СТАТИСТИКА

Тема 5. Узагальнюючі статистичні показники

5.1. Сутність, види та значення абсолютних показників

5.2. Сутність, види та форми вираження відносних
показників
5.3. Сутність, види та методи розрахунку середніх
показників
 5.1. Сутність, види та значення абсолютних показників

Cтатистичний показник - це міра, тобто єдність

якісного та кількісного відображення певної властивості
соціально-економічного явища чи процесу.
Якісний зміст показника визначається суттю явища і
відображається в його назві.
Кількісна сторона подається числом і його
вимірником.
Сполучною ланкою між якісним змістом і числовим
виразом є правило побудови - модель показника, що
розкриває його статистичну структуру, встановлюючи, що,
де, коли і як має бути виміряна. У моделі обґрунтовуються
одиниці, взяті для вимірювання, технологія збору даних,
обчислювальні операції.
 5.1. Сутність, види та значення абсолютних показників

Соціально- Модель Числове

економічний показника значення
зміст явища показника

Адекватність Точність
відображення вимірювання

вірогідність
інформації

Рис. Зв'язок статистичної моделі показника та

достовірності інформації
 5.1. Сутність, види та значення абсолютних показників
Модель показника має надзвичайно важливе значення для
забезпечення достовірності статистичної інформації.
Адекватність розглядається як здатність показника відобразити саме
ту властивість, яка передбачена програмою дослідження.
Точність і повнота вимірювання залежать від можливостей обліку,
організації збору та обробки даних.
Показники розрізняють:
За способом обчислення,
• Первинні визначаються зведенням даних статистичного спостереження і
подаються у формі абсолютних величин
• Похідні показники обчислюються на базі первинних або похідних показників.
За ознакою часу
• Інтервальні характеризують явище за певний час (день, декаду, місяць, рік).
• Моментні дають кількісну характеристику явищ на певний момент часу.
За ознакою оборотності.
• Прямий показник х зростає з посиленням явища,
• Зворотний 1 / х, навпаки, зменшується з посиленням явища.
За способом виконання своїх функції (аналітичні функції) виділяють
наступні групи показників:
• абсолютні і відносні;
• середні величини;
• показники варіації.
5.1. Сутність, види та значення абсолютних показників

Класифікація показників
 5.1. Сутність, види та значення абсолютних показників

Для того, щоб статистичні показники правильно

характеризували досліджуване явище або процес, необхідно
виконувати наступні вимоги:
1) при побудові показників необхідно ґрунтуватися на
положеннях економічної теорії, статистичну методологію, досвід
проведення статистичних робіт;
2) домагатися повноти статистичної інформації як за
рахунок охоплення одиниць об'єкта дослідження, так і за
рахунок комплексного відображення всіх сторін досліджуваного
процесу;
3) забезпечувати порівнянність статистичних показників
за рахунок подібності вхідних даних за часом і в просторі;
4) забезпечувати точність і надійність вхідної інформації
для достовірності змісту досліджуваного процесу.
 5.1. Сутність, види та значення абсолютних показників
Правила, що забезпечують порівнянність показників:
• показники повинні володіти загальним змістом ;
• статистичні показники повинні виражатися в однакових одиницях виміру:
• порівнювані показники повинні розраховуватися за єдиною методикою;
• порівнювані статистичні показники повинні бути однорідними за часом і
територією - вони повинні визначатися за однакові періоди часу, на одну й ту
ж дату, на одній території.

Для забезпечення порівнянності статистичних показників на практиці

використовуються такі статистичні прийоми:
• для забезпечення загального змісту - поділ різнорідних сукупностей на
однорідні частини, тобто групування;
• для приведення до однакових одиниць виміру - використання єдиної
системи мір і ваг, умовно-натуральних вимірювачів, порівнянних цін або
індексів при порівнянні вартісних показників;
• перерахунок непорівнянних показників за єдиною методикою;
• приведення показників до однакових періодів і моментів часу;
• приведення показників до єдиної території або колу охоплених одиниць.
• заміна непорівнянних абсолютних показників відносними або середніми
показниками: показниками структури, координації і т.д.
 5.1. Сутність, види та значення абсолютних показників

Абсолютні величини характеризують

чисельність сукупності, або обсяг досліджуваного
явища в конкретних межах простору і часу, тобто
відображають рівень розвитку явища, його розмір.
Абсолютну величину можна отримати одним із
двох способів:
• Шляхом підрахунку одиниць сукупності, що
володіють конкретним значенням ознаки;
• Шляхом підсумовування значення ознаки по
всій статистичної сукупності.
 5.1. Сутність, види та значення абсолютних показників

