Славко Винаї

ПОЧАТОК

особи, полулюдзе и бавяче:

ЙОНАТАН КАПКА, ПОЕТА

ЕНА МАС, ҐЛУМИЦА

АДРИЯН ЛЕВЕРКИН, МУЛТИМЕДИЯЛНИ УМЕТНЇК

ДЖЕСИКА РУФО, ҐЛУМИЦА

ЛИРА КЛАЙНСАЙТ, ҐЛУМИЦА

ХЛАПЕЦ З ПИЩАЛКУ

КОНОБАР ТОМ

СУКУБУС, ЖРАЧ ДУШОХ

ПРОМОТЕРКА ВИСТОХ

ПЕРША СЦЕНА

Дїя ше случує у 25. милионским городзе Меґаполис, на велькей бини

мултимедиялней уметнїцко-продукцийней установи “Кошнїца”. На бини
цмота. Чує ше перше цихе гиканє, финканє, хторе преходзи до плаканя. У
лївим куце бини палї ше шветло хторе ошвицує ґлумицу Ену хтора плаче.

АДРИЯН: Стоп, стоп, Дзекуєм. Одлично. Гибай блїжей (палї ше други

рефлектор на просцениюму бини дзе хрибтом публики шедзи
режисер)...таке лїцо сом нє видзел еонами, прекрасне, нолє гибай тадзи под
рефлектор, блїжей красото, браво, так, добре, добре...

1
ЕНА: Поздравела вас моя баба!

АДРИЯН: Патриция? А ми з твою бабу вельо сотрудзовали...Верим же и з

тобу будзе успишне сотруднїцство. Идз до ґардероби най ци даю костим.
Супер сце екипа, мам чувство же чуда направиме ту под тим закрицом.
Просто мам таке чувство...

ЕНА: Тооооо! (радосно одходзи споза бину)

АДРИЯН: (Палї циґар) Душо гибай тадзи. (Лира руша ґу ньому, на пол
драги Адриян ю оштро зопар.) Нє ти! (Лира заслупла и нєприємно ше
нєсподзивала) Ти причекай. (Лира спущує погляд и главу) Ти мила.
(Указує на младу ґлумицу Джесику Руфо) Гибай, гибай нє ганьб ше...
( Джесика покус ганьблїво приходзи на просцениюм бини, осторожно
преходзи коло Лири хтора ю провадзи з поглядом. ) Нолє най це видзим.
Оцец ше ма цешиц у це, га? Поздравиш го барз, барз, важи?

ДЖЕСИКА : Важи.

АДРИЯН: Но, цо ши нам порихтала?

ДЖЕСИКА: (Идзе на исте место дзе була и Ена и ґлуми виривок, за

розлику од Ени хтора плакала, Джесика ше шмеє як нє певна, Лира
провадзи Джесикову ґлуму, хтора нє бог зна яка, потим провадзи
Адрияново реакциї и одушевиє з ню и бешнї, Адриян ше шмеє вєдно зоз
Джесику)

АДРИЯН: Га,га,га одлична ши, дзекуєм, будзе досц... идз до ґардероби там
ци костим…га, га, га…

ДЖЕСИКА: Га га га...Добре. Га га га...(Одходзи)

ЛИРА: (Бесно руша з бини и плачуци одходзи вонка) Запаметаш ме

Адрияне, запаметаш, обецуєм ци...

*ЦМОТА,ГЛАСНА НЄПРИЄМНА МУЗИКА*

ДРУГА СЦЕНА

Цмота. На штред бини палї ше рефлектор. Звонка рефлектора же би ю лєм

«олїзал»спрам публики стої якаш подоба у цмей чуги. З лївого боку на

2
просцениюме зявює ше Лира. Патри на сподобу. Клєка. Оштвернож рачкує
помали ґу сподоби. Уходзи до кругу шветла опрез сподоби. Клєчи на
колєнох, руки спущени коло себе и дзвига главу спрам сподоби. Сподоба
рошири руки. Лира ше злєкнуто ошмихує. Сподоба ю пляшнє. Лира ше
трима за лїцо и бояжлїво попатра на сподобу. Сподоба Лири дава
випросцену длань опрез лїца. Лира помали и осторожно вивалює язик и
почимна помали лїзац длань сподоби, од пальцох през цалу длань. Сподоба
облапя Лиру. Лири оддало. Сподоба облапя Лиру перше зоз двома руками
а потим зоз ище двома и ище двома... Осем руки гласкаю Лиру по власох,
по лїцу, по целу, бавя ше зоз ню, буравя ю Лира ше почина шмеяц, шмеє
ше нарату и патри на публику покля ше руки бавя з ню.

*ЦМОТА,НЄПРИЄМНА МУЗИКА ПРЕХОДЗИ ДО ПРИЄМНЕЙ ХТОРА

ШЕ УЦИХША*

ТРЕЦА СЦЕНА(5 роки познєйше!)

Цмота. Чує ше храпенє. Нарату храпенє. Палї ше шветло и ошвицує шанк.

За шанком з правого боку шедзи млада ґлумица Ена Мас, и длобе до
телефона. На концу шанку з правого боку викукую ноги у ципелох. З
лївого боку уходзи Адриян Леверкин. Святочно облєчени. Приходзи ґу
шанку.

АДРИЯН: Дзе ши мала !

ЕНА: Адрияне! (скака з карсцеля бежи облапиц и обочкац Адрияна). Як

прешло?

АДРИЯН: Ма сумпер, сморел сом ше же аж. Нолє Томе, дай нам ту...
(Розпатра по карчми) Но дзе же є? Хто нєшка роби, Джордж, Том?

ЕНА: Судзаци по ципелох поведла бим же то Том!( почина ше шмеяц)

АДРИЯН: Яки ципели?

ЕНА: Гала ния! (указує на ноги у ципелох)

АДРИЯН: (Нагина ше прейґ шанку, патри споза шанка) : Па-ла, ша вон ма

ту буц од вчера...

ЕНА: (Шмеюци ше) А сеґинь, вистал...

3
АДРИЯН: (Уходзи споза шанку, пробує зобудзиц пияного конобара хтори
шпи за шанком на жеми и гарлато храпи): Том, Том, зобудз ше. Том ста-
вай! Ма какви, мортус.(Зохабя конобара, дзвига руки и боґозує): Єбемти,
нє знац хтори горши чи вон чи брат му...

ЕНА: (Шмеюци ше): „Мртва трка“

АДРИЯН: А най го позакривам бо ми ше ище прехладзи та хто нас будзе

вец церпиц и служиц( Знїма свой капут и прикрива конобара хтори шпи за
за шанком. Виходзи споза шанку и шеда на свойо место за шанком) Айде
мала дай нам ту попиц!

ЕНА: Хто? Я?

АДРИЯН: Гей ти.

ЕНА: Алє я нє конобарка.

АДРИЯН: Е нєшка будзеш, то ци нєшкайша улога. Ґлум конобара.

ЕНА: Вше я дацо мушим (брунда себе под нос алє уходзи до шанку и
почина пораїц, скланяц, чухац, ґлумата и имитира хлопа конобара з грубим
гласом ше опита) : Най ше пачи!?

АДРИЯН: Сцагнї ґачи!

ЕНА: Но!

АДРИЯН: Шалїм ше. Дай ми водку и пиво. И себе дай цо попиєш.

ЕНА: Дзекуєм.

АДРИЯН: Нєт на чим мила!

ЕНА:(Возбудзено покля му рихта пице ): Неґо, патрели сце висти?

АДРИЯН: Знаш добре же нє патрим висти...

ЕНА: А то мушице видзиц...ниа, найдземе на одложеним патреню...(бере

далїнски и шалта по програми)

АДРИЯН: (Однїма ше) Нє сцем патриц висти... блюва ми ше од нїх. Нє

сцем...

4
ЕНА: Алє зоз култури...Хедлайнере зме у “Културним дньовнїку”

АДРИЯН: (Попустлїво) Аааааа зоз култури... добре но...

(Конобарка премотує на телевизору, на одложеним патреню и пуща висти.

Промотерка чита:

ПРОМОТЕРКА ВИСТОХ: Добри вечар почитовани шпатраче патрице

културни дньовнїк ТВ Меґаполису. З його змисту видвоюєме:
-Филм Адрияна Леверкина “Чарни лабуд” премиєрно приказани на
Канским фестивалу.
-Кнїжка з продукциї “Кошнїци” номинована за Нобелову награду за
литературу.
-На пияток у просторийох “Кошнїци” премиєра новей представи з їх
продукциї.
-Наютре наш город залапи буря, з тресканьом, гирменьом и моцним
дижджом.
(На остатнєй вистки гаша ше шицки шветла на бини, остава робиц лєм
телевизор, на хторим ше змоцнює тон гирменя и тресканя. Адриян реаґує
на бурю, нє добре му, олабавює себе машлю, диха пошвидшано...Ена
прициска претарговач за струю пробує запалїц шветло, конєчно понеже ше
телевизор загашел, палї ше шветло над шанком.)

АДРИЯН:(Возбудзени, змеркнути) Буря приходзи...чувствуєм ю у косцох.

