Лабораторна робота №1

ОБЧИСЛЕННЯ ПОХИБОК ФІЗИЧНИХ ВЕЛИЧИН. ВИЗНАЧЕННЯ

ГУСТИНИ ТІЛ ПРАВИЛЬНОЇ ГЕОМЕТРИЧНОЇ ФОРМИ

Мета роботи: Вивчити правила обробки результатів фізичних вимірювань.

Визначити похибку вимірювань густини циліндричного зразка за результатами
багатократних вимірювань його геометричних розмірів і маси. Визначити густину
речовини циліндра.

Прилади і матеріали:
1. Фізичне тіло циліндричної форми.
2. Терези.
3. Вимірювальна лінійка.
4. Штангенциркуль.
5. Мікрометр.

1. Теорія методу. Похибки при вимірюванні фізичних величин.

1.1. Вимірювання фізичних величин

У кожній лабораторній роботі проводяться вимірювання різноманітних фізичних

величин.
Вимірювання – це знаходження фізичної величини за допомогою технічних засобів.
Вимірювання поділяють на прямі та непрямі.
Прямими називаються вимірювання, при яких шукане значення величини знаходять
безпосередньо за допомогою вимірювальних приладів.
Прикладом прямих вимірювань можуть служити: вимірювання лінійкою довжини
тіла, вимірювання сили струму за допомогою амперметра, напруги за допомогою
вольтметра тощо.
Непрямими називаються вимірювання, при яких шукане значення величини
знаходять на підставі відомої математичної залежності між цією величиною та
величинами, що піддаються прямим вимірюванням. Наприклад: визначення густини тіла
через відношення маси до об’єму, визначення потужності через добуток виміряної сили
струму на напруги тощо.

1.2. Похибки при вимірюванні фізичних величин

Будь-яке вимірювання не дає нам абсолютно точного значення величини. Завжди

існує відхилення, величина якого залежить від багатьох факторів. Тому крім значення
самої фізичної величини обов’язково необхідно визначати похибку вимірювань. У зв’язку
з цим всі фізичні величини записуються так: , тут - середнє значення
величини, а - похибка даної величини.
Виникнення похибок вимірювань обумовлено впливом різноманітних за фізичною
природою факторів, що супроводжують вимірювання. Традиційний аналітичний підхід до
визначення похибок полягає в поділі їх на складові, кожна з яких зумовлена певними
факторами. Це дозволяє досліджувати джерела складових похибки, проводити необхідні
експерименти, в тому числі допоміжні вимірювання, і, як наслідок, визначити властивості
похибки та з необхідною точністю оцінити її складові. Знаючи властивості й оцінки
1
складових, можна правильно врахувати їх при оцінці повної похибки, а також при
необхідності ввести поправку в результат вимірювання і (або) організувати
вимірювальний експеримент так, щоб звести окремі складові, а з ними й повну похибку до
допустимого значення.
Для підвищення об’єктивності оцінки похибок вимірювань і визначення шляхів їх
зменшення, з метою покращання якості вимірювань, необхідно знати джерела (причини)
виникнення різних складових повної похибки вимірювань і закономірності їх змінювання.
Похибки вимірювань розрізняють за такими ознаками (рис.1.1):
1) за формою або способом відображення кількісних характеристик похибки
вимірювань.
2) за закономірністю або характером змінювання (в часі або за ансамблем);
3) за джерелом виникнення;

Рис. 1.1. Класифікація похибок вимірювання.

