План-конспект № 7

Т е м а : Основи алгоритмізації та програмування.

Кількість годин: 2 години

Метод проведення заняття: лекція
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Місце заняття: лабораторія інформатики
Література: Під ред. Пушкаря О.І. Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні
технології.

Хід уроку

I. Організаційна частина
 перевірка готовності студентів до початку уроку;
 перевірка наявності студентів по журналу;
 повідомлення теми та мети уроку.
II. Перевірка вивченого матеріалу
 опитування:
1. Дайте визначення файлу. Ім’я файлу.
2. Дайте визначення каталогу. Ім’я каталогу. Поточний каталог. Шлях.
3. Команди для роботи з MS-DOS для роботи з каталогами.
4. Команди для роботи з MS-DOS для роботи з файлами.
5. Що таке операційна система?
6. Що таке операційна оболонка?
7. Що таке програмне забезпечення? Його складові.
III. Пояснення нового матеріалу

В основу роботи комп’ютерів покладено програмний принцип, який полягає в тому, що

комп’ютер виконує дії за заздалегідь заданою програмою. Цей принцип забезпечує
універсальність використання комп’ютера: у певний момент розв’язується задача відповідно до
вибраної програми. Після її завершення у пам’ять завантажується інша програма, що розв’язує
іншу задачу, і т.д.
К о м п ’ ю т е р н а п р о г р а м а – запис алгоритму розв’язання задачі у вигляді послідовності
команд або операторів мовою, яку розуміє комп’ютер.
Для нормального розв’язання задач на комп’ютері потрібно, щоб програма була
налагодженою, не потребувала доробок і мала відповідну документацію. Стосовно роботи на
комп’ютері часто використовують термін „програмний засіб”.
П р о г р а м н и й з а с і б – програма або сукупність програм на носії даних із програмною
документацією, розроблених відповідно до стандартів та інших нормативних документів і
придатних для використання за своїм призначенням.

П р о г р а м н е з а б е з п е ч е н н я – сукупність програм, процедур і правил, а також

документація, що стосуються функціонування системи оброблення даних.
Програмне забезпечення ПК поділяють на такі основні класи:
 операційна система та сервісні програми;
 інструментальні мови і системи програмування;
 прикладні систем
  Технологія створення прикладної програми
Розв’язування будь-якої за складністю чи обсягом задачі з використанням комп’ютера
складається з таких етапів:
1) розробка математичної моделі (математична постановка задачі);
2) вибір методу розв’язування задачі;
3) побудова алгоритму розв’язування задачі;
4) складання програми (запис алгоритму засобами мови програмування);
5) налагодження та тестування програми (введення програми в комп’ютер та перевірка її
правильності на ряді тестових прикладів);
6) виконання програми для заданих вхідних даних;
7) аналіз отриманих результатів.
М а т е м а т и ч н а м о д е л ь – це наближений опис об’єкта мовою математики. При побудові
будь-якої математичної моделі треба дотримуватись такого принципу: усі допущення, на яких
будується дана математична модель, повинні бути обґрунтовані теоретично або перевірені
експериментально.
Побудову математичної моделі виконують в три етапи:
1. Визначають дані, які потрібні для побудови математичної моделі (аргументи).
2. Визначають, що необхідно знайти (результат) і які обмеження накладаються на
результат.
3. Встановлюють зв’язки між аргументами і результатами у вигляді формул, рівнянь,
нерівностей та їх систем, тобто будують власне математичну модель.
Після побудови моделі потрібно знайти метод розв’язування цієї задачі, який дозволить
від математичних співвідношень перейти до розрахункових формул. Часто в якості такого
методу вибирають чисельний метод, використовуючи який, потрібно вирішити питання про
точність результатів обчислень.
Побудова алгоритму – наступний етап розв’язування задачі. Перед розробкою
алгоритму потрібно вирішити питання про вибір структур даних для подання вхідної
інформації та результатів розв’язання, встановити зв’язки між елементами даних, вибрати
способи їх обробки, тобто створити інформаційну модель задачі. На цьому етапі, крім творчих
завдань, розв’язуються і технологічні питання.
Алгоритм, призначений для виконання на комп’ютері, повинен бути записаний на мові
програмування. Розробкою програми завершуються етапи розв’язування задачі, що
виконуються людиною без використання комп’ютера. Всі решту етапів виконуються з
використанням комп’ютера.
Програму можна виконати після переведення її на мову машинних команд, яке здійснює
спеціальна програма – транслятор. При трансляції та налагодження програм потрібно
здійснити:
 синтаксичний аналіз вихідного тексту програми;
 видачу тексту вихідної програми зі списком знайдених помилок (так званий лістінг);
 генерацію програми на машинній мові.