Кажда, дараз вдерена, пукнута, зламана косточка ме болї...на
пременку...хвилї...Нєдобре, нєдобре...почина...почина...у глави
ми...почина...почина стрикац, стрикац, нервирац, болїц...(нервозно винїма
лїки)...чекай, чекай...тоти за простату, тоти за скору, тоти за жалудок, тоти
за прицисок... ага, ту є! ПЕЙНКИЛЕР! (триюмфално и радосно дзвига
шкатулку лїкох од болю наспрам шветла) Дай ми модлїм це погар води.

ЕНА: ( Змеркнуто, розчаровано)Обичней?

АДРИЯН: Обичней. (Ена му налїва води до погара, Адриян до ньго пуща

“шумечу” таблету. Лїґа лїку и одпива з погара витамински сок. Попатрел
на Ену) Но, цо же, цо ши ше змеркла?

ЕНА: Я ше змеркла?! Я ше...а ви...Швет уметносци вас на рукох ноши а ви

трепеце о бурї и косцох...Прецо ше нє цешице, з нами, цо зме посцигли,
направели з вами? Вам то нїч нє значи? Прецо сце и на далєй смутни?
Випатраце ми сморено, аж бим поведла застарано?!

5
АДРИЯН: Застарано... нє, нє...пребач так реаґуєм на хвилю...Знаже же ше
цешим... а найбаржей з вами, шицкима... вредзело труду. Дзекуєм вам.
( Уцера слизу)

ЕНА: И ми вам!( поклонєла ше му, ґалантно)

АДРИЯН : (Винїма телефон. Меня окуляри за читанє. Шкулї и „цилює“

слова) Єбемти сом шлєпи як кертица! Вноци окреме нє видзим.Анї читац
анї писац. Пишем напамят...трафям агагага( шмеє ше)... та цо випаднє.
Мам „кокошє слепило!“ агагагага!

ЕНА: А ви пишце през дзень!

АДРИЯН: Нє двой ми!

ЕНА: Мнє так воспитали. Як да вам нє двоїм, могли би сце ми буц оцец!

АДРИЯН: Могол би сом алє сом нє, та ми нє двой „сретьо“!

ЕНА: Добре.

АДРИЯН: Нє добре.

ЕНА: Цо нє добре?

АДРИЯН: Га гварим ци, у остатнїм чаше барз швидко, ґалопираюцо,

трацим вид. А писац през дзень нє можем. През дзень ше можем лєм
мухавиц. Лєнюх, цо най ци повем. До 10 сом у пижами, на роботу рушам
на пол єденастей, там сом до 6 вечар ( указує на лїво) а од пол седмей сом
ту. (указує на шанк). Правда, ту и там дацо и почитам, зашкрабнєм алє то
шицко таке-чвирк. Алє вноци, кед ме лапи тото... вноци мой час; пишем,
пичим.... Звичайно перше пишем а вец кед ше витрошим, вец читам и то
пичим на дзешатки боки, лїґам, нє ставам покля ми ше нє запаля очи.

ЕНА: Айсбрн! (Почина себе пошпивковац писню а Адриян предлужує

длобац и шкулїц до телефона)

АДРИЯН: Но дзе є...( Длобе и шкулї до телефона) Ага, ту є под Й. Й, Й,

Йо Йо-на-тан, Йонатан Капка. (Прициска на екрану и кладзе телефон на
ухо)

ЕНА: Волаце Йонатана?

6
АДРИЯН: Гей. Пач! Заш ми гутори же мобилни предплатнїк хторого сом
наволал нє иснує, заш менял число, чи цо?

ЕНА: Нє мам пойма.

АРДИЯН: Бул ту тих дньох?

ЕНА: Нєшка нє, анї вчера. Нєт го уж други тидзень по моїх прерахункох. А
и мнє є потребни.

АДРИЯН: Нач?

ЕНА: Мам цошка з нїм.

АДРИЯН: (покус чортовски ошмих) А цо ти маш зоз нїм?

ЕНА: Яка вас бриґа!(зложела руки на першох).

АДРИЯН: Нє моя ствар. Нє моя ствар. Е, нє мушиш ше такой гнївац.

ЕНА: Шалїм ше, дала сом му якишик текст най пречита, та ме интересує
його думанє о нїм. Скорей як го дам до друку,

АДРИЯН: Яки текст?

ЕНА: Цошка опичене... ноцами, остатнї час, вшелїячини шнїєм...то я вам

нє можем описац яки старшни и бридки сни мам...и раз кед сом ше таргла з
того єдного, а бул наисце бридки, я го записала.

АДРИЯН: Можем и я видзиц, маш ище прикладнїки?

ЕНА: Мам, ния. А дал ми и вон єден свой текст!

АДРИЯН: Геееей? Нолє тадзи.! Ааааа пича єдна, перше дал тебе...

ЕНА: Кед мнє волї.

АДРИЯН: То у шоре.

ЕНА: Шалїм ше!

АДРИЯН: Я нє. То у шоре же тебе волї як мнє, ти му вельо вецей значиш.

7
ЕНА: Ма дай...наисце так думаш?

АДРИЯН: Нє думам, я то знам.

ЕНА: А по чим?Як?

АДРИЯН: По шицким. Нє обачела ши як патри на це, як це слуха кед

приповедаш, як штудира о твоїх идейох...е кед би мнє так слухал,
направели би зме чуда вєдно...

ЕНА: Ша ви уж направели чуда!

АДРИЯН: Гей... алє зоз нїм... би була права бомба.

ЕНА: А цо, и далєй нє сце ґлумиц у ваших представох и филмох?

АДРИЯН: Нє сце анї чуц! Гвари, вон зоз тим закончел- за-нав-ше!

ЕНА: А чом?

АДРИЯН: Чорт би го знал! Можебуц му його нє да.

ЕНА: А да му ходзиц ту ожерац ше з вами?

АДРИЯН: Пач душо, ми ше ту нє ожераме, ми ту робиме вельо

озбильнєйши ствари.

ЕНА: Цо и дроґираце ше?(подєбава го)

АДРИЯН: Баба ци ше дроґира!

ЕНА: Да знаш же и гей, на тродонох є уж роками.

АДРИЯН: Патриция? Яй, озда нє ма ставцара?!

ЕНА: Ма нєт єй нїч. Од дїда остало а вона, цо ґод од лїкох єст у обисцу,
бере на свою руку и лїґа. Так озда почала и з троксами та ше якбачу дакус
нацагла.

АДРИЯН: Дакус?

ЕНА: Дакус баржей...

8
АДРИЯН: (шмеє ше) Ахахахах, баба джанки!

ЕНА: Гей, налїґа ше и вец пуща наглас музику, шпива, малює малюнки,
випека колача...ма у баби остатнї час журки „само таки“.

АДРИЯН: (шмеє ше) „Сяйно“!

ЕНА: Ма гей, журки ок... алє... тераз, у остатнїм чаше, ма якиш чудни
трипи, вшелїячини ше виплєта...и, и, и... страши ме зоз тима своїма
приповедками. Думам же сом прето и почала бридке шнїц.

АДРИЯН: Но, а цо таке страшне баба приповеда?

ЕНА: Е задумай, єдного вечара ми приповедала же умре.

АДРИЯН: Пач шицки ми раз умреме и то цалком...

ЕНА: Ма дай, знам то, то ми нє страшне.

АДРИЯН: А цо ци страшне?

ЕНА: Страшне ми же ми фуртом фурт приповеда же як умре.

АДРИЯН: Як?

ЕНА: Баба ми фуртом фурт у остатнїм чаше приповеда, думам, кед ше так
„намонтира“ - же ми нє зоз того швета и же зме иншаки як други людзе. И
гвари же нас прето забиваю.

АДРИЯН: (нїби нє заинтересовано) Та озда нє?!

ЕНА: Гей! И же и ю забию пошвидко.

АДРИЯН: А нє гвари же хто?

ЕНА: Нє розумим ю зошицким найлєпше, швидко мумла, повторює як

погубена плоча, нєпреривно спомина якишик сукнї, нє! Фиронґи
чи...суньоґи...нє – сукоби!

АДРИЯН: (Сциха прецадзи през зуби, з мержню) Сукуби...

9
ЕНА: What ewer..И нєпреривно ми остатнї час трепе же зме зоз другей
планети Якиш Сармиюм,Сирмиюс чи як уж...и же зме ту пришли пред 200
тисячи роками.(Заштудирана и забриґована патри до погара)

АДРИЯН: (Заозбилєл ше и запалєл циґар и гварел себе под браду).А ту

иншак рахую час...

ЕНА: (Возбудзено)И гвари же зме ту по задатку!

АДРИЯН: (Провадзи ю и заштудирано патри опрез себе) По роботи...

ЕНА: Так, так, по роботи, по роботи, хтора ше преноши з колєна на

колєно, точнєйше, на кажде штварте колєно...

АДРИЯН: Робота ше преноши з колєна на колєно а моц лєм на кажде

штварте.

ЕНА: Точно! Гей, так ми баба приповеда и гвари же...чекайце...як же ви

знаце цо ми вона...

