ЕПА labv3 0

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Івано-Франківський національний технічний університет

нафти і газу
Кафедра інформаційно-телекомунікаційних
технологій та систем
Л. М. Заміховський, А. Б. Романюк,
А. О. Ольховський
ЕЛЕМЕНТИ І ПРИСТРОЇ
АВТОМАТИКИ
ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ
Івано-Франківськ
2019
УДК 681.58
З-26
Рецензент:
Мельничук С. І. доктор технічних наук, завідувач кафедри
комп’ютерних систем і мереж Івано-Франківського
національного технічного університету нафти і газу
Рекомендовано методичною радою університету

(протокол № 2 від 09.12.2019 р.)
Заміховський Л. М., Романюк А. Б., Ольховський А. О.

З-26 Елементи і пристрої автоматики : лабораторний
практикум / Л. М. Заміховський, А. Б. Романюк,
А. О. Ольховський. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2019. –
93 с.
МВ 02070855-13076-2019
Лабораторний практикум містить методичні вказівки

для проведення лабораторних занять з дисциплін «Елементи
і пристрої автоматики». Розроблено відповідно до робочої
програми та згідно з навчальним планом підготовки фахівців
спеціальності 151 – «Автомати-зація та комп’ютерно-
інтегровані технології», освітньої програми «Комп’ютери-
зовані системи управління та автоматика».
Може бути використано студентами денної та
заочної форм навчання.
УДК 681.58
МВ 02070855-13076-2019 © Заміховський Л. М.,

Романюк А. Б.,
Ольховський А. О.
© ІФНТУНГ, 2019
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………4
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1
2
Дослідження мостових вимірювальних схем
перетворювачів………………………………………………………5
Дослідження універсальних аналогових фільтрів………………11
Дослідження аналого-цифрового перетворювача………………20
Дослідження цифро-аналогового перетворювача………………27
Дослідження роботи давача температури та
вологості DHT 11 та вплив на нього зовнішніх факторів ……...30
Дослідження терморезистивних перетворювачів……………….36
Дослідження роботи давача тиску BMP180………..……………41
Дослідження індукаційних перетворювачів…………………….46
Дослідження тензорезистивних перетворювачів ………………53
Дослідження індуктивних перетворювачів………………………64
Дослідження вимірювальних підсилювачів……………………..69
Дослідження напівпровідникового підсилювача потужності….72
Дослідження напівпровідникових перемикаючих елементів…..78
Дослідження динамічного режиму роботи
двигуна постійного струму………………………………………..83
Дослідження схеми керування чотирьохшвидкісного
електродвигуна……………………………………………………..88
ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ…………...…………93

ВСТУП
Автоматика — загальна назва різноманітних механічних,

електричних, пневматичних, гідравлічних та електронних
пристроїв, які застосовують для автоматизації технологічних
процесів, дискретних, неперервсних та гібридних виробництв -
3
ТЕЦ, конвеєрів, верстатів з числовим програмним керуванням,
промислових роботів, споруд, а також транспортних засобів та
транспортної інфраструктури. Вивчення дисципліни “Елементи і
пристрої автоматики” має своєю метою ознайомлення студента з
типовим спектром засобів вимірювання та перетворення
інформації, що реалізуються нижнім рівнем систем автоматизації.
Наведений лабораторний курс призначений сформувати
навички, що в майбутньому допоможуть вирішувати реальні
завдання побудови автоматизованих систем управління.
Тема: дослідження мостових вимірювальних схем

перетворювачів
Технічне забезпечення: ПЕОМ, програма EWB 4.0, або

аналогічна.
4
Короткі теоретичні відомості
Важливим класом пристроїв, призначених для вимірювання
параметрів електричних ланцюгів (опору, ємності, індуктивності
й ін.) методом порівняння, є мости. Порівняння вимірюваної
величини зі зразковою мірою, що виробляється в процесі
вимірювання за допомогою моста, може здійснюватися вручну
або автоматично, на постійному, або на змінному струмі. У
найпростішому випадку мостова схема містить чотири резистори,
з'єднаних у кільцевий замкнутий контур. Таку схему має
одинарний міст постійного струму (рисунок 1.1). Резистори R1,
R2, R3 i R4 цього контура називаються плечами моста, а точки
з'єднання сусідніх плечей вершинами моста. Ланцюги, що
з'єднують протилежні вершини, називають діагоналями. Одна з
діагоналей (3-4) містить джерело живлення GB, а інша (1—2) —
покажчик рівноваги PG.
а) б)
Рисунок 1.1 – Вимірювальний міст
а) вимірювальний міст постійного струму
б) узагальнений випадок вимірювального моста
У випадку моста змінного струму його плечі можуть
містити в собі не тільки резистори, але також конденсатори і
котушки індуктивності, тобто опори можуть мати комплексний
характер.
Міст називається урівноваженим, якщо різниця потенціалів
між точками 1 і 2 дорівнює нулю, тобто напруга на діагоналі, що
містить індикатор нуля, відсутня і струм через індикатор
дорівнює нулю.
5
Співвідношення між опорами пліч, при якому міст
урівноважений, називається умовою рівноваги моста. Цю умову
можна одержати, використовуючи закони Кірхгофа для
розрахунку мостової схеми. Наприклад, для одинарного моста
постійного струму залежність протікаючого через індикатор нуля
(гальванометр) РG струму IG від опорів пліч, опору
гальванометра RG і напруги живлення U має вигляд
(1.1)
Струм при
(1.2)
Це і є умова рівноваги одинарного моста постійного струму,
яку можна сформулювати в такий спосіб: для того щоб міст був
урівноважений, добутки опорів протилежних пліч повинні бути
рівні. Якщо опір одного з пліч невідомий (наприклад, ), то
умова (1.2) буде мати вид
.
Таким чином, вимірювання за допомогою одинарного моста
можна розглядати як порівняння невідомого опору зі
зразковим опором при збереженні незмінним відношенням
. З цієї причини плече називають плечем порівняння,

плечі і плечами відношення.
Одинарні мости можуть також працювати на змінному
струмі. У цьому випадку опори пліч є комплексними.
Узагальнена схема моста перемінного струму представлена на
рис. 1.1(б). Індикатором нуля звичайно служить електронний
мілівольтметр. Можливим є, також, використання електронного
індикатора нуля на базі електронно-променевої трубки.
Електронні індикатори мають дуже великий вхідний опір, що
вигідно відрізняє їх від електромеханічних пристроїв, таких як
вібраційний гальванометр або телефонні навушники, що теж
іноді використовуються як індикатори нуля.
Аналогічно співвідношенню (1.2) умова рівноваги
одинарного моста перемінного струму має вигляд
, (1.3)
6
де Z1,Z2,Z3 i Z4 — комплексні опори пліч.
Як відомо, будь-яке комплексне число Z можна представити
в показовійформі: Z = zejϕ. Використовуючи це представлення,
одержимо замість умови (1.3) рівність
, (1.4)
яка справедлива тільки в тому випадку, якщо виконуються
співвідношення, що випливають з неї:
(1.5)
(1.6)
Умова (1.5), що вимагає рівності добутків модулів
комплексних опорів протилежних пліч, доповнюється умовою
(1.6), що накладає вимогу рівності сум їхніх аргументів. Тільки
одночасне виконання співвідношень (1.5) і (1.6) забезпечує
рівність нулю напруги на діагоналі 1—2, у яку включений
індикатор нуля РV (рис. 1.1).
Умови рівноваги можна записати інакше, якщо
скористатися не показовою, а алгебраїчною формою
представлення комплексних чисел Z = R +jX, де R и Х — дійсна і
уявна частини відповідно. У нашому випадку символом Z
позначений комплексний опір, а R і Х являють собою активну і
реактивну складові. В алгебраїчній формі умова (1.3)
перепишеться у вигляді
(1.7)
Ця рівність виконується, якщо справедливі рівності для
активних і реактивних частин:
(1.8)
і
(1.9)
Знову потрібно одночасне виконання співвідношень (1.8) і
(1.9).
Дві пари рівностей (1.5), (1.6) і (1.8), (1.9) цілком
рівноправні, і вибір того чи іншого визначається розуміннями
зручності при розрахунках конкретних мостових схем. Щоб
забезпечити виконання двох умов одночасно, необхідно мати не
менше двох регульованих елементів. Ними найчастіше є
резистори і конденсатори, оскільки вони допускають більш точне
7
регулювання, ніж котушки індуктивності. На практиці важливо,
щоб міст можна було швидкo, з найменшим числом
елементарних операцій з регулювання, зрівноважити. Число
таких операцій, необхідних для досягнення рівноваги,
характеризує "збіжність" моста. Правильний вибір регульованих
елементів і їхнього положення в плечах моста забезпечує
найкращу збіжність, а отже, і найменший час вимірювання.
Відповідно до загального визначення чутливості
електровимірювальних приладів, чутливість моста визначається
як відношення зміни сигналу на його виході (струму, напруги,
потужності) до вимірюваної величини, що викликала зміну,
(опору, ємності й ін.), тобто
, (1.10)
де S — чутливість; Y — вихідна величина; Х— вхідна величина.
Якщо використовувати кінцеві збільшення, то чутливість
, (1.11)
причому приріст вхідної величини ΔY повинне бути узяте
поблизу рівноваги.
Оскільки складається з мостової схеми та індикатора, то
зручно розглядати чутливість моста у виді добутку чутливості
мостової схеми та індикатора нуля: .
У випадку моста постійного струму, коли індикатором
служить магнітоелектричний гальванометр, вихідною величиною
є відхилення стрілки або світлового покажчика, а вхідний —
вимірюваний опір . Тоді вираз (1.10) набуває вигляду
. (1.12)
Чутливість моста можна представити у виді добутку двох
величин
, (1.13)
де ΔIG — струм, що протікає через рамку гальванометра; S G —
чутливість гальванометра, а ScxI , — чутливість мостової схеми до
струму.
Аналогічно можна визначити чутливість мостової схеми до
8
напруги ScxU = ΔUG / ΔR1 і до потужності ScxP = ΔPG /ΔR1. ΔUG i
ΔPG, що входять у ці визначення, є приростами напруги і
потужності в ланцюзі гальванометра.
Необхідна чутливість досягається раціональним вибором
мостової схеми, індикатора нуля і напруги живлення моста.
Хід роботи
Скласти схему, аналогічну до наведеної на рисунку 1.3
відповідно до варіанту завдання (таблиця 1.1).
Рисунок 1.2 – Приклад схеми дослідження
Знайти таке значення R4, при якому схема збаланосована.

Переконатись, за допомогою моделюючої програми, що у
збалансованої схеми струм, що проходить через R1, рівний нулю.
Зробити звіт.
Таблиця 1.1 – Варіанти завдань

№ варіанту R2, кОм R3, кОм R5, кОм
1 2 7,1 2
2 3 7,2 3
3 4 7,3 2
4 5 7,4 3
5 6 7,5 2
6 7 7,6 3
9
7 8 7,7 2
8 9 8,1 3
9 0,5 9,1 2
Контрольні питання.
1 Принцип роботи мостових схем.
2 Умова рівноваги мостів.
3 Чутливість мостів.
4 Автоматичні мости.
5 Похибки мостових схем.
6Навести приклади застосування мостових схем у
вимірювальних перетворювачах.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №2
Тема: дослідження універсальних аналогових фільтрів
Технічне забезпечення:ПЕОМ, програма EWB 4.0, або

У більшості схем використовуються активні аналогові

фільтри. Активні фільтри будуються на опорах, конденсаторах та
підсилювачах (зазвичай операційних) і призначені для того, щоб
із всіх сигналів, що подаються на вхід, пропускати на вихід
сигнали лише наперед заданих частот.
Будь-який фільтр, як активний, так і пасивний (тобто такий,
що немає підсилювачів), пропускає з свого входу на вихід лише
певну частину всього спектру частот. Фільтри класифікуються за
кількома ознаками, в тому числі за пропускною частиною
частотного спектру.
Фільтри нижніх частот пропускають на вихід всі частоти,
починаючи з нульової (постійний струм) і до деякої заданої
частоти зрізу fа, і послаблюють всі частоти, що перевищують fзр,
частотна характеристика такого фільтра показана на рис.2.1.
10
Діапазон частот від нуля до fзр називається смугою пропускання,
а діапазон частот, що перевищують fb – смугою загасання (або
затухання). Інтервал частот між fзр та fb називається перехідою
ділянкою, а швидкість, з якою, на цій ділянці змінюється
величина послаблення, є важливою характеристикою фільтра.
Частота зрізу fа – це частота, при якій напруга на виході фільтра
падає до рівня 0,707 від напруги на полосі пропускання (тобто
падає на 3 дБ); частота fb – це частота, за якої вихідна напруга на
3 дБ, ніж вихідна напруга в смузі затухання.
Рисунок 2.1 – АЧХ фільтра Рисунок 2.2 – Фільтр верхніх

нижніх частот частот
Фільтр верхніх частот посаблює всі частоти, починаючи з

нульової і до частоти fзр, і пропускає всі частоти, починаючи з f зр і
до верхньої частотної границі схеми. Частотна характеристика
фільтру верхніх частот показана на рис. 2.2.
Рисунок 2.3 – Смуговий фільтр Рисунок 2.4 – Режекторний

