Professional Documents
Culture Documents
№17 - Роман як жанр літератури
№17 - Роман як жанр літератури
Складна Тривалий
композиція Ознаки роману час
Обкладинка
радянського
видання
1950 року
роману
Дерево з повішеними, гравюра Жака Калло Ф. Кеведо
Певною мірою вона може служити
ілюстрацією до роману Гріммельсгаузена
Роман ХVІІІ ст.
• Етапним для жанрового розвитку роману було ХVІІІ ст. Саме тоді, в епоху Просвітництва,
постали авантюрний роман («Історія Жіль Блаза» Алена-Рене
Лесажа), сентиментальний роман («Сентиментальна подорож» Лоренса Стерна), готичний
роман («Замок Отранто» Гораса Волпола), а також роман з елементами сатири
й пародії («Мандри Гуллівера» Джонатана Свіфта, «Історія пригод Джозефа Ендрюса та його
приятеля Авраама Адамса» Генрі Філдінга). Як головний жанр у ХVІІІ ст. роман виступає
насамперед в англійській літературі.
Генрі Філдінг
Ален Рене Лесаж
Дені Ж. Ж. Й. В.
Дідро Руссо Гете
Кобо Абе
Паралельний розвиток роману
Паралельно продовжував розвиватися класичний реалістичний роман
(Ромен Роллан, Михайло Шолохов, Улас Самчук). Водночас багато
письменників намагалися поєднати ці дві тенденції. Не відмовляючись
від класичних здобутків жанру, вони вносили в романну оповідь й
саму структуру нові елементи, виробляючи свій особливий стиль.
Особливо вагомим був внесок таких авторів, як Анатоль Франс, Томас
Манн, Генріх Манн, Роже Мартен дю Ґар, Джон Голсуорсі, Андре
Жід, Вільям Фолкнер, Ернест Хемінгуей, Еліас Канетті, Ясунарі
Кавабата, Акутагава Рюносуке, Жоржі Амаду та ін.
Теорія літератури
• Соціально-психологічна проза — один з найбільших здобутків
реалістичної літератури ХІХ ст. Вона втілила основну рису
реалізму — глибокий аналіз суспільного життя і внутрішнього
світу особистості у їхніх взаємозв’язках і взаємовпливах,
враховуючи психологічні чинники: інтелектуальні зусилля,
почуття, емоції.
• Від початку формування реалізму в ньому розвивалися дві течії:
соціологічна, що акцентувала увагу на дослідженні суспільства
як певної цілісності (Бальзак);
• психологічна, першорядним об’єктом дослідження якої була
особистість у конкретних історико-суспільних умовах (Стендаль).
• Соціально-психологічний роман — один із різновидів роману, у
якому в складних, часто екстремальних життєвих ситуаціях
розкриваються багатогранні характери героїв з усім розмаїттям
їхнього внутрішнього життя у соціальному середовищі. Цей
різновид роману часто поєднує ознаки соціально-побутового та
психологічного романів.
• Соціально-побутбвий роман — один із різновидів
роману, у якому автори зображували соціальне життя,
буденність, суспільні звичаї та уявлення, характерні
для певної доби.
• Психологічний роман — різновид роману, у якому
відтворено внутрішні переживання особистості,
духовну еволюцію, пошуки й суперечності героя, які
зумовлюють його вчинки та поведінку. У
реалістичному психологічному романі письменники
досліджують вплив соціальних обставин на психологію
людини, взаємозв’язок індивідуального та загального.
• Найвизначніші представники соціально-психологічного
роману — Оноре де Бальзак, Стендаль, Густав Флобер,
Чарлз Діккенс, Лев Толстой, Федір
Достоєвський та інші.
• У деяких реалістичних творах до цих аспектів додається
широка філософська проблематика, що надає підстави
визначати їх як філософські романи. У таких романах
безпосередньо викладено світоглядну або етичну позицію
автора, наприклад, у творах Льва Толстого чи Федора
Достоєвського.
• Художні твори талановитих письменників, де реалізуються
декілька провідних ідей, розробляються множинні сюжетні
лінії, зображуються складні суперечливі стосунки між
персонажами, називають поліфонічними. Зокрема, можна
зустріти «поліфонію романів» Достоєвського, письменника,
з творчістю якого ви ознайомитеся на наступних уроках.
• Довідка: Поліфонізм, поліфонія (від грец. poly — багато
і phone — звук) — це «багатоголосся». Терміни «поліфонія»,
«поліфонізм» використовуються в літературі для
позначення багатоплановості художнього твору.
Національна своєрідність французького роману ХІХ ст.
• Французький реалістичний роман ХІХ ст. вельми відрізняється від англійського,
англійський — від російського і так далі. Причина тому — національні культурні
чинники: історичні події, національні художні традиції, роль літератури в житті
суспільства.
• Французька література ХІХ ст. відображала становлення буржуазного суспільства.
• Письменники-реалісти були найбільшими критиками різних сторін життя, з
науковою точністю аналізували людину в суспільстві, давали всьому строгу оцінку.
• Тенденція до соціального аналізу була провідною саме у французькій літературі й
увінчалася творчістю «доктора соціальних наук» О. де Бальзака. Його «науковий
метод» продовжував розвиватися на наступних етапах розвитку літератури.
Національна своєрідність французького роману ХІХ ст.