МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДРУКАРСТВА

Кафедра автоматизації комп’ютерних технологій

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА
РОЗРАХУНКОВІ ЗАВДАННЯ
з дисципліни
«Метрологія, технологічні вимірювання і
прилади»
Частина 1
«Метрологічне забезпечення єдності вимірювань»

для студентів
галузі знань 0502 “Автоматика та управління”
напряму підготовки 6.050202“Автоматизація та
комп’ютерно-інтегровані технології”

ЛЬВІВ-2018
 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Рівень розвитку вимірювальних засобів тісно пов’язаний з науково-
технічним прогресом у науці та техніці, що значно посилило роль
метрології як науки про вимірювання. Без випереджуючого розвитку
метрології неможливий прогрес багатьох галузей промисловості,
напрямків науки і техніки і передусім розробка нових сучасних засобів
вимірювання та їх практичне використання. Як правило, показники якості
продукції є комплексними, для їхнього визначення потрібні
інформаційно-вимірювальні системи з елементами прогнозування та
програмованого здійснення складних технологій.
Тому вивчення дисципліни “Метрологія, технологічні вимірювання і
прилади” стало обов’язковим, оскільки поширюється застосування у
промисловості нових інтенсивних процесів, а спостереження за ходом
таких процесів і керування ними потребують неабияких знань сучасних
методів та засобів вимірювальної техніки.
Головною метою курсу “Метрологія, технологічні вимірювання і
прилади” є вивчення основних принципів та методів вимірювання,
класифікації засобів вимірювальної техніки та їх характеристики, що дає
змогу здійснювати технічний контроль на підприємствах.
В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати: основні
поняття та відомості про виміри; переваги і недоліки різних методів
вимірювань; основні напрямки в галузі розвитку методів і техніки
вимірювань; методи метрологічного контролю вимірювальних пристроїв.
При вивченні курсу студенти повинні вміти: здійснити
експеримент і провести необхідні вимірювання; оформити результати
проведення перевірки вимірювальних приладів; обробити отримані дані;
на базі отриманих даних здійснити аналіз і необхідне коректування
технологічних схем.
Дисципліна “Метрологія, технологічні вимірювання і прилади” є
спеціальним курсом і призначена для вивчення основних досягнень в
галузі теорії і технології технічних вимірювань, які проводяться під час
оцінки якості сировини і готових виробів.
Одна з основних форм вивчення даного курсу для студентів -
самостійна робота, що включає: вивчення матеріалу по підручникам,
навчальним посібникам і спеціальній технічній літературі; самоперевірку;
підготовку до лабораторних робіт, запланованих відповідно до
встановленого графіку; виконання розрахунково-графічної роботи.
Відповідно до навчального плану необхідно виконати
розрахунково-графічну роботу, відробити лабораторні роботи, захистити
лабораторні роботи. До заліку студенти допускаються тільки після
виконання контрольної роботи і захисту лабораторних робіт.

1
 РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНА РОБОТА

Розрахунково-графічна робота містить у собі базовий комплект

задач по розділам дисципліни “Метрологія, технологічні вимірювання і
прилади” і виконується після вивчення відповідних розділів курсу. Робота
повинна виконуватися акуратно і грамотно. Схеми і діаграми виконують
відповідно до ЄСКД.
Вибір варіанту завдань визначається номером списку у журналі
викладача. В випадку, коли номер зі списку перевищує число 30, то
варіант завдання вибирається шляхом віднімання цифри 30. Наприклад,
при номері 042 виконується варіант (42-30)=12 і т.д. Кількість задач може
змінюватися в залежності від зміни навчального плану по даній
спеціальності і повідомляється студентам додатково.
Номери і тексти виконуваних задач треба цілком переписувати в
зошит, а потім викладати відповідь або рішення. При розв’язуванні задач
необхідно пояснювати всі дії, приводити весь хід рішення, усі
використовувані формули; повинні бути зроблені підстановки числових
значень, зазначені одиниці вимірювань.
При недотриманні вимог ЄСКД і неохайному оформленні роботу
повертають на доробку.
Наприкінці роботи необхідно привести список використованої
літератури.

2
 ЗАВДАННЯ 1.
МЕТРОЛОГІЧНА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТУ ВИМІРЮВАНЬ ПРИ ПРЯМИХ
ОДНОРАЗОВИХ ВИМІРЮВАННЯХ
Для трьох видів приладів:
- аналогового вольтметра (параметри наведено у табл.1.1);
- цифрового вольтметра (параметри наведено у табл.1.1);
- третього приладу, що обирається за даними табл.1.2
необхідно визначити межі допустимої абсолютної, відносної та зведеної
похибки та зробити запис результату вимірювань у відповідності із
прийнятим стандартом. Розв’язок завдання повинен мати відповідні
пояснення та коментарі.
Вихідні дані та результати обчислень необхідно звести до табл.1.3.

Методичні вказівки до виконання завдання.

Метрологічна оцінка результату вимірювань зводиться до отримання
результату вимірювань з врахуванням похибки. Метод оцінки похибки
вимірювань залежить від виду вимірювань, які використовувалися для
дослідження певної фізичної величини.
Найбільш розповсюдженими є наступні види вимірювань: прямі
одноразові та багаторазові, непрямі (опосередковані, сукупні та сумісні).
Похибка результату прямого одноразового вимірювання залежить від
багатьох факторів. Головним з цих факторів – це похибка засобів
вимірювань (ЗВ), які використовувалися при вимірюванні. Тому у
першому наближенні похибку результату вимірювань можна прийняти
рівною похибці, якою характеризується ЗВ для даного результату
спостережень Х.
Процедура найпростішої метрологічної оцінки похибки результату
вимірювань за паспортними даними ЗВ засновано на системі державних
стандартів, що забезпечують єдність вимірювань, наприклад, ГОСТ 8.401-
80 «Класи точності засобів вимірювань».
Абсолютна похибка вимірювання – це різниця  між результатом
вимірювання х (або показом приладу хпр) та істинним (дійсним)
значенням шуканої величини X:
  x  X  x  X Д  xпр  X Д . (1.1)
Для робочого засобу вимірювань за дійсне значення фізичної
величини приймають покази зразкового засобу вимірювань, для
зразкового – значення фізичної величини, отримане за допомогою
еталону.