Похибки вимірювань бувають абсолютні і відносні.
Абсолютною похибкою вимірювання називається похибка, виражена в одиницях
величини, що вимірюється; вона визначається формулою
, (1.1)
де x – значення, отримане при вимірюванні; хсер – середнє значення серії вимірювань.
Відносною похибкою вимірювання називається відношення абсолютної похибки
вимірювання до дійсного значення величини, що вимірюється. Як дійсне значення
використовують середнє значення величини, що вимірюється. Насправді середнє значення
виміряної величини відрізняється від дійсного. Проте, середня величина наближаються до
дійсної при збільшенні кількості вимірювань.
Відносну похибку зазвичай виражають у відсотках:
2
 (1.2)
Якість результатів вимірювань характеризується саме відносною похибкою. Чим
менша відносна похибка, тим більша якість вимірювань.
За характером і походженням, а також за засобами оцінки і виключення їхнього
впливу на результат, похибки вимірювання поділяють на два основні класи: систематичні
та випадкові, які, в свою чергу включають і грубі похибки (промахи).
Систематична похибка – це складова похибки вимірювань, що залишається
постійною або такою, що закономірно змінюється при повторних вимірюваннях.
У свою чергу систематичні похибки поділяються на три складові: інструментальну,
методичну та особисту (суб’єктивну).
Інструментальна систематична похибка з’являється, коли внаслідок старіння
приладу ціна його поділки змінюється. Якщо ціна поділки зменшується, то прилад завжди
буде показувати завищені значення вимірюваної величини. Наприклад, зменшення
жорсткості пружини при старінні спричинює завищення ваги товару, зваженого кантором.
За характером змінювання від вимірювання до вимірювання розрізняють постійні і
змінні систематичні похибки вимірювань.
Постійні систематичні похибки вважаються незмінними за значенням у будь-який
час вимірювань. До них належать методичні похибки, такі інструментальні похибки, як
неточність міри, вхідного подільника напруги і градуювання приладу, а також суб’єктивні
похибки досвідчених операторів зі стійкими навичками. Для виявлення постійної
систематичної похибки часто потрібно проводити спеціальні метрологічні дослідження
засобів вимірювальної техніки. Постійні систематичні похибки можуть бути передбачені і
завдяки цьому майже повністю усунені введенням відповідних поправок при обробці
результатів вимірювання.
Змінні систематичні похибки змінюються в процесі вимірювання за певним
законом у функції часу (або від вимірювання до вимірювання), тобто детерміновано. За
характером змінювання їх поділяють на прогресуючі, періодичні та змінювані за
складним законом. Ці похибки можуть бути скореговані введенням поправок у
результати вимірювань лише в задані моменти часу. Це означає, що прогресуючі похибки
потребують безперервної корекції і тим частіше, чим меншим повинно бути їх залишкове
значення.
Випадкова похибка − це складова похибки вимірювання, що
змінюється випадково при повторних вимірюваннях тієї самої
величини фізичного параметру.
Поява випадкових похибок зумовлена в основному дією на метрологічні
характеристики засобів вимірювальної техніки великої кількості внутрішніх і зовнішніх
факторів, що змінюються випадково. Отже, випадкові похибки є, як правило,
інструментальними. Крім того, випадкову похибку може вносити і недосвідчений
оператор, який не володіє стійкими навичками відліку показів аналогових вимірювальних
приладів.
Наявність випадкових похибок призводить до того, що при повторних вимірюваннях
того самого розміру фізичної величини, як би старанно і на якому б науковому рівні вони
не виконувались, результати цих вимірювань будуть відрізнятися, а їх розсіяння (розкид)
мати випадковий характер. Оскільки за результатами вимірювань завжди приймаються
конкретні рішення або робляться певні практичні висновки, то для підвищення їх
обґрунтування виключно важливо вміти оцінювати випадкові похибки вимірювань.

