амінь

XXVII ЗН 2000 р

П Р А Г Н У Т И З У С Т Р І Ч І З І С У С О М

Розповідь
Є такі країни, в яких ще й тепер людям, а особливо дітям забороняють приходити до Ісуса, щоб
зустріти Його на Божій Службі, в Святому Причастії і навіть у храмі. Ця історія, про яку хочемо вам
розповісти, сталася в одній з таких країн.
В одному місці гвардійці, які переслідували християн, наказали зібратися усім католикам цього
міста у їхньому храмі. За наказом інспектора вони, на очах усіх зібраних розбили за допомогою зброї
дверця табернакулюм, висипали Тіло Христа на підлогу й потоптали Його. Потім, погрожуючи,
вигнали усіх з храму, а священика закрили в комірчині для вугілля.
І ось, що він розповідає:
В комірчині, в якій мене було ув`язнено я знайшов одну лише дірку, через яку міг оглядати місце,
де було висиплено Святе Причастя.
В темноті мого ув`язнення я втратив почуття часу. Молився, спав, відчував голод і боліла в мене
голова. Навколо мене панувала смертельна тиша.
Припускаю, що це був ранок, коли я несподівано почув ніби тихе відкривання дверей. В отвір для
ключа я побачив малу дівчинку, яка вагаючись підійшла до розсипаного Причастя. Зосереджена,
затрималась, подивилась навколо, зробила ще кілька кроків, вклякнула і з пошаною піднесла язиком
одну Гостію, споживаючи Її. Піднявшись, дівчинка склала руки й з закритими очима молилася.
Потім встала і відійшовши зникла.
Така ж сама сцена повторювалася кожного ранку, будучи для мене єдиною втіхою, в моїй теиній
схованці. Я з нетерпінням очікував ранку, коли дівчинка знов прийде спожити наступну з Гостії.
Краса її дитячої силюети, розпромінені очі і повні несміливості її кроки впроваджували в правдиве
захоплення.
Але одного ранку, коли дівчинка після причастя, як завжди молилася, брутально відкрилися двері.
З початку рознісся дикий оклик, а потім постріл… Дівчинка, опираючись на руках, поволі
опустилася на підлогу. Збираючи останні сили, прийняла язиком ще одну з зневажених Гостії.
Гвардієць став над нею і пильно придивлявся. Вона намагалася раз піднестися і скласти руки до
молитви, але безпомічно упала. По всьому храмі розійшовся глухий звук від удару її голови о
підлогу. Гвардієйь втупив свій погляд на її мертве тіло, потім подивився на розсипані Гостії і важким
кроком вийшов з храму.
Коли я ще вдивлявся в тіло молодесенької мучениці, зненацька відкрилися двері комірчини. Цей
самий гвардієць, який хвилину тому застрілив дівчинку, повідомив мені, що я вільний. Здивований, я
подякував і відразу ж поспішив до місця, де лежало тіло дівчинки. Ледве встиг приклякнути перед
ним, як гвардієць вже стояв наді мною.
- Якби в кожній місцевості була така дівчинка – сказав – то не було б жодного гвардійця,
воюючого проти Бога.
Євангеліє:
“Пустіть дітей приходити до Мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже” (Мк 10,14)

Розмова з дитиною:
1. Хто з учасників цієї історії хотів приходити до Ісуса? Які при цьому були перешкоди?
2. Як тим шукаєш зустрічі з Ісусом:
- на Божій Службі
 - в Святому Причастії
- на катехизації
- на уроках в школі
- в спілкуванні з батьками
- в якихсь других ситуаціях – скажи в яких?
3. Які бувають тоді перешкоди?
4. А може було так, що ти сам комусь був перешкодою в зустрічі з Ісусом
- через свою погану поведінку
- неуважність
- неслухняність
- через що ще?

Пропозиція молитви

Для частого повторювання протягом дня:

Дякую Тобі, Ісусе, що любиш мене та чекаєш, щоб я прибігав до Тебе.
Молитовна інтенція:
Щоб змінилася ситуація в країнах, де діти не мають можливості відкритого спілкування з Добрим
Ісусом.

Пісня
1.Будь прославлений, Ісусе,
Ти запросив всіх нас
Щасливі, що з Тобою
Зустрічі вже час.
Ти любиш дітей,
Ми любимо Тебе.
Ти за нас на хресті
Віддав життя своє.

2. Пустіть дітей до Мене, 3. Дитятком Ти сам був,

Не забороняйте їм. – Турботи наші знаєш
Ти так сказав, Ісусе, Радієш разом з нами

Апостолам своїм. І в нас Ти друзів маєш

Ребус

амінь
XXVIII ЗН 2000 р
“ … і д и з а М н о ю … “

Розповідь
Тільки трішки
- Хочу оселитися в Тобі - сказало сонце до рожевої конюшини, яка росла на городі під плотом і ніжно торкнуло її
першим ранковим променем.
- Чудово! – промовила конюшина – я була б повністю наповнена сонцем!
- Так! А я могло б тоді бути дуже близько, між вами: квітами, травами, метеликами, мурашками, - сумно
сказало сонце.
- Так, так! Зроби це як найшвидше! Будь ласка – заохочувала конюшина, - оселись в мені!
- Поки що не можу. В тобі немає вільного місця.
- Я тобі його зараз зроблю. Скажи мені тільки як?
- Добре. Віддай мені що небудь з того, що маєш.
- В мене немає нічого, - розхвилювалась конюшина, - я просто росту тут і цвіту.
- Все ж таки, маєш, - зауважило сонце, - маєш пелюстки, стебло, листочки, коріня. Вистачать тільки пелюстки.
Коли скинеш їх з себе, дам тобі нові, цілком прозорі. Через них моє світло і тепло буде беззусиль переходити до
всіх.
- Пелюстки?! Мої рожеві пелюстки? Я маю скинути їх з себе?
- Так. Тільки всього. Подумай до вечора. Потім ще порозмовляємо.

