ФОНЕТИКА. ГРАФІКА. ОРФОЕПІЯ.

ОРФОГРАФІЯ

Фонетика – розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови.

Звук мовлення – найменша неподільна одиниця, яку вимовляємо та чуємо.
Буква – знак, який слугує для позначення на письмі звука.

Алфавіт
Алфавіт – сукупність літер, прийнятих у системі будь-якої мови і
розміщених в усталеному порядку. В українському алфавіті 33 букви.
Літера Назва Літера Назва Літера Назва Літера Назва

Аа А Зз Зе Оо о Чч Че

Бб бе Ии И Пп пе Шш Ша

Вв ве Іі І Рр ер Щщ Ща

Гг ге Її Ї Сс ес Ьь знак м’якшення

Ґґ ґе Йй йот Тт те Юю Ю

Дд де Кк Ка Уу у Яя Я

Ее е Лл ел Фф еф

Єє є Мм ем Хх ха

Жж же Нн ен Цц це

Загальна класифікація звуків

Приголосні

дзвінкі глухі сонорні

Голосні
тверді м’які тверді м’які тверді м’які

[а] [д][б] [д´]- [т][п] [т´]- [н][м] [н´]-

1
 [о] [з][д] [з´][д´] [с][т] [с´][т´] [л][в] [л´]-

[у] [дз][з] [дз´][з´] [ц][с] [ц´][с´] [р][н] [р´][н´]

[и] [г][ж] -- [х][ш] -- -[л] [й][л´]

[і] [ґ][͡дз] - [͡дз´] [к][ц] -[ц´] [р] [р´]

- [й]
[е] [ч] -
[͡дж]
-

Губні

[б] - [п] -

[в] -

[м] -

[ф] -

Шиплячі

[ж] - [ш] -

[дж] - [ч] -

Шиплячі: [ж], [ч], [ш], [͡дж]

Губні: [б], [п], [в], [м], [ф]

Глухий [ф] не має дзвінкої пари, [й] – завжди мʼякий.

Приголосні д, т, з, с, ц, л, н, р (Де ти зʼїси ці лини + р) перед ь, і, я, ю, є стають
мʼякими (позначають у транскрипції [´]): ціль [ц´іл´]. Інші приголосні перед і,
я, ю, є стають помʼякшеними чи напівмʼякими (у транскрипції [ʼ]): кішка
[кʼішка].

Співвідношення літер і звуків

Літери Позначають

щЩ два звуки [шч]: щука [шчýка]

2
Ї два звуки [йі]: їжак [йіжáк]

я, ю, є 1. Один звук [а], [у], [е] і мʼякість

(напівпомʼякшеність) попереднього
приголосного: любов [л´убóв], свято
[свʼáто].

2. Два звуки [йа], [йу], [йе] (на

початку слова; після голосного,
апострофа чи ь): юрба [йурбá], соя
[сóйа], бʼю [бйу], мільярд [мʼіл´йáрд].

[͡дж],
дж, дз (буквосполучення)
1. Один звук [͡дз] (якщо
належать до однієї морфеми,

наприклад, кореня): джміль [͡джмʼіл

´], дзвін [͡дззвʼін].

2. Окремі звуки [д] і [ж], [д] і [з]

(якщо належать до різних морфем,
наприклад, [д] – до префікса, а [ж], [з]
– до кореня): підживити
[підживи́ти], підземний [підзе́мний]

подвоєні приголосні нн, тт, сс та інші один подовжений приголосний:

монотонно [моното́н:о], верховіття
[верховʼі́т´:а], волосся [воло́с´:а]

групи приголосних (-стн-, -стч- та спрощення приголосних відбувається

інші), де не відбувається спрощення в усному мовленні: -стн- [сн], стч-

[шч] та інші (протестний

[проте́снией], невістчин

3
 [неивʼі́шчин])

ь (знак мʼякшення) мʼякість попереднього приголосного:

льон [л´он]

Вимова голосних і приголосних

Голосні 1. ненаголошені [е], [и] переважно
вимовляємо як [еи], [ие]: зима [зиема́],
весело [ве́сеило];

2. ненаголошений [о] вимовляємо як

[oу] перед складом з наголошеним у
чи і: козуля [коузу́л´а], політ [поул´і́т]