3
 Таблиця 1.1
Аналоговий вольтметр Цифровий вольтметр
№ діапазон результат діапазон результат
пп клас вимірю- спосте- клас вимірю- спосте-
точності вань режень точності вань режень
1 4,0 0-100 мВ 48,3 мВ 0,2/0,1 0-2,9 В 1,85 В
2 4,0 0-250 В 220 В 0,5/0,2 0-100 мВ 57,8 мВ
3 0,5 0-1 В 0,87 В 0,1/0,05 0-10 В 7,93 В
4 1,5 0-30 В 27,5 В 0,01/0,002 0-10 В 8,34 В
5 1,5 0-100 мВ 67,2 мВ 0,2/0,1 0-100 мВ 87,35 мВ
6 2,0 0-3 В 1,69 В 0,05/0,02 0-10 В 7,3 В
7 1,0 0-100 мВ 65,8 мВ 0,1/0,01 0-1 В 0,67 В
8 2,5 0-300 мВ 275,8 мВ 0,06/0,02 0-10 В 6,17 В
9 0,1 0-10 В 7,36 В 0,5/0,2 0-10 В 7,93 В
10 0,01 0-1 В 0,84 В 0,15/0,05 0-350 В 327 В
11 0,5 0-3 В 2,45 В 0,2/0,05 0-300 мВ 235,5 мВ
12 1,0 0-25 В 15,58 В 0,4/0,2 0-15 В 9,85 В
13 2,0 0-50 В 34,6 В 0,5/0,1 0-150 В 102,5 В
14 2,5 0-100 В 74,25 В 0,04/0,02 0-100 мВ 80,2 мВ
15 0,1 0-15 В 7,85 В 0,06/0,04 0-1 В 0,75 В
16 0,01 0-100 мВ 84,2 мВ 0,5/0,1 0-3 В 2,46 В
17 0,015 0-300 мВ 248,5 мВ 0,4/0,2 0-150 В 80,5 В
18 0,02 0-100 мВ 56,8 мВ 0,6/0,4 0-3 В 2,06 В
19 0,025 0-3 В 1,46 В 0,2/0,1 0-50 В 33,8 В
20 1,5 0-50 В 42,8 В 0,1/0,05 0-300 мВ 240,5 мВ
21 0,05 0-3 В 2,45 В 0,5/0,2 0-150 В 134,5 В
22 2,5 0-250 В 158,6 В 0,4/0,1 0-15 В 10,85 В
23 0,15 0-200 мВ 125,55 мВ 0,15/0,05 0-1 В 0,55 В
24 0,25 0-300 мВ 225,78 мВ 0,5/0,4 0-50 В 35,5 В
25 0,4 0-25 В 20,53 В 0,1/0,01 0-300 мВ 220,8 мВ
26 0,5 0-50 В 48,2 В 0,6/0,2 0-25 В 18,5 В
27 1,0 0-150 В 99,5 В 0,2/0,05 0-15 В 7,35 В
28 0,04 0-1 В 0,56 В 0,15/0,02 0-300 мВ 125,5 мВ
29 2 0-250 В 158,2 В 0,4/0,1 0-50 В 45,8 В
30 0,1 0-25 В 18,45 В 0,5/0,1 0-1 В 0,95 В

4
 Таблиця 1.2
№ найменування клас діапазон покази
приладу точності вимірювань відлік приладу
пп (довжина шкали)
1 омметр 100 мм 79 мм 505 Ом

2 міст 2 105  8 106 Ом – 460 кОм

3 омметр 100 мм 79 мм 505 Ом

4 міст 5 105  6 106 Ом – 680 кОм

5 омметр 20 см 89 мм 110 Ом

6 мультиметр 4 105  5 106 Ом – 2500 кОм

7 омметр 20 см 16 см 530 кОм

8 магазин 0, 01  100 Ом – 67,4 Ом

9 омметр 50 поділок 34 под 2 кОм

10 потенціометр 0  1, 2 В – 0,8764 В

11 омметр 75 поділок 60 под 84 Ом

12 міст 4 104  5 105 Ом – 420 кОм

13 омметр 10 см 4 см 25 Ом

14 мультиметр 3 105  8 106 Ом – 5400 кОм

15 омметр 100 поділок 77 под 960 Ом

16 мультиметр 2 10 10 10

4 5
– 540 кОм
Ом
17 омметр 100 мм 68 мм 456 Ом

18 мультиметр 4 105  5 106 Ом – 4400 кОм

19 омметр 80 мм 49 мм 300 Ом

20 міст 5 10 10 10

5 6
– 725 кОм
Ом
21 омметр 75 мм 35 мм 58 Ом

22 потенціометр 0  100 В – 56,4 В

5
 продовження таблиці 1.2.
23 омметр 10 см 6 см 260 кОм

24 міст 5 104  5 106 Ом – 486 кОм

25 омметр 50 мм 25 мм 33 Ом

26 потенціометр 0  50 В – 44,8 В

27 омметр 100 поділок 55 под 960 Ом

28 мультиметр 4 105  5 106 Ом – 3800 кОм

29 омметр 300 мм 280 мм 260 Ом

30 потенціометр 0  1, 0 В – 0,8764 В

Таблиця 1.3
Вихідні дані та результати розрахунку
найменування Аналоговий Цифровий
приладу вольтметр вольтметр
клас точності
діапазон
вимірювань
(довжина шкали)
відлік
покази
абсолютної
допустимої
похибки
межі

відносної

зведеної
результат
вимірювання

Абсолютна похибка не може слугувати самостійним показником

точності вимірювань, тому для характеристики точності результатів
вимірювань введено поняття відносної похибки.
Відносна похибка вимірювання  – це відношення абсолютної
похибки  до істинного (дійсного) значення вимірюваної фізичної
величини:

6
 x X xпр  X Д 
 100%  100%  100% . (1.2)
Х XД xпр
Дійсне значення вимірюваної величини у першому наближенні – це показ
приладу.
Нажаль відносна похибка у формулі (1.2) не завжди зручна для
нормування похибки ЗВ, тому спеціально для нормування похибки ЗВ
введено зведену похибку – відношення абсолютної похибки  до розмаху
шкали приладу, тобто значення X N , яке її нормує:

 100% , (1.3)
XH
де X H - нормоване значення вимірюваної величини:
для приладів з рівномірною шкалою нормоване значення X N
дорівнює верхній межі вимірювань - кінцевому значенню діапазону
вимірювань;
для приладів з двобічною шкалою нормоване значення X N дорівнює
сумі модулів границь вимірювань - арифметичній сумі кінцевих значень
діапазону вимірювань;
для приладів зі шкалою з умовним нулем, X N дорівнює модулю
різниці границь вимірювань, тобто X N  X max  X min , де X max , X min -
відповідно максимальне та мінімальне значення шкали ЗВ.
Зведена похибка є основним критерієм для визначення класу
точності K вимірювального приладу, тому формулу (1.3) можна
переписати:
 KX H
K 100% , де   . (1.4)
XH 100
Якщо шкала ЗВ має значну нелінійність, то X max , X min
вимірюються у одиницях вимірювання довжини шкали, тобто у
сантиметрах, міліметрах чи в умовних одиницях, якщо шкала має поділки,
що різко звужуються.
Для даних ЗВ абсолютну похибку вимірювання, наприклад опору
омметра, можна обчислити за класом точності із співвідношення:
KL
R   , (1.5)
100S x
де L – довжина шкали, мм; S x  lx Rx - чутливість у точці відліку, мм/Ом,
де l x - відстань між поділками в точці відліку, мм; Rx - різниця відліків за
цими поділками, Ом.

7
 Наведена похибка зручна тим, що для багатьох багатомежевих ЗВ
вона має постійне значення, як для усіх точок кожного під діапазону, так і
для всіх його під діапазонів.
Для того, щоб оцінити похибку, яку вносить певний ЗВ у кінцевий
результат, користуються граничним значенням похибки для даного типу
ЗВ.
Межа (границя) допустимої основної абсолютної похибки  може
бути представлена одним із трьох способів:
- постійним для будь-яких значень X числом, що характеризує
адитивну складову похибки:
  a ; (1.6)
- у вигляді двочленної формули, що містить адитивну та
мультиплікативну складові похибки вимірювань:
    a  bx  ; (1.7)
- у вигляді рівняння:
  f  x . (1.8)
При складній залежності (1.8) допускається представляти похибку у
вигляді графіку та таблиці.
Границі допустимої відносної похибки для випадку (1.6) у відсотках
виражають наступною формулою:
 b
   100%   100%   q . (1.9)
X X
Для випадку (1.7) – формулою:
 X 
    c  d ( k  1)  , (1.10)
 X 
де X k - межа вимірювань (кінцеве значення діапазону вимірювання), X -
вимірювана величина; c  b  a X k - має сенс зведеної похибки у кінці
діапазону вимірювань (при X  X k ); d  a X k - має сенс зведеної
похибки на початку діапазону вимірювань (при X  0 ), причому c  d .
Оскільки відносна похибка    X 100% , то абсолютна похибка
вимірювання    X 100 .
Межа допустимої зведеної похибки у відсотках виражається
формулою:

 100%   p , (1.11)
XH
де p -позитивне число.

