Практичне заняття № 5

Тема: Методика підготовки і проведення навчання з ЦЗ

Мета: Засвоїти форми та методи морально-психологічної підготовки, способи
проведення навчання з питань ЦЗ, обов’язки щодо захисту дітей у НС та познайомитись
з орієнтовною тематикою уроків та практичних занять, у навчальних закладах.

Навчальні питання:
1. Організація навчання працюючого населення з цивільного захисту.
2. Основні напрямки і методи морально-психологічної підготовки.
3. Організація навчання населення за місцем навчання -дітей дошкільного віку, учнів
та студентів.
4. Тематика уроків., практичних занять, вікторин. Навчальні місця.

Теоретичні відомості
1.Організація навчання населення з цивільного захисту
Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях здійснюється:
1) за місцем роботи - працюючого населення;
2) за місцем навчання - дітей дошкільного віку, учнів та студентів;
3) за місцем проживання - непрацюючого населення.
Організація навчання діям у надзвичайних ситуаціях покладається:
- працюючого та непрацюючого населення - на центральний орган
виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері
цивільного захисту, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні
адміністрації, органи місцевого самоврядування, які розробляють і затверджують
відповідні організаційно-методичні вказівки та програми з підготовки населення до
таких дій;
- дітей дошкільного віку, учнів та студентів - на центральний орган
виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері
освіти і науки, який розробляє та затверджує навчальні програми з вивчення заходів
безпеки, способів захисту від впливу небезпечних факторів, викликаних надзвичайними
ситуаціями, з надання домедичної допомоги за погодженням з центральним органом
виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері
цивільного захисту. Стандартами професійно-технічної та вищої освіти передбачається
набуття знань у сфері цивільного захисту.
Порядок здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Громадські організації та позашкільні навчальні заклади здійснюють навчання
діям у надзвичайних ситуаціях відповідно до своїх статутів. Навчання працюючого
населення діям у надзвичайних ситуаціях є обов’язковим і здійснюється в робочий час за
рахунок коштів роботодавця за програмами підготовки населення діям у надзвичайних
ситуаціях, а також під час проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань з
питань цивільного захисту.
Порядок організації та проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань з
питань цивільного захисту визначається центральним органом виконавчої влади, який
забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного ЗАХИСТУ.
Для отримання працівниками відомостей про конкретні дії у надзвичайних
ситуаціях з урахуванням особливостей виробничої діяльності суб’єкта господарювання
у кожному суб’єкті господарювання обладнується інформаційно-довідковий куточок з
питань цивільного захисту.
Особи під час прийняття на роботу та працівники щороку за місцем роботи
проходять інструктаж з питань цивільного захисту, пожежної безпеки та дій у
надзвичайних ситуаціях.
Особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною пожежною
небезпекою, мають попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно - технічний
мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один
раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної
безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов’язків і періодично (один раз
на три роки) проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки.
Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з
питань цивільного захисту, зокрема з пожежної безпеки, забороняється. Програми
навчання з питань пожежної безпеки погоджуються з центральним органом виконавчої
влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного
захисту.
Формування культури безпеки життєдіяльності населення. Навчання учнів,
студентів та дітей дошкільного віку
Культура безпеки життєдіяльності населення - це сукупність цінностей,
стандартів, моральних норм і норм поведінки, спрямованих на підтримання
самодисципліни як способу підвищення рівня безпеки.
Популяризація культури безпеки життєдіяльності серед дітей та молоді
організовується і здійснюється центральним органом виконавчої влади, який забезпечує
формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує
державну політику у сфері освіти і науки, громадськими організаціями шляхом:
 проведення шкільних, районних (міських), обласних та всеукраїнських змагань з
безпеки життєдіяльності;
 проведення навчально-тренувальних зборів і польових таборів;
 участі команд - переможниць у заходах міжнародного рівня з цих питань.
Навчання учнів, студентів та дітей дошкільного віку діям у надзвичайних
ситуаціях та правилам пожежної безпеки є обов’язковим і здійснюється під час
навчально-виховного процесу за рахунок коштів, передбачених на фінансування
навчальних закладів.
Навчання дітей дошкільного віку діям у надзвичайних ситуаціях та запобігання
пожежам від дитячих пустощів з вогнем проводиться шляхом формування у них
поведінки, відповідної віку дитини, щодо власного захисту та рятування.
Непрацююче населення самостійно вивчає пам’ятки та інший інформаційно -
довідковий матеріал з питань цивільного захисту правила пожежної безпеки у побуті
та громадських місцях та має право отримувати від органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, через засоби масової інформації іншу наочну продукцію,
відомості про надзвичайні ситуації, у зоні яких або у зоні можливого ураження від
яких може опинитися місце проживання непрацюючих громадян, а також про способи
захисту від впливу небезпечних факторів, викликаних такими надзвичайними
ситуаціями.
 Навчання населення складається з:
 навчання безпосередньо на підприємствах і установах та організаціях;
 навчання за межами підприємств, установ та організацій керівного складу і
фахівців з питань цивільного захисту та пожежної безпеки;
 практичної підготовки під час проведення спеціальних об’єктових навчань і
тренувань з питань цивільного захисту;
 навчання під час здобуття відповідного освітнього рівня у навчальних закладах
системи освіти;
 самостійного вивчення інформації про дії в умовах надзвичайних ситуацій.
Навчання працюючого населення здійснюються безпосередньо на підприємстві,
в установі та організації згідно з програмами підготовки працівників до дій у
надзвичайних ситуаціях, а також під час проведення спеціальних об’єктових навчань І
тренувань з питань цивільного захисту. Програми підготовки працівників до дій У
надзвичайних ситуаціях розробляються І затверджуються підприємствами,
установами, ОРГАНІЗАЦІЯМИ на підставі програм та організаційно-
методичних вказівок з підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях, що
розробляються і затверджуються ДСНС, Радою міністрів Автономної Республіки
Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Програми навчання з питань пожежної безпеки погоджуються із ДСНС.
Програми підготовки працівників до дій у надзвичайних ситуаціях поділяються
на:
 загальної підготовки працівників підприємств, установ та організацій;
 спеціальної підготовки працівників, що входять до складу спеціалізованих служб і
формувань цивільного захисту;
 додаткової підготовки з техногенної безпеки працівників об’єктів підвищеної
небезпеки;
 пожежно-технічного мінімуму для працівників, зайнятих на роботах з
підвищеною пожежною небезпекою;
 прискореної підготовки працівників до дій в особливий період.
Підготовка працівників до дій у надзвичайних ситуаціях передбачає:
 за програмою загальної підготовки працівників підприємств установ та
організацій - вивчення інформації, що міститься у планах реагування на надзвичайні
ситуації, про дії в умовах загрози і виникнення надзвичайних ситуації, а також
оволодіння навичками надання першої допомоги потерпілим, користування засобами
індивідуального і колективного захисту;
 за програмою спеціальної підготовки працівників, що входять до складу
спеціалізованих служб і формувань цивільного захисту; - ознайомлення з обов’язками,
навичками користування та матеріальною частиною техніки, приладів і табельного
майна таких служб і формувань, засобами захисту, вивчення порядку приведення їх у
готовність, проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;:
 за програмою додаткової підготовки з техногенної безпеки працівників об’єктів
підвищеної небезпеки - поглиблення знань з питань техногенної безпеки, джерел
небезпеки, що за певних обставин можуть спричинити виникнення надзвичайної
ситуації на об’єкті підвищеної небезпеки, та небезпечних речовин, що виготовляються,
переробляються, зберігаються чи транспортуються на його території;
 за програмою пожежно-технічного мінімуму для працівників, зайнятих на роботах
з підвищеною пожежною небезпекою, - підвищення рівня загальних пожежно-технічних
знань, вивчення правил пожежної безпеки з урахуванням особливостей виробництва,
ознайомлення з протипожежними заходами та діями у разі виникнення пожежі,
оволодіння навичками використання наявних засобів пожежогасіння;
 за програмою прискореної підготовки працівників до дій в особливий період -
навчання способам захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, спричинених
застосуванням засобів ураження в особливий період, ЩО здійснюється підприємствами,
установами та організаціями, які продовжують роботу у воєнний час, і розпочинається
одночасно з уведенням в дію планів цивільного захисту на особливий період.
Навчання працівників на підприємстві, в установі та організації здійснюється
шляхом;
- курсового навчання, що передбачає формування навчальних груп і
