Ядерно-фізичні методи

вивчення віку археологічних

знахідок
Спосіб перший: радіоізотопне датування
• Час тече – радіоактивні ізотопи розпадаються. Якщо знаєш, яка частка ізотопу розпалася, – знаєш,
скільки часу пройшло.
• Щоб визначити приблизний вік археологічної знахідки з великою точністю, вчені застосовують
радіоізотопне датування. Якщо в об`єкті є радіоактивний ізотоп, то, виходячи з періоду його
напіврозпаду і того, яка частка ізотопу розпалася, можна обчислити вік об`єкта.

• Ізотопи – різновиди одного і того ж хімічного елемента з різною кількістю нейтронів в ядрі. Бувають
стійкі ізотопи, а бувають такі, що розпадаються з часом – радіоактивні.
• Найзнаменитіший різновид цього методу – радіовуглецеве датування. Живі організми разом з їжею
поглинають і звичайний вуглець 12С, і радіоактивний 14С. Але коли рослина або тварина помирає,
воно перестає обмінюватися з навколишнім середовищем радіоактивним вуглецем. Залишившись в
організмі, він поступово розпадається, а його залишкова частка стає показником віку.
• Межа радіовуглецевого датування – 55000-60000 років. Але є інші ізотопи, які дозволяють зазирнути в
минуле набагато далі. Їх теж застосовують для вимірювання віку. Наприклад, дуже зручний мінерал –
циркон, його використовують для уран-свинцевого датування гірських порід. Циркон містить ізотопи
урану, які потім розпадаються на ізотопи свинцю. Точкою відліку – аналогом моменту загибелі тварини
для радіовуглецевого методу – вважають кристалізацію циркону при охолодженні лави. Є й інші
методи: калій-аргоновий, аргон-аргоновий, свинець-свинцевий.
Спосіб другий: спектральний аналіз і
гірохронологія
• Як зрозуміти, скільки років зірці? Неможливо ж дотягнутися до неї і взяти шматочок для аналізу і датування. Так що
доводиться лише дивитися, як вона світиться і крутиться.
• Зірки старіють дуже нерівномірно: 90% життя вони не змінюються, а потім раптом різко починають трансформуватися.
Уявити це можна так: людина досягла віку 3-4 років, потім 80 років не змінюється і потім за рік посивіє, згорбиться і
помирає. Астрономи потрапили в скрутне становище: дуже складно визначити, скільки ж зірці років.
• На щастя, багато що можна розгледіти, придивившись до її світла. Якщо розкласти спектр Сонця, вийде веселка з тонкими-
тонкими чорними лініями. Це лінії поглинання, які відповідають різним хімічним елементам. За спектральними лініями
поглинання можна судити про склад зірки. Але до чого тут вік? Справа в тому, що в процесі термоядерної реакції водень в
зірці вигорає, а вміст гелію зростає. А значить, чим старша зірка, тим більше в ній гелію і менше водню, а побачити це
можна за лініями поглинання в спектрі.

• Зірка – це гігантський термоядерний реактор, в якому з ядер водню (тобто з протонів) синтезуються ядра гелію.
• Крім того, вік зірки видає її період обертання. Молода зірка крутиться з деякою швидкістю, яка в міру дорослішання
неухильно падає. Одна біда – важко побачити це обертання, потрібні дуже чутливі телескопи. Астрономи використовують
як орієнтир сонячні плями. Але зі старими зірками працювати проблематично, тому що у них все менше і менше плям.
Метод визначення віку зірок по обертанню називається гірохронологією.

• Зірки, як і планети, обертаються навколо власної осі. Сонце, наприклад, робить один оберт за 30 днів.
Спосіб третій: палеомагнетизм
• Кераміка та інші залізовмісні матеріали – це зламаний компас: вони
показують магнітне поле Землі минулого. Тому намагніченість древніх
знахідок може вказувати на їх вік.
• Археологам часто трапляється в руки кераміка: розбиті тисячу років тому
глиняні горщики, оскільки античних глечиків для вина, тарілки, які колись
давно порошилися в шафі у наших предків, цегла... Виявляється, наука здатна
розповісти, коли розкопану цеглу обпекли в печі або коли в стародавньому
горщику останній раз варили кашу. Справа в палеомагнетизмі: при високих
температурах залізовмісні матеріали на зразок глини намагнічуються, а
остигаючи, немов би «запам`ятовують» напрямок і інтенсивність магнітного
поля Землі в даний момент (вони ж постійно змінюються). Відомості, які
зберегли горщик або піч в момент випалу, можна проаналізувати і порівняти
з хронологічними шкалами зміни магнітного поля. Так вчені дізнаються вік
давньої кераміки з похибкою всього в 10 років.
метод радіовуглецевого датування
• Винахідник цього методу Віллард Франк Ліббі(17
грудня 1908, Гранд-Валлі, Колорадо — 8 вересня 1980) —
американський фізико-хімік,був удостоєний Нобелівської премії з
фізики.
• Радіовуглецеве датування, радіовуглецевий метод —
метод датування органічних речовин, заснований на
визначенні відносного вмісту ізотопу 14С (найчастіше —
у вугіллі, деревині, залишках кісток тощо).
• Застосовується в археології, палеонтології. Метод
запропонував Віллард Ліббі 1946 року
 Приклади використання радіо вуглецевого
методу
• Один з найвідоміших випадків
застосування радіовуглецевого методу — дослідження
фрагментів Туринської плащаниці, проведене 1988 року,
одночасно в декількох лабораторіях сліпим методом.
Радіовуглецевий аналіз дозволив датувати плащаницю
періодом XI—XIII століть.
вчені розгадали загадку так званого динозавра
Франкенштейна який складається з частин тіла не
пов'язаних між собою видів.