8
 Згідно із ГОСТ 8.401-80 для позначення нормованих меж
допустимих похибок значення p, q, c, d виражаються у відсотках та
обираються із ряду чисел: 1;1,5; 2; 2,5; 4;5;6 10n , де n  1;0; 1; 2 .
З використанням чисел вказаного ряду розроблено наступні умовні
позначення класів точності ЗВ, що надаються підприємством -
виробником.
1. Клас точності позначається просто одним з чисел наведеного
вище ряду, наприклад 1,5. Таке позначення використовується для ЗВ, у
яких межа допустимої зведеної похибки постійна (присутня тільки
адитивна складова похибки). Таким чином позначаються класи точності
вольтметрів, амперметрів, ватметрів та більшості інших одномежевих та
багатомежевих приладів із рівномірною шкалою.
2. Клас точності вказується числом із наведеного вище ряду, під
яким ставиться трикутна позначка, наприклад, . Таке позначення
використовують для приладів із різко нерівномірною шкалою, для яких
X H виражають у одиницях довжини шкали (мм, см, умовних поділках). У
цьому випадку при вимірюванні, окрім значення виміряної величини,
обов’язково повинен бути записаний відлік X у одиницях довжини
шкали та межа X H у тих же одиницях, інакше не можливо буде
обчислити похибку результату вимірювань. Таким чином позначається
клас точності омметрів.
3. Число, що позначає клас точності приладу, розміщують у колі,

наприклад, . Таке позначення застосовують для ЗВ, у яких межа

допустимої відносної похибки постійна у всьому діапазоні вимірювань
(має місце тільки мультиплікативна складова похибки). Таким чином
нормують похибки вимірювальних мостів, магазинів, масштабних
перетворювачів. При цьому зазвичай вказують межі робочого діапазону,
для яких клас точності є справедливим.
4. Клас точності позначається двома числами у вигляді умовного
дробу c / d , наприклад, 0,02/0,01. Таке позначення застосовують для ЗВ, у
яких похибка нормована за двочленною формулою (1.8). Таким чином
вказують класи точності цифрових вольтметрів, високоточних
потенціометрів постійного струму та інших високоточних приладів.
При оцінці результату вимірювань обчислюються:
а) абсолютна похибка, яка використовується для закруглення результату
та його запису у відповідності із ГОСТ;
б) відносна та зведена похибки, які використовуються для порівняння
точності результатів та приладів.

9
 Правила представлення результату вимірювань. Число, що
отримано експериментальним шляхом при виконанні вимірювань,
представляє собою результат спостережень. Результат вимірювань
повинен згідно з ДСТУ та ГОСТ бути представлений у наступному
вигляді: X  X   , де X - результат спостережень величини, що
вимірюється;  - абсолютна похибка вимірювань.
Причому, при записі результату вимірювань у відповідності з
нормативними документами абсолютні похибки  повинні бути
закруглені до 2-х старших значущих цифр; результат спостережень X
повинен бути закруглений та записаний у відповідності зі значенням
найменшого розряду абсолютної похибки. Значущими цифрами
називають усі цифри, включаючи 0, якщо він стоїть у середині чи
наприкінці числа.

Приклади розрахунків.

Приклад 1.1. Показуючий вольтметр має шкалу,

відградуйовану в діапазоні 0…30 В; позначення класу точності на шкалі:
2,5. Обчислити абсолютну похибку вимірювання.
Розв’язок. Абсолютна похибка вимірювання
KX H 2,5  30
x    0, 75  0,8 В.
100 100

Приклад 1.2. Позначення класу точності K на шкалі

омметра: ; шкалу відградуйовано в діапазоні 0…∞ кОм, довжина
шкали L  100 мм; відстань між поділками шкали біля значення
вимірюваного опору lx  5 мм; різниця відліків за цими поділками
Rx  0,05 кОм. Обчислити абсолютну похибку вимірювання.
Розв’язок. Чутливість у точці відліку
S x  lx Rx  5 0,05  100 мм/кОм.
Абсолютна похибка вимірювання
KL 1,5 100
R    0, 015 кОм.
100S x 100 100

Приклад1. 3. Лічильник електричної енергії має клас точності

. Обчислити похибку, яку він може допустити протягом відліку 100

кВт∙год.
Розв’язок. Абсолютна похибка вимірювання

10
 KX 1, 0 100
x    1 кВт∙год.
100 100

Приклад 1.4. Цифровий вольтметр класу точності 0,02/0,01

вимірює напругу UV  75 В на межі U K  99,99 В. Обчислити абсолютну
похибку вимірювання.
Розв’язок. Межа допустимої відносної похибки
 x  0, 02  0, 01 99,99 75  1  %  0, 023332% .
Абсолютна похибка вимірювання
0, 023332  75
x   0, 017499  0, 02 В.
100

11
 ЗАВДАННЯ 2.
МЕТРОЛОГІЧНА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТУ ВИМІРЮВАНЬ ПРИ
БАГАТОРАЗОВИХ ВИМІРЮВАННЯХ

ЗАВДАННЯ 2.1
МЕТРОЛОГІЧНА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТУ ВИМІРЮВАНЬ МЕТОДОМ
УСЕРЕДНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ПРИ НОРМАЛЬНОМУ РОЗПОДІЛІ ВИПАДКОВИХ
ПОХИБОК
В однакових умовах виконуються прямі вимірювання коефіцієнту
підсилення K на фіксованій частоті партії з n підсилювачів. Вважати,
що випадкові похибки мають нормальний закон розподілу. Визначити на
підставі заданої кількості вимірювань (табл.2.1 та 2.2):
1. Найбільш ймовірне (середнє арифметичне) значення K .
2. Середнє квадратичне відхилення похибки однократного
вимірювання.
3. Середнє квадратичне відхилення похибки результату
вимірювань.
4. Максимальну похибку.
5. Довірчий інтервал результату вимірювань при заданій довірчий
ймовірності P .
6. Виконати запис результату вимірювань (з урахуванням правил
заокруглення) у стандартному вигляді.
Розв’язок завдання виконувати з відповідними поясненнями та
розрахунками.
Вихідні дані та результати звести до табл.2.4.

