TABLE OF CONTENTS

РоздІл 1. Спадок
РоздІл 2. Волею ЗІрок
РоздІл 3. Честь
РоздІл 4. РоздІленІ хвилею
РоздІл 5. Запах помсти
РоздІл 6. Земля без сеньйорІв
РоздІл 7. Чорний перев’яз І золоте пІр’я
РоздІл 8. Хтось третІй
РоздІл 9. Нова надІя
РоздІл 10. Союзники
РоздІл 11. Земля Крилатих
РоздІл 12. Смерть — І моє право
РоздІл 13. НевІльник
РоздІл 14. ЗламанІ обІтницІ
РоздІл 15. ВибІр
РоздІл 16. Найкращий воїн помІж птахами
РоздІл 17. Чорна принцеса
Подяка
 Дякуємо за підтримку українських видавництв та бажаємо
вам приємного читання.
Нагадуємо про те, що даний твір захищений Законом України
«Про авторське право і суміжні права».
Поширення та копіювання цього твору без згоди
правовласника є порушенням авторського права та
переслідується законом.
Цей файл є захищеним цифровим водяним знаком.

2023

Жодну з частин даного видання

не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі
без письмового дозволу видавництва

Електронна версія створена за виданням:

Серія «Художня література»

Із циклу «Замок із кришталю»
Ілюстрації та обкладинка Валерії Прядко

Грабовська І.
Г75 Зірки й кістки: роман / Ірина Грабовська ; худож. Валерія Прядко. — Х. : Віват, 2023.
— 464 с. : іл. — (Серія «Художня література», 978-966-942-826-4).

Світ, осяяний священним світлом Зірок, уже кілька років роздирає війна. Князівство крилатих, Ретон, опиняється в
епіцентрі конфлікту могутніх людських держав. На плечі юного княжича Янна лягає важкий обов'язок: відновити
спадкове право, встановити мир на рідній землі та припинити винищення одноплемінників. Але вижити у світі, де на
полі бою повстають мертві, а живі керують монстрами, — це завдання геть не просте, бо вороги плетуть інтриги, а
союзники вимагають завеликої плати за допомогу.
«Зірки й кістки» починають історію великої боротьби, де кожен із героїв зустрінеться із власною темрявою.
УДК 821.161.2
© Грабовська І. С., 2022
© ТОВ «Видавництво “Віват”», 2023
 РОЗДІЛ 1. СПАДОК

Кінь мчав як вітер. Гнідий, із чорною гривою та білосніжною

«зіркою» на чолі, баский, норовистий, але бездоганно вишколений. Під
копитами зникав блискучий ковил, повз проносилися чорні скелясті
виступи, порослі нахванськими ясенами, що яріли багрянцем на сонці.
Благодатна пора відступала, але її остання пісня солодко бриніла
навіть тут, у Небельгаймі.
Янн підтягнув повіддя й на ходу заскочив ногами на сідло. Кінь не
стишив чвалу. Юнак ляснув крилами, відштовхнувся й шугнув у небо.
Простір став неосяжним. Маленька брунатна цятка внизу губилася у
брижах трави. Ретонський кінь добре знав, чого чекати від крилатого
вершника, і впевнено тримав курс. Янн описав коло й каменем кинувся
до землі, згорнувши чорні крила. Загальмував, вигулькнув праворуч
від Ґвента, кінь здивовано заіржав. Янн випередив його, розвернувся в
повітрі й підлетів з іншого боку. Кінь скосив на нього погляд і знову
пирхнув, але вперто нісся вперед. Ретонець засміявся та зринув угору.
Яннове серце шалено калатало. Земля, пообідні хмари, червоні гаї,
чорні скелі й сизі поля, села, замок на обрії та річка, що сяяла проти
сонця, як коштовна хетарська тканина, вертілися в коловороті, коли
хлопець злітав і рвучко пірнав униз, але йому кортіло ще швидше, ще
карколомніше, ще стрімкіше. Яннові було майже шістнадцять, і весь
світ простелявся перед ним.
До Гейденґарда, улюбленої королівської резиденції, лишалося зовсім
трохи, юнак знизився й заскочив у сідло, підхопивши віжки. Ґвент
стишив хід і зупинився, вершник зістрибнув на землю.
Відсапавшись, Янн дістав із торби скриньку та всівся під деревом.
Коли сьогодні його відправили з посланням до узбережжя, він і не
думав, що дістане подарунок від батька, який загинув на війні в Ретоні
майже десять років тому. Старий птах, що прибув із ретонських
берегів, віддав Яннові скриньку в переддень його шістнадцятиріччя й
поцілував край його крила на знак відданості. Такий прояв поваги до
сеньйора дещо спантеличив Янна, бо він жив у людському королівстві
й не звик до пташиних традицій. Іноді юнакові здавалося, що він
відрізняється від людей хіба що крилами, але, зустрічаючись із
ретонцями, Янн гостро відчував, що це не так.
 Хлопець торкнувся різьблення на дерев’яній кришці. Два розгорнуті
крила та п’ять зірок довкола. Герб Ретонських князів. Його герб. Птах
нетерпляче закусив губу й відкрив скриньку. Першим побачив
пожовклий лист, запечатаний батьковим сургучем.

Мій любий сину!

Янн кліпнув. Фраза прозвучала в голові голосом тата — низьким і

хриплуватим. Горло миттєво здавило, стало важко дихати, але хлопець
читав далі:
Знай: хоч би де я був, я завжди думаю про тебе. Усе, що
роблю, за що воюю, — для того, щоб мій син посів місце, яке
йому належить. Пташине князівство — твоє. Якщо Зірки не
дарують мені перемоги, відвоювати в загарбників Ретон мусиш
ти. Ти — птах, син цієї землі, тож маєш владарювати над
крилатими й захищати їх.

Батько так боровся за Яннове майбутнє, що загубив сьогодення. Його

не було поряд. Ніколи не було поряд. Юнак спробував відновити в
пам’яті чіткий образ, але не зміг. Пам’ятав лише окремі деталі: чорні
очі та хвилясте волосся, такі, як і в нього; чорні крила з лицарськими
позолоченими пір’їнками, шорсткі руки, обвітрене в походах засмагле
обличчя. Востаннє Каванн ес Арвóр бував у Небельгаймі, коли Яннові
було п’ять. Відтоді поринув у нескінченний вир війни та згинув у
ньому.
Янн зціпив зуби, у куточках очей запекло, але він повернувся до
тексту:

Щодо подарунків: маю для тебе перстень…

Янн кинув листа й поліз до скриньки. На долоні опинився перстень із

великим, чорним, гладенько витесаним каменем. Камінь геть не
відбивав світла. Його чорнота здавалася абсолютною, всеохопною.
Юнак міцно стиснув подарунок і став читати далі:

…це не просто прикраса. Це небезпечна зброя, Янне. Будь

уважний і не носи її щодня. Я лишив окремий лист із
настановами для того, хто стане твоїм капітаном. Він
пояснить тобі, як користуватися перснем собі на благо.

Янн пирхнув. Пояснить, аякже! Він уявив масну червонощоку пику

капітана Леара Годовіна, який обдивляється його з голови до ніг і каже:
«Чарівний перстень? Оцьому недомірку? Нехай спочатку навчиться
махати мечем!» Без сумніву, Годовін не навчатиме його. У найкращому
разі Янн навчиться самотужки, у найгіршому — той відбере перстень і
користуватиметься ним сам.
Янн відклав листа й підвівся. Колись чув про чарівні персні, що
допомагали в битвах. Цікаво, чим може зарадити цей? За його
допомогою він пускатиме з рук струмені вогню? Чи крила стануть
неопалимими й непробивними? А чи просто ліпше бачитиме? Янн з
нетерпінням надів перстень на палець і випростав руку.
Нічого. Ґвент заіржав і похитав головою. Янн потряс рукою,
підстрибнув, ляснув крилами. Жодного відчуття. Нічого не змінилося.
Може, треба щось іще? Малим птах чув від годувальниці легенду про
меч, який дарував власнику перемоги, тільки спершу його треба було
покропити кров’ю — «поріднитися». Янн дістав із піхов кинджал і
вколов палець. Кров крапнула на перстень. Юнак постояв хвилину.
Анічогісінько. Розчаровано зітхнув і знову всівся під дерево.

Я знаю, сину, як важко тобі зростати на чужині, серед людей.

Знаю, що ти маєш чимало запитань. Усвідомлюю, що можу
загинути, не відповівши на них. Але, повір, Янне, настане мить,
коли ти дістанеш відповіді. І тоді, благаю, будь розважливий.
Зло має бути покаране, але іноді покарати його можна, лише
згубивши себе. Тож пильнуй. Бо сміливість — це чудово, але
сміливість із хитрістю — ще ліпша зброя.

На цьому лист завершувався, не було навіть підпису чи прощання,

ніби батька відволікли. До безлічі запитань додалося ще одне.
Янн перевернув скриньку, на долоню випав медальйон. Хлопець
обережно розкрив його.
Усередині залізною скобкою була прикута біла пір’їнка, а з
мініатюрного портрета на нього дивилася пташка, ще молода й гарна.
Янн упізнав її одразу — його мати. Вогненна Блейз, княгиня
Ретонська. Янн провів пальцем по пір’їнці.
Це й були найважливіші, найболючіші запитання, відповідей на які
він не мав: Де його мати? Чому її забрали? Що з нею сталося?
Янн дістав із-за пазухи ланцюжок із Зіркою Смерті й почепив
медальйон поруч із нею, а тоді влігся горілиць, розклавши величезні
крила на землі. Погляд губився у дзвінкій синяві, вітерець ворушив
угорі червоне листя нахванського ясеня. Вочевидь, батько натякав саме
на історію його матері. Знав, що сталося з нею, але не розповів, навіть
прощаючись. Печатка не була зламана, та Янн був переконаний, що
королівські шпигуни читали листа й доповіли про його зміст. У
Небельгаймі королю Етéльріху доповідали про все.
 Янн майже не пам’ятав матері. Лише пригадував брязкіт сталі, запах
гару, відблиск сонця на мечі, який вона здіймала над головою,
звертаючись до воїнів гарнізону й закликаючи їх на рейд за замкові
мури. Вона притискала малого Янна до грудей, і сталь її кіраси
холодила йому долоньки. Блейз не була лицаркою, але була змушена
воювати. Вона стала взірцем для зневіреного та втомленого крилатого
народу. Але княгиня програла й лише дивом урятувалася.
Янну було три роки, коли мати привезла його з Ретону до двору
могутнього союзника в Небельгайм. Востаннє він бачив її, коли
пташка передала його годувальниці й покрокувала до великої зали на
аудієнцію з королем Етельріхом. Казали, що там вона накинулася на
короля. Казали, що вона геть збожеволіла, літала залою, билася у
вікна, гарчала та плювалася. Але відтоді, як Яннові випала величезна
честь виховуватися разом із королівськими дітьми, будь-яких запитань
про його матір старанно уникали. Янн питав, але його не слухали або
уривали. Згодом Янн припинив питати. А дарма.
Батько хотів, щоб він з’ясував правду. Саме це він заповідав цим
листом.
Ґвент злякано заіржав і позадкував, Янн підхопився й підійшов до
коня. Із гаю виїхала кавалькада вершників. Долинали веселі
перегукування та дзвінкий дівочий сміх. З полювання поверталася
принцеса Ізвéн та її незліченний почет.
Янн заспокійливо погладив Ґвента по шиї: він просто боявся Рохара
— коня Ізвен.
Бо той кінь був мертвий.

***

Мéйрі дивилася на метелика. Звичайний метелик, із білими

крильцями, ще мить тому весело кружляв замковим подвір’ям, аж ось
лежить на землі, безпорадний, нерухомий, і тільки вітер легенько
торкається його крил. На подвір’ї було гамірно: один із залицяльників
Ізвен розповідав кумедну історію, сама вона дзвінко сміялася,
служники метушилися біля коней, а Мейрі все не могла відвести
погляду від тих білих тремтливих крилець. Тоді принцеса подивилася
на Ізвен та її коня, що стояли поруч.
Вочевидь, метелик загинув від подиху Рохара — живі істоти кепсько
уживалися з ним. Люди та крупніші тварини хворіли, а дрібні вмирали
на місці, тому для трьох бойових королівських коней навіть спорудили
окрему стайню. Мейрі присіла й обережно підняла метелика на
долоню. Рохар пирхнув у неї над вухом, і принцесі запаморочилося в
голові. З-під його чорної шкури випинались уламки стріл, на грудях ще
виднілася грубо зашита рана від списа, через яку він і загинув у бою
 ру р р у у у
чотири роки тому. Битва із санжійцями біля Руянеса була для Ізвен
першою, батько висвятив її в лицарки просто на полі бою. Тоді ж вона
підняла собі коня. Відтоді Рохар — її особиста гордість — усюди
супроводжував Ізвен, тож, навіть якщо вона не вбиралася в лати, кожен
знав, що бачить марвотворицю та претендентку на небельгаймський
престол.
Смерть була тут усюди. Смерть була найголовнішою частиною
їхнього буття й обіймала кістлявими руками весь Небельгайм. Мейрі
призвичаїлася до неї з дитинства, але що старшою ставала, то глибше
відчувала розлам між собою та своєю родиною. Навіть зовні: її батько,
брати й сестра були чорняві, зі смаглявою шкірою, натомість вона
успадкувала золотисті кучері й світло-медові очі санжійської бабці.
Але найголовніша різниця полягала в тому, що у свої шістнадцять
Мейрі не здатна була підіймати мертвих, створювати армію із
понівечених тіл, наганяти жах на ворогів. Вона горнулася до життя, і
життя горнулося до неї.
Принцеса роззирнулася — чи ніхто не дивиться? — відвернулася й
розкрила долоню. Мертвий метелик не рухався. Мейрі глибоко
вдихнула й відчула легке поколювання в пальцях. Долоня нагрівалася
так само, як і медальйон із Зіркою Життя під одягом. Мейрі відчула, як
зір затуманюється, а тоді за мить білі крильця тріпонули. Жар згаснув,
дівчина знову бачила добре. Принцеса усміхнулася й підкинула
метелика в повітря. Білі крильця затріпотіли, він знову шугав по двору
й за мить перетворився на дрібну цятку на тлі синього неба. Від того
стало так добре, так тепло на серці, що подумки дівчина вже складала
це враження в рядки вірша.
Мейрі горнулася до життя, і життя горнулося до неї.
— Обережніше, сестричко, — почулося з-за спини. — Не стій надто
близько до Рохара!
Принцеса обернулася до Ізвен. Та гордо всміхалася, її темне волосся,
заплетене у дві довгі коси з нитками перлів, блищало на сонці. Мейрі
намагалася вгадати, чи помітила сестра те, що вона тільки-но зробила,
чи просто хотіла вчергове похвалитися конем? Ізвен зіскочила із сідла,
щось прошепотіла Рохарові на вухо й віддала віжки стайничому, а тоді
рушила до замку в супроводі запопадливих дам і кавалерів. Мейрі
зітхнула й відвернулася. Ізвен було дозволено майже все. Насамперед
— бути собою. На відміну від неї.
Із замку до Мейрі мчав її пес Раок. За ним слідом чимчикували
дівчата з її почту та кілька охоронців. Раок скакав довкола господарки
й аж повискував від захвату; принцеса присіла, і пес облизав їй
обличчя.
— Ваша осяйносте, ви так швидко пішли, що ми… — злякано
забелькотіла ретонка Мона, її повірниця.
 — О, не турбуйтеся. Я хотіла швидше вийти на сонечко, — відказала
принцеса. — Усі тут? Тоді можемо вирушати!
Мона ворухнула сизими крилами, фрейліни схилили голови, Мейрі
розвернулася й уже рушила була до воріт, аж тут до двору заскочив
вершник.
Мейрі зустрілася з ним поглядом і сіпнулася. Янн ес Арвор
збентежено закліпав і притримав коня.
О пресвяті Зірки, чому вони не вийшли раніше?!
Мейрі відчула, як спалахують щоки. Дівчата зупинилися та
згрудилися довкола принцеси. Янн заметушився: скинув з голови
капелюха, потім начепив знову, тоді все ж таки скинув, зістрибнув з
коня, підбіг та припав на одне коліно, огорнувши себе крилом.
— Ваша осяйносте…
— Добрий день, керре Арворе, — холодно привіталася принцеса.
Вони не бачилися майже рік, і Мейрі думала, що вже пересердилася,
але зараз ніби знову бачила юрбу хлопців, які, зібравшись довкола
Янна, слухають, як він читає їм вірш.
Її вірш. Її дуже особистий, дуже пристрасний, направду найкращий її
вірш. Твір, який вона присвятила йому, а він кинув на поталу
придворним веселунам.
Мейрі дивилася на чорне пір’я, віялом розкладене на землі, і думала
про фразу, яку зневажливо зронив один із лицарів її батька: «Коли
птахи стелять крило, так і хочеться на нього наступити. Але миттєво
лишишся без ноги». Справді, крил птахів — особливого предмету
гордості — не можна було торкатися без дозволу, це забороняли
ретонські традиції.
— Ви збираєтеся на прогулянку? — Янн обвів поглядом її почет. —
Чи можу я супроводжувати вас?
Мейрі стиснула губи.
«Янне, яка дама написала б тобі таке? Це ти сам вигадав? З тебе
поет, як з мене — ґонґорська королева!»
— Здається, ви мали доправити листи його сонцесяйності?
Неввічливо змушувати короля чекати.
Янн підвівся, коли вона заговорила до нього. Його обличчя
видовжилося, він зблід, чорні очі гарячково поблискували. Раок
крутився й обнюхував хлопцеві чоботи.
— Так, але якщо почекаєте…
— То ви змусите чекати мене?
— Я… о. — Птах закліпав. — Не мав такого на думці. Перепрошую.
Янн вклонився. На цьому розмову мало бути завершено, але коли
птах стягнув рукавички, Мейрі помітила на його руці перстень. Янн не
мав такого раніше — Мейрі б пам’ятала. Вони зростали разом, бо
король ще пташеням узяв ретонця під опіку. Мейрі чомусь запекло у
грудях від самого вигляду цього персня: він був схожий на бойовий
артефакт, який колись показувала їй Ізвен у книжці, і не здавався
звичайною прикрасою. Та і Янн ніколи не носив прикрас.
— Тоді іншим разом, мей керр, — відказала принцеса. — На все
добре.
Хтось із дівчат голосно зітхнув. Вона обійшла Арвора й рушила до
воріт.

***

Мона лише встигла провести розгубленого Янна поглядом, як

принцеса стрімко покрокувала до воріт і шлейф її золотистої сукні
зашурхотів по землі. Пташка кинулася за нею, інші фрейліни та
охоронці теж прискорили крок.
— Чому вона така безжальна? — засичала поряд Імке. — А потім ще
дивується, коли її називають відлюдькуватою.
Мона знала, що юну принцесу дехто вважав зарозумілою, а дехто
взагалі дивачкою. І не безпричинно: навіть попри те, що пташка була її
повірницею, Мейрі мала чимало таємниць. Наприклад те, що, відколи
в замку почала працювати папірня, шухлядки принцесиного секретера
були напхом напхані клаптиками паперу з віршами. Мона так і не
зважилася прочитати жодного. Останнім часом Мейрі стала особливо
мовчазна й тиха. А ще пташка бачила кілька листів від Арвора, які
принцеса спалила в каміні, не читаючи.
— Припни язика, Імке, — шикнула Мона, — бо колись його тобі
відріжуть.
Принцеса озирнулася й запитально вигнула брову. Імке одразу ж
розквітла посмішкою й кинулася до Мейрі.
— О ваша осяйносте, я лише висловила жаль, що ви не дозволили
керру Арвору супроводжувати нас! — фрейліна сплеснула руками. —
Обожнюю його товариство, він так вміє розважити розмовою! Мені б
дуже хотілося, аби він вирушив з нами.
— Імке, принцеса ясно дала зрозуміти…
— Якщо він такий чудовий, може, запросиш його сама? — кинула
Мейрі.
— Хто ж таке робить! — кліпнула дівчина.
— Моя сестра, принцеса Ізвен.
Мона помітила, як Мейрі мимоволі стисла кулаки. У такі миті пташці
було якось прикро за неї. Так, Ізвен могла запрошувати на прогулянку
хоч самого темного лютого з Одвічного Мороку. Марвотвориця в
Небельгаймі жила за інакшими правилами. Та й поглянула б Мона на
того, хто зважився б висловити своє незадоволення її поведінкою. Але
Мейрі, на відміну від сестри, не могла підіймати мертвих або зламати
шию людині одним помахом руки, тому для неї, як і для інших дівчат,
існувала купа заборон.
— О, мала б я таку силу, тоді… а так батько мене вб’є, — знітилася
Імке. — Шкода, що керр Арвор занадто високого походження, ми
могли б до нього посвататися.
— Направду шкода, — щоки принцеси знову спалахнули, вона
обернулася до Мони. — До речі, ти бачила його перстень?
Перстень? Мона навіть не помітила.
— Ні, ваша осяйносте. Не звернула уваги.
— Мені він не сподобався, і…
Пташці здалося, що принцеса хотіла щось додати, але стрималася.
Вочевидь, перстень чимось здивував її, і Моні тепер закортіло його
роздивитися.
— То ви не запросили його через прикрасу? — Імке цокнула язиком,
а Мона спопелила її поглядом. — О, Моно, не зиркай так на мене!
Наче не зрозуміло, що ти теж Янновим світлом засліплена!
Серце Мони підскочило й затріпотіло в горлі. Пташка витримала
погляд принцеси, намагаючись не змінитися зовні, і гарячкувато
думала, як заперечити, щоб не стати посміховиськом для всього почту.
Янн був єдиним птахом, якого Мона знала. Вони народилися з
різницею в кілька тижнів, і її матір Авелу призначили його
годувальницею. Коли княгиню Блейз ув’язнили, а батько Янна
нескінченно пропадав на війні, вони стали його родиною. Відтоді
Мона не мислила себе окремо від Янна. Якось так повелося: вони
разом учили ретонк, літали наввипередки, гралися з королівськими
дітьми й не знали життя нарізно. Але якоїсь миті, так само як діти
раптом починають стидатися власного голого тіла, проступила різниця
в їхньому походженні. Мати не дозволяла їй розмовляти з ним довше
ніж кілька хвилин і щоразу відважувала запотиличника, якщо Мона не
схиляла перед Арвором голови під час зустрічі. Особливо ж Авелу
дратувало, коли дівчина намагалася зірватися в небо слідом за Янном.
«Моно, він княжич! Не захоплюйся так. Та й літати пташкам не
годиться! Вони створені для іншого!» — суворо казала їй мати, і
батько, дрібний небельгаймський шляхтич, підтримував її. Порядна
пташка носить крила лише як прикрасу — вбирає їх у перли й
смарагди, прикриває вуаллю, але аж ніяк не гасає у височині
наввипередки з юним княжичем, щоб іще спідницю вітром
розмаювало! Пташки мають народжувати крилатих, бути сумирними й
чемними, а літати й битися — то справа птахів.
Щоразу, коли Мона намагалася протестувати й казати, що княгиня
Блейз чудово літала та ще й билася на мечах, Авела суворо зводила
брови та питала: «То й де зараз княгиня?» Так Мона взагалі перестала
літати. Помалу її крила слабшали, і тепер юнка насилу могла піднятись
у повітря, тож мимоволі почала горбитися, ніби бажала, щоб ті крила
зникли з її спини. До того ж і Янн усе віддалявся, і тепер вони лише
ввічливо віталися в коридорах королівського замку й майже не
розмовляли: він був заклопотаний службою в капітана Годовіна, вона
— у почті принцеси Мейрі. Мине ще зовсім трохи часу, і Янн
вирушить на війну до Ретона, десь там одружиться, відіб’є своє
князівство й зійде на престол. А вона поїде з Мейрі, коли король
видасть принцесу заміж. Безмежна синь, що колись належала їм двом,
тепер стала для неї недосяжною.
— Я не засліплена, — пробурмотіла Мона, змусивши Імке голосно
зареготати. — До речі, чули, що до двору мають прибути нахвани?
Дівчата озирнулися на неї, навіть принцеса пожвавилася.
— Ніколи не бачила нахванів, — зачудовано пробурмотіла Мейрі. —
Нечасті гості при нашому дворі.
— Я теж не бачила, — Мона потупила очі. — Але подейкують, що
вони огидні. Мій батько має землю на півночі, якраз біля їхніх боліт, та
мене ніколи не брав туди із собою.
Нахвани займали найбільш болотисту місцину Небельгайму біля
підніжжя Північних гір, поруч зі Стрімчаками. Їхні пращури були
серед племен, що мешкали тут ще до того, як один із князів Великої
Санжі підкорив ці острови та заснував династію Вельгетів, яка
перетворила Небельгайм на одну з найпотужніших держав відомого
світу. Нахвани програли війну й присягнули новому королю, і тепер
їхні загони переважно використовували в морських боях, бо вони
чудово плавали, а ще — для оборони північних кордонів від гірських
примарників, які так і не підкорилися завойовникам.
— Моно, якщо ти спадкоємиця землі біля боліт, то, либонь, батько
захоче одружити тебе з нахваном, — сказала одна з фрейлін, і Мону
кинуло в холодний піт. Вона колись думала про це, але сподівалася, що
батько такого не вчинить, бо й сам недолюблював нахванів.
— Або ні. Не вигадуйте заздалегідь, — суворо мовила Мейрі.
— У них перетинки між пальцями, — гигикнула Імке. — І зябра!
— На суходолі ні, — відказала Мона.
— А я чула, що в них величезні прозорі черева, заповнені водою, і
видно, як усередині плавають рибки! — промовила друга фрейліна й
усі зайшлися сміхом, усміхнулася навіть принцеса. Мона вже кляла
себе за те, що згадала про риболюдів.
— Уявляю, — вела далі Імке, — як кілька лицарів возять на возику
Мониного чоловіка, а вона поливає його зверху водичкою, аби не всох!
А за ними — дітки, пуголовки з крильцями!
Охоронці зареготали. Мона відвернулася. Усередині тепер усе
стискалося від тривоги. Мейрі більше не всміхалася. Вона кинула на
Імке гнівний погляд і підвела руку. Усі одразу ж замовкли та втупились
у землю. Принцеса торкнулася Мониного плеча.
— Не слухай їх. Те, що нахванів не люблять люди, не означає, що
вони погані.
Мона хотіла зауважити, що вона пташка, тож хотіла б заміж за птаха,
але тільки кивнула. Порожні мрії. Її батько-небельгаймець завжди
буркотів, що взяв собі крилату, а користі з неї катма, бо землі її матері
аж за Гострим морем, у Ретоні, і спустошені війною. За
небельгаймським правом Мона була його повноправною
спадкоємицею, тож логічно було б, якби вона одружилася з тим, чиї
землі поряд, щоб їхні володіння розширилися та стали прибутковими.
А поряд були лише нахванські болота.
— Годі вже про нахванів. Як приїдуть, то й подивимося на них, —
Мейрі взяла фрейліну під руку. — Сьогодні такий чудовий день.
Ходімо до річки!

***

Надвечір стало прохолодніше, у повітрі вчувалася волога — від

прийдешньої Пори туманів Небельгайм відділяло лише кілька тижнів
до дня Зірковороту. Тоді почнуться нескінченні дощі, дороги розмиє, а
ліси поволі почорніють. Але сьогодні сонце ще фарбувало червоним
стіни Гейденґарда та двох юних джур, які билися в тренувальному
поєдинку.
Янн уже добряче захекався й ледь стояв на ногах від утоми, бо від
ранку не присів. Натомість Алрік і не думав спинятися — принц
кружляв довкола нього, як джміль, а Годовін сипав лайкою на них обох
і жував соковите яблуко. Перед тренуванням Янн обережно спитав у
капітана, чи не отримував він листа від його батька, і той глузливо
засміявся. Авжеж, жодних листів від мертвого князя він не отримував,
а якщо й отримав колись давно, то вже загубив. Отже, Яннові
доведеться розбиратися з перснем самотужки.
Птах сплюнув, Алрік здвигнув плечима та знову став наступати. Янн
ухилився, відбив його удар і, стиснувши щелепи, атакував сам. Він
уклав у цю атаку останні сили, але принц спритно відступив убік і
шмигнув йому під руку, а тоді ще повернув дерев’яний меч плиском і
ляснув опонента по спині. Годовін гучно зареготав.
— Арворе, то це так ти битися за своє князівство зібрався? — гукнув
він, стираючи яблучний сік з підборіддя. Янн звів на нього знавіснілий
погляд, але промовчав, лише крутнувся й кинувся на Алріка з новою
атакою. Принц знову легко відбив її. Та що за знущання!
— Ти втомився, — констатував Алрік.
 — Нічого я не втомився! — вигукнув птах. — Зараз надеру тобі зад!
— Янн просто втомився. — Принц обернувся до Годовіна. — Досить
на сьогодні.
— Янн просто нездара й витає в Зірках, коли я пояснюю! — гримнув
їхній капітан. — Оце нехай Лабраншеві скаже, що втомився, —
можливо, той віддасть князівство із жалощів! А закінчимо, коли я
накажу. На цьому полі ти не принц, а мій учень!
Темні очі Алріка зблиснули, але він нічого не відповів і знову став у
стійку. Янн важко видихнув, намагаючись послабити застібки
тренувальної рукавиці. Одна із застібок взялася іржею й не
піддавалася. Він устромив меча в землю й люто сіпав рукавицю, поки
Годовін і Алрік спостерігали за його стражданнями.
— Та довго тебе ще чекати? — пирхнув капітан. — У бою був би вже
мертвий! От випало мені нещастя. Скільки не вчи — завжди недоста…
Птах так сильно сіпнув рукавицю, що вона злетіла з руки. Батьків
перстень зблиснув, і Яннові на голову впала пітьма.
Убий. Убий. Убий. Убий.
Кров. Кров. Лий кров.
Щось бубоніло у вухах. Замковий двір став чорним. Янн одночасно
бачив кожну піщинку в себе під ногами, кожен камінь, з якого
будували королівську резиденцію. Він бачив найдрібніші крапельки
поту на чолі Годовіна, пилюку на Алріковому сюркó1, його видовжене
обличчя, бачив як роздуваються від дихання ніздрі принца. Бачив і чув
кожну птицю в молитовному садку, кожне слово, яке казали за стінами,
чув кожен удих і видих кожної істоти в Гейденґарді.
Убий. Убий. Лий кров. Лий.
Янн зробив крок, усе знову змеркло. Перед ним виникло обличчя
його капітана — нажахане, біле. Юнак щось казав сам, але не чув
власного голосу, до його вух лише віддалено доносилися якісь зойки,
вигуки, хтось торкнувся його плеча. Янн роздратовано відмахнувся.
Ребро його меча впиралося Годовіну в шию.
— Янне! Янне, заради пресвятих Зірок!
Морок розійшовся, Янн вражено кліпнув. Він притискав свого
капітана до землі, знісши його з парапету, на якому той сидів. Обличчя
Годовіна було скривавлене. Поряд валялося недогризене яблуко. Алрік
лежав на землі за кілька кроків і витріщався на нього. Янн підвівся й
кинув меча на землю.
— Арворе… Арворе… — Годовін хрипів і тримався за горло. — Я
такого… не пробачаю…
— Та що на тебе найшло! — вигукнув принц, підводячись.
— Я не знаю, — прошепотів Янн, звертаючись чи то до Алріка, чи
кудись у простір. — Не знаю.
 — На сьогодні досить, — суворо мовив Алрік, простягаючи руку
капітанові. — Кажу це як принц.
Годовін ще раз нажахано глипнув на свого ретонського учня й
позадкував до стайні. Янн не міг поворухнутися. Сили наче покинули
його, він упав на парапет. Принц усівся поряд.
— Янне, це було страхітливо.
Птах хитнув головою. Він не міг пояснити, що тільки-но сталося.
Зняв рукавицю, а тоді… Юнак глянув на свою руку й відчув, як між
крилами пронісся холодок.
— Та я… просто дуже розізлився, — пробурмотів він, дивлячись на
батьків перстень. — А що саме тебе налякало?
— Ти кинувся на капітана й усе повторював: «Тепер досить?»
Бідолаха навіть не міг поворухнутися! Я схопив тебе за плече, але ти
відкинув мене. — Алрік показав рукою вбік. — Аж отуди. Ти був
дужий, як санжійський буйвол. І ще… мені здалося, у тебе якось дивно
виблискували очі.
Янн нарешті повернувся до тями. Весь мокрий від поту, руки
тремтіли, але відчуття було неперевершене — від утоми не лишилося
й сліду. Він ніколи не бачив такого жаху на обличчі свого бундючного
капітана. Це точно справило на нього враження. Тієї миті він, Янн ес
Арвор, був усемогутній. Не існувало жодної перепони на його шляху,
особливо такої дурниці, як пихатий підстаркуватий лицар. Ось яким
має бути справжній пташиний князь!
Невже саме так і діє батьків подарунок?
На мить Яннові стало моторошно. Перстень давав неймовірні
відчуття й можливості, та все ж Янн мало що пам’ятав, окрім огидного
шепоту, що в’їдався в мозок. Кров. Кров. Янн відвернувся від Алріка
та зняв перстень. Нехай краще поки висітиме на шиї разом із
медальйоном.
— Зазвичай я стримуюся, але тут не вийшло, бо Годовін був
нестерпний, — збрехав Янн.
Принц недовірливо вигнув брови й кивнув.
— Ти добре б’єшся, Янне.
— Не так і добре.
— Тренуйся ще й буде краще! Ніхто за тебе не відвоює крилату
корону! — Алрік потріпав його за плече. — А Годовін чіпляється, бо
заздрить твоїм крилам. Його мати — пташка, але він народився без
них.
Янн глипнув на друга, але нічого не відповів.
— Щось ти останнім часом сам не свій, — принц сховав меча до
піхов. — Що сталося?
Останнім часом у Янна все пішло шкереберть, але він не хотів
жалітися, та Алрік знав його так добре, що відбрехатися б не вийшло.
Вони дружили з дитинства. Принц був на рік старший за них із Мейрі
та не мав марвотворчої сили, тож не претендував на престол і мусив
прокладати собі шлях власним мечем. Згодом король відправив їх обох
джурами до одного зі своїх найдосвідченіших лицарів, і відтак вони
разом тренувалися й подорожували.
— Я хочу дізнатися, де моя мати, — повільно вимовив Янн. —
Допоможеш?
— О, — тільки й вимовив Алрік. — Я вже намагався.
— Тобі було дванадцять, тому й не пустили до Канцелярської Вежі.
— Добре, спробую знову. Але нічого не обіцяю.
— Дякую.
Алрік кивнув.
— До речі, мені здається, чи Мейрі чомусь тебе уникає? — спитав
принц, і Янн відчув, як кінчики вух спалахнули. Найменше він хотів
говорити зараз про принцесу.
— Та таке…
— Яке? — Алрік пхнув його ліктем у бік.
— Минулої Благодатної пори дещо сталося.
— Що саме?
Янн не знав, як і сказати. Якось на полюванні поблизу Альґаїра їх
застала злива. Королівська кавалькада розтяглася, довелося ховатися в
печерах серед лісу. Людей і птахів набилося так багато, і він раптом
опинився в найтемнішому куточку, лицем в лице з Мейрі. Вони так і
стояли, збентежено намагаючись відвернутися одне від одного, але
коли дощ майже скінчився й усі збиралися виходити, принцеса
потяглася до його обличчя й поцілувала в губи. Янн аж закляк — чи то
від захвату, чи від переляку — й обійняв її так незграбно, що дівчина
одразу втекла. Того вечора він надіслав їй записку, але Мейрі не
прийшла на побачення, натомість прислала йому свого вірша. О
пресвяті Зірки, який то був вірш! Мейрі описала їхній поцілунок і
відчуття, які він у неї викликав. Янн мало не вмер, поки дочитав. Йому
кортіло кричати про це на весь світ. Він ніколи й не сподівався, що
його сміховинні залицяння можуть викликати в дівчини — та ще й
небельгаймської принцеси! — взаємність. Тож, коли хлопці при дворі
знову почали розповідати про свої любовні перемоги й кепкувати, що
він, мовляв, не в змозі підкорити не тільки своє князівство, а й жіночі
серця, Янн не втримався й зачитав їм вірша. Авжеж, він не міг сказати,
хто авторка. Зрештою, усі вирішили, що він написав його сам.
Жалюгідно.
Після того вони не бачилися майже рік. І тепер Мейрі стала наче
крига. Але ж не могла вона дізнатися про його дурний учинок!
— Та дрібниці, — змахнув рукою Янн. — Але твоя правда, вона мене
уникає.
 Принц засміявся.
— То, певно, вона в тебе закохалася.
Янн схопився з місця.
— Якщо закохалася, то чому не дозволяє навіть поруч пройтися!
— Янне... — Алрік потупився. — …коли не маєш марвотворчої сили,
то почуттями особливо не розкидаєшся.
Птах вигнув брови. Принц роздратовано хекнув.
— Це Фóльгерт може обирати. Чи Ізвен. А ми з Мейрі… Байдуже,
кого ти кохаєш. Тебе одружить король — якнайвигідніше для
Небельгайму.
Янн згадав, як колись Алрік пропав на цілий день у селі біля
Альґаїра, а тоді повернувся, натхненний і веселий, і сипав золотом та
роздаровував усім компліменти. Тоді він зізнався, що таємно
зустрічався із сільською дівчиною, але вона не знала, хто він. З якогось
дива принц був переконаний, що батько дозволить їм побратися, але
після п’ятихвилинної аудієнції з королем вискочив із зали з
пурпуровим обличчям і більше не повертався до цієї теми.
— Я скоро їду в Ретон, на війну, — зітхнув Янн. — Бо ця клята
Кульгава зве себе княгинею, а її чоловік носить крилату корону, навіть
не будучи птахом! Але якщо я поїду й не заручуся з Мейрі, її віддадуть
заміж, поки я повернуся.
Алрік примружився.
— Усе в руках короля. Якщо його сонцесяйність уважатиме, що
Мейрі варта майбутнього союзу з Ретонським князівством, то віддасть
її тобі.
Янн гучно видихнув. Іноді його страшенно дратувала ця Алрікова
приреченість. Навіть якщо вони нічого не вирішували, він не міг
просити руки Мейрі без її згоди.
— Спочатку треба освідчитися їй, а вона від мене тікає.
Алрік підвівся з парапету. Вони пішли до замку — стомлені, але
трохи веселіші після пригоди з Годовіном. Янн штовхав принца
крилом, той відмахувався та сміявся. Янн злетів на підводу, що стояла
біля господарської прибудови, і вихопив меча.
— Тремтіть, вороги князівства Ретонського! — вигукнув птах.
Алрік застрибнув на підводу та став поруч із товаришем.
— Вороги тремтять, поки Ретон захищають славетні небельгаймські
вояки!
Юнаки весело розсміялися.

***
 Ольє́р дістав із-за пазухи Зірку Смерті й торкнувся нею чола, тоді
сховав. З Емганна, чиї стрімкі вежі вимальовувалися на обрії, валив
густий чорний дим. У Ретоні це була звична картина, яка вже не
викликала в нього особливих почуттів. Поки Ольєр їздив із
дорученням, загін Ортона захопив замок, що скорився Кульгавій,
гарнізон було вирізано й тепер почалася традиційна небельгаймська
чорна вечеря: певний час солдати могли робити, що їм заманеться, —
упиватися найкращим вином, що знайдуть у льосі, забирати
найцінніший крам, ґвалтувати жінок і пташок, які лишалися в замку, і
вбивати кожного, хто трапиться їм на очі.
Ольєр гидливо пересмикнув крилами й підтягнув віжки,
пригальмовуючи коня. Сонце припікало нещадно, юнак стер піт із
чола. Пагористий степ був тихий і порожній, на ньому лишалися довгі
пасма випаленої під час атаки стерні. За кілька місяців, що їх Ольєр
провів джурою Ортона у пташиному князівстві, йому, на щастя, не
доводилося брати у грабунках безпосередньої участі. Так само перед
виступом на Емганн Ортон відправив його зустрічати чергового
небельгаймського керра. Люди з Чорних островів лізли до Ретону, як
до золотої жили, хоча, здавалося, грабувати тут було вже нічого. Тож
тепер, повернувшись якраз на початок вечері, Ольєр притримав коня й
неквапом рухався до замку.
Ретон завжди був для Ольєра ес Брезéля лише плямою на мапі. На
півночі Небельгайму, де він зростав, птахів майже не було, хіба що
його старий учитель Асмус. Про свою батьківщину Ольєр знав лише
те, що після смерті старого бездітного князя Істракка князівство
розкололося надвоє — на престол претендували брат князя, Каванн ес
Арвор, та княжа племінниця Іссóт Кульгава зі своїм чоловіком-
санжійцем. Останніх підтримала Велика Санжа, а Арвор уклав союз із
Небельгаймом. Так і почалася ця війна — точніше історія великого
взаємного грабунку.
Ольєр опинився в Небельгаймі ще геть малим. Його батько, відомий
пташиний шляхтич, підтримав Арвора й відтоді постійно перебував у
походах. Птах майже не пам’ятав батька — ані обличчя, ані голосу. А
потім король Великої Санжі запросив прихильників Арвора до себе на
обід, нібито обговорити спадкову суперечку, а насправді захопив їх у
полон і стратив наступного дня. Чи молив Ольєрів батько про
помилування? Зберіг вірність чи зрадив сеньйора перед смертю? Про
що він думав на ешафоті? Ольєр міг лише здогадуватися. Відрубану
голову птаха надіслали у столицю князівства й виставили на списі на
центральній площі. Відтоді для маленького Ольєра почалися жахіття.
Його мати Ренеа не вбиралася в жалобу, як годиться пташиній вдові.
Вона вбралася в лати. Ольєр пам’ятав димний ранок, коли мати
посадила його, семирічного, у човен і попливла річкою до Наррана.
Там, на центральному майдані, вона вказала на голову його батька та
сказала: «Ось як санжійці розмовляють з нами, Ольєре». За кілька днів
невгамовна пташка зібрала озброєний загін і почала мститися. Вони
захопили невелику фортецю, утримувану санжійцями, і Ренеа підвела
Ольєра до одного із захисників гарнізону. З усього Ольєр добре
пам’ятав тільки його вуса, що тремтіли над губою, коли той стояв на
колінах на замковому подвір’ї. Тоді мати розмахнулася сокирою та
вгатила полоненому санжійцю по шиї. Вона вбила його одним ударом,
але не спинилася, доки не відрубала голови. Маленький Ольєр закляк
на місці, не в змозі ані відвернутися, ані втекти. Тоді Ренеа обернулася
до нього та промовила: «А ось так ми розмовляємо із санжійцями».
Ренеа переслідувала санжійців на землі й на воді, чатувала на їхніх
торговців, підпалювала їхні човни. За це король конфіскував у її
родини всі землі у Великій Санжі та надіслав до Ретону каральний
загін, щоб угамувати скажену вдову. Тоді Ренеа відвезла Ольєра до
Небельгайму й залишила на виховання старому птахові. Більше вони
не бачилися. Рік тому Ольєру розповіли, що пташка загинула в
черговій сутичці невдовзі після того, як вони розлучилися.
Відтоді минуло чимало років, уже й старого Арвора на світі не було,
а війна тривала. З усіх чималих довоєнних статків Ольєр отримав від
батьків у спадок тільки невеликий замок, а також зобов’язання
служити сину Арвора, якого юнак жодного разу в житті не бачив.
Від роздумів Ольєра відвернув порух у кущах біля дороги. Засідка?
Птах пригальмував, видивляючись, тоді зіскочив з коня й вихопив меч.
Обережно зійшов з дороги й наблизився до срібнолистих покручених
кущів.
Ольєр рвучко відсунув гілку. На нього із жахом дивилися три пари
очей.
Пташка та двоє пташенят. Певно, втекли з Емганна. Пташка щось
промовляла до нього ретонком, але він її не розумів. Його вихователь
навчив його битися, та не навчив пташиної мови. Ольєр завмер,
міркуючи. Капітан Ортон вимагав, щоб йому повідомляли про всіх
утікачів. Але з іншого боку, Ольєр добре знав, що на них чекає.
Небельгаймцям ніби приємно було знищувати місцевих. Колись він
гірко пожартував, що так скоро не лишиться птахів, щоб підтримувати
Арвора, за що Ортон висміяв його м’якодухість перед всім загоном.
Авжеж. Незгодні з Небельгаймом можуть бути лише мертвими.
Королівство мертвих інакше не воює.
— Не… не займайте нас, ма отру… не виказуйте… — хрипко
зашепотіла пташка ламаною небельгаймською, вставляючи ретонські
слова. — Ви теж птах, ма отру… Я дам… дам себе… що завгодно
дам…
 Ольєр майже не чув її, лише тупо дивився на трійцю. Почувся тупіт,
юнак озирнувся. Група небельгаймських солдатів простувала до замку.
Ольєр рвучко розвернувся, розчепіривши крила, аби приховати кущ за
спиною.
— Брезелю! — гукнув один з чоловіків, махнувши рукою. — Ти
прогуляв найцікавіше, друже!
— Так! — весело крикнув йому Ольєр. — Сподіваюся, ви лишили
мені щось на вечерю!
— Наїсися вдосталь!
Солдати засміялися й рушили далі. Нутрощі Ольєра досі пульсували,
наче його стискав у долоні велетень. Він кинув ще один погляд на
пташку й мовчки пішов до коня.
…Ще біля викидного мосту Ольєр почув крики. Кричала пташка,
десь квилило пташеня, хтось стогнав і просив добити. Гостро смерділо
горілим. Юнак спрямував коня на міст, намагаючись дивитися лише
перед собою. Якийсь час йому це вдавалося, він лише ковзав поглядом
по людських і пташиних нутрощах, розкиданих по двору, тілах
захисників замку, розвішаних на мурах, купах краму, що його зносили
у двір вояки.
Крики переслідували його. Ольєр бачив, як група солдатів тягала по
двору ретонську юнку. Бачив пташеня, яке намагалися витягти з-під
лави небельгаймці.
Це не його справа. Вони мусили відповісти за прихильність до Іссот
Кульгавої та її санжійця. Вони самі обрали смерть, коли відмовилися
здаватися. Вони знали, на що йдуть.
Ольєр зістрибнув з коня та притьмом кинувся до замку, мало не
збивши з ніг Норберта. Його приятель тягнув за собою здоровезний
гобелен. На голові в нього була перевернута срібна чаша.
— Ольєре! — радісно пискнув небельгаймець. — Де тебе темні
носять! Диви, скільки тут усього!
— Де Ортон? — дерев’яним голосом спитав птах.
— Онде він, на мурі. — Норберт тицьнув пальцем йому за спину. —
А де ти був? Так тобі нічого й не лишиться…
— М-м, ну, сподіваюся, там лишився ще бодай один гобелен, —
вишкірився Ольєр. — До речі, куди ти його почепиш? У тебе ж навіть
замку власного нема.
Норберт вирячив на нього очі й розреготався.
— Поки що нема, друже мій! Поки що!
Ольєр жорстко всміхнувся у відповідь і, злітаючи, ляснув білими, у
рудувату плямку, крилами. Срібна чаша впала з Норбертової голови й
покотилася, хлопчина забурмотів прокльони та побіг за нею, кинувши
гобелен посеред двору.
 — Мей керр, — Ольєр приземлився поряд із Ортоном, який
роздивлявся околиці Емганну, — ваше завдання виконане. Я
супроводив його яскравість до Арволура, він чекатиме вашого
повернення.
— Добре, Брезелю. — Капітан навіть не повернув голови. — Ми вже
виходимо.
Ольєр притулився до замкового муру. Його млоїло від смороду крові
й гару, перед очима кружляли білі мухи. Чи він колись звикне до
цього? Він уявляв війну геть інакше. Героїчні битви, подвиги,
оспівувані в баладах менестрелів, переможені кровожерливі вороги,
вічна слава. Усього цього в Ретоні не було. Зате були крики пташки,
яку тягали небельгаймці, і гобелен, який Норберт упевнено волік до
підводи.
— Агов, ви! — Ортон перехилився через мур і гукнув до компанії
солдатів. — Кінчайте з нею. Цей замок уже достатньо полюбив
Арвора.
— Малого чи старого? — гукнув хтось із натовпу.
— Обидвох, — кинув Ортон, і солдати вибухнули реготом. — Усіх
живих добити. Замок спалити. Тіла складіть на купу й підпаліть. —
Небельгаймець змахнув піт із чола. — Тільки повідрубуйте спершу ті
крила, не кидайте у вогонь, бо потім смердітиме весь трофей.
Ольєрові аж запаморочилося в очах. Він хитнувся до муру й
виблював. Солдати знову зареготали, посміхнувся навіть сам Ортон.
Капітан оминув птаха й рушив сходами вниз. Ольєр важко дихав
ротом, вдивляючись у сіро-жовту ретонську далечінь. Де той княжич?
Скільки йому зараз: чотирнадцять, п’ятнадцять? Б’ється, либонь, на
дерев’яних мечах у затишку королівського замку в Небельгаймі,
залицяється до придворних дам чи жере на бенкеті. Ольєра охопила
невимовна огида. Міфічний княжич, в ім’я якого вони вбивають і
грабують. Хай славиться він у віках!
1 Сюрко — верхній середньовічний одяг, схожий на туніку, що вдягали і поверх лат, і поверх
звичайного одягу.
 РОЗДІЛ 2. ВОЛЕЮ ЗІРОК

Ізвен стояла біля вікна у тренувальній залі, і вітер приємно обдував її

обличчя й грався пасмом волосся, що вибилося із зачіски. Фольгерт
тренувався з двома супротивниками на подвір’ї, дзенькіт мечів було
чути аж сюди. Ізвен напружувалася щоразу, коли брат ухилявся від
удару, блокував, атакував, ніби прагнула повторити кожен його рух.
Зрештою принц вибив меча в одного, а тоді потужним ударом зніс
другого супротивника з ніг. І засміявся. Ізвен взяли дрижаки. Удар
прийшовся в голову, і якби хлопець не був у шоломі, то лишився би без
ока. Навряд чи її брат переймався цим.
Слуги винесли на майданчик два мішки. Фольгерт сховав меч і
жадібно пив, розминаючи плече. Перемогти живих — це перша
частина тренування. Один з його джур розрізав мішки і на пісок
випали мертві тіла. Ізвен придивилася. Здається, отого неборака
повісили вчора за грабунок. Другого вона не знала. Принц кивнув
джурі, випростав руку та підняв обох мерців одночасно. В Ізвен
похололо в животі. Марви підійнялися так швидко, що вона й оком не
змигнула. Фольгерт тримав їх потужним силовим вузлом, а тоді
скерував на свого джуру. Хлопчина вискнув і схопився за дерев’яний
меч, а два тіла впевнено, хоч і трохи незграбно, посунули на нього.
Фольгерт усміхнувся та прикликав мерців, граційно крутнувши
зап’ястком. Марви рушили до нього та всілися біля ніг, наче пси.
У двадцять три роки Фольгерт був уже досвідченим майстром. Не
такий могутній, як їхній батько, та все ж видатний. У хлопців сила
проявлялася рано: Фольгерт уперше кинув марвотворчий зашморг на
шию своєму приятелю у вісім років, роздратувавшись під час гри.
Ізвен тоді була геть мала, але запам’ятала вираз обличчя брата, коли
той зрозумів, що стискає чиєсь горло на відстані. Це було щире
захоплення. Родинне гасло Вельгетів — «Смерть — і моє право» —
нарешті справдилося для нього. Відтоді старший принц більше не був
рівним з іншими королівськими дітьми. Фольгерт став спадкоємцем
престолу з іншими можливостями та іншою шаною, і що старшою
ставала Ізвен, то більше вона прагнула бути схожою на нього. Певний
час принцеса переймалась, що народилася безсилою, що батько
зневажатиме її, але коли у дванадцять років у неї пішла перша місячна
кровотеча, Ізвен відчула, що в її тілі змінилося ще дещо. Тож вона
навіть не здивувалася, коли задушена кішкою миша ворухнулася й
пошкандибала до неї за командою. Так Ізвен стала другою
претенденткою на престол.
Фольгерт знову скомандував марвам підвестися. Ізвен на відстані
чула, як повітря бринить від сили. Їй кортіло бути зараз на майданчику
з братом, як справжній лицарці. Її вабила його сила, хотілося влитися в
потік, створений Фольгертом, стати з ним пліч-о-пліч, тренуватися з
ним, битися й підіймати марвів. Вона мріяла, аби він учив її, брав її із
собою в походи на Велику Санжу, щоб вони разом виборювали для
батька Блакитний трон. Дівчина мимоволі потяглася до брата, але тієї
миті відчула, як щось ляснуло її по щоці.
Фольгерт дивився на вікно, за яким вона стояла, його гарне обличчя з
високими вилицями й різкуватими рисами потемніло.
Ні, це була його сила, його вправність, і він ні з ким — а надто з
дівчиськом — нею не поділиться. Ізвен іронічно посміхнулася у
відповідь і відійшла від вікна. Час повертатися до власного
тренування.
Принцеса розклала на столі пацюків. Один був із вишкіреними
жовтими зубами, весь покручений. Певно, помер від отрути десь у
лабораторії Верховного зіркописця. Огидно, втім, дівчина давно звикла
до мертвої плоті різного вигляду. Принцеса тріпнула пальцями й
зосередилася.
Підіймати пацюків було легко, це не потребувало багато зусиль та
часу, тому вона вправлялася на них у стабільності керування. За нею
вже давно ніхто не спостерігав, лише король час від часу навідувався,
щоб оцінити прогрес, та завжди лишався задоволеним. Ізвен добре
працювала, сила зростала.
Принцеса випростала руку, розплющила очі й відчула, як зір
затуманюється. Їй завжди кортіло в таку мить поглянути на себе збоку
— певно, її очні яблука затягувало білим сяйвом, так само як у
Фольгерта чи короля, тільки вона, звісно, мала більш приголомшливий
вигляд. Тендітна красуня, яка керує смертю. Страхітливо, але
таємничо. Моторошно, але дуже привабливо. Ізвен розчепірила пальці
над пацюками.
— Ухлаат! — скомандувала вона первісною мовою. — Аз ісі!
Зір повернувся. Покручений пацюк ворухнув лапою. Одна за одною
мертві тварини на столі заворушилися — почувся писк, вони
переверталися на черевця й невпевнено вставали на лапки. Отруєні,
безголові, задушені котом. Пацюки-марви йшли до краю столу, поки
вона не повернула долоню до них. Щури зупинилися.
— Ішват а ї, — промовила вона, і марви почали ставати на задні
лапки.
 Ізвен обійшла стіл, тримаючи силові потоки, що линули від марвів.
Дівчина пригнулася й оцінила рівний рядок хитких тілець, що стояв на
самому краю столу, а тоді крутнула зап’ястком, копіюючи рух
Фольгерта, і скомандувала:
— Ішват а гаран!
Пацюки ринули до мініатюрної фігурки людини з мішковини й сіна,
що стояла, підперта залізними прутами, на краю столу. Ізвен тримала
руку випростаною, відчуваючи, як сила бринить і напинається, і марви
з її волі рвуться вперед. Пацюки напали на ляльку, взялися гризти,
видирати шматки тканини, завалили її на спину. Чулося плямкання,
писк, повискування. Безголові штовхалися в задніх рядах, найменш
ушкоджені тіла лізли одне на одного. Скоро від ляльки лише жмутки
соломи та шматки мішковини й лишилися. Ізвен послабила віжки й
потягнула їх на себе. Пацюки пошкандибали до неї. Принцеса
посміхнулася й перебрала пальцями в повітрі.
Пацюки затанцювали, заходили химерними вісімками. Вони знову
ледь пленталися, наштовхувалися одне на одного, координація була ще
слабенькою. Ізвен поморщилася. Дурниці, вона марвотвориця.
Могутня й небезпечна. Ну, нехай не настільки могутня, як король, але
одного дня вона його перевершить. Утім, спостерігаючи за щурячим
танкóм смерті, принцеса пригадала заздрісне відчуття, коли вперше
побачила, що таке справжня велич.
…Це сталося чотири роки тому. Ізвен було шістнадцять, і їй уже
доволі добре вдавалося підіймати невеликих тварин, коли Верховний
зіркописець привів до тренувальної зали дванадцятирічну Мейрі.
— Що вона тут робить? — верескнула Ізвен. — Я не люблю, коли
дивляться, як я вправляюся!
Верховний зіркописець Готгрід Червонопикий суворо глипнув на
дівчину.
— Така воля Зірок, ваша осяйносте. Зіркоплин указує, що ваша
сестра також має силу, тож вона мусить тренуватися з вами.
Мейрі із захватом роздивлялася тренувальних ляльок для марвів,
мапи на стінах і викладену в рядок мертву мишву. Ізвен відчула, як по
руках сипнуло сиротами. Їх із Фольгертом завжди було двоє. Двоє
спадкоємців, двоє марвотворців. Ніхто інший не міг утрутитися в це
змагання. Аж тут зіркописець намагається довести, що, поки Ізвен
змагається з братом, ця дитина може… може вкрасти в неї престол?
Що як одного дня батько вподобає її найбільше? Що як він обере саме
її?
Зіркописець почав щось пояснювати, і Мейрі закусила губу від
цікавості, але Ізвен витріщилася на неї й не могла поворухнутися.
Чоловік промовив щось до дівчат, хоча його ніхто не слухав, і вийшов
із зали. А тоді сталося дещо, чого Ізвен не могла збагнути.
 Мейрі обійшла довкола стола з мертвими мишами, зупинилася на
мить — і її очі затягнуло сяйливо-білим. Ізвен відчула, як колихнулося
повітря довкола неї. Мейрі не промовляла жодного закляття, не робила
ритуальних рухів, збираючи ниточки енергії докупи, але кілька мишей
заворушилися.
Їхні рани почали гоїтися. Миші переверталися на лапки й розбігалися
хто куди. Мейрі не підіймала їх і не контролювала. Вона їх оживила.
— Як це?! — на очах Ізвен проступили сльози. — Що ти зробила?
Мейрі відсахнулася, спантеличено дивлячись на мишву, яка
розбігалася кімнатою.
Зірки передрекли все правильно, тільки це була не та сила. Не
марвотворча. А отже, якщо про це вже відомо королю, то Мейрі у
великій халепі.
Ізвен глипнула на двері. Готгріда досі не було. Треба було зробити
щось.
— Я… та я нічого… я…
— Ти комусь показувала?
— Що показувала?
— Як ти оживляєш?! — гримнула Ізвен, схопивши сестру за руки,
ніби боялася, що вона знову застосує силу.
— Ні, — спантеличено закліпала Мейрі. — Я хотіла подивитися, як
ти тренуєшся. А вони…
Про це було не заведено згадувати, та ходили чутки, що королева
Міліца, їхня бабуся, мала подібну силу. Вочевидь, вона приховувала
здібності від власного батька, санжійського короля, тому він віддав
дочку заміж за короля-марвотворця, навіть попри релігійні
розбіжності, бо на той час Велика Санжа потребувала союзу у війні з
Ґонґорою. Зрештою, коли померла її повірниця, королева не
втрималася й воскресила її. Король, їхній дід, про це дізнався та
звинуватив дружину у зраді, бо про будь-яку магічну силу в
Небельгаймі йому мали доповідати. Відтак Міліцу зачинили у вежі, і
король змушував її воскрешати потрібних йому людей. Вона так
ніколи й не вийшла звідти й померла, самотня та згорьована, а її сила,
як уважалося, згинула з нею.
Та це було не найгіршою долею.
Етельріх Вельгет пішов значно далі. Мейрі була мала й могла всього
не знати, але Ізвен цікавилася історією власної родини. Заради
могутньої сили їхній батько був ладен на все. І свідки тому — їхній
дядько й кузен.
Ізвен схопила Мейрі за руку й потягла в інший кут кімнати, туди, де
здіймалися під стелю полиці зі старовинними книжками.
— Слухай уважно, — загарчала Ізвен. — Те, що ти зробила, нікому
не можна показувати. Нікому-нікому не можна знати про це, особливо
королю.
— Та я…
— Мейрі! — шикнула вона. — Знаєш, що з тобою зроблять, якщо
дізнаються про таку силу?!
Дівчина відсахнулася, але Ізвен не пустила її руку.
— Слухай мене! — вона схопила сестрине обличчя в долоні. —
Мейрі, якби ти була марвотворицею, то сила стала б для тебе
винагородою. Але те, що вмієш ти, тебе занапастить. Якщо батько
дізнається, ти ніколи не матимеш свого життя. Або гірше… гірше. Ти
знаєш, хто такий Антеро?
Мейрі хитнула головою. Ізвен переповіла сестрі історію їхньої бабці
та їхніх дядька й кузена. Мейрі побіліла, як селянський сир, у великих
бурштинових очах забриніли сльози. Ізвен обійняла її.
— Він не може такого зробити зі мною.
— Він може все. Владу йому дарували Зірки. І ми належимо йому.
— Ні.
— Якщо не віриш мені, розпитай про Антеро в Готгріда, у
Фольгерта, у будь-кого. Ти одразу збагнеш.
Мейрі тільки схлипнула.
— Я нікому не скажу, — шепотіла Ізвен їй на вухо. — Але пообіцяй
більше не наближатися до мертвих. Смерть — це не твоє.
У кімнаті зашурхотіла одіж, Ізвен підвелася, вони з Мейрі покірно
схилили голови перед Верховним зіркописцем.
— Чому ваша сестра плаче?
— Її вкусила марвомиша, — не змигнувши оком, збрехала Ізвен. — Я
викинула їх за вікно.
…Принцеса замислено дивилася на вісімки й кола, які виписували
пацюки на столі, аж раптом стрепенулася й виринула зі спогадів.
— Ішват аз ісі, — лагідно промовила дівчина, і марви почали
влягатися рівними рядками. Ізвен могла залишити їх так,
відживленими, не забирати з них силу, і тоді б щури лишалися
марвами, доки не розвалилися б на гнилу плоть і кістки. Саме так
робили з тілами злочинців у Небельгаймі: хтось з королівської родини
їх підіймав і лишав краплину сили, а тоді погоничі командували ними
на будівництвах чи копальнях за допомогою простих команд. Але Ізвен
не любила плодити марвів. Вона прошепотіла команду, і енергія
потяглася до її руки, увійшла в долоню. Пацюки знову були мертві й
лежали на столі. Магії на сьогодні досить. Тепер — меч.

***
 В Етельріха так боліла голова, що він заледве розрізняв слова, що їх
промовляв шляхтич, стоячи навколішки біля трону. Здається, йому
заважав сусід, який полював на його землях. Чи тільки погрожував
полювати. Чи…
— Надішліть листа у Велику канцелярію, — мовив король.
— Але ж, ваша сонцесяйносте, я вже надсилав, — похнюпився
чоловік. — І там…
— Надішліть ще одного, я простежу, щоб питання вирішилося
якнайшвидше, шановний керре. — Етельріх змахнув рукою, і шляхтич,
закивавши, підвівся й спішно позадкував до виходу.
У великій залі запалювали свічки, надворі стемніло. Етельріх
відкинувся на спинку трону й заплющив очі, але так було ще гірше, бо
вирізьблені на спинці черепи давили в потилицю.
Писар-ахид став перед королем, склавши лапки на пузі, — це
означало, що прохачів на сьогодні більше нема. Істота спробувала
повітря довгим синім язиком. Паскудна звичка. Етельріх трохи
гидував, але ахиди були найкращими писарями, бо могли запечатувати
угоди та цінні папери чарами.
— Поклич Верховного зіркописця, хай принесе зіркоплин, і можеш
бути вільний.
Настрій в Етельріха був препаскудний. Він підвівся й рушив до столу,
де стояв срібний глек з вином. На таці поряд лежало гроно винограду.
Вино, як уважав королівський лікар, розріджує кров, тож Етельріх
наповнював собі келих по самі вінця.
На короля від ранку напосідала тривога. Він і сам не міг пояснити,
чому його так збентежив той сон. Снилося, ніби він тримав на руках
немовля. Воно було міцне, рум’яне, усміхалося до нього, а тоді хтось
поруч промовив: «Це останній марвотворець, ваша сонцесяйносте».
Етельріх пересмикнув плечима, його й зараз брали дрижаки.
Марвотворці не можуть зникнути. Зараз усе було гаразд — двоє
претендентів на престол, сила в обох міцна, обидвоє готові плекати й
посилювати її. Щоправда, Зірка Смерті цього разу благословила й
дівчисько. Король усміхнувся, згадуючи, як Ізвен вперше підняла
мишу. За планом, після його смерті трон мав посісти Фольгерт, але на
той час, сподівався Етельріх, у дітей-марвотворців народяться власні
обдаровані діти й Фольгертові буде з кого обирати.
Марвотворці не зникнуть. Сила не покине Чорних островів.
Король поглянув на стіну позаду трону, яку прикрашав величезний,
гаптований сріблом і золотом гобелен — родинне дерево Вельгетів, де
марвотворців позначали золоті яблука, безсилих — срібні. Увінчували
дерево п’ять святих Зірок, а в центрі сяяла найголовніша — Зірка
Смерті. Погляд короля ковзав родинним деревом, і від коріння до гілок
золотих яблук ставало чимраз менше. Одні марвотворці гинули в
битвах, не передавши власної сили ані дітям, ані іншим родичам, другі
— вбивали одне одного в боротьбі за престол. Сила ніби гралася з
ними століттями — вона то проявлялася якнайяскравіше, і тоді
Небельгайм завойовував нові землі й правління монарха було міцне й
тривале, то занепадала, і це спричиняло міжусобиці й повстання
безсилих. О, безсилі діти здавалися Етельріху якимось
непорозумінням. Їх можна було вигідно одружити, але щоразу, коли в
марвотворця народжувалася безсила дитина, Етельріх бачив у цьому
насмішку Зірок. Як і те, що воскресальна сила його матері зникла
безслідно, а не передалася йому. Етельріх постійно питав у себе, чому
так сталося, що ніхто з Вельгетів не успадкував можливості
воскрешати. Можливо, його батьки мали народити більше дітей і
комусь із них пощастило б, а може, їх за щось покарала Зірка Життя —
єдине божество, окрім Зірки Смерті, яке дарувало людям магію.
Проте, крім волі святих, Етельріх убачав у такій непевності провину
й самих марвотворців. Вони не піклувалися, аби підсилювати себе.
Його батько свого часу пожалів сина-бастарда, хоча, за звичаєм,
дізнавшись про його обдарованість, мусив діяти. Щастя, що Етельріх
виправив батькову помилку, і навіть більше. Король глипнув на два
затерті золоті яблука на стіні поряд зі своїм — Антеро та його син.
Етельріх подумав, що якби добре володів магією на той час, коли ще
була жива мати, то не дав би зникнути задарма її силі. Та й навіщо
жінці магія? Нащо покладатися на покірність родички? Зрештою,
найголовніше — це могутність монарха. А Небельгайму дуже потрібен
могутній монарх у часи, коли Етельріх націлився на санжійський трон,
який він мав би успадкувати по материній лінії, якби не втрутився його
нахабний кузен. Коли після смерті бездітного короля Зорана постало
питання, кому передати владу, санжійська рада сеньйорів обрала
молодшого племінника, Добродара Авеліна, аби не віддавати корону
правителю іншої держави, хоча саме Етельріх за старшинством мав би
посісти Блакитний трон.
— Ви кликали, ваша сонцесяйносте?
Король здригнувся й відірвався від споглядання гобелену. Готгрід
Червонопикий стояв біля трону, шанобливо схиливши голову, у його
руках виблискував золотий диск зіркоплину.
— Як твої досліди?
Старий переполохано озирнувся, ніби чекаючи шпигуна за спиною.
— Ще рано демонструвати, ваша сонцесяйносте. Але певні успіхи є.
«Певні успіхи» — це не те, що хотілося чути королю, але він не
втрачав надії, що зусилля Червонопикого дадуть зиск. Три роки тому
дружина Етельріха померла від хвороби, і він подумував одружитися
вдруге. Але ж чи народяться від нового шлюбу марвотворці? Того
ніхто не знав. Натомість те, що досліджував Червонопикий, мало дати
їм змогу підіймати марвів без магічного втручання.
— Не барися, бо наші вивідачі повідомляють, що Велика Санжа
розіслала емісарів2 по всіх диких краях. Вони шукають чудовиськ,
давніх почвар, щоб перетворити їх на бойових тварин, — Етельріх
скривився. — А я мав поганий сон. Тримав на руках дитину і чув
слова, що це останній марвотворець. Це могло бути провіщення?
Верховний зіркописець вигнув брови й стрімко ковзнув поглядом по
родинному дереву Вельгетів. Вочевидь, він подумав те саме: золоті
яблука ще є, але їх дуже мало.
— Коли я відіб’ю Блакитний трон в Авелінів, доведеться забезпечити
сильне правління по обидва боки Гострого моря. Я мушу знати, що і
Фольгерт, і Ізвен спроможні передати свою силу.
— Є лише один спосіб дізнатися, ваша сонцесяйносте, — промимрив
той і підійшов до столу. — Спитаймо в Зірок.
Король відпив ще вина, головний біль відступав. Готгрід заклацав
дисками зі шкалами, налаштовуючи їх, тоді вибудував пряму лінію із
п’яти зірок одна за одною, і крутнув диск із Зіркою Смерті.
Етельріх геть не розумівся на цих штуках. Не довіряв ані зірковим
братам, ані зіркописцеві, але з їхніми порадами було легше, аніж без,
хоч король скептично ставився до можливості безсилих спілкуватися зі
святими за допомогою залізного приладдя.
— Наразі я не бачу загрози, ваша сонцесяйносте, — мовив
зіркописець по паузі. — Принц Фольгерт і принцеса Ізвен стережуть
ваш трон. Бачите, як Зірка Війни стала між Зіркою Життя й Зіркою
Смерті? Це добрий знак. У їхніх спадкоємців буде сила. Проте…
Король, що був розслабився, напружено зиркнув на нього. Верховний
зіркописець опустив погляд і щось собі м’явся, тож Етельріх
роздратовано цокнув язиком.
— Так, ваша сонцесяйносте, я вже казав вам… Зіркоплин досі дає
чіткий знак — ви маєте трьох сильних дітей, а не двох.
Етельріх спохмурнів. Ані Мейрі, ані Алрік ніколи не виказували
здібностей, він би помітив це. Вони були звичайними дітьми. Етельріх
згадав, як його зачаровували потоки й вузли, що їх створював батько
— він підсвідомо прагнув до них, хотів втягнутися, торкнутися. Це не
те, чому можна опиратися, особливо в дитинстві. Алрік і Мейрі не
відчувають його сили. Тому марви їх лише лякають, як і кожну
звичайну людину, що не тримає в руці віжки, які підіймають мертве
тіло й керують ним.
— Знов ти за своє, — пирхнув король. — І хто ж то? Мейрі, Алрік?
— Ось тут видно, що у принцеси Мейрі Зірка Життя заступила Зірку
Смерті на коловороті, і та стала в опозиції до Зірки Праці. Це означає,
що принцеса має певні здібності. Але це ще не все. — Червонопикий
збентежено кахикнув і його обличчя направду почервоніло. — Зараз
уперше позиція Зірки Життя показує, що ваша донька не
марвотвориця. Вона має іншу силу. Ризикну припустити, що вона
може… воскрешати.
Етельріх відвернувся від зіркописця й пішов до трону. Кроки
відлунювали під високим кам’яним склепінням.
— Це брехня. Я б це відчув.
— Ваша сонцесяйносте, я лише дотримуюся законів Небельгайму.
Якщо бачу, що хтось має силу, мушу доповісти про це королю. Що
чинити з цим — на ваш справедливий розсуд.
— І ти наполягаєш, готовий заприсягтися? Помилки бути не може?
— Я присягаю, що зіркоплин показує це не вперше. Я майже певен.
Король недовірливо скривився, сідаючи на трон.
— «Майже». Гаразд. Охороно!
Етельріх помітив, як злякано сіпнувся Верховний зіркописець. До
зали спішно забігли двоє солдатів.
— Покличте сюди принцесу Мейрі. І приведіть її пса.
Солдати здивовано перезирнулися, але кинулися виконувати наказ.
— Що ви хочете зробити, ваша сонцесяйносте? — стривожено мовив
Готгрід.
Етельріх не відповів, попиваючи вино.
За кілька хвилин у залі з’явилася Мейрі. Дівчина підійшла до трону й
присіла у граційному реверансі. Король мимоволі замилувався її
золотистими косами, складеними довкола голови на кшталт корони й
заколотими срібними шпильками із зірками. Золоте волосся, бліда
шкіра, медові очі. Санжійська порода. Вона так нагадувала йому матір.
— Най оберігають тебе Зірки, дитя, — посміхнувся король. Мейрі
звела на нього погляд. Етельріху завжди подобалася допитливість, з
якою його дочки досліджували світ. І Мейрі, і Ізвен страшенно
полюбляли все нове, і в її погляді зараз не було страху, лише цікавість.
А тоді охоронець завів до зали її пса. Мейрі здивовано вигнула брови.
— Готгрід знову стверджує, моя люба, що ти маєш певні здібності, це
правда?
Мейрі часто закліпала, переводячи погляд то на зіркописця, то на
короля. Етельріх пильно стежив за донькою. Якщо вона збреше, він
хоче це бачити. Нехай збреше в обличчя королю.
— О ні, ваша сонцесяйносте. — Мейрі важко ковтнула. — Я б не
посміла приховувати від вас таке…
— І ти присягаєш, що не маєш ані марвотворчої, ані жодної іншої
сили?
Принцеса зблідла, якоїсь миті Етельріху здавалося, що вона зомліє.
Усе її тіло напружилося. Це був не простий переляк. Вона щось
приховувала.
 — Присягаю.
— Ти брешеш, Мейрі.
— Ні!
— Я даю останній шанс зізнатися, дитино, — промовив король. — За
приховування сили будуть серйозні наслідки.
Пес приязно розмахував хвостом, висолопивши язика, обнюхував
трон, потім, повискуючи, поставив лапи на спідницю принцеси. Мейрі
не ворухнулася. Вона безпорадно перебігала поглядом то короля, то
Верховного зіркописця, ніби благала їх не страчувати її. Етельріх
засумнівався, а чи знає вона взагалі про власні здібності. Що як
принцеса не усвідомлювала їх? Що як воскресальна сила розвивалася
не так, як марвотворча, і вона осягне її лише згодом?
Пес підбіг до трону й поставив лапи на коліна королю. Етельріх
потріпав його за вухом.
Магічну силу можна приховувати доволі довго, та її неможливо
втримати, коли щось загрожує тим, кого ти любиш.
— Убийте пса, — наказав Етельріх і відпив вина.
Охоронці нерішуче завмерли, обличчя Мейрі посіріло.
— Ні! — скрикнула вона й кинулася до трону, впавши навколішки.
— Ні, не робіть цього, ваша сонцесяйносте, благаю! Нащо його
вбивати?
— Якщо ти марвотвориця, то зупиниш їх марвотворчим вузлом. —
Етельріх споглядав блідо-зелену пляму її сукні, що розтеклася по
сходинках до його трону. — Якщо вмієш воскрешати, то воскресиш
його.
— Я не вмію ні того, ні іншого, ваша сонцесяйносте! — верескнула
Мейрі.
— От і подивимося, — король кивнув. — Виконуйте!
Охоронець дістав кинджал. Мейрі скрикнула й ринулася до нього,
але другий захопив її за лікті й відтягнув. Раок заскавчав і кинувся під
стіл, охоронець пірнув за ним слідом. Дівчина несамовито сіпалася,
охоронець мало не роздер її рукав. Пес гарчав і кусався, вищав, але
чоловік витяг його з-під столу й ухопив за золочений нашийник. Кинув
ще один погляд на короля. Етельріх кивнув.
Охоронець устромив кинджал псові під ребра.
Мейрі закричала. Пес жалісно заскавучав і впав, по підлозі потекла
кров. Принцесин улюбленець тихенько заскиглив, мляво дригнув
задніми лапами й більше не рухався. Мейрі відпустили, вона кинулася
до пса, зашпорталася у спідницях і впала навколішки. Тварина була
мертва. Плечі принцеси трусилися від беззвучного плачу, вона поклала
голову Раока собі на коліна й гладила його гладенький бік. Етельріх
напружився. Щось ворухнулося в повітрі, дуже незначне, коли Мейрі
нарешті поглянула на нього. Це був погляд, сповнений безсилого болю.
Король пам’ятав, як Мейрі обожнювала цього пса, як вона тягала його
із собою всюди, підгодовувала під лавкою на бенкетах, і от тепер вона
його втратила. І нічого не зробила, щоб цьому запобігти.
Бо вона була безсилою. Звичайною. А зіркоплин бреше Верховному
зіркописцю.
— Винесіть це геть. — І король махнув на пса.
Червонопикий підійшов до дівчини й запропонував їй руку. Мейрі
гладила свого улюбленця, по щоках котилися сльози. Вона щось
шепотіла, але так тихо, що король не чув. Зрештою охоронець забрав
пса, Мейрі підвелася, досі невідривно дивлячись йому вслід.
— Мені шкода, люба, — м’яко сказав король. — Я завтра ж куплю
тобі нового.
Мейрі кивнула й знову присіла в реверансі. Вона більше не дивилася
на батька.
— Іди.
Принцеса кинулася до виходу.
— Жорстока перевірка, ваша сонцесяйносте, — приголомшено мовив
зіркописець.
— Ох, темні володарі, вино геть не допомагає, — король потер
скроні. — Маєш щось, аби вгамувати головний біль?

***

— До оборони! Пильнуйте обози!

Ольєр ледь устиг пригнутися, як над головою пролетіла сокира. Він
вихопив меча й миттєво зірвався в повітря.
Уже на самому підході до Арволура вони втрапили в санжійську
засідку. Вочевидь, Лабранш довідався про долю свого замку й надіслав
солдатів напереріз обтяженому трофеєм загону. Як завжди на відході
Благодатної пори, швидко стемніло, загін і обози розтяглися дорогою
вздовж глибокого урвища над морем. Цей шлях був найкоротшим, але
й найнебезпечнішим, і Ольєрів капітан, вочевидь, уже пошкодував про
своє рішення.
Ольєр окинув поглядом розклад сил згори. Санжійців було небагато,
з десяток, з ними було кілька птахів. Нападники розділили Ортонів
загін і намагалися відбити два останні обози з трофеєм. Самого Ортона
та ще кількох важко озброєних лицарів зв’язали боєм кілька санжійців,
інші атакували ар’єргард. Двоє птахів з Ольєрового загону були вбиті,
певно, по них цілилися найперше. Тепер їхні великі крила безпорадно
розкинулися по землі.
Унизу дзвенів метал, стояв ґвалт. Один із небельгаймців зірвався з
урвища і з криком полетів на скелі. Темрява зайнялася жовтогарячим.
На один з обозів упав смолоскип, і полум’я швидко охопило крам.
Ольєр шугнув у гущавину бою, блискавично ковзнув мечем по шиї
котрогось санжійця. Довкола вирував хаос, лунали стогони, лязкіт
зброї. Хтось вигукнув «Птах!» санжійською, у його бік полетіли
стріли. Юнак крутнувся, злетів вище, тоді притиснув крила до тулуба й
пронісся між людьми та кіньми. Загальмував, уразив у потилицю ще
одного супротивника, крутнувся, ухилився від стріл, пірнув між
кіньми. Щось боляче різонуло ногу. Ольєр злетів вище, але так і не
зміг обдивитися рану — за ним гналися двоє ворожих птахів. Юнак
знову склав крила й каменем упав у гущавину бою, але вони миттю
повторили його маневр — вочевидь, він і був їхнім завданням, поки
санжійці розбиралися з людьми на землі.
Ольєра вдарило ззаду. Один з ретонців на швидкості врізався у нього,
намагаючися збити з курсу. Юнак ухилився, але опустився занадто
низько й мало не наштовхнувся на вершника. Другий птах опинився
просто біля нього. Мить — Ольєр розчепірив крила, гальмуючи,
дзенькнув меч, він відбив удар. Птахи гарчали, заганяючи його, на
землю сипалося пір’я. Ольєр метався між кіньми, притискаючись до
землі, аби відбитися від переслідувачів. Усе навколо палало. Люди й
птахи затято рубали одне одного, мертві падали на землю, горіло пір’я,
одяг. Тіло у вогні кинулося до урвища та з виском стрибнуло в море.
Птах злетів, нібито відірвавшись від ворогів, а тоді помітив, як на
Ортона напирають одразу троє санжійців, і ринувся рятувати капітана.
Ольєр встиг знести одного з них із коня, та лише останньої миті
помітив сіткарів.
Очі Ольєра розширися, серце пропустило удар, а наступної миті він
відчув, як простір довкола нього раптово звузився. Його оточувала
сітка. Вона щільно обліпила крила, і він миттєво гепнувся на землю.
Юнак борсався, намагався розрізати її зсередини, але гнучкі нитки
було не так просто розтяти. Згори на нього сипалися удари. Його
копали ногами, чимось придавили, докинули зверху ще одну сітку й
кудись потягли. За мить мерехтлива тінь над ним замахнулася й бій
поза сіткою зник. Ольєра поглинув морок.

***

Мона й гадки не мала, навіщо принцесу так пізно викликав до себе

король. Її охопило лихе передчуття. Пташка стояла біля великої зали й
чекала на свою панну, мимоволі прислуховуючись. З-за важких дверей
геть нічого не було чути. Раптом із зали вийшов охоронець. Він ніс на
руках щось… чи… Мона зойкнула. Це був Раок! Що з ним сталося?
Пташка хотіла була кинутися за охоронцем, аби розпитати, але із зали
вийшла Мейрі. Її очі почервоніли від сліз, але обличчя зосереджене.
Вона схопила Мону за руку й кудись потягла.
— Щ-що сталося, ваша о…
— Допоможеш мені! — засичала Мейрі. — Та хутчіш!
Вони побігли до гвинтових сходів, що вели на перший поверх. Перед
очима Мони стрімко миготіли стіни, сходинки, віконце із тьмяно-синім
вечірнім небом, якісь придворні, які йшли на вечерю до обідньої зали.
Мейрі витягла її із замку, вони перетнули двір через тренувальний
майданчик. Мона захекалася, але принцеса невтомно крокувала
вперед, лише раз пригальмувавши, щоб обдивитися замковий мур.
Охоронці сиділи біля двох смолоскипів, що осявали ділянку стіни та за
нею. Мейрі пірнула кудись у темряву, і Моні нічого не лишалося, як
слідувати за нею.
Гейденґард був улюбленою резиденцією Етельріха, тож двір часто
перебував тут і Благодатної пори, і в Пору туманів, і Мона виросла в
цих стінах, але й гадки не мала про таємний хід, що вів кудись поза
замкові мури. На відміну від Мейрі.
Принцеса потягла за ґратки, а дверцята, поїдені іржею, відвалилися.
У тунелі було темно й вогко, огидно тхнуло з рівчака з нечистотами.
Далі просуватися довелося навпомацки.
— Ваша осяйносте, — промимрила Мона, гидливо торкаючись стін,
обліплених мокрицями й павутинням. — Куди ми?
— Потрібно знайти тіло, — різко відказала Мейрі.
— Яке… а, Раок? Що з ним сталося?!
Принцеса не відповіла, лише нахилила голову й штовхнула нові
ґратки. Вони обидві опинилися на малесенькому острівці, що відділяв
замковий мур від рівчака з нечистотами.
— Пресвяті Зірки… — Мона затисла ніс рукою. — Та що ж це…
— Дивись уважно, маєш кращий зір, — наказала Мейрі й рушила
вздовж стіни до розкладного мосту. — І не галасуй, бо побачать
охоронці.
Над Небельгаймом висів повновидий місяць. Ніч була б чудовою,
якби не сморід від стічних вод усього замку, що виїдав очі. Наприкінці
Благодатної пори, коли дощів було дуже мало й річка поблизу міліла,
нечистоти застоювалися в рівчаку та дошкуляли усім мешканцям і
гостям замку. Вони пройшли ще трохи, поки Мона не зашепотіла
принцесі:
— Он, дивіться! Здається, це він!
Тіло пса лежало внизу, під земляним валом, тільки лапи звішувалися
у в’язку брудну воду. Якби охоронець кинув його трохи далі, вони б
його ніколи не знайшли.
— Раок! — схлипнула принцеса. — Його треба дістати!
 О, кривоногі пітьмаки, як же його дістати?! І головне — навіщо? Чи
принцесі просто кортить поховати нещасну тваринку?
Мейрі обернулася до неї та схопила за руки.
— Моно, ти ж літаєш. Будь ласка!
— Та я… я майже не літаю, ваша осяйносте.
— Підтягни його сюди, я допоможу.
— Краще когось покликати, — Мона роззирнулася. — Пес важкий.
Ви надірветеся! Можна… можна я покличу керра Арвора? Він теж
літає.
Мейрі відсахнулася, ніби вона її вдарила.
— Ні. Йому не можна це бачити. Нікому не можна. — Очі Мейрі
блищали, наче в лихоманці. — Якщо ти не спустишся за ним, я сама…
— Пресвята Зірко Життя, та ви скрутите собі в’язи!
Мона потиснула руки принцеси й відчепила з крил вуаль. Тоді
підійшла якомога ближче до краю земляного насипу, коротко
видихнула й стрибнула.
Крила заляскали, але, на щастя, охоронці не надали цьому значення.
Пташка опустилася біля пса, та берег був настільки вузенький і
слизький, що її ноги миттєво вгрузли у смердюче багно. Край спідниці
намокнув, Мона стиснула зуби, тамуючи нудоту. У голові
паморочилося від різкого смороду, що виїдав очі. Вона схопила пса за
задні лапи й потягла нагору. Крила заболіли й затремтіли від
перенапруги всього від двох змахів — юнка й не підозрювала,
наскільки вони ослабли.
Мейрі відступила від муру й простягла руки до неї, вхопившись за
свого мертвого пса. Мона з останніх сил штовхнула тіло до принцеси й
сама стала на крайку землі біля муру, незграбно ляснувши крилами й
намагаючись утримати рівновагу. Угорі сяйнуло щось червоне. Дівчата
притиснулися до стіни. Охоронець обдивлявся землю.
Серце гупало десь у горлі, Мона була геть мокра від перенапруги, її
нудило, але тільки-но світло змеркло, принцеса ухопилася за передні
лапи пса й кивнула їй на задні. Вони понесли Раока до ходу під
замковий мур.
Мейрі поклала пса на землю й уперлася в нього руками.
— Він ще теплий, — прошепотіла вона.
— М-м-м, що ви хочете зробити? — Мона відчула, як між крилами
сипнуло морозцем.
Очі Мейрі спалахнули. У темряві не лишилося більше нічого, окрім
їхнього мерехтливого сяйва. Мона відсахнулася. Принцеса була
марвотворицею! І приховувала силу стільки років! Але чому?! Вона
геть збожеволіла? У голові крутилася безліч думок. Невже збирається
зробити з колишнього улюбленця жахливого мертвого покруча?
— Мейрі! — вискнула Мона. — Не робіть цього!
 З рук принцеси полилося світло. Довкола ледь помітно мерехтіло
повітря. Мейрі напружилася, тоді світло згасло. Принцеса видихнула й
безсило опустила руки. Кілька секунд вона судомно втягувала повітря,
а тоді темрява тунелю знову розсіялася мерехтінням. Тіло Мейрі
тремтіло. Мона втислася у стіну, огорнувши себе крилами.
— Пресвята… Зірко… Життя! — просичала Мейрі крізь стиснуті
зуби.
А тоді пес ворухнув лапою.
Раок засіпався й радісно скочив, ніби залежався на одному місці,
очікуючи хазяйку. Кинувся до Мейрі й аж повискував від захвату,
облизуючи її обличчя. Принцеса привалилася спиною до стіни й важко
сапала. Мона не могла поворухнутися, втупившись у принцесу
поглядом. Мейрі обіймала Раока за шию, той скавучав і вилизував її,
тоді кинувся до Мони, ткнувся вологим носом їй в обличчя. Мона
обережно простягла руку й торкнулася його.
Вона бачила різних марвів — і людей, і тварин. Вони завжди
пересувалися так, ніби хтось переставляв за них кінцівки, і це було
правдою: марвотворець або погонич скеровував їх. Виняток становили
хіба що бойові коні — їхнє створення потребувало значно більше
зусиль і часу, тож вони виходили більш ладними, майже як живі,
тільки не відчували болю та слухалися лише творця.
Але Раок був живий. Мона могла б заприсягтися, що вона тільки-но
тягла мертву тварину, а тепер пес знову був живий, і ластився до неї, і
крутився довкола принцеси, що ридала, впершись чолом у зігнуті
коліна.
— Ваша осяйносте, — повільно вимовила Мона. — Як ви це
зробили?
— Нікому… не можна про… про це знати, — Мейрі притулилася
спиною до муру. Вона ледве дихала, язик заплітався, ніби вона марила.
— Король убив його… на моїх очах… бо думав… Я мало не виказала
себе! — зойкнула дівчина. — Ледь не… але… Моно, я така вдячна
тобі. Проси, що забажаєш.
Пташка ворухнула крилами. Та що їй бажати… вона б однаково
зробила це для принцеси. Вона б що завгодно зробила для неї. Проте
щось усередині Мони скребло пазуристою лапою: вони з Мейрі
зростали разом, але вона не знала головної її таємниці, навіть не
здогадувалася. І це були не папірці з віршами, а неймовірний, у чомусь
жахливий секрет, що визначав усе її життя!
— Чому ви не зізналися? Ви б користувалися такою ж шаною, як і
принцеса Ізвен.
— Ні. — Мейрі захитала головою. — Якби король знав… він зачинив
би мене у вежі, або… або зробив би зі мною те саме, що з дядьком
Антеро та його дитиною.
 — У нашого короля був брат?
— Бастард.
— І що з ним сталося? — насторожилася пташка.
— Король відібрав сили в нього та його сина. Він їх убив.
— Що ви таке кажете!
— А ти гадаєш, звідки у мого батька здатність заклинати метали? У
нашому роду не було ґонґорців. — Принцеса зітхнула. — Про мою
силу знає Ізвен. І це вона заборонила мені показувати її. Спочатку я їй
не вірила. Але тоді почала спостерігати, розпитувати інших. Ізвен має
рацію. Батько одержимий магією.
І Мейрі розповіла їй усе. Коли Етельріх тільки-но посів престол, то
дізнався про існування брата-бастарда. Антеро не жив у Небельгаймі,
та й марвотворча сила в нього проявилася дуже слабко — насилу міг
керувати мертвим пацюком. Під час подорожей південною Санжею він
познайомився з дівчиною, яка виявилася наполовину ґонґоркою —
отруйних зубів не мала, але взяла материну здатність заклинати
метали. Ґонґорці були одним із найдавніших народів світу, і їхні сили
були знані ще до сходження на землю першої Зірки. В Антеро
народився син, що успадкував обидві батьківські сили. Етельріх
запросив брата в Небельгайм, щоб познайомитися з ним. Але коли
бастарда та його родину привели до нього, назвав їх зрадниками, які
покинули королівство, маючи силу. Зіркове коло якраз виголосило
новий закон: відтепер будь-яка відмінна від марвотворчої сила в
Небельгаймі мала не просто належати королівству, а безпосередньо
королю. Сили Антеро особливо не цікавили Етельріха, але вміння
племінника — привабили. Бастард був кепським магом, тож не зміг
захистити сина. Король ритуалом відібрав сили в обох. Від цього вони
загинули, а Етельріх відтоді міг не тільки підіймати мертвих, а й
заклинати метали.
— Ось чому так мало відомо про Антеро, — видихнула Мейрі. —
Ось чому ніхто не має знати про мої вміння. Воскресальні здібності
значно привабливіші за заклинання металів. Магія — єдине, що батько
цінує в житті. Моно, я не хочу служити йому. Не хочу боятися, що він
відбере в мене силу будь-якої миті.
— І ви від того помрете?
— Так! — Мейрі схлипнула, витираючи зі щік сльози. — Ізвен і
Фольгерт — марвотворці, їхні вміння не зроблять батька сильнішим.
Але я — геть інша справа. Моя сила — це спокуса для нього.
Раок утомився бігати між ними й ліг біля принцеси. Мейрі дістала
шкіряний гаманець, витягла кілька золотих ґлюденів і простягла Моні.
— Коли зранку селянка заїде до замку з возом, на якому продає
молоко й сир, хай сховає там Раока та прихистить у себе. Скажи, що це
дуже особливий пес, най добре його доглядає. А це їй за старання.
 Мона кивнула, ховаючи гроші. Вони поповзли тунелем до двору.
Мейрі тримала пса за нашийник, і він, на диво, більше не гавкав і не
скавучав. Дівчата швидко проминули неосвітлену частину двору й
дісталися гвинтових сходів. Лише коли піднялися до покоїв принцеси,
Мейрі хитнулася й упала долілиць. Мона похолола.
— Ваша осяйносте! — Ретонка затрясла принцесу за плечі. — Що з
вами?
Мейрі повільно розтулила повіки.
— Це… мені просто… я ніколи не оживляла таких великих… істот.
Принцеса допленталася до дверей. Мона обережно довела її до
ліжка, тоді замкнула Раока у своєму покої, що сполучався з ліжницею
принцеси дверцятами, і заходилася стягувати з Мейрі брудний одяг.
Принцеса була така слабка, що насилу підносила руки, поки Мона
стягувала з неї верхню сукню. До ліжниці, весело щебечучи, увійшли
дві покоївки. Одна зойкнула з несподіванки, бо не чекала застати
принцесу в ліжку так рано. Друга поморщила ніс.
— А що це так…
— Тобі кортить потеревенити, Каїро? — вигукнула Мона. —
Принцесі зле! Допоможіть!
Дівчата заохкали й заходилися поратися коло Мейрі. Мона
відступила й притулилася спиною до дверцят. Раок тоненько
повискував і шкрябав двері, але дівчата були надто заклопотані, аби
прислухатися.
— Ваша осяйносте, але ж де ви так…
— Пішла на прогулянку й упала в рівчак, — холодно відказала
Мейрі. — Мона мене витягла.
— Ох, жахіття. — Каїра похитала головою. — Покликати лікаря?
— Ні! — в один голос вигукнули Мона з принцесою.
— Як накажете.
Перевдягнувши принцесу й вимивши їй ноги, дівчата пішли. Мона
озирнулася на дверцята. Пес скавучав дедалі гучніше.
— Раок спати мені не дасть.
— Лягай зі мною. — Мейрі посунулася. — Пам’ятаєш, як у
дитинстві?
Мона всміхнулася до неї. Коли вони були геть малі, пташка часто
лишалася спати у принцесиному ліжку, і Мейрі єдина мала дозвіл
торкатися її крил. Мати не схвалювала цього. «Звикаєш до перин, а
тоді на соломі доведеться спати!» Але Мейрі вередувала, що не може
заснути, коли її ніхто не вкриває крилом. Тож Авелі нічого не
лишалося, окрім того, щоб скоритися.
— Так. — Мона всміхнулася. — Повернуся за хвилину.
Історія з Раоком ніби повернула їх обох у дитинство. Сьогодні Мейрі
не була її принцесою. Вона була її найкращою подругою.
2 Емісар — особа, що неофіційно виконує секретне політичне доручення, переважно в іншій
країні.
 РОЗДІЛ 3. ЧЕСТЬ

Янн міряв кроками коридор біля ліжниці принцеси. Він підготував

цілу промову, з якою мав би звернутися до Мейрі, але не знав, як
підступитися. Відколи вона повернулася до Гейденґарда зі столиці, то
не надто вшановувала хлопця увагою, а тепер і поготів. Принцеса не
виходила зі своєї кімнати вже три дні, посилаючись на раптову
хворобу, але всі знали: дівчина засмучена, бо в неї на очах убили її
улюбленого пса. Про це вже шепотілися по кутках цікаві, і подія була б
вельми прозаїчною як для Небельгайму, Колиски Смерті, якби це не
наштовхувало на роздуми: нащо королю піддавати дочку такому
випробуванню? Відповідь напрошувалася тільки одна: Етельріх
вважав її марвотворицею й хотів розлютити, аби змусити застосувати
силу.
Птах зупинився й сперся об стіну. Він уявив ніжне бліде обличчя
Мейрі, золотаві коси, сховані під серпанком, тендітну постать, тонкі
пальці. Можливо, вона справді володарює над смертю. Але як же йому
хотілося, щоб це було не так!
Янн ніколи не почувався своїм у Небельгаймі, і не лише через крила.
Смерть була тут іграшкою, смерть була тут звичкою, мертві —
інструментом чи зброєю. Янн здригався щоразу, як бачив, коли мертва
плоть ворушилася й повставала за чиїмось наказом. У такі миті йому
кортіло роззирнутися й побачити бодай на котромусь обличчі вираз
відрази, жаху, нерозуміння. Але небельгаймці радо плескали в долоні,
вигукували й кидали шапки в повітря, коли королівські спадкоємці
показували вправи на турнірах. І лише в погляді Мейрі одного разу він,
як йому здалося, побачив те, що відчував сам.
Вони піднесли Зірку Смерті і ввели її до свого пантеону, але
насправді ніколи не розуміли смерті. Смерть — це не забавка. Смерть
— це не військова перевага.
Смерть — це кінець. Смерть свята. Вона належить тільки тому, до
кого прийшла, і жодна інша істота не має права втручатися й
переривати вічний спокій. І, вочевидь, Мейрі вважала так само й не
була схожою на своїх родичів. Вона не могла бути марвотворицею. Це
б її осквернило.
Янн важко зітхнув. Наче на це можна повпливати… Дар або є, або
нема. І зараз йому дуже кортіло бодай якось розрадити дівчину після
того, що вона пережила. Але як? Раптом птаха осяяла ідея.
…Увійти в ліжницю принцеси виявилося не так просто, як він
уявляв. Янн простояв кілька хвилин перед дверима, так і не
наважившись постукати. Фрейліни, які минали його, здавалися
розмитими примарами. У роті посохло, він не знав, як звернутися до
принцеси, коли зайде. Уже ладен був розвернутися й піти геть, але, на
щастя, двері рипнули й на порозі з’явилася Мона.
— Що ви тут робите, керре Арворе?
— Я лише на хвилину, мі йонге, — замість вітання випалив Янн. —
Маю поговорити з принцесою.
Пташка зміряла його поглядом.
— Не думаю, що вона ладна розмовляти.
— Моно, будь ласка… — прошепотів Янн ретонком, аж сам
застидався благального тону.
Обличчя дівчини спохмурніло, вона роздратовано сіпнула крилами.
Вони так рідко спілкувалися рідною мовою, що Янн не був упевнений,
що вимовив правильно. Але до кого ще він міг так звернутися?
— Я спитаю.
Мона зникла в кімнаті. Дві найдовші у світі хвилини Янн стояв перед
зачиненими дверима, але тоді повірниця визирнула, обдивилася
коридор і запросила його всередину.
Мейрі лежала в подушках, бліда та стомлена, але тільки-но їхні
погляди зустрілися, Янн відчув, як поза шкірою пронісся холод. Він
міг битися на мечах з кількома суперниками, змагатися з однолітками
на турнірах, мріяти про військовий похід, але коли принцеса дивилася
на нього цим вимогливим крижаним поглядом, Янн перетворювався на
зніяковіле пташеня.
— Керре Арворе, не думала, що ви наважитеся вдиратися до моєї
ліжниці.
Тепер стало ще гірше. Янн потупився, відчуваючи, як у його
широкому рукаві шкряботить і сіпається подарунок. Певно,
найнедоречніший подарунок у світі.
— Я на кілька секунд, ваша осяйносте. Як почуваєтеся?
— Не надто добре.
— Ви заслабли?
— У мене місячна кровотеча, — роздратовано відповіла Мейрі, і Янн
відчув, як паленіють вуха. Мона не втримала зітхання.
— О, принаймні ви не хвора, — із дурнуватою веселістю відповів він
і миттю пригасив посмішку. — Мені дуже шкода вашого пса.
Обличчя Мейрі видовжилося, вона натягнула мереживну ковдру під
саме підборіддя й відвернулася. Янн глипнув на Мону, яка свердлила
його поглядом. Ще секунда — і вона пожене його звідси, як
настирливу ворону.
 — Я не впевнений, що це доречно, — промовив Янн, зиркнувши на
ретонку. — Але я хотів подарувати вам… його.
І він дістав з рукава горностая.
Дівчата одночасно вигукнули, а тваринка нарешті вибралася із
закрутів тканини, полізла йому на плече та заходилася обнюхувати
крила.
— Хто це? — Мейрі виповзла з-під ковдри й сіла на ліжку. — Як це?
— Це горностай, — усміхнувся Янн, стягуючи його з плеча. — Мені
привезли його з Ретону місяць тому, але я кепський хазяїн. Навіть імені
не дав.
— Дайте, дайте його мені, хочу подивитися. — Мейрі, здавалося,
геть забула про гнів, і Янн нарешті зміг наблизитися до неї.
Горностай побіг по ковдрі, обнюхав руки принцеси, шмигнув на
подушку, заліз на спинку ліжка. Мейрі засміялася, її обличчя
порожевіло. Її увагу цілковито прикувала тваринка, і Яннові
потеплішало всередині.
— Якщо вам набридне, віддасте його мені назад, — Янн стенув
плечима.
— О, нізащо! — усміхнулася Мейрі.
— Тоді я за нього спокійний.
Принцеса звела на нього погляд. Її бурштинові очі сяяли від захвату.
— Дякую, керре Арворе.
Янн присів навпочіпки біля її ліжка, кинув швидкий погляд на Мону.
Пташка дивилася в підлогу, напружено завмерши. Вона не могла
залишити їх на самоті, але й перебувати тут, вочевидь, не хотіла.
— Я хотів… тобто… — Янн кахикнув, відчуваючи, як мліють
кінцівки. — Відколи я отримав ваш вірш, я повторюю його подумки
щодня.
Мейрі кресанула хлопця поглядом.
— О, це той вірш, через який я стала посміховиськом для ваших
товаришів?
Янн відсахнувся від неї й мало не завалився на спину. Вона знала!
Вона знала, що він зачитав його! Ось чому Мейрі так гнівалася!
— О пресвяті Зірки, я геть не мав цього на меті. — Янн спробував
торкнутися її руки, але Мейрі сховала її під ковдру. — Ваш вірш… він
такий надзвичайний, він змушував моє світло яріти. Я не назвав ім’я
авторки, ваша осяйносте, та мені кортіло поділитися ним з кимось. Але
виявилося, що вони бовдури, не здатні оцінити поезію.
— Бовдур тут тільки один.
— Так, я це визнаю. — Янн скрушно хитнув головою. — Ваш вірш
неперевершений, а сміялися вони з мене. Я щиро прошу вибачення.
— Коли я почула, що вони говорили про мій твір, це було… це було
наче звалитися до Одвічного Мороку! — Мейрі стиснула губи. — Наче
тисячі пітьмаків накинулися на мене з гострими кігтями!
— То ви засмутилися через те, що я зачитав вірш комусь, чи тому, що
хлопці його не оцінили?
— Як ви смієте?
Янн важко ковтнув.
— Мені дуже прикро. Я повівся негідно.
Мейрі гнівно видихнула, але через горностая, який сновигав по
ліжку, крига в її погляді більше не проступала.
— Гаразд, мей керр, я пробачаю вам, але більше не напишу вам ні
рядка.
— Як забажаєте, ваша осяйносте, але мені здалося, що ваш вірш не
тільки змушував яріти моє світло, він був про те, як яріло ваше. Чи це
не так?
Янн подивився їй у вічі. Мейрі недовірливо примружилася, не в змозі
знайти гідну відповідь, а він ніби знову опинився в тій печері в лісі під
час дощу.
Вона дивиться на нього. Завмирає. Тягнеться до його обличчя. Янн
бачить, як вона заплющує очі. І торкається його вуст.
Птах підвівся, не відводячи від неї погляду, вклонився. Мона з
натяком кахикнула, стоячи біля дверей, і він швидко покинув кімнату.