Залежно від соціально-економічної сутності досліджуваних

явищ абсолютні величини виражаються у :
• натуральних одиницях вимірювання,
• вартісних одиницях вимірювання
• трудових одиницях вимірювання.
Натуральні вимірники використовуються в тих випадках, коли
одиниці виміру відповідають споживчими властивостями досліджуваних
явищ. До групи натуральних, включаються також умовно-натуральні
одиниці виміру.
Вартісні вимірники дозволяють дати грошову оцінку
досліджуваним явищам і процесам. Схема отримання загального обсягу
статистичної ознаки у вартісному вираженні виглядає наступним чином:
m
Q p
i 1
1  q1

де p1 - ціна (вартісна оцінка одиниці ознаки);

q1 - обсяг ознаки в натуральному вираженні;
m - кількість ознак.
Показники, виражені в вартісних одиницях, можна підсумувати,
одержувати по них підсумкові дані, але при їх використанні необхідно
враховувати зміну цін з часом.
Трудові одиниці виміру застосовуються для оцінки загальних
витрат праці і трудомісткості окремих операції техпроцесу. До них
належать людино-години, людино-дні (оцінка витрат робочого часу),
нормо-хвилини (оцінка трудомісткості).
5.2. Сутність, види та форми вираження відносних показників

Відносною статистичною величиною

називається узагальнююча характеристика, виражена
у вигляді числової міри співвідношення двох
абсолютних величин, що зіставляються. Його
одержують шляхом розподілу одного абсолютного
показника на іншій. Логічна схема розрахунку
відносного показника виглядає в таким чином:
Величина порівняння я
Відносна величина 
База порівняння
Залежно від своїх функцій, при проведенні
аналізу, відносні величини класифікуються на
наступні види (рис.).
5.2. Сутність, види та форми вираження відносних показників

Класифікація відносних величин

 5.2. Сутність, види та форми вираження відносних показників

Розглянемо втримування кожного з виділених видів відносних

величин.
1. Відносний показник динаміки. характеризує напрямок і
інтенсивність зміни показника в часі й визначається співвідношенням
його значення або за два періоди, або за моменти часу. При цьому
базою порівняння може бути або попередній рівень, що змінюється, -
розрахунок ланцюговим способом, або постійний, вилучений у часі
рівень - розрахунок базисним способом. ВПД називаються темпами
росту.
• ланцюговим способом:
показник поточного року
ВПД 
показник попереднього року
• базисним способом:
показник поточного року
ВПД 
показник базисного року
 5.2. Сутність, види та форми вираження відносних показників

2. Відносні показники структури (ВПС) характеризують

частки (питомі ваги) складових частин сукупності в загальному її
обсязі. Вони показують структуру сукупності, її будову. Розрахунок
відносних показників структури укладається в обчисленні питомих
ваг окремих частин у всій сукупності:

показник частини сукупності

ВПД 
показник всієї сукупності
ВПС звичайно виражаються у формі коефіцієнтів або відсотках, сума
коефіцієнтів повинна становити 1, а сума відсотків - 100, тому що
питомі ваги наведені до загальної підстави. Відносні показники
структури використовуються при вивченні складу складних явищ,
що розпадаються на частині, наприклад: при вивченні складу
населення по різних ознаках (віку, освіта, національність й ін.).
5.2. Сутність, види та форми вираження відносних показників

3. Відносні показники координації (ВПК).

характеризують відношення частин даних
статистичної сукупності до однієї з них, взятої за базу
порівняння й показують, у скільки разів одна частина
сукупності більше іншої, або скільки одиниць однієї
частини сукупності доводиться на 1,10,100 і т.д.
одиниць іншої частини.
За базу порівняння вибирається частина, що
має найбільшу питому вагу або є пріоритетної в
сукупності Відносні показники координації відіграють
важливу роль в економічному аналізі, тому що з їх
допомогою існуючі в сукупності співвідношення
представляються більш чітко й наочно.
 5.2. Сутність, види та форми вираження відносних показників

4. Відносний показник плану (прогнозу) і виконання

плану використовують всі суб'єкти фінансово-господарської
діяльності, що здійснюють поточне й стратегічне планування. Вони
розраховуються таким чином:
плановий показник даного періоду
ВПП 
фактичний показник попереднього періоду

фактичний показник даного періоду

ВПВП 
плановий показник даного періоду
Відносний показник плану (відносний показник планового завдання)
характеризує напруженість планового завдання, а відносний показник
виконання плану – ступінь його виконання.
Відносний показник динаміки (ВПД), розрахований ланцюговим
способом, відносні показники плану (ВПП) і виконання плану (ВПВП)
зв'язані між собою наступною залежністю:
ВПД  ВПП * ВПВП 
Плановий показник поточного року Фактичний показник поточного року
 * 
Фактичний показник попереднього року Плановий показник поточного року
Фактичний показник поточного року