Таблиця 2.1
№ інтервал № інтервал № інтервал
вимірювань P вимірювань P вимірювань P
пп пп пп
01 2-14 0,95 11 1-13 0,96 21 7-20 0,98
02 9-20 0,99 12 4-15 0,91 22 2-15 0,95
03 4-14 0,9 13 3-18 0,93 23 7-17 0,99
04 3-16 0,95 14 8-19 0,95 24 3-15 0,9
05 1-14 0,98 15 5-17 0,97 25 1-14 0,95
06 10-20 0,92 16 2-16 0,99 26 5-15 0,98
07 7-18 0,94 17 6-18 0,9 27 9-20 0,92
08 8-20 0,97 18 9-19 0,92 28 2-13 0,94
09 6-17 0,93 19 8-20 0,94 29 8-18 0,97
10 4-15 0,91 20 3-17 0,96 30 1-15 0,93

12
 Таблиця 2.2
№ № № №
вимірю- Ki вимірю- Ki вимірю- Ki вимірю- Ki
вань вань вань вань
1 9,7660 6 10,1184 11 10,3148 16 11,4435
2 10,6232 7 10,7990 12 10,9409 17 9,0079
3 10,2379 8 8,9922 13 9,2580 18 11,0823
4 10,3899 9 10,0880 14 9,3645 19 9,4404
5 9,0501 10 10,7812 15 10,5690 20 9,1783

Коефіцієнти Стьюдента Таблиця 2.3

Таблиця 2.4
число
вимірю- 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
вань n
№
спостере
-ження і
Ki
K

K
 max
ta

Резуль-
тат
вимірю-
вання

13
 Методичні вказівки до виконання завдання.
При одноразових вимірюваннях оцінку похибки виконують на основі
класу точності ЗВ, який використовується при вимірюванні. Отримана
при цьому межа допустимої похибки ЗВ у певній мірі характеризує якість
вимірювань, тобто залишається невідомим закон розподілення
ймовірностей похибок і невідомо, яка із складових систематична c чи
випадкова в домінують у сумі:
  c  в . (2.1)
Для того, щоб оцінити випадкову похибку та визначити у повній мірі
середній результат вимірювань виконують багаторазові вимірювання і їх
статистичне опрацювання.
Структура похибки у кожній точці шкали ЗВ повністю
характеризується щільністю розподілу ймовірностей. Визначення оцінки
щільності розподілення ймовірностей (гістограми) потребує проведення
декількох сотень вимірювань.
В переважній більшості приймають модель нормального розподілу
випадкових похибок, тобто опрацювання результатів при нормально
розподілених випадкових похибках.
Найбільш ефективним методом у зменшенні впливу на результат
вимірювання нормально розподілених похибок є усереднення
результатів.
При вимірюваннях сталого значення величини X вплив випадкових
похибок  i проявляється у хаотичній, нерегулярній зміні окремих
послідовних в часі результатів xi , (і = 1,2,...,n), де п - кількість результатів
спостережень: xi  X  i .
В результаті почергових вимірювань даної величини отримують
набір результатів: x1 , x2 , x3 , x4 ,..., xn .
За результат вимірювання приймається їх середнє значення:
x  x  x  x  ...  xn 1 n
X  x n  1 2 3 4   xi . (2.2)
n n i 1
Вибіркове середньоквадратичне відхилення окремих результатів
спостережень для цієї самої вибірки можна обчислити за формулою:

 
n
1

2
 xi  x n  , (2.3)
 n  1 i 1

14
де xi  x n - випадкове відхилення і-го результату спостереження від
знайденого значення x n .
Якщо закон розподілу похибок нормальний то можна вважати, що
відхилення x n від математичного сподівання випадкової величини не
перевищує
x  
n (2.4)
де  x - середньоквадратичне відхилення значення x n від математичного
сподівання і визначається за формулою:

 
n
1

2
x   xi  x n  . (2.5)
n n   n  1 i 1
При оцінці результатів вимірювань користуються поняттям гранично
припустимої (максимальної) похибки низки вимірювань:
 max  3 . (2.6)
Розглянуті оцінки результатів вимірювань, що виражаються одним
числом, називають точечними оцінками. Оскільки таку оцінку зазвичай
приймають за дійсне значення вимірюваної величин, то виникає питання
про точність та надійність отриманої оцінки. Надійні межі, в яких при
заданій ймовірності Р перебуває величина Х визначаються як:
  t (n)   x , (2.7)
де t (n) - табульований коефіцієнт розподілу Стьюдента, який залежить
від довірчої ймовірності P та числа вимірювань n (табл.2.3).
Результат вимірювання записується у вигляді:
X  x   при  P  ... . (2.8)
Остаточне значення  виражається числом, що містить не більше як
дві значущі цифри. Як правило, в  залишають одну значущу цифру;
другу цифру можна залишати тоді, коли перша цифра менша за 3; при
цьому другу значущу цифру доцільно округлити до 0 або 5. Числове
значення X має закінчуватись десятковим знаком того самого розряду,
яким закінчується  .

Правила закруглення чисел:

• цифри ліворуч від коми, що відкидають, замінюються нулями, але в
показниковій формі (наприклад, 732  7 102 );
• якщо перша з цифр, що відкидають, менша за 5, то цифри, що
залишаються, не змінюються ( 2, 4  2 );

15
• якщо перша з цифр, що відкидають, більша за 5 або дорівнює 5, то
остання з цифр, що залишається, збільшується на одиницю
( 2,7  3; 3,51  4; 5,5  6 ).
Приклади запису результатів вимірювання за формулою (2.8) у разі
округлення X та  :
37, 24  0,15; 25,7  0,3; 7,60  0,04; 32  2 103 .
Приклади розрахунків.

Приклад 2.1. Прямими вимірюваннями добуто вибірку

спостережень (n=5): 10,2; 10,4; 10,1; 10,5; 10,3 В. Вважати, що
випадкові похибки мають нормальний закон розподілу. Обчислити
X   x для P  0,95 .
Розв’язок.
1. Знаходимо найбільш ймовірне (середнє арифметичне) значення
x:
10.2  10, 4  10,1  10,5  10,3
x  10,3 В.
5
2. Визначаємо середнє квадратичне відхилення похибки
однократного вимірювання:
1
 (10, 2  x ) 2  (10, 4  x ) 2  (10,1  x ) 2  (10,5  x ) 2  (10,3  x ) 2  
5 1 
 0,1581138.
та середнє квадратичне відхилення похибки результату вимірювань:
0,1581138
x   0,07071 .
5
3. Знаходимо значення похибки при заданій довірчий ймовірності
P  0,95 :
  t (n)   x    2,776  0,07071  0,19629  0, 2 В,
де значення коефіцієнта надійності t (n) визначаємо з таблиці
«Коефіцієнти Стьюдента».
4. Отже, результату вимірювання при P  0,95 :
X  10,3  0, 2 В.

16
 ЗАВДАННЯ 2.2.
МЕТРОЛОГІЧНА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТУ ВИМІРЮВАНЬ З ПЕРЕВІРКОЮ
НОРМАЛЬНОГО ЗАКОНУ РОЗПОДІЛУ ГРАФОАНАЛІТИЧНИМ МЕТОДОМ
Під час вимірювання напруги добуто n  9 результатів
спостережень, В. Вольтметр має клас точності KV та шкалу від 0 до UVH
(табл. 2.5).
Перевірити, чи відповідає вибірка нормальному законові розподілу; в
разі потреби виключити анормальні результати спостережень. Обчислити
найімовірніший результат прямого вимірювання та його сумарну похибку
для P  0,95 . Розв’язок завдання виконувати з відповідними поясненнями
та коментарями.
Таблиця 2.5
№ x9
K U x x x x x x x x
пп V VH 1 2 3 4 5 6 7 8

