Тема 2.

Метод і методичні прийоми

економічного аналізу

2.1. Метод економічного аналізу

Під методом у широкому змісті слова розуміється спосіб підходу

до вивчення реальної дійсності, спосіб дослідження явищ природи і
суспільства.
Всі економічні явища, що відбуваються на окремому
підприємстві, або їхні сукупності являють собою щось ціле,
узагальнене. По таким узагальненим даним можна визначити, що
підприємство має низькі темпи виробництва продукції або інших
показників, але це не дає можливості установити причини цих явищ,
виявити шляхи їхнього усунення. Тому виникає необхідність загальне
явище розкласти на складові частини, щоб виділити ведучі,
визначальні фактори. Таким розкладанням об'єкта, що досліджується,
на його складові частини і займається аналіз.
Поняття аналізу як розкладання предмета або явища на складові
частини є загальним. Однак аналіз економічних явищ можливий тільки
на основі логічних прийомів, побудови моделей, уявного, абстрактного
розкладання. Таким чином, аналіз економічних явищ являє собою
абстрактне розкладання цих явищ на складові частини шляхом
використання логічних прийомів і моделювання.
Абстрактно-логічна характеристика методу економічного аналізу
передбачає необхідність вивчення характеристик об’єкта, що дослід-
жується, і вибір того методологічного апарату, що відповідає цим
характеристикам. Наприклад, аналіз впливу чисельності робітників і їх
продуктивності праці на обсяг виробництва в автоматизованих
апаратурних виробництвах не дозволить одержати вірних висновків у
зв’язку із тим, що основними факторами, що впливають на обсяг
виробництва в цьому випадку, є кількість обладнання, його
продуктивність і фонд часу роботи обладнання. Збільшення
чисельності персоналу при даній кількості обладнання в цьому випадку
не веде до зростання обсягу виробництва продукції.
Розкладання загального явища на складові частини дає
можливість вивчити окремі сторони цього явища. Після оцінки впливу
факторів на результуючий показник необхідно відновити єдність
досліджуваного явища за допомогою синтезу об'єднанням однорідних
явищ у групи, узагальненням впливу різних причин, підведенням
підсумків діяльності досліджуваних об'єктів. При узагальненні
результатів аналізу необхідно із всієї множини факторів, що
вивчаються, виділити типові від випадкових, головні, від яких залежать
результати діяльності, від неголовних.
Таким чином, найважливіші особливості методу економічного
аналізу полягають в наступному:
1. Системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, що
виражається в комплексному, взаємозалежному вивченні багатобічних
зв'язків і взаємної обумовленості дії факторів організації, техніки і
технології виробництва. Прикладом несистемного підходу в економіч-
ному аналізі є прагнення до зниження собівартості продукції без
врахування того, як це відобразиться на якості продукції; зменшення
виробничих запасів без оцінки можливості безперебійного процесу
виготовлення продукції.
2. Розкладання загальних показників на їх складові елементи,
деталізація їх за місцем і часом.
3. Оцінка взаємозв'язку і взаємозалежності між показниками,
розрахунок величини впливу окремих факторів на результуючі
показники і виявлення внутрішніх резервів підвищення ефективності
діяльності підприємства. Усі показники підприємства знаходяться в
тісному взаємозв'язку і взаємозалежності. Наприклад, обсяг
виробництва продукції залежить від кількості обладнання, його
продуктивності та фонду робочого часу. Продуктивність та фонд
робочого часу залежить від якості обслуговування та ремонту
обладнання, від своєчасного забезпечення матеріально-технічними
ресурсами та їх якості. Фонд робочого часу залежить також від того,
наскільки ефективно було проведено дослідження попиту на
продукцію, що виробляється підприємством. Якщо існують проблеми із
збутом продукції, обладнання простоює, що значно погіршує
використання потенціалу підприємства.
В економічному аналізі важливо не тільки знати характер
взаємозв'язків показників підприємства, але і визначати кількісну
величину впливу на показник кожного з діючих факторів.
4. Узагальнення результатів аналізу і розробка проектів управ-
лінських рішень.

