Скрудж: Що за дурниці! «Веселого Різдва» Яке ти маєш право веселитися?

З
якої радості тобі радіти? Ти здається доволі бідний?

Тема: Ну, та не гнівайтеся дядечку!

Скрудж: Як же мені не гніватися, коли світ, де я живу, заселений такими

дурнями, як ти. «Веселе Різдво» - не говори мені такого. Різдво для тебе – це
час платити борги, не маючи ні гроша за душею, воно показує що чоловік
став на рік старший, але ні на одну годину не став багатший; це той час, коли
доводиться підбивати баланс і бачити, що кожна стаття впродовж усіх
дванадцяти місяців була проти тебе. Моя б воля, то я б кожного дурня, що
бігає і славить Христа, зварив разом з його різдвяною стравою й поховав би,
застромивши йому ялинку в серце.

Сцена 3

Ваня і Лука

Ваня заікається хоче відпроситися але боїться

Лука: Ви напевно хочете бути вільні завтра?

Ваня: Якщо це для вас буде вигідно…

Лука: Зовсім не вигідно, і це несправедливо. Якби я не додав вам півкрони,

то ви б, напевне сказали , що я вас кривджу?

Ваня заікається

Лука: А тим часом, ви не думаєте, що кривдите мене, бо я плачу вам гроші за

цілий день даремно.

Ваня заікається

Лука: Хороша причина щоб обкрадати людей кожного двадцять першого

грудня. Ну та вже нехай буде завтра ваш день, але зате післязавтра приходьте
якомога раніше.

Сцена 4
Дядечку…..

Лука: Святкуйте собі Різдво по-своєму і не заважайте мені його святкувати

так як я хочу.

Марго: Хіба це святкування? Справа в тому що ви його зовсім не святкуєте!

Лука: Ну то не заважай мені про нього зовсім не думати. Нехай воно собі
буде щасливим! Давайте плескайте собі більше. Святкуйте своє Різдво.

Сцена 5.

Марлі і скрудж

Скрудж: Дурниці. Не хочу цьому вірити. Ну, чого ви хочете від мене?

Марлі: Дуже багато.

Скрудж: Хто ви такий?

Марлі: Спитайте краще, ким я був?

Скрудж: Ну, ким ви були? Ви хоч і тінь, але дуже уїдлива.

Марлі: За життя я був вашим товаришем, Марлі.

Скрудж: Чи не могли б… ви… сісти?

Марлі: Можу

Скрудж: То сідайте.

Марлі: Ви не вірите в мене?

Скрудж: Не вірю.

Марлі: Який ви б хотіли мати доказ мого існування, окрім освідчення влсних
очей?

Скрудж: Не знаю.

Марлі: Чому ж ви не вірите власним очам?

Скрудж: Бо часом найневизначніша річ впливає на наші відчуття. Незначний

розлад шлунку робить наші відчуття неправдивими, і вони нас обурюють. Ви
можете просто не що інше як нестравлений шматок м*яса в шлункові,
шкурка з сиру, або недопечена картопля. Я думаю що ви швидше щось
нестравне, ніж правдиве. Бачите цю зубочистку?

Марлі: Бачу.

Скрудж: Але ж ви не дивитеся на неї.

Марлі: Але все ж бачу.

Скурудж: Отож, коли б я її ковтнув, то до само моєї смерті мені не давав би

спокою цілий гурт духів, витворених моєю власною фантазією. Дурниці! Я
вам кажу: Дурниці!

ЕТЮД!!

Скрудж: О змилуйся. Нащо ти мучиш мене?

Марлі: О чоловіче з людським розумом, чи віриш ти в мене?

Скрудж: Вірю. Яя мушу вірити. Але чого привиди сходять на землю, чого
вони приходять до мене?

Марлі: О Скрудж. У людини душа не повинна бути замкнена – треба, щоб

вона завжди зустрічалася зі своїми близькими, мала співчуття до інших. Коли
душа не робила цього за життя, то мусить спокутувати це по смерті. Вона
засуджена тинятися по світу й бачити – бачити те, до чого вже не може
доторкнутися, тих, що за життя міг би з ними ділитися, чиє життя тримав у
своїх руках.

Скрудж: Ви закуті? Чому?

Марлі: я ношу той ланцюг, який сам собі викував за життя. Я сам потроху
збільшував його, кільце за кільцем. Надів його і ношу за власною волею.
Невже тебе дивує те, з чого мої кайдани зроблені? Може ти хочеш знати вагу
і довжину свого ланцюга? Твій ланцюг був такий самий, як і мій. Ти багато
працював і він зробився дуже важкий.

