Professional Documents
Culture Documents
Явище асиміляції та наголос в обох мовах
Явище асиміляції та наголос в обох мовах
Асиміля́ ція (від лат. assimilatio < assimilo — «уподібнюю») або уподі́бнення — у мовознавстві,
уподібнення звука до сусіднього як в умовах його творення (артикуляції), так і
в акустичному відношенні.
За дзвінкістю. Асиміляції за дзвінкістю зазнають тільки ті глухі, які мають дзвінкі відповідники,
однак її не зазнають губні [п], [ф]. Крім того, глухі не уподібнюються до наступних сонорних,
бо різняться великим ступенем розходження між собою.
За глухістю. При асиміляції за глухістю відбувається оглушення дзвінких. Таке явище є
характерним для багатьох мов, зокрема російської, німецької, нідерландської. Проте
асиміляція за глухістю не притаманна українській мові і є швидше винятком, а не правилом чи
закономірністю. Лише в окремих словах і формах окремі приголосні оглушуються.
Наприклад: [кіхті], [ніхті], [лехко], [вохко], [діхтяр]. Може також оглушуватися звук [з], але
якщо він є у складі прийменника або префіксів з- і роз-.
Асиміляція за м'якістю. За м'якістю уподібнюються тільки ті звуки, які мають м'які
відповідники. Зокрема цього роду асиміляцій зазнають зубні приголосні. Ступінь пом'якшення
під впливом наступного приголосного може бути різним. Очевидно, що меншим ступінь
пом'якшення буде на межі між префіксом і коренем, ніж у корені. З іншого боку, перед
пом'якшеними приголосними попередні звуки, як правило тверді (напр.: свій, срібний — [с] не
пом'якшується). Проте в українській мові є ряд слів, в яких [з], [ц], [с] перед наступним
пом'якшеним, а не м'яким пом'якшуються. Наприклад: світло, звір, цвіт.
Асиміляція за місцем і способом творення. У цих асиміляціях можна виділити три основні
закономірності:
o Зубні перед ясенними шиплячими уподібнюються до них ([д], [т], [ц], [з], [с], [т'], [з'], [с']).
o Ясенні шиплячі перед зубними м'якими [з'], [ц'], [с'] уподібнюються до них.
o Звуки [д], [т], [т'], [д'], перед [з], [ц], [с], і їх м'якими відповідниками уподібнюються до них.
Графічна асиміляція — уподібнення звуків, яке зафіксоване на письмі[1].