Завдання ІІ етапу

Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії

9 клас
Завдання І
1. Заповніть таблицю «Гайдамацький рух в Україні»
дата керівники територія результати
1734-1738 Брацлавщина, Поділля,
частина Волині та
Галичині
1741-1748 Брацлавщина,
Уманщина
1750 Північне Поділля,
Уманщина, Київщина
1768-1769 Правобережжя
2. Порівняйте (укажіть спільне та відмінне):
1) Українсько-московський 1654р. та Гадяцький договір 1658 р.
2) революції 1848-1849 років в Угорщині та Галичині.
3. Розв’яжіть хронологічне рівняння:
Падіння імперії Карла Великого + Поділ християнської церкви на Західну і Східну –
підписання Великої Хартії Вольностей + спалення Жанни д’Арк – 273 =
_______________(Укажіть подію з історії України).
Кількість балів: 1 – 8б., 2 – 10 б., 3 – 7 б. Усього – 25б.

Завдання ІІ Впізнайте особу та напишіть листа від імені однієї із показаних нижче
історичних осіб.

У листі необхідно:
а) охарактеризувати історичну епоху, в яку жив відправник листа і його адресат;
б) описати конкретну історичну подію, учасником якої була обрана історична особа
(вказуючи дати, прізвища, географічні назви та інший фактичний матеріал);
в) сформулювати питання до одержувача листа, що безпосередньо стосуються
історичних подій, учасником чи очевидцем яких він міг бути.

А Б В

Кількість балів: 10 б.

Завдання ІІІ
Сучасний французький історик Р. Муньє стверджує, що XVII століття було кризовим
століттям у житті суспільства. Спираючись на набуті знання з історії України та всесвітньої
історії, доберіть факти, які підтверджують або спростовують цю думку.
Кількість балів: 15 б.
Завдання ІV
Охарактеризуйте господарську та військову діяльність козаків-азовців. Укажіть причини
та наслідки ліквідації Азовського козацького війська. Висловіть власне судження щодо
доречності ліквідації цього військового формування та аргументуйте його.
Кількість балів: 12 б.

Завдання V
Доведіть, що саме історія та література відігравали найважливішу роль у
формуванні української національної свідомості в першій половині XIX століття.
Критерії оцінювання: знання історичного матеріалу– 5 б., структурування та логіка
викладу – 3 б., відчуття певної епохи – 3 б., важливість аргументації – 3 б., оригінальність
відповіді – 2 б.
Кількість балів: 16 б.
Завдання VІ
Порівняйте вплив на долю Європи Вестфальського миру та рішень Віденського
конгресу.
Критерії оцінювання: знання історичного матеріалу– 5 б., структурування та логіка
викладу – 3 б., відчуття певної епохи – 3 б., важливість аргументації – 3 б., оригінальність
відповіді–2 б.
Кількість балів: 16 б.
Завдання VІІ
Поясніть терміни, навівши приклади їх застосування. Визначте логічний зв’язок
цих термінів.
1) Конкістадори – колонізація
2) Чернечий орден – церковне братство
3) Волока (Волочна поміра) – фільварок
4) Фритредерство – лібералізм
5) Політична реакція – «аракчеєвщина»
Пояснення термінів та визначення зв’язку термінів у парах – 2 бали. Кількість балів – 10
б.
Загальна кількість – 104 б.
 Завдання ІІ етапу
Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії
9 клас
Завдання І
2. Заповніть таблицю «Гайдамацький рух в Україні»
дата керівники територія результати
1734-1738 Гайдамацький рух під Брацлавщина, Поляки звернулися до царського
проводом Верлана Поділля, війська з проханням придушити
частина повстання, і російська армія
Волині та виступила проти повстанців разом із
Галичині шляхетськими загонами. Повстання
зазнало поразки. Рятуючись від
переслідувань, Верлан відступив у
Молдову, Грива й Медвідь — на
Запоріжжя.
1741-1748 Гайдамацький рух під Брацлавщина, Загін Голого діяв у околицях
проводом Уманщина Тульчина, Немирова, Звенигородки
Гната Голого. до 1748 року.
1750 Гайдамацький рух під Північне На допомогу польському урядові
проводом М. Сухим, Поділля, знову прийшли російські війська.
П.Тараном, Уманщина, Повстання було придушене. Польські
О. Письменним, Київщина пани люто розправилися з
Ляхом, М. Теслею учасниками народних повстань.
1768-1769 Гайдамацький рух Правобережжя Після полонення Залізняка й Ґонти
під проводом решта гайдамацьких загонів була
М. Залізняка, розгромлена, .а їхні учасники піддані
І Гонти жорстоким катуванням. М.
Залізняка засудили до каторжних
робіт у Нерчинську, І. Гонта був
страчений через четвертування.
2. Порівняйте (укажіть спільне та відмінне):
1) Українсько-московський 1654р. та Гадяцький договір 1658 р.
Спільне Відмінне
Українсько-московський Присягати відмовилася частина Козацька рада ухвалила
1654 р. населення Переяслава, Києва. присягу (з Б. Хмельницьким)
Переяславська угода була на вірність царю та
формою васальної залежності, за приєднання українських
якої сильніша сторона (цар) земель до Московії.
погоджувалася захищати слабшу
(українців), не втручаючися в її
внутрішні справи.
Гадяцький договір Договір відмовилось визнавати Угода гетьмана Івана
1658 р. частина населення Гетьманщини. Виговського між Річчю
Руське князівство, ставало Посполитою і Гетьманщиною,
складовою Речі Посполитої, що передбачала входження
інтегрованою в її адміністративно- останньої до складу Речі
територіальну систему. Посполитої під назвою
«Великого Князівства
Руського» як третього
рівноправного члена
двосторонньої унії Польщі і
Литви.