***

Темрява була поцяткована жовтогарячим. Ольєр не знав, де

перебуває, скільки часу минуло та що сталося з його загоном, а в
голові так гуділо після удару, що він насилу зміг розліпити очі.
Жовтогаряче сяйво, що сочилося крізь мішок на голові, вочевидь,
ширилося від багаття. Він відчував жар, хоч сам сидів далеко,
прив’язаний до дерева. Поряд хтось тупотів, чулися перегукування
солдатів. Ольєр уже не відчував ані рук, ані крил — санжійці вправно
знерухомили його.
Поряд затупотів кінь. Світло, що прозирало крізь мішок, змеркло.
— Мон владару, ми впіймали птаха, — хрипкуватий голос над
головою Ольєра розмовляв санжійською. — Бажаєте глянути?
За секунду мішок із голови стягнули. Ольєр примружився й закліпав.
Просто перед ним, наче кам’яна статуя, височів силует вершника на
коні. Це ще хто? Чоловік мовчки дивився на нього — без зневаги чи
ненависті, але чомусь від цього спокійного погляду в юнака холонула
кров.
— Назвися, — кинув санжієць.
— Ольєр ес Брезель, — прохрипів птах.
 — Це полонений з учорашньої вилазки. Здається, джура самого
Кунрада Ортона, мон владару. — Солдат копнув Ольєра в бік.
До них підійшов опецькуватий ретонець. Крила незнайомця були
сірі, з темним маховим пір’ям, без жодних прикметних ознак. Коли він
озирнувся на чиєсь вітання, Ольєр помітив на плащі герб — птаха,
простромленого стрілою. Ольєр точно бачив такий символ раніше, але
зараз не міг згадати, кому він належав. Чимало крилатих шляхтян
воювало на боці Великої Санжі й захищало права на князівський
престол Іссот Кульгавої та її санжійця Ратибора Лабранша, але щоразу,
помічаючи в лавах ворога одноплемінників, Ольєра проймали жаль і
огида. Крилаті не мають воювати з крилатими.
Птах уклонився санжійцю на коні й тицьнув пальцем у Брезеля:
— Цей пуцьвірінок учора вбив двох моїх людей, мон владаре. Бився
так, наче вирвався з самого Одвічного Мороку!
— То ви цінна людина для Ортона? — зневажливо всміхнувся
вершник.
— Я не людина, мон владару, — мовив Ольєр ламаною санжійською.
— До речі, ви так і не назвалися. А я прагну знати, хто мене вполював.
— Це Ратибор Лабранш, істинний князь Ретонський! — гаркнув
солдат позаду та знову копнув Ольєра в бік. — Май шану, коли до
нього звертаєшся!
Ольєр сіпнувся, у роті посохло. То це і є сам Лабранш?! Можна
лишень уявити, який викуп він вимагатиме в Ортона! Якщо Ольєрові
пощастить вибратися звідси живим, то капітан вколошкає його
власноруч!
— Щасливий знайомству, мон владару, — просичав Брезель,
відчуваючи, як усередині все стискається. У Ретоні ходило чимало
чуток про Лабранша, особливо після взяття Меккера, коли його
солдати вирізали дві тисячі містян за те, що ті відмовилися визнавати
його істинним князем і зберегли вірність Арвору.
— Після того як Ортон розграбував Емганн, я маю дещо переказати
йому, — мовив Лабранш. — Ігнане, поклич сюди людей і принеси
сокиру.
Ольєр прикипів до дерева. Він переводив погляд з обличчя Лабранша
на птаха, який обдивлявся бранця зі зневажливою посмішкою. Що
вони задумали?
— Мон владару, перш ніж ви зробите щось… я маю шляхетне
походження, — випалив Ольєр, намагаючись підвестися. — Я можу
самостійно заплатити викуп.
— За цілий замок? — гмикнув ретонець. — Ти відшкодуєш його
світлості те, що ти і твої небельгаймські хазяї розграбували?
Відшкодуєш кожне замордоване життя?
 Брезель хотів був відповісти, але до нього підійшов санжійський
солдат і почав розв’язувати йому руки.
— Тримайте крила! — гукнув птах. — А то цей паскудник утече!
— Не втече, — зареготав санжієць, обличчя якого Ольєр досі не
бачив. — Піднімай його!
Ольєр хотів опиратися, але тіло заслабло від побоїв і замліло від
довгого сидіння. Один із солдатів копнув його в живіт, вибивши подих.
Юнак спробував розправити крила й ударити нападників, але санжійці
швидко знерухомили їх гострими гаками. Ольєра нудило від огиди.
Вони торкалися його крил своїми брудними руками, видираючи
пір’їни, регочучи з його безпорадності, а він не міг навіть
поворухнутися. Його вклали на землю долілиць і притиснули зверху.
— Роздягніть його, — наказав Лабранш.
— Ні!
Санжійці відверто веселилися — з нього зняли лати, легку кольчугу, а
тепер Ольєр відчував, як його пурпуен3 розрізають ножем, здирають із
нього геть усе, стягують чоботи, поки юнак не лишився в самій спідній
сорочці. Зірка Смерті випала з-за пазухи й бовталася на ланцюжку на
грудях. Санжієць, який тримав його, засичав: «Смертолюб!» Ольєра
знову вклали на землю поряд з великою каменюкою, один із солдатів
усівся йому на спину.
— Мон владару! — хрипко засичав Ольєр. — Це привід для кревної
помсти! Я не хочу цього!
— Ти не в тому становищі, щоб погрожувати.
— Невже ми… не можемо… домовитися?..
— Я був дуже засмучений, коли дізнався про долю свого замку, —
мляво пробурмотів той. — Перекажи Ортону, що Небельгайм
відплатить мені кожен утрачений ехрон. А тепер тобі час стати
людиною. Рубайте.
— Ні!!!
Санжійці прибрали гак і задерли праве Ольєрове крило на камінь.
Краєм ока він помітив, як видовжилося обличчя птаха. Жах у його
очах не мав назви.
— Ні!!!
Сокира свиснула, розтинаючи повітря. Почувся огидний хрускіт.
Ольєр закричав, але біль заглушив навіть його власний крик — він чув
його наче збоку. Санжієць схопив його за волосся й перекинув на
спину, розкриваючи ліве крило над каменем. Ольєр сіпнувся, радше
інстинктивно, але сокира опустилася вдруге, розтинаючи його кості,
шкіру, відокремлюючи його крило — його гордість, його честь, його
життя — від жалюгідного тіла. Ольєр задихався, йому не було сили
навіть волати. Біль стискав нутрощі й перевертав усе всередині, в очах
темніло. Усе навкруги злилося в один сіруватий вир — п’яні
червонощокі пики санжійців, котрі реготали, тягаючи його крила,
бліде, мертвотне обличчя птаха, який не посмів сперечатися із
сеньйором, чорна фігура Ратибора Лабранша верхи на коні, блискіт
іскор, що звивалися над багаттям, та сморід пір’я, яке кидали у вогонь.
Усе це мерехтіло, крутилося, плавало в повітрі, аж поки повіки Ольєра
не опустилися і його не поглинув морок — найчорніший з усіх
можливих.
…Ольєр прокинувся від смороду. Він лежав на чомусь слизькому й
смердючому, повністю голий. Юнак повільно розплющив очі. Нагорі,
на схилі, стояли кілька тіней.
— Диви, диви, птах оклигав!
— Птах? — хрипло крекнув санжійський солдат. — А де його крила,
якщо він птах?
Солдати зареготали, один із них смачно харкнув — Ольєр відчув, як
щось ляпнуло йому на спину. Він спробував ворухнути руками, тоді
крилами…
— Ні… — хрипнув він. — Н-ні…
М’язи скорочувалися, спину проймав різкий біль, але нічого не
відбувалося. З його голої спини стирчали лише два потворні обрубки
кісток.

***

Ізвен сиділа на підвіконні, підібгавши під себе ноги, і читала

улюблену стару книгу «Військова доблесть і мистецтво бою». Трохи
далі, біля іншого вікна, збився численний гурток її фрейлін, які
зібралися попліткувати за вишиванням, і тепер дівчата раз у раз кидали
на неї незадоволені погляди. Ізвен відповідала тим же. Що з них узяти?
Хіба вони розуміють щось у зброї? Найгостріший предмет у їхніх
руках — це голка. Принцеса задумливо примружилася. Чи можна
вбити голкою для шиття?
— Верховний зіркописець, керр Готгрід Арун!
Дівчата посхоплювалися з місць і присіли в реверансах. Ізвен
відклала книгу й підвелася, відчувши, як сильно затерпли ноги.
Зіркописець повагом заплив до зали, дівчата піднімалися з реверансів
одна за одною, наче відходила прим’ята трава. Ізвен склала руки на
грудях, спостерігаючи за Червонопиким. Чим вона завдячує цьому
візиту?
— Ваша осяйносте… — Готгрід уклонився. — …маю для вас
приємні новини!
Принцеса стримано всміхнулася, хоч її шкіру всипало сиротами.
Відколи вона отримала лицарські відзнаки, Готгрід не займався з нею
магічними тренуваннями, та й говорили вони нечасто. Його поява була
дуже підозрілою.
— Які ж новини ви для мене принесли, мей керр?
— О, зараз побачите! — Очі Червонопикого заблищали. — Несіть
портрети!
Ізвен важко ковтнула. Які ще, до всіх темних лютих, портрети?
Фрейліни пожвавилися й зашепотіли, витріщившись на принцесу.
Слуги принесли три завішані полотна та встановили їх на підставках
посеред зали. Зіркописець поскидав з них тканину. Ізвен забракло
повітря.
Три чоловіки. Один більш-менш молодий, кремезний, двоє старші.
Ізвен мимоволі притисла руки до грудей і прихилилася до стіни. Ні. Ні,
що це таке! Король же обіцяв!
— Оскільки нещодавно минуло двадцять літ, відколи Зірки привели
вас на цю землю, його сонцесяйність, ваш батько, дозволяє вам обрати
нареченого!
— Але…
— Це керр Люстег Ермерой, — Червонопикий, здавалося, не чув
принцеси. — Він написав листа його сонцесяйності й попросив вашої
руки. Князь Конфи. Острів багатий рудою, має непоганий флот.
Так, Ізвен знала про те, що острів Конфа мав величезні борги перед
небельгаймською короною через невдалий похід і спробу захоплення
одного з островів у Гострому морі. А ще ходили чутки, що
конфійський князь грає у будь-яку гру, яку пропонують, і регулярно
програє. Тож нічого дивного, що нині Ермерой пропонує її батьку не
просто стати його зятем, а віддає всеньку Конфу, бо розплатитися
більше нема чим. За законом Небельгайму, наречений марвотвориці
мусить переїхати до неї, а не вона до нього, і Конфою правитиме
намісник, якого призначить Етельріх. Лише якщо в Ізвен народиться
дитина, яка не матиме марвотворчої сили, тоді вона успадкує
князівство та змінить намісника.
— Одну хвилину, мей керр. — Ізвен рвучко втягла повітря. — Я зараз
повернуся.
Ізвен пронеслася залою так стрімко, що мало не перекинула
підставки з портретами. Її аж підкидало від люті. Як вони сміють! Що
вони собі думають! Їй дали королівську обіцянку!
Принцеса увірвалася до великої зали, наче демон з Одвічного
Мороку. Король замовк на півслові, вражено спостерігаючи, як вона
крокувала повз довгий стіл з королівськими скарбничими.
— Батьку, ви мені обіцяли! — верескнула Ізвен несподівано високим
голосом. — Ви обіцяли, що я сама оберу собі чоловіка!
— Ізвен, я маю нараду. Пізніше. — Ніздрі Етельріха гнівно
роздувалися, хоча він говорив підкреслено спокійно.
 — Ні, я не можу чекати! — Вона підступила до трону. — Я принцеса
Небельгайму, я марвотвориця, і я не збираюся виходити заміж за
вказівкою! Мені було дано королівську обіцянку!
Ізвен ледь стояла на ногах. Коліна тремтіли, всередині все
палахкотіло. Ще мить — і вона випустила б на батька марвотворчий
зашморг, і тоді б у неї відібрали силу та стратили за зраду. Треба
негайно опанувати себе. Негайно. Негайно.
Етельріх зблід і підвівся. Скарбничі завмерли й навіть не дихали.
— Залиште нас.
У залі зарипіли стільці. Учасники наради притьмом ринулися до
виходу, наче за ними гнався легіон пітьмаків. Ізвен важко дихала,
стиснувши кулаки, та коли за останнім скарбничим зачинилися двері,
дівчина відчула, як щось міцно стисло їй груди. Мить — і принцеса
опинилася на підлозі, боляче вдарившись колінами. Її груди стискала
невидима мотузка, вона ж тягнула її вперед.
— До мене, — процідив побілілими устами король.
— Я… ваша сонцесяйносте, — прохрипіла Ізвен, плазуючи до трону.
— Пробачте мою…
Король підвівся й спустився до неї. Тиск на грудях трохи ослаб, але
вона бачила, що Етельріх досі стискав кулак, тримаючи невидиму
мотузку, якою зв’язав її. Навіть якби Ізвен не згаяла моменту, коли
батько застосував силу, навряд чи змогла б протидіяти. Він був
швидший.
— Я обіцяв тобі, що дозволю обрати, — проскрипів король,
схилившись до неї. — Тепер іди й обирай.
— Це не вибір!
— Інакшого не буде.
— Я вимагаю справедливості! — прохрипіла принцеса, намагаючись
поворухнутися.
— О, ти вимагаєш? — скривився король. — Не просиш, не запитуєш,
а вимагаєш? Така твоя повага?
Ізвен знову здавило груди, але тієї миті король розтиснув зашморг.
Принцеса важко втягнула повітря, скрутившись на підлозі. Етельріх
обернувся й пішов до трону. Дівчина насилу підвелася й обтрусила з
сукні соломинки.
— Я почуваюся зрадженою, — ображено буркнула марвотвориця. —
Спочатку Фольгерт одружується з тіткою і ви даєте на це згоду, хоча це
проти законів Небельгайму! Тоді Фольгерт починає збирати власну
армію й готується до походу на Велику Санжу, хоча я весь час чую, як
кепсько наповнюється наша скарбниця! А тоді кажуть, що я не можу
вирушити з ним, бо мені не місце на полі бою, що я маю лише дбати
про те, щоб свою силу передати дитині! Але я не хочу передавати свою
силу! Вона — моя! Моя! І я хочу користуватися нею та всіма
привілеями, які існують для тих, хто здатен керувати смертю!
Етельріх усівся на трон, гидливо примружившись.
— Фольгерт довів на полі бою, що він найкращий воїн цієї країни. —
Очі короля загрозливо зблиснули. — Фольгерт — князь Низького
краю, от він і збирає армію в Низькому краю, піклується про своє
князівство й переймається його бідами. Ти — княгиня Стрімчаків. Що
ти знаєш про свій наділ? Ти була хоч раз на Стрімчаках? Ти зможеш
доїхати туди й не заблукати? Ізвен, ти слабка, розпанькана дівчинка. А
слабкі, розпанькані дівчатка постійно чекають, що хтось зробить щось
для них: Фольгерт повезе тебе на війну, я запрошу тебе битися на
турнірі, управитель керуватиме за тебе твоєю землею. Фольгерт
заслужив те, що має, сам. І тобі ніколи не зрівнятися з ним. Тому йди
та обирай собі чоловіка, а ще раз підвищиш голос на короля —
відішлю на роки до Терсґарда. До твого відома, це найбільша фортеця
Стрімчаків.
Ізвен не наважувалася глянути на батька. Вогонь, що вирував
усередині, миттєво згас, ніби його залило тим відчуттям жалюгідності,
яке накинулося на неї. Принцеса відчула, як затуманюється її погляд,
але цього разу це був прояв не марвотворчої сили, а людської слабкості
— вона ледь-ледь стримувалася, аби не розридатися. Дівчина вийшла з
великої зали й пошкандибала до зіркописця.
Готгрід обдивлявся портрети, наче сам обирав з-поміж претендентів,
і дівчата жваво шепотілися. Усі замовкли, коли побачили Ізвен.
— Оцей, — мляво сказала вона, вказавши на молодшого. — Нехай
буде оцей.
— Хіба не бажаєте вислухати про інших, ваша осяйносте? —
закліпав Червонопикий.
— Мені байдуже. Житиму в Терсґарді, — зітхнула принцеса. — До
речі, це найбільша фортеця Стрімчаків.

***

Ольєр механічно пересував ноги. Він плентався в темряві, голий,

брудний, самотній і зболений, ледве відчуваючи власне тіло від холоду.
Юнак не знав, скільки часу пролежав у рівчаку, і не був упевнений, що
взагалі вийде до небельгаймців. Дорога розширювалася, десь недалеко
чулися хвилі прибою, пахло йодом і сіллю. Певно, він недалеко від
Арволура, але попереду не було видно нічого — ані мурів, ані вогнів, і
темрява була нескінченна. Певно, таким і має бути той Одвічний
Морок, куди потрапляє світло нечестивих після смерті, аби вони
блукали без спочинку тисячі років.
 — Стій, де стоїш!
Небельгаймська мова. Мабуть, мара. Ольєр заледве волочився, від
кожного кроку біль проймав усю спину. Юнак зупинився, лише коли
перед ним з туману виринули кілька постатей. Наперед виставили
вістря списа, і він ледве не напоровся на нього грудьми. Високий птах
зі списом щось клектав на нього, але Ольєр не розумів ретонк.
— Брезелю?!
Він сіпнувся. Хтось підніс до його обличчя смолоскип, і з темряви
виринув Норберт.
— Ти… що сталося? — Він освітив Ольєра й відсахнувся. — Де твої
крила?!
Ольєр мовчав, лише важко втягував повітря. Норберт обійшов його,
посвітив смолоскипом на спину й нажахано завмер, а тоді заволав:
— Дайте плаща! Дайте йому плаща!
Ольєр зітхнув, коли тканина торкнулася його спини. Солдати
обступили його. Хтось шепотів молитви до Зірки Смерті й цілував
амулет, але Норберт замахав руками й почав розганяти роззяв. Мало-
помалу вояки розходилися, світла ставало менше, тепер темряву
розсіював лише смолоскип у руках Норберта.
— А ми ходили забрати тіла після бою, — промовив небельгаймець,
заглядаючи товаришу в обличчя. — Тебе не знайшли, думали, що… а
ти й був у полоні.
Ольєр мовчав. Слова застрягали йому в горлі, наче він ковтнув
камінь. Єдине, чого він хотів, — це стулити повіки, прокинутися
таким, як був, і забути цей жахливий сон. Або не прокидатися більше
ніколи.
Норберт торкнувся його плеча й повів до підводи. Більше він нічого
не питав. Птахи кидали на них нажахані погляди. Раз у раз хтось
цілував Зірку Смерті, але жоден з них не зважувався заговорити до
нього. Ольєр сів на сіно, поруч лежали їхні вбиті. Ретонці,
небельгаймці. Тепер уже всі однакові — і люди, і птахи.
Вони їхали так довго, щоразу підскакуючи на нерівній дорозі, що
Ольєр насилу стримувався, аби не зістрибнути з возика. Нарешті десь
попереду брязнув міст, підвода покотилася всередину міста. Арволур.
Вони були в арворівському гнізді.
За кілька хвилин Ольєр опинився в замку.
— Зараз покличу метра Райгарда, — сказав йому Норберт. — Чекай
тут.
Ольєр слухняно зупинився, а тоді помітив темну постать, яка
впевнено крокувала до нього коридором.
— Он де ти, Брезелю, я сподіваюся, у тебе були вагомі… — Капітан
Ортон зупинився за кілька кроків і втупився в нього здивованим
поглядом. — До великої зали. Хутко.
 Ольєр кивнув і поплентався за ним. У великій залі було порожньо,
лише горіли кілька свічок. Ортон зайшов за ним і став спиною до
входу, ніби перекрив шляхи для відступу.
— Хто це зробив?
— Санжійці, — прошепотів Ольєр, у горлі зашкребло. — Люди
Лабранша. Він сказав… що має для вас послання.
— Якщо він хотів щось сказати мені, то я його почув, — кинув Ортон
і підійшов до столу. Налив у келих вина й випив одним ковтком.
— Йди до метра Райгарда, хай подивиться на поранення. Даю тобі
час оклигати, повертайся додому. Після того прибудеш до Арволура,
маю для тебе завдання.
— Пробачте, мей керр. — Голос Ольєра зрадливо затремтів. — Я
не… я не зможу…
З його очей ринули сльози. Він зіщулився, не в змозі зупинитися.
Ортон здивовано втупився в нього, вперши кулаки в боки.
— Я… не зможу… мої к-крила… — Ольєр задихався, з носа текло.
Ридаючи перед власним капітаном, він почувався напрочуд жалюгідно,
ніби таке було можливо, гірше, ніж безкрилий птах. — Краще б мене
четвертували… краще б… Я не…
— Що ти там хлюпаєш? Я ніц не розумію! — Небельгаймець
гидливо поморщився.
— Я не повернуся до війська, — видихнув Ольєр. — Я вирішив
померти з честю.
— Коли тобі вмирати, вирішуватиме Зірка Смерті, — гаркнув Ортон і
підступив до нього. — Чого ти рюмсаєш, як сільська дівка на весіллі?
Ану, зітри шмарклі! Ви, птахи, такі жалюгідні з оцими своїми
забобонами! Самі розмови про доблесть і честь, насправді ж я вас і до
війська не брав би! Ледь хто зачепить кляте пір’я без дозволу —
кревна помста, герць, двобій! Це лише крила, Брезелю!
— Ви… мей керр, ви не п… птах, ви не розумієте…
— Мовчати! — заволав Ортон, і його ніс побілів на тлі багряного
обличчя. — Я скажу, коли цвірінькати! Це ти мені розповідаєш,
пташеня, що я чогось в цьому житті не розумію? Можливо, я й не літав
ніколи, та знаю, що робити з ворогами, які намагаються принизити! —
Він схопив Ольєра за підборіддя й сіпнув його вгору. — Вони
відітнули тобі крила, а ти відітнеш їм голови!
Ольєр важко дихав. Сірі очі Ортона палахкотіли гнівом, але цього
разу юнак не боявся його. Натомість у його серці розпалювався вогонь
— потроху, з маленької іскри, він захоплював його зсередини, наче
лісова пожежа, від якої нікуди сховатися. Ольєр важко сапав,
пригадуючи найменші деталі: чорну постать Лабранша, птаха, який
стояв біля нього, санжійського солдата із сокирою, світло, що падало
на них — о, так, виявляється, він пам’ятав їхні обличчя! І він знайде їх.
Одного за іншим. Вони відтепер — його кревні вороги, і його помста
— святе діло.
— Скоро ми підемо на північ Ретону, — сказав Ортон уже
спокійніше. — І я спалю кожен замок, кожне село, кожне місто, яке
досі вірне Лабраншу. Я почув його послання.
Перш ніж його скалічили, Ольєр подумав би про тих крилатих, що
загинуть від рук небельгаймців, про ті ретонські землі, що будуть
спалені й розграбовані, але зараз його сповнювало єдине почуття —
ненависть. Хай горять. Хай горить кожна істота в цьому світі, яка
підтримує Лабранша. Хай горять кляті санжійці, які стоять у нього за
спиною. Ольєрова мати, Ренеа, мала слушність: з ними треба говорити
мовою заліза й крові. Він убиватиме їх доти, доки вони не заберуться з
Ретону, а коли вони програють, він піде з небельгаймцями далі —
трощитиме їхні міста, упиватиметься їхньою кров’ю, змусить їх усіх
заплатити за ту наругу, яку вчинили над ним та над його батьком!
Капітан Ортон має рацію. Це вони мають померти — не він. У нього
ще купа справ.
3 Пурпуен — коротка куртка, яку переважно вдягали під лати, а пізніше носили й у
звичайному житті.
 РОЗДІЛ 4. РОЗДІЛЕНІ
ХВИЛЕЮ

Янн витяг ланцюжок із перснем. Після того, що сталося під час

тренування, він побоювався батьківського подарунка, але, зрештою,
якби батько сумнівався в Яннові, то не віддав би йому такий потужний
магічний артефакт. І все ж юнака спантеличувало те, що він майже
нічого не пам’ятав, бо був одразу і собою, і цілим світом, бачив
найдрібніші деталі, передчував події ще до того, як вони стануться.
Янн хитнув головою та стріпнув крилами. Тоді надів перстень і
заплющив очі.
Нічого не сталося. Янн вихопив меча, крутнув зап’ястком. Нічого.
Він нетерпляче помотиляв рукою. Нічого.
Цей батьків подарунок був наче насмішкою — величезна неосяжна
сила, доступу до якої він не мав. Чи був недостатньо розумний, аби
опанувати її? Юнак залишив перстень на пальці та сховав меча, а
натомість дістав лист, який йому віддали разом із подарунком.

…повір, Янне, настане мить, коли ти дістанеш відповіді. І

тоді, благаю, будь розважливим…

— О, а я шукав тебе!
Янн сіпнувся, склав листа й миттєво заховав до кишені. Алрік підбіг
до нього, вбраний у зелену туніку із золотим візерунком на рукавах і
вузькі шкіряні шосси4, і Янн мимоволі подумав, що, якби Зірки
благословили принца крилами, ніхто б не відрізнив його від птаха — з
такою легкістю та граційністю той рухався.
— Пам’ятаєш, я обіцяв, що спробую дізнатися щось про твою матір?
— Він ніяково усміхнувся. — Був у Канцелярській вежі. Ім’я Блейз
Ретонської для канцеляристів наче марвотворчий зашморг — вони
червоніють, біліють, задихаються. Мені й слова ніхто не дав сказати —
такі налякані. Можливо, якщо попросити Фольгерта…
— Ні, дякую, — Янн зітхнув, надіваючи рукавичку. — Може,
спробувати туди потрапити вночі? Я б міг злетіти до вікна або на дах…
— Це неможливо, — пирхнув принц. — На всіх вікнах ґрати, а ґрати
закляв сам король. Двері вночі під охороною. Крім того, можливо, тут
нічого й нема, а її сліди треба шукати в Альґаїрі.
— От клятий Морок! Я схиляюся до того, щоб піти просто до короля.
Він принаймні був у тій залі, коли в матері стався напад. З його вуст я
хоча б почую не чутки.
Алрік примружився.
— Якби король нічого не приховував, ти б з дитинства знав, де твоя
мати. Гадаю, це не найкраща ідея. Утім, батькові вже, либонь, донесли,
чим я цікавився, і він зрозуміє, що це було на твоє прохання.
— Тоді, за умови, що там щось є, він спробує це перемістити або
знищити. Треба потрапити до Вежі раніше.
— А ти розпитував свою годувальницю? — Алрік вигнув брову. —
Колись ти казав, що лишився з нею, коли княгиня пішла до великої
зали.
— Розпитував у дитинстві. Вона вперто каже, що їй невільно про
таке розповідати.
— Бо ти був малий і дурний, — принц штовхнув його ліктем і
всміхнувся. — Вона — єдина дама з ретонського почту, яку лишили
при дворі. Іди до неї ще раз, і негайно.
…Янн помітив Авелу біля вікна. Пташка зосереджено гаптувала.
Між її тонких, майже невидимих брів залягли дві зморшки, крила були
вкриті сріблистим серпанком і прикрашені срібними застібками. Янн
коротко видихнув, змахнув крилами й злетів до її вікна.
— Пресвяті Зірки, отру Янне! — вигукнула Авела ретонком, мало не
звалившись зі стільчика, коли птах приземлився на підвіконні. Нитки
розсипалися по підлозі.
— Вибач, не хотів налякати. — Юнак роззирнувся: у кімнаті вони
були самі. Янн заходився збирати усе назад до кошика.
— Авело, ми мусимо поговорити про мою матір. Ще раз. Ти знаєш,
де вона?
Пташка сіпнулася, обличчя витягнулося й посіріло. Янн мимоволі
зрадів, що вона навчила його пташиної мови. Навіть якщо хтось
підслухає їхню розмову, то нічого не зрозуміє.
— Ні, ні, ма отру, не знаю. Присягаюся.
— Що сталося того дня?
— Чому ви питаєте про це нині?
— Бо я отримав це, — Янн дістав з кишені батькового листа й
простягнув годувальниці. Авела мовчки прочитала текст. Її губи
стиснулися в ниточку, сірі очі потьмяніли. Вона так постаріла, а він і
не помітив. Колись Авела була єдиною ниткою, яка зв’язувала його з
батьківщиною. Єдиною ниткою, яка не давала йому зростати
небельгаймцем. Янн чув звуки рідної мови, він співав з нею ретонські
пісні й балади, вчився літати разом із Моною, її дочкою. Вони були
тим зеленим острівцем, на якому посеред нескінченного потоку дощів
і чорних скель зростав юнак. І саме завдяки їй він відчував, що
далекий Ретон — це не просто слово. Він відчував, що є породженням
землі крилатих. Хоч як би намагався Етельріх, Янн так і не став
людиною.
— Мені невільно про те говорити.
— Авело, — Янн кинувся до неї, схопив її руки в свої, — я знаю, що
ти боїшся. Але я не припиню пошуків. Цей лист — наказ і мені, і тобі
від мого батька. Невже не послухаєшся свого князя? Ти ж була з моєю
матір’ю. Я молю тебе, скажи, чи справді вона збожеволіла?
Кілька секунд вони дивилися одне одному у вічі, пташка почервоніла
й відвернулася, по круглих щоках ковзнули сльози. І її серце не
витримало.
— Коли ми прибули сюди, княгиня пішла на аудієнцію до нашого
володаря. Я не знаю, що сталося у великій залі, але після прийому її
вивели під вартою. Сказали, що вона збожеволіла… — Авела
схлипнула. — Пресвята Зірко Життя! Я досі чую, як вона кричить, що
вони не мають права забирати її від пташеняти. А потім з’явилася та
чутка, що вона кинулася на короля! Та я ж була з нею щодня,
щохвилини! Я так любила її, і це… це… це така брехня! Вони
кажуть… що ітрон Блейз стала несповна розуму, бо була змушена…
воювати… але Янне, як вона воювала! Вона була найрозумнішою й
найзавзятішою пташкою, яку я тільки знала. Вона сама керувала
обороною Арволура. Вона вправлялася з усіма справами, доки наш
князь був у полоні в Лабранша. Вона була досвідченою, стриманою і
шляхетною, у ній не було й натяку на божевілля! І раптом… кинулася
на короля?
Авела скочила з місця й швидко-швидко заходила кімнатою. Шлейф і
краї рукавів її темно-синього бліо5 зашурхотіли по підлозі.
— Що вона хотіла від Етельріха? — У Янна задерло в горлі, він
відвернувся, аби годувальниця не бачила сліз, що набігли йому на очі.
— О, ма отру, я геть у тому не тямлю. Ітрон Блейз казала, що
небельгаймське військо безчинствує в Ретоні. Отру Ортон та інші
лицарі, які прийшли нам на допомогу, однією рукою захищали ваше
спадкове право, а іншою — грабували наші землі. Можливо, вона
хотіла, щоб його сонцесяйність вплинув на них… я того не знаю.
Запала мовчанка. Янн глибоко дихав, але це не допомагало, йому
ніби накинули на шию марвотворчий вузол. Власне, саме так і було.
Етельріх відібрав у нього матір, аби його людям було зручно
грабувати. Етельріх хотів зробити його ручним папугою, а не
повноправним князем крилатих, і за його допомогою керувати
захопленим князівством та атакувати Велику Санжу, що розляглася
відразу за кордонами Ретону. Княгиня Ретонська втекла до могутнього
союзника зі спадкоємцем і, сама того не розуміючи, привезла йому
найцінніший подарунок. План Етельріха спрацював на відмінно, окрім
одного: він залишив в оточенні Янна пташку.
Вогник, що розпалився в ньому після батькового листа, перетворився
на лісову пожежу.
— Ма отру, я благаю вас, — промовила пташка, затинаючись. —
Будьте розсудливим. Я мало що знаю, я не бачила всього на власні
очі…
Палець під перснем наче спалахнув. Янн чув Авелу здалеку й одразу
всередині своєї голови. Сонячні промені на підлозі освітили йому
найдрібніші частинки пилу та сіна, квіти на спідниці Авели стали
яскравішими, він бачив кожен стібок, чув, як стукотить її серце, а
пір’їнка, що випала з її крила, опускається на землю наче крізь товщу
води.
Кров. Кров. Кров. Убий. Убий.
Ненависть вирувала в ньому, обпалювала, але й надихала. Янн
виструнчився й обернувся до годувальниці. Її обличчя видовжилося,
очі розширилися, а рот викривився, наче вона помітила у своєму
вихованцеві щось страшне. Рука пташки потяглася до медальйона із
Зіркою Смерті.
— Присягаюся, Авело. — Янн криво всміхнувся. — Відтепер я буду
напрочуд розсудливим.

***

Відколи Мейрі воскресила пса, минуло два тижні. Вона досі

відчувала легке запаморочення, коли підводилася з ліжка або стільця,
але слабкість і нудота минули, сила відновилася, і принцеса
подумувала знову почати таємні тренування: воскресіння мурах, мух і
задушених кицькою мишей. Оскільки почувалася принцеса вже краще,
а Благодатна пора мала от-от скінчитися, то Мейрі відпросилася з
почтом на свято Зірковороту. Король дозволив, хоч і наказав узяти із
собою з десяток охоронців.
Поки почет збирався у дворі, Мейрі помітила краєм ока Янна, що
саме вийшов із замку. Після минулої розмови принцеса почувалася
так, ніби програла йому партію в мофонк, бо не знайшла, що
відповісти на його зухвале припущення. Треба було запевнити його,
що вона часто пише подібні вірші та її не так надихнув поцілунок, як
романтична поезія менестрелів, що саме зупинялися в той час при
дворі в Альґаїрі. Але нагоду було змарновано.
Птах поправив торбу та збирався злітати, коли принцеса покликала
його.
— Керре Арворе, чи ви не супроводите нас на ярмарок?
 Мона зиркнула на Мейрі, але нічого не сказала. Янн озирнувся,
здивований, а пір’я на його крилах стало сторч від несподіванки.
Підійшов до неї, вклонився.
— М-м, я не чекав запрошення, ваша осяйносте…
— То ви зайнятий?
— Керр Годовін доручив мені… — Птах озирнувся на замок. —
Упораюся пізніше. Авжеж, я піду з вами.
Мейрі стримано усміхнулася.
…Почет принцеси їхав дорогою до села. Було ще тепло, але небо
затягло хмарами, і в повітрі відчувалася вогкість. Уже невдовзі з гір
спустяться тумани, задріботять дощі, і в Небельгаймі литиме кілька
місяців без упину. Мейрі щільніше запнула плащ. Мона мовчки їхала
праворуч, ліворуч роздратовано зітхала Імке, яка не вбачала нічого
цікавого в сільських святкуваннях, інші дівчата розтяглися у вервечку.
Янн з охоронцями їхали позаду, здавалося, птах досі був
спантеличений запрошенням. Вони спускалися з пагорба, королівський
замок зник, натомість перед очима пролягла широка долина річки, що
бігла в чорному руслі між берегів, порослих червонолистими
нахванськими ясенами. Селище, над яким майоріли прапори та
яскраво-помаранчеві, жовті, зелені й срібні зірки, притулилося до
річки з лівого боку.
Звідси вже було чути вигуки, пісні й музику. Кілька охоронців
переїхали міст, дівчата перетнули його назирці, і весь почет занурився
у святковий вир.
Мейрі обожнювала села. Навіть попри те, що тут можна було
підхопити якусь чіпку хворобу, навіть попри те, що сільська їжа була
геть не такою вибагливою, як готували королівські кухарі. Принцеса
одразу зістрибнула з коня та занурилася в натовп біля яток.
— Принцеса Мейрі! Принцеса Мейрі! — гукали люди й
розступалися. Чоловіки схиляли голови, жінки усміхалися, намагалися
торкнутися її плаща, Мейрі роздарювала усмішки, віталася, її
пропускали вперед, якась жінка простягнула їй гарне намисто з чорних
і червоних камінців. Десь поряд старець співав баладу про першу
зустріч санжійських завойовників із нахванами. Хтось міцно стиснув
принцесину долоню, а коли Мейрі обернулася, помітила Мону. Пташка
здавалася страшенно наляканою.
— Ваша осяйносте… я…
— Не любиш натовпу? — усміхнулася Мейрі. — Чи боїшся
забрьохати спідницю?
— Я боюся тільки за вас.
— О, Моно, — зітхнула принцеса, беручи Імке за руку лівицею. —
Добре, що я не марвотвориця й люди не падають ниць, забачивши мого
коня. Зіпсувала б тоді все свято, а це остання можливість повеселитися
перед дощами.
— Справді, добре, що ви не марвотвориця, — сторожко промовила
Мона, і Мейрі штрикнула її поглядом.
— Дивіться, зірченята! — вигукнула Імке та вказала вперед.
Принцеса привстала навшпиньки й витягла шию, щоб розгледіти
процесію.
— Я можу підняти вас на дах.
Янн вигулькнув поряд так несподівано, що Мейрі здригнулася. Птах
зашарівся, коли вона глянула на нього.
— Я боюся висоти.
— Я вас потримаю, ваша осяйносте. — Янн простягнув їй руку, і
Мейрі помітила, що загадковий перстень зник з його пальця.
Дівчата зойкнули, коли Янн підхопив принцесу й заляскав крилами.
За мить вони опинилися на даху. У Мейрі відразу затремтіли коліна.
Вона боялася навіть визирати з вікна у вежі — так паморочилася
голова, але нині птах міцно тримав її за стан і вона намертво вчепилася
в його руку. Янн не тільки тримав її, а й зігрівав, наче додатковий
плащ. Птахи були тепліші за людей — Мейрі знала про це, бо, коли
Мона засинала поряд, їй не треба було ковдри.
— Одна з переваг крил, — прошепотів Янн десь у неї над вухом.
— Вихоплювати дівчат із натовпу?
— Зокрема. Але я мав на увазі бути вищим за всіх інших.
— Обережніше, мей керр, — сказала Мейрі. — Хто ближче до зірок,
того й опалити може сильніше.
П’ятеро дітей несли зірки, прикрашені стрічками, як хоругви.
Костюми дітей разюче відрізнялися від бідних одноманітних
селянських убрань, бо тканину на це дійство виділяли з обрізків, які
лишилися у кравців від суконь для фрейлін. Кожен учасник ходи був
убраний у відповідний колір: попереду в чорному плащі йшов
хлопчик, який уособлював Зірку Смерті, у зеленому — Зірку Праці,
дівчинка в червоному — Зірку Війни, хлопчик у сірому — Зірку
Влади. Позаду ішла дівчинка в білому — Зірка Життя. Дітлахи співали
й закликали кидати їм солодощі у великі мішки. Свято Зірковороту
було в Мейрі улюбленим із дитинства, хоча й видавалося їй
дивакуватим. Дівчинка із Зіркою Життя йшла останньою, ніби в цей
день посідала чільне місце в П’ятизір’ї, забираючи права в Зірки
Смерті, яка неподільно правила Небельгаймом усю Благодатну пору.
Уважалося, що цього дня королівство втрачало прихильність небесної
покровительки й тому на Чорні острови спадали мільйони галонів
води. У житті насправді все відбувалося навпаки: лише Благодатної
пори в Небельгаймі вирувало життя, у Пору ж туманів потикатися на
вулицю міг хіба що божевільний. Дороги розмивала вода, села
підтоплювало, а то й геть затоплювало, через що небельгаймські хати
будували на високих підмурках і нічого не зберігали в підвалах. Разом
зі зливами приходила і смерть: хтось гинув у потоках, у когось змивало
всі запаси, хтось підхоплював застуду. Але зіркові брати нагадували,
що за кілька місяців знову засяє Зірка, яка даруватиме милість династії
Вельгетів, і на ці терени повернеться благодать. І люди їм вірили.
Мейрі бачила, як її дівчата дістають із кисетів монети й кидають до
мішка дівчинці-Війні й хлопчику-Владі. Діти радісно верещали. За
дітьми їхав невеликий возик із музиками на копиці сіна, і, коли вони
проїжджали повз Мону, колесо втрапило в колію з водою й щедро
забризкало темно-синю тканину її сукні. Пташка зойкнула, а Імке
обурено вигукнула їм щось услід. Хлопець із лютнею зняв капелюха й
адресував їм вибачення.
— Навіть якщо маєш крила, не завжди можна уникнути прикрості, —
констатувала Мейрі.
— Пташкам не вільно літати, це справа птахів. — Янн зітхнув і
торкнувся підборіддям її маківки. Мейрі відчула, як усередині все
починає тремтіти, і цього разу не від страху висоти. Їй водночас
хотілося швидше позбутися його обіймів і не позбуватися їх ніколи.
— Чому?
— Такі традиції Ретону.
— Але ж ми не в Ретоні.
— Але колись будемо.
— Ви запросите мене в гості, коли відвоюєте своє князівство,
пресвітлий князю?
Янн обернув її до себе. Його уста знову були якось небезпечно
близько, і Мейрі необачно подивилася на них, але птах хрипко
промовив:
— Ваша осяйносте, я хотів поговорити з вами…
У небо злетіли блискучі хлопавки, і Мейрі здригнулася,
відвернувшись від Янна. Дітлахи ринули вулицею з пищавками, хтось
закликав скуштувати гарячих булок з молоком.
— Час повертатися, — ледь вимовила принцеса.
Янн хотів щось сказати, натомість знову підхопив її на руки й злетів
на землю.
Принцеса гуляла зі своїм почтом цілий день, зрештою всі, задоволені
й стомлені, рушили назад у замок. Небо над Небельгаймом геть
потемніло, хоча до сутінок було ще далеко. Раптом попереду з лісу
виїхала група вершників. Мейрі примружилася, а тоді почула, як
злякано зітхнула Мона.
— Нахванські прапори! Я ж казала, що вони відвідають Гейденґард!
— О-о-о, боюся до них під’їжджати, надивлюся на потвор і вночі не
спатиму, — скривилася Імке. — А тебе, Моно, варто привітати: скоро
хазяйнуватимеш у болотяній господі.
Мейрі озирнулася на пташку. Та вдивлялася в кавалькаду вершників,
які простували долиною. Принцеса тепер теж змогла роздивитися сині
стяги із золотими рибами, морськими кониками і… жабою. Імке й далі
просторікувала про прозорі черева нахванів, дівчата сміялися, а Мона
щосекунди чимдуж полотніла. Принцеса притримала коня.
— А я не боюся нахванів, — вигукнула Мейрі. — Хочу швидше
поглянути на них! Доганяйте!
Вона ляснула віжками, і її кінь зірвався з місця. Принцеса була в
захваті. Охоронці та фрейліни злякано загукали, дівчина чула позаду
тупіт копит, але кінь летів, наче вітер. Нахвани, помітивши гонитву, так
само пришвидшилися і тепер теж неслися до мосту.
Позаду хтось вигукнув:
— Янне!
Мейрі озирнулася: Мона безнадійно відстала, охоронці скакали за
нею. Янн зірвався з коня й нісся в повітрі до принцеси, наче чорна
хмара. До мосту лишалося зовсім недалечко, з десять людських кроків,
принцеса притягнула віжки, але кінь раптом схропнув і не послухався.
Мейрі зойкнула. Кінь вилетів на міст, Янн спікірував до неї, але тієї
миті щось сталося.
Мейрі опинилася в повітрі. Пів секунди, коловорот — і раптом її тіло
охопив крижаний холод. Принцеса хотіла закричати чи навіть
закричала, але навкруги була лише вода. Мейрі не могла вдихнути, не
могла розплющити очей. Вона опинилася в найбільш ворожій для
людини стихії, і тепер течія зловтішно тягла свою жертву, позбавлену
найменшої змоги зачепитися бодай за щось. Якоїсь миті Мейрі
здалося, що вона схопилася за щось у стрімкому крижаному плині, але
долоню лише розірвав біль, а по ньому прийшла темрява.
…Мейрі бачила світло. Це було так дивовижно — дізнатися, що все,
про що розповідали в проповідях зіркові брати, існувало насправді.
Тіла більше не було, лише те внутрішнє світло, що сяє в кожній істоті,
тягнулося й линуло назустріч сліпучому сяйву. Мейрі бачила сяйливий
ореол і думала, що то, певно, і є Зірка Смерті, яка зустрічає її з
обіймами. Смерть не була схожа тут на зброю.
Щось грубо висмикнуло принцесу з мерехтливого потоку.
Світ навалився на неї задухою й жахом. Її сильно штовхали в спину, і
дівчина закашлялася, з рота й носа потекла вода. Хтось тримав її за
плечі. Мейрі впиралася руками у вогку землю, на відстані чулися
крики, тупотіли коні. Принцеса кашляла, холод обпалював, з очей
лилися сльози.
— Ви живі, хвала Зіркам! Ви живі!
Вона не впізнавала цього голосу. Чиїсь руки обережно тримали її,
інші голоси наближалися. Принцеса втягнула щозмоги повітря й
безсило впала на землю горілиць.
На неї дивилися дивовижні очі. Мейрі ніколи такого не бачила. Це
було наче диво: яскраво-блакитні, аж сяяли в сутінках, вони блякли на
очах і перетворювалися на звичайні, людські, хоч і трохи дивної форми
— наче горішки мигдалю. Здавалося, сама шкіра юнака мерехтить
ізсередини, і Мейрі потягнулася й торкнулася пальцями його щоки. Він
сіпнувся, і дівчина помітила на його шиї вузькі щілинки, що
розкрилися та знову зійшлися. «Зябра, — подумала принцеса. — Вони
справді мають зябра». За мить очі та шкіра перестали сяяти, хоч із
білявого волосся досі крапала вода. Одяг юнака — сюрко в червоно-
чорних кольорах її брата Фольгерта — був так само мокрий, як і її
сукня та плащ, що лежав поряд. Усе це здавалося ще менш реальним,
ніж Зірка Смерті, яка зустрічала її в глибинах річки.
— Це диво, — прошепотіла вона самими вустами.
— Яке диво?
— Ви.
Юнак закліпав і збентежено відвів погляд. Поряд зашурхотіло пір’я,
Янн упав біля неї й захопив в обійми, відтіснивши нахвана. Мейрі все
ще була як у тумані.
— Пресвяті Зірки, ти жива, — шепотів Янн. — Ти жива! Пробач
мені, світло моє, я не встиг… Птахи не можуть плавати.
Довкола раптом опинилося так багато істот — охоронці кляли один
одного за необачність, дівчата зойкали, коні схропували, хтось говорив
незнайомою мовою — певно, то була нахванська.
Мона з Янном допомогли Мейрі підвестися, птах зняв золоті застібки
з плечей і скинув плащ, закутав у нього принцесу, але її однаково
лихоманило, ще й піддувало в прорізи для крил.
— Що сталося? — прохрипіла дівчина.
— Кінь став дибки та скинув вас у річку, ваша осяйносте. Течія тут
така стрімка, що ми й поворухнутися не встигли, як вас потягло… а
тоді… він стрибнув за вами. Щастя, що нахвани добре плавають.
Мона зиркнула на хлопця, що досі сидів на землі. Чар розвіявся.
Тепер Мейрі було вкрай ніяково, що вона так безсоромно роздивлялася
незнайому істоту, торкалася та ще й казала якісь дурощі.
— Я вам дуже вдячна, — промовила вона, відчуваючи, як палають
щоки. — Ви врятували мені життя.
Юнак підвівся, скромно потупивши очі. Перед очима Мейрі досі
стояв той дивовижний мерехтливо-блакитний погляд. Принцеса
сягнула рукою під плащ і відколола з грудей золоту брошку із
сапфіром.
— Нема слів, щоб віддячити, але, можливо, ви приймете цей
дарунок.
 Дівчина простягнула йому прикрасу. Нахван сахнувся від неї, втягнув
голову в плечі. Мейрі зашарілася ще дужче. Вона геть нічого не знала
про нахванів. Може, для їхнього народу це образа? Яка ганьба,
образити свого рятівника!
— О, це велика честь. — Юнак важко ковтнув. — Але я робив це не
заради винагороди.
— Беріть, — суворо промовила Мона. — Це подарунок принцеси
Небельгайму.
Нахван кивнув і забрав з рук Мейрі брошку. Принцеса ще раз
ковзнула по ньому поглядом. Майже стемніло, і він здавався
звичайною людиною, хоч і вродливим, як з ілюстрацій санжійського
роману про кохання, що саме читала їм вечорами одна з фрейлін. Його
худе, з гострими вилицями й тонким носом, обличчя обрамляло світле,
майже біле волосся. Цей нахван мало нагадував потвору з рибками в
череві, про яку повсякчас базікала Імке.
Янн знову обійняв її, і Мейрі відчула, що тремтить так, що аж
стукотять зуби.
— Я віднесу тебе в Гейденґард, — прошепотів птах. — Поки доїдемо
кіньми, ти змерзнеш.
Мейрі кивнула та ще раз звернулася до нахвана, визирнувши з-за
крил Янна:
— Як вас звуть, шляхетний керре?
— Гвілім Брекнок, ваша осяйносте, — вклонився нахван.
Навіть його ім’я звучало незвично — старе, наче сама земля Чорних
островів.
Дивовижні сяйливі очі. Мерехтлива шкіра. Створіння не з їхнього
світу. Прадавній народ їхніх островів, справжній господар цієї землі.
— Надзвичайно приємно, — пролопотіла Мейрі.
— Для мене величезна честь познайомитися з вами, — хрипко
промовив Гвілім.
Принцеса кивнула. Нахван підійшов до свого коня та взяв прапор
свого дому — золоту рибину на блакиті, перекреслену чорною
стрічкою навскіс. Мейрі вигнула брови. То він бастард! Тієї миті Янн
підхопив її на руки й змахнув крилами злітаючи. Над сутінковими
долинами зійшов повний сріблястий місяць.

***

Янн влетів до центрального входу замку, налякавши охоронців і

дворян, які виходили.
— Принцесі потрібна допомога!
 Довкола зчинився ґвалт. До Мейрі кинулися слуги, чулися зітхання, її
потягли коридором углиб будівлі, але дівчина вирвалася з турботливих
рук і підбігла до Янна, торкнулася його плечей. Її губи тремтіли.
— Янне, не картайся, — прошепотіла вона. — Усе ж скінчилося
добре! Це моя провина, я вчинила дурість!
Янн хотів відповісти, але не міг навіть поглянути їй в очі. Птах взяв її
за руку й поцілував крижані пальці.
— Вам треба переодягнутися й зігрітись, ваша осяйносте. Біжіть
швидше, — відказав він. — Усе добре!
Мейрі закивала й обернулася до слуг, які чекали на неї. Янн відчував,
ніби в його легені налили води. Вибіг надвір і миттєво зірвався в політ.
Нічого не було добре.
Він зарозуміло вважав, що повітря — його стихія, але тепер його
завжди переслідуватиме відчуття невимовного жаху, коли останньої
миті він не встиг схопити Мейрі та вона шубовснула у воду — царину,
де у птахів не було шансів. Він міг плисти по поверхні, повільно й
натужно, але пірнати із цими величезними крилами було неможливо,
та і якби пірнув, то не зміг би змагатися з течією.
Він не встиг — і через це мало не втратив свою принцесу. Яннові
стало млосно від однієї думки, що Мейрі могла загинути в нього на
очах. Юнак хапав ротом холодне повітря. Хвала Зіркам, що нагодився
той нахван! Янн був щасливий, що Мейрі вижила, але сам факт, що її
врятував не він, страшенно принижував. Що він таке, який майбутній
лицар, якщо не зміг захистити свою даму? Це такий князь буде у
птахів? Це такого вони заслужили? Усі скалозуби при дворі мали
рацію, і Годовін не помилявся: він невдаха й повільний незграба. Янн
приземлився на вершечку віддаленої вежі й усівся, затуливши обличчя
руками, стискаючи зуби, аби не розридатися.
Коли він налетів на Годовіна, то й сам не помітив, як це сталося. Ось
він стоїть, аж ось вже завалив свого капітана на землю. Минула якась
мить.
Янн дістав ланцюжок із перснем. Гладенький чорний камінь був
холодний, хоч метал безпосередньо прилягав до тіла й нагрівся. Птах
зняв перстень і начепив на палець. Світ навколо став яскравішим. Він
бачив і відчував кожну істоту аж до самого обрію, скільки сягав
погляд. Він відчував, як прискорено б’ється серце Мейрі, як вона досі
тремтить під ковдрами, хоч під її перину поклали розпечене каміння.
Янн миттєво заспокоївся. Лихі думки здавалися тепер далекими.
Якби він не боявся тої величезної сили й носив перстень на пальці
постійно, то наздогнав і перехопив би Мейрі ще до того, як вона
вилетіла на міст.
«Це моя провина, я вчинила дурість!»
— Ні, — прошепотів Янн, відповідаючи їй. — Це я вчинив дурість.
 …Минуло кілька годин. Янн досі сидів на вежі, хоч уже вгамувався,
та про сон не йшлося. Йому було потрібно щось, аби позбутися
настирливого сорому після подій на річці. Сила персня вирувала в
ньому, не зникла й не випарувалася, і Янн поволі звикав до неї.
Найпершим бажанням юнака було дізнатися, як і коли саме перстень
підсилює його, і птах почав згадувати випадки, коли відчував
надзвичайний зір чи силу.
Сутичка з Годовіном.
Розмова з Авелою.
Сьогодні, зараз.
Гнів, жага до помсти, розпач і жах. Усі ці випадки об’єднувало одне
— сильне роздратування, коли його світло розпалялося. Отож,
перстень так допомагав йому у скруті.
Янн відчував, як вгамувалося серцебиття Мейрі, як уповільнилося її
дихання. Мона, що перебувала поруч з нею, теж заспокоїлася й
заснула. У принцесиному вікні згас вогонь. Була вже глупа ніч, і юнак,
міркуючи про подальші дії, зненацька згадав розмову з Алріком. Нехай
від нього старанно приховували правду, відмахувалися, як від дурного
пташеняти, зараз, отримавши батьків перстень, Янн мав геть інші
можливості. Він більше не чекатиме чиєїсь милості.
Канцелярську вежу осявав блідий місяць, у вікнах було геть темно, та
навіть на зовнішніх стінах загасили частину смолоскипів. Проте щось
у вежі насторожувало його. Птах здійнявся в повітря, зробив коло над
замком і безшумно спікірував на дах навпроти.
Янн відчував власне серцебиття ніби на відстані, а довкола все було
яскраве, наче вдень, отже, сила персня була з ним. Придивився до
ґраток. Вони тьмяно виблискували червоним. О десять тисяч
пітьмаків! Алрік же казав про захисне закляття! Король закляв метал
на ґратках, аби ніхто не потрапив усередину. Янн колись бачив, як
приводили до тями бідолаху, який торкнувся заклятого Етельріхом
обладунку. Сила давала змогу захищати металеві предмети від чужого
впливу. Закляті обладунки не могла пробити стріла, а для того, щоб
прорубати метал сокирою, довелося бити в одне й те місце багато
разів. Те саме, вочевидь, стосувалося й ґраток. Отже, підпиляти їх не
вийде.
Янн втягнув повітря й заплющив очі.
Лють. Лють. Лють. Ламай! Трощи!
Знову цей голос!
Птах дивився на червоні, ніби розжарені, ґратки на стіні, відчував, де
перебуває та куди дивиться кожен солдат охорони, чув дихання
охоронців, їхні стишені голоси й балачки на чатах. Голова пульсувала, і
чийсь голос скреготав у ній, однак птах відчував таку наснагу, ніби був
готовий голіруч рознести цю вежу на кавалки. Янн зістрибнув із даху й
підлетів до вікна, вчепившись у ґрати.
Біль пройняв руки до самих плеч, але Янн не знетямився та зміг
стерпіти. Мить — і він видер ґратки зі стіни, вниз лише посипалися
камінці. Біль зник, закляття зруйнувалося. Птах посміхнувся й уліз у
вікнину.
Усередині панувала темрява, але Янн пречудово бачив. Ця вежа,
вузька й висока, скидалася на прадавні ретонські замки. Посередині
кімнати стояло кілька столів, за якими працювали королівські писарі.
Скільки було видно, вгору тягнулися стелажі із книжками й сувоями.
До них вели залізні гвинтові сходи — більші й менші, що химерно
перекручувалися під склепінням. Юнак витягнув кілька сувоїв із
полиці навмання. Королівські ордонанси, якісь підрахунки та звіти,
розписки про борги, листування із князем Конфи.
Янн нетерпеливився. Сила вирувала в ньому, тож перебирати по
папірцю було ніколи. Птах злетів під самий дах і почав висмикувати
документи з полиць. Затримка дратувала його щораз більше, і Янн з
риком почав вигрібати сувої зі сховищ, іноді не встигаючи навіть
передивлятися їх. Перстень ніби знав за нього.
— Блейз Ретонська, — повторював птах крізь зчеплені зуби. — Блейз
Ретонська.
Один із сувоїв ніби прилипнув до його рукавички. Янн схопив його
та примостився на східцях.
«Призначити розпорядником замку Данґард керра Урбана
Міттельніха… виділити на прижиттєве забезпечення Блейз, княгині
Ретонської, двадцять золотих ґлюденів щорічно… Призначити при
княгині охорону в кількості чотирьох осіб та почт у кількості чотирьох
служниць і лікаря Удольфа».
Яннове серце мало не вистрибнуло з грудей, дихання сперло. Його
мати в Данґарді! Колись він чув про цей замок — далеко в Передгір’ї,
на півночі. У тих місцях із гір часто сходили примарники, які щороку
спустошували небельгаймські землі, щойно в низинах западали перші
тумани. Чи княгиня досі жива? Чи здорова? Янн і секунди не вірив у
те, що мати збожеволіла. Тож він мусить відвідати її, мусить дізнатися
правду, мусить забрати її звідти, сховати, вирвати з лап короля. Завтра
мають бути Великі лови на честь свята Зірковороту, тож він зможе
відпроситися в Годовіна на кілька днів і вирушити туди.
Помста. Помста. Кров. Кров. Кров.
Янн сунув сувій на полицю й стрибнув зі сходів, м’яко опустившись
на підлогу. Він уже хотів вибиратися з вежі, як почув гарчання. Птах
завмер. Він не знав, звідки долинає це гарчання, і рушив на звук. Янн
опинився у вузькому коридорі, що вів із писарчої до іншої кімнати
поверхом нижче.
 Важкі, оббиті залізом двері палали в темряві червоним. Янн
торкнувся засува, руку знову прострелив біль, але він навіть не
помітив, як зайшов до кімнати. Гарчання долинало звідти.
Посередині приміщення із низькою стелею стояв стіл. На ньому було
розкинуте й прив’язане за ноги й руки мертве людське тіло. Мрець був
голий, нутрощі з розпореного черева лежали поряд. Юнак прихилився
до стіни й пригасив напад нудоти. Гарчання лунало із кутка — і то був
марв, що сидів у клітці й тряс ґрати, намагаючись вирватися з неволі.
Янн обійшов стіл, уникаючи дивитися на тіло. Довкола були розкидані
щипці, свердла, якісь химерні прилади, над трупом нависали залізні
кулі, призначення яких Янн не знав. Марв виявився молодиком, з ока
якого досі стирчав стрижень стріли. Птах злякано відсахнувся, і його
чарівний зір раптом зник. Янн стояв посеред темної кімнати, слухав
гарчання, але тепер нічого не бачив, бо тут не було вікон. Юнак
позадкував, незграбно ворухнув крилом і мало не наштовхнувся на
стіл із небіжчиком. Марв заверещав і загарчав, учепившись зубами в
залізні прути своєї в’язниці.
Дія персня скінчилася так раптово, що Янн ніяк не міг
прилаштуватися до своєї вимушеної сліпоти. Він був весь липкий від
поту, серце калатало, мов скажене, а в кінцівках і крилах відчувалася
в’язка слабкість. Юнак сів просто на сходах. Хай що б то було в цій
жахливій кімнаті, він не хотів нічого про це знати.
Янн дістався вікна, втягнув повні легені свіжого повітря й
вистрибнув. Безшумно пролетів над подвір'ям і приземлився під
деревом біля центрального входу. Добре, що не довелося махати
крилами, бо він геть не відчував сил у власному тілі. Якщо першого
разу після дії персня його сповнило натхнення, іскриста сила, то тепер
усе було навпаки. Птах прихилився до стовбура дерева й сповз по
ньому на землю. Так він сидів кілька хвилин, важко сапаючи, а тоді
роззирнувся та злетів до вікна своєї кімнати.
4 Шосси — середньовічні вузькі штани-панчохи, найчастіше шкіряні.
5 Бліо — верхня сукня з довгими, до землі, рукавами.
 РОЗДІЛ 5. ЗАПАХ ПОМСТИ

Найменше в житті Мона любила полювання. Більшість дівчат

уважала це неабиякою розвагою та приводом пококетувати з
чоловіками, але, за приємним збігом, Мейрі не любила полювати, тож
супроводжувати її не доводилося. Та нещодавно Ізвен подарувала їй
сокола, і тепер принцеса мусила виїжджати разом із гамірним
королівським двором у ліси.
З вечора Мейрі, мовчазна й замислена, промовила хіба що кілька
слів. Вона бавилася з ретонським горностаєм, якого назвала Руфом,
але навіть не усміхалася, коли він ховався в довгому рукаві її сукні й
метушливо вислизав звідти, пересуваючись зі швидкістю та грацією
шовкової стрічки. Мона спробувала розпитати, але принцеса тільки
похитала головою. Спочатку їй здавалося, що Мейрі захворіла після
крижаного купання, але принцеса випила гарячого вина з хетарськими
травами й ґонґорським фруктом паквою, який, уважалося, розганяє
кров і допомагає при застудах, і сказала, що почувається цілком добре.
Тож бентежний настрій принцеси, вочевидь, мав інше пояснення.
Пташка збила їй подушки й пішла до своєї кімнати.
Зранку принцеса знову була не в гуморі, але вже пообіцяла Ізвен
поїхати на полювання, тож тепер Мона трусилася в сідлі по вогкому
незатишному лісі. Мейрі тримала на руці сокола, і той зацікавлено
вертів голівкою, нарешті відчуваючи, що зможе розім’яти крила. Моні
було шкода його, бо птах знав небагато ласки від хазяйки та весь час
перебував у сокільничій.
Королівські почти розтяглися дорогою через ліс, десь попереду
чулися сурми, гавкотіли пси. На щастя, сьогодні в Гейденґарді не було
іноземних гостей, тож для загону не використовували марвів.
Ліворуч від Мони виринув вершник. Дівчина злякано відсахнулася.
Це був той білявий нахван, який кинувся в річку по принцесу. Мона
витріщилася на нього.
— Перепрошую, мі йонге, — мовив юнак. — Хотів запитати, як
почувається її осяйність.
Мона закліпала. Нахван дивився на неї, очікуючи відповіді, а пташка
думала, що ніколи не бачила такої дивної форми очей і кольору —
небесно-блакитного. Мона насилу пригадала, як його звуть. Гвілім
Брекнок. Здається, саме землі Брекноків були неподалік земель її
батька. Що ж, якщо її засватають за Гвіліма, це буде не так жахливо, як
вона уявляла. І все ж у Мони занило під ребрами. Попри те що Гвілім
виявився цілком пристойним парубком, вродливим і сміливим, без
перетинок між пальцями та одного з нею віку, він не був птахом. Він
не був тим самим птахом, про якого вона мріяла.
Мейрі обернулася через плече. Її погляд спалахнув, коли вона
помітила нахвана.
— Учора був важкий день, — пробурмотіла Мона. — Але, здається,
принцеса почувається цілком добре.
— Ви могли б самі запитати в мене, керре Брекноку, — кинула
Мейрі, не обертаючись.
— О, я… я не… — Гвілім здригнувся, його кінь нервово схропнув.
— Перепрошую, ваша осяйносте, я не зважився заговорити з вами.
Але щасливий, що з вами все гаразд.
Мейрі нічого не відповіла, навіть не озирнулася.
— М-м, керре Брекноку, мене мучить одне питання, — бовкнула
Імке, Мона шикнула на неї, але фрейліна повела далі: — У вас справді
прозоре черево, де плавають рибки?
— Що? — Гвілім усміхнувся. — Не знав, що про нахванів ходять такі
чутки.
— Імке любить вигадувати нісенітниці, — недбало кинула Мейрі.
Мона бачила, як принцеса витяглася в сідлі, якою напруженою стала
її фігура. Мейрі притримала коня і, коли решта наздогнали її, Мона
опинилася між нею і Гвілімом. Визирнуло сонце, червонолистий ліс
заярів багрянцем, а коси принцеси, зібрані в сітку з перлами,
зазолотилися. Нахван дивився на дівчину широко розплющеними
очима, аж схилився наперед, щоб краще її бачити, а Мейрі час від часу
перебігала по ньому поглядом. Мона зіщулилася, почуваючись ніби
між молотом і ковадлом.
— Сподіваюся, ви не застудилися вчора, керре Брекноку.
— Я не відчуваю холоду, — Гвілім знову всміхнувся. — Вода мені не
загроза.
— Бачиш, Імке, правда цікавіша за твої вигадки, — сказала Мейрі. —
Ви надовго сюди?
Голос принцеси ніби тріснув, вона затнулася. Гвілім вигнув брови.
— Мені випала честь служити у вашого брата, його осяйності принца
Фольгерта. А він, як відомо, перебуде Пору туманів у Низькому краї.
Тож за кілька днів ми вирушаємо туди.
— У Низькому краї в Пору туманів завжди дощить сильніше, ніж у
всьому Небельгаймі, тож ви будете відрізані від світу.
— Я люблю дощі, — усміхнувся нахван. — Сприяють натхненню.
— Натхненню? — Принцеса звела брови.
 — Так. — Гвілім зашарівся й кахикнув, а тоді відкинувся в сідлі й
почав декламувати вірш.
Обличчя принцеси витягнулося. Мона бачила спраглий вогник, що
спалахнув у її зіницях. Дівчина слухала нахвана із такою жагою, що
пташці стало ніяково. Можливо, Мейрі думала про силу-силенну
власних віршів, запханих у шухлядки, щоб ніхто й ніколи їх не бачив, і
про той злощасний вірш, який Янн зачитав своїм товаришам, і про те,
чому віршування не вважалося в Небельгаймі жіночою справою.
Мейрі не мала в оточенні поетів, окрім хіба що менестрелів, які іноді
зупинялися в Гейденґарді. Аж ось Гвілім вільно, без застережень читає
власне творіння дівчатам і навіть не усвідомлює, що інша поетеса їде
поруч із ним.
— О пресвяті Зірки, — видихнула Мейрі, — це чудово!
— Дякую, ваша осяйносте. Це лише розвага, дурниці. Батько вважає,
що я маю думати про війну, а не про любов, тому й відправив мене на
службу до вашого брата.
— О, як я вас розумію, — прошепотіла принцеса. — Почитайте ще!
Нахван узявся декламувати далі, але Мона не слухала його. Вона
думала про Янна. Сьогодні його не було з ними, але пташка уявила, як
той засмутився б, якби побачив усе це. Ще вчора вони з Мейрі
обіймалися на даху й мали цілком щасливий вигляд, але потім сталося
таке, що розділило все на «до» та «після» і, певно, мучитиме його до
скону. Ніхто не казав цього вголос, та вчора всі дивилися на нього
співчутливо, трохи з розчаруванням. Він не впорався. Не встиг. Не зміг
урятувати її. І тепер Мейрі зачаровано слухає свого рятівника, героя,
захоплюється його талантом, а Янн ховається десь, зганьблений.
Мона гірко зітхнула. Яких темних пітьмаків вона переймається його
почуттями? Він, либонь, не думає про неї ніколи. Перед очима пташки
пронеслося нещасне Яннове обличчя й ці неймовірні чорні очі, коли
він звернувся до неї ретонком, сподіваючись потрапити до принцеси.
«Будь ласка, Моно».
Він був закоханий у Мейрі, а Мона любила їх обох. І як розібрати,
кого дужче?
— Надзвичайно! — вигукнула принцеса, дослухавши черговий вірш.
— А що найбільше вас надихає, мей керр?
— Певно, природа. Подивіться, нас оточують нахванські ясени, —
загадково всміхнувся Гвілім. — А знаєте, чому вони називаються
нахванськими?
Мейрі схилилася до коня, так само як нахван, аби краще його бачити.
Мона потягла віжки, зупиняючись, але вони об’їхали її й далі рушили
вдвох, стегно до стегна, і принцеса час від часу всміхалася та
зачудовано спостерігала за кожним рухом хлопця.
 — «А знаєте, чому вони називаються нахванськими?» —
перекривила його Імке, зловтішно реготнувши. — Ну, що, Моно,
здається, у Пору туманів на нас чекає дуже насичене й пристрасне
листування!
Мона рвучко розвернула крило й ляснула її. Дівчина зойкнула й
беркицьнулася з коня на придорожній кущ.
— От біда з цими крилами, — пробурмотіла Мона. — Постійно
когось ними зачіпаю.

***

Етельріх перебував у пречудовому гуморі: зранку вполював

велетенського вепра, а тоді фрой Дунгільда, дружина його виночерпія,
подарувала йому квітку орхідістри — ці рослини оплітали чорні
стовбури дерев і рясно квітли білими гронами. Скористатися цим
запрошенням король збирався вже цієї ночі, а поки що на його
незліченний почет чекала святкова вечеря на честь Зірковороту. Сонце
вже пофарбувало в яскраво-помаранчеві відтінки замкові стіни, і
втомлені, але задоволені мисливці поверталися до королівської
резиденції в Гейденґарді. Етельріх саме розмовляв з якоюсь юною
красунечкою з почту Ізвен, як краєм ока помітив, що Верховний
зіркописець Небельгайму наполегливо свердлить його поглядом.
— О, темні дикі тебе вхопили б, — пробурмотів король ледь чутно, й
усміхнувся до співрозмовниці з промовистим поглядом, з якого вона
одразу зрозуміла, що треба непомітно зникнути. Готгрід Червонопикий
підвів до нього коня.
— Ваша сонцесяйносте, мені щойно доповіли, що вночі хтось зламав
ґрати на вікні Канцелярської вежі.
— Що? — Етельріх недовірливо примружився. — Але ж я сам їх
закляв!
— Так, але ґрати було вирвано без зняття закляття.
Етельріх поморщився.
— Хто це був? Є припущення?
— Я вважаю, що це міг бути санжійський вивідач. Двері до тієї
самої кімнати також були відчинені.
Король вишкірився.
— Ти розумієш, що кажеш? Якийсь санжієць удерся до вежі в моєму
замку?
— Я розпорядився заарештувати вчорашнього командира охорони.
Етельріх пирхнув. Голову знову почав захоплювати біль — крижані
чіпкі пальці вже відчувалися на скронях. Тепер увесь розвеселий
почет, який сміявся й перегукувався, почав шалено дратувати.
 — Я хочу подивитися. Хутчіш.
Король хльоснув коня й без жодних повідомлень відірвався від почту,
за ним слідом рушив Верховний зіркописець. Придворні на якусь мить
завагалися, а тоді ринули були за ними назирці, виграючи розмаїттям
кольорів убрання на призахідному сонці, але Фольгерт засурмив, щоб
вони зібралися довкола нього.
За кілька хвилин Етельріх був біля вежі. Служник продемонстрував
йому вирвані ґратки — не було ані підпилу, ані спроби розплавити
якимось закляттям, решітку наче відокремили від стіни одним рухом,
розламавши каміння. Але як це можливо? Якою силою має володіти
істота, здатна на таке? І як саме вона потрапила до вікна? Очевидно,
що Санжа надіслала б для такого завдання птаха, але жоден з них не
зміг би подолати закляття й не був настільки дужим.
Етельріх піднявся сходами до таємної кімнати. Двері були прочинені,
але Готгрід виніс звідти тіло, з яким експериментував. Король
роздратовано зітхнув. Дарма він віддав йому цю кімнату. Варто було
запхати старого в підземелля до марвів, най там і застосовував би своє
пітьмаковське знаряддя.
— Щось зникло?
— Ні, ваша сонцесяйносте, — пробубонів зіркописець. — Тільки в
писарчій безлад.
Король мовчки рушив нагору.
Підлога кімнати з десятком сходів була всіяна сувоями та
гросбухами. Здавалося, хтось розметав документи з шаленою люттю,
шукаючи щось дуже цінне. Щоправда, нічого цінного ні для Великої
Санжі, ні для Ретону в цій кімнаті не було — усі найважливіші
королівські документи були в Головній Канцелярії в Альґаїрі. То
навіщо якомусь птаху…
Якийсь птах. Пташеня.
Посеред кімнати юрбилися розгублені ахиди, клерки канцелярії.
Один, із читальним збільшувальним склом на грудях, кліпнув,
побачивши короля, і тонка зморшкувата шкіра повік на мить сховала
його жовті очі з видовженими зіницями.
— Де старший писар?
Старшим над писарями зазвичай ставили людину, бо ахиди не вміли
розмовляти людською мовою, лише читали й писали.
— Я тут, в-ваша с-с…
— Де зберігається розпорядження про опіку над божевільною
княгинею Ретонською?
— Онде, на полиці. Воно на місці, ваша сонцесяйносте, я почав
перевірку з найвищих полиць. Також, з вашого дозволу, зазначу, що
напередодні його осяйність принц Алрік цікавився долею княгині
Блейз і…
 Етельріх закотив очі й гучно вилаявся. О, ці діти. Де Алрік, там і
Янн! Вочевидь, птах підмовив принца дізнатися про долю його матері,
а коли тому не вдалося, якось удерся до вежі. Лишалося дізнатися, як
саме він вирвав ґратки. Певно, це все-таки було якесь закляття.
— Клич Годовіна, — гаркнув король. — Нехай веде до мене Арвора.
Негайно!
Етельріх спустився у двір. Придворні радісно вітали його, але король
не вшанував їх навіть поглядом і рушив до великої зали. У скронях
жахливо пульсувало, аж боліли очі, і від того лють тільки розпалялася.
Дурне пташисько! Що він прагне знайти в Данґарді? Нехай тринадцять
років тому Етельріх учинив так, як було вигідно Небельгайму, але та
пташка однаково не могла дати Яннові нічого доброго. Король добре
пам’ятав останню аудієнцію з княгинею Блейз. Ретонка лютувала й
вимагала від нього дій. Авжеж, Ортон та інші «пси війни», як вони
самі називали себе, воювали жорстко й безжально, але хіба вони не
заслужили на винагороду, проливаючи кров за спадкове право її
чоловіка? Як вона сміла називати війська Небельгайму тьмавою
ордою?! Людей, чиїми мечами ця невдячна утримувала владу на тому
клаптику Ретону, який вони для неї вигризли! Чи це не божевілля? Усе
скінчилося б тим, що вона б розірвала союзну угоду, лишилася з
купкою вцілілих у війні крилатих прибічників сам на сам з ворогами й
загинула разом із сином, поки її чоловік нидів у полоні у Великій
Санжі. Етельріх аж стиснув підлокітники трону. Янн має цілувати
йому ноги за те, що його забрали, натомість невдячне пташеня таємно
порпається в королівських архівах!
— Ваша сонцесяйносте, — керр Годовін схилив голову, приклавши
руку до грудей.
— Де Арвор? — Етельріх зморщив носа. — Я наказував привести.
— Мені дуже прикро, але він поїхав сьогодні вранці, — пробурмотів
Годовін, не зважуючись підвести погляд. — Відпросився на кілька днів
навідати свою тітку.
— Яку тітку?! — гримнув король. — Яку тітку, хай тебе пітьмаки
розірвуть! У нього нема родичів на островах!
— Але…
— Ти його капітан! Ти мусив знати про нього все! — Етельріх
підвівся з трону, в очах аж темніло від болю та гніву. — Тепер знайди
його негайно й приведи до мене, інакше клянуся всіма найсвітлішими
Зірками, я насаджу твою голову на палю й виставлю посеред двору!
Годовін почервонів, майже зрівнявшись кольором зі своєю червоною
тунікою, і зіщулився ще дужче, втиснув голову в плечі, ніби позаду вже
стояв кат з мечем. Уклонився й позадкував до дверей.
— Він у Данґарді, — гукнув король навздогін. — Бо ще попливеш
здуру в Ретон!
 ***

Землю щедро встеляли перші тумани, зранку було вже так вогко й
зимно, що проймало до кісток. Північний Небельгайм був похмуріший
за рівнини на узбережжі: чорно-червоні дерева рідшали, землю
вкривала жухла сіра трава, поміж якої поблискували калюжки води.
Пересуватися можна було лише второваною дорогою, бо навколо
стояли безкраї заболочені пустки, де не селилися люди. Подекуди в
імлі спалахували зеленкуваті вогники, наче світла тих, хто загинув у
багні, шукали самотніх подорожувальників. Небельгаймці могли
вважатися господарями цього краю, але вони насправді не володіли
ним ніколи, і сама земля показувала їм це.
На обрії завиднів могутній донжон6 Данґардської фортеці, довкола
замку вилася неглибока річка, вдалині на пагорбі, поскрипуючи,
вертілося колесо вітряка. Янн промчав долиною й зупинив Ґвента
перед містком, зістрибнув і повів коня через рівчак до центральних
оглядових веж. Розпушив пір’я та струсив вологу, що осіла на крилах,
дістав мисливський ріжок і засурмив. Із віконечка визирнув солдат.
— Хто то є? Назвіться.
— Янн ес Арвор. Прибув у нагальній справі.
Охоронець крекнув від несподіванки. У віконечку з’явилася ще одна
голова, інші охоронці витріщилися на нього з муру — вочевидь, до
Данґарда не так часто приїздили гості, особливо птахи.
— Даруйте, мей керр, але яку таку нагальну справу ви маєте тут?
— Я маю побачити Блейз Ретонську. Вона замкнена тут.
— Для цього потрібен дозвіл від його сонцесяйності, короля
Етельріха.
О пресвяті Зірки! Янн важко зітхнув. Він так поспішав, що навіть не
подумав про це. І от — маєш… Але це не кінець. Бо він має перстень.
Чарівний артефакт на пальці миттєво відгукнувся жаром. Якщо його
не пустять, він прокрадеться вночі, знайде шпаринку.
Голови зникли з віконечка, і на Янна визирнув інший чоловік. Він був
без обладунку. Вочевидь, це й був той самий керр Міттельніх, якого
призначили розпорядником замку в королівському наказі. Він не
промовив ні слова, але ворота повільно піднялися. Серце юнака
затріпотіло, наче крильця метелика.
Комендант замку спустився з вежі саме тієї миті, коли Янн зайшов на
подвір’я.
— Але він не показав королівського листа, мей керр…
— Це її син, — сухо відказав охоронцеві комендант. — І рано чи
пізно він мав приїхати.
 — Я можу побачити княгиню? — Янн відчув, як поза шкірою щось
наче повзає. — Мені лише поглянути на неї. Благаю.
— Вам не сподобається те, що ви побачите, керре Арворе.
Янн важко ковтнув.
— Байдуже. Я хочу зустрітися з нею.
— Гаразд, — Міттельніх вигнув брови. — Я вас проведу. Але будьте
пильні.
Янн стиснув щелепи, чемно кивнувши у відповідь, і заховав під
плащем руки, що тремтіли від нервового збудження.
У Данґарді його оточив жахливий запах — повітря було вологе, ніби
солодкаве на смак, і, як здалося Яннові, з темних бічних коридорів
тхнуло самою смертю. Спина юнака миттєво вкрилася сиротами.
Кілька хвилин вони блукали напівтемними коридорами, а тоді
зупинилися перед важкими, оббитими залізом дверима. Керр
Міттельніх зиркнув на Янна, ніби востаннє попереджаючи, але
ретонець уперто дивився вперед. Двері повільно відчинилися, і Янн
зробив невпевнений крок за поріг.
Це не була камера для ув’язнених. Кімната, осяювана десятками
свічок, нагадувала звичайні покої шляхтянки: на підлозі візерунчастий
конфійський килим, високе ліжко з балдахіном і безліччю подушок,
кілька крісел і стільців, стіл, невелика гардеробна. Дивувала лише
цілковита відсутність вікон, і Янн мимоволі уявив картину, що
малювали йому чутки в королівському замку: його мати літає великою
залою, плюється на короля, б’ється у вікна в нападі безумства. Тут
знали, як тримати в ув’язненні пташку. Юнак, роззирнувшись,
збентежено кахикнув. З-за завіси, що відділяла передню частину
кімнати від іншої, визирнула камеристка.
— Чим можу допомогти, мей керр?
Яннові враз забракло повітря, він зробив непевний рух рукою.
— Я хочу бачити... бачити Блейз, княгиню Ретонську.
— Вона зараз обідає. Чи не могли б ви зачекати?
Керр Міттельніх склав руки на грудях. У Янна тремтіли коліна, він
присів на край стільця. За кілька хвилин млосного очікування завіса
знову відсунулася й до передньої кімнати повільно вийшла пташка.
Простоволоса, згорблена, вона була вбрана в просту білу сукню, схожу
на селянську, а її білі крила із сизим маховим пір’ям геть затерлися й
закошлатилися — та й хто тут знав, як правильно доглядати за пір’ям?
Обличчя її було змарніле, виснажене, і, хоч шкіра не була в зморшках,
пташка здавалася старою.
Ретонка в латах і на коні, яка стискала меча однією рукою, а його
тримала іншою. Вогненна Блейз, княгиня Ретонська.
Янн підвівся й хотів зрушити з місця, але не міг поворухнутися.
Пташка зробила кілька кроків, тримаючись за дівчину, тоді звела на
нього погляд і завмерла.
— Хто ти?
Яннові забракло повітря. Він ледь тримався на ногах, в очах запекло.
— Ітрон Б-блейз... — нарешті прохрипів юнак ретонком. — Мамо...
Янн невідривно дивився їй у очі — досі чарівні сині очі, що наче
були непідвладні часу. Юнак подумав, що геть не схожий на неї, весь
пішов у батька. Мить йому здавалося, що Блейз упізнала сина. Але та
лише беззвучно ворушила губами й дрібно хитала головою. Очі
пташки хворобливо блищали, вона вороже обдивлялася його, а тоді
обернулася до служниці.
— Що верзе це пташеня? Хто він? Я мала сина, але ж сказали, що він
загинув під час шторму... Хто це? Чого йому треба?
Янна щось штовхнуло зсередини, він кинувся до ретонки та впав їй у
ноги.
— Матінко, це я! Я — ваш син! — Янн укусив губу, приборкуючи
сльози, але це не допомогло, і він розридався. — Янн ес Арвор — це я!
Він схопив її за руку й поцілував. Нігті пташки були сірі й загнуті,
довгі, шкіра на долонях посохла. Вогненна Блейз глухо застогнала:
— Я втомилася! Я втомилася! Заберіть його звідси... мій чоловік, мій
син загинули! А цей негідник знущається...
— Ні! Ні, я живий! — вигукував Янн, обхопивши її руками, наче
дитина. — Це я! Погляньте ж… на мене! Я такий… схожий… на
батька!
Пташка відчайдушно захитала головою, по щоках полилися сльози,
вона відштовхнула від себе Янна.
— Іди! Іди, негіднику!
— Ітрон Блейз…
Блейз раптом завила. Янн ніколи не чув страшнішого звуку.
Здавалося, його не має видавати жодна істота на землі. Виск
відбивався від кам’яних стін, відлунював стоголосо, ніби прокидалося
якесь прадавнє зло із самих глибин Одвічного Мороку.
— Керре Арворе. — Юнак відчув, як хтось міцно стиснув його плече.
— Княгині зле. Ходімо.
— Ні! — Янн обернувся до Міттельніха. — Що ви з нею зробили?!
Що ви накоїли!
— Вона божевільна, — процідив комендант замку крізь зуби. —
Саме тому її тримають у Данґарді під моєю опікою.
— Вона… вона… вона не була божевільна! Вона… це ви зробили! —
вигукнув Янн, вихоплюючи меча. — Це ви зробили за наказом короля!
Ви знущалися з неї?!
Камеристка відвела княгиню за завісу, звідти досі долинав виск і
крики.
 — Я прошу вас негайно заспокоїтися. — У руці Міттельніха так само
зблиснув меч. — Покиньте покої княгині.
Янна трусило, перстень на пальці розпікся. Якусь мить роздумував,
чи не віддатися його волі й викрасти матір із цієї затхлої діри, але
кілька разів важко вдихнув і сховав меч у піхви.
— Добре, — зламаним голосом відповів юнак.
Янн повільно йшов темним коридором, ноги заледве слухалися його,
очі боліли від сліз. Його всюди переслідував запах затхлої смерті,
небуття.
Блейз не була божевільною в той день у великій залі. Ніщо у світі не
могло переконати його у зворотному. Але вона збожеволіла тут, у
кімнаті без вікон, уважаючи, що вся її родина загинула. Етельріх
розумів, що коїть. Це був його наказ. І тепер уже ніхто не зможе
заперечити тих вигадок, які полюбляли нашіптувати в коридорах
Гейденґарда: Вогненна Блейз безумна, король учинив цілком слушно. І
не лишилося нікого, хто змусив би його за це відповісти.
Нікого, крім Янна.
У юнака купчилися грізні й підступні думки, ніби хтось уливав
усередину голови липку холодну темряву, що поховала під собою все,
залишивши тільки гаряче бажання помсти. Він зупинився на мить,
витяг медальйон із материною пір’їнкою й поцілував його.
Не лишилося нікого, крім нього. Але цього цілком вистачить.
У Небельгаймі не було традиції кревної помсти, але вона була в
Ретоні. І король Етельріх відтепер — його кревний ворог.

***

Ізвен знемагала від утоми. Батько ніби волів познущатися, коли

обдаровував її титулом княгині Стрімчаків, бо цей край лежав на
півночі Небельгаймських островів і, як попереджала назва, більшу
його частину становили засніжені скелясті піки. Місцина вкрай
непривітна: поряд розляглися нахванські болота, ще далі на північ —
Смерековий край, який населяли примарники. Від Благодатної пори
тут не лишилося й сліду, і принцеса куталася в підбитий хутром темно-
зелений плащ та повсякчас відігрівала руки диханням, бо пальці
замерзали навіть у товстих шкіряних рукавичках. Нарешті серед
сизого туманного громаддя гір виокремилася чорна твердиня
Терсґарду. Ізвен замружилася, бо уявила вогнище й гаряче вино з
травами після доброго шматка оленини з овочами, і Рохар, немовби
відчувши волю хазяйки, пирхнув і пришвидшив крок.
Ледь процесію марвотвориці помітили на зовнішніх мурах, над
донжоном княжого замку піднявся прапор — це був знак, що прибула
господарка володінь. Важкі ворота піднялися, делегація від міста
зустрічала Ізвен з шанобливими поклонами, а княжий сенешаль7 керр
Гардааль простягнув їй білу людську гомілкову кістку.
— Ми так довго чекали на ваше прибуття, ваша осяйносте, —
пробурмотів старий, злякано покосившись на Рохара.
Ізвен узяла кістку, інкрустовану коштовним камінням, гидливо
примружившись. Одне діло — керувати марвами, геть інше —
торкатися чиїхось старих кісток. На іншому кінці кістки принцеса
побачила витесані зазублини, як на ключі.
— Зірки, нащо це мені?.. — пробурмотіла Ізвен.
— Це ритуальний ключ, ваша осяйносте, — підказав один із її людей.
— Звісно, ворота міста він не замикає, але так завжди зустрічають
марвотворців.
— Я щаслива бути тут, мей керр, — звернулася Ізвен до сенешаля й
піднесла над головою кістяний ключ. Терсґардці заволали, затупали.
Принцеса пересмикнула плечима й віддала кістку джурі.
Процесія рушила у фортецю. Терсґард був добре укріплений, хоч і
похмурий. В очі впадала велика кількість солдатів на мурах, їхні вологі
від туману обладунки тьмяно сяяли у присмерку. Ізвен уже сумувала за
пишними покоями Гейденґарду, за бенкетами й веселощами, які
влаштовували, щоб розважити королівську родину довгими дощовими
днями. Що ж, тепер вона тут і їй доведеться з усім розбиратися:
вислухати звіти скарбничих, провести суд, прийняти прохачів. Усе це
робив щодня Етельріх. Усе це вона робитиме, коли стане королевою
Небельгайму. За підрахунками Ізвен, на все мало вистачити тижня, а
тоді вона повернеться до улюбленого Гейденґарду й перебуватиме там
Пору туманів, попиваючи запашні чаї з духмяною випічкою. Але зараз
принцесу найбільше цікавило, скільки війська зможуть зібрати
Стрімчаки та чого це коштуватиме скарбниці князівства.
Вечеря була видатною. Ізвен розімліла від коминкового вогню й
гарячої їжі, щоки пашіли жаром. Коли її люди розійшлися по покоях,
біля столу лишилися керр Гардааль та керр Рінорд — старий соратник
її батька, стрімчаківський лицар. Сенешаль дивився в підлогу, поки
принцеса смакувала вино, розвалившись на чільному місці. За
стрілчастими вікнами замку заспокійливо тарабанила злива.
— Дякую за пречудовий прийом, шановні керрен, — Ізвен п’яно
всміхнулася. — Тож у попередньому листі, керре Рінорде, я просила
вас підрахувати, скільки війська Стрімчаки можуть виділити для моєї
санжійської кампанії наступної Благодатної пори.
Військовик кивнув.
— І я це виконав, моя панно. Завтра отримаєте детальний звіт.
— О пресвята Зірко Війни, невже важко сказати зараз?
— Це будуть приблизні підрахунки, а я не…
 — Нехай приблизні, — пирхнула Ізвен. — Мене цікавлять військо та
гроші.
— Сеньйори земель, що належать до нашого князівства, надішлють
вам триста кінних воїнів і приблизно шістсот лучників. Що ж до
грошей, то ми можемо перенести збір податків на початок Благодатної
пори замість її кінця, і ви отримаєте до двох тисяч золотих ґлюденів.
Очі Ізвен розширилися, спиною сипонув морозець.
— Триста кінноти й шість сотень лучників?! — вигукнула вона. —
Це що за армія така?!
— Стрімчаки — доволі маленьке князівство…
— У Фольгерта три тисячі власних кіннотників, кілька королівських
загонів і ще найманці з Конфи й Тулії! — принцеса зірвалася з-за
столу, миттєво протверезівши від таких новин. — Якщо я поведу
триста людей у похід на Санжу, нас розіб’ють голіруч сільські дітлахи!
Радники мовчали, стиснувши губи. Ізвен міряла кроками залу, шлейф
її довгої багряної сукні шурхотів по кам’яній підлозі. Отже, власної
армії немає, і батько точно не дасть їй керувати своїми воїнами, бо
вона… вона не Фольгерт. Вона не клятий Фольгерт! Тому їй усе ж
доведеться принижуватися та просити його взяти її малесенький загін
із собою в похід.
— Гаразд, мені все зрозуміло, — видихнула принцеса. — Гадаю, я
можу скоротити візит. Я дам своїм людям відпочити день, і ми поїдемо
в Гейденґард.
— Ваша осяйносте, — кахикнув сенешаль. — Боюся, ви не встигли.
— Тобто «не встигла»?
— Злива вже почалася, і до ранку все заллє водою. У Стрімчаках
дуже кепські дороги. Вам доведеться перебути Пору туманів в
Терсґарді, — керр Гардааль здвигнув кудлатими бровами. — Зате ви
матимете змогу познайомитися з нашим краєм якнайкраще. І не
турбуйтеся, запасів у нас доста.
Ізвен витріщилася на нього, не годна дібрати слів.