2.2. Прийоми економічного аналізу

Повнота і глибина вивчення діяльності підприємства значною

мірою досягається застосуванням різноманітних технічних прийомів
обробки джерел інформації, що використовуються в економічному
аналізі. Найважливішими з них є прийоми порівняння, групування,
елімінування, балансовий та ін.

Прийом порівняння

Порівняння –– це один із самих розповсюджених прийомів в

економічному аналізі. Аналіз будь-якого показника починається із
порівняння звітних даних з плановими, з даними за попередній період,
а також з даними за ряд попередніх років. Прийом порівняння
застосовується також для зіставлення показників роботи підприємства
з показниками аналогічних підприємств, підприємств-конкурентів і
серед-німи по галузі, що дозволяє визначити конкурентоспроможність
підприємства і оцінити його слабкі і сильні сторони. Широко
використовується прийом порівнянь і при розробці бізнес-плану для
оцінки ефективності прийнятих в плані рішень. При порівнянні різних
варіантів плану за допомогою цього прийому можна вибрати
оптимальний. Порівняння показників діяльності підприємства до і після
впровадження інвестицій дозволяє визначити їх економічну ефектив-
ність. Порівняння якісних ознак фактично випущеної продукції зі
стандартами і технічними умовами дає можливість визначити досяг-
нутий рівень якості продукції
В економічному аналізі розрізняють наступні види порівняльного
аналізу:
горизонтальний;
вертикальний;
трендовий.
Горизонтальний порівняльний аналіз використовується для
визначення абсолютних і відносних відхилень показників, що дослід-
жуються, від базових.
Форма представлення горизонтального порівняльного аналізу
показників може мати наступний вид (табл. 2.1, 2.2)
В табл. 2.1. наведені приклади форм представлення
горизонтального порівняльного аналізу показників.

Таблиця 2.1

Приклад 1 форми горизонтального порівняльного аналізу

Показники Факт Звітний рік Абсолютне відхилення Факт звітного року у %

попере- план фак факту факту до факту до плану
днього т звітного року звітного попере-
року від факту року від днього року
попере- плану
днього року

Таблиця 2.2

Приклад 2 форми горизонтального порівняльного аналізу

Показники Факт Звітний рік Відхилення абсолютне

попере- план фак факту звітного року від факту звітного року від
днього т факту попереднього плану
року року
абсолютне відносне, % абсолютне відносне, %
 За допомогою вертикального порівняльного аналізу вивчається
структура економічних явищ і процесів шляхом визначення питомої
ваги частин у загальному цілому (наприклад, питома вага власного
капіталу в загальній його сумі) або співвідношення частин цілого між
собою (наприклад, співвідношення власного та запозиченого капіталу).
Трендовий аналіз застосовується для вивчення відносних
показників, темпів росту або приросту показників за ряд років до рівня
базового року, тобто при дослідженні рядів динаміки.

Прийом групувань

Економічні явища і процеси характеризуються безліччю

первинних даних, що відбивають ці явища і процеси. Щоб сукупність
первинного матеріалу могла бути використана для аналітичних
висновків, необхідна певна її систематизація. Одним з видів такої
систематизації є аналітичне групування, що являє собою зведення
первинних даних в однорідні групи. Групування широко
використовуються для підготовки первинного матеріалу до аналітичної
обробки. Вони дозволяють із усієї сукупності даних виділити найбільш
характерні моменти, фактори або тенденції. У залежності від цілей
розробки аналітичні групування підрозділяються на:
типологічні;
структурні;
факторні.
Кожен вид групувань призначений для вирішення певних задач.
Типологічні групування призначені для розподілу всієї сукупності
первинних даних суцільного або вибіркового спостереження на
одноякісні групи або класи. Прикладом такого групування на
промислових підприємствах є розкладання усього промислово-
виробничого персоналу на категорії. Це дозволяє вивчити співвід-
ношення окремих категорій персоналу: робітників, керівників, спеціа-
лістів і службовців.
Структурні групування використовуються для наступного
вивчення внутрішніх складових досліджуваної сукупності, наприклад,
розподіл всіх робітників, зайнятих виробництвом продукції, на групи в
залежності від освіти, стажу роботи, віку й інших ознак; групування
устаткування за віком.
Факторні групування служать для встановлення причинно-
наслідкових зв'язків між досліджуваними ознаками явищ. Як приклад
такого угруповання можна привести вивчення залежності продук-
тивності праці робітників від стажу роботи.

