Тема: (24) Застій.

Україна в період загострення кризи радянської

системи. Л. Брежнєв (1964 – 1985 рр.)
“Застій” - це період для якого були характерними застійні процеси в політичному та економічному житті
(десятиліттями незмінні керівники, застарілість обладнання на виробництві, тощо)

Політика
“Розвинений соціалізм” - поняття, яке набуло поширення в період “застою”, щоб ліквідувати ідеологічну
кризу, яка виникла в наслідок розчарування людей у можливості настання комунізму.
1963-1972 Петро Шелест – перший секретар ЦК КПУ:
- Твердо відстоював інтереси України
- Боровся з русифікацією
- Автор книги “Україна наша Радянська”
1972 р. Володимир Щербицький став першим секретарем ЦК КПУ. Сам Щербицький став символом епохи
застою в Україні, після його приходу до влади розпочалась жорстока боротьба з інакодумцями
(дисидентами) та суцільна русифікація.
1972 р. початок масовий арештів дисидентів.
1978 р. ухвалення нової Конституції УРСР. “Брежнєвська Конституція”:
- Україна мала право виходу с СРСР, але механізму цього виходу не було вироблено. Тому це
положення було формальним, декларативним.
- 6 стаття Конституції закріплювала керівну і спрямовуючу роль комуністичної партії, тобто керувати у
СРСР могла лише комуністична партія. Законодавче закріплення однопартійності. (дивись картинку у
папці)

Економіка
Спроба реформувати економіку – Косигінська реформа (1965- поч. 1970-х), суть якої:

 розширення самостійності підприємств (госпрозрахунок)

 матеріальне стимулювання робітників
 головними стають не планові показники (валова продукція), не перевиконання планів, а кількість
реалізованої продукції, тобто з’являється поняття рентабельність
 головний акцент не на кількості, а на якості продукції
Результати реформи:

 Значно зросли виробництво промислової продукції та продуктивність праці

 Восьму п’ятирічку (1966-1970) прозвали “золотою”
Причини згортання реформи:

 Спроби застосувати економічні методи управління наштовхувалися на командно-адміністративні

методи управління (місцеві керівники не хотіли ніяких змін)
 Економіка не використовувала досягнень науково-технічного прогресу
 Ринкові ідеї (рентабельність, прибуток, госпрозрахунок, кредит, матеріальне заохочення) не були
сприйняті у вищих ешелонах влади
 “Косигінська реформа” показала, що економічне реформування неможливе без політичного, без
демократизації влади та управління, без реального державного суверенітету республік.

1
 Промисловість
 зниження приросту промислового виробництва та погіршення якості продукції;
 величезні витрати на ВПК (військово-промисловий комплекс)
 виробничі фонди застаріли (зношеність засобів виробництва);
 основні доходи СРСР від експорту енергоресурсів (Нафтовий бум 70-х рр. – це різке зростання цін на
нафту)
 створено 5 АЕС (атомні електростанції)
 погіршилась екологія

Сільське господарство
 Низький рівень ефективності
 Чисельність мешканців сіл з 1965 по 1985 рр., скоротилася на 4,6 млн
 1,5 тис сіл взагалі зникло
 Молодь масово їхала до міст (урбанізація)

Соціальна сфера
- Зростали зарплати, пенсії, стипендії
- Ціні на комунальні послуги, транспорт – низькі
- Безкоштовна освіта, медицина, видача квартир (але за квартирою треба було вистояти чергу від 3 до 25
років)
- Завищені ціни на так звані елементи розкоші (ювелірні вироби, кришталь, килими, меблі, побутову техніку,
автомобілі)
- Дефіцит (дивись картинки у папці) – нестача товарів
- Дефіцит породжував спекуляцію. Спекулянти – це люди які купували дефіцитні товари, а потім
перепродавали за дуже завищеними цінами
- Крадіжки на підприємствах (дивись картинки у папці)
- Халтурне відношення до праці, прогули (дивись картинки у папці)
- Поширення бюрократії (велика кількість різноманітних чиновників, які дублюють один одного. Для того,
щоб отримати якийсь документ треба пройти велику кількість різних інстанцій) (дивись картинки у папці
та мультфільм посилання на який я відправлю)
- Номенклатура – це партійно-державні керівники, представники влади, які мали безліч привілеїв у
порівняння з більшістю населення (дивись картинки у папці)