здійснюється в навчальних класах або на об’єктах навчально-виробничої бази
підприємства, установи та організації;
- індивідуального навчання, що передбачає вивчення теоретичного матеріалу
самостійно та у формі консультацій з керівниками навчальних груп або іншими
особами.
Навчальні групи комплектуються переважно з працівників, що входять до складу
спеціалізованих служб і формувань цивільного захисту.
На підприємствах, в установах та організаціях із чисельністю працівників 50 і
менше осіб навчання може здійснюватися шляхом проведення інструктажів за
програмою загальної підготовки працівників, які проводяться особами з питань
цивільного захисту, призначеними в межах штатної чисельності суб’єкта
господарювання.
У разі прийняття на роботу особа за місцем роботи проходить інструктаж з питань
цивільного захисту, пожежної безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях.
Особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною пожежною
небезпекою, повинні попередньо; пройти спеціальне навчання (за програмою пожежно-
технічного мінімуму). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною
небезпекою, проходять один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів з
пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично
(один раз на три роки) - навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки.
Інструктаж та перевірка знань проводяться у порядку, визначеному
підприємством, установою та організацією, на основі вимог нормативно - правових актів
у сфері цивільного захисту.
З метою належної організації начального процесу, забезпечення послідовності
теоретичного і практичного навчання на підприємствах, в установах та організаціях
розробляються і ведуться планувальні, облікові та звітні документи.
Для отримання працівниками відомостей про конкретні дії у надзвичайних
ситуаціях на підприємстві, в установі та організації обладнується з урахуванням
особливостей виробничої діяльності інформаційно-довідковий куточок з питань
цивільного захисту, що є частиною приміщення загального користування, у якій
тематично оформляються стенди, розміщуються схеми,
навчальні посібники і зразки, передбачені програмами підготовки працівників до
дій у надзвичайних ситуаціях.
Тематичне наповнення інформаційно-довідкового куточка визначається з
урахуванням заходів, передбачених планом реагування на надзвичайні ситуації, та
містить інформацію про наявні можливості та ресурси підприємства, установи,
організації з протидії небезпечним факторам, що ймовірні для місця їх розташування.
Особи, що залучаються підприємствами, установами та організаціями (в тому
числі на умовах договору) до проведення інструктажів, навчання і перевірки знань з
питань цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, зобов’язані пройти
спеціальну підготовку на територіальних курсах, у навчально-методичних центрах
цивільного захисту та безпеки життєдіяльності відповідно до вимог типового положення
про них.
Навчання керівного складу підприємств, установ та організацій і фахівців,
діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного
захисту, здійснюється в установленому законодавством порядку. Навчання посадових
осіб підприємств, установ та організацій, які до початку виконання своїх обов’язків і
періодично (один раз на три роки) зобов’язані проходити навчання з питань пожежної
безпеки, здійснюється на територіальних курсах, у навчально-методичних центрах
цивільного захисту та безпеки життєдіяльності або на інших підприємствах, в установах
та організаціях, що мають затверджені програми навчання з питань пожежної безпеки.
Спеціальні об’єктові навчання і тренування з питань цивільного захисту
проводяться у порядку, затвердженому Міноборони.
Графіки проведення таких навчань і тренувань затверджуються щороку
керівниками підприємств, установ та організацій і узгоджуються з місцевими органами
виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та територіальними органами
ДСНС.
Навчання працюючого населення здійснюється у робочий час за рахунок коштів
підприємств, установ та організацій.
Організація навчання дітей дошкільного віку, учнів та студентів здійснюється
МОН згідно із затвердженими ним і погодженими з ДСНС навчальними програмами з
вивчення заходів безпеки, споcобів захисту від впливу небезпечних факторів,
викликаних надзвичайними ситуаціями, надання домедичної допомоги.
Підготовка студентів вищих навчальних закладів до дій у надзвичайних ситуаціях
здійснюється за нормативними навчальними дисциплінами “Безпека життєдіяльності”
та “Цивільний захист”, які відповідно передбачають:
 формування у студентів, що навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем
бакалавра, знань умінь та навичок щодо забезпечення необхідного рівня безпеки у
надзвичайних ситуаціях відповідно до майбутнього профілю роботи, галузевих
норм і правил;
 формування у студентів, що навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем
спеціаліста або магістра, умінь з превентивного і аварійного планування та
управління заходами цивільного захисту.
У вищих навчальних закладах з метою відпрацювання дій у разі виникнення
надзвичайних ситуацій з учасниками навчально виховного процесу проводяться щороку
об’єктові тренування з питань цивільного захисту. Підготовка учнів загальноосвітніх та
професійно-технічних навчальних закладів до дій у надзвичайних ситуаціях, що
передбачає здобуття знань і вмінь з питань особистої безпеки в умовах загрози та
виникнення надзвичайної ситуації, користування засобами захисту від її наслідків,
вивчення правил пожежної безпеки та основ цивільного захисту, здійснюється в рамках
вивчення предметів “Основи здоров’я” та “Захист Вітчизни”.
Практичне закріплення теоретичного матеріалу здійснюється шляхом щорічного
проведення Дня цивільного захисту.
Навчально-виховна робота з дітьми дошкільного віку проводиться згідно з
вимогами базового компонента дошкільної освіти і спрямовується на формування
достатнього та необхідного рівня знань і умінь дитини для безпечного перебування в
навколишньому середовищі, елементарних норм поведінки у надзвичайних ситуаціях і
запобігання пожежам від дитячих пустощів з вогнем.
Для поліпшення якості навчально-виховної роботи з дітьми з питань особистої
безпеки, захисту життя та норм поведінки у надзвичайних ситуаціях у дошкільних
навчальних закладах проводиться щороку Тиждень безпека дитини.
З метою координації науково-методичної діяльності, узагальнення і поширення
ефективних форм і методів організації навчально-виховного процесу з питань безпеки
життєдіяльності та цивільного захисту визначаються:
- МОН - базові за галуззю знань кафедри з безпеки життєдіяльності у вищих
навчальних закладах;
- місцевими органами управління освіти - територіальні базові (опорні)
загальноосвітні та дошкільні навчальні заклади.
Позашкільна освітня робота з питань формування культури безпеки
життєдіяльності серед дітей та молоді, формування здорового способу життя,
оволодіння ними навичками самозахисту і рятування проводиться у позашкільних
закладах, а також шляхом організації шкільних, районних (міських), обласних та
всеукраїнських змагань з безпеки життєдіяльності. МОН здійснює контроль і бере
участь у моніторингу якості підготовки у навчальних закладах дітей дошкільного віку,
учнів та студентів з питань навчання діям у надзвичайних ситуаціях.
Навчання дітей дошкільного віку, учнів та студентів здійснюється під час
навчально-виховного процесу за рахунок коштів, передбачених для фінансування
навчальних закладів.
Навчання непрацюючого населення діям у надзвичайних ситуаціях здійснюйся
шляхом проведення інформаційно-просвітницької роботи за місцем проживання та
самостійного вивчення загальної програми навчання населення діям у надзвичайних
ситуаціях та інших інформаційно-довідкових матеріалів з питань цивільного захисту,
правил пожежної безпеки у побуті та громадських місцях.
Інформаційно-просвітницька робота з питань поведінки в умовах надзвичайних
ситуацій організовується місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування, в тому числі через утворені при них консультаційні пункти, та
передбачає:
інформування населення про методи реагування у разі виникнення -
надзвичайних ситуацій;
- створення в консультаційних пунктах умов для оволодіння громадянами
навичками користування найбільш поширеними засобами захисту і надання першої
само - та взаємодопомоги.
ДЛЯ задоволення потреби у самостійному вивченні загальної програми навчання
населення діям у надзвичайних ситуаціях місцеві органи виконавчої влади та органи
місцевого самоврядування за методичного супроводження територіальних курсів,
навчально-методичних центрів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності видають
навчальні, навчально-наочні посібники, брошури, розповсюджують інформаційні
матеріали, буклети тощо.
Інформаційно-просвітницька робота з населенням щодо правил поведінки в
умовах надзвичайних ситуацій проводиться шляхом запровадження постійних рубрик у
засобах масової інформації, зокрема друкованих, а також за допомогою інформаційно-
комунікаційних технологій, аудіовізуальних та інтерактивних засобів та соціальної
реклами.
Непрацююче населення має право отримувати від органів державної влади та
органів місцевого самоврядування відомості про надзвичайні ситуації у зоні яких або у
зоні можливого ураження від яких може опинитися місце проживання непрацюючих
громадян, а також про способи захисту від впливу небезпечних факторів, викликаних
такими ситуаціями.
Пропаганда знань серед населення щодо власної та колективної безпеки у разі
виникнення надзвичайної ситуації здійснюється за сприяння громадських організацій.

