Внесок українського суспільства в

загальноєвропейську культурну
спадщину XIX століття

Гонтар Катерини учениці 9-В класу

Сьогодні я хотіла би поділитися з вами
росповіддю про внесок українського
суспільства в загальноєвропейську культурну
спадщину XIX століття. Цей період в історії
України був важливим і складним, але водночас
насиченим культурними досягненнями, які
залишають свій слід у сучасному світі.

Перш за все, варто зазначити, що XIX

століття було часом національного
пробудження для українського народу.
Наполеонівські війни та російська імперія
вплинули на розколення та руйнування
українського культурного простору. Проте,
незважаючи на це, українці зберігали свою
національну ідентичність та продовжували
розвивати свою культуру.
Один з найважливіших аспектів внеску
українського суспільства в культурну спадщину
Європи 19 століття полягав у літературному
рухові. Відома збірка "Кобзар" Тараса Шевченка
стала символом боротьби за національну свободу
та глибоко вразила серця багатьох поетів та
письменників у Європі. Також варто згадати Івана
Франка, Михайла Коцюбинського та Лесю
Українку, чиї твори перекладалися на багато
європейських мов та знайшли визнання серед
літераторів усього світу.
Українська музика також зробила свій внесок у європейську культуру. Композитор Микола
Лисенко став визнаним майстром опери, а його твори виконувалися на сценах кращих
театрів Європи. Продовжуючи свою доповідь, хотіла би згадати про внесок українського
суспільства у живопис та інші образотворчі мистецтва. Українські художники, такі як Тарас
Шевченко, Михайло Пимоненко, Олександр Мурашко та інші, створили неперевершені
полотна, які займають гідне місце в історії європейського мистецтва. Їхні роботи
відображали український фольклор, пейзажі, історичні події та соціальні проблеми того
часу.
 Не можна забувати також про
внесок української науки та
освіти. Українські вчені, такі як
Михайло Максимович, Володимир
Вернадський та інші, працювали
над розвитком різних наукових
галузей. Вони внесли значний
вклад у фізику, хімію, геологію та
інші дисципліни, розширюючи
наші знання та сприяючи
науковому прогресу.
Крім того, українське суспільство було активним учасником соціально-політичних
рухів, які відбувалися в Європі у XIX столітті. Українські політики та громадські діячі
працювали над розвитком громадянського суспільства, боролися за права та
свободи українського народу. Вони сприяли поширенню демократичних цінностей
та ідеалів у всій Європі.
 Українське суспільство XIX століття мало значний внесок у загальноєвропейську
культурну спадщину. Культурні досягнення українців, будь то в літературі, музиці або
мистецтві, відіграли важливу роль у формуванні європейської свідомості та сприяли
взаємодії між культурами.
Протягом XIX століття українське суспільство
активно працювало над збереженням і
розширенням української мови та літератури.
Багато видатних українських письменників та
поетів того часу стали символами
національного відродження і свободи. Їхні
твори, в яких висвітлювалися національна
історія, культура та боротьба за самостійність,
мали великий вплив на європейську
літературу.
Українські художники також привнесли свою частку у європейську образотворчу
культуру. Вони втілювали у своїх полотнах унікальну українську красу природи,
національну ідентичність та історичні події. Це дозволило їм отримати визнання та
успіх у європейському мистецтві.
 Українські вчені також активно долучилися до наукових досліджень та були задіяні у
розвиток науки в Європі. Вони сприяли розширенню знань у таких галузях, як
математика, мікробіологія, імунологія та інші, вносячи нові ідеї та відкриття у світову
наукову спільноту.
Соціально-політичний внесок
українського суспільства також був
значимим. Українські політики та
громадські діячі працювали над розвитком
громадянського суспільства, боролися за
права та свободи українського народу.
Вони сприяли поширенню принципів
демократії, рівноправності та свободи, що
були важливими складовими
загальноєвропейських цінностей.
Одним з найвідоміших прикладів внеску українського суспільства в культурну
спадщину Європи XIX століття є участь українських козаків у боротьбі за свободу та
демократію. Козацька традиція та їхні бойові навички стали відомими в усьому світі, а
романтичний ідеал козацтва вплинув на уявлення про лицарство та героїзм у
європейській культурі.
 Варто також зазначити, що українське суспільство в XIX столітті виказувало активний
інтерес до розвитку освіти та науки. Були засновані навчальні заклади, наукові
громади, видання наукових праць. Це сприяло поширенню освіти серед українського
населення та розвитку наукових досліджень.
Загалом, внесок українського
суспільства в загальноєвропейську
культурну спадщину XIX століття був
незаперечним. Українські літературні
твори, музика, образотворче мистецтво,
наукові досягнення та політичні рухи
вплинули на формування європейської
свідомості, розширили культурний
горизонт та сприяли взаємодії між
культурами. Вони стали важливою
ланкою у великому ланцюжку
європейської культури та внесли свою
унікальну спадщину, яка й донині
надихає та вражає світову громадськість.
 Золото скіфів, стародавні
мозаїки, козацькі клейноди
– все це та багато іншого
створили або знайшли на
території України. Однак
побачити це ми зараз не
можемо. І це пов'язано з
цією історією:
ЮРИДИЧНА ВІЙНА ЗА "СКІФСЬКЕ ЗОЛОТО"
Юридична війна за «скіфське золото» почалася у 2014 році, коли на
виставку в Нідерланди було вивезено цінну колекцію з Криму – ще до
окупації півострова Росією. Виставка «Крим: золото і таємниці Чорного
моря» складалася з колекцій п’яти музеїв, один з яких розташований у
Києві, а чотири – у Криму (Сімферополь, Керч, Бахчисарай і Херсонес).
 Виставка проходила в музеї
Алларда Пірсона в Амстердамі. Після
окупації півострова перед
нідерландським музеєм постало
питання: куди повертати колекцію.
Кримські музеї вимагали, щоб
«скіфське золото» повернули їм, бо,
мовляв, воно було взяте з їхніх фондів
на основі контрактів. Водночас Київ
наполягав, що експонати не можуть
бути відправлені на окуповану
територію й належать до державної
частини Музейного фонду України, є
державною власністю і не підлягають
відчуженню.
26 жовтня 2021 року Апеляційний суд
Амстердама оголосив рішення у справі про
приналежність "скіфського золота":
повернути колекцію Україні. Наразі
українській стороні не відомі доводи,
викладені представниками кримських
музеїв у касаційній скарзі. Президент
України Володимир Зеленський назвав
«довгоочікуваною перемогою» рішення
суду Амстердама у справі про «скіфське
золото». Перемога української сторони в
цьому тривалому судовому процесі має
стати важливим здобутком України у
справі захисту власної історії. Остаточне
рішення Верховного суду Нідерландів у
справі про приналежність кримських
експонатів із виставкової колекції
скіфського золота очікується 2023 року.