Кінознавче

творче
завдання 
Група 11-ак
Роботу виконала  Боярчукова Олександра
1.Фільм-екранізація
"Romeo and Juliet"(1968)

• Назва:"Ромео і Джульєтта"
• Режисер : Франко Дзефіреллі 
• Рік випуску:1968
• Країна:Велика Британія,Італія
• Книга,за якою створено:"Ромео і Джульєтта"Вільям Шекспір
• Існує велика кількість екранізацій відомої шекспірівської трагедії, але
найвидатнішою за правом вважають «Ромео та
Джульєтту» італійського  режисера Франко Дзеффіеллі. Епохальна стрічка,
яка з тріумфом обійшла екрани всієї планети, миттєво стала класикою
світового кіно.
Дзеффіреллі пішов на ризик й зняв акторів, максимально наближених за
віком з шекспірівськими героями. Цей крок багато в чому обумовив успіх
стрічки. Після тривалого міжнародного пошуку режисер обрав Олівію Гасі,
16-річну англо-арґетинку, та Леонарда Вайтінґа, 17-річного британця, які
зачарували глядачів своєю неймовірно відвертою та пристрасною грою.
• Цікаві факти:
• Спочатку режисер не хотів брати на роль Джульєтти Олівію Хассі, так як вважав її надто повною.
• У фільмі «Ромео і Джульєтта» (1968) актори були дуже близькі за віком до своїх персонажів.
• Лоуренс Олів'є не став забирати свій гонорар, так як його участь у проекті було засновано тільки на величезній
любові до Шекспіра.
• Деякі костюми були настільки важкими, що досягали ваги 25 кілограмів.
• В одному з епізодів у фільмі видніється тінь Меркуціо. Насправді ж це тінь режисера картини Франко
Дзеффіреллі. У той день він підміняв актора на знімальному майданчику.
• У радянському прокаті в категорії "Зарубіжні фільми" "Ромео і Джульєтта" займає 79-е місце.
• Олівії Хассі заборонили відвідати прем'єрний показ фільму в Лондоні. Причиною були сцени еротичного
характеру, в яких вона сама ж і знімалася.
Виконала Ліщина Альбіна

Чи точно сюжет фільму йде за сюжетом

книги ?
 Під час створення цієї екранізації головною метою
Франко Дзефіреллі було створити такий фільм,який
би максимально точно відтворював події зображені в
оригінальному творі .

Франко Дзефіреллі зберіг головні моменти драми

та максимально точно відтворив всі події , також
він додав велику кількість додаткових реплік та
діалогів . Головні герої кіноповісті Франко були
майже такого ж віку як і герої у творі Шекспіра.
Роль Ромео отримав 17-ти річний Леонард
Уайтинг. Режисер потім сказав, що в ньому
притаманні такі риси , які були характерними для
книжного героя.
• Для ще більш детальнішого відтворення драми ,
Франко Дзефіреллі вирішив зробити акторам такі
костюми,які були б ідентичними з вбранням того
часу, коли і відбувались події у творі .
• Навіть місце зйомок . Режисер вирішив знімати
фільм на батьківщині Шекспіра,для відтворення
автентичної атмосфери Італії епохи Відродження.
Хоча і не в Вероні,але в основному команда
працювала в Тоскані і околицях Рима. Зйомки
проводилися в найбільш живописних куточках
центральної Італії.
 Відмінності між драмою Шекспіра і фільмом

• На самому початку драми автор описує діалог Ромео і Бенволіо, де головний герой сповідається другу і
розказує про своє невзаємне кохання

• У драмі посланцю Лоренцо не вдається відвезти листа. У фільмі показано що він вирушив в дорогу , але
друг Ромео приїхав швидше ,з поганими новинами .

• У драмі автор розповів у кого головний герой отримав отруту (від аптекаря ).Але у фільмі про це не
згадується , а показано як Ромео випиває отруту і помирає

• У кінці твору описані події, де Ромео і граф зустрілись біля гробниці , між ними почалась бійка і Ромео
вбив графа. Але у фільмі Парис не з’явився в останніх сценах.
 Чи відповідають персонажі фільму персонажам книги?

Виконала Ковтун Богдана

 У ролях:

