ФОНЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ

1. Записати слово (орфографічно, фонематичною і фонетичною транскрипціями і визначити в

ньому кількість звуків і фонем. Поділити слово на склади, охарактеризувати їх (за кінцевим
звуком, за початковим звуком, за кількістю звуків, за наголосом).
2. Визначити основний і побічний наголоси; з’ясувати тип основного наголосу за здатністю
переміщуватися з одного складу на інший.
3. Охарактеризувати голосні звуки: ряд, піднесення, лабіалізація, наголошеність, яким варіантом
фонеми виступає.
4. Охарактеризувати приголосні звуки: за співвідношенням голосу і шуму, за участю голосу, за
активним мовним органом, за місцем творення, за способом творення, за участю носового
резонатора, за палатальністю, акустичним сприйманням, довготою; вказати, яким алофоном
фонеми є.
5. З’ясувати зміни в слові: позиційні і комбінаторні.

Зразок:
1. Дивишся – [дúвиес′:а], /дивишс′а/. У слові 7 букв, 6 звуків, 7 фонем.
2. [дú–вие–с′:.а]: [дú] – відкритий, прикритий, наголошений, двозвуковий; [вие] – відкритий,
прикритий, ненаголошений, двозвуковий; [с′:а] – відкритий, прикритий, ненаголошений
двозвуковий.
3. Наголошений перший склад, наголос рухомий: [диевúтиес′а].
4. Голосні звуки: [и] – переднього ряду, високо-середнього піднесення, нелабіалізований,
головний вияв /и/; [ие] – переднього ряду, середнього піднесення, нелабіалізований, позиційний
варіант /и/; [.а] – заднього ряду, низького піднесення, нелабіалізований, комбінаторний варіант
/а/.
5. Приголосні звуки: [д] – шумний, дзвінкий, язиковий, передньоязиковий, зімкнений, неносовий,
твердий, головний вияв /д/; [в] – сонорний, губний, губно-губний, щілинний, неносовий,
твердий, головний вияв /в/; [с′:] – шумний, глухий, язиковий, передньоязиковий, щілинний,
неносовий, довгий, комбінаторний варіант /ш/ і /с′/.
6. Чергування: а) позиційні: [ие] ← /и/ – в ненаголошеній позиції; б) комбінаторні: [.а] ← /а/ –
більш передня артикуляція, зумовлена акомодацією [с′а].

ОРФОЕПІЧНИЙ АНАЛІЗ
1. Записати слово фонетичною транскрипцією.
2. Визначити основний і побічний (якщо є) наголоси; обґрунтувати акцентуацію.
3. Виділити складні для вимови звуки і звукосполучення.
4. Пояснити вимову звуків і звукосполучень правилами орфоепії української літературної мови.

Зразок:
1. [кнúжеиц′:і].
2. Наголошений склад [кнú].
3. [кнúжеиц′:і].
4. [еи] – [е] наближається до [и] в ненаголошеній позиції; [ц′:] – звук, що є результатом асиміляції
[ч] під впливом [ц′].

ОРФОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ
1. Записати слово орфографічно.
2. Виділити орфограму і визначити її тип.
3. Пояснити написання.
4. З’ясувати принцип орфографії, на якому базується написання.
Зразок:
1. Беззмістовний.
2. Орфограма «Подвоєні букви» – літерна (буквена).
3. Літери подвоюються внаслідок збігу: префікс закінчується, а корінь починається літерою з.
4. Принцип орфографії – морфологічний.