2) революції 1848-1849 років в Угорщині та Галичині.

 Спільне Відмінне
Угорщині Демократична революція в Угорському Особливістю угорського
королівстві, що входила до складу ліберального руху став той факт, що
Австрійської імперії. носієм ідей демократичних перетворень
Серед задач революції було та рушійною силою революції було
встановлення демократичних прав і дворянство.
свобод, ліквідація феодальних Іншою істотною рисою руху була
пережитків, перед усім в аграрних неуважність до національного питання.
відносинах, а також досягнення Виник радикальніший рух
національної незалежності Угорського студентства і частини інтелігенції, що
королівства. концентрувався навколо групи «Молода
Рушійною силою революції стало Угорщина».
ліберальне середнє дворянство та міська
інтелігенція.
У 1849 році революцію було придушено
завдяки діям австрійської армії.
Одним із здобутків революції стала
активізація національно-визвольної
боротьби народних мас, піднесення рівня
їхньої національної свідомості.
Галичині демократична революція в Австрійської 10 липня 1848 р. почав роботу перший
імперії, одна з європейських революцій австрійський парламент. З 383 послів
1848–1849 років. Серед задач революції Галичину представляли 96 осіб.
було скасування кріпацтва та Депутат австрійського рейхсрату
демократичні реформи. Лук'ян Кобилиця.
2 травня 1848 року представники Друкованим органом стала «Зоря
демократичних кіл українства, зокрема Галицька» — перша у Львові газета
світської інтелігенції та греко- українською мовою.
католицького духівництва на чолі з Влітку 1851 р. було розпущено
перемишльським єпископом Григорієм Головну Руську Раду і Галичина
Яхимовичем, утворили у Львові Головну заснула на ціле десятиріччя.
Руську Раду.
Реакція запанувала після того, як
австрійський уряд за допомогою
російських військ приборкав революцію
в Угорщині.
Одним із здобутків революції стала
активізація національно-визвольної
боротьби народних мас, піднесення рівня
їхньої національної свідомості.

3. Розв’яжіть хронологічне рівняння:

Падіння імперії Карла Великого + Поділ християнської церкви на Західну і Східну –
підписання Великої Хартії Вольностей + спалення Жанни д’Арк – 273 =
_______________(Укажіть подію з історії України).
Кількість балів: 1 – 8б., 2 – 10 б., 3 – 7 б. Усього – 25б.

(843+1054-1215+1431-273=1840) – видано «Кобзар» Т. Г. Шевченка.