Фактичний показник попереднього року
5.2. Сутність, види та форми вираження відносних показників

5. Відносні показники порівняння (ВППр)

характеризують порівняльні розміри однойменних абсолютних
показників, що відносяться до різних об'єктів або територій, але
за однаковий період часу. Їх одержують як частки від розподілу
однойменних абсолютних показників, що характеризують різні
об'єкти, що ставляться до тому самому періоду або моменту
часу.
Показник , що характеризує об `єкт А
ВППр 
Показник , що характеризує об `єкт Б
За допомогою показників порівняння можна зіставляти
продуктивність праці в різних країнах і визначати, де й у скільки
разів вона вище; порівнювати ціни на різні товари, економічні
показники різних підприємств і т.д.
5.2. Сутність, види та форми вираження відносних показників

6. Відносні показники інтенсивності й рівня

економічного розвитку (ВПІ) характеризують ступінь поширення
або рівень розвитку досліджуваних явищ або процесів у певному
середовищі й утворюються як результат порівняння різнойменних, але
певним чином зв'язаних між собою величин. Зазначені показники
розраховуються таким чином:
Показник , що характеризує явище
ВПІ 
Показник , що характеризує середу росподілу явища

ВПІ обчислюються розраховуючи на 100, 1000, 10000 і т.д.

одиниць досліджуваної сукупності й використовуються в тих випадках,
коли неможливо за значенням абсолютного показника визначити
масштаб поширення явища. Так, при вивченні демографічних процесів
розраховуються показники народжуваності, смертності, природного
приросту (убування) населення як відношення числа народжених
(померлих) або величини природного приросту за рік до середньорічної
чисельності населення даної території на 1000 або 10 000 чоловік;
забезпечення докторами розраховується на 10000 чел. населення;
захворюваність або злочинність - на 100000 населення.
5.2. Сутність, види та форми вираження відносних показників

7. Відносні показники диференціації (ВПдиф)

розраховуються в результаті порівняння двох структурних рядів,
один із яких характеризує співвідношення сукупності по
чисельності одиниць, а другий – по величині якої-небудь ознаки.
Наприклад, порівняння питомої ваги господарств по чисельності
й питомій вазі в цих господарствах валової продукції, основних
фондів, що працюють і т.п.
Відносні показники мають важливе значення в
практичній діяльності, але їх не можна розглядати у відриві від
абсолютних показників, через які вони розраховуються, у
противному випадку можна прийти до неправильних висновків.
Таким чином, тільки спільне використання абсолютних і
відносних показників дозволяє провести якісний аналіз різних
явищ соціально-економічного життя.
 5.3. Класифікація середніх показників. Зміст степеневих середніх

Однією з головних задач статистичного дослідження є

виявлення закономірностей масових явищ. Закономірності
можливо виявити лише узагальнюючи однорідні явища та даючи
узагальнюючу характеристику одиницям явища. Тому, з метою
виявлення значення ознаки, яке є характерним для всієї
сукупності одиниць, що вивчаються, розраховують середню
величину.
Масові процеси і явища формуються під впливом двох
груп причин:
- Загальних - це причини, що визначають стан масового
процесу. Вони формують типовий рівень для одиниць певної
якісно-однорідної сукупності та пов'язані з сутністю явища, що
досліджується.
- Індивідуальних - це причини, що складають
специфічні особливості окремих одиниць масової сукупності, і як
наслідок - їх відхилення від типового рівня. Ці причини не
пов'язані із природою явища, що досліджується, і називаються
випадковими.
 5.3. Сутність, види та методи розрахунку середніх показників

Умовами наукового використання середніх величин є наступне:

- сукупність повинна складатися з якісно однорідних
одиниць;
- метод середніх треба поєднувати з методом групувань;
- сукупність має бути достатньо великою;
- можливість використання системних середніх.

