ЗОШ №11 ім. М.П.Бажана м.

Умань

РЕФЕРАТ
З мистецтва
Аніме в сучасній Японії

Виконав учень 10-Г класу

Лібер Олексій
 Аніме́ — стиль анімації, що походить з Японії. Головна відмінність від
анімації інших країн полягає в тому, що аніме орієнтується не на дитячу, а
переважно на підліткову чи навіть дорослу аудиторію. Популярність має не
лише в Японії, а й у світі.
Аніме часто (але не завжди) відрізняється характерною манерою зображення
персонажів та фону. Випускається у формі телесеріалів, а також фільмів, що
розповсюджуються на відеоносіях або пристосовані для кінопоказу. Для аніме
характерне надзвичайне жанрове різноманіття, яке в інших країнах притаманне
кіно, а не анімації. Окрім загальних жанрів (бойовик, детектив тощо), є й
специфічні, властиві лише аніме. Саме різноманітність та орієнтація на глядачів
різного віку є головними перевагами аніме. В інших країнах анімація є
переважно абстрактним мистецтвом для дітей, або ж використовується для
пародійних та гумористичних творів, в той час як аніме — повноцінне
мистецтво. Більша частина аніме-серіалів — це екранізація японських коміксів
— манґи, утім є й екранізації книжок, а також повністю оригінальні роботи.
Аніме-індустрія складається з понад 430 студій.
Історія виникнення аніме
Аніме зародилося на початку XX століття, коли японські кінорежисери
почали перші експерименти з, винайденою на Заході, технікою
анімації.
Перші японські анімаційні фільми були маленькі — від однієї
до п'яти хвилин, і робилися вони художниками-одинаками, що
намагалися відтворювати ранні досліди американських і
європейських аніматорів. Також особливістю раннього аніме
Аніме “Як краб
помстився мавпі”
можна назвати те, що в героїв було по чотири пальці. Це давня,
ще американська традиція, пов'язана з тим, що чотири пальці простіше
малювати, і виглядають вони краще. Однак згодом стандартом стали все ж таки
п'ять пальців.
Найпершим японським анімаційним фільмом вважають «Новий альбом
нарисів» (1917) Хекотена Шімокави (він малював крейдою на чорній дошці й
знімав свої малюнки на плівку). Також у 1917 році був створений «Як краб
помстився мавпі» Сейтаро Кітаями, а в 1918 році — його ж «Момотаро».
Жоден з цих фільмів не зберігся.

Однак справжнім засновником традицій сучасного аніме вже по Другій

світовій війні став Тедзука Осаму, знаний як «бог аніме та манґи» — він заклав
основи того, що пізніше еволюціонувало в сучасні аніме-серіали. Наприклад,
Тедзука запозичив у Діснея і розвинув манеру використання великих очей
персонажів для передачі емоцій; саме під його керівництвом виникали перші
твори, які можна віднести до ранніх аніме.

У 1963 році Осаму Тедзука, заснував студію «Mushi Productions» і випустив

свій перший аніме-серіал «Tetsuwan Atom». Це стало початком буму аніме.

Протягом 1970-х аніме активно змінювалося, потихеньку втрачаючи зв'язки зі

своїми іноземними прабатьками й народжуючи нові жанри, такі, як меха.
З'являлися такі твори, наприклад, як «Lupin III» або «Mazinger Z». У ці роки
розпочали свою кар'єру багато відомих режисерів і сценаристів, зокрема
Міядзакі Хаяо, Ошії Мамору та Мацумото Лейджі. Започатковані численні
цикли серіалів і повнометражних фільмів («Галактичний експрес 999»,
«Кінотеатр світових шедеврів»), що сформувало «серіальне» обличчя японської
анімації.

До 1980-тих аніме та манґа широко розповсюдилися в Японії, і переживали

свою так звану «Золоту добу». Були випущені перші серіали з циклу «Gundam»,
почала свій шлях до вершини Руміко Такахаші. У 1988 році повнометражний
фільм «Akira» встановив рекорд бюджету аніме-фільму і створив абсолютно
новий стиль анімації.

1990-і та 2000-і роки стали часом широкого визнання аніме за межами Японії.
«Akira» й «Ghost in the Shell», що вийшов у 1995 році, вперше об'єднали
традиційну анімацію та комп'ютерну графіку, здобули популярність у всьому
світі. У 1997 повнометражний аніме-фільм «Принцеса Мононоке» зібрав 160
мільйонів американських доларів в Японії.

За майже сторічну історію аніме пройшло довгий шлях розвитку від перших
експериментів в анімації, фільмів Тедзуки до нинішньої величезної
популярності в усьому світі. З роками сюжети аніме, спочатку розрахованого на
дітей, ставали все складнішими, проблеми, що висвітлюються, все
серйознішими.
З'явилися аніме-серіали, розраховані на підліткову аудиторію — хлопців і
дівчат підліткового віку. Ці серіали знайшли фанатів і серед дорослих, а в
окремих випадках навіть літніх людей. У своєму розвитку аніме мусило
наздоганяти манґу, яка зародилася набагато раніше й на той час вже завоювала
популярність серед населення Японії.

