ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1

ТЕМА: МОВА І ВИДИ КІНОМИСТЕЦТВА

План

1. ВИДИ КІНОМИСТЕЦТВА.

Види кіномистецтва

 Ігрове кіно
Ігрове кіно - вид кіномистецтва, побудований на грі акторів. До
ігрового кіно відносяться практично всі твори кінематографа за
винятком частини документального кіно.

 Короткометражне кіно
На перший погляд, короткометражне кіно відрізняється
від повнометражного тільки невеликою тривалістю фільму (в основному
15-20 хвилин). Але так здається тільки на перший погляд, адже у вузькі
тимчасові рамки короткометражного фільму потрібно вмістити
весь спектр глядацьких переживань, який існує в кіно
повнометражному. Тому короткометражне кіно є, з художньої точки
зору, зовсім окремим видом кіномистецтва й окремим видом
кінематографічної творчості. Його ще іноді називають "кіномініатюр".

 Документальне кіно
Цілком окремим явищем кіномистецтва є документальне кіно або, як
його ще називають, неігрове кіно. Документальним називається фільм, в
основу якого лягли зйомки справжніх подій і осіб. Реконструкції
справжніх подій не ставляться до документального кіно. Перші
документальні зйомки були зроблені ще при зародженні кінематографа.
В даний час документальне кіно міцно ввійшло в кіномистецтво всього
світу.

2. ВИРАЖАЛЬНІ ЗАСОБИ КІНОМИСТЕЦТВА.

Кінематографічний план - важливий аспект виразності, від якого

залежить сприйняття глядача. Існує загальний план, який використовують
досить рідко, тому що він стомлює відсутністю детальності. Напівсередній
план використовують для переходу, в той момент, коли з загального фону
потрібно переключити увагу глядача на героя.
 Середній план дозволяє бачити деталі - фігури героїв, предмети,
навколишнє оточення. Укрупнений план робить акцент на міміку або якісь
окремі деталі. Цей план найбільш часто застосовується в художніх
фільмах, особливо психологічного характеру, коли треба показати емоції
героя наочно.
Існує також великий план, але його використовують найчастіше в
документальних і науково-популярних фільмах. За допомогою такої подачі
можна розглядати, наприклад, комаху, так, як ніби її помістили під
збільшувальне скло.
3. ВИНАХІДНИКИ КІНО.

Історія кіно починається в 19 столітті. Хоча фотографія як спосіб

фіксації нерухомих зображень з’явилася ще в першій половині 19 ст.,
Для того, щоб став можливим процес зйомки і відтворення руху,
вимагалося, щоб фотографування могло відбуватися з короткими
витримками. Але й після появи відповідних типів фотоемульсій у 70-
х роках 19 ст. кіно з’явилося не відразу. Те, що нас сьогодні здається
очевидним, винахідники і піонери кінематографа зрозуміли далеко не
відразу. Були зроблені десятки спроб створити системи запису і
відтворення рухомих зображень, в яких навіть брав участь знаменитий
Едісон, але і його система виявилася незручною, розрахованою лише на
індивідуальний перегляд, що і не дозволило Едісону домогтися успіху.

В результаті, визнаними винахідниками кінематографа стали

французи, брати Луї і Огюст Люм’єри. Апаратура  Люм’єрів виявилася
дуже зручною, з її допомогою можна було легко знімати і
демонструвати фільми на великому екрані, що і зумовило успіх їхнього
винаходу. “Кінематограф” (або “сінематограф”) – саме так
називалося пристрій Люм’єрів.

Перша публічна демонстрація була дана в Парижі ще в березні 1895

р., але днем народження кіно вважається інша дата, 28 грудня 1895 р.,
коли відбувся перший комерційний кіносеанс (це сталося в підвалі
“Гран Кафе” на бульварі Капуцинів).

У своїх сеансах Люм’єри демонстрували кілька коротких (всього 50

сек.) Роликів, першим з яких був “Вихід робітників з фабрики”. Проте
найбільш популярним з цих роликів став ролик під назвою “Прибуття
поїзда”. Поїзд на екрані як би насувався на зал, що виглядало дуже
реалістично і справляло сильне враження на глядачів.
 4. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО КІНО.