26 квітня 1840 - У Петербурзі за сприяння відомого українського письменника Євгена

Гребінки вийшло перше прижиттєве видання творів в Петербурзі вийшло перше видання
«Кобзаря»Тараса Шевченка «Кобзар», до якого увійшли 8 віршів і поем: «Перебендя»,
«Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ`яненка», «Іван
Підкова», «Тарасова ніч», «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами». Він був надрукований
російською транслітерацією української.

Завдання ІІ Впізнайте особу та напишіть листа від імені однієї із показаних нижче
історичних осіб.

У листі необхідно:
а) охарактеризувати історичну епоху, в яку жив відправник листа і його адресат;
б) описати конкретну історичну подію, учасником якої була обрана історична особа
(вказуючи дати, прізвища, географічні назви та інший фактичний матеріал);
в) сформулювати питання до одержувача листа, що безпосередньо стосуються
історичних подій, учасником чи очевидцем яких він міг бути.

А Б В

Іван Мазепа Пилип Орлик Павло Полуботок

Кількість балів: 10 б.

Чернігівського полковника Павла Полуботка обрали наказним гетьманом Лівобережної

України. Сподівалися, що невдовзі цар Петро І дозволить обрати його гетьманом
повновладним. Та цар не довіряв Полуботкові, боячись, що з нього може вийти новий Мазепа.
Полуботок уперто намагався відновити для України забрані російським царем права. За це
він і був кинутий до горезвісної Петропавловської фортеці. Його незламність, лицарська
поведінка в імператорській катівні зробили з мученика народного улюбленця. Недаремно в ті
часи по українських хатах зображення крамольного гетьмана виставляли поруч із іконами.
Наказний гетьман Полуботок був не тільки сміливим і розумним, він був далекоглядним і
обережним. Готуючись до найгіршого, він начебто вислав з України до Лондона величезну
суму в золоті, десь приблизно один мільйон фунтів стерлінгів. Довірена особа вклала той скарб
до Лондонського банку. Дехто з істориків стверджує, що цю секретну місію таємно здійснив
син Полуботка Остап.
Супровідний лист до банку був водночас і гетьмановим заповітом. У разі своєї смерті
Полуботок доручав виплатити ці гроші таким чином. Представник незалежної Української
держави мав одержати 80%, проте в обов’язковій присутності одного з гетьманових нащадків
по чоловічій лінії. Нащадкові ж заповідалася решта скарбу – 20%.
Після того, як Павло Полуботок був насмерть закатований у Петропавловському казематі,
його син тайкома покинув Україну. Про його подальшу долю нічого не відомо.
Кілька разів Полуботкові нащадки робили спробу розшукати родинний скарб. Кожна така
спроба завершувалася невдачею.
Кожний детектив повинен мати розв’язку. В нашому ж її немає.
 Звісно, можна підрахувати, в які трильйони перетворився нині Полуботків скарб. Та чи є в
тому сенс? Певно, тепер для виплати отих колись вкладених гетьманичем грошей довелося б
спродати всю Англію разом із Шотландією й північною Ірландією. Мабуть, ці гроші могли б
скласти бюджет незалежної України на кілька сотень, а то й на тисячу років уперед.
Проте подейкують, буцімто Британський парламент прийняв ухвалу про те, що всі
капітали з відсотками, що зберігаються в англійських банках понад 150 років, поверненню не
підлягають. Може, то саме гетьманів скарб так налякав стареньку Англію?
А що коли козацьке золото все-таки було насправді? 1993 року на кіностудії ім. Довженка
поставлено фільм «Вперед, за скарбами гетьмана» у жанрі бурлескної комедії. Мораль фільму
— справжнє багатство України не в міфічному золоті, а в її народі та національному характері.