(*Музични ефект* реже єй чудованє. Шветло трепеци. Стропоскоп. На

бину уходзи хлапец и грає на било жовтей пищалки. Адриян ше скаменєл,
патри опрез себе. Сциска зуби, напружени є, у корчу, фучи през зуби.
Конобарка з чудованьом патри на шветло прициска претарговач, пробує
запалїц и загашиц чи нє пременї дацо а потим почина патриц на хлапца и
дзивку хтора уходзи нука. Лира уходзи помали алє сиґурно, покус
триюмфално. Як мачка. Збачела Адрияна и фиксирала го з очми як гад.
Преходзи коло нього, йому поза хрибет и трима го з поглядом, блїшнє з
очми и на Ену. Ени нєприємно алє нє скланя погляд. Хлапец цали час грає
нєзвичайну, єдноставну а иритантну мелодию на пищалки ).

ЛИРА: Опа нова конобарка, слава Богу же сце повируцовали гевти

пияндури.

ЕНА: Добри вечар, най ше пачи (патри на Лиру а потим на Адрияна хтори
укочени у муки и зною патри опрез себе).

ЛИРА: Пачи ми ше... таки яки є тераз (указує на Адрияна)... ми ше пачи, хи

хи хи хи

ЕНА: (Лири) Цо попиєце? (Адриянови) Адрияне добре сце?!

10
ЛИРА: Нєт му нїч. Добре є. А будзе ище лєпше док му я поможем а
поможем и тебе мила...

АДРИЯН: Лиро...Модлїм це, нє прав глупосци.

ЛИРА: Я? Я нє правим глупосци. Ти правиш глупосци. Пишеш глупи и

наивни тексти о доброти, о любови... правиш представи, знїмаш филми,
правиш ше важни, га?(зґрабела го за шию)

ЕНА: Цо то робице, престаньце енки, волам полицию!

ЛИРА: ( Дава єй телефон) Сцеш з мойого телефона?

АДРИЯН: (Нє прешвечлїво) Нє волай нїкого, шицко у шоре.

ЕНА: Алє вона...

АДРИЯН: Вона ше шалї. (ошмихує ше на Лиру)

ЛИРА: ( єден час фучи бесно) Тебе вше шицко шала...ґротеска...драма...

АДРИЯН: Пребач.

ЛИРА: Нє пребачим. Нїґда.

АДРИЯН: Попробуй, маш то ...ище... у себе...ти нє така...

ЛИРА: Увидзиш ти ище яка сом.

АДРИЯН: Модлїм це нє ту... нє пред тим дзецком вона...

ЛИРА: Чом, висцерам єй паметанє.

ЕНА: Цо поробиш?! (Рушела бесно на Лиру)

ЛИРА: (Пукла з пальцми Ени опрез очох, Ена ше „залядзела“)

АДРИЯН: Очкодуєш ю, нє роб то. Модлїм це, вона нє ма нїч... зоз тоту
нашу ствару... вона лєм єдна звичайна, глупа конобарка и нє...

ЛИРА: Най би так и остало. Алє шумна є. Як то же ши ю нє зґемахтовал за

даяку улогу. А? Первертидо матори? А?

11
АДРИЯН: Ма дай Лиро, видзиш же є глупа є як деска, нє зна анї
бешедовац як спада...а дзе ґлумиц...

ЛИРА: (Приходзи ґу Ени, Адриян у страху провадзи цо Лира роби. Лира

шацує, гласка и олапкує Ену. Раз патри на Ену, раз на Адрияна и насладзує
ше зоз страхом хтори Адриян пробує скриц. Потим ше нашмеє и пукнє
Ени опрез очох з пальцами и Ена як кед би ше зобудзела, збунєта, шкрабе
ше за главу. Лира ю прерива гласно кричаци): Дай шицким пиииииииииц!

ЕНА: ( Ище вше збунєто)Ццц цо, цо попиєце?

ЛИРА: Исте цо и вон а йому дай дупло. И себе налєй душичко.

ЕНА: (послужує ище кус змухавена) Най ше пачи! Йой моя глава...

ЛИРА: Пачи ми ше. И ти ми ше пачиш. (Джмурка на Ену а на Адрияна

вивалї язик): Гайде пущ нам даяку музику, Дакус най ше опущиме. Пущ
дацо цо шицки любя. Нє можем слухац тоту вашу пияндурско -
наркоманску музику. Пущ дацо нормалне. Нолє най виберем (длобе по
компютеру и пуща иритантну модерну електронску музику за широки
маси и почина дюскац)

АДРИЯН( Коментарує себе под нос): Нормалне...

ЛИРА: Гвариш дацо?

АДРИЯН: Нє...

ЛИРА: Так сом себе и думала, гайде танцуй зо мну!

АДРИЯН: Знаш же сом слаби танцош.

ЛИРА: Нє хиба, научим це я, вообще нє чежко, лєм верц з задком, гайде

гайде цо ши обешел нос. Ошмих, випросц ше, так! (Дзвига го з карсцеля и
наганя на танєц) Научим це я танцовац так як и шицки цо танцую.
(Ґротескни танєц, безобразни танєц, Лира ше круци коло Адрияна напалює
го з целом и рухами, дзвига руки до горе, вола Ену же би им ше
придружела. Ена нїби цошка пише до конобарскей теки. Одразу забренка
Лиров телефон, дава знак Ени най сцихша музику, явя ше на телефон):
Гало, гей, добре, супер, дал задзекованє, добре. И нє бунєл ше... добре.
Жену му можеце пущиц ютре рано, дзеци му врацце нєшка вечар...
нєшка... обидвойо. Рушам, орґанизуй преславу, печени вол най ше обраца
на централней площи, най зна цали городчик же ми пребераме ствар!

12
(закончує телефонованє, ґрабе пице и наздравя сама себе) Жаль ми же вас
мушим зохабиц, мушим пойсц до першого городчику, превжали зме и
тамтейши културни центер.

АДРИЯН: Перши городчик?

ЛИРА: Гей, людзе нас сами волали. Досц им було мраченя и смараня. Сцу
и вони жиц и робиц як и шицки други, як векшина а нє стирчац як церень,
а нє стирчац як ви!

АДРИЯН: Господи, цо то робиш?

ЛИРА: Тото цо сом ци и обецала!

АДРИЯН: Лиро, модлїм це най побешедуєме.

ЛИРА: За бешеду тераз позно...Айт, мушим исц...(Става на удзверю)...

придзем я ознова... Вас чувам за конєц, ви ми шлаґ на торти а га га га га га
га (Лира виходзи регочаци ше, хлапец з пищалку за ню, як вишол и
престал грац Адрияна як кед би дацо пущело зоз напнутого стану цела, лєм
цо ше нє склаяґал на карсцель. Стреса ше, глїбоко видихує, удихує и бере
пице. Витьнул пице и сциха облал)

АДРИЯН: Єбемти...

ЕНА: Адрияне хто тота дзивка, чом вас так малтертує и, и, и, чом ю нє
одженєце до трох пи...?

АСРИЯН: То Лира, або тото цо остало од нєй, нє паметаш...

ЕНА: Га нє..

АДРИЯН: А гей, вона пошла якош у тим чаше кед ти пришла...

ЕНА: Алє чом вас уквилює а а а а а ви-нїч Адриянє!...Адрияне, ви ше

трешеце, вам наисце нєдобре...най волам „хитну“

АДРИЯН: Нє волай, будзе ми добре. Хлапец, бодай би го...

ЕНА: Цо хлапец?

АДРИЯН:, Хлапец, ме заблокирал...

13
ЕНА: Цо робел?

АДРИЯН: Зоз пищалку...

ЕНА: Цо зоз пищалку...

АДРИЯН: На пищалки грал мелодиї з тонами и вибрациями хтори ми

нападли очи, каротиди и шерцо...

ЕНА: Нападли вашо каротиди и шерцо?

АДРИЯН: И очи...

ЕНА: Зоз пищалку? Адрияне лапело вас, попили сце штоґод а и лїки на
шицко тото, та прето...

АДРИЯН: Нападли ми шерцо зоз пищалку направену зоз сцегновей косци

покойного. Технїка ище зоз старого краю.

ЕНА: Ви булажнїце, таке цошка нєможлїве...

АДРИЯН: Дзецко мойо, нажаль,од нєшка ше буду ставац ствари за хтори

ши по тераз думала же су нєзадумлїви и нєможлїви...

ЕНА: Цо ше будзе ставац?

АДРИЯН: Будземе це мушиц пошвидшано пририхтац. Голєм основне.

Мушиме це душо под хитно зобудзиц. (ґрабе Ену за руки и натреса з ню)

ЕНА: Цо,Цо, Цо то робице? Пущце ме, пущце ми руку! Адрияне змирце

ше. Пачце на мнє. Лапело вас, провадзице ме? То бул лєм подли трип
Адрияне, подли трип...розумице, ниа я, я нїч нє почувствовала. Яки вас
пищалки лапели, нє будзце шмишни...

АДРИЯН: Нє почувствовала ши бо пищалка нє направена за це алє лєм за

мнє...

ЕНА: Лєм за вас?

АДРИЯН: Гей, направена є зоз сцегновей косци мойого покойного оца,

дїйствує лєм на мнє.