Деталізація показників

Як зазначалось раніше економічний аналіз явищ або процесів

звичайно починається з вивчення загальних показників, що харак-
теризують ці процеси або явища. Однак загального представлення про
тенденції і зміни загального показника, як правило, недостатньо. По-
перше, вивчення загальних показників не розкриває характер і
величини впливу усіх факторів на їх динаміку, по-друге, у загальному
показнику підсумовуються нерідко протилежні тенденції, що не
дозволяє виявити основні зміни, які відбуваються. Тому виникає
необхідність йти від загальних показників до часткових, послідовно
розкладати загальні показники на їх складові. Аналітичний прийом
розкладання загальних показників на складові частини називається
деталізацією. У практиці економічного аналізу деталізація явищ,
процесів, показників проводиться по декількох основних напрямках:
по утворюючим факторам;
по підрозділам;
по періодах (часу).
Деталізація по утворюючих факторах здійснюється для
виявлення найважливіших причин зміни показників. Визначальною
ознакою такої деталізації служить економічний взаємозв'язок факторів,
що впливають на показник. Наприклад, обсяг реалізації продукції
залежить від випуску товарної продукції, темпів відвантаження готових
виробів споживачам і оплати рахунків покупцями.
Деталізація показників по підрозділах підприємства являє собою
розкладання якого-небудь загального показника по місцях здійснення
відповідних операцій. Наприклад, розкладання фонду оплати праці
підприємства по цехах, відділах, ділянках, бригадах. Це дозволяє
виявити місця виникнення відхилень від плану або іншого базисного
показника і тим самим визначити ланки, що підлягають подальшому
поглибленому аналізу.
Деталізація показників по періодах являє собою розкладання
загального показника по календарних періодах. Наприклад, обсяг
випуску або реалізації товарної продукції може бути деталізован по
дням, декадам або іншим періодам.
Необхідно відзначити, що в практиці економічного аналізу широко
використовується комбінування цих видів деталізації. Так, при аналізі
фонду оплати праці може бути проведена деталізація фонду оплати
праці по підрозділах, категоріях працюючих, елементах виплат і по
періодах.

Прийом відносних величин

Прийом відносних величин (індекси, коефіцієнти, відсотки)

застосовується для характеристики ступеня виконання плану, виміру
темпів розвитку виробництва в порівнянні з планом і в динаміці,
порівняння показників одного підприємства з даними іншого і т. ін.
Найбільш простим видом відносної величини є індекси.
Індекси бувають базисні і ланцюгові.
Базисні індекси являють собою порівняння даних за ряд періодів
з одним показником, прийнятим за базу. Базисні індекси використо-
вуються для характеристики змін, що відбуваються за визначений
період у порівнянні з його початком з метою визначення темпів
зростання показників за даний проміжок часу.
Ланцюгові індекси являють собою почергове порівняння даних
звітного періоду з попередніми. Вони застосовуються для
встановлення темпів росту показника за який-небудь звітний період у
порівнянні з попереднім (місяцем, кварталом, роком).
 Приклад розрахунку базових і ланцюгових індексів наведений в
табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Розрахунок базових і ланцюгових індексів

