І.

Теоретичний матеріал
Графічний роман, комікс Графічний роман, комікс — різновид коміксу. Являє
собою роман, або повість, у якому сюжет представлений
через малюнки, а не текст. Текст має допоміжну функцію,
що пояснює малюнок, а не навпаки, як наприклад у казці.
Текс частіше представлений вигуками, прямою мовою,
тощо.

 найчастіше над створенням працює одна або

максимум три особи: сценарист, художник та/чи
художник-колорист.

Різновиди графічних романів

«німі» комікси — сюжет передається лише графічно й не

передбачає словесного супроводу: «Арзак» Мебіуса
(Жана Жеро)

 фотокомікс — сюжет передається за допомогою

фото. Персонажами у таких творах можуть бути
відомі актори, іграшки або меми. Зйомка фотокоміксу
лягла в основу сюжету першої повнометражної
картини Федеріко Фелліні «Білий Шейх».

Національні стилі

 «Манга» — гротеск або «чудернацькі малюнки». В

Японії манга становить близько чверті друкованої
продукції. Відповідні відділи є в усіх видавництвах, а
фах мангаки у великій пошані. І до сьогодні манги
малюють тушшю. Вони чорно-білі, а послідовність
картинок ведеться ззаду наперед (за законами
місцевого правопису). Окрім професійного різновиду
 цього жанру, є й додзінсі — комікси аматорів, які
видаються авторським коштом. Чимало поважних
мангак починали як додзінсі.
 Американський комікс. Перший комікс у США
«Ведмежата і тигр» був опублікований у журналі «The
San Francisco Examiner» 1892 року. Комікс швидко
став «фірмовим» прийомом редактора Вільяма
Рендолфа. Його здобуток перейняв конкурент Джозеф
Пуліцер. Першим «масовим» коміксом, який закріпив
за жанром комерційне підґрунтя, стала серія «Алея
Когана» Річарда Ауткольта, де другорядним
персонажем є хлопчик у жовтому костюмі. Він так
припав до душі читачам, що автор зробив його
головним героєм. Супермен, Бетмен, Людина-Павук,
Капітан Америка — ці та інші супергерої відзначились
(а дехто й народився) саме в мальованих історіях. До
жанру коміксу звертався й Стівен Кінг, створивши
сюжет про першого американського вампіра.
 Франко-бельгійска школа, BD /беде/ (скорочено
від bande dessinée[1] /бан десіне/ ) «стрічка
малюнків» — одна з найдавніших європейських
традицій цього виду мистецтва, що має школу та
численних послідовників по всьому світу. Культові
автори: Жан Жиро (псевдо Мебіус), Алехандро
Ходоровскі, Альбер Удерзо, Ержде (Олів'є Ледруа).
Двоє останніх увійшли в історію завдяки
гумористичним і дитячим творам (їм належать такі
персонажі, як Тінтін та Астерікс). Інші — відомі своїм
авангардним та фантасмагоричним доробком із
присмаком безуму, де багато авантюр, пригод та
похмурих картин майбутнього. До речі, французькі
майстри цього мистецтва створили адаптпцію
мальсторії за мотивами повісті М. В. Гоголя «Тарас
 Бульба». («Taras Boulba» Сценарій адаптації:
Frédérique Voulyz та Jean-David Morvan, художник Igor
Kordey. Видавництво Delcourt у 2008 році.)
 Латиньска школа — графічна проза, графічні романи
до якої умовно відносяться роботи іспанських
італійськіх і латиноамериканських авторів.

ІІ. Відомості із життя Н. Гейман (конспект)