Завдання ІІІ
Сучасний французький історик Р. Муньє стверджує, що XVII століття було кризовим
століттям у житті суспільства. Спираючись на набуті знання з історії України та всесвітньої
історії, доберіть факти, які підтверджують або спростовують цю думку.
Кількість балів: 15 б.
На початку XVII століття в Європі сформувалися держави із абсолютною монархією
(Іспанія, Франція та ін.), з'явилися нові країни із переважаючою роллю середнього класу
(Голландія), деякі країни (Італія, Німеччина, Польща) перебували в стані економічного
занепаду.
Католицький Рим перестав бути релігійним центром Європи. Від нього, відмовившись
сплачувати податки, відійшли Англія, скандинавські країни, Нідерланди, частина німецьких
князівств, Женева. Європа розділилася за релігійними ознаками: лютеранство — в Німеччині та
Скандинавії, кальвінізм — у Голландії, англіканська церква — в Англії тощо. Рим намагається
повернути колишню могутність, однак це тільки посилює напруженість в Європі і приводить до
релігійних воєнних конфліктів.
Розвинуті європейські країни (Англія, Франція, Іспанія, Голландія, Швеція) захопили
великі колоніальні володіння в Новому Світі й Північній Африці.
Між частинами Європи зв'язки поглибилися. Будь-який воєнний чи революційний конфлікт
ставав загальноєвропейським і відгукувався в колоніальних країнах на інших континентах. Так
було під час Тридцятилітньої війни (1618— 1648), яка втягла до своєї орбіти велику кількість
країн та змінила карту Європи. А буржуазні революції у Північних Нідерландах та Англії
остаточно поміняти співвідношення сил в економіці та політиці не лише європейських держав.
У Європі XVII століття паралельно співіснували уклади (іноді навіть в рамках однієї
держави) — феодальний і буржуазний. Дворянство змушене було рахуватися із зростаючою
буржуазією як суспільним станом, що набирав сили навіть у країнах з абсолютною монархією.
За цих умов відбувається формування світогляду людини цієї епохи.
Людина втратила віру в себе: вона бачила себе тільки маленькою частинкою великого
суспільного цілого, протистояти законам якого вона була безсила. Зникло почуття її особистої
причетності до тих подій, що відбувалися. Виникає усвідомлення конкретної межі людських
можливостей, і з'явилися сумніви щодо здатності інтелекту вдосконалити існуючий
світопорядок і зробити людське життя гідним.
Людина занурилися у свій внутрішній світ, шукаючи в ньому опори. Індивідуалізм —
визначальна прикмета часу. Хтось покладав надії на монархію, вбачаючи в ній захист від
усякого лиха. Деяка частина (досить велика) шукала порятунку у вірі, доходячи іноді до
крайнього фанатизму. А дехто знаходив утіху в земних, чуттєвих радощах.
Борсання між землею і небом стало таким болючим, що людина прийшла до усвідомлення
власної недосконалості, гріховності. Вона все ще наївно вірила, що тілесну і духовну красу
можна поєднати в одній обраній, ідеальній особі. Вважала також, що краса і насолода земним
життям тимчасові і були лише слабким відображенням омріяного райського блаженства.
Особистість стала високоморальною і здатною до самозбереження.
 Поряд із першочерговим завданням, пов'язаним із вирішенням соціальних проблем,
протягом XVII—XVIII століть вирішувалось інше, не менш складне питання: підпорядкування
сили природи розуму. Французький філософ XVII століття Рене Декарт сформулював
практичний зміст наук. Англійський філософ Френсіс Бекон стверджував, що чим більше
людина буде знати, тим більше вона буде підкорювати собі природу.
Філософські корифеї XVII століття — Декарт, Бекон, Галілей — сприяли активному
розвиткові природничих наук.
На межі ХVІ – ХVІІ ст. під впливом західноєвропейських гуманістичних та реформаційних
ідей в українській освіті відбулися істотні зміни. Створювалися нові навчальні заклади, які
ґрунтувалися на національних освітніх традиціях, поєднанні вітчизняного і кращого
європейського досвіду. До них належать Острозький культурно-освітній центр, Львівська і
Київська братські школи, Київська колегія, Києво-Могилянська академія.
Таким чином, XVII століття — століття наукового оволодіння природою, підкорення її
владі людини; століття суспільної перебудови, абсолютизму.