Середня величина – є узагальнюючою характеристикою

ознаки, що вивчається в досліджуваній сукупності, котра
відображає її типовий рівень у розрахунку на одиницю сукупності в
конкретних умовах місця і часу.
Коректність використання середніх величин в аналітичній
практиці обумовлена, перш за все, наявністю якісно однорідної
сукупності, за якою обчислено середню.
5.3. Сутність, види та методи розрахунку середніх показників

Середня арифметична є найбільш поширеним видом

степеневих середніх. Вона використовується у випадках, коли
обсяг ознаки, що усереднюється є адитивною величиною
(утворюється як сума окремих значень ознаки). При цьому якщо
індивідуальні значення ознаки у статистичних одиниць замінити
середньою арифметичною, то сумарний обсяг ознаки за
сукупністю в цілому буде зберігатися незмінним.
Середня арифметична проста, використовується при
роботі з не згрупованими даними, і розраховується за
формулою: N

x i
x i

N
5.3. Сутність, види та методи розрахунку середніх показників

Якщо у вихідних даних окремі значення ознаки, що усереднюється

будуть повторюватися, то розрахунок середньої здійснюється за
згрупованими даними або варіаційним рядам. У цьому випадку кількість
одиниць за варіантами ознаки не є однакова і представлена у вигляді ваги. У
таких випадках для розрахунку необхідно застосовувати середню
арифметичну зважену (середню згрупованих величин).

x i fi
m
x i 1
m x   xi d i
f
i 1
i i 1
 5.3. Сутність, види та методи розрахунку середніх показників

Середня арифметична має ряд корисних властивостей, до

найважливіших з яких відносяться:
1. Середня арифметична постійної величини дорівнює цій величині:
А = А при А = const;
2. Алгебраїчна сума відхилень варіант від їх середньої арифметичної дорівнює нулю:

 ( x  x )   x  nx  0 для простої середньої

i

 ( x  x ) f   xf  x  f  0 _ ля _ зваженої _ середньої
3. Сума квадратів відхилень від середньої величини завжди буде менше, ніж сума
квадратів відхилень від будь-якої іншої величини:

 ( x  x ) 2
f  ( x  A) 2
f
4. Якщо всі варіанти зменшити (збільшити) на постійне число А, то середня
арифметична з них зменшиться (збільшиться) на це ж число:

 ( x  A)  f
i i
xA
f i
5.3. Сутність, види та методи розрахунку середніх показників

5. Якщо всі варіанти однаково збільшити (зменшити) в одну й ту ж кількість

разів, то середня арифметична збільшиться (зменшиться) в стільки ж разів:
 ( xi  A)  f i  x  A
 fi
6. Якщо все ваги середньої однаково збільшити (зменшити) в кілька разів, то
середня арифметична не зміниться.
f
 xi ( Ai )
x
fi
A
7. Перемноження середніх на суму частот дорівнює сумі помножень варіантів на
частоти:
x  f   xf

8. Загальна середня дорівнює середній частних середніх, зважених на

чисельність відповідних груп сукупності (або їх частку):
x f  x f  ...  xn f n
Хзаг  1 2 2 
x f
i i

f1  f 2  ...  f n f i
 5.3. Сутність, види та методи розрахунку середніх показників

Середня гармонічна має більш складну конструкцію, ніж

середня арифметична. Вона використовується в тих випадках, коли
статистична інформація не містить частот за окремими значеннями ознаки,
а представлена помноженням значення ознаки на частоту.
n

1
 xi1
x i 1

N
Залежно від форми подання вихідних даних середня гармонічна може бути
розрахована як N
- середня гармонійна проста: x n
1
m

i 1 xi
w i
x i 1
m
wi
- середня гармонійна зважена: 
i 1 x i
5.3. Сутність, види та методи розрахунку середніх показників

Основний методологічний принцип вибору виду середньої

- забезпечення логіко-змістовної сутності показника, що
вивчається.
Формально цей принцип можна записати так:

Показники Прямі Оборотні

Первинні Проста арифметична Проста гармонійна

Похідні Зважена Зважена гармонійна

5.3. Сутність, види та методи розрахунку середніх показників

Середня геометрична застосовується в тих випадках,

коли загальний обсяг ознаки, що усереднюється є
мультиплікативною величиною (коли визначальна властивість
формується як добуток індивідуальних значень ознаки).
5.3. Сутність, види та методи розрахунку середніх показників

Середня квадратична використовується в тих

випадках, коли при заміні індивідуальних значень ознаки на
середню величину необхідно зберегти незмінною суму квадратів
вихідних величин.
Середня квадратична може бути як:

проста x 2
i
х кв  i 1

N
m

 i  fi
x 2

x кв  i 1
m

зважена f
i 1
i
5.3. Сутність, види та методи розрахунку середніх показників

З метою узагальнення даних рядів динаміки

розраховують:
середній рівень ряду динаміки, використовуючи середню
хронологічну для моментного ряду з рівними проміжками часу
поміж датами: 1 1
y1  y 2  ...  yn
y 2 2
n 1

Для визначення тенденції зміни явища, що досліджується

в часі розраховують ковзку середню.