Планування й облік підготовки з ЦЗ на об'єктах господарювання (ОГ )

Керівними документами, за якими на суб'єктах господарювання організовується
підготовка з ЦЗ, є:
- Розпорядження керівника місцевої ланки територіальної підсистеми ЄДС
ЦЗ району (міста) за підсумками підготовки за минулий рік і завдання на новий
навчальний рік;
- програми підготовки і навчання з ЦЗ;
-виписки з плану комплектування навчально — методичного центру ЦЗ та БЖД
області і навчальних установ підвищення кваліфікації.
У відповідності з цими документами на суб’єктах господарювання розробляються:
- наказ керівника суб'єкта за підсумками підготовки з ЦЗ за минулий рік і
завдання на новий навчальний рік.
До наказу додаються:
 перелік навчальних груп;
 перелік тем навчання і тренувань з ЦЗ;
 тематика підготовки з ЦЗ;
 план підготовки керівного складу та формувань, робітників і службовців суб’єкта;
 розклад занять для кожної навчальної групи.
Крім того, на суб'єкті може розроблятися графік використання навчально -
матеріальної бази.
Облік підготовки і навчання з ЦЗ на об'єкті ведеться постійно. До облікових
документів на суб’єкті господарювання відносяться:
 журнал обліку занять з ЦЗ (на кожну групу);
 розклади занять;
 конспекти.
Після вивчення теоретичної частини необхідно закріпити отримані знання в ході
спеціальних тренувань і навчань.
Навчання (тренування) ЦЗ є вищою, основною і заключною формою підготовки
керівного складу об'єктів, формувань і населення до виконання завдань ЦЗ. В ході
навчань у керівного та командно-начальницького складу напрацьовуються необхідні
практичні навички в керівництві підлеглими, а у особового складу формувань чіткі дії в
ході виконання завдань ЦЗ: удосконалюються і відпрацьовуються способи використання
техніки, приладів, різних агрегатів та інструментів, відпрацьовуються питання
управління, зв'язку, оповіщення.
Навчання ЦЗ, що проводяться згідно з сучасними вимогами є перевіркою
реальності планів ЦЗ, планів реагування на надзвичайні ситуації, ПЛАСу, дають
можливість навчати особовий склад, спеціалізованих служб, формувань, робітників,
службовців і населення до дій у надзвичайних ситуаціях.
Керівниками навчань призначаються відповідні начальники. Так, роздільні
тренування проводяться начальниками служб, на базі яких створено формування, а з
формуваннями загального призначення — їх начальники або командири.

Таблиця 1.
Документація, що розробляється під час підготовчого періоду навчань

№ Назва-документу ТСН ШТ КШН ОТ КН

за п.
1 Наказ-Н ЦЗ (організаційні вказівки на + + + +
проведення навчань)
2 Календарний план підготовки + + + +
навчання ЦЗ
3 План рекогносцировки району +
навчань
4 План проведення навчання + + + + +
5 План досліджень з питань стійкості + +
роботи об’єкта в екстремальних
6 План матерально-технічного +
забезпечення
7 План медичного забезпечення +
8 План організації зв'язку +
9 План імітації + +
10 План комендантської служби +
11 Часткові плани заступників, + + + +
помічників і посередників
12 Інструкція з засобів безпеки + + + +

Календарний план підготовки навчання ЦЗ. Він розробляється за розділами:

проведення організаційних заходів;
a) розробка документів;
b) підготовка керівництва навчань, штабу керівництва та посередників;
c) підготовка учасників навчання;
d) підготовка навчальних місць та навчально-матеріальної бази.
План розробляється штабом керівництва, затверджується Н ЦЗ. У ньому
визначаються зміст заходів, терміни і час їх проведення, а також виконавці.
Проведення навчань пропонується починати з оповіщення і збору особового
складу. До учасників доводиться обстановка потім надаються ввідні і дається час для
з'ясування завдання оцінки обстановки, прийняття рішення, організації дій підлеглих.
Далі навчання розгортаються згідно з "Планом проведення навчань". У ході дій
керівник заслуховує своїх заступників, начальників служб, командирів формувань та
інших посадових осіб. При потребі, шляхом додаткових питань, намагаються дійти
більш глибокої оцінки та прийняття найдоцільніших рішень, звертаючи особливу увагу
на своєчасне виконання заходів ЦЗ згідно з заданою обстановкою.
Зміни в обстановці доводяться до учасників навчань шляхом наказів,
розпоряджень, постановок додаткових завдань, імітацією НС (аварій).
Керівник в процесі навчань знаходиться там, де вирішуються основні питання, а
його заступники та посередники більшу частину часу надають контролю за діями інших
учасників навчань. При оцінці дій учасників навчань звертається увага на організацію
дій підлеглих, своєчасність і відповідність відданих наказів та розпоряджень,
правильність практичних дій.
Підведення підсумків навчання є важливою заключною частиною навчання та має
велике значення. Після загального розбору, який проводить керівник навчання,
необхідно провести часткові розбори зі службами і формуваннями, а також окремими
групами студентів. На розборах аналізуються і оцінюються дії кожного з них, виходячи з
загальної оцінки, яку дало керівництво навчаннями.
За підсумками навчання розробляється наказ, а на його підставі план практичних
заходів з усунення виявлених недоліків, вносяться необхідні зміни в план ЦЗ об'єкта.
Узагальнюється досвід кращих. Звіт про проведене навчання надається до штабу ЦЗ
району.
Створення навчальної матеріально — технічної бази, що відповідає сучасним
вимогам, є одним з важливих аспектів керівників усіх рівнів і підлеглих їм органів
управління. Вони повинні постійно піклуватися про її створення, розвиток,
удосконалення і утримання у постійній готовності для проведення занять і навчань.
Основу навчальної-матеріально-технічної бази складають:
а) на підприємствах, в закладах, організаціях, спілках селян:
o навчальні містечка;
o навчальні пункти ЦЗ;
o навчальні класи ЦЗ; консультаційні пункти ЦЗ;
o інформаційно - довідкові куточки з питань ЦЗ;
б) у вищих навчальних закладах:
o навчальні класи (кабінети) ЦЗ;
o захисні споруди, у тому числі і закріплені за навчальними закладами;
o куточки ЦЗ;
в) у професійно-технічних училищах, загальноосвітних школах:
o навчальні містечка ЦЗ (в опорних школах);
o навчальні кабінети (класи) ЦЗ;
o класи медично-санітарної підготовки;
o захисні споруди, у тому числі і закріплені за навчальними закладами;
o інформаційно - довідкові куточки з витань ЦЗ.
г) у житлово-експлуатаційних органах:
o навчальні класи ЦЗ;
o захисні споруди;
o консультаційні пункти ЦЗ;
o інформаційно - довідкові куточки з питань ЦЗ.
 Навчальне містечко ЦЗ — призначене для практичної підготовки особового
складу формувань до проведення рятувальних і інших невідкладних робіт у
надзвичайних ситуаціях та є територією зі спеціально обладнаними майданчиками,
різними спорудами, елементами комунально - технічних і енергетичних мереж,
руйнуваннями і завалами, імітуючими наслідки аварій, катастроф, стихійних лих.
Навчальний пункт ЦЗ — це спеціально обладнана захисна споруда або інше
приміщення, оснащене технічними засобами навчання, стендами, які яскраво та наочно
розкривають основний зміст заходів ЦЗ, що проводяться у надзвичайних ситуаціях у
районах, містах і на об’єктах господарської діяльності.
Навчальні класи ЦЗ — являють собою спеціально обладнане приміщення, в
якому одночасно можуть навчатися не менше 25 осіб, у класі повинна бути необхідна
кількість меблів, технічні засоби навчання та контролю, проекційна апаратура,
електрифіковані макети, засоби індивідуального захисту, прилади розвідки і
дозиметричного контролю, стенди (турнікети, вітражі), плакати.
Інформаційно - довідкові куточки з питань ЦЗ — це спеціально відведене
місце, з обладнаними стендами, які розкривають основні питання захисту робітників та
службовців стосовно умов конкретного цеху, відділу, бригади і трудової діяльності
даного колективу.
Консультаційний пункт — призначається для надання методичної допомоги
робітникам та службовцям, які вивчають тематику ЦЗ, отримання ними необхідної
інформації у консультантів (інструкторів), відпрацювання нормативів цивільного
захисту, демонстрації навчальних кінофільмів, діафільмів, діапозитивів.
Консультаційний пункт з питань цивільного захисту при житлово-
експлуатаційних організаціях та сільських (селищних) радах, крім того, призначений
для доведення до мешканців конкретних повідомлень, що стосуються безпосередньо
участі населення у заходах ЦЗ за місцем проживання (дії за попереджувальним сигналом
"УВАГА ВСІМ!” та при проведенні евакуаційних заходів, місця знаходження захисних
споруд, пунктів видачі засобів індивідуального захисту тощо). Підготовка населення з
ЦЗ — є одне з найважливіших завдань, від якого залежить якість виконання заходів
Цивільного захисту у надзвичайних ситуаціях.
Під час перевірки стану цивільного захисту на об'єктах господарської діяльності,
оцінка підготовки та перепідготовки керівного складу Цивільного захисту та органів та
сил, навчання населення вмінню застосувати засоби індивідуального захисту на
практиці та діяти у надзвичайних ситуаціях, проводиться за наступними показниками:
o підготовка керівного та командно-начальницького складу ЦЗ;
o підготовка особового складу формувань ЦЗ;
o навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях;
o стан навчально-матеріальної бази.
Загальна оцінка за підготовку виставляється "незадовільно", коли з одного з
аналізованих показників буде "незадовільно".