ЕНА: Адрияне цо зоз вами, наисце нє розумим...

14
АДРИЯН:(Здихнул)Порозумиш, пошвидко. Порозумиш бо почало...

ЕНА: Цо почало?

АДРИЯН: Война...

ЕНА: Ма дай яка це война лапела...

АДРИЯН: Кельо маш роки?

ЕНА: Таке ше нє пита женом... польнїм 33, чом?

АДРИЯН: Добре вец добре...(Зґемахтовал ташку, папери и вилєцел вонка,

виходзаци скричал)Чекай Йонатана, чекай Йонатана...

*ЦМОТА, МУЗИКА ЗЛОСЛУТНА ХТОРА ПРЕХОДЗИ ДО ПРИЄМНЕЙ*

ШТВАРТА СЦЕНА ( О ТИДЗЕНЬ)

(Карчма, закурене, пригашене шветло, грає сциха приємна блуз музика. За

шанком з лївого боку шедзи особа у розтрешених шматох, з маснима
власами, и дас тижньову браду, цошка пише по паперикох. Заштудирано
патри до мура потим предлужує. За шанком шедзи и Ена. И на тот завод
споза шанку викукую ноги и чуц храпенє.)

ЕНА: (Ена патри на пияного конобара споза шанку и гвари сама себе)Но
нїч Енко и нєшка ше будземе бавиц на конобарки. (Оздзива ше
Йонатанови, ґлумата конобарку) Най ше пачи.

ЙОНАТАН: А цо ти нєшка заш дежурна?!(Шмеє ше)

ЕНА: И нєшка и вчера и...

ЙОНАТАН: Дай ми пиво, увар ми кафу и дай ми... дай ми... водку, єбемґа.

ЕНА: ( Послужує го): Цо то записуєш?

ПОЕТА: Поезию...

КОНОБАРКА: Пих, писньочки, ма я то престала ище у основней.

ПОЕТА: Я почал дзешка у штреднєй.

15
КОНОБАРКА: Наисце? Га нє було це ганьба од других хлапцох? Нє
заєбавали це?

ПОЕТА: Нє гуторел сом им же пишем.

КОНОБАРКА: Га гей да дознали, заджубали би це як ранєту куру.

ПОЕТА: Вироятнє и би. Клипаном з хторима сом ишол до штреднєй

школи найгрубша кнїжка у живоце бул телефонски менар забити на гвозд
у польским срачу . Научели препознац на паперу числа и слова лєм тельо
же би могли у кладзальньох ришовац тикети, шицко прейґ того за нїх була
чежка и нєпотребна глупосц и по їх думаню женска ствар...

КОНОБАРКА: Нє знам и мнє то покус педерски кед хлоп пише

писньочки...

ПОЕТА: Думам же бим умар да нє пишем, окреме поезию. То ше зна так

нагромадзиц у мнє, и напина ме, розцагує, експлодирал бим...

КОНОБАРКА: Ма дай...ти маш проблеми зоз прициском, контроловал ши

ше?

ПОЕТА: Нє, нє то нє таки прицисок, од прициску ми зуї у ухох а тото кед

почнє, то якаш обща нервоза, шицко ме шкоблї, нє мам места нїґдзе , раз
ме трепе горучка, раз ми жимно, нєсцерпезлївосц и нєнависц вибива зоз
мнє. Кед ше нє витрешем даґдзе на папер даяки, було яки... вшелїячини у
тим стану бешедуєм людзом.

КОНОБАРКА: Вшелїячини?

ПОЕТА: Углавним их посилам там дзе нє треба.

КОНОБАРКА: Поведз до пичи мацериней...

ПОЕТА: Ма у тим стану то вельо бруднєйши слова, дїєсловни

конструкциї... бес якиш чувствуєм спрам людзох...спрам себе...спрам
шицкого...шицко ми завадза и шицко ми нєбитне!

КОНОБАРКА: Як думаш нє битне?

ПОЕТА: Раз ме так лапело пред спаньом. Почал сом ше чиряц до сну и
нараз ми ше явели идеї хтори ме почали обнїмац як горучка. Джмураци

16
лєжал сом ище єден час сцискаюци зоз озноєнима руками посцелїну а вони
ше почали викриштальовйовац.

КОНОБАРКА: Єбеш ми све кед ти нормални...

ПОЕТА: У тим стану дефинитивно нє...

КОНОБАРКА: И цо вец було?

ПОЕТА: Вец сом отворел очи, запалєл ноцну лампу, зґрабел текочку цо ми
при посцелї и почал писац, точиц зоз себе...чувствовал сом як ми праскаю
капилари у очох бо сом бул екстра вистати того дня, мойо цело врещало за
одпочивком за сном...алє тото, тото «цошка» мушело висц, то бул
приоритет...

КОНОБАРКА: У одношеню на одпочивок и окрипенє гей ?

ПОЕТА: Ма то нїч. Сон, окрипенє и одпочивок цела власного ми уж

роками нє приоритет...

КОНОБАРКА: Видно...

ПОЕТА: Цо видно?

КО0НОБАРКА: Же нє дзбаш за себе!

ПОЕТА: Як?

КОНОБАРКА: Опач на цо ци здабу руки, пальци, гарсци. Опач ранци яки

маш на твари, бразди нє ранци..Кеди ши остатнїраз бул у дохтора?
Преверел ши крев, масци, ґлицериди? У твоїх рокох би и простату требало
преконтроловац, голєм раз рочнє, нє?

ПОЕТА: Нач, затераз цалком добре шикам а и у гевтих стварох нє мам

нїяки проблеми...

КОНОБАРКА: Хто зна цо кучи у це! Кеди ши остатнїраз бул у дохтора?

ПОЕТА: Досц давно...

КОНОБАРКА: Досц давно... Хто зна з оглядом на живот яки водзиш цо у

це рошнє

17
ПОЕТА: (Попиздзел) А цо тебе бриґа чи сом здрави?!

КОНОБАРКА: Бриґа ми. Нє сцем же биш одапнул.Я...любим... зоз тобу...

оно...ґлувариц и мрияриц. (павза, пуща музику и патри на Йонатана).

ПОЕТА: За тераз ше чувствуєм добре, одлично а и нє мам часу, други

тераз приоритети...

КОНОБАРКА( З подшмихом): Писац писньочки...

ПОЕТА: Писац поезию.

КОНОБАРКА: Значи вона ци приоритет у одношеню на здравє, так?

ПОЕТА: Вона ме и трима здравим.

КОНОБАРКА: Поезия це трима здравим...(прекруца з очми)...алє,

споминал ши якиш, други приоритет, же ци писанє поезиї приоритет у
одношеню на окрипенє цела, одпочивок и сон и цошка ище ши сцел
повесц...

ПОЕТА: У одношеню на...(Загамовал ше, як кед би ше укушел за язик)

Ма...ганьбим ше повесц...Нє будзеш розумиц

КОНОБАРКА: ( На розцаговацо як мачка) Гааайде, мнє можеш повесц

шицко...

ЙОНАТАН: Знам.

ЕНА: А знаш и же будзем розумиц.

ЙОНАТАН(Цихо є, патри на ню а потим цихше вигваря): У одношеню на

дзецко власне.

(конобарка ше закашляла, потим попатрела на поету)

КОНОБАРКА: Як на дзецко?

ЙОНАТАН: У хвильки кед ми пришло тото на розум, кед ми пришло як и

цо треба записац, зобудзело ше и мойо наймладше дзивче и почало плакац
и доволовац.

КОНОБАРКА: Та ши мушел зохабиц писанє и...

18
ЙОНАТАН: Требал сом алє сом нє.

КОНОБАРКА: Нє зохабел ши писац а воно плакало?

ЙОНАТАН: Гей.

КОНОБАРКА: Нє зохабел ши писац а воно доволовало?

ЙОНАТАН Гей.

КОНОБАРКА: Будало!

ЙОНАТАН: Гварел сом же нє будзеш розумиц.

КОНОБАРКА: И нє розумим, важнєйши ци тоти твойо писньочки од

дзецка власного!?

ЙОНАТАН: Нє важнєйши...нє лупетай... лєм у таких хвилькох ми

поставаю приоритет.

КОНОБАРКА: Айд ми модлїм це потолкуй як ци може буц приоритет

записац тоти твойо глупосци од того же ци власне дзецко йойчи!?

ЙОНАТАН: Знаш мнє тото кед придзе, я то мушим такой записац,

розумиш?! Кед ми придзе як маю випатрац тоти слова, як маю буц
пошоровани и цо малюю так пошоровани, цо креирую, цо стваряю... я то
мушим такой записац бо то нє тирва длуго, у глави...як кед би путовали та
дзе ше заквача заквачели ше а дзе нє, иду далєй, до дачиєй другей глави.. и
кед би сом заспал а нє записал тото... гоч лєм крок , нарис, тей идеї, вона
по рано занавше щезнє. Нєт єй вецей нїґда. А у мнє дзира остава и нє добре
ше вец чувствуєм, днями, бо знам же цошка сцело буц виповедзене,
створене а умарло на родзеню, розумиш...

