Українські народні інструменти, танці, ігри, пісні у поемі

І.П.Котляревського «Енеїда»
Музичні інструменти
У поемі І.П.Котляревського «Енеїда» можна знайти відомості про українські
народні інструменти та пісні. Наприклад, на бенкеті у Дідони: «Бандура горлиці
бринчала, сопілка зуба затинала, а дудка грала по балках; Санжарівки на скрипці
грали, кругом дівчата танцювали в дробушках, в чоботях, в свитках». Народні
музичні інструменти Банду́ра – український народний струнно-щипковий
музичний інструмент. Класичний (діатонічний) і сучасний (діатонічний або
хроматичний) інструмент з родини арф та гусель. Музикант, граючи на
старосвітський чи сучасній бандурі, не притискує струн на грифі, а, подібно до
арфи, щипком пальців (лівої руки тощо) у потрібний момент видобуває звук
певної струни. Народні інструменти Сопілка. Перші зразки сопілки були технічно
недосконалими, мали 6 отворів. За словами М.Лисенка «закриті або відкриті, в
різних комбінаціях, ці дірочки змінюють довжину стовпа повітря в дудці, а тим
міняють і висоту звука чи тону». Ці інструменти були діатонічними,
послуговували до вигравання співів і до танців, в репертуарі присутні «пастуші
епічні пісні» (ХІV – ХVІІ ст.). Тобто їх використання обмежувалось суто рамками
етнографічного середовища.Народні інструменти Зозу́лка – Окарина, Гусеня –
Народний духовий інструмент, з корпусом яйцеподібної форми. Має патрубок із
свистковим отвором для видобування звуку. Для зміни висоти тону в корпусі є 7-
10 ігрових отворів. Існують родини Зозулки від сопрано до баса, які входять до
складу ансамблю. Ударні інструменти Бубон – дуже поширений ударний
музичний інструмент з невизначеною висотою звуку у вигляді обруча, на який з
одного боку натягнуто шкіру. У прорізах обруча встановлено малі металеві
тарілочки – брязкальця. Відомий з давніх часів. Хоча бувають бубони і без
брязкалець. Основне завдання в оркестрі: утримувати темп, та надавати певного
колориту та характеру в музиці. Використовують переважно в танцювальній
музиці та похідних маршах.
Народні пісні
Народні пісні у поемі Поема I.П.Котляревського «Енеїда» наскрiзь пронизана
«козацьким духом», тiєю атмосферою i тими настроями, що панували в той час на
Сiчi. Кожна пiсня вiдображає певнi характернi риси козацтва. А манера написання
бурлескно-травестiйної поеми передбачає широкий асортимент пісень, починаючи
з веселих народних та козацьких, закiнчуючи серйозними історичними піснями.
Звичайно ж, троянці-козаки не могли не співати про славних ватажків війська
запорозького: Про Сагайдачного співали, Либонь співали і про Січ, Як в пікінери
набирали, Як мандровав козак всю ніч; Полтавську славили шведчину, і неня як
свою дитину з двора провадила в поход; як під Бендер’ю воювали, без галушок як
помирали, колись як був голодний год… …Гребці і весла положили, Та сидя
люлечки курили І кургикали пісеньок: Козацьких, гарних, запорозьких, А які
знали, то московських Вигадовали бриденьок.  
Народні Танці
Народні танці Сестру Дидона мала Ганну, Навсправжки дівку хоть куди,
Проворну, чепурну і гарну; Приходила і ся сюди В червоній юпочці баєвій, В
запасці гарній фаналевій, В стьонжках, в намисті і ковтках; Тут танцьовала
викрутасом, І пред Енеєм вихилясом Під дудку била третяка. Еней і сам так
розходився, Як на аркані жеребець, Що трохи не увередився, Пішовши з Гандзею
в танець. В обох підківки забряжчали, Жижки од танців задрижали,
Вистрибовавши гоцака. Еней, матню в кулак прибравши І не до соли
примовлявши, Садив крутенько гайдука.
Народні ігри
Народні ігри в поемі «Енеїда» Дідона вигадала грище, Еней щоб веселіший був, І
щоб вертівся з нею ближче, І лиха щоб свого забув: Собі очиці зав’язала І у панаса
грати стала Енея тільки б уловить;… Тут всяку всячину іграли, Хто як і в віщо
захотів, Тут інші журавля скакали, А хто од дудочки потів, І в хрещика, і в
горюдуба, Не раз доходило до чуба, Як загулялися в джгута; В хлюста, в пари, в
візка іграли… І дамки по столу совали; Чорт мав порожнього кута. Вже в перших
частинах «Енеїди», які датуються кінцем XVIII ст., згадані дитячі та молодіжні
ігри («у панаса», «в хрещика», «в горюдуба» тощо), а також настільні ігри для
дорослих (у «дамки», різні картярські ігри – «в джгута», «в хлюста», «в пари», «в
візка»). В третій частині поеми згадані ігри молоді на вечорницях («у ворона», «в
тісної баби» тощо). Окремий фрагмент «Енеїди» присвячений картярськимим
іграм, в якому навіть вдруге згадуються деякі ігри: «Які ж були до карт охочі, То
не сиділи дурно тут; Гуляли часто до півночі В ніска, в пари, у лави, в джгут, У
памфиля, в візка і в кепа, Кому ж із них була дотепа, То в гроші грали в сім
листів». В п’ятій частині поеми є згадка про гру «в паці»: «А доки в паці будеш
грати?», а в шостій – про гру «в кота і мишку»: «Юнона в котика з ним грала, А в
мишки так залескотала, Що аж Юпітер задрімав…»
Підготував реферат:
Бондаренко Єгор