуть
здатися банальними, мовляв, нічого
нового. Але я і не прагнув сказати
щось нове. Тільки акцентувати ува-
гу на деяких моментах, які не всім і
не завжди кидаються в очі. Бо я, як і
ті, хто звернув мою увагу на цю про-
блему, також зустрічався із тим,
що далеко не всі, хто пише або прос-
то читає щось пов’язане із козаччи-

ною, володіє історичним контекс-
том (але завжди є винятки). Зви-
чайно, розкрити його в повній мірі в
межах однієї статті неможливо
(та й не мені це робити), а тому до- Остафій Дашкевич
ведеться зосередитися на якійсь (в уяві Я. Матейко)
конкретній тематиці, приміром, на

Січі. Не претендуючи на заверше-
ність та істину в останній інстан-
ції, я спробую швидше не прояснити
деякі моменти, а навпаки їх заплу-
тати. Бо мабуть, саме такої плу-
танини і не вистачає авторам.
Чортомлицька Січ (реконстр.)

Фортеця Д.Вишневецького (реконструкція)
Яка «Січ» була першою?

У більшості історичних підруч-
ників українським школярам розпові-
дають про те, що було 9 Січеи, між яки-
ми існувала історична тяглість. А саме:
Хортицька, Томаківська, Базавлуцька,
Микитинська, Чортомлицька, Кам’ян-
ська, Олешківська, Підпільнян
99
ська (Нова) та Задунаиська (при цьому біль- достатньо, а отже за зброю змушені були
шість із них розташовувались на території братися і інші небаидужі місцеві мешканці,
суч. Дніпропетровської, а не Запорізької об- які бажали захистити свої родини та маино.
ластеи). Хортицька Січ нерідко подається як Іще до героиств Дмитра Вишневецького по-
перша Січ, яку очолював нібито першии ге- дібною справою заимався, наприклад, ста-
тьман Дмитро Вишневецькии (Баида). І хо- роста міста Хмільник, син кам’янецького ка-
ча в інтернеті нерідко говориться про те, що штеляна – Прецлав Лянцькоронськии. У на-
цієї думки дотримуються далеко не родніи пам’яті иого називали геть-
всі історики, а Вишневецького маном, а в деяких джерелах
неможна назвати першим геть- (наприклад, Хроніці Марцина
маном, сприимаються ці уточ- Бєльского), людеи із иого ото-
нення лише незначною час- чення називали козаками. Йо-
тиною читачів. А дарма. Тому го сучасниками (поч. ХVI ст. –
що під не всіма істориками розумі- середина 1530-х) були Оста-
ється більшість істориків- фіи Ружинськии (якого іноді
козакознавців. Ті ж, хто і досі вва- називають гетьманом) та Ос-
жає так звану Хортицьку Січ тафіи Дашкевич (нібито ко-
Січчю – швидше виняток, якии шовии), з якими пов’язують
ще потрібно пошукати. організацію загонів на Дніпрі
У чому ж проблема? Хто такі (до того ж, частіше із Дашкевичем,
козаки і звідки вони виникли? Та звід- аніж із Ружинським). Людеи, які ходи-
ки з’явилися Січі? Відповісти на всі ці питан- ли з ними у походи, також називали козака-
ня складно, ба, навіть, неможливо. Але заче- ми. Таким чином, слабка армія на кордоні
пити їх потрібно. компенсувалася організацією приватних
Справа в тому, що джерела поповнен- загонів окремими можновладцями
ня козаччини були різними. Одним із них (наприклад, каштеляни) та магнатами
(яке нас зараз цікавить) були князівські (схожу ситуацію сьогодні можна побачити
слуги та міщани. Ще за часів литовського на прикладі добровольчих батальионів). А
правління предкам українців треба було отже, Дмитро Вишневецькии був не першим
оборонятися від татар. Для цього слід було «гетьманом» та цілком вписувався у цю кар-
самотужки організовувати оборону. Єдино- тину, хоча пік иого «козацької» діяльності
го віиська, яке могло б виконувати цю функ- приишовся на два десятиліття пізніше
цію, не було. Місцевіи знаті доводилось (1550-ті) за Остафія Дашкевича та Остафія
здіиснювати оборону самотужки, за допомо- Ружинського (цікавого, що иого воїнів в от-
гою своєї дружини. Але цих людеи було не- томанських джерелах практично не назива-
100
ють «козаками», а частіше «дмитрашками», руда Дмитра Вишневецького мала іншу фор-
хоча по відношенню до інших вояків назва му (залишки фортечних валів були дослідже-