КОНОБАРКА: Трудзим ше провадзиц це...

ЙОНАТАН: Тото записованє нє тирва длуго, звикнул сом, наруцац кроки,

нарис, записовац нашвидко з рукописом цо лєдво и сам после пречитам и
уж по друге доволованє, скорей вреску, я руцам пенкало и бежим дзивчецу
повесц найнїжнєйши слова хтори му мам повесц, облапиц го и змириц...

КОНОБАРКА: Алє док нє запишеш -най йойчи! Гей?

19
ЙОНАТАН: Алє то анї нє длуго...

КОНОБАРКА: Лєм даскелї слизи, у страху, у цмоти...

ЙОНАТАН: Якош вше ше будза вноци праве теди кед ми надидзе тото
мойо цошка...як кед би то було повязане, як кед би нароком идея и страх
руку под руку, у пару, приходзели до фамелиї моєй...(кус ше заштудирал и
запатрел до цмоти).

КОНОБАРКА: Ок, а цо же жена нє станє?

ЙОНАТАН: Вона ма тварди сон.

КОНОБАРКА: Ма мирну совисц а нє як ти!

ЙОНАТАН: Мнє совисц мирна алє мам заячи сон, шицко чуєм и кед
шпим...

КОНОБАРКА: Як можеш чуц а спац?

ЙОНАТАН: Так, єдноставно чуєм... то нам фамелийне, моя нина

наприклад спала з отворенима очми.

КОНОБАРКА: Ма дай...Неґо, дзе ши бул, нє було це два тижнї?

ЙОНАТАН: Одведол сом фамелию до родзини.

КОНОБАРКА: До родзини, хторей?

ЙОНАТАН: Гевтей, далєко. Прейґ бари.

ЕНА: Алє чом ши их одведол аж там, нєрозумим...

ЙОНАТАН: Лєм там су безпечни.

КОНОБАРКА Безпечни од чого?

ЙОНАТАН: Од того цо випатра ту почало.

КОНОБАРКА: Цо почало?

ЙОНАТАН: Война.

20
КОНОБАРКА: Яка война? Цо лупеташ? И ти и Адриян! Ожреце ше и вец и
ту за шанком правице тоти вашо представи, драми...

ЙОНАТАН: Нє правиме ми нїч. Значи гварел ци.

ЕНА: Айт престань, нє поспишела вам ше шала, ок, препаднул фазон ок.
( Палї телевизор, шалта по програмох): А? Дзе война, а, дзе є? А? Ниа-нєт,
нєт, нєт. Видзиш? Нїхто нїч нє явя на вистох.

ЙОНАТАН: Нїхто нїч анї нє яви.

(До карчми з лопотом уходзи Лира. Зошицким пременєта як кед ше

першираз зявела. Нє мож ю препознац. Зчарнєте и випите лїцо, подочняки
и цми длугши шмати. Провадзи ю хлапец з металнима шипками на хрибце.
Лира штреля з очми на присутних, Йонатанови нєприємно кормаца ше.
Хлапец кеди нєкеди як кед би сцел зоз шипками вдериц Йонатана и Ену,
Йонатан дриля Ену споза себе, з целом ю хранї од гроженя..)

ЛИРА: Придзе Леверкин?

ЕНА: Мал би присц, пондзелками є ту од пол седмей

ЛИРА: Пол седмей уж прешло.(Нервозно патри на годзинку)Но дзе є

курвар стари?

ЕНА: «Ленґвич» паночко, нє уквилюйце пана Леверкина вон наш визначни

ЛИРА: Ма знам я добре хто вон, нажаль...

ЕНА: Нажаль?!

ЛИРА: Пошорели сце дакус ту.

ЕНА: Йонатане!(Йонатан ю кулира)

ЛИРА: Пребачце, нє можем нє реаґовац, а цо, пошорели сце скорей як вас

звалїм, же би вам було красше, же би сце лєгчейше поднєсли... (предлужує
ше шмеяц як нєпевна) И до труни ше кладу пелерини, викрохмалєни
заглавки, плахитки з мустру и ройточками, а на покойного найкрасши,
найдрагши шмати...(предлужує ше шмеяц).

ЙОНАТАН: Лиро, модлїм це... Цо сцеш?

21
ЛИРА: Мушим ше видзиц зоз Адрияном.

ЙОНАТАН: Нє жада це видзиц.

ЛИРА: Поведз му док го увидзиш же ше мушиме стретнуц. Мам за ньго

предкладанє...

ЙОНАТАН: Яке?

ЛИРА: Гварела сом же мам за ньго а нє за тебе биднїку, лєм му пренєш, як

цо ши му и по тераз шицко преношел бабускеро! (Пляшнє го и дрилї з
карсцеля и видзе, провадзи ю хлапец зоз шипками, чува єй одступнїцу)

ЕНА: (Помага му стануц боґозуюци на ньго) Цо робиш?! Питам ци ше

чловече цо робиш?!(Оштро патри на ньго)

ЙОАТАН: Цо цо робим?

ЕНА: Цо нє реаґуєш?Хто ци то?

ЙОНАТАН: Нїхто...

ЕНА: Ма дай

ЙОНАТАН: Дай ми пице...

ЕНА: Єбало це воно

ЙОНАТАН: А єбало...

(Послужує го з пицом, вон одходзи до тоалету, умива ше кашлє, вихаркує.)

ЕНА: (Кричи) Но достанєм одвит хто ци то?

ЙОНАТАН: (приходзи ошвижени)Мнє, нїхто...

ЕНА: Прецо вец нє одреаґуєш на квилєнє...звичайно и на менши

провокациї орежеш чловека

ЙОНАТАН: Тото з Лиру то Адриянова ствар.

ЕНА: Видзиш же ю познаш!Видзиш же ю познаш!

22
ЙОНАТАН: Познам. Лира була дакеди наша. Була медзи першима
Адрияновима школярами. Поспишело му ше у нєй поодмикац вельо вецей
моци як у других. Така єй ґенетика. А вец ю вербовали вони... и шицко
пошло до дябла. Тераз то вон муши ришиц. Лєм вон то може, наздавам
ше...

ЕНА: Баш, як посрани голуб бул кед була ту прешлираз. Кладла и кладла
по вас а вон нїч, як и ти тераз. Нє можем поднєсц кед дахто сере по вас...

ЙОНАТАН: Так вони робя...

ЕНА: Алє чом? Ти и стариґа пестуєце ту цошка добре. Направели сце

место дзе ше одвива найсучаснєйша мултимедиялна уметносц...место дзе
ше роби з любову, на пайташскей основи, з довирийом. А за шицко тото
сце досталил шветово припознаня и награди.

ЙОНАТАН: И плясли их з рукавицу, ей а крашнє сом му гварел же зме

ище нє порихтани за нову войну, же треба у андерґраунду остац алє нє, пан
уметнїк такой запуцал на мейнстрим шветови ... Лєдво зме вицагли живу
главу зоз старого краю, телї нашо содушнїки пострадали...

ЕНА: У старим краю... одкадз и моя баба пришла

ЙОНАТАН: Гей, твоя баба, Джесиков оцец, мойо покойни родичи, Адриян
и велька векшина наших хтори остали жиц у першим городчику, хтори зме
населєли по приходу зоз старого краю.

ЕНА: Алє о якей войни бешедуєш? Баба ми нїґда нїч таке дацо нє
приповедала.

ЙОНАТАН:Га пач, ище ши була млада и нєзобудзена. Нє розумела би ши

да ци приповедала цошка цо у урядовей историї нє записане.

ЕНА: Чекай вец то якаш тайна война?

ЙОНАТАН: И у старим краю була подобна приповедка як и ту. Покля ше

ми занїмали зоз нашу роботу...

ЕНА: Роботу?

ЙОНАТАН: Гей, творенє уметносци и оплеменьованє людзох,

воздзвигованє духа и цела им то наша примарна задача,но...и покля зме ше
навелько и успишно занїмали зоз тим, жраче покрадзме и з масками на

23
лїцох попреберали ключних политичарох, медиї, полицию, суди и на концу
и войско. Кед зме ше огутали цо ше стало було позно.

ЕНА: Цо позно?Як позно?

ЙОНАТАН: Най ци тераз нє толкуєм, лєм прилап ствари так як видзиш и

чувствуєш

ЕНА: Чувствуєм?

ЙОНАТАН: Гей. Ти то можеш, маш у себе.

ЕНА: Цо мам у себе?

ЙОНАТАН: Маш моцни чувства, маш моцни наволайме их рецептори, то

ци уродзене, ґенетски... Пробуй место роздумованя дац нагоду чувством,
лєгчейше похопиш. Кед вошла Лира, як ши ше чувствовала?

ЕНА: Нєприємно, бесно, нєдобре...

ЙОНАТАН: Точно так...так и сцела же би ши ше чувствовала...А знаш

прецо?

ЕНА: Нє розумим, нїхто ме нє може так вивесц з такту...пребарз...я ше

злєкла...

ЙОНАТАН: Лира ци на кажду клїтинку послала нєдобру вибрацию,

вибрацию хтора спричинює стрес.

ЕНА: Алє як, думам як то може, як то роби? То нєможлїве...