“Як же я буду виглядати без моїх рожевих пелюсток? – думала конюшина. – Чи ж тоді я залишуся собою,
конюшиною? А може вже тільки відблиском сонця? Може мене вже тоді не буде? Може буде так, ніби я померла?
Що тоді подумають про мене мої сестри з клумби? Чи не будуть сміятися бачучи, що я змінилася?”
“Чи сонце часом не могло б оселитися між моїми старими пелюстками? Чи обов`язково я маю їх втрачати?
Адже вони такі гарні і навіть здаються мені особливими. Я звикла до них, а також всі навколо мене. Може сонцю
вистачить, що я їх тільки трошки надірву! Вони тоді не обпадуть і для нього буде вже якесь місце.”
Так і зробила. А так, як кожна конюшина має багато пелюсток, то вона надривала їх аж до надвечір `я. При
цьому дуже низько нахилялася, так щоб сховатися за листям малини. Чому хтось має бачити, що вона робить?
Однак не помітила, що надірвані пелюстки втрачають рожевий колір, темнішають і в`януть. Незважаючи на це
вони трималися так міцно, що жодна з них не впала на землю.
Сонце дивилося стурбовано: “Чому ти зі мною не порадилась? Зробити в собі місце для мого проміння можна
тільки за моїми вказівками. Хоча б запитала садівника…

Перед заходом сонця забігла мала дівчинка. Вона шукала трав і квіток на віночки, які були потрібні під час
процесії.
Нахилившись над квітами конюшини, побачила серед них одну, яка відрізнялася від інших. Між її рожевими
пелюстками смутно пробивалися темно-коричневі надірвані кінчики.
“Бідна рослинка, - з сумом подумала дівчинка, - що з нею могло статися?”
- Вона хотіла зробити місце для сонця, але тільки трішки. Це ніколи не вдається! Сонце прагне ощасливити цілу
рослину, - сказав садівник, який невідомо звідки з`явився біля дівчинки. І почав підливати напів зів`ялу квітку
холодною водою зі своєї великої зеленої поливальниці.

Розмова з дитиною
1. Кого автор казки хоче показати в образі сонця, конюшини, дівчинки, садівника?
2. в якому образі ти помітив себе?
3. Що б ти зробив на місці конюшини? А що робиш насправді?

Євангеліє
“- Піди, продай, що маєш, дай бідним і будеш мати скарб на небі. Тоді прийди, і взявши хрест, іди за
Мною.
Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений; мав бо великі багатства”

Роздуми
- Чи ти багатий?
- Напевно ти не мільярдер (напевно однак не один багач покірніший від тебе і дотримується
заповідей) але: чи ти багатий?
- Може твоє багатство це нові ручки, олівці, зошити, новий портфель, а може щось інше … ?
- Може просто прагнеш щось мати?
- Може ти багатий, бо дуже хочеш тішитись своїми добрими оцінками – сумуєш, коли отримуєш
погані?
- Чим тоді є для тебе Божа Служба?
Завдання

- Хочеш знати, що Ісус зі смутком сказав про багатого юнака?

Подивись на ці написані літери і, починаючи від першої, випиши їх через одну в зазначені клітинки

Л Л Е К Г И Ш А Е Н В І Е Ж Р Б Б А Л Г Ю А
Д Т О О В М І У П В Р В О І Й И Т Т И И К В
Р Ц І А З Р Ь С В Т У Б Ш О К Б О О Г Ж О Е

     ,

     .

Пропозиція молитви
Для частого повторювання протягом дня:
Дякую Тобі, Ісусе, що Ти хочеш бути моїм Єдиним Скарбом!

Старайся
Віддавати Ісусові всі багатства, які будеш знаходити в собі.

Пісня
Срібла не маю золота не маю
Навіть якби мав то що
Можу тільки жертвувати
Серце моє для Тебе тут
Бо в моєму серці все написано
Скільки радості ховає кожен день
Скільки клопотів турбот скільки сліз
Це все даю Тобі о Господи візьми

Білий хліб на вівтарі тут

За хвилину зміниться
В Божий Хліб нам з Неба даний
Серце моє чекає теж

амінь ХХІХ ЗН 2000

ПРИЙШОВ ЩОБ СЛУЖИТИ

Розповідь Лісові змагання

- Змагання! Змагання! Скре-ке-кек! Усі на змагання! Хто найспритніший! Найкмітливіший!