«козаки» фігурує). ні Дмитром Яворницьким). Очевидно, що ані
Джерельні згадки про перші невеличкі уходи, ані фортеця Вишневецького ще не від-
укріплення (такі-собі «міні-січі») на кордоні повідали тому образу, якии усталився трохи
татарських кочів’їв стосуються 20-х років XVI пізніше. Цілком можливо, що через свої зна-
ст. (у 1527 р. хан Сагиб-Гіреи скаржився на чення фортеця Вишневецького зіграла певну
них литовському уряду), а роль у появі Січі (наявність
отже за часів Остфія Ру- потужного оборонного
жинського та Остафія Даш- центру). Утім, через брак
кевича. Оборонці кордону коштів (адже козаки не ма-
робили невеликі залоги, ли таких статків як магнат
т.зв. «уходи» у безпечних Вишневецькии) ці споруди ви-
(до яких було складно піді- глядали скромніше (щось серед-
братися) та стратегічно нє між оборонними укріплення-
важливих місцях» (чим не ми «уходів» та фортецею Вишне-
сьогоднішні «блок- вецького). Тому більшість дослі-
пости»?), переважно, на ос- дників схильні вважати першою
тровах та поблизу порогів, Січчю Томаківську, яка виникла
де гранітні кряжі та ріка, через 20 років після зруинуван-
самі по собі являли собою ня фортеці Вишневецького.
аналог фортечних мурів та «Руинуючи» стереоти-
рвів. Сюди одні із перших ЕЛЕМЕНТЙ СІЧІ пи (ставлю це у лапки, бо
козаків навідувалися вліт- до мене їх розвінчували
ку, але і взимку залишали  Форма кола; вже багато років, а вони все
постіину залогу з рушни- одно продовжують жити),
 Майдан та церква;
цями та гарматами. Коли можна ще додати також те,
 Наявність куренів (38 шт.);
Дмитро Вишневецькии ви- що фортеця Дмитра Виш-
рішив будувати свою фор-  Козацькаий устрій життя невецького розташовува-
тецю у ціи місцевості, та- лася не на відомому всім о.
ких уходів поблизу порогів Хортиця, а на о. Мала Хор-
нараховувалося вже близь- тиця, якии носив чимало
ко 30-ти. Зокрема, біля Не- назв, у тому числі
наситцю, Ревучого, на Базавлуці, Томаківці «Гадючии» (так-так, це саме тои «Гадючии»
тощо. Таким чином, фортеця побудована лю- острів, біля якого за козацькими легендами
дьми Дмитра Вишневецького не була і пер- знаходилась засідка одного із дніпровських
шою оборонною спорудою «козаків» (але, бу- драконів. Останніх гадюк на острові повиво-
ла, без сумніву, наибільшою та наиміцнішою). дили у 1970-х роках, розпліднивши для цього
Інше питання (і наивагоміше для невизнання їжаків). На самому ж острові Хортиця, на яко-
її Січчю) стосується того, що укріплення Виш- му сьогодні знаходиться бутафорська Січ, за-
невецького було саме фортецею, а не Січчю. порізьких Січеи насправді ніколи не було. Бі-
Остання мала чітку та характерну структуру льше того, відрізнявся і зовнішніи вигляд Сі-
– будувалася колом із зовнішніми укріплен- чі. Розташовуючись у степовіи місцевості, хаи
нями, куренями та церквою, а також маида- навіть і поряд із плавнями, вона не могла бу-
ном всередині. Можна переконатись, що спо- ти побудованою із дерева, оскільки дерева в
101
ціи місцевості зустрічалися вкраи рідко Висновок: Дмитра Вишневецького
(саме тому в степу побутували хати-мазанки, не можна вважати ані першим гетьма-
а не дерев'яні зруби). Основними оборонни- ном, ані очільником козаків, ані засновни-
ми спорудами мали бути земляні вали. З де- ком першої Січі. Збудоване ним укріплення
рева могли бути зроблені лише окремі еле- не було першим у цій місцевості, як не бу-
менти, наприклад, ворота. ло й останнім. Утім, це не зменшує його
Наостанок ще можна сказати, що за впливу на формування Січей та не ста-
місцевими легендами, фортець у Дмитра Ви- вить осторонь від козаччини.
шневецького мало бути дві. Іншу він, начеб-
то, збирався побудувати на Монастирському
острові (входить до суч. Дніпропетровська).
Як ми розрізняємо «Січі»?
Цеи острів також має скелястии виступ, а мі-
сцевість за часів козаччини носила стратегі- Якщо в першому випадку основним
чне значення (недарма через 80 років відно- критерієм визнання/невизнання певного