фільтр
Смуговий фільтр пропускає, як показано на рис. 2.3, всі

частоти в смузі між нижньою частотою зрізу f 1 і верхньою
частотою зрізу f2. Всі частоти нижчі f1 і вищі f2 послаблюються.
Діапазон частот від f’1 до f1 і від f2 до f’2 є перехідними ділянками.
11
Середнє геометричне частот f1 і f2 називають середньою
центральною частотою (f0), тобто
f0 = √f1f2 ,
Режекторний смуговий фільтр (згасання) послаблює всі
частоти між f1 і f2 і пропускає всі решта частоти. Частотна
характеристика такого фільтра показана на рис. 2.4. Смуговий
фільтр загасання з вузькою смугою послаблюючих частот
називають фільтром - пробкою. Смугові фільтри загасання
використовують для погашення небажаних частот, наприклад
частоти 60 Гц, у звуковій апаратурі.
Полюси і частотні характеристики.
Термін “полюс” взято із розділу математики, що вивчає
функції комплексних змінних, яка використовується при
розрахунку частотних характеристик фільтрів. Для практичних
цілей достатньо знати, що полюс вказує на складову нахилу
характеристики на складовій ділянці, що обумовлена однією із
RC ланок, використаних для формулювання частотної
характеристики активного фільтра.
Кожний полюс (RC – ланка) вносить у нахил перехідної
ділянки характеристик свої 6 дБ/октаву.
Порядок фільтра – це число його полюсів. Наприклад,
фільтр нижніх частот другого порядку – це двохполюсний фільтр
нижніх частот, і його характеристика на перехідній ділянці має
нахил 12 дБ/октаву. Фільтр шостого порядку має шість полюсів, і
нахил характеристики на перехідній ділянці рівний 36 дБ/октаву.
Послідовно (каскадно) з’єднуючи фільтри низьких порядків,
можна отримати фільтри більш високих порядків. Так, три
послідовно з’єднані фільтри другого порядку утворюють один
фільтр шостого порядку.
Частотна характеристика фільтра Баттерворта в межах
смуги пропускання дуже близька до рівномірної, і її називають
максимально плоскою. Нахил перехідної ділянки
характеристики фільтра Баттерворта рівний 6 дБ/октава на
полюс. Таким чином, фільтр Баттерворта восьмого порядку
матиме нахил перехідної ділянки характеристики, рівний 48
дБ/октаву.
12
Фільтр Баттерворта має нелінійну фазово – частотну
характеристику; іншими словами, час, який потрібен для
проходження сигналу через фільтр, залежить від частоти
нелінійно. Тому ступінчатий сигнал чи імпульс, поданий на вхід
фільтра Баттерворта, викликає викид на його виході.
Використовується фільтр Баттерворта в тих випадках, коли
бажано мати однаковий коефіцієнт підсилення для всіх частот на
смузі пропускання.
Характеристика фільтра Чебишева має хвилеподібні зубці в
смузі пропускання і рівномірна в смузі згасання; кількість зубців
характеристики в смузі пропускання такого фільтра тим більша,
чим вищий його порядок. Амплітуда цих зубців може бути задана
при конструюванні фільтра і зазвичай встановлюється на рівні
0,5, 1, 2 чи 3 дБ, причому збільшення допустимої амплітуди
зубців дозволяє отримати більш крутий нахил характеристики
фільтра на перехідній ділянці.
На перехідній ділянці нахил характеристики фільтра
Чебишева може перевищувати 6 дБ/октава на один полюс.
Фільтр Чебишева є корисним у тих випадках, коли на перехідній
ділянці бажано мати високу швидкість зміни ослаблення, тобто
дуже крутий нахил характеристики; нерівномірність
характеристики фільтра в смузі пропускання – ціна, яку
необхідно за це платити.
Про фільтри Бесселя говорять як про фільтри з лінійною
фазою чи з лінійною затримкою. Це означає, що затримування по
фазі сигналу на виході фільтра відносно сигналу на його вході
зростає з частотою. Тому фільтри Бесселя майже не дають
викиду при подачі ні їх вхід імпульсних сигналів. Завдяки цій
властивості такі фільтри найбільш підходять для фільтрації
прямокутних коливань без зміни їх форми.
13
Коефіцієнт загасання α визначає форму характеристики на
перехідній ділянці і вид викиду характеристики в смузі
пропускання поблизу перехідної ділянки. Таким чином,
коефіцієнт затухання визначає форму частотної характеристики
фільтра, тобто його тип. Так, фільтр Баттерворта другого
порядку має коефіцієнт затухання α, рівний 1,414, а фільтр
Чебишева другого порядку з нерівномірністю 3 дБ має α = 0,766.
Одна й та ж схема в залежності від вибору значень її
компонентів може виступати як фільтр Бесселя, фільтр
Батерворта чи фільтр Чебишева, і форма частотної
характеристики фільтра визначається коефіцієнтом загасання.
Добротність Q пов’язує середню частоту смуги пропускання
і її ширину на рівні 3 дБ. Чисельно добротність рівна:
Q = f0 / (f2 – f1) = √f1f2 / (f2 – f1),
де f0 = √f1f2 – середня частота, f1 – нижня частота зрізу на рівні 3
дБ, f2 – верхня частота зрізу на рівні 3 дБ.
Для активних фільтрів Q = 1 / α.
Коефіцієнт підсилення в смузі пропускання Кп активного
фільтра рівний відношенню вихідної напруги до вхідної:
Кп = Uвих / Uвх.
Показана на рис. 6.10,а схема універсального активного
фільтра називається універсальною з одиничним підсиленням,
тому що її коефіцієнт підсилення в смузі пропускання рівний
одиниці. Ця схема може діяти одночасно як фільтр верхніх
частот, фільтр нижніх частот і смуговий фільтр (всі другого
порядку). При цьому частотна характеристика смугового фільтра
залежить від характеристик фільтрів верхніх і нижніх частот.
Якщо, наприклад, ці два фільтри мають частотні характеристики
типу Баттерворта, ьо порядок смугового фільтра буде рівний
одиниці. Оскільки всі три характеристики (смугового фільтра,
фільтрів нижніх і верхніх частот) формуються за допомогою
одних і тих самих компонентів, характеристики фільтрів нижніх
і верхніх частот повинні бути одного типу, тобто обидвоє типу
Баттерворта чи обидва типу Чебишева з нерівномірністю 3 дБ.
Замітимо, що характеристику смугового фільтру не можна
оптимізувати одночасно з характеристиками фільтрів нижніх і
верхніх частот.
14
Універсальний фільтр має високу стабільність і низьку
чутливість Q і α, а настроювання частоти і настроювання
добротності такого фільтра мало впливають один на одного. Як
смуговий фільтр універсальний фільтр може мати стійку
добротність, що досягає 100. Схема універсального добротного
фільтра використовується в багатьох активних фільтрах.
Універсальний фільтр відносно складний, оскільки має три
операційних підсилювача в варіанті з одиничним коефіцієнтом
підсилення і чотири операційні підсилювачі в варіанті з
незалежним настроюванням коефіцієнта підсилення і α.
Рисунок 2.5 – Схема універсального активного фільтра другого

порядку з одиничним коефіцієнтом підсилення
Процедура розрахунку для універсальних фільтрів з

одиничним підсиленням. Фільтри верхніх і нижніх частот.
1. Вибрати величину f3дБ і тип фільтра.
2. За таблицею 6.1 знайти відношення f3дБ/fзр. Якщо f3дБ/fзр
≠ 1, вирахувати fзр.
3. Прийняти R1 = R2 = R3 = R4 = Ro.c = R’o.c = R. Вибрати С
= С1 = С2 і знайти R = 1/2π fзрC.
4. Знайти за таблицею 2.1 значення α, відповідне
відповідному типу фільтра і знайти R5 за формулою
R5 = R’o.c [ (3/α) – 1].
Налаштування схеми:
1) Налаштуйте fзр за допомогою одночасгної зміни R1 чи
R2 або С1 і С2.
15
2) Налаштуйте α за допомогою зміни R’o.c.
3)
Таблиця 2.1 – Параметри для фільтрів другого порядку.
Тип фільтра f3дБ/fзр
Батерворта 1,414 1,000
Бесселя 1,732 0,785
Чебишева
нерівномірність 0.5дБ 1,578 1,390
Рисунок 2.6 – Схема універсального активного фільтра

другого порядку з одиничним коефіцієнтом підсилення.
Процедура розрахунку для універсальних фільтрів з

одиничним підсиленням. Смуговий фільтр.
1. Вибрати f1 i f2. Для уніерсального фільтра з одиничним
підсиленням Кп = Q.
2. Знайти f0 i Q. Величина Q може досягати значення 100.
3. Вибрати С = С1 = С2 і розрахувати R1 = R2 = R3 = R4 =
Ro.c = R o.c = R за формулою R = 1/2πf0C/
’
4. Знайти R5 = R’o.c (3Q - 1).

Налаштування фільтра:
1) Налаштуйте f0 за допомогою одночасної зміни R1 i R2
чи С1 і С2.
2) Налаштуйте Q за допомогою зміни R’o.c.
16
Розрахувати компоненти схеми універсального фільтра з
одиничним підсиленням, реалізуючим фільтр нижніх частот
Чебишева. Порядок фільтра рівний двом, f3дБ = 12 кГц,
нерівномірність характеристики 2 дБ. Значення коефіцієнта
підсилення в смузі пропускання фіксоване і рівне одиниці.
Розв’язок: із таблиці 8.1 знаходимо f3дБ/fзр = 1,074, α = 0,886,
тому fзр = f3дБ/1,074 = 12 кГц/1,074 = 11,174 кГц. Приймемо С1 =
С2 = С = 0,001 мкФ і R1 = R2 = R3 = R4 = Ro.c = R’o.c = R. Тоді R =
1/2π fзрC = 1/2π (11,174 кГц) (0,001 мкФ) = 14,2 кОм.
Використаєм номінал 14 кОм ± 2%. R 5 = R’o.c (3α - 1) = 14,2 кОм
(3/0,886 – 1) = 33,4 кОм. Використаєм номінал 33,2 кОм ± 2 %.
Якщо в першому каскаді з’являється помітний зсув, треба
використати балансирувальний опір Rx.
Зауваження: Q = 1/α = 1.13. добротність смугового фільтра в
даному випадку рівна 1,13, тобто її значення дуже мале. Саме
тому універсальний фільтр потрібно, як правило,
використовувати і як фільтр верхніх і нижніх частот, чи як
смуговий фільтр, але не як два фільтра одночасно.
Приклад.
Розрахувати компоненти схеми універсального фільтра з
одиничним підсиленням, реалізовуючі смуговий фільтр. Фільтр
повинен мати f1 = 940 Гц і f2 = 1 МГц
Розв’язок: f0 = √f1f2 = √(940 Гц) (1 кГц) = 969,5 Гц, Q = f0/ (f2 –
f1) = 969.5 Гц / (1кГц – 940 Гц ) = 16,15. Приймемо С 1 = С2 – С =
0,033 мкФ і R1 = R2 = R3 = R4 = Ro.c = R’o.c = R. Тоді R = 1/2π f0C =
1/2π (969,5 Гц) (0,033 мкФ) = 4,97 кОм. Використаємо номінал
5,11 кОм ± 2 %.
R5 = (3Q – 1) R’o.c = [3(16.15) – 1]5.11 кОм = 243 кОм.
Використаємо номінал 237 кОм ± 2%.
Хід роботи
Скласти схему, аналогічну до наведеної на рисунку 2.6
відповідно до варіанту завдання (таблиця 2.2).
Зробити звіт.
Таблиця 2.2 – Варіанти завдань

№ варіанту Тип фільтра f1, кГц f2,кГц
1 НЧ 100
17
2 ВЧ 200
3 СФ 100 200
4 НЧ 200
5 ВЧ 360
6 СФ 200 360
7 НЧ 500
8 ВЧ 700
9 СФ 500 700
Контрольні питання
1 Відмінність амплітудних коректорів від фазообертачів.
2 Методи апроксимації частотних характеристик фільтрів і
їх застосування.
3 Основні параметри і характеристики аналогових фільтрів.
4 Типи частотних фільтрів.
5 Швидкодія і добротність аналогових фільтрів.
Тема: дослідження аналого-цифрового перетворювача

Аналогово-цифрові перетворювачі (АЦП) перетворюють

аналоговий вхідний сигнал в цифровий код. АЦП
використовують коли аналогові вихідні напруги схеми або
чутливого елемента (наприклад мостового давача температури)
18
повинні бути перетворені у цифровий код з метою зручної і
економічної реєстрації даних або виконання обчислень. АЦП
широко використовується в промислових системах управління,
цифрових системах зв’зку і контролю.
Набір різних використань АЦП дуже широкий і швидко
росте. Існує багато типів АЦП, але більшість представляють
собою модифікації трьох основних, які коротко будуть розглянуті
далі. До основних типів АЦП слід віднести: 1) паралельні АЦ
перетворювачі, або АЦП миттєвої дії; 2) інтегруючі
перетворювачі; 3) перетворювачі з послідовною апроксимацією;
(або порозрядного зважування).
Цей ряд АЦП в напівпровідниковому виконанні на 8 чи 10
розрядів доступний безпосередньо для придбання , а АЦП у
гібридному виконанні на 16 і більше розрядів виготовляються на
замовлення. У всіх АЦП використовується один або більше число
компараторів, які відіграють суттєву роль в їх функціонуванні.
Паралельні АЦП по суті представляють групу паралельних
компараторів (рис. 3.1). Аналоговий вхідний сигнал
прикладається до всіх компараторів одночасно. Один із виходів
кожного компаратора підключений до власної опорної напруги.
Значення опорних напруг компараторів відрізняються між собою
на напругу яка відповідає відповідному молодшому розряду. Всі
компаратори, для яких Uвх>Uоп змінюють стан своїх виходів після
прикладення Uвх. Всі компаратори для яких Uвх<Uоп не змінюють
свого стану. Виходи компаратора підводяться до схеми
декодування, яка перетворює сукупність станів компаратора
після прикладення Uвх у цифрове слово.
19
Рисунок 3.1 – Паралельний АЦП
Паралельні АЦП відрізняються швидкодією – час

перетворення складає 30 нс. Це пояснюється тим, що цифровий
вихід з'являється негайно після проходженню часу встановлення
компараторів і часу проходження сигналу через логічну схему
декодування.
Однак загальне число використовуваних компараторів
складає 2n-1, де n – число двійкових розрядів. Таким чином, 8-
розрядний паралельний АЦП складається із 28-1=256-1=255
компараторів. Із збільшенням числа розрядів паралельний
перетворювач стає дуже дорогим .
Двох розрядний паралельний АЦП зі схемою декодування
показано на рис. 8.1. Опорні напруги, які прикладаються до
компараторів, починаються від значення Uоп1, рівного половині
молодшого значущого розряду помноженого на величину повної
опірної напруги і закінчуються значенням визначеним різницею
20
Uоп – Uоп1. Так для двохрозрядного паралельного перетворювача
опірні напруги для (22-1) компараторів з Uоп =3 В складає 0,5, 1,5 і
2,5 В. Якщо Uвх < 0,5 В, то всі виходи компаратора мають низький
рівень напруги і цифровий код буде 00. Якщо 0,5≤Uвх≤ 1,5 В, то
вихід компаратора 1 набуває високого рівня, а вихід компартора
2 зберігає низький. Вихід компаратора 2 після інвертування
подається на логічну схему “І”, вихід якої при цьому набуває
високого рівня. Таким чином на виході логічної схеми “АБО”
встановлюється високий рівень, що приводить до появи
цифрового коду 01. Якщо вхідний сигнал лежить у діапазоні
1,5≤Uвх≤2,5 В, то вихід компаратора 2 набуває високого рівня, а
вихід логічної схеми “І” – низький. При цьому встановлюється
цифровий код 10.Якщо 2.5<Uвх , то то виходи компараторів 2 і 3
мають високий рівень. Вихід компаратора 3 при цьому
забезпечує на виході логічної схеми “АБО” в каналі молодшого
розряду високий рівень напруг, так, що в результаті
встановлюється цифровий код 11.
АЦП з двотактним інтегруванням (подвійним нахилом)
представляють один із декількох типів схем інтегруючих
перетворювачів (рисунок 3.2). Характерним є знана точність (за
правильно підібраної частоти), низька вартість та швидкодія.
Рисунок 3.2 – Схема типового інтегруючого АЦП
21
Рисунок 3.3 – Ілюстрація принципу роботи інтегруючих
АЦП
АЦП з двотактним інтегруванням використовуються в
цифрових вольтметрах, вимірювальних приладах з цифровою
індикацією (digital panel meters) і системах збору даних в тих
випадках коли швидкість перетворення не є вирішальним
фактором.
Схему інтегруючого АЦП з подвійним нахилом наведена на
рисунку 3.2, являється найбільш популярною схемою
інтегруючих АЦП. Вона забезпечує високу точність і потребує
лише короткочасної стабільності задатчика часу, в той самий час
добре подавляє шуми на виході.
Перетворення починається з встановлення лічильника в
нуль з допомогою керуючої логіки. Ключ Кл1 встановлюється в
положення, в якому до інтегратора приєднано напругу U вх , і
лічильник починає рахувати імпульси задатчика часу. В той час
коли лічильник рахує імпульси часу, U вх (якщо воно додатнє)
визиває наростання від’ємної вихідної напруги інтегратора з
швидкістю, пропорційною Uвх. У момент t1 поява сигналу
переповнення лічильника вихідна напруга інтегратора буде
Uвих.інт=(Uвх/R)t1/C=Uвхt1/RC .
У момент появи сигналу переповнення лічильника ключ Кл 1
перключається на опірну напругу – U оп , а лічильник після скиду
в нуль починає рахувати знову. Інтегруючий конденсатор
починає розряджатись з постійною швидкістю, пропорційною
величині – Uоп/RC. Коли конденсатор інтегратора розрядиться до
22
нуля, компаратор зупиняє лічильник. Вміст лічильника при
фіксованому t1 представляє відношення Uвх/Uоп. Дійсно, з умови
рівності нулю напруги на виході інтегратора в момент t2 маємо
Uвих(t2) = Uвих(t1)-(-Uоп t2/RC)=0,
де Uвих(t1) = -Uвх t1/RC і Uвх/Uоп=t2/t1 .
Звідси випливає, що задатчик часу повинен бути
стабільним тільки в інтервалі часу t1:t2. Подавлення завад
одержується в результаті того, що на великому інтервалі
усереднена напруга завад наближається до нуля. Якщо t 1=16,67
мс як це часто вибирають, то завжди притаманна завада 60 Гц
дуже добре подавляються.
Рисунок 3.4 – АЦП послідовної апроксимації з принципом