Леонард Уайтинг - Ромео

Олівія Хассі - Джульєтта
Джон МакІнері - Меркуціо
Міло О'Ші (Milo O'Shea) - чернець Лоренцо
Пет Хейвуд (Pat Heywood) - годувальниця Джульєтти
Роберт Стівенс (Robert Stephens) - герцог Веронський
Майкл Йорк (Michael York) - Тібальт
Брюс Робінсон (Bruce Robinson) - Бенволіо
Пол Хардвік (Paul Hardwick) - сеньйор Капулетті
Наташа Перрі (Natasha Parry) - сеньйора Капулетті
Антоніо Пьерфедерічі (Antonio Pierfederici) - сеньйор
Монтеккі
Есмеральда Русполі (Esmeralda Ruspoli) - сеньйора
Монтеккі
Роберто Бісакко (Roberto Bisacco) - граф Паріс
Лоуренс Олів'є - оповідач
Так, безумовно, персонажі фільму відповідають персонажам книги «Ромео і
Джульєтта». Франко Дзеффіреллі брав за мету максимально точно відтворити
сюжет, атмосферу і, звичайно ж, персонажів твору. Для відтворення саме
персонажів, він обрав 16-річну Олівію Хассі і 17-річного Леонарда Уайтінга,
що дуже близько до віку Ромео і Джульєтти в п'єсі. Цим він повністю
відтворив шекспірівських закоханих.
 Основні труднощі, з якою перш стикалися творці фільмів,
був вік акторів. Шекспірівським героям не було і двадцяти,
в той час як на екрані їх образи втілювали 30-річні і іноді
40-річні актори. Дзеффіреллі вирішив запросити на головні
ролі зовсім молодих британських дебютантів - 16-річну
Олівію Хассі і 17-річного Леонарда Уайтінга, відібраних
серед сотень юнаків і дівчат по всьому світу.

Успіх кіноверсії багато в чому пов'язаний з тим, що актори були

максимально близькі за віком шекспірівським героям, так що чарівність
і любовна драма юності не були награним.
Місце зйомок фільму

Виконала Анна
Сербин
Дзеффіреллі, метою якого було
створення наближеної до оригіналу,
але зрозумілою своєму поколінню
версії «Ромео і Джульєтти», зберіг всі
значущі сцени і діалоги
Шекспірівської п'єси, але перетворив
складні для розуміння моменти в
динамічну дію, оформивши їх
безліччю пояснювальних реплік і
сцен. У цій історії режисер побачив
паралель з життям сьогоднішньої
молоді, з сучасною дійсністю, де щире
прагнення молодих людей жити і
любити приноситься в жертву
застарілим цінностям старшого
покоління.
Так, в комуні Тоскани знімалася сцена вінчання і
загибелі головних героїв - в древній базиліці Сан-
П'єтро. В Губбіо (область Умбрія) відобразили на
плівку перша поява Ромео і ряд важливих епізодів
на кшталт дуелі Ромео і Тибальта. У тосканській
П'єнца кіношники перетворили Палаццо
Пікколоміні в будинок Капулетті. А містечко
Артена неподалік від Риму - точніше, розташоване
в ньому Палаццо Боргезе - стало місцем сцен в саду
і на балконі Джульєтти.

Зйомки почалися 30 червня 1967 року, що
точно в 17-й день народження Леонарда
Уайтінга. Зрозуміло, для відтворення
автентичної атмосфери Італії епохи
Відродження вони пройшли на батьківщині
маестро. Хоча і не в Вероні, яка втратила на
той час дуже багато з архітектурної
спадщини. В основному кіношники
працювали в Тоскані і околицях Риму.
Натурні зйомки проводилися в
найбільш мальовничих куточках
центральної Італії. Від місця дії
Верони в «Ромео і Джульєтті»
залишилася тільки прихована
серпанком панорама міста на самому
початку фільму
Губбіо (область Умбрія)
Палаццо
Боргезе
Не обійшлося і без роботи в
декораціях. Так, Веронська
площа з фасадом церкви і
фонтаном відтворили в
павільйоні римській
кіностудії «Чінечіта». Також
були побудовані декорації
для сцени балу. Інтер'єри
для картини придумав
великий італійський
дизайнер Ренцо
Монджардіно
Кінематографічні прийоми,
що надали особливої
атмосфери фільму

Виконала Бабенко Крістіна

 Чи можна щось сказати про кінематографічні прийоми, використані у
фільмі?

• Звісно, але спочатку я маю вас познайомити з

найвидатнішим, на мою думку, італійським композитором
Ніно Рота. Саме він написав музику для фільму «Ромео і
Джульєтта», і згодом отримав нагороду «Срібна стрічка за
найкращу музику» (1969).
• Також Ніно є автором ряду опер, серед яких: «Torquemada»
(1943), Двоє боязких (1950),Флорентійський солом'яний
капелюх (1955),Ніч неврастеніка (1959–1960),та балетів:
Репрезентація Адама та Єви (1957), Дорога (1965), Любов
поета (1978, був спеціально написаний для Моріса Бежара),
Крім того, композитор створив величезну кількість творів для
оркестру, і це лише маленька частина його творчості.
Музика завжди грає вагому роль у будь-якій кінокартині, як і вдало підібрана так і не дуже. Щодо композитора фільму
Франка Дзефіреллі …..

