Lingua Latina

Фонетика
 Голосні (Vocāles)
а, е, i, о, u, y – 6 голосних букв вимовляються як
голосні звуки української мови: artéria [артерiа] –
артерія; os [ос] – кістка; úva [ува] – виноград.
Буква у (іпсилон) – грецького походження,
вимовляється як звук [і]: lỳra[ліра].
Голосні можуть бути довгими (наголошеними) і
короткими. Довготу і короткість голосного
позначають надстроковими знаками -
довгота знаком [ˉ], короткість [˘]: līber [лібер] -
вільний, lĭber [лібер] - книга
 Сполучення голосних утворюють дифтонги і диграфи.
 Дифтонг – це сполучення двох голосних, що утворюють один
склад, але вимовляються обидва звуки – один довгий, інший
короткий.
 аu вимовляється як [ay→ав] (с коротким у): auris [aвpіс] – вухо,
páulus [павлюс] – маленький;
 еu вимовляється як [еy→ев] (с коротким у): Euróра [евpoпa] –
Європа; eucalýptus [евкаліптус] – евкаліпт.

 Диграф, на відміну від дифтонга, вимовляється як один довгий

голосний звук:
 ае вимовляється як [е]: aera [ера] – ера, plántae [плянте] –
рослини;
 ое вимовляється як [е]: amoeba [амеба] – амеба.
 Якщо дві голосні не утворюють диграф і повинні читатися окремо,
над другою голосною ставиться знак трема (дві крапки) – ё або
знак довготи ē: áёr [aеp] – повітря, poёta [поета] – поет.
 Приголосні (Consonantes)
 В[б]: barba[барба] - борода, bene [бене] – добре
[ц] 1) перед е, i, у; ае, ое [е]: Cicĕro [Цíцеро] – Цицерон

С Caesar [Цéзар] – Цезар; coetus [цéтус] - збори

[к] 2) у всіх інших випадках: cor [кор] – серце; lаc [ляк] –
молоко; frúctus [фруктус] – фрукт, плід
D [д]: domus [домус] - дім
G [ґ]: gloria [гльорія] - слава, agnus [агнус] - ягня
Н [г] як в українських словах гарний, Галя: hómo [гомо] –
людина, hérba [герба] – трава
K [к]: Kalendae [календе] – календи (початок місяця)
L [ль] завжди вимовляється м'яко: lúpus [люпус] – вовк; flos
[фльос] – квітка, mel [мель] – мед
Q вживається тільки разом з голосною u. Qu перед голосною
вимовляється як [кв]: áqua [аква] – вода; quínque [квінкве] –
п'ять.
 S між голосними вимовляється як [з], а в інших випадках як [c]:
rόsa [роза] – троянда; cásus [казус] – відмінок, sérvus [сервус]
– раб
 Х вимовляється як [кc]: Xerxes [Ксерксес] – Ксеркс, але між
голосними може вимовлятися як [кз]: exémplar [екземпляр] –
приклад
 Z вимовляється як [з/дз]: zóon [зоон] – тварина; zoológia
[зоольогія] – зоологія.
Буквосполучення ti, ngu, su
ti вимовляється як [ті] перед приголосною: tíbi [тібі] – тобі,
Latíni [лятіні], але перед голосною вимовляється як [ці]: rátio
[раціо] – розум, Látium [ляціум] – Лацій.
 NB! (nota bene!) – зверни увагу!
 Після приголосних s, t, х буквосполучення ti перед голосною,
як виняток, вимовляється як [ті]: béstia [бестіа] – звір, Brúttium
[бруттіум] – Бруттій (назва області), míxtio [мікстіо] – суміш;
 ngu перед голосними вимовляється як [нґв]: sánguis [санґвіс]
– кров; língua [лінґва] – мова;
 su перед голосними вимовляється як [св]: suávis [свавіс] –
солодкий.
 NB! (nota bene!)
Виняток складає присвійний займенник súus, súa, súum
[cyyc], [суа], [суум] – свій, своя, своє