2 Порядок проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення

надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

В даному розділі визначається механізм здійснення організованого вивезення

(виведення) населення із зон можливого впливу наслідків надзвичайної ситуації або
надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру і розміщення його поза
зонами дії вражаючих факторів джерел надзвичайної ситуації у разі виникнення
безпосередньої загрози життю та заподіяння шкоди здоров’ю населення, а також
заходів з евакуації матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх
пошкодження або знищення.
Залежно від обстановки, що склалася під час надзвичайної ситуації техногенного
чи природного характеру, проводиться загальна або часткова евакуація населення
тимчасового або безповоротного характеру.
Обов’язковій евакуації підлягає населення у разі виникнення загрози аварії з
викидом радіоактивних і небезпечних хімічних речовин, катастрофічного затоплення
місцевості та землетрусів, масових лісових і торф’яних пожеж, зсувів, інших геологічних
та гідрогеологічних явищ і процесів, збройних конфліктів.
Загальна евакуація населення проводиться із зон радіоактивного та хімічного
забруднення, катастрофічного затоплення населених пунктів у разі руйнування
гідротехнічних (гідрозахисних) споруд, хвиля прориву яких може досягнути зазначених
населених пунктів менше ніж за чотири години.
Часткова евакуація населення проводиться на підставі рішення місцевої
держадміністрації або посадової особи, яка має повноваження щодо прийняття такого
рішення.
Для проведення загальної евакуації населення залучаються наявні транспортні
засоби відповідної адміністративної території, а в разі виникнення безпосередньої
загрози життю або здоров’ю населення - додатково транспортні засоби суб’єктів
господарювання та громадян.
Часткова евакуація населення проводиться з використанням транспортних засобів,
що експлуатуються згідно з графіком роботи.
Залучення додаткових транспортних засобів під час проведення часткової
евакуації населення здійснюється за рішенням місцевої держадміністрації або посадової
особи, яка має повноваження щодо прийняття такого рішення.
Суб’єктові господарювання або громадянину, транспортні засоби яких залучалися
для здійснення заходів з евакуації населення, компенсується вартість наданих послуг і
розмір фактичних (понесених) витрат за рахунок коштів, що виділяються з відповідного
бюджету на ліквідацію загрози виникнення надзвичайної ситуації або наслідків
надзвичайної ситуації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Працівник суб’єкта господарювання, власник, користувач, водій транспортного
засобу, які відмовилися від надання послуг з перевезення населення, яке підлягає
евакуації, несуть відповідальність відповідно до закону.
Евакуація матеріальних і культурних цінностей проводиться у разі загрози
виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, які можуть заподіяти їм шкоду, за
наявності часу на її проведення, що визначається на підставі інформації суб’єктів
моніторингу, спостереження, лабораторного контролю та прогнозування надзвичайних
ситуацій.
Перелік, обсяги та черговість проведення евакуації матеріальних і культурних
цінностей визначаються органами державної влади, суб’єктами господарювання,
громадськими об'єднаннями та/або громадянами, у віданні або власності яких
перебувають зазначені цінності, та враховується під час планування заходів з евакуації
відповідно до методики, що затверджується Міноборони.
Приймання, перевезення, розміщення, облік та зберігання евакуйованих
матеріальних і культурних цінностей здійснюється органом, відповідальним за
організацію проведення евакуації, у визначеному законодавством порядку.
Організація проведення евакуації
Організація проведення евакуації та підготовка районів для розміщення
евакуйованого населення і його життєзабезпечення, а також зберігання матеріальних і
культурних цінностей покладаються на Раду міністрів Автономної Республіки Крим,
місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування та керівників суб’єктів
господарювання.
Рішення про проведення евакуації приймають на:
державному рівні - Кабінет Міністрів України;
регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські держадміністрації;
місцевому рівні - районні, районні у м. Києві та Севастополі держадміністрації,
відповідні органи місцевого самоврядування;
рівні конкретного суб’єкта господарювання. - його керівник.
У разі виникнення загрози життю або здоров’ю громадянам України на території
іноземних держав їх евакуація проводиться за рішенням МЗС.
Рішення про проведення евакуації населення із зони радіоактивного забруднення
приймається Радою міністрів Автономної Республіки Крим та місцевими
держадміністраціями на підставі висновку санітарно - епідеміологічної служби
відповідно до прогнозованого дозового навантаження на населення або інформації
суб’єктів господарювання, які експлуатують ядерні установки, про випадки порушень у
їх роботі.
У невідкладних випадках, зокрема у разі безпосередньої загрози життю та
здоров’ю населення, рішення про проведення екстреної евакуації населення приймає
керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а за його відсутності -
керівник аварійно-рятувальної служби, який першим прибув у зону надзвичайної
ситуації та має повноваження для прийняття таких рішень.
У разі виникнення надзвичайної ситуації на транспорті під час перевезення
пасажирів відповідальність за їх евакуацію покладається на підприємства, установи,
організації, що здійснюють транспортні перевезення, та сили цивільного захисту.
Проведення евакуації забезпечується шляхом:
створення на регіональному та місцевому рівні органів з евакуації, а також органів
з евакуації на об’єктах господарювання;
розроблення плану евакуації населення;
визначення безпечних районів, придатних для розміщення евакуйованого
населення та матеріальних і культурних цінностей;
організації оповіщення керівників суб’єктів господарювання і населення про
початок евакуації;
організації управлінню евакуацією;
життєзабезпечення евакуйованого населення в місцях його безпечного
розміщення;
участі у командно-штабних навчаннях та об’єктових тренуваннях;
навчання населення діям під час проведення евакуації.
Органи з евакуації, їх функції та завдання
Для планування, підготовки та проведення евакуації у центральних органах
виконавчої влади, Раді міністрів Автономної-Республіки Крим, місцевих
держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та на об’єктах господарювання
утворюються тимчасові органи з евакуації.
До тимчасових органів з евакуації належать комісії з питань евакуації, збірні
пункти евакуації, проміжні пункти евакуації, приймальні пункти евакуації.
Комісії з питань евакуації відповідають за планування евакуації на відповідному
рівні, підготовку населення до здійснення заходів з евакуації, підготовку органів з
евакуації до виконання завдань, здійснення контролю за підготовкою проведення
евакуації, приймання і розміщення евакуйованого населення, матеріальних і культурних
цінностей.
На об’єктах господарювання, що потрапляють у зони можливих надзвичайних
ситуацій, з чисельністю працюючого персоналу менш як 50 осіб комісії з питань
евакуації не утворюються, а призначається особа, що виконує функції зазначеної комісії.
Керівник комісії з питань евакуації та її персональний склад призначаються
органом, за рішенням якого утворені органи з евакуації.
У невідкладних випадках у складі таких комісій утворюються оперативні групи,
що розпочинають роботу з моменту прийняття рішення про проведення евакуації
населення.
Збірні пункти евакуації призначені для збору і реєстрації евакуйованого населення
та організації його вивезення (виведення) у безпечні райони і розміщуються поблизу
залізничних станцій, морських і річкових портів, пристаней, маршрутів евакуації, а
також на наявних міських площах, у відкритих безпечних місцях або безпечних
приміщеннях.
У невідкладних випадках функції збірних пунктів евакуації за рішенням керівника
комісії з питань евакуації покладаються на оперативні групи.
Проміжні пункти евакуації розміщуються на зовнішньому кордоні зони
надзвичайної ситуації, пов’язаної з радіоактивним забрудненням (хімічним зараженням),
для пересадки населення з транспорту, що працював у зоні надзвичайної ситуації, на
дезактивовані транспортні засоби, які здійснюють перевезення на незабруднені
(незаражені) території.
Кількість, нумерація, місця розташування та перелік районів, на території яких
розміщуються проміжні пункти евакуації, визначаються Радою міністрів Автономної
Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого
самоврядування.
Приймальні пункти евакуації розгортаються для приймання, ведення обліку
евакуйованого населення, матеріальних і культурних цінностей та відправлення їх до
місць постійного (тимчасового) розміщення (збереження) у безпечних районах.
Збірні пункт евакуації, проміжні пункти евакуації та приймальні пункти евакуації
забезпечуються зв’язком з районними, міськими, районними у містах, селищними,
сільськими комісіями з питань евакуації, комісіями з питань евакуації, утвореними на
об’єктах господарювання, пунктами посадки на транспортні засоби, вихідними