сно недалеко від цього місця поляки побуду- укріплення Січчю була форма иого організа-
вали Кодацьку фортецю). Дослідник козацт- ції, то в подальшому критерієм розрізнення
ва А.О. Гурбик вважає створення фортеці на Січеи виступало їх місце розташування. Утім,
Монастирському острові реальним фактом. це також викликає певні питання. Так, на-
Переселення сюди віиськового люду начеб- приклад, відомо, що Чортомлицька Січ у 16-
то відбулось у 1557 р., а будівництво фортеч- 63 р. за якоюсь потребою полишила місце
них укріплень - в 1562 р. Незрозуміло також свого розташування і певнии час розміщува-
і коли зник замок Вишневецького на острові лася в полі без будь-яких укріплень. У 1679
Мала Хортиця. Він начебто був зруиновании р. Чортомлицька Січ була на деякии час пе-
у 1554 р. татарами, але тои же А.О. Гурбик ренесена в урочище Лободиху через загрозу
наводить цитату із твору польського шлях- татарського нападу. У тои же час ці переноси
тича Самуїла Зборовського, якии особисто Січі ми не вважаємо окремими Січами (немає
відвідував Томаківську Січ у 1580-х роках та поняття Лободинської Січі), хоча критеріи
згадував про те, що на власні очі бачив замок зміни розташування в даному випадку при-
Вишневецького на о. Мала Хортиця та ночу- сутніи. Звичаино, можна говорити про те, що
вав у ньому. Виникають питання і з першіс- все це було ненадовго, що козаки повертали-
тю Томаківської Січі, оскільки тои самии С. ся на те ж саме місце, але з іншого боку – це
Зборовськии згадував, що в тои самии час данина історичніи традиції, яка ще раз вка-
козаки також збиралися (хоча и без укріп- зує нам на умовність виокремлення тієї чи
лень) не тільки на Томаківському острові, іншої Січі.
але і на Чортомлиці та в якомусь невідомому У цьому контексті слід відзначити та-
місці між Хортицею і Томаківкою. То невже кож і те, що з точки зору козаків, такі понят-
нам треба говорити про цілих три перших тя як Базавлюцька чи Чортомлицька Січ (а
Січі? Напевно, що ні. Але слід мати на увазі також інші Січі), скоріш за все, не мали сенсу.
певну умовність цього поняття в дании пері- Це була Січ і все. Такии-собі козацькии керів-
од. Можна сказати, що головним було не міс- нии центр, а центр завжди один. Місце иого
це збору, а сам факт збору «козацької ради», розташування могло змінюватися, але від
яку С. Зборовськии називав «лицарським ко- того він не ставав чимось принципово ін-
лом». шим. Він залишався центром. Тією ж самою
Січчю, з тими ж самими людьми, просто в
102
силу певних обставин вона змінювала місце м’янською). Для того, щоби залучити до сво-
своєї дислокації. Звичаино, козаки могли на- їх лав незгодних, які залишилися в Олешків-
рікати на те чи інше місце розташування, ськіи Січі, у 1728 р. вони зруинували Олеш-
бажати перенести Січ в інше місце, вважати, ківську Січ, але схоже, що протягом певного
що те або інше місце розташування Січі було часу у цеи період на Січі існувало двовладдя,
історичним, тоді як інше – ні. Але все це не паралельно існувало дві Січі та кошових ота-
було суттєвим. Січ переносилась з практич- мани. Через невдалі перемовини з росіись-
них міркувань, викликаних, переважно, не- ким урядом, козаки змушені були оселитися
обхідністю зберегтись як організація. Так, на р. Кам’янка, що знаходилась у межах
наприклад, Олешківська Січ постала після Кримського ханства, але поблизу кордону з
зруинування росіянами Чортомлицької Січі, Росіиською імперією. Лише у 1734 р. вони
внаслідок чого козаки перенесли Січ на те- змогли переити на росіиську територію та
риторію підконтрольну туркам (на терито- заснувати Нову Січ.
рію суч. Херсонської області).
Згодом, почались зародки розкладу Висновок: Виокремлення Січей за
Січі, що проявлялось у виникненні окремих територіальним принципом, носить дещо
формувань, а отже різних центрів. Починав- умовний характер. Для козаків Січ була
ся процес розпорошення та децентралізації. єдиним центром, який просто змінював