Роки 2000 2001 2002 2003 2004

Показники
Обсяг виробництва 1640 1720 1410 1650 1940
продукції, тис. грн.
Базисні індекси – 1720/1640 = 1410/1640 = 1650/1640 = 1940/1640 =
= 1,05 = 0,86 = 1,01 = 1,18
Ланцюгові індекси – 1720/1640 = 1410/1720 = 1650/1410 = 1940/1650 =
= 1,05 = 0,82 = 0,82 = 1,18

Балансовий прийом

Балансовий прийом ув'язування використовується, коли

необхідно установити наявність відповідності між аналізованими
величинами.
Наприклад, при аналізі виробничо-господарської діяльності
визначається забезпеченість підприємства сировиною, матеріалами й
іншими елементами виробництва для виконання планового завдання
по випуску продукції і створення складського запасу в межах
нормативу. Відсутність рівності між планом постачання і потребою в
предметах і засобах праці свідчить про те, що на підприємстві мається
або їхній надлишок, або недолік.
Балансовий прийом використовується для визначення
забезпеченості підприємства кадрами шляхом ув’язки фактичної
чисельності персоналу і необхідної чисельності по професіях,
кваліфікації, освіті і т. ін. Якщо такої відповідності немає, баланс
досягається за рахунок додаткового набору робочої сили, підвищення
кваліфікації, перепідготовки персоналу. Прикладами використання
даного прийому може бути забезпечення відповідності між планом
виробництва і виробничими потужностями, баланс доходів і витрат
підприємства.

Прийом ланцюгових підстановок

Прийом ланцюгових підстановок застосовується для визначення

роздільної дії кожного з факторів, що впливають на зміну величини
узагальнюючого показника, і полягає в послідовній заміні базової
величини кожного з взаємодіючих факторів його величиною, що
досліджується, і зіставленні результатів, одержуваних при кожній такій
заміні.
Величина зміни узагальнюючого показника під впливом даного
окремого показника залежить від прийнятої в розрахунку послідовності
підстановок. Ця послідовність не може бути довільною, а повинна бути
обґрунтована попереднім якісним аналізом взаємозв'язку факторів у
процесі їхньої спільної дії.
Правильному рішенню питання про послідовність заміни
базисних величин окремих показників тими, що досліджуються, сприяє
розмежування всіх показників на показники кількості, структури і якості.
Спочатку змінюють величину приватних показників кількості і
структури, а потім здійснюється підстановка якісних показників. Однак,
нерідко приходиться вимірювати одночасний вплив не одного, а
декількох показників кількості і якості. Тоді для визначення
послідовності підстановок попередньо встановлюють, який показник є
основним, що не залежить від інших, а який –– похідним. Підстановку в
таких випадках починають з основного, а потім переходять до
підстановки наступного показника, що залежить від попередніх.
Наприклад, потрібно визначити вплив на надплановий ріст обсягу
продукції (Q) відхилень від плану числа робітників (Ч), середнього
числа днів роботи одного працівника (Д) і середньої тривалості
робочого дня (t). Число робітників у даному випадку є основним
кількісним показникам, фонд робочого часу у днях залежить від числа
робітників і від загального числа їхніх явок на роботу, а кількість
відпрацьованих людино-годин залежить від числа робітників, числа
їхніх явок і тривалості робочого дня робітників. З цього випливає, що
другий показник залежить від першого, а третій –– від першого і
другого. Заміну величини цих показників у розрахунковій формулі
(підстановку) роблять з урахуванням залежності друг від друга всіх цих
кількісних показників.
Включимо в розрахунок ще середньогодинний виробіток одного
робітника (W) –– якісний показник.
Зв'язок між розглянутими показниками виражається наступною
залежністю:

Q=Ч × Д ×t×W . (2.1)

В такій послідовності і треба здійснювати заміну базових

показників показниками, що досліджуються. Детальний розрахунок із
застосуванням цього прийому наведений далі на прикладі оцінки
впливу факторів на випуск продукції у натуральному виразі.