 Поняття алгоритму.
Усі дії, які виконує комп’ютер, здійснюються під керуванням програм. Для складання
будь–якої програми спочатку створюють алгоритм.
А л г о р и т м – це чітко визначена послідовність дій для конкретного виконавця, які необхідно
виконати для оброблення сукупності початкових даних і здобуття відповідних результатів
певного типу задач.
Термін „алгоритм” утворився в результаті перекладу на європейські мови імені
арабського математика ІХ століття Аль-Хорезмі, який описав правила (алгоритми) виконання
основних арифметичних операцій в десятковій системі числення.
 У своїй практичній діяльності люди постійно мають справу з алгоритмами
(послідовностями вказівок, інструкціями, правилами, тощо). Для прикладу можна назвати
приготування кулінарної страви згідно з рецептом, користування міжміським телефоном-
автоматом, пошук слова у словнику, розв’язування квадратного рівняння.

 Властивості алгоритмів.
1. С к і н ч е н н і с т ь . Виконання кожного алгоритму повинно завершуватись за
скінчене число кроків.
2. Р е з у л ь т а т и в н і с т ь . Виконання алгоритму завжди повинно приводити до
певного результату (можливо, негативного). Воно не може закінчуватись
невизначеною ситуацією або ж не закінчуватись взагалі.
3. Ф о р м а л ь н і с т ь . Виконавець відповідно до алгоритму повинен одержати
результат, не вникаючи в його суть. Ця властивість має особливе значення для
автоматизації виконання алгоритмів. Очевидно, що комп’ютери не можуть
розуміти суть завдань і окремих вказівок алгоритмів.
4. В и з н а ч е н і с т ь . Будь-який алгоритм повинен бути описаний так, щоб при його
розшифровуванні у виконавця не виникло двозначних вказівок. Тобто різні
виконавці згідно з алгоритмом повинні діяти однаково та прийти до одного й того
ж результату.
5. М а с о в і с т ь . За допомогою складеного алгоритму повинен розв’язуватись цілий
клас однотипних задач.
6. З р о з у м і л і с т ь . В алгоритмі повинні бути лише операції, які знайомі
виконавцеві. При цьому виконавцем алгоритму може бути: людина, комп’ютер,
робот тощо.

 Способи подання алгоритмів

I. С л о в е с н и й о п и с п о с л і д о в н о с т і о б ч и с л е н ь
Прикладом словесного опису алгоритму знаходження коренів квадратного рівняння
ах2+bх+с=0.
1. Задати значення а,b,с.
2. Обчислити D=b2-4ac.
3. Якщо D<0, то перейти на крок 7, інакше – на крок 4.
b D b D
4. Обчислити x1  , x2  .
2a 2a
5. Вивести значення х1, х2.
6. Перейти на крок 8
7. Вивести повідомлення про те, що рівняння коренів немає.
8. Процес розв’язування завершити.
II. А л г о р и т м і ч н а м о в а
Записування алгоритму алгоритмічною мовою потребує точного дотримання її правил,
оскільки запис має бути зрозумілим не тільки людині, а й комп’ютеру. Прикладом
алгоритмічних мов є Pascal, Basic, C++, Delphi, Java.
III. А н а л і т и ч н и й (у вигляді формул)
IV. Г р а ф і ч н и й
Досить поширеним є графічний спосіб завдання алгоритму у вигляді блок–схем і
діаграм.
Б л о к – с х е м а а л г о р и т м у – графічне зображення його структури, в якому кожний етап
процесу перероблення даних подається у вигляді певної геометричної фігури (символу).
 Правила оформлення блок-схем:
 Ці фігури з’єднуються між собою лініями потоку.
 Усередині фігури дається опис відповідного етапу, виконаний машинописом з
одним інтервалом або креслярським шрифтом.
 Символам надають порядковий номер, які проставляються зліва вгорі в розриві
лінії контуру.
 Лінії потоку проводять паралельно лініям зовнішньої рамки схеми.
 Напрямок ліній потоку згори вниз і зліва направо прийнято за основний, і якщо
вони не мають зламів, стрілками їх можна не позначати.
 Лінію потоку як правило підводять до середини символу.
 Відстань між паралельними лініями потоку має бути не меншою 3 мм, між
іншими символами – не меншою 5 мм.
 Лінію потоку можна обривати, використовуючи на місці обриву з’єднувачі, якщо
схему виконано на двох і більше аркушах або символи, які з’єднуються,
розташовано на значній відстані.
Перевагою блок–схем є те, що за їх допомогою можна наочно продемонструвати
структуру алгоритму в цілому, відобразивши його логіку. Графічне зображення алгоритму у
вигляді схем полегшує складання програм для розв’язання задачі на комп’ютері.
У таблиці наведено символи, що найчастіше використовуються в схемах алгоритмів. Розмір а
має вибиратися з ряду 10, 15, 20 мм. Допускається збільшувати розмір а на число, кратне 5.
Розмір b = 1,5а.