Перші кінозйомки
1893 рік - Йосип Тимченко ще до братів Люм'єр сконструював прототип
сучасного кінознімального апарату та апарату для кінопроекції.
Фактично він вважається першовідкривачем кіно.
1896 рік - Альфред Федецький зняв хронікальні сюжети (перша
українська кінозйомка), а потім влаштував кіносеанс у Харківському
оперному театрі. Тоді ж у Львові стартували кіносеанси французьких
фільмів.
1900-ті роки - До революції займалися екранізацією відомих вистав:
«Наталка-Полтавка», «Москаль-чарівник». Також з’явилися історичні
стрічки. Найвідоміша акторка того часу – Віра Холодна.

Розвиток німого кіно в Україні

1925 рік - Відбувся вихід фільму під назвою «Броненосець
„Потьомкін“», який визнають одним із найкращих у світі.
1928 рік - Розпочала діяльність Київська кінофабрика, тоді одна з
найбільших у світі. У майбутньому – це Київська кіностудія імені
Олександра Довженка. Варто відзначити діяльність режисера
Олександра Довженка: він зняв такі фільми як «Звенигора», «Арсенал»,
«Земля». Остання зазначена картина визнана як одна з 12 найкращих
картин усіх часів і народів.

Звукове кіно в Україні

1930 рік - «Симфонія Донбасу» - перший звуковий фільм України від
режисера Дзиги Вертова.
1944 рік - Прем’єра фільму «Райдуга» з Наталією Ужвій в головній ролі,
який здобув низку нагород.
1958 рік - Картину Олександра Довженка «Земля» визнали однією з
найкращих на Всесвітній виставці в Брюсселі.
1961 рік - Прем’єра комедійної стрічки «За двома зайцями», у головних
ролях знялися Олег Борисов, Маргарита Криницина.

Українське поетичне кіно

Українське поетичне кіно представляють режисери Сергій Параджанов,
Юрій Іллєнко, Микола Мащенко, Леонід Осика, а також актори Іван
Миколайчук, Гнат Юра, Богдан Ступка та ін.
1964 рік - Прем’єра «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова. Фільм
отримав світове визнання (нагороди Аргентини, Італії, Греції).
1965 рік - Відбувся режисерський дебют Юрія Іллєнка, Івана Драча –
«Криниця для спраглих».
1971 рік- Прем’єра фільму «Білий птах з чорною ознакою» Юрія
Іллєнка, в якому дебютує Богдан Ступка. Стрічка отримала золоту
медаль Міжнародного Московського кінофестивалю.
1973 рік -ьЛеонід Биков зняв фільм «У бій ідуть лише „старики“».

Українське кіно в період «застою»

У цей час на українських кіностудіях зняли відомі фільми: «Д'Артан'ян і
три мушкетери», «Пригоди Електроніка», «Місце зустрічі змінити не
можна», «Чарівники» та ін.

Українські анімаційні фільми

1967 рік - Трансляція відомої серії мультиплікаційних фільмів
«Козаки».
Розквіт анімаційних фільмів: «Пригоди капітана Врунгеля»,
«Солом’яний бичок» та ін.

Український кінематограф під час перебудови

1990 рік - Вихід фільму Юрія Іллєнка «Лебедине озеро. Зона», який
здобув нагороду Каннського кінофестивалю. Сценарист – Сергій
Параджанов.

Сучасний кінематограф
1990-ті роки - Відбулося зародження українського телесеріалу. Один із
перших – «Пастка» за участі Богдана Ступки, Ольги Сумської, Анатолія
Хостікоєва. Найпопулярніші серіали в Україні: «Роксолана», «Острів
кохання».
2003 рік - Український мультфільм «Йшов трамвай дев'ятий номер»
здобув нагороду «Срібний ведмідь» Берлінського кінофестивалю.
2005 рік - Здобуття першої для незалежної України «Золотої пальмової
гілки» на Каннському міжнародному кінофестивалі. Її отримав Ігор
Стрембіцький за короткометражний фільм «Подорожні».
2006 рік - Прем’єра першого українського трилера «Штольня».
2014 рік - Прем’єра «Плем’я», першої у світі стрічки без слів (лише мова
жестів), режисера Мирослава Слабошпицького. Фільм став
найтитулованішим в Україні.
 2016 рік - У грудні відбудеться прем’єра фентезі-стрічки «Сторожова
застава».
5. АНАЛІЗ ФІЛЬМУ О.ДОВЖЕНКА «ЗЕМЛЯ»( ЗМІСТ,
ХУДОЖНІ ЗАСОБИ, РОЛЬ МУЗИКИ ТОЩО).