Скрудж: Але ж ти завжди був хорошою діловою людиною.

Марлі: Діловою??? Це була тільки крапля того що мені було призначено.

Слухай мене!

Скрудж: я буду слухати.

Марлі: я допоможу тобі уникнути моєї долі. До тебе прийдуть три духи.
Скрудж: не думаю що мені цього хотілося б.

Марлі: Без їх візиту ти матимеш таку саму долю як я. Очікуй першого з них
завтра о першій годині ночі. Другого чекай у другу ніч, у ту саму годину.
Треті прийде на третю ніч з останнім дзвоном півночі. Мене ти більше не
побачиш, але задля твого щастя пам*ятай усе що було цієї ночі.

Сцена 6.

Духи

1, 2 дух: Бом

3 дух: Чверть

1.2 дух: Бом

3 дух: половина

1,2 дух: Бом

3 дух: Три чверті

1,2 дух: Бом

3 дух: Година.

Сцена 7

Скрудж: Чи це ви той дух про чий візит мене попередженно?

1 дух: я

Скрудж: Хто ви, і що таке?

1 дух: я дух мирнулого Різдва.

Скрудж: Давно минулого?

1 дух: Ні твого останнього Різдва.

Етюд з капюшоном.

1 дух: Що?? Невже ти хочеш знищити своїми людськими руками те світло

що від мене йде? Хіба не досить того, що ти й такі, як ти, зробили цей
гасильник та примушують мене носити його роками, насунувши на самі
брови?

Скрудж: Навіщо ти тут?

1 дух: задля твого добра. Вставай ходім зі мною.

Скрудж: Я ж людина, я можу впасти.

1 дух: Ой, давай я доторкнуся до твого серця і мій дотик підтримає тебе.

Скрудж: Боже, я ж тут ріс, я був дитиною!

1 дух: твої губи тремтять. А що це в тебе на щоці?

Чи пам*ятаєш ти цю дорогу?

Скрудж: Чи пам*ятаю я цю дорогу? Та я міг би йти нею зав*язавши очі.

1 дух: Дивно, ти стільки років не згадував про неї. Ну ходім.

Скрудж: Он базар, а он місток, он церква, он в*ється річечка. Кілька коненят

бігло, на них їхали хлоп*ята й перегукувалися з іншими хлоп*ятами, що
сиділи на сільських візках.Діти були дуже веселі, перегукуючись вони
наповнювали широкі поля такими веселими голосами, що, слухаючи їх саме
повітря сміялося.

1 дух: Це тільки тінь тих людей, що колись були, вони не бачить і не чують
на. Школа ще не зовсім порожня. Там до цієї пори сидить самотній хлопчик,
покинутий своїми близькими. Та це ж Алі-Баба. Так так я знаю. А ось іде
валентин і його дикий брат Орсон, ось і вони! А ось і.. Як його ім*я? Того що
покинули, коли він спав біля воріт. Бачите? Ось і султанів соуга.. Ось він
стоїть на голові! Так йому і треба. Я дуже радий: з якої речі він оженився з
царівною….. Бідне хлоп*я… я хотів би, але вже пізно.

1 дух: що таке?

Скрудж: Нічого. Нічого. Минулої ночі якийсь хлопчик колядував біля моїх
дверей…. Мені хотілося дати йому щось….

Вбігла Софія

Софія: Любий братику! Я приїхала по тебе любий. Я приїхала по тебе, щоб

одвезти тебе додому.

Даня: Додому моя маленька Фані?

Софія: Ага. Додому зовсім і назавжди. Тато став такий добрий, що в нас дома
тепер просто рай. Він так ласкаво зі мною розмовляв одного вечора, коли я
йшла спати, що я не побоялася у нього спитати ще раз, чи можна тобі
повернутися додому. Він відповів що можна, і послав мене до тебе. Ти будеш
дорослим чоловіком і вже ніколи не повернешся сюди. Ми святкуватимемо
усі свята разом і будемо веселитися більше за всіх на світі.

Даня: А ти стала зовсім великою моя зозулько.

1 дух: Дівчинка була завжди таким тендітним створінням і могла зів*янути

од найменшого подиху вітру. Але в неї було все добре.

Скрудж: Твоя правда. Я не буду казати що ні.

1 дух: Вона потім вмерла, вже бувши заміжньою, і в неї здається, зосталися
діти?

Скрудж: Одна дитина…

1 дух: Що таке?

Скрудж: Нічого особливого

1 дух: мені здається, що ти про щось думав?