Використання середніх величин

Цей спосіб дозволяє дати узагальнюючу характеристику ряду

показників діяльності підприємств і його підрозділів.
У процесі аналізу використовуються наступні середні:
середня арифметична проста;
середня арифметична зважена;
середня геометрична;
середня квадратична.
Розрахунок середньої зваженої на прикладі розрахунку середньої
ціни приведений нижче.
На підприємстві вироблено 100 т продукту А вищого сорту за
ціною 1 тис. грн. за тону і 200 т продукту першого сорту за ціною

0,9 тис. грн. за тону. Розрахувати середню оптову ціну ( Ц ).

Ц= (100 × 1 + 200 × 0,9) / (100 + 200) = 0,933 (тис. грн./т).
Середня зважена застосовується при розрахунку середнього
тарифного розряду, середнього віку устаткування й інших показників.
Середня геометрична застосовується при визначенні середніх темпів
зростання обсягу виробництва за ряд років, темпів інфляції, середня
квадратична –– для оцінки ризиків і т. ін.

Усунення впливу інфляційних факторів

Для усунення впливу інфляційних факторів необхідно виконати

перерахування звітних показників, що порівнюються з базисними, на
основі індексів цін.
Наприклад, індекс цін на дату складання звіту у порівнянні з базисною

датою склав 1,25. Для приведення відповідного звітного показника в

порівнянний вид з базисним необхідно його величину розділити на індекс

цін. Якщо звітна сума обсягу продажів склала 2500 тис. грн., то в

базисних цінах вона складе 2500 / 1,25 = 2000 тис. грн.

Прийом розширення факторних моделей

Прийом розширення факторних систем полягає в тому, що

чисельник і знаменник у формулі визначення будь-якого показника
помножується на одне або декілька чисел, і, як відомо, в цьому
випадку величина показника, що досліджується, не змінюється.
Прийом розширення дозволяє значно розширити діапазон
дослідження показника, що розглядається. Введення в факторну
модель нових факторів дозволяє одержати ряд нових показників, що
приводить до більш глибокого аналізу і виявлення резервів.
Як приклад можна привести розширення наступної факторної
моделі.
Рентабельність капіталу (Рк) розраховується за формулою:
Рк = П/К (2.2)

де П –– сума прибутку;
К –– вартість капіталу.
 Якщо в дану модель ввести показник "обсяг продажу" (Vпр),
одержимо:

П ×V пр П V пр
Pk = = ×
К×V пр V пр К ,
(2.3)
П
де V пр – рентабельність продажу (Рпр);
V пр
К – коефіцієнт оборотності капіталу (Кок).

Використовуючи прийом ланцюгових підстановок (порівнюючі,

наприклад, дані звітного року з даними попереднього року) формули

розрахунку впливу цих факторів на рентабельність капіталу будуть мати

наступний вигляд:

∆Ркпр = Рпрз х Кокп – Рпрп х Кокп

(2.4)

∆Ркоб = Рпрз х Кокз – Рпрз х Кокп

(2.5)

де ∆Ркпр; ∆Ркоб – вплив зміни рентабельності продажу і коефіцієнта

оборотності капіталу на рентабельність капіталу, відповідно;

підстрочні індекси з, п характеризують дані звітного і попереднього

періодів.
 Прийом подовження факторних моделей

Прийом подовження факторних моделей передбачає заміну

одного або декількох факторів сумою показників, що є складовими
частинами цих факторів. Наприклад, витрати на одиницю продукції
(вод) розраховуються відношенням загальної суми витрат (В) на обсяг
випуску продукції (V).