Ніл Гейман коротка біографія Ніл Річард МакКіннон Ґейман народився 10 листопада 1960 р. в місті Портсмуті (Велика
Британія). Дідусь Ніла Ґеймана був власником великої мережі продуктових магазинів. А мати письменника була фармацевтом.
У школі Ніл був найкращим учнем класу. Але після закінчення школи він не став пов’язувати свою долю з університетом, а
відразу влаштувався кореспондентом у британське видання у 1977 році. У 1984 Ґейман друкує перше невелике оповідання «У
гонитві за пір’їною» (англ. Featherquest) в періодичному виданні «Imagine». У кінці  1980-х його першою серйозною
літературною роботою стала замовна біографія британського поп-рок-гурту «Duran Duran», яку він писав 3 місяці. Пізніше
Ґейман описав біографію відомого сучасного письменника Дугласа Адамса. Ґейман опублікував ряд коміксів у 1986-1987 роках
для компанії «2000 AD», які вразили Дейва МакКіна і той запропонував йому співпрацю. Відтак спільно вони видали три
графічні новели, якими зацікавилася одна з найбільших і найуспішніших американських компаній у галузі виробництва
коміксів «DC Comics». Співпрацюючи із «DC Comics», Ґейман створив серію коміксів про Чорну Орхідею і свій квиток в
елітний світ коміксової літератури — спін старого персонажа на ім’я Морфей у сазі «Пісочна людина» (Sandman). У 1990 році
Ніл Ґейман у співавторстві з письменником Тері Прачеттом написав роман «Добре знамення» — сатиричну історію про
майбутній кінець світу. Книга розповідає читачам в жартівливій формі про ангела і демона, що намагаються запобігти
апокаліпсису. У 1996-му році Ніл Гейман стає автором фентезі «Небудь-де». Сюжет оповідає про лондонського працівника
Річарда Мейхью, який випадково зустрічається з незвичайною дівчиною, яка прибула з паралельного світу. 1998 року Ніл
написав казку «Зоряний пил», в якій є гобліни, ельфи, привиди, єдинороги та інші казкові істоти. У 2001 році Ніл Гейман
випустив чудовий твір «Американські боги». А у 2002 році була опублікована дитяча повість «Кораліна». Через шість років Ніл
Гейман написав дитячу книгу «Історія з кладовищем».
Ніл Гейман цікаві факти Ніл почав читати з 4 років: замість того щоб гратися з іграшками, маленький хлопчик читав книжки.
Його улюблені автори: Джон Толкін “Гобіт”, “Хроніки Нарнії” Клайва Стейплза Льюїса, «Аліса в країні чудес» Льюїса Керрола
та інші твори з вигаданими пригодами. Ґейман товаришує з співачкою Торі Амос, яка постійно використовує репліки із його
творів або ж взагалі просто звертається до Ніла рядками своїх пісень. Ґейман сучасний та активний чоловік. Він узяв участь
у ICE BucketChallenge та у багатьох інших молодіжних ініціативах. Зараз Ніл одружений на музикантці Аманді
МакКіннон Палмер, він узяв одне з її прізвищ собі. Аманда — успішна американська співачка і авторка пісень — активно
використовує інтернет для просування своєї музики. У 2015 році в подружжя народився син Ентоні. Від першого шлюбу у Ніла
Ґеймана є троє дітей. Письменник завдячує своїй першій дружині переїздом до США — країни шалених можливостей для
автора коміксів. Ніл Ґейман мешкає у США поблизу Мінеаполіса, а також у Кембриджі, штат Масачусетс, де займається
викладацькою діяльністю. Він — активна медіа-постать в англомовному просторі та в спільноті фентезійників. Ніл веде
сторінки у Twitter, Facebook і має блог, який регулярно оновлює новинами. Гейман є сценаристом декількох фільмів і епізодів
серіалів: міні-серіалу «Neverwhere», сценарій якого ліг в основу однойменного роману. двох епізодів британського телесеріалу
«Доктор Хто»: «Дружина Доктора» (The Doctor’s Wife) і «Кошмар в срібних тонах» (Nightmare in silver). повнометражного
фільму «Беовульф». епізоду «День Мертвих» фантастичного серіалу «Вавилон 5». «Дзеркальна маска» мультиплікаційного
фільму «Кораліна у світі кошмарів» за однойменною новелою Ніла Геймана.
ІІІ. Обговорення повісті «Кораліна»
1. Підліткова тема «Мене ніхто не розуміє». Як представлена у творі?
Насправді автор говорить, що сучасним дітям так часто не вистачає, аби їх помічали, аби до них
прислухалися, аби їх розуміли не лише свої батьки, а й старше покоління. Важливість діалогу між
поколіннями – один із головних меседжів повісті Ніла Ґеймана. Батьки Кораліни віддають перевагу
екранам комп’ютерів, майже не звертають уваги на дочку, дівчинка в рідному домі, поряд із рідними
людьми відчуває самотність – і це її неймовірно засмучує. Потреба в безпосередній взаємодії як у
чомусь справжньому і штовхає Кораліну шукати іншу сім’ю. Інша важлива ідея повісті – право
підлітків на власний вибір. Дитина у світі-навпаки апріорі не має голосу й вибору, і з такого світу
Кораліна тікає.На перший погляд, здається, ніби саме справжні батьки не дають Кораліні вибору:
купують сірі светри на виріст і змушують їсти несмачні напівфабрикати. У світі-навпаки, на перший
погляд, все по-іншому: смачна їжа, цікаві ігри й іграшки, спільне дозвілля, кімната улюблених зелено-
рожевих кольорів, навіть омріяні яскраві ґумові чоботи. Проте це все – ілюзія вибору, адже глобально у
світі-навпаки Кораліна теж нічого не вирішує. Найяскравіше це виявляється в уривку з ґудзиками:
«інша» мама пропонує героїні рожеві, зелені чи чорні ґудзики замість очей. Кораліна може обрати
лише форму, проте не зміст, тому «інші» батьки стверджують, що скоро Кораліна бачитиме речі так
само, як бачать вони. Йдеться про нав’язування дорослими дитині свого погляду на світ, що втілено у
метафорі ґудзиків замість очей.
2.Тема дзеркальної реальності: що символізує?
3 Тема: втеча від реальності.
4. Тема «плата за ілюзорне «щастя»