Найшвидший! – несла звістку сорока по всім лісі. А ти чому тут крутишся! – заскрекотала вона до
ведмедика, який порався біля своєї хатки, - ти ще не чув новину! В суботу Лісова Рада організовує
змагання: біг з перешкодами. Вже дехто тринує свої м`язи. А ти, Мишко, не хочеш спробувати?
- Скре-ке-кек! Скре-ке-кек! Змагання! Змагання!.. – донеслося ще до Мишка, від відлітаючої
сороки.
“Гммм… А чому б і ні. Я теж, і сильний, і кмітливий, і швидкий. Ніхто не може викорчувати дерева
так як я. Чи, наприклад, мед знайти – у цьому я спеціаліст, а як вже тікаю від бджіл, то попробуй
наздожини”.
В суботу в ранці, коли Мишко прийшов на стартову поляну, усі учасники вже були готові до
початку змагань. Мишко пішов на стартову смугу, де були: лис Хитрун, зайчик Вухастик та їжачок
Колючка.
Спостерігачем призначили сороку, адже маршрут був не з легких: через ярочок на
лісовий горбочок, а з горбочка вже видно поляну, на якій буде “фініш”.
- На старт! – крикнув старий вовк, -- увага! І вдавив у лісовий дзвін. – “Бам-м-м”. Всі учасники
чимдуж кинулися вперед.
Вухастик відразу ж випередив усіх, за ним бігли Мишко та Колючка, а Хитрун чомусь залишився
ззаду. А-а-а… Ось в чому справа, недочікуючись жодних перешкод невдовзі Хитрун звернув з дороги і
побіг навпростець, знайомими йому стежками до фінішної поляни.
Інші, не помічаючи нічого, продовжували бігти. Але, що це? Звідкилля цей гуркіт? Це сухе дерево
несподівано впало на дорозі перед бігунами. Непередбачена перешкода…
“Дрібниця – подумав ведмедик, - для мене це ж не перешкода.” Поки Мишко порався з деревом –
Вухастик та Колючка побігли вперед випереджаючи його. Звільнивши шлях ведмедик побіг далі.
Коли він перелазив по балці через яр почув крик: “Допоможіть”. Виявилось, що Колючка
невтримавшись на балці впав у низ.
Мишко обережно спустився та підсадив їжачка на гору. Поки він сам вибрався з яру, їжачок був уже
далеко по-переду.
А що ж зайчик? Його думки вже були близько слави. Бувши на вершині пагорба, Вухастик міг
побачити фінішну поляну і багатьох мешканців лісу, які з нетерпінням очікували переможця. Він не
підозрював, що саме в цей час хитрий Хитрун перетинав фінішну смугу, втішаючись радісними
вітаннями та оплисками.
Марячи перемогою, Вухастик не звернув уваги на підступний спуск і спіткнувся. Сильний біль у
лапці змусив його зупинитись. Зажурений невдачею, вухастик розплакався.
- Що сталося? – почув зайчик. Підвівши голову він побачив їжачка.
- Щось з ногою, - відповів плачучи.
- Пробач, що нічим не можу тобі допомогти, мені дуже шкода, - зникаючи, крикнув Колючка.
- Що з тобою? – знову почулося. Це був ведмедик.
- Підвернув ногу.
- Підвестися можеш?
- Зараз спробую.
- Не гаймо часу, - сказав Мишко, - я допоможу тобі. І підтримуючи Вухастика, поспішив до
“фінішу”.
Коли Мишко з Вухастиком пересікали фінішну смугу, на всю поляну, несподівано для всіх
пролунало: “Скре-ке-кек! Скре-ке-кек! Я все бачила, я весь час спостерігала. Скре-ке-кек!”
Після розповіді сороки, Лісова Рада безсумніву визначила переможця.

Розмова з дитиною
- А ти як гадаєш, хто став переможцем?
- Хто з героїв казки пригадує тобі тебе самого?
- Яке місце ти хочеш займати між друзями, в школі, на катехізації, в дома.

А Ісус каже:

Євангеліє: (Мк. 10, 43-45).

“… хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче
бути першим, хай буде рабом усіх. Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб Йому
служити, лише щоб служити і віддати своє життя як викуп за багатьох.”

Молитва:
- Дякую, Ісусе, що Ти постійно мені служиш.
- Навчи мене служити Тобі в моїх ближніх.

Пісня:
“Я хочу бути таким, як Ти…”
Я хочу бути таким, як Ти, Ісусе,
Я хочу бути таким, як Ти, Ісусе,
Моя душа в Твоїх руках
Я хочу бути таким, як Ти.

Ребус:

амінь ХХХ ЗН A.D. 2000 (4)

“Господи Ісусе Христе, змилуйся наді мною”

Дороги діти!

Подивіться – написане нижче Євангеліє має пусті місця. Заповніть їх (якщо для вас
це буде важко, то загляньте до Святого Письма, або попросіть про допомогу ваших
Батьків).

Мк 10,46-52
Коли Ісус з учнями своїми і з силою народу виходив з Єрихону, син Тимея,
Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. Довідавшись, що то Ісус з ………… ,
закричав він і промовив: “Сину ………… , Ісусе, змилуйся ……… ……… ! “ Багато
сварили його, щоб мовчав, та він кричав ще більше: “Сину Давидів, змилуйся наді
мною!” Ісус же спинився і каже: “Прикличте його!” Кличуть, отже …………, і говорять до
нього: “Бадьорся! Устань лишень, кличе тебе.” Він же, скинувши свою верхню одежу,
скочив і підійшов до Ісуса. Ісус, до нього звернувшись, каже : “Що ти хочеш, щоб я
зробив тобі?” А сліпий Йому: “Учителю мій, - щоб я бачив!” Сказав Ісус до нього: “Іди,
……… ……… спасла тебе.” І негайно прозрів той та й пішов дорогою за Ним.

Закрий на хвилину очі та спробуй… наляти собі в склянку води, але не підглядай і
спробуй зробити це сам. Від початку до кінця. І що… А якби треба було жити не бачучи
нічого?
Чи зможеш зрозуміти труднощі незрячої людини?
Не міг він сам собі порадити, мабуть також був відтручений людьми… Повинно
було б бути йому дуже важко… Одного дня почув, що біля нього проходить Ісус… Почав
кричати до Нього… Люди говорили йому, щоб мовчав… Але він не піддавався, не
звернув уваги на те, що інші про нього подумають…

А може ти теж в якийсь спосіб хворий… Може чогось не можеш, може щось не
виходить…
А може твоя хвороба – це гріх, погані вчинки, злість, бійка з колегою чи обмова
подружки…
Чи, однак, зможеш просити Ісуса про те, щоб лікував тебе від твоєї хвороби?
Пам`ятай, що лікар ніколи не зможе тобі допомогти, якщо ти не скажеш йому про свою
хворобу… не опишеш йому її…
Чи зможеш признатися, що чогось не можеш або що провинився в якійсь ситуації?
Чи перепрошуєш батьків, коли їх покривдиш, колегу, з яким побився, чи подругу, за яку
не заступився, коли інші її обмовляли…???
Чи зможеш повірити Ісусу, що допоможе тобі, що любить тебе таким, яким ти є?