Особливості аніме

Головною особливістю аніме як явища є загальна орієнтація на дорослішу

аудиторію ніж більшість анімації. В інших країнах анімація зазвичай є
переважно дитячим жанром, що дуже звужує рамки цього мистецтва. Аніме ж
орієнтується головним чином на підлітків, молодь, а також, хоч і менше, на
дітей і дорослих людей. Відповідно, аніме не має жанрових обмежень
«дитячого мистецтва». Крім того, загальна спрямованість на дорослішу
аудиторію виражається в більшій увазі до філософської та ідеологічної
складової, переважанні «дорослих» мотивів в тематиці, і, зокрема, меншою
табуйованістю тем сексу та насильства в культурі в цілому.

1. Графіка: Малознайомі з аніме люди серед ознак аніме зазвичай в першу

чергу згадують великі очі персонажів. Насправді, аніме-персонажі
виділяються не стільки розміром очей, скільки увагою, приділеною їх
деталізації по відношенню до всієї решти особи. Ніс і рот зазвичай
зображаються декількома хвилястими лініями, за винятком моментів,
коли персонаж говорить. Проте існують твори, в яких використовується
«реалістичне» малювання, — ніс, рот і скроні рівно з іншими деталями
малюються та затінюються з більшою точністю.
2. Сюжет: Як і в випадку кінематографу, різноманітність сюжетів аніме
обмежена лише фантазією сценариста. Одночасно з аніме, що розповідає
про паралельні реальності й космос, є таке, що описує історичні події, або
відтворює повсякденне життя головних героїв в звичайному Токіо. Проте,
різні жанри накладають різні відбитки на сюжети аніме, і часто
визначають загальну манеру побудови або ключові моменти сюжетної
лінії серіалу. Всесвіти, в яких відбувається дія серіалів, можуть приймати
будь-які форми, від класичних фентезі-світів до популяризованого
американськими авторами кіберпанку («Ghost in the Shell», «Serial
Experiments Lain») або розвиненого аніме стимпанку («Fullmetal
Alchemist», «Steamboy»). Історії фантастичних світів можуть серйозно
відрізнятися від звичної нам: наприклад, в аніме «Fullmetal Alchemist»
замість фізики розвинено мистецтво алхімії, в аніме «Trigun» дію
відбувається в далекому майбутньому, на пустинній планеті, серед
останків втрачених технологій. Серіал «Wolf's Rain» малює
 постапокаліптичний світ, в якому люди одного разу програли самі собі, і
залишили величезні поля битв, усіяні скелетами бойових механізмів.
3. Звук та музика: Для передачі емоційних відтінків і управління настроєм
глядача в аніме, як і в кіно, активно використовується звукова й музична
складові. Аудіодиски з музичним супроводом після виходу серіалу
видаються окремо, і часто можуть конкурувати за популярністю з
звичайними альбомами співаків. Тому виконанням пісень і створенням
музики для аніме звичайно займаються відомі й талановиті співаки, групи
та композитори. Найактивніше в аніме використовується так звана
«атмосферна музика» — тематичні композиції, використовувані для
задання тону сцени. Відкриваюча і закриваюча пісні зазвичай
виконуються відомими поп-зірками або музичними групами і є
невід'ємною частиною аніме-серіялу. Відкриваюча композиція створює в
глядача потрібний настрій для проглядання серіалу, відновлює в пам'яті
його загальний настрій. Закриваюча композиція може підкреслювати
ключові моменти аніме, його ідеї в цілому, і зазвичай помітно
спокійніше, ніж відкриваюча. Обидві композиції є в деякому роді
«візитною карткою» аніме: перша знайомить глядача з серіялом, а друга
підводить підсумки серії. Актори, що озвучують ролі в аніме,
називаються японським словом «сейю».
Жанри аніме
 за цільовою аудиторією (кодомо, шьоджьо, шьонен, сейнен, джьосей)
 за стилями оповідання (комедія, драма, романтика, і т. д.)
 за антуражем і технологіями (меха, кіберпанк, шкільна історія,
фентезі, стимпанк, і т. д.)
 за психологією, цілями та стосунками персонажів (сентай, спокон,
махо шьоджьо, гарем, шьонен-ай)
Формат аніме
 Телесеріал
 OVA
 Фільм
 TV-Special
 ONA
Структура серії
 вступ
 початковий ролик (англ. opening)
 «частина A»
 заставка
 реклама
 заставка
 «частина B»
 фінальний ролик (англ. ending)
 кадри з наступної серії (анонс)
 доповнення.
Автори популярних сценаріїв (зазвичай мангаки):

(зліва-направо – Ісаяма – автор Атаки Титанів, Ода – автор Ван Пісу, Масаші Кішимото –
автор Наруто, Аракі – автор ДжоДжо, Акіра Торіяма – автор Драгонболла )