роботи
Порозрядне зважування є найбільш популярним методом

аналогово цифрового перетворення. Ці схеми мають помірну
23
ціну, забезпечують швидкість перетворення від помірної до
високої і хорошу точність. Для n-розрядного АЦП перетворення
аналогової напруги в число потребує n-часових тактів.
Перетворювач складається з джерела опірної напруги,
задатчика часу (тактових імпульсів), ЦАП, компаратора і регістра
послідовних наближень (в виді інтегральної схеми). Регістр
послідовних наближень (РПП) складається з регістра зберігання,
регістра зсуву і відповідної керуючої логіки.
Перетворення починається з встановлення “1” , в старший
розряд регістра зберігання і “0” у всі інші. ЦАП перетворює
старший розряд в аналогову напругу, рівну 0,5 Umax (половині
повної шкали аналогової напруги). Компаратор порівнює вихід
ЦАП з аналоговою вихідною напругою. Якщо вхідна напруга
більша, ніж вихідна ЦАП, то в комірці старшого розряду
зберігається “1” , в іншому випадку в цій комірці
встановлюється “0”. Регістр зсуву на початку наступного
часового такту зсуває “1” в наступний молодший розряд. Якщо
вихідна напруга ЦАП при цьому менша ніж Uвх , то в наступному
розряді встановиться “1” , в іншому випадку в наступному
розряді встановиться “0” . Процес продовжиться до того часу,
поки не будуть перевірені всі розряди.
Точність АЦП послідовних наближень не може бути вище
точності використовуваного в ньому ЦАП, а зазвичай значно
менша. Нагадаємо ще раз, що ці перетворення випускаються у
вигляді інтегральних схем.
Хід роботи
1. Розробити і змоделювати схему паралельного АЦП який

би відповідав таким характеристикам:
Uвх,В Цифровий код
0-0.5 00
1-1.5 01
2-2.5 10
3 11
2. Оцифрувати синусоїдний сигнал за допомогою

бібліотечного АЦП, здійснити зворотне перетворення.
24
3.1 Принцип роботи паралельних АЦП.

3.2 Принцип роботи інтегруючих АЦП.
3.3 Принцип роботи АЦП з послідовною апроксимацією.
3.4 Застосування АЦП.
3.5 Точність АЦП.
3.6 Переваги і недоліки різних типів АЦП.
Тема: дослідження цифро-аналогового перетворювача

Цифро-аналогові перетворювачі (ЦАП) перетворюють

цифровий код в аналогову вихідну напругу. Це дозволяє
використовувати цифрові коди для приведення в дію пристроїв,
що потребують на виході аналогову напругу, наприклад таких, як
двигуни. ЦАП виготовляють аж до десяти розрядів у вигляді
напівпровідникових інтегральних схем, а також у вигляді
гібридних інтегральних схем для точних перетворень з 16-
розрядними і більш двійковими словами на вході. Операційні
підсилювачі (ОП) застосовують в основному якості буфери
підсилювачів ЦАП, тому ЦАП тут розглядають для повного
викладу застосувань ОП. Існує декілька типів ЦАП. Тут
розглянуті тільки два типи.
На рис. 4.1 наведено 4-розрядний ЦАП з резисторами, що
мають двійкові ваги і вихідний сигнал ЦАП для заданого
двійкового входу. Схема в принципі представляє собою суматор з
дуже точно встановленою вхідною напругою. Двійкові входи
реалізуються замиканням ключів. Як ключі використовують
транзистори чи аналогові ключі, що замикаються за допомогою
цифрових двійкових вхідних сигналів.
25
Рисунок 4.1 – ЦАП з резисторами, що мають двійкову вагу.
Якщо цифровий вхід рівний 1010 (у десятковій системі

числення 10), то ключі 1 і 3 замкнуті. При цьому підсилювач стає
суматором з вихідним сигналом
Uвих=- Uоп(Roc/R║4R)= - Uоп(5Roc/4R).
Оскільки резистори мають двійкову вагу, то кожне
замикання ключа і відповідно кожен включений резистор
забезпечують коефіцієнт підсилення, що відповідає вибраному
двійковому розряду. Оскільки є чотири ключі, то можна
перетворити 16 двійкових чисел в 16 вихідних напруг, що
відрізняються одна від одної за величиною.
Основний недолік при побудові ЦАП з резисторами, що
мають двійкову вагу, полягає в тому, що у всіх війкових розрядах
повинні бути використані резистори з різними номінальними
значеннями опорів. Так, 8-розрядний перетворювач “вимагає”
резисторів, опір котрих змінюється від R до 128 R. Якщо R = 10
кОм, то 128 R=1,28 МОм. Дуже тяжко виготовити резистори з
такою великою варіацією опору, котрі також були б дуже
точними, узгодженими між собою і мали б однаковий
температурний коефіцієнт опору.
Більш розповсюдженим типом ЦАП, в якому вирішується
проблема опорів, являється ЦАП із схемою дільника R-2R. Цей
перетворювач комутує тільки опір двох значень (чи одного, коли
значення 2R отримується в результаті послідовного з’єднання
двох R-резисторів), забезпечуючи при цьому любий бажаний
рівень вихідної напруги. (що відповідає війковим розрядам
вхідного числа). Численні варіації основної сходинкової схеми R-
26
2R складає основу як монолітних, так і гібридних інтегральних
схем.
На рис.4.2 показаний 4-розрядний ЦАП із схемою R-2R
дільника. Як і раніше, кожен цифровий розряд задається
замиканням ключа. Як і колись, цифрове двійкове число 1010
(десяткове 10) повинно бути введено в схему замиканням ключів
кл1 і кл3. Операційний підсилювач представляє собою просто
буфер. Вихідний сигнал підсилювача буде рівний
Uвих = Ud [(R1+Roc)/R1].
Рисунок 4.2 – ЦАП типу R-2R.
Хід роботи
1. Зібрати схеми чотирирозрядних ЦАП.

Дослідити схему чотирирозрядного двійково-зваженого ЦАП. За
результатами заповнити таблицю
Десяткове Двійкове МЗР СЗР Коефіцієнт Вихідна

число число підсилення напруга
суматора
0
.............
27
15
2. Дослідити схему чотирирозрядного ЦАП типу R-2R. За

результатами заповнити таблицю аналогічну попередній.
1 Призначення ЦАП.
2 Типи ЦАП.
3 Переваги і недоліки різних типів ЦАП.
4 Основні складові похибки ЦАП.
Тема: Дослідження роботи давача температури та вологості

DHT 11 та вплив на нього зовнішніми факторами
Мета: ознайомитись з принципом роботи та передачі даних

давача температури, а також освоїти навики роботи з
аналоговими та дискретними давачами фізичних величин та
управління силовими пристроями.
Технічне забезпечення: мікроконтролер Arduino; давач

температури і вологості DHT 11; макетна плата; USB – кабель.
Давач DHT11 – це цифровий давач температури і вологості,

що дозволяє калібрувати цифровий сигнал на виході. Складається
з ємнісного давача вологості і термістора. Також, давач містить у
собі АЦП для перетворення аналогових значень вологості і
температури. Давач включає в себе резистивну чутливість
вологих компонентів і пристроїв для вимірювання температури
NTC, і з’єднаний з 8-бітним мікроконтролером високої
продуктивності.
Мікроклімат об’єкту – це сукупність фізичних чинників та
умов навколишнього середовища, які зумовлюють його тепловий
стан і впливають на теплообмін. Основними і найбільш
важливими чинниками, які формують мікроклімат приміщень є
28
температура та вологість повітря. Для забезпечення нормальної
життєдіяльності людини необхідно створити комфортні умови
всередині приміщення. Створювані умови залежать від багатьох
чинників, таких як: пора року, час доби, погодні умови поза
приміщенням та ін. Корегування мікроклімату приміщень
здійснюється за допомогою комплексних та спеціалізованих
систем клімат-контролю.
Найпростіша система контролю мікроклімату включає в
себе модулі вимірювання температури та вологості і залежно від
їх показань вмикаються системи кондиціювання, зволоження або
осушення повітря.
Ємнісний давач вологості має шар, шляхом хімічного
втручання парів якого, поширення хімічних речовин у шарі
чутливого елементу може призвести до дрейфу і зниження
чутливості виміряних значень. У чистому середовищі,
забруднюючі речовини повільно будуть осідати. Результат
обробки, як описано нижче буде прискорювати цей процес.
Висока концентрація хімічного забруднення (такі як етанол)
призведе до повного пошкодження чутливого шару давача.
Відносна вологість газу в значній мірі залежить від
температури. Таким чином, при вимірюванні вологості, потрібно
забезпечити роботу давача вологості при тій же температурі. З
виділенням тепла електронних компонентів спільно з
друкованою платою, установка давача повинна бути якомога далі
від електронних компонентів і змонтованого під джерелом тепла,
зберігаючи при цьому хорошу вентиляцію корпусу. Для того,
щоб зменшити теплопровідність давача і друкованої плати мідне
покриття має бути мінімально можливим, залишаючи зазор між
ними.
Для контролю параметрів навколишнього середовища,
таких, як температура та вологість, за допомогою Arduino можна
використати багатофункціональний модуль DHT 11, зовнішній
вигляд якого показаний на рис. 5.1.
29
Рисунок 5.1 – Зовнішній вигляд DHT11
При підключенні до мікроконтролера, є можливість

розмістити між виводами Vcc і Data підрегульовуючий
pull-up резистор номіналом 10 кОм. Плата Arduino має вбудовані
pull-up, однак вони дуже слабкі – близько 100 кОм.
Програмування давача DHT

Для роботи з давачем використовують клас DHT, що містить
декілька функцій:
1. DHT. begin
− Параметри: немає.
− Опис: ініціалізація роботи давача.
2. DHT.readTemperature(bool Scale)
− Параметри: Scale: false – температура по Цельсію, true –
температура по Фаренгейту.
− Значення, що повертаються: temp (float): температура.
− Опис: вимірює температуру повітря.
3. DHT.convertFtoC(float temp)
− Параметри: temp – температура по Фаренгейту.
− Значення, що повертаються: temp (float): температура по
Цельсію.
− Опис: перетворює значення температури по Фаренгейту в
температуру по Цельсію.
4. DHT.convertCtoF(float temp)
− Параметри: temp – температура по Цельсію.
− Значення, що повертаються: temp (float): температура по
Фаренгейту.
30
5. DHT.readHumidity()
− Параметри: немає.
− Значення, що повертаються: hum (float): вологість.
− Опис: вимірює вологість повітря.
Приклад коду ініціалізації:
Відкриваємо менеджер бібліотек і знаходимо в списку
бібліотек дві: «Adafruit Unified Sensor» і «DHT sensor library».
Встановлюємо обидві.
Підключаємо до проекту бібліотеку «DHT sensor library».
// Оголошення змінних:
#include "DHT.h"
#define DHTPIN 2 // вказуємо вивід, до якого
підключений давач
#define DHTTYPE DHT22 // DHT 22 (AM2302)
#define fan 4
int maxHum =
60; int
maxTemp = 40;
DHT dht(DHTPIN, DHTTYPE);
// Ініціалізація
інтерфейсів: void setup()
{
pinMode(fan,
OUTPUT);
Serial.begin(9600)
; dht.begin();
}
Хід роботи
1. Підключити схему до джерела живлення (5В).

Підключити схему із середовищем до живлення, за
допомогою нагрівного елемента в даному середовищі
проаналізувати зростання температури з урахуванням проміжків
часу. В середовищі Arduino написати і налагодити програму
31
зчитування показників температури. Варіанти завдань значень
температури та вологості взяти з табл. 5.1.
У звіт вставити результати вимірювань, враховуючи час
нагрівання середовища та вплив температури на давач.
Таблиця 5.1 – Значення величин для різних варіантів

Номер варіанту Величина Межі вимірювання
1 Температура 20 - 30 ºС
2 Вологість 20 - 30 %
3 Температура 30 – 40 ºС
4 Вологість 30 – 40 %
32
Рисунок 5.2 – Дані відношення вологості від температури
33
2. Підключити нагрівний елемент до джерела живлення.
Підключити нагрівні елементи до джерела живлення,
дочекатися нагріву, направити струмінь води через пристрій
подачі води на поверхню нагрівного елемента та дочекатися
випарування, здійснити зняття показів давача та здійснити
порівняння показів вологості відносно температури середовища.
3. Записати та внести отримані дані у звіт.
4. Перевірити правильність роботи програми
5. Визначити значення абсолютної вологості для кожного
варіанту, використовуючи дані відношення вологості від
температури наведені вище на рис. 5.2.
6. У процесі вимірювання зняти та записати покази вихідного
аналогового сигналу з давача відповідно до зіни показів
температури та побудувати графік залежності.
7. Звіт повинен містити:
— титульний аркуш;
— мету роботи і завдання;
— графік залежності величин згідно з варіантом;
— висновки;
Окрім того, необхідно проаналізувати дані експерименту.
Студент повинен вміти пояснити всі отримані результати і
залежності.
Контрольні запитання:
1. Призначення та підключення давача DHT.

