Шпаргалка до теми: «Фонетика та орфографія»

Наголоси Голосні звуки Співвідношення звуків та літер

ПРАВИЛО НАГОЛОСИ ▪ Усього є 6 голосних: [а], [о], [у], [е], [и], [і] Співвідношення
Літера Приклади
▪ І 10 літер для позначення голосних: я, ю, є, ї, а, е, и, і, зі звуками
вИпадок, у, о
ЖОДНОГО ЗВУКА НЕ ПОЗНАЧАЄ
У словах із префіксами вИсіти,
ВИ- та ПО- наголос падає пОдруга, Приголосні звуки Ь (м'який
переважно на префікс пОзначка, знак\знак завжди біль [б'іл']
пОмилка (або помИлка) м'якшення)
Приголосні бувають твердими/м’якими,
дзвінкими/глухими
У віддієслівних іменниках навчАння, обрАння, ОДИН ЗВУК ПОЗНАЧАЮТЬ:
середнього роду на -ання, пізнАння, читАння, Коли обидва
у яких більше двох складів, видАння, завдАння, За допомогою мовних формул можна запам’ятати ці ДЖ= [дж] джміль
входять у
наголос має падати на - зібрАння, звуки: ДЗ= [дз] [джм'іл']
корінь
Ання зрАння.
▪ У цій фразі використані всі глухі приголосні звуки: Коли стоять
чорнОзем, чорнОслив, Я, Ю, Є ПІСЛЯ хвиля [хви́ л'а]
У складних іменниках рукОпис, літОпис, "ЦаП ХоЧе ФіСТаШКи" приголосної
сполучний голосний є гуртОжиток,
наголошеним Але (багаторазОвий, ▪ У цих фразах зібрані всі дзвінкі приголосні:
листопАд ДВА ЗВУКИ ПОЗНАЧАЮТЬ:
«БуДе ГоЖе ҐеДЗю у ДЖаЗі» + «Ми ВиНиЛи РіЙ»
щастя
Щ = [шч] завжди
Похідні форми від слова ненАвидіти [шчáс'т'а]
нена́висть мають наголос ненАвисний Також приголосні бувають м’які або
на другому складі ненАвисть тверді: героїзм
Ї = [йі] завжди
[геройíзм]
Двоскладові дієслова в нести́ — принести́ , ▪ М’які: це приголосні, після яких стоять такі літери: і, я,
інфінітиві (і всі похідні від віднести́ , занести́ , ю, є, ь. 1. на початку яма – [йáма];
них) мають наголос на пронести́, внести́, слова; Ньютон –
останньому складі піднести́ Запам’ятайте! 2. після Ь; [н'йуотóн];
Літера «й» ЗАВЖДИ має м’який звук. 3. після м’ята – [мйáта];
Я, Ю, Є
апострофа; гігієна –
несемо́, несете́, ідемо́, 4. після [г'іг'ійéна];
У дієслівних закінченнях - ▪ Тверді: у випадках, коли після приголосного не
ідете́, голосного; Майя –
емо, -имо, -ете, -ите ́ ́ стоять зазначені вище літери, то він твердий.
АЛЕ підемо, підете, 5. після Й. [мáййа]
наголошуємо останній
бу́демо, гурко́чемо,
склад
зали́ шите.
 Шпаргалка до теми: «Фонетика та орфографія»

Уподібнення звуків Спрощення НЕ відбувається Префікси у словах

Вид ▪ у групах приголосних -стц-, -стч-: невістка — Префікс Правило Приклад

Правило Приклад
уподібнення невістці, невістчин, хустка — у хустці.
Перед
Приголосні Д, Т, З, С, Ц, ▪ у групах приголосних -стськ-, -нтськ-, -нтств- приголосними з Сказати,
С
Уподібнення за Л, Н перед наступним Честь (це зазвичай коли від слова іншомовного фрази «КаФе спалахнути
м’якістю м’яким приголосним теж [чес’т’] походження, яке завершується на 2 приголосні, ПТаХ»
стають м’якими утворюється прикметник): турист — туристський, Перед
студент — студентський, агент— агентство. приголосними, які Зшити,
Глухий приголосний З
Уподібнення за Просьба не входять у зцідити
перед дзвінким
дзвінкістю [проз’ба] М’який знак пишеться: фразу «Кафе птах»
одзвінчується
Завжди пишуть із Безкоштовни
Це відбувається тільки в Без, роз
1. Після «Де Ти З’їСи Ці ЛиНи» + дз наприкінці літерою «з» й, розхитати
Уподібнення за цих словах: легко, вогко,
[лехко] слова та складу: кінь, наморозь, ганьба, близько. Премудрий
глухістю нігті, кігті, дьогтю і Можна замінити
похідних від них Пре (дуже
2. У суфіксах, які утворюють пестливі слова: –оньк, на слово «дуже»
мудрий)
еньк, есеньк…: рученька, гарненький,
голівонька Коли йдеться про
Де відбувається спрощення: наближення, Прибігти,
При
3. У суфіксах ЗЬК, СЬК, ЦЬК, ЗЬКО, ЦЬКИ, приєднання, прикрутити
1. Ждн – жн: тиждень – тижня – тижневий ЗЬКІСТЬ: волинський, багацько, по-українськи частковість
2. Здн – зн: проїзд – проїзний Прізвисько,
3. Стл – сл: лестощі – улесливий ВИНЯТКИ: Баский, боязкий, в’язкий, дерзкий, Зазвичай на іспиті
жаский, ковзкий, плаский (плоский), порский, різкий Прі прірва,
4. Стн – сн: якість – якісний є в 3 словах
прізвище
5. Зкн (+ну) – зн: бризк – бризнути, брязк – брязнути
6. Скн – сн: блиск – блиснути, писк – писнути
Зверніть увагу!

Винятки: Якщо ви вимовляєте приголосний м’яко, то після

нього, певно, має стояти м’який знак.

Зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, Запам’ятайте:

хворостняк, шістнадцять, шістдесят, шістсот, аванпостний,
баластний, компостний, контрастний, форпостний, Після шиплячих (ж, ш, ч, щ) НІКОЛИ НЕ пишеться
випускний, вискнути, рискнути. м’який знак.
 Шпаргалка до теми: «Фонетика та орфографія»

Суфікси ов/ев Як відбувається чергування: Апостроф

Суфікс Правило Приклад 1. к, м’який ц, ч + -ськ-(ий), -ство-(о) = -цьк-(ий), -цтв-(о): Апостроф пишеться Апостроф не пишеться
гірни́ к — гірни́цький — гірни́цтво; па́рубок —
1. У прикметниках, які парубо́цький.
Кварц (ц
утворилися від 1. Коли перед губним
тверда) -
іменників на тверду 2. г, ж, з + -ськ-(ий), -ств-(о) = -зьк-(ий), -зтв-(о): Пра́га — приголосним стоїть
кварцовий
приголосну пра́зький; Запоріжжя́ ́
— запорізький. ще один
приголосний:
2. У прикметниках, які духмяний
ОВ утворилися від 3. х, ш, с + -ськ-(ий), -ств-(о) = -ськ-(ий), -ств-(о): воло́х —
Гай (й м’яка) – воло́ський; това́риш — товари́ ський. 1. Після губних
іменників на м’яку приголосних із фрази Зверніть увагу!
гайовИй
або шиплячу «МаВПа БуФ перед я,
(наголос на
приголосну, але ю, є, ї: п’ять, тім’я, 1. Це правило НЕ
закінченні) М’який знак пишеться:
мають наголос на В’ячеслав стосується літери Р:
закінченні арф’яр
У прикметниках, які Літера Правило Приклад 2. Це правило не діє,
утворилися від Груша – якщо перед губними
іменників на м’яку грушЕвий Пишемо між двома Десь у хлібах стоїть префікс:
ЕВ або шиплячу (наголос не приголосними кричав перепел. відв’язати
приголосну, але НЕ падає на
Перед літерами в, ф або
мають наголос на закінчення) 2. Після р, якщо ви 2. Якщо літера р
буквосполуками хв, льв, У світі, у Львові, у
закінченні чуєте паузу під час вимовляється м’яко під
кв, тв, св та подібними до творчості
них вимови та тверду впливом літер я, ю, є:
У
літеру р: бур’ян буряк
Чергування у суфіксах На початку речення перед У нього не було
3. Після префіксів та
наступним приголосним вибору.
першої частини
Ти прийдеш – у складного слова, які
Після розділових знаків завершуються на
кімнаті стане
перед приголосними БУДЬ-ЯКИЙ
світліше
приголосний:
Книга в без’язикий, від’їзд,
Між голосними дит’ясла
обкладинці
В
Після голосної перед 4. У слові Лук’ян та
Прийти в кабінет похідних від нього
приголосною (окрім в, ф)
 Шпаргалка до теми: «Фонетика та орфографія»