***

Керр Годовін перестрів Янна на півдорозі з Данґарда. На біду, вони

не розминулися, і тепер юнак похмуро вислуховував сотні прокльонів,
що вилітали з рота його капітана, поки поверталися до Гейденґарда.
Після відвідин матері на Янна напала така туга, що йому було байдуже,
як саме покарає його король і що станеться далі. Він почувався
жовторотиком, який аж ніяк не перелетить таку скелю, як король
Небельгайму. Крім того, повернути собі Ретон Янн міг лише за
допомогою небельгаймців. Тож він мусив терпіти й вичікувати так
довго, як буде потрібно. Так завжди робив його батько.
«Бо сміливість — це чудово, а сміливість із хитрістю — це ще краща
зброя».
Герольд оголосив про їхнє прибуття, важкі високі двері прочинилися,
і Янн увійшов до великої зали за своїм капітаном.
— Я привіз його, ваша сонцесяйносте, як ви й наказували.
Етельріх навіть не дивився на них, розмовляючи з Верховним
зіркописцем, але Янн бачив, як ніздрі короля люто роздуваються. Вони
з Годовіном простояли, опустивши голови, кілька хвилин, перш ніж
король жестом відіслав Червонопикого та глянув на них.
— То що ти знайшов у Данґарді, мій дорогий сину?
Яннові ніби снігу сипнули за комір. Він інстинктивно притиснув до
спини крила. Мусив поглянути на короля, коли той до нього звертався,
але якщо він це зробить, Етельріх про все здогадається. Він побачить
ту прірву чорної, палкої ненависті, що плескалася в птахові, наче море.
Але ще не час, хоч йому в легенях досі стояв той солодкавий запах
смерті з Данґардської фортеці.
— Чутки були правдиві, ваша сонцесяйносте, — тихо вимовив Янн,
бгаючи в руках капелюха. — Моя мати — безумиця.
— Як ти смів! — гримнув Етельріх. — Як ти смів сумніватися в моїх
наказах? Як ти смів удиратися до моєї канцелярії й порпатися в
державних паперах?! За таке ти мав би зогнити десь у найглибшій
в’язниці Альґаїра! Я вберіг тебе від цієї птахи, я дав тобі прихисток, я
назвався твоїм опікуном. Ти хоч усвідомлюєш честь, якою тебе
обдаровано?
Янн уперто дивився в підлогу, намагаючись не уявляти, наскільки він
дрібний у цій велетенській залі, порівняно з троном із черепами та
древом із давньою марвотворчою династією.
— Я готовий прийняти покарання, — тихо мовив юнак.
— Авжеж, ти його дістанеш. — Етельріх підвівся з трону та
спустився до столу, де стояв срібний винний глечик. — Але спершу
розповіси, як ти обійшов закляття на ґратах.
Янна настільки поглинули роздуми про безумну княгиню й помсту
небельгаймській короні, що він геть забув, як саме вдерся до
неприступної вежі. А на це питання відповісти він не міг — Етельріх
миттєво забрав би в нього перстень, байдуже, що то був батьківський
подарунок.
— Я… мабуть, я не чутливий до того закляття від природи, —
промимрив Янн, відчуваючи, як щоки починають пашіти, а кінчики
вух стають нестерпно гарячими.
— Нечутливий від природи? — Етельріх вигнув брови. — І сильний,
наче санжійський бик?
 Янн знизав плечима.
— Не бреши королю, самогубцю, — просичав лицар Годовін,
схилившись до нього. — Розповідай.
Король налив собі вина, поставив глечик на стіл і повільно провів
над ним рукою.
— Керре Годовіне, торкнися цього предмета.
Обличчя Яннового капітана видовжилося, він витріщився на короля,
але Етельріх зневажливо роздивлявся його у відповідь і мовчав.
Годовін повільно почав стягати рукавичку, але король хитнув головою.
Маленькі темні очі лицаря забігали, він підступив до столу й
обережно, одним пальцем, торкнувся глечика.
Годовін скрикнув, відсмикнув руку, а тоді похитнувся й без тями
завалився горілиць.
Янн затамував подих, не в змозі поглянути на короля.
— Ось що мало статися з тим, хто взявся б за ті ґратки, — холодно
мовив Етельріх. — А тепер торкнися глечика ти, Янне. Я подивлюся на
твою невразливість.
Янн відчув жар у пальці, на якому досі був перстень. Імовірно, тоді
його захистив саме чарівний артефакт. Юнак підступив до стола,
повільно випростав руку. Янн сконцентрувався на тому страху, що
стискав його серце просто зараз, і спрямував цей імпульс до персня.
Убий. Убий. Убий. Ламай. Руйнуй.
Глечик спалахнув червоним у напівтемряві. Янн чув посвист, з яким
дихав його капітан, чув, як прискорено калатало серце Етельріха,
відчував, з якою жагою той чекає на його дію, а тоді торкнувся
витонченої срібної різьби. Руку прошила різка хвиля болю, але він не
зомлів, лише стиснув зуби й відсмикнув долоню. Янн видихнув,
позбуваючись впливу персня, і поглянув на короля.
— Дивно, — Етельріх втягнув щоки, відхиливши голову назад. —
Але як ти вирвав ґрати?
— Прив’язав мотузку до пояса й полетів. Кріплення було не надто
надійне.
— Надзвичайно цікаво. Але нехай.
Янн полегшено видихнув. Яке щастя, що король не наказав привести
сюди Мону або Авелу, щоб перевірити дію закляття на іншій пташці
— тоді Яннові довелося б зізнатися. Його капітан нарешті застогнав і
отямився.
— Керре Годовіне... — Етельріх змахнув рукою над глечиком, налив
у келих вина та простягнув лицареві. — …я обіцяв Яннові покарання,
але ти винний не менше: не догледів свого вихованця. Тож ви вдвох
негайно вирушаєте на північний кордон, до Квельґарда, до кінця Пори
туманів.
 Янн втягнув голову в плечі. Годовін облився вином, почувши
вердикт, важко крекнув і підвівся.
— Але, ваша сонц…
— Негайно, — повторив Етельріх і жестом наказав їм вимітатися з
великої зали.
Тільки-но вони вийшли за двері, Годовін відпустив Яннові такого
запотиличника, що юнак мало не звалився з ніг.
— Молися всім Зіркам, Арворе, бо в Квельґарді я з тебе сім шкур
здеру! — засичав він. — Я збирався ніжитися в ліжку якоїсь гарненької
фрейліни, а сидітиму серед купи вогкого каміння зі смердючими
марвами! Ходімо. Тепер я тебе ні на крок від себе не відпущу,
пуцьвірінку пустоголовий!
Птах розпачливо зітхнув. Плани на цю Пору туманів були не лише в
його капітана. Тепер протягом довгих дощових місяців він знову не
побачиться з Мейрі, не встигне навіть попрощатися. Та перед його
очима досі стояло змарніле обличчя матері, яка збожеволіла в
ув’язненні. І ці короткі миті, що він їх провів у Данґарді, були варті
порушення королівської волі.
6 Донжон — центральна частина замку, головне житлове приміщення, яке захищають мури.
7 Сенешаль — найстарший слуга; одна з найвищих придворних посад.
 РОЗДІЛ 6. ЗЕМЛЯ БЕЗ
СЕНЬЙОРІВ

Ольєр слухняно виконував настанови метра Райгарда, зачаївшись у

родовому замку. Кілька років тому Брезелур пограбували санжійці,
проте не спалили — тепер принаймні птах мав де відлежатися. Часи
розкошів і багатства Брезелів минули, плодючі землі, що належали
його матері у Великій Санжі, було конфісковано, кілька замків по
смерті батька захопили «вільні солдати» з Небельгайму, а в Брезелурі
нині було не набагато краще, ніж у похідному таборі: голі стіни,
холодні навіть Благодатної пори зали, слабке освітлення, лише кілька
помічників і старий управитель. Вони збиралися за одним столом з
господарем, їли руками, і тільки в Ольєра була глиняна миска — усі
інші замість тарілок задовольнялися сухою хлібною кіркою, пили
кислюче вино та спали на однакових старих перинах. Батько лишив по
собі не тільки незгасиму славу, а й купу боргів, які Ольєр не хотів
сплачувати коштом Ортонових грабежів, а вперто віддавав свою частку
братству Доброї смерті.
За Ольєром доглядали мовчазна молода пташка та її батько, який
завідував замковим господарством. Юнакові щодня змінювали
пов’язки, змащуючи рани цілющим бальзамом. Ольєр щоночі
прокидався від болю й потім довго жував неболи-траву, аж поки світ
довкола не мерхнув, наче його огортав хворобливий прозорий
серпанок. Утім, птах уже не хотів кинутися на скелі з урвища. Він мав
мету. Він мав здійснити кревну помсту.
Однієї ночі, коли біль став особливо нестерпним, Ольєр усівся за
стіл, розклав перед собою шматок тонкого пергаменту, дістав вуглик і
взявся малювати.
Дерево, багаття, зв’язаний Ольєр. Санжієць із сокирою в нього за
лівим плечем, навскоси — крилатий воїн із партії Лабранша. Судячи з
герба з убитою стрілою пташкою — то був Генен ес Каранк. Попереду
— чорний лицар на коні. Троє. Не забути нікого.
Ольєр склав пергамент і поклав до нагрудної кишені. Він збиратиме
Зірки Життя з їхніх ший, на яких уже не буде голів. Одного за одним.
Знайде кожного.
 Пора туманів тут, у Ретоні, була м’якшою — вічний вітер із
санжійських рівнин відносив дощові хмари в море, а тумани
трималися зовсім недовго, лише кілька місяців. Чудодійний
небельгаймський бальзам швидко загоював рани на тілі, хоч ніяк не
лікував потьмяніле від горя Ольєрове світло. Птах уже міг
пересуватися самотужки та їхати верхи. Зрештою, настав час взятися
за справи в господарстві, об’їхати свої володіння й поспілкуватися з
селянами. Юнак сховав обрубки крил під плащем і виїхав із замку.
Кожен крок коня віддавався болем у спині, але Ольєр стиснув щелепи
та пристрожив тварину.
Уже за кілька годин Ольєр зрозумів, що переоцінив власну
витривалість: поки дістався першого села, геть знесилив. У голові
паморочилося, а в шлунку бурчало, тож першим пунктом візиту він
визначив заїзний двір.
…У таверні було гамірно, над довгими столами висів важкий дух,
чулася лайка, хтось співав. Птахи й люди сиділи впереміш, підлога
була всипана пір’ям, проте ніхто не збирав його шанобливо, щоб
спалити за давнім ретонським звичаєм, лише молоденька пташка
замітала поміж ніг гостей. Ольєр протиснувся до шинквасу та
звернувся до господарки:
— Хай Зірки сяють, хазяйко, є щось гаряче?
Пташка зміряла його поглядом і, зневажливо вигнувши губу,
відповіла щось ретонком, а тоді розвернулася й узялася обслуговувати
іншого відвідувача, продемонструвавши Ольєрові обшарпані брунатні
крила й велетенський зад.
Ольєр відчув, як скипає кров. Чи вона знущається? Чи справді не
розуміє небельгаймської?
— Агов, господарко! — гаркнув він. — Я до тебе звертаюся!
Вона знову відказала щось ретонком.
— Я не розумію по-пташиному. — Ольєр пропалив її поглядом. —
Кажи небельгаймською!
— То їдь до свого Небельгайму, а я спочатку обслугую птахів, —
відказала вона людською мовою.
— Але я і є птах! — Ольєр відчув, як щоки стають гарячими, а
м’язами прокочується неприємне тремтіння.
— Справді? — зневажливо пирхнула пташка. — Крил нема, мови
пташиної не знає. То звідки мені знати, людина ти чи птах?
Ольєр миттю перемахнув шинквас. Дзенькнув посуд. У його руці
виник кинджал. Чоловіки в таверні загомоніли, хтось схопився за меч.
Обличчя старої ретонки було дуже близько до нього, але навіть лезо
кинджала, яке впивалося їй у горло, не лякало її. Пташина натура.
Вона дивилася з ненавистю, як ті нещасні, яких вони нищили в
захоплених замках. Вона дивилася на нього, як на загарбника.
 — Я — птах, — просичав Ольєр їй в обличчя. — І я — твій сеньйор.
Ольєр ес Брезель.
Очі пташки округлилися, вона верескнула, потім розреготалася
вголос. За нею зареготали троє птахів, які сиділи біля шинквасу, тоді
підхопили небельгаймці.
— Нема вже тут жодних сеньйорів — усіх війна поїла!
З чола Ольєра сповзали краплі поту. П’яні люди та птахи реготали й
повискували довкола, все крутилося й мерехтіло, він відчував задуху,
аж потемніло в очах. Він відпустив пташку й знесилено притулився до
шинквасу. Вона дивилася на нього зверхньо, але вже не гнівалася.
— Сядь отуди на лаву, пташеня. — І вона вказала на лаву біля входу.
— Я принесу тобі поїсти.
Ольєр зиркнув на неї, перестрибнув шинквас і поплентався до
вказаного місця. У скронях пульсувало, все стало каламутним. Він
мусив якось приборкати стару, вказати на її місце. Вона жила на його
землях, платила йому податки, то як вона сміє… Але Ольєр почувався
знесиленим. Можливо, стара має рацію. У Небельгаймі його виховував
птах, Асмус, але він не знав ретонку чи, можливо, просто ніколи ним
не користувався. Асмус навчив його бути птахом з крилами, але ніхто
не вчив його, як жити безкрилому птаху. Ольєр так звик бути
несхожим на людей, що йому й на думку не спадало, що нині його від
них майже ніщо не відрізняло.
Пташка поставила перед ним миску з грибною юшкою і шмат м’яса,
але Ольєрові вже не хотілося їсти.
— Де крила? — тихо спитала вона.
— Відтяли санжійці. — Ольєр насилу втягнув ложку юшки.
— То ти з Небельгайма приїхав? Княжича нашого бачив?
Ольєр звів на неї погляд і заперечно похитав головою.
— Лихо з тими князями, — зітхнула ретонка. — Скоро й птахів не
лишиться — так вони воюють.
— Навчи мене ретонку, — раптом промовив юнак. — Я хочу вас
розуміти.
Пташка всміхнулася, її зморшкувате обличчя чомусь стало таким
лагідним, ніби вона дивилася на своє пташеня.
— То нескладно. Тільки нащо тобі? Ти — Брезель. Шляхтяни не
розмовляють з нами по-пташиному — їм вистачає великих людських
мов.
— То навчиш чи ні?
— Добре, пташеня, — кивнула вона. — З тебе чверть клевра.
— Клеврів нема, — знітився Ольєр, згадавши, що не має ретонських
грошей. — Дам пів мідного небельгаймського ґлюдена, якщо візьмеш.
Пташка зморщила носа, але кивнула.
 ***

Найменше у світі Ізвен бажала опинитися десь у Передгір’ї на всю

Пору туманів, особливо в місці, де щодня від неї як княгині Стрімчаків
хтось чогось хотів. Принцеса приймала стрімчацьких сеньйорів,
вислуховувала звіти скарбничих, які доповідали про збитки від
постійних набігів примарників з гір і звеліла побудувати ще одну
фортецю на півночі, щоб краще захиститися. Подарувала кілька
ділянок землі сеньйорам і прийняла їхню васальну присягу. Принцеса
виконувала те, чого від неї очікував батько, і те, що робив Фольгерт у
Низькому краї, та їй аж ніяк не подобалася ця нова роль. Але природна
завзятість не дозволяла принцесі скинути все на плечі сенешаля, як
раніше. Навіть якщо їй було тяжко й нудно, вона мусить знати та вміти
те, що вміє Фольгерт. Вона мусить бути і в цьому кращою за нього.
Уночі лила злива, і Ізвен, прокинувшись від бомкання крапель по
жерстяному підвіконню, задоволено подумала, що нині жоден прохач
не дістанеться Терсґарда, тож вона зможе весь день тренуватися й
читати книжки. Яким же було її здивування, коли на ранок під великою
залою вишикувалася черга охочих побачити марвотворицю. Принцеса
підізвала обох своїх радників — сенешаля Гардааля та керра Рінорда
— і засичала:
— Це що таке? Така злива! Як вони пробилися сюди?!
— О, ваша осяйносте, це селяни з Буру. Вони приїхали ще позавчора,
але черга до них так і не дійшла. Дуже прагнуть побачити вас.
Принцеса закотила очі, сідаючи на трон. Принаймні це не довга
судова тяганина між керрами. У селян зазвичай були прості та
зрозумілі прохання, має пройти швидко.
— Просіть.
Двері прочинилися, і до зали стали заходити люди. На якусь мить
Ізвен здалося, що то були безтілесні тіні, такими сірими і тремтливими
вони здавалися. Але що ближче підходили, то тривожніше ставало
самій Ізвен. Селяни зводили погляди та чомусь не блідли, забачивши
марвотворицю. Вони були скажено злі.
Заговорили всі одночасно. Ізвен підвела руку, припиняючи гамір.
— Хай каже хтось один!
— Ваша осяйносте, ми вже писали до вашої канцелярії скаргу, та
відповіді так і не дістали, — заговорив високий чоловік дужої статури
з поцяткованими опіками руками. «Певно, коваль», — подумала Ізвен.
— Але керр Джавестон намагається забрати наші харчі — мало не
половину врожаю! І це ще половина Пори туманів попереду!
— Ну, то, може, керру Джавестону видніше?
 — Як «видніше»? — вигукнув селянин, стискаючи кулаки. — Він
податки вже зібрав, ми йому більше нічого не винні!
— Ваша осяйносте, — пробурмотів сенешаль у неї над вухом. —
Дозвольте пояснити.
Рінорд із Гардаалем схилилися над Ізвен.
— Я вам не раджу одразу відмовляти бурцям. Вони зібрали чимало
свідчень, тож це не вигадки, — затараторив Гардааль. — А люди в тих
місцях дуже свавільні. Може бути бунт.
— А я не раджу ображати Джавестона, моя принцесо. — Рінорд
сяйнув очима, спопеляючи поглядом сенешаля. — Він — один із
найкращих наших воїнів. Це дуже впливовий сеньйор.
— О Зірки! То мені боятися селян чи цього керра?
— Воля ваша, але якщо бунт спалахне до кінця Пори туманів, ми
ніяк не зможемо його упокорити — дороги погані для кінних
переходів. Може бути клопіт.
— А Джавестон налаштує всіх проти вас! Він має величезний вплив
на стрімчацьких шляхтян! — Рінорд схилився до Ізвен, і дівчина
відсунулася, намагаючись уникнути неприємного запаху з його рота.
— Та що там — його сам король тогоріч помилував!
Принцеса звела брови.
— Як помилував?
— Я сам того не знаю, але… — Рінорд роззирнувся. — Була скарга,
нібито Джавестон двох дівок селянських зіпсував. Тобто… він цей…
перепрошую…
— Його засудили за зґвалтування й мали позбавити титулу, —
в’їдливо завершив думку Гардааль. — Але король, ваш батько, його
помилував, бо керр Джавестон надто досвідчений і вправний воїн.
Знадобився йому в поході на Санжу.
Ізвен поморщилася. Про таку практику вона знала давно. Половина
Фольгертових друзяк мала б гнити у в’язниці, але натомість вони
привозили додому трофеї та жили у своє задоволення.
— Хай селяни поки що залишаються в Терсґарді, дайте їм грошей. А
коли злива вщухне й дорога підсохне, негайно цього Джавестона до
мене.
Рінорд незадоволено пхикнув, обдавши Ізвен хвилею смердючого
дихання.
…Минуло кілька тижнів, Ізвен уже й забула про пристрасті в Бурі,
тож спокійно тренувалася з одним із джур, коли в залі з’явився Рінорд.
— Керр Джавестон чекає на вас у великій залі.
— О! — Ізвен віддала меча джурі. — Нічого, зачекає ще кілька
годин.
Принцеса неспішно пішла перевдягатися. Фрейліна вклала їй
волосся, допомогла вдягнути бліо, і лише тоді Ізвен попливла до
великої зали.
Обличчя керра Джавестона миттєво стало буряковим від люті, коли
він нарешті побачив її. Джавестон недбало вклонився, Ізвен зміряла
його поглядом. Вона чекала грізного кремезного бугая, натомість перед
нею стояв непоказний, одного з нею зросту чоловічок із залисинами й
черевом, що випиналося над портупеєю. Власне, коли на голові Ізвен
була княжа корона, то Джавестон був навіть нижчий.
— Ваша осяйносте, — звернувся він, бризнувши слиною. — Мені
сказали, що селюки з Буру турбували вас з якоюсь скаргою? Це все
нахабна брехня.
— То ви не збиралися забирати харчі після того, як узяли податки?
— О, це вони так вам розповіли? — пирхнув сеньйор. — Цьогоріч
нам Зірки подарували чудовий врожай! Але ці негідники все поховали
по коморах! Податки я, може, і зібрав, але як прогодувати людей у
містах? Як я можу лишити їх у скруті?
Ізвен сіла на трон, учепившись у поруччя. Понад усе їй кортіло
накинути на шию цього ґвалтівника марвотворчий зашморг і змусити
плазувати перед нею, але тут не був Гейденґард, де вона робила, що
хотіла. Це були її люди — і Джавестон, і селяни, — і вона мусила
розсудити їх по совісті, ще й потурбуватися, щоб рішення не вилізло їй
боком.
— Мей керр, — промовила Ізвен, — чому б вам не прогодувати своїх
людей за свій прибуток? Здається, минулого року ви привезли додому
величезний трофей. У вас досить грошей і без селянських харчів.
Сеньйор вирячився на неї. Принцеса відчувала, як спиною
прокочується хвиля морозцю. Вона знала, що він бачить. Молоденьке
гарненьке дівча, яке раптом згадало про свої володіння. Без досвіду,
без військових здобутків. Приїхала, думаючи, що тут так само бали́ й
бенкети, а тут дощі, бруд і бунтівні селяни. Що вона може? Хто вона
така? А от сукня в неї гарна, коштовна. Ось цим би й переймалася.
— Гадаю, ви перебільшуєте розмір мого трофею, ваша осяйносте. Ті
гроші вже давно розтрачені.
— Можливо, вам варто найняти іншого скарбничого, щоб так не
тринькати дохід?
— За всієї поваги, — просичав Джавестон, — проте не вам
вирішувати, як мені витрачати мої гроші.
— За всієї поваги… — Ізвен грізно розправила плечі, копіюючи
батька. — …якщо ви наблизитеся до селянських комор, я позбавлю вас
титулу й накажу прив’язати до ганебного стовпа, керре Джавестоне.
Вам усе зрозуміло?
Керр Рінорд поряд злякано кавкнув. Джавестон вигнув брови. Тоді
щось хотів сказати, але натомість побагрянів, наче Ізвен тримала його
на силовому повідку. Принцеса ледь помітно посміхнулася. Влада
навіть без магії давала певні переваги.
— Я скаржитимуся королю. Ви про це пошкодуєте, ваша осяйносте,
— виплюнув сеньйор.
— Воля ваша. Я шкодувала про чимало речей у житті, що ж,
пошкодую про ще одну.
Ізвен вказала йому на двері.
— О, моя принцесо, — зітхнув Рінорд. — Даремно ви так…
— Принаймні сьогодні керувати було не нудно, — усміхнулася Ізвен,
показуючи слузі на глечик з вином. — Хто там у нас наступний?

***

Квельґард мав ще гірший вигляд, ніж Янн уявляв. Фортеця була

зведена з одноманітно сірого каміння, що виблискувало від постійної
сльоти, а з гір сунули рвані хмари, тож, прокинувшись, годі було
зрозуміти, чи це день, чи ще вчорашній вечір. Людей тут було мало,
зате марвів — багацько. Підняті марвотворцями мерці за правління
Етельріха Вельгета стали цінним ресурсом у Небельгаймі. На
підтримання їхнього існування йшла дрібка енергії, яку лишали в тілах
марвотворці, і далі марвами за допомогою найпростіших команд
керували погоничі. Свого часу Янн задумувався, чи не боялися
Вельгети вчити заклять звичайних людей, та потім почув, як Фольгерт
пояснював це Алріку. Погоничі не могли скасувати наказів
марвотворців, не могли змусити марвів атакувати, не могли запобігти
атаці, навіть якби знали потрібні команди. Без марвотворця марви не
становили загрози й поводилися як отара овець, тому погоничі
скеровували їх і змушували виконувати тяжку роботу за відсутності
їхнього господаря.
Страчені грабіжники та вбивці працювали на копальнях неподалік, і
у Квельґарді їх збирали з усіх земель. Від тіл, які повільно
розкладалися, хоч і відживлені магією, немилосердно тхнуло, тож Янн,
уперше потрапивши у внутрішній двір, одразу виблював. Годовін
знову відпустив йому ляща, але юнак і далі кашляв, затуляючи носа
хусткою.
— Оце тут ми застрягли з твоєї милості! — сичав над ним капітан,
поки Янн відхекувався. — Завтра ж відправлю тебе супроводжувати
марвів до копальні, наглядатимеш за ними, будеш серед них їсти, пити
та спати, аби більше королівські накази не порушував!
Птах скосив очі на марва з напіввідрубаною головою — певно,
страчував його якийсь не надто вправний кат. І тепер Яннові
доведеться вчити команди й цілими днями перебувати серед мерців.
 На шляху до Квельґарда вони з Годовіном змокли до нитки, а в
Передгір’ї похолоднішало, їхні плащі вкрилися кригою, Яннові навіть
було важко розкрити крила. Уночі юнак прокинувся від нестерпного
жару, хоч у кімнаті охорони було вогко й холодно. Янн випив вина й
поклав на чоло мокру хустку, але краще не ставало. На світанні він чи
то марив, чи снив, що Мейрі сидить край його ліжка й ніжно
торкається його обличчя — скронь, вилиць, губ, і йому так подобалися
ці прохолодні доторки, що він усміхався, лежачи із заплющеними
спаленілими очима, аж поки Годовін не штовхнув його ногу.
— Підводься, Арворе, — гаркнув капітан. — Щоб за п’ять хвилин
був на подвір’ї. Потренуєшся до відходу на копальню!
Янн зітхнув і здивувався, з яким посвистом виходить повітря з
легень.
— Я не можу, — простогнав він. — Заслаб.
— О моя принцесо, це надзвичайно прикро. — Годовін випив пива з
велетенського кухля й відригнув. — Але такі відмовки я не приймаю.
Ну ж бо, пішов, воруши крильцями!
Янн збирався напрочуд повільно, напівпритомний, а коли вийшов
надвір і побачив сріблясту стіну дощу, йому враз закортіло померти.
— Виходь, — Годовін кивнув на тренувальний майданчик. —
Тренуватимемо витривалість і баланс.
Птах голосно зітхнув, але скорився. Вправи на баланс він ненавидів
найдужче, особливо під дощем. Янн став посеред двору й завмер у
стійці, намагаючись триматися рівно. Він був такий слабкий, а
залізний тренувальний меч здавався таким важким, що юнак насилу
виконував вправу. До Годовіна підійшов один із місцевих командирів, і
тепер вони дивилися на його тортури вдвох.
— То оце старого Арвора син? Спадкоємець Ретону?
— Еге ж. — Годовін випив другий кухоль і витерся рукавом. — Не те
щоб спадкоємець. Корону в його батька відібрав інший рід, тож йому
ще доведеться за Ретон повоювати.
Командир фортечного гарнізону зверхньо дивився на мокрого Янна,
який тримав перед собою меч і хитався, а потім схрестив руки на
грудях.
— Не знаю, не знаю. Якби ми з тобою закладалися, я б на нього не
поставив.
Янн і сам не знав, чи то йому почулося, чи справді чоловік сказав
таке, проте він ніби побачив себе збоку. Знеможений, слабкий,
повільний. Він би й сам не поставив на такого. Ніхто б не поставив!
Янн згадав себе інакшим, таким, що легко видирає ґратки зі стіни,
торкається зачарованого глечика й дурить одного з найсильніших
володарів світу. І того Янна, який не здатен врятувати свою кохану,
який тремтить під дощем і не може втримати в руках меча. Тієї миті як
ніколи чітко він відчув, що насправді існують два Янни, і один просто
боїться іншого. Боїться тієї могутності, боїться тієї сили. Але більше
цього не буде. Слабкі не потрібні. Другий Янн узяв у руки зброю. Він
ішов на першого, який ховався, затуляючи себе крилами, і не знав
пощади. Мить — і меч прохромив слабкому груди, і другий Янн
закричав переможно — так, що чув увесь Небельгайм, уся Велика
Санжа, весь Ретон. Крик цей докотився до гір Ґонґори, до золотого
узбережжя Хетарії. Бо зі смерті народився новий володар — володар
пташиного князівства, володар усього світу.
— Так, — птах опустив меч, відчуваючи, як пульсує шкіра під
перснем. — Мені ще доведеться побитися за Ретон. Та чи не бажаєте
ви дати мені кілька уроків, шляхетний сеньйоре?
Лицар перезирнувся з його капітаном і засміявся, але таки взяв
тренувальний меч зі стійки та спустився до нього. Дощ забарабанив по
обладунку. Янн повільно видихнув і скерував усю увагу до персня.
Сила миттєво сповнила його, птах відчував її від кінчиків махового
пір’я до останньої волосинки на голові, де й поділися гарячка та втома!
Знову моторошно бубонів голос, та Янн радів цьому.
Знищ його. Знищ. Покарай.
Лицар став у позицію й майже одразу пішов в атаку, збираючись
швидко поставити Янна на місце. Усе довкола сповільнилося. Краплі
падали так неквапливо, що юнакові кортіло їх пришвидшити.
Командир гарнізону ледве ворушився. Янн бачив, як він замахується,
як переносить вагу на праву ногу, але дивився на це ніби з іншого
виміру. Птах засміявся й відбив його удар, тоді атакував сам.
О, як же все було повільно. Янн збив лицаря з ніг, тренувальний меч
дзенькнув по землі. Птах усівся на нього й, замість того, щоб
припинити бій, угатив кулаком в обличчя. Янн щось говорив, та не чув
сам себе, лише бачив скривавлену пику, яка нещодавно насміхалася з
нього, ніс, що тепер хилився набік, розквашені губи. Годовін навалився
на Янна ззаду, сипав прокльонами, але Янн тільки мовчки посміхався.
Зрештою, він дозволив відтягти себе від супротивника, і сила миттєво
покинула його, як слухняний собака за командою. Батьківський
перстень відтепер слухався його без зусиль.
— Арворе, та що на тебе найшло?! — Пика Годовіна з пивним духом
виникла просто перед Янновим обличчям. Стиснувши птаха за барки,
він проверещав: — Ти здурів?!
— Мені цікаво, чи поставили б ви на мене тепер, шановний керре? —
Янн зиркнув на поваленого суперника.
— Негайно в льох його! — хлюпав командир, тримаючись за
обличчя. — Цей пуцьвірінок у мене сонця білого не побачить!
— Пресвяті Зірки, та ти схиблений! — Годовін учепився в нього, але
Янн гидливо струсив його руки.
 Юнак просидів у фортечній в’язниці цілий тиждень, і колишній Янн,
хворий і слабкий, певно, помер би, але новий — величний пташиний
князь — вийшов з неволі, наче нічого й не сталося. Із ним був
батьківський спадок — і саме таким його хотів бачити Каванн ес
Арвор. Воно було того варте: звістка про ганебний програш командира
гарнізону ретонському учневі пролетіла всім Квельґардом. Солдати
ставали в чергу, аби потренуватися з Янном. І хоч більшу частину дня
птах справді стежив за марвами на копальні, увечері та вранці в нього
не було відбою від партнерів до бійки. Однак тепер він чинив
розумніше. Завжди перемагав, але тримав інтригу до останнього.
Байдуже, наскільки добрим був вояк, — Яннові здавалося, що той
рухався, наче равлик. У цих сутичках Янн переслідував власні цілі:
вчився впускати в себе силу персня й позбуватися її, стежити за
кількома супротивниками водночас та уникати неприємних сюрпризів.
Учився стежити за тими, кого не бачить, за їхнім серцебиттям. Учився
чути розмови на відстані. Заслання до Квельґарда стало для нього
надзвичайно корисним.

***

Ольєр стояв перед дзеркалом у великій залі й роздивлявся себе.

Відколи втратив крила, нічого гіршого за це випробування не вигадав.
Але щодня стояв, повертався, дивився на свою спину, на її вразливість
і голість, звикав до того, що більше не бачить за собою великих білих
крил у руду цятку. Бабця-таверниця Фелія, з якою він познайомився в
селі, була переконана, що згодом він до того призвичаїться. «Люди,
пташенятку, якось живуть же цілісіньке життя без крил», — казала
вона. І Ольєр думав про людей, а надто — про того чоловіка, Ратибора
Лабранша, який усе життя жив без крил і одного дня позбавив їх і
його.
Птах слухняно їздив на уроки до Фелії щотижня. Сідав за шинквасом
і повторював за нею ретонські слова. Таверниця та її сини вже не
дивувалися його завзяттю. Мова давалася Ольєрові тяжко — люди не
видавали таких складних звуків, як птахи, і він було думав, що його
органи мовлення просто до того не пристосовані.
— Та не викривлюй ти слова! — вибухала Фелія щоразу, коли він
вимовляв «ма ітрон» — «моя пані». — Це люди гаркавлять, а птахи
кажуть чітко! Бо так виходить не «пані», а «ропуха», ану ж ти так
звернешся до якоїсь поважної пташки!
Ольєр усміхнувся та спробував ще раз. Особлива біда була з
клекотними звуками. Він не знаходив у горлі місця, де народжується це
клацання.
 — Ні, не так. Повторюй за мною!
В Ольєра вже боліла гортань.
— О найчорніші пітьмаки, я ніколи не зможу! — зрештою гаркнув
він і схопив кухоль із холодним пивом, щоб загасити жар у горлі. Фелія
дивилася на нього примруженими очима.
— Насправді, я ще не бачила птаха, який би так хотів вивчити мову.
Багато молодих навіть соромляться при людях клектати. При дворі
Кульгавої взагалі ніхто ретонком не говорить.
— От я і не хочу бути, як при дворі в Кульгавої.
— Ти вже не такий, ма отру.
— Так. Не людина й не птах.
— Та тю на тебе, я не те мала на увазі.
— Я тебе не засуджую. Не щодня побачиш безкрилого птаха.
— Твоя правда. Хоча я бачила. — Фелія витерла шинквас ганчіркою.
— Моя кузина перехворіла на перопадицю й лишилася без пір’я.
Крила були лисі, страшні такі.
— Але, певно, недовго. — Ольєр допив пиво й поставив кухоль.
— Так. Скинулася з урвища, бідолашна. Хоча, здавалося б, однаково
ті крила під запоною ховала.
Птах спохмурнів. Бабця відвернулася, ніби мала якийсь клопіт із
посудом, між ними зависла неприємна тиша.
— Я подумаю про урвище, коли змушу своїх кревників заплатити.
— Урвище — це дуже легко, — глухо вимовила тавернщиця. — А ти
спробуй жити безкрилим. Тисячі пташок мають крила, Ольєре, але
живуть не літаючи, бо такі правила й традиції в Ретоні. — Вона
озирнулася на нього. — Що мені з тих крил, якщо всі на мене пальцем
тицятимуть, якщо я злечу? Та вже й не злечу, стара та товста.
Ольєрові стало неприємно від її погляду. Ніби це він вигадував
пташині традиції! Так повелося: птахи літають, пташки ходять по
землі та прикрашають крила.
— З пташками інакше.
— О ні, — засміялася стара. — З пташками все гірше, ма отру. Ти не
можеш літати, бо тебе такої можливості позбавив ворог. А я не можу,
бо мене засуджують родина та друзі.
Ольєр підвівся, відчуваючи неприємне поколювання на шкірі. У
чомусь вона мала рацію. Він ніколи не розмірковував над цим, але
зараз подумав: якби в нього народився не спадкоємець, а спадкоємиця,
то чи забороняв би він їй літати? Чи змусив би він її носити вуаль і
перли на крилах, чи волів би бачити, як вона захищає свої землі з
мечем і в повітрі, як Вогненна Блейз?
— Дякую за уроки, Феліє. Мені час.
— Хай Зірки бережуть, ма отру. І вчися клектати!
Ольєр усміхнувся й пішов із таверни.
РОЗДІЛ 7. ЧОРНИЙ ПЕРЕВ’ЯЗ І
ЗОЛОТЕ ПІР’Я

Ізвен чи не щодня виходила на зовнішню браму й видивлялася за

завісою нескінченої імли омріяну Благодатну пору, яка мала покласти
край її вимушеному ув’язненню. Так минали місяці, поки світ почав
повертатися до життя. Цілий тиждень було сухо, прозирало сонце.
Люди покидали укриття, ще недовірливо глипаючи на гори, з яких
сходили тумани й дощі, але дороги почали підсихати. Прийшов лист
від Мейрі, яка розповідала, що король планує величезний турнір на
честь заручин Ізвен із керром Ермероєм із Конфи. Принцеса
поморщилася: уже й забула, який той князь Конфи на вигляд. Але
турнір, бенкети, танці й купа молоді манили її, а погода день у день
ставала кращою, тож дівчина не могла дочекатися, коли покине
похмурі Стрімчаки.
Минув ще тиждень, земля з геть чорної та в’язкої ставала сіруватою,
сонце висушило багно й калюжі. Нечисленний почет Ізвен потягнувся
Передгір’ям на волю.
Гейденґард нетерпляче очікував на неї, щоб поринути у веселу
каламуть приготувань. Ізвен не могла натішитися розмовами,
розвагами, пишнотою королівських покоїв, залицянням із хлопцями й
веселощами з подругами. Очікуючи перших гостей до турніру, слуги
прикрашали сірі стіни замку стрічками, які колихав теплий, уже не
вогкий вітерець. Ізвен роздратовано зітхала, нетерпляче смикаючи
нове бліо з персикового атласу із золотистою вишивкою по краях
рукавів і спідниці, поки швачки припасовували його. На стрімчацьких
харчах принцеса погладшала, і їй кортіло якнайшвидше повернутися
до повноцінних тренувань, адже не за горами похід на Велику Санжу.
Зрештою Ізвен стягнула із себе сукню, під якою був чорний пурпуен,
підперезаний портупеєю, і шкіряні шосси, та, ігноруючи вигуки
майстринь, рушила на замкове подвір’я.
Сьогодні принцеса тренувалася сама. Дістала меча, коротко
видихнула та стала в першу позицію. Стійка. Баланс. Ізвен змахнула
мечем. Кварта. Виставила лезо вперед, трохи відвела лікоть лівої руки
від корпуса. Повернула меч у вихідну позицію. Дихання. Дихання —
головне. Терція. Ізвен розвернула руку з мечем долонею вниз, ховаючи
кисть за гардою8. Повернула меч. Квінта. Піднесла обидві руки,
готуючись відбивати уявний прямий удар у голову. Знову кварта.
Терція. Секста. Занесла обидві руки, ніби відбивала зворотний удар.
Тепер усе по колу. Колись Фольгерт казав своєму джурі, щоб учився
захищатись так, як йому кортить атакувати. Відтоді Ізвен тренувала
захисні позиції втричі старанніше.
Принцеса змахувала мечем, поверталася в попередню позицію,
робила кроки, стежила за диханням. Сонце припікало, чоло вкрилося
потом, довге волосся, зібране в косу, розтріпалося. Ізвен не одразу
помітила, що за нею стежать.
— Неймовірно, ваша осяйносте!
Дівчина сіпнулася й круто розвернулася на голос, не опускаючи меча,
ніби готувалася відбити напад. Позаду стояв кремезний смаглявий
чоловік із чорною борідкою та вусами, закутаний у довгий плащ. Знизу
тканина була забрьохана брудом, тож, очевидно, він прибув до
Гейденґарда нещодавно. Шкіра його мала темніший відтінок, ніж у неї
самої та в більшості небельгаймців, тож це явно був гість із півдня.
Ізвен недовірливо примружилася. Хто такий і як сміє звертатися до неї
без представлення?
— Я летів сюди, як на крилах, та не встиг випередити вас, — вів далі
незнайомець. — О, даруйте. Забув відрекомендуватися. Люстег
Ермерой, князь Конфійський.
Ізвен сіпнулася. Чоловік схилив голову, чекаючи на її реакцію, але
дівчині відняло мову, вона тільки витріщилася на нього. Ермерой
здавався старшим, ніж на портреті. Його темні очі неприємно бігали та
блищали, ніби він жував неболи-траву, а борода й вуса були
пострижені не за небельгаймською модою й лише додавали йому віку.
Усю Пору туманів Ізвен торочила собі, що заручини нічого не значать,
їх легко розірвати й ніщо не завадить їй вирушити з Фольгертом у
похід. Вона, власне, і не мусить їхати до Конфи, бо, за звичаєм, саме
чоловік має переїхати до Небельгайму, коли одружується з
марвотворицею. Але зараз її страх оформився та втілився у велетні,
який схилив голову, чекаючи від неї привітання.
— Щаслива бачити, — пробурмотіла Ізвен, опустивши меча. — Ви
перервали моє тренування.
— О, покірно прошу вибачити, — мовив князь. — Як сторонній
спостерігач, насмілюся зауважити, що ви маєте приголомшливий
вигляд зі зброєю!
— Ви ще не бачили моєї головної зброї, керре Ермерою.
— О ні, вона очевидна. — Чоловік криво всміхнувся. — Ваша краса
вражає незгірше за меч!
Зірки, що він верзе! Ізвен усміхнулася, вштрикнула лезо в пісок і
сперлася на руків’я меча. Марвотворча сила завирувала в її жилах, ніби
просилася провчити дурнуватого нареченого, і якусь мить принцеса
подумувала накинути йому на шию силовий вузол та потримати, доки
з обличчя не злізе ця жалюгідна масна посмішка, але тоді знову
здійняла меч і навела вістря на Ермероя.
— А чи ризикнете ви, керре Ермерою, зійтися зі мною у двобої?
Чоловік окинув її поглядом і зареготав.
— Ваша осяйносте, я знаю, що ви чудово володієте мечем, але я не
можу з вами битися.
— Чому ж?
— Бо ви — жінка, — вигукнув він, ніби дивуючись її нетямущості.
— Раптом я вдарю вас чи пораню? Ні-ні, я нізащо не псуватиму таку
красу.
Ізвен ніби жбурнули жменю багна в обличчя.
— Я — лицарка Небельгайму, — повільно вимовила вона. — Я —
марвотвориця.
— Я знаю, знаю, — закивав її наречений. — Але я приїхав
заручитися з вами, а не битися.
Сила майже душила її саму, Ізвен стиснула зуби. Принцесі здавалося,
що від її гніву виють і брязкають ґратами марви в підземеллі замку.
Вона була улюбленицею Зірки Смерті, претенденткою на престол. І
була певна, що володіє мечем краще за цього бездарного вилупка. Але
тепер змушена заручитися з… з ким? З оцим?
— Гаразд, керре Ермерою, — нарешті видушила із себе Ізвен. —
Тільки не шкодуйте потім.

***

Янн відвик від такої кількості живих за місяці керування марвами на

копальні. Їм із капітаном дозволили повернутися до двору, перш ніж
почнеться турнір, у якому Годовін вирішив брати участь, і тепер юнак
пробирався поміж істот із різних країн, які з’їжджалися на поклик
короля Небельгайму.
На широкому полі за західною стіною Гейденґарда розкинувся
турнірний табір, що вражав різноманітністю й багатством
спорядження: найкращі коні, чудові обладунки від найвідоміших
хетарських та конфійських майстрів, різнобарвні герби та прапори, від
яких рябіло в очах. Подивитися на величне дійство зібралися тисячі
глядачів, усі чекали на відомих воїнів, які за життя стали легендами,
щоб на власні очі побачити їхню спритність і відвагу.
Турнірну арену, засипану жовтим піском задля пом’якшення удару, з
боків обмежили невисоким парканчиком. Гостро пахло залізом і медом
— простому люду роздавали солодощі, які на місці робили придворні
майстри. Зліва височіла королівська ложа, на балдахіні виднівся герб
Етельріха — три золоті черепи та квітка ліссеї на червоно-чорному тлі.
Над трибуною літали двоє птахів-герольдів9 і голосно представляли
учасників турніру. Короля в ложі не було. Він разом із синами — під
час Пори туманів Алріка висвятили в лицарі — мав намір узяти участь
у мініатюрному бою двох партій, одну з яких очолював він сам, а іншу
— принц Фольгерт.
У ложі розсідалися фрейліни похмурої Ізвен, яка змушена була
приймати гостей як натхненниця турніру й не мала змоги битися на
арені. Позаду Ізвен пустував ряд, який мав зайняти почет принцеси
Мейрі, але Янн досі ніде її не бачив. Весь час у Квельґарді птахові
здавалося, що він затискає рукою рану десь під ребрами, з якої досі,
після випадку на річці, цебеніла кров. Швидкоплинне полегшення
юнак відчував, тільки отримуючи листи від принцеси, тож зараз, коли
вони нарешті мали зустрітися, усередині Янна повсякчас щось
завмирало й стискалося. Мейрі була десь поряд, йому підказував
перстень, він майже відчував її серцебиття.
Янн тягнув за собою Ґвента з обладунком Годовіна та якраз проминув
клітки з марвами, приготованими до вечірньої розважальної сутички,
коли його погляд упав на майданчик, де у вправності володіння списом
мали сперечатися джури лицарів із турніру. Посеред майданчика
встановили велетенську дерев’яну фігуру вогнедишного вовка з
мішенню на лобі. Його дерев’яний хвіст мав на кінці мішок із піском.
Коли спис учасника влучав у мішень, то фігура монстра крутилася з
шаленою швидкістю. Якщо вчасно не пригнутися або не відскочити,
мішок міг ударити джуру по голові чи взагалі розірватися й обсипати
вершника піском. Янн зверхньо всміхнувся. У такому участі він не
братиме. Тепер забавки для джур були йому не цікаві. Великий
пташиний володар не витрачатиме на таке часу.
За Пору туманів під перснем, який постійно нагрівався, утворилася
коричнева кірка, опік, і тепер він нагадував про себе, навіть коли Яннів
розум не затуманювала чужорідна сила. Утім, це була не велика плата
за те, що перстень давав йому новий зір, нову майстерність, нову
спритність. Янн уже забув себе старого. Новий Янн нізащо не піддасть
небезпеці свою принцесу. І не програє не тільки Алріку, а й самому
Етельріху Вельгету — своєму кревному ворогу. Він переможе його так
само, як одного за одним переміг у тренувальних боях усіх лицарів
Квельґардського гарнізону. Батько б пишався тим, ким він став.

***
 Мейрі насилу витримувала океан тривоги, що вирував у ній від
світанку. У Небельгаймі вибухнула квітом Благодатна пора, і сьогодні
мав розпочатися турнір, яким король захотів відзначити заручини Ізвен
із конфійським князем. А це значило, що сьогодні в Гейденґард
повернеться із заслання Янн.
Усю Пору туманів принцеса листувалася з птахом і тепер чекала на
зустріч, аж мліли кінчики пальців. Король розлучив їх тієї миті, коли
вони обидва мали бути поруч і підтримувати одне одного, а листи
тільки віддалено давали таку змогу. Мейрі переживала, що Янн досі
страждає після її неоковирного падіння, бо він постійно згадував про
це в листах. Вони описували одне одному свої будні, ділилися
думками, він розповів про візит до матері — досить скупо, щоб
королівські повірники, читаючи кореспонденцію принцеси, не мали
що доповідати її батьку. Та це не могло замінити відчуття, коли Янн
огортав Мейрі своїми крилами і притискав до себе — відчуття, яке
вона щоразу згадувала, ламаючи печатку на його листі.
Але з віршуванням у Мейрі не складалося. Після того як птах
прочитав її вірш своїм товаришам, вона не могла написати ні рядочка:
то заливала папір чорнилом, то роздратовано жмакала його й кидала на
підлогу. Вона давно пробачила Яннові дурнуватий учинок, але слова,
які вигукували хлопці, щоразу лунали їй у голові. «З тебе поет, як із
мене — ґонґорська королева!» Вона написала про це Янну, він знову
довго вибачався, та це не допомогло, бо він насправді не розумів її
мук. Ніхто не розумів. Якоїсь миті відчай Мейрі став таким сильним,
що вона зважилася на вкрай нерозважливий учинок.
Якби Мейрі сказала про своє бажання Моні, пташка б точно
зупинила її. «Не можна цього робити! Він зрозуміє це як залицяння!»
— сказала б вона подрузі й мала б цілковиту рацію. Розум Мони,
здавалося, ніколи не затьмарювали почуття, тож вона могла стримати
не тільки себе, а й принцесу, і тому Мейрі написала листа до Гвіліма
Брекнока крадькома. Вона тільки хотіла поділитися своїм розпачем,
дізнатися, що він робить, якщо не може писати, і чи взагалі так буває з
іншими поетами. Це й усе.
Гвілім відповів дуже швидко. Сказав, що вірші не можна вимучити,
вони мають народитися. І якщо Мейрі не може писати, то, вочевидь,
нині не час. Але прийде Благодатна пора, знову розквітнуть сади, і тоді
вірші поллються самі.
Мейрі не могла не подякувати за підтримку й тому написала у
відповідь. Попросила кілька віршів. Далі вона не могла не написати
про враження від віршів, бо вони справді були чарівні. Так і
закрутилося їхнє дивне листування, де в тексті не було жодного
непристойного натяку, але почуття сочилися з кожного рядка. Гвілімові
вірші ставали раз у раз пристрастнішими, від чого дівчину кидало в
жар, а тоді сповнювало невимовною тугою та сум’яттям. Мейрі
відчувала, що нахван сприймає її увагу інакше, ніж дружню розмову,
але ніхто, крім нього, не розумів її біди.
Оскільки Мейрі не могла писати, то багато читала. Їй пощастило, що
ані Ізвен, ані Фольгерта в Гейденґарді не було, тож вони з Моною та
Імке часто чаювали в тренувальній залі марвотворців. Мейрі поглинала
книгу за книгою: «Історія славного роду Вельгетів», «Марвотворча
сила та діяння на славу Зірок», «Роди Великої Санжі». Тут описувалося
чимало марвотворчих ритуалів — і не тільки бойових. Зокрема,
знайшла ритуал, яким досить управний у магії марвотворець міг
відняти силу у кревного родича. Вочевидь, саме так її батько й убив
своїх брата та небожа. Також силу можна було добровільно передати
якомусь родичу, наче в заповіт. Це вбивало носія, але так він міг сам
розпорядитися своєю силою. Також Мейрі дізналася чимало цікавого
про Авелінів, які правили у Великій Санжі й були пов’язані з
Вельгетами кревними узами. Серед них колись були сильні маги, які
могли керувати погодою, прикликати дощі чи засуху, а також
воскрешати мертвих. Це була єдина згадка про її силу. Та автори
талмуду стверджували, що магічні сили Авелінів виродилися.
Утім, тепер Мейрі не сумнівалася, що отримала силу в спадок від
бабусі, санжійської принцеси Міліци Авелін. Після воскресіння Раока
вона розуміла, що володіє чимось надзвичайно потужним, але Ізвен
мала рацію: про це ніхто не має дізнатися. Нова сила стала б Етельріху
в пригоді, бо на континенті точилася розпочата ним війна, і, якщо він
захоче її силу, Мейрі ніяк не зможе захиститися. У найліпшому
випадку вона сидітиме у вежі, як її бабця, а в найгіршому… Дівчині
навіть не хотілося так думати про батька.
Сьогодні довкола Мейрі миготів тисячею кольорів і звуків турнір, але
принцеса не зважала на це, вишукуючи поглядом у натовпі чорні
крила. Імке саме розповідала про лицаря, який нібито попросив її
шалик перед боєм, щоб присвятити їй свою перемогу, і, як зазвичай,
вигадувала. Вони йшли до трибуни, і Мейрі так задивилася на натовп,
що наштовхнулася на людину, яка вийшла з-за рогу. На дівчину ніби
вилили цебро холодної води.
— Ваша осяйносте…
Перебираючи книжки в Пору туманів, Мейрі знайшла одну рідкісну
— про стародавні племена, які населяли колись ці острови. На одній зі
сторінок принцеса побачила вимальовану золотом і пурпуром
ілюстрацію — білявого лицаря на коні зі списом і щитом, вродливого,
з яскраво-блакитними очима. Три риски на його шиї, вочевидь,
позначали зябра. Це був нахван, який очолював військо, що рушило
назустріч санжійцям, які приїхали з материка завойовувати їхні землі.
 Нахвани зустріли ворога не у воді, де мали шанси, а на суходолі.
Вони програли, були розбиті, і от уже триста років тулилися на
болотах і майже не показувалися на південній групі островів. Гвілім
був чи не перший, кого взяв в учні небельгаймський принц. Мейрі
дивилася на ілюстрацію, як зачарована, усередині все тремтіло. Лицар
був ідеальний — відчайдушний, сміливий, приречений. Він ніс на
вістрі списа свою батьківщину. Якби Імке бачила цю картинку в
дитинстві, вона б не вигадувала дурниці про рибок у животі.
Пращур був неймовірно схожий на Гвіліма Брекнока.
— …чи можна взяти ваш символ як талісман, що вбереже мене від
поразки?
— Що?
Мейрі так збентежилася, що не розуміла жодного слова Гвіліма, який
саме прихилив перед нею коліно. Усі ці дурні листи, яких вона не мала
писати, усі його пречудові вірші тепер відлунювали їй у голові. З його
мигдалеподібних очей ніби проглядало саме його світло.
«І пішов у бій я, світлом її засліплений, дібровами заколисаний».
Це був її улюблений вірш.
Краще б вона ніколи його не читала.
— Ваша осяйносте?
Гвілім зашарівся під її враженим поглядом. Мейрі стрепенулася.
— Талісман?
— Так. Та брошка, яку ви подарували мені. Чи можу я нести її
сьогодні на змаганні?
Мейрі злякано зітхнула. Вона не могла на нього дивитися. Її погляд
пролетів по юрбі, і вона нарешті побачила птаха з чорними крилами,
який лаштував сідло, а тоді озирнувся й помітив її.
— Ні, ні, керре Брекноку, я не можу цього дозволити.
Яскрава блакить у його погляді згасла, притлумилася. Юнак мовчки
схилив голову й підвівся.
— Пробачте мою зухвалість, ваша осяйносте. Більше не потурбую.
Мейрі хотіла щось сказати, якось згладити цю відмову, але нахван ще
раз вклонився й пішов. Імке щось засичала Моні на вухо, і пташка
незадоволено шикнула на неї. А Мейрі прискорила крок і майже
побігла до Янна.

***

Янн придивився до нахвана, відчуваючи, як прискорилося в того

серцебиття, але він не чув їхньої розмови й не знав, що саме сказала
принцеса. Птах дивився, як Мейрі прямує до нього — у жовтій сукні з
вишитими квітами, така розпашіла, схвильована, усміхнена; милувався
її золотими косами, схованими під сітку з перлами. Якби її зустрів
колишній Янн — той, який млів від одного погляду, — то миттєво впав
би їй у ноги, простелив крило й не смів підвести очей. Але новий Янн
хотів торкнутися її, притиснути її до себе, до того ж негайно, і
байдуже, що подумають усі ці манірні шляхтяни, король і самі пресвяті
Зірки.
Янн кинувся назустріч принцесі й підхопив її, підняв над собою й
ляснув крилами від захвату. Мейрі зойкнула, вчепившись йому в плечі,
на них почали косувати гості турніру, знуджена Ізвен розправила плечі
й подалася наперед, спостерігаючи.
— Янне, пусти мене, — засичала принцеса. — Усі дивляться!
— То й що? Мені байдуже.
— Але мені — ні!
Янн озирнувся й помітив бліду, наче примара, Мону, та Імке, яка
витріщилася на них, мов на мандрівних акторів на бенкеті. Птах
поставив принцесу на землю, Мейрі швидко розгладила сукню й звела
на нього погляд.
— Я гадав, ви будете дещо приязніші до мене, ваша осяйносте.
— Я дуже чекала твого повернення, але ми не можемо так
поводитися публічно.
Янн помітив, як нахван — той самий нахван, її рятівник, — став
навпроти них і схрестив руки на грудях. Він дивився на його принцесу
так, ніби вона щось йому завинила, і від цього погляду Янн відчув, як
м’язи наливаються силою, а в голові поволі виринає зловісний шепіт.
Лють. Лють. Лють. Кров.
— О, то ваша пристрасть тільки в листах? — Янн дивився не на
Мейрі, а на нахабного нахвана. Настрій остаточно зіпсувався.
— Янне, — стривожено мовила принцеса, — що в тебе з очима?
Птах нервово ковтнув, обернувшись до дівчини.
— Червоні зблиски, — прошепотіла вона. — Наче ти дивишся на
вогонь.
Йому вже казали це. Байдуже. Навіть якщо це когось лякає,
могутність, яку він відчуває під впливом персня, того варта.
— Я не знаю, про що ти, люба, — усміхнувся Янн якомога лагідніше.
— А що хотів той нахван?
Щоки Мейрі спалахнули. В Янна по шкірі сипнуло сиротами.
Щось таки є. Щось вона приховує.
— Лише привітався.
— Не бреши мені.
Мейрі сіпнулася й відступила від нього.
— Що ти собі дозволяєш? Ти поводишся непристойно!
— Про що ви розмовляли? — загарчав Янн, наступаючи на неї.
— Янне!
 — Якщо я дізнаюся, що ти мені брешеш…
— Та що з тобою! — Мейрі гнівно зблиснула очима. — Гадаю, на
цьому розмову закінчено.
— Поговоримо пізніше, наодинці.
— Не маю такого бажання.
— Боїшся, що все знову скінчиться поцілунками?
Імке крекнула, затуливши рота долонею, Мона здригнулася.
Принцеса люто видихнула й покрокувала до трибуни, і дівчата,
зацікавлено озираючись на Янна, почимчикували за нею.
Янн крутнув шиєю, позбавляючись напруження. Він мусив бути з
нею рішучішим раніше. Мусив давно попросити її руки в короля,
можливо, навіть не питаючи її згоди. Уже була б нареченою пташиного
княжича і не приймала залицяння від якогось риболюда!
Але тепер усе зміниться. Усе зміниться.
— Арворе! — Янн здригнувся й обернувся до намету, з якого визирав
його капітан. Пика Годовіна вже була червона від люті й вина. — Де
мій обладунок?!
Янн мовчки розвантажив коня і заходився вдягати свого лицаря.
...Крилаті герольди літали над натовпом, оголошували титули й
описували герби всіх лицарів-учасників, а тоді закликали гостей бути
щедрими й вітати принцесу Ізвен із заручинами дзвінкою монетою.
Дітлахи дерлися на стовбури дерев, стовпи, огорожі, одне на одного,
намагаючись роздивитися арену. Хтось запускав у повітря вертливі
пищавки, що розбризкували іскри й викликали в дам занепокоєння за
своє дороге вбрання.
Серце Янна калатало, як скажене, він сперся на огорожу. За мить
юрба вибухнула захватом і на арені з’явився король. За ним у повній
бойовій готовності виїхали принци — Фольгерт і Алрік. Яннів друг
хіба що не тремтів — був такий блідий і зосереджений, ніби боявся
найменшим порухом розчарувати батька. За звичаєм його наплічники
тепер були позолочені — так закликали на плечі лицаря благодать від
Зірки Війни. Фольгерт зібрав своїх людей і вишикував їх проти
королівської партії. Янн глипнув на Ізвен. Уста принцеси стислися у
вузьку лінію, темно-карі очі палахкотіли. Вона хотіла бути там, а не в
ложі. Над трибунами чулися радісні крики, захоплені оплески й
підбадьорливі вигуки.
Заревли труби. Птах рвучко опустив забрало. Партії відчайдушно
збились, здійнявши куряву.
Серце Янна рвалося на арену, його аж розпирало від заздрощів до
Алріка. Ляскіт зброї, запал битви, збуджене іржання коней, крики,
стогони уражених суперників, запальне гарчання лицарів — нехай це
несправжній бій, але як же все це манило й дражнило його! Та поки що
Янн не був лицарем і виконував місію «обраного» зброєносця — за
турнірним статутом лише він міг вибігти на поле під час сутички й
витягти з-під кінських копит керра Годовіна, якби той дістав
поранення.
Але зараз Годовін люто кидався на суперників. Кілька хвилин сили
були рівними, королівська партія неістотно переважала. Янн
нетерпляче тупцяв на місці, кусаючи губи. Кілька лицарів уже віддали
свої рукавички на користь переможців і, грюкаючи латами, покидали
піщане бойовище. Грім від ударів, важких падінь, сутичок, скрегіт
заліза об залізо перекривали навіть уболівальницькі викрики
збуджених глядачів. Арена поступово вкривалася втраченими в битві
елементами обладунків: валялися уламки меча, древко від сокири,
наручі, погнуті золочені наплічники й навіть чийсь кюбельгельм10 із
яскраво-синім святковим бурлетом та зім’ятим наметом. Фольгертові
люди напирали. Алрік бився пречудово — він, наче джміль, жалив
одразу двох супротивників, вправно маневруючи між їхніх булав і
мечів. Янн аж тремтів від цікавості й геть забув про свій безпосередній
обов’язок, аж тут його капітан важко рохнув і звалився з коня від удару
короля. Годовін лежав на спині й не ворушився, навіть не захищаючись
від кінських копит. Дами на трибуні зойкали й хапалися за серце, дехто
злякано відвертався.
— Темні люті! — зітхнув Янн і пірнув на арену.
Яннів розум затьмарила паніка — у прорізи шолома потрапляв пил,
негайно закортіло чхнути. Перед очима промайнула багряно-чорна
кінська попона: на нього мало не налетів сам король. Етельріх,
вилаявшись, пригальмував коня. Янн пробирався вперед навпомацки,
притиснувши крила до спини. Раптом хтось наштовхнувся на Янна
плечем. Птах відсахнувся. Це був інший джура.
Юнак був у сюрко кольорів Фольгерта, а на боці в нього висів
заокруглений нахванський меч.
— Дорогу! — крикнув йому джура.
— Краще не займай мене! — гаркнув Янн, повзучи до свого лицаря.
Юнаки обмінялися лютими поглядами, і Янн миттю відчув, як його
огортає хвиля сили. Зір став стократ чіткіший, тепер юнак рухався так
швидко та вправно, що більше не боявся потрапити під копита. Янн
швидко надибав нерухоме тіло Годовіна й потягнув до огорожі. Той був
лише наполовину птахом, тож важив як звичайна людина, але юнак
майже не відчував його ваги. Біля огорожі до Янна підскочив інший
зброєносець, допоміг витягти лицаря та зняти з нього шолом. На
зблідлому обличчі капітана не було крові, його лати також сяяли, наче
нові — не було видно ані місця поранення, ані інших ознак ураження.
Нахван, що заважав Яннові на арені, витяг з арени іншого лицаря з
партії принца Фольгерта.
— Агов! — Янн поплескав Годовіна по щоках. — Ви чуєте мене?
 Лицар повільно підвів повіки.
— Пити...
Янн подав йому жбаник із вином. Лицар сутужно крекнув і сів,
жадібно тамуючи спрагу.
— Клянуся… клянуся найяскравішим світлом Зірок, удар у нашого
короля просто ведмежий, — пробурмотів він. — Інакше б ніколи не
впав!
Янн криво всміхнувся і кивнув. Авжеж, ніколи.
Бій скінчився під гучний рев сурм. На арену полетіли різнокольорові
шалики, хустки й навіть рукави — дами, шаленіючи від захоплення,
віддавали переможцям заслужені трофеї. Лицарі, які перемогли в
сутичці, вишикувалися перед глядачами. Ізвен мляво посміхалася, але
Мейрі, бліда й сувора, дивилася не на батька та братів. Янн упіймав її
стривожений погляд, йому ніби кольнуло десь у боку. Певно, він і
справді повівся з нею неґречно.
Король красувався перед трибуною, і сонячне проміння сліпуче
відбивалося від його дорогих заговорених лат, а Янн, спостерігаючи за
пишним вшануванням переможців, мимоволі подумав, що, якби була
така змога, він залюбки бився би з Етельріхом гострою зброєю і за
межами турнірного поля.

***

Надвечір стало прохолодніше. Мейрі вкрилася плащем, отороченим

хутром, і відпила трохи вина. Вона досі сиділа на трибуні, бо боялася,
що, покинувши безпечну зону, знову вскочить у якусь халепу. Дівчата
розійшлися, лишилася тільки Мона, яка стояла біля трибуни внизу, на
випадок якщо принцесі щось знадобиться. Але Мейрі нічого не хотіла.
Після розмови з Янном у неї не тільки зіпсувався настрій, а й наче
щось зламалося всередині. Тривалі місяці вона чекала його
повернення, потай цілувала рядки листів, писані його рукою, аж ось
вони зустрілися — і так жахливо. Янн ніби захворів. Вона ніколи не
бачила його таким і не мала цьому пояснення. Звісно, його могла
розлютити її розмова з нахваном, але той птах, якого вона знала,
ніколи б так не поводився. Він би беріг її репутацію, виявляв би
повагу. Принцеса тішилася єдиним: Янна не оголошували серед джур,
які змагатимуться ввечері, тож він принаймні не зчинить бійку із
Гвілімом просто на арені.
Мейрі так поглинули переживання, що вона не помітила, як на вільне
місце поруч всілася Ізвен. Лише коли сестра втомлено зітхнула,
дівчина обернулася до неї.
— Ти ж не збиралася дивитися змагання джур.
 — Так, це нудно, але до танців ще довго. — Ізвен примружила очі. —
А ти прийшла помилуватися Арвором? Твій фаворит?
Мейрі стиснула зуби, усередині ніби вигулькнула холодна куля.
— Він не змагатиметься. І не мій фаворит.
— Це ти дарма. — Сестра зміряла її холодним поглядом. — Король
угатив стільки грошей і зусиль у його партію в Ретоні, що, певно,
сподіватиметься на союз у разі його перемоги. А такі союзи
скріпляють шлюбами, моя мила.
— Мені байдуже.
— Тобі не може бути байдуже до вподобань нашого батька.
— Як і тобі.
— Я — трохи інша справа, — Ізвен обернулася до неї. — Я все ж
можу обирати.
— І тому ти обрала отого? — Мейрі зловтішно посміхнулася,
вказавши очима на князя Конфи, який саме розмовляв із королем. —
Справді?
Гарні, тонкі риси обличчя Ізвен загострилися, темні очі зблиснули.
— Мені дозволили обрати серед трьох претендентів.
— А Фольгерт указав на жінку, яку захотів, і Зіркове коло на чолі з
нашим батьком анулювало її шлюб, щоб він міг одружитися з нею.
Відчуваєш різницю?
Ізвен люто втягнула повітря.
— З отим я розберуся. А ти змінилася. Стала злою. — Сестра
потупила очі. — Та все ж я пишаюся тобою. Мені розповіли, що
сталося із псом.
— Чим ти пишаєшся, Ізвен?
— Що ти не виказала своєї вразливості.
Мейрі озирнулася. Їх ніхто не слухав, принаймні так здавалося —
фрейліни дивилися на арену, чоловіки говорили між собою. Вона
схилилася до сестри.
— Але це не вразливість. Це моя сила. Сила, якій нема рівних і яку я
не можу демонструвати. Можливо, якби я не послухалася тебе й одразу
розповіла батькові правду, зараз усе було б інакше.
— Не винувать мене, — хитнула головою Ізвен. — Я бажаю тобі
добра, тому попередила про небезпеку й дала тобі можливість обирати.
Мейрі до болю стиснула вуста. Обирати. Вона дала можливість
обирати!
— Це був вибір без вибору.
— Але ти знаєш, що ми вчинили правильно. — Сестра схопила її за
руку й гаряче зашепотіла: — Знаючи нашого батька, ти й сама
розумієш, що, якби ти показала силу, вибору в тебе не лишилося б. Або
вежа, або смерть. Я врятувала тебе!
 Мейрі незмигно дивилася їй в обличчя. Губи Ізвен побіліли, очі
розширилися, вона зсунулася на стільці до неї ближче. Невже сестра
справді вірила в це все? Вірила, що врятувала її? Вірила, що може
обирати сама?
— Обирати в Небельгаймі насправді може лише король.
— Коли я посяду трон, усе буде інакше.
— Якщо ти посядеш трон, то все буде так само, — зітхнула Мейрі. —
Сподіваюся, на той час я вже буду далеко звідси.

***

Янн ледачо потягнувся, розправив крила й вийшов із намету. Керр

Годовін пиячив із приятелями, уже забувши про ганебне падіння.
Джури збиралися на гру, споряджалися, як на справжній бій, —
шоломи виблискували на сонці, що хилилося на захід, спини вкривали
плащі з родовими гербами, поверх кірас — сюрко кольорів капітана.
Придворні дами й кілька лицарів займали місця в ложі. Янн збирався
був почистити обладунок свого капітана, але помітив на трибуні поруч
з Ізвен Мейрі. Птах сподівався, що принцеса піде дивитися виступ
акробатів, але вона лишилася тут. Також зненацька на трибуну
піднявся сам король.
Дванадцять зброєносців вишикували коней.
Серед них Янн побачив клятого нахвана, а на його грудях — брошку
принцеси, що її вона подарувала йому за спасіння на річці.
Тисяча найчорніших пітьмаків! Цього не могло бути! Вона не могла
так учинити! Яннові забило подих. Він кинув капітанів обладунок на
землю й заходився збиратися сам. За кілька хвилин птах уже мчав на
коні до ігрового майданчика.
— Вам зрозумілі правила? — вигукнув герольд.
— Стривайте! — Янн підлетів до нього й ледь устиг вчасно зупинити
Ґвента. — Я хочу взяти участь. Зброєносець Леара Годовіна, Янн ес
Арвор.
Герольд, старий небельгаймець, зміряв його поглядом. Натовпом
глядачів пролетіли вигуки й зітхання.
— Це змагання для людей, а ви птах.
— Він… — Янн тицьнув у нахвана. — …теж не людина!
— На суходолі — людина, — спокійно відповів світлочубий джура.
— Керре Арворе, — роздратовано пирхнув герольд, — ми ж тут не
плавати збираємося.
Янн глянув на трибуну. Мейрі, Мона та дівчата з почту принцеси
втупилися в нього поглядами. Етельріх байдуже потягував вино зі
срібного кубка.
 — Птахам дозволено брати участь лише в сутичках лицарів і у
двобоях. Але ви, як бачу, ще не лицар.
Яннові перекручувало нутрощі від однієї думки, що принцеса
дозволила нахванові надіти свій знак, що вона спостерігатиме за ним,
що король відзначить його, що він може виявитися йкращим і
перемогти. Птах ковзнув поглядом по супернику та його прапору,
перехрещеному чорною стрічкою. Перстень люто пік палець.
Бастард. Бастард. Убий. Убий.
— Керре Арворе, не затримуйте початок гри.
Янн обернувся до зброєносців і зрушив коня з місця, проїжджаючи
повз них, наче командир перед боєм.
— Арворе, якщо ти змагатимешся, то жодної інтриги, — реготнув
один з хлопців. — Одразу знатимемо, хто посяде останнє місце.
Колись Янн би дуже засмутився та знітився, почувши таке. Зараз же
він чув лише…
Лють. Лють. Лють. Виграй. Виграй. Убий їх. Убий усіх.
— Ти! — гукнув Янн до наймолодшого зброєносця, хлопця з
кучерявим світло-русявим волоссям і довгим обличчям. — Зв’яжи мені
крила!
Хлопець роззирнувся, ніби Янн міг звертатися до когось іншого.
— Ага, нема дурних. Я торкнуся, а ви мені руку відітнете!
— Бачу, ти обізнаний на ретонських звичаях? — гмикнув Янн. — Я
сам тебе прошу, отже, я дозволяю.
Янн відв’язав з-під сідла мотузку, кинув її зброєносцеві й сам
зістрибнув на землю. Хлопець підступився до нього, обдивляючись
його чорні, червлені призахідним сонцем крила. Кілька секунд сопів,
намотуючи мотузку, а тоді зав’язав вузол і відступив. Янн ворухнув
крилами, але вони не слухалися, міцно зав’язані.
— Як тебе звуть?
— Бастіан… — зброєносець шморгнув. — Ваші крила… вони
прекрасні. Я завжди мріяв літати.
Хлопці позаду зареготали. Янн озирнувся до герольда.
— Тепер мені можна змагатися? — птах заскочив у сідло,
сковзнувши поглядом по трибуні. Мейрі дивилася на нього не
кліпаючи. Янн відчув, як судинами розтікається вогонь.
Вона побачить, як він виграє. Вона побачить, на що він здатен.
Лють. Лють. Лють.
Герольд розгублено озирнувся на короля. Етельріх хильнув вина й
ледь помітно кивнув.

***
 Мона першою помітила брошку на грудях нахвана.
— Ваша осяйносте, погляньте, — видихнула вона, вказуючи на
хлопця. — Але ж ви заборонили!
— Що? — Мейрі простежила за її поглядом і скрикнула. — Пресвяті
Зірки!
— Що відбувається? — ледачо поцікавилася Ізвен.
— Навіщо він це зробив? — прошепотіла Мона. — Це така неповага!
Мейрі стиснула її руку.
— Я не давала згоди!
Мона почула, як позаду гигикнула Імке. Пташка озирнулася й
перестріла її погляд. Фрейліна вдавала стурбованість, але її очі
захоплено сяяли. Перед змаганням вона кудись зникала, вочевидь,
ходила до Гвіліма й наговорила дурниць від імені принцеси. Імке
схилилася наперед і промовила:
— Знаєте, як моя бабця каже: чоловіки часто не розуміють «ні»,
треба сказати «так», щоб їм аж у штанях похололо!
Дівчата пирснули сміхом, Мона пропалила Імке лютим поглядом.
— Він би не зневажив відмови принцеси, — промовила пташка. —
Гадаю, хтось обдурив його. Правда, Імке?
— Га?
— Та що відбувається?! — невдоволено гримнула Ізвен.
Мейрі озирнулася до сестри й швидко переповіла їй історію. Ізвен
зацікавлено облизала губи, стримуючи посмішку. Цієї миті на арену
вилетів на коні Янн. Безперечно, він теж побачив брошку.
— Усе цікавіше й цікавіше, — промуркотіла марвотвориця. —
Сестро, здається, саме час зупинити турнір. Якщо, звісно, ти справді
не давала згоди нахвану.
Мейрі втислася у крісло. Мона розуміла, чого принцеса тягне. На
трибуні сидів король, і, якщо вона вибіжить на арену або навіть
направить одну зі своїх фрейлін, герольд обов’язково поцікавиться, у
чому справа. Миттєво роздується скандал, і це не скінчиться добром ні
для нахвана, ні для принцеси. Його можуть навіть стратити.
Яннові зв’язали крила, він люто зиркнув на трибуну. От лихо. Мона
приклала долоні до щік.
— Я не можу, — прошепотіла Мейрі. — Тут король!
— То й що. Зроби так, як хочеш.
— Ізвен, благаю, — принцеса вчепилася їй у руку. — Зупини турнір!
Ти марвотвориця! Ти можеш собі дозволити.
— Ні. — Сестра зміряла її поглядом. — Зроби це сама. Це ж твої
кавалери. Ти хотіла мати право вибору, я його в тебе не забиратиму.
Моні хотілося нагримати на Ізвен, але, звісно, вона не могла собі
цього дозволити. Пташка розуміла, чому принцеса так поводиться. Так
король виховував марвотворців: ніколи не жалів і не допомагав їм,
учив дбати тільки про свої бажання. Безжальність передавалася з
покоління в покоління, як стяг династії Вельгетів. Мона знала, що
Мейрі мріяла бути схожою на сестру, та, на щастя, такою не була, бо
король ніколи не проявляв цікавості ні до неї, ні до Алріка, якими
більше опікувалася покійна королева. На очах Мейрі виступили
сльози, вона сіпнулася, ніби її вдарили. Пташка майже фізично
відчувала її жах і була ладна вбити Імке на місці.
— Дозвольте мені сходити на арену, — прошепотіла Мона, але тієї
миті герольд засурмив і хлопці поїхали на старт. Момент було згаяно.
— Ось так, ваша осяйносте, — промовила Ізвен. — Якщо ви не
можете сказати сама за себе, завжди знайдуться люди, які скажуть за
вас.
Мона незмигно дивилася, як Янн гарцює на коні, бере дерев’яний
спис, оминає джур, що розплановували чергу, і їде прямісінько до
їхньої ложі. Птах усміхнувся, і на мить нескінченна чорнота його очей
зблиснула червоним. Мона ніколи не бачила Янна таким. Щось у
ньому лякало. Зникла мила ніяковість, з якою він вітався з дівчатами,
його рухи стали рвучкими, погляд —зверхнім, навіть манера
триматися в сідлі змінилася: Янн рухався зневажливо, ледачо, зникла і
його сонцесяйна усмішка, від якої в Мони тріпотіло все всередині.
Тепер пташка відчувала загрозу, а не збентеження, коли перестрівала
його погляд.
Це був не її Янн. Не той юнак, якого вона любила.
— Ваша осяйносте, прошу благословити свого вірного слугу на
щасливе й доблесне змагання?
У його інтонації чувся лихий глум. Мейрі судомно стискала край
рукава. Авжеж, вона не могла прив’язати на спис Янна своєї хустинки,
бо її брошка вже прикрашала сюрко іншого зброєносця.
— О керре Арворе... — Мейрі мигцем глянула на пташку. — Боюся,
це неможливо.
— О, яка ганьба! — захихотіла Імке.
Янн стиснув щелепи. Мона ясно побачила, як його очі спалахнули
червоним. Їй за комір ніби сипнули снігу.
— Але, — повела далі принцеса, — гадаю, ваше прохання залюбки
виконає інша дама з мого почту!
Янн незмигно дивився на неї, наче нікого більше не існувало. Щоки
Мейрі розпашілися.
— Керре Арворе, — гукнула Імке, — я хочу благословити вас на
доблесне змагання!
Дівчина випнулася наперед зі своєю блакитною хусткою, яку нібито
подарувала якомусь невідомому лицареві, але Янн, відірвавши лютий
погляд від обличчя принцеси, обернувся до Мони:
— Мі йонге, чи не були б ви такі ласкаві?
 Пташка здригнулася, зустрівшись із ним поглядом.
Усе, про що вона мріяла. Усе було тут і зараз.
Янн б’ється заради неї на арені, а її серце б’ється заради нього в
грудях. Птах і пташка, які літають у вільних небесах, що належать
тільки їм двом. Діти повітря, створені одне для одного.
Але все було неправильно. Не так, як має бути.
Чому все в цьому світі таке вивернуте й неправильне?
Пташка повільно стягнула з шиї біло-чорну хустку в ретонських
кольорах і тремтливими пальцями пов’язала на дерев’яне вістря списа,
що його Янн схилив до неї.
— Нехай ваші удари завжди уражають ціль, ваш спис переломиться
п’ять разів, а вас, керре Арворе, бережуть і надихають пресвяті Гілль і
Галль, праптахи, покровителі князівства Ретонського!
Янн уклонився їй і поїхав до старту.
— О, яка ганьба! — Мейрі злостиво зиркнула на Імке, яка саме
похнюплено ховала свою хустку до рукава.

***

Янн пропустив жеребкування, і хлопці поставили його в чергу

останнім. У птаха тремтіло все тіло, сила персня виплескувалася з
нього, поки герольд зачитував правила: використати по п’ять списів,
уражаючи ціль на голові вогнедишного вовка, при цьому жодного разу
не потрапити під мішок з піском на його хвості та не втратити стремен.
Передостаннім дерев’яного вовка мав атакувати нахванський
бастард. Він обернувся до трибуни й усміхнувся до принцеси.
Сапфірова брошка сяйнула на сонці. У Янна тріпнуло серце. Гвілім
опустив забрало.
— Гвілім Брекнок, джура його осяйності принца Фольгерта!
Убий. Убий. Убий його. Убий. Кров. Лий. Кров.
Гвілім згрупувався, нахилив списа, коротко видихнув і направив
свого жвавого світло-сірого коня на ціль, упевнено розганяючись. Янн
не відривав від нього погляду, поки спис в руці нахвана не розлетівся
на друзки від влучного й сильного удару. Мішок із піском просвистів
над ним, але не зачепив навіть пера на шоломі. Його ноги не покинули
стремен, кінь покірно стишив крок і зупинився за мішенню.
Повернення Гвіліма на старт супроводжувалося гучними оплесками й
вигуками.
Янна затоплювала чорна, густа, як смола, сила. Він рвучко опустив
забрало, гарячий подих відбивався від залізної завіси. Принцеса
пополотніла, він відчував, як її серце б’ється швидко й уривчасто, наче
крильця метелика. Стукіт її серця був єдиним звуком, який Янн чув
тепер.
Птах прилаштував списа, нахилив уперед корпус, відкинувши всі
думки, окрім червоної цятки, яку мав уразити. Простір навкруги
згорнувся. Він бачив тільки ціль. Вона пульсувала, наче серце. Гаряче,
живе серце бастарда, який мав нахабство зазіхнути на його золотокосу
принцесу.
Спис розколовся на сотню трісок, влучивши в дерев’яну ціль. Янн
відчував кожну з них, знав, де мішок, і ухилився від нього, навіть не
помітивши. Усе відбувалося повільно та блискавично водночас. Його
суперники захоплено вигукнули, глядачі зааплодували, Ґвент
зупинився, розпалено фиркаючи, і граційною легкою ходою
повернувся на старт.
...Мало-помалу хлопці губили прихильність Зірок — бідолашного
Бастіана обсипало піском, другий пронісся повз ціль, не зачепивши її
списом, інший — випав із сідла від надто сильного удару. До п’ятого
удару дійшло троє.
Першим ціль уразив один зі зброєносців Ізвен. Спис розколовся, але
хлопець похитнувся та втратив стремено. Герольд зарахував поразку.
Гвілім, як і раніше, бив першим. Він кресанув Янна поглядом, і в
птаха спиною майнув неприємний морозець.
Він уже програвав цьому риболюду, тоді, на річці. І не може
програти знову. Ні. Не на очах Мейрі. Не на очах короля.
Бастард погнав коня на мішень. І знову до міри сильний і влучний
удар та майстерне ухиляння від мішка. Кінь слухався кожного його
поруху, наче причарований. Гвілім тріумфально повернувся на старт.
Янн озирнувся на трибуну. Мейрі мала змучений вигляд, аж ніяк не
захоплений, і дивилася просто перед себе. Етельріх теревенив із
нареченим Ізвен, дівчата вітали зброєносців, які змагалися на їхню
честь, ніхто, окрім Мони, вже не спостерігав за ним. Усі подумки
віддали перемогу нахвану.
Птах став на старт і скинув шолом. Тоді — висунув ноги зі стремен.
Юрбою промайнув шепіт. Усі враз затамували подих. Етельріх замовк
на півслові й здивовано звів брову. Мейрі зітхнула й затулила обличчя
руками.
Промчати на коні без стремен, із незахищеним обличчям та уразити
ціль — на це міг наважитися лише самовпевнений хвалько або ж
справжній майстер.
Мона захитала головою, благаючи його цього не робити, але Янн
кивнув їй і торкнувся біло-чорної хустинки. Його останній удар — для
пташки. Його останній удар і його перемога — тільки для неї. До
Мони миттєво звернулися десятки очей, юнка зашарілася.
 Ґвент летів до цілі так, що тільки тріпотів на вітрі чорний плащ його
господаря. Янн бачив і відчував усіх і все одразу — вітер, прискорене
серцебиття Мейрі, блиск сонця на брошці на грудях Гвіліма, уривчасте
дихання Мони, завмирання Етельріха. Він був усюди й ніде одночасно.
Підлітаючи до цілі, Янн скочив Ґвентові на спину. Він уже хотів
відкинути списа, вихопити меча й ефектно зітнути дерев’яному
вовкові голову, як почув тріск.
Тріщало дерево. Янн змигнув і побачив дрібненькі тріщини в
підпорах велетенського балдахіна, що нависав над глядачами. Прикрас
нагорі було забагато: масивні балки, залізні щити з гербами, прибиті на
них, важка тканина, стовпи, на яких усе трималося, — за мить це мало
звалитися на голови королівської родини. Глядачі закричали. Янн
вихопив меч. Лезо розітнуло мотузку, що стримувала його крила, він
відштовхнувся від коня й полетів.
Юнак схопився за центральну балку. М’язи шалено напнулися, він
заскреготів зубами, але в ньому клекотала сила — страшна,
надприродна. Птах тримав балдахін, наче прадавній велет, лопочучи
крилами над головами глядачів. Він відчував, як витріщився на нього
король, як Мейрі завмерла від жаху, як Ізвен роззявила рота, від
здивування забувши, що треба тікати. Герольди кричали: «Рятуйтеся!
Рятуйте короля!» — довкола ложі зчинилася тиснява, охоронці
виводили королівську родину, шляхтян, придворних дам, і, лише коли
під Янном не лишилося нікого, він відпустив балдахін, і дерево, метал,
тканина завалилися на лави з шаленим тріском.
Здійнялася пилюка. Янн бачив, як у повітрі повільно кружляють
малесенькі тріски дерева.
Юрба вибухнула неймовірним галасом. Світло й тіні знову стали
звичайними, сила персня покинула його, і Янн без жодної подряпини
приземлився біля вогнедишного вовка, якого так і не уразив списом.
М’язи птаха мали б боліти, натомість він почувався так, ніби щойно
прокинувся, — голова ясна, крила сповнені сили, більше не скуті
мотузкою.
Мейрі втупилася в нього поглядом — здивованим і нажаханим
водночас, наче не впізнавала. Це було не те, на що він очікував, але,
хай там як…
Цього разу він урятував її.
Так, імовірно, програв турнір, але йому було байдуже, найголовніше
— його принцеса була в безпеці. І все це — завдяки батьковому
персню.
Довкола вирував хаос. Прості глядачі волали й зойкали, фрейліни
трималися одна за одну та плакали, Мона стискала в обіймах Мейрі,
затуливши її від усіх крилами. Джури вибігли до Янна. Він відчував
десятки похлопувань, тичків, Бастіан скакав довкола нього, як мала
дитина. Гвілім нерухомо виструнчився на коні. Його обличчя було
суворе й бліде.
Заревіли труби, герольд гучно, перекрикуючи захват натовпу,
заволав:
— Стійте! Стійте, шановні керри! Я вимагаю тиші!
Джури й глядачі втупилися поглядами у старого.
— Керре Арворе, — промовив той, — ви, без сумніву, дуже
вправний, але ми не завершили змагання.
Усі знову зашуміли, але герольд владно підвів руку.
— Ви не використали останньої спроби, і, за статутом, я маю
оголосити переможцем…
— Та до темних диких той ваш статут. Він урятував усю мою родину!
Він урятував короля!
Янн рвучко обернувся й мало не наштовхнувся на Етельріха. Король
узяв юнака за плечі.
— Я не знав, що птахи такі сильні. Особливо шістнадцятирічні
птахи.
Янн тремтів. От зараз він згадає про ґратки на Канцелярській вежі…
— Ти врятував свого короля, мій сину, — очі Етельріха сяяли, ніби
Янн і справді був його сином і він пишався ним. — І ти не мусиш
більше трощити дерев’яних вовків. Прихили коліна, Янне ес Арворе!
Птах хотів щось сказати, але не міг навіть поворушитися, тільки
дивився в темні очі короля. Ноги підкосилися, Янн упав на коліна та
простелив крило перед небельгаймським королем.
Перед своїм кревним ворогом.
Світ плив, серце калатало то в горлі, то у скронях, Янн не міг дихати.
Етельріх зняв із себе Зірку Смерті й надів її юнакові на шию. Тоді
вихопив меча, розвернув руків’ям до птаха.
— Візьми цей меч, — промовив король. — Зверни вістря проти того,
хто дає тобі це звання, востаннє.
Янн стиснув зуби.
Востаннє.
Пальці зімкнулися на руків’ї. Гарда королівського меча була
вирізьблена маленькими черепами, що перепліталися із квітами в
химерному візерунку. По лезу бігли вигравіровані захисні закляття.
Меч був важкий, але з ідеальним балансом. Юнак поклав лезо собі на
долоню. Усі затамували подих.
— Зірко Смерті! — вигукнув король. — Даруй цьому воїну легку
смерть!
Клич пролетів по юрбі, Янн повторив його ледь чутно.
— Зірко Війни! Даруй цьому воїну перемоги!
Знову відлуння сотень голосів.
— Зірко Праці! Даруй цьому воїну терпіння!
 Голоси зливалися в один протяжний гул.
— Зірко Влади! Даруй цьому воїну покору його підданців!
Янн прошепотів те саме.
— Зірко Життя! Даруй цьому воїну довгі літа! А тепер присягай на
цьому мечі, — мовив король. — Бути вірним, хоробрим і чесним.
Нести світло Зірок. Перемагати в ім’я великого Небельгайму.
Янн звів погляд на Етельріха. Під шкірою наче щось повзало, спина
вкрилася холодним липким потом. Усе здавалося нереальним. Яка
іронія — отримати лицарське звання від людини, якій палко бажаєш
помститися.
— Присягаю на цьому мечі, — прохрипів птах. — Бути вірним,
хоробрим і чесним. Нести світло Зірок. Перемагати в ім’я Ретонського
князівства.
Очі Етельріха зблиснули, на мить він стиснув губи. Янн простягнув
меч власникові.
— В ім’я всіх святих Зірок, проголошую тебе лицарем, керре Янне ес
Арворе, — промовив король. — Підводься. На тебе чекає багато справ,
на тебе чекає твоє князівство!
8 Гарда — частина ефесу (держака) холодної зброї, призначена для захисту руки.
9 Герольд — глашатай, придворний оповісник.
10 Кюбельгельм — цільновикуваний квадратний шолом без забрала; бурлет — джгут, вінок із
тканини кольорів герба довкола шолома, прикраса; намет — прикріплена до бурлету матерія,
що спадає на плечі лицаря, як мантія.
 РОЗДІЛ 8. ХТОСЬ ТРЕТІЙ

— Мей керр, Ольєр ес Брезель прибув під вашу руку.

Птах виструнчився перед капітаном, поки той доїдав вепрячу ногу,
роздивляючись нашвидкуруч намальовану мапу Верхнього Ретону —
вотчини Лабранша та його крилатої дружини. Ортон зазвичай не
планував набігів заздалегідь: вони орієнтувалися на дані вивідачів і
місцевих мешканців та нападали на найбільш ослаблені замки. Ольєрів
капітан чимало ризикував у житті, але зараз його стримував прямий
наказ короля — тримати оборону вірних Арворам територій і не
дратувати санжійців понад міру, тож відчайдушному «псу війни»
доводилося нидіти в замку без плодотворних і кровожерливих вилазок.
— Явився, — кинув Ортон із набитим ротом, навіть не звівши на
Ольєра погляду. — Маю для тебе доручення. Їдь у Крейздуар, а звідти
полетиш до Хетарії по мій новий обладунок.
Ольєр важко ковтнув. Що-що, а пхатися в таку далечінь йому геть не
хотілося. Проте наказ є наказ, він лише мовчки схилив голову. Ортон
підвівся з-за столу, обтер руки об пурпуен і підійшов до шафки, де
зберігалися сувої пергаменту. Продивившись кілька штук, один з них
він простягнув Ольєрові.
— Це покажеш майстру Угрону. Він віддасть тобі моє замовлення. —
Капітан окинув його швидким поглядом, наче оцінюючи, чи не впаде
він замертво десь по дорозі. — Обери собі кілька хлопців супроводу.
Летіть із хетарським караваном.
— Слухаюся, мей керр.
Юнак кивнув, ховаючи сувій до похідної торби, й вийшов із зали.

***

…У повітряному порту Крейздуара стояли пришвартовані небесні

кораблі, їхні величезні жовто-сірі балони зі шкіри сонячного бика
стримували канати. Небосхил був чистий, прозоро-блакитний, з-за
міста сходило сонце, і шпилі й дахівка здавалися чорними на тлі
яскравого золотавого світла. Кілька хетарських купців стежили за
завантаженням краму, один розмовляв з капітаном. До Хетарії
полетить вантаж ретонського сидру й сиру, а також грубі тканини та
віск. Хетарці здебільшого не воювали: нащо війна, якщо можна
продавати товари з націнкою всім суперникам? І Небельгайм, і Велика
Санжа радо зустрічали у своїх портах небесні каравани, що привозили
екзотичні солодощі, духмяні прянощі й наймодніші тканини.
Торговельний флот Хетарії був одним із найшвидших у світі: колись
хетарський винахідник побудував першу летючу машину з балонами зі
шкіри сонячного бика, який водився лише в хетарських горах, і відтоді
кораблі жодної з країн, навіть таких багатих, як Велика Санжа, не
могли змагатися з хетарцями за швидкістю.
Ольєр привітався з капітаном і піднявся на палубу мотузковою
драбиною. Шкіпер обдивлявся велетенські гвинти, кремезні
веслувальники розминалися біля весел, голі по пояс, у
засмальцьованих шкіряних штанах. Від них тхнуло мускусним
смородом бичачого смальцю. Зранку дмухав шпаркий північно-
західний вітер, тож була надія, що політ мине швидко.
Двоє ретонців з Ольєрового супроводу, лопочучи крилами, підняли
на борт дорожні скрині, Норберт затягнув їх до каюти. Ольєр зайшов
усередину, пригнувшись. Каюта була малесенька, вони хіба що не
стикалися лобами, коли сиділи на полицях. Усередині неприємно
зашкребло: раніше він не зміг би тут залишитися через крила, але
тепер його спина була огидно порожньою. Поступово на корабель
зійшли всі пасажири — члени команди, веслувальники, вантажники,
купці, птахи й кілька небельгаймців, які летіли до Хетарії у справах.
Ольєр підійшов до борту якраз тієї миті, коли корабель похитнувся,
відшвартувавшись від щогли. Веслувальники налягли на дерев’яні
важелі, що тяглися до центрального валу — велетенської обточеної
колоди, яка тягнулася вздовж всього корабля. Ще по два важелі знизу
пасували до ніг. Усе було зроблено так, щоб гребці могли одразу
працювати і руками, і ногами. Птах відчув, як палуба під ним м’яко
попливла, і мимоволі схопився за канати, що утримували балон. Але
тепер корабель не хитався, він немов завис у потоці прозорого
вранішнього повітря, а під ним повільно пропливало місто.
Юнак дивився вниз не кліпаючи. Усвідомлював, що всі ці випалені
сонцем поля, човни в гавані, крихітні квадратики пташиних будинків
над урвищем, ніжно-синє полотнище моря віддаляються та стають
дрібними не з його волі. Якась інша, відмінна від його власних м’язів і
крил сила несла його, і він не мав на неї жодного впливу, ба більше —
якби корабель почав падати, він загинув би з ним. Загинув, як усі
звичайні безкрилі істоти, які перебували на борту. Висота стала чужою,
і тепер вона лякала його.
— І-і-і!.. Раз!.. І-і-і!.. Раз! — горлав на гребців ватаг і пронизливо
свистів.
Веслувальники впиралися в педалі й тягли за важелі. Ольєр бачив, як
напинаються жили на міцних руках, як вони ковзають із кожним рухом
по густо змащених смальцем лавках. Вал натужно рипів і потроху
обертався. На носі й на кормі він закінчувався двома зубчастими
колесами, немов у старому млині. Рух передавався двом меншим
коліщатам, а ті крутили лопаті двох широких гвинтів попереду й
позаду корабля.
Важелі скрипіли, гребці стогнали від напруження, вал обертався
чимраз швидше, колеса трахкотіли зубцями, а лопаті гвинтів
розкручувалися дедалі швидше. Корабель розвертався, крайка землі
віддалялася, тепер вони летіли над морем.
— Приголомшливі краєвиди, чи не так, ма отру?
Ольєр здригнувся. Поруч із ним стояв літній хетарський купець у
розшитому золотом чорному упланді11. Його синьо-зелені очі з
жовтими зіницями були густо підведені чорним, а яскраво-рожеві
бугристі вуста й щоки блищали від бальзамів — хетарці часто
мастилися різними речовинами. У Небельгаймі їх навіть називали
«смердунами» через задушливий аромат, що лишався по тому, як їхня
делегація покидала залу.
— Ретон — гарна країна, — насторожено мовив Ольєр.
— Маю карафку найкращого хетарського вина в себе в каюті, та не
маю гарного співрозмовника, ма отру, — хетарець використовував
ретонське звернення, але розмовляв небельгаймською. — Ви не
складете мені компанію?
Усередині Ольєра все неприємно стиснулося. Брезель не знав, що
саме бентежило його в купцеві: чи то зажерливий погляд, чи дивна
інтонація, чи те, що той не спитав його імені й не відрекомендувався
сам. Та і як він розпізнав у ньому птаха?
— Красно дякую, — пробурмотів Ольєр. — Хотів побути на самоті.
— Ех, шкода, — зітхнув старий. — Але якщо ви надумаєте, я
чекатиму. Доброї дороги вам, ма отру.
Ольєр кивнув і відвернувся від чоловіка, втупившись поглядом у
сріблясту морську далечінь. Запах бальзаму розвіявся, отже, він
лишився біля борту сам. Юнак довго стояв, спостерігаючи за
альбатросами, які супроводжували корабель, вільно пірнаючи під
нього і виринаючи знову. Обрубки крил нили, і він вирішив пошукати
в каюті капшук із неболи-травою.
Проходячи коридором, Ольєр помітив напіввідчинені двері. Звідти
лунали звуки, наче хтось боровся: двигтіли меблі, чулися придушені
стогони. Ольєр збирався проминути каюту, але його погляд мимоволі
ковзнув усередину.
Старий хетарець, який годину тому вмовляв його випити вина, стояв
позаду птаха з Ольєрової команди і тримав його за крила, а сам
ритмічно рухав стегнами та стогнав. Птах навалився на ліжко й
судомно стискав простирадло, його штани були спущені. Голий зад
хетарця іноді зблискував у напівтемряві.
Ольєр шарахнувся від дверей, ударився спиною об стіну. Біль
пронизав його з голови до п’ят, але він навіть не зважив на це,
кинувшись до своєї каюти.
Святі Зірки, що вони собі дозволяють! Що вони коять! Ольєрові
забракло повітря, лють сповнила його вщерть. Як він сміє — ретонець,
гордий птах, — як він сміє робити такі ниці речі! Чи він продався за
гроші, чи в ньому геть нема світла найсвітліших Зірок?! Ольєр залетів
до каюти, мало не перечепившись через поріг.
— Е-е, друже, ти чого? — Норберт розклав на перевернутій діжці
сніданок: сирні кульки, в’ялене м’ясо й цеберко із сидром. — Так і
перекинеш мені тут…
— Там! — Ольєр змахнув рукою. — І це… і це він подумав, що я
можу… Пресвяті Зірки! Пресвяті Крилаті Брати!
Норберт, мов нічого не було, наливав сидр до кухля.
— Та що там сталося?
— Цей старий смердючий хетарець… — пирхнув Ольєр. — Він
запропонував мені вина. А тоді я побачив… побачив…
Ольєр не міг вимовити вголос, хоч картина досі стояла в нього перед
очима. Дістав із-за пазухи медальйон із Зіркою Смерті та приклав до
чола.
— Хетарське вино таке собі, — бовкнув Норберт, закидаючи до рота
сирну кульку.
— Я тільки-но побачив, як він грає ретонця в зад!
Ольєр відчув, як спалахують щоки, скручує нутрощі від самої думки,
що він поділився побаченим з кимось. Норберт якраз набрав до рота
сидру й пирхнув ним на Ольєра, зайшовшись реготом.
— Тебе намагався підчепити любитель пташиних задів?!
— Але ж я не такий! — гримнув Ольєр. — Птахи не такі!
Норберт утирався рукавом, пирхаючи.
— Авжеж, усі не такі, поки святі Зірки дивляться, але якщо
медальйон зняти…
— Замовкни! — вигукнув птах. — Не бажаю чути цієї огуди!
— Випий зі мною сидру краще, та не репетуй. — Небельгаймець
простягнув йому кухля.
— Це неприпустимо, — вів далі Ольєр, важко сапаючи. — Як він
смів подумати так на мене!
— З ким не буває, — зітхнув Норберт. — Але бачиш, не всі птахи
Зірок бояться.
Ольєр узяв кухоль із сидром і випив до самого денця. Його досі
трусило.
 Птахи не можуть бути такими. Ніколи, нізащо. Це гірше за втрату
крил, гірше за смерть.

***

Після першого дня турніру в королівському замку, як годиться,

планувався бенкет. Мейрі не відчувала голоду, була надто збентежена
тим, що сталося за день, а от Імке захоплено торочила про надзвичайні
страви, які сьогодні готує запрошений ґонґорський кухар.
— Хоч би отрутою не плюнув, — мляво буркнула Мона.
— Та ні, — засміялася Імке. — У них чоловіки не мають отруйних
зубів!
— Чула, що їхні жінки змушені зціджувати отруту щодня, тож не
здивуюся, якщо він прихопив пляшечку з вітанням від їхньої королеви.
— Та годі тобі, — пирхнула Імке. — Ґонґора прагне союзу з
Небельгаймом, королева навіть дочку сватала за принца Фольгерта,
поки той не обрав собі рідну тітку за дружину!
Мейрі зітхнула. Цей факт з біографії спадкоємця престолу
надзвичайно розважав Імке й вона згадувала про це щоразу, коли
йшлося про принца, і тим дратувала Мейрі. З одного боку, Фольгерт
зробив так, як забажав, бо мав право завдяки своїй силі. З іншого, їхня
тітка, Кверіна Вельгет, на той час уже була заміжня. Він розлучив її з
чоловіком мало не силоміць, і це, здавалося, нікого не обурювало, а
лише розважало.
У великій залі Гейденґарду було велелюдно й гамірно, висів аромат
заморських спецій і смаженого м’яса, гості сміялися й весело
теревенили, у кутку грали менестрелі. Зала була прикрашена
надзвичайно розкішно: над королівським столом висіли прапори
Небельгайму — червоно-чорні полотнища із золотими черепами та
квітами ліссеї — символом Великої Санжі, на чий престол претендував
король Етельріх. Між стрілчастих вікон розмістили штандарти з
різнокольоровими гербами почесних гостей турніру, у масивній
залізній люстрі запалили десятки свічок, на столах, поміж срібним і
позолоченим посудом, виклали вервечки білих квіток орхідістри з
навколишніх лісів. Жовте світло відбивалося в золоті яблук
марвотворців на затильній стіні. За королівський стіл сіли похмура
Ізвен зі своїм нареченим та Алрік. Мейрі привіталася з родиною й
зайняла місце праворуч від брата. Дівчата з її почту розсілися далі,
разом із гостями.
Герольд стукнув церемоніальним ціпком і оголосив про прибуття
принца Фольгерта. Спадкоємець з дружиною рушили до королівського
столу в супроводі його джур та її дам. Гвілім ішов одразу за
Фольгертом, погляд Мейрі швидко ковзнув по його стрункій статурі.
Мейрі помітила, як сіпнулися його повіки, коли вони зустрілися очима.
У нього на грудях досі сяяла її брошка. Дівчина гнівно звела брови. Як
він смів так чинити!
Фольгерт усівся біля Ізвен, Гвілім зупинився за його спиною. Він
буде там увесь вечір, за кілька кроків від неї, доливатиме вина своєму
капітану, витиратиме його тарілку. Можливо, їм вдасться перекинутися
кількома словами й він нарешті пояснить свою поведінку!
За хвилину в залі з’явився новоспечений лицар Янн ес Арвор, весь у
чорному, лише кілька пір’їн на його крилах тепер були позолочені за
лицарською традицією. Птах усівся навпроти принцеси в іншому кінці
зали. Його погляд був пекучий і жорсткий, наче сонячне проміння в
пустелі. Мейрі сиділа рівно, хоч їй дуже кортіло сповзти зі стільця й
розтектися підлогою — такими слабкими враз стали всі м’язи. З
одного боку, нова зухвала поведінка Янна їй геть не подобалася, але з
іншого — вона розуміла, як прикро його вразила та брошка в нахвана.
Крім того, Мейрі не встигла подякувати йому за порятунок, її одразу
вивели подалі від арени.
Лицарі й дами поволі займали місця, бенкет от-от мав початися —
чекали лише короля.
Нарешті оголосили про прибуття Етельріха Вельгета, усі підвелися,
дами присіли в реверансах, чоловіки схилили голови. Король підійшов
до столу, герольд постукав ціпком, закликаючи до тиші. Менестрелі
замовкли, музика урвалася, гості озирнулися до королівського столу.
— Прийміть, пресвяті Зірки, які дарують нам світло, нашу хвалу й
честь, — виголосив Етельріх. — Усе, що маємо, віддаємо вам.
Усі повторили за ним.
Король сів, гамір повернувся так само раптово, як і стих, пісня
залунала з того самого куплету, арфа заграла тріо з лютнею та
шалмеєм12.
Двері прочинилися, служники понесли до столів святкові страви —
фаршированих павичів, прикрашених власним пір’ям, смажену
баранину, овочеве рагу, неймовірно вигадливі марципанові замки.
Мона скривилася, коли смажену птицю поставили біля неї, тож Імке
перетягла страву ближче до себе. Шляхтяни накинулися на їжу, залу
сповнили щасливі плямкання та прицмокування. Їли руками, джури
щедро підливали своїм капітанам найкраще санжійське вино, фрейліни
швидко розчервонілися й тепер реготали вголос із жартів двох блазнів,
які гуляли між рядами столів. Третій, улюбленець короля, який
невчасно помер за кілька днів до турніру, шкутильгав залою у вигляді
марва — король власноруч подовжив його існування на дні свят, і
декого це навіть розважало.
 Мейрі насилу проковтнула кілька шматочків, запила вином. Сиділа як
на голках. Янн пильно спостерігав за нею. Гвілім іноді проходив повз, і
щоразу принцеса відчувала коливання повітря від його ходи. За мить
нахван мовчки поставив біля неї тацю із солодкими кренделями. Мейрі
помітила шматочок паперу, що визирав з-під таці, і швидко
висмикнула його, завівши руку під стіл.

Коли пірнув я в океан, він вмить скипів від мого серця.