2. Опишіть формат передачі даних з давача DHT.
3. Який інтерфейс використовується для передачі даних?
4. Опишіть основні функції класу DHT.
5. Який алгоритм роботи має програма для зчитування
показників температури і вологості?
6. Які давачі контролю фізичних параметрів навколишнього
середовища можна підключити до Arduino?
7. Особливості обробки даних з аналогових та дискретних
давачів фізичних величин.
8. Технічні характеристики давачів температури і вологості
сімейства DHT (DHT-11, DHT-21, DHT-22).
34
Тема: дослідження терморезистивних перетворювачів
Технічне забезпечення: ПЕОМ, віртуальний стенд
Вимірювання температури термометрами опору (ТО)

грунтується на властивості провідників і напівпровідників
змінювати свій електричний опір при зміні їх температури. Таким
чином, омічний опір провідника чи напівпровідника являє собою
деяку функцію його температури R = f(t). Вигляд цієї функції
залежить від природи матеріалу.
Термометри опору в порівнянні з манометричними
термометрами володіють наступними перевагами: більш високою
точністю вимірювання, можливістю передачі показів на великі
відстані, можливість централізації контролю температури
шляхом приєднання (через перемикач) декількох термометрів до
одного вимірювального прибору, меньшою затримкою показів.
Недолік термометрів опору – необхідність у сторонньому джерелі
струму.
Для виготовлення чутливих елементів серійних термометрів
опору використовуються чисті метали. До металів висувають такі
основні вимоги:
1. Метал не повинен окислюватися і вступати в хімічну
взаємодію з вимірювальним середовищем.
2. Температурний коефіцієнт електричного опору металу
повинен бути достатньо великим і незмінним. Цей коефіцієнт
визначається відношенням
,
де R0 i R100 – опори термометра відповідно при 0 і 100 оС.
Для більшої кількості металів .
3. Опір повинен змінюватися зі зміною температури по
прямій чи плавній кривій без різких відхилень і явищ гістерезису.
35
4. Питомий електричний опір металу повинен бути
достатньо великим: чим більший питомий опір, тим менше
потрібно металу для отримання необхідної першопочаткової
величини опору термометра.
Вказаним вимогам у певних температурних межах найбільш
повно відповідають платина, мідь, нікель, залізо.
Промисловість випускає два види термометрів опору, які
відрізняються матеріалом робочого провідника, – платинові
(ТОП) і мідні (ТОМ). Кожен з видів термометрів має своє
градуювання, якому відповідають відповідні значення опорів при
0 оС (R0):
Таблиця 6.1 – Градуювання і опір термометрів опору.
Вид термометра Градуювання R0, Ом

опору
ТОП 20 10
ТОП 21 46
ТОП 22 100
ТОМ 23 53
ТОМ 24 100
Залежність опору ТОП і ТОМ від температури близька до

лінійної.
Термоперетворювачі ділять на такі групи:
за призначенням – занурні, поверхневі, кімнатні;
за умовами експлуатації – стаціонарні і переносні;
за захищеністю від впливу зовнішнього середовища з боку
виводів – з звичайною і вибухобезпечною головками, а також без
головки (з спеціальною заробкою вивідних кінців);
за захищеністю від впливу вимірювального середовища – на
захищені та незахищені від впливу агресивних і неагресивних
середовищ;
за герметичністю по щодо вимірювального середовища –
звичайні і герметичні, розраховані на на умовний тиск і
температуру;
за стійкостю до механічних впливів – звичайні, вібростійкі,
ударостійкі;
36
за інерційністю – великої інерційності (ВІ), середньої
інерційності (СІ), малоінерційні (МІ);
за кількістю зон, в яких вимірюється температура –
однозонові і багатозонові;
за кількістю вихідних провідників, які з’єднують чутливі
елементи термометрів опору з його затискачами – з двома,
трьома, чотирма провідниками;
за використанням – призначені для роботи у звичайних або
тропічних умовах (вологозахищене виконання);
за точністю – термометри опору класів І, ІІ, ІІІ.
Визначальними властивостями ТО являються інерційність і
клас точності.
Інерційність характеризується показниками теплової інерції.
Показник теплової інерції ТО являє собою час, необхідний для
того, щоб при внесенні ТО в середовище з постійною
температурою різниця температури середовища і любої точки ТО
склала б 0,37 значення температури, яку мало середовище в
момент настання регулярного теплового режиму.
Показник теплової інерції ТО, визначений при коефіцієнті
тепловіддачі, який рівний нескінченості, не повинен
перевищувати такі значення:
– для ТО з великою інерційністю – 4 хв;
– для ТО з середньою інерційністю – 1 хв 20 с;
– для ТО малоінерційних – 9 с.
Клас точності ТО визначається межами допустимих
основних і додаткових похибок, а також іншими властивостями,
які впливають на точність вимірювання, значення яких
встановлюється стандартом.
У ТОП класу І допустимі відхилення значень опору при 0
о
С R0 від номінального становлять ±0.05 %, а в ТОП класу ІІ ±0.1
%. В ТОМ класів ІІ і ІІІ допустимі відхилення значень R 0 від
номінальних становлять ±0,1%. Аналогічно відношення опору
чутливого елемента ТО при 100 оС до опору при 0 оС (R100/R0)
повинно бути: для ТОП класу І – 1,391±0.0007; для ТОП класу ІІ
– 1,391±0.001; для ТОМ класу ІІ – 1,426±0.001; для ТОМ класу ІІІ
– 1,426±0.002.
37
Термоперетворювачі опору платинові випускають двох
модифікацій: одинарні і подвійні. В одинарний ТОП
вмонтований один чутливий елемент. У подвійному ТОП в
загальну арматуру вмонтовані два чутливих елемента,
електрично не пов’язаних між собою. Кожен чутливий елемент
має свою пару затискачів в головці ТОП. Подвійний ТОП
призначений для роботи з двома вторинними пристроями,
одинарний – з одним. Термоперетворювачі опору мідні бувають
тільки одинарні.
у результаті використання напівпровідникової техніки для
вимірювання температур, особливо в середньому діапазоні,
широко поширенні напівпровідникові термоперетворювачі
опору. Їх робочий діапазон визначають таким чином: нижня
межа повинна відповідати температурі, при якій напівпровідник
стає ізолятором, а верхня – так званій допустимій температурі,
вище від якої в напівпровіднику відбуваються незворотні зміни.
Істотний недолік напівпровідникових матеріалів –
відсутність потрібного відтворення градуювальної
характеристики. Тому напівпровідникові ТО навіть одного і того
ж типу не взаємозамінні і мають індивідуальні градуювальні
таблиці.
Хід роботи
Запустити схему дослідження (рисунок 6.1). Вибрати

платиновий термометр опору. Записати значення вихідного
сигналу для різних значеннях температури. Побудувати графік.
38
Рисунок 6.1 – Схема проведення лабораторної роботи
Повторити дослідження для мідного термометра опору.
Контрольні питання:
1. Принцип роботи термоперетворювачів опору.

2. Вимоги до матеріалів чутливих елементів серійних
термометрів опору.
3. Класифікація термометрів опору.
4. Клас точності термометрів опору.
5. Переваги і недоліки різних типів терморезисторів.
6. Застосування терморезисторів для вимірювання
неелектричних величин.
Тема: дослідження роботи давача тиску BMP180
Мета: ознайомитись з принципом роботи та передачі даних

давача тиску.
Технічне забезпечення: мікроконтролер Arduino; давач

тиску BMP180; макетна плата; USB – кабель.
39
Барометричний давач тиску BMP180 призначений для
вимірювання барометричного, абсолютного, диференціального,
надлишкового тиску, а також значення температури
навколишнього середовища. Давач зображено на рис. 7.1.
Рисунок 7.1 – Давач BMP180

У давачі є герметична камера, одна зі стінок якої є гнучкою
мембраною з встановленими на ній тензодавачами. Мембрана
прогинається пропорційно різниці тисків всередині камери і
зовні, що впливає на зміну опору тензодавачів електричного
струму. Також є термодавач, опір якого змінюється пропорційно
температурі.
АЦП (аналого-цифровий перетворювач) перетворює
результати змін вимірюваних велин в цифрові дані
«некомпенсовані результати», які доступні для читання з
регістрів давача: «Out MSB», «Out LSB» і «Out xLSB».
Для компенсації зазначених результатів (компенсації зсуву,
температурної залежності, похибок при виготовленні,
неоднорідностей матеріалів і т.д.) кожен давач калібрується на
заводі, і в EEPROM записуються індивідуальні для кожного
давача 11 калібрувальних коефіцієнтів (176 біт), які доступні для
читання з регістрів давача: «AC1», «AC2», «AC3», «AC4»,
«AC5», «AC6», «B1», «B2», «MB», «MC», «MD».
Управління давачем здійснюється або від Arduino
контролера, або від іншого мікропроцесорного керуючого
пристрою. Чутливим елементом давача є мембрана в корпусі, яка
працює по п'єзорезистивному принципі. П'єзорезистивний ефект
– залежність опору матеріалу від величини його деформації.
40
Барометричний давач тиску BMP180 має одну колодку з 4
клемами:
VCC – напруга живлення;
SDA – IIC інтерфейс;
SCL – IIC інтерфейс;
GND – загальний вивід;
Технічні характеристики давача BMP180:
− Напруга живлення: 3,3 В – 5 В
− Робочий струм: 0,5 мA
− Діапазон вимірюваного тиску: 300 гПа –1100 гПа (гПа-
гектоПаскаль)
− Інтерфейс: I2C
− Час спрацювання: 4,5 мс.
− Точність вимірювання тиску: 0,1 гектопаскалів;
− Точність вимірювання температури: 0,1 °С;
− Габарити: 15 мм х 14 мм
На рисунку 7.2 наведено схему підключення давача до
мікроконтролера Arduino.
Рисунок 7.2 – Схема підключення BMP180
Нижче приведено приклад програмного коду, який дозволяє

підключити давач програмно та ініціалізувати його для коректної
роботи.
Програмування давача DHT
Завантажуємо бібліотеку для роботи з давачем BMP180

«Adafruit BMP085 Unified» через менеджер бібліотек.
41
#include <iarduino_Pressure_BMP.h> //
Підключаєм бібліотеку для роботи с давачем BMP180
iarduino_Pressure_BMP sensor; //
Створюємо об'єкт sensor для роботи з давачем, адреса
якого на шині I2C встановлена за замовчуванням.
void setup(){
Serial.begin(9600);
delay(1000);
sensor.begin(); // ініціюємо роботу з давачем
}
void loop () // читаємо показання (тиск
повертається в мм.рт.ст.)
{
if(sensor.read(1))
{
Serial.println((String)"CEHCOP BMP" +
sensor.type + ": \t P = " + sensor.pressure +
"\tMM.PT.CT, \t T = " + sensor.temperature + "
*C, \t\t B = "+sensor.altitude+" M.");
}
else
{
Serial.println("НЕМАЄ ВІДПОВІДІ ВІД
СЕНСОРУ");} /
/ читаємо показання (тиск повертається в Па)
if(sensor.read(2))
{
Serial.println((String)"CEHCOP BMP" +
sensor.type + ": \t P = " + sensor.pressure +
"\tPa, \t\t T = " + sensor.temperature + "
*C, \t\t B = "+sensor.altitude+" M.");
}
else
{
Serial.println("НЕМАЄ ВІДПОВІДІ ВІД
СЕНСОРУ ");
}
42
delay(3000); // Чекаємо 3 секунди (не
обов'язково)
}
Хід роботи
1. Підключити схему до живлення(5В).

2. Підключити компресор до живлення.
3. Під'єднати давач BMP 180 до контролера Arduino як
зображено на рис. 7.2.
4. У програмному забезпеченні Arduino IDE написати код,
лістинг якого подано вище.
5. Скомпілювати і завантажити код програми в МК Arduino.
Натиснути на кнопку Reset на платі і занотувати, яка інформація
виводиться на екран дисплея.
6. Підключити LCD-дисплей до МК та змінити код
програми так, щоб на LCD-дисплеї виводилися дані про
температуру повітря та тиск з давача BMP – 180.
7. У створеному середовищі увімкнути послідовно
вкачування та викачування повітря, спостерігаючи при цьому
зміну тиску.
8. Побудувати графік залежності зміни температури
відносно заданого тиску .
9. Записати та внести отримані дані у звіт.
10. Перевірити правильність роботи програми
11. Звіт повинен містити:
– титульний аркуш;
– мету роботи і завдання;
– програмний код виконаної роботи, копії екранів з
результатами виконаної роботи;
– графік залежності зміни температури відносно заданого
тиску ;
– висновки.
Контрольні запитання:
1. Конструкція та призначення давача BMP 180;

2. Принцип роботи давача тиску;
3. Технічні характеристики давача BMP 180;
43
4. Передача даних до МК Ардуіно.
Тема: дослідження індукційних перетворювачів
Мета: Ознайомитись з роботою індукційних

Технічне забезпечення: ПЕОМ
Індукційним перетворювачем називається перетворювач,

принцип дії якого грунтується на законі електромагнітної
індукції. Перетворювач має котушку. При дії вхідної величини на
перетворювач змінюється потокощеплення ψ котушки з
зовнішнім щодо котушки магнітним полем. При цьому в котушці
виникає ЕРС
.
Потокощеплення при цьому визначається таким
співвідношеннями
,
де w – число витків котушки; Ф – потік, що проходить через неї;
Q – площа, через яку проходить цей потік; В – індукція
магнітного поля.
ЕРС в котушці може виникати при зміні в часі будь-якої з
перелічених величин w, B, Q .
Як приклад розглянемо перетворювач, який являє собою
магнітну систему з постійним магнітом, у повітряному зазорі якої
переміщується котушка (рис. 8.1). При русі котушки із зміною х
змінюється площа котушки, яка перебуває в магнітному полі,
. Це приводить до зміни потокощеплення , і в
котушці виникає ЕРС
Індукційні перетворювачі служать для перетворення

лінійної чи кутової швидкості переміщення котушки
відносно магнітного поля в ЕРС. Вони є генераторними
перетворювачами і перетворюють механічну енергію в
електричну.
44
Розрізняють ряд типів перетворювачів.
Рисунок 8.1 – Схема роботи індукційного перетворювача
Індукційні перетворювачі генерують ЕРС тільки при

переміщенні котушки в магнітному полі. З цієї причини
перетворювачі цього типу можуть служити для перетворення
лінійної швидкості в ЕРС на невеликих довжинах шляху.
Зазвичай їх використовують для вимірювання швидкості вібрації,
коли її амплітуда не перевищує декількох сантиметрів. Одну з
конструктивних схем показано на рис. 8.2 а. Перетворювач має
кільцевий магніт 1, вставлений у сталеве ярмо 2. Магнітний потік
від постійного магніту проходить по центральному
циліндричному осердю через повітряний зазор і кільцевий
полюсний наконечник 3. У циліндричному повітряному зазорі
знаходиться намотана на каркас котушка 4. Магнітний потік, що
пронизує витки цієї частини котушки, не змінюється в часі, число
витків також залишається постійним. У цій частині котушки ЕРС
не виникає. Частина ІІІ котушки міститься поза повітряним
зазором, але всередині магнітної системи. Магнітний потік, що
проходить через витки цієї котушки, також постійний, але при
вібрації котушки змінюється кількість витків. Зміна кількості
витків приводить до зміни потокощеплення і виникненню ЕРС.
Витки котушки зазвичай намотуються рівномірно. При цьому
ЕРС перетворювача пропорційна швидкості вібрації.
45
а) б)
Рисунок 8.2 – Схема перетворювача вібрації та кутових
переміщень
Індукційні перетворювачі можна використовувати і для