3
 Для оцінки випадкових похибок вимірювань, як випадкових процесів чи величин,
використовується апарат або теорії ймовірностей, або математичної статистики.
Отже, характеристики похибок вимірювань можуть бути імовірнісними і статистичними.
Імовірнісні характеристики похибки вимірювань − це
параметри функції розподілу ймовірностей похибки вимірювань,
які відображають властивості генеральної сукупності похибок
усіх результатів вимірювань, одержаних за даною методикою
виконання вимірювань у відомих умовах. Вони є детермінованими
величинами. Область використання ймовірнісних характеристик
похибок вимірювань − технічні вимірювання.
Статистичні характеристики похибки вимірювань − випадкові
величини, які являють собою оцінки ймовірнісних характеристик
параметрів розподілу ймовірностей похибки вимірювань. Їх
визначають експериментально за скінченою кількістю
результатів вимірювань (а не з генеральної сукупності), і вони є
предметом вивчення математичної статистики.
Статистичні характеристики лише наближаються до характеристик генеральної
сукупності похибки вимірювань. Чим більша кількість вимірювань (спостережень) у серії,
тим ближче обчислені статистичні характеристики до детермінованих імовірнісних
характеристик генеральної сукупності, випадковими оцінками яких вони є. При
нескінченній кількості вимірювань у серії, статистичні характеристики стають
детермінованими, а не випадковими величинами.
У силу непередбаченості випадкова складова похибки не може бути виключена з
результату вимірювання, але вона може бути зменшена при статистичній обробці
багаторазових спостережень.
Окремий вид випадкових похибок складають грубі похибки. До них належать ті
похибки, реальні значення яких істотно перебільшують очікувані значення, відповідні
основним компонентам процесу вимірювання. Причинами грубих похибок є помилки
оператора, несправність і неправильне застосування засобів вимірювальної техніки,
короткочасні і різкі зміни умов вимірювання, наприклад, короткочасна втрата живлення в
будь-якому електричному колі, збій від імпульсних завад, механічних ударів тощо.
Особливо великі за значенням грубі похибки називають надмірними. Вони
викликаються, як правило, невірними діями оператора (порушенням правил експлуатації
засобів вимірювальної техніки, помилками при відліку та записі результатів вимірювань).
Грубі похибки доцільно виявляти і виключати з розгляду, для їх виявлення існують
статистичні методи. Результат вимірювання, одержаний з надмірними похибками,
називають промахом (або аномальним результатом вимірювання). Промахи настільки
очевидні, що є досить помітними для досвідченого оператора на етапі попереднього
аналізу результатів вимірювань. Вони повинні бути обов’язково вилучені з подальшого
розгляду.
Методична похибка – похибка вимірювань, яка виникає внаслідок спрощення
опису теоретичної моделі у порівнянні з реальною. Наприклад, у багатьох роботах не
враховується сила тертя, не враховується опір повітря та інші аналогічні параметри,
оскільки вважається, що вони дуже малі. Це значно спрощує розрахунки, але автоматично
вносить похибку. В іншому випадку використовують інерційні прилади, що вимушує
знімати їх показання не раніше певного інтервалу часу. Така інформація може бути
випущеною з інструкції. Якщо ж інструкція написана вірно, а користувач приладу виявляє
нетерпіння і знімає покази раніше заданого інструкцією часу, ми маємо особисту
систематичну похибку.

4
 Суб’єктивна (або особиста) складова похибки вимірювання залежить від
індивідуальних властивостей експериментатора (суб’єкта), що виконує вимірювання, а
точніше від його психофізіологічних якостей, зокрема, від недосконалості органів чуттів,
які беруть участь у визначенні результату вимірювання (зору, слуху, швидкості реакції на
сигнал), від здатності до концентрації уваги, від ступеня стомленості і т. ін. Велику роль
відіграє кваліфікація експериментатора.
Суб’єктивна похибка вимірювання характерна тільки для аналогових вимірювальних
приладів. Вона має два різновиди.
Першим різновидом суб’єктивної похибки вимірювань є
похибка відліку, яка обумовлена округленням показів під час їх
відліку оператором зі шкали аналогового вимірювального
приладу. Вона проявляється в тому, що однаковий показ приладу,
який, наприклад, дорівнює 84,3 поділки, один оператор зчитує
правильно, другий − як 84,0, третій − як 84,5 і т.д.
Другим різновидом суб’єктивної похибки вимірювань є похибка паралакса,
обумовлена взаємним розташуванням ока експериментатора, стрілки вказівника і шкали
аналогового вимірювального приладу.
Очевидно, такі похибки не можуть бути заздалегідь передбачені і вказані в технічній
документації аналогових вимірювальних приладів. У цифрових вимірювальних приладах
операція округлення виконується автоматично, а похибка округлення, що виникає при
цьому, називається похибкою квантування, вона нормується і вказується в технічному
описі приладу.
Зменшення або виключення суб’єктивної складової похибки вимірювання досягають
застосуванням спеціальних типів шкал, наприклад дзеркальних, використанням
цифрового відліку і автоматизацією одержання результату вимірювання.
Таким чином, суб’єктивні похибки вимірювань поки що не можуть бути оцінені
кількісно, а тому вони не входять у математичну модель повної похибки вимірювань. Їх
треба зменшувати або виключити, але про них слід завжди пам’ятати під час відліку
оператором показів зі шкали аналогового вимірювального приладу.
Інструментальною похибкою називається складова похибки вимірювання, що
залежить від похибок застосованих засобів вимірювання. Якщо немає ніяких вказівок
щодо похибки приладу, то його абсолютну похибку приймають рівною половині ціни
найменшої поділки шкали або ціні найменшої поділки, тому що ціна найменшої поділки
завжди повинна бути узгодженою з інструментальною похибкою засобу вимірювання.
Це стосується інструментів, основне призначення яких – вимірювання точних
величин. Якщо ж інструмент виготовлений лише з метою індикації, а не вимірювання,
тоді вимоги до шкали приладу не строгі і такий прилад не можна використовувати для
проведення точних вимірів.