Одна-єдина фраза. Мейрі забракло повітря, вона необачно

озирнулася на нахвана, який стояв у затінку за спиною Фольгерта,
спершись на стіну. Який химерний вигляд мав бастард з болота під
грандіозним деревом марвотворців! Але ж як талановито він зміг
умістити її вогненні переживання в коротку вервечку слів. У Мейрі на
очах проступили сльози. Принцеса відвернулася, але відчувала
присутність Гвіліма тепер ще яскравіше, ще болючіше.
Якоїсь миті какофонія бенкету стала нестерпною. Дзенькіт дзвіночків
на чоботах блазнів, вигуки акторів, які розігрували виставу на помості
в кінці зали, регіт п’яних шляхтян, виття шалмея та тонкий голос
менестреля, який виводив романтичну баладу, тиснули на Мейрі так,
що аж паморочилося в голові.
— До речі, Алріку, — гукнув король до її брата. — Маєш чудову
нагоду познайомитися зі своєю нареченою. Онде вона сидить! Йонге
Вінфра Тулійська. За кілька тижнів ми укладемо союз із Тулією.
Мейрі стрепенулася одночасно з братом. Вони обидва простежили за
вказівцем батька, але той уже відвернувся на жарт, що його саме
розповідав Фольгерт, і зареготав разом із нареченим Ізвен.
— Пресвяті Зірки, — видихнув Алрік.
Дівчина, на яку вказав Етельріх, злякано втупилася в них і теж не
здавалася задоволеною. Її обличчя було витягнуте й худе, дрібні темні
очі зиркали з-під масивних надбрівних дуг, тонкі вуста стиснулися в
нитку. Алрік сперся спиною на стілець і аж посірів. Вінфра була геть
не гарна, але вбрана дуже вишукано. Мейрі стисла долоню брата.
— Можливо… можливо, це буде не так погано, поговори з нею для
початку, — пробурмотіла принцеса, але брат не відповідав. — Це мало
статися, Алріку. Рано чи пізно.
— Так, — прошепотів він. — Покарання за те, що я — Вельгет, який
не може перетворювати людей на монстрів.
Він забрав від Мейрі руку й вийшов із-за столу.

***
 Янн не міг їсти, тільки пив. У голові бубонів голос персня, зір
загострився, хоч він не прикликав силу. Птах чув шурхіт папірця,
зітхання, що зірвалося з вуст Мейрі, коли та розгорнула записку, бачив,
як вона завмерла. Клятий риболюд. Що він собі дозволяє? Просто в
усіх на очах…
Убий. Убий. Убий. Убий.
Янн хитнув головою, проганяючи нав’язливе буботіння, але від вина
все пливло перед очима. Та й насправді йому не хотілося, щоб морок у
голові розсіювався. Юнак свердлив поглядом нахвана, який стояв
позаду Фольгерта, і помітив, як до нього наблизився птах з рябими
коричневими крилами. Янн вигнув брови. Це ще хто такий? Ретонці
навідувалися до Небельгайму, та все ж були тут рідкісними гостями, і
Янн зазвичай знав, хто приїхав. Птах обмінявся з Гвілімом кількома
словами, і завдяки персню Янн частково почув їх: говорили про якісь
смаколики, тоді нахван дістав з кишені скриньку й щось віддав птахові,
отримавши натомість гроші. Птах пішов, а Янн знову хильнув вина.
Цей нахван ще й крутить незрозумілі оборудки просто за спинами
королівської родини!
Розімлілі від наїдків і питва шляхтяни лаштувалися до танців. Пари
вишиковувалися одна проти одної, музики заграли голосніше.
— Янне, — почулося в нього над вухом. — Янне, мені кінець.
Птах сіпнувся, відірвавши погляд від принцеси, й озирнувся. Поруч
стояв Алрік і майже тремтів.
— Що сталося?
Янн підвівся з-за столу, вони відійшли подалі від гостей.
— Батько показав мені наречену.
Птах криво всміхнувся, обличчя Алріка він бачив ніби в тумані.
— І що, гарненька?
— Ні, вона зовсім не гарна, але річ не в тім, — пробурмотів принц.
— Пам’ятаєш, я розповідав про дівчину? Селянку з-під Альґаїра.
Янн примружився. Було таке, але він вважав, що Алрік давно забув
про неї.
— Вона вагітна.
— Га?!
— Не репетуй! — шикнув принц.
— Пресвята Зірко Життя, Алріку! — вигукнув Янн на повний голос і
засичав на нього: — Я думав, ти тільки раз погуляв у селі!
— Не раз і не два. — Принц потупив очі. — Я просто… я кохаю її,
розумієш? І не знаю тепер, що робити.
— А раніше знав?! Їй відомо, хто ти?
— Так. Весь час вона думала, що я — джура принца Алріка. Коли
зізнався, вона кричала на мене, кидала речі й вигнала з хати. А потім
сказала, що вагітна.
 — Важко уявити, що зробить твій батько, якщо дізнається про
бастарда.
— Він стратить її разом з дитиною, — холодно промовив Алрік. —
Тут так вирішуються слизькі питання, Янне. Наш батько не любить
бастардів.
Янн кивнув, звернувши погляд на дерево марвотворців. На гілці, яка
відростала від батька Етельріха, мало золотитися ще одне яблуко,
перекреслене чорним, але його ретельно затерли.
— Ця дівчина мусить бути під твоїм наглядом, — суворо промовив
Янн. — Перевези її до своїх володінь.
— Вона дуже горда. Не дозволить мені.
— Ти ж клятий принц, — шикнув птах. — Доведеться вплинути на
неї. Тримай дівчину біля себе. Пильнуй дитину.
— Мій син не знатиме, що я — його батько, — Алрік, здавалося, ледь
тримався на ногах. — Чому Зірки не дали мені сили…
— Зірки жорстокі, — Янн стиснув уста. — Але вони не винні в тому,
що ти занапастив дівчині життя.
Принц хотів щось сказати, але Янн помітив Мейрі, яка крокувала до
виходу в супроводі своїх дівчат. За мить дорогу їй перепинив… той
самий птах, якого він бачив півгодини тому з нахваном.
— Та хто це такий?!
Алрік простежив за його поглядом.
— Уперше бачу.
Незнайомець щось промовив до принцеси, її очі розширилися. Вона
заперечно хитнула головою, але він загрозливо розставив рябі крила та
зробив крок убік, щоб затримати її.
Серце пропустило удар, Янн опинився поруч із принцесою так
швидко, що й сам не помітив.
— Що сталося, ваша осяйносте? — Янн спопелив птаха поглядом.
Незнайомець криво посміхався, глузливо роздивляючись його з ніг
до голови. Він був старший і трохи вищий за Янна та не мав на одязі
жодних знаків роду. Раніше вони з Янном не зустрічалися.
— Я хотів запросити принцесу на танець, — пирхнув ретонець. —
Але ви завадили мені. Якщо ви не відійдете негайно, я зітну вам
голову.
— Ви можете спробувати зітнути мені голову, — вишкірився Янн. —
Але я вам не раджу.
— Шановні керрен, негайно припиніть, — запротестувала Мейрі. —
Керре Арворе…
— То ти і є Арвор? — посміхнувся птах. — Син того голодранця,
який намагався забрати трон в істинного князя Ретонського?
В очах Янна потемніло, перстень пропалив палець. Він вихопив з
піхов кинджал. Моргнув — і його кривдник уже лежав на підлозі, а
лезо впивалося йому під підборіддя. Янн мотнув головою,
позбуваючись влади персня, хоча в очах досі все було синє. Фрейліни
Мейрі заверещали, хтось схопив його за лікоть.
— Повтори, — видихнув Янн. — Що ти казав про мого батька?
Птах злякано кліпав, вирячивши на нього очі. Плямкуваті крила
віялом розкинулися по кам’яній підлозі, наче в мертвої куріпки, яку
тримав за ноги мисливець.
— Керре Арворе! — Мейрі присіла біля нього. — Будь ласка, не
треба! Я обіцяла вам танець, пам’ятаєте?
— Я не відпущу його, доки не вибачиться.
— Та я… та я… — квоктав птах у його руках.
— Просіть вибачення, інакше він уб’є вас. І матиме рацію.
Янн глипнув угору, поряд з принцесою стояв нахван. Незнайомець
теж перевів погляд на нього.
— Вибачте, керре Арворе, — процідив ретонець. — Я хильнув
зайвого. Не мав честі знати вашого батька.
Янн повільно розтиснув занімілі пальці, що тримали ворога за комір.
Птахи одночасно підвелися, і Мейрі полегшено зітхнула. Гості почали
розходитися, задоволені цікавою сценою, і ретонець миттю загубився в
натовпі п’яних шляхтян. Янн сховав кинджал, обсмикнув одяг і
простягнув руку Мейрі.
— Здається, ви обіцяли мені танець, ваша осяйносте?
Мейрі коротко зиркнула на нахвана та вклала руку в Яннову долоню.
Птах відчув, як Гвілім стиснув щелепи й напружився, коли вони його
оминули. Янн задоволено всміхнувся.

***

Між людьми та іншими істотами, які святкували заручини принцеси

Ізвен, лилася, передзвонювалася, дзюрчала, наче вода у струмку,
музика. Мейрі стала навпроти Янна. Він не усміхався так, як інші
лицарі до своїх дам, лише сторожко дивився на неї, примружившись,
ніби готувався до того, що вона тікатиме. Мейрі уявила, як
розвертається й біжить до дверей, але він змахує крилами й опиняється
там швидше за неї, затуляючи собою вихід.
Вичекавши перші три такти, дівчата рушили до кавалерів. Янн
виставив руку, Мейрі торкнулася його зап’ястка своїм, обійшла,
зупинилася. Шкіру неприємно поколювало. Коли це вона боялася
його? Коли ще так хотіла втекти? Янн був її другом, її партнером у
танцях та іграх, він показував їй Небельгайм згори — так, як вона не
могла його бачити. А нині Мейрі ціпеніла перед ним. Що з ним
сталося у Квельґарді?
 Янн обійшов принцесу з іншого боку, зупинився. Мейрі мимохіть
відзначила, як граційно він маневрував між людьми, попри свої
величезні крила. Інші пари всміхалися, розмовляли, але вони обидва
похмуро мовчали, наче відбували покарання, а не розважалися.
— Ви образилися на мене, ваша осяйносте? — спитав Янн,
повернувшись до неї після кола з іншою дамою.
— Ви поводилися жахливо, мей керр. — Мейрі кресонула його
поглядом. — Але я з вами танцюю.
Вони знову розійшлися, вона обійшла двох чоловіків, Янн обійшов
двох дам, повернувся до неї, знову торкнулися одне одного
зап’ястками.
— Ухильна відповідь, — мовив Янн. — Я б хотів поговорити з вами
сьогодні.
Мейрі здригнулася, ніби хтось приклав холодну долоню між
лопатками.
— Я втомилася й хочу відпочивати, — пробелькотіла вона. —
Обіцяла вам танець, щоб ви не вбили того бідолаху.
— То це вияв милосердя? — глузливо всміхнувся Янн, обійшовши її
з іншого боку.
Вона тяжко зітхнула, вклавши руку йому в долоню. Музика
скінчилася, останні дзвіночки брякнули, остання нота завмерла на
краєчках срібних келихів.
— Добре, — Мейрі вимушено посміхнулася. — Сподіваюся, це не
займе багато часу. Зачекайте, я покличу своїх…
— Наодинці, — відрізав Янн. — Я хочу поговорити наодинці.
Принцеса спалахнула. Він не просив. Він вимагав — так, ніби мав на
те право. Вона могла б обуритися, сказати, що залишатися з ним
наодинці — це загроза її честі, але їй самій кортіло з’ясувати, що
відбувається. Що з ним сталося?
— На кілька хвилин, не більше, — Мейрі жестом зупинила Мону, що
вже була рушила до неї через залу.
Вони з Янном вийшли в коридор. По підлозі дзенькотіли впущені
п’яними шляхтянами келихи, хтось горлав пісню, у ніші за
оксамитовою завісою чулися пристрасні стогони. Мейрі гидливо
скривилася, птах, який ішов на кілька кроків спереду, відчинив
дверцята на балкон.
Надворі було холодно, як завжди на початку Благодатної пори, і
відносно тихо — лише десь на подвір’ї п’яно реготали гості. Мейрі
підійшла до поруччя й учепилася в холодне каміння, наче боялася
впасти. Янн стояв у неї за спиною й не намагався підступити ближче.
Вони ніби високо летіли над усім замковим подвір’ям, над усім
Небельгаймом. Знову мовчали, але цього разу серце Мейрі билося аж у
горлі, не давало дихати. Янн збентежено кахикнув і прихилив коліно.
Зашелестіло пір’я, він огорнув себе крилом, простеляючи його перед
нею, але принцеса не зважувалася обернутися.
— Перш ніж ти знову втечеш, я хочу сказати, що… що кохаю тебе й
хочу попросити твоєї руки в короля, — видихнув Янн ледь чутно. —
Якщо ти дозволиш.
Він промовив до неї без зайвих пишнот, ніби вони були просто
Янном і Мейрі, а не претендентом на престол Ретону й
небельгаймською принцесою. Вона сотні разів уявляла цю мить, і
жодного разу на думку не спадало, що освідчення буде таким —
напруженим та моторошним, від чого кортіло зіщулитися, стати
меншою, забитися в куток. Проте місця тут було небагато, до землі
надто далеко, а вихід затуляв собою птах. Принцеса озирнулася на
нього. Янн чекав на її відповідь, схиливши голову, тільки чорне пір’я
сяяло у світлі, що линуло з вікон.
— Янне, що відбувається? — прошепотіла вона.
— Я освідчився тобі.
— Ні, що відбувається з тобою? Ти наче захворів. Ти не такий, як
раніше.
Янн звів на неї погляд, згорнув крило й підвівся. Його очі вже не
виблискували гнівом, на обличчі застигла лише нескінченна тривога.
Здавалося, він так само мріє втекти звідси, як і вона.
— Таким, як раніше, я більше не буду, — повільно вимовив птах. —
Я не буду жалюгідним.
Мейрі відвернулася. Горло стиснув болючий спазм. Вона хотіла щось
сказати, але не могла. На очі набігали сльози, стікали по щоках.
— Чому ти мовчиш? Мейрі?..
Янн торкнувся її руки, але принцеса швидко сховала її.
— Я не знаю, що відповісти.
— Я думав, що твоя відповідь — у листах. У вірші. У тому поцілунку
в печері.
Перед очима замерехтіли спомини: почет розсипався лісом, гавкотять
пси. Холодно, вже майже закінчилася Благодатна пора. Ізвен і якийсь
хлопець стоять за кущами, вона сміється, він щось шепоче їй на вухо,
майже торкається вустами її скроні, тоді цілує її — спочатку в щоку,
тоді в кутик вуст, тоді її вуста розтуляються, вони зливаються в
поцілунку, охоплюють одне одного руками — і Мейрі аж кидає в жар.
Її сестра іде за власною темрявою — сміливо, напролом, так, як може
тільки марвотвориця. Ізвен не боїться нікого й нічого. Цілий світ
належить їй. Мейрі хоче втекти, але заклякає на місці. Раптом хлопець
бачить її. Він щось каже Ізвен, вона обертається. «Мейрі? Та нехай
бачить. Мені дозволено. Мені дозволено все».
Ізвен жила ілюзією, але була так переконана в ній, що ніхто не міг
посперечатися з нею. Вона навіть переконала себе в тому, що обрала
того жахливого князя з Конфи. Але тоді Мейрі не розуміла цього.
Сестра ніби ляснула її по щоці. І Мейрі бігла звідти, ховаючись від
дощу до печери, і не могла думати ні про що інше. Ізвен у цьому світі
дозволено все, а Мейрі — нічого.
А тоді Янн опинився надто близько до неї.
Вона хотіла його, він будив у ній темряву. Тоді Мейрі вирішила піти
за нею — як Ізвен, якій цілий світ дозволяв це.
— Світ виявився сильнішим — і за мене, і за неї, — замислено
промовила принцеса.
— Я не розумію.
Мейрі шалено захопилася, і все було б добре, якби зараз вона не
тремтіла від страху, залишившись наодинці з Янном. Дівчина
обернулася до нього.
— Сьогодні поганий день, щоб говорити про це.
— Поганий день? — засичав птах. — Я вмирав щодня в тому
смердючому Квельґарді, думаючи про те, як нарешті побачу тебе. Ти
писала такі пристрасні, такі пронизливі листи, і ось коли я тут і кажу,
що кохаю тебе, ти кажеш, що сьогодні поганий день?
— Пробач, але ти поводишся нестерпно.
— Є одне просте питання, Мейрі. — Яннові очі замерехтіли
червоним. — Ти кохаєш мене чи ні?
Він зробив крок назустріч і став майже впритул, Мейрі відсахнулася.
Коли вони торкалися одне одного раніше, це було приємно,
хворобливо приємно, від того в Мейрі стискалося все всередині,
тягнуло живіт, її ніби пронизувало блискавкою, але зараз лише кортіло
зіщулитися. Принцеса вперлася в поруччя, бо не було куди відступати.
— Я не знаю.
Янн відступив від неї. Він помітно тремтів, тоді щось нерозбірливо
прошепотів. Цю розмову час було закінчувати, Мейрі ледь трималася
на ногах. Зробила крок до дверей, але птах різко розвернув крило.
Принцеса спантеличено зупинилася та звела погляд.
— Це через нього?
— Через кого?
— Нахванського бастарда, — просичав він. — Так?
Він склав руки на грудях. Зараз Янн був без рукавичок, і ніщо не
приховувало перстень, що виблискував на його пальці. І Мейрі
нарешті зрозуміла.
— Це перстень! — майже здивовано вигукнула принцеса.
Ізвен показувала їй бойові персні в книзі, а тепер вона бачила, який
вигляд має істота, котра користується їхньою силою. Інакшого
пояснення цих жахливих змін Мейрі не знаходила. Як ще Янн міг так
швидко впіймати балдахін, як він утримав його? Це було щось
надприродне. Як і зараз.
 — Я поставив питання, — прогарчав Янн, дивлячись на неї спідлоба.
Його погляд став моторошним — червоне світло мерехтіло, воно ніби
ввижалося їй, бо однієї секунди було, а іншої — зникало. Тієї миті з
ними на балконі ніби опинився хтось третій. Мейрі замлоїло. Вона
зробила крок уперед.
— Янне, прибери крило, інакше я торкнуся його без дозволу.
— О, ти вже торкалася мене без дозволу, — люто реготнув він. —
Нехай тебе це не бентежить.
— Пропусти мене.
— Як ти можеш, ти ж писала мені таке… таке… А сьогодні віддала
йому свій символ!
— Це було непорозуміння.
— Записка на бенкеті — теж непорозуміння?!
Мейрі здійняла руку, щоб прибрати його крило, але Янн схопив її за
зап’ясток і стиснув. Принцеса незмигно дивилася на власну руку, тиск
на ній зростав. Мейрі відчула, як із-під ніг тікає підлога.
— Янне, пусти мене.
— Я ніколи не відпущу тебе, — засичав він, підступаючи до неї. — Я
вб’ю його, я знищу його, він пошкодує, що навіть поглядом тебе
торкнувся! Я ніколи нікому тебе не віддам.
Його голос став хрипким, низьким, геть не схожим на той, що вона
знала. Янн більше не був птахом, не був її другом, не був навіть тим,
хто будив у ній темряву, — він і був самою темрявою, він і був жахом.
Тиск зростав. Ще трохи — і він зламає їй руку.
— Янне! — вигукнула Мейрі крізь сльози. — Янне, мені боляче!
Янне!
Мейрі схлипнула, тоді закричала, посуваючись за рукою тілом. Тиск
на зап’ястку зник. Янн здивовано дивився на власну долоню,
розтуливши рота, тоді спішно відпустив принцесу.
— О, я… я не знаю, що на мене найшло, — він хитнув головою. —
Пробач.
— Це перстень, — Мейрі схлипнула, хапаючи повітря. — Це клятий
перстень!
Янн ледь устиг згорнути крило, коли вона кинулася до дверей і
вибігла з балкона.
11 Упланд — середньовічне верхнє довге вбрання із довгими рукавами, схоже на халат.
12 Шалмей — середньовічний музичний духовий інструмент, попередник гобоя.
 РОЗДІЛ 9. НОВА НАДІЯ

Янн заледве розліпив очі. Його страшенно нудило, у роті було огидно
сухо, а голова розколювалася, наче горіх у срібних лещатках. Юнак сів
на ліжку. Пів ночі він не міг заснути, бо прокручував подумки розмову
з принцесою, поки не зрозумів, що вже не знає, що відбулося
насправді, а що навигадувала його втомлена голова. Спогади
плуталися — частково через вплив персня, частково через те, що
перепив вина. Янн зазвичай контролював втручання артефакта,
відчував поштовх — і або відкидав його, або піддавався, проте вчора
він забагато випив і сила персня, вочевидь, охоплювала його без згоди.
То що вчора сталося? Єдине, що він пам’ятав, — це лють. Лють,
лють, постійна лють весь день, від якої паморочилося в голові. А
потім, здається, він зробив Мейрі боляче. Чи просто розлютився й не
торкався її? Може, вся розмова була сном? Краще б насправді так і
було. Заснув Янн під ранок — під вікнами горлали гості, у коридорі
хтось гучно кохався, потім блював, тоді до його кімнати завалилися
двоє п’яних лицарів, переплутавши покої.
Янн обернувся до великого дзеркала в кованій рамі. Під очима
залягли темні кола, чорні очі хворобливо виблискували, він був блідий,
аж жовтий. Птах поляскав крилами, потягнувся, тоді глянув на свою
руку. Перстень загадково сяйнув у млявому вранішньому світлі. Янн
обережно зняв його з пальця, поморщився. Ще з часів Квельґарда від
частого використання персня на пальці лишився опік — сухий, уже без
кірки, темно-червоний, немовби, навіть позбувшись магічного
артефакта, Янн все одно лишався прив’язаним до нього. Юнак заховав
перстень під матрац, тоді витягнув і поклав до кисета в скрині.
Постояв — і знову переховав. Янна млоїло від передчуття нової
розмови з Мейрі після вчорашнього, але він мусив вибачитися, і
перстень у цьому міг тільки завадити.
Птах дочекався заспаного служки, який допоміг йому вдягнутися,
тоді вийшов у коридор. Вранішню месу він проспав, тому тільки
визирнув з вікна на молитовний сад і, поцілувавши Зірку Смерті,
сховав медальйон під сорочку. Усі збиралися на сніданок, слуги
прибирали коридори. Янн рушив був до великої зали, але з жіночого
крила замку просто йому на зустріч крокував почет принцеси Мейрі.
Серце підскочило та впало ще до того, як принцеса звела на нього
погляд. Дівчина сахнулася. Вона теж була бліда, очі набрякли, ніби
вона проплакала всю ніч.
Що як… вона і справді…
— Ваша осяйносте! — вигукнув Янн, стрімголов кинувшись до неї.
— Я не хочу з вами говорити, Янне ес Арвор, — відказала Мейрі. —
Ніколи!
— Ні, ні! — Янн біг за нею, як цуценя, від сорому йому викручувало
суглоби. — Одну хвилину! І я не потурбую вас більше.
Мейрі стиснула губи, але зиркнула на Мону, і та повела почет до
зали. Принцеса підійшла до вікна та схрестила руки на грудях. Янна
трусило й судомило, він не міг дібрати слів, опік на пальці нещадно
нив. Найбільшим його бажанням зараз було відчути, як м’язи
наливаються силою, як перстень лагідно, але міцно підтримує його,
вселяє впевненість, як він стає собою — тим, ким завжди хотів бути, а
не тим, з кого насміхалися чи жаліли.
— Учора я повівся з вами дуже неввічливо.
— Неввічливо — це не відповісти на вітання. Ви поводилися
мерзенно.
— Т-так, — Янн важко ковтнув. — Я трохи хильнув зайвого… і
розлютився. Мені жахливо соромно. Не так має поводитися лицар із
дамою, це неприпустимо. Покірно прошу вибачити.
Мейрі гірко всміхнулася, не підводячи погляду. Її тон лишався
крижаним:
— Мей керр, я не знаю, звідки у вас той перстень, але краще вам
ніколи більше його не надівати.
Мейрі поглянула йому в обличчя, бурштинові очі суворо зблиснули.
Янн зачаровано дивився на неї, не ладний відвести очей, і навіть не
спитав, чому вона такої думки про перстень, — просто підвів і показав
долоню.
— Я без нього зараз. І ще раз хочу сказати, що кохаю вас. Щиро.
Кажу від усього серця. Здається, я кохав вас, скільки себе пам’ятаю, —
він потупився. — Ваша осяйносте… Мейрі, я невдовзі їду до Ретона.
Там війна, і усяке може статися... Але я мрію, щоб ви чекали на мене.
— Чекала, щоб ти знову зробив оце?
Принцеса засукала вузький рукав нижньої сукні. Блакитний шовк і
біле мереживо оголили темно-фіолетові синці на її зап’ястку. Вони
здавалися такими моторошними на бездоганній ніжній шкірі, що Янн
вдихнув, але не зміг видихнути. Він витріщився на її руку, відчуваючи,
ніби хтось поволі стискає його грудну клітку, аж поки не починають
тріщати ребра.
— Це… я?
Принцеса мовчки зсунула рукав.
 — Таке… я не міг… я навіть не пам’ятаю… Мені… мені страшенно
прикро! — Янн відчув, як у носі підступно закололо, голос затремтів,
він уже ледь тримався на ногах. — Пробач мені! Пробач, я… це так
жахливо…
Мейрі не відповіла й рушила коридором до великої зали.
Янн хотів бігти за нею, але перед очима досі стояли фіолетові плями
на білій шкірі. Вона ніколи цього не пробачить. Вона не забуде. Його
нудило й лихоманило, і єдине, про що він міг думати, — це перстень,
що міг би затамувати цей біль. Янн побіг до своєї кімнати, кинувся до
сховка, вихопив перстень і знову надів його на палець.
Сила персня влилася йому у кров, у м’язи, заповнила собою. Кілька
секунд він важко сапав, ніби біг чи летів довгу відстань, а тоді підвівся
й пішов до великої зали.

***

Ізвен стояла біля прочиненого вікна, поки одна з дівчат розчісувала її

довге волосся. Гостро пахло землею й лісом, як завжди пахне на
самому початку Благодатної пори, пташки збивалися у зграйки й
заводили веселі пісні. Увесь світ пробуджувався, оновлювався. І тільки
Ізвен здавалося, що вперше за життя вона занурюється в найглибшу
яму, з якої вже ніколи не вийде такою, як була. Санжійці закопували
своїх мертвих, ховали їх у камені, у криптах, але в Небельгаймі мертві
тіла завжди спалювали, щоб ніхто не міг підняти людину після смерті.
Коли Ізвен у дитинстві думала про битви, де братиме участь, її чомусь
особливо захоплювала думка про погребальне вогнище, якому
віддадуть її тіло, якщо вона загине. Гордий вогонь — останній
притулок марвотвориці.
Та нікому не дозволено ховати марвотворицю заживо.
Із замку вийшов Етельріх разом з конфійським князем. Ізвен
дивилася на лисувату маківку свого нареченого, який бігав довкола її
батька, розмахуючи руками й щось розповідаючи. Король усміхався,
навіть звідси було помітно, наскільки він задоволений угодою. Конфа
ставала не просто лояльним союзником, вона ставала власністю
Небельгайму. Острів мав цінні корисні копалини, там можна було
розташувати флот. Тож тепер керр Люстіг Ермерой, який бездарно
розтринькав свій спадок, віддасть владу якомусь небельгаймському
наміснику. Хто то буде? Князь Гільдеберт? Ні, певно, він більше
знається на ретонських справах. Хтось інший. Поки котрийсь із синів
Ізвен, імовірно, безсилий, не підросте, щоб керувати островом
самотужки. У цьому чудовому для Небельгайму процесі вони не
врахували одного: Ізвен не збиралася сидіти вдома, народжуючи дітей.
І авжеж вона не збиралася відмовлятися від змагання за
небельгаймський престол, хоч ким би був її чоловік.
Ізвен глянула на ліжко. Там лежало темно-червоне бліо з
вигаптуваними золотими ромбами і бахромою.
— Ебріль, я не хочу вбиратися в цю сукню, — вимовила принцеса. —
Неси костюм для тренування.
Дівчина спантеличено закліпала.
— Але ж зараз буде сніданок…
— Ти не дочуваєш?! — гримнула Ізвен, і дівчина кинулася до
гардеробної кімнати.
…Після сніданку гості турніру перемістилися на трибуни біля
бойовища. Сьогодні мали відбутися бої марвів. Щось усередині Ізвен
протестувало проти таких розваг, але для короля й Фольгерта це було
найулюбленішим дійством. Тож принцеса, вбрана в грубі чоботи,
шкіряні шосси та куртку із золотими лицарськими відзнаками на
плечах, а також підперезана портупеєю з мечем, сиділа поруч з
нареченим на трибуні. Від нього огидно тхнуло пряними спеціями.
Князь кілька разів пробував поцілувати її руку, і врешті-решт принцеса
підвелася зі свого місця й зійшла з трибуни. Дівчата її почту були
рушили назирці, але Ізвен заперечно хитнула головою.
Принцеса прогулялася табором, поки не дійшла до кліток із марвами.
Мертві були страшні й жалюгідні водночас. Двоє старих, в одного
випало око й висіло на щоці на жилці, третій молодший, з
переламаними кінцівками, через що рухався по клітці незграбно. На
вбивць, ґвалтівників і розбійників у Небельгаймі чекала доля, ще
похмуріша за страту. Усіх трьох підняв Фольгерт — Ізвен бачила
іскристі нитки сили, значно потужніші, ніж ті, що були потрібні для
живлення марвів без участі марвотворця. Його почерк.
Краєм ока Ізвен помітила князя Конфи, який разом із двома
охоронцями чимчикував до берега річки, де зазвичай справляли
природні потреби учасники турніру. Принцеса посміхнулася. Князь
спустився до берега, його охоронці повернулися спинами до нього й
чекали. Ізвен обережно підібрала нитки сили, що вели до трьох марвів,
стиснула в кулаку. Відчинила дверцята. Марви виповзли й сіли біля
неї.
— Ішват а са! — наказала Ізвен і вказала в бік охоронців і князя.
Це була команда на атаку «Захопити та привести до мене». Марви
побігли, хто як міг: двоє ногами, третій — на всіх чотирьох, як пес.
Почулися крики. Охоронці дивилися на мерців, які наближалися,
виряченими очима, але жоден навіть не думав вихоплювати меча.
Обидва хлопці заверещали й кинулися навтьоки.
Це була одна з переваг марвотворення — мерці на полі бою
навіювали такий жах, що звичайні люди, які ніколи такого не бачили,
втрачали будь-який здоровий глузд, кидали зброю, тікали, падали з
урвищ. Одиниці воїнів лишалися в строю і билися — з уже вбитими
противниками чи власними мертвими друзями. Зброя ця була
настільки потужною й коштувала марвотворцю так дорого, що
Небельгайм використовував її ощадливо, геть не в кожній битві —
лише під загрозою поразки.
Конфійський князь, почувши лемент, визирнув із-за насипу над
берегом. Марви бігли до нього — гарчали, верещали, тупотіли. Його
обличчя витяглося, він вибалушив очі, вискнув і видряпався на берег.
Вискочив, зашпортався у спущених штанях. Одяг злетів з нього разом
із чоботами. Кремезний керр Ермерой нісся по полю, волаючи, і три
марви переслідували його. Князь влетів у натовп, кинувся до
королівської трибуни. Ізвен задоволено спостерігала, як його голий зад
мелькотить між людей, тоді потягнула силові віжки, марви
заспокоїлися й побігли до неї.
— Там… там… — князь витріщив очі, безладно тицяючи рукою за
спину. — Марви! Вони якось ви… вивільнилися… вони…
З переляку він забув небельгаймську мову й почав щось викрикувати
рідною. Зчинився безлад — чоловіки витягли мечі, кинджали, але
марвів ніде не було видно, ніхто не нападав. Етельріх звів брови,
нічого не розуміючи. Князь і далі волав, тупаючи босими ногами по
землі. Жінки збентежено зітхали, прикривали очі. Хтось простягнув
Ермероєві плащ, той обкрутив його довкола талії, наче спідницю. Ізвен
вийшла на турнірний майданчик, і марви слухняно рухалися за нею.
Фольгерт вигнув брови, побачивши її, і зареготав, аж вискнув. Мейрі
зблідла, подалася вперед і стиснула підлокітники крісла. Погляд
Алріка метався між Ізвен і королем.
— Я подумала, керре Ермерою, — сказала принцеса, — якщо ви
відмовляєтеся битися зі мною, бо боїтеся попсувати мою вроду, то,
може, захочете битися з моїми хлопцями? Їхній красі, здається, уже
ніщо не загрожує.
Вона лагідно скуйовдила волосся одному з марвів, який тягнувся до
її руки. Конфійський князь розтулив рота, але тільки хапнув повітря.
— Це… це обурливо! — нарешті вичавив він. — Як ви смієте?!
— Я марвотвориця, — посміхнулася Ізвен. — Таке вже життя зі
мною. Ви справді хочете цього?
— Ізвен! — гримнув король.
— Він не витягнув меча, ваша сонцесяйносте! — крикнула принцеса.
— Він навіть не спробував опиратися. Чи такий чоловік здатен мене
захистити?
— Здається, це йому потрібен захист, — пирхнув Фольгерт. — Від
тебе!
 — Це обурливо, я вимагаю вибачень! — конфійський князь підійшов
до трибуни та став перед королем, косуючи на марвів, які сиділи біля
Ізвен.
— Почекайте, шановний керре, — Етельріх підвівся, і натовп
заметушився. — Ситуація обурлива, поведінка принцеси
неприпустима, але я запевняю вас, що це лише невдалий жарт, через
який вона негайно перепросить.
— Так, — засміялася Ізвен, — я принизила вас і з радістю відповіла б
на ваш виклик до двобою честі. Шкода, що ви не покличете мене.
Обличчя князя перекосило від люті.
— Я не битимуся з тобою, але помщуся, — обернувся Ермерой,
вишкіривши зуби. — Присягаю всіма святими Зірками, я помщуся тобі
так, як ти не чекатимеш!
Усі зашуміли, але Ізвен було до того байдуже, вона дивилася на
батька. Король спустився з трибуни. Принцеса відчула, як затремтіло
повітря. Якби тут не було так багато народу, він, певно, знову накинув
би на неї силовий зашморг. Етельріх рушив до дочки, вказавши жестом
у напрямку свого шатра. Дівчина відправила марвів у клітки й
попрямувала за батьком. Король зупинив придворних, що
потупцювали за ними назирці. Під пологом намету було темно, лише
знадвору у шпарину завіси пробивалося трохи світла.
— Ваша с…
Король розмахнувся й ляснув Ізвен по обличчю.
— Як ти сміла?!
Принцеса схлипнула. Уся її бравада миттю випарувалася. Вона хотіла
протестувати, нагадати про Фольгерта та його дружину, про свої права,
про те, що він сам їй дав звання лицарки й що вона не якась бентежна
панночка, єдиною зброєю якої є гарненьке личко. Натомість дівчина
тільки трималася за щоку та схлипувала.
— Ти осоромила не тільки князя Конфи, ти осоромила Небельгайм,
— голос короля клекотав. — Ми про все домовилися. Принаймні я так
вважав.
— А він осоромив мене, — хрипко промовила Ізвен. — Відмовився
битися зі мною. Тікав без штанів від неозброєних мерців.
— Я знаю, що ти хочеш стати королевою, — вимовив король. — Та
ти не знаєш, що означає королівська обіцянка!
— Я наслідую той приклад, який показує мені батько, — майже
пошепки відказала Ізвен. — Ви обіцяли мені, що я сама обиратиму
чоловіка, натомість змусили мене обирати з трьох варіантів, які мені не
подобалися. Ви обдурили мене.
— Дівчисько! — вигукнув Етельріх. — Чи не думаєш ти, що я
завжди обираю лише з тих варіантів, які мені подобаються? Чи не
думаєш ти, що я не жертвував нічим заради цього клятого трону?
 — Я так не думаю.
— Отож! — Етельріх крокував перед нею туди-сюди. — Ізвен, я не
примушував тебе, та ти не лишаєш мені вибору. Ти негайно вибачишся
перед князем Конфи, молитимеш його не розривати заручини й
вийдеш за нього заміж, бо так тобі наказує король Небельгайму!
Принцеса стиснула кулаки. Вона могла б сказати, що вб’є цього
осоружного невдаху, тільки-но він протягне до неї руки, і вбиватиме
кожного нареченого, якого обере її батько без її згоди, та тільки це
нічого б не вирішило. Що значили для Етельріха життя якихось
шляхтян? Їх може бути з десяток, перш ніж він утомиться рахувати.
Ізвен мусила піти далі. Вона досі боялася промовити те, що крутилося
в неї на язиці, уявляючи, як горло стискає невидима петля, але якщо не
контратакує зараз, то довіку терпітиме те, що за неї вирішуватимуть
інші.
— Якщо ви примусите мене, я віддам свою силу королю Великої
Санжі.
— Що?!
— Я віддам свою силу Добродару Авеліну, — твердо промовила
принцеса та звела погляд на Етельріха. — Це наш кревний родич.
Власне, мій двоюрідний дядько. Я можу це зробити.
Король витягнув шию, вирячив на неї очі й завмер, ніби почув щось
настільки бридке й неймовірне, що навіть слова не складалися у
змістовне речення.
— Ти розумієш, що це державна зрада? Ти знаєш, що я можу зробити
з тобою тільки за те, що ці слова вилетіли з твого дурного рота? Не
кажучи про те, що справжній король Великої Санжі — це я.
— Я визнаю це й готова захищати ваше спадкове право, та все ж я
краще загину, ніж піду заміж за того князя.
— Ритуал для складення сили надто складний для твого рівня
володіння магією, — пирхнув Етельріх. — Крім того, я зачиню тебе у
вежі без доступу до книжок.
— Я вже вивчила закляття напам’ять, — усміхнулася Ізвен. — Я
ваша дочка, ваша сонцесяйносте.
Етельріх гидливо скривився та втягнув повітря. Ізвен майже бачила,
як у голові короля працює рахівниця. Він продумував її і свої кроки та
всюди натикався на глуху стіну. Накаже стратити — вона віддасть силу
й помре до того. Накаже ув’язнити її навічно чи спробує забрати силу
силоміць — те саме. Етельріх щиро вважав, що сила марвотворення
належить не людині, а державі, тобто — йому, але вся краса й
могутність цієї сили були якраз у тому, що вона, як і життя, належала
конкретній людині. Не можна налякати того, хто перед вибором між
життям і смертю обирає смерть. Не можна налякати того, хто готовий
добровільно померти заради власного вибору. Король викривив губи,
але спитав уже м’якше:
— Чого ти хочеш, Ізвен?
— Я тільки хочу сама обирати свою долю, — її голос затремтів. — І
хочу воювати та присвячувати вам свої перемоги.
Етельріх важко зітхнув. Його погляд уже не був такий лютий, але
відтепер Ізвен знала, що він не довіряє їй, а значить, принцесі
доведеться доводити свою відданість щодня. Відсьогодні трон
Небельгайму став для неї майже недосяжним. І це означало єдине:
Ізвен мусить зробити для корони щось таке, що затьмарить усі подвиги
її пращурів, а також поверне повагу батька та його довіру. Щось, що
остаточно відсуне Фольгерта на другий план.
— Я хотів для тебе кращої долі, ніж кров і смерть, — зітхнув король.
— Я знаю, ваша сонцесяйносте, — Ізвен схилила голову. — Жодної
миті не сумніваюся у вашій любові й доброті до мене. Але я обираю
кров і смерть, бо так веде мене Зірка Смерті. Хто я така, щоб
сперечатися з її волею?
Етельріх хитнув головою та мовчки вийшов з намету.

***

Ольєрові було млосно. Неясний шепіт, чиєсь дихання, доторки. Йому

здавалося, ніби очі випалило світлом, — усе довкола було отруйно-
яскравим, сяйливим, нечіткім: біла постіль, червоний оксамит
балдахіна, вишиті подушки. Він плавав у солодкому мареві, відчуття
було на диво схоже на різке зниження при польоті, коли стискається
шлунок. Хтось цілував його шию, пестив його, хтось невидимий, тінь
за спиною. Він волів би, аби ця мить тривала вічно. Але якоїсь миті він
озирнувся.
І побачив синьо-зелені очі із жовтими зіницями, підведені чорною
фарбою, на зморшкуватому рожевому обличчі хетарського купця.
Ольєр скинувся на ліжку. Серце галопувало в грудях, у роті посохло.
Але найгірше було те, що він був страшенно збуджений.
— Прокляття, — скривився птах роззираючись. На щастя, Норберт
уже пішов з каюти, тож, якщо він стогнав чи кричав уві сні, ніхто не
чув.
Цей сон — лише якась огидна гра розуму, облуда Одвічного Мороку.
Минуло кілька днів подорожі, він уникав хетарського купця та свого
супутника, якого бачив з ним, і побачене майже вивітрилося з голови.
Але ця сцена зачепила в ньому щось — і сиділа всередині наче скалка,
що врізалася в рану, заважаючи загоєнню.
 Ольєр витяг медальйон із Зіркою Смерті. Маленький срібний череп
дивився на нього зі спітнілої долоні двома смарагдиками. Юнак
стиснув медальйон у кулаці й відвернувся. Чомусь згадалося, як
санжійці сміялися з Крилатих Братів — ретонських святих, праптахів
Гілля і Галля, та казали, що вони насправді не брати, а коханці.
Усередині аж защемило, Ольєр вишкірив зуби, ніби вкусив щось
кисле.
Минуло кілька хвилин. Птах сидів нерухомо, зіпершись чолом у
зігнуті руки. Знову починали скиміти обрубані крила, тож це швидко
відвернуло його від жахливого сновидіння. Тоді він, за порадою
таверниці, почав подумки називати речі в каюті ретонськими словами,
які встиг вивчити за кілька днів до відльоту, і нарешті заспокоївся.
Корабель змінював курс. Ольєр визирнув у віконце. На обрії виднілися
обриси великого міста, певно, це й була хетарська столиця, Раїнес.
Птах підвівся з ліжка, допив залишки сидру, вдягнувся й вийшов з
каюти.
…Корабель пришвартувався в гавані. З трюму вивантажували крам,
Норберт заплатив капітанові за переліт. Ольєр уперше опинився так
далеко від місць, де зростав. Хетарія вигравала кольорами. Просто в
порту снували істоти з різних країв: он поважно рухався почет
ґонґорської шляхтянки, її розшите золотом шатро несли на руках
кілька дужих чоловіків; там грали на болотні самоцвіти кілька ахидів
із птахами, і їхні прозорі пазуристі пальці спритно підтасовували
карти; кілька санжійців біля таверни гомоніли з хетаркою, яка іноді
закочувала синьо-жовті очі й реготала з їхніх недолугих жартів. А на
горі, у місті, височіли одне навпроти одного два собори: видовжений і
закручений, наче мушля, чорнокам’яний храм П’ятизір’я та
квадратний і білостінний, розписаний блакитними квітами храм
Чотирьох Зірок, що сяяв золотими банями. Таке навряд можна було
уявити десь у Великій Санжі чи в Небельгаймі. Після розколу
послідовники обох релігій ставилися одне до одного якщо не вороже,
то із засторогою, але тут кожен із приїжджих міг вільно заходити до
того храму, який був йому ближче до серця. Ольєр схилив голову перед
громадиною п’ятизірного храму й завмер на кілька секунд, прохаючи
благословення в Зірки Смерті. Тепер — на пошуки майстра Угрона.
— Брезелю!
Птах озирнувся. Норберт стояв поряд з тим самим ретонцем, якого
Ольєр застав у каюті з купцем.
— Диви, не повертайся до хетарців задом!
Вони вибухнули реготом. Клятий небельгаймець розповів птаху про
обурення Ольєра через пропозицію старого бевзя! Норберт тримався за
живіт, а крилатий гиготів із клекотом, закинувши голову, обидва
потішалися з нього, наче це він, Ольєр ес Брезель, вчинив потьмаву на
Зірки! Юнак стиснув щелепи, але нічого не відповів, тамуючи бажання
вихопити меча й проштрикнути обох дурбеників, а тоді зупинив візок,
який тягли дві панцирні сухопутні риби, і заліз на нього.
— Пів срібного небельгаймського ґлюдена, якщо довезеш мене до
майстерні Угрона.
Старий хетарець крекнув, потягнувши за віжки, і риби поповзли
брукованою вулицею.
…Ольєр зістрибнув із візка біля величезної ковальні. Попри
відчинені вікна та двері, усередині було спекотно, як біля зірки, а
простір дзвенів від брязкоту металу й шипіння розігрітої сталі. Одразу
троє ковалів кували тут найкращі у світі мечі, найміцніші й
найкрасивіші лати. Ольєр побачив один з таких обладунків: легка,
витончено прикрашена кіраса, латні рукавиці, меч, що сяяв у
відблисках вогню й обіцяв власнику швидкі й славетні перемоги.
Кращими за хетарські лати могли бути лише хетарські лати із
заклятого металу, але такі були тільки в найближчих людей короля
Етельріха й у ґонґорських лицарок, які володіли прадавньою силою
заклинання металів. У Небельгаймі не кожен міг дозволити собі
вироби тутешніх майстрів, а про злиденний Ретон годі й говорити.
Певно, єдиний птах, який міг замовити собі такий скарб, — це Дар’єн
ес Кенвер, славетний воїн, соратник Лабранша та Великої Санжі.
«Осоружний зрадник», — подумав Ольєр і скривився.
— Я майстер Угрон, чим можу допомогти, мон господарю?
Питання пролунало санжійською. Ольєр озирнувся. Позаду стояв
невисокий старенький хетарець, на одному оці в нього був
прилаштований довгий латунний окуляр.
— Ольєр ес Брезель, маю забрати замовлення.
Юнак уклонився, дістав з торби Ортонів сувій і простягнув йому.
— А-а, так-так, — майстер миттєво перейшов на небельгаймську. —
Замовлення керра Ортона готове, ходіть.
Угрон почимчикував кудись просто в стіну, і лише потім Ольєр
помітив, що в глибині ковальні є запони, за якими ховається інше
приміщення.
Птах пірнув під завісу й наче опинився в іншому світі. Тут панував
напівморок. Жовтогаряче полум’я свічок віддзеркалювалося в сотнях
дивовижних предметів, яких він не бачив раніше і, либонь, більше не
побачить ніколи в житті. Сяйливі позолочені астролябії; срібні кулі на
підставках у формі лев’ячих лап, довкола яких невпинно оберталися
широкі кола з позначками; колби, реторти, вмістилища із залитими
рідиною чудернацькими тваринками; стелажі з пришпиленими
комахами; пергаменти з кресленнями на стінах — Ольєр так повільно
просувався до заваленого сувоями столу, за яким сидів майстер, наче
боявся впасти в яму. Майстер Угрон був не тільки ковалем. Він був
дослідником усього найхимернішого у світі.
— Так-с, якщо я правильно розумію, то керр Ортон сплатив
замовлення ще…
Ольєр уже не чув його. Тієї миті він побачив на протилежній стіні
величезні перетинчасті крила. Рука мимоволі торкнулася медальйона із
Зіркою Смерті.
— Що це?
Майстер простежив за його поглядом.
— Це крила.
Ольєр здригнувся, коли низенький хетарець вигулькнув біля нього.
— Що за… Для чого це?
Птах не йняв віри очам. Могутні, з розмахом як у справжнього
ретонця, тільки перетинчасті, як у кажана, крила з двома гострими
шпичаками на верхньому згині — там, де з’єднуються суглоби. Ольєр
затремтів, у голові запаморочилося.
— Темні володарі, та це… це підніме в повітря людину?!
— Людину — ні, — усміхнувся Угрон. — Я працюю над цим, але
люди заважкі. Та якби до мене, скажімо, завітав якийсь безкрилий
птах… як-от ви.
Ольєр рвучко обернувся, мало не скинувши плащем кілька колб.
— Звідки ви знаєте, що я птах?
— Керр Ортон попереджав, та й так видно — легка хода, високий
зріст, могутній тулуб.
— І ви вже експериментували? На цих крилах справді можна літати?
— На жаль, я мав лише одного підопічного. Він — полетів. Але це
щоразу ризик, треба припасовувати ідеально.
— Скільки це коштує?
— М-м… — майстер Угрон скинув погляд на стелю.
В Ольєровій голові стало геть темно. Він продасть Брезелур. Він
продасть материні коштовності — останнє, що від неї лишилося. Він
більше не віддаватиме зірковим братам свою частку від Ортонових
грабежів — до темних лютих усі його шляхетські забобони! Він хоче
ці крила, він їх матиме, він знову полетить!
— Це дуже коштовний метал, він надлегкий і надміцний, — майстер
зняв окуляр, погляд його жовтих зіниць тепер пропалював Ольєра
наскрізь. — Мій винахід! Тому такі крила вийдуть десь із десять тисяч
золотих небельгаймських ґлюденів.
— Десять тисяч? — голос Ольєра зірвався. — Десять тисяч
золотом?!
Замку не вистачить. Усього його паскудного скарбу не вистачить!
Навіть якщо він кілька років грабуватиме найзаможніші замки Ретону
— все одно не назбирає! Юнак безсило зронив руки. Усе марно. Хтось
багатший купить їх заради розваги і розіб’ється об скелі. А він міг би
літати!
Майстер знову почепив окуляр і вивчав сувій, який Ольєр віддав
йому.
— Добре, керре Брезелю, онде спакований обладунок керра Ортона.
А чому ви питали про ціну крил? Хотіли собі такі?
— Ні, — згаслим голосом промовив Ольєр.
— Як це ні? Тоді маємо проблему, — пирхнув майстер, — бо керр
Ортон уже сплатив за них!
Ольєр похитнувся. Цього не могло бути. Такі гроші… ні, це маячня.
Хто він для Ортона? Учень, ретонський пуцьвірінок. Один з десятка
його джур. Він не міг віддати такі гроші, аби…
— То як учинимо? Ви відмовляєтеся чи готувати стіл?
Він буде винний своєму капітанові до скону. Він ніколи не віддасть
цей борг.
Але натомість він матиме ціле небо.
— Готуйте стіл.
 РОЗДІЛ 10. СОЮЗНИКИ

Ізвен була ладна вирушати в похід хоч сьогодні.

— То скільки людей я отримаю? — нетерпляче мовила принцеса,
зазираючи в обличчя керра Рінорда, який прибув зранку до
Гейденґарда.
— Сто вісімдесят лицарів і чотириста лучників, — хрипко мовив
командувач, уникаючи її погляду.
— Що?! — Принцеса скочила з крісла, наче вжалена. — Але ви
казали триста!
— Багато з поважних керрів надіслали вам вибачення, але вони
мають справи у своїх господах і не можуть вирушити в похід у Велику
Санжу.
— Які справи вони мають, коли їх кличу я?! — вигукнула Ізвен.
— Я ж попереджав вас щодо керра Джавестона…
— То це… Це той огидний ґвалтівник?! Він підмовив їх?!
— Мені дуже шкода, ваша осяйносте.
Ізвен ходила кімнатою, мало не підстрибуючи. Вона насилу
впоралася з наслідками своєї відмови укладати шлюб, і тепер — нове
випробування! Хлопські виродки, як вони сміють?! Вона чула, що
колись один із сеньйорів Півночі відмовився надіслати її батькові
військо для відповіді на атаки гірських примарників, і тоді Етельріх
написав, що конфіскує всі його землі й вижене з островів, якщо таке
ще раз станеться. Ізвен не була певна, чи має право висилати когось,
але вона точно знала, що нікому не подарує непослух.
— Пишіть листа, — наказала вона Рінорду. — «Шляхетні й
прославлені керрен!»
Ізвен надиктувала такий зухвалий текст, на який тільки була
спроможна. Вислати, оштрафувати, віддати на королівський суд —
вирішила пригрозити всім одночасно. А в кінці додала: «Я обурена
вашою поведінкою, тож, сподіваюся, ви не розчаруєте вашу сеньйору
ще більше». Приблизно так написав тоді Етельріх. І отримав бажане.
— Гаразд, ви вільний, — принцеса поморщилася, уявляючи обличчя
Фольгерта, коли вона оголосить кількість свого війська для
санжійського походу.
Утім, на реакцію брата довго чекати не довелося. Ізвен саме
виходила із зали для прийомів, коли мало не зіштовхнулася з принцом і
його почтом. Сьогодні Фольгерт був убраний у суцільний пурпур, наче
збирався на якусь пишну церемонію. Вираз його вродливого обличчя
був звично зневажливий. Принц обдарував сестру посмішкою, що
лише трохи приховувала глум.
— Ізвен, його сонцесяйність, наш батько, наказав мені взяти із собою
військо Стрімчаків, — почав він, і його темно-карі очі заблищали. — А
хто ж його поведе?
— Авжеж, я, — відказала Ізвен. — Це наша домовленість.
Фольгерт гиготнув та озирнувся на своїх бійців, йому відповіли
такими самими глузливими посмішками. Ізвен утягнула повітря. Якби
вона не знала, що Фольгерт відіб’є її атаку раніше, ніж марвотворчі
вузли зав’яжуться на шиях цих невдах, вони б уже корчилися на
підлозі в задусі.
— Не розумію, чому тобі так кортить на війну, — повільно вимовив
принц. — Там не буде танців, гарних суконь і подушок. Тобі
доведеться їсти кашу з одного казанка з твоїми солдатами.
— Я вже бувала в поході. І каша мені подобається.
— А мені не подобається, що тепер доведеться оберігати не обози з
трофеєм, а молодшу сестру.
Найчорніші пітьмаки! Лицарі засміялися, Ізвен щосили втиснула
нігті в долоні, аби не відповісти щось непоправне.
— Не переймайтеся, ваша осяйносте, — просичала вона. — Моя
безпека не ваш клопіт.
— Я так не вважаю, — принц облизав губи. — Агов, Гвіліме!
З юрби відокремився невисокий білявець. Здається, бастард якогось
нахванського керра, вона бачила його на турнірі зброєносців. Хлопець
схилив голову, чекаючи наказу.
— Наглядатимеш за моєю сестрою. Раптом їй стане зле на сонці. Або
нудно. Заспіваєш їй пісню. Нахвани ж уміють співати?
Почет Фольгерта вибухнув реготом. Ізвен відчула, як до щік
приливає кров.
— На твоєму місці, я б не знущалася з мене, дорогий брате. Це може
дорого тобі коштувати.
— Але ти не на моєму місці, люба, — вишкірився Фольгерт. — І
ніколи не будеш.
Ізвен знала: що більше вона показуватиме злість, то ущипливішими
ставатимуть дотепи брата. Можливо, він би й змирився з тим, що хтось
змагається з ним за престол, рівняється з ним силою, якби це був брат.
Та він ніколи не змириться з тим, що Зірка Смерті благословила його
молодшу сестру. Ізвен повільно вдихнула.
— Перепрошую, ваша осяйносте, — хрипко мовив нахван. — Але
батько відрядив мене до війська, щоб я вчився в найкращого
полководця країни. У вас.
 — О, бачиш, Ізвен, який він зухвалий, — принц окинув поглядом
джуру. — Сперечається з принцом! Він точно тобі підходить.
— Дякую за турботу, Фольгерте, та мені не потрібен ще один джура,
маю трьох.
— Ти відмовляєшся від мого подарунка?
Принцеса зневажливо викривила губи, нахван зиркнув на неї
спідлоба. Якби він промовчав, сумирно приймаючи волю свого
капітана, Ізвен відмовилася б від нього. Але вона бачила цього хлопця
на турнірі, знала, що він вправний, та ще й має круту вдачу… А після
нещодавнього демаршу її васалів Ізвен конче потребувала людей.
— Щиро дякую, милий братику, — принцеса присіла в реверансі. —
Приймаю твій подарунок.
Так Ізвен отримала четвертого джуру, а Гвілім — нову командирку.

***

Мейрі дописала останній рядок, відчуваючи, як вітерець з вікна

холодить мокрі від сліз щоки. Минуло кілька днів, але біль після
розмови на балконі так тиснув ізсередини, що принцесі закортіло
виписати все на папері. Уперше, відколи її вірш привселюдно
висміяли.
Рука досі боліла, і дівчина притисла її до грудей. Синці потьмяніли,
та Мейрі все одно переймалася, що їх хтось побачить. Янна треба було
рятувати, але вона так злилася на нього й боялася знову побачити
жаский червоний відблиск у його очах, що не хотіла наближатися. Те,
що він зробив, не вкладалося їй у голові, але те, як щиро він жахнувся,
вселяло в дівчину надію, що він зрозуміє наслідки застосування того
страхітливого артефакту.
Хтось стукнув у двері. Зазвичай відчиняла Мона, але зараз пташка
пішла по медальйони з портретами, які виготовив ювелір на
замовлення дівчат, які хотіли подарувати щось своїм нареченим перед
походом на Велику Санжу. Фольгерт оголосив збори на узбережжі й
тепер усе королівство перетворилося на розтривожений вулик.
Принцеса відчинила двері й побачила на підлозі листа. Серце
підстрибнуло й забилося, наче крильця в пташки лірус.
Нехай Янн боявся підходити до неї, та він міг написати листа. Мейрі
поспішно розгорнула папір.

Ваша осяйносте, ми вирушаємо завтра на світанку. Імовірно,

я не встигну попрощатися з вами, та хочу сказати, що
думатиму про вас кожну хвилину, бо ніщо й ніколи не зможе
відвернути мене від думок про вас.
 Це був не Янн. І все стало ще гірше.
Повідомлення так уривалося, ніби у Гвіліма відібрали перо, та Мейрі
була впевнена, що він просто намагався не написати зайвого.
Принцеса зітхнула. Вони вирушають так швидко! Вона гадала,
Фольгерт відкладе вихід ще на тиждень. Принцеса закрокувала
кімнатою. Нехай Зірки проклянуть цю війну! Чому Небельгайм не
може бути, як Хетарія? Чому її батьку мало Чорних островів?
Принцеса навіть не встигла поговорити з Гвілімом про брошку,
спитати, чому він так учинив, але зараз, коли юнак вирушав на війну,
Мейрі не хотілося з ним сваритися. А ще їй кортіло показати йому свій
новий вірш, бо вона так довго не писала, що боялася втратити хист. Та
й хто, як не Гвілім, зміг би його оцінити? Їй потрібно було, щоб хтось
вселив у неї впевненість, що її вірші — то не дурня, не марнування
паперу.
Мейрі накинула плащ і спустилася гвинтовими сходами в замковий
двір. Сонце вже сіло, але на подвір’ї сновигали люди — всі готувалися
до відходу. Чулося гарчання, марви тягли важезні вози з провіантом.
Сірий плащ із каптуром надійно ховав дорогу сукню Мейрі, і зараз
принцеса могла здатися дівчиною з кухні, яка несла вино для
стайничих. Повз неї пройшов Алрік, навіть не помітивши. Мейрі
зазирнула всередину. У королівській стайні було темно й тягнуло
вогкістю, наче з могили. На щастя, мертві коні не розкладалися далі й
тому не смерділи, як звичайні марви, для підняття яких витрачали
менше сили. Рохар фиркнув у темряві, Гронос — кінь Фольгерта —
коротко заіржав, коли Мейрі пройшла повз. Принцеса вже подумала,
що джури розійшлися зі стайні, але в самому кутку, осяяний світлом
каганця, рухався силует людини.
Хлопець в’язав вузли, збираючи докупи речові мішки й тюки для
походу. Світло грало відблисками на його солом’яному волоссі, срібні
черепи на червоно-чорному сюрко виблискували в напівтемряві. Мейрі
зупинилася між стійлами. Він мигцем глянув на неї, але не зупинив
погляду. Якусь мить принцеса почувалася цілковитою дурепою —
пізнього вечора, сама, у стайні з мертвими конями, яких завжди
боялася, прийшла до нахвана… але тоді Гвілім рвучко обернувся й
мало не впав, перечепившись через тюк сіна.
— Ваша осяйносте!
— Гвіліме, я прийшла проводити вас.
Він підскочив до неї, схопив за руки й підніс їх до своїх вуст.
Дихання опалило змерзлі пальці, Гвілім цілував їх і притискав до свого
обличчя. Мейрі охопила паніка. З одного боку, вона не хотіла псувати
йому настрій перед походом і втрачати людину, з якою так цікаво
говорити про мистецтво, але з іншого — усе відбувалося настільки
неправильно, що Мейрі не знала, з чого почати. Вона обережно
вивільнила руки.
— Та спершу… я не дозволяла вам використовувати брошку як мій
символ, але ви не послухалися. Це неприпустимо.
Нахван дивився на неї примружившись.
— Ваша фрейліна підійшла до мене та сказала, що ви змінили думку.
Прошу покірно вибачити, якщо не ви її просили.
Мейрі стиснула вуста. Вона не мала сумнівів, що таку дурість могла
вчинити тільки Імке, і та отримає за це на горіхи.
— На майбутнє врахуйте, що свою волю я висловлюю сама. Могли
бути жахливі наслідки.
— Якщо ви переймаєтеся через того птаха…
— Керре Брекноку! — урвала Мейрі. — Я написала вірша. Чи ви
могли б оцінити його?
Вона сягнула в кишеню плаща. За мить на долоні нахвана лежав
клаптик паперу. Гвілім вигнув брови й підніс його до світла. Кілька
секунд він мовчав, тоді звів на неї погляд. Мейрі знову подумала, які
дивовижні в нього очі — наче пелюстки якоїсь квітки.
— Тут стільки болю. Мені шкода, що кохання так ріже вам серце, так
не має бути.
— Але вже як є, — Мейрі відчула, що в горлі стискається клубок. —
То як вам вірш?
Гвілім притиснув папірець до грудей.
— Він чудовий. Дарма ви боялися показувати мені свої вірші.
Мейрі здалося, що навіть каганець блимнув і засяяв яскравіше, — так
тепло їй стало. Вона змучено всміхнулася. Її вірші таки чогось варті.
Вона не просто псує папір.
— Дякую, мей керр. — Принцеса потупила очі. — Цей вірш я
присвятила…
— Брекноку, ти йдеш чи ні? — гукнув хтось із дверей, і Мейрі
здригнулася й замовкла.
Нахван глипнув на вхід, тоді прихилив коліно та знову взяв її за руку.
— Ваша осяйносте, знайте: усе, що я роблю, я роблю задля слави
вашого дому, задля процвітання вашої родини і, якщо Зірка Війни
дасть мені змогу проявити себе на полі бою, то кожну свою перемогу я
присвячу тільки вам! Бо я кохаю вас із тієї самої секунди, як тільки
побачив, коли ще не знав, хто ви.
Мейрі завмерла, слова застрягли їй у горлі. Це було так схоже й
водночас відрізнялося від того, що сталося на балконі між нею та
Янном. Усе, як вона уявляла. Усе так, як вона палко бажала. Сміливий
лицар, який іде на смерть, щоб присвятити їй свої перемоги, а кохання
його високе, чисте, променисте — таке, що відганяє темряву, а не
затягує в неї. Мейрі ніби опинилася всередині тої нахванської хроніки,
яку читала в Пору туманів. Вона проводжала того відважного білявого
лицаря на війну проти санжійських завойовників. Тільки цього разу
нахван ішов проти Великої Санжі разом із нащадками тих загарбників,
які колись підкорили його народ.
— Гвіліме, я молитимуся за вас, — власний голос здався Мейрі
незнайомим, надто тонким. — Мені вже час.
Вона забрала руку й швидко полишила стайню. Лише опинившись у
власних покоях, Мейрі згадала, що забула забрати в нього вірш. Вона
так і не сказала, кому присвятила його, і цього разу в рядках не йшлося
ані про чорні крила, ані про чорні очі — лише про безмежний біль і
тугу, і Гвілім, вочевидь, подумав, що вона писала про нього. Принцеса
зітхнула й приклала долоню до чола.

***

Янн похмуро перечитував звіти зі своїх володінь. З Ретону грошей

було геть мало, та й ті йшли на оплату послуг пташиних сеньйорів, які
підтримували його спадкове право. А борги його родини за військову
підтримку Небельгайму вже сягнули таких висот, що, навіть якщо він
продасть себе в довічне рабство Етельріху, однаково не відплатить.

Усе, що роблю, за що воюю, — для того, щоб мій син посів

місце, яке йому належить. Пташине князівство — твоє. Якщо
Зірки не дарують мені перемоги, відвоювати в загарбників
Ретон мусиш ти. Ти птах, син цієї землі, і маєш владарювати
над крилатими й захищати їх.

Однією половиною його князівства наразі керували небельгаймські

вояки, а іншою — Іссот із полчищем санжійців. Яннові стало соромно
перед батьком: уявив, як той дивиться на нього з небесного
кришталевого замку, де спочиває в покоях Зірки Влади, і суворо хитає
головою.
Янн завжди знав, що мусить боротися за Ретон. Але іноді відчував
порожнечу, думаючи про свою місію. Здавалося б, Янн — птах, але
живе в королівстві людей, а десь є земля крилатих, його земля, його
дім, тож природно, що всі очікують, коли він вирушить із вирішальним
походом. Але насправді Янн не знав, чи справді Ретон — його дім. Він
забув його круті береги та спінене море, забув долини, сріблясті гори й
магічні ліси, забув синьо-фіолетові пустки з пахучими квітами
амараго. Навряд чи хтось чекає на нього. Сеньйори, які підтримували
його батька, поділили землі сусідів між собою, небельгаймці грабують
замки, прикриваючись його іменем, а він не знає жодного птаха, окрім
Мони і Авели, які так само не покидали Небельгайм роками. То за що
він має боротися? Кого захищати? Чи справді крилаті хочуть, щоб їх
рятували? І чи зможе він? Зараз із батьковим перснем ця мета
здавалася досяжною, але що як усі, хто сміявся з нього, мали рацію й
насправді Янн — жалюгідний невдаха, який ніколи не відіб’є свій
спадок у загарбників?
У двері постукали. Юнак здригнувся й пішов відчиняти. На порозі
стояв той юний зброєносець, якому він дозволив зв’язати собі крила.
Птах звів брову.
— Перепрошую, керре Арворе. — Хлопчина м’яв у руках капелюха.
— Я хотів спитати… це ж ви цей… ну… ви тепер лицар. Може, вам
треба джуру?
Янн примружився. Він відійшов від тренувань із Годовіном, але про
власного джуру ще не думав.
— Хіба ти не маєш капітана?
— Маю, — зброєносець шморгнув носом.
Янн подумав, що хлопець, либонь, не набагато молодший за нього,
але через низький зріст і кволу статуру здавався геть дитиною.
Здається, його звали Бастіаном. Джура мовчав, і Янн мовчав так само,
очікуючи на продовження.
— А! — Худе обличчя Бастіана осяяла усмішка й ретонець помітив,
що в нього велика щербина між передніми зубами. — Мій капітан радо
би позбувся мене, а я, бачте, з дитинства захоплююся небом. І птахи…
ви літаєте… аж до Зірок. Це так велично! Я завжди мріяв мати крила,
як ви або… або йонге Мона. Ви ж поїдете до Ретону? Я тут, до речі,
бачив одну знатну пташку, яка прибула до нашого короля…
Янн насторожився.
— Що за пташка? Коли ти її бачив?
— Та от щойно, з нею було всього двоє птахів. Вони одразу пішли до
великої зали, там зараз король.
— Яка вона на вигляд?
— Ну… на голові каптур був, а крила сховані під вуаль, але вона
накульгувала.
Янн відчув, що йому ніби сипнули снігу за комір. Він розвернувся й
пішов до столу, тоді знову повернувся до Бастіана. Цілком імовірно,
що до Гейденґарда прибула сама Іссот Кульгава, самопроголошена
княгиня Ретонська. Загарбниця його спадку. Заклята противниця
Небельгайму. Прибула таємно й має аудієнцію з Етельріхом, проти
військ якого воює багато років. І це напередодні того, як Янн задумав
повертатися до князівства. Що їй тут треба?
— То що, ви візьмете мене на службу, ма отру? — Бастіан
усміхнувся, явно задоволений тим, що вжив ретонське звертання.
Янн стривожено звів плечі, пір’я на крилах настовбурчилося.
 — Я подумаю, — розсіяно пробурмотів він. — Зараз мушу йти.
За кілька хвилин птах вискочив на замкове подвір’я. Усі були так
заклопотані зборами, що ніхто не зважив, як він здійнявся в повітря й
облетів замок. Вікно до великої зали було прочинене, Янн обдивився
землю та мури — начебто за ним ніхто не стежив, надворі якраз
згущувалися сутінки, а смолоскипи досі не запалили. Плавно знизився,
вчепився за ґратки вікна, вперся ногами у стіну й підтягнувся. М’язи
напнулися й заболіли, але сила персня одразу ж влилася в жили, і Янн
перестав відчувати напруження.
— …покірно прошу вибачити, ваша сонцесяйносте, та я досі не
розумію, чому ви так затято впевнені в тому, що Арвор зможе
перемогти, — Іссот сиділа на стільці перед королем, певно, тому, що їй
було важко стояти. Якби не перстень, він не чув би їх, крім того,
пташка говорила санжійською, і Янн насилу розумів її. — І
найцікавіше: чи присягне він вам на вірність, отримавши крилату
корону?
Янн не бачив Етельріха, але той мовчав, і юнак уявив, що обличчя
короля стає зневажливим і грізним, як щоразу, коли йому казали щось
неприємне. О так, король не був у тому впевнений. Янн помітив той
самий вираз, коли збрехав про свою невразливість до захисних чар на
ґратках і коли сказав, що бачився з матір’ю. Етельріх не був упевнений
у ньому, хоч скільки грошей і зусиль витрачав на його виховання.
— Ми ж пропонуємо вихід із цієї жахливої ситуації, — мовила далі
Кульгава холодним безбарвним голосом. — Війну буде припинено,
князівство об’єднається, птахи й люди перестануть гинути, а ви
отримаєте надійного союзника на континенті.
— І ви визнаєте мене законним королем Великої Санжі та присягнете
на вірність?
— Так, якщо військо Небельгайму піде з наших земель, а ви визнаєте
мене істинною княгинею Ретонською.
Король підвівся з трону та зійшов із помосту. Тепер Етельріх стояв
навпроти, і Янн мав змогу бачити його обличчя.
— Скидається на те, ма госпа, що вас сюди відправив король
Добродар, — посміхнувся Етельріх. — Такі солодкі слова. У них часто
загортають зраду.
— Зраду? Пресвяті Зірки! — Іссот сперлася на стілець і насилу
підвелася. — Ваша сонцесяйносте, хіба можна зрадити майбутнього
родича?
— Зраджують і рідного батька, але я ще не погодився віддати Мейрі
за вашого сина.
Янн відчув, як всередині все валиться, ніби він розсипається на
друзки.
 Віддати Мейрі. Не тільки Ретон. Віддати Кульгавій і її санжійцю все,
що важило для нього в цьому світі. Знищити його. Король
Небельгайму міг собі це дозволити.
Янн мало не розчепив пальці й незграбно ляснув крилами, тож був
змушений притиснутися до стіни й завмерти. Юнак згадав того
загадкового ретонця, з яким побився на бенкеті. Жоден птах не
дозволив би собі таке висловлювання про його батька, якби не був
упевнений у тому, що має в Гейденґарді королівський захист. І чіплявся
він якраз до Мейрі.
— Ви обіцяли її Арвору?
— Ми говорили про це з його батьком, але я не давав згоди.
— Та ви б хотіли бачити його своїм зятем, — ствердно промовила
Іссот.
— Це пташеня виросло на моїх очах, — кинув Етельріх, наливаючи
собі вина. — Авжеж, я прихильніший до нього, ніж до вашого сина,
якого бачив двічі. Але нехай вас це не турбує: якщо я дам обіцянку, я її
дотримаюся. Того чекаю і від вас.
— Я гарантую, що ми підтримаємо ваше прагнення санжійського
престолу. Фрікур буде чудовим чоловіком для принцеси.
Янн розтиснув занімілі пальці й каменем полетів униз,
зманеврувавши лише біля самої землі. Він приземлився, але не міг
утриматися на тремтливих ногах і сів просто там, де стояв, затуливши
руками обличчя. Його трусило. Поки він розмірковував про те, чи
справді хоче відвойовувати батьків спадок, король віддав усе його
ворогам, а найгірше: він був готовий віддати їм Мейрі. Янн схлипнув і
миттю вкусив себе за руку, щоб не заплакати. О ні, він ще наплачеться,
зараз треба щось робити. Прийти до короля й нагадати про
домовленість з його батьком? Ні, він не міг виказати того, що
підслухав. Попросити руки принцеси? Але Мейрі не дала згоди, а
після того, що сталося, вона й бачити його не схоче! Крім того, Янн не
міг вирішити все за неї — так само як йому не лишив вибору король,
коли відібрав в нього матір. Юнак підвівся та зняв перстень. Нехай він
поки не володіє Ретоном, але вже мусить робити те, що роблять усі
великі правителі: шукати союзників.

***

Мейрі часто перечитувала свої вірші й вірші Гвіліма перед сном,

порівнювала їх, шукала засоби, якими йому вдавалося щоразу
передавати переживання так точно, наче він володів магічною силою.
Надворі остаточно стемніло, під вечір стало вітряно, але служниця
занадто натопила кімнату, тож принцеса прочинила вікно. Щось велике
впало на підвіконня, дзенькнула шибка, зашурхотіло. Мейрі закричала,
перш ніж побачила Янна, який зістрибнув із вікна.
— Що ти тут робиш?! — вигукнула Мейрі. — Це заборонено!
— О, прошу, не лякайся, — захитав головою Арвор. — Я не хотів,
щоб охорона бачила мене в жіночому крилі пізно ввечері. Маю
термінову розмову до тебе.
Його погляд ковзнув по клаптиках паперу, розкиданих на ліжку,
однак принцеса миттєво згребла їх під ковдру.
— Керре Арворе, ви переходите всі допустимі межі, — суворо
мовила Мейрі. — Негайно покиньте мої покої!
— Це не може чекати до ранку. Я знаю, що дуже образив тебе, і ти,
либонь, не хочеш мене знати, але дай мені кілька хвилин, благаю.
Сталося дещо жахливе.
Мейрі гнівно втягувала повітря, проте підвелася з ліжка й закуталась
у мереживну накидку. У тьмяному світлі каганця на тлі витканого
сріблом гобелену з квітами Янн здавався чорною плямою, що
всотувала всі кольори в кімнаті. Мейрі намагалася заспокоїтися, та
коли птах розповів про союз, який планувався з ретонською княгинею,
принцесі забракло повітря.
— Не може бути! — вигукнула вона. — Але ж король — твій опікун!
Він називав тебе сином!
— Як бачиш, він не надто переймається моїми почуттями, коли
йдеться про скорочення витрат на війну й панування над Ретоном. —
Янн стиснув щелепи.
Мейрі подумала про тисячі смертей, які сталися протягом цієї війни,
де Велика Санжа й Небельгайм воювали руками птахів і на їхній землі.
Війну давно треба було зупинити, і частково принцеса не могла не
погодитися з Іссот.
— Янне, — вимовила вона вже м’якше, — можливо, так буде
правильно? Війна може тривати до останнього крилатого, та кому від
того стане краще?
Янн здригнувся, його погляд опалив її.
— Знаєш, що сталося з Меккером, коли Лабранш захопив його кілька
років тому?
— Ні.
— Місто підтримувало мого батька. Лабранш гарантував їм безпеку,
якщо птахи складуть зброю. Та коли вони підняли ворота, санжійці
почали страшну різанину. Загинула чи не половина містян.
Мейрі слухала ретонця, а він дедалі більше розпалювався.
— Мейрі, вони не хочуть миру. Вони хочуть влади. Хочуть, щоб
кожен птах, який не згоден із їхньою політикою, був страчений. Якщо
я погоджуся на їхні умови, якщо військо Небельгайму піде з Нижнього
Ретону, вони мало-помалу винищать усіх, хто підтримував мене. Не
одразу, поступово. Бо Іссот не терпить інакших думок. Можливо,
Етельріха це не турбує, та я не можу зрадити всіх, хто захищає моє
право!
Мейрі мимоволі пригадала скандал, про який розповідала колись
Монина мати. Пташиний шляхтич, здається, з роду Брезелів, який
підтримував Яннового батька, поїхав на турнір в Орту-Каю на
запрошення санжійського короля. Його стратили без суду, просто в той
самий день, як і інших крилатих, які прибули з ним, а голову
відправили дружині. Отак санжійці обходилися з тими, хто мав інакшу
думку.
— Мені шкода, — повільно вимовила Мейрі. — Але я нічим не можу
зарадити.
— О, я не сказав головного! На підтвердження щирості своїх намірів
король заручить тебе із сином Іссот, Фрікуром, — прохрипів Янн. —
Ти вже бачила його на бенкеті. Той нахаба, який чіплявся до тебе, перш
ніж я втрутився.
Мейрі завмерла. У неї затерпло все тіло, вона дивилася широко
розплющеними очима на Янна, наче бачила його вперше. Можливо,
вона й хотіла щось відповісти, проте не могла.
— Ти знаєш санжійську гру мофонк? — Янн пройшовся перед нею.
— Підтримавши Лабранша, санжійський король випустив на дошку
вогонь. Але Іссот перейшла цю вогняну завісу й опинилася на
половині поля твого батька. Тепер король Етельріх мусить
пожертвувати кількома фігурами заради того, щоб отримати від неї
воду, що загасить цей вогонь і допоможе виграти у Великої Санжі.
Віднедавна він не довіряє мені й легко пожертвує мною. Та не так
легко йому буде пожертвувати тобою.
— Або ні. — На очі Мейрі набігли сльози, але вона роздратовано
змахнула їх. — Я нічого не варта.
— Тобі це лише здається. — Янн уп’явся поглядом в її обличчя, і від
цього погляду шкіру принцеси всипало сиротами. — Насправді ти —
фігура величезної ваги. Ти надзвичайно багато важиш для мене, але
так само багато важиш і для свого батька. Я прийшов до тебе, бо,
об’єднавшись, ми допоможемо одне одному.
Думки Мейрі металися, наче листя, яким грав вітер. Вона думала про
ту темряву, що бачила в Янні; про синці на своїй руці та його
перстень; про життя із нахабним, відразливим птахом, якого вона
навіть не знала, і заслання в роздертий війною Ретон; про власну силу,
яку змушена була ховати; про Алріка, наляканого заручинами, але
покірного королівській волі. Їй би хотілося вірити, що Янн усе вигадав,
щоб змусити її до шлюбу, та вона добре знала його. Брехав Янн
надзвичайно кепсько, і зараз він казав правду. Вони обидва — фігури
на дошці, які рухають сили, набагато сильніші за них. Єдиний спосіб
опиратися — об’єднати зусилля.
— Як?
— Завтра вранці я піду до короля просити дозволу вирушити в Ретон,
— Янн зітхнув. — Я маю крихітну надію, що ти все ж прихильна до
мене. Якщо ти прийдеш разом зі мною й дозволиш попросити в батька
твоєї руки, то, можливо, він перегляне свої плани. Я чув, як він
вагався.
Мейрі похитала головою.
— Янне, після того, що сталося, мені не так просто це зробити.
— Я знаю, люба. І мені дуже прикро.
— Що як я не схочу або не зможу стати твоєю дружиною?
— Тоді, присягаю всіма святими Зірками, я відпущу тебе, — Янн
потупився. — Нам треба виграти час. Я хочу звільнити столицю
князівства. Якщо завтра ти заручишся зі мною, а не із сином Іссот, це
зруйнує їхню домовленість про все інше, бо ти — запорука того, що
Етельріх виконає свою частину угоди, коли Лабранш і Кульгава
присягнуть йому на вірність.
Мейрі без сил опустилася на край ліжка.
— «Запорука», «фігура», — тихо промовила вона. — Але ж я
людина.
Ізвен не дозволила б грати собою. Вона це вже довела. Мейрі
розпачливо уявляла, як продемонструє свою силу королю, та потім
бачила лише сірі стіни маленької кімнатки, куди він запроторить її, аби
ніхто не забрав у нього такий скарб. Або ж… або звинуватить її в зраді
й відбере силу проти її волі, і тоді вона помре. Можливо, втекти з
Небельгайму в Ретон, подалі від батька, — справді вихід. Там, крок за
кроком, вона зможе вивчати свою силу, збільшувати майстерність, бути
собою. І заручитися з Янном краще, ніж із незнайомим огидним
птахом. Зараз, коли він не вдягав персня, то знову був звичайним
юнаком. І він ніколи не кривдив її раніше, навіть коли вона малою
смикала його за пір’я та тікала.
Та перстень у нього все ж був. І Янн навряд від нього відмовиться.
Мейрі знову пройняв жах.
Але що як це єдиний спосіб врятувати Янна? Вона або перстень. Що
він обере?
— Так, Мейрі... — Птах опустився біля неї на підлогу та взяв її за
руки. — Ти людина. Людина, яку я кохаю. І коли я думаю, що король
віддасть тебе ворогу — це... це гірше, ніж померти, гірше, ніж
утратити крила!
У помаранчевому світлі каганця Мейрі бачила, як опустилися його
плечі, знесилено повисли крила. На Мейрі навалилася жахлива туга.
Вона більше не могла стримуватися, сльози полилися самі собою. Янн
приклав її долоні до своїх щік. Вона мріяла б сказати зараз, що теж
кохає його й піде з ним не те, що до короля, а в ущелину Одвічного
Мороку, якщо доведеться, але слова зупинялися в горлі, тільки-но
Мейрі згадувала червонястий відблиск у його очах.
— Не відповідай зараз. — Птах відпустив її руки й підвівся. —
Завтра о дев’ятій я чекатиму тебе біля великої зали. Якщо ти прийдеш,
я буду найщасливішим птахом у світі. Якщо ж ні... я не засуджуватиму
тебе.
Птах відступив, заліз на підвіконня й безшумно шугнув у темряву.

***

Янн стояв біля вікна, очікуючи своєї черги. Король зранку був
роздратований, але все ж погодився прийняти кількох прохачів. Мейрі
досі не прийшла, і у птаха нило все тіло, бо навмисне не вдягнув
персня, щоб не лякати її. Такою була його маленька хитрість. Янн
розпачливо стиснув кулаки. Що як усе вирішено? Що як Іссот
домоглася свого ще вчора, і навіть якщо принцеса прийде, це нічим не
зарадить? Йому треба було бути рішучішим раніше! Янн здавався собі
таким дурним, коли мріяв помститися королю за свою матір,
розмірковував, чим може йому дошкулити. Натомість він не
усвідомлював, що був дрібною комахою, яку Етельріх міг розчавити
одним пальцем.
Поряд колихнулося повітря, війнуло тонким ароматом ретонської
мірісси. Біля нього виникла маленька біла рука. Янн аж підстрибнув.
Йому закортіло негайно схопити й зацілувати цю руку, поки вона не
розвіялася, як марево. Та коли він потягнувся, Мейрі різко відсмикнула
долоню.
— Я зроблю це за однієї умови.
Янн вигнув брову.
— Ти більше не носитимеш свого персня. Ніколи. Або перстень, або
я. Присягни!
Птах відсахнувся від принцеси, ніби вона його вжалила. Бурштинові
очі Мейрі дивилися вперто й суворо, вона не жартувала. Янн глипнув
на опік на підмізинному пальці. Усі дошкульні дотепи, натяки, смішки
й жартики, що лунали за його спиною, наче закрутилися довкола
нього. Хоч скільки б він тренувався, цього завжди було замало. Алрік
краще вправлявся з мечем, Годовін побивав його на сокирах, іншим він
програвав на кинджалах, лишався хіба що спис — і те, після того, як
перстень допоміг йому на турнірі. Янн уже забув, як управлятися зі
списом без чарів. Перстень робив його не просто вправним, він робив
його нездоланним. Велетом. Могутнім завойовником. Ось хто міг
повернути батьків спадок. Ось якого князя чекали крилаті.
 р у р
Хто відмовиться від цього?
— Мейрі, це занадто.
— Гаразд, — кивнула принцеса. — Тоді нехай буде син Кульгавої.
Може, він не ламатиме мені рук.
Янн скривився, ніби вона ляснула його по щоці, але заперечити не
міг. Перед очима досі стояли ті фіолетові синці на її зап’ястку.
— Добре, — видихнув Янн. — Присягаю. Заради тебе — усе, що
завгодно. Але і я маю умову. Обіцяй, що припиниш свої ігри з
нахванським бастардом.
— Які ігри? — обурилася принцеса.
— Коли я поїду на війну, то мушу знати, що моя наречена мені вірна.
Я не можу воювати, щомиті думаючи, чи не пишеш ти йому листа.
— Мені огидно, що ти такої думки про мене.
— І все ж? — Янн дивився на неї з-під напівопущених повік.
Охоронець відчинив двері, і герольд на вході голосно оголосив:
— Янн ес Арвор, син князя Ретонського!
Янн не зрушив із місця. Він дивився на Мейрі. Губи принцеси
тремтіли, і, коли дівчина обернулася до птаха, її погляд опалив його.
— Я згодна.
Янн узяв її за руку, і вони рушили до великої зали.

***

Ольєр перебував посередині пустки. Нічого більше не існувало: ані

болю, ані думок — він розчинявся в темряві. Зіркові брати казали, що
ті, хто не піклувався про власне світло, зрештою поринуть в Одвічний
Морок, і це, схоже, сталося з ним. Тут не було обіцяних жахів — лише
спокій. Але нині посеред пустки з’явився тонкий аромат.
Птах ішов за ароматом, не в змозі опиратися. І тоді розплющив очі,
повернувшись у людський світ.
— Майстре Угрон! — заволав хтось. — Він очуняв!
Довкола все було каламутне, лише рухалися тіні, щось мерехтіло. Він
кліпнув очима: світлі й темні плями почали оформлюватися в чіткіші
образи.
— Пий! — Його схопили за голову, уст торкнулося холодне залізо. —
Пий оце.
Ольєр утягнув пахучу рідину — це її аромат він чув, — і світ
вибухнув мільйоном фарб. Тіло засудомило — у м’язи різко вливалася
сила. Він побачив, що лежить на столі в майстерні Угрона, і майстер
поїть його трунком, а Норберт та двоє птахів з їхньої компанії
витріщилися на нього на всі очі.
— Що… де… — Ольєр обережно ворухнувся та сів, аж тут відчув
дещо дивне.
 щ
Його спина більше не була порожньою.
Він повільно озирнувся.
А тоді ворухнув… крилами.
— Світло Зіркове! — крикнув він, на очах проступили сльози.
Два химерні перетинчасті крила зі шкіри та металу повільно
розкрилися в нього за спиною. Він відчував їхню вагу, їхню міць —
так само, як колись відчував власні крила. Між лопатками трохи
боліло, але Ольєр не зважав на біль. Він розгортав і згортав крила та
відчував, як його тіло знову стало повноцінним, ніби Зірки повернули
йому його самого.
— Це твої крила! — із захватом вигукнув Норберт. — Крила, друже!
Ти маєш крила!
Ольєр не відчував сліз, які котилися по його щоках, поки не побачив,
що обидва ретонці плачуть. Птах усміхнувся, не в змозі повірити, а
тоді підвівся зі столу. Чи це була магія, чи геніальна хетарська
технологія — йому було байдуже.
— Якщо погнуться чи зламаються шпиці, їх можна замінити й у
Ретоні, лише покажи ковалю, — майстер Угрон надів збільшувальний
прилад на око й читав щось із сувою, не дивлячись на Ольєра. — Але
шкіру треба буде міняти тільки тут. Це сонячний бик, ніде, крім
Хетарії, не знайдеш.
Ольєр упав на коліна, огортаючи себе крилом.
— Я дякую вам, майстре, ви врятували моє життя, ви зробили таке…
я ніколи не зможу вам віддячити! — палко промовив він. — Якщо вам
колись щось знадобиться…
— Не поспішайте дякувати, — Угрон звів палець. — Цікаво, чи
зможете ви злетіти.
Ольєр відчув, як усередині неприємно шкребе. А й справді. Він,
звісно, відчував крила, як власні, але чи піднімуть вони в повітря?
Птах підвівся, Норберт постукав його по плечі.
— Ти спав сім днів! Ми вже думали, ти помер, але майстер казав, що
так буває, — забелькотів він, коли вони вийшли надвір.
Сонце боляче вжалило Ольєрові очі, столиця Хетарії вирувала
довкола, гамір стояв просто нестерпний. Ольєр ловив на собі здивовані
погляди, але знову почувався птахом і притримував крила, коли йшов
вулицею, щоб не зачіпати перехожих. Норберт щось розповідав, але
юнак не міг думати ні про що, крім польоту. Йому було лячно
зриватися в повітря просто із землі. Що як не вийде? Він цього не
переживе. Уже краще зістрибнути з високої точки, щоб спробувати
планувати. Якщо вийде — чудово. Ні — то розіб’ється на смерть, та й
по всьому. Ольєр звернув погляд на чорну стрілу храму П’ятизір’я, що
стриміла над містом.
— Ходімо, — коротко сказав він другові.
 — Так цей, — вигукнув небельгаймець, ледь устигаючи за ним, — ти
б хоч поїв!
Але Ольєр біг до храму. Зілля, що влив йому Угрон, сповнило його
енергією, а тривога стискала шлунок, було не до їжі. Вони пройшли
крізь велетенську стрілчасту арку й одразу опинилися на сходах
молитовної галереї. Земля в таких містах, як Раїнес, коштувала дуже
дорого, тож ростити молитовний сад було ніде. Довкола чорної вежі
храму вилася відкрита широка галерея з тисячею сходинок, просто на
яких росли деревця та кущі із саджанців, привезених зі священного
лісу Атан, куди зійшла на землю перша Зірка. Галерея вела до маківки,
де храм увінчувала Зірка Смерті. Ольєр біг, оминаючи тих, хто
застигав у молитві біля дерев, прикрашених зірками, і місто внизу все
віддалялося.
— О свята Зірко Життя, хоч би не ґиґнути, — белькотів Норберт,
долаючи сходинки. — Чому так високо… чому так швидко…
— Дійдеш до Зірки Смерті й вона простить тобі десять потьмав на
Зірки, які ти скоїв цього тижня, — кинув Ольєр через плече.
— Та я… не коїв… потьмав… — Норберт тримався за серце. — А
дарма…
Нарешті вони опинилися на відкритому майданчику на самому
вершечку храму. Над їхніми головами сяяла Зірка Смерті, під ногами
стелилося місто з білими й жовтими дахами, що виростало на пагорбі
обличчям до океану. Птахи, що їх супроводжували, також
приземлилися на майданчику. Ольєр підійшов до краю.
— О, краще б ти спробував десь нижче, — поморщився Норберт,
зиркаючи у прірву.
Ольєр обернувся до нього й обійняв, постукав по спині.
— Прощавай, — промовив він. — Про всяк випадок.
Птах відштовхнувся й шугнув у безвість.

***

Етельріх стояв біля вікна, схрестивши руки за спиною. Після

розмови з Іссот йому доповіли про ситуацію в Ретоні. Скидалося на те,
що Ортон, чудовий керманич найманських загонів, геть не підходив на
роль королівського намісника в князівстві крилатих. Ортон був псом,
якому потрібно дерти ворога, а не рахувати гроші, керувати
захопленими фортецями чи будувати стратегії. За ті роки, відколи
старий Арвор загинув, а молодий пурхав подвір’ям королівського
замку, Небельгайм витрачав неймовірні гроші й зусилля на утримання
земель Арворів у Ретоні, небагато отримуючи натомість. Війна із
Великою Санжею дещо пригальмувала. Прийдешня атака Фольгерта
мала нагадати санжійцям, що Етельріх Вельгет не забув про блакитний
трон в Орта-Каї. Було б добре, якби Ретон також був у них у кишені.
Та Етельріх не довіряв Іссот. Нехай її чоловік зробить так, як вона
скаже, але його пов’язував кревний зв’язок із королівською династією
Авелінів, а Етельріх знав, що такі союзники неймовірно нестійкі.
Якщо альянс буде укладено, гнів Санжі буде несамовитим і, авжеж,
цього їм не подарують. А Іссот боїться гніву свого теперішнього
сюзерена, як і повстання власної шляхти, яку вони з Лабраншем так
довго гуртували довкола себе на просанжійських гаслах. Ретон
століттями був санжійською провінцією. Не так просто пояснити
своїм, чому їхня княгиня відтепер чинить так само, як
небельгаймський посіпака Арвор.
— Янн ес Арвор, син князя Ретонського!
Етельріх не обернувся.
Крім того, союз із Кульгавою та Лабраншем — це ще й зрада дому
Арворів, недобрий сигнал іншим союзникам.
— Ваша сонцесяйносте, — хрипко мовив Янн позаду, — я прийшов
просити вашого дозволу повернутися до Ретону.
О, темні люті, як невчасно це пташеня згадало про свій спадок! Не
варто було висвячувати його в лицарі.
— Мій батько був вашим вірним союзником, а ви — моїм
турботливим опікуном, — вів далі Янн. — Тож мій обов’язок —
повернути собі Ретонське князівство й віддячити вам. Та перед тим… я
б волів… ми…
Етельріх закотив очі й обернувся, та так і закляк. Поруч із Янном
стояла Мейрі. І вони трималися за руки.
— Що ти тут робиш, дитя моє? — повільно вимовив король.
Принцеса потупила очі й розчервонілася.
— Я кохаю її осяйність принцесу Мейрі, вашу дочку, — випалив
Арвор, а тоді рвучко гепнувся на одне коліно та простелив перед ним
крило. Принцеса так само опустилася на коліна просто на кам’яну
підлогу. — І вона кохає мене. Тож, якщо будуть на те ваші воля й ласка,
ми просимо вашого дозволу заручитися, ваша сонцесяйносте.
— Мейрі, що… — Король рушив до них надто поспішно й зусиллям
волі змусив себе рухатися повільніше.
— Ми кохаємо одне одного, — вимовила принцеса, не підводячи
очей.
— Ваша сонцесяйносте, я прошу вас віддати за мене принцесу
Мейрі.
— Мейрі!
— Я теж прошу вас, батьку.
Темні люті! Етельріх зціпив зуби. Та що вони собі думають! Усе мало
бути не так! Як… чи Арвор якось дізнався? Але Мейрі! Його Мейрі!
Невже він зважився втягнути його доньку в свої інтриги? Король
дивився на принцесу, ніби вперше її бачив. Вуста дівчини витягнулися
в ниточку, вона стискала руку птаха так міцно, що побіліли пальці. О,
не варто було тримати його при дворі…
— Ваша сонцесяйносте, — пробурмотів Янн, низько схилившись, —
я присягаю, що служитиму вам своїм життям і своїм мечем. Даруйте ж
свою милість двом закоханим серцям.
Етельріх подумки дивився на мапу Ретона й Великої Санжі,
переставляючи сили відповідно до нових обставин. Якщо він віддасть
Мейрі за Арвора, то на союз із Кульгавою можна не сподіватися, вона
не піде на такий ризик, не маючи достатніх гарантій. Якщо ж
відмовить — розгніває юнака, який зараз легітимізує присутність
небельгаймського війська в Нижньому Ретоні й одного дня може стати
князем. Янн, отримавши Мейрі, буде залізно прив’язаний до
Небельгайму. І якщо ситуація зміниться та якимось дивом їм удасться
здобути крилату корону, альянс має бути тривкий і вигідний. Але, на
біду, після поїздки Янна в Данґард Етельріх відчув у крилатому
шибайголові дещо небезпечне. Тож якщо він поховає союз із
Кульгавою й таки поставить усе на Арвора, має бути щось, що
гарантує йому покірний Ретон.
— Підведіться, діти, — суворо мовив король.
Янн зважився поглянути йому в очі. Етельріх примружився. О, темні
володарі, не буває таких збігів! Він бачив Іссот.
— Зірки мені за свідків, — Етельріх посміхнувся кутиком рота. — Я
бажаю вам обом щастя. Та шлюб з моєю донькою — це не лише
справи кохання. Я віддам за тебе Мейрі, тільки якщо знатиму, що ти
здатен гарантувати її безпеку й… ніколи не відвернешся від
Небельгайму.
Янн нервово ковтнув. Вочевидь, він не чекав на умови. А як ти хотів,
пташенятку? Ти згадав про свій спадок і претендуєш на
небельгаймську принцесу. Забагато бажань як для птаха з такими
боргами.
— Я слухаю, — видихнув Янн.
— Пропоную угоду на крові.
— Що?!
— Янне, ти вже давно — частина нашої родини, але навіть тобі я не
довіряю настільки, щоб віддати свою доньку без гарантій.
— Пресвяті Зірки, — зітхнула Мейрі.
— Кажіть умови, — процідив птах.
— Перше… — король дав знак рукою писареві-ахиду. — Коли ти,
Янне ес Арвор, станеш князем Ретонським, у той самий рік присягнеш
на вірність Небельгайму. Друге. Якщо ти заручишся з принцесою, то
не зможеш скасувати угоди без моєї згоди, навіть якщо буде на те воля
Зірки Смерті й моя донька несподівано помре, — він озирнувся й
помітив, як очі принцеси округлилися й запалали, а Янн стривожено
зиркнув на неї.
— Невже ви гадаєте… що я здатен убити принцесу?
Етельріх вигнув брови. Пташеня не дурне.
— Це можливість позбутися нерозривного договору, тож я мушу
убезпечити життя моєї любої Мейрі. — Король глипнув на ахида, той
кліпнув — жовті очі з вертикальними зіницями на мить сховали
повіки. — І третє. Якщо ти, Янне ес Арвор, майбутній князю
Ретонський, не дотримаєшся якогось із цих пунктів, ти ніколи не
матимеш спадкоємців. І так, усі твої завоювання підуть за вітром. Зі
свого боку, я гарантую тобі повну всебічну підтримку всього мого
королівства. Гроші й військо — скільки треба й коли треба. Ніхто не
торкнеться князівства, де правлять мої діти. Отепер, мій любий сину,
чи хочеш ти взяти мою доньку за дружину?
Янн не зміг би розірвати угоди на крові самотужки. Не так багато
чаклунів у цьому світі могли б урвати її дію, хіба що ґонґорська
королева зі своєю давньою магією, але це коштувало б цілого статку,
тож Етельріх з нетерпінням очікував на його відповідь.
— Я… — Птах глянув на Мейрі. Обличчя принцеси заблищало та
зблідло, аж побіліли губи, плечі помітно тремтіли. Вона не чекала
цього. Чи справді вона так кохає цього птаха, що дозволить йому таке
підписати? Король спостерігав за ними з легкою посмішкою. От все і
з’ясується.
— Ваша осяйносте, — насилу видихнув Янн, — чи ви дозволите?..
Принцеса випустила його руку й похитнулася. Птах кинувся до неї та
допоміг сісти на стілець.
— Якщо ти проти, моя люба, — вимовив король, — тільки скажи.
Янн присів біля неї. Принцеса заплющила очі.
— Мейрі…
— Так.
— Так?
— Я ж прийшла, Янне, — прошепотіла вона, поглянувши йому в очі.
— Я прийшла о дев’ятій, це був мій вибір. Але пам’ятай про умову.
Птах закивав, припав устами до її руки й обернувся до короля.
— Так, я підпишу.
— Добре.
Етельріх підійшов до столу, дістав кинджал і вколов долоню. Кілька
крапель впали у срібний келих. Янн простягнув руку та зробив те саме.
Писар підніс їм пергамент, де ще не висохло чорнило, і перо. Юнак
умочив чорнило в кров і поставив свій підпис. Те саме зробив Етельріх
і скріпив договір власною печаткою. Довгий синій язик ахида
торкнувся пергаменту, підписи зблиснули, угоду було укладено.
 — Невдовзі під цим документом стоятиме печатка князя Ретону, —
задоволено посміхнувся король. — Нехай бережуть вас пресвяті Зірки,
мої любі діти! Вітаю вас!
РОЗДІЛ 11. ЗЕМЛЯ КРИЛАТИХ

Ольєр каменем падав до землі. Світле місто на пагорбі неслося на

нього всіма своїми будинками, вузькими вулицями, істотами різних рас
і племен, гамірливим портом, пришвартованими повітряними
кораблями й палацом хетарських старійшин. У серці не лишилося
страху. Він дивувався тільки з того, що птахи важать менше за людей,
але падають так само швидко. Якщо тільки їх не підхоплять крила.
Птах рвучко розкрив крила, між лопатками кольнуло, у шлунку
похололо. Шпиці скрипнули, шкіра напнулася, Ольєр зустрівся зі
струменем повітря. І зрозумів, що все повернулося. Він відчував
тоненькі струмки повітря — висхідні, низхідні, теплі, холодні, він
купався в цьому безмежному верхньому морі, наскрізь пронизаному
сонцем. Він відчував свої крила так, ніби вони були оперені, ніби він
народився з ними, ніби Зірки повернули їх. Ольєр закричав, різко
шугнувши вниз, чи не до самої землі, а тоді, долаючи біль, повільно
змахуючи крилами, звівся вище й облетів вісімкою обидва храми —
п’ятизірний, із Зіркою Смерті на вершечку, і санжійський, з чотирма
золотими банями, по Зірці на кожній. Краєм ока юнак помітив
Норберта, який стрибав і тряс кулаками на майданчику, а тоді двоє
ретонців зірвалися вниз і ринули до нього. Так, утрьох, вони зробили
коло над океаном і повернулися на вершечок храму, де лишили
Норберта.
Таким був його не перший-перший політ.
Ольєр, стоячи на сумній ретонській землі у дворі Арволурського
замку, досі відчував той захват і поколювання в кінцівках. Люди та
птахи вибалушували очі, забачивши його перетинчасті крила з двома
гострими шпичаками на місці з’єднання суглобів. Тепер, хоч куди б він
ішов, усюди привертав увагу, але це йому навіть подобалося. Рано чи
пізно чутки про кажанокрилого птаха дійдуть до Ратибора Лабранша, і
тоді він зрозуміє, що Ольєр не віддав Зіркам світло. Він вижив, і тепер
Лабранш має кревного ворога, який не відступиться, доки не знищить
його.
Ольєр саме підійшов до гурту небельгаймців, коли на подвір’я
вийшов Ортон з ватагою лицарів. Серце юнака тіпнуло, він кинувся до
свого капітана та впав йому в ноги, огорнувши себе крилом.
 — Мей керр, Зірки мені за свідків, я мало кому стелю крило, але те,
що ви зробили, не має ціни. Мій меч, моє життя відтепер належать
вам.
— О, Брезелю, — пирхнув Ортон, — я саме шукав тебе. Де мій
обладунок?
Ольєр звів на нього погляд.
— Хіба його не принесли до великої зали?
— Ні… та підведися вже, я ж не прекрасна дама, щоб ти мені крило
стелив!
Усі засміялися, юнак підвівся.
— Дайте мені кілька хвилин, я знайду ваші лати. — Птах схилив
голову. — І все ж… я безмежно вдячний вам, керре Ортоне. Ці крила
коштують цілий статок, а я… я — ніхто, і не заслужив таких витрат.
— Мені подобаються люті, вони добре воюють, — усміхнувся Ортон.
— А ти, безсумнівно, став лютим, утративши крила. Не переймайся.
Після останнього походу на Санжу я саме будую два Зіркові храми в
Альґаїрі, бо треба ж якось віддячити Зіркам за такі багаті трофеї.
Подумав, що третій храм — то занадто, а от крильця завзятому
пташеняті не завадять. Тож уважай, що це санжійці відшкодували тобі
збиток.
Капітан жорстко всміхнувся й рушив повз нього. Перед очима Ольєра
стояли міста й села у вогні, каравани з награбованим, поранені в агонії.
Санжійці відтяли, санжійці повернули.
— Я завжди служитиму вам, мей керр! — крикнув Ольєр навздогін.
— Служитимеш скоро своєму княжичу, — не обертаючись, кинув
Ортон. — Він зібрався в Ретон. І знайди вже мій клятий обладунок!