Дисиденти
Дисиденти – це люди, що критикували владу та були правозахисниками.
Правозахисник – той, хто захищає чиї-небудь громадянські права.
4 вересня 1965 р. – перша акція політичного протесту в СРСР під час показу фільму С. Параджанова “Тіні
забутих предків”. Виступили Чорновіл, Стус, Дзюба проти незаконних арештів.
Головні вимоги дисидентів
1. Реальна свобода УРСР у складі СРСР, а потім і незалежність України;
2. Реабілітація депортованих народів;
3. Обнародування фактів зловживання владою та корупції посадових осіб;
4. Дотримання прав громадян, передбачених Конституцією СРСР;
5. Релігійна свобода, припинення тиску на церкву.

Форми боротьби були виключно мирні:

1) Розповсюдження книг, брошур, статей.
2) Створення гуртків, клубів, груп.
3) Написання листів-протестів.

2
4) самвидав – самостійна видавнича діяльність дисидентської літератури, яку не пропускала цензура.
5) тамвидав – таємне видання книги вітчизняного автора за кордоном, бо в УРСР цензура забороняла.

Приклади самвидаву і тамвидаву:

 “Приєднання чи возз’єднання” М. Брайчевський
 “Лихо з розуму” В. Чорновіл
 “Правосуддя чи рецидиви терору?” В. Чорновіл
 “Репортаж із заповідника ім. Л. Берії” В. Мороз
 1965 р. – “Інтернаціоналізм чи русифікація” І. Дзюба.
 1970-1971 рр. – видання дисидентського журналу “Український вісник” (редактор – В. Чорновіл).

Представники дисидентського руху:

- В’ячеслав Чорновіл (візуально розпізнавати)
- Василь Стус (візуально розпізнавати)
- Іван Дзюба (візуально розпізнавати)
- Петро Григоренко (візуально розпізнавати)
- Мустафа Джемілєв
- Валерій Марченко

Репресії влади проти дисидентів:

- Залякування, звільнення з роботи
- Арешт, ув’язнення, 1965 р перша хвиля арештів, 1972 р. масові арешти (В’ячеслав Чорновіл, Василь
Стус, тощо)
- Запроторення до психіатричної лікарні, наприклад Петра Григоренко. (візуально розпізнавати)

Українська Гельсінська група (УГГ).

1976 початок діяльності УГГ – першої легальної правозахисної організації.
Голова – Микола Руденко, лідери: О. Бердник, П. Григоренко, О. Тихий, Л. Лук’яненко, І. Кандиба.
Форми діяльності:
1. Ознайомлення громадськості з Декларацією прав людини від 1976 р.;
2. Розповсюдження інформації про незаконні арешти та ув’язнення.

Культура, освіта, наука

- Русифікація
- Цензура у літературі, кіно, живописі, музиці, тощо
- Ідеологізація всіх сфер життя суспільства
Найвідоміші діячі культури та науки:
1. Сергій Параджанов (візуально розпізнавати) – кінорежисер, найвідоміший фільм “Тіні забутих предків”
2. Іван Миколайчук (візуально розпізнавати) – кінорежисер, найвідоміший фільм “Вавилон ХХ”.
3. Олесь Гончар (візуально розпізнавати) – письменник, найвідоміший твір “Собор”, за який Гончара
критикувала влада
4. Юрій Іллєнко – кінорежисер, найвідоміший фільм “Білий птах з чорною ознакою”
5. Леонід Осика – кінорежисер, найвідоміший фільм “Камінний хрест”
6. Володимир Івасюк – співак, композитор
7. Леонід Биков – актор
8. Микола Амосов – кардіохірург
9. Олег Антонов – авіаконструктор, літакобудування (літаки АН)
10. Михайло Брайчевський – історик, археолог, дисидент

Витвори мистецтва (візуально розпізнавати):

1. Картина “Гороховий звір”, художниця Марія Приймаченко.
2. Пам’ятник “Засновники Києва”, скульптор Василь Бородай.