ЯКА ЦЕ ХВОРОБА?

Чи бачиш цього хлопця? Схожий на дуже хворого, правда? Щоб дізнатися, що йому
дошкуляє, склади літери розміщені в хмаринках у відповідному порядку:

Як думаєш, хто може вилікувати хлопця? Чи вдасться це якому-небудь лікарю?

амінь
 ХХХІ ЗН A.D. 2000 (5)

“ІНШОЇ, БІДЬШОЇ ВІД ЦИХ, ЗАПОВІДІ НЕМАЄ”

Розповідь

Щасливий принц (ч.І)

Високо над містом, на кам`яному постаменті, стояв пам`ятник щасливого принца. Він блищав тонкими
пелюстками покриваючого його золота, замість очей мав два яскраві сапфіри, а на рукоядці меча виблискував
великий червоний рубін. Всі були захоплені пам`ятником щасливого принца.
Якось уночі над містом летіла ластівка. Її приятелька вже шість тижднів тому відлетіла до Єгипту, а вона
залишилась позаду, тому що була трішки повільніша від інших. Побачила кам`яний постамент та стоячий на
ньому пам`ятник принца.
- Залечу туди – подумала ластівка – це прекрасне місце, багате на свіже повітря.
І приземлилась біля ніг принца. Коли вона вже намірялась заснути і ховала голову під крило, на неї упала
велика краплина.
Ластівка подивилась в гору і побачила… очі щасливого були повні сліз, які стікали по його золотих щоках.
- Чому ти плачеш? – запитала ластівка.
- Коли я жив і мав людське серце – сказав принц – не знав що таке сльози. Жив я у кришталевому палаці,
куди смуток не мав доступу. Час проводив граючись і забавляючись. Навколо палацу стояв високий мур і я ніколи
не турбувався про те, що відбувається з другого його боку. Так я жив і помер. А тепер, коли я вже мертвий,
поставили мене так високо, що можу бачити величезні терпіння і всю неміч нашого міста – і тому плачу. Далеко
звідси стоїть вбогий будинок. Одне з його вікон відкрите і я бачу через нього жінку, яка сидить при столі . Вона
вишиває лілії на атласових сукнях для дворянських пань. В кутку кімнати стоїть ліжко з її хворим сином.
Хлопчина має гарячку і просить апельсин, а мама плаче, тому що не може нічого йому дати, крім води з річки.
Ластівко, маленька ластівочко, занеси її рубін з рукоядки мого меча. Мої ноги прикріплені по п `ядесталу і не
можу ворухнутись.
- Я лечу в Єгипет – зазнавшись відповіла ластівка. – мої приятельки вже над Нілом і вигріваються на
сонці, а тут вже наступає зима. Пимерзнуть мої крильця…
- Ластівеко, маленька ластьівочко – сказав принц – може залишишся зі мною ще на одну ніч і будеш моїм
посланцем?
- Ну добре… - з трудом відповіло мале пташиня.
Ластівка витягнула рубін з рукоядки меча принца і відлетіла до вбогого будинку. Влетіла через вікно і
поклала рубін на столі. Жінка нічого не помітила, тому що заснула при своїй праці. Ластівка ще підлетіла до
ліжка хлопця і почала махати крильцями.
- Відчуваю холод – сказав хлопець – мабуть повертаюсь до здоров`я – і глибоко заснув.
Ластівка повернулася до пинца і все цому розповіла.
- Дивно – сказала вона – але відчуваю, що тепер мені тепло, хоч насправді вже зима.
- Це тому, що ти зробила добрий вчинок – відповів принц. – Я маю до тебе ще одне прохання. Далеко
звідси, на окраїні міста, я бачу молоду людину похолену над паперами. Він на завтра має написати п `єсу для
директора театру, але дуже холодно, щоб могти писати. В печі немає вогню і тіло ослаблене холодом. Будь ласка,
вирви одне моє око, виготовлене з сапфіру, і занеси їй.
- Дорогий принце, я не можу цього зробити – сказала ластівка і залилась слізьми.
- Ластівочко, будь ласка, зроби це…
Ластівка вирвала у принца сапфірове око і полетіла до юнака. Він був таким стомленим, що навіть не
помітив як через вікно залетіла пташка. Тільки через деякий час, підвівши очі, побачив сапфір, що лежить на
столі.
- Нарешті хтось мене поцінив, - сказав він – це мабуть від якогось багатого шанувальника мого таланту.
Тепер я зможу закінчити п`єсу.
Виконавши завдання ластівка прилетіла до щасливого принца, щоб попрощатися з ним.

Євангеліє (Мк 12,30-31)

“…будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, всією душею твоєю, всією
думкою твоєю й всією силою твоєю, а ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої
від цих заповіді немає.”

Розмова з дитиною
1. Чому “щасливий принц” був сумний? Хто це помітив?
2. Кого в ролі принца ви помічаєте? А в ролі ластівки?
3. Як змінювалась поведінка ластівки протягом спільного перебування з принцом?
4. Зміг би принц щось зробити, якби ластівкою був я…?
Як я дбаю про перебування з Богом?
Як відповідаю на Його кликання служити ближнім?