01 0,5 7,5 3,01 3,02 2,78 3,26 3,00 2,99 2,84 3,07 2,88
02 1,5 7,5 4,01 4,02 3,84 4,00 4,30 4,07 3,88 3,83 4,05
03 0,5 15,0 7,93 8,25 8,30 8,16 8,45 8,16 8,10 8,14 7,97
04 0,5 15,0 8,97 8,94 9,07 9,03 8,79 8,93 9,06 9,00 8,97
05 1,0 7,5 6,20 6,72 6,44 6,35 6,30 6,38 6,19 6,08 6,30
06 2,5 15,0 7,54 7,39 7,50 7,48 7,58 7,44 7,43 7,48 7,68
07 1,5 7,5 7,01 6,97 6,91 6,84 7,12 7,36 7,15 7,07 6,86
08 1,0 7,5 5,54 5,45 5,78 5,67 5,99 5,78 5,75 5,73 5,73
09 0,5 15,0 9,40 9,41 9,40 9,38 9,41 9,29 9,39 9,42 9,40
10 2,5 15,0 9,24 9,26 9,28 9,42 9,04 9,26 9,21 9,20 9,24
11 1,0 7,5 7,39 7,33 7,23 7,46 7,64 7,26 7,12 7,31 7,14
12 0,5 7,5 3,57 3,38 3,07 3,51 3,52 3,51 3,50 3,52 3,49
13 1,5 7,5 5,07 4,88 5,01 5,02 4,87 5,00 4,86 5,41 5,13
14 0,5 15,0 9,41 9,25 9,54 9,73 9,53 9,48 9,27 9,51 9,40
15 1,5 15,0 8,75 8,48 8,55 8,61 8,57 8,54 8,43 8,27 8,50
16 1,0 7,5 5,15 5,49 5,22 5,17 5,30 5,32 5,28 5,16 5,29
17 0,5 7,5 3,32 3,13 3,26 3,27 3,46 3,03 3,25 3,26 3,27
18 1,0 7,5 4,70 4,57 4,38 4,51 4,52 4,28 4,51 4,50 4,56
19 2,5 7,5 3,88 4,10 3,90 3,59 3,81 3,63 3,76 3,75 3,80
20 1,0 7,5 5,57 5,38 5,72 5,51 5,52 5,50 5,48 5,50 5,56
21 0,5 7,5 4,82 4,63 4,76 4,77 4,52 4,75 4,69 4,78 4,75
22 0,5 15,0 6,79 6,49 6,80 6,41 6,81 6,75 6,72 6,75 6,67
23 1,5 15,0 9,09 8,98 9,07 9,93 8,97 9,02 8,98 8,96 8,57
24 1,0 15,0 9,09 8,98 9,07 9,03 8,97 9,02 8,98 8,96 8,57
25 1,0 7,5 8,02 8,01 7,83 8,03 7,94 8,07 7,95 7,89 8,01
26 0,5 7,5 6,06 5,88 6,01 5,94 6,15 6,10 5,97 6,35 5,97
27 2,5 7,5 6,51 6,38 6,57 6,70 6,54 6,46 6,50 6,40 6,50

17
 продовження таблиці 2.5.
28 2,5 15,0 9,24 9,26 9,28 9,42 9,04 9,25 9,21 9,21 9,24
29 1,5 15,0 8,75 8,49 8,55 8,61 8,57 8,55 8,43 8,27 8,50
30 1,5 15,0 8,97 8,94 9,07 9,03 8,79 8,93 9,06 9,00 8,97

Таблиця 2.6

Таблиця 2.7

Методичні вказівки до виконання завдання.

Виробничі вимірювання, як правило, виконуються одноразово.
Однак при цьому обчислення найвірогіднішого результату вимірювання
та оцінка його точності утруднені.

18
 Лабораторні вимірювання здійснюються багаторазово й дають деяку
сукупність результатів спостережень, які слід відповідно математично
опрацювати.
Оскільки методи опрацювання результатів вимірювань ґрунтуються
на використанні нормального закону розподілу випадкових величин,
перед початком обчислення бажано переконатись в тому, що дана
сукупність відповідає згаданому закону. Для порівняно невеликих
сукупностей цю перевірку можна здійснити графоаналітичним методом:
для даної вибірки за певними правилами слід побудувати графік
емпіричного розподілу, і якщо точки цього графіка розташуються
приблизно на прямій лінії, то дана сукупність відповідає нормальному
законові розподілу; цей метод придатний для вибірок за кількістю
спостережень 3  n  40 .
Застосовуючи графоаналітичний метод аналізу, слід передусім
упорядкувати вибірку, розмістивши значення xi в порядку зростання:
x1  x2  ...  xn . (2.9)
Якщо деякі значення в такому варіаційному ряду повторюються, то в
робочу таблицю їх записують тільки один раз, але вказують кількість цих
значень (частота m j даної варіанти x j ряду). В наступній графі
записують наростаючим підсумком так звані накопичені частоти M j
(сумарна кількість значень m j від початку до x j включно), після чого
обчислюють інтеграл Лапласа:
Mj
Фzj    0,5 (2.10)
n 1
За значенням інтегралу Лапласа установлюється значення z j , а потім
будується графік z j  f  x j  . Якщо графік цієї функції приблизно
прямолінійний, то можна вважати, що дана вибірка не суперечить
нормальному законові розподілу.
Якщо вибірка x1 , x2 ,..., xn відповідає нормальному законові
розподілу, але є сумніви щодо нормальності певного результату
спостереження xk , який помітно відрізняється від інших, то це можна
перевірити за допомогою критерію оцінки анормальності результатів
спостережень. Для цього треба обчислити середньоарифметичне значення
x для даної вибірки за формулою (2.3), а також середньоквадратичне
відхилення окремих результатів спостережень за формулою (2.5).
Далі слід знайти показник анормальності
V   xk  x   (2.11)

19
 Для прийнятої ймовірності P та даного значення n треба знайти
параметр h . Критерієм анормальності є умова V  h ; якщо це так, то
результат xk є промахом, і його слід вилучити з вибірки. Після вилучення
промаху нову вибірку знову перевіряють на відповідність нормальному
законові розподілу: будують графік z j  f  x j  і за його виглядом
переконуються, що новостворена вибірка не суперечить розподілу Гауса.
Опрацювання результатів багаторазових спостережень за прямого
вимірювання проводять відповідним чином:
• якщо потрібно – виконати попереднє опрацювання вибірки x1 , x2 ,..., xn ,
а також перевірити, чи відповідає вибірка нормальному законові
розподілу, відкинути промахи;
• обчислити надійні межі невиключених залишків систематичної
складової похибки  , тобто визначити граничні значення основної
похибки, вважаючи, що  x   ;
• найімовірнішим значенням результату вимірювання буде вибіркове
середньоарифметичне значення;
• визначають середньоквадратичне відхилення значення x від істинного
значення фізичної величини;
• надійну межу  випадкової похибки результату вимірювання
визначають за формулою   t (n)   x , де t (n) - коефіцієнт розподілу
Стьюдента;
• обчислюючи надійну межу загальної похибки  x результату, треба
врахувати як  , так і  ; для цього спочатку слід обчислити
допоміжний параметр   x , причому:
➢ якщо   x  0,8 , то величиною  можна знехтувати, і
вважати, що  x   ;
➢ якщо   x  8 , то можна знехтувати величиною  , вважаючи,
що  x   ;
➢ якщо 0,8    x  8 , то  x  K  ,
 
 
2
де K  ;     x2   3 ;
 x  3
• результат вимірювання записують як: X  x   x (при P  ... ), де x –
найвірогідніше значення результату вимірювання;  x - надійна межа
загальної похибки результату вимірювання.

20
 Приклади розрахунків.

Приклад 2.2. Є вибірка спостережень: 75,2; 74,8; 75,0; 76,2;

75,1; 74,8; 74,7; 74,6; 75,0 В. Вольтметр має клас точності kV  0, 2 та
шкалу від 0 до UVH  150 В. Перевірити, чи відповідає вибірка
нормальному законові розподілу; в разі потреби виключити анормальні
результати спостережень; обчислити наймовірніший результат
прямого вимірювання та його сумарну похибку для P  0,95 .