ЙОНАТАН: Прейґ води.

ЕНА: Як, води? Якей води?

ЙОНАТАН: Твоєй води.

ЕНА: Моєй води...???

ЙОНАТАН: Пач нє знам чи ши читала...направени наукови експеримент.

Над воду у чистей златней судзини читана молитва, пущена приємна
опущуюца музика и бешедоване єй. Води, обичней води. Провадзиш ме?
Гуторели єй же є добра, блага и мила и же ю ЛЮБЯ. (павза, патри на ню

24
чи го провадзи) А над другу воду, тиж у златней судзини лярмали и
викриковали, гуторели єй же шмердзи, же є нєдобра и же ю НЄ ЛЮБЯ. О
тидзень опатрели обидва води; тей цо гуторели же ю любя, структура води,
кед ю опатрели под микроскопом була усоглашена и красна и кед ше ю
пило була приємна и питка, швижа и окрипююца. А знаш яка була
структура другей води? Структура другей води була благоповедзено
нєкрасна, потаргана... Друга вода була полна чкодлївих микроорґанизмох,
зоз жабурину на себе, шмердзаца и отровна...

ЕНА: Вода, обична вода?

ЙОНАТАН: Гей, найобичнєйша вода зоз водоводу, хтору шицки пиєме, зоз
хтору ше купаме, у хторей умиваме поживу нашу...

ЕНА: Добре то ми ок. И рошлїни любя кед ше им пуща класичну музику.

ЙОНАТАН: Вода у нїх люби.

ЕНА: Ок, контам...

ЙОНАТАН: Людске цело ше прейґ 80 посто состої з води, кажда клїтинка.

Вода у нас, як и вода вонка з нас памета. И люби добри вибрациї.

ЕНА: Чек, чек, твердзиш же вона на якиш способ посила неґативни

вибрациї на мою воду?!

ЙОНАТАН: И мою и Адриянову и Джесикову...на шицких хторих сце

знїщиц

ЕНА:Алє чом вас, думам, нас сце знїщиц?

ЙОНАТАН: Бо нас мержа. Зоз уметносцу ми твориме швети хтори вони нє

можу контроловац. Розумиш? Людзе дзекуюци уметносци поставаю
лєпши, моцнєйши и чежше им их обнїмац и жрец...Завадзаме им,
одбераме им людзох, їх мозґи и души.

* СПУКИ МУЗИКА *

ПИЯТА СЦЕНА

25
Побочна улїчка. Заднї уход до “Кошнїци”. Електрика слабо швици.
Приходзи Адриян, успут телефонира.

АДРИЯН: Джесико мушиш под хитно присц до Кошнїци, нє мам часу ци

толковац. Лєм придз, ок. Цошка битне ци мушим повесц нє можем прейґ
телефона... слухаю нас...мушим особнє, айт здраво, попонагляй.
(Претаргує вязу и знова типка ) Й,Й,Й... єбемти сом шлєпи, но дзе ши
Й,Й,Й ЙО-На-Тааааааааа

* музични ефект* крадко „зврнд“ на клавиру або виолини

(Зявює ше Лира и хлапец хтори грає на пищалки обидвойо лапели з

нєвидлївима силами Адрияна и сцискаю го, вон випущує телефон пробує
ше бориц, вони двойо ше приблїжую

ЛИРА: Здраво Адрияне.(Адриян блокирани нє може ше рушиц.)

АДРИЯН: Лиро...

ЛИРА: Адриян Леверкин особнє, глава Новей Кошнїци...Закончи як пес у

побочней улїчки. Красни приклад даме твоїм шлїдбенїком. Розбегаю ше
як заяци..Гварела сом ци же як будзе.

(Хлапец стої и грає на пищалки а Лира кружи коло Адрияна як хиєна.

Трима випросцену руку и пробує му пребиц маґийну блокаду хтору
поставел процив хлапца и процив нєй. Бависко як у жвератку. Круца ше
коло єдней задуманей оси.)

АДРИЯН: Лиро, послухай ме, ище нє позно, знаш за кого робиш?

ЛИРА: За того хто лєпше плаци.

АДРИЯН: Лиро спреведню це, вихасную а вец асимилую, вицицаю и

одруца як и на милиони пред тобу.

ЛИРА: То лєм ище єдно з ваших велїх циґаньствох. Нє асимилую ме.

Обецали. Охабя ми мой розум. Лєм ми злєпшаю и мозок и цело. Постанєм
лєпша и моцнєйша. Вельо лєпша и моцнєйша як цо ми то ви давали....Уж
ме полєпшали, надбудовйовали

АДРИЯН: Алє постанєш зла и зло будзеш твориц.

26
ЛИРА: Конєчно постанєм успишна и моцна,. Постанєм богата и славна.
Тото цо бим под вами, под тобу нїґда нє постала. Понеже ши прегалави же
би ши ми то дал.

АДРИЯН: Дал бим ци и шерцо да ши питала

ЛИРА: Кеди биш ми дал? Мой живот преходзи, роки преходза, я тераз
сцем жиц. Шицки други ци були приоритет, вше, я ци вше була остатня, за
мнє вше було кеди...и вше нових ши приводзел и їм давал свой час, знанє,
моци...я вше мала чекац другираз, познєйше бо шицки вше були
значнєйши одомнє.

АДРИЯН: (Змирено и з приємним щирим гласом) Нє правда. Нє похопела

ши, требал сом ци то потолковац такой. За це сом рихтал другу улогу.
Окремну, специялну улогу.

(Лира ше заштудирала, претаргла напад и спущела руку и обрацела

Адриянови хрибет(спущела ґард), хлапец на пищалки ше тиж збунєл и
престал грац на пищалки. Адриян вихасновал момент винял пиштоль и
забил хлапца, Лира похопююци цо ше случує кука же би ю премашела
метка наменєна нєй и на кучацо ше обраца и зарива до Адрияна нож.
Адриян пада , по улїчки чури його крев.)

ЛИРА: Од тераз я себе виберам улоги. Биднїку! ( Уцера нож до його

шматох, бере його ташку нашвидко розпатра папери ) Паля паля цо ми ту
маме, список Адриянових людзох, адреси, установи и институциї дзе хто
заняти...фино, фино( Бере телефон и телефонує) Гало уряд Державного
тужителя, дайце ми пана тужителя особнє, панї Лира Клайнсайт, швидше...
Добри вечар пан тужитель, мам информациї хтори сом вам обецала. Гей о
тей опасней терористичней клїтинки, гей, дошла сом до нїх, як цо сом и
обецала. Тераз ви спольнїце свою часц обецунки (Бешедуюци одходзи)

ДЖЕСИКА: (На супротним концу побочней улїчки зявює ше Джесика.

Бешедує на телефон) Алє тату шицко у шоре, нїч ше нє случело, праве ше
идзем найсц з Адрияном, ма тераз зме ше чули пред 5 минутами, живи є цо
ци? Ма тату шицко у шоре ево уходзим до Кошнїци...(запнє за Адрияна)
Яй, цо то о господи...Адрияне!?( Тарга го и нарива, тот лєжи як мертви. )

*Страшна музика*

ШЕСТА СЦЕНА

27
ЙОНАТАН : Розумиш тераз, чувствуєш? Пач як най ци пластично
потолкуєм...Раз ши ми гварела же ци пупенци вибиваю од наших дїлох

ЕНА: Нє од шицких...

ЙОНАТАН: Добре.Тоти пупенци то реакция цела на задовольство яке ше

народзує у мозґу и души а под час тей реакциї мозок ше одмика, розвива и
збогацує.... пач, людзе то ци досц глупи и примитивни єства, после телїх
рокох розвою и далєй хасную лєм даяки 5 посто мозґу. Зоз тим
одмиканьом, прейґ найобичнєйшей уметносци ми даваме людзом
можлївосц хасновац 95 посто других стварох за цо людски мозок
предвидзени...розумиш, други способносци, моци, ровни маґиї...

(улєцує престрашена и розйойчана Джесика)

ДЖЕСИКА: Господи, помагайце Адриян!

ПОЕТА(скочел з карсцеля):Дзе є? Цо було?

ДЖЕСИКА: Ту є вонка. Лєжи кирвави опрез заднього уходу.

(Вибегую поета,конобарка и дзивка.Уноша чловека хтори ше трима за

брух, през пальци му чури крев.)

АДРИЯН(през зуби): Анї забиц нє знаш як треба, суко. Єбемти як болї.

ПОЕТА: Адрияне, хто?

АДРИЯН: А хто, вони. Превжали полицию, суди войско и виведли перши

напади. И у других наших местох исте. Почали ми явяц, падаю нам бази,
забиваю нам людзох... Замкнї дзвери, гаш музику...шветла...

ДЖЕСИКА: Господи цо ше то случує, волайце полицию!