Скурдж: ні… Я тільки хотів би сказати кілька слів моєму секретарю….ось і

все…

1 дух: Часу залишилося мало. Швидше. Я покажу тобі друге Різдво.

Дружина Скруджа: Вам усе одно. Ви знайшли собі щось набагато цікавіше за
мене, і якщо це може так само вас веселити як і я, то мені немає чого
журитися.

Скрудж: Та хто мені вас замінив?

Дружина: Золото

Скрудж: Того потребує світ. Світ суворий до бідності.

Дружина:Ви занадто боїтеся світу. Усі наші надії та бажання: уникнути

нікчемних докорів світу. Усі ваші почуття потроху поглинула охота
наживати гроші, вона зовсім опанувала вас. Хіба ж не правда?

Скрудж: Що за біда що я став розумнішим? Чи через це моє ставлення до вас

змінилося?
Дружина: Наші заручини справа давно минула. Це було зроблено тоді, як ми
обоє були бідними. Ми згодилися терпіти нашу бідність, доки не заробимо
всі чесною працею. Тоді ви були іншим чоловіком. Тепер у вас інша думка…

Скрудж: тоді я був хлопцем..

Дружина: Ви не були таким як зараз. А я ні в чому не змінилася. І те що

обіцяє нам щастя, коми наші серця були поєднанні в одне, тепер віщує нам
горе. Бо ми стали зовсім різним людьми.Я повертаю вам ваше слово, вашу
волю, хоча серце моє сповнене коханням до вас, до того ким ви були колись.
Може бути що ви якийсь час будете сумувати за мною, але дуже не довго, а
потім з охотою відженете від себе усі згадки минулого, як порожній сон. Дай
Боже щоб ви були щасливі в тому житті, що самі собі обрали. Прощавай.

Скрудж: Духу. Не показуй мені більше нічого. Веди мене додому. Я не хочу
цього терпіти… Веди мене додому. Лиши мене самого і більше не приходь.

Сцена 8:

Марлі: Він добре знав, що дзвін незабаром знову проб*є першу годину. Він
почува, що прокинувся якраз вчасно, щоб зустріти другого Духа, посланого
мною. Пильнував завісу коло ліжка, щоб побачити, яку частину одсуне
другий Дух. Йому хотілося покликати Духа, а коли він з*явився – не
злякатися, та щоб Дух не застав його несподівано.Хоч він був готовий до
всього, та не був готовий до того, щоб перед ним нічого не з*являлося. Коли
пробило першу годину й ніхто не з*явився, його охопив страх. П*ять хвилин,
десять… чверть години – ніхто не з*являвся.

2 дух: Оохохохохохоххохо

Скрудж: Увійди. Увійди і познайомся зі мною!

2 дух: Мене звати Дух Теперішнього Різдва. Подивись на мене. Ти зроду не

бачив таких, як я?

Скрудж: Ніколи.

2 дух: Ніколи не гуляв з молодшими дітьми з нашої сім*ї – з моїми старшими

братами? Я ж найменший.
Скрудж: Я гадаю, що не гуляв ніколи. Здається ні… А у вас Духу багато
братів?

2 дух: Більше ніж тисяча вісімсот.

Скрудж: Це величезна сім*я. Скільки то треба витрачати на таку родину?

Духу? Духу? Духу?!!!! Веди мене куди хочеш. Останньої ночі я ходив по
неволі, і та наука багато зробила. Якщо ти хочеш навчити мене то я
скористаюся цією наукою.

2 дух: Доторкнися до мого одягу.

Різдвяне місто.

Скрудж: Чи те що ви готуєте має особливий смак?

Маша і Ульяна(масюські): Має наш власний смак.

Скрудж: Чи він годиться до кожного обіду сьогодні?

Маша: До кожного, який їдять добрі люди.

Ульяна: Особливо до обіду бідних людей.

Скрудж: Чого особливо до їхнього обіду?

Маша і Ульяна: Тому що вони особливо потребують цього.

Скрудж: Я дивуюся, що серед усіх істот на світі, які приходять до нас, саме
ти хотів би зробити так, щоб бідні люди не могли втішатися невинно.

2 дух: Я хотів би?

Скрудж: Ти хочеш позбавити їх можливості обідати кожного сьомого дня

тиждня, можливо єдиного коли вони справді обідають. Чому ти хочеш цього?

2 дух: Я хочу?

Скрудж: Авжеш, ти вимагаєш щоб усі пекарі зачинялися в неділю. Отже

хочеш.

2 дух: Я вимагаю?

