Дарья: «Енеїда» Івана Котляревського — оригінальний твір нової української літератури, написаний

народною розмовною мовою. Створювалась поема тривалий час, понад двадцять п’ять років. її ще
називають «енциклопедією українського життя кінця XVIII — початку XIX століття», бо в творі
змальовані різноманітні явища суспільного життя в Україні того часу.У центрі
зображення – побутовий уклад, у якому відбиваються характерні особливості народности.
Зображено найстійкіші елементи побуту: традиційні звичаї та обряди, народні вірування й прикмети,
ворожіння, розваги, ігри, танці, про них ми вам сьогодні і розповімо.

Света Широко відображено народні обряди, зокрема поминки (по Анхізові), похорони (Палланта),
ворожіння (жерці («попи») ворожать Енеєві по нутрощах забитих тварин), забобонне лікування
(переляканого Енея “насилу баби одшептали”), при зустрічі герої "віддають поклон"; ідучи в гостину,
люди підносять господарям хліб і сіль; для сватів у Латина приготовлено рушники і "всяка всячина"
до сватання; тощо. Автор широко використовує народні повір’я про жінку -відьму, яка опівночі літала
на вінику, розповідає про страждання грішників у пеклі, де вони, у відповідності до народних
уявлень, печуться на вогні, киплять у смолі тощо.

Ева: У поемі широко представлений і народний фольклор. Троянці «Кугикали все пісеньок:
Козацьких, гарних, запорозьких…», «Про Сагайдачного співали, Либонь, співали і про Січ». А під час
гулянь грала музика. От і читаємо ми про бандуру, дудку, сопілку, інші народні музичні інструменти.
Не обминув Котляревський і народні казки. Так, уже згадувана Сивілла — типова Баба Яга зі
слов’янського фольклору; прибувши на латинську землю, троянці дарують царю Латину і його рідним
скатертину-самобранку, килим-самоліт і чоботи-скороходи. Захоплюють читача народні легенди:
казкові образи — кобиляча голова, чоботи-скороходи, килим-самольот.

А ще:

Котигорох, Іван-царевич,

Кощій з прескверною Ягою,

І дурень з ступою новою.

Дарья: У поемі згадується багато ігор, як, наприклад: у свинки, у панаса, тобто піжмурки, у журавля.
Автор наводить відомості про українські народні інструменти і танці:
І у панаса грати стала...
Тут інші журавля скакали,
А хто од дудочки потів.
І в хрещика, і в горюдуба,
Не раз доходило до чуба,
Як загулялися в джгута.
В хлюста, в пари, в візка іграли
І дамки по столу совали...

Света: Подавши картину вечорниць, письменник з глибоким знанням народних обрядів описує далі
ворожіння, пророкування долі Енею.
Бандура горлиці бриньчала,
Сопілка зуба затинала.
... Кругом дівчата танцювали.
Троянці знають багато пісень. І яких же пісень!
Про Сагайдачного співали,
Либонь, співали і про Січ!

Картини життя і побуту змальовані І. П. Котляревським на основі глибокого знання ним вірувань і
уявлень з народних джерел:
Піду я до людей старих,...
І попрошу їх розказати,
Що чули од дідів своїх.
Ева: А пісня! Скільки історичних пісень лунає у поемі. Зображено українські народні танці —пісні:
санжарівка, гайдук, халяндра, горлиця...
Орієнтується Котляревський у поемі на народну поезію. Троянці зображуються так, як козаки були
змальовані в народних піснях, думах, переказах. Характеристика Енея нагадує парубка з народної
пісні "Там-то хлопець, там-то бравий..." Історія одруження Енея з Лавінією та успадкування царства
нагадує сюжет народних казок. Зображені й казкові предмети.

Мова народу і мова фольклору — взірець для поета. Застосовує поет прислів'я: "Ледащо син — то
батьків гріх", "Живе хто в світі необачно, тому ніде не буде смачно", "Козак там чортові не брат";
приказки: "Як сірко в базарі", "Hігде правди діти".

Дарья: «Енеїда» багата етнографічно точними відомостями про численні предмети і явища побуту,
про різноманітну зброю, територіально-географічне походження piчних предметів.
Света: Це все і дало підставу дослідникам назвати перший твір нової української літератури
«енциклопедією народного життя».