(Конобарка ґрабе телефон и прициска числа, поета єй вибива телефон з

рукох)

ЕНА: Иди у курац, ши ошалєл? (руца ше за телефоном, Йонатан за ню и

одрилюлю ше за телефон)

ДЖЕСИКА: Ма дай сце ошалєли од пица? (Винїма свой телефон и сцека

од Йонатана. Поета за ню , руца ше на ню же би ю зопар)

28
АДРИЯН: (з якушик нєзвичайну силу става и скричи зоз зошицким
пременєтим гласом): Охаб! (дзивком випадую телефони з рукох. Трешу ше
им цали цела як кед би их тресла струя. Патра нєверяци, Йонатан збера
телефони и кладзе их до кишенки. И вон зачудовано патри на Адрияна
хтори стої як швичка. Потим бере латку и почина забивац на дзвери)

ЕНА: О єбемти сце шицки одурели, цо робиш? (Руца ше на Йонатана, у тей

хвильки Адриян ше скляґал и замлєл)

ДЖЕСИКА: Яй вон спаднул! Умар, людзе, умар...(клєка ґу ньому)

ЕНА: (Добегує до Адрияна, пипа му пулс, слуха шерцо) Диха, живи є,

волай хитну!

ЙОНАТАН: Нє волам нїкого!

ДЖЕСИКА: Цо то робиш? Прелупал ши, умре нам ту.

ЙОНАТАН: Хитна му нє поможе.

ДЖЕСИКА: Досц, досц ми тей вашей забави, престаньце ше заєбавац,

ствар озбильна, дай ми телефон.

ЙОНАТАН: Нє дам ци. Нє вредзи волац.

ЕНА: Нє видзиш же ци пайташ кирвави, замлєл, умре кед му нє поволаме

помоц? Придз ґу себе!(треше Йонатана).

ЙОНАТАН: Нє мам часу толковац вам. Верце ми. Нє шмеме волац нїкого.
Верце ми модлїм вас. Потолкуєм вам шицко лєм най ше остараме за ньго.
(облапя Адрияна и почина го дзвигац.) Помогнїце ми цо патрице! Ено!

ЕНА: О єбемти вше ме до сраньох увалюєш...

ЙОНАТАН: Идз за шанк.

ЕНА:Тебе до пица!?

ЙОНАТАН: Нє. Идз за шанк и виби з нього цеглу.

ЕНА: Яку цеглу?

29
ЙОНАТАН: З правого боку,у штвартим шоре од горе, 14 цегла од лївого
угла

ЕНА: (Чита) єден два три штири... штернаста

ПОЕТА: Розби ю, за шанком маш млаток.

(Ена слуха инструкциї и далєй цала знємирена и треше ше, розбива цеглу)

ЙОНАТАН: Меркуй нє очкодуй шкатулку.

ДЖЕСИКА: Шкатулка?

ЕНА: Тота?

ЙОНАТАН:Дай тадзи. (Джесики) Твой оцец майстор?!

ДЖЕСИКА: Гей.

ЙОНАТАМН: Правел Адриянови єдну шкатулу

ДЖЕСИКА: Знам, бешедовал ми оцец...

ЙОНАТАН: То окремна шкатулка, зоз окремного материялу а у нєй єдине

цо нас тє наших содушнїкох може окрипиц и вилїчиц од калїченьох з їх
оружия.

ДЖЕСИКА: А то?

ЙОНАТАН: Симбиста...Наволайме же то рошлїна...

ДЖЕСИКА:( Як у трансу) Симбиста зоз планети ЕМЕ Я (Заштудирано)

Єбемти... Оцец цо приповедал...то шицко...Шицко правда...

(Почина музика. Йонатан вигваря нєпознати слова, задує на шкатулку,

шкатулка ше отвера, музика ше предлужує, Йонатан вибера якуш
рошлїнку, мота ю, палї и кури потим дим видува на Адриянову рану
*шветло на рану моцне*дим ше дзвига, Адрияна нарива, надзера ше и лапа
за рану и зашпи.)

ЕНА: Цо ши му то робел, яка то рошлїна?

30
ЙОНАТАН: Така рошлїна нє ма мено на жеми. Ми ю воламе Сим бист кха
Нє рошнє ту и нїґда нє росла. Од инкадз є.

ЕНА: Одкадз?

ЙОНАТАН: Зоз планети хтора орбитує коло найшвицацейшей гвизди

ноцного нєба-Сириюсу Це у согвиздю Велького пса. Одкадз и ми .

ЕНА: Ми?

ЙОНАТАН: Ми. Адриян, Джесика,я и ти.

ЕНА: Я нє зоз планети жеми?

ЙОНАТАН: И гей ши и нє.

ЕНА: Знала сом же зо мну цошка нє у шоре

ЙОНАТАН: Ми Номоси. Так ше самонаволуєме. Пришли зме ту пред 270

тисячи роками. Спущели зме ше на єдну висоровень на африцким
континенту до племена людзох хтори ше волаю Доґони. Їх зме перших
освидомели и злєпшовали...

ЕНА: Як злєпшовали?

ЙОНАТАН: Пач, ми на жем послати як свойофайтови, айт, наволайме то

як воспитаче. Пестовац и розвивац людски род.

ЕНА: А чом?

ЙОНАТАН: Нам зоз вселенскей федерациї самосвидомих єствох робота

помагац и унапредзовац примитивни и самосвидоми файти на найнїзших
ступньох вселенского розвою ширцом ґалаксиї. На жем зме пришли
розвивац людзох Ми ци таке дацо як вселенски воспитаче, учителє,
просвитни роботнїки, уметнїки, розумиш...и нє очековали зме же нас ту
попри примитивних людзох дочека и єдно нєприємне нєсподзиванє.

ДЖЕСИКА: Сукуби!

ЙОНАТАН: У хвилькох кед нам додзельована тота наша робота вони були
замкнути у звонкадимензийним простор-чаше барз, барз длуго, еонами и
були лєм єдна страшна приповедка за вселенски дзеци, мит препущени
забуцу. И нїхто, аж анї нашо найстарши и наймудрейши глави, най так

31
повем, анї у найгоршим сценарию, нє могли задумац же ше им отамадз
поспиши сцекнуц и знова ступиц до нашей димензиї, нашей реалносци и
нашого часу. Алє поспишело им ше, як зме познєйше дознали, дзекуюци
помоци подобней файти як вони хтора ше крила, за хтору зме нє знали же
иснує. Поспишело им ше потаргац нєвидлїви сили звонкадимензийного
простор-часового гарешту и вони вишли, гладни и бесни, з мержню вецей
вики ховану и почали тото за цо су створени: шириц як зараза, як хорота як
тот ваш прекляти канцер...по цалей вселени... И гварим ци, нє свидоми з
яку опасносцу ше стретнєме, ми, а векшина нас єства хтори з своїма дїлами
украшуєме ґалаксиї з музику, фарбу, словом, зоз чувством; прикрашуєме и
пестуєме швети ширцом нєй унапрямуюци их же би ше розвили до того за
цо су створени-состойних часцох гармонийней и високорозвитей
вселенскей заєднїци самосвидомих єствох, улєцели до такого сраня ту на
планети жеми же аж. Нас, наволай то чи як учительох чи уметнїкох
нападло вше жадне креви, вше гладне душох, войско вселенских жрачох
душох - Сукуби, самосвидоми єства паразитскей и асимилаторскей
природи, мистична креация зла, амалґам цмей материї, зарйованя и
вибрацийох з чарних дзирох и умераюцих шветох. Благо поведзено, були
зме нєпорихтани на нїх...

ДЖЕСИКА: Пришли на Жем лєм даскельо ноци скорей нас, и тоти лєм
даскельо ноци им було досц же би ше роширели по векшини людских
мозґох... так ми тато приповедал, и вец вселенски жвири, войско
нємилосердних паразитох, асимилаторох дочекало гарсцочку воспитачох
нєпририхтаних за було яке зраженє и битку...без було якого искуства у
борби... без оружия и без лїка...

ЙОНАТАН: Гей Сукуби пришли на жем асимиловац и пожрец теди ище

досц примитивних и нєрозвитих людзох. Запошеднуц их и вицицац им
енерґию и души. И гоч зме сцигли на жем лєм кус познєйше як на ню
зишли вони, лєм єдна мала часц людзох, прилапела нашу помоц. Їм зме
розвили мозґи и у нїх смисел за науку, уметносцу и културу и постали нам
школяре, помоцнїки и союзнїки....алє то тота менша часц людского роду.
Векша часц, понеже людзе ґенерално патрено файта єствох прихильна
знїщованю, забиваню и жвирству, з одушевийом прилапела паразитох,
Сукубох и преглашели их за своїх Богох.

ЕНА: А цо же сце ше нє врацели дому по помоц, думам мали сце

вселенски кораблї, ладї, технолоґию...?

ЙОНАТАН: Нєт ладї.

ЕНА: Як нєт?
32
ЙОНАТАН: Нє маме ладї.

ЕНА: А як же сце, думам, зме, ту допутовали?

ЙОНАТАН: На снопох шветлох гвиздох.

ЕНА: Як?

ЙОНАТАН: На снопох шветлох гвиздох. Ми нє маме машини, нє потребни

су нам. Ми самосвидоми интелиґентни єства без цела. Еонами нам уж нє
потребни цела за отримованє нашей свидомосци. И приблїжно исто тельо
нє хаснуєме анї ладї и було яки други машини.