Пропозиції молитви
(для частого повторювання протягом дня)

Люблю Тебе, мій Боже!

Навчи мене, Боже, любити так, як Ти

Молитовна інтенція:
Щоб ми помічали вбогих та потребуючих.

Ребус на здогадку

Пропозиція пісні:

Хочу любити Тебе мій Боже

Всім своїм серцем,
Всією душею;
А ближнього свого,
Як себе самого.
(спробуй придумати мелодію до цієї пісні)

амінь ХХХІІ ЗН A.D. 2000 (6)

“ВІДДАЛА ВСЕ, ЩО МАЛА”

Розповідь

Щасливий принц (ч.ІІ)

- Відлітаю до Єгипту, - сказала вона.

- Чи не могла б зробити ще щось для мене? – запитав принц.
 - Вже зима, - відповіла ластівка, - і з дня на день упаде сніг, а мої приятельки вигріваються в Єгипті на
сонці…
- На долині, на сквері, стоїть маленька дівчинка і продає сірники, - сказав принц. - Вони випали на землю,
замокли і тепер ніхто їх не купить. Дівчинка плаче, бо батько буде її бити, якщо не принесе грошей до дому.
Вирви моє друге око та занеси їй.
- Я не можу цього зробити – адже ти осліпнеш!
- Будь ласка! Я дуже тебе прошу…
Ластівка вирвала сапфір і полетіла на долину. Пролітаючи біля дівчинки з сірниками випустила його
прямо в відкриту долоню та повернулась до принца.
- Тепер ти сліпий – сказала ластівка – тому я постійно маю бути з тобою.
- Ні, маленька ластівочко. Ти маєш летіти до Єгипту.
- Тепер я залишусь з тобою назавжди.
- Тоді прошу тебе – будь моїми очима, пролети над містом і розкажи мені, що там відбувається.
Ластівка полетіла і побачила голодних дітей, що мерзли на холоді. Повернулась до принца і розповіла
йому про це.
- Я покритий золотом, - сказав пинц – ти повинна відірвати пелюстку за пелюсткою і роздавати їх убогим.
Ластівка відривала щире золото пелюстку за пелюсткою, поки принц не став зовсім сірим і перестав
блищати. Пелустку за пелусткою вона роздавала золото бідним, а діти раділи цими чудовими подарунками.
Ластівці було дуже холодно, але вона не могла залишити принца, бо дуже його любила. В кінці зрозуміла,
що помирає. Поцілувала принца в уста й впала мертва біля його ніг. Цієї ж миті пролунав тріск – це лопнуло
сталеве серце принца.
Пам`ятник розплавили в домній печі. Тільки лопнувше сталеве серце не хотіло розплавитись, то ж
викинуто його на смітник, на якому також лежала мертва ластівка.

- Принеси мені дві найцінніші речі з цього міста, - сказав Бог до одного з своїх Ангелів, а той приніс Йому
мертву пташку і сталеве серце.
- Ти зробив правильний вибір, - сказав Бог. – В райскому саду і цей малий птах, і щасливий принц будуть
прославляти моє милосердя.

Євангеліє :(Мк 12,41-44)

Ісус, сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидає ………… у скарбоню. Чимало заможних кидали багато. І ось
прийшла одна …………… і вкинула дві лепти, тобто кодрант. І прикликавши своїх ………… , сказав їм: “Істинно
кажу вам, що ота ………… вкинула більше від усіх, які кидали у скарбоню. Усі бо кидали з свого надміру, вона ж з
убозтва свого все, що мала, вкинула, - увесь сій прожиток.”

Роздуми:

Але якщо я не маю нічого, насправді нічого, що можу дати?

Чим можу поділитися з іншими?
Тоді можу поділитися тим, що безцінне.
А що це таке?
Можу ділитись – посмішкою. Якщо людина до людини посиміхається, здається, що ніби в похмурний
день виблиснуло сонце. Можу ділитися з іншими моїм часом, хоча б хвилиною. Навіть, якщо я дуже зайнятий,
знайду час, щоб підійти до мами і пригорнутися до неї. А може запитати: “матусю, може тобі треба щось
допомогти?”
Можу ділитись думкою і пам`яттю з тими, що далеко абол відійшли від нас назавжди.
Можу ділитися молитвою з тими, кому не можу інакше допомогти.
Можу ділитися молитвою з тими, хто не вміє молитися.
Чим ще?

Розмова з дитиною
Чим ластівка схожа на вбогу вдовицю з Євангелія?
Знайди правильну відповідь:
1. Тим, що віддала великі багатства.
2. Тим, щзо мріяла про багатства.
3. Тим, що віддала все що мала.
4. Тим, що очікувала на похвалу.
Молитва (для частого повторювання протягом дня)
Ісусе, довіряю Тобі!

Пісня

1. Я не маю що дати Тобі 2. Наклади масть на очі.мої

Я без сил тут стою Господи І язик мій о Боже зцілиПусті руки мої перед
Троном Твоїм
Манну з неба дай душі моїй
Кросворд
ццццццццц
цццццц
ццццц
ццццццц
цццц
ццццццц

амінь ХХХІІІ ЗН A.D. 2000 (7)

“ПРО ДЕНЬ ТОЙ, ЧИ ГОДИНУ, НІХТО НЕ ЗНАЄ – ТІЛЬКИ ОТЕЦЬ”

Євангеліє:

(Мк 13, 24-32)

Ісус сказав до своїх учнів: “За тих же днів, після того горя, затьмариться,
 не дасть свого світла,
спадуть з неба, і сили небесні стрясуться. І тоді узріють Сина Чоловічого, що ітиме по

з великою силою і славою. Тоді Він

пошле і збере своїх вибраних із чотирьох вітрів, від краю землі до

краю неба.
 Від смоковниці навчіться притчі: Коли віття її стає м`яким і пускає ,

знайте, що – близько, під ! Істино кажу вам: Не перейде цей рід, доки
усе це здійсниться. Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть.