Так, через кілька років після виникнення місце свого розташування, але від цього
Олешківської Січі, переважно з економічних не ставав чимось іншим. Утім, ця ідеальна
міркувань, частина козаків забажала повер- картина не завжди реалізовувалась на
нутися на підконтрольну росіянам терито- практиці. З початку XVIII ст. окремим гру-
рію. У 1727 р. вони відкололись від Олешків- пам козаків стало все складніше знаходи-
ської Січі та стали Кошем на місці Січі у Чор- ти між собою спільну мову, внаслідок чо-
томлиці, де вони стояли протягом 2-х років го з’являлися паралельні Січі чи більш
(утім, ця обставина не змусила істориків ви- дрібні військові анклави.
ділити ще одну Січ між Олешківською та Ка-
103
Яка Січ була останньою? складі Росіиської імперії зі своїми порядка-
ми, законами та звичаями, яке цілком можна
Після повернення козаків на підконт- порівняти із іншим подібним формуванням
рольні Росіиськіи імперії території та отри- на українських землях – т.зв. Гетьманщиною.
мання відповідних вольностеи, була засно- Головою «держави» у Новіи Січі замість геть-
вана т.зв. Нова або Підпільнянська (на річці ману був кошовии отаман (кошові отамани -
Підпільніи) Січ. Характеризувати це козаць- давня вибірна посада на Запоріжжі. Вони зо-
ке об’єднання як Січ вже складніше, аніж середжували у своїх руках всю військову та
Олешківську чи Чортомлицьку. Справа в то- адміністративну владу. До ХVII ст. на побу-
му, що це була вже не зовсім Січ, чи, точніше, товому рівні їх іноді називали гетьманами,
не тільки Січ. Ії швидше можна охарактери- але загалом “гетьман” призначався вищою
зувати як козацьке протодержавне форму- владою (очільниками Великого князівства
вання. У даному випадку Січ та січові спору- Литовського, а згодом - Речі Посполитої). Пі-
ди зберігалися, але носили вже не тільки віи- сля Хмельниччини гетьмани зосереджують у
ськові, а и адміністративно-територіальні своїх руках потужну адміністративну та
функції. Січ ставала містом із елементами військову владу, все більше спираючись на по-
місцевої столиці. Територія Січі в цеи час не козачене населення та козацьку старшину. У
обмежувалась лише віиськовим поселенням, північно-східній, підросійській частині суч.
а охоплювала значні відстані (територія суч. України починає формуватися автономне
Дніпропетровської, Запорізької та частково утворення - Гетьманщина. Гетьмани неод-
Кіровоградської областеи) та виходила на норазово намагалися втручатися у справи на
Азовське і Чорне моря. Для полегшення ке- Запоріжжі з метою отримати над ним вла-
рування територією вона поділялася на па- ду. Як наслідок, стосунки між гетьманами
ланки (їхня кількість в різнии час відрізня- та Запоріжжям було зіпсовано, Запоріжжя
лася), які можна порівняти із сучасними об- відмежовується від Гетьманщини. Розмежу-
ластями. Центрами паланок були паланкові вання відбувається і на термінологічному
містечка із відповідними укріпленнями. Па- рівні, поняття “гетьман” та “кошовий” ос-
ланкові канцелярії заималися не тільки ор- таточно припиняють вживатися як синоні-
ганізацією підконтрольного віиська, але і ми).
видавали дозволи на земельні ділянки Нова, або Підпільнянська, Січ була
(слободи). Малися навіть зародки козацько- зруинована за наказом Катерини ІІ у 1775 р.,
го банку. Чимало статків козаки Нової Січі а всі запорізькі вольності – скасовано. Проте
заробляли на контрабанді товарів (особливо частина козаків, не згодних із таким станом
– тютюну) з території Османської імперії до справ, знову-таки емігрували на землі Ос-
Росіиської. Протодержава мала свої кордони, манської імперії. На ціи підставі деякі дослід-
нерідко позначені «робленими могила- ники почали вести мову про т.зв. Задунаись-
ми» (штучними пагорбами в степу). У 1744- ку Січ. Втім, низка істориків не згодна із тим,
1745 рр. територія Нової Січі була ретельно щоби називати представників задунаисько-
описана та представлена на картах росіись- го запорізького віиська Січчю. На тіи саміи