Розв’язок.
Перевіримо, чи відповідає ця вибірка нормальному законові
розподілу.

xj mj Mj Фzj  zj
74,6 1 1 –0,4 –1,28
74,7 1 2 –0,3 –0,84
74,8 2 4 –0,1 –0,25
75,0 2 6 +0,1 +0,25
75,1 1 7 +0,2 +0,52
75,2 1 8 +0,3 +0,84
76,2 1 9 +0,4 +1,28

Для даної вибірки будуємо графік

функції z j  f  x j  . Цей графік (рис.2.1)
непрямолінійний, тому можна зробити
висновок, що вибірка не відповідає
нормальному законові розподілу.
Перевіримо, чи є анормальним
результат спостережень 76, 2 :
Рис. 2.1
1 9
x   xi  75,044444 В;
9 i 1
1 9
  ( xi  x )2  0, 47463435 В;
9  1 i 1
x4  x 76, 2  x
V   2, 4346236 .
 

21
 Для n  9 при P  0,95 значення h  2,11 ; оскільки V  h , то
результат x4  76, 2 є промахом, і його треба виключити.
Подальше опрацювання здійснюємо для n  8 (без x4 ). Знову
перевіряємо, чи відповідає нормальному законові така вибірка:

xj mj Mj Фzj  zj
74,6 1 1 –0,4 –1,28
74,7 1 2 –0,3 –0,84
74,8 2 4 –0,1 –0,25
75,0 2 6 +0,1 +0,25
75,1 1 7 +0,2 +0,52
75,2 1 8 +0,3 +0,84
Будуємо графік (рис 2.2). Є підстави
вважати, що вибірка приблизно відповідає
нормальному законові розподілу.
Здійснюємо математичне опрацювання
вибірки n  8 . Результат опрацювання:
1 8
x   xi  74,9 В;
8 i 1
Рис. 2.2 1 8
x   ( xi  x )2  0, 073192505 В.
8  8  1 i 1
Для n  8 при P  0,95 значення t (n)  2,38 (табл. 2.4).
Невиключені залишки систематичної похибки (інструментальна
похибка)
K U 0, 2 150
  V VH   0,3 В.
100 100
Обчислюємо коефіцієнт:
  x  0,3 0,073  4 .
Оскільки 0,8    x  8 , то  x  K   0, 4 .
Отже, результат вимірювання:  74,9  0, 4 В при P  0,95 .

22
 ЗАВДАННЯ 3.
МЕТРОЛОГІЧНА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТУ ВИМІРЮВАНЬ ПРИ
ОПОСЕРЕДКОВАНИХ ВИМІРЮВАННЯХ

Використовуючи дані табл. 3.1, визначити похибку та записати

результат, який був отриманий непрямим методом за
експериментальними даними прямих вимірювань, що виконано ЗВ із
заданими класом точності ( за зведеною похибкою  ) та межами
вимірювань чи відносною похибкою  результату вимірювань. Розв’язок
завдання виконувати з відповідними поясненнями та коментарями.
Таблиця 3.1
№ вихідна
вихідні дані
пп формула
U, В I, А UН, В IН, А  V ,%  A ,% – – –
1 R U I
22 0,52 30 1 1,0 1,5 – – –
I, А R, Ом IН, А  A ,%  R ,% – – – –
2 P  I 2R
2,6 27,4 5 1,5 0,2 – – – –
Р, Вт t, с РН, Вт  W ,%  t ,% – – – –
3 W  Pt
260 40 300 0,5 0,05 – – – –
LK I 2 LК, Н I, А IН, А  L ,%  A ,% – – – –
4 WH 
2 0,15 4,7 10 0,2 1,0 – – – –
U, В I, А cos  UН, В IН, А cos  H  V ,%  A ,%   ,%
5 P  UI cos 
120 7,2 0,9 150 10 1 2,0 1,5 1,0
P U, В I, А Р, Вт UН, В IН, А РН, Вт  V ,%  A ,%  W ,%
6 cos  
UI 220 7,1 1255 250 10 3000 1,0 1,0 1,0
U, В I, А t, с UН, В IН, А  V ,%  A ,%  t ,% –
7 W  UIt
30 0,75 65 75 5 1,5 0,5 0,1 –
U cos  U, В I, А cos  UН, В IН, А cos  H  V ,%  A ,%   ,%
8 R
I 220 3,1 0,85 250 5 1,0 1,0 1,5 1,0
U, В I, А sin  UН, В IН, А sin H  V ,%  A ,%   ,%
9 Q  UI sin 
30,5 6,7 0,87 50 10 1 0,5 1,0 1,5
U sin  U, В I, А sin  UН, В IН, А sin H  V ,%  A ,%   ,%
10 X 
I 85,6 44,8 0,78 100 50 1 1,5 1,0 0,5
R, Ом С, f, Гц fН, Гц  R ,%  C ,%  f ,% – –
11 tg   RC мкФ
0,4 200 50 55 1,0 0,2 0,1 – –
U, В R, Ом UН, В  V ,%  R ,%
12 P U 2
R
148,6 56,8 150 2,0 5,4

23
 продовження таблиці 3.1.

13 Z U I
U, В I, А UН, В IН, А  V ,%  A ,% –
200 0,1 250 0,3 2,0 0,5 –
I, А R, Ом t, с IН, А  A ,%  R ,%  t ,%
14 Q  I 2 Rt
6,8 55 60 10 0,5 0,5 0,8
ХL, Ом I, А sin  IН, А  XL ,%  A ,% sin H
15 QL  X L I 2 sin 
15,5 5,2 0,87 10 0,2 1,0 1
U, В I, А UН, В IН, А  V ,%  A ,% –
16 P  UI
220 3,7 250 5 1,5 1,5 –
L, Н f, Гц π fН, Гц πН  L ,%  f ,%
17 X L  2 fL
4,2 50 3,14 55 3,141592 0,4 1,5
18 U  IR I, А R, Ом IН, А  A ,%  R ,% – –
8,7 215 10 2,5 1,3 – –
CU 2 U, В С, мкФ UН, В  V ,%  C ,% – –
19 WC 
2 48,9 250 50 4,0 0,8 – –
Р, Вт I, А РН, Вт IН, А  W ,%  A ,% –
20 R  P I2
10 0,73 60 1,0 2,5 1,5 –
1 С, мкФ f, Гц π fН, Гц πН  C ,%  f ,%
21 XC 
C 35 50 3,14 55 3,141592 1,8 2,5
В, Тл S, м2 cos  cos  H  B ,%  S ,%   ,%
22 A  BS cos
0,039 0,0017 0,45 1 0,2 0,2 1,0
RS R, Ом S, м2 l, м  R ,%  S ,%  l ,% –
23 
l 205 0,0034 20000 2,7 0,6 2,8 –
U, В I, А UН, В IН, А  V ,%  A ,% –
24 S  UI
220 0,73 250 1 2,5 1,0 –
π L, Н С, мкФ πН  L ,%  C ,% –
25 T  2 LC
3,14 1,2 300 3,141592 0,8 0,5 –
26 R  R1  3R2  5R3 R1, Ом R2, Ом R3, Ом  R1 ,%  R 2 ,%  R3 ,% –
35 56 84 0,8 1,5 1,8 –
E Е, В R, Ом r, Ом ЕН, В  V ,%  R ,%  r ,%
27 I
Rr 120 225 2 150 1,5 1,6 0,09
I I, А π d, м IН, А πН  A ,%  d ,%
28 j
d2 4 9,2 3,14 0,00007 10 3,141592 2,5 1,7
R R R1, Ом R2, Ом  R1 ,%  R 2 ,% – – –
29 R 1 2
R1  R2 7,5 5,8 1,4 0,9 – – –
Ф Ф,Вб I, А IН, А  A ,%  Ф ,% – –
30 L
І 15 9,6 10 1,0 1,6 – –