Про день же той чи годину – ніхто не знає: ні на небі, ані Син, -

тільки Отець”.

Розповідь
На невеликій галявині, не далеко від школи, кілька хлопчиків грали м`ячем. До них підійшов вихователь і
запитав:
- Що б ви робили, коли б випадково дізнались, що через півгодини настане кінець світу і ви зустрінетесь з
Ісусом віч-на-віч?
Хтось сказав:
- Я б припав на коліна і так очікував би на зустріч з Ісусом.
- А я б чимдуж побіг до костьолу і просив би священика про сповідь, щоб достойно стати перед Ісусом, -
сказав інший.
- А я і далі грав би м`ячем – відповів ще один з хлопчиків (це був святий Домінік).

Роздуми:

 А щоб ви зробили у випадку хлопців?

 Як ви гадаєте, чому св. Домінік не змінив би своїх дій?
 Спробуйте знайти підказку в казочці:


Казочка: Мурашка

Як прекрасно жити, дихати, тіши-тись листям

евкаліпту! Які добрі друзі і сонце, яке як мама оточує
мене своїм теплом. Ах який добрий Той...
- Над чим задумався, Мишко?
- Думаю про доброту, Мурашко, про...
- Замість то- го, щоб братись до роботи, хо-дити...
шукати... бігати... ти си-диш і розду-муєш. Ой, Миш-ко,
Мишко... Шкода часу на такі роздуми. Адже стільки
роботи, стільки...
- Знаєш, Мурашко, мені тебе шкода. Постійно
тільки працюєш і працюєш, бігаєш та бігаєш, постійно
намагаєшся догнати вчорашній день; ти постійно
стомлена і засмучена, а твої слова, як голочки. Чи
ти подумала колись, Мурашко, про те, щоб
подякувати Тому, хто тебе створив. Подякувати за те, що
ти здорова, радісна, що маєш справні ніжки, що
можеш двигати тягарі, будувати мурашники...
- Ні, ніколи...
- То присядь біля мене і подякуємо Йому разом.
- А праця?
- Встигнеш все зробити, повір мені. Нехай твої думки полетять, як дикий сокіл високо... високо... і
зависнуть там, в просторах, щоб Він міг почути твоє "я є" і "пам’ятаю"...
- Мишко…
- Так?
- Знаєш, чого я сьогодні навчилась?
- Чого Мурашко?
- Навчилась “дихати”… Від сьогодні почну справді жити! Скільки ж днів я втратила, Мишко…

Пропозиція молитви: (для спільного прочитання)

Ісусе, прошу Тебе, навчи мене постійно перебувати в єдності з Тобою, щоб не боятися Твого
приходу і очікувати на час коли з’єднаюсь з Тобою на віки.

Завдання: розмалюйте малюнки з Євангелія та казочки.

Пропозиція пісні:
Повіруй Мені,
 Буду Тебе вести
Повіруй Мені
Бо розумію Тебе
Повій мені
Бо Тебе не покину
Повіруй Мені
Бо я люблю тебе
 а м і н ь ХХХІV ЗН - УРОЧИСТІСТЬ ІСУСА ХРИСТА, ЦАРЯ ВСЕСВІТУ A.D. 2000 (8)

“ТАК, Я ЦАР”

Казочка: ЖИВ ОДИН ЦАР

Жив один дуже добрий цар. Піддані однак нічого про нього не знали, бо були відділені від нього великою кількістю
міністрів, слуг, придворних, які становили механізм царства. І як всі народи світу, люди ці були нещасливі. Хоч цар
розсилав, міністрів, лікарів, вчителів і різних опікунів до усіх найвіддаленіших провінцій, однак посланці не вміли
виконати своїх завдань. Цар вирішив скликати своїх радників і повідомив їм:
- Призначаю першого міністра повновладним. Нехай замість мене керує царством. А я тим часом поживу серед
людей, нікого не повідомляючи, хто я і буду працювати власними руками на хліб. Вечорами буду запрошувати
сусідів щоб порозмовляти. Нарешті, якогось дня зрозуміють, хто серед них перебуває.
Перший міністр пробував переконати царя відмовитись від своїх замірів. Говорив, що не можна забувати про
пошану належну монархові. На закінчення сказав:
- Якщо навіть вдасться Вашій Царській Величності ощасливити дванадцять сусідів, то що з того? І так залишиться
десятки мільйонів нещасливих.
- Приятелю - відповів цар. - Якщо тих дванадцятьох забажають мене наслідувати, кожен з них потішить двох, трьох
людей, залежно від своїх можливостей. А ті в свою чергу поділяться власною дрібкою щастя з іншими і в такий
спосіб ціле царство стане щасливим.