в од= В
V .
(2.6)

Якщо витрати розкласти на окремі складові: фонд оплати праці (ФОП),

матеріальні витрати (МВ), амортизацію (А) і інші накладні витрати (НВ),

то факторна модель буде мати вигляд:

в од = ФОП + МВ + А + НВ
V V V V (2.7)
ФОП
де V –– зарплатомісткість продукції;
МВ
V –– матеріаломісткість продукції;
А
V –– фондомісткість (капіталомісткість) продукції;
НВ
V –– рівень накладних витрат.

Спосіб приведення показників у порівнянний вид

Важливою умовою, якої найчастіше необхідно дотримуватися при аналізі

–– необхідність забезпечення порівнянності показників. В процесі аналізу

 іноді виникає потреба приведення показників у порівняний вид по

ціновому фактору, фактору обсягу і структури, якості продукції. Методика

приведення показників у порівнянний вид полягає в нейтралізації одного із

факторів. Наприклад, необхідно розрахувати темпи зміни обсягу

виробництва продукції за три роки у діючих і порівняних цінах (базові і

ланцюгові індекси). Вихідні дані для розрахунку наведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Розрахунок обсягу виробництва продукції

у діючих і порівняних цінах у виробництві
синтетичних миючих засобів

2002 р. 2003 р.
Продукція
сума, млн. сума, млн.
кількість, т ціна, грн. кількість, т ціна, грн.
грн. грн.
А 1 2 3 4 5 6
Лотос 33120 1385 45871 29853 1410 42093

Орель БІО 34110 1390 47413 33705 1415 47693

Орель
19156 1440 27585 22149 1460 32338
Універсал
Кристал 12310 1090 13418 10593 1130 11970

ВСЬОГО 134287 134094

Продовження табл. 2.1

 Обсяг виробництва у порівняних
2004 р.
цінах (цінах 2004 р.), млн. грн.
Продукція
сума, млн. 2002 р. 2003 р.
кількість, т ціна, грн.
грн. (гр. 1 × гр. 8) (гр. 4 × гр. 8)
А 7 8 9 10 11
Лотос 20556 1440 29601 47693 42988

Орель БІО 26227 1460 38291 49801 49209

Орель
17012 1475 25093 28255 32670
Універсал
Кристал 7089 1145 8117 14095 12129

ВСЬОГО 101102 139844 136996

Індекси темпів зміни обсягу виробництва продукції у порівняних цінах

наведені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Темпи зміни обсягу виробництва продукції

Базисні індекси Ланцюгові індекси

Ціни для розрахунку обсягів
виробництва 2003 р. 2004 р. 2003 р. 2004 р.
2002 р. 2002 р. 2002 р. 2003 р.
діючі 0,999 0,753 0,999 0,754

порівняні 0,980 0,723 0,980 0,740

Із наведених даних видно, що обсяг виробництва у вартісному

виразі зменшується із року в рік, але ж темпи зниження обсягу у діючих
цінах менші за темпи зменшення обсягу у порівняних цінах.
Приклад приведення показників обсягу виробництва у порівняний
вид по фактору структури наведений у табл. 4.4.
 Непорівнянність показників може викривити оцінку діяльності
підприємства. Наприклад, при аналізі витрат на виробництво і збут
продукції необхідно планову суму змінних витрат перерахувати на
фактичний обсяг виробництва і тільки після цього порівнювати з
фактичною сумою.
Наприклад, витрати паливно-енергетичних ресурсів на
технологічні цілі у виробництві СМЗ характеризуються наступними
даними (табл. 2.3). Фактичний обсяг виробництва – 70884 т., плановий
– 97549 т. Фактичний обсяг виробництва становить від планового
72,7%.