Подвоєння пишеться Подовження пишеться Подвоєння в іншомовних

Правила Приклади 1. Подовжуються приголосні Д, Т, З, С, Ц, Л, Н, 1. У власних назвах та їх похідних:

Ж, Ч, Ш (Де ти з’їси ці лини Чаша Ж) Шиллер, Одіссей, Мекка, Марокко
1. Під час збігу префікса та оббігти, роззброєння, (марокканець), Голландія
кореня беззахисний 2. В іменниках середнього роду: знаряддя, (голландський)
2. Під час збігу префікса та колосся, знання; але в назвах малих істот
Возз’єднання подовження немає: гуся, каченя, теля 2. При збігу однакових приголосних
префікса
префікса і кореня: імміграція (бо є
3. Кореня, що закінчується на Н, і 3. В орудному відмінку однини іменників (ж.р. з міграція), контрреволюція (бо є
Осінь + н = осінній
суфікса, що починається на Н нульовим закінченням): сіль - сіллю, тінь - революція), сюрреалізм (бо є реалізм)
4. Основи дієслова минулого тінню, ніч – ніччю
часу, що закінчується на С і розрісся, трясся Ці слова треба запам’ятати!
частки -СЯ 4. У прислівниках перед Я, Ю: зрання, навмання,
спросоння, попідвіконню, попідтинню; Алло, аннали (порічні записи подій), тонна,
5. Якщо наголос у прикметнику ванна, вілла, білль, бонна, нетто, брутто,
падає –Енн, -Анн 5. У словах: Ілля, суддя, стаття, рілля; мадонна, манна, булла, мірра, пенні, мотто,
здоровенний, нездоланний 6. У дієсловах ллю, ллєш, ллємо, виллю, наллю мулла, дурра
Винятки: тощо.
шалений, студений, довгожданий Зверніть увагу!
Запам`ятайте!
6. На стику кінця першої й Бароко, піца, хобі – пишуть БЕЗ подвоєння.
початку другої частини міськком, військкомат Подовження не відбувається, якщо приголосний
складноскорочених слів стоїть НЕ між двома голосними: Правопис іншомовних
7. Подвоюється Ч в іменниках,
козаччина (козацький), але 1. життя - щастя
утворених від прикметників на -
Галичина 2. знання - знань Пишемо И
ЦЬК-
3. багаття - багать 1. У загальних назвах
Ганна, лляний, овва, ссавець, 4. Полісся - Поволжя
8. Подвоюються приголосні у після приголосних Дизель, директор,
бовваніти, ввічливий та у 5. ніччю - жовчю
слова із фрази «Де Ти З’їСи джинси, чипси,
похідних від них
Цю ЧаШу ЖиРу» та силует, риф, бригада
перед приголосною
2. У географічних
Корсика, Флорида,
Запам`ятайте! назвах із кінцевим –
Колхида
ида, -ика
Н не подвоюється в дієприкметниках (це характеристика від дії,
3. У цих словах, які Кипарис, мирт,
наприклад, написати – написаний).
треба запам’ятати: лимон, кинджал

Складні іменники
Пишемо разом
1. Складні іменники, утворені
вертоліт,́ лісоспла́в, самохід,
поєднанням двох або
кількох слів
2. Разом пишемо слова з:
абро-, авіа-, авто- (‘само’,
‘автоматичний’), агро-, аеро-,
аква-, алко-, арт-, астро-,
аудіо-, біо-, боди-, боді-
(перед голосним), веб-,
геліо-, гео-, гідро-, дендро-,
екзо-, еко-, економ-, етно-,
євро-, зоо-, ізо-, кібер-, мета-,
метео-, моно-, мото-, нарко-,
нео-, онко-, палео-, пан-,
пара-, поп-, прес-, псевдо-,
соціо-, теле-, фіто-, фолк-
3. Складні іменники,
утворені поєднанням Перекотиполе, горицвіт,
дієслова наказового способу
та іменника
4. Утворені поєднанням
числівника та іменника
Зверніть увагу!
двадцятиріччя (20-річчя, 70-
Якщо числівник записаний
цифрою, то пишемо його
через дефіс
Шпаргалка до тем: «Орфографія, лексика, іменник»
́ Купівля-продаж, розтяг-
чорнозем, лісостеп
Авіарейс, гідропарк,
ультразвук, ексміністр,
мікроорганізм
зірвиголова
Сторіччя, шестиденка,
річчя)
Складні іменники Складні прикметники
Пишемо через дефіс Пишемо через дефіс
1. Іменники,
1. Прикметники,
що утворились від турецько-український
стиск утворенi вiд
антонімів/синонімів (турецький i
незалежних мiж
український), мовно-
2. Іменники, що означають магніто́лог-астроно́м, собою слiв (між ними
́ лiтературний (мова i
спеціальність, професію лікар-еко́ лог можна поставити
лiтература)
сполучник і):
брат-і-сестра́ , люби́ -мене́,
3. Назви рослин, тварин:
розри́ в-трава́, жук-короїд
2. Назви вiдтiнкiв
4. Такі слова, в яких перша смаку, кольору та
Стоп-кран, дизель-мотор
частина описує другу: поєднання кольорiв
синьо-зелений, темно-
червоний, кисло-
Складні прикметники Винятки:
солодкий
золотогарячий,
червоногарячий,
Пишемо разом жовтогарячий
1. Прикметники, з яких правобережний (правий 3. Назви промiжних
пiвнiчно-захiдний
можна зробити берег), свiтлолюбний частин свiту
словосполучення (любить свiтло)
4. Прикметники з
2. Прикметники, першою першою частиною
Староболгарський,
частиною яких є слова воєнно-, вiйськово
багатопартiйний,
багато, мало, старо, ново, воєнно-промисловий,
давньоукраїнський
давньо, верхньо, нижньо Винятки: вiйськово-спортивний
вiйськовозобов’язани
3. Прикметники, у яких й,
шестиповерховий, вiйськовополонений
першою частиною є
сорокарiчний
записане словом число
5. Прикметники,
Сталеплавильний, перша частина яких геро́їко-романти́ чний,
4. Прикметники, утворені
деревообробний, закінчується -ико (- істори́ ко-культу́рний
від дієслова з іменником
машинобудівний іко, -їко)
 Шпаргалка до тем: «Орфографія, лексика, іменник»