Роздуми:
Ми кажемо, що відзначаємо свято Христа Царя. Хто такий цар? Це мабуть хтось найважливіший.
Може в цю хвилину цар це священик, який відправляє святу Месу? Так гарно одягнувся. Ніби золотом
вкритий. На час читання сів на кріслі, як на троні. Біля священика сидять хлопці, як солдати. Невдовзі стане на
найвищому рівні вівтаря, як вождь на чолі усіх людей в костьолі.
Може це він цар? Знаємо, однак, що прийде хвилина, коли він вклякне перед вівтарем і буде мати такий вигляд,
що ніби хотів би комусь невидимому цілувати взуття.
Може цар це органіст?
Грає на органі високо, як в небі, навіть не дивиться на тебе. Однак він теж тільки служить.
Може цар це бабуся?
Така поважна важлива в домі. Усі їй кланяються. Кладуть біля її ліжка килим, щоб було тепліше, приносять
окуляри. Часом підозрюють, що вона має сховані дві гривні.
Тим часом, коли вона приходить до костьолу, молиться: моя провина, моя провина, моя провина.
Сповідається невидимому Цареві. Поміркуймо собі, що це за могутній Цар! Не видно Його, а усі вклякають
перед ним.
Нічого надзвичайного в тому що існують видимі царі і мають підданих. Нічого надзвичайного в тому що
ходять в короні, в царському плащі, мають армію гвардійців, тупають і ходять кожному по голові!
Надзвичайність – бути Христом, невидимим Царем!
Не видно Його, а усі Йому співають.
Часом хтось забігає до костьолу і плаче. Хоче виплакатись перед Невидимим.
/кс. Ян Твардовський/

Євангеліє: (Йн І8.33-37)

“Так, Я цар. Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину. Кожен, хто від істини,
слухає голос Мій”
Розмова з дитиною

Що це означає: "бути від істини? Чи тільки те: “щоб не обманювати?”

Чи може більше: істина така, що: ...
…я не завжди слухняний.

...сваруся з сетрою.
…роблю прикрості мамі.
…підставляю ногу своєму другу.
…Господь Бог дуже мене любить!!!
І саме тоді слухаю Його голосу.

Пропозиція постанови:
Постановляю сьогодні, що якщо щось витворю (зроблю погане), то признаюсь до цього - скажу ПРАВДУ.

Пропозиція молитви: (для частого повторювання протягом дня)

Ісусе, зацарюй в моєму серці!

Пісня:
1. Як наш Господь вернеться знов
От би й нам теж там бути
Як наш Господь вернеться знов.
2. Як всі святі залишать гріб
3. Як Божий трон оточать вкруг
/двічі/ 4. Як книгу Бог відкриє вже
5. Як поіменно кликне Бог
6. Як трапезу влаштує Бог
7. Як гримне піснь Аллілуя

Кросворд: вввв 2.

Вввввв 1.

В вв 4.
 Ввввв 3.

Ввввв 6

Ввввв 5.

Вввввв 7.

Відповідь на завдання минулих номерів:

08.10.3000 – ребус “ІСУС ЧЕКАЄ НА МЕНЕ”
29 ЗВ 2000 – ребус “СЛУЖИТИ ІНШИМ”
30 ЗН 2000 – “знеохочення, лінивство, відеофільми, злість, смуток, ласунство, заздрість, неслухняність.”
31ЗВ 2000 /5/ - ребус на здогадку: “БОГ ЛЮБИТЬ ДІТЕЙ”.
32 ЗВ 2000 /6/- кросворд: “ДОВІРА”
 а м і н ь ІІ НА A.D.2000 (10)

"Готуйте путь Господню"

Євангеліє:
Йоан ходив по всій околиці йорданській, проповідуючи хрещення покаяння та прощення гріхів,
як написано в
книзі віщувань пророка Ісаї:
"Голос вопіющого в пустині: Готуйте путь Господню, вирівняйте стежки Його.
Кожна долина заповниться, кожна гора й горб знизиться, нерівне вирівняється, дороги вибоїсті стануть
гладкі, а кожна людина побaчить спасіння Господнє."
(Лк. 3,1-6).