 Буквосполучення ch, ph, rh, th

Зустрічаються у словах грецького походження та
вимовляються як один приголосний звук:
 сh вимовляється як [x]: chorus [xорус] – хор; schola - школа
 рh вимовляється як [ф]: philolόgia [фільольогія] – філологія
 rh вимовляється як [р]: rháphe [рафе] – шов
 th вимовляється як [т]: theátrum [театрум] – театр.
 Довгота і короткість голосних
 Голосні можуть бути довгими чи короткими за своєю
природою або залежно від позиції голосного у слові, що
позначається знаками короткості [˘] і довготи [ˉ ].
 Природня довгота або короткість голосної фіксується
словником; позиційна довгота і короткість залежить від місця
(позиції) голосної у слові та визначається за такими правилами:
 1. Якщо за голосною, що утворює склад, слідує ще одна голосна
(голосна перед іншою голосною), склад буде коротким: li-ně-
а [лίнеа] – лінія, pŭ-er [пуер] – дитя.
 2. Якщо у складі є дифтонг або диграф, такий склад завжди буде
довгим: di-ae-ta [діéта] – дієта.
 3. Якщо після голосної стоять дві чи більше приголосних,
такий склад буде довгим: plān-ta [плянта] – рослина.
 4. Приголосні x, z також подовжують голосну: nōх [нокс] – нічь,
zō-na [зона] – пояс.
 Наголос
1. Наголос ніколи не припадає на останній склад у слові.
2. Як правило, наголос ставиться на передостанній
склад слова (другий від кінця слова), якщо він не
короткий.
3. Якщо передостанній склад короткий, наголос
пересувається на третій від кінця склад у слові,
незалежно від його довготи чи короткості.
4. Далі третього складу від кінця слова наголос не
ставиться.
 [na]-[tū]-[ra] – природа, [bo]-[tá]-[nǐ]-[ca] – ботаніка,
[glό]-[rǐ]-[a] – cлава
Рахунок складів у слові: [4]-[3]-[2]-[1]
ахунок складів у слові: [4]-]-[1]
 Sen-ten-ti-ae
[4] [3] [2] [1]
Alma mater
Terra incognĭta
Tabŭla rasa
Rex nunquam morĭtur
Прочитайте, поясніть вимову дифтонгів, диграфів, букв і буквосполучень:

1. Cultūra, pactum, incognĭtus, collēga, inspector, dictātor, censūra,

carcer, officiālis, docens, cursus, discussio, civīlis, corpus, scriptum,
scena, centum, vicīnus, cicāda, cicūta, circĭter, circuĭtus, cisterna,
cancellarius, cabāllus, caelipǒtens, caeruleus, caesūra, calciamentum,
candidātus, capillaceus, cellŭla, censuālis, ceremonia, conceptio,
concessio, concilium, confectio, conscius, cruciamentum, cruciatio,
cucullus, incunabŭla, curatio.

2. Homo, genus, generatio, hortus, imāgo, gratia, hora, agitātor,

humānus, generōsus, herba, globus, historia, harmonia, gemma, genealogia,
genĕsis, habĭlis, haruspex, habĭtus, genĭtor, geometria, gesticulatio,
cognomen, gladiātor, ignorantia, hasta, Helĕna, Helvetii, Hellespontus,
Hercŭles, heredĭtas, gloria, agonia, agnosco, agnus, gradatio,
Herodǒtus, heroĭcus, cohors, gracĭlis, digressio, progressus, prohibitio,
tegimentum, tergulātor, vehementia, hospitium, figūra, fuga, agricǒla.

3. Valerius, vulgarĭter, vallum, littĕra, illuminatio, nihil, fabŭla,

tabŭla, leo, lac, salutatio, planta, consul, legātus, lux, luxuria, populāris,
filiālis, valĭdus, tribūnal, lacūna, lapidarius, laterna, collectio, colloquium,
alĭbi, album, Alexander, alternatio, lector, legālis, declamatio,
clementia, cloāca, solāris, ululāre, ultĭmum, lucĭfer, lustratio, tolerantia,
famŭlus, Lutetia.

4. Sanguis, nasus, casus, risus, Suebus, consuetūdo, unguis, ungŭla,

persuadēre, suavis, linguātus, lingŭla, morōsus, asĭnus, illusio, Lusitania,
lusor, revisio, visitatio, miser, misericordia, resolutio, resonantia,
usus, constructio, observantia, translatio, transportatio, transactio,
ostium, successio.

5. Aurum, nauta, audītor, neuter, augustus, aula, aulĭcus, laurĭger,

causa, aera, aevum, praeda, praesentia, Graecia, Lacedaemonius,
foederātus, foederatio, Belgae, Beotia, Syracusae, oceănus, praemium,
proelium, caedes, caelestis, caelibātus, Celtae, cohaerentia, beātus,
daemon, deambulatorium, poēta, coēgi, leonīnus, oeconomia, oleātus.