ЕНА: А як же сце принєсли рошлїнку? Вона нє може путовац на зарйох,

так?

ЙОНАТАН: Нє може. Ми пришли на зарйох гвизди бо ше так найшвидше

путує а Сим- бист- ху нам послали после, кед дознали же и на планету жем
зишло тото зло. Сим бист ху нам послали у метеорох, цо тиж релативно
швидке превозне средство за материялни, орґански ствари...и живот зме
розшевали прейґ метеорох дараз давно...

ЕНА: Чек,чек, гвариш же и я як ви, тото самосвидоме, душа и цо ци я знам

а,а,а чом же я то нє знам, як же сом того нє свидома, га?

ЙОНАТАН:А то проблем людских целох, мозґох.

ЕНА: Проблем ?

ЙОНАТАН: Гей людзе досц крегки и смертельни єства, нажаль!

ЕНА: Умераме.

ЙОНАТАН: Вони умераю. Ми нє. По шмерци цела домашнього,

наволайме го нашого содушнїка, селїме ше до його ґенетских нашлїднїкох,
дзецох.

ЕНА: Робота ше преноши з колєна на колєно...

ЙОНАТАН: Гей, свидомосц о тим цо зме и хто зме и цо нам робота ше

преноши на кажде колєно а аж на кажде штварте моц.

33
ЕНА: Моц?

ЙОНАТАН: Моц, зошицким одомкнути и освидомени мозок. Свидоми

своїх способносцох учених през вики иснованя , ученя, одмиканя...Моц
ровна маґиї патрено з боку звичайних людзох.

ЕНА: Нє одвитовал ши ми прецо я того нє свидома

ЙОНАТАН: Прето же це родичи нє пририхтали на тото, нє научели. Баба

ци пробовала дацо повесц, нависциц алє вона нє була ношитель лєм
сотруднїк а у дїдови ци бул ентитет. Но, його забили, свидомосц прешла на
твоїх родичох, точнєйше на мацер алє и вона, нажаль, вчас умарла,
точнєйше, и ю забили кед ши була ище зошицким мала.

ЕНА: Значи я мам у себе вселенского духа, хтори нє зна же є у мнє а анї я
нє знам же є у мнє и треба го якошик зобудзиц лєм нєт хто?

ЙОНАТАН: Єство у це свидоме лєм чека, дриме, одпочива. Ту и там ци

дацо дошептнє, чисто же би ци було лєгчейше жиц и думац по одмиканє а
роби то так же би ши ше нє злєкла, же би ши нє подумала же ши нє як
треба; у сну або дзепоєдних окремних станох психи. Но, попри того у тебе,
у твоїм людских коду у ґенох записани ци и думки, знанє и моци твоїх
шицких людских предходнїкох, твоїх шицких предкох, лєм же ше то нє
шме активовац, будзиц по 33. рок людского живота.

ЕНА: Бо чом?

ЙОНАТАН: Похибел би чловек. Таки склоп людского мозґу, зак записане.

ЕНА: А цо зоз чловечу свидомосцу, думам, до того до кого войдзеце цо з

нїм, висцераце му ю, поєце чи цо?

ЙОНАТАН: Нє, то робя Сукуби, ми нє. Ми ше людскей свидомосци явяме

лєм як идея, як инспирация и вон нас може а нє муши шлїдзиц. Ми
дїйствуєме на розвой власних людских можлївосцох. Нам ше вецей нє
треба розвивац.

ЕНА: Ааааа ви, думам, ми, вец таке як якишик духи, вселенски духи, так?

ЙОНАТАН: Маме велї мена одкеди зме ту, дахто нас наволує же зме духи,
демони, дахто ангели...а наших людских содушнїкох мистики, пророки,
босорки, уж хто як...

34
ЕНА: Пияни ангели, ага га га га як назва даякей моторкашскей банди, га га
га... а нє, наисце, думам кед сце таки суперсвидоми и шицко тото, чом же
вец пиєце? Га?!То нє грих? Га, ангелку мой!?

ЙОНАТАН: Нє грих цо уходзи алє тото цо видзе з устох, гварел єден наш
раз...Нє грих. Нервоза. Нервоза нас озда женє благац ю з напойом...
нервозни зме озда. Знаш, нє шицко єдно то патраци з уровню вселени чи
жителє єдней планети розвиваюци ше през културу и уметносц, през науку
постаню состойна часц космичней заградки, дзе у гармониЇ и согласносци
буду жиц у заєднїцстве зоз шицкима самосвидомима ентитетами; чи
пестуюци жвирство, варварство, знїщованє и забиванє постаню вселенски
варваре хтори понеже знїща свою планету почню ше шириц и на други
планети, на други согвиздя, як тот ваш канцер єбени...Думам, велька
одвичательносц на нас, поцерпаме...а и паметаме. Паметаме барз вельо,
превельо...а то болї...

ЕНА:Цо паметаце, цо болї, мнє нїч нє болї.

ЙОНАТАН: Ти ше ище нє зобудзела. Паметанє и боль приходзи аж после

будзеня. Як ци ше будзе врацац паметанє так ци мемориї о болї ознова
воскрешню у мозґу.

ЕНА: Яки мемориї?Яки болї!

ЙОНАТАН: Ми кед ше повяжеме зоз нашим содушнїком ми и умераме зоз

нїм. Чувствуєме и преживюєме кажде калїченє и кажду шмерц. По тераз
сом умар, кед ше нє спреведам, (1751)езер седемсто пейдзешат и раз. 270-
раз ме живого палєли, 38-раз ми видлобали очи и витаргли язик, 64-раз ме
варели у котлє, 3-раз розпинали и 6-раз обешели. 9-раз ми виберали черева
з утроби а 7-раз одрезали вай..

ЕНА: Досц,досц, досц...нє можем слухац, нє можем слухац...

ЙОНАТАН: Нажаль Ено то так идзе. И ти ше будзеш мушиц здогаднуц

шицких своїх шмерцох док ше зобудзиш. Алє и схопносцох, спознаньох и
моцох, твой содушнїк през людски животи барз вельо посцигнул, прето го
и оганяли и забивали у предкох твоїх так часто и страшно... Так
функционує симбиоза з людзми, так фунционує наша задача, наша
робота...

ЕНА: Боїм ше...

35
ЙОНАТАН: Нє бой ше . Шмерц нє найстрашнєйша ствар хтору можеш
дожиц.

ЕНА: Єст ище страшнєйши?

ЙОНАТАН: Єст, алє о тим другераз док будзеш порихтанша и свидомша

своїх прешлих содушнїкох и моцох а потамаль лєм ме слухай и препущ ше
чувством и инстинкту най це водза и будзе шицко добре на концу...

ЕНА: А цо з Адрияном? Умар?

ЙОНАТАН: Нє. Тераз му будзе добре. Лєм о тим нє повеме нїкому нїч. За
лїки з тайних шкатулкох вони нє знаю и так треба най и останє.
Направиме най думаю же ше им поспишело забиц го. Направиме як да
умар, одробиме хованє и шицко и пошлєме го до нового места дзе будзе
єден час скрити. Так будзе лєпше. Буду думац же зме обезглавени и же
зме посцекали а ми предлужиме нашу роботу, нашу борбу, лєм индзей.

ДЖЕСИКА :Заш ше будземе селїц?

ЙОНАТАН: Мушиме, война ше водзи лєм на добре пририхтаним терену и

у добрих условийох а за нас ту условия вецей нє буду вигодни. Пошвидко
ту будзе врец од полициї, службох безпечносци и других їх
новопреобрацених слугох.

ДЖЕСИКА: Явим оцови

ЙОНАТАН: Яв а вон яви другим! Ено, пакуєме ше, наволай Талиянох же

им предаме “Кошнїцу” буду прещешлїви. И нє забудз повесц же нам умар
Адриян. Най и вони розтрубя доокола...

АДРИЯН: Фак оф(указує штреднї палєц, Йонатан го лапа за руку и помага

му стануц, Джесика го притримує з другого боку)

ЕНА: А цо зоз Томом, най го будзим?

АДРИЯН: Охаб го. Останє Талияном, як и шицок други инвентар у клубу.

ЙОНАТАН: Том и Джордж нє нашо, їх зме ту нашли кед зме купели тот
запущени стари театер и клуб у нїм...

ЕНА: Аааа видзела я же вони нє контаю векшину того цо ми ту робиме...

36
АДРИЯН: Га нє, алє су нєподли конобаре...

ЙОНАТАН: А, онако...

(виходза шицки вонка, у тей хвильки будзи ше конобар споза шанку, палї
циґар, кашлє кладзе себе кафу и налїва ґазираней води)

КОНОБАР ТОМ: Єлемти сом шнїл глупосци...то од тих Адриянових

представох, филмох и приповедкох бизовно. Цали вечар ми трепе о нїх а
мнє то уж так допило.....и вец ме ище наженю остац ту з нїма по позно
вноци и цо найгорше, я вистати та зашпим, а вони пойду и нє плаца а
ґарант анї нє записали цо попили покля я одпочивал...мушим повесц
Адриянови же то так вецей нє годно... а я им дурак ище давам пиц по
повласцених ценох...

КОНЄЦ?

37