***

Після того як Янн удерся до Канцелярської вежі, Етельріха не

полишало занепокоєння, ніби за ним назирці снували санжійські
вивідачі. Сон про останнього марвотворця не повертався, але до
королівських вух дедалі частіше долинали тривожні чутки.
Королю Добродару привезли жахливих страховиськ.
Санжійський Верховний зіркописець починає вишкіл монстрів.
Вивідачі чули рик і стоголосий стогін із-за мурів фортеці.
Ніхто не бачив, як натаскують бойових тварин, але перелякані
очевидці шепотіли, що тінь від чудовиська така велика, що вкривала
половину донжона в королівському замку в Орта-Каї.
Небельгайм століттями застосовував у бою марвів — іноді кілька,
іноді підіймаючи ціле військо, яке переламувало перебіг битви. Марви
не знали жалю, не знали втоми, не знали болю. Знищити їх можна було
хіба що вогнем або розрубавши навпіл, та й тоді частини тіла повзли
 щ р ру
по землі. І тепер Добродар Авелін зважився використати в бою щось
настільки ж потужне. Страх, що обіймав людей перед страховидлами з
десятьма пащеками й вогняними очима, можна було порівняти зі
страхом людської армії, на яку неслася мертва орда.
Король спустився до підвалу Гейденґарда. Етельріх любив древній
замок не тільки за гарну природу навкруги. Під твердинею, в якій
часто гостювала королівська родина, ховалося мало не ціле місто.
Підземні ходи тут плуталися, галереї переходили у величні кам’яні
зали, які осявали смолоскипи й вогонь горнил. Тут будували облогові
машини, з-під важких ковальських молотів з лязкотом виходили мечі й
обладунки. Мерцями керували погоничі. Марви носили вугілля та
крицю, допомагали майстрам виточувати зброю. У марви відправляли
страчених злочинців з усього Небельгайму, іноді — тіла загиблих
ворогів, за яких родичі не сплатили відкуп. Етельріх гидував
спускатися сюди, але сьогодні довелося.
Під кам’яними склепіннями душила спека, огидно смерділо. У
просторій галереї короля зустрів Верховний зіркописець.
— Ваша сонцесяйносте, усе готове до початку.
— Молися всім Зіркам, Готгріде, щоб цього разу мій візит не минув
марно.
У зіркописця сіпнулися кудлаті брови. Коли Янн викрив таємну
кімнату, король відправив Червонопикого в підвали, і тепер той
постійно скаржився на грюкіт, спеку, сморід марвів, наче сам не
працював з мертвою плоттю. Після кількох невдалих дослідів терпець
Етельріха урвався, і він вирішив заслати Готгріда на саму Північ, у
Передгір’я. Цьому королівству давно потрібен молодий і енергійний
Верховний зіркописець.
Вони завернули до зали, навпіл перегородженої залізними ґратами.
По той бік на грубому дубовому столі лежало нерухоме тіло. Це був
старий чоловік, який помер зовсім нещодавно. Навколо на підставках
стояли кілька срібних куль, укритих шипами, немов булава важкого
піхотинця. На їхніх поверхнях відблискував вогонь смолоскипів. Тонкі
ланцюжки тяглися від куль до масивної скрині, схованої по той бік
столу.
Готгрід запросив короля сісти на різьблене крісло біля іншої стіни.
— Ваша сонцесяйносте! — Голос зіркописця тремтів і затинався. —
Я витратив багато зусиль і, як мені здалося, винайшов те, що
дозволить Небельгайму зберегти здатність до відживлення мертвих,
навіть якщо марвотворча сила опиниться… під загрозою.
Етельріху геть не сподобалася остання фраза й те, як легко
Червонопикий промовив її.
Ні, цього не повинно статися.
 — Зірки часто посилають нам Небесний Вогонь — він білий,
сліпучий і здатен убити людину. Але так само він може її відживити! Я
знайшов спосіб, як підняти мертве тіло без марвотворчої магії — лише
з милості Зірок!
Гримнувши ґратами, Червонопикий підійшов до скрині й вилив
усередину речовину зі склянки. Зашкварчало, король відчув різкий
ядучий сморід. Потім зіркописець вийшов, ретельно зачинивши ґрати,
і почав голосно молитися.
Етельріх так нервувався, що мимохіть привстав із крісла. Якщо цей
невдаха спромігся винайти спосіб, яким можна піднімати мертвих, то
цей секрет вони мусять пильнувати як зіницю ока.
Зіркописець скінчив молитву. У залі затріщало. Срібні кулі
випускали з шипів іскри — спочатку маленькі, ледь помітні у світлі
смолоскипів, а потім щораз довші, схожі на маленькі блискавки. До
короля долинув інший запах: той, що з’являється в повітрі під час
грози.
Етельріх відчув, як волосся на всьому тілі стає дибки. Він
відсахнувся і втиснувся у спинку крісла, спостерігаючи, як з відростків
на срібних кулях тягнуться довжелезні сяйливі дуги. Вони тріскотіли й
обмацували все навколо — стіни, склепіння, ґрати — і тяглися до тіла
дедалі ближче, ближче. Коли дуги Небесного Світла торкнулися
мертвого, король забув, як дихати. Тіло почало сіпатися. Це не
відбулося миттєво, як з марвами: чоловік не підводився за командою,
але мертва плоть ворушилася, пальці здригалися, а король не відчував і
сліду магії навколо. Раптом тіло мерця сіпнулося й вигнулося дугою,
як у хворого під час нападу правця, немов мрець хотів розірвати
ремені, якими його прив’язали до столу.
Це було диво. Благословення Зірок чи безумний геній Верховного
зіркописця. Та мертвий оживав без магії.
Вогняні дуги згасли, небіжчик знову впокоївся. Етельріх відчув, що
дивиться на стіл із роззявленим ротом, і не відразу почув, що до нього
озвався Червонопикий.
— Наразі це все, ваша сонцесяйносте. Але я впевнений, що зможу
створити машину, яка накопичуватиме Зірковий вогонь і підійматиме
мертвих без магії! — він широко всміхнувся, вкриваючи тіло
тканиною. — До речі, до мене дійшли чутки, що Велика Санжа радо
заплатила б незліченне багатство за подібну машину. Але я завжди
вірний моєму королю. Я створю її для вас.
В Етельріха посохло в роті. Ніхто, ніхто не має про це довідатися. І,
авжеж, Готгріда варто запроторити в найнепролазніші хащі, якомога
далі від усього світу. Там, під суворою охороною, він мусить і далі
провадити свої досліди. Якщо Зірки так слухаються цього старого
бевзя, то, вочевидь, він надзвичайно цінний для королівства. Віддати
Санжі машину, що творить марвів на додачу до їхніх бойових
монстрів, означало програти війну за престол. Такого Етельріх не міг
собі дозволити. Йому доведеться берегти й пестувати цього старого.
Думка про велику лабораторію в Передгір’ї здавалася дедалі
слушнішою.
— Я вражений, — зітхнув король. — Це вартує винагороди. І я дарую
тобі цілий край на Півночі, поблизу Квельґарда, щоб ти створив для
мене машину, якій нема рівних. Нехай допоможуть тобі Зірки!
Верховний зіркописець просяяв. Але Етельріх тепер тривожився ще
більше. Якщо Червонопикий їх зрадить, то це може зруйнувати його
владу. Отже, в охорону треба добирати найвідданіших людей, які
знатимуть, що робити, якщо старигань вирішить обдурити його.
Краще нікому не дурити Етельріха Вельгета.

***

Мона ніяк не могла зосередитися на гаптуванні, бо краєм ока

стежила за принцесою. Мейрі протягала нитку крізь тканину так
рвучко, ніби за нею хтось гнався. Одна з фрейлін читала вголос поему
про заморських чудовиськ і славного лицаря Оверна, та її, схоже, ніхто
не слухав. День тому Мейрі відправила Імке геть із двору,
відзначивши, що нікому не подарує брехні від свого імені. Мона
зраділа, але, хай якою б зловтішною й огидною була та дівчина, без неї
було нудно. Та найбільше Мону турбувало, що, відколи скінчився
турнір, принцеса стала геть не говірка: відповідала на питання
односкладово, іноді — лише кивком голови. Одного дня Мона
помітила жахливі синці на її руці, і Мейрі сказала, що впала, вставши з
ліжка вночі. Виправдання було неправдоподібне: синці мали
характерну форму, ніби хтось із силою стиснув її руку. Коли Мона
набралася нахабства та спитала, чи не дозволив собі зайвого котрийсь
чоловік, Мейрі здригнулася й миттєво змінила тему, чим розізлила
Мону ще більше. Після історії з воскресінням пса їй здавалося, що між
нею та Мейрі щось змінилося на краще.
Минув місяць. Янн з Мейрі не спілкувалися: він був заклопотаний
майбутнім поверненням до Ретону, принцеса — читанням і новими
віршами. Принаймні вона знову писала. Мейрі уникала будь-яких
згадок про Янна, і Моні здалося, що їхнє коротке захоплення згасло
так само стрімко, як спалахнуло. Пташка згадувала синці на руці
принцеси, але в голові ніяк не вкладалося, що зробити таке міг Янн.
Вони обидві добре знали його. Він не міг.
Дівчата втомилися від читання й стали співати. Мона глипнула на
принцесу. Обличчя Мейрі було наче витесане з каменю, і зараз
якнайкраще було видно її схожість із батьком: суворо зведені темні
 р щ у у р
брови, тонкі, вперто стиснуті вуста, трохи задовгий ніс, як для
усталених канонів краси, — та дарма, придворний скульптор
увіковічнить її в камені ідеальною. Золоте хвилясте волосся стримував
лише обруч, воно вільно спадало на спину до самої талії.
Двері рипнули, дівчата схопилися з місць і присіли в реверансах.
Мона озирнулася: до них ішов Янн. У чорноті його пір’я виблискувало
золото — пташка досі не звикла, що тепер він лицар. Мона помітила,
як Мейрі здригнулася всім тілом і підвелася йому назустріч. Птах
уклонився, тримаючи капелюха. Вочевидь, збирався їхати, і серце
Мони закалатало швидше.
— Вітаю, ваша осяйносте, і вас, шляхетні йонгес. Я прийшов
попрощатися. Сьогодні я вирушаю на узбережжя, там зустрінуся з
князем Гільдебертом та його загоном, і ми відпливемо до Ретона.
Мона застигла. Цей день настав. О пресвяті Зірки, вона ж знала, що
цей день настане, але навіть не думала, що так скоро! Янн їде на війну.
Янн їде додому. Янн їде здобути землю крилатих або загинути в
боротьбі за неї. Ретонка важко ковтнула, не в змозі відірвати погляду
від його обличчя — зажуреного, блідого, навіть змарнілого. Цієї миті
Янн здавався їй трагічно гарним, як той, хто йде на смерть. Мона
хитнула головою, проганяючи дурні думки. Його оберігатимуть. Він не
буде сам. Він не загине — не так уже й часто гинуть у бою
претенденти на престол.
А тоді Мона згадала про долю його батька, який стік кров’ю після
битви. Таки гинуть.
— О мей керр, я сподівалася, що ще маю кілька днів, —
пробурмотіла Мейрі. — Я вишивала хустку вам у дорогу, та не встигла.
Янн часто закліпав, ніби не чекав такого. Принцеса підійшла до
нього й показала своє шиття. Мона недовірливо звела брови. Вони
трималися дуже холодно.
— Сама думка про те, що ви вишивали щось для мене, гріє мені
серце. — Янн усміхнувся якось винувато. — Ви дозволите?
Мейрі простягнула йому хустинку. Янн поцілував тканину з її
вензелем і сховав у внутрішню кишеню.
— Нехай бережуть вас Зірки, — прошепотіла Мейрі, зазирнувши
йому в очі. — До зустрічі, керре Арворе!
— Я чекатиму вашого листа. — Янн поклав руку на ефес меча. — До
зустрічі, ваша осяйносте.
Він уклонився дівчатам, на мить затримавши погляд на Моні — чи
принаймні їй хотілося в це вірити, — і пішов.
У Мони шуміло в голові. Вона наче збожеволіла. Її атакували
нав’язливі думки: що вона може ніколи не побачити Янна живим, що
не промовила до нього жодного слова, не дала йому в дорогу нічого,
що нагадувало б про неї, про те, що вона теж його чекає, — як пташка
могла проводжати на війну птаха, якби все відбувалося так, як вона
мріяла.
Усі тільки всілися, аж Мона підскочила, наче вжалена.
— Я геть забула, — пробелькотіла вона, не наважуючись глянути на
принцесу. — Мати просила зайти до неї.
Мейрі тільки простежила за нею поглядом, коли Мона ринулася до
дверей, ледь стримуючись, щоб не злетіти. Янн був уже в кінці
коридору, коли вона побігла до нього, як дурне пташеня, мало не
зашпортавшись у спідницях. Птах обернувся й зупинився, його очі
округлилися від подиву.
— Дімузель Моно?
— Будь ласка, дозвольте сказати, ма отру, — Мона затнулася. — Я
бажаю вам успіху, бажаю вам відвоювати своє князівство, наше
князівство, наш дім! Я вірю в те, що ви переможете і що кожен птах на
світі пишатиметься вами так, як пишаємося вами я і моя мати. Я знаю,
що пошкодую про це і шкодуватиму ще мільйон разів, але буде ще
гірше, якщо не зроблю цього.
Мона розвернула крило, висмикнула з нього пір’їнку та вклала її
Яннові в руку.
Це був дуже відвертий, дуже інтимний жест. Не кожна пташка
зважилася б віддати своє перо нареченому, не кажучи вже про
стороннього птаха. Але сиза пір’їнка лежала в Янна на долоні, і жереб
було кинуто. Мона зустрілася з ним поглядом і зашарілася.
— О Моно, — прошепотів він. — Я не знаю, що сказати.
— Нічого не кажіть.
— Я був би страшенно гордий прийняти ваше перо, але не можу, —
Янн змучено всміхнувся. — Це було б нечесно щодо моєї нареченої,
принцеси Мейрі.
Мона застигла. Усередині ніби обвалився камінь, що придавив її
своєю вагою.
— Але як? Коли…
— Я попросив її руки в короля кілька тижнів тому.
— Тижнів? А урочистості?.. — тупо спитала Мона, ніби це мало
значення. — Оголошення?..
— Після того, чим скінчилися заручини Ізвен, ми вирішили обійтися
без… урочистостей, — Янн говорив з такою обережною інтонацією,
наче боявся її поранити. Та дарма. Кожне слово летіло просто в неї, як
стріла з довгого небельгаймського лука.
Яка ж вона дурна! Яка огидна! Яка розпусна! Це був раптовий напад
божевілля — не інакше. Моні паморочилося в голові від збентеження.
Вона озирнулася, чи не бачив хтось цієї жахливої сцени. Віддати
перо… та це гірше, ніж задерти перед ним спідниці! З того, як завзято
вони з принцесою уникали одне одного і як вона відмовлялася
говорити про Янна, Мона виснувала, що вони остаточно розсварилися,
і от тепер він… він… наречений не абикого, а її принцеси! І Мейрі…
Мейрі нічого не сказала!!!
— Віддайте перо, — у Мони затремтіли губи.
— Насправді, я б хотів привезти його в Ретон, — вимовив Янн. — І
лишити там. Щоб частина вас була вдома. Ви дозволите?
Мона часто закліпала, відганяючи сльози. Янн намагається її
пожаліти. А Мейрі геть їй не довіряє, і вони ніякі не подруги. Раптом
вона усвідомила, що двоє найдорожчих їй істот насправді були
безкінечно далекі від неї.
У неї не було нікого.
— Робіть, як знаєте, — схлипнула вона та знову побігла — тепер уже
від Янна.
***

Корабель пірнав з хвилі на хвилю, і чорнильно-синя вода пінилася,

вирувала обабіч корми. Янн стояв на палубі, стискаючи в кишені
хустку, що йому дала на прощання Мейрі. Опік від персня ледь-ледь
поколював. Птаха трохи лихоманило вечорами, і світ, у якому його не
підтримувала могутня сила, здавався ворожим, але він мужньо терпів,
щоразу подумки промовляючи клятву, яку дав Мейрі. Він не носитиме
персня.
За спиною бігала й перегукувалася команда корабля. За кілька годин
він буде в Ретоні. Серце юнака вистрибувало з грудей, варто було лиш
подумати про це возз’єднання. Нарешті він ступить на Землю
Крилатих, якої був позбавлений. Янн уявляв тисячі прапорів, крилате
воїнство, яке він збере й поведе на звитяжну боротьбу, військо гордого
й давнього народу і те, як сонце сліпитиме очі, відбиваючись від їхніх
лат. Янн уявляв, як сідає на трон у Наррані, як присвячує свою
перемогу нареченій і крилата корона, менша, ніж у нього, сяє в її
золотому волоссі. Уявляв безкраї лани, щасливих пташенят, які літають
над ними. Очі невпинно шукали на виднокраї тонку смужку берега. За
їхнім кораблем сунули інші, і, здавалося, їм не було кінця-краю, хоча
насправді король виділив Яннові не так багато війська. Та й не Яннові,
а його новому наставнику, князеві Гільдеберту.
— Мей керр, нас має зустріти керр Ортон, так? — Бастіан
зосереджено пригладжував пір’їнки на його крилах.
— Бастіане, те, що я дозволив тобі торкатися своїх крил, не означає,
що ти маєш торкатися їх повсякчас, — буркнув Янн, не відриваючи
погляду від обрію. — Так, нас зустріне Ортон.
Хлопчина знітився та зчепив руки за спиною в замок.
— Я чув про нього баладу!
 у р у
— О, то про нього вже встигли скласти баладу?
— Ви що, це ж найвідоміший лицар у моїх краях! Будує церкви,
підтримує поетів, на бібліотеку дав Братству Доброї смерті.
— Хто найвідоміший лицар? — гаркнув хтось у них за спинами. —
Окрім мене, авжеж!
Янн озирнувся. За ним, уперши руки в боки, стояв Дегред Гільдеберт,
а поряд — його колишній капітан, керр Годовін. Судячи із
зеленкуватого відтінку обличчя, подорож для останнього минала геть
не так приємно, як для всіх інших.
— О проміння Зірки Війни, я вже мав бути у Великій Санжі й пити
вино в якомусь захопленому нашим осяйним принцом замку, — князь
позіхнув. — Але нічого, у Ретоні ми розважимося не гірше, правда,
Янне?
Він поклав руку на плечі птахові й затиснув його шию, ніби збирався
потріпати юнака по потилиці. На щастя, до такої неповаги
королівський улюбленець не вдався, тож Янн вивільнився з обіймів і
відступив від нього. Князь Гільдеберт був дужий, високий чоловік з
помітним рубцем, що перетинав його праві брову й щоку. Янн не раз
бачив його герць на турнірах і чув про славетні подвиги під орудою
короля та принца Фольгерта, з яким той дружив з дитинства, — навіть
перші турнірні лати принц купив йому зі своїх коштів. Та князь
ставився до Янна не як до учня, а як до ляльки, що її йому видали для
прикриття чергової небельгаймської офензиви проти санжійців. І юнак
сумнівався, що тепер, без персня, він швидко здобуде авторитет у його
очах.
Годовін тим часом повис на борті й гучно блював.
— То куди рушимо по приїзді? — весело спитав Гільдеберт. —
Візьмемо Нарран? Чи просто в лігво до Лабранша?
— У столиці Кенвéр… — важко сапаючи, видав Годовін і всівся,
притулившись спиною до борту. — Буде важко.
— Дар’єн ес Кенвер, той самий… — благоговійно прошепотів
Бастіан із-за Яннового крила.
— Ти й про нього баладу чув?
— Ні, — зброєносець захитав головою. — Батько розповідали,
бачили його в бою! То він б’ється наче сам темний лютий з Одвічного
Мороку, тільки птах!
— Так, спритний покруч, — зареготав Гільдеберт. — Мій старий
друзяка!
— І що, правду про нього говорять? — гидливо всміхнувся Годовін.
— Що він… нібито… гобон?
— Тобто перелюбствує з чоловіками? — пирхнув князь. — Обурливі
чутки, як на мене, але при дворі Лабранша самі санжійці, то там усякої
потьмави на Зірки чекати можна.
 Янн скривився. Про Кенвера подейкували різне, але йому було
огидно чути, що про птаха, який досяг такої майстерності в бою і став
командиром усього війська Іссот, говорили з такою зневагою. Янн
чимало віддав би, щоб Дар’єн бився на його боці, та його
санжелюбство зробило з нього ворога Арворів. Небезпечного,
могутнього ворога.
— Я надішлю листа кузині Іссот, повідомлю, що відтепер
продовжуватиму справу батька особисто, — похмуро кинув Янн. —
Розпочнімо з перемовин.
— Гаразд, тільки не вдавайся до ніжностей, — насупився Гільдеберт.
— Вони засиділися в Наррані, час уже віддавати крилату корону
істинному князю Ретонському, еге ж?
Янн силувано всміхнувся й кивнув. Усередині все тремтіло.
— Земля! — пролунав крик юнги зі споглядальної бочки.
— Земля Крилатих! — пискнув Бастіан і звісився над поруччям, мало
не вивалившись за борт.
…Гавань Крейздуара зустріла їх метушнею. Хмари розійшлися, вода
тепер була не чорнильною, а смарагдово-зеленою, прозорою аж до дна.
Крейздуар був залитий надвечірнім сонцем. Яннові пересохло в горлі,
коли небельгаймські кораблі повільно минали береги з рибацькими
будиночками, майстернями та трьома велетенськими млинами, що
поважно крутилися на пагорбах біля річки, яка впадала тут у море. У
рожевувато-блакитному небі висів повітряний хетарський корабель. А
ще Янн бачив птахів. Їх було багато — різного віку, статі, знатності.
Дорослі вантажили товари для хетарських купців, пташенята зграйкою
носилися вздовж берега, супроводжуючи кораблі, а перелякані пташки
кидалися за ними, намагаючись відігнати від небезпеки. Звідусіль
чувся клекотливий ретонк. Янн учепився за борт, спостерігаючи за
цією картиною досі небаченого пташиного життя. На очах проступили
сльози, і він відвернувся від Бастіана, який злякано зиркнув на нього.
Янн був удома. І водночас — у геть іншому світі.
Корабель пришвартувався, моряки скинули дошку. На причалі їх уже
чекала процесія. Янн глибоко вдихнув, намагаючись заспокоїтися.
Першим з корабля збіг нещасний Годовін, який ледь пережив морську
подорож, за ним з риком і реготом скотився князь Гільдеберт. До нього
кинувся інший чолов’яга, вони рвучко обійнялися, горлаючи та
плескаючи один одного по спині.
— Ортон, — прошепотів Бастіан.
— Звідки знаєш?
— Та я ж усі герби вивчив. — Хлопець глипнув на Янна. — Поки при
дворі короля нашого був, уночі в тренувальній залі роздивлявся
родоводи.
 Янн кивнув, відчуваючи, як зростає паніка. За спиною Ортона
зібралася ціла когорта птахів. Вони стояли впереміш із
небельгаймцями, кожен убраний у плащ зі своїм гербом. Це були
знатні ретонські сеньйори, прибічники Яннового батька, лицарі, які
присягнули йому на вірність і билися з ним проти Кульгавої та її
санжійської зграї. Проте він знав про них так мало, що йому було
страшенно соромно сходити на берег. «Жовторотик, невіглас, бліда
тінь справжнього князя», — ось що про нього подумають!
— А де княжич? — голосно спитав Ортон, обмінявшись вітаннями зі
своїм приятелем.
— Он він. — Гільдеберт обернувся. У жовтогарячому промінні сонця
його зіниці звузилися й очі здавалися пронизливо-блакитними, а шрам
— потворно-червоним. — Ну, Янне ес Арворе, істинний князю
Ретонський, спускайся на свою землю!
Янн відчув, як погляди спрямовуються на нього. Один, два, десяток,
сотня. Пташенятка, які тримають біло-чорні ретонські прапори,
витріщаються на нього з дахів, пташки визирають з вікон, ретонські
шляхтяни втуплюються в нього з цікавістю й недовірою.
Тієї миті Янн побачив серед них кажанокрилого.
Це якийсь жарт? Але як йому дозволили?! Пресвяті Зірки, як птахи
дозволяють людині ходити з такими потворними крилами, висміюючи
їх? Чи він… він сам птах? Але ж чого крила не оперені? І що це… Янн
утупився в потвору. Бастіан, який збирався зійти з корабля за ним,
врізався в його крило й теж завмер.
Янн забув про все на світі. Його мозок шукав пояснення й не
знаходив. Хлопець повільно рушив трапом, невідривно дивлячись на
кажанокрилого, і нарешті ступив на землю під гучні вигуки. Прості
птахи раділи та клектали десь у височині, ретонські сеньйори
обступили його. До нього підвели старенького птаха, який ледь
тримався на ногах і зігнувся під вагою обладунку. Двоє пажів тримали
його крила, щоб ті не волочилися по землі.
— Керр Ельре ес Стеред, — прошепотів Бастіан до Янна. — Це
найстарший прибічник вашого батька. Ще тут двоє його синів.
Птах простягнув до нього руку, і Янн узявся за неї.
— Я таки дожив до цього дня, — проскрипів сеньйор. — Істинний
князь повернувся в Ретон.
Усі птахи опускалися на одне коліно. Янн дивився, як уся площа
схиляється перед ним, голови хиляться в шанобливому поклоні, крила
простеляються віялами. Тепер він бачив тільки різнокольорові крила та
плащі. І постать кажанокрилого, який стояв поміж птахами,
схрестивши руки на грудях, і не збирався прихиляти коліно.
— Брезелю, тобі особливе запрошення треба? — буркнув Ортон. —
Чи ти не вітатимеш свого князя?
 — Я ще не знаю, чи мій це князь, — зневажливо вигнувши губи,
промовив той ретонком.
Янн насилу зрозумів птаха, такою потворною була його вимова.
Йому геть не вдавалися клекотні звуки, вочевидь, усе життя
спілкувався людською мовою — санжійською або небельгаймською.
Але ім’я роду — Брезель — було Яннові знайоме. Він пригадав
історію про відрубану голову птаха, що її санжійський король надіслав
до Ретону.
— Я знаю про подвиг вашого батька, — відповів Янн чистим
ретонком, і в багатьох птахів від подиву округлилися очі. — Він був
підступно вбитий, захищаючи наші права на ретонський престол. Я
схиляюся перед його мужністю, отру Брезелю.
Сірі очі кажанокрилого звузилися, ніби він силувався зрозуміти, що
йому відповіли. Але нащо тоді затіяв цю гру, якщо сам погано знає
пташину мову? Брезель зміряв Янна довгим поглядом з ніг до голови й
повільно опустився на одне коліно, схиливши русяву голову та
простеляючи перед ним своє страшне перетинчасте крило.
— Ви таки мій князь, ма отру, — промовив він ретонком і перейшов
на небельгаймську. — І Чорні острови не змінили вас. Я, Ольєр ес
Брезель, служитиму вам так само, як мій батько служив вашому.
Янн завмер, намагаючись усвідомити, що відбувається. Птахи поволі
підводилися. Небельгаймці й ретонці змішалися, військо сходило на
берег, моряки почали розвантажувати трюми. До Янна підійшов
Ортон, але він досі не міг викинути з голови дивакуватого Брезеля та
іноді озирався на нього. Птах був трохи старший за нього й на пів
голови вищий, і ці страхітливі крила з гострими шпичаками на
суглобах привертали увагу: Янн бачив, як його роздивлялися
новоприбулі вояки й містяни з вікон. «Чорні острови не змінили вас».
Його небельгаймська була така чиста, ніби він сам народився й виріс у
марвотворчому королівстві, але чомусь йому кортіло почути Яннів
ретонк. Чому він поводиться так зухвало? Янн знову озирнувся.
Брезель не зводив з нього погляду. Його обличчя з гострими вилицями
й тонкими вустами було суворе й досі недовірливе, і Янн би волів
триматися від нього подалі. Опік довкола пальця занив, юнак
скривився. Ні, він не надіватиме персня, що висів на ланцюжку на шиї.

***

Кавалькада розтягнулася дорогою над урвищем, море бризкало

піною об темні скелі. Ольєр намагався тримати темп, щоб не
відставати від групи княжича, але того зусібіч оточили небельгаймці, а
птахи їхали на відстані, ніби він був людським князем, а не пташиним!
Ольєр поморщився, стиснувши віжки. Гаразд, Арвор принаймні
 р рщ у р р р р
говорив їхньою мовою, до того ж краще за нього самого, тож є шанс,
що, побувши в Ретоні, він дедалі більше ставатиме птахом. Утім, зараз
його належність до їхнього народу видавали хіба що крила. Чорні,
блискучі. Ольєр ще не бачив чорних крил. Серед ретонців були
найбільш поширені сизі, з темним маховим пір’ям, і темно-сірі,
коричневі та руді, рідше — білі з плямками та просто білі, а от
чорнокрилих птахів йому ще не траплялося. Дивина.
Янн обернувся та кресанув його поглядом. Чорні очі видавали
переляк. Ольєр, звісно, знав, що княжич геть юний, але не чекав, що
його зовнішність буде такою… витонченою. Янн мав тонкі риси
обличчя, довгі вії, кучеряве чорне волосся та бліду шкіру, а на його
щоках ярів рум’янець — чи то від вітру, чи від постійного
збентеження. Такі юнаки подобалися пташкам, і зазвичай самі
полюбляли бали та бенкети, а от уявити його в ролі звитяжця було
доволі складно. Ретон кликав визволителя, а отримав гарненьке
пташеня. Ольєр зневажливо посміхнувся саме тієї миті, коли Янн
знову зиркнув на нього.
Ортон нарешті зосередився на давньому приятелі Гільдеберті та
трохи відстав від Арвора. Ольєр утиснув остроги в боки коня. Коли до
Янна лишалося буквально два кроки, йому напереріз кинувся його
небельгаймський джура. Птах гнівно пирхнув, спопеливши хлопця
поглядом, і об’їхав княжича з іншого боку.
— То які ваші плани, мей керр? — спитав Ольєр і помітив, як Янн
здригнувся від звуку його голосу. Гарненьке лякливе пташеня.
— Я хочу повернути Нарран.
— То ви збираєтеся захопити столицю? Сміливо.
— Не захопити, а звільнити. — Янн насупився. — Але спершу я
збираюся об’їхати Нижній Ретон і поговорити з народом. Зібрати
армію. Хочу, щоб птахи мене побачили.
«О, нещасні птахи давно не бачили небельгаймської армії, яку ти
тепер очолюєш», — злостиво подумав Ольєр, але тільки поштиво
кивнув.
— Я гадав, отру Брезелю, що ви допоможете мені з цим, — промовив
Янн, дивлячись кудись у далечінь. — Ви давно в Ретоні?
— Трохи понад рік. Якщо вам знадобляться мої послуги, я залюбки
поїду з вами.
Вони саме під’їжджали до села. Поля довкола були давно не орані —
хто сіятиме зерно, якщо його зрештою витопчуть чи спалять? Ольєр
уже впізнавав знайому метушню на вузеньких вулицях і в небі над
дахами — птахи ховалися, забачивши військо. Тільки-но вони увійшли
в село, Янн вибалушив очі, спостерігаючи, як мати з криками хапала
пташенят і затовкувала до льоху, а брудні селяни у дранті швидко
ховалися й підпирали двері. Двоє небельгаймців із реготом погналися
за молодою пташкою, яка бігла вулицею і, зойкнувши, зірвалася в
небо. Бійці зупинилися, лише коли Ортон гукнув їх.
Птахів тут ніхто не попереджав про прибуття княжича, тож вони
робили те, до чого звикли, — тікали від загарбників.
— Пресвяті Зірки. — Янн витер з чола піт і притримав коня. — Що
тут коїться? Що ж це таке…
— Це Ретон, ма отру. Ваш Ретон, — Ольєр відкинувся в сідлі,
склавши руки на ріжок. — Ласкаво просимо!
Янн наче й не чув його. Коли опинилися на центральній площі, він
спрямував коня до Ортона. Ольєр поїхав за ним.
— Керре Ортоне, зупиніть військо. Я хочу поговорити із птахами!
Небельгаймець здивовано скривився, але віддав наказ, що тепер
повторювався за їхніми спинами раз по раз. Тоді кілька вояків
вихопили мечі й поскакали вздовж вулиць, волаючи:
— Усі на площу! Зібратися в центрі! Зібратися в центрі, пітьмацькі
вилупки! До вас говоритиме князь!
Птахи визирали з вікон. Ольєр дивився, як життя — притлумлене,
зачаяне, здичавіле — прокидається в темних спорудах. Піддашшя
ворушилися, з-під завіс блимали очі, десь шурхотіли крила, чувся
придушений ретонк. Птахи не могли вирішити, що краще — вийти й
наразитися на небезпеку чи ховатися далі й наразити на небезпеку все
село. Вони добре знали, як Ортон чинить з непокірними фортецями.
Колись Ольєрові було гидко чути, як його капітана називають Зірковою
Шапкою, бо він не лишав від завойованих замків нічого, окрім груди
попелу, що була схожа на ритуальну шапку зіркового брата. Та тепер
він переконався в тому, що страх — це єдина мова, якою можна
говорити в цьому краю. Інакше тебе не зрозуміють.
Зрештою птахи повилазили. По одному, по двоє, вони збиралися на
центральну площу, понуро пленталися та злітали з вікон на землю.
Янн дивився на них похнюплено, наче от-от мав розплакатися. Якась
ганьба! Ольєр роззирнувся. На щастя, на це не зважали, й ніхто не
дивився на Арвора зі зневагою чи співчуттям, можливо, ніхто так
пильно не спостерігав за ним.
Ортон вихопив меч і виїхав на середину площі.
— Слухайте всі, — загарчав він. — Це Янн ес Арвор. Ваш князь. Він
прибув, щоб порятувати своє князівство. Він воліє звернутися до вас!
— Князів нині забагато, — пискнув хтось з натовпу ламаною
небельгаймською.
— А хто уриватиме його, — гримнув Ортон, — або інакше виявить
неповагу — ви знаєте, що станеться!
О, так. Птахи знали.
Янн часто закліпав, Ольєрові здалося, що він тремтить. Юнак кинув
віжки й злетів на дах. Погляди з темних провалин вікон спрямувалися
на нього. Птахи завмерли.
— Ретонці! Птахи! — крикнув княжич ретонком, і його голос
здавався таким тонким, ніби от-от надломиться. — Я син Блейз
Вогненної та вашого князя, Каванна ес Арвора, законний спадкоємець
Ретонського престолу. Я довго жив у Небельгаймі, та я — ваш брат,
мене, як і вас, вигодовувала пташка. Вона вчила мене мови, як і вас.
Вона вчила мене літати, як і вас. Так сталося, що мене вивезли з
Ретону в дитинстві, та серце моє завжди лишалося тут і жоден
корабель не міг переправити його на Чорні острови. Тому я закликаю
вас: станьте під мої прапори, ідіть у мою армію, допоможіть мені
відвоювати свій спадок і повернути мир на цю землю!
Ольєр важко зітхнув. Янн говорив щиро. Він вірив. Та не розумів, із
чим насправді мав справу. Війна здиблювала землю своїми пазурами
понад шістнадцять років, і борозни ці нікуди не подінуться від однієї
палкої промови. Ретонці жили в жаху, у них більше не лишилося сил.
Птахів, які не погоджувалися з жодною зі сторін, винищували. Або ж
вони долучалися до ворожого контингенту — небельгаймського чи
санжійського. Як-от він, Ольєр ес Брезель, небельгаймський
найманець, який досі наївно мріяв про князя, котрий звільнить Ретон
від обох навал. Авжеж, Арвор на це не здатен. Він дуже швидко це
зрозуміє.
— Станьте під мої прапори, бийтеся разом зі мною!
Тепер Ольєр ясно бачив: Янн тремтить і так само наляканий, як і гурт
селян, що зиркав на нього спідлоба.
— Ну? — гаркнув Ортон. — Чули вашого князя? Ми повернемося
сюди за кілька днів! І добре було б вам знайти добровольців, бо
інакше…
— Керре Ортоне! — гукнув Янн. — Дякую!
Ортон обурено замовк, княжич злетів до свого коня, та птахи не
рухалися і, авжеж, не поспішали записуватися в добровольці. Військо
рушило далі, село лишилося позаду, довкола знову потяглися сумні
порожні лани. Повз них проїхав віз із трьома птахами та двома
небельгаймцями, які горлали пісні й обливалися сидром. Вочевидь,
нещодавно вдало пограбували чийсь льох.
Княжич їхав тихо, наче обухом прибитий. На мить Ольєр поспівчував
йому, але, зрештою, його самого ніхто не готував до війни, то хто
мусить витирати шмарклі цьому жовторотику? Вони мовчки їхали
поряд, і Янн іноді зиркав на Брезеля, щоразу спиняючись поглядом на
його шкіряних крилах.
— Вони лякають вас, мей керр? — спитав Ольєр.
— Що… о, ні. Я просто ніколи таких не бачив.
— Ваша правда. Це унікальний витвір хетарського майстра.
Надзвичайно коштовний.
 Янн ще раз глипнув на шпичаки, що стирчали з крил.
— Не розумію схильності до коштовних прикрас.
Ольєр аж осадив коня, той пирхнув і затупцював, вершники позаду
роздратовано вигукнули.
— Прикрас?
— Хіба з ними можна літати?
— Прикрас?! — засичав Ольєр, і обличчя княжича збентежено
видовжилося. — Я, по-вашому, дурний чепурун?
— Перепрошую, керре Брезелю, я, певно, щось…
— Онде вежі Арволура, — птах тицьнув пальцем уперед, відв’язав
портупею та сунув свого меча в руки Норберту. — Хто перший
долетить! Доганяйте!
Ольєр підстрибнув і відштовхнувся від сідла, стрімко зірвався в
повітря, ляскаючи крилами. Озирнувся. Янн летів позаду,
розчервонілий і збентежений, але все ж долучився до змагання.
Янн літав дуже добре. Уже за кілька секунд Ольєрові стало
зрозуміло, що він не переможе. Тепер він літав через біль, повільніше
й важче. Брезель пірнув униз, різко знизившись, а княжич, глипнувши
на нього, продовжив шлях до міста. Сонце вже майже сіло, але Яннові
розкинуті чорні крила добре вирізнялися на тлі темно-синього неба.
Ольєр заскреготав зубами, потужно змахнувши крилами, і полетів
просто на нього. Янн щось вигукнув, але не встиг уникнути зіткнення.
Ольєр із силою врізався в супротивника. Пір’я посипалося на землю.
Княжич скрикнув, на мить утративши рівновагу. Загальмував і
знизився, але тепер його обличчя не було перелякане чи сумне. Янн
був злий, як тисяча пітьмаків, і замахав крилами з потрійною
енергійністю. Ольєр знову пірнув під нього. Цього разу Янн уже знав,
чого чекати. Він згрупувався й атакував першим, щосили врізавшись
супротивнику в спину. Ольєр крекнув від удару, але знову підпірнув і,
обернувшись довкола нього, вдарив ногами. Княжич пирхнув і почав
набирати висоту. Вони пролітали над спаленим полем. Ольєр, навпаки,
спустився майже до землі, зливаючись з чорним кольором. Бічним
зором він бачив, що Янн роздивляється простір під собою,
намагаючись помітити, звідки буде чергова атака, геть забувши про
мету змагання. Його політ став нервовим і уповільнився. Тоді Ольєр
енергійно запрацював крилами, сідлаючи теплі повітряні потоки, що
йшли від розігрітої вдень землі. Арволур наближався. Янн лишився
позаду. Птах різко злетів угору, важко змахуючи крилами, пронісся над
сонним містом і спікірував до Арволурського замку, численні
закруглені вежі якого нависали над землею, наче обернуте гроно
винограду. Ольєр приземлився на круглий купол, учепився за шпиль з
прапором і нарешті склав крила. Біль пульсував у всій спині. За мить
з’явився княжич. Він крутив головою, намагаючись вистежити
суперника.
— Ви когось шукаєте, мей керр? — насмішкувато крикнув Ольєр і
Янн мало не врізався в нього, останньої миті змахнувши крилами й
відлетівши від вежі. Княжич приземлився з іншого боку й теж
схопився за шпиль.
— Ви змагалися нечесно! — вигукнув він. — Я не сподівався, що
мене атакуватимуть!
— Життя несправедливе.
— Так. Воно було несправедливе й до вас, керре Брезелю, і я хочу
вибачитися за те, що сказав.
Було вже геть темно, але Ольєр ще міг роздивитися обличчя Янна.
Його очі блищали, він дивився на княжича зі щирим каяттям. Птах
стиснув губи й мовчки кивнув. Вони так і стояли над містом, удвох у
темряві і, коли Яннове військо дійшло до центральних воріт,
одночасно шугнули вниз, йому назустріч.

***

Мейрі пригинала голову, коли Мона смикала її довге волосся,

вкладаючи в зачіску. У тьмяному дзеркалі вона бачила суворо зведені
темні брови ретонки та її стиснуті вуста. Принцеса вчергове сіпнулася
й обернулася до неї.
— Що сталося?
— А що сталося? — Мона закліпала в удаваному здивуванні. — Я
виконую свою роботу.
— Ні, ти злишся, і я не розумію чому.
— Як я можу злитися на вас, ваша осяйносте.
— Моно! — Принцеса забрала гребінець і стиснула її крижані руки.
— Скажи мені.
— Я б воліла продовжити, зачіска ще не готова, — відповіла пташка.
— Говорити зі мною геть не обов’язково.
Мейрі підвелася з пуфа. Шкіру поколювало, принцесі бракувало
повітря. Мона була сама не своя після того, як повернулася до зали,
коли Янн пішов. Мейрі була впевнена, що пташка побігла за ним і
відтоді здебільшого мовчала, а принцеса не могла дібрати слів, щоб
почати розмову. Вона обернулася до вікна, збираючись із силами.
Позаду почулося схлипування.
По Мониних щоках котилися сльози, ніс почервонів. Мейрі ніколи не
бачила, щоб та плакала — навіть коли вони в дитинстві забивали
коліна, бігаючи, чи коли вона вчилася літати й падала. Мона була
вперта, заповзята й працьовита — саме така, якою описували пташок у
книжках. І бачити її такою — розчавленою, засмученою — Мейрі було
особливо боляче.
— Як ви… як ви могли не сказати… я так з… я так зганьбилася! —
крикнула пташка, тупнувши ногою.
Мейрі підійшла до неї та спробувала обійняти, але Мона
відштовхнула її руки.
— Коли ви після випадку із псом довірили мені найбільшу свою
таємницю — хіба я підвела вас? Хіба я не довела всім своїм життям,
що мені можна довіряти? — Її сірі очі палали. — Я думала, що я ваша
повірниця, що я ваша… подруга… Але ви не сказали мені… не
сказали…
— Про заручини?
— Не просто про заручини, — просичала пташка. — Про заручини з
Янном.
Було дуже дивно чути, як вона називає його на ім’я. Мейрі
прихилилася до стовпа балдахіна, коліна тремтіли. Як вона могла
сказати? Мона ніколи не звірялася їй про свої почуття до Янна, але ж,
пресвяті Зірки, усі, хто мав очі, це бачили.
— Мені дуже прикро, — прошепотіла принцеса. — Я б розповіла, та
не зважилася вчасно. Це ж… Янн.
— Це ж Янн! — пирхнула Мона. — А я подарувала йому перо!
— Не бачу в цьому нічого страшного, чимало дівчат дарують щось на
пам…
— Ви не розумієте! — урвала її пташка. — Ретонські традиції геть
інакші. Якщо перо дарує птахові інший птах — це може означати що
завгодно. Вдячність, пошану, прощення. Якщо дарує пташка — сенс
однозначний: «Я тебе жадаю». Так у нас заведено. Я зганьбилася, я
збожеволіла, думала, що бачу його востаннє, бо ця війна… а ви так
холодно про нього казали, що я… О, якби я знала, що він з вами
заручений, — я до нього й на десять кроків не наблизилася б!
— Мені дуже шкода, пробач мені! І… ти все одно моя подруга.
— Ні, бо ви не вмієте дружити, — Мона виструнчилася й задерла
підборіддя, ніби очікувала, що Мейрі її вдарить. — Так, я не байдужа
до Янна. Не можу з цим нічого вдіяти. Та ви мені дорожча, ніж він. Ми
виросли разом, пили з одного келиха, спали в одному ліжку, і я завжди
— завжди! — обрала б вас. А Янн… Янн — це просто мрія,
розпачлива й відчайдушна.
Мейрі дивилася в підлогу, знітившись. Вона втомилася, страшенно
втомилася. Мейрі ніколи не була близькою ані з братами, ані із
сестрою, ані з покійною матір’ю. Звикла все тримати в собі, будувати
мури довкола, щоб ніхто не розгадав її таємницю й не отримав
додаткових важелів, якими б міг обмежувати її й без того невеликий
вибір. І зрештою дійшла краю — в неї не було друзів, бо вона не
довіряла нікому. Навіть Моні.
— Твоя правда, — прошепотіла Мейрі. — Я не вмію дружити. Усі
Вельгети такі, можливо, Алрік — виняток. Тут усе сповиває смерть.
Що менше людей знає щось про тебе, то менше шансів, що з ними
станеться лихо. Але я б хотіла дружити з тобою.
— Дружити важко, — пташка шморгнула носом. — Значно важче,
ніж палати до когось пристрастю.
— Твоя правда. Можеш сказати мені все, що про мене думаєш.
— Найгірше — це ваша клята мовчанка, — мовила ретонка вже
м’якше. — Ви все руйнуєте нею. Що то були за синці?
Мейрі відчула, як по руках сипнуло сиротами.
— Янн дуже змінився, поки був у Квельґарді, — принцеса судомно
видихнула. — Я впевнена, що такий вплив має на нього перстень.
Гадаю, він робив ті дива на турнірі саме завдяки йому. Бо з ним Янн…
з ним Янн — уже не птах. Це щось інше. Жахливе.
— Це він з вами зробив?! — вигукнула пташка.
— Так.
— Але як ви тоді погодилися на заручини?!
Усередині все пекло. За інших умов Мейрі б нізащо не вимовила
цього вголос, не при Моні, яка тільки-но зізналася в коханні до Янна.
Але пташка мала рацію. Її мовчанка все руйнує.
— Бо я теж люблю його й думаю, що це єдиний спосіб його
врятувати.
— Якщо перстень дає йому таку майстерність, клятвою ви його не
захистите, ваша осяйносте. Така сила п’янить. Тільки Янн сам може
себе врятувати, — Мона виструнчилася, наче її прив’язали до списа. —
Мій зведений брат любив грати в камінці та стільки назбирав боргів,
що його побили та кинули при дорозі. Так він і помер. А до того клявся
батькові безліч разів. Ці заручини занапастять вас.
— Я вже не можу їх розірвати, — прошепотіла Мейрі. — Король
змусив Янна підписати угоду на крові із жахливими умовами. Він
блискучий правитель, а ми — просто діти.
Сльози на щоках Мони вже висохли, хоча вона досі дивилася на
Мейрі червоними запаленими очима.
— Угоду на крові?
Мейрі переказала умови угоди, розповіла про можливий шлюб із
сином Іссот, і пташка завмерла сполотнівши.
— Що ви думаєте робити?
— Я б хотіла більше дізнатися про цей артефакт, але не знаю де. Хіба
що відшукати ту книгу, що колись показувала Ізвен.
Мона підійшла до неї й узяла за руку.
— Тоді відшукаймо її.
 — Ти допоможеш? — з надією спитала Мейрі.
— Авжеж. Подруги допомагають одна одній. — І пташка міцно
обійняла її.
***

Ізвен сиділа в купелі з прохолодною водою, висунувши ноги й руки, і

повільно водила ганчіркою по грудях. Кілька тижнів тому вони
висадилися в арворівській частині Ретону й рушили на санжійську
територію, але відтоді ще жодного разу не зустріли супротиву. Дві
фортеці здалися без бою й відкупилися, решту сіл і містечок без
гарнізонів було спалено вщент без жодних перемовин. Армія
Фольгерта вгризалася вглиб санжійської території, але королівське
військо, якого вони так чекали, не зустрічало їх. Тепер вони перейшли
Велику ріку Йоре, стали табором на півдорозі до Орта-Каї й
готувалися до штурму добре укріпленої фортеці Ільміже. Після вогкого
Небельгайму на вересовищах Північної Санжі було так сухо й
спекотно, що в Ізвен постійно кололо в носі й очах. А ще через
відсутність військових пригод вона страшенно нудилася.
Принцеса опустилася під воду з головою, пирхнула й підвелася саме
в ту мить, коли подарований Фольгертом нахван зайшов до намету.
Гвілім (так, здається, його звали) витріщився на неї й завмер.
— Чого вкляк? Не бачив голої жінки? — Ізвен задерла підборіддя й
плюхнула на нього водою. Тільки-но вода потрапила на його обличчя,
очі юнака спалахнули мерехтливо-блакитним, а на шиї проступили
тонкі риски зябер. Гвілім розвернувся до неї спиною.
— То ось як воно у вас, нахванів, працює, — повела далі Ізвен,
вилізаючи з купелі. — Та допоможи мені, морочий сину! Ти ж мені
служиш!
Гвілім мовчки подав їй спідню сорочку, намагаючись не підводити
очей. Він був такий збентежений, що Ізвен кортіло спантеличити його
ще більше.
— Я чула від одного барда оповідку про нахванську Ніч Срібної
Води. То правда?
Гвілім подав їй котту13, його бліді щоки розчервонілися, він
кахикнув. Ізвен криво всміхнулася. Цей нахван, безперечно, був дуже
вродливий, ніби зійшов з ілюстрації книги з піснями до Зірок. За
кілька років він ще змужніє, і тоді кожна друга фрейліна при дворі
раптово змінить своє зневажливе ставлення до таємничого болотяного
народу.
— У нашого народу є… дикі представники, — Гвілім ще раз
кахикнув. — Вони живуть в озерах. Коли нахвану виповнюється
шістнадцять, він мусить провести ніч в озері з дикими жінками.
 у р р
— О!.. — Ізвен вражено зітхнула. — І як? Сподобалося?
— У них риб’ячі хвости й гострі зуби. Не надто приємно. Але мій
батько поважає давні традиції, — він звів на неї погляд. — Утім, я
віддаю перевагу людським дівчатам. Вони теплі і м’які.
Ізвен засміялася. Він точно розіб’є не одне серце при дворі!
Коли принцеса вдяглася й заплела вологе волосся в косу, нахван
зібрав частини її легкого обладунку й почав прилаштовувати їх. Вони
не чекали атаки сьогодні, та на ворожій території мусили бути
напоготові, тому Ізвен убралася в улюблені чорні, з тонким сріблястим
візерунком по кірасі та наручах, лати.
— Що накажете далі? — спитав Гвілім.
— Накажу потренуватися зі мною. Ходімо.
Вони вийшли з намету. Сутеніло, безхмарне небо стало фіалково-
жовтогарячим. Небельгаймський табір сповивав дим від вогнищ,
солдати розляглися довкола обозів із трофеями. Найбільша компанія
зібралася довкола Фольгерта і його лицарів, які вечеряли біля багаття.
— Ставай, — наказала Ізвен, витягаючи меча. — Бо я забуду, як
битися, поки ті кляті санжійці дадуть нам бій.
Гвілім витягнув меча. Принцеса ще раз глипнула в бік брата, але той,
як завжди, не помічав її та, авжеж, йому не спало на думку запросити її
до вечері. Ізвен почала бій без попередження, нахван аж крекнув від
несподіванки, але примудрився захиститися й досить швидко
перейшов в атаку. Гвілім бився непогано, але зовсім не так вправно, як
вона сподівалася. Ізвен швидко стало нудно. Вона двічі вибила меч з
його руки.
— Хто тебе вчив?
— Батько.
— Ви билися під водою? — Ізвен усміхнулася, пересуваючись зі
спрямованим на нього мечем. — Чому в тебе така крива стійка?
— Ви перша це кажете.
— Тебе треба переучувати, хлопче. — Ізвен опустила меч і підійшла
до нього. — Розправ плечі. Спирайся на цю ногу. Отак. А то як з
болота виліз…
— Але він і є з болота, — почулося позаду. — Нахвани живуть на
болотах, люба сестро!
Вояки зареготали. Гвілім стиснув губи, його очі звузилися. Ізвен
обернулася. Фольгерт жував гусячу ніжку, спостерігаючи за нею, а
його солдати переводили погляди з принца на принцесу.
— Але це не означає, що він мусить битися так, ніби його туди от-от
засмокче, — відповіла Ізвен. — І я навчу його робити це правильно.
— Тобі пощастило, хлопче, — усміхнувся Фольгерт. —
Розповідатимеш онукам, що тебе вчила битися жінка.
 Реготав чи не весь табір. Ізвен заклякла. Це траплялося щоразу.
Фольгерт казав щось таке, на що вона вигадувала сотні, тисячі
дотепних відповідей, але завжди — після того, як усі розійшлися. Вона
чула вигуки за спиною: «А я бачив, як вона перемогла на турнірі в
Альґаїрі… чи то була не вона?», «Моя мамця теж непогано б’ється!»
Ізвен посміхнулася брату, сунула меча в піхви й пішла до свого
намету. Уже сховавшись, зупинилася посередині й стиснула кулаки так
сильно, що мало не тріснули кістки, тоді розвернулася та вгатила
ногою по стійці для зброї. Мечі та лати розпачливо брязнули.
Це траплялося щоразу. Фольгерт ніколи не виявив до неї не те, що
любові, а й простої поваги. Батько готував його до війни, до смертей.
Він добре навчив його знищувати. Як і її. Це все, що вони обидва
вміли. Та, як на зло, з усіх членів родини Фольгерт був їй найближчий.
І якби він… якби він хоч раз… хоч на мить припинив змагатися, вона б
стала найвідданішою його соратницею. Вона б відмовилася від трону.
Вона б служила йому та його — своєму — королівству.
Але він не міг. Бо все, що він знав, — це як знищувати.
Каганець блимнув. Нахван увійшов усередину та пригорнув полог.
— Якби ви вчили мене, я б розповідав про це онукам з гордістю.
— Відчепися.
— Справді. Ви набагато вправніша за мене.
— Чому він не може змовчати? Бодай раз, — Ізвен люто втягла
повітря. — Чому Зірка Смерті дала цю силу мені? Он хай би тут був
Алрік, а я б гаптувала біля вікна в Гейденґарді.
— Гадаю, вам було б нудно гаптувати в Гейденґарді, — зітхнув
Гвілім. — Я не пробував, але звучить страшенно нудно.
— Так, — Ізвен мляво всміхнулася. — Але присягаю світлом
Зірковим, якщо король Добродар не підніме свій товстий зад і не
зустрінеться з нами в бою, я повернуся додому, бо гаптування
небезпечніше за цей дурний рейд!
Нахван усміхнувся їй, і на його щоках з’явилися ямки. Хлопець
дістав з торби на боці маленьку різьблену скриньку.
— Хочете відчути дещо незвичне?
Від його тону Ізвен кинуло в жар, голос прозвучав незвично низько.
Вона мовчала, втупившись у його обличчя поглядом, Гвілім
наблизився до неї майже впритул. Якби він зробив ще півкроку, їхні
тіла стикнулися б.
— Я не розповів вам, але в Ніч Срібної Води в юнака є неймовірна
можливість, — прошепотів він, і його блакитні очі заблищали. —
Якщо він виконає забаганки диких нахванок, вони підпускають його до
свого кубла. Там вони ховають свої скарби: поцуплені в людей
прикраси, срібло, кістки потопельників. Але найцінніше — це їхня
ікра.
 — Ікра? — ледь чутно видихнула Ізвен.
— Так. У цю ніч можна її зібрати й засолити. А тоді… роззявте рота.
Принцеса вирячила на нього очі, але покірно розтулила вуста. Гвілім
клацнув скринькою та вклав Ізвен до рота прозору солону кульку.
— Розчавіть це язиком. І слухайте.
Ізвен не чекала такої зухвалості, але й далі виконувала накази свого
джури. Рот сповнився солонуватим смаком і принцесі здалося, що в її
голові щось вибухнуло. Світло в наметі спалахнуло на мить так, що їй
довелося різко замружитися.
«Або рідна кров, або корона».
Шепіт був схожий на дряпання кігтиків по металу. Усередині все
палало. Ізвен розплющила очі й видихнула, мало не втратила
рівновагу. Гвілім підхопив її під лікоть.
— Що це було? Що ти мені дав?
— Це ікринка диких нахванок. Ви щось чули? — нахван допоміг їй
сісти. — Не кажіть мені що.
— Так. Чула.
— Це передбачення, ваша осяйносте. Тільки для вас.
Ізвен стало зле. Вона не хотіла думати про сенс цієї фрази. Вона не
обиратиме між братом і престолом, цього не буде, ніколи, ніколи! Та й
взагалі, можливо, це якісь пітьмацькі витівки, а не справжнє
передбачення. Майбутнє знають тільки святі Зірки! На очі Ізвен
навернулися сльози.
— Передбачення вас засмутило? — зітхнув нахван, стискаючи її
руку. — Я гадав, що ви почуєте щось добре.
— Я хочу ще, — видихнула принцеса. — Дай мені ще одну.
— Ні. По-перше, двічі на день їх їсти не можна. А по-друге, — джура
здунув волосся з чола, — я не роздаю їх безкоштовно. Усе-таки мені
довелося пройти випробування для того, щоб зібрати їх. Одна штука
— п’ятдесят сріблом.
— П’ятдесят сріблом?! — вигукнула принцеса. — Та це грабунок!
— Ну, тоді пірнайте в озеро з нахванками самі! Вони будуть дуже
раді та швидко лишать від вас самі кістки.
Ізвен незадоволено звела брови. Вона могла б відібрати скриньку
силою, та це справді було б нечесно. Принцеса раніше бачила, як до
Гвіліма підходять лицарі й щось у нього беруть, і тепер знала, що саме.
Вочевидь, її джура вже збив непоганий статок.
— Принеси мені поїсти, — пробурмотіла принцеса. — І вина. Тепер
такий огидний присмак у роті.
Нахван пішов з намету, а їй у вухах досі стояв тоненький жаский
шепіт: «Або рідна кров, або корона».
 ***

В Арволурі Янн перш за все злетів у криптову вежу, туди, де покоївся

прах його батька. Тіла птахів-послідовників П’ятизір’я спалювали й
ховали на найвищому місці в будинку чи замку, аби вони були ближче
до Зірок. Юнак стояв у вузенькій кімнаті, посередині якої розмістилася
кам’яна скриня з порохом, і уявляв погребальне вогнище, якому
віддали Каванна ес Арвора в той час, як його син лишився на Чорних
островах сам-один. Це була урочиста й болісна мить. Янн подивився у
вікно. На небі сяяли холодні зірки. Звідти його батько дивився на
нього. Він чекав від Янна перемоги.
У свою першу ніч у Ретоні птах майже не спав. Коли йому дали
спокій, він так і не зміг умоститися на ліжку. У Небельгаймі ліжка
здавалися йому вузькими, бо не були пристосовані до крил. А тут були
широчезні ліжка, крісла з підлокітниками, що не стикалися зі спинкою,
щоб не заважати крилам, вищі столи й ширші проходи в кімнатах —
усе було зроблено птахами для птахів, і це дуже тішило. Янн вдивлявся
в темряву під балдахіном, розкинувши крила та руки, але сон ніяк не
йшов. Сталося забагато. І навіть зараз, перебуваючи в ліжниці
господаря замку, яку колись займав його батько, а потім — Ортон, він
ніяк не міг угамуватися.
Від нього чекали забагато. Щоразу, коли Янн думав про це, першим
порухом було схопитися за перстень. О, з ним би він не боявся, не
сумнівався. Птахи були налякані до смерті, забиті, втомлені, а він
підняв би свій народ. Вони побачили б не пташеня, а воїна.
Але зараз він усюди натикався як не на зневагу, то на співчуття.
Небельгаймці ніби не чули того, що він казав, і далі обговорюючи між
собою стратегію і плани на майбутнє. Ретонські сеньйори дивилися на
нього із замилуванням, а Ольєр ес Брезель — з пихатою зверхністю.
І справді, мав право. Янн помітив, що небельгаймські вояки
ставляться до Брезеля, як до рівні, хоча той навіть не був лицарем.
Голосно регочуть з його жартів. Обмінюються келихами з вином за
давньою пташиною традицією. А ще — він переміг Янна у змаганні.
Переміг нечесно, але вправно.
Якби Янн надів перстень, цього б ніколи не сталося.
Може, якщо він надіне його ще одненький раз, це не буде
порушенням угоди? Мейрі однаково не дізнається. Палець стягнуло
палючим обручем на місці опіку.
Наступний день Янн провів у компанії писаря та небельгаймців.
Велика зала в Арволурі була меншою за ту, що в Гейденґардському
замку, вікна були вужчі, тож світла надходило мало. Затильну стіну
прикрашали два величезні залізні крила, підсвічені десятком свічок, —
 р р р
символ князівства Ретонського. Янн почувався тут дуже дрібним і
знервованим. Небельгаймці складали лист, яким повідомляли Іссот
Кульгаву та Ратибора Лабранша про намір поновити перемовини щодо
долі князівства. Гільдеберт, який жваво бігав великою залою, постійно
уривав Янна та вставляв у кожне речення грізні звороти, тож зрештою
лист перетворився на ультиматум. Іссот, яка назвалася княгинею
Ретонською, мала з’явитися на півдорозі з Арволура до столиці й
зустрітися з Янном. В іншому разі він прийде до неї сам, разом з
армією, і не знатиме пощади.
Ретонські сеньйори були вкрай незадоволені. Янн бачив, як
видовжувалися їхні обличчя, як вони перемовлялися ретонком у нішах
біля вікон, якими обуреними були їхні погляди. Але юнак нічим не міг
зарадити. Лише раз, коли він не погодився з надміру гнівним
формулюванням, Ортон натякнув, що за кожну дипломатичну помилку
його підлеглі відповідатимуть життями, тож якщо він не розуміється
на державних справах, нехай слухає досвідченіших політиків. Янн
зітхнув і більше не заперечував, спостерігаючи, як небельгаймські
горлорізи схиляються довкола писаря, перечитуючи його текст. Усі,
крім Ортона. Бо той був невисокого походження, тож так і не навчився
читати.
Усе скінчилося надвечір, і Янн вийшов надвір. Бастіан дріботів за
ним, але птах не слухав його. Голова аж пухла від виснаження, тож він
прямував у молитовний сад, щоб посидіти в тиші.
На подвір’ї замку зібрався натовп юнаків. Щось відбувалося. Янн
протиснувся крізь коло.
Ретонські лицарі не часто заїжджали на турніри до Небельгайму.
Птахи здебільшого змагалися в Санжі, іноді — у Ґонґорі, тож він
жодного разу не бачив пташиного бою на власні очі. Особливо якщо
один з воїнів був людиною, а другий мав кажанові крила.
Підбадьорливі вигуки, сміх і балачки злилися в один гул. Янн не міг
відірвати погляду від поєдинку. Ольєр був не просто швидким чи
вправним, він був геть інакшим від усіх, кого Янн знав. Він ніби
пурхав довкола свого безкрилого противника в повітрі, хоча насправді
лише іноді підскакував чи пірнав тому під руку. Легко, граційно,
стрімко й небезпечно водночас. За мить меч небельгаймця дзенькнув
об бруківку, глядачі загорлали. Задоволений Брезель обійшов колом
натовп і зупинився просто навпроти Янна. Примружився. Уклонився.
— Чи не погодитеся потренуватися зі мною, мей керр?
Янн утягнув голову в плечі. Усі почали розступатися, і довкола нього
швидко спорожніло. Відступив навіть Бастіан.
Чергова пастка. Янн уже уявляв зневажливу посмішку на обличчі
Брезеля, якщо відмовиться. І таку саму посмішку, коли програє йому.
Він мусить виграти. Тут не Небельгайм. Тут на нього дивляться його
майбутні піддані. Птахи, які воювали з його батьком. І люди, яких він
поведе в бій.
Якби ж то він надів перстень…
— Залюбки, — силувано всміхнувся Янн і відстібнув плащ із плечей.
— Бастіане, принеси мені меч.
Тільки-но Янн дочекався меча, на нього посипався град ударів.
Триклятий Брезель був усюди. Він падав на нього згори, штрикав
знизу, пер напролом у лобову атаку й за мить знову атакував згори.
Янна обдавало повітрям від різких змахів його крил, коли Ольєр
підскакував і спрямовував сильні, геть не тренувальні удари. Вони
билися незагостреною зброєю, але вже й не дерев’яною, як джури.
Мить — залізна шпиця зі шкіряного крила дряпає Яннові щоку. Мить
— меч влучає йому по руці. Янн уже втомився, Брезель бігав круг
нього колами, у голові паморочилося. Ольєр знову й знову
спрямовував удари згори — у плечі, між крилами, тоді підпірнав знизу.
Янн захекався, руки боліли, бо він не звик так часто застосовувати
верхній захист. Зрештою під час чергової атаки Брезель вирвав у нього
меч.
Хлопці й птахи довкола заґелґотіли. Ольєр посміхнуся та простягнув
Яннові меча.
— Це був чудовий поєдинок, ваша світлосте.
«Ваша світлосте». Але Янн не був законно визнаним князем. Навіть
до його батька ніхто так не звертався. Більшої зневаги годі й шукати!
Янн вихопив меч і сунув його в піхви, майже бігцем рушив до
молитовного саду. Минуло кілька хвилин, перш ніж він угамувався,
походжаючи між деревами. Яка ганьба! Що про нього подумають
тепер? Чого хоче Брезель? Принизити? Чому він постійно намагається
спровокувати його? Це так він «служитиме так само, як його батько
служив Арвору»? Яннові паморочилося в голові від люті, він постійно
тягнувся до персня, але зрештою замружився та згадав, як рука Мейрі
лягла йому на руку, коли він повів її до короля. Він обіцяв. І він
додержить обіцянки.
— Мей керр! У вас кров!
Янн озирнувся. Бастіан указував на його передпліччя. Янн зняв
рукавичку й засукав рукав. Справді, він і не помітив глибокого порізу.
Вочевидь, меч Брезеля не був тупим.
Він міг його убити. Просто на подвір’ї у всіх на очах.
— Клятий вилупок, — просичав Янн і злетів. За кілька секунд він
був уже на другому поверсі замку. Спочатку він перев’яже рану, а тоді
знайде Брезеля та викличе його на справжній двобій за законами
лицарської честі. Хай той і досі не лицар, та відповідати доведеться.
Юнак нашвидкуруч перемотав руку чистою тканиною. На щастя,
поріз був неглибокий і вже майже не кровив. Янн забрав бойовий меч
зі збройової кімнати й покрокував до великої зали. Ортон має знати,
що його джура зараз помре.
Янн нісся коридором, коли щось привернуло його увагу. Він
зупинився біля прочинених дверей і обережно зазирнув усередину.
Брезель лежав на столі посеред кімнати, голий. Якийсь птах,
вочевидь, придворний лікар, розминав його спину, сідниці, стегна, і
той сичав від болю, стискаючи край стільниці. Лікар натиснув
сильніше й Ольєр заскавчав, як побитий пес. Янн повільно ввійшов до
кімнати та втупився, наче зачарований, у його спину. Обрубки кісток,
що стирчали із могутньої спини, химерним чином доєднані до залізних
шпичаків, були жаскими. Яннові аж заболіли лопатки. Брезелеві
відтяли крила. Це не травма дитинства й не вроджене каліцтво. Це
зробила чиясь рука і, можливо, вже тут, на війні.
Він воював за його Ретон, поки Янн танцював з Мейрі на бенкеті й
бився з Алріком на дерев’яних мечах.
— Скільки я казав, щоб ви не билися, — пробурмотів лікар. — Ще
рано! Чекайте, я принесу бальзам. У вас знову кривавлять рубці.
Лікар проминув Янна, нічого не спитавши. Ольєр важко дихав,
упершись чолом у стіл. Янн ворухнувся.
— Швидко ви… — видихнув Брезель і озирнувся. Його обличчя
перекосило, він засіпався, не втримав рівноваги й звалився на підлогу.
— Я не чекав побачити вас, — промимрив Ольєр, висунувши голову
з-за столу.
— А я не чекав, що ви намагатиметеся мене вбити, — пирхнув Янн,
хоч йому досі стояли перед очима ті страхітливі обрубані кості. — Ваш
меч не був тупий! Я маю поріз на руці!
Брезель поморщився від болю й підвівся.
— Мей керр, я забув попередити, що моя зброя не оброблена
відповідно до усталених правил… Але я присягаюся, що в жодному
разі не завдав би вам великої шкоди. Я контролював бій.
— Мені так не здалося.
Птах замотався в плащ і підійшов до Арвора. Лють Янна згасла,
тепер його цікавило лише Ольєрове поранення. Зрештою, побитися
вони ще встигнуть.
— Я розумію, що ви почуваєтеся ображеним, — Брезель схилив
голову. — Я попередив першого супротивника, гадав, ви чули. Якщо
ви забажаєте судити мене чи викликати на справжній двобій, то…
— Якими вони були? — хрипко вимовив юнак. — Твої крила?
Ольєр сіпнувся, ніби Янн вихопив меч і штрикнув йому в груди.
Кажанокрилий відвернувся до вікна. Лікар зайшов до кімнати, але Янн
жестом звелів йому зачекати.
— Білі, — тихо промовив Ольєр. — З рудуватими плямками. Як у
батька.
 — Що сталося?
— Відтяли санжійці.
— Але… як? У бою? Чи…
Брезель дивно засміявся, наче кашляв.
— Та ні, санжійці просто полюбляють катувати полонених.
Щоправда, мене не запрошували на обід, як мого батька.
Янн втупився поглядом у птаха, який кутався в червоний плащ зі
срібним крилатим левом — символом свого дому. Запала мовчанка, а
тоді Ольєр почав розповідати. Про засідку, про полон, про Лабранша,
про птаха, який спостерігав за цим, але нічого не зробив. Про плювок
йому на спину. Про те, що зробив Ортон. Про хетарського майстра.
Янн опустився на лаву, бо ноги не тримали, і не міг поворухнутися. У
голові постійно виринало родове гасло Арворів «Краще смерть, ніж
утратити крила». Брезель говорив короткими фразами, без емоцій.
— Я знайду їх. Я відітну їм голови. Вони — мої кревники. Зірка
Життя з шиї кожного з них прикрашатиме ефес мого меча.
Ольєр замовк, дивлячись кудись у вікно, його бліде обличчя
завмерло, ніби витесане з крейди. Янн похитав головою.
— Я не уявляв, що тут коїться.
— Тепер маєте час розібратися, мей керр, — Брезель сів поруч.
— Можеш звертатися до мене на ім’я, — вимовив Янн, дивлячись
просто перед собою.
— Це честь для мене.
Птахи помовчали, у дворі знову хтось бився, дзенькотіли мечі.
— Вони не розуміють нас, — палко прохрипів Янн. — Вони не
розуміють.
— Хто?
— Люди. Люди не розуміють птахів. Лабранш міг відтяти тобі голову
й надіслати її Ортонові. Але він вирішив приректи тебе на страждання,
страшніші за смерть. Якби він розумів, що таке крила, якби тільки міг
на мить відчути, він би не зміг так учинити.
Ольєр криво всміхнувся.
— А може, він усе розумів. Він одружений із пташкою.
— Я уявляв, що тут усе інакше, доки ми не потрапили до того села,
доки не почув твою історію. Але тепер я бачу, що люди з двох великих
королівств роблять з нами, — Янн стиснув кулаки. — На нашій землі
б’ються люди, а пір’я сиплеться з птахів.
Янн обернувся до Ольєра. Той незмигно дивився на нього широко
розплющеними очима.
— Ратибор Лабранш не повинен бути нашим князем не тому, що він
санжієць, і не тому, що за старим пташиним правом його дружина не
може претендувати на престол. А тому, що він не розуміє птахів.
Учинивши так із тобою, він це довів. А я хочу захистити птахів від
таких, як він. І від кожної людини, яка думає, що ми будемо їм
коритися.
Брезель мовчав, здавалося, він майже не дихав, але по паузі
промовив:
— Чорні острови не змінили тебе.
— Тебе теж.
— Хоча… — Ольєр почухав потилицю. — Відмінності є. Ти б’єшся,
як людина.
— Що?
Він знову всміхнувся, проте цього разу без зверхності.
— Тебе вчили люди?
— Годовін. Він напівкровка, але безкрилий.
— Ти майже не використовуєш крила, — Ольєр підвівся. — Лише
для удару, а не для руху. Намагаєшся перемогти супротивника не
хитрістю, а силою. Але ми завжди програємо людям, Янне, якщо
б’ємося за їхніми правилами. Люди важчі, їхні обладунки міцніші, а
удар — потужніший. Якщо ти не користуєшся крилами, повітрям,
легкістю — ти програв.
Янн ніколи про це не думав. Він згадував, скільки разів програвав
Алріку, Годовіну, іншим джурам, — та всім! — коли не вдягав
перстень. І тепер виявляється, що він жодного разу не бився по-
справжньому!
— Кумедно, що я б’юся, як птах, та не знаю пташиної мови, а ти
вивчив пташину мову, та не вмієш битися по-пташиному, — задумливо
мовив Брезель.
— Але як мені перевчитися?.. — розпачливо зітхнув Янн.
— Ні на мить не забувати, хто ти. — Ольєр звів брову. — І
тренуватися. Ходімо.
13 Котта — тунікоподібний верхній одяг з вузькими рукавами.
 РОЗДІЛ 12. СМЕРТЬ — І МОЄ
ПРАВО

— Ворота! Ворота наші!

Крик пробивався крізь ґвалт битви, стогони, волання, рик, лязкіт
металу, вигуком перекочувався далі. Ізвен майже нічого не бачила
через дим, але почула братову сурму. Вона б упізнала її з тисячі.
Принцеса гукнула до своїх капітанів, щоб ті забиралися з-під стіни, і
спрямувала коня до пробитих воріт фортеці.
Небельгаймська армія була вже всередині. Штандарт Фольгерта
майорів попереду, в пелехах чорного диму. Принц угризався в саме
тіло міста, розтинаючи його, наче меч людську плоть. Гарнізон більше
не чинив опору, тепер санжійці тікали: хтось стрибав з мурів,
намагаючись утрапити в захисний рів із водою, хтось біг до воріт, доки
його голову не зустрічав небельгаймський меч, хтось повз бруківкою
під копитами коней. Вулиці були всіяні трупами й частинами тіл, стояв
дикий крик, лязкіт. Навкруги танцювало полум’я. Загін Фольгерта
нищив усе, що міг. Його вояки божевільно реготали й гарчали, наче
розпалені полюванням пси. Містяни вибігали з будинків і тієї ж миті
зустрічалися з власною смертю.
Смерть — це все, що вони сюди принесли. Щедрий дар Небельгайму
тим підданим, які не забажали визнавати Етельріха своїм королем.
Ізвен намагалася пробитися ближче до брата, і стрімчаківці неслися
центральною вулицею до замку. Принцеса помітила, як Фольгерт
обернувся й забрав свій штандарт у прапороносця. Тепер він летів зі
своїм червоно-чорним знаменом сам, лихий, грізний і величний, і
забрало його шолома у формі людського черепа виринало з пелехів
диму та вогню, наче видиво демона з Одвічного Мороку — темного
дикого чи навіть темного лютого. Фольгерту не потрібно було
піднімати мертвих, щоб вселяти тваринний страх у кожного, хто
побачить його кольори.
Ізвен озирнулася на Гвіліма. Той тримався біля неї, не відступаючи ні
на крок.
— Прапор! — крикнула вона.
Нахван озирнувся й передав наказ. За хвилину штандарт княгині
Стрімчаків був у руках Ізвен. Вона наздогнала Фольгерта тієї миті,
коли небельгаймці почали штурмувати замок.
— Смерть! Принц Смерть!
Смерть — це все, що знав Фольгерт. Це все, чим він був.
Ільміже трималася майже чотири години. За першим планом, вони не
мали б атакувати її, та принц не втримався через обіцяні розвідкою
щедрі трофеї. Фортецею командував один з відомих санжійських
лицарів, який був знайомий із Фольгертом особисто, але принц не
простив йому супротив, і тепер його тіло бовталося на міському мурі
поруч з тілами інших захисників міста.
Ізвен нудило від гару, очі сльозилися, вона втомилася так, що насилу
трималася на ногах, діставшись великої зали замку. По стінах хвилями
тяглися блискучі санжійські мозаїки; підлогу було викладено гарними
візерунками; меблі, гобелени, кована люстра — усе тут відрізнялося
від небельгаймського стилю, було вишуканішим, багатшим. Принцеса
визирнула у вікно на вузькі мощені вулиці. Фортеця досі конала,
чулися стогони та крики, солдати набивали мішки всім цінним, що
тільки могли знайти, а що не могли забрати, те плюндрували. Дим з
Ільміже, певно, було видно в самісінькій Орта-Каї. Розкішні куполи
чотиризірних храмів золотилися на самому обрії. Ізвен зневажливо
всміхнулася. Нехай дивляться. Нехай знають, що Вельгети вже
близько. Нехай знає кожен пестуваний санжієць, кожна манірна
санжійка, що їхній король — Добродар Нікчема — не спроможний їх
захистити. Бо коли Принц Смерть кидає виклик, той ховається десь за
мурами, поки його люди вмирають.
Ізвен торкнулася долонею чола. Обличчя палало. У каламутній слюді
вікна відбивалися її розмиті риси: чорні вугільні кола довкола очей,
чорні смуги в западинках щік, чорний кінчик носа, чорні губи.
Принцеса Смерть. Марвотвориця після бою. Сьогодні вона вперше
сама вела людей і її не захищали за наказом батька. Власноруч убила
трьох санжійців. Майстерно перемогла їх у чесному бою — так, як
тренувалася, як мріяла, як мала робити. Та чомусь почувалася так, ніби
перемогли її. Принцеса не відчувала радощів ні від повільного
помирання міста, ні від жаху, з яким дивилися на неї та її брата
полонені, які стояли під стіною на колінах, зі зв’язаними руками.
Фольгерт не зважав на них. Він пив вино з велетенського келиха й
вивчав мапу, що її нашвидкуруч намалював місцевий провідник.
Обличчя її брата так само було розфарбоване чорним, щоб навіть
здаля, з піднятим забралом, його лице нагадувало череп. Фольгерт
усміхався, грим на обличчі химерно викривлявся. Веселий мрець.
Задоволений убивця. Принц Смерть.
— Король сьогодні виїхав зі столиці, — доповідав один з капітанів.
— Гадаю, він зібрав армію й післязавтра буде тут.
 — Вам же вистачить дня, щоб випатрати тут усе? — кинув Фольгерт.
— Не можу лишити вояків без такої забави після чудового бою! А
завтра ввечері рушимо на північ та перейдемо річку. О, Стрімчаки, —
принц глянув на Ізвен і дівчина завмерла. — Ви сьогодні славно
билися!
Серце принцеси підстрибнуло від несподіванки. Вона вже думала
вклонитися братові зі вдячною усмішкою, аж він додав:
— І ти навіть не заважала своїм воїнам, люба сестро.
Капітани заусміхалися, але їхню увагу знову поглинула мапа. Ізвен
люто крутнулася на підборах і обернулася до вікна. Раптом вона
помітила хлопця в сюрко синьо-чорних кольорів її загону, який щодуху
біг до замку, перескакуючи тіла й груди мотлоху з розграбованих
будинків.
— Посланець від розвідувального загону, — промовила принцеса.
Лицарі озирнулися до дверей. За кілька хвилин хлопець забіг до
великої зали.
— Ваша осяйносте, — він упав на коліна перед Фольгертом, важко
сапаючи. — Санжійці руйнують мости!
Фольгерт підскочив, метнувся до хлопця й стиснув тканину його
сюрко.
— Де вони?
— Вони… вони вже отут… міст поблизу Біліни… руйнують
переправи… вони хочуть…
— Я сам знаю, чого вони хочуть, — рикнув Фольгерт. — Мої
відважні сеньйори, наші плани змінено. Полонених стратити. Фортецю
підпалити. Ми відходимо негайно. Треба встигнути перейти Йоре до
того, як зруйнують останній міст.
Ізвен тільки встигла помітити, як один із полонених знепритомнів і
завалився на спину. Небельгаймці заметушилися.
Король Добродар не боявся їх. Він хотів заманити їх у пастку.

***

Дві делегації зійшлися на межі Нижнього та Верхнього Ретону.

Ольєр тримав біло-чорний штандарт з крилами, їдучи біля Янна, і
такий самий штандарт ніс прапороносець поряд з Іссот Кульгавою.
— Було б добре захопити її в полон і стратити, — пробурмотів
Ортон, сплюнувши на траву. Його кінь тупцював позаду птахів.
Ольєр зневажливо пирхнув. О, саме так санжійський король учинив з
його батьком, і Ортон добре засвоїв урок. Янн суворо звів брови й
озирнувся.
— Я забороняю будь-які ворожі дії щодо моєї кузини.
— Дурість.
 Дур
— Я не збираюся вбивати ні Іссот, ні Лабранша, навіть якщо є така
можливість. Якщо я стану князем, то стану ним після чесного бою. Я
не принижуватимуся.
— Шістнадцять років уже чесний бій, — пробурмотів небельгаймець,
але замовк.
Серце Ольєра калатало й підстрибувало, поки він шукав Ратибора
Лабранша в натовпі санжійців і птахів, але той, певно, лишився у
столиці, особливо не переймаючись долею дружини. Безпеку
перемовин гарантували два озброєних загони, які стояли на відстані,
готові втрутитися. Іссот зупинилася біля розлогого дуба, і Янн
зістрибнув із коня та рушив до неї.
— Нарешті ми зустрілися, моя люба кузино, — промовив Арвор, і
сухе, видовжене обличчя Іссот викривила посмішка.
— Щаслива вітати вас на моїй землі, — відказала пташка. Янн
роздратовано задер підборіддя, але промовчав.
Самопроголошена княгиня й син самопроголошеного князя рушили
не змовляючись вздовж кордону двох частин князівства. Янн
розмовляв з кузиною, хоча балачки ці, як і розмови його батька з нею,
були марні: Іссот не погоджувалася ані розділити князівство, ані
віддати захоплену корону, ані дотримуватися будь-якого іншого
мирного договору. Поки за нею стояла Велика Санжа, княгиня
майстерно водила Арворів і їхніх небельгаймських союзників за носа,
тож Ольєр не розумів, нащо Янн витрачає на неї час. Краще було взяти
в облогу Нарран і вибити нахаб звідти.
Ольєр рушив за Янном, і прапороносець Кульгавої опинився поруч з
ним. Це був невисокий червонопикий санжієць — Іссот навіть не
потурбувалася обрати до свого почту суто птахів. Їхні погляди
перетнулися, і Ольєр здригнувся.
Це був той самий чоловік, який рубав його крила. Який плюнув на
нього. Який уже давно засидівся на цій землі, замість того, щоб
блукати між пітьмаками в Одвічному Мороці.
Санжієць не впізнав його, зиркнув на кажанові крила та, певно, не
надав цьому особливого значення. Ольєр заледве тримався на ногах,
усе довкола стало синє від люті, у вухах дзвеніло. Його кревний ворог
був на відстані руки. Він не хотів зашкодити перемовинам, але й
відпустити санжійця, щоб той знову розчинився в масі людей і птахів,
не міг. Йому не дозволяла цього гідність, йому не дозволяло цього
родинне гасло Брезелів «Бо я так хочу».
Янн з Іссот почали сперечатися. Небельгаймці, які стояли віддалік,
занервувалися. Ольєр більше не міг думати ні про безпеку княжича, ні
про політику. Його трусило й тіпало, він зробив необережний крок
праворуч і рвучко розвернув крило. Шпичак на його суглобі розідрав
санжійцеві обличчя.
 Чоловік закричав, зронивши прапор і затуляючи щоку рукою.
— О, перепрошую, я такий незграбний, — вигукнув Ольєр.
Ще мить — і він би ввігнав вістря кинджала йому в горлянку, але
через крики прапороносця обидва загони ринулися назустріч одне
одному і Янн з Іссот, виставивши руки, змусили їх відступати.
Перемовини перенесли на наступний день.
…Ольєр чекав ночі. Хвилини ще ніколи не тяглися так повільно. Що
темніше ставало, то сильніше свербіли його долоні. Нарешті запали
сутінки й птах шугнув у чорнильне небо.
Згори Ольєр помітив вояків, які сиділи довкола вогнища. Санжієць із
розідраною щокою був там, червоний від вина, веселий. Птах
безшумно облетів кілька наметів колом, уникаючи ретонців-вартових,
і, тільки-но помітив, що санжієць підвівся й рушив до свого намету,
каменем кинувся до землі.
Ольєр почув зляканий і здивований зойк, коли звалився на чоловіка з
неба, наче шуліка. Санжієць засичав, притиснутий до землі, але птах
схопив його за одяг і змусив повернути голову.
Йому кортіло, щоб санжієць помирав, дивлячись йому в очі,
впізнавши його. Його безкрила крилата смерть. Але той нічого не
розумів. Ольєр плюнув на нього й одним рухом увігнав лезо кинджала
чоловікові в шию. Санжієць захрипів. Долоня Ольєра перемазалася в
теплій липкій рідині, але він не помічав того, шукаючи ланцюжок із
медальйоном на шиї ворога. Нарешті Зірка Життя була в його кулаці, а
санжієць хрипів біля його ніг, завалившись на спину. Останнє, що
ворог бачив у своєму житті, — його задоволену усмішку та великі
перетинчасті крила, що затуляли пів неба.
Брезель злетів, набрав висоту, намагаючись не привертати уваги.
Нехай перший здох не так, як Ольєрові хотілося, але він стискав липку
від крові Зірку Життя в долоні. Приземлившись, він намотав
ланцюжок на руків’я свого меча.
Зранку перемовини скасували, і Янн був страшенно розлючений
звинуваченням у вбивстві якогось солдата. Ольєр співчутливо
вислуховував його та ствердно кивав. Справді, якась нісенітниця.
Якщо б уже вбивати, то саму Іссот. Кому міг знадобитися рядовий
солдат? Певно, побився з якимось побратимом. Чого тільки в тих
людей не буває!

***

Над річкою на обрії курився дим. Армія Фольгерта сунула вперед без
зупинок, і всі були страшенно зморені та злі, щоправда, не настільки,
як тоді, коли зупинилися перед ущент зруйнованою переправою. Ізвен
під’їхала до гурту братових радників.
 ур у р р
— Та нехай пітьма його ковтне! — вигукнув принц. — Ми не
встигли!
Ріка Йоре несла свої каламутні води так стрімко, що переплисти її з
обладунками, зброєю та — найголовніше — трофеєм було геть
неможливо. Вози зі сріблом, золотом, коштовними тканинами та
різним крамом, що його вподобали солдати, а також зі стрілами для
лучників, свічками, щоб освітлювати табір ночами, наметами, сіном
для коней, їжею для людей тягнулися за ними довгим хвостом. По
річці повз військо неслися уламки колод від іншого мосту,
зруйнованого санжійцями вище за течією. Ліворуч до них
наближалося кілька воїнів. Фольгерт не дослухав радника та
спрямував Гроноса до новоприбулих. Ізвен рушила за ним.
— Санжійський король стоїть з армією у фортеці Рутя, ваша
осяйносте, — видихнув вусатий лицар, схиляючи голову. — З ним із
десять тисяч кіннотників, дві тисячі лучників і ще… ще бойові
тварини.
— Які ще тварини?!
— Ми їх не бачили. Але чули рик із кліток.
— Цього не може бути, — у голосі Фольгерта вчувався відчай. —
Наш батько попереджав, що Санжа шукає щось на противагу марвам,
але ж… я не чекав, що це станеться так швидко!
— Ваша осяйносте, я вирішив повідомити вас. Можливо, це лише
спроба залякати.
— Пітьмацький сину, — видихнув Фольгерт.
Ізвен занудило з переляку. Дванадцять тисяч людей і ще… бойові
тварини. Хоч ким би вони були, та такої потуги вистачить, щоб стерти
їх на порох. Фольгерт мав би подумати про те, що в нього замало
людей для того, щоб зустрітися в бою із санжійською армією, й
підготуватися краще. Принцеса глипнула на брата. Той мав геть
розгублений вигляд — уже не був тим безжальним переможцем, тепер
швидше нагадував підлітка, який загрався й от-от отримає на горіхи
від вихователів. Аж тут Ізвен усе зрозуміла.
Вони й не збиралися битися із Добродаром.
Вони й не збиралися захоплювати Орта-Каю.
Вони збиралися пограбувати й винищити стільки поселень, скільки
змога, та втекти. Вони мали показати всій Великій Санжі, який
бездарний і дурний їхній король-самозванець, якому сеньйорат віддав
законне місце їхнього батька.
І тепер двоє небельгаймських спадкоємців були замкнені на рівнинах
Санжі, не в змозі ані перейти річку, ані перемогти велетенську армію,
яка сунула за ними слід у слід. Якщо їх змусять до бою і Санжа
захопить у полон марвотворців, це буде катастрофа для всього
королівства. Це буде кінець Небельгайму.
 — Мені потрібен птах, — вигукнув Фольгерт. — Кличте сюди птаха!
Треба негайно послати його до Ретону. Гільдеберт повів туди велику
армію, нехай вирушає нам назустріч!
— Ваша осяйносте, — відгукнувся один із його радників, —
останній птах, якого ми мали, загинув при штурмі Ільміже. Тіло
спалили.
Запала мовчанка.
Фольгерт вишкірив зуби, нервово смикаючи повід. Ізвен озирнулася.
Жоден з воїнів не зважувався глянути на принца. Птах би справді їх
урятував: швидко б дістався Ретону повітрям і привів підкріплення,
яке змогло б зустріти їх, перелетівши річку. Якщо вони відправлять
вершника, його або схоплять санжійці, або він загине, намагаючись
переплисти Йоре. Ізвен важко зітхнула. Якби ж вони встигли перейти
річку до того, як зруйнують останній міст…
— Тоді… тоді вполюйте мені голуба, куріпку, будь-яку звичайну
пташку! — гаркнув принц. — Надішлемо мертву з листом!
Ізвен сумнівалася, що марвоптах виконає завдання так, як могла б
виконати жива істота. Марви слідували за заданим напрямком, та
навряд чи птах знайшов би в Ретоні князя Гільдеберта, навпаки, міг
потрапити до рук прихильників Лабранша. А їм геть не обов’язково
знати про цю біду. Раптом принцесу осяяло.
— Фольгерте, — вигукнула вона. — У нас нема птаха, та є плавун.
— Що?
Ізвен обернулася до свого зброєносця. Вродливе обличчя нахвана
видовжилося, він не одразу її зрозумів. Очі принца спалахнули, він
спрямував до нього свого мертвого коня, розпихуючи з дороги інших.
— Через Нарран тече притока Йоре, — сказав Фольгерт. — Якщо
Гільдеберт уже взяв місто в облогу, то має бути поряд. Скільки часу
тобі треба, щоб дістатися туди?
— Два дні, можливо, півтора, ваша осяйносте, — пробурмотів Гвілім.
— Залежить від того, як швидко плисти.
— Пливи так, ніби за тобою женуться всі шпичасті акули Гострого
моря, — Фольгерт збризнув слиною та штовхнув нахвана в плече. —
Пливи! Пливи негайно!
Хлопець закивав і заходився відстібати з поясу портупею з мечем.
— Ми рушимо на південь, тоді за кілька днів повернемо на північний
захід і підійдемо до Йоре. Чекатимемо Гільдеберта в Ладиці, знаєш, де
це? Нехай забирає в Арвора всіх птахів і рушає мені назустріч! —
Фольгерт обернувся до Ізвен. — Чудова ідея, сестро!
Принцеса втягнула голову в плечі й стиснула щелепи, очікуючи
чергового кпину, але Фольгерт розвернув коня і поїхав геть у супроводі
своїх радників. Попереду чулося: «Уперед! Паліть усе, що бачите!
Убивайте кожного на своєму шляху!»
 Гвілім був білий, як сніг у гірських Стрімчаках. Ізвен під’їхала до
нього.
— Нехай бережуть тебе Зірки, — зітхнула вона. — Не підведи мене,
Гвіліме.
Нахван закивав, хоча від хвилювання не зміг промовити ні слова.
Скільки йому років? Шістнадцять? Сімнадцять? Ізвен посмутнішала.
Вони обидва були мрійниками, обидва прагнули військової слави й
визнання: він — від батька та влади, бо народився бастардом, вона —
від батька та брата, бо народилася жінкою із надлюдською силою.
Гвілім зістрибнув з коня, віддав іншому зброєносцеві меч. Принцеса
схилилася й торкнулася його плеча. Вони обмінялися короткими
поглядами, і нахван стрімко побіг до води.
***

Янн дивився на ворота й покопчені сажею стіни Наррана — першої

пташиної столиці. Колись праптахи оселилися тут, ледь зійшовши з гір
на рівнини. Благодатна пора квітла й пахла, переливаючись довкола
зеленню та квітковими шовками. Але милуватися було ніколи, бо юнак
мусив їздити по селах та містечках і залучати добровольців серед
птахів. За якийсь час вони нарешті прийшли під стіни Наррана. Весь
тиждень, відколи розпочали облогу, Янн підбадьорював себе думкою,
що чинить, як заповідав батько, що робить правильну річ, що так
намагається врятувати птахів. Але натомість його армія надсилала
каміння й вогонь у стіни древнього пташиного міста, за яким тулилися
одне до одного перелякані пташки й пташенята. Тож замість рішучості
й люті Янн відчував лише невимовну прикрість.
Вечоріло. Ще не розвіявся дим після денного штурму, а санжійці вже
горлали п’яних пісень на оборонному мурі. Над самими воротами Янн
бачив крилатого лицаря, який споглядав їхній табір. Дар’єн ес Кенвер.
Удень Янн встиг роздивитися його зблизька: незвично низенький, як
для птаха, з непропорційною, круглою головою, витрішкуватими
очима та зморшкуватим, потворним обличчям. Він не справляв
враження великого воїна, але Янн знав, що зовнішність буває
оманливою.
— Ти диви на цього гобона! Витріщається! — пирхнув Ортон,
підійшовши до Янна.
Юнак озирнувся. Небельгаймці згрудилися довкола, висипавши з
шатра князя Гільдеберта. Віддалік стояв Брезель. Янн знову перевів
погляд на Кенвера. Той балансував на самому краєчку муру, однією
рукою обіймаючи якогось санжійця, а другою заливаючись з глека
вином. Це могло б здатися цілковитим глупством, та Янн знав, що
Кенвер робить це навмисне. Він недосяжний. І непереможний. І кожен
 рр р
у цьому місті й у цьому таборі знає, що це так. І стріла, випущена в
його бік, пронизала б повітря. Бо він прудкіший за стріли. Він був
власне темним лютим з Одвічного Мороку, якому хтось позичив крила
звичайного птаха. І Янн віддав би правицю за те, щоб він був на
їхньому боці. Але Кенвер вірно служив Великій Санжі та її
претендентці на пташиний престол. І ні гроші, ні вмовляння, ні полон
не могли цього змінити.
— А де Лабранш? — спитав в Ортона Янн.
— Та де-де… може, вже в Кенверовій ліжниці. У санжійців це
швидко!
Небельгаймці вибухнули реготом. Янн усміхнувся, хоча йому не
подобалося, що одного з найкращих пташиних воїнів обзивали
гобоном. Яннові не здавалося це смішним. Вочевидь, так само, як і
похмурому Брезелю, який дивився на Ортона спідлоба.
— Мей керр! — до Гільдеберта підскочив його джура. — До вас
посланець від його осяйності принца Фольгерта!
Князь здригнувся. Зчинилася метушня. Небельгаймці рушили
табором. Янн злетів і ковзав над їхніми головами, а тоді приземлився
на березі річки, де долілиць майже без сил лежав… нахванський
бастард.
Янн закляк. Гвілім важко дихав, хтось заливав йому до рота вино,
князь Гільдеберт присів біля нього навколішки.
— Принц Фольгерт… — пробурмотів нахван і зомлів.
— О, темні дикі! — рикнув Гільдеберт. — Несіть його до мого
шатра!
…Нахван зміг говорити лише за кілька хвилин. Небельгаймці
схилилися до хлопця, мало не зазираючи йому до рота, але Янн не
наближався. Що довше Янн слухав Гвіліма, то страшніше йому
ставало. Бажання Фольгерта було для небельгаймців законом. Авжеж,
геть усі справи в Ретонському князівстві мали бути відкладені задля
порятунку спадкоємців престолу. А це означало одне: Гільдеберт
накаже зняти облогу з Наррана й поведе військо у Велику Санжу. А
Янн лишиться посміховиськом в очах усього князівства.
Узяв в облогу столицю, а тоді ганебно втік.
— Треба негайно підіймати військо! — вигукнув Ортон. — Я знаю
один міст через Йоре, де ми зможемо перейти! А тоді рушимо на
Ладицю.
— Мені потрібні всі птахи, які можуть тримати меча, — Гільдеберт
уперся кулаками в стіл та обернувся до Янна. — Керре Арворе,
сподіваюся, ви дозволите…
У Янна втупилися десятки поглядів. Небельгаймці здебільшого
дивилися на нього з легким роздратуванням: навіщо було взагалі
питати цього пуцьвірінка? Дехто чекав, що Янн сам запропонує
допомогу, а Брезель витріщався з відвертим викликом. І Янн розумів
чому.
Небельгайм давав йому гроші й військо, а тепер хотів забрати його
птахів. Це було б справедливо.
Та Фольгерт знав, на що йде. І став жертвою своєї ж пихи,
затримавшись в Ільміже. Якщо Авеліни обдурили його, то чому
розплачуватися за це мають птахи? Ніхто в цьому шатрі, ніхто в цілому
князівстві, окрім Янна ес Арвора, не може захистити їх від безглуздої
загибелі на вересовищах Санжі. Птахи пішли за ним, а не
Гільдебертом чи Ортоном, вони пішли на його заклик, бо вірні його
родині й бажають боротися за його права, то як він може отак віддати
їх небельгаймцям, наче вони володіють ними? Як він тоді погляне їм в
очі?
— Керре Гільдеберте, — Янн відчув, як сохне в роті, по руках
сипнуло сиротами, — птахи лишаються тут.
— Що?
— Птахи лишаються тут. Я не зніматиму облогу з Наррану.
У шатрі зчинився ґвалт, брязнуло залізо: дехто з небельгаймців
вихопив мечі.
— Це нечувано! — вибухнув Ортон. — Це наш принц! Наш
спадкоємець престолу!
— Я не дозволяю забирати птахів, — повторив Янн, ледь дихаючи.
— Ми не можемо втекти з-під столиці, підібгавши хвоста.
— А, то в тебе не тільки крила, ще й хвіст?!
Птахи миттєво посхоплювалися з місць. Янн вихопив меча, Ортон
рушив до нього, важко гупаючи, його широке обличчя перекосило від
люті. Гільдеберт спробував був схопити приятеля за плече, але той
відмахнувся. Птахи ринулися до Янна, та між ним і Ортоном раптом
виросла міцна фігура з перетинчастими крилами.
— Заберіть свої слова назад, керре Ортоне, — повільно вимовив
Брезель.
— А то що, га? Оце ти… ти, невдячне цвірінькало, будеш мені
погрожувати?
— Я захищаю свого князя.
— Я не потребую захисту! — вигукнув Янн, виступивши з-за Ольєра.
— Керре Ортоне, якщо ви…
Гільдеберт грюкнув кулаком по столу. Усі обернулися до нього.
— Шановні керрен, — процідив він крізь зуби, — вгамуймося.
Сховайте зброю.
Ортон пропалив ретонців поглядом і брязнув мечем, засуваючи його
в піхви. Янн теж сховав зброю, Ольєр відступив від нього й тінню став
біля стіни, тримаючи руку на ефесі. Ортон з Янном підійшли до столу.
Від напруження в очах Гільдеберта проступили червоні судини, шкіра
довкола шраму побіліла.
— Принц Фольгерт — то не тільки наш спадкоємець, але й мій друг,
керре Арворе, — повільно вимовив він. — Ви маєте повне право
розпоряджатися пташиними загонами, та я заберу у вас усіх людей до
останнього. Ми вирушаємо сьогодні вночі, хочете ви того чи ні. Керр
Ортон лишається з вами, щоб допомагати й наставляти вас. Якщо наш
похід буде успішним, ми швидко повернемося. Якщо ж ні…
тримайтеся стільки, скільки вважатимете за потрібне. Та знайте, що
Дар’єн ес Кенвер не дурень. Тільки-но небельгаймці підуть, він вас
атакуватиме. І тоді нехай допомагають вам Зірки!
Янн витримав його знавіснілий погляд і мовчки кивнув.
— Збирайтеся! — Гільдеберт ляснув у долоні та звернувся до
Гвіліма: — А ти, хлопче, відпочинь і пливи до Ладиці. Скажи принцу,
що ми йдемо.
Повіки Гвіліма опускалися самі собою, але він кивнув. Довкола нього
набігла ціла калюжа води.
— Віднесіть його до мого намету, — промовив Янн. — Керр Брекнок
— мій давній друг.
Нахван скривився й відповів йому гострим поглядом, але не мав сил
пручатися.