пунктами руху пішки, медичними і транспортними службами.
Час на розгортання і підготовку до роботи тимчасових органів з евакуації усіх
рівнів не повинен перевищувати чотирьох годин з моменту отримання рішення про
проведення евакуації.
Контроль за роботою органів з евакуації здійснюється органом, який приймає
рішення про проведення евакуації.
Органи з евакуації інформують щороку Раду міністрів Автономної Республіки
Крим, місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування та керівників
суб’єктів господарювання про стан планування евакуації, власної підготовки до
виконання покладених на них завдань, навчання населення діям під час проведення
евакуації, обладнання станцій, портів, пунктів посадки на транспортні засоби, підготовку
маршрутів до місць посадки на транспортні засоби, здійснення контролю за підготовкою
транспортних засобів до евакуації, організацію ведення обліку евакуйованого населення,
оповіщення відповідних, органів управління та населення про початок евакуації,
медичне забезпечення населення під час евакуації у місті (районі), підготовку до
розміщення пунктів санітарної обробки населення, спеціальної обробки одягу, майна і
транспорту, здійснення дозиметричного контролю у складі приймальних пунктів
евакуації.
На центральні органи виконавчої влади, місцеві держадміністрації, органи
місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання, що проводять евакуацію
населення, покладається:
розроблення і виконання плану евакуації населення;
визначення і підготовка безпечного району для евакуйованого населення і його
життєзабезпечення;
здійснення контролю за плануванням, підготовкою і проведенням заходів з
евакуації підпорядкованими їм органами з евакуації.
Місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують
оповіщення, інформування населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій,
у тому числі у формі, доступній для осіб з вадами зору та слуху.
Місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування та суб’єкти
господарювання, що приймають евакуйоване населення, визначають склад відповідних
органів з евакуації, забезпечують розроблення плану приймання та розміщення
евакуйованого населення, яке прибуває з небезпечних районів; підготовку приймальних
пунктів з евакуації, обладнання станцій, портів, пунктів висадки населення, сховищ для
захисту евакуйованого населення; здійснення контролю за підготовкою житла,
медичних закладів, інших об’єктів для розміщення і життєзабезпечення евакуйованого
населення, організацію ведення його обліку, забезпечення радіаційної і хімічної розвідок
на маршрутах евакуації і в районах розміщення населення, організацію дозиметричного
контролю санітарної обробки населення, спеціальної обробки одягу, майна і транспорту.
Координація дій місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування
під час проведення евакуації здійснюється центральними органами виконавчої влади
через відповідні територіальні органи у межах їх повноважень.
Планування евакуації населення
Планування заходів з евакуації населення здійснюється за методикою,
затвердженою Міноборони.
Евакуація населення із зон радіоактивного забруднення навколо атомних
електростанцій проводиться для АЕС потужністю: що не перевищує 4 ГВт, - у радіусі
30 кілометрів;
більш як 4 ГВт - у радіусі 50 кілометрів.
При цьому територія, з якої проводиться евакуація, повинна бути не менше зони
спостереження атомної електростанції, розміри якої визначені згідно із законодавством.
Евакуація населення із зон небезпечного радіоактивного забруднення навколо
інших ядерних установок та об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними
відходами, проводиться із зон спостереження таких установок та об’єктів, визначених
згідно із законодавством.
План евакуації населення розробляється комісією з питань евакуації, підписується
її головою, затверджується керівником органу, який утворив таку комісію, та
погоджується органом, на території якого планується розміщення евакуйованого
населення.
Комісія з питань евакуації, утворена Радою міністрів Автономної Республіки
Крим, місцевою держадміністрацією, органом місцевого самоврядування, на території
якого планується розміщення евакуйованого населення, розробляє план його приймання
і розміщення у безпечному районі, який затверджується керівником органу, що утворив
відповідну комісію.
Списки громадян, які підлягають евакуації, складаються у трьох примірниках,
один з яких залишається в особи, яка здійснює управління об’єктом господарювання,
будинком, другий - після уточнення списків надсилається на збірний пункт евакуації (у
разі одержання рішення про проведення евакуації), третій - на приймальний пункт
евакуації. Такі списки коригуються щороку особами, які здійснюють управління
об’єктами господарювання та будинками.
Порядок проведення евакуації
Оповіщення органів з евакуації про початок евакуації населення здійснюється за
рішенням органу, що їх утворив.
Порядок здійснення запланованих заходів з евакуації населення з урахуванням
обстановки, що склалася, уточнюється органом з евакуації.
Комісії з питань евакуації, утворені в безпечних районах, організовують
приймання, розміщення життєзабезпечення евакуйованого населення.
Комісія з питань евакуації, утворена на об'єкті господарювання:
організовує оповіщення та ведення обліку працівників, уточнює дані про
транспортні засоби, строк їх подання, маршрути і порядок руху;
подає необхідну інформацію комісії з питань евакуації, утвореній Радою міністрів
Автономної Республіки Крим, місцевою держадміністрацією, органом місцевого
самоврядування, на території якого планується розмістити евакуйованих працівників;
забезпечує зустріч та розміщення евакуйованих працівників у безпечному районі
та організовує їх інформаційне забезпечення.
Комісія з питань евакуації, утворена місцевою держадміністрацією, органом
місцевого самоврядування, організовує оповіщення, евакуацію та прибуття на збірні
пункти евакуації непрацюючого населення, зокрема інвалідів з ураженням органів зору,
слуху, опорно-рухового апарату, розумовою відсталістю, психічними розладами за
місцем проживання.
Збірні пункти евакуації уточнюють чисельність евакуйованого населення, порядок
його відправлення, організовують їх збір та ведення обліку, здійснюють посадку
населення на транспортні засоби, формують піші і транспортні колони, інформують
комісії з питань евакуації про відправлення населення, організовують надання медичної
допомоги евакуйованому населенню та охорону громадського порядку.
Евакуація, особового складу, збірних пунктів евакуації організовується після
завершення евакуації населення на підставі рішення органу, що утворив такі органи.
Приймальні пункти евакуації організовують у безпечному районі підготовку
пунктів висадки, уточнюють кількість населення, що прибуло і порядок подачі
транспортних засобів для його вивезення із зазначених та проміжних пунктів евакуації
до пунктів розміщення, організовують надання медичної допомоги евакуйованому
населенню та охорону громадського порядку.
У разі виникнення аварії на хімічно або радіаційно небезпечному об’єкті евакуація
населення проводиться у два етапи:
перший - від місця знаходження населення до межі зони забруднення;
другий - від межі зони забруднення до пункту розміщення евакуйованого
населення в безпечних районах.
На межі зони забруднення у проміжному пункті евакуації здійснюється пересадка
евакуйованого населення з транспортного засобу, що рухався забрудненою місцевістю,
на незабруднений транспортний засіб.
Під час пересадки населення за необхідності здійснюється його санітарна обробка
та спеціальна обробка одягу, майна і транспорту.
Після проведення спеціальної обробки транспортний засіб використовується для
перевезення населення забрудненою місцевістю.
Евакуація населення із зон можливого катастрофічного затоплення проводиться
насамперед із населених пунктів, що розмішуються поблизу гребель, хвиля прориву
яких може досягнути зазначених населених пунктів менше ніж за чотири години, а з
інших населених пунктів - за наявності безпосередньої загрози їх затоплення.
Для інформаційного забезпечення евакуйованого населення про порядок дій у
різних ситуаціях та оперативну обстановку місцевою держадміністрацією, органом
місцевого самоврядування використовуються системи оповіщення, засоби
радіомовлення і телебачення.
Розміщення евакуйованого населення.
Евакуація населення проводиться у безпечні райони, визначені органом, який
приймає рішення про проведення евакуації.
У разі коли евакуйоване населення неможливо розмістити у безпечному районі,
його частина може розміщуватися на території регіону, суміжного з небезпечним
районом, за погодженням з місцевими держадміністраціями такого регіону.
Порядок розміщення евакуйованого населення визначається місцевою
держадміністрацією, на території якої планується розміщувати евакуйоване населення,
за заявкою органу, що приймає рішення про проведення евакуації.
Евакуйоване населення розміщується у готелях, санаторіях, пансіонатах, будинках
відпочинку, дитячих оздоровчих таборах та у придатних для проживання будівлях
підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Розміщення евакуйованого населення здійснюється за встановленими видами та
обсягами послуг з його життєзабезпечення.