Частка «не» Частка «не» Велика літера

Частина мови Пишеться разом Пишеться окремо
якщо в реченні є
протиставлення,
якщо слово без «не» не
заперечення: не
вживається: ненависть,
зрада, а вірність; не
нероба, недбалий,
слабкий, а
негайно
сильний; не рідко, а
густо
Дієслово та Написання деяких дієслів з "не" залежить від
дієприслівник
якщо «не» стосується
якщо до слова з не можна
присудка: Це озеро
дібрати синонім без
Іменник, не глибоке (не є
«не»: недруг (ворог),
прикметник, глибоке). Узимку тут
нещирий (фальшивий),
прислівник не холодно (не є
небагато (мало)
холодно).
якщо прикметник з
«не» має при собі
якщо «не» входить до пояснювальні слова
префікса (займенники чи
недо: недооцінка, прислівники): Аж
недовчений ніяк не потрібні
слова. Зовсім не
цікава презентація.
1.
якщо є
протиставлення: Черво-
ніли не зірвані, а опалі Наприклад: Шевченків щоденник, Франкова поезія,
яблука. Іринин зошит
якщо дієприкметник
Дієприкмет-
виступає означенням якщо дієприкметник
ник 2.
і не має залежних виступає
(форма
слів: Червоніли присудком: Яблука не
дієслова)
незірвані яблука. зірвані.
якщо дієприкметник має Наприклад: Шевченківська
залежні слова: Червоніли премія, Гоголівський музей
не зірвані ще яблука.
якщо слово без не не Правило Приклади
вживається: ненавидіти
, нестямившись у решті З великої літери пишуться:
якщо не входить до випадків: не знати, 1. Імена, по батькові,
не купивши
префікса недо- прізвища людей,
: недочувати, Сірко, Леся
клички тварин, імена
недовиконавши Українка, Іван
літературних
Петрович, Перун,
Зауважте! персонажів, імена
Будда, Ісус Христос
богів, міфологічних
лексичного значення: істот
(форма
дієслова) нездужати (хворіти) — не здужати (не 2. Назви
Біблія, Коран,
змогти), неславити (ганьбити) — не найважливіших
Різдво, Папа
славити (не прославля- релігійних понять, свят,
Римський
ти), непокоїтися (хвилюватися) — не звань (без лапок)
покоїтися (не бути похованим).
3. Власні географічні
Треба розрізняти прислівник немає (нема) назви (але загальні
від дієслова не має: Азовське море,
назви: море, ріка, гора,
Балканський
шосе, вулиця, озеро,
У нього немає вибору — Він не має вибору. півострів, Перська
затока і всі інші загальні
затока
слова – пишемо з
маленької)
Велика літера в прикметниках
4. Назви міст, держав,
областей, автономних
Прикметники із суфіксами ів, їв, ов, ев, ин, їн Кривий Ріг,
одиниць (зверніть
пишуться з великої. Львівська область,
увагу: якщо до складу
Івано-Франківськ,
офіційної назви
Індія, Князівство
держави входять
Монако,
загальні назви –
Королівство
князівство, республіка,
Прикметники із суфіксом -ськ- пишуться з Швеція
королівство тощо – то
великої літери, якщо вони мають значення
пишемо їх з великої)
«імені когось», «пам'яті когось»:
Велика Ведмедиця,
премія, Нобелівська 5. Астрономічні назви Сатурн, Чумацький
Шлях
 Шпаргалка до тем: «Орфографія, лексика, іменник»

Тавтологія росіянізми Неправильний відмінок

НЕПРАВИЛЬНО ПРАВИЛЬНО НЕПРАВИЛЬНО ПРАВИЛЬНО НЕПРАВИЛЬНО ПРАВИЛЬНО

несподіваний сюрприз сюрприз згідно закону згідно із законом зраджувати

зраджувати принципИ
принципАМ
здавати іспит складати іспит
пам’ятний сувенір сувенір навчатися малюванню навчатися малювання
бувший у
вільна вакансія вакансія вживаний
користуванні наслідувати відомій наслідувати відому
актрисі актрису
автобіографія або моя в люби́ й день у будь-який день
моя автобіографія вжити (що) заходи вжити (чого) заходів
біографія (мій життєпис)
заказати товар замовити товар
глузувати (над ким) над глузувати (з кого) з
меморіальний пам’ятник пам’ятник заключати договір укладати договір опонентом опонента
прейскурант цін прейскурант або цінник їх будинок їхній будинок говорити (на чому) на говорити (як)
на протязі місяця протягом місяця англійській англійською
адреса проживання адреса
на рахунок цього щодо цього дивуватися (чому) дивуватися (з чого) з
колишній президент або поведінці поведінки
колишній експрезидент
експрезидент приймати участь брати участь
женитися (на кому) на одружитися, женитися
спускатися вниз спускатися або йти вниз прийняти міри вжити захотів багатій (з ким) з багатою
по крайній мірі принаймні завдати (що) біль завдавати (чого) болю
передовий загін або
передовий авангард
авангард запобігати (чого) запобігати (чому)
НЕПРАВИЛЬНО ПРАВИЛЬНО руйнування руйнуванню
Дивний парадокс парадокс
виключення виняток знущатися (над ким) знущатися (з кого) з
Перший дебют дебют багаточисельні дзвінки численні дзвінки над людиною людини

найбільш оптимальний оптимальний, найкращий відповіді співпадають відповіді збігаються

захисний імунітет захист або імунітет відповідно угоді відповідно до угоди

обмінний бартер обмін або бартер підбивати підсумки /

підводити підсумки
підсумовувати
колеги по роботі колеги попередити хворобу запобігти хворобі
основний лейтмотив головна думка чи лейтмотив приїхав вісім років приїхав вісім років
назад тому
 Шпаргалка до тем: «Орфографія, лексика, іменник»

Що це? Рід в іншомовних

Іменник — це самостійна частина мови

1. За статтю, якщо іменники позначають
людей: фрау, мадмуазель, маестро, месьє
Його загальне лексичне значення — це значення
предмета/особи, тобто всього того, про що можна
2. Назви тварин – чоловічого роду:
сказати: це хто? або це що?
шимпанзе, кенгуру

Мають тільки однину Мають тільки множину Рід іменника 3. Назви неістот – середнього роду: таксі,
кашпо, кашне, бюро
▪ назви предметів,
▪ назви речовин: парних за своєю Рід притаманний кожному іменнику в однині. Іменники
4. Рід географічних назв визначається за
залізо, віск, кров, будовою: ножиці, мають постійне значення роду:
загальною назвою: Тбілісі – місто (місто –
молоко, чорнило; сани, ворота, штани, середній рід, значить і Тбілісі теж), Міссурі –
окуляри ▪ чоловічого: день, зошит, комп'ютер
річка (жіночий рід, значить Міссурі теж)
▪ жіночого: книга, земля, машина
▪ збірні назви: ▪ назви дій, станів, ▪ середнього: сонце, місто, озеро
5. Рід абревіатури визначається за головним
студентство, молодь, почуттів (переважно ▪ спільного: невдаха, староста
словом: СОТ – Світова організація торгівлі
дітвора, рідня, із суфіксом -ощ-):
(організація – ж.р.)
бурячиння, листя, лінощі, веселощі, Іменники чоловічого роду співвідносяться з займенником
проміння, каміння, мудрощі, заздрощі, він, жіночого роду — вона, середнього роду — воно.
волосся; пахощі, жнива Види іменників
▪ назви дій, якостей, Запам’ятайте! Загальні іменники означають спільну назву
почуттів: молотьба, ▪ назви деяких родин
однотипних предметів або явищ.
хода, бджільництво, рослин і тварин:
байдужість, злакові, зонтичні, До чоловічого роду належать іменники:
Приклад:
поспішність, гнів, хребетні, яструбині;
адрес (вітання), біль, дріб, зяб, кір, накип, насип, нежить, річка, дівчинка, собака, казка
дружба;
перекис, поступ, розсип, рояль, Сибір, сип, собака, степінь,
▪ деякі власні ступінь, толь, тюль, сироко (вітер). Власні іменники означають індивідуальну
▪ власні назви: Ольга, географічні назви: назву конкретного предмету, що виділяє його з
Степан, Іванченко, Черкаси, Суми, До жіночого роду належать іменники: ряду однотипних предметів (такі іменники
Луцьк, Куренівка Карпати, Альпи, пишуться з великої літери)
Осокорки, Маневичі адреса (місце проживання), бешамель, мігрень, нехворощ,
папороть, путь, розкіш, філігрань, фланель, цеце (муха), Приклад:
кольрабі (капуста), салямі (ковбаса), івасі (риба), авеню Дніпро, Оленка, Рябко, «Рукавичка»
Іменники, які вживаються тільки в множині,
(вулиця), гінді (мова), боржомі (вода).
НЕ мають роду
 Шпаргалка до тем: «Іменник, прикметник, займенник, дієслово»