Приголосні Уподібнюються за:

1. мʼякістю – [д], [т], [з], [с], [ц], [л],

[н], [р] перед наступним мʼяким чи
помʼякшеним стають мʼякими:
селянський [сеил´а́н´с´кией];

2. дзвінкістю/глухістю – а) глухі
перед дзвінкими стають дзвінкими
(молотьба [молод´ба́]), б) г стає
глухим у словах вогко, легко, дьогтю,
кігті, нігті та похідних ([во́хко],
[ле́хко], [д´о́хт´у], [кʼі́хт´і], [н´і́хт´і])

Вимова груп приголосних

Орфографічний запис Вимова

-ться [ц´:а] – вмивається [вмиева́йец´:а]

4
 -жся [з´с´а] – відважся [вʼідва́з´с´а]

-шся [с´:а] – злишся [зли́с´:а]

-жці [з´ц´і] – ніжці [н´і́з´ц´і]

-тці [ц´:і] – братці [бра́ц´:і]

-чці [ц´:і] – сестричці [сеистри́ц´:і]

-шці [с´ц´і] – свашці [сва́с´ц´і]

-зж- [ж:] – розжарений [рож:а́реинией]

-зч- [жч] – розчесана [рожче́сана]

-зш- [жш] – розшитий [рожши́тией]

-тч- [ч:] – вітчизна [вʼіч:и́зна]

1. Вправа. Розставте за алфавітом слова. З останніх букв цих слів повинно

скластися прислівʼя.

Хірург, віз, тесляр, довіку, рід, журба, очерет, золото, негадано, мало-помалу,
кум, мед, завод, наперекір, жук, опус, дзьоб, поні, вила, слово, юшка, убозтво.

2. Тести.

1. Відмінність між літерами і звуками полягає в тому, що

А. Літери вимовляємо, а звуки пишемо
Б. Звуки вимовляємо, а літери пишемо
В. Звуки вимовляємо і чуємо, а літери пишемо і бачимо
Г. Звуки тільки вимовляємо, а літери та звуки пишемо

2. Всі слова розташовані за алфавітом у рядку

5
А. борона, бульйон, бульвар, бязь
Б. вал, верболіз, виїзний, видимо-невидимо
В. щоденно, щоденник, щосили, щонайкращий
Г. явір, яйце, якнайкраще, ясень

3. Підкреслена літера позначає твердий звук у кожному слові рядка

А. гучний, квітка, любити
Б. емблема, дорослий, щирий
В. природа, робота, морський
Г. теніс, тривога, курінь

4. Усі приголосні є глухими у кожному слові рядка

А. джаз, файл, свято
Б. дощ, зуб, терен
В. скайп, тік, кут
Г. база, дуб, сік

5. Однакова кількість звуків і літер у кожному слові рядка

А. малюнок, підземний, щось
Б. льон, щока, яма
В. біль, любов, юшка
Г. бульйон, щука, дзеркало

6. Звук [т] треба вимовляти в усіх словах рядка

А. потяг, тьмяний, тюльпан
Б. товар, тюль, тіло
В. тінь, Тарас, тесляр
Г. студент, термін, титан

7. Виділена літера позначає один звук у кожному слові рядка

6
А. людина, їжа, щока
Б. зять, узвишшя, тюрк
В. яма, тисяча, бʼється
Г. щастя, девʼять, підʼїзд

8. Літери я, ю, є позначають по два звуки в кожному слові рядка

А. яма, вʼюн, яєць
Б. земля, тюль, синє
В. ллється, лиє, мʼяч
Г. рілля, люк, сміттєвий

9. Виділені літери позначають той самий звук у всіх словах рядка

А. вʼється, зцілити, самотність
Б. ґава, рюкзак, квітка
В. четверо, метро, море
Г. їдеш, навчаєшся, груша

10. Звук [д] треба вимовляти на місці пропуску у кожному слові рядка
А. безла[..], пі[..]ʼйомний, [..]вері
Б. [..]ністер, [..]унай, боро[..]ба
В. проїз[..]ний, коля[..]ка, лю[..]ство
Г. брі[..], наро[..]ження, [..]жміль