Основні напрямки і методи морально-психологічної підготовки

В сучасних умовах у зв'язку з підвищенням ролі ЦЗ в захисті населення і об'єктів

господарської діяльності від наслідків НС, значно зросла необхідність активізувати
роботу з пропаганди ЦЗ, способів і засобів, дій особового складу НФ і населення в НС,
формуванні в них високої морально-психологічної стійкості, мужності, відваги,
професійної майстерності, практичних навиків при виконанні завдань ЦЗ в
екстремальних умовах. Цією роботою покликані займатися органи державної виконавчої
впади, начальники ЦЗ всіх ступенів, керівний і командно - начальницький склад ЦЗ та
громадсько-політичні організації.
Успішне вирішення завдань ЦЗ, особливо в умовах НС залежить не тільки від
професійної підготовки особового складу формувань та населення, але і від моральної і
психологічної підготовки.
Моральна підготовка — це цілеспрямоване теоретичне і практичне виховання
людей в дусі патріотизму, почуття любові до своєї Батьківщини, її культури, традицій,
святинь, духовної та психологічної готовності виконувати свої обов'язки, формування у
них моральних принципів поведінки в умовах НС.
Психологічна підготовка — це формування у людей психологічної стійкості,
тобто якостей, які посилюють здатність людей виконувати завдання в умовах
стихійного лиха, аварії та катастрофи, успішно переносити найсуворіші
випробовування, будь-які моральні і фізичні навантаження, у критичні моменти не
втрачати самовладання, проявляти стійкість, мужність і відвагу, діяти в складній
обстановці вміло і активно.
Моральна і психологічна підготовка — єдиний нерозривний процес виховання в
особового складу ЦЗ і населення політичних, моральних і психологічних якостей, які
забезпечують успішне переборювання труднощів при виконанні завдань Цивільного
захисту в різних умовах обстановки.
Психологічний захист населення — це комплекс організаційних, медичних,
психологічних і практичних заходів, спрямованих на запобігання або зменшення
ступеня негативного впливу НС на стан психічного здоров’я населення та своєчасне
надання ефективної психологічної допомоги психотравмованим.
Єдність моральної і психологічної підготовки обумовлена:
— по-перше, тим, що у них один об'єкт — людина, в діяльності якої
проявляються не тільки моральні, але й психологічні якості;
— по-друге, єдність у загальній меті — активно впливати на розум і психіку,
виховувати високосвідомих, рішучих і ініціативних захисників Батьківщини.
Основні напрямки морально-психологічної підготовки:
— впевненість (віра) у можливості захисту від стихій, катастроф, сучасної зброї;
— розвиток у людей здатності протистояти страху, готовності перебороти
значні труднощі, здійснювати самовіддані вчинки;
— вдосконалення навичок надання само - і взаємодопомоги;
— військово-патріотиче виховання;
— формування в особового складу ЦЗ і населення наукового світогляду.
1. Особистість, світогляд якої не склався, є безпорадною у складних умовах,
що проявляється не тільки ідейно, але й психологічно — до життя, праці, боротьби.
І навпаки, людина з науково стійким світоглядом впевнено визначає життєву
позицію, чітко усвідомлює своє місце і призначення у будь-якому складному водовороті
подій. Саме такий світогляд найбільш активно впливає на формування моралі, а
моральність — безпосередньо на поведінку людини.
2. Необхідною умовою вмілих і безстрашних дій людей в екстремальних
умовах є впевненість (віра) у можливості захисту від стихії, катастроф, сучасної зброї,
правильне конкретне уявлення щодо дії урагану, землетрусу, повені, уражаючих
факторів зброї масового знищення. Щоб вистояти проти страху і паніки, люди повинні
чітко уявляти собі з чим вони зіткнуться у надзвичайних ситуаціях, як практично діяти в
цих умовах.
Через зміст морально-психологічної підготовки людей першочерговою повинна
бути думка про те, що якими страшними і руйнівними не були б окремі види стихії,
аварії і сучасні засоби зброї масового знищення, завчасною підготовкою та проведенням
відповідних заходів можна:
— істотно знизити ефективність дії стихії, аварій, зброї масового знищення;
— значно скоротити людські втрати;
— забезпечити стійку роботу суб’єктів господарювання у НС.
3. Одним із головних напрямків морально-психологічної підготовки є
розвиток у людей здатності протистояти страхові і неорганізованим діям у
надзвичайних ситуаціях, готовності перебороти значні труднощі, здійснювати
самовіддані вчинки у НС, перш за все, важлива перемога над власною невпевненістю і
нерішучістю. Тільки після цього приходить перемога над стихією (противником).
Гостроту психологічних потрясінь різного характеру можна знизити, якщо
завчасно навчати людей як діяти у тій обстановці, яка може скластися в екстремальних
ситуаціях.
В основі психологічної підготовки людей лежать принципи внесення у
навчальний процес елементів напруження, несподіваності, які властиві реальній
обстановці в районі лиха, аварії, в осередку ураження, практичне навчання їх способів
захисту, багаторазові тренування у виконанні прийомів і практичних дій в умовах
можливих НС.
Для морально-психологічної підготовки людей велике значення має участь у
комплексних навчаннях ЦЗ, в ході яких створюються умови, найбільш близькі до тих,
які можуть виникнути у НС. Головне полягає в тому, щоб створити на навчаннях умови
для активної практичної діяльності студентів, які потребують високого напруження сил,
як фізичних так і моральних. У процесі практичних занять у людей виробляється
автоматизм, навички і звички, які позитивно впливають на стійкість їх психіки,
виховується сміливість, самовладання, готовність до виконання ними своїх обов'язків у
дуже складній обстановці.
Особливу психологічну нестійкість, розгубленість проявляють люди,
непроінформовані (необізнані) про дію радіації на людей. Радіоактивне зараження
безпосередньо не сприймається органами відчуття і люди схильні перебільшувати
небезпеку. Люди, які мають знання і навички проведення рятувальних робіт, у всіх
випадках реальної небезпеки виявляються більш стійкими у психологічному
відношенні.
Найефективніше сприяє розвитку у людей здатність протистояти страху —
практичне виконання нормативів, прийомів і способів захисту у надзвичайних
ситуаціях. Тренування, практичне виконання прийомів і способів захисту допомагають
людям пристосуватися до різних умов життя обстановки, тобто адаптуватися.
Позитивно впливає на психіку людей тренування щодо заповнення захисних
споруд і перебування в них, завчасна підготовка і проведення евакуаційних заходів з
використанням різних муляжів і інших засобів, з допомогою яких створюється фон НС.
Такі тренування значно зменшують хвилювання і розгубленість людей в той період,
коли питання захисту населення стане практичною необхідністю.
Багато цінних якостей, як відсутність страху, холоднокровність, спритність,
фізична витривалість і інші необхідні для ведення РІНР, можна набути в ході занять на
психологічній смузі перешкод, яка є складовим елементом навчального містечка
цивільного захисту.
Добрі результати у виробленні психологічної стійкості людей дає використання у
навчальному процесі кінофільмів (відеофільмів, діафільмів) з ЦЗ, де відображено дії
населення у надзвичайних (ситуаціях) умовах.
 При виконанні завдань у складних умовах на настрій людей, їх морально -
психологічну стійкість буде впливати чітка і правдива інформація. Ніщо так пригнічено
не діє на психіку людей, як невідомість. Тому інформація про обстановку, прийняті
рішення, порядок поведінки і дій населення, наступні завдання і способи їх виконання
повинна бути оперативною, правдивою і своєчасною.
Багатий досвід інформаційної роботи серед населення, бійців формувань
накопичено в ході ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, де використовувались
різноманітні форми і методи: виступи учасників ліквідації; узагальнення і
розповсюдження передового досвіду дій і таке інше. Для інформування населення
використовували радіо, телебачення, пресу (нариси, репортажі, звернення, листівки і
інші форми). Все це сприяло формуванню високих морально-психологічних якостей,
організованим і злагодженим діям людей у складній обстановці.
4. Одним із напрямків морально-психологічної підготовки є вдосконалення
навичок надання само - і взаємодопомоги потерпілим при опіках, пораненнях,
зараженні, опроміненні, користування індивідуальною аптечкою, знання дозиметричних
приладів і приладів хімічної розвідки, практики роботи з ними.
Вміння вести боротьбу з вогнем, переконаність у надійності прийомів і засобів
гасіння пожеж сприяє ліквідації "вогнебоязні”, виховує та розвиває сміливість і
впевненість при діях в осередках масових пожеж.
Велику роль у мобілізації бійців формувань, воїнів частин ЦЗ на виконання ними
завдань у надзвичайних ситуаціях і у вихованні та розвитку психологічної стійкості
відіграє особистий приклад командирів і начальників.
5. Дуже важливим напрямком морально-психологічної підготовки є військово-
патріотичне виховання рятувальників, особового складу формувань і населення.
Активна пропаганда бойових і трудових традицій нашого народу, сил ЦЗ допомагає
виховувати у всього населення гордість за свій народ, готовність наслідувати приклад
кращих його представників.
Так було у роки війни, так було у Чорнобилі, коли бійці протипожежної служби на
чолі з лейтенантами В. Правиком і В. Кибенком, підполковником Л. Телятниковим,
незважаючи на смертельну небезпеку, зуміли відвернути найбільш катастрофічні
наслідки аварії. Тридцять бійців віддали своє життя в Чорнобильській трагедії в ім'я
Батьківщини, нас з вами.
Таким чином, ідейна і морально-психологічна підготовка — важливий компонент
готовності ЦЗ, оскільки остання повинна сприяти:
 формуванню стійкої психіки людини як основи успішної діяльності:
 створенню психологічної готовності до дій в екстремальних ситуаціях;
 налагодженому функціонуванню психіки людини в ході проведення РІНР;
 створенню морально-психологічного настрою на активну діяльність;
 згуртуванню колективу рятувальників на успішне виконання заходів ЦЗ
Всі ці морально-психологічні якості рятувальників і населення формуються у
процесі повсякденного життя, занять з ЦЗ, практичного відпрацювання нормативів,
прийомів і способів захисту від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха і в
осередках ураження.
Форми і методи пропаганди ЦЗ