Родовий відмінок Групи іменника ІІ відміна: кличний відмінок

У/ю А/я 1. До твердої групи належать іменники, які М'яка група має закінчення:
закінчуються на твердий нешиплячий
Назви збірних понять: гурту, приголосний: корова, Микола. -ю: для більшості іменників: Андрію, Ігорю,
Назви чітко окреслених
хору, саду, але гуртка, садка (бо краю, ясеню, знавцю, царю, кобзарю.
предметів: олівця, принтера
є суфікс –к-) 2. До м’якої групи належать іменники, які -е: для деяких іменників, що закінчуються на -
Назви речовин і матеріалів: завершуються на м’який приголосний: пісня, ець (з характерним чергуванням): женче (від
Назви істот: студента, актора суддя. жнець), кравче (від кравець), шевче (від
піску, кисню
швець), хлопче, молодче.
Назви мір, місяців, днів 3. До мішаної групи належать іменники, останній
Назви явищ природи: вітру,
тижня: грама, метра, квітня, приголосний яких шиплячий – це ж, ч, ш або щ:
морозу
понеділка тиша, вежа.
Назви країн, населених Назви населених пунктів
пунктів (із 2 слів): Китаю, (міста, села тощо): Парижа, І відміна: кличний відмінок Зверніть увагу!
Пакистану, Кривого Рогу Харкова
Слова боєць, борець, знавець, доброволець,
Група Закінчення Приклад
Наукові терміни а також як прізвища — Жнець, Кравець,
Назви просторових понять: (здебільшого точних наук і Тверда і всі дружино, Швець мають закінчення -ю: бійцю, борцю,
степу, майдану мовознавства): синуса, жіночі імена по о перемого, знавцю, добровольцю, Жнецю, Кравцю,
ромба, присудка батькові сестро Швецю.
Назви установ, організацій, воле, земле,
У назвах річок із наголосом
споруд, приміщень: ліцею, М’яка та мішана е/є Катре, Ілле, Мішана група має закінчення:
на закінченні пишеться А:
магазину, АЛЕ: гаража, хліва, Насте, Саше
Дністра, Дінця
млина -е: власні назви з основою на шиплячий та
В іменниках зі значенням пестливості пишемо
закінчення Ю: бабусю, доню, матусю, Наталю, Катю. загальних з основою на -ж, -р:
Відміни пісняре,газетяре, стороже, тесляре, Дороше,
Довбуше.
Відміни Рід Закінчення Приклади
ІІ відміна: кличний відмінок
гора,
жіночий, -у: іменники з основою на шиплячий, крім -ж,
земля, Микола,
І чоловічий і -а (-я) Тверда група має закінчення: -р: слухачу, керманичу, викладачу, читачу,
круча, староста,
спільний товаришу.
суддя, сирота
-е: для більшості безсуфіксних іменників: друже,
чоловічий і Чоловічий – нульове, о; степ, біль, край,
ІІ Петре, Максиме, Києве, Львове, козаче, вовче (для ІІІ відміна: кличний відмінок
середній Середній -о, -е, -а, (-я) продаж
цього типу відмінювання також характерне
путь, піч,
ІІІ жіночий нульове чергування г, к, х/ж, ч, ш).
подорож + мати Пишемо закінчення Е: радосте, юносте,
-а, (-я) при відмінюванні лоша, теля, ягня, любове
ІV середній Винятки: діду, тату, сину.
приймають –ат, -ят, -ен ім’я, плем’я
 Шпаргалка до тем: «Іменник, прикметник, займенник, дієслово»

Як утворюються по батькові Прикметник Ступені порівняння

▪ Жіночі імена по батькові утворюються із суфіксами – Прикметник – повнозначна (самостійна) частина Вищий ступінь Найвищий ступінь
івна/ївна (до імені батька додаємо ці суфікси): мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на
Михайлівна, Олексіївна, Вікторівна питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? Прикметник + Префікс най- +

Проста форма
суфікси ш, іш вищий ступінь
▪ Чоловічі імена по батькові утворюються із суфіксами – Прикметник змінюється за родами, числами, й порівняння
ович/йович: Михайлович, Олексійович, Вікторович відмінками, і ці його форми залежать від іменника, з Наприклад: прикметника
яким прикметник узгоджується:
Тонкий – тонший Наприклад:
Займенник Теплий - Найширший,
яскрава квітка – яскравої квітки (змінюється відмінок),
яскраві квітки (змінюється число), яскравий малюнок тепліший найглибший
Займенник – це самостійна змінна частина мови, яка лише
вказує на предмети, їхні ознаки або кількість, не називаючи (змінюється рід). Більш, менш +
Найбільш, найменш +
їх, і відповідає на питання: хто? що? який? чий? скільки? прикметник у

Складена
прикметник у
початковій формі

форма
котрий? Види прикметників: початковій формі
Займенник уживається в мові замість іменника, прикметника Наприклад:
Наприклад:
та числівника і виконує синтаксичну роль у реченнях тих Більш відомий
якісні Найбільш сильний
самих членів речення, що й іменники, прикметники та Менш приємний
(ознаки предмета, що мила дівчина –
числівники.
виявляються в більшій наймиліша дівчина
або меншій мірі)
Правопис займенників Самий красивий – слово
«самий» НЕ використовується

Пишемо займенники відносні

Разом разом з частками аби, де, Абичий, дехто, ніхто (виражають ознаку предмета
сільська вулиця,
сь, ні через його зв’язки з іншими
сьогоднішній день Дієслово
предметами, ознаками чи діями
+ прикметники з суфіксом -ськ- )
Казна, хтозна (бозна), Дієслово — самостійна частина мови, що
будь, небудь – про дефіс означає дію або стан предмета й відповідає на
Дефіс Казна-що, будь-хто
ти не забудь (ці частки питання що робити? що зробив? що робили? що
пишемо через дефіс) присвійні
робитимуть? що робила? та ін.
(вказують на належність
батькове кашне,
предмета кому-небудь;
Якщо між займенником і дівоча коса Синтаксична роль: найчастіше дієслово в
відповідають на питання чий?
Окремо часткою стоїть Ні з ким, ні від кого реченні є присудком, хоча може виконувати
чия? чиє? чиї?)
прийменник роль підмета, додатка, означення, обставини.
 Шпаргалка до тем: «Іменник, прикметник, займенник, дієслово»

Дієвідміна Зверніть увагу! Зверніть увагу!

Найпростіше визначити дієвідміну за закінченнями 3-ї
особи множини:
І дієвідміна — закінчення -уть (-ють): допомож-уть, мрі-
ють;
ІІ дієвідміна — закінчення -ать (-ять): стеж-ать, говор-ять.
Окрему групу становлять дієслова дати, їсти та «Давай» НЕ використовуюється для творення
дієслова з основою на -вісти (розповісти, відповісти та наказового способу!
ін.). Вони відрізняються своїми формами від інших
дієслів: Давай підемо – це НЕправильно
У 2-й особі однини (ти) дієслова дати, їсти, відповісти
мають форму даси, їси, відповіси (без кінцевого ш).