вимірювання кутової швидкості. Схему такого перетворювача
наведена на рис. 8.2 б. Він складається з постійного магніту 1,
полюсних наконечників 2, циліндричного стального сердечника3
і котушки 4. Принцип роботи перетворювача аналогічний
принципу роботи магнітоелектричного вимірювального
механізму. При повороті котушки навколо осі осердя її
потокощеплення змінюється і в ній індукується ЕРС,
пропорційна кутовій швидкості.
Тахометричні перетворювачі являють собою
електромашинні генератори. Як приклад, розглянемо синхронний
перетворювач з постійним магнітом, що оберається (рис. 8.3 а):
він складається з статора 1, на якому поміщена обмотка, і ротора
2 з закріпленим на ньому постійним магнітом. При обертанні
магніту змінюється потік, який проходить через обмотку, і в ній
індукується змінна ЕРС. Амплітуда і частота ЕРС пропорційні
частоті обертання ротора. частота ЕРС визначається відношенням
, де п – частота обертання, об/хв; р – число пар полюсів.
Рисуок 8.3 – Схема тахометричного перетворювача

46
На рис. 8.3 б наведено схему тахометричного перетворювача
постійного струму зі збудженням від постійного магніту, який
розміщений на статорі 1. Вимірююча обмотка розміщена на
роторі 2, і при його обертанні в ній иникає змінна ЕРС, яка
знімається з ротора, що обертається, і подається на статор з
допомогою колектора 3 і щіток, що по ньому ковзають. При
цьому змінна ЕРС стає постійною.
Якщо через навантаження перетворювача протікає струм, то
перетворювач віддає в вимірювальний ланцюг деяку електричну
потужність. Ця енергія утворена з механічної. Механічна
потужність
,
де ω - кутова частота обертання ротора; М - необхідний для цього
момент, він пов’язаний з електричною потужністю
співвідношенням
,
де η – ККД.
Із наведених співвідношень видно, що із збільшенням
струму, що генерується перетворювачем, збільшується момент на
його валу.
Перетворювач цього типу (рис. 8.4) являє собою котушку 1 з
розімкнутим феромагнітним осердям, яка встановлена біля валу
2, частота обертання якого вимірюється; на валу монтується один
чи декілька феромагнітних зубців 3. Осердя катушки попередньо
намагнічується. При обертанні вала зубець проходить поблизу
котушки і зменшує магнітний опір R М осердя, як показано на
графіку. Відповідно до цього змінюється магнітний потік, що
проходить через котушку, і в ній індукується ЕРС е. З виводів
котушки знімається послідовність двополярних імпульсів,
частота яких рівна частоті проходження зубців поблизу котушки,
тобто пропорційна частоті обертання вала.
Вторинним перетворювачем імпульсного індукційного
перетворювача являється частотомір, проградуйований в
одиницях частоти обертання.
ЕРС індукційних перетворювачів пропорційна швидкості
переміщення котушки лише за умови, що індукція В постійна
47
протягом всього шляху її переміщення. Непостійність індукції
викликає виникнення похибки.
Похибка індукційних перетворювачів також залежить від
струму, який споживає вторинний перетворювач. Протікаючи по
вимірювальній обмотці індукційного перетворювача, цей струм
створює магнітне поле, яке згідно з правилом Ленца направлено
на зустріч напряму основного поля і створює розмагнічуючу дію.
Внаслідок цього сумарна індукція зменшується, зменшується і
ЕРС перетворювача. Це явище, яке має місце в електричних
машинах і, зокрема, в тахометричних перетворювачах
називається реакцією якоря. Внаслідок реакції якоря зменшується
чутливість тахометричного перетворювача і його функція
перетворення стає нелінійною, що приводить до похибок. Для
зменшення похибки слід зменшити струм перетворювача. Є
також конструктивні методи зменшення цієї похибки.
Описаний вид похибки властивий тахометричним
перетворювачам, оскільки їх вторинними пристроями служать
електромеханічні пристрої з великим споживанням потужності.
Вплив струму навантаження на функцію перетворення
перетворювачів вібрації менше, ніж на функцію перетворення
тахометричних перетворювачів. Навантаженням перетворювачів
вібрації зазвичай являються електронні підсилювачі. Вони мають
великий вхідний опір, який обмежує струм перетворювача і тим
самим зменшує похибку.
Якщо навантаження індукційного перетворювача споживає
значний струм, то може виникнути похибка внаслідок зміни
внутрішнього опору перетворювача, оскільки змінюється спад
напруги на його внутрішньому опорі. Зміна внутрішнього опору
може бути обумовлена температурними змінами опору
вимірювальної обмотки і опору лінії зв’язку з вторинним
пристроєм. Внутрішній опір тахометричного перетворювача
постійного струму нестабільний також внаслідок зміни опору
колектора.
При зміні частоти обертання синхронного тахометричного
перетворювача змінюється як ЕРС, так і її частота. При зміні
частоти змінюються його вхідний опір і вхідний опір його
навантаження. Зміни опорів можуть привести до нелінійної
функції перетворення пристрою в цілому, навіть якщо ЕРС
48
тахометричного перетворювача лінійно залежить від вимірюваної
швидкості.
Вихідною величиною тахометричних перетворювачів є або
значення ЕРС, що генерується, або її частота. В останньому
випадку як вторинний перетворювач використовують частотомір.
Стрілкові частотоміри, що використовуються, не повинні
змінювати свої покази при зміні напруги.
Таким чином, похибка індукційних перетворювачів у
значній мірі залежить від режиму, в якому вони працюють.
Максимальна похибка виникає в режимі, за якого через
навантаження протікає значний струм. Однак для роботи в
такому режимі використовують найбільш простий вторинний
перетворювач. Менші похибки бувають у режимі холостого ходу,
коли струм в вимірювальній котушці практично відсутній. При
роботі в такому режимі потрібна більш складна і дорога
аппаратура, повинні використовуватись вимірювальні механізми
підвищенної чутливості або підсилюючі пристрої.
При вимірюванні частоти обертання вала мінімальну
похибку можна отримати, якщо в якості вихідної величини
тахометричного перетворювача використовується частота зміни
ЕРС, а в якості вторинного перетворювача – цифровий
частотомір. При цьому виключається вплив нестабільності
величини вихідної напруги перетворювача і використовується
висока точність цифрового частотоміра. однак в цьому випадку
потрібна найбільш складна і дорога апаратура.
Хід роботи
Запустити схему дослідження (рисунок 8.4). Зарисувати

вихідні сигнали. Змінити швидкість обертання валу. Повторити
дослідження.
Підготувати звіт.
49
Рисунок 8.4 – Схема дослідження індукційного переторювача
1 Загальний принцип дії індукційного перетворювача.
2 Перетворювачі швидкості, вібрації та тахометричні
перетворювачі.
3 Імпульсні перетворювачі.
4 Похибки індукційних перетворювачів.
5 Способи збудження частотних перетворювачів.
6 Застосування індукційних перетворювачів.
Тема: дослідження тензорезистивних перетворювачів
Мета: ознайомитись з принципами роботи

тензорезистивних перетворюючих елементів
50
Основні різновиди тензорезистивних перетворюючих
елементів. В основі принципу роботи тензорезисторів лежить
явище тензоефекту, що полягає в зміні електричного опору
провідного матеріалу при його механічній деформації. Основною
характеристикою чутливості матеріалу до механічної деформації
є коефіцієнт відносної тензочутливості k, який визначається як
відношення відносної зміни опору до відносної зміни довжини
провідника:
.
Оскільки опір провідника пов'язаний з питомим
електричним опором матеріалу, довжиною l і площею
поперечного переріза Sq, цього провідника залежністю
,
то відносна зміна опору, викликана деформацією провідника під
дією рівномірної механічної напруги,
З останнього виразу випливає, що при кінцевій зміні

напруги а відносна зміна опору
При деформації твердих тіл зміна їхньої довжини зв'язана зі

зміною об’єму. При цьому зміна об’єму в зоні пружних
деформацій для кожного матеріалу є величиною постійної і
характеризується коефіцієнтом Пуассона де (тут d

— діаметр провідника круглого перетину або поперечний розмір
провідника квадратного перетину).
З огляду на те, що одержимо вираз для

коефіцієнта відносної тензочутливості
51
Для деяких металів питомий електричний опір практично не
міняється під дією механічних деформацій, а коефіцієнт k може
бути для них прийнятий рівним k= 1 + 2μ. Так як коефіцієнт
Пуассона для металів має значення 0,24...0,4, то значення
коефіцієнта тензочутливості часто вважають приблизно рівним
1,48...1,8. У загальному ж випадку коефіцієнт тензочутливості
провідника містить складову, котра визначається зміною його
питомого електричного опору і може бути як позитивною, так і
негативною. Для металів коефіцієнт тензочутливості складає
0,5...4.
Механічна напруга σ у досліджуваній деталі пов'язана з
модулем пружності Е матеріалу цієї деталі співвідношенням
.
Отже, рівняння перетворення тензорезистора можна
представити у вигляді
.
Як матеріал деталі, яка досліджується, так і матеріал
проводу тензорезистора повинні піддаватися механічним
напругам, що не перевищують межі пружних деформацій, у
противному випадку в матеріалі відбудуться необоротні
деформації. Тому припустиме значення напруг не перевищує
20…30 % межі пружності.
Оскільки значення відносної деформації в межах
пружних властивостей матеріалу не перевищує 2,5 , то при k
= 05...4 відносна зміна опору = (1,25...10) , тобто не

перевищує 1 %. У зв'язку з цим опір тензорезистора повинен
володіти високою часовою стабільністю, мати незначний ТКС.
Основними вимогами, які представлені до матеріалів
тензорезисторів, є також можливо більше значення коефіцієнта
тензочутливості, високий питомий електричний опір. Крім того,
температурний коефіцієнт лінійного розширення чутливого
елемента перетворювача повинен бути за можливості рівним
температурному коефіцієнту лінійного розширення матеріалу
досліджуваного об'єкта.
52
Коефіцієнт тензочутливості напівпровідникових
тензорезисторів визначається в основному зміною питомого
електричного опору
Значення k напівпровідникових тензорезисторів, на відміну

від провідникових, значною мірою залежать від ступеня
деформації, температури, питомого електричного опору, типу
провідності і досягають 150...200. При цьому в напівпровідниках
п-типу коефіцієнт тензочутливості негативний, а в
напівпровідниках р-типу — позитивний.
У практиці вимірювальних перетворень тензоефект
використовується в двох напрямках. Це, по-перше, зміна опору
провідника або напівпровідника в результаті об'ємного стиску.
Вхідною величиною такого перетворювача є тиск навколишнього
його газу або рідини. На цьому принципі будуються
перетворювачі високих і надвисоких тисків, що виготовляються у
виді бескаркасной обмотки, намотаної звичайно з манганінового
дроту, а перетворювачами низьких тисків є германієвий або
кремнієвий тензорезистор.
Сутність другого напрямку полягає у використанні
тензоефекту розтягуючого або стискуючого тензочутливого
матеріалу. Перетворювачі цієї групи можуть бути виконані у
вигляді наклеюваних дротових, фольгових або плівкових, або так
званих вільних (начіпних) тензоперетворювачів.
Як матеріали для виготовлення дротових тензорезисторів
використовують найчастіше константан, ніхром, елінвар,
платино-родій. Однак найбільше поширення у вітчизняній
тензометрії одержали тензорезистори зі спеціального
константанового мікродроту діаметром 0,025...0,035 мм.
Похибка дротових резисторів може бути зведена до 0,1...0…
0,2 %. Фольгові тензоперетворювачі являють собою наклеєну на
підложку 1 тензочутливу решітку 2, витравлену з фольги
товщиною 0,01...0,02 мм. Вони мають визначені переваги перед
дротовими. Зокрема, оскільки відношення поверхні
тензочутливої доріжки до її поперечного переріза велике, то
поліпшується тепловіддача, що дозволяє значно збільшити
53
щільність струму, якщо тільки деталь, до якої приклеюється
тензоперетворювач, не має дуже малу теплоємність. Недоліком
звичайних фольгових перетворювачів, є порівняно низький опір,
що не перевищує зазвичай 50 Ом.
Рисунок 9.1 – Схема тензоперетворювача
Останнім часом широкого поширення набули плівкові

тензорезистори. Процес їхнього виготовлення полягає в
вакуумній возгонці чутливого матеріалу з наступною
конденсацією його на підложку. Для виготовлення плівкових
тензорезисторів застосовують як металеві (няприклад,
титаноалюмініевий сплав), так і напівпровідникові (германій,
кремній) матеріали.
При виготовленні як фольгових, так і плівкових
тензоперетворювачів можна передбачити будь-який малюнок
їхньої решітки, що є їх істотною перевагою, завдяки чому вони
знаходять застосування для досліджень механічних напруг
деталей найрізноманітнішої конфігурації.
У тих випадках, коли від тензоперетворювачів необхідно
одержати велику потужність, їхні чутливі елементи роблять з
великого числа (до 30 і навіть 50) паралельно з'єднаних дротинок
До основних техніко-метрологічних характеристик
тензорезисторів відносяться тензочутливість, повзучість,
механічний гистерезис, температурна нестабільність, динамічні
характеристики.
Тензочутливість визначається головним чином
тензорезистивними властивостями матеріалу чутливого елемента,
однак у значній мірі залежить від конструкції перетворювача,
матеріалу основи, виду й умов полімеризації клею й інших
факторів. Тензочутливість тензорезистора, як і самого
тензорезистивного матеріалу, визначається коефіцієнтом
відносної тензочутливості.
54
Повзучість проявляється у вигдяді зміни вихідного сигналу
при заданому і незмінному значенні деформації і визначається
звичайно як
де — приведена до входу зміна вихідного сигналу при заданій

відносній деформації .
Причиною повзучості є пружна недосконалість основи і
клею. У межах пружного діапазону деформацій повзучість
більшості тензорезисторів не перевищує 0,5...1% за першу
годину після приклеювання і відповідно 1...1,5% за 6 ч.
Механічний гістерезис, як і повзучість, обумовлений
пружною недосконалістю основи і клею та чисельно
визначається як приведена до входу різниця значень вихідного
опору для того самого значення деформації за умови, що дане
значення деформації досягається при плавному її зростанні і
плавному зменшенні. Для різних типів тензорезисторів
механічний гистерезис лежить у межах 0,5...5 %.
Температурна нестабільність, або вплив температури
навколишнього середовища на основні параметри
тензорезисторів, полягає, з одного боку, у зміні опору
тензорезистора за рахунок його ТКС, а з іншого боку - у появі
додаткових механічних напруг унаслідок розходження в
температурних коефіцієнтах лінійного розширення матеріалу
тензорезистора і досліджуваної деталі.
Якщо і — температурні коефіцієнти лінійного
розширення досліджуваної деталі і підложки тензорезистора, то
відносна деформація тензорезистора, обумовлена зміною
навколишньої температури на ,
а зміна його опору при цьому
Оскільки зміна опору тензорезистора, обумовлена