• ...То його мелодії, як ковток чистої води, як ясний

ранок після дощової ночі. Саме музика прикрашає
фільм, наповнює його, то веселощами і любовним
тріумфом, то безмірною печаллю і трагізмом. Пісня
«What is a youth», в англійському варіанті виконана
Гленом Вестоном, стала улюбленою для багатьох
поколінь глядачів. В італійській версії картини пісня
називається «Canzone d`amore / Ai Giochi Addio» і
виконує її сам Філіппіні Бруно, той, хто і зіграв у
фільмі менестреля Леонардо. Мелодії були підібрані
так, щоб фільм напряму передав ті самі емоції, як і
при прочитанні книги, і з цим задумом Ніно Рота
чудово впорався.
 Так, дійсно, музика зіграла одну з вагомих ролей у створенні
ідеальної картини фільму, але є ще важливі елементи без яких
робота Дзефіреллі не була б завершенною.
• Фільм отримав чимало нагород, був визнаний найкращою
екранізацією за думкою глядачів і ми обрали його для своєї
роботи, бо про нього є що сказати. Але що саме зробила
команда для такого захоплення глядачів?
• Дія максимально наближена до епохи, описаної Шекспіром.
Костюми, декорації, постановка танців і фехтування, музичні
інструменти на балу у Капулетті, все бездоганно!
Причепитися ні до чого. Аж до найдрібніших деталей
інтер'єру. Ох, вже ці дрібні деталі! Як багато вони значать для
кіноманів. Яку велику помилку роблять багато режисерів,
нехтуючи ними. Але люди які віддані своїй справі, завжди
впораються з усіма перешкодами. І ця відданість помітна при
перегляді фільму, що теж западає в душу.
 Висновок

Минуло багато років після виходу книги Шекспіра «Ромео і Джульєтта», але
сучасні режисери і досі створюють екранізації цього шедевру. Яскравим
прикладом є кінопоказ 1968 року саме Франко Дзефіреллі – Режисера з
великої літери.
Так і почався бурхливий 1968 рік, час політичних переворотів у всьому світі і,
якимось чином, історія нещасних закоханих ввібрала в себе настрою молодих
людей стомлених боротьбою старших. На мою думку, цей фільм отримав
визнання, більше ніж будь-яка інша екранізація і він залишається найбільш
успішним вже багато років. Хотіла б додати, що дуже вдало підібрані актори.
Вони не тільки виглядали відповідно зі своїми ролями, вони втілили їх у
свіжості своїх особистостей, і хоча ніхто з них не був актором, вони повністю
відповідали шекспірівського діалогу.
Увечері 25 червня 1967 г. 80 мільйонів телеглядачів з 18 країн світу дивилися
Виконала пряму трансляцію з репетиції сцени вінчання ( "Ромео і Джульєтти"), яка
Ілона Євтушенко знімалася в базиліці Сан П'єтро в Тусканії.
• Я вважаю, що до цього часу велика кількість людей віддає перевагу саме цій екранізації.
Адже його юні щирі герої миттєво зачарували як мене, так і глядачів у багатьох країнах
світу, ставши міжнародним втіленням двох веронських закоханих. А музика з картини і
до цього дня звучить гімном любові. Недарма ж фільм отримав два Оскара, Золотий
Глобус та багато інших нагород. Також хочу додати те, що коли починаєш дивитися
фільм спочатку, де ще живі й щасливі Ромео і Джульєтта - знову забуваєш про страшний
кінець і віриш в те, що все ще закінчиться щасливо!
• Коли дивишся фільм, то відчуваєш на повну всі емоції, тобі перехоплює подих від
неймовірних сцен, музики, декорації, акторів. Немає сенсу зараз переказувати всі
достоїнства фільму – його треба дивитись і відчути все те, що відчули ми з дівчатами.
Всі актори грають природно, без зайвих рухів та реплік, і саме тому ми вірили, що все,
про що оповідає фільм, відбувалося насправді.
• Порівнюючи цю екранізацію з іншими, наприклад 2013 року, то відчуваєш колосальну
різницю. На мій погляд, у кіноверсії 1968 року немає жодного мінуса, жодного
непотрібного штриха - зроблено все майстерно. І режисеру, і композитору цілком
достатньо і цього одного фільму, щоб назавжди залишитися в перших рядах історії
кінематографа.
• Фільм просто чудовий! Море емоцій і почуттів, яскравих спогадів. Я, напевно, без упину буду
говорити, що гра акторів просто неймовірна; вони буквально проживають кожну мить разом з
персонажами; їх любов передана з почуттями. Всі події збігаються зМузичний супровід просто
приголомшливий, нереальний!. Це прекрасна історія, і режисер, так само прекрасно її передав.
• Я була захоплена сюжетом і постановкою. Цей фільм не зрівняється ні з якими іншими. Після
перегляду, я ще дуже довго була під враженням. Чудові, барвисті, вишукані, неповторні
костюми, красиві актори, чудові декорації, все є в цьому фільмі. Він мене підкорив.
• Проаналізований нами фільм є екранізацією-ілюстрацією до даного твору, і дуже вдалою. Є
певні недоліки, але їх перекривають усі позитивні сторони та елементи. Події розгортаються
пліч-о-пліч з діалогами і гарно інтерпретують даний літературний твір, хоча ніби створюється
новий, так званий «вид», твору.
• І фільм, і режисер, і композитор, і акторський склад, і всі хто брав участь в зйомках
заслуговують овацію - їх робота чудова! Радимо обов'язково подивитися!
Дякуємо за Вашу увагу і за таку
чудову можливість поринути
глибше у світ кіно!