***

Їхній шлях позначав дим. Фольгерт не зупинявся ніде надовго, не

штурмував і не брав в облогу фортеці, лише закидав за мури вогонь,
палив селища, що тулилися до міст поза захисними стінами. Ізвен
ніколи не бачила більшої руйнації. Навіть у своєму першому поході,
коли батько вів їх через усю Північну Санжу майже до Орта-Каї, вони
не чіпали поселень, які не чинили опору, лише приймали від них
відкупні. Фольгерт же не знав милосердя. Його армія трощила все на
своєму шляху, палила кожну селянську хату, кожен амбар чи вітряк,
кожен придорожній трактир, витоптувала засіяні поля. Люди
розбігалися від них у невимовному жаху. Та за ними, мов тінь,
слідувала велетенська санжійська армада. Якщо раніше санжійці були
зайцем, який бігав від них, веселих мисливців, то тепер дедалі більше
на зайця скидався сам Фольгерт. Ізвен бачила в темних братових очах
страх, який не приховували навіть відблиски від охоплених вогнем
поселень. Щоправда, принцеса не знала, чого більше він боявся:
загибелі від рук санжійців чи зневаги батька, який відправив його в
перший самостійний похід від свого імені.
За десять днів вони знову вийшли до берегів Йоре. Трохи далі за
течією стриміли темні обриси Ладиці — добре укріпленої фортеці, що
 р р р у р ф р щ
обіцяла чималу поживу. Протягом нескінченної гонитви солдати
втомилися, а запаси закінчувалися. Дорогою довелося кинути кілька
обозів з трофеєм, бо змучені коні не могли впоратися з таким
навантаженням. Небельгаймська армія розосередилася в лісі для
відпочинку. Тієї ночі до них приєднався Гвілім, який кілька днів
ховався в хащах неподалік Ладиці. Коли він сказав, що князь
Гільдеберт приведе військо, але без птахів, бо вони лишилися в
Наррані, Фольгерт так розлютився, що мало не зірвав гнів на ньому.
Отже, мине ще не менше тижня, перш ніж Гільдеберт знайде
переправу. Йому доведеться зробити чималий гак і зайти на землі, що
належали Іссот Кульгавій. Навряд чи вони дочекаються допомоги.
Ізвен майже не спала всі ці ночі. Вона знала, що для повноти сили їй
треба добре відпочивати, але сон тікав із-під її повік, варто було
подумати про рик страшних монстрів, які йшли їхнім слідом.
Найгірше було в тому, що вивідачі жодного разу не бачили, що за звірі
були у клітках. Дивовижно, як невідомість лякала Ізвен, з дитинства
привчену до смерті та мертвих тіл, які розгулювали подвір’ям. Так
минула ще одна тривожна ніч. Фольгерт наказав війську збиратися.
Вони збиралися підійти ближче до кордонів Ретону, щоб скоротити
відстань. Сонце ледь освітило вершечки замкових веж Ладиці, коли на
обрії з’явилася санжійська армія.
Позаду них були річка та ліс на її берегах. Збоку — кілька пагорбів.
Шлях далі перекривала фортеця.
Небельгаймська армія оніміла. Над їхніми лавами стояла страшна,
лиха мовчанка. Ізвен заклякла так само, як і більшість бійців.
Санжійців було забагато. Вони ніколи не переможуть їх, а тікати
нікуди.
У тиші затупотіли копита.
Гронос важко опускався на землю й підносився в повітря, ніби летів.
Його чорна шкіра сяяла в промінні висхідного сонця, з крупу стирчали
уламки стріл. Там, куди владною рукою вершник направляв мертвого
коня, у повітрі ніби розливався морозець.
— Мої відважні воїни! — Фольгерт мчав крізь табір, і за ним
розвивався червоно-чорний прапор із золотими черепами та ліссеєю.
— Готуйтеся до бою! До бою!
У таборі здійнялася метушня, солдати кинулися виконувати накази
своїх командирів. Санжійці не рухалися, лише сонце виблискувало на
навершях їхніх списів і латах.
Командири зібралися довкола принца. Ізвен підбігла останньою та
насилу втислася у вузьке коло чоловіків, які згрудилися над столом у
його наметі.
— Лицарі Низького краю стануть по центру, разом зі мною. Лучники
— з двох боків на пагорбах. Трофей сховайте в лісі. Це поле —
суцільний чагарник, санжійці не зможуть набрати повної швидкості
верхи. Ройбаху, твої люди зустрінуть їх отут, — Фольгерт накреслив
вуглиною лінію на папері. — Нехай негайно копають ями! А…
— А Стрімчаки?
Брат спопелив її поглядом. Він ще не розфарбував обличчя
ритуальною фарбою, але й так був блідий, з темними колами під
запаленими очима, тож і без фарби скидався на мерця.
— Стрімчаки — в ар’єргарді. Стоятимеш в лісі позаду мене.
Боронитимеш трофей.
— Як це — у лісі? — обурилася Ізвен. — Я — марвотвориця! Я
мушу…
Фольгерт скочив із місця й гупнув по столу.
— Ти стоятимеш у лісі! — гаркнув він. — Якщо мене вб’ють, ти
маєш уціліти й не потрапити в полон за будь-яку ціну!
— Але…
— Ще одне слово, Ізвен, і, присягаю всіма Зірками, я накажу зв’язати
тебе та сховати в ямі!
Усі принишкли. Принцеса важко ковтнула, але не могла відвести
погляд від брата.
— І ще одне, люба сестро, — мовив Фольгерт уже спокійніше. —
Якщо мене тяжко поранять, ти мусиш забрати мою силу.
По вустах воїнів пронеслося шепотіння. Ізвен втупилася поглядом у
брата, міркуючи, чи він жартує чи знову знущається? Як інакше він
може просити про таке?
— Фольгерте, я тебе не вбиватиму.
— Ти знаєш ритуал? Твоїх здібностей має вистачити, я не
пручатимусь, — вів далі брат. — Ти маєш зберегти силу для
Небельгайму, вона не повинна загинути. Це зараз найважливіше.
Ізвен знала, як саме забирають силу. Знала всі слова та всі дії, але
ніколи не думала, що ці знання їй колись знадобляться. Вона не
володіла магією на такому рівні, щоб забрати силу в батька чи брата,
бо їхній опір міг би знищити її саму. Та вона й не збиралася цього
робити. Марвотворча сила була міцно прив’язана до носія. Забереш її
— уб’єш людину. Як вона може вбити власного брата?
«Або рідна кров, або корона».
Ізвен мотнула головою, позбуваючись огидного хриплого шепоту з
нахванським передбаченням у голові. Ні, вона не обиратиме так.
Нізащо.
— Я… ні, не проси мене.
— Я не прошу. Я наказую, — Фольгерт уперся кулаками в стіл. —
Якщо я буду при тямі, я віддам тобі силу сам, якщо ні — це твоя свята
місія. Кожен у цьому наметі буде свідком того, що ти пообіцяєш мені,
і, якщо не виконаєш, тебе судитимуть за військову зраду.
Ізвен обвела поглядом чоловіків, які з острахом і цікавістю
витріщилися на неї.
— Добре, я обіцяю.
Фольгерт кивнув і повернувся до плану. За кілька хвилин усі
отримали вказівки. Ізвен вийшла з шатра й рушила до свого загону. А з
боку санжійців, які ладналися до атаки, вітер доніс зловісний рик.
***

Ніч минула, і люди пішли. Янн майже не спав, слухаючи, як вони

збираються. Сонце ледачо викочувалося на небо, світліло щосекунди, і
скоро Кенвер побачить, як порідів табір облоги.
Янн зібрав ретонських сеньйорів у себе в наметі, похмурий Ортон
навіть не підійшов до столу. Вони з Брезелем стояли біля стіни,
однаково схрестивши руки на грудях, ніби відокремлюючись від
усього, що відбувалося в таборі. Янн вислухав старого Стереда, який
радив розвести якомога більше вогнищ, горлати пісні й ставити
порожні намети, щоб удавати, що в таборі значно більше вояків, ніж
насправді. Тоді інший сеньйор запропонував розпочати новий штурм,
не чекаючи, поки Кенвер атакує їх першим. Янн наказав готуватися до
бою, але не починати без його команди. Ортон лише пирхнув.
Яннові аж паморочилося в голові з переляку. Поки Бастіан змащував
противогняною рідиною його крила, він крадькома дістав ланцюжок із
перснем і стиснув його в кулаці, щоб бодай якось заспокоїтися. Опік на
пальці занив, і юнак швидко сховав перстень під кольчугу. Ні. Він
обіцяв. Перед очима виникло гарне, замислене обличчя Мейрі. Чи
думає вона про нього? Вони заручилися та нібито примирилися, але
випадок на балконі й те, що король пов’язав їх нерозривною угодою,
не так просто було пережити. Тепер Мейрі боялася Янна. Птах важко
зітхнув. Він написав уже три листи, а отримав лише один у відповідь
— геть не такий пристрасний, як вона надсилала до Квельґарда.
Лишалося тільки сподіватися, що Гвілім Брекнок узагалі не отримував
звісток від неї.
Перший день майже добіг кінця, сонце хилилося до землі, ліс на
обрії чорнішав. Янн почув сурму й вибіг із намету. На мурах
спалахнули вогні. Юнак побачив Кенвера над воротами.
— До бою! — щосили закричав Янн. — Готуйся!
Просто в табір ринув дощ зі стріл. Сутінкове небо сповнилося
вогниками. Простір довкола миттєво запалав, залунали крики й
стогони, засмерділо паленим пір’ям. Над Нарраном були натягнуті
сітки, що унеможливлювало зіткнення по той бік міського муру, тож
 щ у уру
Яннові птахи зривалися в повітря, розподіляючись на дві групи:
лучники уникали потоків стріл і самі закидали стрілами захисників. З
муру в повітря випускали сітки, і недосвідчені птахи, які наближалися
занадто близько до Наррану, падали на землю, потрапивши в сітковий
полон. Птахи століттями використовували одну й ту саму тактику —
підпалювати згори місто, щоб не лишити захисникам іншого виходу, як
здатися, та Янн не міг цього собі дозволити. Якби він спалив столицю
дощенту, як з його містами чинив Лабранш, то нічим не відрізнявся б
від нього. Але зараз Янну треба було атакувати не тільки згори, а й із
землі, що без людей робити було дуже тяжко. Табір палав, вогонь
перекидався з намету на намет. Їм потрібно було чимось відволікти
санжійців.
Янн летів крізь дим над табором, доки не помітив Ортона, який біг
між охопленими полум’ям наметами.
— Требюше!14 — заволав Ортон.
Янн різко спікірував до нього, ледь ухилившись від тіла вбитого
птаха, який упав згори.
— Бийте он в ту вежу! Я до баліст15! — небельгаймець закашлявся й
побіг далі.
Без небельгаймських вояків стало геть кепсько. Птахи не звикли
вправлятися з наземними машинами. Крила були перемащені сажею,
солдати обливалися потом, тягнучи й запихаючи до сітки пращі16
барила із запальною сумішшю.
— Готуйсь! — гаркнув Янн. — Вогонь!
Солдати відпустили противагу — величезний білий камінь,
видовбаний зі скелі поблизу, — і барило понеслося в бік нарранської
вежі. На верхньому майданчику почувся вибух, у темне повітря
злетіли іскри. Захисники вежі, птахи й люди, запалали, наче
смолоскипи, й повалилися вниз із жахливими передсмертними
криками, вистрибуючи з-поміж зубців муру. Яннові очі розширилися, в
грудях нестерпно запекло. Він бачив, як палають птахи. Як вогонь
жере їхнє пір’я, як вони летять до землі у своєму останньому польоті, і
власною шкірою відчував їхній біль. Але він не міг відвернутися чи
замружитися. На нього дивилися інші, і Янн не міг виказати їм своїх
справжніх почуттів. Жах. Розгубленість. Кілька тих смертей на башті
— то був лише почин, світанок його військової кар’єри. Він віддав
наказ стріляти й на власні очі побачив наслідок своєї команди. Янн
знав, що ніколи не забуде тих фігурок у вогні, птахів, своїх братів, які
летіли з вежі в рівчак. Але навколо вирувала війна, яку розпочав не він.
І вона вимагала від нього забути про вразливе серце й нізащо, хоч би
що сталося, не подавати своїм воїнам приводу засумніватися. Сумнів
убивав віру й руйнував військо. Сумнів робив слабким. А таких
розкошів він більше не міг собі дозволити.
 — Готуйсь! — закричав Янн.
Мури Наррана здригалися від нескінченних ударів кам’яних брил.
Від скреготу й грому баліст і требюше панував такий ґвалт, що вуха
воїнів перестали реагувати на всі інші звуки. До Янна згори пірнув
молодший Стеред.
— Кенвер атакує праворуч! Виїхали з потаємного ходу! — вигукнув
він і знову понісся в сутінкове небо.
Янн лишив требюше на старшого птаха та злетів. Довкола сипалося
пір’я та стріли, згори падали тіла. Загін Кенвера, що складався із самих
лише санжійців, урізáвся в табір та руйнував його. Янн засурмив
просто в повітрі, до нього кинулися птахи.
— Ворог праворуч!
Янн опустив забрало. Птахи миттю вишикувалися довкола нього
атакувальним клином. Вони шугнули до землі, вихоплюючи мечі,
врізаючись збоку у вершників.
Довкола вирував хаос. Янн зніс з коня котрогось із санжійців,
розвернувся й атакував знову. Над його головою пролетіла сітка, юнак
притис крила до тулуба й пронісся між двома ворогами, розкрив крила,
розвернувся в повітрі й ринувся назад, знову вибиваючи людей із
сідел. Коні гарячкувато пирхали, санжійці, закуті у важкі обладунки,
плуталися в них під копитами, як велетенські жуки.
— Мей керр! — вигукнув знизу Бастіан і підкинув йому спис. Янн
усадив вістря в шию санжійця, той скрикнув і звалився з коня.
Раптом на Янна щось ринуло згори. Юнак насилу ухилився від
потужного удару мечем, що цілився йому в спину. Янн метнувся вбік,
але тінь слідувала за ним. Юнак летів над табором, а ворог уперто й
стрімко переслідував його. Вони пронеслися крізь дим і гуркіт, Янн
рвучко знизився до землі та злетів у небо. Переслідувач відчайдушно
замахав крилами, намагаючись не випустити його з поля зору, набрав
швидкості й атакував Янна знизу. Від міцного удару в юнака
потьмяніло в очах, він мало не звалився на землю, лише дивом
пригальмувавши біля самої поверхні. У боку закололо, він майже не
відчував рук і крил від утоми. Янн опустився на землю й помітив кров
на своїй долоні, коли торкнувся боку. Переслідувач гепнувся слідом за
ним і йшов просто на нього, тримаючи в одній руці меч, а в іншій —
сокиру.
— Пресвітлий князю Ретонський, — насмішкувато заскрипів голос з-
під забрала, — от ми й зустрілися!
Завдяки Бастіану Янн устиг вивчити родові знаки, тож, судячи із
сюрко з птахом, простромленим стрілою, він зрозумів, що йому
протистоїть отру Генен ес Каранк. Він був одним із найзавзятіших
прихильників Лабранша, тож не дивно, що опинився в когорті
захисників захопленої столиці. Птах повільно сунув на Янна. Юнак
вихопив меча, але поранений бік розривав біль. Довго він не
протримається.
Якби ж перстень… перстень би його врятував… але…
Янн не встиг потягнутися до ланцюжка під латами, як Каранк завдав
першого удару. Юнак дивом відбив меча й пірнув йому під лікоть.
Тільки тікати. Він не зможе перемогти. Янн уже хотів зірватися на
крило, та ворог підскочив і завдав удару згори. Заскреготів метал, Янн
захрипів від натуги, стримуючи його меч своїм, захищаючи плечі. По
боку лилося гаряче, його всюди переслідував запах крові, металу та
тліючого пера. Ще один випад. Каранк гарчав під забралом, Янн
насилу впіймав удар його сокири та вибив її з руки птаха.
— Здавайтеся, отру Арворе, — засичав птах. — Шкода вбивати таке
вправне пташеня!
Навколо було вже геть темно, ніхто не бачив, у якому страшному
становищі опинився юний претендент на престол. Янн відступав до
рівчака, сповненого нечистотами й розпухлими тілами, і думав, як
злетіти, щоб уникнути стріл із вежі та ударів Каранка знизу. Позаду
нього лишилася вузька слизька смужка землі. Відступати було нікуди,
тільки в небо. Янн сіпнувся, але Каранк підстрибнув, ляснувши
крилами, та збив його в повітрі. Юнак закричав, з розмаху гепнувшись
грудьми об землю. Меч дзенькнув, вилетівши в нього з руки. Каранк
приземлився за кілька кроків і йшов до нього.
— Вашу рукавичку, отру Арворе. — Птах підняв забрало. —
Присягаюся зберегти вам життя!
Очі Янна заплющувалися, він уже не міг і поворухнутись.
Якби він надів перстень… якби він зняв облогу Наррана й подався з
Гільдебертом до Фольгерта…
Усе скінчено. Він у полоні. Війну програно. Його батько, певно, зараз
дивиться на нього з осудом із кришталевого палацу Зірки Влади.
Янн застогнав, ворухнувши рукою, щоб зняти рукавичку, але тут з
неба впала сама смерть.
***

У лісі було прохолодно й моторошно, хоч крізь рідкі крони дерев на

землю списами падало сонячне проміння. Невеликий загін князівства
Стрімчаків згрудився біля своєї княгині. Ізвен чула гримкіт зброї та
перегукування передових загонів, іноді — рев істот у клітках із
санжійських лав, і насилу стримувала коня, щоб не податися до
Фольгерта на споглядальний майданчик на пагорбі.
— Ваша осяйносте, вам зле?
Ізвен сіпнулася й озирнулася до Гвіліма.
— Ви геть бліда.
 Дарма вона послухалася наказу брата й не розфарбувала обличчя.
Зараз би її воїни почували впевненість, бо з ними була марвотвориця, а
не бліда двадцятирічна дівиця, яка хорошої битви в житті не бачила. І
тепер усі її чоловіки мусили стежити за кольором її обличчя та
самопочуттям, а не думати про прийдешній бій.
— Зі мною все гаразд, — гаркнула Ізвен і озирнулася до радника. —
Керре Рінорде, лишайтеся тут за старшого та чекайте моїх вказівок. Я
приєднаюся до брата. Гвіліме!
Ізвен відвернулася від лицарів і підострожила коня, аби не
відповідати на зайві питання. Гвілім поїхав за нею, хоча принцеса
відчувала, що він жадає нагадати їй про обіцянку, яку вона давала
Фольгерту. На щастя, нахван змовчав, і за мить вони виїхали на пагорб,
де збилися навколо принца його найближчі радники.
Ізвен окинула поглядом долину, що відділяла їх від санжійців.
Місцина здавалася такою порожньою, такою короткою. Ізвен
зіщулилася. Санжійців було стільки, що їхня армія вкривала геть усе
до самого обрію. Як вони можуть протистояти такій силі? Ізвен
подивилася на звичайних солдатів. Вони намагалися опікуватися
своїми справами: копали рови, носили зброю, натягували луки, та в
очах кожного був страх. Неймовірний страх.
Страх — це іржа, що роз’їдає серця.
Фольгерт ковзнув по Ізвен поглядом, але не звернув уваги. Забрав
прапор із рук свого прапороносця й пустив коня галопом, злетівши з
пагорба просто в центр своєї армії. Солдати завмерли. Гронос пирхав і
гарцював на місці, й у цьому танці мертвого коня було щось
неймовірно чарівливе.
— У такий день, — крикнув Фольгерт, — кожен дізнається власну
ціну! Цінуйте цей день!
Здалеку Ізвен бачила обриси порожніх очниць, чорне провалля носу
та щік, вічну посмішку зубів без губ. Можливо, вигляд Фольгерта зараз
був правдивішим, ніж коли він жартував на бенкетах, вродливий і
пишний, убраний у найкращий одяг та коштовності.
У такий день кожен дізнається власну ціну.
— Я — принц Фольгерт, князь Низького краю, син Етельріха, короля
Небельгайму та Великої Санжі! Я обдарований найвищою милістю
пресвятої Зірки Смерті! І я кажу вам: кожен, хто скінчить сьогодні своє
людське життя, отримає моє благословення й перейде в найкращі покої
кришталевого палацу Зірки Смерті! Бийтеся за мене, бийтеся за
найвищу честь, бо я — син її, я — Принц Смерть!
Небельгаймська армія вибухнула тисячею голосів.
— Принц Смерть! Принц Смерть! Смерть санжійцям!
Ізвен помітила, що й сама кричить. Вона не могла відірвати погляду
від брата. Гронос став дибки, прапор зметнувся й опустився, люди
бігли до Фольгерта, горлаючи так, що аж дерло горло, а він гарцював
на місці, лишаючись з ними і серед них, один із тисячі, готовий
розділити їхню долю.
— Смерть — і моє право! — ревів Фольгерт.
На очі Ізвен набігли сльози. Це був і її девіз. Девіз їхнього роду. Як
же їй кортіло сказати братові, що вона пишається ним, що вона хоче
бути на нього схожою. Що вона — Принцеса Смерть і що вона розуміє
і його відчай, і його відвагу. Та Фольгерт розвернув коня й поскакав
далі між лавами своєї армії. Люди шаленіли. Небельгаймці звикли до
смерті, саме смерть була тим, що їх єднало. Вони обожнювали свого
принца й були ладні померти не заради кришталевого палацу, а заради
нього самого. Бо страх роз’їдає серця, а любов їх загартовує.
— Дивіться, ваша осяйносте, — Гвілім показав уперед.
Гамір і ворушіння в небельгаймських лавах помітили санжійці.
Заревли труби. Над санжійським військом здійнялася золота зірка —
знак, що ніхто не братиме полонених.
Фольгерт доїхав до правого флангу, заохотив лучників і стрімко
повернувся на споглядальний майданчик. Ізвен опустила погляд, коли
Гронос пролетів повз неї. Її коня ховала безлика попона, принцеса не
здіймала власного прапору, лише вбралася в улюблений чорний
обладунок, тож, схоже, брат не помітив її.
— Вони починають! — гукнув принц до своїх радників і засурмив.
Йому відповіли сотні сурм і труб. Армія ревіла та гула. Ізвен бачила, як
розсипані по пагорбах фігурки лучників натягають тятиву, заступаючи
за вкопані в землю довгі щити.
Від санжійської армади відокремився передовий загін, і тепер
сяйлива хвиля кіннотників лилася через долину просто на них.
Земля тремтіла. Повітря почорніло від стріл, здавалося, здійнявся
вітер. Перші санжійські воїни, найкраще захищені, проривалися крізь
чагарник, оминали викопані ями та зустрічалися в бою з пішими
небельгаймцями. Проте що ближче до лучників підходили наступні
ряди, то більше санжійців падали замертво. Стріли прохромлювали
легкі обладунки та поганий захист у коней. Тварини ставали дибки,
ревли, дуріли від болю, скидаючи вершників. На лінії зіткнення стояла
курява, стогони, крики, дзенькіт металу. Ізвен глипнула на Фольгерта.
Той витягнувся на стременах і спостерігав за боєм, закусивши нижню
губу, як робив ще хлопчаком, коли батько розповідав їм про битви із
примарниками в Передгір’ї, пересуваючи камінці та фігурки коней по
столу в залі для тренувань.
Усе довкола крутилося, ніби у вирі. Санжійці й далі дерлися до них
крізь чагарник, але кіннота не могла набрати повної швидкості, тож
коні лише ставали жертвами небельгаймських лучників. В Ізвен аж
судомило м’язи. Їй кортіло влитися в сяйливу, захляпану кров’ю масу
металу, що рухалася й билася одне з одним, уже майже не розрізняючи,
хто свій, хто чужий, але вона обіцяла братові вціліти, тож стискала
повід Рохара та вперто стояла на пагорбі неподалік.
Фланги їхньої армії зміщувалися до центру. Добродар надіслав
уперед кілька загонів, а їх уже було забагато для небельгаймського
війська. Здавалося, що кожен небельгаймець знищує трьох ворогів, та
на їхньому місці повстають шестеро нових, лютих від убивств та
руйнування, яких завдав їхній рейд. В Ізвен закладало вуха від гуркоту,
реву труб, криків і стогонів. Дощ зі стріл ущухав. Лучники кидали
щити та луки й бігли з пагорбів до ворога, волаючи «Смерть!», хоч
самі падали за першого ж удару, бо не мали навіть найлегшого
обладунку.
Їхніх людей ставало дедалі менше, лави рідішали. Здавалося, з усієї
армії незадіяним лишався лише невеличкий загін Стрімчаків, який
стояв у резерві в лісі.
Ізвен поглянула на брата. Коли він підніме марвів? Коли змусить
санжійців тікати в жаху, рятуючись від власних мертвих друзів?
Поволі бій ущухав, санжійці відступали, щоб перегрупуватися.
Довкола Фольгерта знову зібралися командувачі, та Ізвен дивилася
лише на поле, закидане тілами людей і тварин. За дві години вони
втратили половину своїх солдатів, а Добродар ще не виступав проти
них головною потугою.
І вони досі не бачили монстрів, які ховалися в дерев’яних скринях.
Санжійці заметушилися. Ізвен примружилася. Штандарт короля з
великою квіткою ліссеї, оточеною чотирма зірками, рухався табором.
Слідом за ним пересувалася золота зірка. У голові Ізвен билася лише
одна думка: як їх багато. Як багато. Як багато.
— Ройбаху, — гукнув Фольгерт, — цього разу треба утнути щось…
щось божевільне.
— Мій принце, — старий небельгаймець, чиї лати були рясно
заплямовані кров’ю, схилив голову, — хотів запропонувати ось що:
вони чекають, що ми знову зустрічатимемо їх на землі, як завжди
робили. Та що як ударити їх кіннотою? Одного разу наш король, ваш
батько, здивував так ворога.
— Кіннотою? — погляд Фольгерта пронісся по полю, де лучники
висмикували стріли з тіл убитих. — Тоді варто розділитися на дві
хвилі!
— Я б мав за честь очолити загін, який першим зустріне ворога, —
видихнув керр Ройбах. — Якщо ваша воля.
Ізвен бачила, як сіпнулися Фольгертові повіки. Ройбах не
повернеться з цього поля живим. Принц розумів це. І він не хотів
наражати свого колишнього капітана, свого наставника на таку
небезпеку.
 Та інакше він учинити не міг.
— Нехай буде так.
— Я поведу другий загін сам, — кивнув Фольгерт. — Шикуйте своїх
воїнів!
Раптом над долиною пронісся рик. Усі здригнулися. Велетенські
дерев’яні клітки в санжійському таборі розпалися.
— Ґлатісани! У них ґлатісани!
Армією прокотився зойк жаху, після чого запала німа тиша, від якої в
Ізвен сипнуло морозцем по спині. Командири згрудилися довкола
Фольгерта, заступивши дівчині огляд, і вона виструнчилася на
стременах, щоб бачити санжійців.
Над військом, яке рухалося в їхній бік, височіли потворні довгі шиї
небачених досі істот. Ізвен пам’ятала малюнки зі старовинних книг, де
зображували напівзмій-напівконей, але ніколи не думала, що вони
існують насправді. Зміїні пащі ревли, довгі язики ковзали повітрям, що
смерділо кров’ю та металом, чорні ніздрі тварин роздувалися. На
одному із ґлатісанів сидів сам король Добродар. Його шолом
прикрашали золочені роги.
— Це… рятуйтеся! Рятуйтеся! — заволав один із небельгаймських
керрів і зістрибнув із коня. — Люди! Тікайте до річки! Ми всі
помремо!
Фольгерт викинув наперед руку. Ізвен відчула, як здригнулося
повітря, коли марвотворчий вузол зав’язався на шиї нещасного. Принц
сіпнув його до себе, і чоловік упав навколішки, поповз навкарачки до
копит Гроноса.
— Доки я живий, — просичав Фольгерт, — вони не переможуть нас!
Сьогодні день перемоги або смерті! — Він послабив зашморг, щоб
чоловік міг вдихнути, та не відпускав його.
Довкола запала така дзвінка тиша, ніби кожен забув, як дихати.
Фольгерт здійняв руки до неба. Нехай санжійці і вважали їх
відступниками, смертолюбами, та Зірка Смерті сходила над
небельгаймською армією та була готова засліпити ворогів.
Санжійська армія перейшла на галоп. Монстри на довгих ногах не
зважали на чагарник, як коні.
— Я — син твій, о моя Зірко! — закричав принц. — Яви силу свою!
Дай захист мені й моїм людям!
«Зараз, зараз Фольгерт підніме армію мертвих», — думала Ізвен.
Довкола ворогів здіймалася курява, монстри ревли, але небельгаймці
дивилися тільки на свого спадкоємця престолу.
— Я — дитя твоє, в мені сила твоя, дозволь мені прославити тебе!
Сьогодні або ніколи!
Ще мить — і марвотворець підніме цілу армію. Санжійці майже
подолали долину.
 — До бою! — вигукнув Фольгерт, і люди відповіли йому стоголосо:
— Принц Смерть!
Ізвен ледь устигла відвести коня, коли він промчав повз неї. Мертві
так і лежали на рівнині.
Ґлатісани, здавалося, не помічали перешкод. Вони скакали полем,
сичачи, рикаючи, вишкіряючи гострі ікла, роздратовані та розпалені
тим, що їх підганяли вершники. Під їхніми скуйовдженими
плямистими шкурами перекочувалися м’язи, сонячні промені ковзали
гладенькою лускою на їхніх головах. Нова хвиля війська покотилася
через долину. З небельгаймських рядів виокремилася маленька цятка.
Усього чотири людини! Ізвен забракло повітря. Керр Ройбах летів на
вороже військо просто по центру, де свій загін вів король Добродар.
Чотири сяйливі вершники, які мчали полем, тримаючи прапор
Небельгайму з черепами та ліссеєю, ніби завмерли в часі. Ізвен
здавалися невимовно довгими ті секунди, поки коні небельгаймських
лицарів долали відстань до санжійців. Нарешті вони врізалися у
ворожий стрій, як хвилеріз, стрімке просування санжійців збилося.
Ґлатісани заревли та закрутилися на місці, топчучи копитами людей і
коней, які мусили зупинитися, заскочені раптовим випадом Ройбаха.
Фольгерт виїхав перед своїм загоном і здійняв меч.
— Небельгайм! — закричав він, і його остроги впилися коневі в
боки.
Друга хвиля покотилася полем.
Усе змішалося. Тепер Ізвен майже нічого не бачила. Вона лишилася
на вершечку пагорба разом із Гвілімом. Її серце стискалося й
підстрибувало, нутрощі скрутило від страху. Велетенські монстри
важко гупали, хапали воїнів із землі та розчавлювали червоними
пащеками, і лати лускали між їхніх зубів, наче залізні горіхи. Ізвен
бачила, як у вирі битви здіймався меч Фольгерта, як він викидав руку й
ламав шиї ворогам різкими марвотворчими вузлами, бачила, як він
підняв двох марвів і кинув на одного із санжійських шляхтян, який
нісся на нього конем. Усе крутилося. Простору для принца ставало
дедалі менше, і його охоронці гуртувалися довкола нього, але їх
вихоплювали зі строю санжійські вояки.
Пресвяті Зірки, їх просто забагато. Її брату кінець.
Чому він не підіймає мертвих?
Ізвен потяглася до брата силою. Разом вони могли б підняти чи не
всіх загиблих на цьому полі. На мить здалося, що Фольгерт обернувся
до неї зі своєю одвічною кривою усмішкою та відкинув її силу, ніби
ляснув по щоці — так, як завжди робив. Але насправді він просто не
чув її зараз.
— Ваша осяйносте, маю одну думку! — крикнув Гвілім, указуючи
рукою вбік. — Дивіться! Наш загін може вдарити санжійцям у тил!
 Санжійська армія щодуху напирала на загін Фольгерта. Вони лізли
одне перед одним туди, де майорів його штандарт, бо прагнули
якнайскорше взяти шаленого марвотворця в полон. Фланги
скорочувалися, стрій перетворювався на різнобарвний вир, що
крутився довкола принца та його людей, які прогризали собі шлях до
короля Добродара. Ідея Гвіліма була дуже слушною. Навіть якщо вони
порушать наказ командувача, це може врятувати йому життя.
Ізвен кивнула. Вони стрімко злетіли з пагорба, та коли до лісу
лишалося кілька кроків, Ізвен обернулася.
І побачила, як штандарт Фольгерта впав.
Ізвен не пам’ятала, як опинилася на землі. Вона бігла через поле,
перескакуючи тіла, перетинаючись через уламки зброї та обладунків.
Але нічим, нічим не могла зарадити, навіть якщо влетіла б у
клекотливу гущавину бою. Нічим, окрім власної сили. Принцеса
зупинилася, скинула латні рукавиці, вперлася ногами в землю та
розкинула руки.
— Ухлаат! — закричала вона щодуху, аж захрипло горло. — Аз ісі!
Потоки сили вирвалися з її тіла водоспадом. Ізвен мало не підкинуло
в повітря. Світло стало надто яскравим, їй здалося, що вона засліпла.
Сила розливалася полем, коливалася в повітрі, її серце тремтіло.
Дівчина насилу тримала віжки цієї невидимої могутньої потуги, а тоді
побачила, як довкола повстають мертві. Один, два, десять, сотня,
тисяча. Ізвен бачила, як повстають небельгаймці, санжійці, мертві коні,
повстав навіть зарубаний у битві ґлатісан. Усе заворушилося,
загарчало, до пальців дівчини потяглися тисячі силових струмків, що
зв’язали її з марвами. Кожна мертва плоть на цьому полі слухалася її,
бо вона — Ізвен Вельгет, принцеса Небельгайму, і смерть була і її
правом.
— Ішва-а-а-ат, — вигукнула Ізвен, спрямовуючи руки просто на
санжійського короля. — А гара-а-ан!
Світло сліпило. Земля й повітря довкола двигтіли. Марви з риком і
хрипінням ринулися у вир битви. Принцеса бачила, як до неї біжить
Гвілім, але не чула його, не розуміла, де опинилася. У вухах дзвеніло.
Ноги підломилися. Вона не знала, що відбувається з її тілом, воно ніби
враз розчинилося. Та коли Ізвен падала на землю, то бачила, як
Фольгерт рубав сокирою довгу шию ґлатісана, зі спини якого злетів
санжійський король у шоломі з рогами.
Брат був живий. Решта не мала значення.
***

З фіалкової димної темряви на землю просто між Янном і його

переслідувачем упала химерна істота. Вона здавалася юнакові, який
 р у у р
дивився ніби крізь імлу, велетенською. Ляснули крила. Отру Каранк
вискнув, його відкинуло від Янна потужним ударом. Перед очима
юнака мерехтіли картинки, що швидко змінювалися. Крила без пір’я,
зблиск обладунку, брязкіт схрещеної зброї, відчайдушне гарчання. Янн
насилу підвів голову й лише тоді зрозумів, що його супротивник на
землі й відповзає від Ольєра ес Брезеля, який невідь звідки з’явився
посеред їхньої сутички.
Каранк підхопився на ноги й ляснув крилами, прудко злітаючи, але
Брезель був швидшим. Він наздогнав його кількома змахами крил і
атакував мечем знизу. Птах відбив удар і злякано зойкнув — Янн чув
це крізь гуркіт битви. Дві цятки в небі з’єдналися в одну й каменем
падали просто на Янна. Юнак насилу встиг відповзти, коли поруч
гупнули два тіла, почувся огидний хрускіт і відчайдушний крик.
Каранк лежав на спині, і одне його крило було неприродно викручене.
Від удару з голови злетів шолом. Яннові перехопило подих. Брезель
підвівся й повільно насувався на нього, наче невідворотність долі. В
одній його руці був меч, в іншій — кистінь. Янн зачаровано дивився,
як похитується шпичаста куля на ціпку, який міцно стискав Ольєр; як
птах робить крок і від того тремтить земля — чи то тремтів від жаху
сам Янн?
— Я здаюся! — вигукнув Каранк, знімаючи рукавицю. — Здаюся!
Брезель ішов на нього, розставивши свої кажанячі крила.
— Птах, прохромлений стрілою, — просичав Ольєр. — Ти стояв і
дивився.
— Я можу заплатити відкуп! — залепетав Каранк, відповзаючи від
нього. — Клянуся всіма Зірками, я маю гроші!
— Ольєре! — крикнув Янн. — Він здається!
— Ти… стояв… і дивився… — прохрипів Брезель, замахуючись
кистінем.
— Ольєре!
Останньої миті в очах Каранка спалахнуло впізнавання. Здогадався і
Янн. Але шпичаста куля вже стрибнула в повітрі й важко вгрузла в
череп птаха. Хрускіт, хрип і тиша. Тиша була така, ніби навколо стихла
битва. Ольєр рвонув ядро кистіня, ціпок брязнув. Зі шпичаків крапала
кров, відвалювалися уламки кістки. Брезель трухнув зброєю, тоді
підійшов до тіла отру Каранка та почав шукати Зірку Життя на його
шиї.
Янн хотів щось сказати, та не міг дібрати слів. Убивати ворога, який
здається, було проти правил. Але картина, яку змалював йому Брезель,
коли розповідав, як втратив крила, досі стояла Яннові перед очима. Він
не знав, як пережив би це сам. Імовірно, не пережив би. «Краще
смерть, ніж утратити крила» — таким було гасло Арворів. То яке
право, заради всіх святих Зірок, він має засуджувати птаха, який
вбиває своїх кревних ворогів?
Ольєр мовчки намотав амулет на ефес свого меча й підійшов до
Янна. Його обличчя було спокійне й суворе, сяйво від вогнів битви
відсвічувало на його обладунку та залізних шпичаках його крил. Птах
простягнув Яннові руку. Юнак сперся на меч, схопився за нього й
повільно підвівся, скрегочучи зубами. Бік різало й пекло від
найменшого руху.
— Ти поранений, — констатував Брезель.
— Прихили коліна.
— Що?
Янн витягнув свого меча із землі й поклав його на долоні,
простягаючи Ольєрові. Очі Брезеля розширилися, кистінь випав із
руки. Птах повільно опустився на коліна перед Янном.
— Візьми цей меч, — голос Янна затремтів. — Зверни вістря проти
того, хто дає тобі це звання, востаннє.
— Янне… — прошепотів Ольєр. — Я ще не заслужив…
— Зірко Смерті! — вигукнув Янн. — Даруй цьому воїну легку
смерть!
Він скоріше бачив, як ворушаться губи Брезеля, ніж чув, коли той
повторював ритуальні фрази за ним. За звичаєм, зброєносець, якого
висвячували, мав дивитися в землю чи на зброю, але Ольєр дивився
йому в обличчя, не відводячи погляду.
— Присягни на цьому мечі, — зворушено промовив Янн. — Бути
вірним, хоробрим і чесним. Нести світло Зірок. Перемагати в ім’я
крилатого Ретону.
Ольєрові очі заблищали.
— Присягаю на цьому мечі, — відповів птах надламаним голосом. —
Бути вірним, хоробрим і чесним. Нести світло Зірок. Перемагати в ім’я
крилатого Ретону. На вашу честь, отру Арворе.
Він простягнув меч і Янн забрав його.
— Тепер іди й золоти свої шпичаки, — усміхнувся Янн, подаючи
руку новоспеченому лицареві. — Дякую, що врятував мене.
Брезель мовчав, лише мотнув головою, і Янн бачив, як у його очах
засяяли сльози.
***

За повіками мерехтіло. Першою думкою Ізвен було те, що в

Одвічному Мороці, куди вона потрапила, все ж є світло, а отже,
кам’яні скрижалі казали неправду. Навколо було дуже тихо, і чомусь не
лунав хижий рик пітьмаків, які мали стерегти світла тих, хто блукає в
темряві.
 р
За кілька хвилин принцеса стала розрізняти звуки й повільно підвела
повіки.
Вона лежала в наметі, дбайливо вкрита ковдрою, у спідній сорочці. Її
волосся розсипалося по подушці. У кутку мерехтів каганець. Десь за
пологом чулися голоси й лязкіт заліза, хтось сміявся, хтось співав,
хтось стогнав. Життя вирувало, але Ізвен досі не знала, де вона й чим
усе закінчилося.
Біля входу почулася небельгаймська мова. Світло колихнулося, до
намету зайшли люди. Принцеса хотіла подивитися, але не могла навіть
поворухнутися. Її тіло не слухалося наказів.
— Залиште нас, — вона впізнала суворий голос брата.
Світло знову блимнуло, голоси віддалилися. Фольгерт узяв каганець і
переставив ближче до її ліжка, сів поруч.
— Ти живий, — Ізвен до горла підступив клубок, очі закололо.
— Ти теж, як не дивно, — скривився принц. У куточках його очей і
вздовж лінії вій досі виднілися залишки чорної фарби після бою.
— Що сталося? — прошепотіла дівчина. — Чим скінчилася битва?
Що…
— Ти мало не вбила себе, Ізвен! Виплеснула всю силу до останньої
краплі! — голос Фольгерта захрипів чи то від страху, чи від люті. —
Ти аж так хотіла перевершити мене?!
— Що?
— Перевершити нашого батька? Перевершити всіх марвотворців за
історію світу?! Чи хотіла помститися мені за жарти, які я дозволяв собі
щодо тебе?
— Я… ні! — Ізвен відчула, як за комір падають гарячі краплі. — Я
побачила, що твій штандарт упав, я подумала, що ти можеш загинути!
Я зробила це заради тебе!
— Я добре знаю тебе, Ізвен. Хоч зараз не вдавай, — Фольгерт
стиснув її долоню аж до болю. — Через тебе я й мишу не зможу
підняти кілька місяців! Мені довелося перелити тобі половину своєї
сили, аби ти вижила!
Ізвен стало боляче дихати, вона втягувала повітря, що ніяк не
проходило до легень. У дитинстві вона часто виснажувалася на
тренуваннях і просила Фольгерта потримати її за руку, щоб
підживитися, але він завжди відмовляв. Тоді їй доводилося йти до
звичайних людей, обіймати їх, торкатися та крадькома жерти їхню
життєву силу. Це було дуже принизливо й нечесно, тож Мейрі та Алрік
страждали від таких нападів найчастіше. Лише згодом Ізвен навчилася
контролювати силу настільки, щоб більше не спустошуватися. Брат із
сестрою досі не знали, що вона робила з ними тоді.
— Фольгерте! — Ізвен заворушилася й заледве сіла, вчепившись у
братову руку. — Я тільки хотіла, щоб ми перемогли!
 — То радій тепер, — він нахилився до її обличчя, його очі
спалахнули злим вогнем. — Я безсилий, а ти вкрала мою перемогу!
Раптом Ізвен все стало зрозуміло, ніби всередині пролилося світло.
Фольгерт не допускав її до обговорень стратегії та сховав у лісі не
тому, що хотів зберегти їй життя або силу для Небельгайму. Він
боявся, що вона затьмарить його — і перед батьком, і перед військом.
Він вважав, що вона не здатна зупинитися в змаганні, так само як і він.
Але ж вона тільки хотіла врятувати його. Тієї миті на полі Ізвен не
думала ні про що інше. І кожен марв, якого вона підняла на тому полі,
був зброєю не проти нього, а проти тих, хто намагався його здолати.
— Чому ти не підняв мерців сам? — знічено спитала принцеса.
— Бо ми б і так перемогли, — пирхнув Фольгерт, висмикнувши від
неї руку. — Там, де можна перемогти живими солдатами, не варто
підіймати мертвих. Марвотворці мають берегти себе. А ти мало не
загинула!
— Але марви б зберегли чимало життів…
— Така доля воїна, — принц зневажливо вигнув уста. — Загинути в
битві.
Принцеса впала на подушки. Усередині пекло. Вона не хотіла, щоб
брат ішов, але й говорити з ним було нестерпно. Фольгерт підвівся.
— Мені розповіли, що через тебе сьогодні мало не загинув і той
джура, якого я дав тобі. Нахван. Він витягнув тебе з поля бою,
відбився від двох санжійців, які побачили, як ти впала. Я дав йому
золота.
Ізвен повільно видихнула. То Гвілім урятував їй життя!
— Чим скінчилася битва?
— Ми взяли в полон короля Добродара, — Фольгерт схрестив руки
на грудях. — І його молодшого сина. Вони трохи покусані, але живі.
Твої марви захопили їх.
Ізвен часто закліпала.
— Коли я побачив тисячу мертвих, які увірвалися в бій та знесли з
ніг короля й усіх, хто був поряд, то ледь устиг підхопити силові поводи
й скасувати наказ на смертельну атаку. Поки я дістався туди, Добродар
здався якомусь хлопцеві з лучників, навіть не лицареві… Король був
такий наляканий, що не міг говорити кілька годин.
Ізвен заворушилася, сіла та спустила ноги на землю.
— Тобі не можна вставати.
— Я тільки… я хочу бачити короля.
— Ізвен!
Принцеса підвелася, але одразу ж упала навколішки. Фольгерт
роздратовано зітхнув і спробував був підняти її, але дівчина
відштовхнула його руки й поповзла до виходу з намету. Сонце було в
зеніті, певно, принцеса проспала добу. Біля намету точив мечі Гвілім. З
обличчя нахвана відлинула кров, він кинувся до Ізвен і підняв її.
Але тієї миті щось сталося. До принцеси біг увесь табір. Усе, що було
в ньому живого й мертвого, заворушилося. Тіла деяких марвів не
встигли віддати санжійцям на поховання чи спалити за
небельгаймським звичаєм, і тепер вони з виттям і виском неслися до
неї, тупо всміхаючись розкраєними обличчями. За ними бігли люди,
прості солдати, вцілілі лучники, шляхтяни, керр Рінорд, усі
Фольгертові командири. Ізвен не встигла й отямитися, як її піднесло в
повітря. Марви тримали її на руках і несли табором — розхристану, у
самій сорочці, простоволосу й босу, і весь табір горлав одне:
— Наша принцеса! Чорна принцеса! Принцеса Смерть!
Ізвен пливла понад живим і мертвим морем і думала про одне: вона
таки вкрала Фольгертову перемогу.
14 Требюше — метальна машина для руйнування оборонних мурів або перекидання снарядів
через них.
15 Баліста — зброя для метання сферичних кам’яних снарядів.
16 Праща — зброя для метання каміння, металевих куль тощо.
 РОЗДІЛ 13. НЕВІЛЬНИК

Час минав без рейдів. Сонце забарвлювало сірі стіни Наррана в

червоне. Ольєр дивився на зубчатий мур, але місто мовчало й Кенвер
більше не показувався. Табір Янна пошкодив вогонь, і тепер вони
чекали нової провізії, фуражу й наметів з Арволуру. Так само економив
сили й Кенвер.
Поруч хтось приземлився, Ольєр звів погляд на Янна, який тримав у
руках меча.
— Хочу потренуватися.
Це було більш схоже на наказ, ніж на прохання.
— Ти поранений.
— То подряпина.
Ольєр незадоволено поморщився, але підвівся й виніс з намету
тренувальний меч.
— Не тут. — Янн роззирнувся. — Зараз усі витріщатимуться.
Він злетів, і Ольєр прослідував за ним за межі табору, у гай, що
вкривав пагорби ліворуч. Янн став навпроти лицаря. Його обличчя
було таке напружене, наче він готувався до двобою на смерть — важко
дихав, був розпалений і невпевнений водночас. Ольєр криво
всміхнувся. У цьому було щось надзвичайно зворушливе — наче
дивитися на те, як пташеня вперше стає на крило. Брезель зробив
випад, і княжич спритно відбив його, а тоді сам пішов в атаку.
Вони билися недовго, але Ольєрова спина швидко розболілася. Янн
тепер пересувався не лише по землі — він підскакував, перелітав його,
проковзував повз нього знизу й робив це напрочуд граційно. Битися
було незвично: тренувався Ольєр зазвичай із кількома
небельгаймцями, зрідка — з молодшим Стередом, тож не надто звик
до суперника-птаха.
Княжич крутнувся довкола нього, розвернув меч плиском і ляснув
його по заду.
— О, це принизливо! — реготнув Ольєр.
— Я знаю, — всміхнувся Янн. — Алрік часто так робив.
— Гадаю, зараз він програв би тобі за кілька хвилин, — Ольєр
розім’яв скуте болем плече. — Ти робиш неабиякі успіхи.
Обличчя Янна засяяло, щоки залив рум’янець.
 — Я багато спостерігаю. Тренуюся сам, поки ніхто не бачить. Кілька
місяців у Ретоні дали мені більше, ніж роки кпинів Годовіна. І все
завдяки тобі!
Ольєр відвів погляд, відчуваючи, як усередині тепліє, ніби від
гарячого напою. Янн кинувся на нього з новою атакою, і птах не став
просити перепочинку: їхній майбутній князь бився з пораненням, тож
не годиться скиглити через ниття у м’язах.
Вони билися, поки не сіло сонце. Янн сховав меча й завалився просто
на землю, згорнувши крила й завівши руки за голову. Ольєр сів поруч,
але спина так тягнула, що він також улігся. Над ними шуміли дерева,
вітер плутався в молодому листі, а поміж гілля виднілося темно-синє
небо й міріади ледь видимих зірок. Ольєр ніби опинився в дитинстві, в
Енорському лісі поряд із Брезелуром, коли не було всіх цих жахіть,
його мати ще не була месницею, а батько був живий. О, там було
неймовірно. Моторошно й чарівно водночас, і малий Ольєр бігав
стежинами ще до того, як став на крило. У тому лісі він втрачав лік
часу.
— Цікаво, хто вчив Кенвера? — бурмотів Янн. — Хотів би побачити
його у двобої сам на сам. Тільки чув перекази.
— Я теж не бачив. Можливо, перекази не зовсім правдиві.
— І все ж… перший воїн серед птахів! О, якби ж він бився за нас!
— Кенвер нізащо тебе не підтримає. По-перше, він не визнає Зірку
Смерті. По-друге, деякі птахи занадто люди.
Енорський ліс було видно з вікон Брезелуру, але належав він іншому
сеньйору — якомусь старому птахові, господарю замку Енор, що
похмуро бовванів посеред лісу. Колись Ольєр чув, як батько розповідав
дружині, що старий не має нащадків, тому ліс перейде у володіння
крилатої корони й було б добре викупити його в князя та приєднати до
Брезелуру. Та цьому не судилося статися, бо першим помер сам
ретонський князь і почалася війна. А тоді старший Брезель поплатився
за підтримку Арворів.
— …перестануть гинути в чужих війнах, нищити одне одного.
Кенвер не може цього не цінувати!
Батько казав, що в Енорському лісі живуть сріблясті духи. Ольєр
ніколи не бачив їх на власні очі, та йому здавалося, що в дитинстві він
чув їхні пісні. Прозорі, майже невагомі істоти, які пурхали між листям
і світилися вночі. Одні казали, що вони проводжають
подорожувальників, інші — що заводять їх у гущавину. Ольєрові
мерехтіло перед очима. Сріблясті духи танцювали довкола нього, і
пахло тут так само, як у лісі його дитинства, хіба що тягнуло димом від
табору.
— …Ольєре! Ти мене не слухаєш?
 Брезель кліпнув і скосив очі на княжича. Янн лежав, майже
торкаючись головою його голови, кучері розметалися по траві, він
дивився в небо. Хтозна, що він там бачив.
— Вибач, я думав про ліс.
— Який ліс?
— Енорський. Це поряд із Брезелуром. У цьому гаю я почуваюся
точнісінько, як там, — птах зітхнув. — Я багато часу проводив у ньому
в дитинстві.
Ольєр згріб крила й перевернувся на бік. Погляд Янна блукав у
шумливій темряві над ними. Брезель дивився на його обличчя в
профіль і думав, що ніколи не бачив такого рівного й акуратного носа,
ніби в юної пташки, аж кортіло торкнутися цієї бездоганної лінії.
Птахи зазвичай мали горбкуваті або довгі носи, але риси Яннового
обличчя були незвично м’які й гармонійні. Ольєр уявив ретонський
клевр із його профілем. Краще мати такі монети, ніж із гачкуватим
носом Іссот.
— Кому належить той ліс тепер?
— Не знаю. Може, захопив якийсь небельгаймець.
Ольєр усе не міг відвести погляду від Яннового обличчя. Зірвав
травинку й полоскотав нею його носа. Янн чхнув і відмахнувся,
сміючись.
— Коли я стану повноправним князем, то подарую його тобі.
— Красно дякую, ваша світлосте. Сподіваюся, князь Ретонський зі
своїм численним почтом відвідуватиме мої землі на полювання?
— О, так. Полюватимемо кілька днів! До речі, як правильно
полювати по-пташиному?
Ольєр згадував, скільки разів злостився на Янна, бо той сидить у
своєму Небельгаймі, бо дозволяє людям нищити його народ, бо
бавиться в ігри, поки тут грабують і ґвалтують. Але тепер йому було
ніяково через це. Янн зростав у чужому, ворожому краю не з власної
волі. І король Етельріх впустив його до своєї родини з певною метою.
Проте йому не вдалося зробити Янна небельгаймцем — він прагнув
бути птахом, а не людиною. Він прагнув захистити птахів,
перетворити Ретон на притулок для крилатих з усього світу. І тепер
Ольєр не просто хотів, він жадав того, щоб Янн став їхнім князем.
Можливо, вперше він вірив комусь так — палко, безоглядно.
— Моя наречена теж любить ліси, — раптом вимовив Янн. — Мейрі.
Ольєр лише за мить зрозумів, що цей стукіт — його власне
серцебиття. Кров зашуміла у вухах, він завмер, дивлячись на Янна
широко розплющеними очима.
— Наречена?
— Вона небельгаймська принцеса, ми виросли разом, — промовив
Янн, скосивши на нього очі.
 Ольєр хотів щось відповісти, але слова застрягли йому в горлі. Під
ним ніби розверзалася прірва. Він відсунувся від Янна та сів.
— Якби ти знав, яка вона гарна! Вона… вона як зірка. Така… на неї
аж боляче дивитися, засліплює. Шкода, що не подарувала мені
медальйон зі своїм зображенням — тільки хустину.
Прірва не мала дна. Вона повзла, повзла довкола.
— Хустину? Дуже цінний подарунок нареченому, який може
загинути на війні. Пташка принаймні подарувала б перо.
— М-м… одна пташка так і зробила. — Янн зашарівся, тоді
засовався й сів навпроти нього, огорнувшись чорними крилами.
— Пташка? Ще й пташка? Ти маєш запаморочливий успіх у дам!
— Головне, щоб певні дами не захоплювалися нахваном, який приніс
нам звістку від Фольгерта, — пробурмотів княжич.
— Хоч той нахван тобі нічого не дарував?
Янн стиснув щелепи, кресанувши його поглядом. Ольєр
нашорошився, як пугач, і дивився на нього спідлоба. Княжич вигнув
брови:
— А ти хіба не заручений?
— Коли я заручуся, то тільки з пташкою, яка має птахів у сімох
поколіннях, — виплюнув він. — А не з якоюсь небельгаймкою.
Чорні очі Янна звузилися.
— Не смій так казати про неї.
— Перепрошую.
— Ніколи так про неї не кажи. Я кохаю її.
— А вона не спромоглася тобі навіть портрета свого подарувати.
— Ольєре! — загарчав Янн.
Брезель повільно вдихнув. Він і сам не знав, чому так розлютився,
чому його аж нудило. Янн дивився на нього сторожко, ніби чекаючи
підступу. Ольєр хитнув головою.
— Перепрошую ще раз. Зрештою, союз між Ретоном і Небельгаймом
важливіший за кохання.
— Це не так. Мені важливо, щоб моя дружина мене кохала, — сумно
відповів Янн. — І я вірю, що так воно і є. Я присвячу свою перемогу
їй!
Брезель звів на нього погляд. «Який же ти ще жовторотик, Янне», —
подумав птах, дивлячись, як княжич підводиться й злітає поміж дерев
до темного вечірнього неба.

***

Зранку було нестерпно волого й спекотно — благодатна пора була в

самому розпалі. Мона підібрала спідниці й піднялася східцями до
високих полиць у книгозбірні. У дитинстві вона б злетіла та всілася
 у р
просто на поруччя біля книжок, та зараз літати їй було вже
непристойно. Мейрі з дівчатами лишилися внизу, листаючи
старовинний зірковий провісник, оздоблений золотом, рубінами та
сапфірами. У ньому на кожній ілюстрації була зображена якась зі
святих Зірок. Уже кілька тижнів Мона шукала книгу про чарівні
персні, та ніде не знаходила. Пташка провела пальцями по запилених
корінцях. Тут були книжки з магії — історичні трактати про
зародження сили, види магічних каменів, застосування магії під водою
тощо. Мона обережно витягла велетенський том і розкрила його.
Старовинний фоліант не містив ілюстрацій, хоча береги аркушів були
щедро розписані небельгаймськими ромбоподібними візерунками.
Минуло кілька хвилин, Мона вже хотіла поставити книгу на місце, аж
раптом помітила в темряві між томами щось приховане.
Темно-коричнева, із залізними кутиками, порепана шкіряна палітурка
мала інкрустацію — кістяне різьблення, і юнка не могла сказати, чиї
саме кості це були — тварини чи людини. На зображенні
перепліталися змії з розчахнутими пащеками. Мона розгорнула книгу.
Пергамент мало не розсипався.
Гострі клиноподібні літери давньосанжійської мови. Перстень, що
мав око замість каменя.
— Я знайшла! — голосно вигукнула вона, дівчата внизу охнули. —
Ваша осяйносте, подивіться!
Мона миттю опинилася на підлозі й лише тоді озирнулася на східці.
Захоплена знахідкою, вона спорхнула вниз, не подумавши про
пристойність. Мейрі підбігла до неї.
— Я не знаю санжійської, — Мона поклала книгу на стіл. — Та ви,
можливо, розберете.
— Що це за книга? — спитала одна з фрейлін.
— Нічого цікавого, — пробурмотіла принцеса. — Мона колись
розповідала мені про старі кулінарні рецепти.
Мейрі втупилася поглядом у гостренькі ряди літер, підперла рукою
голову й повністю поринула в читання. Фрейліни швидко знудилися й
вирішили ворожити на сторінках із провіщеннями Зірок. Мона сіла
поруч з Мейрі.
— Це та книга, яку показувала Ізвен, тут ідеться про старовинні
бойові артефакти, — сказала принцеса. — Перснів безліч, та жодного
схожого на Яннів.
— Янн дуже змінився, відколи став його носити.
— О, повір, я це відчула на собі, — відповіла Мейрі, але стишила
голос. — Якщо це магія, то якась страшна.
Минула година, Мейрі жадібно читала, і Моні лишалося тільки
роздивлятися малюнки.
 — Тут пишуть, що існують так звані Персні Неволі, — принцеса
провела пальцем по рядку. — Це персні-вмістилища.
— І що ж вони вміщують?
Мейрі перегорнула сторінку. Наступна виявилася складеною в кілька
разів. Принцеса потягнула за край аркуша, розгортаючи його.
Ілюстрація була завеликою, щоб поміститися на одній сторінці. Мона
прикипіла до стільця.
На них дивилася сама темрява. Голова істоти була ніби зіткана з
чорного туману, червоні очі люто вирячилися з кількасотлітнього
пергаменту. Істота мала вісім кінцівок, як у павука, волохату голову,
тіло людини, закуте в бойові лати, та довгий лускатий хвіст. Мона
зойкнула:
— Пресвяті Зірки, що це?
— Це темний лютий, — руки Мейрі тремтіли. — Демон з Одвічного
Мороку.
Фрейліни весело засміялися з якоїсь історії, а в Мони між крилами
майнув морозець.
Якщо вірити зірковим братам, то на світла істот, які потрапляли
після смерті до Одвічного Мороку, довіку полювали б пітьмаки —
дрібні духи, що звикли капостити людям на землі, красти худобу,
насилати хвороби й лишати підмінків замість дітей. Та в нескінченній
пітьмі мешкали сутності, значно потужніші й небезпечніші. Світла
крадіїв, ґвалтівників і грабіжників приваблювали темних диких, а на
світла вбивць і занадто гонорових полювали темні люті —
найстрашніші демони з описаних, які силою поступалися лише сами́ м
Темним Володарям. Уявити, що в персні Янна міг ховатися такий
демон, було Моні не під силу. Демон здавався величезним, і це ніяк не
вкладалося в голові.
— Янн освідчився мені після турніру, — прошепотіла Мейрі. — Ми
вийшли на балкон. Спочатку це був він — стурбований, засмучений,
але він. А тоді я відчула, що розмовляю з кимось іншим. І тепер я
знаю, хто то був, — на очах принцеси забриніли сльози. — Моно, я
бачила, як Янн стає темрявою. А за це завжди є ціна. Тепер ти
розумієш, чому я не почуваюся щасливою?
Мона захилилася на спинку стільця, їй стало важко дихати. Чи знає
Янн, з чим має справу? Якщо знає, то яку ціну він платить за таку
допомогу? Навіщо він носив перстень у добре захищеній фортеці в
самому серці Небельгайму? Адже тут ніхто йому не загрожував. Мона
замружилася. Вона згадувала Яннову усмішку, таку сліпучу, проти якої
неможливо було встояти, щоб не усміхнутися самій. А тоді темний,
жахний погляд з ледь помітним червонястим зблиском, який вона
бачила на турнірі.
 — Він мусить прочитати це, — вимовила пташка, ковтаючи клубок у
горлі. — Навіть якщо керр Арвор пообіцяв вам, що не вдягатиме
персня, то мусить знати, якою небезпечною річчю володіє.
— Що, як це звабить його ще більше й він порушить присягу?
— Ми не можемо приховувати це, ваша осяйносте. Він мусить
усвідомлювати.
— Цю книгу заборонено виносити з Гейденґарда. Король, мій батько,
поставив охоронні закляття на всі книжки, оздоблені металом, бо один
з гостей на турнірі намагався поцупити золочений фоліант. Напишімо
Янну листа.
Мона кивнула, віднесла книгу на дальню поличку та спустилася
сходами, як годиться пристойній ретонській дімузель. Мейрі запросила
дівчат на прогулянку до лісу та звеліла почекати її на подвір’ї. Ті
полегшено защебетали, почимчикувавши з книгозбірні геть. Принцеса
підійшла до письмового бюро й дістала з шухляди аркуш паперу.
Тільки-но Мейрі всілася, у двері заскочила фрейліна, задихана й
розчервоніла:
— Ваша осяйносте! Повертається принц Фольгерт! Він везе із собою
санжійського короля!
Мона помітила, як здригнулася принцеса. Вони обмінялися
поглядами.
Якщо до Небельгайму повертаються марвотворці, то повертається і
Гвілім.

***

Ольєр і не помітив, як минув третій місяць облоги. Благодатна пора

тут, у Ретоні, була довшою, ніж він звик за роки життя в Небельгаймі, і
більш прохолодною та вітряною. Нарран досі тримався. Рейди Кенвера
рідшали — захисникам бракувало запасів. Та зараз вони бенкетували
на мурі, обливаючись вином і кидаючи вниз шматки хліба. Кенвер
знався на лицедійстві.
Ольєр розлігся на горбочку, спершись на лікоть. Його все гнітило
останнім часом. Наче хтось зв’язав його нові крила. Він валявся на
травичці під полуденним сонцем замість того, щоб воювати,
подорожувати чи опікуватися власними справами в батьківській
господі.
Поруч залопотіли крила. Янн приземлився біля нього й копнув його в
ногу носом чобота.
— Ти скоро зашкварчиш, як порося на вертелі. Ходімо битися.
Ольєр окинув його поглядом з-під напівопущених повік.
Так, усе його гнітило. Але найбільше його став дратувати сам
княжич.
 Янн простягнув йому руку, але Ольєр не ворухнувся.
— Стереде! — гукнув він. — Торзелле! Потренуйтеся з його
світлістю.
Птахи озирнулися на них, але Янн уперто дивився Ольєрові в
обличчя, звівши чорні брови до перенісся, і навіть не відреагував на
дещо зневажливе звертання.
— Але я хочу вправлятися з тобою. Бо ти б’єшся найкраще серед
моїх птахів.
— Ти став занадто добре битися, Янне, щоб я міг тренуватися з
тобою і не шкодити своїй спині. Вибач. Гадаю, двох супротивників
тобі вистачить.
Янн спопелив його поглядом і почимчикував до юнаків. Ольєр
ледачо спостерігав, як вони віддаляються у світло-блакитному
спекотному небі, а тоді сів, упершись чолом у зігнуті руки. Брезель і
сам не знав, чому так затято уникав княжича. Раніше вони не
розлучалися цілими днями, і Ольєр не шкодував про жодну хвилину
того часу. Але ж тепер Янн дедалі частіше згадував Небельгайм,
називав тамтешніх принців своїми братами, без упину базікав про
турніри, марвів, бенкети в Гейденґарді, а найбільше — про свою
незрівняну наречену. За весь час він отримав від Мейрі два листи і,
здавалося, вже вивчив їх напам’ять. Янн знудився тут, він сумував за
Чорними островами.
Проте це було неправильно.
Янн мав належати Ретону. Янн мав належати цій війні. Янн мав
належати йому.
Майбутній пташиний князь мав цінувати своїх підданців більше за
людей, а свого друга-птаха — більше за родину короля Етельріха.
Ольєр зневажливо скривився й підвівся. На іншому боці річки Янн
бився з птахами, і їм обом було важко опонувати йому. Чорна цятка
підкидалася в повітрі, блискавично уникала чужого меча, рухалася
розкуто, впевнено, атакувала знизу, атакувала згори. Усе, як навчав
Ольєр.
Птах спустився до вогнища, пахло смаженим м’ясом, солдати сиділи
довкола казанка, чекаючи обіду, і він примостився поруч на колоді.
— Ох і спека сьогодні, — прокректав старий Стеред, обмахуючись
капелюхом, і присів біля Ольєра. — Мабуть, буде дощ.
— У Наррані теж на це сподіваються, у них обмаль води.
— Хоча дощ може розмити дороги. — Старий птах стер зі
зморшкуватого чола піт. — А до мене має приїхати донька!
Ольєр скосив на нього очі. Птахи біля вогнища одразу пожвавилися.
Під час облоги до них часто приїздили торговці, а коли караван ішов
далі, деякі маркітантки лишалися, торгуючи вже не товарами, а
власними тілами. Та найближчі шляхетні пташки перебували за
мурами Наррану й аж ніяк не вшановували їх увагою.
— Вона справжня красуня. Їй трохи не пощастило: тогоріч вийшла
заміж, а за два місяці по тому чоловік загинув. — Старий дістав із-за
пазухи медальйон і відкрив його, змірявши Ольєра промовистим
поглядом. — Її звуть Брегез.
Пташка на портреті, звісно, не була красунею. Мала руде волосся та
світло-коричневі крила — Ольєр чомусь одразу подумав про рудуваті
плямки на своїх відтятих крилах. Але найбільше в ній привертав увагу
погляд. Юнка не всміхалася, але в її очах читався усміх — закличний,
звабливий, і Ольєр уявив, як вона дзвінко сміється у відповідь на його
жарти, зовсім не так скуто й перелякано, як реагували інші шляхетні
дімузель.
Погляд Ольєра ковзнув по кришці медальйона, де було вигравірувано
родовий герб Стередів.
Ця пташка належала до старовинного, шанованого ретонського роду.
Її родовід вів у темряву віків — як і його власний.
Довкола одразу ж згрудилися птахи, кожен зазирав у медальйон.
— Так, вона надзвичайна, — погодився Ольєр. — Я б залюбки
познайомився з нею.
— О, я неодмінно представлю її вам, отру Брезелю! — пожвавився
старий. — Неодмінно!
Черговий гукнув усіх їсти, і Стеред, крекчучи, підвівся з колоди.
Пажі підтримували його крила, коли старий поплентався по обід.
— Брегез ес Стеред, — реготнув над Ольєровим плечем якийсь птах.
— Юна вдовиця! Чув я колись про неї. Кажуть, вона така розпусна, що
наші дівки й поряд не стояли!
Ольєр повільно звів погляд на птаха. Рожевощока пика масно
всміхалася, інші одразу ж кинулися розпитувати його. Брезель рвучко
простягнув руку й схопив його за сюрко, притягнувши до себе.
— Припни язика, бо я тобі його вирву, — тихо сказав Ольєр і
відпустив тканину. Птах відсахнувся, інші дивилися на них,
вирячивши очі. Запала мовчанка.
— Ото ще! — Птах обтрусив одяг. — Ти її навіть не знаєш!
— Скоро взнаю, — відповів Ольєр, не дивлячись на нього. — А якщо
ще раз почую таке про шляхетну пташку, тобі буде непереливки.
***

У таборі зчинилася метушня: нарешті повернулися люди, яких князь

Гільдеберт забрав на допомогу марвотворцям. Військо сильно
затрималося через розливи річок і нескінченне чекання провізії на
зворотній шлях, бо виступали поспіхом. Тепер табір кипів: звістка про
 р у р р р
полон санжійського короля неабияк піднесла їхній дух. Янн глипнув на
мовчазні стіни пташиної столиці — вочевидь, розвідники доповіли
Лабраншу й Кенверу про катастрофу, що спіткала Велику Санжу, цим і
пояснювалася раптова сумирність. Допомоги тепер було годі й чекати
— їхній великий покровитель сам став військовим трофеєм. Величезна
країна опинилася під рукою спадкоємця престолу блістава Предраґа —
немічного і хворого, який, певна річ, не планував так рано звалювати
королівство на свої згорблені плечі.
Джура Гільдеберта покликав Янна до намету. Цього разу зібрання
було набагато менш напруженим — на столі стояли глеки з вином і
наїдками, Гільдеберт розповідав Ортону, як бачив вогні табору
Фольгертового війська через Йоре, але нічим не міг зарадити. Хтось
тицьнув Яннові в руки келих. Гільдеберт звернув погляд на свого
ретонського учня.
— Ваша світлосте! — князь криво всміхнувся. — Мені розповіли про
ваші успіхи!
— Вони доволі скромні. Як, власне, і ваші.
— Так, бо ви не дали мені птахів, — очі Гільдеберта зблиснули. —
Тож тепер мені, та й вам, доведеться це якось пояснити його
сонцесяйності.
Янн витримав зневажливі погляди небельгаймців і кивнув. Бастіан
торкнувся його рукава і з поклоном простягнув йому пергамент з
печаткою. Від герба на печатці серце Янна одразу закалатало. Птах
забрав лист і зламав печатку, не в змозі чекати.
Люб’язний керре!
Янн поморщився від початку. Мейрі тепер писала так стримано, що
йому ставало ніяково, ніби він змушував її до кореспонденції.
Принцеса питала, як просувається його справа в Ретоні, чи їхнє військо
має все необхідне й чи не поранений він, але Янн уже відповів на ці
питання в попередньому листі, який вона ще, вочевидь, не отримала.
Увага юнака розсіювалася: він дивився на гарні видовжені літери, які
виводила принцеса, і думав про пальці, що тримали перо, про те, з
яким виразом на обличчі вона писала, у що була вбрана, чи билося
частіше її серце, коли вона занесла руку над порожнім пергаментом.
…і тоді йонге Мона знайшла книгу, яку б я воліла вам
показати. Там ідеться про певний артефакт, яким ви
володієте. Те, що я прочитала, мене надзвичайно жахає. На
жаль, я не можу надіслати книгу з посланцем, тому лише
сподіваюся побачитися з вами якнайшвидше. Маю надію, що ви
дотримуєтеся нашої взаємної клятви, бо я дотримуюся її
неухильно.
 Птах завмер. Мейрі писала про його перстень. Хоч Янн і присягнув
не носити його, та досі жадав знати більше. У листі до подарунка
батько зазначив, що лишив інструкції, як управлятися з артефактом,
для того, хто стане Янновим капітаном, але Годовін жодного разу не
обмовився, що має якогось листа — певно, загубив або прогуляв у
якомусь шинку. Це було на краще: капітан не допитував Янна й не
намагався відібрати перстень, але юнак досі знав про його можливості
надзвичайно мало. І якщо Мейрі допомогла б йому розібратися з цією
магією, то, можливо, він міг би використовувати артефакт безпечно
для близьких і себе.
Яннові аж засвербіли крила — він був готовий мчати до Небельгайму
просто зараз, уже уявляв, як надіне перстень, як самотужки вирішить
долю облоги, як залетить за захисні мури Наррана, як уб’є Кенвера,
візьме в полон Лабранша та його дружину, як його коронують
крилатою короною… О, саме такого — надзвичайного, величного —
князя й заслуговував Ретон після років забуття й страху. Янн озирнувся
на Бастіана, притиснувши лист до грудей.
— Підготуй мій дорожній одяг.
Джура вирячив очі та глипнув на Гільдеберта, який саме розмахував
руками, розповідаючи, якої ширини була розлита річка.
— Мей керр, — урвав його Янн, — якщо вам потрібен посланець,
який доповість королю про те, чому я не надав птахів на допомогу
принцу Фольгерту, то кращого, ніж я сам, вам не знайти. Тепер, коли
ви повернулися, я впевнений, що керування облогою в надійних руках,
тож можу відвезти ваші листи й особисто доповісти його
сонцесяйності про те, що сталося.
— Пташеня знудилося, — ледь чутно крекнув Ортон, відпиваючи
вино. — Я б і сам гайнув додому.
— Облиште жарти, керрен. — Гільдеберт підвівся. — Янне, мені
справді потрібен посланець, і якщо ти встигнеш за два тижні, я можу
це дозволити. Та не барися — до Пори туманів зовсім мало часу,
ризикуєш застрягнути в Небельгаймі надовго.
Янн заледве стримався, щоб не зірватися з місця негайно. Усе тіло
тремтіло від нетерплячки.
— Я вирушаю до Крейздуара сьогодні ж. Уже завтра сподіваюся
відплисти, — юнак уклонився та вискочив з намету.

***

На честь полону санжійського короля пиячив весь табір. Ольєр уже

не відчував смаку ані сидру, ані вина і пив безтямно, привалившись
спиною до стоса колод для багаття. Він бачив, як Янн зайшов до
намету Гільдеберта, і на мить їхні погляди перетнулися, хоча Ольєр не
був упевнений, що княжич помітив його в затінку. Ольєрові щодень
гіршало. Він не міг пояснити Яннові, чому уникав розмовляти з ним,
ба більше — не міг пояснити цього собі.
Янн ніби переслідував його. Він був усюди, куди б Ольєр не глянув, і
навіть коли стуляв повіки, все одно бачив Янна. Бачив чорні очі, що
здивовано, ображено дивилися йому в обличчя, вимагаючи пояснень.
Ольєр глитнув кислого вина й дістав із-за пазухи медальйон із Зіркою
Смерті.
— …єдиний прихисток мій… утіш мене… своїм світлом… — Птах
притулив теплий метал до чола. — Проведи мене крізь темряву.
Темрява сповнювала все його єство — він ніби блукав у густій чорній
імлі, без надії шукаючи промінець світла. Ольєра нудило від цього
відчуття, наче він чинив потьмаву на Зірки самим фактом свого
існування. І все — через Янна. Через клятого Янна, який чомусь
з’явився йому на шляху, і тепер Ольєр застряг у вічному мороці
заживо.
Птах замружився, у каламутний розум полізли дурні спогади. В
Асмуса, його небельгаймського вчителя, спочатку було двоє учнів. У
старого птаха також навчався молодший на кілька років хлопчик,
небельгаймець. Вони з Ольєром товаришували, і хлопчина страшенно
прив’язався до нього, ходив усюди назирці, Ольєр навіть дозволив
йому торкатися своїх крил. У фортеці, де служив Асмус, завжди було
так вогко й холодно, що іноді вони засинали в одному ліжку. Ділили
їжу, тренувалися, теревенили у вільний час. Двоє найщиріших друзів
— усе було так невинно й так усеохопно водночас, ніби вир
посередині гладенької поверхні озера. Ось тут він торкається його
крила, ось тут сміється та прибирає з Ольєрового чола пасмо волосся,
ось тут Ольєрову шкіру всипає сиротами від цього доторку, ось тут у
Ольєра вибиває дихання, коли їхні погляди зустрічаються. А на завтра
вони б’ються у тренувальному двобої, де хлопець програє, казиться,
штовхається й не поступається йому, хоч і не має переваги — крил. І
вони друзі, друзі аж до смерті, такі, яких нікому не розлучити.
За якийсь час Асмус підкликав Ольєра до себе та сказав: «Він їде до
Альґаїра, прощайся». Ольєр досі пам’ятав те відчуття — ніби тіло
залило водою, ноги й руки стали страшенно важкими. Птах зважився
на єдине питання: «Чому?», — і старий учитель наче вибухнув.
«Гадаєш, я сліпий? Чи дурний?! Я таких, як ви, бачив-перебачив! Оці
ваші погляди, оця ваша ніжність! І нехай він, він — людина, але як
смієш ти? Ти — птах! Ми здатні підлетіти найближче до пресвятих
Зірок, тож вони й дивляться на нас прискіпливіше! Ти — мого роду, і
ти огидний мені, ти не гідний носити ці крила, гобоне!» Ольєрові в
горло ніби встромили кинджал: він хотів заперечити, сказати, що не
розуміє, про що старий торочить, але не міг. Йому й у страшному сні
не могло наснитися, що його вчитель, який замінив йому батька,
зневажатиме його, — і от раптом це сталося. І Ольєр був ладен на
будь-що, аби більше ніколи такого не чути. Вони з другом не робили
нічого лихого, але юнак відчув моторошний, пронизливий сором.
Учитель засуджував його, але ж він геть не такий, як про нього
подумав Асмус. Він не такий, він не огидний гобон, він чесний птах і
плекає своє світло.
Згодом Ольєр усвідомив: старий мав рацію. Птахи — цвіт цього
світу, найближчі до Зірок, а Зіркам огидні зв’язки, що не ведуть до
потомства. Коли перша Зірка зійшла в цей світ, то в місті її падіння, у
лісі Атан, що в Ґонґорі, перші зіркові брати знайшли стародавні
скрижалі із випеченим Одвічним Світлом Святим письмом. Люди,
птахи, слабкомагічні народи — усі почули волю Зірок, і не Ольєрові її
порушувати. Саме тому він так гидував Кенвером — той ніби
навмисне підкріплював кожну мерзенну чутку про себе, викликаючи
увесь світ, ба навіть святих Зірок, на двобій із собою. Ольєр зціпив
зуби. Кенвер прогрáє. Бо не можна битися з цілим світом.
Небельгаймці співали, хтось реготав, якийсь птах блював за наметом.
Ольєр підвівся, мало не завалившись назад на землю. Солдати сиділи
біля вогнища, між ними затесалися дві маркітантки — одна пташка,
друга санжійка — і гоготіли разом із ними. Одна мала великі важкі
груди, що майже вивалювалися із надмірного розрізу на сукні. Друга
— менш приваблива, худа, із розпатланим волоссям. Рука одного з
птахів губилася десь під її спідницями. Ольєр підійшов до ватаги й
мало не впав у вогонь, коли схилився до дівчини.
— Даю небельгаймський срібний четвертак, — прошепотів він їй на
вухо. — Вам на двох.
За хвилину вони втрьох завалилися в Ольєрів намет, принаймні він
сподівався, що то був саме його намет, і далі все завертілося, як у вирі.
Якщо досі липка темрява була лише всередині Ольєра, тепер вона
була всюди. Він купався у вологих доторках і п’яному сміху, нарешті
забуваючи про суцільну напругу. Йому не було приємно, радше просто
на якусь мить перестало боліти, і це здавалося даром Зірковим.
Зненацька на нього впало світло. За мить Ольєр зрозумів, що хтось
розчахнув завісу намету й застиг на порозі. Птах сфокусував погляд.
Світло від вогнища надворі заступала темна крилата фігура. Ольєр
завмер, упізнавши кучеряве волосся, чорні крила.
— Перепрошую, я невчасно, — хрипко мовив Янн і запнув завісу.
Ольєр ніби побачив картину збоку: пташка обличчям між його
ногами, драглисті груди жінки лежать у нього на чолі, все перекинуте,
блювота й вино на підлозі. Це було жалюгідно. Княжич не мав бачити
його таким. Птах засмикався, вириваючись з обіймів маркітанток,
насилу натягнув і зав’язав бре17, заправив усередину спідню сорочку.
У голові досі паморочилося, але він миттєво протверезів. Ольєр вибіг з
намету, роззирнувся. Янн крокував через табір, похідна торба на боці,
вбраний у дорожній одяг — довгу темно-коричневу куртку й шосси.
— Янне, — гукнув Ольєр, але той не зупинявся. Вони дійшли майже
до річки, тут уже було геть темно. На іншому боці на Янна чекав
джура зі смолоскипом і кіньми.
— Я не хотів заважати, тільки повідомити, що лечу до Небельгайму.
Княжич обернувся, його обличчя було сторожке та збентежене, і
Ольєр подумав, що ніколи не помічав Янна в компанії табірних повій.
Схоже, він був трохи шокований побаченим.
— Навіщо?
— Мейрі написала листа…
— О, найчорніші пітьмаки, то такий ти князь крилатих? Кидаєш
своїх птахів через лист якоїсь Мейрі?
Янн підскочив до нього та схопив за барки, струхнув. Ольєр раптом
усвідомив, що від початку облоги Янн змужнів, витягнувся й тепер був
майже однакового з ним зросту.
— Вона — моя майбутня дружина, твоя княгиня, — просичав він. —
А не «якась Мейрі».
— Перепрошую. Не гідно з мого боку.
Янн відпустив його, хоча якби міг спопелити поглядом, то від Ольєра
лишилася б купка попелу.
— Вона знає дещо про могутній артефакт, що мені належить, тому я
мушу їхати якнайскорше. Від цього може залежати доля нашої
суперечки з Іссот. Якщо я знатиму, як ним керувати, і доведу Мейрі,
що можу з ним упоратися, це допоможе нам виграти війну.
Ольєр заледве втримував у горлі жагучі слова. Мейрі, Мейрі, всюди
та Мейрі. Відколи він дізнався про їхні заручини, то чув її ім’я по сто
разів на день.
— Якщо є щось, що допоможе нам виграти, я дивуюся, чому ти досі
не застосував це замість того, щоб губити життя своїх підданців.
— Бо я пообіцяв їй. Я погано вправляюся з цим артефактом і одного
разу вже наразив її на небезпеку. Більше не можу такого допустити.
Янн відвернувся до річки, стиснувши кулаки. Ольєра млоїло від цих
балачок. Він дивився на Арвора, на те, як світло відбивалося від його
блискучого пір’я, і думав, яким слабким, беззбройним зробив його
княжич. Здобувши крила, Брезель почувався впевнено, адже все в його
житті налагодилося. Він чесно служив при капітані Ортоні, мав друзів,
мету — розбагатіти настільки, щоб відплатити свій борг, аж ось цей
клятий Арвор зі своїми вогненними промовами, зі своїм дитячим
запалом, зі своїм блідим обличчям, і Ольєр тепер почувається огидним,
темним, жаским. Якби він міг, то вбив би ту Мейрі, щоб ніколи про неї
не чути. Якби він міг, то вбив би самого Янна, щоб його більше не
існувало, щоб ніколи не зустрічати його й не бачити. На очі
навернулися сльози. Ольєр озирнувся. Вони були тут самі, джура не
побачив би їх у темряві, за очеретом. Ольєрова голова гуділа, перед
очима все пливло. Він і сам не помітив, звідки в його руці взявся
кинджал.
— Я був би тобі дуже вдячний, якби ти наглянув за птахами за моєї
відсутності, я повернуся за… — Янн обернувся до нього й закляк,
дивлячись на сяйливе лезо в його руках. Очі княжича розширилися. —
Ольєре?!..
Брезель злякано глитнув. Коїться якась дурня. Він же не думав
насправді зашкодити Яннові?
— О, я… я подумав, що треба заточити, бо він геть затупився, віддам
джурі. — Птах сунув кинджал у халяву. — Добре, я нагляну за
птахами.
— Ти дуже дивно поводишся останнім часом.
— Та я… — Він почухав потилицю. — Став неуважним, так. Багато
думаю про майбутнє, бо вирішив одружитися.
Янн вигнув брови.
— Вітаю, це чудова новина. З ким?
— З дочкою Стереда, Брегез. — Ольєр сам дивувався з того, що
верзе. — Бачив її портрет. Вона дуже гарна.
Янн усміхнувся, хоча в його погляді лишалося напружене очікування,
а рука лежала на руків’ї меча.
— Радий за тебе, друже. — Княжич легенько стукнув його по плечу.
— Це дуже шанований рід. Що ж, мені час.
Ольєр кивнув, досі відчуваючи холод у кінчиках пальців. Янн ляснув
крилами й злетів у ніч, лишаючи його, жалюгідного й розчавленого,
позаду.
17 Бре — елемент спідньої чоловічої середньовічної білизни, до якого кріпилися шосси.
Попередник панталонів.
 РОЗДІЛ 14. ЗЛАМАНІ
ОБІТНИЦІ

На скелястому березі ще було вітряно, але вже відчувалася волога

спека, що стояла над Небельгаймом під час Благодатної пори. День
хилився до вечора. Янн звів Ґвента з корабля, Бастіан перетягнув їхні
речі й застрибнув на свого коня. Вони висадилися в невеликому
рибальському містечку неподалік Альґаїра, а коли виїхали на
центральну путь, яка вела до столиці, то помітили, що земля всіяна
пелюстками квітів і шматками одягу, затоптаними в пилюці.
— Тут зустрічали марвотворців, — пробурмотів Бастіан. — Хотів би
я то бачити!
— Побачиш, сьогодні прибудемо до королівського замку, погуляєш на
славу, — відповів Янн, стискаючи віжки. Він уявив, як за сяйливим
візком, на якому сиділи Фольгерт, Ізвен та санжійський король, слідує
нахванський бастард — звитяжний учасник неймовірного походу,
герой, який був у бою, переможець. Янн уявляв, з яким захватом на
Гвіліма дивитиметься Мейрі, і від того йому аж викручувало суглоби.
— Я б написав про це пісню... О, мей керр! — вигукнув джура. — Я
ж склав про вас баладу! Хочете послухати?
— Ні.
— Я заспіваю, — розплився у своїй щербатій усмішці Бастіан, і Янн
приготувався до найгіршого. — Бо це не діло, що балади є і про
Кенвера, і про Ортона, а про вас ще жодної нема. Ви ж князь над
птахами!
— Я ще не князь, — пробурмотів Янн. — Нічого не завоював і нічим
не прославився.
— Але я чув, як птахи називають вас Доблесним. Коли ви відмовили
князю Гільдеберту й не віддали свою армію, а тоді під час рейду...
— Досить, — проскрипів Янн, але було пізно, бо Бастіан заспівав.
— Його крила чорні, як ніч, у битві я бачив увіч, — виводив джура.
— Доблесть його не має меж, він літає поміж веж...
— Пресвяті Зірки, — зітхнув птах.
— Далі я ще допишу один куплет. — Бастіан почухав брову. —
Узагалі, мрію скласти хроніку про Ретонське князівство!
 — Тобі треба терміново заручитися. Складатимеш величальні пісні
для своєї нареченої.
— Мені краще вдається батальна лірика, — джура шморгнув носом.
— Але якщо ви вважаєте...
Балачки трохи розраджували Яннів похмурий настрій, і він незчувся,
як на обрії забовваніли квадратні вежі небельгаймської столиці. Янн
бував в Альґаїрі тільки разів, і тепер, після високо піднесених над
землею, схожих на грона винограду замків Ретону, небельгаймське
місто здавалося йому приземленим і неоковирним. Споруди
здебільшого тут були чорні або темно-сірі, від чого столиця здавалася
Яннові похмурою й сонною. Вони в’їхали до міста крізь центральну
браму, над якою нависав велетенський, видовбаний із суцільного
каменя череп. Уночі в очницях і темних проваллях носа палали
смолоскипи й альґаїрська голова ніби роззявала пащеку, ковтаючи
подорожніх, які проходили крізь браму. Дороги тут були всіяні
пелюстками, а земля — укрита чимось червоним, наче кров’ю. Рідина
стояла в ритвинах. Обабіч шляху, під будинками, валялися містяни,
хтось співав пісень, дружина з дітьми тягнули чоловіка додому.
— Учора тут розливали дармове вино! — радісно повідомив Бастіан,
наздогнавши Янна й ухилившись від помиїв, які плеснули на вулицю
згори. — Текло рікою! Кажуть, що бенкет у королівському замку досі
триває.
Етельріх не знав, що Янн їде до нього зі звітом, але сьогодні король
мав бути в доброму гуморі, тож навряд чи розгнівається, вислухавши
його. Вони переїхали брудну річку гарним новим мостом з химерами
на поруччі, піднялися вгору брукованою вулицею й опинилися в
натовпі, що гомонів перед королівським замком. На квадратних вежах
майоріли червоно-чорні прапори, освітлені вогнем смолоскипів проти
синього вечірнього неба. Люди вигукували присвяти королю та його
спадкоємцям, але найчастіше Яннові чулося: «Чорна принцеса, наша
Чорна принцеса». Це було дивно, бо посланець доповів, що короля
взяв у полон Фольгерт. То чому славили не його?
Янн зістрибнув з коня й віддав віжки Бастіану, а сам рушив до брами.
Охоронець вислухав його й відправив солдата перевірити, чи можна
йому зайти. За декілька хвилин хвіртку прочинили, і Янн зайшов до
сповненого людьми внутрішнього двору.

***

Мейрі щокроку відчувала, як серце боляче калатає в грудях, його

стукіт відлунює в скронях і тремтить на шиї, і їй ставало млосно від
цього. Дівчата з її супроводу весело перегукувалися в передчутті
святкування, а вона відчайдушно не хотіла заходити до великої зали.
 у у
Мона мовчала, але принцеса спиною відчувала її стривожені погляди.
Мейрі не була певна, чи отримав Гвілім її єдиного листа, у якому вона
чітко пояснила, чому більше не може з ним листуватися й відповісти
на його почуття. Навіть якщо отримав, Імке вже якось обманула його,
тож, імовірно, він зажадає почути її особисто.
— Ваша осяйносте! Чи можу я просити хвилину вашої уваги?
Мейрі зойкнула, дівчата злякано сахнулися від Гвіліма, який з’явився
з темряви бічного коридору, наче привид. Принцеса намацала та
стиснула руку Мони, а решту почту жестом відправила в напрямку
великої зали.
— О, я дуже втішена бачити вас живим і неушкодженим, керре
Брекноку, — пробелькотіла дівчина, не в змозі підвести погляд. —
Даруйте, мушу йти.
— Я благаю лише про одну хвилину!
Мейрі кинуло в холодний піт. Гвілім дивився на неї з шаленою
пристрастю, Мона — з осудом. Розмова здавалася принцесі геть
недоречною, але це вона почала листування, тож доведеться
відповідати за свої необачні вчинки.
«Якщо ви не можете сказати сама за себе, завжди знайдуться люди,
які скажуть за вас».
Мейрі більше не хотілося, щоб хтось говорив за неї.
— Добре, мей керр. Я слухаю.
— Ні, — Гвілім мотнув головою. — Наодинці.
— Це неприпустимо. Усе, що я могла вам сказати, я вже висловила в
листі.
— Так, я читав, але прошу одну хвилину, ваша осяйносте, інакше я
помру.
Мейрі була ладна провалитися крізь землю. Ретонка легенько потягла
її за руку. Вони відступили на кілька кроків, і Мона зашепотіла до неї:
— Ваша осяйносте, не можна цього робити. Якщо хтось побачить…
— Це краще, ніж коли нас бачать у коридорі геть усі. — Принцеса
роззирнулася. — Будь ласка, я мушу поговорити з ним. Мушу
покласти цьому край. Я обіцяла Янну.
Мона поморщилася, але кивнула. Вони рушили коридором, і Гвілім
пішов назирці за ними.
Пташка прочинила двері до однієї з кімнат. Там було порожньо,
тільки світилися кілька свічок.
— Одна хвилина, — промовила пташка, пропускаючи їх усередину.
— Я почекаю зовні.

***
 Коли Етельріх зайшов до великої зали разом з королем Добродаром,
під високим склепінням на мить зависла дзвінка тиша. Було чутно, як
гості затамували подихи. Жінки присіли в реверансах, чоловіки
схилили голови, але в силуетах відчувалося напруження — усім
кортіло роздивитися санжійського бранця. Коли королі прослідували
до столу, зашурхотіли сукні, загомоніли балачки, полетіли вражені
зітхання. Етельріх почувався найкраще за усе своє життя. Небельгайм
зробив неможливе. Нині вони тримали у своїх руках всю велетенську
країну по той бік Гострого моря. Блістав Предраґ — нещасний хворий
молодик, він нічим не зарадить. Тепер — тільки смерть і їхнє право.
Король обернувся до Ізвен і Фольгерта, які слідували одразу за ними.
Довірена особа доповіла Етельріху про кожен порух, що відбувся на
полі бою. Він знав, хто і як діяв, знав про маневр з подвійною атакою,
яку запропонував Ройбах, знав, як розумно Фольгерт розташував
лучників, та найбільше короля вразило не це. Фольгерт був молодий,
але вже досвідчений вояк, і Етельріх розумів, чому син так ощадливо
використовував магію. Але те, що зробила Ізвен, змушувало його серце
битися частіше. Ніхто не вірив, що для дівчини цей похід буде чимось
визначним — з принцеси глузували, до неї ставилися поблажливо,
Фольгертові капітани вправлялися в куртуазності, намагаючись усіляко
поліпшити тяжкість походу для юнки, та вона не потребувала всього
цього. Фольгерт — блискучий стратег, але іноді для того, щоб зробити
дещо по-справжньому величне, потрібно бути трохи божевільним.
Етельріх пам’ятав себе у двадцять років. Зачувши, що одна зі
шляхтянок опинилася у скрутному становищі в замку, який узяли в
облогу примарники, він за лічені години зібрав загін і пройшов
маршем, не зупиняючись, через страшні болота просто в розпал Пори
туманів. Вони втратили половину коней, його загін порідішав, але коли
королівський штандарт з’явився на пагорбі, примарники сполошилися
й розбіглися, наче зграя пацюків. Ніхто не чекав, що король прийде на
допомогу підданці власною персоною. Після того кожен підданець
Небельгаймської корони знав, що, коли треба, король ризикне собою,
щоб виконати свої зобов’язання сеньйора. З цього й почалося те
неймовірне захоплення й гуртування навколо нього. Його люди
покладалися на свого короля, а він покладався на них.
Ізвен утнула б таке. Фольгерт — навряд. Він робив ставку на пишні
прийоми та коштовні подарунки для важливих сеньйорів. Та цього
було замало.
Джура відставив стілець для короля Добродара, той сів поруч з
Етельріхом. Але коли Фольгерт збирався зайняти стілець біля бранця
— місце спадкоємця престолу, Етельріх зупинив його.
— Ізвен, люба, сідай поруч з нашим гостем. Гадаю, вам буде про що
поговорити.
 Усі завмерли, Фольгерт вирячив очі й побілів. Принц так стиснув
руку дружини, що вона скривилася від болю. Ізвен нервово сіпнулася,
мабуть, не впевнена, чи правильно зрозуміла. Але Етельріх дивився на
неї, чекаючи, коли вона обійде брата й сяде поруч з Добродаром.
Принцеса важко дихала, та все ж підкорилася наказу. Її темне волосся
було складене довкола тонкої золотої корони, а червона, розшита
золотом сукня у напівтемряві зали яріла, як кров на бранному полі. Їй
личили королівські кольори. Неважливо, кому саме Авелін віддав
рукавицю, — насправді полонили короля підняті нею марви.
…Бенкет тривав, Етельріх розімлів від вина та смачної їжі. Фольгерт
досі був злий і не йшов танцювати, хоча любив танці. Ізвен розмовляла
з вельможним бранцем, і Етельріх задоволено відзначив, як добре вона
володіє санжійською мовою. Найзаможніші полонені санжійці, яких
привели на бенкет разом з королем, недовго почувалися скутими —
тепер вони витанцьовували з дамами, пиячили зі своїми переможцями,
реготали й смакували наїдки, відкинувши думки про те, де брати гроші
на велетенські викупи, призначені за їхню волю.
Раптом посеред круговерті святкування біля королівського столу
з’явився чорнявий птах.
— Янне? — весело вигукнув Етельріх і змахнув кубком. — Ти ж
маєш бути в Ретоні!
— Ваша сонцесяйносте, — юнак схилив голову. — Я прибув до вас зі
звітом. Коли матимете хвилину, я мушу доповісти про один інцидент.
Король обернувся до Добродара та марвотворців.
— Представлю вам Янна ес Арвора, ваша сонцесяйносте. Він був
моїм названим сином, а тепер стане зятем! — оголосив Етельріх
санжійською, гордовито всміхаючись. — Принцеса Мейрі невдовзі
стане княгинею Ретонською!
Ізвен із Фольгертом одночасно витріщилися на Янна, Алрік, який
саме повернувся до столу після танцю, так і завмер із роззявленим
ротом. Добродар криво всміхнувся.
— Наразі княгинею Ретонською є Іссот, а князем — мій любий кузен,
Ратибор Лабранш. Сподіваюся, вони правитимуть ще багато років.
Янн зиркнув на санжійського вінценосця спідлоба, але не відповів.
Етельріх посміхнувся.
— Усе в цьому світі змінюється, мон владаре. Хто б міг подумати, що
я колись вітатиму вас тут у ролі… вельможного гостя. Хтозна,
можливо, одного дня марвотворець посяде престол Великої Санжі.
Посмішка Добродара стала геть кислою, ніс та підборіддя заблищали
від поту. Етельріх озирнувся до Янна.
— Про що ти збирався доповісти, мій любий сину?
— Певно, про те, чому з Гільдебертом не було птахів, коли ми
опинилися в надзвичайно скрутному становищі, — просичав Фольгерт.
 — Саме так, — кивнув юнак. — Це було моє рішення, і наше
становище було нічим не краще. Утім, я хочу щиро перепросити за
такий складний вибір. Мені прикро, що не зміг допомогти.
— Не «не зміг», а не схотів, — вишкірився принц.
— Я не міг вчинити інакше, ваша осяйносте, — Янн уклонився.
Етельріху доповіли і про цей випадок, але зараз це мало його
обходило. Коли Фольгерту було шістнадцять, його загін опинився на
самому вістрі атаки. Юний принц крутився, як вихор, у ньому було
стільки завзяття й люті, що його енергії стало б на кілька армій.
Становище було критичне, і до Етельріха раз у раз приїздили
Фольгертові капітани, щоб просити допомоги, та він відмовляв. Поки
Фольгерт не був тяжко поранений, порятунку він не потребував. Його
син мав заслужити звання лицаря, мав заслужити право представляти
його у війнах, які вів Небельгайм. І юний принц упорався сам — ніхто
не міг сказати, що це не його заслуга. Рішення Янна було суперечливе,
та Фольгерт знову впорався — і все інше тепер не мало значення.
— Гаразд, Янне, випий з нами за здоров’я наших гостей. Сідай поруч
зі своєю нареченою, — примирливо пробурмотів Етельріх і озирнувся.
— До речі, де Мейрі?