Скрудж: Вибачай якщо я помиляюся, але цей наказ зроблено від твого імені ,
принайні від імені твоєї родини.
2 дух: На землі є чимало людей, що нехтують знайомством з нами, і від
нашого імені роблять усі свої діла, сповнені пристрастей, гордощів,
ворогування, ненависті, заздрості, святенництва та самолюбства; але ті люди
нам чужі тепер, так ніби вони не народжувалися на світ. Пам*ятай це і
звинувачуй не нас, а їх.

Скрудж: Обіцяю.

Дружина секретаря: Марта! Марта! Марта! Марта!

Аріна: Марта, марта, марта. Ось Марта мамочко.

Саша: Мамоооооо, дивись яка гуска.

Дружина секретаря: Чого це ти так пізно прийшла сьогодні?

Саша: Треба було ввечері закінчити багато роботи. А я все порибирала.

Дружина секрутаря: Слава Богу, що ти нарешті прийшла. Йдемо додому.

Аріна:Марто, он тато йде. Сховайся. Сховайся.

Секретар: Де Марта?

Дружина Секретаря: Не прийшла.

Секретар: Не прийшла!!!

Дружина секретаря: Як поводився Тім в церкві?

Секретар: Як і слід поводитися гарному хлопчику. Навіть краще. Сидячи сам,

він багато думає, і йому на думку приходять дуже чудні речі. Вертаючись
додому, він сказав мені:

Тім: Мені приємно згодувати в Різдво всіх тих, хто зробив калік ходячими, а
сліпих зрячими.

Секретар: Тім росте, розумнішає, а от чи одужає він….

Секретар: Ох, яка гуска. Ніколи не було такої гуски.

Секретар: Дай Боже, вам, мої діточки, і тобі стара, веселого Різдва. Нехай Бог
нас благословить!

Тім: Нехай буде над кожним з нас Боже благословення, його любов і ласка.

Скрудж: Духу, скажи, а Тім буде жити?

2 дух: якщо ці тіні не зміняться, то ніхто з родини вже більше не побачить
його тут. Але що ж? Нехай собі вмирає! « Поменшає трохи людей, а то вже
дуже багато їх намножилося.» Чоловіче, якщо в тебе людське серце, не
камінь, не говори більше ніколи тих лихих слів. Не тобі вирішувати колму
жити, а кому вмирати. Може не Божий погляд, ти найменше вартий життя,
ніж мільйони таких бідних дітей, як Тім.

Секретар: За здоров*я пана Скурджа. Моєму господареві ми завдячуємо цим

банкетом. Випиймо ж за його здоров*я.

Дружина секретаря: Ми йому завдячуємо цим банкетом??? ООО, я хотіла б

щоб він був тут. Я сказала б йому, що думаю про нього. Сподіваюся вона б
йому сподобалася.

Секретар: Люба моя! Перед дітьми. У день Різдва.

Дружина Секретаря: Звісно, тільки заради такого свята хтось може пити за
здоров*я такого поганого, скупого, безжалісного чоловіка, як твій господар.
Ти Роберете, добре знаєш, який він. Ніхто не знає цього краще від тебе.

Секретар: Люба моя. Сьогодні ж Різдво.

Дружина секретаря: Я вип*ю за його здоров*я тільки заради тебе і цього дня.
Довгого життя панові Скруджу. Веселого Різдва і Щасливого Нового року. Я
певна, що він буде дуже веселий і щасливий.

Грають в крокодила.

Скрудж: Вони починають гру. Прошу тебе, давай залишимося, ще хоча б на

пів годинки, тільки на пів годинки.