Найменування Графічне зображення

Функція символу
символу символу
0,5а Початок, кінець, переривання процесу
1. Пуск, зупинка оброблення даних або виконання
b програми

Виконання операції або групи операцій,

а
2. Процес завдяки яким змінюється значення,
b форма подання або розташування даних

Перетворення даних у форму, придатну

3. Введення, а для оброблення (введення) або
виведення 0,25а
відображення отриманих результатів
b (виведення)

а Вибір напрямку виконання алгоритму

4. Логічний блок або програми залежно від певних
b змінних умов

а Використовується для зміни значень

5. Блок циклу змінних в залежності від попередніх
b значень

а
6. Підпрограми Блок звертання до підпрограми
b

Зазначення зв’язку між обірваними

7. З’єднувач
лініями потоку на одному аркуші.
 Найменування Графічне зображення
Функція символу
символу символу
Зазначення зв’язку між роз’єднаними
8. Міжсторінковий
частинами схем алгоритмів і програм,
з’єднувач
розташованих на різних аркушах.

Зв’язок між елементом схеми і

9. Коментар
поясненням

Зазначення послідовності зв’язків між

10. Лінії зв’язку
символами

 Базові структури алгоритмів

Обчислювальні процеси, що виконуються за заданим алгоритмом, поділяються на три
основні види:
1) лінійні;
2) розгалужені;
3) циклічні;
4) комбіновані.
Вони, як правило, є окремими частинами загального обчислювального процесу, який має
складнішу (комбіновану) структуру.
Слідування. Команда слідування подається у вигляді послідовності двох (або більше)
простих команд, що виконуються одна за одною. Якщо алгоритм можна подати у вигляді
послідовності команд, то його називають лінійним алгоритмом.
Приклад. Скласти алгоритм обчислення і роздрукування значення виразу у = (Ах + В)
(Сх + Е).
1. Ввести значення А, В, С, Е, х.
2. Обчислити у = (Ах + В)(Сх + Е).
3. Роздрукувати у.
4. Процес обчислення завершити.

 Графічне зображення лінійних обчислювальних процесів

У лінійному обчислювальному процесі всі операції виконуються за послідовністю їх
записування.
Типовим прикладом лінійного обчислювального процесу є стандартна обчислювальна
схема, що складається з трьох етапів:
 введення початкових даних;
 обчислення за формулами;
 виведення результату.
Приклад. Скласти схему алгоритму роботи найпростішого касового апарату для
визначення вартості товару, що обчислюється за формулою: Сума = Ціна * Кількість.
Схему алгоритму зображено на рисунку 1.
 Початок
Початок
1
Введення
Введення
Ціна, Кількість
Ціна, Кількість
2
Сума := Ціна * Кількість