«Земля» — український радянський художній німий фільм. Третій

фільм української трилогії Олександра Довженка: («Звенигора»,
«Арсенал», «Земля»). Прем'єра фільму відбулася 8 квітня 1930 року в
Києві. Двічі був реставрований: у 1971 в Росії та в 2012 в Україні. Має
декілька варіантів музичного супроводу.

Фільм зображає перші роки колективізації в Українській РСР,

змальовуючи їх крізь конфлікт колгоспників і куркулів. Водночас
Довженко наділив «Землю» символізмом містичного зв'язку
українського народу зі своєю землею, стверджував про розрив людини й
природи внаслідок колективізації.

Багатьма критиками «Земля» вважається найкращим фільмом у всій

фільмографії Довженка, деякими — одним з найкращих в історії кіно.
Проте в СРСР «Земля» зазнала осуду за недостатню комуністичну
ідеологічність і натуралізм, симпатії противникам колективізації,
внаслідок чого фільм зняли з прокату вже за кілька днів після прем'єри.

Займає 2-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії

українського кіно.

Сюжет

Фільм відкривається краєвидами полів і поглядом на достиглий

врожай українського села. Старий хлібороб Семен Трубенко чекає в
яблуневому саду своєї смерті. В оточенні своєї родини, включаючи сина
Опанаса і друга Петра, він упевнений, що прожив гідне життя. Петро
просить, щоб той після смерті дав знак, куди він потрапить: у рай чи в
пекло. Він каже, що дав би Семену орден. Старий просить дати йому
яблуко та милується дітьми, а потім тихо помирає.

Згодом відбуваються збори селян, на яких оголошують список

куркулів — заможних селян, яких звинувачують у привласненні
спільного надбання. Комсомолець Василь, онук Семена і син Опанаса,
виступає проти батька. Він не засуджує його, але каже, що той постарів і
не розуміє переваг колективізації. Проте порозуміння недовге, адже
скоро в село привезуть трактори, якими Василь обіцяє скористатися
проти куркулів.

Хлібороб Архип, збентежений змінами, відвідує могилу Семена,

допитується в померлого як йому на тому світі, але відповіді так і не
отримує. Василь приїжджає з першим трактором, подивитися на нього
збігаються майже всі селяни. Але трактор скоро зупиняється — в
радіаторі скінчилась вода. Голова колгоспу замовчує це, доповідає
телефоном керівництву, що все гаразд. Архип, який оре землю волами,
зверхнього спостерігає за селянами, чия робота зупинилась. Ті, однак,
знаходять несподіване рішення — мочаться в бак радіатора. Василь, як і
обіцяв, переорює трактором межу колгоспної та куркульської землі.
Колгоспники спільно збирають урожай і випікають хліб. Куркуль Хома,
що вже радів з невдачі, замислюється про розправу над Василем.
Увечері Василь, танцюючи, йде дорогою. Темна постать стріляє в нього.

Василь помирає, його оточують рідні, як колись його діда Семена.

Його сестра божеволіє через втрату. Опанас вирушає помститися за сина
й допитується в куркулів, хто вбивця. Головний підозрюваний — Хома,
але він не зізнається. Опанаса відвідує священник, аби відспівати
Василя. Опанас каже йому, що Бога нема, та просить синових друзів
влаштувати похорон «без попів і без дяків» і «співати нові пісні для
нового життя». Селяни несуть труну з Василем повз яблуневий сад,
виконуючи прохання про спів. Священник даремно просить у Бога
покарати їх і знищити колгоспи. Збожеволіла Василева сестра зриває з
себе одяг і бігає по спорожнілій хаті, кличучи брата. Наречена Василя,
Наталя, тим часом народжує.

На кладовищі один із комсомольців виголошує палку промову про

сміливість Василя. Над селом саме пролітає аероплан, з яким
комсомолець порівнює Василеву славу. Хома прибігає і зізнається, що
він убивця. Проте натовп не чує й не помічає його. На поля та сади
проливається рясний дощ

6. ВИДАТНІ УКРАЇНСЬКІ КІНОКОМПОЗИТОРИ.