Особові закінчення
Складні випадки визначення дієвідміни Дієприкметник
У закінченнях дієслів І дієвідміни (крім 1-ї особи
однини (я) та 3-ї особи (вони) множини пиши Е або Є. Дієвідміна Умова Приклади Дієприкметник — особлива форма дієслова,
що виражає ознаку предмета за дією або
дієслово в інфінітиві Доїти, гоїти, кроїти,
Однина Множина ІІ дієвідміна станом і відповідає на питання який? яка? яке?
має суфікси -и-, -і- (-ї-) клеїти
які?
1-а особа кажу, малюю кажемо, малюємо Буквосполучення Полоти, колоти,
І дієвідміна
-оро-, -оло- боротися Приклад:
2-а особа кажеш, малюєш кажете, малюєте Дозріле колосся, политі квіти, посаджені дерев
а
Наказовий спосіб
3-я особа каже, малює кажуть, малюють
Діє + прикметник має спільні граматичні
Під наголосом та ознаки з дієсловом та прикметником, що
В інших
Число Особа після збігу відбито і в назві.
випадках
Особові закінчення приголосних
Однина 2-а (ти) -и нульове
У закінченнях дієслів ІІ дієвідміни (крім 1-ї особи Зверніть увагу!
однини та 3-ї особи множини) пиши И або Ї 1-а (ми) -імо -мо, -ьмо
Множина Суфікси уч/юч, ач/яч, вш/ш зазвичай НЕ
2-а (ви) -іть -те, -ьте використовуються для творення
Однина Множина
дієприкметників!
1-а особа мовчу, роблю мовчимо, робимо
Наприклад:
2-а особа мовчиш, робиш мовчите, робите 1. Наказовий спосіб від «творити»: ви творіть (тому
що наголос падає на закінчення)
3-я особа мовчить, робить мовчать, роблять
 Шпаргалка до тем: «Іменник, прикметник, займенник, дієслово»

Дієприслівник Розбір типового завдання із НМТ

Дієприслівник — особлива форма дієслова, яка означає

додаткову дію, що супроводить головну, виражену дієсловом,
і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?

Характерною ознакою дієприслівників, за якими їх необхідно

визначати, є такі суфікси: -учи, -ючи, -ачи, -ячи, -вши, -ши

Наприклад: читаючи, співаючи, узявши, схопивши

Дієприслівник – незмінна форма дієслова!

Тому дієприслівник не має закінчення.

Шукайте таке продовження, в якому підмет ЗМОЖЕ виконати дію

дієприслівника, тобто «читати»:

▪ Ви (що робите?) збагачуєте, ви (що робите?) читаєте

Зверніть увагу!
«Зачаровану Десну»
У реченні підмет (слово, яке відповідає на запитання хто/що?)
має виконувати і дію присудка, і дію дієприслівникого
звороту. Мовлення не може читати «Зачаровану Десну», увага, багато епізодів,
світ теж не можуть цього робити.
Якщо він не може виконати хоча б одну дію, то речення
побудоване неправильно:

▪ Повернувшись додому, уже зайшло сонце.

Сонце не може повертатись додому, тому речення

неправильне.
 Шпаргалка до тем: «Числівник, прислівник, службові частини мови»

Види числівників Відмінювання Узгодження з іменниками

Кількісні числівники (скільки?) означають кількість У складних числівниках від ДВОХСОТ до ДЕВ’ЯТИСОТ у всіх Із чим
Числівник Приклад
предметів (уживаються при іменниках). відмінках, окрім орудного, немає паралельних форм. сполучається

Кількісні числівники змінюються за відмінками, але не У числівниках від 500 до 900 у першій частині у всіх сполучаємо з
Якщо в
мають роду і числа, крім числівників: один, одні; два, дві; відмінках, окрім орудного, пишеться И: п’ятисот, п’ятистам основним
числівнику
обидва, обидві; півтора, півтори. (НЕ п’ятьомстам) числівником три з
є слова з
(відкидаємо ці половино
чвертю, з
Сотні відмінювати легше, якщо поділити їх на дві частини: слова «з ю грами
половиною
Кількісні числівники поділяються на: числівник і слово «сот»: п’ятсот – п’ять і сот (кожну частину чвертю/половиною
тощо
1. власне кількісні (один, сім, двадцять, сто); відмінюємо окремо) тощо)
2. дробові (три сотих, одна четверта); п’ятсот
3. збірні (троє, дев’ятеро); Слово «сот» відмінюється як слово «місто» у множині: Складений
шістдесят
4. неозначено-кількісні (мало, кілька, небагато) – не (з кількох Поєднується за
три
плутайте із прислівниками! Числівники «мало», Н. три міста — триста слів) останнім словом
гривні/од
«багато» будуть стояти біля ІМЕННИКІВ: багато Р. трьох міст — трьохсот числівник
на гривня
людей. Д. трьом містам — трьомстам
З. три міста — триста
Зверніть увагу! О. трьома містами — трьомастами
М. (на) п’ятьох містах — трьохстах
Збірні числівники НЕ поєднуються з іменниками
жіночого роду, ОКРІМ числівника обидві. Запам’ятайте!
Узгодження з іменниками
Порядкові числівники (котрий?) позначають порядок ▪ Для годин використовуємо ПОРЯДКОВИЙ
предметів при лічбі: п’ятий, дев’ятнадцятий. Числівник Із чим сполучається Приклад числівник: третя година

Два стільці, ▪ Для хвилин використовуємо КІЛЬКІСНИЙ

Відмінювання Числівники 2, 3,
Іменник у Н.В. множини чотири вікна, числівник: десять хвилин
4
три портфелі
Зверніть увагу!
П’ять
1. Числівники СОРОК, ДЕВ’ЯНОСТО, СТО в усіх Числівники від кілограмів,
Іменник у Р.В. множини
відмінках, крім називного, мають однакове 5 до 9 вісім ..за.., …на..,
закінчення –а. апельсинів ..до.. ..по..
Дробовий
2. У десятках (50, 60, 70, 80) відмінюється тільки
числівник Одна п’ята ..на.., о
ДРУГА (десят) частина: вісімдесяти, п’ятдесятьом. Іменник у Р.В. однини
(одна третя тонни пів на..
тощо)
П’ятидесяти – це НЕПРАВИЛЬНО!
 Шпаргалка до тем: «Числівник, прислівник, службові частини мови»
Зверніть увагу! Разом пишуться прислівники
Правило
Зверніть увагу!
Утворені сполученням
На позначення часу НЕ використовуємо прийменники без і прийменників (маленькі
після: не без п'яти сім, а за п'ять сьома; не чверть після слова) із самостійними
десяти, а чверть по десятій. частинами мови
Утворені за допомогою
часток: аби-, ані-, де-, чи-,
Якщо фразу на позначення часу можна дослівно так само
що-, як-, -сь
перекласти російською, то це неправильно.
Складні прислівники,
вдвоє, втроє, вчетверо; вперше,
утворені сполученням
вдруге, втретє; надвоє, натроє,
прийменника з
числівником
Прислівник Окремо пишуться прислівники
Правило
Прислівник – самостійна незмінювана частина мови, що
виражає ознаку дії, стану і відповідає на питання як?, де?, Утворені сполученням
коли?, куди?, чому?, навіщо? (швидко виконувати, увечері прийменника з іменником,
повертатися) частини яких зберігають
самостійне значення
Синтаксична роль: найчастіше виступає обставиною, може
бути ще присудком або означенням. Утворені сполученням
прийменника з
прикметником (який?)
Через дефіс пишуться прислівники чоловічого роду
Утворені сполученням
Правило Приклад
прийменника «по» зі збірним
По-перше, по-друге, по-
З префіксом «по» і суфіксами числівником
нашому, по-східному, по-
–е, -и, -ому, -ему (єму)
вірменськи Утворені сполученням двох
іменників і одного/двох
З частками казна, бозна,
Казна-коли, бозна-де, будь- прийменників (іменники
хтозна, будь, небудь, таки,
як, як-небудь мають стояти в РІЗНИХ
от відмінках)
Приклад
Насміх, востаннє, утретє,
заодно, передусім, позавчора
Абиколи, анітрохи, дедалі,
щосили, якомога
начетверо; удвох, утрьох
Приклад
Без (мого) відома, до (мого)
смаку, в (одну) ногу
АЛЕ: по-латині, на-гора
В цілому
В основному
По четверо, по двоє, по троє,
по десятеро
Час від часу, день у день, раз
у раз
Прийменник
Прийменник — службова незмінна
частина мови, що виражає залежність
між предметами, залежність дії та ознаки
до предмета, залежність іменника,
числівника, займенника від інших слів у
реченні і разом з ними вказує на об’єкт
дії, напрям, місце, час, причину, мету.
Як знайти прийменник?
Зверніть увагу!
Якщо прийменник вилучити з речення,
то воно втратить свій сенс!
Порівняйте:
Я стою біля твого будинку.
Я стою твого будинку.
Як знайти частку?
Частка – це службова незмінна частина
мови, яка надає окремим словам чи
реченням додаткових смислових
відтінків і служить для утворення нових
слів або окремих граматичних форм:
Зверніть увагу!
Якщо вилучити частку з речення, то воно
і далі матиме сенс, але трохи інший.
 Шпаргалка до тем: «Числівник, прислівник, службові частини мови»

