Есе на тему: Кіно: від наукового експерименту до

мистецтва.
Кінематограф – наймолодший вид мистецтва, виникнення якого
безпосередньо пов'язане з розвитком науково-технічного прогресу,
передусім у галузі оптики, хімії, фотографії.
Водночас кінематограф жодною мірою не можна назвати «технічним»
мистецтвом. Споконвічна потреба людини в образному осмисленні
дійсності породила цей масовий вид мистецтва. Кіно, синтетичне за своєю
природою, поєднує елементи літератури, театру, живопису, музики,
хореографії. Саме тому кінематограф оперує багатьма виражальними
можливостями, запозиченими з інших видів мистецтва.
На відміну від інших видів мистецтва, дату народження
кінематографа можна назвати абсолютно точно – 28 грудня 1895 р. Саме в
цей день у Парижі брати О. і Л. Люм'єр продемонстрували свою першу
кінопрограму, що містила коротенькі документальні замальовки: «Вихід
робітників з фабрики», «Прибуття поїзда» та ін. Фільми братів Люм'єр
започаткували тенденцію до створення документального кінематографа,
адже у всіх їхніх картинах було зафіксовано певну миттєвість реальної
дійсності.
Водночас з братами Люм'єр свої пошуки у кінематографі розпочав Ж.
Мельєс, з іменем якого пов'язане виникнення феномена ігрового кіно.
Саме у надрах ігрового кіно і почне складатися система жанрів, серед яких
особливою популярністю користувалися мелодрама, комічна драма,
авантюрний фільм.
Успіх комічної драми нерозривно пов'язаний з іменем великого
класика світової комедії Чарлі Чапліна. Творчий доробок Ч. Чапліна
привертав увагу дослідників, які намагалися зрозуміти причину
надзвичайної популярності цього актора. Можливо, секрет успіху
великого митця полягав у тому, що його герой – бродяга Чарлі – дивився
на світ очима дитини; він міг примусити глядача і сміятися, і співчувати
водночас.
Фільми Ч. Чапліна – це твори, що зробили вагомий внесок у розробку
образної системи кінематографа, його монтажної структури та виконали
надзавдання мистецтва – здобули любов і визнання глядачів усього світу.
20-ті роки XX ст. увійшли до історії світового кіномистецтва як
надзвичайно цікавий період експериментування і новаторства. Відбувався
процес пошуку нових форм, зображувальних засобів і прийомів,
усвідомлення монтажно-поетичної природи кінематографа, тобто у надрах
кіно складалась своя естетична система. Авангардистські експерименти
охоплюють практично всі провідні кінематографії світу.
В 20-ті рр. всесвітню популярність отримав німецький кінематограф,
який до 1-ї світової війни відставав від кіно Франції, Італії, США. Під час
війни починається бурхливий розвиток кіно, кайзерівський режим
підтримував кінопромисловість, побачивши в ній засіб пропаганди.
Всесвітня слава кінематографа радянського періоду 20-х років XX ст
безперечно пов'язана з іменем його класика, нашого великого
співвітчизника О. П. Довженка. Український кінорежисер, письменник,
художник став фундатором кіномистецтва України. В період розквіту
таланту митця була створена «слов'янська трилогія», до складу якої
увійшли такі шедеври українського кінематографа як «Звенигора»,
«Арсенал», «Земля». Образна, міфопоетична побудова цих стрічок мала
значний вплив на подальший розвиток світового кінематографа.
У творчості режисера органічно поєдналися давньослов'янські
міфологічні уявлення, специфіка української національної самосвідомості
та філософське осмислення загальнолюдських смисложиттєвих проблем,
що і зумовило введення персони О. П. Довженка у європейський
культурний контекст.
Важливою подією у розвитку мистецтва кіно 30-х років був винахід
звуку. Першим звуковим фільмом в історії кіно вважається “Співак із
джазу”, створений в 1927 р. однієї з голлівудських студій. Фільм мав
приголомшуючий успіх. Це нове відкриття активно вплинуло на розвиток
системи кіновиразності, стало важливим компонентом кінообразу і
призвело до виникнення музичних кіножанрів: мюзиклу, кіноопери тощо.
Водночас, аналізуючи цей період в історії світового кіномистецтва,
необхідно пам'ятати, що 30-ті роки XX ст. були пов'язані з гострими
соціальними катаклізмами. З одного боку, велика депресія, що
приголомшила США, а з іншого – неминуча небезпека фашизму та
тоталітаризму, яка нависла над Європою, породжували у художників 30-х
років почуття невпевненості, страху, трагічного передчуття.
Незважаючи на кризовий стан економіки США, що виникає у 30-ті
роки XX ст., американське кіномистецтво цього періоду переживало
найвище піднесення та розквіт – свій «золотий вік». Центром
американського кіно став Голлівуд, розташований у передмісті Лос-
Анджелеса. Глядач, як ніколи, бажав дивитися кінофільми. Поряд з
вишуканими елітарними картинами Дж. Форда «Грона гніву», «Юний
містер Лінкольн», що захоплювали своїм новаторством у галузі
драматургії, у системі виражальних засобів, приголомшували
психологічною глибиною і соціальним значенням, набувають поширення
комерційні жанри: гангстерські фільми, фільми жахів, мелодрами,
мюзикли, вестерни тощо. Отже, американське кіно 30-х років виконувало
певну компенсаційну функцію, відволікаючи глядача від життєвих
проблем.
В 1923 року в Лос-Анджелесі братами Волтером і Роєм Діснеями
були розроблені основи мультиплікаційного фільму та заснова невелика
анімаційна студія. Свій перший трюковий фільм "День Аліси на морі" на
основі книги Льюїса Керрола студія випустила 1 березня 1924 року, а у
1927 році було запущено виробництво мультфільмів про видатного Міккі
Мауса.
Кінематограф радянського періоду 30-х років XX ст. став своєрідним
дзеркалом тоталітарної доби, адже всі тогочасні кінематографічні жанри
виконували певні «соціальні замовлення». Яскравим прикладом цього був
історико-революційний фільм, представлений дилогією М. Ромма –
«Ленін у Жовтні» та «Ленін у 1918 році», братів Васильєвих – «Чапаєв»,
О. Довженка – «Щорс».
Особливе місце у цей період посідав феномен кінокомедії,
репрезентований творчістю Г. Александрова – «Веселі хлоп'ята», «Волга-
Волга», «Цирк» та І. Пир'єва – «Багата наречена», «Свинарка і пастух»,
метою яких було відволікти увагу простих людей від існуючих проблем та
продемонструвати “переваги” життя в СРСР.
Міжвоєнні роки стали періодом бурхливого розвитку кіномистецтва.
З вдосконаленням кінотехніки різко зросла кількість кінотеатрів, і цей вид
мистецтва став найпопулярнішим і доступним в усіх розвинутих країнах
світу. Кіномистецтво у 30-х роках стало масовим. Поряд з
високохудожніми фільмами йшла демонстрація низькопробних
кінокартин, розрахованих на пробудження у глядача зневаги до людини,
пропагувався культ сили і т. д. Кіно перетворилося не тільки в популярний
засіб мистецтва, а стало елементом «масової культури».