Завдання ІV
Охарактеризуйте господарську та військову діяльність козаків-азовців. Укажіть причини
та наслідки ліквідації Азовського козацького війська. Висловіть власне судження щодо
доречності ліквідації цього військового формування та аргументуйте його.
Кількість балів:12 б.
Згiдно з "Положением о ликвидации Азовского козачьего войска" вiд 11 жовтня 1865 року
було покладено кiнець iснуванню одного з останнiх козацьких вiйськ на тери-торiї України.
Азовське козаче вiйсько було своєрiдним явищем, в чомусь навiть унi-кальним в iсторiї
України, хоч i будувалося на загальноросiйських засадах. Вже мiсце поселення та умови життя
не вiдповiдали покладеним на вiйсько обов'язкам. Така особ-ливiсть Азовського вiйська лягла в
основу створення мiцного козацького господарства. В той же час iснування подiбного
господарства не вiдповiдало загальному напрямку урядової полiтики, i як наслiдок - лiквiдацiя
Азовського козацтва.
Основними господарськими заняттями азовцiв були хлiборобство, скотарство, рибаль-ство,
а також бджiльницство.
Азовське вiйсько, точнiше - його господарство, було орiєнтовано на ринок. Добробут
азовського козацтва настiлькi вiдрiзнявся вiд стану селян, якi жили навколо вiйська, що це
призводило до повстань i спроб приєднатися до азовцiв [12;3]. Це ство-рювало негативне
ставлення мiсцевих помiщикiв до азовцiв i напружувало ситуацiю, що було дуже невигiдно для
уряду. Врештi решт, ця "незручнiсть" стала однiєю з головних причин лiквiдацiї Азовського
вiйська. Другою причиною лiквiдацiї вiйська була обме-женiсть його вiйськових функцiй,
внаслiдок малочисельностi i невдалого розташування - серед мирного населення i далеко вiд
кордонiв. Головною функцiєю козачого вiйська повинна була стати охорона кордонiв iмперiї.
Це планувалося урядом шодо анапського поселення, але сталося iнакше. В умовах Приазов`я
вiйсько фактично не виправдовує себе як окреме вiйськове формування i набирає
господарського та вiйськово-резервного вiдтiнку. Таке становище викликало обурення серед
козацтва i посилювало прагнення переселитися до Анапи. Вiйськове керiвництво розумiло цю
ситуацiю, i вихiд було знайдено в 1837 роцi, коли на базi Азовського вiйська була створена
флотилiя [14;351]. Але для окремого козачого вiйська, щоб повнiстю виправдовувати своє
призначення, цього було замало.
Азовське військо перш ніж бути ліквідованим в обов`язковому порядку повинне було
переселити на Кавказ 8 офіцерських і 800 козацьких сімей із приєднанням до Кубанського
козацького війська. Переселення азовців в західну частину Кавказького хребта відповідало
основним напрямкам політики російського уряду, направленої на поступове переселення
козацьких формувань із внутрішніх губерній на більш небезпечні окраїни держави з метою
використати там військовий та господарський досвід козаків і нейтралізувати тим самим
неспокійний елемент козацтва. Гостра потреба в більш лояльних до російської держави
поселенцях на південних окраїнах держави, переселення яких давало можливість заощадити
значні державні кошти визначила долю частини азовців. Азовське козацьке військо було здатне
майже самостійно профінансувати переселення сімей на Кавказ, а ті, маючи досвід у
господарській діяльності та заощадження, спроможні були повністю себе утримувати.
З ліквідацією в 1865 році Азовського, та в 1868 — Дунайського іррегулярних формувань
перестали й існувати останні козацькі війська на території Південної України.