ким інженером Колюбакіним та французом підставі, на якіи у цьому відмовляють і пер-
де Боскетом. Північнии кордон Нової Січі (із шим Січам – відсутність відповідних укріп-
Росіиською імперією) називався лінією де лень та усіх ознак Січі. Останньою Січчю во-
Боскета. Це було автономне формування у ни, відповідно, вважають Нову Січ. Тим не
104
менше, їх опоненти закидають їм те, що еле-
менти січової структури (зокрема, кошові Висновки: Нова Січ, заснована у 30-х ро-
отамани) у задунаиському віиську залиша- ках XVIII ст., покладаючись на досвід орга-
лися. У певному сенсі, у Задунаиської Січі бу- нізації запорізького козацтва, почала пе-
ло більше спільним рис, які поєднували б її із ретворюватися на своєрідне державне
Січчю, аніж у перших Січеи. Бо якщо в сере- утворення з власними державними кордо-
дині XVI ст. характерні ознаки Січі ще не нами та адміністративно-територіальним
встигли сформуватися, то наприкінці ХVIII – поділом. Січ почала виконувати функції
поч. ХІХ ст. не всі із них ще були забуті. Заду- столиці, а кошовий отаман – голови дер-
наиську Січ саме як Січ розглядають сериоз- жави. Це було водночас і найбільшим роз-
ні дисертаціині дослідження, хоча в повніи квітом запорізької Січі, і ознакою її зане-
мірі назвати її Січчю неможливо. Ті, хто не паду. Переважна більшість дослідників
погоджується називати Січчю Задунаиських останньою Січчю вважає саме Нову Січ на
козаків, наголошують на тому, що іще на по- р. Підпільній. Ряд дослідників не погоджу-
чатку XVIII ст. частина козаків, особливо із ється із цим та наголошує на існуванні За-
сіромах, почали засновувати незалежні від дунайської Січі, а деякі історики – навіть
Січі віиськові анклави. У 1730-х – 1760-х рр. т.зв. Банатської Січі. Але ці військові об’є-
один із таких анклавів розташовувався поб- днання не мали всіх ознак Січі та вписува-
лизу Бахчисарая в Криму, а іншии – в Очаків- лися в загальний контекст виникнення
ському степу. Окрім того, окремии Кіш на дрібних козацьких військових анклавів на
своїи території в Буджацькому степу турки території інших держав (в першу чергу –
намагались створити з оточення І. Мазепи, Османської імперії), що ставить під сумнів
на чолі з Костєм Гордієнком (досягти чого в необхідність їх виокремлення з цього пе-
повніи мірі не вдалося). Переселення козаків реліку.
на територію Османської імперії (суч. Пів-
денна Україна) почалось іще з 1750-х років Наші письменники нерідко дивляться
(ще до зруинування Нової Січі). У цеи рух ра- на козацтво з точки зору шкільного підруч-
зом із козаками почали приєднуватися і гаи- ника. Але мета підручника – систематизува-
дамаки. Такі об’єднання виникали та зника- ти безсистемне, затиснути діисність у ідеаль-
ли. Наприкінці 1780-х – початку 1790-х років ну модель, яка була б більш зручною для ро-
наибільше віиськове об’єднання козаків зор- зуміння читача. При цьому слід досягти пев-
ганізувалось за Дунаєм у Катирлезі (суч. Ру- ної одностаиності, заплющивши очі на розбі-
мунія), яке і приинято сьогодні називати За- жності у поглядах окремих дослідників. Жит-
дунаиською (рідше – Катирлезською) Січчю. тєві реалії ж не завжди вписуються у схеми
Слід зазначити, що частина козаків в цеи пе- та мають чимало протиріч. Але художніи
ріод переселялася і на територію підконтро- опис може тільки виграти від розкриття кон-
льну Австріиськіи імперії, користуючись до- фліктів та неканонічних моментів. Саме для
зволом австріиського імператора у провін- цього і писалась дана стаття. Сподіваюсь, ме-
цію Банат (суч. Румунія). Таким чином деякі ні вдалось в міру заплутати читача, щоби
дослідники також виокремлюють т.зв. вказати на неоднозначності і при цьому не
«Банатську Січ», але істориків згодних із ха- збити із пантелику. Утім, іще раз наголошу, я
рактеристикою цього козацького анклаву як лише повторив вже відомі речі, повторив ко-
Січі іще менше, а отже вона не є усталеною. ротко і не в повніи мірі.
105
www. ukrfantclub.com.com.ua

