Міністерство освіти і науки

Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут механічної інженерної та транспорту
Кафедра «автомобільного транспорту»

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №5
З дисципліни «Основи автоматики автомобільних систем»
На тему
“ ДОСЛІДЖЕННЯ РОБОТИ АНАЛОГОВОГО
ОБЧИСЛЮВАЛЬНОГО ПРИСТРОЮ НА ПРИКЛАДІ ІНТЕГРАТОРА ”

Виконав: студент групи АТ-31з

Ковальчук Д.Ю.
Прийняв: доцент
Дмитрів І. В.

Львів 2024
 1. Мета роботи: розробити і дослідити з допомогою Electronics Workbench
аналоговий обчислювальний пристрій.

2. Обладнання, прилади та інструменти: ПЕОМ, програмне

забезпечення Electronics workbench.

3. Загальні теоретичні відомості

Аналогові обчислювальні пристрої використовуються у вимірювальних
перетворювачах та коригуючих ланках, а також для моделювання систем
керування. Ці пристрої виконуються, як правило, на основі операційних
підсилювачів (ОП) за інвертувальною схемою, що забезпечує максимальну
точність вимірювань. До таких пристроїв належать: суматор, диференціатор,
інтегратор.
Суматор – це електронна схема на ОП, яка здійснює підсумовування всіх
вхідних струмів пристрою та струму зворотного зв’язку ОП. На виході
суматора отримаємо сигнал, який описується формулою

U0 = -Rs(U1/R1+U2/R2+…+Up/Rn),

де R1, R2, … Rn – зважуючи резистори, Rs – опір зворотного зв’язку ОП.

Інтегратор — це електронна схема, вихідний сигнал якої пропорційний
інтегралу від вхідного.
Диференціатор є антиподом інтегратора за функціональним призначенням.
Його вихідний сигнал є пропорційним швидкості зміни в часі вхідного сигналу
Ui, тобто
U0 = -RC(dUi/dt).

Розглянемо детальніше інтегратор, як приклад аналогового

обчислювального пристрою. Принципова схема простого аналогового
інтегратора показана на рис. 1.
 Рис.1. Схема двоходового інтегратора

На цій схемі конденсатор у колі зворотного зв'язку ОП приєднаний між

підсумовувальним входом і виходом інтегратора. Для визначення вихідної
напруги інтегратора за постійної напруги Ui на його вході скористаємося
формулою

Кі(р)=U0/Ui=K(p)/(1+β(p)·K(p))

де К(р) = А (коефіцієнт підсилення ОП без зворотного зв’язку);

β=Z1(p)/ Z2(p) – коефіцієнт зворотного зв’язку, що дає кількісну оцінку
ступеня впливу ланки зворотного зв’язку. Він показує, яка частина вихідного
сигналу надходить на вхід підсилювача як сигнал зворотного зв’язку.
У даній схемі Zl(p) = R, Z2(p) = 1/рС, р — оператор Лапласа.
У такому випадку отримуємо

Uo(p)= A·B·Ui /(p + В),

де В = A·R·C.
Оригіналом отриманого виразу є формула
 Uo(t)= A·Ui[l-exp(-t·B)].

Розкладаючи експоненціальний член в ряд і обмежившись першими трьома

членами розкладу (через нехтовно малі значення інших), отримаємо
Uo(t)= (Ui·t/RC)(l – t/2A·R·C).

Неважко переконатися, що при великому значенні А і реальних значеннях

часу інтегрування (t ‹‹ 2A·R·C) іншими доданкам можна нехтувати. У такому
разі вихідна напруга інтегратора
Uo(t)= Ui·t/RC.

Зазначимо, що якщо прийняте допущення з яких-небудь причин не

виконується, то доданок t/2A·R·C використовується для оцінки точності
інтеграції.
Таким чином, при дії постійної вхідної напруги Ui напруга на виході
інтегратора є лінійною функцією часу. Якщо напруга Ui діє невизначено довгий
час, вихідна напруга Uo змінюватиметься доти, поки не досягне значення
напруги насичення ОП (у цьому можна переконатися після ввімкнення схеми).
Це відбувається тому, що на постійному струмі інтегратор є підсилювачем з
розімкненою петлею зворотного зв’язку. Зауважимо, що в інтеграторах з
великими сталими часу RC повинні використовуватися ОП з малими вхідними
струмами і конденсатори з малими струмами витоку.
На практиці робота інтегратора зазвичай складається з трьох етапів:
1) введення початкових умов;
2) інтеграція;
3) збереження результату інтеграції.
Схема інтегратора з імітацією цих режимів наведена на рис. 5.1, б. Для
введення початкових умов (заряд інтегрувального конденсатора С до напруги
Uio = Uy·R2/Rl) використовується ключ-таймер К1, який спрацьовує через 1с
після ввімкнення схеми і утримується в замкнутому стані 1 с. Через 2с після
ввімкнення спрацьовує ключ К2 і починається процес інтеграції, який триває 3с,
після чого інтегратор переводиться в режим зберігання (див. отриману
осцилограму).

4. Порядок виконання лабораторної роботи

4.1. Ознайомитися із загальними відомостями про інтегратор.
4.2. З допомогою електронної лабораторії на ЕОМ «Electronic
workbench» скласти схеми ввімкнення простого інтегратора за рис 1.
4.3. Встановити параметри елементів складених електричних кіл такі, як
показано на рис. 1.
4.4. Дослідити осцилограму схеми 1.
4.5. Результати осцилографічних вимірювань та схему ввімкнення
відобразити у звіті.
4.6. Оформити звіт про виконану лабораторну роботу.

5. Висновок: Я розробила і дослідила за допомогою Electronics

Workbench аналоговий обчислювальний пристрій.