Сцена 9

Скрудж: Чи я бачу перед собою духа Прийдешнього Різдва? Ти будеш

показувати мені тіні тих подій, що повинні відбутися? Так? Дух
прийдешнього я боюся тебе більше, ніж усіх тих духів, що я бачив… Але я
знаю, що ти хочеш робити мені добро, а я вирішив стати іншою людиною,
том готовий терпіти твоє товариство з вдячність. Чи будеш ти говорити зі
мною? Веди мене! Ніч швидко йде, а цей час дорогий для мене, я знаю…
Веди ж мене!
- Ні, я нічого більше не знаю про це. Я знаю тільки що він помер.
- Коли він помер?
- Тієї ночі здається.
- Що з ним сталося?
- Я думав він ніколи не помре.
- Бог його знає
- А що він зробив зі своїми грошима?
- Я нічого не чув про це
- Може він залишив їх своєму товариству?
- Я знаю тільки що мені він їх не залишив
- Його похорон буде дуже сумний. Я не знаю жодної людини що пішла б
сюди.
- Я б пішов якби дали поснідати.
- Доброго дня.
- Доброго дня.
- Чули? А старий скнара таки дочекався, сконав. Га?
- Еге, кажуть ніби сконав. Холодно правда?
- Так, як завжди на Різдво. Чи ви ходите на лижах?
- Ні, ні, немає часу про це думати. Прощвайте.
- Що тут лихого? Кожен має право піклуватися про себе, як він.
- Це правда, ніхто так не піклувався про себе як він.
- Ну чого стояти і перелякано дивитися? Хто теє знатиме? А ми ж не
будемо судити один одного?
- Звичайно ні!
- Ну то добре. Хто від того втратить, якщо зникне дещо? Мертвому ж
усеодно.
- Коли той лихий скнара хотів зберегти добро після своєї смерті, то чому
ж він не був добрішим за життя? Якби він був добрішим, то хто небудь
доглядав би його, як він вмирав, і не лежав би він покинутий усіма.
- Оце найсправедливіші слова які я коли небудь чула.
- Ось і кінець йому. За життя він відштовхнув від себе усіх.

Скрудж: Духу, я бучу бачу. Моя доля моя доля могла бути подібною
долі того чоловіка. Духу це страшне місце. Ходімо звідси.Духу є в місті
хто небудь кого хоч трохи стурбувала смерть цієї людини? Духу, щось
мені підказує, що ми скоро розлучимося, я це відчуваю. Скажи мені, хто
той мертвий, що лежав на голому ліжку? Невже? Невже той чоловік, що
лежав на ліжку то я? Ні Духу, ні. Духу, слухай, я вже не той чоловік що
був раніше. Після твоєї науки я не хочу бути тим, ким я був. Нащо мені
 це все показувати, якщо немає надії що я виправлюся? Скажи, що я
можу змінити ці тіні, які ти мені показуєш, якщо зміню своє життя. Я
шануватиму в своєму срці Різдво і думатиму про нього цілий рік. Я
спокутую минуле, теперішнім і майбутнім. Усі три духи будуть завжди
зі мною.Я не забуду їхньої науки. О, кажи мені, що я можу стерти напис
з цього могильного каменя. Я спокутую минуле теперішнім і майбутнім.
Усі три духи будуть завжди зі мною. О Марлей. Нехай святиться Різдво.
Я кажу це на колінах, так на колінах.
Скрудж: Який сьогодні день?
- Га?
Скрудж: Який сьогодні день, голубе мій?
- Сьогодні? Та Різдво ж.

Скрудж: Сьогодні Різдво. Так я не пропустив його. Духи зробили все в одну
ніч. Вони можуть робити все що захочуть. Звичайно. Гей, слухай хлопче.

-Що?

Скрудж: Знаєш ти крамницю отам, через вулицю на розі?-

- Як не знати!
Скрудж: Ой який ти розумний хлопчик. А не знаєш ти часом, чи
продали того індика, за якого дано нагороду на виставці, та який висів у
тій крамниці? Не маленький індик, а великий.
- Отой індик, що завбільшки як я?
Скрудж: Ну що за мила дитина. Чиста втіха з ним розмовляти. Еге ж
голубчику, отой найбільший індик.
- Ні, він ще досі там висить.
Скрудж: справді? То піди і купи його.
- Що це ви пане? Ви жартуєте?
Скрудж: Ні, ні. Я серйозно. Йди і купи його й попроси, щоб вони
принесли його сюди. Я потім скажу куди його віднести. А сам повернися
я дам тобі шилінг. Якщо вернешся швидше, ніж за 5 хвилин, то я дам
тобі пів крони.

Скрудж: Що це ви приходите. В таку пізню пору?

Секретар: Вибачте мені добродію. Я справді спізнився.
Скрудж: Спізнився. Ще б пак. А йдіть сюди.
Секретар: Це ж тільки раз на рік. Цього вже ніколи більше не буде пане.
Я вчора трохи побавився заради свята.
Скрудж: От що я вам скажу. Я не хочу більше цього терпіти….. і через
те, я вирішив платити вам більше. З Різдвом Христовим, Бобе. Дай вам,
Боже, найкращого Різдва, мій любий друже. Я збільшу вам плату й
намагатимуся допомогти вашій родині. Ми поговоримо про це сьогодні
увечері за скляночкою гарячого пуншу. Та запаліть у себе в каміні
найбільший вогонь. Нехай буде над кожним з нас благословення бога,
його любов і ласка.

Веселого
Різдва та
Щасливого
Нового
року!!!