1.3. Обчислення результатів прямих вимірювань фізичної величини

Результатом будь-яких вимірювань є вираз:

, (1.3)
де - середнє значення величини, - похибка вимірювань.
Середня величина визначається за формулою:

, (1.4)

5
де - результат і-го вимірювання величини, - кількість вимірів.
Визначення випадкової похибки прямих вимірювань величини проводиться за
формулою:

, (1.5)
де − коефіцієнт Стьюдента, який установлює довірчий інтервал.
Даний коефіцієнт визначається з таблиці, що наведена у Таблицях
вкінці посібника (наприклад при α=0,95 i n=5 коефіцієнт Стьюдента
; це означає, що в середньому 95% експериментальних точок при 5 вимірах
увійдуть в інтервал, рівний середньо-квадратичній величині похибки експерименту,
помноженій на коефіцієнт 2,78).
Довірчий інтервал – це інтервал в межах якого результати вимірювань вважаються
правильними. Якщо в процесі вимірювань отримане значення фізичної величини не
входить в дані межі, то це промах. Дане значення необхідно видалити з розрахунків та
знову провести всі обчислення середньої величини та похибки вимірювань.
Сумарна абсолютна похибка величини визначається за формулою:

. (1.6)
тут − випадкова похибка, − інструментальна похибка.
Тепер можна використати формулу (1.2) для знаходження відносної похибки.

1.4. Обчислення результатів непрямих вимірювань

фізичної величини
У випадку обчислення похибки непрямих вимірів використовують такий алгоритм
розрахунку.
Нехай шукана величина y залежить від декількох величин хі, що безпосередньо і
незалежно вимірюються:
(1/7)
при цьому для кожної виміряної величини визначена абсолютна похибка для
однакового значення надійної ймовірності α. Тоді величина абсолютної похибки непрямих
вимірювань може бути розрахована за формулою:

, (1.8)

де , і т. д. – це частинні похідні функції за окремими незалежними змінними

, і т. д.
Наприклад, нам необхідно знайти густину матеріалу, з якого виготовлений брусок у
формі паралелепіпеда з довжинами a, b і c. В такому разі розрахунок густини виконаємо
за формулою
6
 .
Прологарифмувавши цей вираз, знайдемо:
.
Тепер продиференціюємо отриманий вираз:

або
З останнього виразу переходимо до запису абсолютної похибки непрямого
вимірювання:

(1.9)
Остаточний результат непрямого вимірювання записується у вигляді:
(1.10)

Опис предмета та методу дослідження

Густиною однорідного тіла називається відношення маси тіла до його об’єму:
, тобто маси речовини одиничного об'єму.
Маса тіла визначається безпосередньо зважуванням зразка. Об’єм циліндричного
зразка:

.
Тоді густина твердого циліндричного зразка визначається за формулою:

. (1.11)
Отже, щоб знайти величину густини циліндра, необхідно провести вимірювання
маси m, діаметра d та висоти h циліндра.
Виконаємо по 5 раз вимірювання кожного з названих параметрів і результати
запишемо в таблицю 1.11.
Середні величини параметрів знайдемо за формулами (1.4):

(1.12)
Тепер з використанням формули (1.5) розрахуємо середньоквадратичні відхилення
для прямих вимірювань. Врахувавши коефіцієнт Стьюдента tСт, а також інструментальну
похибку, знайдемо повну похибку прямих вимірювань маси, діаметра та висоти циліндра.
Для знаходження похибки непрямого вимірювання густини речовини циліндра
спочатку знайдемо частинні похідні густини за змінними d, h і m із залежності (1.11):