Сполучник Види підрядних сполучників Сполучники – Інші частини мови –

разом окремо

Сполучник – це службова незмінна частина мови, яка служить 1. Обставинні: Частки б, би, ж,
для з’єднання однорідних членів речення та частин складного Частки б, би, ж же можна
речення – часові: коли, поки, доки, поки не, щойно, відтоді входять до складу переставити
як, перш ніж, як тільки, скоро, в міру того, після сполучників, і їх на інше місце в
▪ Щасливиця, я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні. того як, з того часу як, тільки, як, ледве. відділити від реченні, і зміст не
2
▪ Мене ізмалку люблять всі дерева, і розуміє бузиновий Пан. – причинові: бо, тому що, тим що, через те що, сполучників зміниться:
оскільки, завдяки тому що, у зв’язку неможливо: Якби Як мені
Сполучник НЕ буває членом речення. з тим що; я міг це зробити, я хотілося б скласти
– умовні: якщо, якби, як, аби, коли, коли б, як б зробив. екзамен на
тільки, якщо...то відмінно.
Види сполучників Займенники,
– мети: щоб, щоби, для того щоб, аби, з тим щоб; прислівники є
– допустові: хоч, хоча, дарма що, хай, нехай, Сполучники
Сурядні – поєднують: членами речення і
Підрядні – незважаючи на те що; членами речення
а) рівноправні, відповідають на
поєднують залежні – наслідкові: так що, так що аж, так що й; 3 не бувають і не
незалежні частини складного питання: яка? та ж;
(підрядні) речення з – порівняльні: як, що, мов, наче, неначе, начебто, відповідають на
речення; про що? – про те; за
головним у складному. неначебто, мовби, немов, немовби; питання.
б) однорідні члени речення. що? – за те; при
– міри та ступеня: аж, що аж, що й, щоб, що, як, чому? – при тому
Наприклад: і, а, проте, або, чи Наприклад: як, бо, щоб чим, тим, мов, наче, неначе, ніби, ніж:
У
На частку як завжди
2. З’ясувальні: що, щоб, як, ніби. сполучниках якби,
падає логічний
Види сурядних сполучників якщо наголос
наголос: Як би мені
4 падає на останній
хотілося скласти
Сполучники – Інші частини мови – склад: Якби мені
Вид Приклади екзамени на
пишуться разом окремо черевики, то пішла
відмінно.
і, й, та (в значенні і), також, теж, ні…ні, б я на музики.
Сполучники можна
ані…ані, та ще й, а навіть: Все замінити іншими Інші частини
1 Єднальні
повторялось: і краса, й потворність синонімічними сполуч мови: прийменник і
(Л.Костенко). никами: займенник,
а, але, зате, проте, однак, та (в значенні але), займенник і частка,
2 Протиставні а втім, хоч…зате, як…так, не тільки…а й: Не 1 зате, проте – а, але, прислівник і частка –
час минає, а минаєм ми (Л.Костенко). однак; таж – адже, такій заміні не
тож – тому, якби – підлягають:
або, чи, то, або…або, чи...чи, то...то, не коли б: Хоч не застав За те оповідання його
3 Розділові то...не то, хоч…хоч: Або пан або пропав (Нар. Івана вдома, зате похвалили.
мудрість). (проте) прогулявся.
 Усі члени речення

Підмет Тире між підметом та присудком Додаток

Підмет — головний член речення, що означає особу, предмет
або явище, якому приписується якась дія, стан чи ознака,
виражена присудком.
Підмет відповідає на питання хто? що?
Підмет може бути виражений будь-якою частиною мови.
Присудок
Присудок — це головний член речення, що означає дію, стан
або ознаку підмета.
Відповідає на запитання: що робить предмет? що з ним
робиться? який він є? хто він такий? що він таке?
Поділяється на такі види: простий, складений іменний,
складений дієслівний.
3. Якщо присудок, виражений іменником у називному
відмінку або інфінітивом, приєднується до підмета
за допомогою слів це (це є), оце, то, ось, (це)
значить:
▪ Пшениця — то щедрість.
Зверніть увагу!
У реченні з тире між підметом та присудком ліворуч від
тире буде підмет, а праворуч від тире – присудок.
Означення
Означення — це другорядний член речення, який
називає ознаку предмета і відповідає на запитання
який? чий? котрий?
Додаток — це другорядний член речення, що
означає предмет, на який спрямована дія або
щодо якого ця дія відбувається.
Додаток відповідає на запитання непрямих
відмінків: кого? чого? кому? чому? кого? що?
ким? чим? на кому? на чому?
Обставина
Обставина — це другорядний член речення,
що вказує на місце, час, умову, причину, спосіб
дії або її інтенсивність.
Обставина відповідає на запитання як? де?
коли? звідки? чому? навіщо? яким чином?
Однорідні підмети + присудок

▪ Простий присудок – це зазвичай одне дієслово. Наприклад:

І ми із реготом жбурляєм крижані кулі на дівчат (В. Присудок після Присудок перед
▪ Складений іменний присудок – це дієслівна зв’язка
Басок) підметів підметами
(бути, вважати тощо) + іменна частина мови (іменник,
займенник, числівник, прикметник). На галявині росла
▪ Складений дієслівний присудок – це допоміжне Узгоджене/неузгоджене ялина і дуб.
Ялина і дуб росли на
дієслово + інфінітив.
галявині.
На галявині росли
▪ Узгоджене означення змінюється разом зі словом,
Тире між підметом та присудком ялина і дуб.
яке описує: красива дівчина – красивої дівчини.

1. Якщо обидва головні члени речення виражені ▪ Неузгоджене означення не змінюється разом зі Зверніть увагу!
іменниками або кількісними числівниками у називному словом, яке описує: глечики з глини – глечиків з
відмінку: глини. Якщо однорідні підмети поєднані
▪ Природа — наймудріший співрозмовник, рівного їй
протиставними (наприклад: а, проте, але) чи
нема (Є. Гуцало).
розділовими сполучниками (наприклад: чи,
або), то тоді присудок вживається ТІЛЬКИ у
2. Якщо підмет і присудок або один із цих членів
формі ОДНИНИ
виражений інфінітивом:
▪ Жити — Вітчизні служити.
 Усі члени речення

Складений підмет + присудок Означення відокремлюються, якщо: Відокремлюються обставини:

1. Кількісний або збірний числівник з іменником: Правило Приклад Відокремлюються обставини, якщо вони:

П’ятеро учнів прийшло на урок. – ОДНИНА – робимо акцент Поширене узгоджене
на слові «п’ятеро» означення (дієприкметни
ковий зворот) або
П’ятеро учнів прийшли на урок. – МНОЖИНА – робимо непоширене, якщо воно
акцент на слові «учні» стоїть після слова, яке
описує:
2. Означає часовий проміжок – тільки ОДНИНА:
Поширене узгоджене
Минуло десять років. Минуло п’ять хвилин. означення, відділене від
означуваного слова
3. Багато, мало, решта, половина, більшість, меншість, іншими членами речення:
чимало, частина тощо – ОДНИНА:
1. Виражені дієприслівниковим (слово з
учи/ючи, ачи/ячи, вши/ши) зворотом у
Ген килим, витканий із
будь-якій частині речення:
птиць, летить над морем
(Л. Костенко);
▪ Сторож, несучи сніданок, стукнув
дверима.
Осяяний сонцем, перед
нами розкрився зовсім 2. Виражені одиничним дієприслівником і
новий світ (слово, яке означають додаткову дію, причину, час,
описується) (О. умову дії (якщо стоять перед присудком):
Довженко);
▪ Повечерявши, полягали спати.