***

Двері зачинилися, смужка світла з коридору згасла. Мейрі й сама не

встигла зрозуміти, як опинилася в обіймах нахвана. Він цілував її
обличчя, шепотів до неї, у його рухах було щось таке владне й
нетерпляче, від чого Мейрі стало геть лячно. Вона спробувала
виборсатися з його рук, але Гвілім не відпустив її. Це вже не було так
невинно, як вірші на клаптиках паперу чи ілюстрація з книги.
Принцеса мимоволі згадала, як сильно збентежився Янн, коли вона
торкнулася його вуст, і як обійняв її — тоді весь її світ замкнувся між
його крилами, що затулили їх обох від сторонніх очей. Тоді Янн був
Янном, її другом, а не страшною істотою з Мороку, в якої сяють
червоним очі. Мейрі вірила, що він дотримається обіцянки, і це,
можливо, єдине, що вбереже його від впливу темного лютого. Тож
вона була сповнена рішучості виконати свою частину угоди.
— Ні! — Мейрі відштовхнула Гвіліма. — Зупиніться!
Юнак відпустив її, важко дихаючи.
— Той вірш, що ви подарували… я перечитував його щодня! Я так
стужився за вами! Я розумію, що ви ніколи не станете моєю
нареченою, та мені здалося, що ви теж кохаєте мене.
— Гвіліме…
— Ні, будь ласка, — він знову кинувся до неї. — Будь ласка. Я знаю,
що нам не дозволять бути разом. Та є інший шлях. Ми можемо втекти.
щ у р
Ми подорожуватимемо іншими країнами, я виграватиму турніри,
наймуся до когось у військо, я забезпечу вас усім необхідним!
— Це безглуздя.
— Тільки якщо ви не кохаєте мене!
— Гвіліме! — вигукнула Мейрі. — Я — небельгаймська принцеса. Я
пов’язана кревними узами з найсильнішими магами цього світу. Якщо
я таке вчиню, нас обов’язково знайдуть. А як не знайдуть, то батько
зробить усе можливе, щоб такої ганебної дочки не було на світі. Та
навіть якби так не було, — принцеса зітхнула, — я заручена з Янном
ес Арвором. І кохаю його, а не вас.
Гвілім відсахнувся, наче вона його вдарила. У своєму листі Мейрі
тільки написала, що більше не може з ним листуватися й хоче
покласти цьому край, без пояснень, але їй таки довелося сказати
правду. І нехай вона втратить друга, наставника в письмі, але
принаймні це буде чесно.
— Мені прикро, що я так необачно збурила ваші почуття, — сказала
далі дівчина. — Я у захваті від вашого таланту, щиро, ви розумієте
мене, як ніхто, але я більше не можу вас обманювати.
В очах Гвіліма стояли сльози, від чого райдужки підсвічувалися
ніжно-блакитним у темряві, як бувало, коли він занурювався у воду.
— Я розумію. І ціную, що ви погодилися на цю розмову. Я лише
хочу, щоб ви були щасливі, хоч нам і не судилося.
Мейрі затулила обличчя руками.

***

Мона не могла втримати тремтіння. Частина її рвалася увійти до

кімнати, припинити це негайно, але інша її частина прагнула довіряти
принцесі. Усе, чого хотіла Мейрі, — це вирішувати за себе сама, тож
Мона не сміла відбирати в неї це право. Але пташка тепер постійно
уявляла своє подальше життя. Мейрі одружиться з Янном і буде
щаслива, поїде в Ретон, утече від батька. І Мона буде всюди слідувати
за нею, за ними двома, прикута болісною любов’ю й ревнощами
водночас. Можливо, колись одружиться з якимось птахом, а може, з
чоловіком. Та ніколи не матиме того, що хоче. Бо така вже її доля.
Мона змахнула сльози з гарячих щік. Повз минали люди, ретонка не
розрізняла облич. А тоді помітила крилатий силует, який стрімко
наближався до неї.
Серце впало у п’яти. Мона не вірила очам.
— Ви ж були в Ретоні! — вигукнула пташка, забувши привітатися.
— Я прибув до короля у справі, ма дімузель, — спантеличено
відповів Янн. — А де принцеса? Вона написала мені листа… про
певну книгу.
 у у
Моні сперло груди, вона не могла ані відповісти, ані навіть дихнути.
Саме цієї миті, саме зараз його ніби послали сюди Зірки, щоб покарати
їх усіх. Чорні очі Янна дивилися на неї спокійно й привітно, він
усміхався, але Мона втиснулася у двері, розчепіривши крила, аж пір’я
стало сторч.
— Її осяйність… вона… ходімо, я проведу вас, — забурмотіла
пташка й фамільярно схопила його за лікоть. Ох, що б сказала на це її
мати!
— Чекайте, — Янн звів брови. — Чому ви стоїте в коридорі й
плачете?
— Я? — Мона засміялася. — Я не плачу, ма отру, це щось втрапило в
око.
— Де принцеса? — Яннів тон став стривоженим. — Що
відбувається?
— Ходімо, — Мона майже силою потягнула його від дверей, але птах
вирвав від неї руку.
— Що в кімнаті?
— Та не знаю… нічого?
— Я зайду.
— Навіщо?
— Ви мені забороняєте?
— Я знаю, про яку книгу йдеться, ма отру, я покажу вам її! —
вигукнула Мона, але Янн відсунув пташку зі шляху й відчинив двері.
Мону ніби поглинув Одвічний Морок. Їй було темно й моторошно,
усе довкола стало глевким, слизьким. Серце стугоніло у скронях. Вона
забігла за Янном і мало не влипла в нього, бо птах завмер на вході,
загрозливо розставивши крила. Мейрі притулила долоні до рота, ніби
намагалася стримати крик, Гвілім одним рухом відсунув її за себе.
— Я терпів приниження, — прохрипів Янн до Мейрі. — Мене мало
не взяли в полон. Усе через те, що я тримав свою обіцянку. А ти?
— Не смійте розмовляти з принцесою в такому тоні, — вигукнув
Гвілім, та Янн ніби не бачив його. Він рвонув із шиї ланцюжок із
перснем.
— Янне, не роби цього, — пробелькотіла принцеса. — Не вдягай
персня! Я тримаюся своєї обіцянки, присягаю!
— Якщо ви надумаєте наблизитися до принцеси, спершу вам
доведеться вбити мене, — процідив нахван.
— Залюбки!
Далі все відбувалося так швидко, що Мона навіть не встигала
стежити очима. Гвілім вихопив кинджал, але був повільний, такий
повільний, порівняно з Янном, який зненацька перетворився на
буревій. Птах налетів на нахвана й підняв його за шию однією рукою
швидше, ніж Мона змигнула. Пташка ніби бачила ті страхітливі вісім
лап, якими демон відштовхувався від стін, підлоги, предметів і
переміщував Янна по кімнаті. Птах жбурнув суперника об стіну,
кинджал дзенькнув, випавши з руки. Тільки-но Гвілім опинився на
підлозі, Янн був уже тут. Хтозна-звідки кинджал тепер з’явився в
нього. Вістря сяйнуло в слабкому світлі.
Він його вб’є. Уб’є. Просто зараз.
Мейрі зойкнула, та Янн не чув її.
Потрібно щось інше. Щось…
Монине тіло кинулося вперед швидше, ніж вона встигла подумати.
Пташка вчепилася в Яннове пір’я й видрала цілий жмут.
Хоч би який демон володів ним цієї миті, птах у ньому нікуди не
зник. Янн сіпнувся й обернувся. Його очі палали червоним, і Мона
вперше побачила це зблизька, у напівтемряві. Він кинув Гвіліма й
підвівся, зробив крок до неї. Пташці перехопило подих, але вона так і
стояла, тримаючи жмут чорного пір’я у витягнутій руці, наче
приманювала дику тварину.
— Такого ти мені не подаруєш, так? — вишкірилася вона.
Янн загарчав, вона ніколи не думала, що такий звук може видавати
птах. Мона відступила до дверей.
— Як ти сміла!
— Ти не Янн. Поверни мені Янна!
— Я розірву тебе на шмаття.
— Поверни мені мого Янна! — у голосі Мони забриніли сльози.
Вона притиснула його пір’я до грудей, відступаючи. Птах зробив ще
крок до неї, проте його обличчя вже не було таке моторошне, хоч і досі
люте.
— Як ти посміла, Моно? — процідив Янн крізь зуби. Його очі знову
були чорні, блискучі.
— Ідіть звідси, — сказала ретонка принцесі й нахвану, які вийшли з
кімнати за ними. — А я матиму розмову честі з керром Арвором. Це
справа між птахами!
— Ні, я не лишу тебе, — Мейрі тремтіла. — Янне, я вірна тобі. Я
дотримала своєї обіцянки. А от ти свою порушив.
Янн мовчав, люто стискаючи щелепи, не обертаючись до нареченої.
— Керре Брекноку, я викликаю вас на двобій, — просичав птах. —
Відтепер ви — мій кревний ворог.
— Як вам буде завгодно, керре Арворе. Назвіть місце і час, і я буду
там.
— Моно… — покликала принцеса.
— Ідіть, ваша осяйносте, керр Арвор мені не зашкодить.
Мона незмигно дивилася у звужені очі Янна, тільки бічним зором
помітила, як Мейрі озирається на неї, крокуючи за Гвілімом.
— Якби ти була лицаркою, я викликав би на двобій і тебе. І вбив.
 — Іноді добре не бути лицаркою.
— Не жартуй зі мною, Моно! — гримнув Янн. — За таке помирають!
— То вбийте мене, отру Арворе, тоді я принаймні не побачу більше
демона, який дивиться на мене вашими очима!
— Якого демона?
Ретонка повільно видихнула.
— Ви казали про книгу. Це я знайшла її, тому принцеса написала вам
листа. Ваш перстень — не просто магічний артефакт.
Янн глипнув на власну руку.
— Віддай мені книгу.
— Авжеж. Тільки вона в Гейденґарді, — Мона перевела дух. — Ма
отру, зніміть цей перстень, благаю. Від нього буде тільки лихо!
— Я більше не дозволю робити із себе посміховисько.
— Принцеса вас не зраджувала.
Очі Янна спалахнули червоним, і Мона відчула, як всередині все
стискається, але птах хитнув головою, позбуваючись влади персня.
— Як ти знаєш?
— Бо я довіряю їй. Бо я люблю її. Хіба ви — ні?
— Я можу довіряти лише власним очам.
— А що, як усе, що ви бачите, — це те, що показує вам демон?
Янн люто пирхнув.
— Гаразд. — Мона простягнула йому пір’я. — Що робитимемо з
цим?
— Це я спалю. — Птах забрав своє пір’я, і Мона здригнулася, коли
його холодні пальці торкнулися її руки. — Я не можу битися з тобою,
але відтепер ти моя боржниця. Ти знала, на що йдеш.
— Добре. Невелика ціна за врятоване життя.
Янн сховав пір’я за пазуху.
— Ми ще не закінчили з тим нахваном.
Його голос був такий низький і хриплуватий, і знову із потойбічним
гарчанням, що по шкірі Моні сипонуло сиротами.
***

Янн домовився з нахваном про двобій, який мав відбутися, коли

вляжеться святкова сутолока й небельгаймські сеньйори роз’їдуться по
домівках. Тоді вони все з’ясують, і живим лишиться тільки один.
Птахові було гидко, бо він так відчайдушно прагнув до Небельгайму
і так палко сподівався, що принцеса дотримає своєї обіцянки.
Вочевидь, після того, як їх пов’язала нерозривна угода, Мейрі взагалі
перестала турбуватися про це. Дітися їм обом нема куди, то нащо
страждати? І якими по-дитячому безглуздими нині здавалися його
переживання щодо персня! Ольєр мав рацію: він мусив застосовувати
 р щ р р р у у
його відразу заради блага своїх птахів і себе самого. Тоді б Ортон із
Гільдебертом не те, що поважали його, вони б його боялися! Він би міг
викликати на двобій честі Кенвера, він міг би перемогти його!
Коли королівська родина поверталася до Гейденґарда, Мейрі
під’їхала до нього, але Янн навіть не дивився в її бік.
— Янне, я чула про призначений двобій, — промовила принцеса. —
Гвілім ні в чому не винний. Якщо є провина, то тільки моя. Мені дуже
прикро!
— Він мій кревник, і вам краще не лізти в цю справу.
— Ні, послухай, — прошепотіла вона. — Не треба битися з ним! Я
саме пояснювала Гвіліму, чому більше не можу з ним листуватися. Бо я
— твоя наречена. Бо я хочу бути тобі вірною.
— Але у вас кепсько виходить, — відказав птах, відчуваючи, як сила
персня знову вливається в жили.
— Янне, цей перстень може тебе вбити!
— Ні, ваша осяйносте, — прохрипів він. — Мене вбиває ваша
зневага! А коли цей перстень зі мною, я почуваюся пречудово. Його
сила — це моя сила. Таким хотів бачити мене батько.
— Я не зневажала тебе й не порушувала обіцянки. А ти свою
порушуєш просто зараз.
— Я не вірю тобі, — відказав птах. — Твої слова для мене — це
вітер.
…Мона віддала Яннові книгу, і нині він сидів у книгозбірні,
замальовуючи й занотовуючи те, чого не встиг навчити його батько.
Дивно, але, дізнавшись, що насправді являв собою перстень, Янн не
злякався. Навпаки, тепер його ще дужче розпирала цікавість. Демон
установлював зв’язок з володарем за допомогою крові — Янн
інтуїтивно зробив усе правильно. Демон давав володарю неймовірну
швидкість, бо вмів переносити тіло носія й предмети через Одвічний
Морок, де час сповільнювався й прискорювався на його вимогу. Тепер
юнакові стало зрозуміло, чому все навкруги було і далеким, і близьким
водночас, чому він чув серцебиття ворогів і передбачав їхні дії, — він
був у майбутньому й теперішньому одночасно. Темний лютий давав
носієві свій зір, слух і силу. Книга детально оповідала, як саме
керувати демоном, — він справді з’єднувався з господарем саме під
час великого хвилювання, коли світло істоти розгорялося
якнайяскравіше. Зрештою виявилося, що Янн на практиці з’ясував
більшу частину того, що розповідав фоліант про Персні Неволі. Єдине,
чого бракувало, — це відомостей про ціну, яку за своє служіння стягує
темний лютий. А те, що така ціна є, Янн не сумнівався, згадуючи біль
від опіку на пальці.
Птах відклав книгу й поглянув на батьків дарунок. Тепер щоразу, як
він дивився на перстень, так щільно припасований до пальця, ніби
його викували саме для нього, Яннові сипало сиротами по руках. Так,
Етельріх Вельгет і його діти володіли марвотворчою магією, панували
над смертю. Та навіть у них не було ув’язненого демона. Янна
неймовірно цікавило, де саме батько роздобув цей артефакт і хто
причарував темного лютого, який ховався в чорному опалі. Перстень
був дуже давній, можливо, бачив ще праптахів або величні династії
пташиних королів, був створений у часи, коли Ретон не схилявся ні
перед Санжею, ні перед Небельгаймом. Часи, які Янн мріяв повернути.
Часи, які Янн поверне за допомогою цього демона.
— Он ти де!
Янн сіпнувся, мало не звалившись з поруччя найвищої полиці, де
засів із книгою. Алрік стояв унизу, вперши руки в боки. Він був
убраний як для полювання, а за прочиненим вікном чулися голоси й
кінське іржання.
— Ти їдеш на Великі Лови?
— Вибач, не маю ані часу, ані настрою.
— Те, що ти похмурий, як сотня пітьмаків, я й так бачу, —
усміхнувся принц. — Але я закликаю тебе скласти мені компанію!
Сьогодні загоничами будуть не пси, а марви — його сонцесяйність
вирішив остаточно налякати короля Добродара.
Янн гидливо поморщився.
— Хочу дочитати книгу.
— Ходімо, не змушуй мене збивати тебе звідти з рогатки, як горобця!
— Мейрі теж поїде?
— О, Мейрі! — вигукнув Алрік. — Як ти міг не сказати, що ви
заручилися?!
— То поїде чи ні?
— Ні, вона нездужає, — принц рішуче пішов до сходів, що вели до
верхніх полиць, але птах згорнув книгу й стрибнув униз, стрепнувши
крилами. Від коливання повітря в Алріка злетів з голови мисливський
капелюх із сойчиним пером.
…Мона знайшла принцесу біля вікна, самотню. Після того, що
сталося, Мейрі мало їла, погано спала та знову мовчала, цілими днями
просиджуючи то над книгою, то над шиттям. Ретонка спершу
намагалася її розрадити, але потім лишила в спокої. Мона всілася у
крісло й дістала з кошика своє плетіння. Раптом двері прочинилися й
до зали увірвалася Імке, якій дозволили повернутися до двору, а з нею
— зграйка дівчат принцесиного почту.
— Ваша осяйносте! — вигукнула Імке. — Усі зібралися у дворі, це
буде надзвичайне дійство, будь ласочка, можна нам поїхати? Можна?
Мейрі поглянула на Мону. Сьогодні бурштиновий колір очей
принцеси здавався тьмяним, каламутним.
— Моно, поведи дівчат на Великі Лови. Доєднайтеся до почту Ізвен.
 Пташка вигнула брови.
— Ні, я не залишу вас тут саму.
— Будь ласка, Моно! — вигукнула Імке, припадаючи біля неї.
— Раптом принцесі щось знадобиться…
— То я покличу служницю, — суворо промовила Мейрі. — Іди. Я не
хочу, щоб через мій поганий настрій ви сиділи в задушливих стінах,
поки не ллють дощі.
— Я не люблю полювання, і залишати вас — це неправильно, —
бурмотіла пташка, але Імке потягнула її під руку з кімнати.
У дворі було гамірно: іржали коні, гарчали марви та пси, сміялися
дами та лицарі з вельгетівських почтів. Полонені шляхтяни із Санжі
гомоніли зі своїми переможцями, пажі снували між конями, джури
тягли зброю для своїх сеньйорів. Натовп ряснів кольорами: від
небесно-блакитного до оксамитово-чорного. У центрі уваги, авжеж,
були обидва королі: Етельріх у пурпурово-золотій туніці та довгому
плащі з гербом династії та Добродар, убраний значно скромніше,
блідий, аж сірий, із покусаною марвами щокою, у темно-зеленому
одязі із золотим гаптуванням. Поряд з ним, наче чорнильна пляма
серед строкатого оточення, гарцював на мертвому коні принц
Фольгерт. Мона мимоволі задивилася на принца: чорний оксамитовий
пурпуен і чорний капелюх із широким закрученим пером надзвичайно
личили йому, суворе неяскраве вбрання підкреслювало його нижчість
порівняно з королями, але будь-кому було очевидно, що його одяг був
шитий найкращим майстром із найдорожчої тканини. У цьому був весь
Фольгерт: він віртуозно користувався всім, чим наділили його Зірки, —
і вродою, і магією, і грошима. Трохи оддалік, в оточенні свого почту,
перебувала принцеса Ізвен. Її волосся було вкладене у дві коси й
прикрашене перламутровими шпильками. Одяг принцеси був не надто
пишний, як порівняти з батьковим і братовим: темно-синя туніка зі
срібним паском та коричневі шосси. Марвотвориця кілька разів грізно
зиркнула на князя Конфи, свого колишнього нареченого, який вийшов
із замку разом з іншими конфійцями, але той не дивився в її бік.
«Боїться», — подумала Мона, привіталася з Ізвен реверансом і рушила
до свого коня.
Коли паж допоміг Моні залізти в сідло, вона помітила серед гостей
птаха. Колись він уже з’являвся при дворі, і Янн мало не вбив його на
бенкеті, коли той спробував нахабно залицятися до принцеси. Та це
було не все. Мона примружилася, роздивляючись гостя, який саме
гомонів із Гвілімом. Тоді пташка згадала, що король намагався
заручити з ним Мейрі. Це був Фрікур, син Кульгавої. Але що він робив
тут нині, коли його вже заручили із санжійкою?
Гвілім заперечно хитнув головою, розвернув коня й поїхав від птаха
геть, а той щось кричав йому вслід. Мона стиснула віжки й рушила
назирці за Ізвен, яка саме виїжджала з брами.
…Герольди засурмили, і розряджена строката процесія потяглася
дорогою із Гейденґарда в ліси. Алрік розповідав Яннові про свого
нового приятеля-письменника, якого довелося відкупати від
кредиторів, що зняли з нього навіть одяг за величезні борги, та птах
чув його ніби крізь воду. Хай би що він робив, у грудях щемила
роз’ятрена рана. Він бачив Мейрі з клятим нахваном, бачив, як вона
злякалася, бачив, який винуватий вона мала вигляд. Якби вона не
порушила домовленості, так не почувалася б. Але також Янн відчував,
як усе тіло налилося силою. Його підтримувало щось невидиме, таке,
що не давало йому горбитися й хнюпитися від нестерпної образи. Його
груди впускали повітря, а випускали лють, і кожен подих зміцнював
його й укріплював його дух. Янн не міг дочекатися, коли завершиться
святкування, щоб наштрикнути зухвалого риболюда на свій меч.
— А що та дівчина? Народила? — спитав Янн, і Алрік аж
підстрибнув у сідлі.
— Тихіше! — Принц роззирнувся. — Вона от-от народить. Я перевіз
її до себе у Кронґард. А Вінфра поки що мешкає в батьківському домі,
та й надто зайнята клопотами з прийдешнім весіллям.
— Ти лишиш дівчину там, де поселишся з дружиною, чи відвезеш
деінде?
— О, Янне, якби ти тільки знав, як воно… — принц понуро зітхнув.
— Авжеж, я хочу, щоб вони були зі мною. Щоб я хоч уночі, потайки,
міг прийти до них. Одним оком поглянути.
Вони помовчали. Янн помітив попереду крилатого. Він бачив його
раніше. То був Фрікур, син Іссот Кульгавої. Янн здригнувся та
витягнувся на стременах. Поруч з ним тупцяв на коні клятий нахван.
Юнак змусив темного лютого виокремити звуки їхньої розмови з
навколишнього гулу. Брекнок роздратовано відказав птаху, що не дає
смаколики в борг, тим паче, що тепер Фрікур має сплатити Фольгерту
величезний викуп. То он що він робить тут — потрапив у полон біля
Ладиці разом із санжійським королем. Невдаха! Яннові стало
спокійніше, він був подумав, що Етельріх знову задумав оборудку за
його спиною. Утім, незрозуміло, що за справи поєднували птаха з
нахваном: Янн тільки пригадав, як Фрікур купував щось у Брекнока на
бенкеті в Гейденґарді, вочевидь, ті загадкові «смаколики».
Нахван приострожив коня й від’їхав від птаха, наздогнавши Мону,
яка пленталася в кінці почту Ізвен. Брекнок усміхнувся до пташки, та
кивнула. Янн міцніше стиснув віжки. Нахван усміхається, а в нього
самого з грудей ніби стирчить кинджал. Нахван усміхається, дихає,
живе, а Янн ніби вмер у тій кімнаті. Світло навколо змеркло, Янн
відчував, як голову сповиває туман, щосекунди густішає. Він не міг
відірвати погляду від свого ворога. Звуки перетворювалися на ледь
чутний шепіт. Пір’я на його крилах стало сторч.
— Янне!
Птах здригнувся й обернувся до Алріка. Принц спантеличено
дивився йому в обличчя.
— У тебе щось дивне з очима, — повільно вимовив він. — Ніби
червоні зблиски.
— Дурниці, тобі здалося, — силувано всміхнувся птах.
— Ходять чутки, — обережно сказав принц, — що Мейрі бачили з
тим нахваном… удвох…
Янн гучно втягнув повітря.
— Це лише огидні плітки, і я здивований, що ти поширюєш їх! Не
заплямовуй цим свою честь!
Алрік кивнув, не зводячи з нього напруженого погляду.
— До речі, ти досі не розповів мені про Нарран.
…За ранок мисливці вполювали кількох вепрів та зламали чимало
списів. Мона втомилася та знудилася, постійно думала про принцесу,
яка лишилася на самоті, відпустивши фрейлін. Гвілім під’їхав, щоб
спитати, як почувається принцеса, але Моні не хотілося з ним
розмовляти. Пташка бачила позаду Янна, і щоразу, як зачіпала
поглядом його фігуру, щось всередині неї надламувалося. Моні кортіло
поговорити з ним, але вона наче досі тримала в долоні його зіжмакане
пір’я, і від усвідомлення, якої жорстокої образи йому завдала, їй
ставало гидко. Утім, що зроблене — те зроблене. Вона не могла
спинити Янна інакше.
Королівська кавалькада розділилася. Найзавзятіші мисливці воліли й
далі полювати, а от більшість жіноцтва прагнула відпочити на гарній
галявинці посеред лісу. Сонячне проміння пронизувало смарагдову
темінь густих крон. Мона спішилася й присіла на край покривала з
китицями. Її голова була важка, повіки самі собою опускалися. Усіх
навколо поглинула солодка розімлілість. Імке з дівчатами щебетали та
сміялися, хтось співав пісню, а Мону дратував гамір, тому вона
підвелася й побрела до дерев. Тут, серед заростів папороті й чорних
стволів, які оплітали ліссеї з великими білими квітами, вона
почувалася краще. У лісі було волого й спекотно, пташка стерла з чола
піт довгим рукавом і брела далі стежкою, слухаючи шурхіт листя,
пташиний спів і віддалені людські голоси.
…Королі вирішили не спинятися на перепочинок. Почет розсіявся
лісом; попереду сурмили, чулося гарчання марвів та гавкіт псів, які
втрапили на слід, свист єгера та жадібні збуджені голоси мисливців.
Янн з Алріком розділилися, птах пустив Ґвента навпростець і, сам того
не помітивши, опинився сам-один — зник навіть Бастіан, який ще
кілька хвилин тому плентався за ним назирці. Янн нутром відчував
здобич — пси, що вели його за твариною, фиркали носами й
заглиблювалися щораз далі від голосів королівського почту.
Нарешті птах помітив оленя — прекрасного, гладкого та лискучого, в
ореолі сонячних променів, що ковзали по плямистому хутру. Ґвент,
ніби піддаючись азарту полювання, звівся дибки й ринув навздогін
граційному звіру.
Олень почувався в лісі значно краще, ніж Яннів кінь, тож птах
відштовхнувся від сідла й зірвався в повітря, ухиляючись від гілля та
стовбурів дерев. Зарості летіли на нього, хльостали по обличчю,
видирали пір’я з крил. Його рука міцно стискала спис, і юнак був
готовий уразити ціль, але олень раз у раз ухилявся від удару. Янн
пирхнув, мало не влетівши у стовбур, але олень шугнув просто на
нього, і вістря Яннового списа, блиснувши на сонці, дістало тварину.
Янн відчув, як спис ковзає по шкурі, олень коротко хропнув та
відскочив. Вістря забагряніло кров’ю, але на хутрі лишилася тільки
подряпина, і олень, різко змінивши курс, занурився в хащі. Янн
вилаявся вголос. Від гніву було боляче дихати. Світло меркло. Усе
навколо ставало то синювато-чорним, то яскравим і барвистим.
Як, о найчорніші пітьмаки, як же цей триклятий олень утік? Він же
бив просто в тварину.
Він нічого не може. Він ні на що не здатен. Він не здатен захистити
власну честь. Що б сказав на це батько? Як би посміявся з нього
король?
Птах розчепірив крила, гальмуючи, і раптом упав на землю й
закричав.
Він мусив убити того оленя. Він мусив убити нахвана. Він мусив
показати Мейрі, як жахливо вона його образила.
Ліс миготів, Янн уже не розумів, чи летить, чи йде, спис у його руці
тремтів. Світло й тіні довкола ніби сказилися: ставали то чорними, то
нестерпно-білими, і юнак уже не розрізняв, що йому ввижається, а що
відбувається насправді. Перстень ніби карав його за зраду — за те, що
так довго не вдягав його.
Янн мусив зробити щось. Він же князь над птахами. Він мусить
бути сильним, мусить бути жорстоким. Весь світ казав йому так.
Янн повільно пересувався у просторі, і тоді серед листя вигулькнуло
обличчя нахвана. Птах зупинився, уп’явшись у нього поглядом.
Нахван криво посміхався.
Це була глушина.
Тут ніхто їх не бачив.
Янн стиснув списа міцніше, і все завертілося в шаленому коловороті.
…Мона йшла лісом, утягуючи важке вологе повітря. Якби вона
могла, то вже злетіла б над деревами й вирушила до Гейденґарда, але
самовільно покидати почет принцеси не дозволялося. Тіні ставали
густішими, і юнка усвідомила, що геть не чує голосів. Десь далеко
сурмили, та біля неї тільки співали пташки й гомоніли дерева. Мона
озирнулася. Вона й не помітила, як збилася зі стежки, і тепер брела
просто крізь чагарник, чіпляючись за нього сукнею. Пташка
розвернулася й пішла у зворотний бік — туди, де, як їй здавалося, мала
бути галявина, на якій вона лишила дівчат.
Ліс пахнув духмяно. Попереду з’явився просвіт. Пташка прискорила
крок і опинилася на проліску. Навпроти неї, на іншому боці, під
деревами стояв Янн ес Арвор.
Він важко дихав, у руці тримав спис, волосся скуйовджене, крила
розкриті, ніби він готувався битися або бився щойно. Мона зробила ще
крок і заклякла.
У траві біля ніг Янна щось лежало.
Щось.
Хтось.
Мона бачила зранку цю коричневу туніку й сюрко в кольорах Ізвен.
Пташка затулила рота рукою, та не втримала зойк. Янн повільно звів
погляд на неї. Його очі пломеніли червоним — і в Мони всипало
сиротами шкіру.
Юнка позадкувала, її нога втрапила на гілку й гострий край уп’явся в
литку. Мона скрикнула, схилившись до ноги, але Янн не думав іти до
неї, він і далі незмигно дивився на розпростерте перед ним тіло. З
іншого боку галявини почувся галас, і Мона кинулася на звуки. Кінь
принца Алріка мало не збив її з ніг, принц злякано вигукнув,
осаджуючи тварину. Пташка судомно вхопилася у край його туніки,
мало не стягнувши Алріка на землю.
— Це… що тут відбувається, йонге Моно?
Мона задихалася, не могла промовити ні слова. Алрік озирнувся до
Янна й зблід, мало не звалився з коня. Зістрибнув і щодуху помчав до
друга.
— Янне! — Алрік випростав руку, ніби чекаючи нападу. — Що
сталося?
Птах лише ворухнув крилами. Алрікові джури стиснули зброю,
вістря списів загрозливо звелися. У Мони паморочилося в голові, але
вона все ж зважилася наблизитися. Очі Янна знову стали чорними, але
тепер здавалося, що він нічого не бачить перед собою.
— Алріку... — повільно вимовив птах. — Він мертвий.
— Я розумію. Я все розумію. — Принц підступав до друга короткими
кроками, ніби до дикої тварини. — Слухай уважно, Янне...
— Алріку, він мертвий. Як це сталося?
Мона дивилася на Янна та не впізнавала його. У птахові щось наче
вмерло. Погляд став скляним, губи побіліли й тремтіли, але він не
здавався ані задоволеним, ані лютим — швидше, не розумів, як
опинився тут і що насправді відбувається.
— Я його не вбивав, — пробурмотів Янн. — Він був моїм кревником.
У нас був призначений двобій.
— Янне, слухай мене. І ви, йонге Моно. — Принц швидко озирнувся
до неї. — Кревна помста у птахів — це серйозна справа. Таке могло
статися. Не дотерпів. Але всім іншим не обов’язково про це знати.
Чуєш?
— Я не міг. Отак. Потайки. Це не я.
Мона поглянула на Гвіліма. Його груди були пробиті — одна велика
рана, що чорніла від крові. Вітер легко грався білявим волоссям, а на
обличчі застиг непевний вираз, ніби нахван не усвідомив чогось
важливого, перш ніж був уражений чиєюсь рукою. Пташка присіла
біля тіла, торкнулася його зап’ястка, шиї. Три тонкі прорізи зябрів.
Серце Гвіліма мовчало. Він був мертвий. Мона підвела голову та
зустрілася з Янном поглядами. Пташка могла заприсягнутися, що тієї
миті вони обидва подумали про Мейрі.
— Янне, ти був зі мною, зрозуміло? Ми переслідували оленя. А тоді
знайшли…
— Я його не вбивав. Не вбивав.
— Його треба негайно везти до Мейрі, — вигукнула Мона. — Вона
може допомогти!
— Він уже мертвий, мі йонге. Чим допоможе моя сестра? — Алрік
обернувся до свого джури. — Що ти стоїш, візьми в керра Арвора
списа й почисть його!
— Зачекайте! — вигукнула Мона, звернувшись до Янна ретонком: —
Ми маємо доправити його до принцеси. Вона допоможе.
— Моно…
— Стеліть свій плащ, ма отру! — Вона показала на землю. — Ви
візьмете той край, я — цей. Ми негайно летимо в Гейденґард.
— Але навіщо?
— Робіть, що кажу!
Янн ворухнувся, коли джура забрав з його руки спис.
— Моно, ти пташка. Ти погано літаєш. Ти не втримаєш його.
— Він однаково мертвий, — просичала Мона, відстібуючи з Яннових
плечей плащ. — А інших птахів тут нема. Мейрі допоможе.
— О, пресвяті Зірки… Мейрі…
— Якщо ви не вбивали його, отру Арворе, ви мусите допомогти мені
все виправити!
Алрік роздратовано поморщився, не розуміючи їхньої мови. Мона
розстелила плащ, і Янн перекотив тіло Гвіліма на нього. Вони мовчки
взялися за краї, тоді Янн змахнув крилами й почав важко підніматися в
повітря. Мона повторювала рухи за ним, і зрештою вони знайшли
правильний ритм. Пташка озирнулася. Алрік дивився в небо, нічого не
розуміючи, до нього з хащів вискочив Яннів джура та вп’явся
поглядом у прим’яту траву, де лежав Гвілім.
Мона обливалася потом, але вперто змахувала крилами. Вітер маяв її
спідницю, кидав в обличчя вуаль, що вкривала її коси, та юнка
намагалася ні про що не думати. Серце калатало в горлі. Зараз мало
сенс єдине: Мейрі мусила врятувати Гвіліма. Мейрі мусила врятувати
їх усіх.
***

Мейрі сиділа біля вікна, і вітерець грався локонами, що вилися коло

її скронь. Вишивання не приносило втіхи, нитка плуталася, а голка раз
по раз колола ніжні пальці. Принцеса зробила маленький стібок, тоді
ще один, і голка знову вп’ялася в палець, дуже глибоко. Принцеса
зойкнула. На білосніжному полотні розквітли червоні плями. Вона не
могла відірвати погляду від цих неприродних яскравих пелюсток, аж
раптом шкірою дівчини пробігся морозець.
Щось насувалося. Щось лихе.
Мейрі відклала вишивку та глибоко вдихнула, намагаючись
угамувати скажене серцебиття. Озирнувшись у прочинене вікно, вона
помітила дві цятки на тлі сріблясто-білих хмар, які стрімко
наближалися.
Принцеса зірвалася з місця, підкоряючись млосному внутрішньому
почуттю, і кинулася до дверей. Вибігла надвір, не розуміючи, чому
нутрощі аж судомило, і помітила, як птахи облітають замок,
спускаючись до молитовного саду. Мейрі підхопила спідниці й щодуху
побігла туди.
Янн приземлився перший, за ним обережно опустилася на землю
засапана Мона.
— Мейрі… — хрипко вимовив Янн.
А тоді вона побачила тіло, що лежало на плащі. Принцеса заклякла
на місці, не в змозі поворухнутися.
— Ні!
Смерть. Мейрі відчувала її плин у повітрі. Вона була тут. Холодна,
вічна. Її одвічний ворог, її одвічна супутниця. Королева, яка насправді
сиділа поруч з Етельріхом Вельгетом у тронній залі. Мейрі розтулила
вуста, але не могла ні вдихнути, ні сказати. Вона відчувала лише темну
холодну сутність, спокійну й безсторонню, що сповивала її саваном.
Серце пульсувало й стискалося, наче перелякана істота. Кров шуміла у
скронях. Мейрі зробила крок і впала на коліна. Гвілім був схожий на
святого — риси його обличчя розгладилися й надали йому виразу
безмежного блаженства, ніби він усе життя жив лише заради того, щоб
померти молодим.
— О пресвяті Зірки… — простогнала Мейрі. Повітря довкола почало
стискатися й дедалі менше надходило в груди. Вона відчула, як хтось
опускається поруч, торкається її плеча.
Зір затуманився. Мейрі відчула, як до рук припливає сила. Пальці
поколювало. Молитовний сад зник. Зникли Янн, Мона, земля. Довкола
лишилася тільки пустка. І мертве тіло того, чиє серце билося заради
неї.
Вона не віддасть його смерті. Не віддасть. Ні. Ні!
Мейрі відчула, як довкола розходяться хвилі. Вона ніби опинилася в
сяйливому морі, де все навколо вирувало й кипіло. Повітря спінилося,
наче хвилі, вона збирала до своїх рук невидимі ниточки сили. Одна до
одної. Кожна з них — крапля життя. Кожна з них — ляпас по
кістлявому обличчю.
Мейрі ненавиділа смерть. Ненавиділа до скреготу зубів, до болю в
нутрощах, до запаморочення. Вона боротиметься з нею завжди. І вона
не віддасть їй Гвіліма.
Світло проривалося крізь її пальці. Принцеса поклала руки на груди
нахвана. Майже відчувала, як знову починає битися його застигле
серце, як він ворушиться під її долонями. Ще секунда, хвилька, мить.
На землю щось крапнуло, і Мейрі не одразу зрозуміла, що це. З її
носа юшила кров. Голова стала порожньою, важкою. Принцеса люто
втягнула повітря, заковтуючи його разом з кров’ю.
Вона не віддасть смерті Гвіліма. Вона ніколи не програє їй.
А тоді прийшла темрява.
***

Янн ніби перебував в іншому світі. Він бачив, як Мейрі впала на

коліна поруч з тілом, як її очі затягнуло біле сяйво — достоту як у
марвотворців перед тим, коли вони підіймали мертвих. Бачив, як її
руки засяяли. Та в його голові стояв гул, і птах не міг складати докупи
цю нову реальність.
Йому хотілося вірити, що він не вбивав нахвана.
Йому хотілося вірити, що його наречена — звичайна людська дівчина
й марвотворська сила не осквернила її.
Йому хотілося вірити, що він зможе все пояснити.
Та він не міг. Бо він не знав, що сталося між миттю, коли він ударив
списом оленя, і миттю, коли побачив викривлене від жаху обличчя
Мони на іншому боці галявини. І не знав, чому довкола Мейрі
нагрівалося повітря. Проте розумів, що про це ніхто не має довідатися.
Бо для Мейрі це небезпечно. Тому Янн озирнувся на вікна замку й
розкрив над Мейрі і тілом нахвана свої широчезні крила.
Ніхто не має дізнатися. Ніхто не має побачити.
Хвилі повітря, що пульсували довкола Мейрі, розчинилися. Вона
застогнала й упала ниць.
— О пресвята Зірко Життя, — схлипнула Мона. — Ні, ні, будь
ласка…
Янн ринувся до Мейрі, підняв її із землі. Обличчя принцеси набуло
землистого кольору, як у небіжчиці, але вона дихала — уривчасто й
неглибоко. З її носа стікали цівки крові.
— Мейрі…
Кокон, що сповивав Янна, тріснув. Світ навалився з усіма кольорами,
звуками й відчуттями. Він відчув вагу зомлілого тіла у своїх руках,
почув стукіт серця у скронях та глибоке, зачаяне відчуття жаху.
Він нічого не пам’ятав. Він не міг нічого пояснити.
— Несіть її на лаву, ма отру. — Мона вказала вглиб молитовного
саду, і Янн рушив за нею.
Пташка сіла, і він поклав Мейрі біля неї, вмостивши голову принцеси
Моні на коліна. Ретонка витерла хусткою кров з обличчя подруги. Янн
ніяк не міг відпустити руку дівчини, наче якби він це зробив, більше
ніколи не зміг би її торкнутися.
— Мейрі… — знову прошепотів Янн, торкнувшись холодної щоки
принцеси. — Треба покликати когось! Що це було? Що вона
намагалася зробити?
— Вона володіє силою оживлення.
— Оживлення?
— Так. Як королева Міліца, її бабуся. Але те, що ви побачили, має
лишитися в таємниці, — промовила Мона. — Отру Арворе, принцеса
втратила забагато сил, вона зараз потребує відновлення. Вам краще
піти. Усі пояснення варто лишити на потім.
Їхні погляди перетнулися. Пташка стиснула губи й дивилася на нього
холодно, суворо. Янн підвівся.
— Я не вбивав його.
— Я й не казала цього.
— Я не вбивав його, Моно, чуєш?! — розпачливо крикнув Янн. —
Ми мали домовленість! Птахи мстяться у двобої!
Мейрі застогнала й ворухнулася. Юнак ринувся до неї.
— Мейрі, ти… з тобою все гаразд?
Вона повільно підвела повіки.
— Де… Гвілім?
Янн глипнув на тіло, яке досі лежало за кілька кроків від них. Птах
відчував, ніби кат дістає його нутрощі розжареними обценьками.
Погляд Мейрі метнувся до Мони. Та хитнула головою.
 — Ні, — схлипнула Мейрі. — Ні, не може бути… Мені ж
вдавалося…
— Заспокойтеся. — Мона гладила її волосся. — Заспокойтеся. Ви
зробили все, що могли.
— Що сталося? Як це сталося? — Мейрі спробувала сісти, і пташка
притримала її за плечі. — Розкажіть мені!
Янн стояв перед нею, стискаючи кулаки. Перстень на пальці так
розжарився, що його було важко витримувати. Він хотів щось сказати,
але язик ніби присох до піднебіння. Мейрі повільно звела на нього
погляд.
— Янне?
Спис торкається крупа оленя, Янн приземляється, йде. Бачить
Гвіліма. Чи це була мара?
У голові птаха мерехтіли спогади, швидкі, мов тіні.
— Це ти вбив його?
— Ні.
— Подивися на мене! — вигукнула Мейрі.
Янн звів погляд на свою наречену, і його ніби кинули в окроп. Під її
очима з’явилися ледь помітні тіні, зіниці звузилися, а райдужка стала
майже жовтою. Обличчя Мейрі викривила гримаса такої відрази, ніби
вона дивилася на розчавленого слимака.
— Як ти смів? — її голос хрипів. — Я ж благала тебе!
Янн хотів захищатися, хотів зазначити, що вони мали домовленість
про двобій, і він не вбивав би Брекнока отак — нишком, потайки, бо це
не гідне лицарського звання. Але Янн не міг вимовити ані слова. Мона
суворо дивилася на нього, не захищаючи й не спростовуючи. Але ж
вона мала щось знати… Вона бачила… Що вона бачила?
— Я його не вбивав.
— Або ти просто не пам’ятаєш! Так само як не пам’ятав, коли мало
не зламав мені руку на балконі! — у голосі Мейрі забриніли сльози. —
Я казала тобі, Янне, що була тобі вірною, та ти порушив обітницю й
одягнув цей клятий перстень знову!
Мейрі затулила обличчя руками й прихилилася до Мониного плеча,
схлипуючи. Пташка обійняла її.
— Він загинув через мене… через мене…
— Не кажіть так, ваша осяйносте!
— Я занапастила невинного!
— Мейрі…
Принцеса знову подивилася на Янна. Її розчервонілі очі палали.
— Янне ес Арворе, ти темна, огидна, підступна істота! Ти вбивця! І я
ніколи тебе не пробачу!
Янн бачив чимало ненависті. Він бачив ненависть, коли Ольєр
розповідав про Лабранша. Коли у присутності Етельріха згадували про
його знищеного брата-бастарда. Він бачив ненависть у власних очах,
коли дивився в люстро й думав про свою ув’язнену безумну матір. Та
ніколи не думав, що колись побачить це страшне, вогненне почуття в
очах своєї нареченої. Мейрі ледь дихала, її губи були міцно стиснені й
побіліли, як і кісточки на кулаках, які вона бездумно стискала. Її
ненависть розливалася довкола нього, як те сяйливе гаряче повітря,
коли вона намагалася оживити нахвана.
І Янн міг зробити єдине.
Птах розкрив крило, висмикнув з нього пір’їну й, розірвавши її
навпіл, кинув Мейрі до ніг. Мона вибалушила очі.
— Я присягаю тобі на пері, Мейрі Вельгет, принцесо
Небельгаймська, що я не вбивав того нахвана. Ненавидів, але не
вбивав.
Мона уривчасто зітхнула, ніби їй забракло повітря. Так, вона знала
цю обітницю. Найсвятішу обітницю птаха.
Але Мейрі була людиною. І ніколи раніше він так яскраво цього не
відчував.
— Я не знаю, хто говорить до мене, — вона подивилася на його
зламане перо. — Янн ес Арвор чи демон із Одвічного Мороку. Твої
слова для мене — це вітер.
 РОЗДІЛ 15. ВИБІР

На пагорбах під мурами Наррана було прохолодно й похмуро, але

дощі так і не пішли. Попри те, що Фольгерт тягав свого вінценосного
полоненого по всіх Чорних островах і справи у Великої Санжі були
кепські, у пташиній столиці заворушилися. Кенвер двічі виводив
людей на рейди, одного разу вони захопили обоз із провізією, що йшла
до табору з Арволуру. Утім, Янновому війську успішно вдавалося
відбиватися від кволих спроб пробити облогу. Ольєрові здалося
дивним інше: у Кенверових вилазках майже припинили брати участь
птахи, він керував самими санжійцями. У цьому була безперечна
користь: Ольєр бив санжійців утричі затятіше, з превеликим
задоволенням. Але на зміни в тактиці звернув увагу і князь Гільдеберт.
Це могло свідчити про зменшення підтримки Лабранша самими
птахами або ж навіть бунт. Нарран виснажився під обстрілами та без
їжі, блістав Предраґ збирав війська, щоб протистояти можливому
новому вторгненню армії Етельріха в разі відмови його батька
підписати мир на небельгаймських умовах, і йому було не до проблем
васалів. Зрештою військова рада погодила дочекатися повернення
Арвора з Небельгайму та розпочати новий штурм.
Відколи Янн поїхав, Ольєр ніби заново народився на світ. Він
почувався спокійно та впевнено, його більше не мучили жахіття й
химерні сновидіння, життя знову стало таким, як раніше, —
нормальним. І він був чесним, вірним Зіркам птахом, який плекає своє
світло. Іноді ввечері, коли Ольєр лишався наодинці, думки про Янна
бентежили його, та коли княжича не було поряд, птахові вдавалося
відкидати їх. Тож він намагався якомога більше часу проводити в
тренуваннях і теревенях, коли не вдавалося повоювати. А одного дня
зранку сталося дещо прикметне.
Ольєр почув якусь метушню в таборі ще до того, як вийшов з намету.
Серед похмурої сірості, гару та смороду ніби розквітли квіти:
кольорові дормези18 з прапорцями, яскраві бліо з розшитими сріблом
рукавами до землі, дзвінкі голоси. Їхній табір відвідали пташки: хтось
приїхав до чоловіка, хтось — до братів чи батька, і Яннові вояки, як і
небельгаймські солдати, раптом стали ввічливими, охайними,
познімали засмальцовані сюрко та сонцесяйно всміхалися,
намагаючись сподобатися котрійсь із дам.
 Ольєр примружився, роздивляючись гостей, і одразу впізнав
молодшу доньку Стереда Брегез. Вона стояла з братом, дуже схожа на
портрет, який він бачив, хіба що крила були не світло-коричневі, а
яскраво-руді, як вогник. Пташка вже не носила жалобу — вочевидь, рік
по смерті чоловіка минув. У юної вдовиці було кругле обличчя, руде
волосся вилося довкола чола дрібними кучериками, вона була низенька
й пухка, чим вирізнялася серед худих і високих пташок. Якийсь
небельгаймець наблизився до них і вклинився в розмову, всміхаючись
до Брегез. Вона дзвінко розсміялася. Ольєр спохмурнів і нервово
скуйовдив волосся. Він був подумав, що показуватися в такому
препаскудному вигляді на очі доньці Стереда було кепською ідеєю, але
цей небельгаймський невдаха розлютив його. Птах обсмикнув сюрко,
поправив портупею з мечем і рушив до них.
— …та не таке яскраве, як ваша усмішка, мі фрой.
Ольєр стояв за спиною залицяльника. Коли ж той помітив, як увага
пташки змістилася, різко озирнувся й сіпнувся з переляку. Стеред
сплеснув руками:
— Ольєре, я саме хотів познайомити тебе з моєю любою сестрою!
Ольєр не слухав, якими епітетами описував його доблесть і
вправність приятель, бо всю його увагу поглинала пташка. Брегез
дивилася на нього без звичного здивування, огиди чи страху, ніби й не
помічала його неприродних кажанячих крил. Вона не ніяковіла й не
червоніла, коли він дивився на неї, натомість в її погляді читався
непідробний інтерес. І що більше Ольєр дивився в її темно-зелені очі,
то більше вона цікавила його.
— Батько писав про вас у листі, — промовила пташка, вклонившись
йому. — Я багато про вас знаю, отру Брезелю.
Небельгаймець поморщився, коли вони перейшли на ретонк, та
Ольєр і сам цьому не зрадів, бо досі розумів через слово.
— Битися разом з вашим батьком і братами — честь для мене.
Вони ще трохи потеревенили, а потім рушили до центру табору, де
пташки облаштували місце для святкового обіду. Брегез мала
дивовижну властивість: здавалося, будь-хто, заговоривши з нею,
миттєво зачаровувався. На неї дивилися птахи, пташки, люди — усі
вони всміхалися до неї та ловили кожне слово, і за кілька хвилин
Ольєра й самого вже було не відірвати від Брегез. Раніше він уявляв, як
вона сміятиметься з його жартів, а натомість тепер сміявся з її; рухи
пташки були такими м’якими й плавними, що заколисували його, а
питання, які вона йому ставила, звучали так бентежно, що йому вже
кортіло поговорити з нею наодинці.
Після обіду пташки розбрелися табором, і Ольєр нарешті вирушив
прогулятися з Брегез уздовж річки. Облога зробила місцину не надто
приємною: у воді плавали нечистоти з міста та їхнього табору, тому
Брегез, гидливо скривившись, запропонувала:
— Чому б нам не перелетіти до того гаю?
Ольєр уперше почув від пташки про польоти, а Брегез уже змахнула
крилами й гайнула в блакить.
Вони приземлилися на галявині. Ольєр озирнувся на табір. Раптом
йому згадалося, що казав про Брегез один із птахів: вона розпусна, має
коханців. Досі пташка здавалася йому цілком вихованою, та літати ось
так, у всіх на очах, пташки переважно не наважувалися.
— Хто був ваш чоловік, ітрон Брегез?
Пташка спохмурніла.
— Він був низького роду, навряд чи ви чули про нього. Вільний
солдат. Батько дозволив нам одружитися, бо я дуже цього хотіла.
— Ви були закохані?
— Так. Але краще ніколи не закохуватися так.
Пташка не дивилася на нього, і Ольєрові стало ніяково, що він
розворушив неприємні спогади. Він обійшов її та пішов поруч вперед
спиною, аби краще бачити її обличчя.
— Мені цікаво, що ще вам писав батько про мене, ма ітрон? Окрім
того, що описував мій хист до бою на мечах.
— О, він співав вам величальних пісень. І казав, що мріяв би бачити
такого зятя.
Ольєр мало не перечепився через гілку. Утримавши рівновагу,
всміхнувся:
— А ви мріяли б про такого чоловіка?
— Тоді я не могла йому відповісти, отру Брезелю, — пташка
скептично піджала кутики рота. — Вам принаймні показували мій
портрет, а я вашого не бачила. Чомусь уважається, що це неважливо.
Ольєр різко зупинився. Пташка зітхнула з несподіванки та вчепилася
в нього, щоб не впасти. Її щоки спалахнули.
— То ось я тут. Чи подобаюся я вам? Чи не лякають вас мої крила?
— Ваші крила — найдивовижніша річ, яку я тільки бачила.
«Авжеж, — гмикнув подумки Ольєр, — вона надто вихована, щоб
сказати правду каліці». Брегез відпустила його рукави й рушила далі,
не зводячи погляду.
— А про яку дружину мріяли б ви, отру Брезелю?
— Про таку, яка б народжувала мені спадкоємців і не пхала носа в
мої справи.
— Важко втриматися.
— І щоб не брехала мені. Цього досить.
— А що б вона мала натомість?
— Усе, що забажає. А чого б ви хотіли від шлюбу, ма ітрон?
Вочевидь, для вас важливе кохання?
 Брегез зупинилася, знову вп’явшись йому в обличчя своїм
допитливим поглядом, і зневажливо всміхнулася. Тоді розрівняла
брижі на подолі сукні й показала Ольєрові латки.
— Я вже якось вийшла заміж через велике кохання. Але зрозуміла,
що важливіше — не мати боргів, які лишив по своїй раптовій смерті
чоловік. Я б воліла ніколи не носити таких суконь. Хотіла б мати
заможний дім, у який не вдереться п’яна ватага небельгаймців і не
спалить його. Я б хотіла почуватися в безпеці. Я втомилася від бруду,
від ницості, від пухоїдів у пір’ї, від щурів, від латок на спідницях. Мій
рід — один із найдавніших у Ретоні. Мої прадіди — рідня прадавніх
пташиних королів. Натомість я тремчу щоночі, очікуючи нападу, їм
усяку гидоту й обираю серед двох суконь, які ще не зношені до дірок.
А кохання… воно мене не нагодує, — між брів Брегез з’явилася
похмура зморшка, її очі стали геть сумні. — Є чоловіки, ма отру, які
хотіли одружитися зі мною, та я не впевнена, що вони розуміють, чого
я заслуговую.
Ольєр думав про ті гори награбованого, від яких він відмовився, про
свій борг перед Ортоном, про батьківський замок, з якого винесли
навіть гобелени зі стін, про конфісковані в його матері санжійські
землі, за які не спробував поборотися, і розумів, що був дурнем,
наївним пташенятком, яке тепер зустріло пташку, яка чесно, без усяких
натяків, сказала йому, чого насправді бажає, і він розумів, що Брегез ес
Стеред насправді заслуговує на все це, але не міг пообіцяти їй і
третину того, чого вона чекала.
Брегез здавалася йому дивовижною. І так, вона б допомогла йому не
тільки вплести у свій родовід один з найчистіших і найдавніших
пташиних родів, а й вилікуватися від дивної хвороби, яка дошкуляла
йому, коли поруч був Янн. Тож він хотів, хотів, страшенно хотів її собі
за дружину. Тепер, коли він бачив, що вона не погодиться на менше,
йому й самому не хотілося меншого. Бо він теж був нащадком
старовинного роду, і його спадкоємці не мають жити в такому бруді.
— Я запевняю вас, що дуже чітко розумію, чого ви заслуговуєте, —
усміхнувся Ольєр. — Та я не можу дати вам усе й одразу. Гадаю, будь-
яка моя обіцянка нині не приховає факту дірок у моїх кишенях. Та я
знаю, що, якщо ми одружимося, за кілька років ви пишатиметеся
мною. Якщо ж відмовите мені, то гірко шкодуватимете. Я б заклався з
вами на це.
Брегез усміхнулася, ще раз, тоді розсміялася на весь гайок.
— Такого я не чекала, — зітхнула пташка. — Зазвичай чоловіки або
падають на коліна й обіцяють прихилити небо, або лякаються й
тікають. Що ж, отру Брезелю, я радо укладу з вами парі.
Брегез розвернулася й пішла у зворотному напрямку, тоді ляснула
крилами й злетіла. Ольєр полетів за нею назирці.
 Під вечір пташки вирушили в дорогу, а Ольєр, знімаючи сюрко,
помітив маленьке вогненне перо, що було приховане у складках його
одягу.

***

От уже кілька днів Мона почувалася наче в лихому сні, не в змозі

прокинутися. Мейрі лежала у своїй ліжниці без сил і постійно плакала.
Ізвен упала в лють, дізнавшись про загибель свого джури. Король
гнівався, що його пишне святкування зіпсувала нагла смерть якогось
нахвана. Янн мовчав. Алрік підстеріг Мону в коридорі та вмовляв
підтвердити його версію подій: що пташка бачила Янна з ним у лісі,
перш ніж вони разом знайшли тіло. Юнка боялася відмовляти принцу,
та ще більше вона не хотіла, щоб їхні спроби вигородити Янна
зашкодили Мейрі. Крім того, Алрік випитав у принцеси, чому мертве
тіло тягнули до неї, і тепер її таємницю знали вже четверо. Мона не
могла вчинити інакше, та однаково почувалася винною в цьому
розкритті. Якоїсь миті пташка перестала виносити всю цю метушню й
зачинилася в покоях принцеси.
Мейрі лежала в подушках, бліда та квола, з опухлими очима. Мона
присіла на край її ліжка, але принцеса посунулася й потягнула її за
руку до себе. Пташка вляглася поряд, склавши крила.
— Коли його віддадуть Зіркам?
— Завтра.
— Я піду.
— Не варто, ваша осяйносте. Ви ще слабка.
Мейрі поморщилася. Її очі були ніби скляні, час від часу Моні
здавалося, що, намагаючись урятувати Гвіліма, вона виплеснула не
тільки всю свою силу до останньої краплі, а й власне життя. Тепер її
руки завжди були холодні, а мова повільна й уривчаста.
— Ні, я піду, Моно. Це я… його занапастила. Я мушу… бути там…
— Ви ні в чому не винні. Такі вже були його почуття.
— Чому я не змогла його воскресити, чому? Я думаю… про це…
постійно. — Принцеса звела на неї погляд, і її очі знову сповнилися
слізьми. — Я воскрешала великих тварин, я воскресила Раока, то чому
мені не вдалося воскресити людину?
— Він не зовсім людина. Можливо, ви чогось не знаєте про свою
силу.
— Якби я не принесла йому того вірша, якби одразу чітко пояснила,
він би не закохався в мене. — З кутиків очей Мейрі знову полилися
сльози. — Він був би живий!
— За всієї поваги, ваша осяйносте, та це вирішувати не вам. — Мона
стерла з її щік сльозинки. — Зірки забрали його світло.
 р щ р р
— Не Зірки, а Янн ес Арвор, — просичала принцеса.
— Не робіть поспішних висновків.
— Ти ж була там! Що ти бачила? Що ти бачила, Моно?
Пташка тяжко зітхнула. Тепер у пам’яті все остаточно
переплуталося. До того, як Янн присягнув на пері, вона припускала,
що він справді атакував нахвана в лісі, хоч усе в ній протестувало
проти цього висновку. Гвілім не мав списа, але його вбили списом, і,
якби дійшло до двобою, Янн використовував би меч або кинджал.
Ретонець був запальний і мав магічний перстень, та він не міг убити
свого запеклого суперника отак нишком, із кущів. Янн просто не
такий. Навіть під впливом темного лютого в ньому лишалося
забагато його самого. І Мона не могла єдиним припущенням
перекреслити все, що знала про нього.
— Я не знаю, що я бачила.
— Ти його вигороджуєш! Моно, ти просто не… не знаєш, яким він
стає, коли… коли… ця істота… і ви наодинці… нікуди тікати… —
Мейрі скинулася в ліжку. — О, я розповім батькові про перстень! Він
має зрозуміти, що я не можу одружитися з Янном!
Мона сіпнулася. Принцеса була сама не своя, і справді могла це
зробити. Пташка страшенно перелякалася.
— Ваша осяйносте, я вам не раджу. Ви уявляєте, яким стане король,
якщо демон допомагатиме йому, а не Янну? Що тоді буде з усім
світом?
Мейрі часто закліпала. О, так. Король-марвотворець, маючи силу
демона, міг би підкорити весь світ. Смерть була б усюди. Не було б
жодного вільного клаптика землі, куди можна було б сховатися. Це не
та доля для всіх, яку б Мона бажала. На щастя, Мейрі це розуміла.
Принцеса затулила руками обличчя.
— Так. Ти маєш рацію. Моно, через мене сталося так багато лиха, я
не хочу ще більше!
Мона пригорнула її до себе.
— Це сталося через волю Зірки Смерті. — Пташка гладила
скуйовджене волосся принцеси. — Гвілім нині в кришталевому палаці
Зірки Війни. Там дуже гарно, дуже. Кришталь прозорий і сяє на сонці.
І довкола зелені оксамитові поля, скільки бачить око. Воїни п’ють
найсолодше вино, їдять смачні наїдки, влаштовують турніри. Б’ються
на мечах. І ніхто не вмирає. Там більше ніхто не вмирає.
— Я б хотіла зустрітися з ним там. Я б попросила пробачення.
— Гадаю, на вас чекає інший замок з кришталю. Найбільший. Той,
що належить Зірці Життя.
— Я погана учениця, — пробурмотіла Мейрі. — Я не гідна.
— На щастя, це також вирішувати не вам.
 …Мона стояла на пагорбі поблизу Гейденґарда, вбрана в сіру
жалобну сукню без прикрас і гаптування. Її обличчя ховала прозора
вуаль, насправді непотрібна, — пташці не хотілося плакати, на відміну
від Мейрі, яка заливалася слізьми, через що на неї кидали здивовані
погляди шляхтяни. Тіло Гвіліма поклали на сухі гілки біля підніжжя
пагорбу. Батько просив поховати тіло сина у воді за нахванським
звичаєм, але герольд короля переказав волю Етельріха: спалити, як
годиться воїну Небельгайму. Ізвен, бліда як примара, так само вбрана в
сіре, підійшла до кострища разом з керром Брекноком. Вітер тріпав її
вуаль. Мона бачила, як тремтять руки принцеси, коли вона взяла
смолоскип, бачила, як вона зітхнула, коли вогонь гайнув по гілках,
перекинувся на одяг Гвіліма й за мить повністю сховав його за
помаранчевою завісою. Тієї миті Мона відчула дику, нездоланну
відразу до Небельгайму. Вони спалювали водну істоту, вони не
вшановували смерть, не давали іншим навіть у смерті бути собою.
Смерть була їхньою іграшкою, їхньою слугою, але так не могло
тривати вічно, і колись Вельгети поплатяться за свою зверхність.
Чувся огидний запах горілого м’яса, тріскіт, Мейрі так стиснула
пташчину руку, що на мить здалося, що принцеса зараз упаде. Двоє
музик виводили тужливі ноти на гнутих небельгаймських дудках.
Музика розвіювалася над долиною разом із чорним димом.
Моні хотілося втекти якнайшвидше, а краще — взагалі з цього
королівства. Зараз роздертий війною Ретон здавався їй не гіршим за
кришталеві світлиці Зірки Життя. Принаймні там ставилися до смерті
з повагою.
Сонце пекло немилосердно. Ізвен піднялася пагорбом, притримуючи
спідниці, і зупинилася поруч з Алріком. Вона щось коротко сказала
брату, і той кивнув, тоді похмурий погляд марвотвориці ковзнув угору
й зупинився на Моні. Пташка відчула, як по руках сипнуло сиротами.
Усі почали розходитися, багаття догоряло. Мейрі відпустила руку
Мони, Імке взяла принцесу під лікоть, і вони повільно побрели
дорогою до замку. Пташка неспокійно роззирнулася. Один зі
зброєносців Ізвен підійшов до неї й супроводив до принцеси, яка
стояла поруч із братом у затінку розлогого дуба.
— Отже, Алріку, мені доповіли, що сталося. — Ізвен підняла вуаль, її
очі були сторожкі й примружені. — Та я хотіла б почути це від тебе ще
раз. Пізніше я поговорю з Арвором.
— Мені нема що додати, люба сестро. — Алрік глипнув на Мону. —
Ми з Янном знайшли Брекнока тяжко пораненим на галявині. Йонге
Мона вийшла з протилежного боку просіки й приєдналася до нас. Тоді
в неї виникла думка віднести його в Гейденґард до лікаря, та він помер
дорогою. Більше ми нічого не бачили.
 — Мені доповіли, що вони були кревниками. Я розумію, брате, що ти
намагаєшся захистити свого друга, та Брекнок врятував мені життя в
битві біля Ладиці. — Чорні брови Ізвен зсунулися до перенісся. — Він
був моїм другом. І коли я дізнаюся, хто це зробив, я з нього живого
шкуру здеру, хай ким би він був. Тож краще тобі нічого не
приховувати.
Моні стало зле, у вухах задзвеніло.
— Я не розумію, Ізвен, чому ти розмовляєш зі мною в такому тоні, —
пирхнув Алрік. — Хіба мого слова недостатньо?
— Я розмовляю з тобою так, бо відчуваю брехню, — повільно
вимовила принцеса, дивлячись на Мону. — Ви обидва маєте дуже
непевний вигляд.
— Бо ти допитуєш нас, не маючи на те права.
— Йонге Моно, ви хотіли щось додати?
Моні до рота ніби насипали піску. Алрік пропалював її напруженим
поглядом. Вона стрепенулася, стенувши крилами.
— Ні, ваша осяйносте. Усе так і було.
— Ми можемо йти? — Принц підійшов до пташки.
— А де Арвор? Чому він не прийшов на поховання?
Алрік вигнув брови.
— Я не знаю, люба сестро. Можливо, через ці огидні підозри?
Ізвен дивилася Моні в очі. Її погляд застиг, потемнів. Мона помітила,
як на чолі Ізвен заряснів піт.
— Алріку, я даю тобі останній шанс сказати мені правду, —
просичала марвотвориця.
— Ти мені погрожуєш?
— Ще ні.
— Досить, Ізвен. Ми залишаємо тебе.
Він зробив крок, але тієї миті схопився за горло. Обличчя принца
почервоніло, Мона скрикнула. Праву руку Ізвен ніби судомило, вона
повільно стискала пальці, загрібаючи повітря, як віжки. Мона не йняла
віри очам: Ізвен накинула марвотворчий зашморг на власного брата.
Алрік хрипів, упавши на коліна, і Мона кинулася до нього.
— Ваша осяйносте!
— Кажіть мені правду.
— Але ми…
— Негайно! — гримнула Ізвен.
— Він задихнеться! — Мона затремтіла. — Будь ласка!
Ізвен буравила її лютим поглядом, тієї миті так шалено схожа на
батька, що в Мони затерпло все тіло від жаху. Алрік хрипів,
скорчившись біля її ніг.
— Відпустіть його! Я скажу! Я скажу, — Мона ніби збоку чула
власний голос, зависокий і тремтливий. — Керр Арвор не був разом з
принцом. Ми побачили його вже на галявині, де було тіло. Ми обоє не
знаємо, що сталося.
Ізвен миттєво розтисла пальці — і Алрік повалився на землю,
надсадно кашляючи, а з його голови злетів капелюх. Мона впала на
коліна біля нього й притримувала йому голову, поки принц плювався й
судомно втягував повітря.
— Мені цього досить, — промовила Ізвен.
— Мені теж.
Мона здригнулася й озирнулася. За кілька кроків від них стояла
Мейрі. Вона тремтіла, але її погляд був такий лютий, що, здавалося,
міг би спопелити на місці. Але ж вона… вона мала повернутися до
замку! Ізвен пройшла повз них, і вони разом з Мейрі рушили дорогою
в бік Гейденґарда. Алрік насилу підвівся.
— Що ти наробила, Моно, — прохрипів він, тримаючись за горло. —
Треба попередити Янна…
— Вона б… я…
— Вона не вбила б мене, я ж її брат! Вони з Фольгертом часто так
бешкетували в дитинстві, бо ми ж із Мейрі безсилі… тобто… я
безсилий. Я — єдиний безсилий у цій сім’ї, не поцілований Зірками,
— просичав принц. — Але я їй цього не подарую!
— Я дуже злякалася за вас.
— Мені приємна твоя турбота, та краще бійся тепер за керра Арвора.
Алрік накинув капелюха й побіг до свого коня, прив’язаного біля
дерева. За мить він помчав дорогою до замку, тільки курява здіймалася
за ним по дорозі. Мона знеможено притулилася спиною до дерева. Що
вона накоїла…

***

Янн сидів на вершечку найвищої вежі, спершись ліктями на коліна,

обхопивши голову. Тут гуляв вітер, свистів між зубцями. Трохи нижче,
на мурі, чергували охоронці, палахкотів смолоскип. Сонце вже сіло, у
вікнах Гейденґарду мерехтіло світло, світилися помаранчевим
розвішані в молитовному садку зірки.
Навіщо Янн взагалі поїхав сюди, що за лиха доля скерувала його до
Небельгайму?
Тепер Ізвен хоче його крові, Мейрі його ненавидить, Алрік і Мона
вважають вбивцею, хоч і не кажуть цього прямо, а він сам і гадки не
має, що сталося в тому клятому лісі. Янна сповнювало відчуття, що він
ніяк не причетний до смерті Гвіліма Брекнока. Але він був сам за себе,
більше ніхто йому не вірив. Янн подумки вибудовував ланцюжок
спогадів, та все уривалося на моменті, коли олень утік від нього. Як
взагалі від нього могла втекти тварина, коли його вів темний лютий?
 р
Цілковита нісенітниця. Одразу після трагедії Янн спробував зняти
перстень, та опік болів так сильно, що юнаку нічого не лишалося, як
носити артефакт далі.
Птах часто думав про Гвіліма. Чорна ненависть розсіювалася, наче
небо на світанку. Янн не відчував полегшення чи зловтіхи, тільки сум.
За пташиним звичаєм кревні вороги мали битися на смерть, але,
імовірно, птах помилував би його, перемігши. Нахван був добрим
воїном і не заслуговував на таку безглузду й ранню смерть. Як нікому
не побажаєш і опинитися нині на місці самого Янна. Алрік
переконував негайно тікати з островів, але вчинити так — це визнати
себе винним. Судячи з того, що Янна досі не заарештували, королю
було байдуже до долі нахвана, а люта Ізвен мусила докласти зусиль,
щоб виловити його. Лишатися надовго птах однаково не міг і вже
відправив Бастіана на узбережжя, звідки завтра ввечері вони мали
відплисти до Ретону. Та Янн не міг поїхати, не впевнившись, що Мейрі
почула його версію подій. Власне, йому було байдуже на те, чи
вважають його вбивцею всі інші. Як усе змінилося всього за кілька
днів! Тоді Янн був такий злий на неї, але тепер сам мусив боротися за
її розуміння. Юнак згадував її примружені, майже жовті очі, сповнені
болю й ненависті. «Ти вбивця! І я ніколи тебе не пробачу!» Птахові аж
скручувало нутрощі. Він не міг більше терпіти, не міг дати їй часу, бо
не мав його сам.
Янн підвівся й підійшов до краю. У покоях Мейрі тільки-но згасло
світло. Певно, вона ще не встигла заснути. Якщо Мона не з нею, вони
матимуть можливість поговорити, перш ніж він поїде. Птах безшумно
шугнув у темряву, спікірувавши до її вікна. Янн ляснув крилами,
гальмуючи, приземлився на підвіконня та ступив у кімнату.
З темряви пролунав дзвінкий крик.
— Ні, Мейрі, зачекай! — він підвів руки, видивляючись її під
балдахіном. — Я лише хотів…
Принцеса схопилася з ліжка, огортаючись ковдрою.
— Я кличу охорону!
— Одну хвилину! — Янн рухнув на коліна. — Благаю!
— Як ти посмів знову вдиратися сюди, та ще… зараз!
— Люди Ізвен шукають мене, я не мав іншого виходу.
— То я допоможу їм, — просичала Мейрі й розвернулася до дверей.
Янн відчув, як усередині крижаніє, і кинувся навперейми дівчині. Від
зору демона кімната яскраво спалахнула, птах опинився біля дверей
ще до того, як Мейрі зробила крок. Принцеса злякано зойкнула, коли
він так само миттєво опинився поруч з нею.
— Мейрі, я знаю, що ти не віриш мені. Ти маєш на те підстави. Але я
знаю, що не вбивав його. Можливо, і хотів убити, та не робив цього.
 Принцеса ще стояла, притиснувши руки до грудей, не в змозі
поворухнутися. Скрипнули дверцята, що вели до кімнати Мони,
пташка вийшла, тримаючи каганець, і, приголомшена, втупилася в
Янна.
— Керре Арворе, негайно покиньте покої принцеси, це неприйнятно.
— Ні, я ще не все сказав, — Янн стер із чола піт, його нудило від
хвилювання. — Я можу пережити, якщо всі в цьому королівстві
гадатимуть, що я вбив Брекнока, та тільки не ти, Мейрі. Я не знаю,
якою клятвою ще присягнути тобі, але я справді відчуваю, що він
загинув не від моєї руки.
— Відчуваєш? — Мейрі гидливо скривилася. — Тобто ти в цьому не
впевнений?
— Зі мною щось сталося тоді. Але я знаю, розумієш, я знаю, що то
був не я! — Янн зробив крок, і дівчата одночасно відступили. — Якби
ж ти могла повірити мені… я не винесу думки, що моя наречена
ненавидить мене за те, чого я не вчиняв.
— Твоя наречена, — повільно видихнула Мейрі. — Янне, Зірки
дарували тобі надзвичайних друзів. Вони заради тебе затьмарюють
свої світла брехнею… мій брат збрехав навіть королю! А Мона
збрехала мені! І я можу зрозуміти їх, та я ніколи не зрозумію тебе, бо
бачила, яким ти стаєш, коли лють бере над тобою владу. Я бачила цю
жаску, чорну істоту, яка сидить у тобі, відчувала її подих на своєму
обличчі та її хватку на своїй руці, і це був не той юнак, у якого я була
закохана! Ти прийшов по мою підтримку, не знявши цього клятого
персня, і користуєшся його силою досі! І жодного разу не сказав, чи
тобі прикро, чи шкода нещасного, який помер так рано!
— Мейрі…
— Ні, — її голос був міцний, як криця. — Ні, Янне ес Арворе, ти
зробив свій вибір. Гвілім розумів мене, як ніхто, і я обожнювала його
вірші, але відмовила йому, бо хотіла дотриматися обіцянки. Натомість
ти тільки й чекав миті, коли щось дозволить знову вдягнути персня, ти
не чув ані пояснень, ані заперечень, бо ти одержимий, Янне, і моє
слово для тебе нічого не варте. Ти зробив свій вибір, а я зроблю свій. Я
ніколи не буду твоєю, і я ніколи тебе не пробачу.
Янн відчував, ніби йому в груди вганяють кілок. Кожне її слово,
кожен подих, кожна пауза падали на нього, наче брили, руйнували,
ламали його. На його гербі писалося «Краще померти, ніж втратити
крила», та зараз у нього було відчуття, ніби він і помер, і втратив
крила. Янн почувався безпорадним, геть безсилим. Мейрі мала
слушність в усьому, і зараз його образа на неї здавалася дурною,
дитячою. Він не міг заперечити нічого з того, що вона сказала.
Полегшення, яке він відчув, надівши персня, не можна було порівняти
з жодною земною насолодою. Перстень і власна могутність були йому
важливішими за Мейрі. І ось тепер він втратив її.
— Ма отру, вам краще піти, — хрипко промовила Мона ретонком.
Янн мовчки рушив до вікна, заліз на підвіконня й полетів геть.
***

Етельріх досі не міг повірити, як прикро зіпсувалося пишне свято

для всієї країни. Тепер величезний турнір, що його планували після
полювання, відклали, і Фольгерт забрав короля Добродара в Низький
край, щоб показати його тамтешнім шляхтянам. Ізвен уже двічі
просила аудієнції, та король щоразу відмовляв, бо знав, чого вона хоче.
Дівчина була обурена вбивством джури й вимагала правосуддя.
Етельріха мало непокоїла ця смерть, значно більше його розгнівала
брехня Алріка: за це принца негайно відіслали до його володінь із
забороною з’являтися при королівському дворі до наступної
Благодатної пори. Але що тепер робити з репутацією Арвора? Навіть
якщо він і вбив того бідолаху, Етельріх уже не міг відмовитися від його
підтримки в Ретоні, бо спалив мости з Іссот. Та й узагалі, якби всіх
засуджували за їхні злочини, небельгаймська армія не дорахувалася б
доброї третини досвідчених воїнів. Король підвів руку, наказуючи
музикам замовкнути, бо знову до скронь підбирався нещадний біль.
Сьогодні було кілька прохачів, і Етельріх швидко розв’язав їхні
питання й уже збирався відпочити, коли герольд наблизився до трону й
прошепотів йому на вухо:
— Принцеса Мейрі просить короткої аудієнції.
У короля защемило під ребрами від недоброго передчуття. Він
сподівався, що Мейрі, так само, як і Алрік, лишиться на боці Арвора,
тож особливо не продумував варіанти, що буде, якщо вона зажадає
розібратися в тому, хто вбив того клятого нахвана.
— Гаразд, запроси.
Очі принцеси були припухлі, хоча й не червоні. Мейрі вклонилася, не
зводячи погляду, і щось промовила. Вона говорила так тихо, що
Етельріх мимоволі подався вперед, щоб краще чути.
— …я вимагаю перегляду кривавої угоди.
— Чого ти вимагаєш? — скривився король.
— Я не можу вийти заміж за Янна ес Арвора. — Донька звела на
нього погляд. — Я відмовляюся.
Етельріх ледь стримався, аби не засміятися. Вона відмовляється! І це
в той час, коли Іссот уже заручила свого сина з іншою. І це після того,
як Ізвен привселюдно принизила і батька, і свого нареченого, і змусила
весь світ спостерігати, як Етельріх Вельгет нічого не може вдіяти з
власною дочкою! І ось — Мейрі. Його люба маленька Мейрі, завжди
 р р
покірна й лагідна. Це ж через неї він змінив своє рішення щодо Ретону
та віддав її Арвору!
— Мейрі, я розумію, що тебе стривожили останні події, та я
запевняю, що все владнається. Репутація твого нареченого ніяк не
потьмарить твою власну.
— Річ не в цьому, ваша сонцесяйносте. — Мейрі втупилася поглядом
у ромбоподібну мозаїку на підлозі. — Я б не турбувалася за свою
репутацію, якби була впевнена в тому, що він не вчиняв цього злочину.
Та в нього були причини ненавидіти Гвіліма Брекнока, він
привселюдно обіцяв убити його, і тому…
— Годі. Я знаю решту. — Король підвівся з трону та спустився до
неї. — Мейрі, угоду ми не змінюватимемо. Ці хлоп’ячі ігри не можуть
загрожувати союзу між Ретоном і Небельгаймом.
— Хлоп’ячі ігри?
— Так, іноді вони закінчуються трагічно.
— Ігри? — повторила Мейрі й стиснула кулаки. Етельріх
недовірливо примружився. — То ось що для вас смерть. Це іграшка?
Ми всі — теж ваші іграшки?
— Аудієнцію завершено.
— Ні, батьку, — принцеса підступила до нього, її очі звузилися, і
вона стала разюче схожою на його матір. В Етельріха сипнуло
сиротами по шкірі. — Я відмовляюся одружуватися з Арвором і
вимагаю перегляду угоди! Ви зробили виняток для Ізвен, зробите і для
мене!
— Ти забуваєшся! Ізвен претендує на престол. У неї інші
можливості.
— То ви любите лише можливості, які мають ваші діти? Наші з
Алріком бажання для вас ніщо?
— Як ти смієш так розмовляти з королем?
— Крім того, що ви король, ви ще й мій батько, ваша сонцесяйносте,
— процідила Мейрі.
Етельріх вирячив очі. Ізвен створила жахливий прецедент: тепер
кожна дівчина в королівстві, починаючи з другої принцеси й
закінчуючи якось жебрачкою, могла повставати проти вибору своїх
батьків. Цьому треба було покласти край — і негайно. Мейрі не
розуміла, наскільки небезпечним був її непослух. Можливо, якби не
було випадку з Ізвен, Етельріх і продумав би інший варіант, зрештою,
Ретон не був єдиною державою, з якою Небельгайму був потрібен
союз, та тепер, особливо після її різких слів, Етельріха розібрав гнів.
— Повертайся до своїх покоїв, дитя. І коли наступного разу
зважишся сперечатися з королем, знай, що у світі існують набагато
жахливіші речі, ніж вийти заміж за Арвора, якого нещодавно ти нібито
кохала. Розмову завершено.
 Він розвернувся й покрокував до трону. Мейрі — дрібна світло-сіра
цятка на тлі височенних колон великої зали — постояла, стиснувши
кулаки, і пішла. Герольд знову підійшов до короля.
— Янн ес Арвор просить короткої аудієнції, ваша сонцесяйносте.
Етельріх стиснув підлокітники трону.
— Веди.
Янн підійшов до трону, бгаючи в руках капелюха. Весь його силует
здавався зіщуленим, ніби він тримав на плечах брилу, навіть крила не
розкривалися за спиною, як зазвичай. Птах дочекався, коли король
погляне на нього, і тоді промовив:
— Ваша сонцесяйносте, я хочу переглянути криваву угоду.
— Десь я це вже чув, — пробурмотів Етельріх, згадуючи, як
видовжилося обличчя Добродара, коли він почув, що Арворів пов’яже
з Вельгетами не тільки союзна угода, а й шлюб. — І що саме тебе
перестало влаштовувати, мій любий сину?
— Принцеса Мейрі не бажає бути моєю нареченою, і я не хочу її
силувати. Ми мусимо розірвати заручини.
Голову Етельріха ніби прокручували свердлом, в очах аж двоїлося.
Він мріяв про вино на травах і теплу постіль, а не балачки з пташеням
про любовні справи.
— Це неможливо, кінець розмові. — Етельріх показав на глек з
вином і таріль із сиром, і слуга підніс йому тацю.
— Вона мене ненавидить.
— Вона — нерозумне дівчисько, яке змінює думку кілька разів на
день, — пирхнув король. — А ти — майбутній правитель Ретону. Не
змушуй мене розчаровуватися в тобі.
— Я не хочу її силувати.
Етельріх хильнув вина. У грудях клекотіло. Чому раптом у цьому
світі все почало змінюватися? Раніше ніхто навіть не обмінювався
портретами, було достатньо словесного опису й родоводу, щоб
одружитися, а тепер діти почали сперечатися з батьками!
— Скажи мені ще раз, чи ти вбив того нахвана? — Король пожував
шматочок сиру.
— Ні.
— Тоді не бачу перепон.
— Вона ніколи мені не повірить, ваша сонцесяйносте. І єдине, що я
можу зробити для неї, це вивільнити від зобов’язань. Я хочу дружину,
а не бранку.
О, пресвяті Зірки, що за день сьогодні!
— Янне, не знаю, що ти уявляв, але життя значно відрізняється від
пісень менестрелів. Ти одружишся з Мейрі, кілька разів прийдеш до
неї в ліжницю, і зрештою вона змириться: народжуватиме тобі
спадкоємців, а може, навіть кохатиме тебе. Такі вже ці жінки.
Покладатися на їхні почуття — все одно, що на погоду.
Янн ледь чутно зітхнув.
— Ваша сонцесяйносте, я все одно прошу перегляду угоди.
Король уявляв вишкір Іссот, коли їй доповідатимуть, як Етельріхом
Вельгетом крутять власні діти; уявляв, як полегшено зітхнуть Авеліни
— і Добродар, і його блістав; як Мейрі вередуватиме й далі,
перебираючи нареченими; як Ізвен зажадає вийти заміж за якогось
селюка; як Алрік відмовиться виконувати його волю й повернеться до
двору. Через це Етельріху аж чорніло в голові від люті. Вони всі
забули, хто він такий. Великий король Чорних островів, повелитель
смерті, марвотворець. Але він їм нагадає.
— Ти глухий?! — гримнув Етельріх, гупнувши по таці. Сир
розлетівся підлогою. — Я дав свою відповідь! Навіть якщо ти вбив
того хлопця, навіть якщо вона проти, навіть якщо ти проти, навіть
якщо проти всі святі Зірки, ви одружитеся, бо така моя воля! А тепер
забирайся мерщій до Ретону, поки Ізвен не згодувала тебе марвам, а
мої люди з’ясують, що сталося з тим триклятим нахваном! Геть!
Янн позадкував до виходу та швидко покинув залу. Головний біль
став нестерпним, Етельріх насилу не скавчав, стискаючи зуби. Він
підвівся й покрокував до дверей, довкола метушилися слуги, а герольд
розганяв натовп прохачів, яких не встигли прийняти. За Етельріхом по
юрбі в коридорі линув шепіт, і це був шепіт величі, якої боялися люди.
Саме те, чого він завжди прагнув.
18 Дормез — візок для далеких подорожей, у якому можна спати. Переважно для жінок і дітей.
РОЗДІЛ 16. НАЙКРАЩИЙ ВОЇН
ПОМІЖ ПТАХАМИ

Ранками ставало холодніше. Хоч удень сонце ще пекло нещадно, на

Ретон насувалася Пора туманів, що тут радше була порою вітрів. Янн
повернувся до війська в день свого сімнадцятиліття, але думками
перебував у Небельгаймі. Його страшенно гнітило те, як спішно він
поїхав, не намагаючись захистити своє добре ім’я й не зустрівшися з
Ізвен. Але юнак мав чіткий наказ від короля — забиратися з островів
геть, і, оскільки небельгаймська армія досі складала левову частку
його власної військової потуги, Яннові довелося послухатись.
Нарран ніби змертвів: кудись поділися веселі посиденьки Кенвера на
замкових мурах з розпиванням вина та жбурлянням хлібних крихт, з
міста навіть не долинали звуки. За сірим камінням щось відбувалося, і
Янн почав непокоїтись. Ольєр розповів, що Кенвер виводив на рейди
здебільшого людей, а на одній із нарад Гільдеберт запропонував
викликати птаха на розмову.
Але цього не знадобилося.
Янн з Ольєром сиділи на пагорбі поряд з требюше, що простоював
без діла понад місяць. Розмовляли мало: Ольєр повідомив, що надіслав
каблучку зі смарагдом і павичеве — замість власного — перо до
доньки Стереда, але поки не отримав згоди, а Янн коротко переповів
про трагедію з нахваном, не згадавши про перстень. Вечоріло, обидва
птахи дивилися на похмуре громаддя столиці, аж тут над головними
воротами з’явився крилатий. Засурмив.
— Це Кенвер, — видихнув Янн, схопившись на ноги. — У нього
перо миру!
Перо миру зазвичай майстрували з великого дрючка з перекладиною,
на яку прив’язували стрічки червоної тканини. Це був знак, що
супротивник бажає перемовин. Янн злетів, проминув табір і м’яко
знизився навпроти підйомного мосту. Птахи довкола заметушилися,
лучники на постах посхоплювалися з місць, Янна миттєво оточили
інші лицарі. Поруч приземлився Ольєр.
Кенвер над воротами дивився на них розчаровано, випнувши нижню
губу, ніби пташеня, не вдоволене запропонованими іграшками.
— Отру Кенвере, яка честь, — гукнув до нього Янн. — Що значить
це перо миру?
 Погляд птаха пролетів по натовпу й не одразу знайшов Янна. Звісно,
він удавав, що нібито не помітив його.
— Вимагаю перемовин з командиром облоги, — крикнув Кенвер.
— Я вас слухаю.
Кенвер озирнувся на своїх вояків, які визирали з-поміж зубців
надворітної вежі, із красномовним поглядом. Дехто захихотів, на
обличчі самого птаха майнула зневажлива посмішка.
— Ні, отру Арворе, я вимагаю перемовин зі справжнім командиром
облоги, а не з його учнем. Чекаю князя Гільдеберта тут за півгодини.
Янн ледь стримався, щоб не загарчати. Що собі дозволяє цей гобон?!
Кенвер зник за стіною, але перо миру лишилося стояти над воротами.
Яннове серце билося в горлі, передчуваючи зміни: Кенвер зажадав
перемовин не з легкого життя. Невже вони висуватимуть вимоги щодо
припинення облоги? Невже це скінчиться? Невже Лабранш капітулює
та віддасть йому загарбану корону, а місто, яке колись підтримало його
батька, знову повернеться під Яннове крило? Юнак помчав до намету
Гільдеберта, але небельгаймець уже сам крокував до них, а його джура
ніс перо миру.
— Ортоне, Годовіне, кличте нараду. — Обличчя небельгаймського
князя було стривожене, навіть шрам здавався яскравішим. — Схоже,
матимемо поважного гостя.
Янн біг за ним услід. Усередині все аж підстрибувало. Кенвер знову
з’явився над воротами.
— Янне, підійди до мене, — наказав Гільдеберт, не відриваючи
погляду від командира нарранського гарнізону. — Ведімо перемовини
разом.
Кенвер злетів до них із джурою, який ніс перо миру, та іншим
птахом, який тримався від усіх осторонь. Янна здивували його крила
— пір’я було таке рідке, що птах насилу міг злетіти. Юнак сподівався
побачити серед делегації й самого Лабранша чи бодай Іссот, яка мала б
з’явитися на мурі, проте їх не було. Отже, навряд мова піде про
капітуляцію.
— Дар’єне! — усміхнувся Гільдеберт, і вони з Кенвером обійнялися.
— Нарешті побачилися!
— Не надто приємні обставини, мій друже, та я однаково радий, —
відповів птах поганою небельгаймською.
Процесія рушила до намету князя Гільдеберта. Джури принесли
ворожій делегації вина та їжі, і Кенвер із задоволенням спорожнив
келих, поки його супутники мовчки стали біля виходу з намету,
тримаючись за руків’я мечів. Янн сів праворуч від Гільдеберта.
Ліворуч умостився Ортон. До намету також зайшли Стеред, Торзелл та
інші Яннові соратники. Ольєр став поруч з ворожими птахами, і його
долоня так само завбачливо лежала на ефесі.
 — Отож, що привело тебе до нас? Нарран непогано тримався весь
час. — Гільдеберт закинув до рота виноградину.
— Дякую за визнання, Дегреде, та перейдімо одразу до справи. —
Кругле обличчя Кенвера стало похмурим. — Ви б ніколи не підкорили
Нарран, але за цими мурами пішла перопадиця.
Птах із супроводу Кенвера підійшов до нього, обернувся до них
спиною і розвернув крила. Пір’я було рідке та збурене, подекуди з крил
стирчав пух, подекуди виднілася шкіра.
У Янна сипнуло морозцем по спині. Зчинився ґвалт. Житоль ес
Стеред, який стояв найближче до нарранських птахів, відсахнувся й
мало не впав, інші так само позадкували й збилися в кут, тільки Ольєр
не зрушив із місця. Перопадиця була жахливою хворобою. Зіркові
брати вважали її прокльоном Зірок, бо порятунку від неї не було
жодному крилатому. Пір’я висипалося, не лишалося навіть пуху, а
ніжну тонку шкіру всипало виразками. Рани загоювалися, але літати
після такого птахи більше не могли, змушені до кінця життя
замотувати голі крила тканиною.
— Це жах, — пробурмотів Янн.
Хворий птах вийшов з намету.
— Так, керре Арворе. — Кенвер перевів погляд на нього. — Тому мій
сеньйор керр Лабранш та його шляхетна дружина княгиня Іссот
уповноважили мене запропонувати вам поєдинок честі за Нарран.
Ратибор Лабранш висуває мене як свого воїна й викликає вашого
представника на двобій.
У наметі стало так тихо, що було чутно, як вітер тихесенько підвиває
в дірці, яка утворилася в стелі. Янн прикипів до стільця. Бій честі за
пташину столицю. Це його шанс. Він має перстень. Він упорається.
Юнак засовався на місці, і Гільдеберт кинув на нього суворий погляд.
— Я розумію ваше занепокоєння, — повільно вимовив Гільдеберт, —
та який сенс нам схилятися до цієї пропозиції, якщо ваше становище
таке скрутне й Нарран скоро впаде? За мурами тисячі птахів. Там
пташенята й пташки. Невже ви дозволите всім лишитися без пір’я? А
ти сам, Дар’єне? Здавайтеся зараз — і отримаєте необхідну допомогу.
— У Наррана досить ресурсів і досить санжійців, щоб оборонятися.
Рано чи пізно Велика Санжа оговтається від полону короля й прийде
нам на допомогу, лишається тільки дочекатися. — Кенвер глипнув
банькатими очима на Янна. — Ми не здаємося й ніколи не скоримося,
бо стоїмо за істинних князя та княгиню Ретонських. Та я запропонував
вирішити все раніше, щоб мати змогу врятувати якомога більше крил.
Янн зустрівся поглядом з Ольєром. Обличчя його друга наче
скам’яніло. Масивні щелепи були міцно стиснуті, аж на щоках заграли
жовна, а очі скрижаніли. Янн знав, про що він думає. Лабранша мало
цікавили птахи. Він геть не розумів справжньої ваги крил. Санжієць
справді міг би тримати хворих усередині без допомоги, бо ця хвороба
не загрожувала людям, але вона перетворювала птахів на жахливих
істот, навіки замкнених між небом і землею — ходити їм було тяжко,
бо всі бачили їхню ваду, а літати вони більше не могли. Лабранш
прирік Ольєра на муки, гірші за смерть, і тепер він міг приректи ціле
пташине місто, аби не втратити владу. Але Дар’єн ес Кенвер та Іссот
були птахами, вони розуміли, що насувається на столицю. І
сподівалися, що це зрозуміє Янн.
— Я погоджуюся на двобій честі за Нарран, — випалив юнак і всі
погляди вп’ялися в нього.
— Янне… — прогарчав князь Гільдеберт. — Це вирішуватиме
військова нарада.
— Ні, я погоджуюся на двобій. — Янн підхопився з місця. — Та я
маю додаткову умову: якщо ми переможемо, Ратибор Лабранш
віддасть несправедливо захоплену корону й визнає мого батька
істинним князем Ретонським, а мене — правомірним спадкоємцем.
Весь жах, який він пережив у Небельгаймі, ненависть Мейрі, підозри
Алріка та Мони, гнів Ізвен, — усе було недарма, якщо цей перстень
допоможе йому відновити права на Ретон. Янн виконає свій обов’язок!
Ось для чого батько подарував йому артефакт. Ось для чого батько
тримав прирученим темного лютого.
— Я передам ваші побажання, керре Арворе, — Кенвер схрестив
руки на грудях. — Та це мусить бути справедливо в обидва боки: якщо
ваш воїн програє, то мусить привселюдно визнати Іссот Ретонську
істинною княгинею від вашого імені.
— Я не програю, мей керр, — вишкірився Янн, усе його тіло горіло
від страху й захвату одночасно. — Чекаю на ваше рішення доки сонце
не сяде за той пагорб!
Кенвер криво всміхнувся йому, попрощався з рештою й нарранська
делегація полетіла до брамної вежі.