3
Виведення
Сума

Кінець

Рис. 1 – Схема алгоритму роботи касового апарата

Розгалуження (вибір). Команда розгалуження – це вказівка виконати одну з двох
команд: команду 1 або команду 2 залежно від істинності чи хибності деякого твердження Р.
Якщо твердження Р істинне, то виконується команда 1 і на цьому виконання розгалуження
закінчується. Якщо ж твердження Р хибне, то виконується команда 2 і на цьому виконання
команди розгалуження закінчується. Окремим випадком розгалуження є неповне розгалуження,
коли в разі хибності твердження Р ніякі операції в розгалуженні не виконуються взагалі.
Повне розгалуження завжди можна подати у вигляді слідування двох неповних.
Твердження Р може бути утворене з інших тверджень за допомогою логічних операцій
НЕ, І, АБО, а замість команди 1 чи команди 2 може бути декілька команд, які називаються
серією команд.
Приклад. Скласти алгоритм знаходження найбільшого з трьох чисел a, b, c і результат
присвоїти змінній у.
1. Задати значення a, b, c.
2. Якщо a >= b, то d := a, інакше d := b.
3. Якщо d >= c, то y := d, інакше y:= c.
4. Роздрукувати значення у.
5. Процес обчислення завершити.
Повторення (цикл). Розрізняють два типи циклів – цикл-Поки і цикл-До.
У циклі-ПОКИ спочатку треба визначити, істинне чи хибне твердження Р . Якщо воно
істинне, то виконують команду 1 , яка утворює тіло циклу, і знову повертаються до визначення
істинності твердження Р . Якщо ж твердження Р хибне, то виконання команди 1 вважається
закінченим. Отже, поки твердження Р істинне, треба повторювати виконання команди 1 і
повертатися до визначення істинності твердження Р.
У циклі-ДО спочатку виконується команда 1, а потім визначається істинність
твердження Р. Якщо твердження Р хибне, то знову виконується команда 1 і визначається
істинність твердження Р. Якщо твердження Р істинне, то виконання вказівки вважається
закінченим. Отже, команда 1 і визначення істинності твердження Р повторюються до
настання істинності твердження Р.
У структурі цикл-ПОКИ тіло циклу може не виконуватись жодного разу. У структурі ж
циклі-ДО тіло циклу буде виконуватись принаймні один раз.
Приклад. Скласти алгоритм обчислення суми цілих чисел від 1 до 100.
1. Присвоїти початкові значення S := 0; x := 1.
2. Поки х <= 100, виконувати команди S := S + x; x := x + 1.
3. Роздрукувати значення S.
4. Процес обчислення завершити.
  Графічне зображення розгалужених обчислювальних процесів
Обчислювальний процес називається розгалуженим, якщо для отримання кінцевого
результату потрібно вибрати один із кількох можливих напрямків обчислень (гілок) залежно від
результату перевірки певної умови.
Розгалужений обчислювальний процес, що складається з двох гілок, називається
простим, якщо гілок більше двох – складним. Напрямок обчислень визначається перевіркою,
після виконання якої можливі два варіанти:
 «Так» – умову виконано;
 «Ні» – умову не виконано.
Умова вказується всередині символу “Рішення”.
Приклад. Скласти схему алгоритму для розрахунку заробітку при відрядній формі
оплати праці, що визначається в такий спосіб:
Р * Вф – при відрядній простій формі оплати;
З = Р * В + П – при відрядно-преміальній формі оплати;
ф
Р * (Вф – Вд) + Вд*(Р + Рд) - при відрядно-прогресивній формі оплати;
де Р – відрядна розцінка за одиницю продукції;
Вф – фактичний заробіток;
П – премія;
Вд – надплановий заробіток;
Рд – надбавка до розцінки;
З – заробіток.
Схему алгоритму зображено на рисунку 2.

 Графічне зображення циклічних обчислювальних процесів

Для більшості обчислювальних процесів є характерним цикл.
Ц и к л – це послідовність дій, що повторюється багато разів.
Обчислювальний процес, який містить цикл, називається циклічним. Керування
повторенням циклу здійснюється за допомогою змінної, яка називається параметром циклу.
Спочатку цьому параметру надають певне початкове значення. Потім цикл виконується зі
зміною параметра при кожному повторенні від початкового до кінцевого значень на величину,
що називається кроком циклу.
Крок циклу може бути позитивним або негативним. Залежно від цього параметр циклу
зростає або зменшується. Цикл припиняється, якщо значення параметра лежить поза межами
діапазону між початковим і кінцевим значеннями.
Розрізняють три види циклів:
 з передумовою;
 з постумовою;
 з параметром.
Перші два види циклів використовують тоді, коли заздалегідь невідомо, скільки буде
повторень (рис. 3, рис. 4).
 1
Початок

Введення
форми оплати

Введення
Р, Вд

4 Ні 5 Ні
Відрядна Відрядно-
проста преміальна

Так Так

6 7 9
З := Р * Вд
Введення Введення
П Вд, Рд

10
8
З := Р*(Вф - Вд) +
З := Р * Вд + П
+ Вд*(Р + Рд)

11

Виведення
З

12
Кінець

Рисунок 2. Схема алгоритму розрахунку заробітку

 Ні Дія

Умова

Так Ні
Умова
Дія
Так
Рис. 3 Схема циклу
з передумовою Рис. 4 Схема циклу
з постмовою

Ініціалізація циклу

Ні
Умова

Так

Дія

Зміна параметра

Рис. 5 Схема циклу з параметром

 закріплення нового матеріалу:

1. Що таке алгоритм?
2. Способи подання алгоритмів?
3. Вкажіть блок-схеми подання алгоритмів?
4. Вимоги до оформлення блок-схем?
5. Базові структури алгоритмів?
 підведення підсумків роботи групи;
 оголошення і обґрунтування оцінок студентів;
IV. Домашнє завдання:
 Вивчити теоретичний матеріал. Література: За ред. Пушкаря § 1.7