24
 Методичні вказівки до виконання завдання.
Результат непрямих вимірювань можна представити у вигляді:
Y  F ( x1 , x2 ,...xn ) , (3.1)
де Y - шукане значення величини, що вимірюється непрямим методом;
F - функціональна залежність, яка апріорно відома; x1 , x2 ,...xn - значення
величин, що вимірюються прямим методом.
Похибка непрямих вимірювань обчислюється за формулою:
2
n
f
y   
i 1 xi
 xi , (3.2)

де xi - абсолютні похибки вимірювань величин, що вимірюються прямим

методом; f xi - часткова похідна результату опосередкованого
вимірювання.
Похибки xi обчислюються на основі відомостей про клас точності
відповідного вимірювального приладу або про значення відносної
похибки за формулами:
 X x
i  i N i , та i  i i , (3.3)
100% 100%
де  i  K - клас точності вимірювального приладу, для якого нормована
зведена похибка; X Ni - нормоване значення;  i - відносна похибка; xi -
результат спостереження i -го параметру.
Вирази похибки опосередкованого вимірювання залежать від
вигляду рівняння вимірювання (функції) і часто в одних випадках вираз
абсолютної похибки є значно простішим, ніж відносної, а в інших –
навпаки. Можна застосовувати такі загальні рекомендації:
- якщо рівняння вимірювання містить добутки, частку, піднесення до
степеня, добування коренів, то доцільно оперувати відносною
похибкою;
- якщо ж рівняння вимірювання є алгебраїчною сумою, чи містить
інші, ніж перечисленні вище нелінійні функції, то доцільно
оперувати абсолютною похибкою.
В багатьох випадках доцільно використовувати комбінований підхід:
1. Для функції однієї змінної Y  f  X  абсолютна похибка
результату:
 y  f x  x . (3.4)
2. Якщо Y  X a , то  y  axa 1 x ; цей вираз зручніше подати у
вигляді відносної похибки:

25
  y   y y  (axa 1 xa ) x  a  x x . (3.5)
1 1 a 1
3. Якщо ж Y  a X , то  y  x  x ; відносна похибка:
a
1 x1 a 1 1  x
y  y y   . (3.6)
a x1 a a x
4. Для алгебраїчної суми Y  aX1  bX 2  ... абсолютна похибка
результату:
y   a x1    b x 2   ... .
2 2
(3.7)
5. Для добутку Y  kX X ... відносна похибка результату
1
a b
2

y  y y   a  x1 x1    b  x 2 x2   ... .
2 2
(3.8)
У вище наведених формулах величини k , a, b,... - це будь-які цілі або
дробові, додатні або від’ємні числа.
Оскільки в результатах прямих вимірювань аргументів було
використано надійні межі загальних похибок, то похибки результатів
опосередкованих вимірювань також відображають надійні межі загальних
похибок цих результатів.
Запис результату опосередкованого вимірювання:
Y  X y  y .

Приклади розрахунків.
Приклад 3.1. Довжина ребра куба a  18,0  0,5 см.
Обчислити його об’єм V. Формула зв’язку: V  a . 3

Розв’язок. Найімовірніше значення об’єму: X V  a 3  183  5832 см3.

Похибка результату опосередкованого вимірювання об’єму
   0,5
V  X V  3 a   5832  3  486  5 102 см3.
 a  18
Результат вимірювання об’єму: V   58  5 102 см3   0,58  0,05 м3.

Приклад 3.2. Формула зв’язку: Y  X ; X  25  1 . Записати

результат опосередкованого вимірювання.
Розв’язок. Знаходимо Y  25  5 .
1 1
Оскільки для даної формули зв’язку а=2, то  y  5    0,1 , а
2 25
результат опосередкованого вимірювання: Y  5, 00  0,10 .

26
 Приклад 3.3. Формула зв’язку: Y  U  U1  U 2 ; тут a  b  1 ;
X1  U1 ; X 2  U 2 , U1  121  2 B; U2  142  3 B .
де Записати
результат опосередкованого вимірювання.
Розв’язок. Знаходимо Y  U  121  142  263 В.
Похибка результату опосередкованого вимірювання
U   2   3  3, 6055512  4 В.
2 2

Результат вимірювання: U   263  4 В.

Приклад 3.4. Обчислити потужність постійного

електричного струму на підставі результатів прямих вимірювань
напруги та струму:
U  X1  120,50  0, 23 B; I  X 2  5, 2401  0,0052 A . Формула зв’язку
відома: P  UI ; тут k  a  b  1 .
Розв’язок. Знаходимо Y  P  120,50  5, 2401  631, 43205 Вт.
Похибка результату опосередкованого вимірювання
2 2
 0, 23   0, 0052 
 P  631, 43205      1,3583776  1,5 Вт.
 120,50   5, 2401 
Тоді P   631, 4  1,5 Вт.

Приклад 3.5. Обчислити площу круга F , якщо діаметр кола

d  12,0  0,1 см; вважати   3,14 . Довідка: точніше значення
  3,1415926 . Формула зв’язку: F   d 2 4 .
Розв’язок. Найімовірніше значення результату опосередкованого
вимірювання
 d 2  122
Y F   113, 04 см2.
4 4
Абсолютна систематична похибка константи 
  3,14  3,1415926  0,0015926 .
Похибка результату вимірювання
2
    
2 2 2
 0, 0016   0,1 
 F  F      2 d   113, 04   2  
    d   3,14   12 
 1,8848801  2, 0 см 2 .
Результат опосередкованого вимірювання: F  113,0  2,0 см2.

27
 ЗАВДАННЯ 4.
МЕТРОЛОГІЧНА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТУ ВИМІРЮВАНЬ ПРИ СУМІСНИХ
ВИМІРЮВАННЯХ

Під час дослідження залежності опору котушки від температури

добуто такі результати
t, C 20 30 40 50 60 70 80
Rt R20 R30 R40 R50 R60 R70 R80
Функція Rt  f  t  має вигляд
Rt  R0 1   t  .
Визначити опір R0 котушки за температури 0, C , значення
температурного коефіцієнта опору  та матеріалу дроту, яким намотано
котушку.
Вихідні дані для розрахунку приведені в таблиці 4.1.
Таблиця 4.1
Номер t, C
варіанта 20 30 40 50 60 70 80
1 110,78 115,15 119,54 123,92 128,32 132,71 137,09
2 84,76 89,61 94,51 99,37 104,26 109,11 114,00
3 62,03 62,15 62,25 62,09 62,03 62,28 62,19
4 129,14 133,66 138,21 142,81 147,35 151,93 156,48
5 81,46 84,67 87,91 91,11 94,36 97,57 100,80
6 94,19 94,29 94,36 94,47 94,65 94,76 94,97
7 146,34 151,52 156,65 161,84 167,02 172,15 177,32
8 115,25 121,85 128,54 135,16 141,76 148,43 155,01
9 67,31 70,00 72,65 75,35 78,00 80,62 83,32
10 102,03 102,06 102,08 102,10 102,12 102,14 102,16
11 150,60 155,90 161,30 166,70 171,90 177,20 182,60
12 72,78 75,63 78,51 81,42 84,28 87,18 90,05
13 79,12 83,64 88,21 92,74 97,30 101,84 106,42
14 161,41 167,08 172,81 178,51 184,18 189,90 195,01
15 75,72 80,05 84,41 88,76 93,12 97,49 101,82
16 102,08 106,12 110,18 114,21 118,25 122,28 126,35
17 81,16 81,24 81,32 81,41 81,48 81,57 81,65
18 135,57 140,35 145,14 149,92 154,75 159,51 164,30
19 70,04 74,08 78,13 82,16 86,17 90,22 94,23
20 87,95 91,45 94,92 98,45 101,91 105,35 108,84
21 91,52 96,76 102,08 107,31 112,57 107,85 123,15
22 137,71 142,61 147,42 152,31 157,15 162,01 166,95