; ; .
Звідси

7
 . (1.13)
Таким чином рівняння для визначення похибки густини тіла буде мати вигляд:

. (1.14)
Остаточний результат непрямих вимірювань записується у вигляді:
(1.15)

Вимірювальні прилади

Терези
Масу речовини m вимірюють, зважуючи речовину. Вага Р пропорційна масі, P = mg,
де g – прискорення сили тяжіння.
Зважуючи, силу тяжіння
порівнюють з відомою за
величиною силою. Це може бути
сила, створена деформацією
пружини чи електродинамічним
пристроєм, або ж вага відомої
речовини (гиря). Отже, в
класичному методі силу тяжіння
певної маси зрівноважують з
Рис. 1.2. Принципова схема роботи терезів. вантажем відомої маси,
використовуючи важелі (рис. 1.2)..
В умовах рівноваги моменти сил зліва і
справа збігаються:
Pxl1 = Psl2, або mxgl1 = msgl2.
Якщо довжини плечей коромисла l1 = l2,
тоді mx = ms, тобто, маса об’єкту дорівнює масі
гир. З формул видно, що величина маси об’єкту
не залежить від прискорення сили тяжіння.
Сучасні аналітичні терези виготовлені з
використанням електроніки, яка автоматично
здійснює внутрішнє регулювання терезів, що
дозволяє з високою точністю (до 10-4 ÷ 10-5 г)
вимірювати відносно великі (до 200 г) маси. В
аналітичні терези вмонтовано інтерфейси, які
забезпечують зручність у їх використанні. На
рис. 1.3 показано для прикладу аналітичні терези
фірми Sartorius.

Рис. 1.3. Електронні аналітичні терези.

Вимірювальна лінійка.
При розмітці й обробці деталей широко
використається контрольно-вимірювальний
8
інструмент. З найпростішим з них - вимірювальна лінійка. Вона дозволяє визначити
розміри деталей з точністю до 1 мм. Для проведення вимірювань з більшою точністю
(наприклад, до 0,1 мм) застосовують штангенциркуль.

Штангенциркуль
Штангенциркуль (від нім. Stangenzіrkel) - універсальний інструмент, призначений
для високоточних вимірів зовнішніх і внутрішніх розмірів, а також глибин отворів.
Штангенциркуль - один з найпоширеніших інструментів вимірювання, завдяки
простоті конструкції, зручності в використання і швидкості в роботі.

Рис. 1.4. Штангенциркуль ШЦ-1 з ціною поділки 0,1 мм.

Штангенциркулі бувають різних видів, вони відрізняються межами й точністю
вимірювань. На рисунку показаний штангенциркуль ШЦ-1. Він складається зі штанги з
нерухомими губками 1 і 2, по якій переміщається рамка 4 з рухомими губками 3 і 8. Рамку
можна закріплювати в потрібнім положенні стопорним гвинтом. На штанзі 5 нанесені
поділки, які утворюють міліметрову шкалу. Ціна її поділки - 1 мм. Довжина міліметрової
шкали - 150 мм. До рамки 4 прикріплений стрижень 6, який використовується для
вимірювання глибини заглибин.
На рухомих губках нанесена допоміжна шкала, яка називається ноніусом (рис. 1.4). В
наведеному прикладі (рис. 1.4, 1.5) вона розділена на 10 рівних частин, а вся довжина
ноніусної шкали становить 19 мм. Отже, довжина кожної частини дорівнює 1,9 мм. Ця
величина є ціною поділки ноніуса.
При вимірюванні штангенциркулем ціле число міліметрів відраховують на
міліметровій шкалі до нульового штриха ноніуса, а десяті частки міліметра – за шкалою
ноніуса, починаючи від нульової поділки до тієї риски, що збігається з якою-небудь
рискою міліметрової шкали (рис.1.5, 1.6). На рисунку показано положення шкал
штангенциркуля при відліку розмірів: а - 0,5 мм; б - 6,9 мм; в - 34,3 мм.
Перед початком вимірювань штангенциркулем треба оглянути його й перевірити на
точність. Для цього треба сполучити губки інструмента. При цьому нульові риски обох
шкал повинні збігтися. Одночасно повинен збігтися десятий штрих ноніуса з
дев'ятнадцятим штрихом міліметрової шкали.
Зчитуючи показання штангенциркуля, треба тримати його прямо перед очами.