Багато людей не змогло потрапити на концерт. Кидався Ярема їй 3. Мають прийменники незважаючи на,
назустріч, починаючи з:
Якщо означення
4. Якщо перед складеним підметом стоїть означуване слово у обіймав її, закурену,
стосується особового
множині, то і присудок буде у множині: засмаглу на сонці й ▪ Сікач, незважаючи на свою чималу
займенника я, ти, він тощо:
вітрі (П. Кочура). вагу й короткі ноги, дуже прудко бігає.
Оті два роки минули швидко.
Заглиблена в спогади, Правило Приклад
Додатки відокремлюються, якщо: Означення вказує на Ніна не почула, як
причину того, що розчинилися двері і мати Одиничні
відбувається в реченні: переступила через хатній дієприслівники, що Я був молодий,
Відокремлюються додатки, що мають значення виключення,
поріг. стоять ПІСЛЯ здоровий і міг
включення, заміщення, доповнення.
присудка і працювати не
відповідають на втомлюючись.
Вони виражені іменниками з прийменниками крім, замість,
запитання «як»:
за винятком, опріч, окрім, наприклад, навіть, включаючи,
зокрема, особливо.

Приклад:
▪ Кожній людині властиво помилятися, але нікому, крім
дурнів, не властиво бути впертим у помилці (Арістотель).

Прикладка
Прикладка — це різновид означення.
Вона вказує на ознаку предмета, даючи йому іншу,
конкретнішу назву.
Прикладка виражається іменником у тому ж відмінку, що
й означуване слово.
Відокремлюємо прикладки:
Правило
Поширені прикладки, виражені
іменником – загальною назвою,
що стоять після означуваного
слова – загального іменника:
Поширені та одиничні
прикладки, які стосуються
особового займенника,
незалежно від місця в реченні:
Прикладки, які до означуваного
слова приєднуються за
допомогою сполучника як (з
додатковим відтінком
причиновості), а також слів
тобто (себто, цебто), або(=
тобто), чи(= тобто), наприклад,
зокрема, а саме, особливо, як-
от, навіть, родом, на ім’я, на
ймення, на прізвище, так
званий:
Види речень, ускладнювальні компоненти
Зверніть увагу! Узагальнювальне слово
Прикладка зі сполучником «як» НЕ відокремлюється,
1. Якщо узагальнювальне слово стоїть ПЕРЕД
якщо не має додаткового причинового відтінку, а
однорідними членами, то ставимо
вживається у значенні «у ролі кого, чого»:
ДВОКРАПКУ: Усе зникло: сни, марення,
бажання.
▪ Соняшник як декоративна рослина довго
прикрашав тільки квітники та оранжереї.
2. Якщо узагальнювальне слово стоїть ПІСЛЯ, то
ставимо ТИРЕ: Квіти, трави, кущі – усе зібрано в
Однорідні члени речення горах.
Однорідні члени речення – це члени речення, які
виконують одну синтаксичну роль, стосуються
Приклад Зверніть увагу!
одного і того самого члена речення, поєднуються
сурядними сполучниками (і, а, але, проте, чи, або
Соняхи, щирі Якщо після узагальнювального слова йдуть слова «а
тощо).
огнепоклонники, саме, наприклад, тобто, як-от», то перед ними
словом ставимо кому, а після них — двокрапку).
сходу кивають
Зверніть увагу!
злотоголово.
1. Якщо між однаковими членами речення стоїть Вставні слова
Вони, старі майстри- кома чи сполучник, то це однорідні члени
віртуози, були схожі речення.
один на одного, наче Вставні слова дуже легко розпізнати в реченні, адже
2. Однорідні означення описують предмет/особу з вони не відповідають на жодне із запитань та не є
брати-близнюки... ОДНОГО боку: Жовті, червоні яблучка. членами речення.
3. Обставини вважаються неоднорідними, якщо
У горах Брянський, як
описують різні дії.
командир, зустрівся з НЕ є вставними
новими труднощами
(О. Гончар). Розділові знаки
Лаврін, як менший Кому ставимо: Зверніть увагу!
син, мав право
зостатися в батьковій 1. Якщо немає сполучника О, О, О: Освідчуйтесь у навіть, майже, якби, часом, ніби, нібито, між тим,
хаті (І. Нечуй- любові озерам, містам, селам… немовби, адже, все-таки, при цьому, якби,
Левицький). 2. Протиставний сполучник а, але, та (=але): Усе принаймні, от, буквально, приблизно, до того ж, як-
іде, але не все минає. не-як, де-не-де, якраз.
3. Попарно зі сполучником О і О, О і О: Бере і дає,
карає і милує.
 Види речень, ускладнювальні компоненти

Види речень Речення ускладнюються Види односкладних

▪ В українській мові вирізняють такі три види речень за Речення Приклади

метою висловлювання: Означено-
Широкий, вигнутий, особове
- розповідні однорідними членами блискучий ніж врізався Неозначено
- питальні в ґрунт

Односкладне речення
особове
- спонукальні З присудком
відокремленими Крім інтуїції, безумовно, Узагальнено-
▪ За інтонацією речення поділяються на: членами потрібні тобі ще й знання особове

- неокличні До тебе, Україно, Безособове

звертанням
- окличні звертаємося!
З підметом Називне
За кількістю граматичних основ: вставними і
Може, я міг би Вам
вставленими
допомогти?
1. Якщо в реченні 1 граматична основа, то це речення компонентами
просте. 1. Означено-особове (Я, Ти, Ми, Ви): Яку
2. Якщо в реченні 2 і більше основ, то це речення складне. Односкладні речення ще хочем собі славу?
Складні речення теж поділяються на види: Односкладні речення – це речення, у яких тільки 1 2. Неозначено-особові (Вони): Тут уміють
складносурядне, складнопідрядне, безсполучникове. головний член речення (або підмет (хто/що), або цінувати працю хлібороба.
присудок (якась дія в реченні)).
▪ За наявністю другорядних членів речення: 3. Узагальнено-особові (усі особи,
Приклад: прислів’я та приказки): Чесне діло
1. непоширені (не мають другорядних членів): Холодно. роби сміло.
2. поширені (мають один та більше другорядних членів): ▪ Вірю в людську доброту – є тільки присудок.
Надворі було холодно. ▪ Йому хотілося співати від щастя - є тільки 4. Безособові (особа не підставляється, -
присудок. но, -то, прислівник, інфінітив, немає,
▪ За наявністю головних членів речення: односкладні і ▪ Яскраві зорі – є тільки підмет. явища природи, стан людини): Небо
двоскладні. затягло сизими хмарками. Сукню
Якщо поруч із головним членом є обставина, то таке придбано вчасно. Уже пізно.
Якщо в реченні немає присудка, але є обставина, то таке речення НЕ односкладне, а двоскладне неповне. Скоритися долі. Нема снігу цієї зими.
речення вважається ДВОскладним, але неповним.
Наприклад:

1. «Влітку – щастя» є двоскладним неповним (на

пропущений присудок у ньому вказує
обставина «влітку»).
 Складні речення, пряма мова

Складносурядне речення Тире Види підрядних речень

Складносурядні речення - складні речення, у яких прості 1. Обидві частини, з’єднані сполучником і, та (= і), ▪ Означальне: підрядна частина пояснює чи
(сурядні) речення рівноправні за змістом і пов’язані різке протиставлення: характеризує одне зі слів головної
сурядними сполучниками. частини, зазвичай іменник
▪ Сім год мак не родив — і голоду не було. (предмет/особу).
Розділові знаки 2. У другій частині подано висновок чи наслідок дії Наприклад:
(= і тоді): Ніколи не забуду ту мить, (яку?) коли вперше
побачив її.
Кома ставиться між частинами складносурядного речення
▪ Настала весна— і сад розцвів(як наслідок).
перед сполучниками:
▪ З'ясувальне: підрядна частина роз’яснює
3. Швидка зміна подій: одне зі слів головної (часто – дієслово,
▪ Сонечко зайшло, і (сполучник) надворі почало вже
прикметник чи прислівник).
темніти (І. Нечуй-Левицький).
▪ Ще мить — і Дрогичинська битва загримить.
Наприклад:
▪ Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то
Щоб знайти таке речення на ЗНО, потрібно дивитись на Мені сказали, (що?) що канікули розпочнуться
(сполучник) вітер бився в заломах провалля (М
кількість граматичних основ та сполучники сурядності. наступного тижня.
Коцюбинський).
▪ Обставинне: підрядна частина називає
Кому НЕ ставимо Розділові знаки якусь обставину (час, місце, причину
тощо), що стосується дії в головній
1. В реченні, де є спільний другорядний член або слово: Складнопідрядним називають складне речення, частині.
частини якого НЕ рівноправні за змістом та граматично і
▪ На хвилину (спільна обставина) раптом стихли голоси і поєднані підрядним сполучником чи сполучним Наприклад:
спинились тіні. словом: Микола повернеться в Харків, (коли?) коли
завершиться його відпустка.
2. В реченні, де є спільна підрядна частина (це буде Культурна людина та, яка залишається культурною на
речення з різними видами зв’язку): самоті.

▪ Коли ж одчинили вікно (підрядна частина), світло

впало на ціле море схвильованих облич і в хату влетіла
стоока тривога.

3. Коли сурядні речення є питальними, спонукальними,

окличними чи безособовими:

▪ Котра зараз година і коли вже прибуде потяг?

[ ], (яка…)
▪ Сумно й глухо.
 Складні речення, пряма мова

Кома НЕ ставиться Безсполучникове Розділові знаки

1. Коли перед підрядною частиною стоять частки не, і: Безсполучникові складні речення — це такі речення, ТИРЕ
частини яких об’єднуються в одне ціле тільки інтонацією,
▪ Нам хотілося знати не як це сталося, а що йому без сполучників і сполучних слів: 1. Зміст частини складного речення
присудили. протиставляється або
Наприклад: зіставляється, порівнюється
▪ Треба бути уважним і коли обставини цьому не Зорями небо героя вітало, квітами й піснеюстрілаземля. (можна підставити а, але):
сприяють.
Мало прожити життя — треба життя
2. Якщо перший з двох сполучників протиставний (а, але, КОМА: зрозуміти.
однак і т. ін.), то кома після нього взагалі не ставиться:
Ставимо, якщо складові частин безсполучникового 2. Друга частина речення виражає
▪ Вона довго його чекала, а коли зовсім стемніло, речення виражають послідовність чи одночасність подій: наслідок, несподіваний результат,
вирішили йти сама. висновок з того, про що говорилося в
Дерева розпустили свої бруньки, трава стала зеленішою. першій частині речення:
3. Коли підрядна частина складається з одного
сполучного слова: ДВОКРАПКА: На годину спізнишся — за рік не доженеш.

▪ Марійка надіслала листа й не сказала кому. Між частинами безсполучникового складного речення
двокрапка ставиться у таких випадках: 3. У першій частині вказується на
▪ Хочу купити машину, та не знаю яку. умову, за якої відбувається дія в
1. Друге речення доповнює зміст першого, другій частині:
поширюючи один із його членів (найчастіше
4. У виразах як слід, як треба, як годиться, як хочеш присудок): Защебече соловейко в лузі на калині —
(перед як), все одно який, байдуже хто, коли нема І здавалось: розтає сніжинка. заспіває козаченько, ходя по долині.
ясно визначеної підрядної частини:
2. Друге речення (або кілька речень) пояснює зміст 4. Відбувається швидка зміна подій:
▪ Вітайся як годиться. Роби як слід. Роби що хочеш. першого:
Запахло дужче осінню: листя пожовкле, як із кульбаби Виглянуло сонце —
5. Між однорідними підрядними частинами, зв'язаними пух, вітер рвав і кружляв ним по голих городах. озеро вмить
сурядним сполучником, якщо вони мають спільну проясніло, радісно посміхнулось до неба.
головну частину: 3. Якщо друга частина містить причину того, про що
йдеться в першій частині речення (між ними можна
▪ Ми живемо в краю (спільна головна частина), де вставити сполучник тому що):
зоріють степи і (де) виблискує море Азовське. Говори, говори, моя мила: твоя мова — співучий струмок.
 Складні речення, пряма мова

Речення з різними видами зв’язку Розділові знаки

Складне речення з різними видами зв'язку – це речення, що поєднує в собі три і більше
частин (компонентів), з'єднаних за допомогою різних видів сполучникового (сурядного і Розділові знаки при прямій мові
підрядного) та безсполучникового зв'язку: А: “П”. “П”, — а. А: “П”, - а.
“П, — а, — п”.
Наприклад: А: “П!” “П!” — а. А: “П!” - а.
“П, — а. — П… (?,!)”
Твоя душа за мною не жалкує, (сурядний зв’язок) а тільки серце вражене сумує, А: “П?” “П?” — а. “П… (?,!)— а. — П…(?,!)” А: “П?” - а.
(сурядний зв’язок) і жаль тобі, (підрядний зв’язок) що ти мене кохаєш. “П… (?,!) — а, а: — П…(?,!)”
А: “П…” “П…” — а. А: “П…” - а.
Зверніть увагу!

Для визначення складного речення з різними видами зв'язку потрібно:

Непряма мова — це чужа мова, передана тільки з дотриманням змісту
1. знайти граматичні основи (їх повинно бути мінімум три); висловлюваної думки без збереження форми та інтонації.
2. з'ясувати засоби зв'язку між частинами складного речення (сполучниковий чи
безсполучниковий). ▪ Коли чужу мову передають від себе, тобто непрямою мовою, то слова
автора роблять головним реченням, а пряму мову — підрядним.

Пряма мова При цьому в непрямій мові змінюють особу займенників і дієслів
відповідно до особи, від імені якої тепер передається чужа мова.
Чужа мова, передана дослівно від імені того, кому вона належить, називається прямою
мовою. ▪ Пряма мова: “Яка ти розкішна, земле, — думала Маланка. — Весело
засівати тебе хлібом, прикрашати зелом”.
Слова, що вказують, кому належить пряма мова і як вона висловлена, називаються
словами автора – а, А. ▪ Непряма мова: Маланка думала про те, яка земля розкішна і що весело
засівати її хлібом, прикрашати зелом.
Пряма мова береться з обох боків у лапки.

Зверніть увагу!

▪ В лапки беруться знак питання, знак оклику і три крапки.

▪ Крапка і кома виносяться ЗА лапки.
▪ Проте, якщо є вже знак питання, знак оклику чи три крапки, то ні крапка, ні кома після
них не ставиться.

Наприклад:
У сестриці брат питає : «Куди хмарка відлітає?»