Таблиця 2.3

Витрати паливно-енергетичних ресурсів

у виробництві СМЗ

Витрати, тис. грн. Відхилення факту від плану

Ресурси абсолютне,
план факт відносне, %
тис. грн.
А 1 2 3 4
Електроенергія 2,03 1,57 – 0,46 – 22,7
Пар технологічний 37,54 28,57 – 8,97 – 23,9

Продовження табл. 2.3

А 1 2 3 4
Зжате повітря 14,78 11,06 – 3,72 – 25,2
Газ природний 48,95 36,20 – 12,75 – 26,0
ВСЬОГО 103,30 77,40 – 25,90 – 25,1

Закінчення табл. 2.3

Відхилення фактичних витрат від
Планові витрати на планових, перерахованих на
Ресурси фактичний обсяг фактичний обсяг виробництва
виробництва, тис. грн. абсолютне,
відносне, %
тис. грн.
А 5 6 7
Електроенергія 1,48 0,09 6,1
Пар технологічний 27,29 1,28 4,7
Зжате повітря 10,74 0,32 3,0
 Газ природний 35,59 0,61 1,7
ВСЬОГО 75,1 2,30 3,1

Наведені розрахунки свідчать про те, що по усіх видах паливно-

енергетичних ресурсах фактичні витрати менше планових, але після
перерахунку планових витрат на фактичний обсяг виробництва і
порівняння фактичних витрат з цими величинами виявлені
перевитрати по усіх видах ресурсів загальною сумою 2,30 тис. грн. Це
свідчить про неефективне використання паливно-енергетичних
ресурсів і необхідність пошуку причин їх перевитрат та розробки
комплексу заходів щодо реалізації виявлених резервів.
Необхідно мати на увазі, що розрахунок і аналіз деяких
показників може здійснюватися тільки за умов їх зіставлення по
деяким факторам, що визначають ці показники. Наприклад, розрахунок
показників ритмічності, виконання плану з асортименту, якості
продукції може здійснюватися тільки у порівняних цінах.
Недодержання цих вимог призводить до невірного розрахунку
показників і невірних висновків.
Ще один аспект застосування цього прийому –– забезпечення ідентичності
методичного підходу до розрахунку показників. Наприклад,
продуктивність праці можна розраховувати по промислово-виробничому
персоналу і по робочим. Тому не перевіривши тотожності методичних
підходів до розрахунку показників, не можна здійснювати їх порівняння.
Це стосується і витрат на виробництво і збут продукції. Зміни
законодавчих актів щодо формування витрат потребують ретельної
уваги до забезпечення єдиної методологічної бази їх розрахунку і
приведення у порівняний вид шляхом застосування єдиних норм. Це
досягається перерахунком базових даних згідно із нормативними
документами, діючими в періоді, що розглядається.

Графічний метод

Графіки мають велике ілюстративне значення, вони більш наглядно

демонструють ті закономірності і тенденції, що містить числова

інформація. Графічний метод також використовується для розрахунку

 деяких показників, наприклад, точки беззбитковості, внутрішньої норми

доходності, тривалості виробничого циклу і т. ін. Широко застосовується

графічний метод для дослідження організаційних структур управління.

Економіко-математичні методи

Економіко-математичні методи знаходять широке застосування в

економічному аналізі.
Метод кореляційного і регресивного аналізу використовується
для визначення тісноти зв'язку між показниками, що не знаходяться у
функціональній залежності. Кореляційна залежність може бути
виявлена як між двома кількісними ознаками, так і між багатьма
величинами. В останньому випадку приходиться мати справу з
множинною кореляцією.
Метод лінійного, динамічного й опуклого програмування застосо-
вується для рішення багатьох екстремальних задач, з якими досить
часто приходиться мати справи в економіці. Рішення таких задач
зводиться до знаходження крайніх значень (максимуму і мінімуму)
деяких функцій змінних величин.
Сітьові графіки застосовуються при використанні математичних методів

сітьового планування і управління. Методи сітьового плану-вання

дозволяють наочно (графічно) виразити досить складні співвідношення

між окремими видами робіт, заздалегідь виділити найбільш напружені

ділянки робіт, відшукати критичну послідовність робіт (критичний час).

Вони дозволяють, отже, скласти оптимальний план, мінімізируючий

виконання робіт з часі і вартості.