наявністю ТКС матеріалу чутливого елемента, дорівнює
55
та загальна зміна опору тензорезистора, викликана
зміною температури навколишнього середовища на ,
.
Основною динамічною характеристикою тензорезисторів є
їхня власна частота, значення якої для наклеєних тензорезисторів
лежить у межах 100...300 кГц. Власна частота тензорезистора
визначає граничну частоту досліджуваного процесу, при якій
частотними похибками можна знехтувати. Для досліджень
змінних деформацій звичайно вибирають тензорезистивний
перетворювач, власна частота якого хоча б у 5...10 разів
перевищувала частоту деформацій.
Важливим параметром тензорезисторів є припустима
потужність Р, що може розсіюватися в тензорезисторі за умови,
що його перегрів не перевищить припустимого значення.
Припустима потужність тензорезистора перебуває у визначеній
залежності від його геометричних розмірів, що може
використовуватися як при визначенні Р для відомих
тензорезисторів, так і при визначенні геометричних розмірів
проектованих перетворювачів, виходячи з заданої припустимої
потужності або припустимого значення вимірювального струму:
де RТ — тепловий опір; Sq — площа поверхні тепловіддачі

матеріалу резистора; αT — коефіцієнт тепловіддачі; РУД =P/S0—
питоме теплове навантаження.
Відвід теплоти від тензорезистора до досліджуваної деталі
через шар клею і підложку значно перевищує тепловіддачу в
навколишнє повітря. Тому можна вважати, що практично все
тепло відводиться в досліджувану деталь, а за площу S0 для
плівкових і фольгових тензорезисторів приймають поверхню
резистора, звернену до досліджуваної деталі, а для дротових —
половину циліндричної поверхні дроту чутливого елемента.
Питома потужність використовуваних у даний час
дротових, фольгових і напівпровідникових тензорезисторів
незалежно від потужності, що розсіюється в них і повній
поверхні, яку займає чутливий елемент, зазвичай коливається в
незначних межах:
56
Руд = 26 ... 28 квт/м2 (або мвт/мм2).
Припустиме значення вимірювального струму через
тензорезистор може бути визначене зі співвідношення Р = I2R =
= PУД0 . Для дротових тензорезисторів з базою l, кількістю
проводів у решіткач чутливого елемента п і діаметром проводу d
Звідси
Особливістю приклеюванихя тензорезистивних

перетворювачів є та обставина, що вони являють собою
перетворювачі разової дії, тобто не можуть бути переклеєні з
об'єкта на об'єкт. Тому функція перетворення робочого
тензорезистора не може бути визначена, а для її оцінки
визначають функцію перетворення аналогічного, так названого
градуйованого, перетворювача з тієї ж партії. Природно, що
такий спосіб оцінки характеристик роботи тензоперетворювачів
застосуємо лише в тому випадку, коли властивості
перетворювачів усієї партії зовсім ідентичні, а залишкові
деформації, викликані затвердінням клею при приклеюванні
робочих і градуйованих перетворювачів, також однакові. Досвід
показує, що похибка від неідентичності при ретельному
приклеюванні тензорезисторів і гарній якості клею звичайно яе
перевищує 1,5 %.
Слід зазначити, що для приклеювання тензорезисторів до
досліджуваної деталі застосовуються спеціальні клеї, для роботи
в нормальних температурних умовах-ацетатно-целулоїдні і
бакеліто-фенольні (ВФ) клеї, для роботи при високих
температурах (до 600... ...800 ° С) — кремнійорганічні цементи
(наприклад, Б-56, ВН-12) і спеціальні цементи на основі рідкого
скла або полісилоксанов.
Тензочутливість готових тензоперетворювачів практично не
піддається точному розрахунку, тому що вона може істотно
відрізнятися від тензочутливості вихідного матеріалу. Крім
впливу технологічних факторів на відтворюваність
тензорезистивних властивостей матеріалу істотний вплив на
57
значення коефіцієнта тензочутливості перетворювача роблять
зігнутості в місцях заокруглення дроту, особливо в петлевих
перетворювачах. У цих місцях утворяться ділянки, що не
сприймають деформацію в напрямку осі бази. Зменшення
чутливості, викликане цим фактором, тим більше, чим менше
вимірювальна база (у двошарових перетворювачах зі зменшеною
базою чутливість може зменшитися на 20...30 %). Істотний вплив
на результуючу чутливість робить поперечний тензоефект,
обумовлений наявністю ділянок дроту, перпендикулярних до осі
бази перетворювача і сприймаючих поперечну деформацію.
Цього недоліку практично цілком позбавлені фольгові і плівкові
перетворювачі, у яких перетин провідного шару в місці вигину
може бути значно збільшено.
Вимірювальні схеми. У більшості випадків тензорезистивні
перетворювачі використовуються в мостових схемах постійного
струму. При цьому тензорезистор може бути включений в одне з
пліч моста, у два плеча або мостовий ланцюг може бути
складений цілком з тензорезистивних перетворювачів.
Так як відносні зміни опорів тензорезисторів дуже малі
(звичайно не більш 1 %), то істотний вплив на результат виміру
можуть робити їхні температурні зміни. Отже, необхідно
передбачити температурну компенсацію. Зокрема, якщо
використовується мостовий ланцюг з одним робочим
тензорезистором, то для температурної компенсації необхідно
застосувати інший неробочий тензорезистор RTO, аналогічний
робочому і який перебуває з ним в однакових температурних
умовах. Якщо такий мостовий ланцюг при відсутності деформації
буде перебувати в рівновазі, тобто то при впливі

вимірюваної деформації опір RT зміниться на , рівновага
мостового ланцюга порушиться і на виході з'явиться напруга
Розділивши чисельник і знаменник на R2R3 за умови, що R4

=RTO (тут RTO – значення опору ненавантаженого тензорезистора)
і R2 = R3, одержимо Uвих = 0,25
58
Дві пари диференціальних тензорезисторів, що утворюю
повний міст із тензоопорів, забезпечують максимальну корекцію
температурних похибок в чотири рази збільшують чутливість.
Слід зазначити, що повна компенсація температурної
похибки можлива лише за умови повної ідентичності всіх
характеристик тензорезисторів відповідних пар і, у першу чергу,
рівності їх ТКС. Для забезпечення цієї умови в особливо
відповідальних випадках приходиться підбирати тензорезистори
для кожного окремого мостового ланцюга індивідуально.
Рисунок 9.2 – Вимірювальні схеми тензорезистивних

перетворювачів.
Оскільки навіть незначна різниця в опорах тензорезисторів
приводить до того, що міст виявиться неврівноваженим при
відсутності деформації, у мостових ланцюгах повинні бути
передбачені перемінні резистори, за допомогою яких можна
робити зрівноважування моста при відсутності деформації.
При вимірах динамічних деформацій при частоті більш 1000
Гц, наприклад деформацій, викликаних ударом,
використовується потенціометрична схема включення
тензорезисторів (рис. 4.2, в). Вихідна напруга знімається з
тензорезистора RT, включеного послідовно з резистором R.
Замість резистора R може бути включений тензорезистор,
встановлений на досліджуваному об'єкті так, щоб він сприймав
деформацію, протилежну за знаком деформації тензорезистора
RT.
59
Для виключення постійної складової вихідної напруги
встановлюють розділовий конденсатор С. Оскільки напруга на
тензорезисторі
то при деформаціях з частотою ω
або при
а вихідна напруга, що містить лише перемінну складову,
На завершення потрібно відмітити, що на сучасному етапі в

промисловості тензочутливі давачі мало поширені. Проте їх
широко використовують при проектних роботах, оскільки часто
це майже єдиний спосіб підтвердити або спростувати
розрахункові дані щодо надійності конструктивних елементів.
Хід роботи
Запустити схему дослідження (рисунок 9.3), визначити

залежність вихідного сигналу вимірювального кола
перетворювача від прикладеної сили, побудувати одержану
залежність у формі графіка.
60
Рисунок 9.3 – Схема дослідження тензоперетворювача
Конторольні питання
1 Суть явища тензоефекту.
2 Пружні, непружні деформації.
3 Похибки дротяних, фольгових, напівпровідникових
тензорезисторів.
4 Характеристики тензочутливих елементів.
5 Схеми включення тензочутливих елементів.
6 Застосування тензорезистивних перетворювачів.
7 Конструкція напівпровідникових тензорезисторів.
Тема: дослідження індуктивних переворювачів
Мета: ознайомлення із принципом роботи індуктивних

61
Індуктивність (від латинського слова inductio – наведенння,

збудження) – це фізична величина, що характеризує магнітні
властивості електричного кола. Струм, що протікає в провідному
контурі, створює в оточуючому середовищі магнітне поле,
причому магнитний потік Ф, котрий пронизує контур, прямо
пропорційний силі струму, тобто Ф = LI. Коефіцієнт
пропорційності L називають індуктивністю, або коефіцієнтом
самоіндукції контура. Індуктивність залежить від розмірів і
форми контура, від магнітної проникності провідників, що
утворюють коло, і від оточкючого середовища. Для створення
великої індуктивності ізольований провідник скручують у
спіраль (котушка індуктивності), найчастіше в кілька шарів, і
всередині встановлюють осердя – магнітопровід з
ферромагнітних матеріалів (електротехнічної сталі,
карбонільного заліза, пермолоя, феритів). Величина
індуктивності пропорційна лінійним розмірам котушки, квадрату
числа витків обмотки і магнітної проникності поперечника
(магнітопровода).
Існує значна кількість різних конструктивних вирішень
індуктивних перетворювачів, залежно від призначення.
Електрична схема даного виду приладів складається з
давача, в котрому механічні переміщення викликають зміну
індуктивності, і елементів кола, що являють собою електричне
коло вимірювання індуктивності.
Індуктивним здавачем (рис. 10.1) називають пристрій для
перетворення механічних переміщень в електричний сигнал, що
представляє собою котушку індуктивності 1 з магнітопроводом 2
і рухомим елементом (якорем) 3, котрий при вимірюванні
лінійного чи кутового розміру пересувається і змінює
індуктивність котушки.
62
Рисунок 10.1 – Принцип роботи індуктивного давача
Індуктивний давач складається з котушки індуктивності,

тобто провідника, скрученого в спіраль, магнітопровода, що
складається з сердечника (постійної частини) і якоря, котрий при
вимірюванні розміру зміщується відносно котушки і цим самим
змінює магнітну проникність (опір) сердечника, а отже, змінює
індуктивність котушки.
Зміна індуктивності відбувається або в результаті зміни
зазору між рухомою частиною магнітопроводу-якоря і
сердечником, або в результаті зміни площі.
Давачі, що працюють за принципом зміни зазору,
використовуються для малих переміщень (від долей мікрометра
до 3—5 мм), а ті, що працюють за принципом зміни площі – для
переміщень від 0,5 до 15 мм. Частота живлення сучасних
приладів з індуктивними давачами використовується в межах 3—
15 кГц і при цьому найчастіше використовуються
магнітопроводи із фериту, що володіє хорошою магнітною
проникністю, малими втратами і хорошою температурною
стабільністю (ферит – від латинського слова ferrum – залізо,
структурна складова сплавів заліза, шо представляє собою
твердий розчин вуглецю (до 0,02 %) і легованих елементів в к-
залізі).
Хід роботи
63
Запустити схему дослідження, визначити залежність
вихідного сигналу вимірювального підсилювача від переміщення
ярма індуктивного перетворювача. Побудувати графік.
Рисунок 10.2 – Схема дослідження

1 Поняття контролю.
2 Поняття автоматичний і автоматизований.
3 Типи приладів контролю розмірів.
4 Схема командного пристрою активного контролю.
5 Схема відліково-командного пристрою з індуктивним
перетворювачем.
6 Способи розміщення обмоток залежно від типу
магнітопровода індуктивного перетворювача.

64
Тема: дослідження вимірювальних підсилювачів
Мета: Ознайомитись з роботою диференційних,

вимірювальних і мостових підсилювачів

Найкращим підсилювачем для вимірювання, контролю і
керування є вимірювальний підсилювач. Схема його містить
декілька операційних підсилювачів і прецензійні резистори, що
робить її виключно стабільною і придатною у випадках, коли
важлива точність. На сьогодні існує велика кількість
інтегральних мікросхем вимірювального підсилювача і
модульних варіантів в одному корпусі. На жаль, вони порівняно
дорогі (по 10-100 дол. за штуку). Однак там, де необхідна якість і
точність, вимірювальний підсилювач виправдовує затрачені
ресурси, оскільки його характеристики не можна порівнювати з
характеристиками середнього операційного підсилювача –
настільки вони кращі, ніж в останнього.
Рисунок 11.1 – Вимірювальний перетворювач.

Найближчим родичем вимірювального підсилювача є
недорогий диференційний підсилювач. Диференційний
65
підсилювач дає можливість вимірювати, а також підсилювати
слабкі сигнали, замасковані набагато сильнішими сигналами.
Чотири прецизійні резистори з допуском в 1 % і
операційний підсилювач дають нам диференційний підсилювач
(рис. 11.2.). Він має два вхідних зажими, позначених на схемі як
вхід (-) і вхід (+) у відповідності до найменування найближчих до
них виводів ОУ.
Рисунок 11.2 – Диференційний підсилювач.
Якщо Е1 замінити короткозамкнутою ланкою, тоді для

джерела Е2 схема буде виглядати як інвертуючий підсилювач з
коефіцієнтом підсилення, рівним – m. А тому, при цьому на
виході буде напруга – mE2. Тепер уявимо собі, що замкнуте
накоротко джерело Е2; тоді Е1 ділиться між резисторами R i mR, і
на вході (+) ОУ одержується напруга E1m/(1+m). Для цієї
напруги схема являє собою неінвертуючий підсилювач з
коефіцієнтом підсилення (1+m). Напруга на виході, викликана
наявністю Е1, рівна цій напрузі E1m/(1+m), помноженій на
коефіцієнт підсилення неінвертуючого підсилювача (1+m), тобто
mE1; тому Е1 підсилюється схемою в m раз. Якщо на входах (+) і
(-) присутні обидві напруги, Е1 і Е2 відповідно, напруга на виході
підсилювача
Uвих = mE1-mE2 = m(E1-E2)
66
Це рівняння показує, що вихідна напруга диференційного
підсилювача Uвих пропорційна різниці напруг, прикладених до
входів (+) і (-). Коефіцієнт m називається диференційним
коефіцієнтом підсилення; визначається він відношенням опорів
резисторів у схемі.
На схемі рис.11.2
.
Знайти, чому рівна Uвих, якщо Е1 = 10 мВ і а) Е2 = 10 мВ,
б) Е2 = 0 мВ і в) Е2 = -20 мВ.
У відповідності з наведеною вище формулою, одержимо:
а) Uвих = 100 (10 мВ-10 мВ) = 0;
б) Uвих = 100 (10 мВ-0 мВ) = 1 В;
в) Uвих = 100 [10 мВ-(-20 мВ)] = 100*30 мВ = 3 В.
Як і очікувалось, при Е1-Е2 вихідна напруга рівна 0.
Іншими словами, для синфазної вхідної напруги Uвих=0.
Розглянемо більш детально поняття про синфазну напругу.
Рисунок 11.3 – Схема настроювання диференційного