28
 продовження таблиці 4.1.
23 75,03 75,04 75,05 75,07 75,10 75,11 75,12
24 70,14 70,21 70,28 70,36 70,40 70,48 70,57
25 106,02 112,30 118,40 124,50 130,60 136,70 142,8
26 152,80 158,20 163,60 168,90 174,40 179,80 185,2
27 76,01 79,04 82,05 82,03 88,06 91,07 94,08
28 147,44 152,62 155,55 160,94 168,05 173,25 178,36
29 90,33 95,26 101,28 106,77 113,97 108,65 124,45
30 70,78 73,63 76,51 79,42 82,28 85,18 88,05

Таблиця 4.2
Значення t для сукупних та сумісних вимірювань
m  n 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
P  0,95 12,706 4,303 3,182 2,776 2,571 2,447 2,365 2,306 2,262
P  0,99 63,657 9,925 5,841 4,604 4,032 3,707 3,499 3,355 3,250

Таблиця 4.3
Значення  для деяких матеріалів
Матеріал  , К-1
Алюміній 0,0038
Залізо 0,0065
Мідь 0,0043
Вольфрам 0,0048
Константан 0,0002
Ніхром 0,0001

Методичні вказівки до виконання завдання.

Сумісними вимірюваннями називають здійснювані водночас
вимірювання двох або кількох однойменних величин для знаходження
залежності між ними. Прикладом може бути дослідження залежності
електричного опору резистора R від температури t , що описується
формулою Rt  R0 1   t  , де R0 - опір цього резистора за температури
0 C ,  - температурний коефіцієнт опору. Якщо треба визначити
значення R0 та  , то можна за певних значень температури виміряти
електричний опір резистора, а потім розв’язати систему рівнянь.
Обробку результатів здійснюється в певній послідовності.
Спочатку перетворимо формулу для Rt :
Rt  R0  R0 t . (4.1)
Тоді цю саму формулу можна записати так:

29
 a1 x1  a2 x2  y , (4.2)
де a1  1 , x1  R0 , a2  t , x2   R0 , y  Rt .
Умовні рівняння (їхня кількість m ) мають вигляд
a j1 x1  a j 2 x2  y j ,
тобто
a11 x1  a12 x2  y1 ;
a21 x1  a22 x2  y2 ;
(4.3)

am1 x1  am 2 x2  ym .
Система нормальних рівнянь має такий вигляд:
 b11 x1  b12 x2  c1 ;
 (4.4)
b21 x1  b22 x2  c2 ,
де
m m m m m
b11   a 2j1 ; b12  b21   a j1a j 2 ; b22   a 2j 2 ; c1   a j1 y j ; c2   a j 2 y j .
j 1 j 1 j 1 j 1 j 1

Значення x1 та x2 можна знайти за допомогою визначників.

Головний визначник системи:
b b
D  11 12  b11b22  b12 b21 . (4.5)
b21 b22
Частинні визначники:
c b b c1
D1  1 12  c1b22  c2 b12 ; D2  11  b11c2  b21c1 . (4.6)
c2 b22 b21 c2
Тоді
x1  D1 D ; x2  D2 D . (4.7)
Підставивши значення x1 та x2 в умовні рівняння, можна
обчислити кінцеві похибки v j для кожного з них за формулою
v j  a j1 x1  a j 2 x2  y j . (4.8)
Тоді середньоквадратичні відхилення результатів розв’язування даної
системи нормальних рівнянь
m m

v
b22
j 1
2
j
j 1 b11
v 2
j

S x1  ; S x2  . (4.9)
m2 D m2 D

30
 Надійні межі випадкових похибок можна обчислити за формулами:
1  t Sx1 ;  2  t Sx2 ; (4.10)
Коефіцієнт надійності t (для m  n  1 ) беруть з таблиці.
Перший результат вимірювання:
R0  x1  1 . (4.11)
Другий результат вимірювання:
2 2
x x    
  2  2  1   2  . (4.12)
x1 x1  x1   x2 
Приклад 4.1. Приклад обчислення для такої сукупності
( m  7; n  2 ):
t, C 20 30 40 50 60 70 80
Rt 26,06 27,09 28,12 29,17 30,19 31,23 32,26
Цю саму сукупність можна зобразити так:
R0 1  20   26, 06;
R0 1  30   27, 09;
R0 1  40   28,12;
R0 1  50   29,17;
R0 1  60   30,19;
R0 1  70   31, 23;
R0 1  80   32, 26.
Звідси умовні рівняння:
x1  20 x2  26, 06;
x1  30 x2  27, 09;
x1  40 x2  28,12;
x1  50 x2  29,17;
x1  60 x2  30,19;
x1  70 x2  31, 23;
x1  80 x2  32, 26.
Обчислюємо коефіцієнти нормальних рівнянь:

31
 b11  7;
b12  b21  350;
b22  20300;
c1  204,12;
c2  10495,5.
Тоді нормальні рівняння матимуть такий вигляд:
 7 x1  350 x2  204,12;

350 x1  20300 x2  10495,5.
Знаходимо:
D  19600;
x1  23,990; x2  0,10339285.
Обчислюємо середньоквадратичне відхилення результатів:
S x1  0, 0058968195;
S x2  0, 0001095011.
Для m  n  1  6 значення t  2,571 . Тоді надійні межі випадкових
похибок для x1 та x2 становлять:
1  0, 015160  0, 015;
 2  0, 00028152755.
Тепер знаходимо
  x2 x1  0, 004309797;
   0, 00001204675  0, 000010.
Результат сумісного вимірювання при P  0,95 :
R0   23,990  0,015 Ом;
   0,004310  0,000010 К-1.
Можна зробити висновок, що котушку намотано мідним дротом.

32
 ЛІТЕРАТУРА
1. Володарський Є. Т. Метрологічне забезпечення вимірювань і
контролю. Навч. пос. / В. В. Кухарчук, В. О. Поджаренко,
Г. Б. Сердюк – Вінниця: Велес, 2001. – 219 с.
2. Головко Д. Б. Основи метрології та вимірювань / К. Г. Рего,
Ю. О. Скрипник – К.: Либідь, 2001. – 408 с.
3. ДСТУ 2681-94. Метрологія. Терміни та визначення.
4. ДСТУ 2682-94. Метрологічне забезпечення. Основні положення.
5. Поляков М. Г. Основи метрології та електричні вимірювання /
В. Г. Тарасенко. – Дніпропетровськ: НГАУ, 2002. – 160 с.
6. Поліщук Є. С. Метрологія та вимірювальна техніка: Підручник за ред.
Є.С. Поліщука / М. М. Дорожовець, В. О. Яцук та ін. – Львів:
Видавництво “Бескід Біт”, 2003. – 544 с.
7. Саранча Г.А. Метрологія, стандартизація, відповідність, акредитація
та управління якістю: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури,
2006. – 672 с.
8. Цюцюра В. Д. Метрологія та основи вимірювань: Навч. посіб. /
С. В. Цюцюра – К.: Знання-Прес, 2003. – 180 с.

33