***

Ольєр тремтів від хвилювання. Його вразило навіть не те, що Янн без
жодних обговорень пристав на відчайдушну пропозицію Кенвера, а те,
наскільки впевненим він здавався в ту мить. Після повернення з
Небельгайму це був геть інший птах, навіть вираз його обличчя став
суворішим і дорослішим. Янн змінився, і Ольєр не розумів чому. Та
найцікавіше для Ольєра було не в самому двобої чи його умовах.
Лабранш вибереться з-за муру. Лабранш опиниться на відстані кількох
кроків від нього, і, якщо Янн обере Ольєра своїм представником, може
статися так, що йому вдасться вбити не лише Кенвера, а й самого
Лабранша. Принаймні санжієць побачить, як нові крила підносять
 р р р
Ольєра над землею. І він дивитиметься, як його найкращого воїна вб’є
птах, якому відтяли крила в сподіванні, що він помре десь від сорому.
— О, найчорніші пітьмаки, Янне, як це розуміти?! — загарчав
Гільдеберт, упершись руками у стіл.
— Ви самі сказали мені вести перемовини! Тож я не міг лишити
птахів у скруті, я не Лабранш. І я виграю цей двобій, — Янн труснув
кучерями. — Довіртеся мені!
— Ти маленьке недолуге пташеня! — гримнув Ортон. — Що ти там
виграєш?! Скількох воїнів ти вже переміг у бою, га? Ти знаєш, як
б’ється Кенвер? Та він одним ударом тебе порішить!
Янн опинився поруч з Ортоном швидше, ніж Брезель кліпнув. Що за
морочі жарти?! Птах не міг подолати таку відстань так швидко!
— Притримайте язика, керре Ортоне, — засичав Янн в обличчя
небельгаймцеві. — Інакше це може погано для вас скінчитися.
Ольєрові знову здалося: цього разу, що Яннові очі зблиснули
червоним, наче він подивився на вогонь у цілковитій темряві. Щось у
цьому видиві було таким жаским, що птах здригнувся.
— Шановні керрен… — Гільдеберт утиснувся між Ортоном і Янном.
— …справу зроблено. За законами честі відмовлятися від двобою не
можна. Тепер мусимо визначити, хто протистоятиме Кенверові.
— Звісно, я. — Янн люто обсмикнув сюрко й відступив від Ортона.
— Це неможливо, мій любий учню, — хитнув головою Гільдеберт.
— Ти — претендент на престол, і, якщо тебе вб’ють, усе буде скінчено.
Так само якщо тебе змусять привселюдно відректися від прав на
корону. Якщо це зробить хтось інший, ситуація буде не настільки
однозначною.
— Будь-хто інший програє Кенверу.
— Ти програєш найпершим, — гиготнув із кутка Годовін, але замовк
під поглядом князя Гільдеберта.
— Янне, я забороняю.
Ольєр знову помітив, як у Янна люто роздуваються ніздрі, а очі
червоніють, і цього разу він дивився на нього незмигно, тож це не було
обманом зору чи неуважністю.
— Мене ніщо не зупинить, керре Гільдеберте.
— Тебе зупинить наказ короля Небельгайму! — гримнув князь. — Ти
маєш змогу тягатися з Лабраншем лише з його величезної ласки, а я
маю чітке розпорядження: простежити, щоб ти не накликав
неприємностей на свій пернатий зад! Тому можеш знехтувати моїм
наказом, та я не раджу нехтувати наказами Етельріха Вельгета, бо
Арвори мають величезний борг за роки війни й ця військова кампанія
зійде без його підтримки на пси!
Янн виструнчився й задер підборіддя, важко сапаючи. Ольєр
відзначив, як поволі згасає червоне полум’я в очах друга, і від цього
йому перехопило подих.
Це був не Янн. Чи… Янн, але інакший?
— Гаразд, я виступлю проти Кенвера, — просипів Ортон. — Колись
ми вже билися.
— Нагадайте-но, це тоді, коли ви програли йому під дубом? — кинув
Янн.
— Так, було таке, — губи Ортона презирливо викривилися. — У тебе
тоді ще пір’я не пробилося!
— Ні, — мотнув головою Гільдеберт. — У тебе погана репутація в
Ретоні.
— «Зіркова шапка», — пробурмотів молодший Стеред, і Ортон
рвучко озирнувся. Юнак замовк.
— Я хочу битися з Кенвером, — промовив Ольєр, і всі обернулися до
нього. Янн вигнув брови. — Лабранш виставляє проти нас птаха, тож
битися з ним мусить птах, інакше скажуть, що Янн ес Арвор воює
тільки руками людей.
Гільдеберт утягнув щоки, оцінювально обдивляючись Ольєра.
Юнакові перехоплювало подих, бо він уже уявляв, як переможе
Кенвера, як устромить меча в Лабранша, як власноруч зробить Янна
князем, і тоді… що буде далі, Ольєр намагався не думати. Ті кілька
секунд, поки Гільдеберт оцінював його шанси, минули.
— Ні, Ольєре, — князь утомлено зітхнув. — Ти добре б’єшся, та для
Кенвера в тебе замало досвіду. Ти надто юний. Він уб’є тебе, не
напружуючись.
— Я його не боюся!
— Я кажу, що битимуся сам, — просичав Янн.
Гільдеберт похитав головою й озирнувся:
— Керре Годовіне, чи ви готові захищати честь його світлості?
— Га?
— Ти вийдеш проти Кенвера?
Годовін зблід і підвівся. Ольєр стиснув кулаки. І він, і Ортон, і сам
Янн хотіли битися, натомість Гільдеберт звернувся до колишнього
Яннового капітана, який не навчив його навіть як слід махати мечем, а
тепер відмовчувався в кутку.
— Ви, здається, наполовину птах?
— По мені цього не скажеш, — пробурмотів Годовін, але кивнув: —
Так, я готовий битися. Буде навіть смішно, якщо саме я принесу цьому
пташенятку князівство.
— Я проти! — вигукнув Янн.
— Гаразд, шановні керрен, — Гільдеберт постукав по столу, ніби не
почувши. — Ми призначимо час двобою й повідомимо вас.
Після наради, тільки-но Янн вийшов з намету, Ольєр побіг за ним.
 — Янне, я хочу битися. — Він наздогнав княжича й зупинив його,
вчепившись у рукав. — Ти — мій князь, я вірю в тебе, я хочу битися за
твою честь.
— Дякую, друже, — розгублено пробурмотів Янн. — Та нічого не
можу вдіяти. Я би виступив проти Кенвера сам. І переміг би. Але якщо
це позбавить мене підтримки Етельріха Небельгаймського, то ця
перемога нічого не дасть. Тож вибач, нам доведеться вболівати за
Годовіна й молити Зірку Війни засліпити Кенвера чи напустити на
нього пропасницю. Будь-що, аби він став хоч трішечки слабшим.
Янн слабко всміхнувся до нього й пішов.
…Тієї ночі Ольєр геть не спав. Ходив сюди-туди наметом, тоді
полетів у гайок за річку й потренував баланс, тільки щоб розвіятися.
Думав про родинне гасло Брезелів «Бо я так хочу», про свою
нескориму матір, про те, що насправді так рідко робив щось за
власним бажанням. Зараз Лабранш був поряд. Тріумф і перемога були
поряд. Та як несправедливо, що йому навіть не дозволять спробувати!
Він не боявся загинути від рук Кенвера, боявся тільки підвести Янна.
О, цей клятий Янн! Ольєр згадав, як ішов табором і побачив його біля
намету Гільдеберта — Арвор повернувся на день раніше. Їхні погляди
перетнулися, і Ольєра ніби скинули з урвища зі зламаними крилами:
він падав, не в змозі зачепитися бодай за щось. Ольєр думав про
Брегез, про весілля, яке мало його врятувати від цих ганебних
почуттів, та ніщо не допомагало. Янн ховався йому під повіками —
варто було їх склепити, як увесь світ зникав, не лишаючи по собі
нічого, крім нього. І, авжеж, Ольєр не міг його підвести й не міг
дозволити Годовіну відібрати його славу.
Уранці на мурі Наррана з’явився герольд у білому сюрко з двома
вишитими чорними крилами. Він оголосив, що двобій відбудеться
опівдні на рівній місцині між двома пагорбами. Поєдинок матиме два
підходи: перший на мечах, другий — на кинджалах, і судитиме його
князь Гільдеберт з його світлістю Ратибором Лабраншем. Поки Ольєр
слухав герольда, у нього аж заклало вуха. Лабранш здавався
досяжним, як ніколи. Птах згадав, як Янн зауважував, що ніколи б не
вбив ні Іссот, ні Лабранша, навіть якби була така можливість, бо це
було б нечесно. Можливо, Янн не усвідомлював, що злодіяння бувають
такої ваги, яка переважує всі розумні доводи та лицарські чесноти.
Якщо Ольєр виживе у двобої з Кенвером, він уб’є Лабранша, хай чого
б йому це вартувало.
Обидві армії заходилися готуватися. Окреслили місце поєдинку й
прибрали гілляччя, поруч установили шатро для суддів, щоб вони
стежили за лицарями на арені. Гільдеберт про щось торочив Годовіну,
креслив патичком на дорожній пилюці. Колишній Яннів капітан
натягнув пурпуен, але ще не вдягав лати. Ольєр здалеку бачив, який
розгублений і неохочий вигляд він мав — певно, лицарська честь не
давала змоги відмовитися, але й битися з уславленим крилатим
майстром, не маючи крил, Годовіну геть не хотілося. Янн ходив
похмурий, аж сірий, та, судячи з того, що він убрався в темно-синій
упланд19 і берет з довгим пером, а не в лати, Гільдеберт таки
переконав його відмовитися від участі в бою. Ольєр свиснув Норберту
й покликав до свого намету.
— Мій джура облаштовує бойовище. Допоможи мені зібратися до
бою, — кинув він небельгаймцю.
— З ким ти вже вирішив битися?
— Роби, що кажу, дам срібний четвертак!
— Так би одразу, — хлопець шморгнув носом-картоплиною й
закрутився довкола нього.
За півгодини Ольєр зібрався й вийшов з намету. Норберт поновив
золоту фарбу на шпичаках його крил, і тепер сонце яскраво
відбивалося від лицарських ознак. І в облоговому таборі, і в Наррані
панувала метушня. Усі кудись бігли, кричали, гукали, нервово
гиркалися, тож на Ольєра ніхто не зважав. Гільдеберт постукав їхнього
двобійника по спині й пішов. Годовін стояв білий, як сметана, зітхнув і
хильнув вина, а тоді почимчикував кудись убік річки. Ольєр схопив
в’язку мотузки й попрямував за ним.
Годовін спустився майже до самої води, спустив бре та присів. Ольєр
обережно підкрався та сховався за деревом. За мить помітив поряд
величеньку гілку. Годовін підвівся, підтягнув одяг і нахилив голову,
зав’язуючи шворки. Брезель блискавично вистрибнув із-за дерева та
вгатив чоловіку гілкою по потилиці. Той крекнув і повалився на землю.
Ольєр роззирнувся. Поруч нікого не було. Зараз увесь табір
переміститься до бойовища, і Годовіна тут не знайдуть ще кілька
годин. Птах заскреготав зубами, тягнучи лицаря до дерева, притулив
спиною й кілька разів добре обмотав мотузкою, прив’язавши до
стовбура. Здавив його щелепи й, коли рот розкрився, запхав йому до
рота хустку.
— Принаймні ти лишишся живий. — Ольєр змахнув з чола піт і
злетів. Під ним пронісся табір. Він побачив темну фігуру з чорними
крилами та Гільдеберта, який спантеличено роззирався навкруги. Птах
різко знизився й гупнувся поруч із Янном.
— Де цей клятий Годовін?! — ревів небельгаймець. — Мені що,
самому битися?
— А що трапилося?
— Годовін десь зник, — просичав Янн. — Я ж казав, що він не
гідний битися за Нарран!
— Та й нехай. Я готовий! — вигукнув Ольєр. — Янне, я готовий
виступити за твою честь і за честь пташиного князівства!
 Янн важко втягнув повітря, дивлячись йому в обличчя. Його погляд
тієї миті був зболений, гострий, ніби Ольєр був останнім воїном,
котрого він би обрав, але не тому, що сумнівався, а тому, що
переймався його долею значно більше, ніж життям Годовіна чи навіть
власним. Ольєр завмер, відчуваючи, як усередині все тремтить. Янн
зиркнув на свого наставника, і князь махнув рукою. Ольєр мало не
підстрибнув від радощів. Він битиметься. Битиметься і вб’є своїх
ворогів!
Гільдеберт рушив до арени. Табір геть спорожнів. На вежах і мурах
Наррану з’явилися звичайні містяни. Здавалося, що пташки й
пташенята ось-ось повипадають з-поміж зубців. Санжійці вивалилися
з-за мурів, обсівши лівий пагорб, як мухи. До них злітали птахи з
партії Лабранша, а на пагорбі навпроти клекотали птахи Арвора
впереміш із небельгаймцями.
Норберт підбіг до Ольєра й тицьнув йому шолом. Останньої миті,
коли птах уже був готовий іти до свого суперника, Янн закинув руку
йому на плечі й притягнув ближче до себе. Ольєр здригнувся.
— Я мушу віддати тобі дещо, ходімо, — прошепотів княжич і
потягнув його за шатро.
Натовп уже ревів. У таборі було незвично тихо.
— Я казав, що їздив до Небельгайму, бо там дізналися дещо про один
важливий артефакт.
Княжич зняв з пальця великий перстень із чорним каменем і
простягнув йому. Ольєр ніколи не бачив нічого подібного. Янн
скривився й потряс рукою, стискаючи кулак.
— Мушу попередити, — просичав його друг, притискаючи руку до
грудей, — що ця річ дуже небезпечна. Але з нею ти гарантовано
переможеш Кенвера. Ти переможеш, Ольєре.
— Що це?
— Це Перстень Неволі.
— І що він дає?
— О, — зітхнув Янн, трясучи рукою, ніби обпік її, — він дає
безмежність.
Ольєр дивився на перстень, як зачарований. Янн розповідав про
темного лютого, який нібито живе в персні, про зір, силу та
спритність, які він дає, про те, як демон пожирає почуття, про
небезпеку та залежність від персня та знову про свою пречудову
Мейрі, але Ольєр не слухав його. Перстень виблискував і вабив. Сонце
вигравало на срібних візерунках, а чорний камінь не сяяв, а ніби
поглинав світло. Ольєр забув про все на світі, його перестав цікавити
навіть прийдешній поєдинок. Усе, чого він прагнув, — швидше
надягнути цей неймовірний перстень.
 — Ольєре, це небезпечно, — похмуро пробурмотів Янн. — Та, гадаю,
виступати проти Кенвера без персня — це чисте самогубство.
— Що я маю зробити?
Янн дістав кинджал і взяв його за руку. Ольєр помітив жахливий
коричневий опік довкола Яннового підмізинного пальця. Княжич
уколов йому долоню й крапнув кров’ю на камінець. Ольєр надягнув
перстень і завмер.
Нічого не сталося.
— Я не почуваюся велетом, — процідив птах. — Узагалі нічого.
— Потрібні сильні почуття, — Янн почухав потилицю. — Лють,
страх, розпач… Гадаю, коли ти вийдеш битися, то відчуєш. Коли я
використовую його нині, то навіть не замислююся, і, коли Мейрі
кинулася до дверей, я…
Ольєр дивився на Янна, але майже не чув його. Він бачив, як
ворушаться його губи, бачив як виблискує від поту його чоло, як
тріпотять чорні вії, коли він переводив погляд, як вітерець грається
самотнім кучериком, що вибився з-під берета. Весь світ став глухим,
звузився тільки до Яннового обличчя. Княжич розмовляв з ним, але в
ньому знову була та Мейрі й Ольєр ніяк не міг вибити її з його голови.
Мейрі, Мейрі, всюди та клята Мейрі.
Він мав належати Ретону, мав належати цій війні, мав належати йому.
Бери. Бери. Бери його. Візьми його. Покарай його. Покарай його.
Світ підстрибнув і змістився. Ольєр був одночасно у власному тілі й
поза ним. Усе довкола було чорним і яскраво освітленим водночас. Янн
більше не говорив до нього, насправді його обличчя зникло. Ольєр
бачив його потилицю, відчував його тіло, що притискалося до нього і
до землі водночас, і Яннове серце гупало йому в скронях, гупало в
ньому. Ольєр торкався його прекрасних чорних крил без дозволу, і від
того йому аж зводило нутрощі. Він упивався його запахом гару від
вогнищ і сіна, у вухах стояв гул і одночасне неясне бубоніння.
Візьми його! Покарай його! Він твій. Він твій. Роби!
— …ОЛЬЄРЕ!!!
Раптом усе розсіялося. Ольєр труснув головою. Він лежав на Янні й
притискав його обличчям до землі, і княжич хрипів, вимовляючи його
ім’я. Брезель негайно зірвався на рівні ноги. Янн заворушився й сів,
утупившись у нього здивованим поглядом. Ольєр стягнув з пальця
перстень й кинув його на землю, а тоді побіг.
Птах біг крізь табір, не розбираючи дороги, сховався за намет і впав
на землю просто там, де стояв. Усе тіло тремтіло, а всередині досі була
темрява — страшна, спустошлива, абсолютна, ніби його світло
згасло, ніби він перестав бути живою істотою. Ольєр схопився за
голову. Що це було? Звідки в нього цей перстень, ця потьмава на
Зірки? Янн наздогнав його та схилився над ним, ніби лікар, який
перевіряє стан хворого.
— Що я робив?
Княжич усівся поруч.
— Ти кинувся на мене, але таке трапляється, демон не одразу може
відрізнити друга від ворога. Я читав у книзі. Не переймайся.
— Я щось казав?
— Якусь маячню: «Ну і хто тепер слабкий? Хто тепер беззбройний?»
Хвалько! — Янн усміхнувся.
Слова застрягали Ольєрові в горлі. Він почувався брудним, хворим,
ніби щось або хтось глибоко вліз у його єство та сплюндрував його.
Він був за крок до того, щоб утратити друга. Він був за крок до того,
щоб утратити все. Перстень зробив його неймовірно сильним і
неймовірно лютим, проте вивільнив усю темряву, яку він старанно
ховав на споді.
«Покарай його. Візьми його. Він твій».
Ось що стугоніло йому у вухах. Яке щастя, що Янн не помітив його
шаленого збудження! Ще секунда, мить — і він би почав здирати з
нього одяг, і тоді пояснити щось було б неможливо. Ольєр не міг
пояснити цього навіть самому собі. Він боявся подумати, що сталося б,
якби мара не розвіялася так раптово, якби він лишався в такому стані
ще хвилину. У тілі досі вирувала кров.
— Янне, — хрипко мовив Ольєр, зіщулившись, — ніколи не
використовуй цю річ. Це потьмава на Зірки!
— Можливо. Та без цього персня я нічого не вартий. Ти бачив, як
паскудно я бився без нього.
— Дурня, — пробурмотів Брезель. — Ти робив чималі успіхи.
— Але не досить значні. Я завжди все роблю не надто добре, — у
голосі Янна почувся гіркий глум. — Ольєре, потьмава чи ні, але це
твій єдиний шанс перемогти Кенвера. Інакше він тебе вб’є.
— Кенвер не користується магією. І я не буду. Якщо я переможу його,
то переможу чесно, — промовив Ольєр, стискаючи власну голову, ніби
вона могла луснути. — Ми битимемося за законами лицарської честі.
— Ольєре, — гірко зітхнув Янн, — я не можу тебе втратити, бо я
люблю тебе, брате.
Він обійняв його за плечі однією рукою й другу долоню поклав на
його передпліччя. Ольєра заціпило. Частина нього прагнула відскочити
від Янна, як від вогню, але інша кричала, молила, скавчала, як згаслі
світла в Одвічному Мороку, щоб це відчуття тривало ще бодай мить.
Дотик, тепло, зізнання. Якщо він сьогодні помре, то принаймні на
секунду встиг це відчути.
Засурмили. Янн озирнувся й відсунувся від нього. Ольєр відчув, що
знову може дихати, хоча, можливо, це не триватиме довго.
 — Летімо, — долаючи сухість у роті, сказав Брезель. — Я завоюю
для тебе Нарран.
…Коли вони з Янном приземлилися біля князя Гільдеберта, Ольєрів
супротивник був уже на полі. Він горлав кудись у простір, не
дивлячись на них:
— Арво-о-оре! — вістря меча Кенвера креслило лінію по землі, коли
він ходив бойовищем. — Де твій воїн? Сере десь у лісі зі страху?
Санжійці, які обліпили пагорб за його спиною, вибухнули реготом.
Небельгаймці та птахи з Яннової партії засвистіли й обурено заревли.
Янн кинувся до Ольєра, відштовхнувши птаха, Ольєрового джуру, і
сам заходився зав’язувати паски його наручів.
— Бережи сили, — шепотів Янн. — Кенвер — досвідчений воїн, він
тебе вимотуватиме.
— Янне…
— Я знаю, що в тебе болить спина, коли ти літаєш. Бийся з ним на
землі.
— Янне, я зітру його на порох, — з удаваним спокоєм промовив
Ольєр і легенько стукнув княжича кулаком у плече. Той стиснув губи.
Був блідий, наче от-от упаде замертво. Ольєр розвернувся й рушив до
супротивника, не в змозі більше дивитися на Янна.
— Я тут!
Кенвер вигукував щось до натовпу санжійців, наче лицедій. Коли
обернувся до Ольєра, його обличчя видовжилося. Птах уперся
кулаками в боки й аж витягнув шию, роздивляючись супротивника,
ніби Ольєр був таким дрібним, що для того, аби роздивитися, треба
було докласти зусиль.
— Ти хто такий?
— Мене звуть Ольєр ес Брезель. І сьогодні я вб’ю вас, отру Кенвере.
Кенвер реготнув і звернув погляд на Гільдеберта.
— У вас не знайшлося воїна, і тому ви виставили проти мене
пташеня?
— Ви битиметеся з птахом, який захищатиме моє право на престол,
— прохрипів Янн.
— То це єдиний птах, який вас підтримує? — промовив Кенвер,
знову звертаючись не так до Янна, як до глядачів. Санжійці гримнули
реготом, свистом, а птахи з партії Лабранша глузливо заґелґотіли.
— Бийся зі мною! — Ольєр рушив просто на нього, виймаючи меч.
— Або тікай!
Брезель наблизився до нього впритул. Банькаті очі Кенвера
викотилися ще більше. Протягом кількох секунд вони роздивлялися
одне одного. Ольєр міг закластися, що ніколи не бачив потворнішого
птаха. Усе в Кенвері викликало в нього огиду: і манера розважати
публіку замість того, щоб прийняти супротивника з повагою, і
безбарвні вирячені очі з червоними судинами, і зморшкувата шкіра, і
крива гидлива посмішка, і зневага в погляді. Птах розвів руками.
Гільдеберт став між ними.
— Розійдіться, шановні керрен, — мовив він. — Початок — за моєю
командою.
Ольєр пропалив супротивника поглядом і відступив, надіваючи
шолом. Нарранський птах крутив плечем, розминаючись, глядачі
вигукували йому щось підбадьорливе. Кенвер підійшов до рудого
санжійця, який стояв у першому ряду, притягнув його голову до себе й
міцно поцілував у губи. А тоді обернувся до Ольєра та криво
всміхнувся.
Брезеля ніби облили крижаною водою. Він завмер на пів русі,
незграбно похилившись, і не міг вдихнути. Крізь вузькі прорізи
шолома бачив, як небельгаймці та птахи з Яннової партії скочили з
місць, вибухнули прокльонами, криками, сповненими огиди. Вони
волали: «Гобон! Клятий гобон! Твоє місце в Одвічному Мороці!» Троє
вояків розвернулися, знявши штани, і показали Кенверові голі зади.
Але він не дивився на них. Він дивився Ольєрові в очі.
Цей Кенверів погляд значив єдине: «Я здогадався».
Він якось знав. Він помітив. Він видер з грудей Ольєра найжахливішу
таємницю й показав йому це.
Усередині нуртував вогонь. Ольєрові здавалося, що те, що робив з
ним Янн, раптом стало очевидним для всіх. Хай як він
відсторонювався від цього почуття, хай як уникав, та все було видно
аж із мурів Наррану, аж з Орта-Каї, з Альґаїру. Увесь світ бачив цей
сором. Усі перешіптувалися в нього за спиною. І зараз усі проклинали
не Кенвера, а його.
Ольєр повільно перевів погляд на Янна, і його серце тьохнуло. Той
дивився на його супротивника, гидливо скривившись, його чорні очі
звузилися.
«Ні, ні, — думав Ольєр. — Неможливо. Кенвер нічого не знає. Не
знає. Я не такий, як він».
Кенвер недбало брязкнув забралом, його глузливий погляд тепер
стежив за Ольєром, сховавшись у залізі.
Гільдеберт вийшов на центр майданчика і махнув рукою.
***

Гаряче дихання відбивалося від стінки шолома. Світ звужувався до

двох щілинок. Ольєр став у захисну стійку й повільно просувався
відповідно до кроків Кенвера. Глядачі горлали, щоб спонукати їх до
бою, та обидва птахи не поспішали. Ольєр не бачив обличчя
супротивника, але постійно уявляв, як той зневажливо всміхається.
 у р у
Один крок. Ще один. Кенвер зробив випад, і Ольєр миттю відбив
його, проте сам не пішов в атаку. Чи то йому почулося, чи птах справді
зареготав. Зникло все. Лишилася тільки низенька фігура з темно-
коричневими крилами, яка пересувалася навпроти нього. Кенвер
зробив ще один крок, і Ольєр зважився на атаку.
Здавалося, Кенвер навіть не напружувався: він відбив його удар й
миттю зробив власний випад. Один, ще один, ще і ще. Ольєр сам
дивувався, як його тіло встигало реагувати на численні блискавичні
удари.
— Що таке? Злякався, ма дімузель? — глухо пролунав голос його
ворога.
Кенвер звертався до нього, як до пташки. Ольєра трусило. Він уже не
знав, чи злиться, чи направду боїться його. Кенвер був досвідченішим,
майстернішим і старшим на десять років, і здавався йому мало не тим
темним лютим, силу якого він так необережно випробував на собі
перед боєм.
Нарранський птах, відчуваючи його непевність, пішов у новий
наступ. О, якщо раніше Ольєр уважав, що рухається у двобої доволі
швидко, тепер він здавався собі равликом. Кенвер був не просто
швидкий, він був потойбічно швидкий, він колов, рубав, злітав,
намагався змести його з ніг, штрикав згори, атакував знизу, і все це
нібито одночасно. Птах крутився довкола Ольєра, як осінній вітер, і
наче танцював, а не бився. В юнака затерпли руки від напруження, він
уже насилу розрізняв, де був той клятий ворог, і раз у раз невпевненіше
відбивався. Кенвер тиснув, перевершуючи Ольєра не тільки технікою
чи швидкістю, а й силою. Він атакував знову, а тоді відступив,
переводячи подих. Ольєр стежив за закутою в залізо крилатою
фігурою, яка пересувалася напроти. Сонце відбивалося від його лат і
меча та сліпило юнака крізь прорізи шолома.
— Битися треба пристрасно! — крикнув йому Кенвер. — Це ти й у
ліжку такий кволий?
Ольєрові знову ніби залили за комір гарячої олії. Ні. Ні, він просто
провокує. Він розважає публіку. Він нічого не має на увазі.
— А ти завжди краще патякаєш, ніж б’єшся? — відповів Ольєр і
пішов у наступ.
Лицарські правила птахів не дозволяли атакувати крила в чесному
двобої, бо вони були найменш захищені й мали сакральне значення, та
Ольєр розумів, що це єдине вразливе місце Кенвера. Юнак ляснув
крилами, підстрибуючи над ворогом і штрикнув його згори в крило.
Кенвер миттєво притиснув його до тулуба, ухилився й підставив свій
меч. Ольєр мало не напоровся на вістря, вчасно відбивши його.
— Хочеш у повітря? — гукнув Кенвер і зірвався із землі. Ольєр
кинувся за ним, забувши всі Яннові настанови. Птахи набирали висоту,
і глядачі тепер здавалися дрібним розсипом посеред випаленого
сонцем трав’яного моря. За один змах Ольєр наздогнав Кенвера та
вдарив його знизу. Дзенькнув метал, мечі знову схрестилися, Кенвер
гайнув убік. Ольєр наздоганяв його, люто махаючи крилами: за мить
спина розболілася, дихання збилося, і він згадав, чому Янн просив
його не відриватися від землі. Тепер вони були дуже високо, тут
панувало тільки яскраве сонячне світло. Ольєр кинувся на Кенвера, і
птахи зчепилися в повітрі. Суперник гарчав, напираючи, вони каменем
полетіли донизу, розірвавшись лише біля самої землі. У пилу
бойовища валялося пір’я. Птахи розлетілися в різні боки, зробили коло
довкола арени й знову ринулися один на одного.
Ольєр утомився й засапався. Знизився, опустився на землю,
спостерігаючи, як його супротивник ширяє над бойовищем, обираючи
найкращий кут для атаки. Санжійці підбадьорливо ревли,
небельгаймська партія принишкла. Кенвер плавно знизився й пішов у
наступ, на повній швидкості наближаючись до Ольєра. Юнак стояв
нерухомо, спостерігаючи, як на нього летить громаддя заліза та пір’я, і
в останню мить відступив з його шляху, черкнувши мечем по його
крилу. Зрізане коричневе пір’я впало в пил. Кенвер загальмував і
приземлився за кілька кроків. Отепер він був по-справжньому злий.
— Я тобі цього не подарую, пуцьвірінку, — гаркнув він, стенувши
крилами.
— Чекаю з нетерпінням!
Ольєр зрозумів, що жарти скінчилися. Уже за кілька секунд Кенвер
знову атакував його і тікав, атакував і тікав. Тепер він сам, відкинувши
лицарські традиції, чатував на Ольєрові крила. Один невпевнений рух,
одне невдале складання металевих перетинок — і Брезель ризикував
позбутися свого дивовижного приладу.
Але мало-помалу нарранський птах утомлювався. Рухи
сповільнювалися — якраз до такого темпу, у якому Ольєр міг битися з
ним на рівних, і зрештою юнак відчув, що дістав певну перевагу. Він
зробив кілька випадів, довкола здіймалася курява, що лізла в прорізи
шолома. Якоїсь миті Кенвер крутнувся та вдарив, і Ольєр не прибрав із
його шляху крило. Меч розсік шкіру сонячного бика: одна з перетинок
була зруйнована. Тепер Ольєр не міг злетіти.
— Ти взагалі птах? — реготнув Кенвер. — Чи просто начепив крила?
Ольєр ковзнув швидким поглядом у бік Лабранша. Той кволо
всміхався.
Кров скипіла. Юнак лише зусиллям волі втримався, щоб не вибігти з
арени і не штрикнути мечем огидного покидька. Але Кенвер досі був
тут, живісінький, і ще не скінчився перший раунд.
— Я птах, отру Кенвере, і, на відміну від вас, не облизую чоботи
якомусь санжійцеві.
 Кенвер чи то засміявся, чи то загарчав і миттю ринувся до Ольєра.
Метал дзенькав, мечі стикалися та скреготали одне об одного, обидва
воїни напирали щосили, зійшлися близько, і Кенвер тицьнув Ольєра
головою. Супротивники вкотре розбіглися, але цього разу нарранський
птах затримав рух на якусь долю секунди. Ольєр зробив випад — і меч
Кенвера вилетів з руки та дзенькнув об землю.
Юнак сам не зрозумів, що сталося. Небельгаймська партія заревла.
Угору полетіли капелюхи, птахи зірвалися в повітря від захвату, і
Ольєр тільки тоді збагнув, що роззброїв свого ворога.
Він роззброїв Дар’єна ес Кенвера. На очах у сотень глядачів.
Кенвер здивовано булькнув, стискаючи й розтискаючи кулак, ніби не
вірив, що руків’я його меча більше не лежало в долоні.
Він ніколи йому цього не забуде.
На арену вибіг князь Гільдеберт.
— Шановні керрен. — Князь підвів руки. — Перемога в цьому бою
за Ольєром ес Брезелем. Наступний двобій — на кинджалах. Ви
потребуєте відпочинку?
— Ні! — випалив Ольєр.
— А я б відпочив, — прошипів Кенвер, знімаючи шолом. — Перш
ніж уб’ю цього вискочня.
— Даю вам пів години.
Брезель скинув шолом і важко видихнув. До нього підбігли Янн,
кілька джур і Ортон.
— Мій хлопчику! — Ортон підхопив його та струснув у повітрі. —
Як ти його, га?!
— Це була випадковість, — утомлено пробурмотів Ольєр.
— Нікому не кажи, — засміявся Янн і поплескав його по плечу. —
Дякую, дякую тобі!
Норберт сунув Ольєрові кухоль води, а Яннів джура, худий хлопчина
зі щербатою усмішкою, продемонстрував їм Кенверове пір’я, яке
зібрав на арені.
— Дивіться, що тепер у мене є! Найкращий екземпляр у колекції!
Янн скосив на нього очі.
— Бастіане, скажи, будь ласка, що ти справді спалюєш моє пір’я, а не
зберігаєш його десь під подушкою?
Хлопець розчервонівся й заперечно хитнув головою (здалося, що
непереконливо), а тоді побачив Ольєрове розкраяне крило.
— Я можу це зашити, мей керр. — Бастіан тицьнув пальцем. — Буде,
як новеньке.
— Якщо виживу, то зашиєш. — Ольєр усівся на пагорбі,
спостерігаючи, як довкола Кенвера збираються санжійці та птахи й
про щось запекло сперечаються.
 Виграти цей поєдинок можна було різними способами, та
найганебніший для суперника — це роззброєння. Ольєр зараз би не
повторив той рух, який йому вдався. Кенвер буде злий, як тисяча
демонів, і Ольєру знадобиться справжнє диво, щоб виграти весь
турнір, тим паче кинджали — то не його улюблена зброя.
На сонце набігли хмарки. Час відпочинку спливав. Ольєр забрав
кинджал, натягнув шолом і вийшов на бойовище.
Двобій почався з різкої атаки Кенвера. Ольєр лише дивом викрутив
його руку, відвівши вістря від власної шиї. Тепер вони не злітали й
майже не розходилися. Гарчали, зчепившись, тиснули один одного.
Над ареною запала тиша, вояки затамували подих. Лабранш
виструнчився біля стрічки, що позначала край бойовища.
Кенвер був сильніший. Ольєр відчув це, коли почав відступати.
Нарранський птах розчепив захвáт і знову атакував юнака, вдаривши
його руків’ям у голову. Брезель зітхнув, у вухах задзвеніло, і Кенверу
вистачило цієї миті, щоб устромити вістря поміж його лат. Ольєр
закричав, кинджал розірвав легкий панцер і ввійшов над ключицею.
Рана була хоч і неглибокою, та тепер ворушити рукою стало
надзвичайно боляче.
— Уже не такий нахабний, курчатку? — просичав Кенвер йому на
вухо.
— Достатньо нахабний, щоб убити тебе. — Ольєр відштовхнув його
від себе.
Кенвер глухо зареготав під шоломом. Добре, що так принаймні не
видно його огидної пики.
Минуло кілька хвилин. Ольєр спробував зробити випад, але цієї миті
Кенвер упіймав на замаху його руку, крутнув за зап’ясток і вивернув.
Ключиця наче спалахнула. Юнак скрикнув, але не випустив кинджала.
Кенвер не спинявся. Тиснучи на поранене плече, він змусив Ольєра
опуститися на коліна. Небельгаймці почали схвильовано шуміти, князь
Гільдеберт підвів руку, озирнувшись на глядачів. Ольєр гарчав, чинив
опір, та все одно підкорювався власному болю. Кенвер завалив його на
землю, придавив вагою свого тіла й зірвав з його голови шолом.
Це кінець.
Ольєр дивився на вістря кинджалу, що повільно опускалося
точнісінько над його оком, і його сили поволі танули, а тиск
посилювався.
— Кажи… — просичав Кенвер. — Кажи: Іссот Ретонська… і Ратибор
Лабранш… — істинні правителі… Ретону…
Ольєр засмикався й вишкірив зуби. Поруч вигулькнув чийсь силует.
— Кажи… — гарчав Кенвер. — Кажи!
То був Янн. Княжич упав на коліна біля його голови.
— Ольєре… Ольєре… скажи, скажи це!
 — Ні… за… що…
— Ольєре! Отру Кенвере, я благаю! — Янн схопився за голову. —
Пощадіть його!
— Нехай… скаже…
— Ольєре, скажи, бо я промовлю за тебе!
Обличчя Янна миттю зникло з поля зору, князь Гільдеберт грубо
потягнув юнака за комір. Тепер Арвор затято сперечався з наставником
десь позаду, а Ольєр знову бачив лише чорні щілини Кенверового
шолома й вістря, що тремтіло над оком. Руки затерпли, ще мить — і
він загине. Але це все одно краще, ніж визнати Лабранша істинним
князем пташиного краю.
— Кажи… дурне пташеня…
Поруч почулася санжійська мова:
— Відпустіть його, мон владару. Князь Гільдеберт визнає поразку.
Облогу буде знято.
Тиск зник, Кенвер відштовхнувся й підвівся. Ольєр лежав на землі
горілиць, важко сапаючи. Йому в ніс залітав пил, а на очі навернулися
непрохані сльози.
Він був так близько до того, щоб подарувати Яннові Нарран.
Можливо, на цьому ретонська суперечка й не закінчилася б, але
столиця повернулася б до володіння Арвора, і Лабраншу з його
триклятою Великою Санжею було б завдано великих збитків. Усе було
в Ольєрових руках. А він програв. Програв ганебно та швидко, маючи
перевагу.
Він жалюгідне пташеня, яке не варте золочених лицарських
шпичаків на крилах.
Юнак сперся на лікті й сів. Санжійці тріумфували: підкидали
Кенвера в повітря, а той рудоволосий хлопець, якого птах поцілував
перед боєм, посадив Кенвера собі на плече і тягав над натовпом. Ольєр
стер з вуст слину й пил, озирнувся. Лабранша вже не було на
бойовищі, охоронці забрали його одразу після закінчення поєдинку.
Боягуз!
Янн присів навпочіпки поряд, але мовчав, і Ольєр був йому за це
вдячний.
— Це ще не кінець, — пробурмотів Брезель. — Я йому помщуся,
присягаю. Я покараю його за знущання.
Янн подивився на Кенвера, який співав пісню з кількома птахами,
обіймаючи однією рукою за шию санжійця.
— Гадаю, якщо всі оповідки про нього правдиві, Зірки й так
покарали його. Нікому не побажаєш бути осоружним гобоном.
Осоружний гобон.
Ольєр рвучко видихнув і відвернувся від нього. Янн простягнув йому
руку, та птах підвівся сам і пошкандибав до табору.
19 Упланд — довгий середньовічний одяг до п’ят, схожий на халат, який зазвичай одягали
шляхтяни найвищого рангу на урочистості.
РОЗДІЛ 17. ЧОРНА ПРИНЦЕСА

За вікном падав рясний дощ. Ізвен сиділа на підвіконні. Її оточували

дівчата, які вишивали та весело пліткували, однак принцеса
почувалася самотньою. Ізвен не мала нікого: ані друзів, ані родичів.
Так уже повелося у їхній сім’ї: старший брат став її заклятим
суперником, молодший зненавидів за застосування магії проти нього,
сестра ніколи не була близькою й не могла пробачити за те, що Ізвен
змусила її зректися власної сили, мати померла, а батько вважав Ізвен
хоч і трішечки, але гіршою за Фольгерта, відколи вони були дітьми.
Навіть зараз, коли король майже визнав її спадкоємицею престолу, це
було «майже». І Фольгерт забрав їхнього вінценосного бранця до своїх
земель.
Крім того, відколи Етельріх наказав їй повертатися до Стрімчаків —
не надто сувора, але цілком прозора вказівка покинути двір, — дівчину
щохвилини жер гнів. Ізвен довго не могла заснути ввечері, а зранку
прокидалася лютою. Не рятували ні молитви до Зірки Життя для
заспокоєння її зворохобленого духу, ні вино, ні щоденні виснажливі
вправи з мечем. Ізвен не могла собі пробачити, що не вберегла Гвіліма.
Дурні думки про те, що вона мала опікуватися ним, мала тримати його
поряд із собою, ніяк не відпускали її. Ізвен завдячувала нахванові
життям, ба більше — він здавався їй єдиним щирим другом, а вона
навіть у лицарі не встигла його висвятити. І тепер його нема й не
повернеш. Ізвен укусила нижню губу, аби стримати сльози, і махнула
рукою менестрелю, який у кутку зали виводив сумну мелодію.
Та найгіршим було те, що ніхто в цьому королівстві, здавалося, не
цікавився тим, що сталося насправді. Король оголосив, що нахван
помер, бо наскочив у лісі на божевільного вбивцю, який переховувався
там, утікши із села неподалік, і цьому навіть знайшлися свідки, яких
чомусь не представляли народу. Янн ес Арвор не показував носа зі
свого Ретону, і король, перш ніж вислав Ізвен геть, узяв з неї обітницю
не мститися Яннові. Можливо, він хотів стримати її від самосуду, а
може, намагався вберегти справжнього злочинця. Мейрі, за чутками,
впала в немилість до батька, хоча він і не відсилав її з двору, як Алріка.
Гейденґардом ширилися чутки, ніби Верховний зіркописець
підтвердив, що Зірки не вказують на Янна ес Арвора як на вбивцю. Усе
це здавалося Ізвен підозрілим, особливо зважаючи на союз, який
планувався між Ретоном і Небельгаймом, коли Арвор відвоює корону.
Принцеса була готова звалити весь свій гнів на Янна, але щось у цій
версії її насторожувало.
Коли всі повернулися з полювання, тіло Гвіліма лежало в
молитовному саду. Служниці роздягли мерця й накрили простирадлом.
Одяг, у якому він помер, за звичаєм, треба було спалити до заходу
сонця, але, перш ніж його прибрали, Ізвен обдивилася кишені, торбу,
капшук — і ніде не знайшла скриньки з ікринками диких нахванок.
Тоді принцеса наказала обшукати дівчат, які поралися з тілом, але в
їхніх речах теж нічого не знайшли. Можливо, котрась зі служниць і
вкрала скриньку, а можливо… Ізвен пригадала, якою популярністю
користувалися ікринки у війську, хоча її передбачення не справдилося.
Гвілім ризикував життям, дістаючи їх, і жоден із людей чи птахів не
плавав так добре, щоб самотужки назбирати їх у нахванських озерах.
Ізвен підвелася з підвіконня й рушила до своїх покоїв, дівчата
посхоплювалися з місць і почимчикували за нею. Поки одна з фрейлін
розплітала її довгі коси, Ізвен намагалася пригадати, що казав Гвілім
останнім часом, чи були якісь натяки на небезпеку чи підозри. Але
вона нічого не пам’ятала. Так і влаштована пам’ять: Ізвен не надто
запам’ятовувала їхні балачки, думала, що нахван служитиме їй багато
років, що він завжди буде поряд, але тепер його більше нема, і вона
власноруч спалила його тіло. Зненацька по щоках покотилися сльози,
вона беззвучно затрусилася, і дівчата перелякано зашепотілись, але
ніхто не зважувався заговорити до неї. Ізвен розуміла чому. Бо
марвотвориця не могла бути слабкою, вразливою. Вона нікому не
показувала свого болю раніше.
Гвіліма б це не зупинило. Він би обов’язково спитав.
Але його більше нема, і вона власноруч спалила його тіло.
Ізвен наказала всім вийти геть, залізла під ковдри, цокочучи зубами
від холоду, і накрилася з головою.
Чи це був божевільний, чи Янн, чи якийсь спраглий до ікринок вояка
— вона обов’язково дізнається правду.

***

Годовін, якого знайшли після поєдинку, страшенно репетував, але

оскільки не бачив, хто саме напав на нього, то не зважився вимагати в
Ольєра сатисфакції. Усе списали на санжійців. Потихеньку, попри
поразку у двобою честі за Нарран, справи в Ольєра покращувалися.
Янн призначив його військовим комендантом Крейздуара, великого
ретонського порту, а це означало, що птах отримуватиме непогану
платню — не досить велику, щоб швидко розбагатіти, але й не таку,
аби ледве перебиватися. Ольєр подумав, що Брегез не відповідає на
його пропозицію, бо чекає якихось дій, а не тільки слів, і написав
 р
пташці ще одного листа, де повідомив про цю новину. Замість
відповіді отримав її перо, цього разу — цілком офіційно. Це значило,
що можна готуватися до весілля, щоб устигнути одружитися, поки
Пора туманів не оповила Ретон імлою.
Весілля призначили на свято Зірки Праці. Цього дня, за традицією,
одружувалися в багатьох містечках і поселеннях пташиного князівства.
Днина видалася похмурою, вогкою, хмари низько спустилися до землі.
Ольєр в оточенні джур і кількох бойових побратимів їхав вузькою
стежкою, що вела на урвище, над яким височів Стередур. Цей замок
був значно старшим, ніж його власний: червонясте каміння густо
вкривав мох і пагони орхідістри, нагромадження веж губилося в сірій
височині. Частина замку обвалилася, але під час війни Стередам було
не до того. Доріжку, за традицією, було всипано білими квітами із
золоченими пелюстками — і Ольєр уявив маленьких пташенят, які
фарбують квіти всеньку ніч.
Кавалькада заїхала у внутрішній двір замку. Молитовний садок, вхід
до якого прикрашали дві сточені роками статуї праптахів — Гілля і
Галля, теж заріс так, що віти схилялися аж до землі, а зірки, вплетені в
цю мішанину, здавалося, виросли на самих деревах, а не були
підвішені руками. У Стередурі панувала урочиста атмосфера. Усе
здавалося таким правильним: Ольєр ес Брезель одружувався з
гарненькою пташкою, яка мала самих птахів у семи поколіннях і дасть
йому добрих спадкоємців. Йому всі заздрили. От і все. Він чинить так,
як треба. Брегез потрібна йому й буде чудовою дружиною. Та коли
Ольєр зістрибнув із коня, у нього чомусь затремтіли коліна.
Житоль зустрів батька, старшого Стереда, який повільно спускався
сходами, і звів його донизу. Ольєр прихилив перед ним коліно,
поцілував край крила, підвівся та злетів. Птах облетів Стередур і якби
так не хвилювався, то замилувався б давньою ретонською твердинею,
що бачила ще часи, коли Ретон був королівством. Угорі стало значно
вогкіше й холодніше, птах ширяв поміж веж і, зрештою, серед сивої
імли побачив відчинене вікно. Він ринувся туди, мало не поламавши
крила об стіни, коли шмигнув у вузьку вікнину.
Брегез злякано зойкнула й засміялася. Наречена зворушила Ольєра:
пухкі щоки розпашілися, очі сяяли; соковито-зелена сукня, гаптована
золотом, добре пасувала до вогненного волосся та рудих крил пташки.
Ольєр на мить перестав почуватися винним, що попросив у Янна
грошей на вбрання, бо ще не отримав першої платні на новій посаді.
Власне, навіть не позичив: коли Янн дізнався, для чого йому треба
гроші, то зробив весільний подарунок, але Ольєр однаково почувався
зобов’язаним. Не так Брезель має одружуватися. Він має одружуватися
так, щоб пів Ретона гуляло його коштом, а для нього б це не
спричинило жодних проблем.
 Брегез кинулася до Ольєра, і він міцно обійняв її.
— Я хочу домовитися… — видихнув він, притискаючись щокою до її
скроні. — Хай що, але ми не брехатимемо одне одному.
Пташка відхилилася й поглянула йому в очі, і Ольєр не зміг стримати
допитливого погляду.
— Гаразд, — повільно промовила Брегез. — Не брехатимемо. Обоє.
Ольєр кивнув і визирнув у вікно. Їм уже час летіти. Простягнув руку
нареченій:
— Готова?
— Так. Крадіть мене, отру Брезелю!
Він підхопив її на руки й вистрибнув з вікна у хмари.
…У дворі Брезелуру зібрався цілий натовп — птахи, люди, туди ж
прилетіли брати Стереди й заїхав візок з батьком Брегез, надто старим,
щоб літати. Наречені також прибули та сховалися у високій вежі
Ольєрового замку, чекаючи слушної миті. Птах визирнув униз. Серед
різнобарвного натовпу йому в очі одразу впала фігура з чорними
крилами. Ольєр відсунувся від вікна, і назовні визирнула Брегез.
Пташка щось говорила йому, та він майже не чув її через стукіт серця
у скронях. Авжеж, він не міг не покликати Янна на весілля, але від
того, що той стоятиме по його ліву руку, коли їм із Брегез надіватимуть
весільні браслети, Ольєрові ставало млосно. Унизу заграли сурми. Час
було нести викрадену наречену до зіркового брата.
Ольєр м’яко ковзнув над натовпом, зробив коло над молитовним
садком і приземлився, поставивши Брегез на землю. Птахи
заклекотали, люди заплескали. Ольєр підвів наречену до старого птаха
у високому, як стовп, мереживному капелюсі із вишитими п’ятьма
зірками. Чорна пляма маячила ліворуч. Ольєр намагався ні про що не
думати, власне, він навіть не пам’ятав, як промовив обітницю, і
отямився тільки коли його зап’ястка торкнувся холодний метал. Золоте
переплетення пір’я та квітів із гербом Стередів прикрашало його руку,
а руку Брегез — такий самий браслет, тільки з гербом Брезелів.
Два давні великі роди Ретону відтепер були поєднані шлюбом.
Гуляння тривало до глибокої ночі, і що більше часу минало, то
тривожніше ставало Ольєрові. За традицією, на весіллі наречені не
пили ані вина, ані сидру, тільки відвар з трав, тож, коли пташки
забрали Брегез із-за столу й кудись повели, Ольєрові відчайдушно
закортіло хильнути. Десь у глибині замку чулися співи — пташки
розплітали коси Брегез і готували її до подружнього ложа. Ольєр уже
не чув, як до нього зверталися, відповідав невлад і думав про одне: як
це все станеться? Він ніколи не підходив ні до пташки, ні до жінки
тверезий. Зазвичай усе траплялося в п’яному шалі, коли Ольєр лише
віддавав власне тіло вмілим рукам, але сьогодні дружина чекатиме від
нього дій. О, десять тисяч пітьмаків, Брегез щиро подобалася йому, та,
уявляючи, як він лягає з нею, Ольєр відчував, що йому ставало зле. За
кілька хвилин довкола нього зібралися друзі: молодший Стеред,
Торзелл і Янн. Вони загадково усміхалися та вказували на вихід із
зали. Настав час для нічної забави.
Гості висипали із замку. Ольєра вивели на середину двору, так, щоб
він бачив вогник у горішній вежі Брезелуру, де не було дверей і сходів,
тільки вікно. Вежа лише для птахів — саме там на нього чекала
наречена. Зазвичай першу шлюбну ніч птахи мали проводити в горах,
у скелястій печері, як їхні пращури, але сьогодні було холодно й вогко,
тож вони лишилися в замку.
— Гадаю, тобі час роздягатися, — пробурмотів Торзелл і відщепив з
Ольєрових плечей застібки сюрко з гербом Брезелів. Стеред
розстебнув пояс, потягнув униз тканину — і Ольєр лишився в червоній
котті20, що була вдягнута під низ. Торзелл учепився в його шосси, не
втримав рівновагу та впав. Стеред з Арвором вибухнули п’яним
реготом, вони вже насилу трималися на ногах, спираючись один на
одного. Ольєр почувався, наче в лихому сні. Можливо, якби він також
напився, ця пташина традиція здавалася б йому кумедною.
— То як, ми достатньо зняли з нього одягу, щоб моя сестра не гаяла
зусиль даремно? Готуйтеся, зараз я торгуватиму вбранням нареченого!
— Стеред озирнувся до глядачів, і Янн, який спирався на його плече,
мало не впав. Торзелл реготав і булькав десь унизу. Ольєр випадково
наступив на його крило, розкинуте на землі, але птах навіть не помітив
цього.
Люди та птахи плескали і сміялися, із замку вийшли музики. З
Ольєра зняли котту, він лишився в самій спідній сорочці. Час було
тікати, бо пташині гуляння часто не знали меж, і він ризикував
опинитися голяка перед цілою юрбою. Птах сіпнувся, але Торзелл
учепився в його ногу.
— Досить! — засичав Ольєр.
— Стривай, друже. — Янн підступив до нього. — Шкода, що ти не
вип’єш із нами…
— Не шкода. Тобі завтра вранці буде дуже зле, а мені — дуже добре.
— Ти б краще т… турбувався, щоб тобі було дуже добре вночі, —
гигикнув Стеред, і Янн засміявся, але знову спробував удати
серйозність. Чорні очі блищали, погляд був каламутний.
— Але перш ніж ти полетиш… — Янн учепився йому в плечі. — …я
хочу остаточно тебе роздягнути.
Ольєр скам’янів, дивлячись княжичеві в очі, і лише хрипкий регіт
Стереда повернув його до реальності. Брезель підхопив камізу21, що
вже почала сповзати з його тіла після того, як Янн розстебнув застібки,
відступив від друзів і ляснув крилами, злітаючи. У голові гуло. Усе так
переплуталося, усе стало непевним. Він просив Брегез не брехати, але
зараз, долаючи відстань від землі до її вікна, почувався зрадником їх
обох — і своєї дружини, і свого друга.
Пташка сиділа на ліжку. Здавалося, вона так само ніяковіла, але,
побачивши його, усміхнулася. Гості внизу реготали й перегукувалися,
лунала музика. Тепер вони чекатимуть, коли наречені сповістять їх про
щасливу консумацію шлюбу.
— Я вже зачекалася, — промовила вона підводячись.
Ольєр мовчав, у горло ніби вбили кілок. Скинув сорочку, уникаючи
погляду дружини, і підступив до неї. У каміні розпалили вогонь, і
фігуру пташки огорнуло помаранчеве, тепле світло. Вона поклала
долоні йому на плечі, і теплий доторк трохи заспокоїв його. Ольєр
потягнувся до її обличчя, і вони, цілуючись, опустилися на ліжко.
Усе було не так. Кінцівки стали важкі, долоні помокріли. Брегез
обіймала його за шию, гладила його плечі й потилицю, він відгорнув
застібки на плечах і стягнув з неї сорочку. Притискаючись зараз до
дружини, Ольєр мав би відчувати збудження, але цього не було. Вони
процілувалися кілька хвилин, та Ольєрові все більше здавалося, що він
удерся до ліжка власної сестри, якої, на щастя, ніколи не мав. Птах
спробував допомогти собі рукою, проте марно. Зрештою Брегез
засовалася під ним і сіла, впершись підборіддям у коліна.
Це страшна ганьба.
Ольєр всівся на край ліжка, тамуючи бажання вилетіти голяка з
відчиненого вікна.
— Я тобі не подобаюся, ма отру?
Ольєр зіщулився.
— Ні, ні, подобаєшся, — заметушився він. — Це… просто…
На ньому досі був погляд Янна, він досі дивився на нього — п’яно й
каламутно.
— Ми домовлялися не брехати.
Ольєр глипнув на дружину. Брегез була роздратована й мала на це
право.
— Я клянуся, що ти — найчарівніша пташка, яку я знаю.
— Добре. — Брегез підлізла до нього зі спини. Ольєр відчув, як м’які
долоні торкаються його плечей, місця між крилами. Птах сіпнувся.
— Я мріяла подивитися на твою спину, відколи побачила твої
дивовижні крила.
— Не знав, що тебе цікавлять каліцтва та свідоцтва ганьби.
— Це свідоцтво мужності! — вигукнула Брегез. — Я знала птахів,
які втрачали пір’я від перопадиці, і вони всі обирали смерть. Усі
кинулися зі скелі. А ти… ти обрав життя, ма отру. Це дивовижна
сміливість.
— Або навпаки. — Ольєр відчував, як стамовується напруження у
м’язах. — Мені забракло волі віддатися Зірці Смерті.
 — Жити важче, ніж померти. — Брегез поцілувала його між крилами,
раз, другий, провела губами по шиї. Ольєр потягнув її за руку.
Брегез сіла йому на коліна, обличчям до нього. Ольєрові подобалося,
що вона не худа, як більшість пташок, подобалися її білі, аж прозорі,
пухкі стегна. Пташка поклала руки йому на плечі, а він обхопив її за
талію. Ольєрові подобалося, що вона м’яка, торкається його ніжно,
приємно пахне травами й чимось квітковим, та всього цього було
замало. Бо коли демон з Яннового персня проліз у його свідомість і
вивільнив усю темряву, він відчув щось неймовірне, непорівнянне й
тепер повсякчас думав про те відчуття. Брегез не викликáла й блідої
тіні того збудження. Пташка поцілувала його.
— Допоможи мені, — прошепотів Ольєр.
Птах відчував її доторки, її поцілунки, та думав про той момент з
перснем, навіть коли нарешті зміг увійти в неї і Брегез почала повільно
рухати стегнами, тримаючись за його плечі. Ольєр думав, що було б,
якби він вчасно не позбувся впливу демона. Що було б, якби тоді, коли
вони з Янном лежали в лісі голова до голови та мріяли про майбутнє,
Ольєр повернувся б до нього й торкнувся його обличчя долонею? Що
було б, якби перед боєм Ольєр поцілував би його так, як Кенвер
цілував свого коханця? Що було б, якби Ольєр зізнався Янну, що той
ховається в нього під повіками? Що все, що він бачить, — це лише
Янн, Янн, Янн і що навіть зараз, в обіймах дружини, він думає, як той
залітає у вікно та йде до нього, і обіймає його, і притискається до
нього так, як це робила Брегез.
Напевно, Янн би його вбив.
Ольєр стиснув дружину в обіймах, застогнавши, і вона спантеличено
зітхнула. Усе скінчилося дуже скоро, і це теж було ганебно, але
принаймні йому вдалося. Птах потерся щокою об ключиці Брегез і
відхилився, виплутавшись з її рук.
— На добраніч.
Ольєр підійшов до вікна і крикнув гостям:
— Це сталося!
Унизу здійнявся схвальний галас, птахи клектали, реготали й
танцювали. Якби Брегез не була заміжньою раніше, йому довелося б
викинути її сорочку в крові, але, на щастя, цього разу вистачило тільки
слів. Ольєр натягнув камізу, защепив застібки й заліз на підвіконня.
— Ольєре! — крикнула Брегез. — Будь ласка, не тікай! Поспи зі
мною!
Ні, він мусить негайно забиратися. Це неможливо витримати.
Назирці ніби бігли тисячі пітьмаків, готові роздерти його на шмаття.
Це була страшна ганьба. І не знати, що гірше — те, що він насилу
впорався з подружнім обов’язком, чи те, що нарешті усвідомив, що
закоханий у Янна ес Арвора аж по самі шпичаки на крилах.
 ***

Упродовж Пори туманів, що в пташиному князівстві була не такою

щедрою на дощі, Янн об’їздив майже всі великі міста тієї частини
Ретону, яка досі лишалася вірною його родині. Він зустрічався з
містянами та сеньйорами, пересвідчувався в бойовій готовності,
збирав інформацію, проте найбільше хотів переконатися, що після
перемоги Кенвера птахи не почали сумніватися в його спроможності
здолати супротивників. Поки що Яннові всюди виказували підтримку
й запевняли в щирості, проте стан Ретону, виснаженого війною, був не
найкращий. Чимало замків сплюндровано, чимало посівів витоптано й
випалено, чимало птахів убито. Мешканцям бракувало їжі, бракувало
безпеки, бракувало грошей. Янн мріяв дати їм усе це, та поки що не
був упевнений ні в чому. Етельріх надіслав до Ретону своїх
спостерігачів, єдиною метою яких було рахувати кожен ґлюден, що
додавався до величезного боргу родини Арворів, і Янн знав, що
віддавати цей борг доведеться не тільки з його власної, а з кишені
кожного птаха. Але принаймні небельгаймці не вчиняли безчинств,
поки він перебував у Ретоні, тож княжич велів птахам повідомляти про
найменшу загрозу з боку людей. Після зняття облоги зі столиці в
князівстві зачаїлася напружена тиша. Обидві партії не поспішали до
нової сутички: у Наррані лікували перопадицю, в Арволурі збирали
великих пташиних сеньйорів.
Пора туманів перетекла у свіжу зеленаву Благодатну пору, що йшла
заквітчаними пустками Ретону, летіла із солоним вітром над
скелястими урвищами. Янн досі не отримав жодного листа від короля
Небельгайму, йому не дозволили навіть відвідати весілля Алріка. Сам
принц регулярно писав йому про те, що відбувалося: що Мейрі
приїхала до нього гостювати та лишилася жити майже на рік; що Ізвен
забрала до Стрімчаків полоненого короля й тепер розважає своїх
дворян, начебто вгамувавшись після того, як король оголосив, що
нахвана вбив божевільний злочинець; що батько дозволив йому з
новоспеченою дружиною повернутися до двору, але Яннові сюди їхати
поки що не дозволено; що Алрік знову бачив при дворі сина Іссот
Кульгавої. Жодна з цих новин не тішила Янна. Йому кортіло
повернутися, кортіло, аби все було, як раніше, та птах знав, що, як
раніше, вже ніколи не буде. Йому не вірить ніхто, навіть найближчі
друзі. Та він і сам собі не вірив, адже спогади не поверталися. Янн
носив перстень і, здавалося, вже не міг його позбутися: тільки-но
знімав артефакт, опік починав пекти вогнем і юнак насилу витримував
біль — руку ніби вивертало в суглобі. Янн почувався слабким,
проклятим. Але водночас йому вже не треба було чекати сильних
 р у р у
емоцій, щоб користуватися силою демона, — темрява ніби вросла
йому під шкіру, в’їлася в кожну пір’їнку. Птах дивився на натовп, і чув
серцебиття кожного, бачив найдрібніші деталі; не обертаючись,
ухилявся від сніжка, який жбурляв Житоль ес Стеред. Можливо, Янн і
боявся темного лютого, проте відчуття власної непереможності
неабияк зачаровувало.
Час ішов, Благодатна пора розпалялася, а потім почала повільно
згасати — холоднішали ранки, частішали дощі й тумани, і за кілька
тижнів до того, як Яннові мало виповнитися вісімнадцять, до
Арволура завітав королівський посланець. Етельріх цікавився
справами в Ретоні, ніби численні радники не доповідали йому про
кожен рух княжича, а закінчувалося послання так:
— «Наш любий сину, — зачитав посланець із пергаменту з печаткою.
— Ми чекаємо на твій візит. Час нашим родинам остаточно
поріднитися».
Янн схопився за підлокітники. Етельріх не запрошував його до двору.
Етельріх наказував йому одружитися. Вочевидь, щось знову змінилося
на міжнародній арені. Король вичекав і тепер вважав, що історія зі
смертю нахвана повністю забулася, а Мейрі змінила гнів на милість.
Та не для всіх смерть була дрібницею, іграшкою. Янн згадував
обличчя Мейрі, коли вдерся до неї в кімнату у відчайдушній спробі
вимолити прощення, і знав, що ні рік, ні десять не зможуть змінити її
ставлення. Такого Янн і в найгіршому жахітті не міг уявити. О, як він
заздрив Ольєру: вони з Брегез здавалися ідеальною парою, пташка ще
й швидко завагітніла, і Брезель невдовзі мав отримати спадкоємця.
Натомість на Янна чекала наречена, яка його ненавидить, своячка, яка
готова задушити його, і тесть, який уже заніс руку над дошкою для гри
в мофонк, щоб випустити на неї вогонь.
…За кілька тижнів Янн знову їхав широким шляхом до Гейденґарду.
Червоно-чорні ліси гарно промальовувалися на тлі блакитного неба,
повітря було сухе й тепле, таке незвичне для Небельгайму. Якби не
перстень, птаха, певно, трусило б від страху, але темний лютий, який
сидів усередині, не давав княжичу тремтіти. Янн міцно стискав віжки,
краєм вуха слухаючи теревені Бастіана. На щастя, сьогодні джура не
співав.
Король погодився вислухати Янна одразу ж. По черзі прохачів біля
великої зали пролетів невдоволений шепіт. Етельріх не змінився з дня
їхньої останньої зустрічі, чого не скажеш про спадкоємця Ретону.
Король здивовано обдивився птаха з голови до ніг.
— Ти змужнів, сину мій, — промовив замість вітання. — Навіть
погляд геть інакший.
Янн подумав про червонясті зблиски, що так часто помічали в його
очах, і втупився в підлогу.
 — Я багато часу тренуюся та вчуся, ваша сонцесяйносте.
— Схвалюю це, — король спустився з трону й підійшов до глека з
вином. — Гадаю, коли Мейрі побачить тебе, то зрозуміє, як недобре
поводилася раніше.
Янна ніби вдарили під здухвину. Він кивнув, не підводячи очей.
— Вона досі в Алріка. Гадаю, тобі час поїхати туди та привезти її в
Гейденґард. Сподіваюся, шо Зірки дозволять відгуляти ваше з Мейрі
весілля перед прийдешнім Зірковоротом.
— Ваша сонцесяйносте, я… моє прохання не змінилося. Я вже
приходив до вас із цим.
— Угоду змінити неможливо, Янне, — Етельріх сьорбнув вина. — Ти
вже доволі дорослий і керуєш чималою землею, тож маєш розуміти,
що є певні жертви, на які мусять іти великі правителі, щоб залишатися
великими правителями.
Король плеснув у долоні, й музи́ ки в кутку заворушилися. Залунала
тиха мелодія.
— Справа не в мені, а в Мейрі.
— Тим паче. Тож я прошу тебе забрати принцесу додому, вона
загостилася. Але перед тим… — Етельріх підійшов до нього, і птах
звів на нього погляд. — Я прошу тебе доправити до північного
кордону, в Квельґард, один вантаж. Тобі все пояснять пізніше. А на
зворотному шляху завітаєш до Алріка.
Янн уклонився королю й вийшов, відчуваючи, що має ще більше
запитань, ніж до того.
***

Життя для Мейрі ніби зупинилося. Вона застрягла у в’язкій масі днів,
ніби бджола в меді, і нічого не могла з цим подіяти. Її мучили ті самі
питання: чому Зірка Життя не дозволила їй урятувати Гвіліма? Як так
сталося, що всієї сили, яку вона виплеснула, не вистачило для
оживлення нахвана? Спочатку Мейрі думала, що взагалі втратила
здатність оживлювати. Але місяць тому побачила дівчат у залі, які
схилилися в кутку над тілом її улюбленця — горностая Руфа. Нещасна
тваринка чи то вполювала отруєну мишу, чи померла зі старості, але
Мейрі мовчки підняла ще тепле тільце й відійшла з ним до вікна, а
коли обернулася до дівчат знову, горностай швиденько вліз їй на плече.
Усі мовчали, вп’явшись у принцесу поглядом, Мона зблідла. Мейрі
знизала плечима та сказала, що горностай не був мертвий, лише
прикидався, але, звісно, їй ніхто не повірив. Раніше вона не показувала
сили на людях, та тепер їй стало геть байдуже. Після смерті Гвіліма
Мейрі втратила страх. Її розлюбила Зірка Життя, їй не дозволили
уникнути весілля з демоном, її зневажав рідний батько — тож навіть
якщо її замкнуть у вежі чи вб’ють, це її більше не лякало.
Мона була невдоволена оживленням Руфа, казала, що природа має
брати своє і горностаї довго не живуть, але відтепер Мейрі
оживлювала кожну мертву істоту, яку бачила, — комах, павуків, мишву,
бо жагливо боялася знову програти смерті. Але, практикуючись,
дівчина помітила, що Зірка Життя благословляє не щоразу. Деякі
істоти оживали, деякі — ні. Висохлі на підвіконні мухи ніколи не
злітали. Можливо, Мейрі чимось розгнівала божество: молилася
недостатньо або занадто захопилася своїми кавалерами, що забула
думати про вічне? Або смерть Гвіліма — покарання не їй, а Яннові за
використання демона?
Щоразу, як тільки думки зачіпали птаха, Мейрі вздовж хребта сипало
морозом. Вона уявляла себе в похмурих залах Арволура, самотню та
згорьовану, замкнену разом із темним лютим, який день у день
пожирає зсередини птаха, що колись був її другом, її коханим, її
щасливими спогадами. І принцеса не знала, кого ненавидить сильніше
— самого Янна, який не в силах відмовитися від персня, чи батька,
який рухає їхні з пташиним княжичем фігури одна до одної.
Але цей рік, що його Мейрі прожила в гостинах у Кронґарді, все ж не
був таким поганим. Принцесі було прикро, що вона не може отримати
від батька власної землі, бодай шматочок. Ізвен із Фольгертом мали
таке право за даром марвотворення, Алрік — тому що був чоловіком і
мав кудись перевезти дружину, а Мейрі могла переїхати до іншого
дому лише після одруження. Але в брата їй було добре. По-перше,
Алрік не тримав марвів, і його домівка не відлунювала смертю, як
Гейденґард. По-друге, місцина тут була надзвичайно мальовнича —
довкола замку простягалися пагорбисті зеленаві поля, і вітер грався
довгою травою та дрібними синіми квітами, що де-не-де вигулькували
з ковили. Землі Алріка були на півдорозі до гір на Півночі, і тут ще не
відчувалося такого холоду, як у Стрімчаках, але вже не було так
спекотно, як у низинній лісистій місцині довкола Гейденґарда. Вітер
іноді доносив запахи океану, хоча до нього треба було їхати годину
верхи.
Щоправда, дружина брата, Вінфра Тулійська, виявилася страшенно
нудною і вела розмови суто про нові хетарські тканини, золоті
прикраси в ґонґорському стилі та сукні котроїсь із санжійських
принцес, яка дозволяла собі незвично глибокі вирізи, а також інші
дрібниці, які були не цікаві Мейрі, зате страшенно вабили її дівчат,
особливо Імке. Здавалося, фрейліна базікала з Вінфрою без упину, і
вони перетворилися на справжніх подружок. Мона здебільшого мовчки
читала біля вікна. В Алріка Мейрі іноді вдавалося побути на самоті. У
такі моменти принцеса, з дитинства привчена до постійної нав’язливої
уваги багатьох людей, почувалася невидимкою, і це надзвичайно
захоплювало її. А ще давало змогу побачити дещо цікаве.
На подвір’ї Кронґарду часто з’являвся чорнявий хлопчик. То якась
дівчина вела його за ручку з кухні до господарських приміщень, то
кухарка бавила його, аби перестав плакати, то він самотньо сидів у
піску та грався дерев’яним коником. Вочевидь, це був син котроїсь зі
служниць. Інших дітей тут не було. Якось Мейрі навмисне спустилася
у двір саме тоді, коли з хлопчиком грався один зі стайничих. Принцеса
зупинилася за кілька кроків, і парубок схопився з місця, схилившись у
поклоні, а дитина верескнула й кинулася просто до Мейрі. Дівчина
ледь устигла підхопити його, щоб не дати хлопчику впасти. І коли
зустрілася з ним поглядами, її ніби пронизала блискавка.
У нього були дуже гарні очі — темні, допитливі. обрамлені чорними
віями. Лінія ротика, форма ніздрів, щоки — це все Мейрі раніше
бачила. З кухні до неї злякано вибігла служниця. Вона довго
перепрошувала, що малий потурбував спокій принцеси, а тоді забрала
сина й пішла. Але Мейрі так і стояла посеред двору із широко
розплющеними очима.
Бо дитина була мало схожа на власну матір, зате надзвичайно подібна
до господаря замку, принца Алріка.
Іншим разом, у годину, коли смолоскипи ще не запалили, а сонце вже
сховалося за замковими мурами, Мейрі побачила, як та сама дівчина з
кимось затято сперечалася в молитовному садку. Чоловік намагався
обійняти її, але вона влупила йому ляпаса та втекла. Мейрі саме
згорнула книгу і збиралася повертатися до покоїв, щоб перевдягтися до
вечері, як із-за дерев стрімко вибіг Алрік і, не помітивши її, пройшов
повз.
Ніхто не зважиться вдарити принца Небельгайму. Хіба що ти
впевнена, що він простить тобі ще до того, як занесеш руку.
Відтоді Мейрі щоразу з’являлася поруч, коли хлопчик тинявся
подвір’ям без діла. Вона боялася зайве привертати до нього увагу, але
насилу могла втриматися. Хлопчика звали Вейґо. Коли дівчата йшли
до села на ярмарок, Мейрі завжди приносила малому солодощі та
іграшки. Принцеса познайомилася з його матір’ю. Дівчина хоч досі
боялася її, проте більше не перешкоджала бавитися з сином. Цей час
для Мейрі був найкращим з усього, що траплялося у Кронґарді. Вона
не зважувалася поговорити з братом ані щодо Вейґо, ані щодо
служниці, бо боялася, що Алрік, злякавшись, відішле їх геть.
За забавками Мейрі геть забула, що це щасливе життя колись має
скінчитися. Одного дня Алрік повідомив її, що Янн ес Арвор
повернувся до королівства. Імовірно, дуже скоро він приїде по неї, щоб
почати підготовку до весілля. Сказавши це, брат розгублено замовк,
опустивши погляд. А Мейрі так і сиділа на стільці — бліда, з прямою
спиною, з холодними руками.
Наречена темного лютого із самого Одвічного Мороку.
***

— Ма отру, ваші очі… буряки.

Янн здригнувся, відірвавши погляд від вузької стежки між дерев, що
вела їх кудись у Передгір’я. Бастіан насторожено витріщався на нього.
— Червоні, — виправив Янн. — Не знав, що ти вмієш по-пташиному.
І в мене не червоні очі, тобі здалося.
— Трохи вчу, бо якою ще мовою писати про пташиного князя? Крім
того, пташкам більше до вподоби вірші ретонком, не всі розуміють
небельгаймську, тож не в змозі насолодитися моїм талантом, —
хлопець помовчав і додав: — Мені не здається, ма отру. Ваші очі сяють
червоним постійно. Це не тільки я бачу.
Янн роздратовано пирхнув.
— Пильнуй краще вантаж!
Бастіан уклонився та притримав коня, відстаючи на кілька кроків.
У Янна нуртувала кров. Вони всі не розуміють, який важливий для
нього цей перстень. Це наче мати другий хребет. Це наче мати другу
пару крил. Коли перша істота в ньому вагається чи боїться, друга —
перемагає. Коли перша істота в ньому хоче заплакати, друга — зціплює
зуби від люті. Коли перша істота в ньому кохає і жадає прощення,
друга — не бажає вибачатися за те, чого не пам’ятає.
Про святих Гілля і Галля казали, що в них по крилу на двох, і літали
вони, спираючись одне на одного, а от у майбутнього ретонського
князя буде чотири крила на одного.
Хіба не цього заслуговує багатостраждальний Ретон?
Хіба не цього всі хотіли?
Стемніло, вони стали табором. Бастіан мугикав щось собі під ніс,
перебираючи струни лютні, небельгаймці із супроводу розвели
багаття. Повечеряли, двоє солдатів стали на чатах, Янн умостився біля
дерева й задрімав.
Ліс був темний і жаский. Янн просувався поміж дерев і раптом
побачив пташку. Простоволосу, босу. Вона блукала лісом і співала. Її
крила так обвисли, що пір’я черкало по землі, як в отру Стереда. Пісня
лунала в темряві, самотня, гірка, ноти нанизувалися вервечкою. Яннові
по шкірі сипнуло сиротами.
Це була його мати.
І співала вона стару ретонську пісню «Замок із кришталю». Ту, яку
колись співала йому в дитинстві. Кілька нот, які не зміг відібрати в
нього король Етельріх.
 р р
— Мамо! — випалив птах і прокинувся.
Солдати сіпнулися, Бастіан скинувся, схопившись за зброю, і сонно
кліпав на нього. Серце Янна гупало, як навіжене.
— Як далеко ми від Данґарда?
Небельгаймці перезирнулися.
— Недалеко, мей керр. Скоро дорога піде праворуч.
— Я їду туди.
— Але ж… ми спершу мусимо доправити вантаж.
Птах озирнувся на вози. Король наказав їм доправити дещо для
Верховного зіркописця, якого заслав на Північ, у Передгір’я, і Янн до
пуття не знав, що саме вони везуть — якусь груду металу. Певно,
приладдя потрібне для встановлення волі Зірок. Це була важлива місія,
однак таких снів у Янна ніколи не бувало. Птах не був упевнений, чи
це взагалі був сон, чи видіння.
— Я їду до Данґарда, — відрізав Янн. — Подбайте про вантаж, я
повернуся, як зможу.
Підвівся, відв’язав Ґвента, заскочив у сідло. Бастіан вибалушив очі,
але кинувся за своїм капітаном.
Вони неслися крізь передсвітанкову темряву. Яннові здавалося, що
кінь став таким повільним, неповоротким, хоча мчав скільки змога.
Серце стукотіло в скронях. Лісова дорога звернула праворуч, ліс
порідішав. Янн побачив попереду хижу, з якої курився дим. Ґвент
хропнув, коли птах уколов його острогами, і понісся вперед.
Селяни, які мешкали в хижі, були мертві. Хлів стояв порожній. Янн
рушив далі, і незабаром ліс лишився позаду, а на пагорбі забовваніло
громаддя Данґарду. З усіх боків замок оточував дим, догоряли прилеглі
поселення. На дорозі лежало тіло чоловіка, а захисники гарнізону
бовталися на мурі, повішані. Бастіан дістав медальйон із Зіркою
Смерті та приклав до чола.
— То, певно, був набіг примарників…
Янн розумів це й без нього, але де вони тепер? Повернулися чи
крутяться десь неподалік? Судячи з того, як легко розправилися з
гарнізоном, загін був чималий. Імовірно, у фортеці був зрадник, інакше
вони б не потрапили за мури так легко.
Птах скочив у сідло, відштовхнувся й полетів. У ніздрі вдарив різкий
запах гару. За мурами всюди були лише мертві тіла: служники,
охоронці — усі, хто роками стеріг княгиню Ретонську, були вбиті.
Янн зробив коло над замком і почув унизу стогін. Склав крила та
рвучко знизився, приземлився, побіг до чоловіка, який стогнав. Птах
уже бачив його раніше. То був командир гарнізону, керр Міттельніх, і
примарники чомусь не добили його та не повісили, як інших, на мурі.
— Пити…
 — Де княгиня? — Янн дістав із торби бурдюк із водою та змочив
уста пораненого. — Де вона?
— Я не… не знаю… Я бачив, як… вона злітала… я не знав… що
вона… досі… літає…
Авжеж, його мати досі літає. Його мати замолоду літала швидше за
багатьох птахів. Янн кивнув, допомагаючи вмостити голову
пораненого зручніше, поки Бастіан їздив подвір’ям і охкав, цілуючи
медальйон.
— За мною, — скомандував Янн, застрибуючи на коня. — Треба
знайти мою матір.
— Вашу матір, ма отру?! — вискнув джура.
Янн уже мчав через долину. Довкола спалахувало світло. Темний
лютий у ньому якось знав, що шукати, і скеровував його навпростець
крізь ліс. Янн чув мугикання, достоту, як у тому мареві. Це була стара
ретонська пісня. Його пісня. Пісня його матері.
Поміж дерев забілів силует. Посивіле волосся княгині було
розпущене, вона була боса й у самій спідній сорочці, певно, вже лягла
відпочивати, коли стався напад. Янн не помітив, як злетів з коня й,
зманеврувавши поміж деревами, кинувся до неї.
— Мамо. — Птах схопив її за руки. — Мамо, з вами все гаразд?
Пташка дивилася на нього спідлоба, і далі мугикаючи.
— У них черепи… замість голів… і роги…
Це точно були примарники. Колись ці племена чинили шалений опір
небельгаймській короні і зрештою вибороли собі свободу, на відміну
від нахванів. Сутички тривали й досі, і Данґард став жертвою чергової
атаки.
— Ходімо, тут небезпечно лишатися. — Янн потягнув її під лікоть до
коня. — Ходімо!
— Мені вже час спати!
— Так, так, неодмінно. — Янн підвів княгиню до Ґвента. Їх
наздогнав Бастіан, і тієї миті Янн відчув, як у лісі щось змінилося. Він
чув тупіт копит, чужі серцебиття, дихання. До них стрімко
наближалися якісь істоти. Вочевидь, повертався загін нападників.
Вони могли б укритися в замку, але тоді доведеться перетнути
долину, і їх побачать. Могли б сховатися на деревах, та Бастіан лазив
повільно, їх могли помітити в листі, та й не кидати ж коней!
А ще вони могли прийняти бій.
Янн відчував, що ця думка — повна нісенітниця, що стара
божевільна пташка, юний небельгаймець і птах ніколи не впораються з
цілим загоном загартованих гірських вояків, які, за переказами, ще й
застосовували магію, але щось змусило Янна затриматися на кілька
секунд.
Кров. Кров. Кров. Убий. Убий.
 Поміж листям спалахнули вогники, чувся тупіт копит. Спочатку на
галявині навпроти виринули кілька темних постатей, але за мить
передовий вигукнув, помітивши рух серед дерев, і засурмив. Тієї ж
миті темні постаті спалахнули білим. Янн бачив, як фігури огортає
липка біла імла й тіла людей та коней перетворюються на скелети. Та
то були й не коні — примарники сиділи верхи на велетенських, удвічі
більших за Ґвента, кістяних оленях, і в очницях скакунів із розлогими
чорними рогами сяяли червонясті вогники-очі. Янн почув улюлюкання
— і ватага кинулася на них.
А далі все завертілося в дикому хаосі.
Фігури людей і оленів засяяли червоним. Це була лише маскувальна
магія, і темний лютий показував їх Яннові такими, якими вони були
насправді. Довгі коси вибивалися з-під шоломів, їхні мечі були
заокруглені, схожі на нахванські, а не такі, як використовували в Ретоні
чи Небельгаймі. Ватага летіла на них, у повітрі свиснули стріли. Янн
метнувся до матері й звалив її на землю, перш ніж стріла влучила їй у
груди, але позаду зойкнув Бастіан. Озирнувшись, птах помітив, як його
джура осідає на землю, тримаючись за стрілу під ключицею. Меч
випав із його руки.
Янн злетів. Вершників було не менше тридцяти, вони крутилися
довкола, мерехтіли в червоному світлі. Юнак відчував серцебиття
кожного, відчував кожен порух, кожен подих. А тоді почав атакувати.
Якби один птах бився з такою ватагою, то загинув би за мить, бо
ворогів було забагато. Але в Янна було чотири крила, вісім рук і
довгий хвіст. Він був демоном, темним і лютим, і жадав лише одного
— крові. Янн вихопив зброю в одного з примарників і тепер носився
над ними з двома мечами, стинаючи голови, вражаючи вершників,
збиваючи їх з оленів. Янн не відчував утоми. Весь світ стискався до
наступної цілі, і за одну мить цієї реальності він уражав кількох
ворогів, бо з глибин Одвічного Морока, яким носив його демон,
примарники були надто повільні, надто неповороткі, наче дерев’яні
мішені для тренування.
Кров. Кров. Кров.
За кілька хвилин частина загону втекла в ліс. Та один з вояків
скерував свого рогатого до княгині. Пташка зойкнула, але то був зойк
не переляку, а якийсь задоволений, ніби вона довго чекала, поки хтось
помітить її. Янн зітнув голову ще одному нападнику, а тоді озирнувся і
в мерехтливій червонястій пітьмі побачив пташку, яка повільно
піднімає із землі загнутий меч, ляскає крилами, і злітає над
примарником, і схрещує з ним леза. Янн бачив дрібні іскри, що
спалахнули від брязкоту металу, бачив, як його мати зметнулася над
ворогом, так само повільно, неймовірно повільно опускаючи меч йому
на потилицю. Метал увійшов у плоть. Янн почув, як хруснули шийні
хребці. Темний лютий у ньому насолоджувався кров’ю, та цього разу
десь глибоко всередині тріумфував і птах. Вогненна Блейз, можливо, і
втратила розум, та її тіло досі пам’ятало ті часи, коли вона виводила
птахів на рейд із замку в облозі.
За хвилину все скінчилося. Янн опустився на землю. Галявина
довкола була всіяна мерцями. Кілька оленів, які лишилися без
вершників, похропували десь між дерев і більше не здавалися
скелетами. Це були тварини, великі й рідкісні, зі сріблястою шкурою й
розлогими рогами, і Янн мимоволі замилувався ними.
Княгиня Блейз сиділа під деревом і тремтіла. Бастіан лежав горілиць
і стогнав. Птах кинувся до нього.
— Ма отру, — прошепотів той сполотнілими губами. — Отам у
торбі… у торбі… мої вірші…
Янн обережно розрізав на грудях його пурпуен і поглянув на рану.
Стріла увійшла під ключицю, але, оскільки юнак не хрипів, то,
можливо, не пошкодила легені. Він житиме.
— Я помираю, ма отру. — У кутиках його очей зібралися сльози. —
Віддайте мої вірші…
— Замовкни, Бастіане. — Янн крекнув, піднімаючи джуру із землі.
— Тримайся за коня.
— Я не доживу до ранку…
— Так, якщо скиглитимеш, я тебе доб’ю.
— Ви… о… — Бастіан учепився у віжки й побачив згори поле бою.
— Як це сталося? Хто це зробив?
Янн не відповів і пішов до матері. Блейз звела на нього очі, аж
раптом обличчя пташки перекосило. Вона сахнулася, зойкнула,
перевернулася навкарачки й поповзла.
— Демон! — вигукнула вона. — Ти демон, Каванне!
Янн побіг за нею.
— Матінко, послухайте, я не Каванн! Я ваш син, Янн. Янн ес Арвор!
— Демон! Де-е-е… — квилила пташка. — Демоне, не займай мене!
Вона повзла доріжкою, перелізаючи через тіла, і Янн втомлено
зупинився, дозволяючи їй заспокоїтися. Його руки, обладунок, обличчя
та крила — усе було в крові.
Без сумніву, Блейз бачила такі червонясті зблиски в очах його батька
і, можливо, сама постраждала від нього, як колись Янн скривдив
Мейрі. Юнак озирнувся на поле бою. Але він усіх врятував. Він
перебив більшу частину примарників. Якби не мав батьківського
персня, вони б троє були мертві. Тож чому він має стидатися чи
цуратися власної сили? Це його сила. Він став непереможним. Він
убивця, він страшний, він — найвеличніший.
— Так, я демон, — зітхнув Янн, дивлячись на матір з-під
напівопущених повік. — Я — демон.
 ***

Мейрі почула сурму під воротами Кронґарду та здригнулася.

Можливо, це знову були якісь торговці чи родичі Вінфри, які постійно
заїжджали до неї, відвідуючи Небельгайм, але в принцеси тепер
щоразу перехоплювало подих, коли хтось під’їжджав до воріт. Мейрі
підійшла до вікна. Зайшло двоє коней. На одному напівлежав
небельгаймець, а на другому сиділо двоє птахів — молодик з чорними
крилами та сива пташка з голими ногами, у чоловічому сюрко поверх
спідньої сорочки. Звідки тут ця пташка і хто вона?
Птах спішився й зиркнув на донжон замку. Мейрі здалося, що їхні
погляди перетнулися, хоча він не міг побачити її тут, у вузенькому
вікні. Принцеса сіпнулася та сховалася за стіну.
Янн ес Арвор приїхав по неї.
Мейрі закусила нижню губу. Не можна показувати слабкість. Янн має
знати, що вона не в розпачі, а в гніві! Що вона королівської крові, а
Вельгети ніколи не здаються. І навіть якщо король наказав їй
одружитися з демоном, це не має її зламати.
Принцеса сиділа на стільці з непорушно рівною спиною, тільки
горностай бігав по руці й плечах. Герольд оголосив про приїзд Янна,
двері розчахнулися. Фрейліни скочили з місць і присіли в реверансах.
Мейрі стиснула губи, відчуваючи, як паморочиться в голові, глибоко
вдихнула й подивилася на Янна.
Вони не бачилися понад рік, і в його погляді остаточно зникло все
земне. Птах витягнувся, його силует зміцнів, плечі стали ширшими,
риси обличчя вирівнялися, зникла гоструватість. Зовні із пташеняти з
вогненним серцем Янн перетворився на вродливого чорнявого птаха,
та тільки його краса лякала. На Мейрі повсякчас дивився темний
лютий, не було ані сліду того птаха, який зніяковіло відповів на її
поцілунок, затуляючи їх обох від світу своїми крилами.
— Доброго дня, ваша осяйносте.
Його голос більше не хрипів, став нижчим. Принцеса не відповіла.
— Бачу, вас досі розважає мій подарунок? Це мене тішить.
Мейрі дивилася на рухливий писочок горностая.
— Це подарунок мого друга. А не ваш.
— Справді?
— Так. Він помер. Його згубив заклятий перстень.
Арвор рушив до неї, і Мейрі втислася у спинку стільця. Від Янна
тхнуло гаром, на одязі та пір’ї виднілися сліди крові.
— Я приїхав по вас за наказом короля. Час повертатися в Гейденґард.
Мейрі не хотіла його слухати. Вона хотіла, аби все швидше
скінчилося.
 — Скажіть, мей керр, він вам сниться?
— Хто?
— Ви бачите його очі уві сні? У нього були такі пронизливо-блакитні
очі, він, певно, дивився на вас перед смертю. Навіть якщо ви забули, як
убили його, то мали б пам’ятати той погляд.
Обличчя Янна перекосило, очі заяріли червоним і звузилися.
— Я присягнув, що не вбивав того нахвана. Та вам усе мало!
Мейрі кортіло вдарити його, але вона боялася, що демон знову
заламає їй руку. Відколи Янн повернувся на острови, Мейрі почала
вигадувати план. Спочатку думала втекти, але одразу уявляла, як
батько скрапує кров на зіркоплин і знаходить її за вказівкою Зірок, а
всі, хто зважився їй допомагати, сходять на ешафот. Якби якимось
дивом Мейрі вдалося втекти на кораблі у Велику Санжу,
небельгаймські шпигуни дістали б її навіть з-під Блакитного трону.
Тож це все були порожні мрії. Насправді існувало лише два варіанти:
загине або Арвор, або вона. Тікати нікуди, король одружить їх, тож
Мейрі має прийняти бій. Так, як учинила Ізвен, яка не дозволила
принизити себе.
Поки що їй бракувало сміливості, але мине трохи часу, і тоді все
зміниться.
— Ще кажуть, що клятва на пері — свята для птахів, — просичала
Мейрі. — Але ви спромоглися сплюндрувати навіть її, бо не були
впевнені в тому, у чому присягали!
Янн люто втягнув повітря, принцеса дивилася на нього спідлоба.
Пір’я на його крилах стало сторч, кулаки були міцно стиснуті.
— Я ніколи не бачив вас такою, ви поводитеся нестерпно.
— Моя сестра Ізвен завжди каже те, що думає, і її за це поважають, я
наслідую приклад.
— Та все ж ви не Ізвен, — загарчав Янн. — І мусите поводитися
відповідно. Збирайтеся, ваша осяйносте. Алрік звелів приготувати для
вас дормез.
Птах круто розвернувся й покрокував до дверей і, виходячи, зачепив
крилом герольда.
Мейрі дістала ланцюжок із Зіркою Життя й приклала її до чола. Вона
не Ізвен, але змусить себе поважати. Мине зовсім трохи часу, і все
зміниться. Нехай пробачить їй свята покровителька.
***

Гейденґард шумів, як вулик. Надворі стояла суха прохолодна погода,

сонце було мляве, ховалося за серпанком хмар. Підготовка до весілля
тривала кілька тижнів: до льохів завозили вино, м’ясо, сири, овочі,
солодощі. Стіни прикрашали золоченим сукном. Нещодавно з-за моря
 щ р р у щ р
прибула пурпурна тканина для весільної сукні, і тепер кілька шевців
щодня приміряли її на Мейрі. Мона ходила на примірки разом із нею і
дивилася, як тендітну фігуру принцеси кутають у хвилі гаряче-
червоної тканини, а та стоїть на помості, мовчазна, бліда й
відсторонена, і не сіпається від уколів голки, коли котрийсь швець,
нервуючись, зачіпає її тонку шкіру.
Мона намагалася розговорити принцесу, але відтоді, як Янн приїхав
по неї в Кронґард, дівчина повністю відгородилася від світу. Пташка не
помічала, щоб принцеса плакала чи ревно молилася, лише мало їла та
мало спала, від чого щоки запали, а під очима з’явилися синюваті тіні.
Від хвилювання Мона й сама втратила сон. Вона щоночі обережно
зазирала до кімнати принцеси, сподіваючись, що з нею все гаразд. Та
або сиділа біля вікна, або лежала в ліжку з розплющеними очима й
незмигно дивилася в стелю.
Мона рідко бачила Янна, який роз’їжджав королівством, запрошуючи
на весілля гостей, та коли зустрічалася з ним у коридорах замку, не
наважувалася заговорити. Янн став далеким, крижаним. Від його
погляду сипало сиротами. Він більше не усміхався сліпучо, і говорив
так само мало, як і його наречена.
День весілля невблаганно наближався. З Ретону з’їхалося чимало
гостей: Мона ніколи не бачила стільки птахів в одному місці, і, навіть
попри те, що Мейрі та Янн не випромінювали щастя, пташка тішилася,
що скоро вони всі — навіть божевільна княгиня Блейз, яку сховали в
замку Алріка — покинуть Чорні острови. Можливо, це станеться ще
до того, як батько знайде їй нареченого, і Мона, опинившись у Ретоні,
зможе залишитися там назавжди, пославшись на волю Янна. І тоді…
тоді… можливо… до Мони посватається котрийсь птах, і її мрія
здійсниться, вона буде з крилатим і на землі крилатих, і більше ніколи
не повернеться до похмурих боліт, а по смерті батька продасть його
землю короні.
Принцеса день у день марніла. Мона переймалася, що скоро її
доведеться годувати примусом, але в ніч перед весіллям Мейрі раптом
попросила марципановий пиріг, сир, фрукти та багато вина. Поки вони
чекали наїдків, а Імке без упину торохтіла про те, скільки пречудових
лицарів з’їхалося на свято, пташка думала, що ця вечеря схожа на ту,
що приносять засудженому до страти. Зрештою Мейрі відщипнула
тільки один шматочок пирога та насилу його прожувала, а тоді
покликала Мону за собою.
Вони вийшли з покоїв. Коридорами сновигали слуги, було важко
пройти. Принцеса кудись тягнула пташку за руку, її долоня була
крижаною.
— Я хочу, щоб ти допомогла мені завтра вбратися, — прошепотіла
Мейрі, прочиняючи дверцята до маленької комірчини.
 — Авжеж, ваша осяйносте. Але ж ваша сукня не тут.
— Ні, вона тут.
Мейрі забрала з коридору смолоскип і пірнула в комірчину першою,
і, коли Мона зайшла за нею, то втратила дар мовлення.
…У дворі Генденґарда ніде було голці впасти. Від убрання та
прикрас шляхтян рябіло в очах, чулися співи та музика, поміж юрби
вирізнялися птахи, санжійці, рожевошкірі хетарці з яскраво-жовтими
зіницями, прибула й посланниця ґонґорської королеви. Імке неподалік
сперечалася з іншою дівчиною, чи отрута із зубів посланниці така сама
смертельна, як у самої королеви, чи ні. Вечоріло, запалювали перші
смолоскипи. Через молитовний садок тяглися різнобарвні стрічки,
підвішані у вітах зірки тьмяно сяяли. Від брами донжону відгородили
доріжку, якою наречені мали прийти до трону, де сидів король. Обабіч
трону вже зайняли місця Фольгерт і Алрік з дружинами та Ізвен з
королем Добродаром. Зірковий брат, який мав випросити в Зірок
благословення для подружньої пари, теж топтався біля трону в довгій
чорній мантії, але самого короля досі не було. Сутінки густішали,
слуги запалювали більше смолоскипів, гості куталися в хутра та
гербові плащі. Вітер грався помаранчевими зірками. Нарешті із замку
повагом вийшов Етельріх Вельгет. Натовп вибухнув криками,
вітаннями, пажі підкидали вгору пелюстки ліссеї, що, кружляючи,
падали до ніг небельгаймського короля. Етельріх ішов упевнено, із
задоволеною усмішкою. Гул стривожених і радісних голосів лунав і
всередині замку, і на подвір’ї, і за межами, де збирався на святкування
та дармове вино звичайний люд.
Король умостився на троні й махнув рукою. Церемонія розпочалася.
Мона стояла в юрбі фрейлін, насилу тримаючись на ногах. Арвор
вийшов із замку. Сьогодні він мав надзвичайно величний вигляд:
вдягнув своє найкраще вбрання із синього конфійського оксамиту й
підперезався портупеєю із сапфірами, до якої кріпився меч у золочених
піхвах. Чорні крила поблискували у світлі смолоскипів. Щелепи птаха
були міцно стиснуті, шия напружена. У Моні вирувала химерна суміш
почуттів. Вона вмирала від страху за Мейрі, але водночас не могла не
милуватися Янном, наче бачила його востаннє в житті. Це був
найгарніший птах, якого вона тільки бачила, але нині він здавався ще й
найнещаснішим.
Усе це було не так, неправильно. Наче їх з Мейрі звели не Зірки, а
воля темних володарів Одвічного Мороку.
Юрба привітала нареченого, пажі знову приготувалися кидати
пелюстки. Весілля святкували в небельгаймських традиціях, тож птах
не викрадав наречену з вежі, а чекав біля брами. Янн обернувся на
вихід, гості затамували подих.
 Тієї миті з темряви коридору повільно вийшла Мейрі Вельгет,
принцеса Небельгаймська.
У дворі запала глибока мовчанка.
— Пресвяті Зірки, — тільки й видихнула Імке, роззявивши рота.
Мейрі була вбрана в розшиту золотом чорну сукню з довжелезним
шлейфом та темно-червоними, ніби закривавленими, рукавами. На її
плечах яріли два золоті черепи, від яких до ліктя спадало золочене
пір’я. У золотисте волосся Мона вплела корону зі шпичаками та
кривавими рубінами, а обличчя було розфарбоване білою та чорною
фарбою — чорні кола довкола очей, риски вздовж западинок щік,
чорний кінчик носа. Принцеса Смерть. Жах для усіх ворогів.
Ця сукня належала Ізвен. Ритуальне вбрання марвотвориці, в якому її
сестра у дванадцять років урочисто представила батькові свою силу.
Мейрі так змарніла, що сукня підлітка сіла на неї ідеально, навіть не
довелося нічого підшивати.
Якщо в Небельгаймі була одна Чорна принцеса, щойно їх стало дві.
Мейрі незворушно підійшла до Янна, не дивлячись на нього. Мона
бачила, як птах похитнувся, але простягнув до неї руку. Принцеса
поклала свою долоню поверх його.
Гості приголомшено мовчали. Наречені рушили доріжкою, і пажі, які
спершу забули, що треба кидати пелюстки, заметушилися й мало не
позбивали один одного з ніг. Янн став такий білий, що Моні здавалося,
він ось-ось упаде. Ізвен скочила з місця, та, схаменувшись, захилилась
назад. Погляд короля спалахнув.
Мейрі зупинилася навпроти батька й присіла в реверансі.
«Розумієш, Моно, вони гадають, що я — фігура на дошці. І Янн, і
батько. Не маю голосу. Що таке моя воля? Її дуже легко зламати».
Зірковий брат підступив до наречених, але, поглянувши на грізне
розфарбоване обличчя Мейрі, упустив шлюбні браслети. Пажі
кинулися шукати їх у траві.
«Батько цінує Ізвен не тільки тому що вона має силу. Він цінує її за
те, що не може зламати її. Усе, що я можу зараз, — це стати нею.
Нехай я не уникну весілля, та я покажу їм, що це лише початок і я
знаю, що робитиму далі. Моно, я покажу їм, що тепер я — як Ізвен.
Мене можна примусити до чогось, та я не зламаюся від того і не
скорюся. Я — дочка короля Небельгайму. І я теж — Чорна принцеса».
Мона відчула, як по щоках течуть сльози. Вона схлипнула, раз,
другий, Імке здавлено зашикала на неї, але пташка не могла
стриматися.
Птахи, які прибули з Ретону, невдоволено перешіптувалися, ґонґорка
голосно реготнула.
— Любі діти Зірок, — пробурмотів зірковий брат. — Я запитав
благословення на ваш шлюб і маю відповідь зіркоплина! Зірки
схвалюють ваш союз.
Навіть якщо це була брехня, на весіллях завжди казали саме так.
Мона майже не чула, як Янн, а потім Мейрі промовляли обітниці, як їм
надягали весільні браслети — йому з черепами та гербом Вельгетів, їй
— з пір’ям та гербом Ретонського князівства. У пташки дзеленчало у
вухах і темніло в очах, бо натовп щільно тиснув зусібіч. Наречені
повернулися одне до одного. Король підвівся з трону й підійшов до
них, йому піднесли тацю із двома коронами.
Сплетене пір’я. Це була копія Крилатої корони, яку Ратибор Лабранш
викрав у Яннового батька. Птахи за спиною Мони заґелґотіли:
шляхтяни були вражені, обурені. Юрбою котився незадоволений шепіт
— неправильно, не у звичаї, не так коронують князів Ретонських.
Санжійський бранець подався вперед на стільці.
— На святій землі Небельгайму, під світлом усіх Зірок, я оголошую
вас подружжям та князем і княгинею Ретонськими! Скажіть же, діти
мої, хто ви тепер одне для одного.
Янн звів похмурий погляд на Мейрі. Її очі виблискували в темряві
серед чорних плям фарби.
— Я, Янн ес Арвор, князь Ретонський, і я кохаю тебе, Мейрі, понад
усе. Віднині я — твій чоловік.
Мейрі кілька секунд простояла в тиші. Її фігура була напружена, ніби
вона готувалася відбити атаку, а тоді промовила:
— Я, Мейрі Вельгет, принцеса Небельгаймська, княгиня Ретонська, і
я ніколи тебе не пробачу. Янне, я — смерть твоя.
20 Довгий одяг із вузькими рукавами, схожий на туніку.
21 Каміза — довга лляна спідня сорочка.
 ПОДЯКА
За кожну свою книгу я дякую багатьом прекрасним людям, які
допомагають порадами, надихають, висловлюють і відстоюють свою
думку щодо прочитаного, знаходять монстрів для моєї історії та
монструозні баги в моєму тексті й усіляко підтримують. Без вас нічого
б не було!
Хочу висловити подяку:
Дар’ї Чекановій aka Grumpy Readerka. Без тебе історичний роман
ніколи б не став фантастичним, дилогія — трилогією, і дякую, що
полюбила Ольєра ще до того, як він «став на крило»;
Віталію Воронову дякую за поради й за те, що полюбили мої
батальні сцени;
Євгену Ліру — видатному демонологу — дякую, що знайшов мені
таких монстрів, про яких я сама не чула;
Дарії Піскозуб дякую, що вболівала, просувала, підтримувала і що
побачила в Янна дзьоб;
Роду Величу дякую за технічні правки й за те, що поставив на місце
коліщатка історії Янна та Мейрі;
Анастасії Байдаченко дякую за те, що була першою рецензенткою
моїх історичних творів і за допомогу із середньовічним одягом і
повсякденням;
моїм вірним бетарідерам: Катерині Волчастій, Світлані Беспаловій,
Денису Єфименку, Ірині Літвіновій, Вікторії Гнипі, моїм мамі й татові
— ваші поради, зауваження та підтримка вселяли в мене впевненість у
тому, що я пишу щось вартісне;
моїм шановним патронам і патронесам, завдяки яким я придбала
купу наукових монографій про прототипів моїх героїв: Олександру
Візнюку, Світлані Суховейко, gsnewmark та іншим;
Жану де Монфору та Жанні де Пант’євр, Олів’є де Кліссону,
Бертрану дю Геклену, Едвардам (обом), Ізабеллі, Джону і Мері
Плантаґенетам — за те, що ваша історія та ваші діяння надихають
мене крізь століття;
усім твітерським, які брали участь у треді «мені треба назвати
фентезійну країну, я вже не можу» і Asta Legios, яка вигадала слово
«Небельгайм»;
«крижопільському» чату за те, що мірялися словами й тисячами
знаків і підганяли одне одного;
моїм колежанкам по проєкту «Фантастичні talk(s)»: Світлані
Тараторіній, Наталії Довгопол, Наталії Матолінець і (ще раз) Дарії
Піскозуб — ви знаєте, що ми круті та сильні, коли ми разом, ви мене
дуже надихаєте!