Завдання V
Доведіть, що саме історія та література відігравали найважливішу роль у
формуванні української національної свідомості в першій половині XIX століття.
Критерії оцінювання: знання історичного матеріалу– 5 б., структурування та логіка
викладу – 3 б., відчуття певної епохи – 3 б., важливість аргументації – 3 б., оригінальність
відповіді – 2 б.
Кількість балів: 16 б.
Головною особливістю соціально-економічного розвитку України першої половини XIX
ст. був швидкий занепад феодально-кріпосницької системи господарювання. З розпадом
кріпосницького господарства прискорюється формування капіталістичних відносин.
Спостерігається швидке зростання економіки, торгівлі, міст, посилюються темпи руху
населення. Розвиток капіталістичних відносин призвів до відчутних змій у соціально-
економічному і культурному житті міст.
Найважливішими складовими національно-культурного відродження в Україні можна
вважати такі:
– зміст і основні результати соціально-економічних зрушень, які характерні для переходу
від феодалізму до капіталізму;
– процес формування нації, національної самосвідомості, національної культури;
– зміст і реальні результати національно-визвольної боротьби, спрямованої на обстоювання
політичної незалежності.
У процесі формування української нації, а водночас, і формування національної культури
складається єдина літературна мова, що мало непересічне значення для формування
національної самосвідомості.
У суспільно-політичному, культурно-науковому і мистецькому житті України другої
половини XIX ст. помітну роль відігравали так звані громади — в основі своїй ліберально-
буржуазні організації української інтелігенції. Громади, передусім, мали на меті вести серед
селянства та інших непривілейованих прошарків українського суспільства культурницьку,
освітню роботу, домагаючись піднесення самосвідомості українського народу. Громади
існували у Києві, Полтаві, Харкові, Чернігові, Одесі та інших містах Східної України. Учасники
їх також «ходили в народ», вчителювали у недільних школах, збирали фольклорні й
етнографічні матеріали, видавали науково-популярні книжки для селян. Щодо ідейно-
політичних позицій склад учасників громад був неоднаковий. Поряд з правими громадівцями
(В.Б.Антонович, О.Я.Кониський та ін.) у них брали участь і демократи, вихідці з різночинного
середовища — О.Черепахін, С. Ястремський, Т.Рильський та ін.
До числа демократично настроєних громадівців належав і М.П.Драгоманов — визначний
соціолог-публіцист, історик, літературний критик і фольклорист. У розвитку суспільно-
політичної думки, фольклористики, літературної критики XIX ст. М.Драгоманову належить
одне з найпомітніших місць. Він відіграв помітну роль у зміцненні зв'язків східних і західних
українських діячів культури, в організації видавничої справи, у пропаганді української
літератури у Західній Європі.
У діяльності громад брали участь видатні діячі української культури — драматург
М.Старицький та видатний композитор М.Лисенко. Кожен з них зробив свій вагомий внесок у
справу піднесення самосвідомості українського народу, зміцнення його традиційних
культурних зв'язків з іншими братськими слов'янськими народами. М.Старицький і М.Лисенко
були активними продовжувачами традицій Т.Г.Шевченка, соратниками – однодумцями
І.Я.Франка.
Діяльність представників демократичного напряму в науці, мистецтві, літературі
розгорталася в умовах гострої ідейної боротьби проти різних антинародних сил у суспільному й
культурно-громадському житті на українських землях і, насамперед, проти «москвофілів» та
народовців, що протистояли розвитку національної культури. «Москвофіли» у своїх політичних
прагненнях орієнтувалися на російське самодержавство, зневажливо ставилися до національних
прав українського народу, до його мови, культури.
У 1868 р. народовці заснували у Львові культурно-освітнє товариство «Просвіта», що
ставило своєю метою поширення освіти серед народу, пробудження його національної
самосвідомості. У багатьох містах і містечках Галичини існували філії товариства, які
організовували читальні, бібліотеки, музичні, драматичні гуртки, видавали газети, журнали,
брошури, календарі, підручники для шкіл тощо. «Просвітою» були видані кілька літературних
альманахів і збірок творів українських письменників – Т.Шевченка, М.Вовчка,С.Руданського,
Ю.Федьковича та ін.