Борис Миколайович Лятошинський справедливо займає важливе

місце в історії української радянської музики. З його іменем багато в
чому пов'язане її формування і перш за все розвиток симфонічного
жанру на Україні[9]. «
Для симфонізму Лятошинського характерна підвищена насиченість
фактури, драматичність, музична мова, непозбавлена модерністичних
рис (через що його звинувачували у «формалізмі») і впливів Малера,
Вагнера з одного боку, та французького імпресіонізму й слов'янського
мелодизму — з іншого. Серед композиторів, музика яких мала вплив на
Лятошинського Леонід Грабовський називає Ліста, Вагнера, Бородіна,
Скрябіна, Лисенка, Леонтовича, Дебюссі, Стравінського, Берга, Бартока,
Шимановського.

Авторський стиль Лятошинського пройшов кілька етапів, від захоплення

модернізмом до поступового спрощення, «демократизації» музичної
мови в умовах ідеологічного тиску на митця за його надто сміливий
авторський стиль (яскравий приклад тому — вимушена заміна
трагічного фіналу Третьої симфонії на урочисто-переможний.

Музика для театру і кіно

 музика до 6-й театральних вистав (1932—57, зокрема «У пущі»

Лесі Українки, «Ромео і Джульєтта» У. Шекспіра),
 до 14-и художніх кінофільмів (1932—60), зокрема:
 «Кармелюк» (1931, реж. Ф. Лопатинський)
 «Іван» (1932, реж. О. Довженко)
 «Любов» (1933, реж. О. Улицька, О. Гавронський)
 «Кришталевий палац» (1934, реж. Г. Гричер)
 «Червона хустина» (1934, реж. Л. Френкель)
 «Новели про героїв-льотчиків» (1938, реж. О. Уманський)
 «Визволення» (1940, реж. О. Довженко, Ю. Солнцева)
7. ВИДАТНІ УКРАЇНСЬКІ КІНОАКТОРИ ТА
КІНОРЕЖИСЕРИ.

Украї́нський кінемато́граф — кінематограф українською мовою. До

українського кінематографу також відносять німі стрічки, зняті
українськими режисерами. Також прийнято вважати українським
кінематографом сукупність усіх компонентів кіноіндустрії та
кіномистецтва України в сучасному та історичному розвитку.

Розвиток українського кіно розпочався ще 1893 року, коли інженер

Йосип Тимченко за два роки до братів Люм'єр розробив апарат
«кінескоп», придатний для кінознімання та кінопроєкції. До початку ери
звукових фільмів, у 1920-30-х в період ВУФКУ в Українській РСР було
створено низку німих стрічок, найвідоміша з яких — «Земля»
Олександра Довженка, яку кінокритики вважають культовою для свого
часу.

Українські режисери-новатори Олександр Довженко, Іван

Кавалерідзе, Микола Шпиковський, Арнольд Кордюм, Петро Чардинін,
Георгій Тасін, Марк Донськой, Леонід Луков, Сергій Параджанов, Юрій
Іллєнко, Леонід Осика, Микола Мащенко, Леонід Биков, Кіра Муратова,
Фєлікс Соболєв, здобули українському кіно світову славу.

О́льга В'ячесла́вівна Сумська́ (нар. 22 серпня 1966, Львів) —

українська акторка і телеведуча. Заслужена артистка України
(22.10.1997),Народна артистка України (16.01.2009). Лауреатка
Національної премії України імені Тараса Шевченка (1996).
Нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2021).

Зніматися в кіно почала ще в студентські роки. Перша роль в кіно —

«Вечори на хуторі поблизу Диканьки» (1983). Велику популярність
Ользі Сумській принесла її роль Роксолани в серіалі «Роксолана».

1997–2008 — ведуча програми «Імперія кіно» на телеканалі «1+1».

2009 — ведуча телеканалу «Інтер» (програми «Ранок з „Інтером“» і

«Місце зустрічі»).

2006 — учасниця першого сезону проекту «Танці з зірками» на каналі

«1+1»

2013 — до цього часу є експертом програми «Битва екстрасенсів» на

каналі СТБ.

Крім серіалу «Роксолана», який став візитівкою актриси, Ольга

Сумська знялася в картинах «Голос трави», «Пастка», «Записки
кирпатого Мефістофеля», «Кілька любовних історій», «Останній
москаль», «Тигролови» та ін.

Озвучувала українською Малефісенту у фільмі «Чаклунка»

 Завдання для самостійної роботи (на вибір)

1. Підготувати цікаву презентацію-доповідь для учнів «Як виникло

кіно».
2. Підготувати презентацію (на вибір) про видатного
кінорежисера/кіноактора/кінокомпозитора.
3. Вигадайте свій атрибут кінопремії та замалюйте його;