Складні соціально-економічні умови, в яких опинилась наша держава, зростання

техногенної напруги, кількості НС вимагають від органів влади як в центрі так і на
місцях, органів управління ЦЗ опанування новими формами діяльності, визначених
законодавчими і нормативними актами щодо реорганізації захисту населення від
наслідків НС і удосконалення єдиної державної системи цивільного захисту.
Керівному складу необхідно позбутись байдужого ставлення до питань організації
ЦЗ і усвідомити, що від безпеки населення з урахуванням ризику виникнення НС,
значною мірою залежатиме безпека нашої держави, її економічна і політична
незалежність.
Вихованню серед населення високої відповідальності за виконання завдань ЦЗ,
готовність до виконання своїх обов'язків щодо забезпечення захисту населення,
запобігання виникненню НС і покликана пропаганда ЦЗ.
Пропаганда ЦЗ — це розповсюдження знань і іншої інформації з ЦЗ, способів і
засобів захисту населення, вміння застосовувати ЗІЗ і діяти у надзвичайних ситуаціях,
формування у людей віри в ефективність заходів ЦЗ. Перед пропагандою ЦЗ стоять дві
групи завдань: загальні і спеціальні.
Загальним завданням — є завдання добитися свідомого виконання кожним
громадянином свого конституційного обов'язку і дій щодо захисту себе і інших людей в
екстремальних умовах.
До спеціальних завдань пропаганди ЦЗ відносяться:
— глибоке розкриття ролі і місця ДСНС в захисті населення і ліквідації
наслідків НС;
- підвищення активності громадян України в опануванні і засвоєнні способів і
засобів захисту;
— формування психологічної готовності до можливих випробувань;
— формування високих морально-психологічних якостей;
— навчання населення вмінню застосовувати ЗІЗ і діяти в НС;
— сприяти підвищенню професійної підготовки рятувальників і формувань
ЦЗ;
— привернути увагу громадськості до виконання таких заходів ЦЗ, як
підготовка формувань ЦЗ, проведення комплексних і інших навчань, навчання
населення за програмами підготовки з питань ЦЗ.
Ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи, стихійних лих у ряді областей
України в минулому і сьогодні визначили предмет пропаганди ЦЗ.
Він включає дії населення з сигналів оповіщення ЦЗ, правила користування
засобами захисту, способи надання само - і взаємодопомоги, домедичної допомоги, дії в
екстремальних умовах.
В пропагандистській роботі необхідно позбавитись формалізму, пустослів'я, вміти
відому істину довести до людей переконливо, правдиво, щоб вона запам’яталась людям і
опанувала їх розумом. Для цього необхідно більше уваги приділяти найпростішим, але
перевіреним фактам, користуючись різними формами, методами і засобами
пропагандистського впливу (Табл. 2).
Найбільш розповсюдженою, дієвою і дохідливою формою пропаганда є усна
пропаганда. Грунтуючись на живому спілкуванні з людьми, усна пропаганда дає нам
можливість на конкретних і зрозумілих людям прикладах і фактах показувати успіхи у
вирішенні завдань ЦЗ, роз'яснювати способи і засоби захисту, порядок дії в
екстремальних ситуаціях, предметно упливати на розвиток активності населення, вести
відверту розмову про недоліки і труднощі, як їх усунути, дає змогу доходити до кожної
людини.
Значна робота в цьому напрямку проводиться місцевими органами влади,
закладами культури, громадсько-політичними організаціями та товариствами "Знання",
"Червоний хрест”, ДТСОУ (Добровільне товариство сприяння обороні України).
Потужною, найбільш масовою, впливовою і активною формою пропаганди
засобів і способів захисту, дій населення у НС є друкована пропаганда. За останній час
проблеми ДСНС* ( ЦЗ* ) висвітлюються в газеті "Рятувальник", і журналах "Вісник" і
"Надзвичайна ситуація", на сторінках центральних і місцевих газет, в навчальних і
наочних посібниках. Важливою формою пропаганди ЦЗ є наочна пропаганда (агітація).
Пропаганда ЦЗ засобами наочної агітації знайшла своє конкретне відображення в
обладнанні навчальних і консультаційних пунктів, класів і інформаційно - довідкових
кутків з питань ЦЗ вітринами, стендами, фотомонтажами, плакатами, в організації
стаціонарних і пересувних виставок. Навчальні і консультаційні пункти і класи ЦЗ
створюються головним чином на курсах ЦЗ і об'єктах господарської діяльності (ОГД).
Інформаційно - довідкові куточки ЦЗ, стенди, вітражі, фотомонтажі — в цехах, відділах
підприємств, установ і організацій, в бібліотеках, будинках культури, кінотеатрах,
навчальних закладах.
Досвід показує, що вміле і творче використання цих форм пропаганди ЦЗ —
усної, друкованої, наочної, засобами радіо, телебачення і кіно. Інтернет мережі —
суттєво розширює її масштаби, значно підвищує її дієвість у вирішенні завдань
пропаганди традицій ЦЗ, ДСНС і навчання населення способам захисту, вмінню
користуватись ЗІЗ і дій у НС.
Сила впливу будь-якого виступу невід'ємна від особистих характеристик
пропагандиста, його переконань, щирості. Неможливо переконати інших у тому, чому
сам не дуже віриш, в чому сам невпевнений, це можна прищепити іншим необхідність
чинити так, як сам не робиш, а також важко змусити когось зробити те, чого сам
уникаєш.
 ганди
Форми (види) пропаганди