Das Ist Fantastisch!.compressed

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Das Ist Fantastisch!.compressed

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Видання

Клубу любителів україномовної фантастики

Наталія Ліщинська. Гість………………………………………………………………………………………….27

В нарешті, першии випуск

ком інтернету та соціальних мереж, вирі-

Коли я тільки починав викладати свої Чи у вас є якийсь ідеал, на кого б

адже, "дорога завжди краща за мету призна-

Замовити “Українських солдатиків” можна в автора.

Між левом та лисом:

споріднені схеми сприиняття Польщі). Більш Він сконструював ті бачення та модель

лективні рухи соціальних сил. польського шляху (та ще и на фоні деактуалі-

Козаччина від Баторія до

Гетьман скоса гли- - Ти знову

мітно повів бровою, звитяга на полі

4. Караколь - шикування при якому солдати міняються місцями після пострілів.

5. Равлик - один із варіантів мушкетерського строю.

Дума про вовка

ли, бо ж цікаво. Бо ж пі-

1. Halt! Ausweis! Erschießen! - Стояти! Документ! Розстріляти! (нім.)

2. Ai vis lo lop - Я бачив вовка (викривлена іспанська.)

- Та що, що, ри технічних

котрии леліє непокірне вого неба летіла на

Як молодий лоцман чортову

лом, якого старии лоцман змалку ка вузькою водяною стежкою поміж

бруд зробили їх почало несамови-

Магічний світ Запоріжжя

Козацькіи магії присвячено чи- 1925 рр.). Нащадок козацького полко-

Приміром, добрии скарб отримала дів-

Скільки було Січей?

то читає щось пов’язане із козаччи-

конкретній тематиці, приміром, на

Чортомлицька Січ (реконстр.)

Яка «Січ» була першою?

You might also like