У 1873 р. у Львові з ініціативи М.Драгоманова і О.Кониського було засноване «Літературне
товариство ім. Т. Г.Шевченка», яке ставило своєю метою сприяння розвитку освіти, науки,
культури.
У 1893 р. «Літературне товариство ім. Т.Г.Шевченка» було реорганізоване у «Наукове
товариство ім. Т.Г.Шевченка» з трьома секціями: філологічною, історико-філософською,
математико-природничо-медичною. У діяльності товариства активну участь брав І.Франко,
який керував філологічною секцією. У «Записках Наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка»
публікувалися цінні дослідження з різних галузей наук. З 1897 р. товариство очолив історик
М.Грушевський.
Таким чином, інтелігенція як соціально-економічний продукт капіталістичних перетворень
стає, водночас, активним чинником цих перетворень. Із розвитком капіталізму участь народних
мас в економічному житті краю збільшувалась. Внаслідок загального прогресу просвітництва
зростало число вчителів, журналістів, науковців, які зберегли почуття мовної і культурної
спільності з народом.
Завдання VІ
Порівняйте вплив на долю Європи Вестфальського миру та рішень Віденського
конгресу.
Критерії оцінювання: знання історичного матеріалу– 5 б., структурування та логіка
викладу – 3 б., відчуття певної епохи – 3 б., важливість аргументації – 3 б., оригінальність
відповіді–2 б.
Кількість балів: 16 б.
24 жовтня 1648 р. було підписано Вестфальський мир. Цей мир фактично зрівняв в правах
реформоване християнство (різні протестанські церкви) з римо-католицьким християнством. На
міжнародному рівні був визнаний принцип - чия держава того й віра. Окрім того, в міжнародній
політиці з'явилось поняття - вестфалійська система - яка забезпечувала суверенітет держави на
своїй території.
Завдяки Вестфальській системі фактично було покінчено з багаторівневою феодальною
системою, де підданство існувало на кількох рівнях політичної суб’єктності як об’єкт влади:
сеньйора, короля, глави церкви, імператора. На зміну численим центрам впливу прийшла
вертикальна структура, у якій усе суспільство пронизане політичним впливов єдиної
(державної) влади. Вищі органи державного управління демонструють суверенність влади у
межах кордонів країни і могутність у міжнародних відносинах.
Принцип коаліційності – компроміс між принципами суверенної рівності і спільного
інтересу – визначається як визначальний для цієї міжнародної системи. У процесі свого
функціонування дана система примушує кожного із акторів обмежувати свої прагнення,
пов’язані з експансією, щоб не виявитись у ситуації, коли подібне обмеження буде нав’язане
йому іншими.
Серед засобів дотримання рівноваги на міжнародній арені домінує принцип коаліції,
тобто певного об’єднаня держав з метою задоволення спільних інтересів, або – їх захисту.
Коаліція спрямована на залякування держави, яка порушує політичну рівновагу. У випадку не
виконання державою вимог коаліції, проти неї може бути застосована військова сила.
Принцип політичної рівноваги як ідея і практика міжнародного життя проіснував з 1648
по 1815 р.
 Віденський конгрес-конференція послів великих держав Європи, очолювана австрійським
дипломатом Клементом Венцель Лотар фон Меттерніхом, яка проходила у Відні з 1 листопада
1814 р. до 8 червня 1815 р.
Мета: врегулювати пит. і перекроїти континентальну політ. карту після розгрому
наполеонівської Фр. попередньої весни, яка також відображатиме зміни після розпуску
Священної Римської імперії вісім років тому. Обговорення продовжувалося, незважаючи на
повернення з вигнання і відновлення влади у Франції екс-імператора Наполеона I у березні
1815 р., завершальний акт Конгресу був підписаний за дев'ять днів до його остаточної поразки
при Ватерлоо 18 червня 1815 р.
Саме Віденський конгрес створив прецедент регулярного скликання міжнародних
конференцій великих держав, в ході яких вони дістали можливість обговорювати і знаходити
рішення між нар. проблем. У перші рр.. існування європейського концерту обговорювалися,
переважно, загальноєвропейські проблеми; у наступні роки держави скликали своїх
представників для вирішення конкретних міжнародних проблем.
В ході роботи Від. Конгресу була створена система міжнародних відносин, яка підвищ.
керованість цих стосунків; у основі структури цієї системи лежали: а) кодифікування в