9
 Рис. 1.5. Ноніус.

Рис. 1.6. Принцип вимірювання лінійних розмірів за допомогою штангенциркуля.

Крім описаного вище штангенциркуля
існують штангенциркулі, які дозволяють
проводити вимірювання з точністю 0,02 мм (
рис. 1.7).
У цьому випадку шкала ноніуса містить
50 поділок загальною довжиною 49 мм.
Отже, довжина однієї поділки складає 0,98
мм. Різниця (1 – 0,98 = 0,02 мм) і складає
точність вимірювання такого
штангенциркуля.

Рис. 1.7. Штангенциркуль з точністю

вимірювань 0,02 мм.

Мікрометр
Мікрометр - це прилад, що
застосовується для вимірів лінійних розмірів контактним способом з високою точністю
(до 1 мкм). Через складність виготовлення гвинта з точним кроком на більшій довжині,
мікрометри виготовляють декількох типорозмірів для виміру довжин від 0 до 25 мм, від
25 до 50 мм і т.д.. Постійне осьове зусилля при контакті гвинта з деталлю забезпечує
"тріскачка". При щільному зіткненні вимірювальних поверхонь мікрометра з поверхнею
вимірюваного об'єкта, тріскачка починає провертатися з легким тріском, при цьому
обертання мікрогвинта варто припинити після трьох щигликів.

10
 Рис. 1.8. Мікрометр із круговою шкалою для зовнішніх вимірів і діапазоном
виміру 0 - 25 мм, із ціною поділки 0,01 мм; показання шкали відповідають
розміру 9,70 мм.

Принцип дії мікрометра

Дія мікрометра заснована на переміщенні гвинта уздовж осі при обертанні його в
нерухомій гайці. Переміщення пропорційно куту повороту гвинта навколо осі . Повні
обороти відраховують по шкалі, нанесеній на стеблі мікрометра, а частки обороту - по
круговій шкалі, нанесеній на барабані. Для мікрометрів з межами вимірів від 0 до 25 мм
при зімкнутих вимірювальних площинах п'ятки й мікрометричного гвинта нульовий
штрих шкали барабана повинен точно збігатися з поздовжнім штрихом на стеблі, а
скошений край барабана - з нульовим штрихом шкали стебла.
Вимірюваний виріб затискають між вимірювальними площинами мікрометра.
Звичайно крок гвинта дорівнює 0,5 або 1 мм і відповідно шкала на стеблі має ціну
розподілу 0,5 або 1 мм, а на барабані наноситься 50 або 100 поділок для одержання відліку
0,01 мм. Ця величина відліку є найпоширенішою , але є мікрометри з відліком 0,005, 0,002
і 0,001 мм.
Результат виміру мікрометром відлічується як сума відліків по шкалі стебла й шкалі
барабана. Варто пам'ятати, що ціна поділки шкали стебла дорівнює 0,5 мм, а шкали
барабана-0,01 мм. Крок різьблення мікропари (мікрогвинт і мікрогайка) Р дорівнює 0,5
мм.
На барабані нанесено 50 поділок. Якщо повернути барабан на одну поділку його
шкали, то торець мікрогвинта переміститься щодо п'ятки на 0,01 мм (P/n = 0,5/50 =
0,01мм), де n число розподілів кругової шкали.
Показання на шкалах гладкого мікрометра відраховують у наступному порядку:
на шкалі стебла читають оцінку біля штриха, найближчого до торця скосу
барабана;
на шкалі барабана читають оцінку біля штриха, найближчого до поздовжнього
штриха стебла;
складають обидва значення й одержують показання мікрометра.

11
 Порядок виконання роботи та обробка результатів вимірювань

Завдання 1. За допомогою аналітичних терезів і мікрометра або штангенциркуля

виміряти значення m, d, h. Результати розрахунків записати у табл. Л1.1.
Знайдені значення m, d, h разом із інструментальною похибкою вимірювань записати
в табл. 1.1, та табл.1.2.
Таблиця 1.1
№ Маса Діаметр Висота Відхилення від середнього
Вимі- зразка зразка зразка і, і , і ,
рювань m, г d, мм h, мм г мм мм
1

5
Середньоквадратичні
Середні значення
відхилення
mсер dсер hсер

Таблиця 1.2
Інструментальна Випадкова Загальна похибка
Розмір похибка, похибка, прямих вимірювань
Δхін Δхвип
Маса
Діаметр
Висота

Завдання 2. Визначити похибки прямих вимірювань.

