"Грюнвальдська битва

1410 року: цікаві факти".

Виконав:
Ярмола Арсеній,
учень
8-В ХГ- 169

Битва у інтерпретації Яна Матейка

1875–1878 рр.
 План
1. Історичні передумови Грюнвальдської битви.
2. Український рахунок Грюнвальдської битви.
3. Підсумки битви.
 Причини послаблення на початку 15 століття
Тевтонського ордену були банальні: закінчилися
гроші.
Тобто їх не можна було вже взяти як раніше:
силоміць, в хрестових походах. Залишався «дранґ
нах Остен», де можна було ще цивілізувати
язичників. Однак язичники воліли приймати
хрещення не вогнем і мечем, а з рук своїх вождів,
яким довіряли більше.
Світ змінювався, настав час створювати нові
сфери впливу й заново його ділити. А Статут
Тевтонського ордену залишався незмінним.
 Битва під Грюнвальдом була ключовою битвою війни, яка в
історіографії відома як «Велика війна», що розпочалася 1409
року та тривала до 1411-го. Війна розгорілася між
Тевтонським орденом з одного боку та Великим князівством
Литовським і королівством Польським з іншого.
Історики розглядають війну в контексті загальної
військово-політичної стратегії Тевтонського ордену.
Її кінцевою метою було створення Великої держави
тевтонів – від острова Рюґен в Балтійському морі до
Фінської затоки, зі включенням до складу орденських
земель нинішньої Польщі, Литви, Білорусі, Псковщини і
володінь Великого Новгорода. Це крім Померанії,
Пруссії, Латвії та Естонії. Жемайтію, Литву та Польщу в
перспективі чекала така ж доля, яка спіткала прусів –
якщо не винищення, то онімечення.
У битві, яка відбулася 15 липня 1410 р. біля с.
Грюнвальд і тривала близько 3 годин, союзницькі
війська мали чисельну перевагу.
Відповідно до існуючих в історіографії оцінок, військо
Польщі становило 19-29 тис. воїнів, Великого князівства
Литовського – 10–11 тис.,
Ордену – 15–27 тис. У складі союзної армії були загони й з
переважно українських теренів обох держав.
 Під стягами обох ворогуючих таборів
зібралися представники багатьох країн і різних
земель та віросповідань: в армії тевтонців, окрім
спадкових лицарів, були німецькі дворяни зі всіх
земель країни, найманці мало не з усіх країн
Європи, аж до Швейцарії, Іспанії і Шотландії, а
також покатоличені слов’яни, яких силоміць чи
обіцянками залучили до служіння ордену; в армії
польсько-литовських союзників билися, окрім
поляків, білорусів, українців, воїнів зі
Смоленська (який тоді, втім, ще не входив до
складу Московської держави, а був
підпорядкований Великому князівству
ПРИБЛИЗНО ТАКИЙ ВИГЛЯД
МАВ СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ Литовському),
ЛИЦАР, ЗОКРЕМА,
ТЕВТОНСЬКИЙ.. ІЗ КНИГИ
«ІСТОРІЯ ЄВРОПИ, ТОМ 2».
 1410 рік – ополчення Львівської землі бере участь у
Грюнвальдській битві під синьою корогвою із
З часом золотий зображенням лева, що видирається на скелю. Руські
лев на синьому полі війська виступили на боці Королівства Польського і
Великого князівства Литовського проти свого давнішнього
стає гербом Руського
союзника часів Галицько-Волинського князівства -
воєводства, Тевтонського Ордену і дали їм прочухана.
утвореного в 1434 В історіографії висловлюється також думка про
році, котре участь у битві князя Федора Даниловича Острозького,
об’єднувало Львівську, що, ймовірно, воював з власним загоном.
Галицьку, Перемиську, З історичних джерел відомий український лицар, який
Сяноцьку, а пізніше й прославився своїми героїчними вчинками при Грюнвальді
— Іванко Сушик з Романова, що під сучасним Львовом
Холмську землі.
який за подвиги на полі Грюнвальду отримав від Ягайла
три села в Землі Галицькій.
 Участь українців у Грюнвальдській
битві мала велике значення

.
• По-перше, це пряма участь у складі польсько-
литовського війська. Дружини формувалися з вояків
із Галичини, Волині, Поділля, Київщини, Чернігово-
Сіверщини, від Перемишля на Заході до Стародуба
і Новгород-Сіверського на Сході.
• Друге. Чималу роль зіграли татари Джелаль-ад-
Діна: це не литовські татари, а саме ординські
татари з Волги, які теж мешкали на території
України.
• Трете. Можливо, ліквідація держави хрестоносців
мала й негативне наслідки. Тевтонський Орден
був своєрідною військовою лабораторією Європи,
де випробувалися і впроваджувалися мало не всі
технічні новинки. Економічні контакти з Орденом та
політичні союзи з ним українських князівств пізнього
середньовіччя значно полегшували для них
знайомство з останніми технічними досягненнями в
галузі озброєння та військової організації.
 Джерела
1. Ульрых фон Юнгінген /
Вялікає Княства Літоўскае.
Энцыклапедыя ў двух
тамах/Мінск, «Беларуская
энцыклапедыя імя Петра
Броўкі», 2007. ISBN 978-985-
11-0393-1
2. ҐРЮНВАЛЬДСЬКА БИТВА
1410
року//https://dvka.com.ua/1718
-2/
3. Бумблаускас А.
Грюнвальдська битва –
битва народів /
А. Бумблаускас, І. Марзалюк,
Б. Черкас. – К. : Балтія-Друк,
2010. – 272 с.
4. Відейко М. Грюнвальд:
хоругви зі сходу / М. Відейко.
– К. : Наш час, 2010. – 63 с
Підсумки битви
Завершив Велику війну Торуньський мир 1 лютого
1411 року. Мирні домовленості були відносно м’які для
Ордену: він втрачав Жемайтію на користь Великого
князівства Литовського, Добжинську землю на користь
Польщі та виплачував грошову контрибуцію. Однак
фактичне знищення армії, необхідність виплати
контрибуції і викупу за полонених лицарів підірвали
економічну могутність тевтонців — низка ганзейських
міст відмовилось від союзу з ними, приплив найманців і
лицарів з Центральної Європи скоротився.
Незабаром після цього, в ході Тринадцятирічної
війни, Орден був остаточно розгромлений польською
державою вже без участі Великого князівства
Литовського і, позбувшись значної частини своїх
володінь в східній Померанії, а також у Прусії, які
потрапили під підпорядкування безпосередньо польській
короні, визнавши васальну залежність від Польщі.
Орден проіснував до 1525 року, коли Великий
магістр Тевтонського ордена Альбрехт Гогенцоллерн
Бранденбурзький перейшов у протестантизм. і оголосив
про створення герцогства Прусія — першої
протестантської держави в Європі та світі. Релігійним
натхненником та автором цього плану був проповідник
Мартін Лютер.