підсилювача.
Синфазна напруга. Як було сказано, при Е 1=Е2 на виході
повинна бути напруга, рівна 0 В. Простіш за все ці вхідні
напруги можна прирівняти, з'єднавши обидва входи підсилювача
і подавши на них напругу від джерела, як показано на рисунку
11.3. Ця напруга називається синфазною вхідною напругою Есинф.
67
При такому з’єднанні Uвих буде рівне нулю, якщо рівні між
собою відношення опора резисторів mR і R, які задають
коефіцієнт підсилення інвертуючого підсилювача і резисторів
mR i R кола поділювача напруги [на вході (+)]. На практиці
рівність цих відношень добиваються встановленням послідовно з
одним із резисторів потенціометра (наприклад, так як показано
на рис.11.3). Цей потенціометр підстроюють так, щоб U вих стало
достатньо малим. При цьому коефіцієнт підсилення синфазної
напруги Uвих/Есинф наближується до нуля. Саме ця властивість
диференційного підсилювача дозволяє виділити слабий сигнал з
сильної завади. Можна побудувати схему таким чином, що
сильний небажаний сигнал (завада) буде синфазною вхідною
напругою, а слабий корисний сигнал – диференціальним. Тоді на
виході диференційного підсилювача ми отримаємо підсилену
копію тільки диференційної вхідної напруги.
Як здійснюється вимірювання сигналів від віддаленого
джерела з використанням диференційного підсилювача показано
на рисунку 11.4
Рисунок 11.4 – Повна схема вимірювання сигналу з

віддаленого джерела з використанням диференційного
Хід роботи:
68
Зібрати схему диференційного підсилювача. Побудувати
передатню характеристику і визначити динамічний діапазон
підсилювача та його поріг чутливості. Визначити коефіцієнти
ослаблення синфазних і загальних завад.
Рисунок 11.5 – Схема пропонована до дослідження.
1 Основне призначення диференціальних підсилювачів.
2 Вхідний і вихідний опір ідеального диференціального
3 Схема вимірювального підсилювача.
4 Коефіцієнти ослаблення завад диференціальних
підсилювачів.
5 Основні принципи ослаблення завад.
6 Методи заземлення аналогових і цифрових схем.
69
Тема: дослідження напівпровідникового підсилювача
потужності
Мета: Ознайомитись з роботою підсилювачів потужності
Технічне забезпечення: ПЕОМ, EWB 4.0
Вибір типу і конструкції підсилюючого пристою в значній

степені залежить від вибраного типу виконуючого пристою.
Залежно від вибраного типу виконуючого пристою як
підсилювальні пристрої використовуються: електронні, магнітні,
пневматичні, гідравлічні підсилюючі пристрої, а також їх
різноманітні комбінації. На вибір типу підсилювального пристою
суттєвий вплив складає наявність тих чи інших джерел живлення.
Вибраний тип підсилюючого пристою повинен
забезпечувати відповідний коефіцієнт підсилення, який
вибирається з умов стійкості і величини помилок сервомеханізму
у стані який встановився. Коефіцієнт підсилення, обчислений на
даній стадії проектування, є наближеним, тому підсилювач
повинен керуватись засобами зміни підсилення. Даний
коефіцієнт може бути визначений якщо виключити появу
допустимих помилок у встановленому стані, або коефіцієнти
помилок сервомеханізму, передавальне число і статичні
характеристики двигуна, редуктора та інших елементів. При
цьому нижня межа коефіцієнта підсилення повинна бути такою,
щоб допустимий сигнал помилки, який виробляється
вимірювальним пристроєм, створював достатній момент для
переходу заданих моментів навантаження. Нижня межа
коефіцієнта підсилення може бути визначена з умови насичення
виконуючого пристою, що забезпечує отримання максимального
крутного моменту при максимальному сигналі помилки
сервомеханізму.
Коефіцієнт підсилення kу може бути визначений також з
допустимої швидкісної помилки сервомеханізму. Ця допустима
помилка 1 при максимальній швидкості величини яка
регулюється, при підсиленні в kу раз, повинна створювати на
70
вході виконуючого двигуна сигнал такої величини, щоб
виконуючий двигун забезпечував обертання вала навантаження з
максимальною швидкістю kрΩн max . При цьому коефіцієнт
підсилення підсилювача визначається за формулою:
,
де kр=1/і – передатнє число редуктора;
Ωн max – максимальна швидкість вала навантаження;
Kдв – передатній коефіцієнт двигуна;
Ε1max – максимальна швмдкість помилки;
Необхідно відмітити, що вибір підсилювача включає в себе
також вибір різноманітних перетворюючих пристроїв, таких як,
наприклад, модулятор, демодулятор, електромагнітні
перетворювачі, а також різноманітні коректуючі пристрої.
Якщо як підсилювальний пристрій використовують
електрогідравлічні, електропневматичні пристрої, то основною
вимогою для них є забезпечення мінімальної зони нечутливості,
обумовленої перекриттям в золотникових пристроях і пристроях
типу сопло-заслінка.
Вибір підсилювального пристою, як і будь-якого елемента
сервомеханізму, повинен закінчуватися визначенням його
передавальної функції.
Розглянем електричні підсилювачі потужності.
Підсилювачами потужності називаються схеми, які перш за
все повинні забезпечувати високу вихідну потужність;
підсилення за напругою тут є вторинним фактором. Як правило,
підсилення по напрузі вихідних каскадів близьке одиниці. Таким
чином, підсилення за потужністю визначається в основному
підсиленням за струмом. Вихідна напруга і вихідний струм
повинні приймати як позитивні, так і негативні значення.
Підсилювачі потужності, вихідний струм яких має тільки один
напрям, називаються блоками живлення.
Найпростішим підсилювачем потужності можна вважати
емітерний повторювач (рисунок 12.1).
71
Рисунок 12.1 − Емітерний повторювач як
підсилювач потужності
Максимального негативного значення струм у навантаженні

досягне в тому випадку, якщо струм через транзистор стане
рівним нулю
Uа мін = - V⋅Rн/(Rе+Rн).
Якщо вихідний сигнал являє собою неспотворену
синусоїдальну напругу з середнім значенням рівним 0 В, його
амплітуда небуде перевищувати значення Uамакс, яка визначається
таким співвідношенням:
Ua макс=-V⋅Rн/(Re+Rн).
Потужність в навантаженні при максимальній амплітуді U а макс
рівна
.
Максимальне значення потужності в навантаженні R н макс буде
досягатись в тому випадку, коли опір навантаження R н=Rе, чо
виходить з умови dРн/dRн=0. Воно визначається наступним
виразом:
Рн макс=V2/8⋅Rе.
Цей результат дещо неочікуваний, оскільки, як правило,
потужність у навантаженні максимальна, якщо її опір рівний
внутрішньому опору джерела живлення. Однак це твердження
справедливе тільки тоді, коли напруга холостого ходу постійна. У
розглядуваному ж випадку напруга холостого ходу повинна бути
тим меншою, чим менший опір навантаження Rн.
72
Тепер розрахуємо розподілення потужності в схемі при
довільному опорі навантаження. При синусоїдальній вихідній
напрузі на навантаженні Rн виділяється потужність
Рн = 1/2⋅(U2а/Rн).
Потужність, що розсіюється на транзисторі, при Uа(t) = U⋅sin ωt
визначається наступним виразом
РТ = (V2/Rе)-1/2⋅U2a⋅[(1/R)+(1/R)].
Таким чином, потужність, розсіювана на транзисторі,
максимальна за відсутності вхідного сигналу. Потужність,
розсіювана на опорі Rе, рівна
Ре= V2/Rе+1/2⋅(U2а/Rн).
Схема використовує від джерела живлення сумарну потужність
Рсум=Рн+РТ+Ре=2⋅(V2/Rе).
Ми отримали цікавий результат: використовувана схемою
потужність постійна і не залежить від величини вхідного сигналу
і навантаження, поки схема не перевантажена. Коефіцієнт
корисної дії схеми η визначається як відношення максимальної
потужності в навантаженні до використовуваної потужності від
джерела живлення. Використовуючи наведені вище формули для
Рн макс і Рсум, отримаємо η = 1/16 = 6,25%.
Слід відмітити, що на практиці підсилювачі потужності
виконуються за двотактними схемами. Вони являють собою
двоканальний пристрій, кожний з каналів якого призначений для
підсилення сигналу в один з на півперіодів змінного вхідного
сигналу. Кожний канал виконується за схемою емітерного
повторювача. Його коефіцієнт підсилення за напругою дорівнює
одиниці, а коефіцієнт підсилення за струмом дорівнює
коефіцієнту підсилення транзистора за схемою з загальним
колектором. Схема такого підсилювача наведена на рисунку 12.2.
73
Рисунок12.2 – Підсилювач потужності
Оскільки вхідні характеристики транзисторів нелінійні, то

для зменшення нелінійних спотворень періодичного
синусоїдального вхідного сигналу кожний з каналів двотактного
підсилювача повинен працювати в режимі АБ. Це досягається
двома шляхами:
– включенням між каналами діодів, виготовлених з того ж
напівпровідникового матеріалу, що і транзистори. Спад напруги
на діоді і напруга на емітерному переході рівні, що забезпечує
автоматичному пересуванню початкової робочої точки каналу в
точку зсуву вхідної характеристики транзистора;
– включенням між каналами додаткової RC ланки, на якій
отримуються спад напруги, що дорівнює напрузі зсуву вхідної
характеристики транзистора. Загальний коефіцієнт підсилення по
потужності розглянутого підсилювача дорівнює подвоєному
значенню коефіцієнта підсилення транзистора за схемою з
74
загальним колектором. Для його збільшення в схемі підсилювача
транзистори каналів виконують складовими за схемю
Дарлінгтона.
Хід роботи
Змоделювати роботу найпростішого двотактного

підсилювача потужності в класі АБ. Побудувати характеристику
передачі сигналу. Зміною опіру RC ланки відносно значення 100
Oм усунути нелінійні спотворення синусоїдального підсиленого
сигналу. Визначити динамічний діапазон підсилення
1 Застосування підсилювачів потужності.
2 Типи підсилювачів потужності.
3 Яка з схем включення транзистора забезпечує підсилення
за потужністю?
4 Що таке схема Дарлінгтона?
5 Способи зменшення нелінійних спотворень підсилювача.
6 Способи збудження двотактних підсилювачів.
Тема: дослідження напівпровідникових перемикаючих

елементів
Мета: вивчення переключаючи властивостей тиристора
До схем електронного управління відносяться так звані

керовані вентилі, тиристори, кремнієві керовані (управляємі)
вентилі (КУВ), тріаки, діаки, схеми фазового регулювання,
управління електродвигуном і схеми цифрового управління.
75
На практиці використовується широка номенклатура
керованих вентилів. Багато з них насправді мають одну і ту ж
структуру (або таку, яка мало відрізняється), але випускаються
під різними торговими назвами чи позначеннями. Назву тиристор
також застосовують до багатьох типів керованих вентилів. З
технічної точки зору терміном тиристор називається будь-який
напівпровідниковий ключ, який використовує p-n-p-n
регенеративний ланцюг. Тиристори можуть мати два, три або
чотири електроди. При побудові електронних схем управління
використовуються і однонапрямлені і двонапрямлені
(симетричні) керовані вентилі і тиристори.
Кремнієвий або напівпровідниковий керований вентиль
(КУВ). Деякі фірми-виробники використовують абревіатуру КУВ
(SCR – silicon controlled rectifier) для позначення будь-якого типу
напівпровідникового керованого вентиля. Однак, її звичайно
використовують для позначення кремнієвого керованого вентиля.
Якщо чотири шари напівпровідникового матеріалу, два з
яких p-типу, а два інших n-типу, з’єднані так, як на рисунку 13.1,
то такий прилад можна розглядати як три включених послідовно
діоди з перемінною полярністю включення. У зворотньому
напрямку такий прилад працює як звичайний діодний випрямляч,
а в прямому напрямку – як комбінований електронний ключ і
послідовний випрямляч. За допомогою цього ключа можна
керувати провідністю прямого напрямку, тобто “вмикати” даний
прилад.
Рисунок 13.1 – Напівпровідникова структура КУВ – диністора і

його позначення
На рис. 13.2 наведене схемне позначення позначення,
структура і конструкція типового КУВ – тиритора. Треба
76
відмітити, що існує дві основні структури КУВ; в одній з них
управляючий електрод з’єднується з катодом, а в іншій – з
анодом.
Найбільшого розповсюдження набуло катодне управлінння.
КУВ в основному використовуються для управління змінним
струмом, але можуть використовуватися для управління і в
лацюгах постійного струму. Як включаючий сигнал можна
використати і змінну або постійну напругу при умові, що
величина цієї напруги достатня для переводу КУВ у включений
стан.
а) б)
Рисунок 13.2 – Позначення (а) та схема (б) тиристорного
перетворювача
Найкращі характеристики КУВ реалізуються в тих

випадках, коли в навантажуючому і запускаючому ланцюгах
використовується змінний струм.
Управління змінною напругою, що подається на
навантаження, залежить від відносної фази між запускаючим
сигналом і напругою на навантаженні. У режимі провідності КУВ
втрачає керованість, яка відтворюється завдяки змінній напрузі
на навантаженні. Кожна переміна змінного струму через
навантаження призводить до переривання провідності (коли
змінна напруга між циклами спадає до нуля) незалежно від
полярності запускаючого сигналу.
Якщо запускаюча напруга надходить синфазно з
потужністю перемінного вхідного сигналу то КУВ для кожного
послідовно поступаючого позитивного півперіоду напруги на
77
аноді. Коли сигнал запуску змінюється в позитивному напрямку
одночасно з напругою на навантаженні або на аноді, струм через
навантаження починає протікати, як тільки напруга на ньому
досягне значення, яке відповідає режиму провідності. При
від’ємному сигналі запуску напруга на навантаженні теж
від’ємна і провідність припиняється. Таким чином, у тих
випадках, коли сигнал запуску синфазний з напругою на
навантаженні, КУВ функціонує як звичайний однопівперіодний
випрямляч.
При зсуві фаз між сигналом запуску і напругою на
навантаженні рівному 90˚ (наприклад напруга на навантаженні
відстає від напруги запуску на 90˚) провідності через КУВ немає
до того часу, поки напруга запуску не стане додатною навіть при
наявній на навантаженні позитивної напруги. Коли ж напруга на
навантаженні досягає нульового значення, провідність
припиняється, навіть якщо напруга запуску залишиться
додатною.
При подальшому збільшенні фазового зсуву між
запускаючим сигналом і напругою на навантаженні ще більше
зменшується період провідності і, відповідно, в ланцюгу
навантаження виділяється менша потужність. При регулюванні
фазового зсуву між напругою на навантаженні і управляючим
сигналом є можливість змінювати потужність вихідного сигналу,
навіть без зміни амплітуди його напруги.
78
Рисунок 13.3 – ВАХ тиристора
Типовим застосуванням тиристорів є фазове керування

потужністю.
Хід роботи
Зібрати схему фазового керування потужністю.

Змоделювати її роботу.
Приклад виконання наведено на рисунках 13.4, 13.5.
79
Рисунок 13.5 – Аналіз перехідних процесів
Контрольні запитання
1 Що таке КУВ? Тиристор? Диністор? Семістор?