2.1. Опрацювати результати прямих вимірювань згідно з формулами (1.12).
Результати розрахунків занести до таблиці 1.1.
2.2. Відхилення від середніх значень розрахувати за формулами

; . (1.16)
2.3. Середні квадратичні відхилення розрахувати за формулами

12
 (1.17)
Результати обчислень занести до табл. 1.1.
2.4. Визначити випадкову похибку прямих вимірювань за формулами

(1.18)
де коефіцієнт Стьюдента tСТ=2,78 при n=5 і надійній ймовірності α=0,95.
Обчислення виконати не більше ніж із чотирма значущими цифрами і результати
розрахунків занести до табл.1.2.
2.5. Абсолютну похибку обчислимо за формулами

(1.19)

Результати розрахунків занести до табл.1.2.

2.6. Обчислити відносну похибку за допомогою формул

(1.20)
Завдання 3. Обчислити густину циліндричного зразка і похибку непрямих
вимірювань.
3.1. Обчислити значення в одиницях СІ, використовуючи значення ,

= .
3.2. Обчислити абсолютну похибку вимірювання густини циліндричного зразка за
формулою

= .
3.3. Остаточний результат записати у вигляді

.
3.4. Визначити відносну похибку вимірювання густини

13
 Використовуючи табл. 1.3, визначити матеріал, з якого виготовлено циліндричного
зразка.

Таблиця 1.3
Речовина Густина, кг/м3 Речовина Густина, кг/м3
Дуб 800 Олово 7400
Парафін 900 Сталь 7800
Графіт 1600 Залізо 7880
Граніт 2600 Латунь 8400
Алюміній 2700 Мідь 8900
Мармур 2700 Молібден 10200
Дюралюміній 2790 Срібло 10500
Титан 4500 Свинець 11300
Цинк 7100 Платина 21460

ПИТАННЯ
для допуску та захисту лабораторної роботи,
а також для поточного мікромодульного контролю

1. Що ви розумієте під вимірюванням фізичної величини?

2. Які вимірювання називають прямими, а які непрямими?
3. В якому вигляді зазвичай записують результати вимірювань?
4. Яку інформацію має абсолютна похибка?
5. Що таке відносна похибка?
6. Які існують похибки за характером та за їх впливом на результати вимірювання?
7. Яку інформацію несе коефіцієнт Стьюдента, від чого він залежить?
8. Запишіть та поясніть формулу для абсолютної похибки прямих вимірювань.
9. Запишіть та поясніть формулу для абсолютної похибки непрямих вимірювань.
10. Поясніть, скільки цифр треба залишати у записі середнього значення фізичної
величини, скільки цифр треба залишати у записі абсолютної похибки?
11. Що називають густиною тіла?
12. Сформулюйте порядок розрахунку похибок прямих вимірювань.
13. Сформулюйте порядок розрахунку похибок непрямих вимірювань.
14. Чому в лабораторній роботі потрібно проводити вимірювання діаметра та висоти
одним і тим самим інструментом щонайменше п’ять разів?
15. Виведіть формулу для розрахунку похибки густини тіла.

14
 ЛР1. Результати вимірювань параметрів циліндричного зразка
Таблиця 1
Випадков
Відхилення а Абсолютна Віднос
Номер Вимірян Середнє від Середньокв Інструмен на
вимірюв е значенн адратичні тальна абсолютн похибка
середнього прямих похибк
ання значення я відхилення похибка а
значення вимірювань а, %
похибка
Маса зразка, m, г
32,851
32,852
32,849 0,5 мг
32,853
32,850
Діаметр зразка, d, мм
1 16,12
2 16,14
3 16,12 0,01 мм
4 16,10
5 16,10
Висота зразка, h, мм
1 19,22
2 19,24
3 19,26 0,01 мм
4 19,20
5 19,22

Ціна поділки на терезах – 1 мг.

Ціна поділки на мікрометрі – 0,02 мм.

15