Усна Друкована Наочна Засобами кіно Засобами радіо Засобами телебачення

Методи

Газети (статті, Створення і

Нариси, Нариси, репортажі,
нариси, Навчальні демонстрація
Конференції репортажі, інформації,
репортажі, пункти ЦО кінофільмів по
інформації відеофільми
інформації) ЦО

Газети (статті,
Вечори Класи ЦО, Діафільми з
нариси,
запитань і стенди, тематики ЦО
репортажі,
відповідей вітрини
інформації)

Наочні
Зустрічі з Література з Кінолекторії,
посібники,
ветеранами тематики ЦО кінофестивалі
плакати з ЦО

Лекції, бесіди,
доповіді

Тематичні вечори

Усні журнали
Таблиця 2 Форми та методи пропаганди
 3. Права та обов’язки громадян у сфері цивільного захисту
Громадяни України мають право на:
- отримання інформації про надзвичайні ситуації або небезпечні події,
що виникли або можуть виникнути, у тому числі в доступній для осіб з вадами
зору та слуху формі;
- забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та
їх використання;
- звернення до органів державної влади та органів місцевого
самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій;
- участь у роботах із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних
ситуацій у складі добровільних формувань цивільного захисту;
- отримання заробітної плати за роботу з ліквідації наслідків
надзвичайної ситуації у разі залучення до таких робіт згідно з трудовими
договорами;
- соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди,
заподіяної їхньому життю, здоров’ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій
або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків;
- медичну допомогу, соціально-психологічну підтримку та медико -
психологічну реабілітацію у разі отримання фізичних і психологічних травм.
Громадяни України зобов’язані:
- дотримуватися правил поведінки, безпеки та дій у надзвичайних
ситуаціях;
- дотримуватися заходів безпеки у побуті та повсякденній трудовій
діяльності, не допускати порушень виробничої і технологічної дисципліни,
вимог екологічної безпеки, охорони праці, що можуть призвести до
надзвичайної ситуації;
- вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій та дій у разі їх
виникнення, надання домедичної допомоги постраждалим, правила
користування засобами захисту;
- повідомляти службі екстреної допомоги населенню про виникнення
надзвичайних ситуацій;
- у разі виникнення надзвичайної ситуації до прибуття аварійно-
рятувальних підрозділів вживати заходів для рятування населення і майна;
- дотримуватися протиепідемічного, протиепізоотичного та
протиепіфітотичного режимів, режимів радіаційного захисту;
- виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм
належать на праві приватної власності, первинними засобами пожежогасіння,
навчати дітей обережному поводженню з вогнем.
4. Тематика уроків, практичних занять, вікторин. Навчальні місця
1-4 КЛАСИ
1. Організація оповіщення.
2. Надзвичайні ситуації.
3. Порядок дій в екстремальних ситуаціях.
4. Засоби захисту органів дихання і шкіри.
5. Захисні споруди.
 6. Основи радіаційної гігієни.
7. Дії в умовах радіоактивного забруднення.
8. Використання підручних засобів та індивідуального одягу для того, щоб
запобігти потраплянню радіонуклідів до організму.
9. Правила пожежної безпеки в домі, школі.
10.Евакуація з приміщень у разі виникнення пожежі.
11.Дії учнів при пожежі.
12.0сновні правила безпеки при використанні побутових нагрівальних
електричних та газових приладів.
5. КЛАС
1. Елементарні поняття про радіацію, її види та властивості.
2. Застосування джерел іонізуючого випромінювання у промисловості.
3. Застосування джерел іонізуючого випромінювання в сільському
господарстві та харчовій промисловості.
4. Правила безпечного користування газом.
5. Попередження трагічних наслідків пожеж.
6. Пожежна безпека в поводженні з легкозаймистими речовинами і
матеріалами.

6. КЛАС
1. Захист від сучасних засобів масового ураження.
2. Засоби індивідуального та колективного захисту населення.
3. Можливі небезпечні ситуації, аварії, катастрофи, та захист від їх
наслідків.
4. Виконання нормативів з одягання протигаза.
5. Застосування джерел іонізуючого випромінювання в медицині та
наукових дослідженнях.
6. Первинні засоби пожежогасіння.
7. Застосування первинних засобів пожежогасіння.
8. Правила безпеки під час грози.
7. КЛАС
1. Дії учнів за можливих аварій, катастроф, стихійних лих і в інших
надзвичайних ситуаціях.
2. Надання само - і взаємодопомоги при кровотечах, опіках, переломах,
нещасних випадках.
3. Надання само - і взаємодопомоги при ураженнях отруйними,
радіоактивними речовинами, бактеріальними (біологічними) засобами.
4. Радіація та її види.
5. Техногенний та штучний радіаційний фони.
6. Правила експлуатації нагрівальних приладів.
7. Використання газу, бензину та інших горючих речовин.
8. КЛАС
1. Іонізуюче випромінювання.
2. Радіаційні ушкодження на різних рівнях.
3. Біологічна дія іонізуючого випромінювання.
 4. Правила утримання і порядок застосування засобів первинного
гасіння пожежі.
9. КЛАС
1. Наслідки іонізаційного опромінення.
2. Медико-біологічний протипроменевий захист організму.
3. Пожежна безпека електричних мереж.
4. Відповідальність за порушення правил пожежної безпеки

10 КЛАС
1. Радіоекологія.
2. Радіаційні аварії та їхні основні екологічні наслідки.
3. Протирадіаційний захист населення.
4. Дії за сигналом «Радіаційна небезпека».
5. Герметизація запасів води і продуктів харчування.
6. Індивідуальний та груповий контроль випромінювання.
7. Засоби індивідуального захисту (313).
8. Способи оповіщення пожежної охорони і населення про пожежу.
Надання допомоги в рятуванні людей. Перша допомога потерпілим.
9. Гасіння пожежі.
11КЛАС
1. Вимір ядерних випромінювань.
2. Принципи та норми радіаційної безпеки.
3. Вимірювання дозиметричними приладами рівнів радіації на
місцевості і усередині приміщень та будівель.
4. Запобігання пожежам і захист від них. Використання первинних
засобів гасіння пожежі.
5. Знаки безпеки.

НАВЧАЛЬНІ МІСЦЯ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАХОДИ

1. Пункт видачі засобів індивідуального захисту (при наявності його в
школі).
2. Виконання нормативів з одягання протигазів та їх одягання на
потерпілого, дітей молодшого віку, хворих.
3. Прилади дозиметричного контролю та радіаційної і хімічної
розвідки, їх підготовка до роботи і проведення вимірів.
4. Вибухонебезпечні предмети.
5. Вогнегасники, ящики з піском, бочки з водою, щити з набором
пожежного інвентарю.
6. Надання само - і взаємодопомоги при кровотечах, опіках, переломах,
нещасних випадках.

Питання для контролю та самоконтролю

1. На які категорії поділяється усе населенні, що залучається до
навчання з ЦЗ?
2. Розкрийте суть підготовки кожної категорії населення до дій в
 умовах НС.
3. Що складає основу навчальної матеріально - технічної бази ЦЗ в
різних закладах, установах та організаціях?
4. Які ви знаєте форми і методи пропаганди ЦЗ?
5. Розкрийте права та обов’язки населення у сфері цивільного захисту.