2 Принципи керування потужністю з допомогою
напівпровідникових переключаючих елементів.
3 Пояснити досліджувану схему.
Тема: дослідження динамічних режимів двигуна постійного

струму
Мета: вивчення динамічних режимів двигуна постійного

струму; розрахунок його параметрів і побудова перехідних
характеристик
Технічне забезпечення: ПЕОМ, MathCad 6.0

80
Основні типи машин можна привести до узагальненої
електричної машини, яка має на роторі і на статорі по дві
симетричні обмотки ax, ay і AX, AY відповідно, причому в
кожній парі обмотки зсунуті на 90 градусів. Будь-яку багатофазну
симетричну машину можна привести до двофазної, а однофазну
обмотку отримати із двофазної, з’єднавши пару обмоток
послідовно. Кожна із обмоток повинна бути виконана так, щоб
розподіл магніторушійної сили (МРС) у просторі був близьким
до синусоїдального.
Синхронна машина (рисунок 14.1) отримується із
узагальненої машини, якщо до однієї пари обмоток на роторі чи
статорі підвести постійний струм. При цьому достатньо мати
тільки одну обмотку постійного струму (обмотку збудження), у
якій результуюча МРС рівна геометричній сумі МРС двох
обмоток.
Рисунок 14.1 – Схема синхронної машини

Якщо обмотка збудження розміщена на роторі, що
обертається з частотою n, то обмотки статора перетинаються
магнітним потоком Ф і в них індукується ЕРС з частотою
, зсунуті по фазі на кут 90°. При проходженні по
обмотках статора змінного струму утворюється поле статора
(якоря), що обертається із тією ж швидкістю, що і ротор, і в тому
ж напрямі.
Таким чином, і в синхронній машині магнітні поля статора і
ротора взаємно непорушні. Це властиво для будь-якої кутової
швидкості ротора, оскільки частота ЕРС обмоток статора
міняється із зміною швидкості ротора. Таким чином, синхронна
машина може працювати тільки із ковзанням, рівним нулю.
81
Машина постійного струму утворюється із синхронної,
якщо її якір обладнати колектором, який в генераторному режимі
грає роль випрямляча, а в режимі двигуна – перетворювача
частоти (рисунок 14.2). завдяки наявності колектора по обмотці
якоря проходить змінний струм, а в зовнішньому колі,
пов’язаному з якорем, – постійний. Особливість роботи
колекторної машини в порівнянні із статичними випрямлячами і
перетворювачами частоти буде показано нижче.
Рисунок 14.2 – Машина постійного струму
Подібність електричних машин усіх типів породжує

схожість і в окремих питаннях теорії і конструкції машин. Не
тільки вал, підшипники, вітряки, станина, підшипникові щити
мають схожу конструкцію у всіх електричних машин. Якір
машини постійного струму збирається з тонких (0.35-0.5 мм)
листів електротехнічної сталі таким же чином, як якір синхронної
машини і сердечники ротора та статора асинхронної машини.
Схожу конструкцію мають і зубцевої зони всіх машин. Окремо
стоїть колектор машини постійного струму – досить специфічний
і трудомісткий вузол машини.
Проте при випуску машин малої потужності постійного
струму і синхронних, і навіть машин постійного струму,
асинхронних (машин постійного струму з розподіленими
обмотками) можлива суттєва уніфікація.
Хід роботи
82
Використовуючи програмне середовище MatCAD
розрахувати параметри двигуна ( технічні дані двигуна вибирати
з таблиці 14.1 згідно з даними варіантами); побудувати перехідні
характеристики за швидкістю та струмом і графіки залежностей
швидкості та струму від часу.
Таблиця 14.1 – Параметри двигуна за варіантами

№
Pnom Unom Inom nnom RaM Rdp J
варіанту
1 9000 230 46 2300 0.16 0.11 0.048
2 8000 200 43 2500 0.19 0.13 0.042
3 8500 250 49 2000 0.13 0.10 0.051
4 9200 270 52 2400 0.11 0.13 0.045
5 8800 240 47 2100 0.15 0.12 0.049
6 9100 220 45 2200 0.17 0.14 0.050
7 9500 260 44 2300 0.16 0.12 0.051
8 9200 250 52 2000 0.11 0.13 0.042
Тут:
● Pnom – номінальна потужність двигуна;
● Unom – номінальна напруга якоря;
● Inom – номінальний струм якоря;
● nnom – номінальна швидкість обертання;
● RaM – опір якоря двигуна;
● Rdp – опір додаткових полюсів двигуна;
● J – момент інерції двигуна.
Задати технічні дані двигуна і розрахувати параметри
двигуна за такими формулами (далі курсивом зображення з
Матлабу):
83
Задати додаткові дані для розрахунків:
Задати графік напруги на якорі двигуна.

Знайти аналітичний розв’язок, для чого:
Знайдемо передавальні та перехідні функції за швидкістю та

струмом:
84
Знайдемо перехідні характеристики за струмом і за швидкістю:
Знайдемо і побудуємо графіки залежностей швидкості та струму

від часу:
85
5 Проаналізувати одержані результати і зробити висновки.
1 Способи збудження і упраління двигунів постійного

струму.
2 Типи якорів і способи зменшення інерційності двигунів.
3 Схема машини постійного струму.
4 Що таке перехідна функція.
5 Що таке перетворення Лапласа.
86
Тема: дослідження схеми керування чотирьохшвидкісного

електродвигуна
Мета: наладка і дослідження типової схеми керування

чотиришвидкісним електродвигуном.
Регулювання швидкості обертання асинхронного двигуна з

короткозамкненим ротором здійснюється зміною числа полюсів
магнітної системи машини шляхом перемикання обмоток
статора.
Швидкість обертання магнітного поля:
де f – частота струму в ланцюзі статора; р – число пар полюсів

машини.
де S – ковзання.
Промисловість випускає багатошвидкісні асинхронні
електродвигуни, які можуть мати при перемиканні числа пар
полюсів дві, три і чотири швидкості. Багатошвидкісні
електродвигуни виконуються з короткозамкненим ротором.
Зміна числа пар полюсів електродвигуна досягається
перемиканням обмотки статора, яка складається з окремих
частин.
У чотиришвидкісних електродвигунах у пазах статора
розміщені дві обмотки, які відповідають різному числу полюсів,
кожна з яких допускає роботу електродвигуна на двох
швидкостях. Певну швидкість створює то перша, то друга з цих
обмоток через переключення на більше чи менше число полюсів,
тобто за схемами тощо, де - схеми
з’єднання обмоток статора: зірка, подвійна зірка, трикутник. При
87
переході від до електродвигун, як правило, працює в
режимі генераторного гальмування з віддачею енергії в мережу.
Чотиришвидкісні електродвигуни, які випускає
промисловість, мають такі синхронні швидкості обертання:
3000/1500/1000/500 об/хв;
3000/1500/750/375 об/хв;
1500/1000/750/500 об/хв;
1000/750/500/375 об/хв.
Багатошвидкісні асинхронні двигуни використовуються в
металорізальних верстатах, підйомно-транспортних механізмах,
насосах та інших механізмах, в яких плавність регулювання не є
обов’язковою умовою, а механізм привода спрощується, оскільки
для нього, не потрібні механічні регульовані передачі.
Схема керування таком двигуном включає досліджуваний
двигун АД, автомат АВ і схему керування на змінному
оперативному струмі. Контроль за напругою і струмом в обмотці
статора здійснюється за допомогою вольтметра V і амперметра
А.
На першу швидкість двигун включається контактором С1
при вмиканні в мережу першої обмотки статора, з’єднаної
трикутником ; на другу швидкість – контактором С2 при
включені другої обмотки, з’єднаної трикутником ; на третю
швидкість – контактором С3 при включені першої обмотки,
з’єднаної подвійною зіркою і на четверту швидкість –
контактором С4 при включені другої обмотки, з’єднаної
подвійною зіркою .
Для недопущення одночасного включення різних
швидкостей в схемі передбачене комбіноване блокування –
електричне і механічне. При включенні котушки С1 натисканням
кнопки П1 розмикається ланцюг котушки С2. Блок-контакти С1 і
С2 розмикають контакти в ланцюзі керування вмиканням на ІІІ, І,
ІV швидкостях, і блок-контакти С3, С4 розмикають контакти в
ланцюзі керування вмиканням на І і ІІ швидкостях.
Для прикладу прослідкуємо за порядком роботи схеми при
включенні на ІІІ швидкість.
Натисканням пускової кнопки П3 включається котушка
контактора С3 і розмикається коло вмикання на ІV швидкість
88
контактором С3. Замикаються силові контакти С3 в першій
обмотці статора; перша обмотка статора підключається до
мережі, а пускова кнопка П3 шунтується блок-контактом С3.
Неможливість ввімкнення І і ІІ швидкостей забезпечується
розмиканням блок-контакту С3.
Для перемикання працюючого двигуна з однієї
швидкості на другу потрібно спочатку короткочасно натиснути
кнопку “Стоп” С, а потім вже натиснути кнопку “Пуск” на нову
швидкість.
Хід роботи
Запустити схему виконання роботи (рисунок 15.1).

Ознайомитись з апаратурою керування і виконати
переключення швидкості оберту двигуна.
По черзі перемикати швидкість оберту якоря двигуна.
Вивчити схему переключення обмоток і пояснити фізику
процесів, що відбуваються в двигуні.
89
Контрольні питання.
1 Поясніть принцип роботи схеми управління на різних
швидкостях.
2 Де використовуються чотиришвидкісні двигуни ?
3 Які електричні і механічні блокування передбачені в схемі
керування
ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Шишмарев В. Ю. Типовые элементы систем

автоматического управления. – М.: Издательский центр «Академия»,
2004. – 304 с.
2. Подлипенский В. С., Сабинин Ю. А., Юрчук Л. Ю.
Элементы и устройства автоматики / Под ред. Ю. А. Сабинина. –
СПб.: Политехника, 2001.
3. Келим Ю. М. Типовые элементы систем автоматического
управления. Учебное пособие для студентов учреждений среднего
профессионального образования. – М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2002. –
384 с.(Серия «Профессиональное образование».
4. Храмов А. В. Первинні вимірювальні перетворювачі
вимірювальних приладів і автоматичних систем. – К. : Вища шк.,
1998. – 522с.
5. Хайкин А. Б., Жадобин Н. Е. Элементы судовой автоматики. –
Л. : Судостроение, 1998. – 376с.
6. Зимодро А. Ф., Скибинский Г. Л. Основы автоматики. – Л. :
Энергоатомиздат, 1994. – 160с.
7. Полищук Е. С. Измерительные преобразователи. – К. : Вища
шк., 1991. – 296с.
8. Дорогунцев В. Г., Овчаренко Н. Н. Элементы автоматических
устройств. – М. : Энергия, 1999.–314с.
9. Сопряжение датчиков и устройств ввода данных с
компьютерами / под. ред. У.Томпкинса, Дж. Уабстера. – М. : Мир,
1996. – 585с.
10. Microcontroller [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://www.techopedia.com/definition/3641/microcontroller.
11. Кривонос О.М. Огляд платформи Arduino Nano 3.0 та
перспективи використання під час навчального процесу О. М.
Кривонос, Є. В. Кузьменко, С. В. Кузьменко// Інформаційні технології
і засоби навчання. Том 56, № 6. – Київ, 2016.- С.79-80.
12. Інтернет речей [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Інтернет_речей.
90
13. Hardware Fundamentals: what exactly is a microcontroller?
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://medium.
freecodecamp.org/hardware-fundamentals-what-exactly-is-a-
microcontroller-8a502a3650dc.
14. Arduino Products [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://www.arduino.cc/en/Main/Products.
91

ЕПА labv3 0

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

ЕПА labv3 0

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Івано-Франківський національний технічний університет

Рекомендовано методичною радою університету

Заміховський Л. М., Романюк А. Б., Ольховський А. О.

Лабораторний практикум містить методичні вказівки

МВ 02070855-13076-2019 © Заміховський Л. М.,

ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ…………...…………93

Автоматика — загальна назва різноманітних механічних,

Тема: дослідження мостових вимірювальних схем

Технічне забезпечення: ПЕОМ, програма EWB 4.0, або

. З цієї причини плече називають плечем порівняння,

Рисунок 1.2 – Приклад схеми дослідження

Знайти таке значення R4, при якому схема збаланосована.

Таблиця 1.1 – Варіанти завдань

Тема: дослідження універсальних аналогових фільтрів

Технічне забезпечення:ПЕОМ, програма EWB 4.0, або

У більшості схем використовуються активні аналогові

Рисунок 2.1 – АЧХ фільтра Рисунок 2.2 – Фільтр верхніх

Фільтр верхніх частот посаблює всі частоти, починаючи з

Рисунок 2.3 – Смуговий фільтр Рисунок 2.4 – Режекторний

Смуговий фільтр пропускає, як показано на рис. 2.3, всі

Рисунок 2.5 – Схема універсального активного фільтра другого

Процедура розрахунку для універсальних фільтрів з

Рисунок 2.6 – Схема універсального активного фільтра

Процедура розрахунку для універсальних фільтрів з

4. Знайти R5 = R’o.c (3Q - 1).

Таблиця 2.2 – Варіанти завдань

Тема: дослідження аналого-цифрового перетворювача

Технічне забезпечення: ПЕОМ, програма EWB 4.0, або

Короткі теоретичні відомості

Аналогово-цифрові перетворювачі (АЦП) перетворюють

Паралельні АЦП відрізняються швидкодією – час

Рисунок 3.2 – Схема типового інтегруючого АЦП

Рисунок 3.4 – АЦП послідовної апроксимації з принципом

Порозрядне зважування є найбільш популярним методом

1. Розробити і змоделювати схему паралельного АЦП який

2. Оцифрувати синусоїдний сигнал за допомогою

3.1 Принцип роботи паралельних АЦП.

Тема: дослідження цифро-аналогового перетворювача

Технічне забезпечення: ПЕОМ, програма EWB 4.0, або

Короткі теоретичні відомості

Цифро-аналогові перетворювачі (ЦАП) перетворюють

Якщо цифровий вхід рівний 1010 (у десятковій системі

Рисунок 4.2 – ЦАП типу R-2R.

1. Зібрати схеми чотирирозрядних ЦАП.

Десяткове Двійкове МЗР СЗР Коефіцієнт Вихідна

2. Дослідити схему чотирирозрядного ЦАП типу R-2R. За

Тема: Дослідження роботи давача температури та вологості

Мета: ознайомитись з принципом роботи та передачі даних

Технічне забезпечення: мікроконтролер Arduino; давач

Короткі теоретичні відомості

Давач DHT11 – це цифровий давач температури і вологості,

При підключенні до мікроконтролера, є можливість

Програмування давача DHT

1. Підключити схему до джерела живлення (5В).

Таблиця 5.1 – Значення величин для різних варіантів

1. Призначення та підключення давача DHT.

Тема: дослідження терморезистивних перетворювачів

Технічне забезпечення: ПЕОМ, віртуальний стенд

Короткі теоретичні відомості

Вимірювання температури термометрами опору (ТО)

Вид термометра Градуювання R0, Ом

Залежність опору ТОП і ТОМ від температури близька до