міжнародній практиці провідного положення великих держав-членів європейського концерту;
2) розшир. практики диплом. контактів, у тому числі і на вищому рівні; 3) роз-к між нар.права.
З позицій сьогоднішнього дня не можна не визнати крайню слабкість і неефективність цієї
структури.
Завдання VІІ
Поясніть терміни, навівши приклади їх застосування. Визначте логічний зв’язок
цих термінів.
1) Конкістадори – колонізація
Конкістадори — учасники іспанських загарбницьких походів — конкісти, які у XVI
столітті вирушали до Америки після її відкриття з метою загарбання цих земель і поневолення
місцевого населення.
Колоніза́ція — заселення незайманих земель або захоплення чужих територій із
подальшим їхнім заселенням.
Географічні відкриття та конкістадори поклали початок колоніальному розподілу світу.
Утворилися колоніальні імперії, а колонізація прирекла цілі народи на рабство та вимирання.
Мільйони жителів Америки, Азії та Африки загинули від занесених завойовниками хвороб і
жорстокого гноблення.
2) Чернечий орден – церковне братство
Черне́чий о́рден — в католицтві, а з певного часу і в деяких протестантів — спільнота
ченців, члени якого дотримуються загального статуту, принісши під час вступу врочисті
обітниці.
Церковні братства — національно-релігійні громадські об’єднання міщан при
православних церквах, які стали на захист православ’я.
Принципи діяльності єзуїтів, якими вони користувалися для досягнення своєї мети, дали
підставу приписати їм девіз: «Мета виправдовує засоби». Єзуїти діяли в багатьох країнах світу.
У середині XVI ст. вони поширили свій вплив і на Україну.
Тут починають відкривати єзуїтські школи у Львові (1608), Луцьку (1609), Києві (1690)та
ін. містах
Братства мали на меті захист православних руських міщан супроти релігійних і
національних утисків.
3) Волока (Волочна поміра) – фільварок
Воло́ка — ділянка землі, що становила 30 морґів (близько 16,8 га), була мірою
феодальних повинностей. Сформувалася в результаті так званої «волочної поміри» в Польщі,
Литві, Білорусі та в Україні в 16-17 ст.
Фільва́рок (пол. folwark, від нім. Vorwerk — хутір, ферма, господарство) — у Польщі,
Литві, Україні та Білорусі у 14-19 століттях панський сільськогосподарський хутір,
багатогалузеве господарство, орієнтоване на виробництво збіжжя на продаж.
 Спочатку на великокнязівських (державних землях) Великого князівства Литовського було
проведено «волочну поміру» і найкращі землі віддано під фільварок. Селяни зобов'язувалися
виконувати дводенну панщину на тиждень з однієї волоки землі, що була у їхньому
користуванні.
4) Фритредерство – лібералізм
Ві́льна торгі́вля (фрітрейдерство)— зовнішньоекономічна політика, за якої держава не
втручається у торговельні відносини з іншими країнами; відсутність штучних (створених
урядом) бар'єрів на шляху торгівлі між окремими фірмами різних країн.
Лібералі́зм — філософська, політична та економічна теорія, а також ідеологія, яка
виходить з положення про те, що індивідуальні свободи людини є правовим базисом
суспільства та економічного ладу.
Економічний, або класичний лібералізм виступає за індивідуальні права на власність і
свободу контракту. Гаслом цієї форми лібералізму є «вільне приватне підприємство». Перевага
віддається капіталізму на основі принципу невтручання держави в економіку, що означає
скасування державних субсидій та юридичних бар'єрів для торгівлі. Економічні ліберали
вважають, що ринок не потребує державного регулювання
5) Політична реакція – «аракчеєвщина»
Політична реакція — активний опір прогресу в суспільно-політичному житті з метою
збереження та зміцнення старих порядків, які вже віджили.
Аракче́євщина — термін на позначення системи військових та поліцейських заходів і
реформ у Російській імперії першої чверті XIX століття, зокрема створення військових
поселень. Походить від прізвища головного ініціатора реформ, генерала від артилерії графа
Аракчеєва (1796 — †1834).
В дореволюційній російській історіографії під впливом негативних оцінок сучасників
Аракчеєва щодо його діяльності сформувалася критичний погляд на аракчеєвщину. У
радянській історичній науці термін аракчеєвщина часто використовувався в широкому сенсі для
означення деспотизму самодержавного режиму в Росії взагалі.
Пояснення термінів та визначення зв’язку термінів у парах – 2 бали. Кількість балів – 10
б.
Загальна кількість – 104 б.