Японія - одна з самих привабливих, і в той же час загадкових країн світу.

Країна є однією з найбільш розвинених країн на всій земній кулі, і в той

же час навряд чи яка країна порівняється з Японією в плані всякого роду
таємниць, загадок. Ну не схожа вона ні на що. Але крім високих
технологій, туризму, ввічливості, специфічної мови Японія славиться і
своїм мистецтвом - поезією, живописом, театром. І це все також значно
відрізняється від західних форм. Таке відчуття, що у японського
мистецтва в корені інший характер.

Одним з головних складових краси в японській культурі є поняття «юген»,

тобто мистецтво натяку або підтексту, чара недосказанности. Японське
розуміння естетичного дуже далеке від європейського. Для японців
спрага, рух до досконалості чудовіше самої досконалості. Гармонія для
них - це не повнота, а навпаки недосказанность. Справжню красу можна
передати тільки тим твором, в якому сказане не все.

Аніме — це добре розвинений вид мистецтва і тому користується

популярністю не лише в Японії, але і у світі. це самостійний напрям в
мультиплікації і культурі, виникло в середині XX століття.

Головна відмінність від мультиплікації інших країн полягає в тому,

що аніме орієнтується не на дитячу, а переважно на підліткову чи
навіть дорослу аудиторії.
Аніме часто відрізняється характерною манерою
зображення персонажів та фону. Випускається в формітелевізійних
серіалів, а також фільмів, що розповсюджуються на відеоносіях або
пристосовані для кінопоказу. Окрім загальних жанрів
(бойовик, детектив тощо), є і специфічні, властиві лише аніме. Саме
різноманітність та орієнтація на глядачів різного віку є головними
перевагами аніме.
Більша частина аніме-серіалів — це екранізація
японських коміксів — манґи, втім є й екранізації книжок, а також
повністю самостійні роботи.

Є таке поннятя як Сейю (озвучення АНІМЕ). На відміну від безлічі

країн, Японія зарекомендувала себе як країна, яка відноситься до
озвучення аніме з величезною серйозністю і ретельністю. У Японії
професія озвучування - особливо шанована.

Напрями аніме:

 Киберпанк - аніме / манги для юнаків, що розповідає про світ

майбутнього, життя якого повністю визначають комп'ютерні
технології.
  Добуцу - "пухнастиків", аніме про человекоподоб- про
человекоподоб- них і розумних них і розумних "пухнастих"
"пухнастих« істот.
 Сентай - жанр аніме / манги, котрий розповідає про пригоди
невеликої постійної команди персонажів.
 Махо-сьодзьо - "дівчата-чарівниці", жанр аніме / манги ,що
розповідає про пригоди дівчат, наділених незвичайною магічною
силою.
 Кодомо — аніме зорієнтоване на дитячу аудиторію до 12 років.
 Сейнен — аніме і манґа, зорієнтовані на дорослих чоловіків від
18 до 30 років, але аудиторія може бути і старшою, спрямована
на бізнесменів у віці 35-40 років.
 Дзьосей — аніме і манга, орієнтовані на дорослих жінок від 18 до
44 років. Сюжет найчастіше описує повсякденне життя жінки, що
живе в Японії.

Японська аніме-індустрія зараз на поворотному моменті.

Реальність така, що багато компаній з виробництва аніме досі
б’ються з усіх сил, і вони стали трохи більше, ніж
субпідрядниками для телевізійних станцій. Потреба
покращувати статус цих компаній – одна з основних задач, яка
має бути вирішена, якщо індустрія хоче продовжувати
відкривати нові таланти для майбутнього.

Критика аніме:
Разом зі зростанням популярності аніме за межами Японії,
збільшується й число противників цього виду анімації. Найсерйознішу
критику викликає надмірна, на думку багатьох, кількість насильства й
еротики в аніме, неадекватна поведінка людей, що захоплюються
переглядом і колекціонуванням аніме, — отаку, що інколи виливається
в патологічні форми (відхід від реальності, агресивність, близька до
наркотичної залежність) У країнах Європи та США, японська
анімаційна продукція проходить попередню оцінку, з визначенням
вікової аудиторії. Іноді, з метою зменшити вікову планку, видавець
вирізає з твору дуже відверті або жорстокі сцени.
Багатьом не подобається аніме на емоційному рівні: якщо глядач
вважає, що мультфільми створюють тільки для дитячої аудиторії, то
він очікує й відповідного розвитку сюжету, або відчуваючи дискомфорт
від перегляду аніме, розрахованого на юнацьку чи дорослу аудиторії,
або відмовляючись від перегляду, створює заочну негативну думку про
твір. Також часто глядачам не подобається графічне рішення в
аніме — горезвісні «великі очі», або голоси персонажів, через
незвичне для європейця звучання слів і вираз емоцій в японській мові.
Велика частина критики аніме також справедлива й стосовно будь-
якого напрямку сучасної масової культури, одним з представників якої,
без сумніву, є японська анімаційна індустрія