Казочка:
По небі розійшлась сенсаційна чутка: святий Миколай збунтувався. Поки що не було відомо про що йдеться і в чому
справа. А де вже усі знали, що святий Миколай збунтувався.
Хоча правду кажучи, то дехто не хотів у це повірити. Як це? Святий Миколай? Такий коханий? Такий сердечний?
Такий милий для усіх? Щоб він збунтувався? Ангелочки з усіх сторін позлітались, оточили святого Миколая, а він - а він
фактично сидів на хмаринці і був збунтований. Ще не було детально відомо, про що йдеться. Почали його питати:
- Про що йдеться святий Миколаю?
Шум був такий великий, що навіть неможна було почути, що
святий Миколай відпові. Бо він відповів, але ніхто не зрозумів. Через те святий Миколай - махнув рукою і аж тоді всі
заспокоїлись. І нарешті вийшло шило з мішка. Святий Миколай засвідчив:
- Я не хочу мати своє свято раз на рік.
Ніхто не зрозумів, в чому справа.
- Як це, у всі дні року святого? Адже протягом року свої особисті дні
мають різні святі. То святий Антоній, а а то свята Петронеля, то святий Йоан, а то
святий Тома. Як же ти б хотів мати усі свята в році? Ти, який тільки роздаєш - і
роздаєш, і роздаєш. Ми думали, що навіть колись свій день ти віддасиш і шостого
грудня вже не буде святого Миколая, а якогось святого Клеофаса, або якогось
святого Атаназія. А ти казав, що хочеш взяти усі дні року для себе.
Коли вже наговорилися, нагомонілися ангелята, святий Миколай знову
махнув рукою і сказав:
- Нічого не розумієте,
- Ну то скажи нам, в чому справа - закричали балакуни на весь голос,
- Я хочу бути між людьми протягом усього року, а не тільки один день.
Балаканина затихла, всі почали інтенсивно думати, аж гуділо в небі, так
інтенсивно думали. Про що йдеться святому Миколаєві? Хоче бути цілий рік на
землі?
- А як ти хочеш бути цілий рік на землі? - нарешті несміло запитало якесь ангелятко.
- Я хочу, щоб подарунки роздавались таємно ,
- А-а-а-а-а-а і - через усе небо пролетів глибокий вигук і полегшене зітхання.
- Про це тобі йшлося! То чому не говориш так відразу?
- Ну говорю постійно, тільки не чуєте нічого, тільки галасуєте.
- Ну добре, але як ти хочеш це зробити?
- Я хочу бути між людьми цілий рік і щоб роздавались подарунки таємно – повторив він ще раз.
- Як ти це будеш робити? Будеш роздавати? Адже тобі забракне. Не зможеш. Ти протягом усього року готуєшся на
цей один день, щоб встигнути, а тепер хочеш цілий рік роздавати? Як ти хочеш це зробити?
- Сам би не зміг. Але з моїми ангелятами то зможу.
- Як це з ангелятами зможеш? А вони звідки назбирають стільки подарунків?
- Ні, вони не будуть роздавати подарунки - знову святий Миколай переполохав усе
небо, аж усі завмерли почувши це засвідчення.
Нарешті мовчання перервало те саме ангелятко, здивоване:
- Ангелята не будуть роздавати подарунків, ані ти?
 - Ні.
- То, що будемо роздавати? - здивувалось якесь ангелятко.
- Добрі натхнення, - сказав святий Миколай стверджено, вважаючи, що це кінець дискусії.
Зовсім це не був кінець, а скоріше - початок. Бо після тиші, яка вже втретє запала по цілому небі, пролунало
наступне запитання цього самого ангелочка:
- А які вони будуть, ці добрі натхнення?
- Щоб наслідувати Господа Бога. Щоб всі були, як Господь Бог,
- 0-0-0-0-0-0-0 - пролетів по небі глибокий віддих.
Але це не означало, шо всі зрозуміли, про що йдеться святому Миколаю.
Бо в тій тиші, яка запанувала в небі, прозвучало несміливе запитання якогось ангелочка:
- А ти можеш нам це роз'яснити?
- Можу, але я думав що це не потрібне, - відповідав святий, - адже про це постійно говорить Господь Ісус. "Отець мій
чинить так, що сонце світить на праведних і на грішних. Отець мій зсилає дощ не тільки святим, але й несвятим", це мабуть
зрозуміло, - роз'яснював далі святий Миколай, - Господь Бог не чекав на вдячність. Тільки постійно дає, і дає, і дає. І не
підписується під тими подарунками, що це Він дає. Я безпорадно намагався наслідувати Його. І розносив подарунки вночі,
щоб ніхто не знав, що це я. Щоб не думав, що мусить мені віддячити.
- Тобто, як це? Будемо давати людям добрі натхнення, щоб роздавали подарунки тайкома?
- Можуть бути подарунки, можуть бути не подарунки. Можуть бути цілком тайкома, можуть бути не цілком тайкома.
Може бути якийсь добрий вчинок іншій людині. Тільки безінтересовно. А то
доглянути дитину, а то відвести їі до школи, а то почастувати другим сніданком, - Святий Миколай розговорився всерйоз, - А
то позичити: ручку, гумку, книжку, відвідати хворого колегу, розповісти, що було в школі, виконати з ним домашнє завдання,
винести сміття, помити посуд, піти в магазин, купити, що потрібно, випрати свій одяг, щоб мамі догодити. Тільки, щоб ніхто
не знав, а навіть, якщо б дізнався, щоб cпpaвдi все бyло безінтересовно.
- А-а-а-а-а-а - знову глибокий віддих пролунав по цілому небі і всі почали трохи розуміти, про що йдеться святому
Миколаю.
- Тільки не для того, щоб похвалитись, - роз'яснював святий, - "який я добрий". Тільки не для того, щоб на цьому
зробити собі вигоду: "Я тобі даю, але ти мусиш мені віддати". Щось за щось: " Я тобі зараз допоможу, а ти мені потім
допоможеш. Я тобі зараз зроблю, а ти мені потім зробиш. Я тобі зараз даю, а ти мені потім дасиш. Я тобі зараз позичаю, а ти
мені потім позичиш". Розумієте? - Тут святий Миколай роздивився по ангелятах, які його слухали. - Це не може бути з
вигодою, - повторив він, - це має бути дарма. З любові.
- Так, як Господь Бог це робив? - запитало якесь ангелятко.
- 0, саме так, так Господь Бог це робить, - підтвердив святий.
(о.М.Малінський)

Роздуми:
Триває Адвент - час радісного очікування на прихід Ісуса Христа. Через два тижні - Різдво
Господнє! Чи ви зустрічали когось, хто не любить свят? Я знаю одну особу. Вона живе сама, а важка
хвороба не дозволяє їй вийти з дому. Тому саме в часі свят - вона почувається особливо самотньою.
Бігаючи в поошуках подарунків, ганяючи з пилососом чи йдучи наступний раз в продуктовий
магазин, забуваємо про тих, для кого, навіть короткий наш візит, був би великою радістю і спомином
Різдва Христового. Коли при святковому столі так мило з родиною, не хочемо навіть думати про те, щоб
залишити товариство і відвідати "когось там".
В Адвенті чекаємо на Ісуса Христа. Може варто було б занести Ісуса другому, хто також його
очікує. Адже твій прихід до самотньої особи, міг би стати для неї, як прихід Ісуса Христа.

Молитва:
Ісусе, прошу Тебе, прийди до мого серця і керуй моїми думками, прагненнями та вчинками.

Якщо ти зробив шось безінтересовно - тільки з любові, то намалюй сердечко зелене. Якщо ні, але
сказав про це Господу Ісусу, то намалюй сердечко червоне.