5.

Абсолютні та відносні величини

5.1. Поняття, зміст статистичних показників, їх види
5.2. Види абсолютних величин
5.3. Види відносних величин та способи їх вираження.

5.1 Поняття, зміст статистичних показників, їх види

Статистична інформація, одержана внаслідок статистичних спостережень, створюється і
передається у формі статистичних показників.
Статистичний показник – це узагальнена кількісна та якісна характеристика
властивостей усієї сукупності, чи її частин, досліджених за конкретних умов простору і часу.
Якісний зміст показника зумовлений суттю явищ і відображається у назві показника,
наприклад, кількість студентів групи чи факультету загалом, обсяг валового регіонального
чи національного продукту тощо.
Статистичний показник – це кількісне вираження певних властивостей, якості
досліджуваного явища або його частин.
За змістом досліджуваного явища статистичні показники поділяють на:
- об’ємні – показники, що характеризують обсяги явищ;
- якісні –  показники, що характеризують співвідношення, зв’язки між явищ, їх
властивості.
Залежно від періоду чи моменту часу, до якого відносяться дані розрізняють (за ознакою
часу):
- інтервальні –  показники, що характеризують розміри (обсяги, рівні) явища за певний
період часу, наприклад кількість народжених за місяць, обсяг валового внутрішнього
продукту 2008 р. тощо;
- моментні –  показники, що характеризують розміри (обсяги, рівні) явища станом на
конкретну дату, наприклад, вартість основних засобів на кінець року, кількість
безробітних на 1.06.2008 р.
За ступенем агрегування даних виокремлюють:
- індивідуальні – показники, що характеризують значення ознаки окремих одиниць
сукупності, наприклад, кількість працівників окремого підприємства, кількість дітей у
домогосподарстві;
- сумарні – показники, що характеризують розміри явища сукупності загалом чи за
окремими групами і їх отримують шляхом:
o безпосереднього підрахунку кількості одиниць сукупності (кількість населення,
кількість збиткових підприємств тощо);
o додавання значень ознаки усіх одиниць сукупності (обсяг грошових доходів
населення країни, обсяг товарообігу регіону, обсяг наданих споживчих кредитів
тощо);
o спеціальних розрахунків, що дозволяють вираховувати значення показників на
перспективу (очікувана кількість населення, очікуваний обсяг інвестицій тощо).
Показники, отримані безпосередньо під час зведення даних статистичного
спостереження, називають первинними (кількість підприємств, обсяг банківських вкладів), а
ті, що є результатом перетворення первинних, називають похідними (обсяг виробленої
продукції промисловості у розрахунку на 1 працівника, середня заробітна плата найманих
працівників, індекси реальної заробітної плати тощо).
 Система статистичних показників – це сукупність взаємо-пов’язаних показників, що
відображає об’єктивні взаємозв’язки між явищами, яка має на меті розв’язання конкретного
завдання статистичного дослідження. Наприклад, дослідження фінансового результату
господарської діяльності підприємств регіону передбачає оцінку взаємопов’язаних
показників прибутку та витрат, рентабельності, кількості підприємств тощо.
Залежно від функціонального призначення показники поділяють на:
планові (прогнозні) – показники, що відображають розмір явища на плановий
(прогнозний) період;
звітні (поточні) – показники, що характеризують фактичний стан досліджуваного явища
у поточному періоді;
Залежно від форми вираження статистичні показники поділяють на:
абсолютні – вихідна, первинна форма представлення розмірів досліджуваних явищ;
відносні – похідна, вторинна форма представлення узагальнених характеристик явищ;
середні – форма вираження показника, що характеризує типовий усереднений рівень
досліджуваного явища.
Статистичний показник повинен бути точно вираженим і супроводжуватися такими
обов’язковими атрибутами, як назва, місце, час та одиниця виміру. Наприклад, кількість
населення України, за даними перепису, становила станом на 5.12.2001 р. 48,5 млн осіб.
Завданням статистики є одержання вірогідних статистичних показників.
Для того, щоб статистичний показник міг вірогідно відображати суть явищ, необхідно
дотримуватись таких вимог:
 показник має бути логічно обґрунтований;
 показник повинен адекватно (об’єктивно) відображати саме досліджувані властивості
явищ;
 первинні дані повинні бути зібрані з максимальною точністю.
5.2. Види абсолютних величин

Абсолютні величини виражають обсяги, розміри та рівні процесів і явищ за певних умов
місця і часу. Абсолютні величини завжди мають назву і виражаються в певних одиницях
виміру. Залежно від особливостей явища і завдань дослідження одиниці виміру поділяють на
натуральні, трудові і вартісні (грошові).
Натуральні – це такі одиниці виміру, які характеризують природні (фізичні) властивості
явища чи об’єкта, і подають їх у метричній системі мір (тонни, кілограми, кілометри,
хвилини, літ-ри, штуки, особи тощо). Натуральні одиниці виміру, своєю чергою, поділяються
на складні і прості.
Прості є результатом безпосереднього вимірювання, наприклад кількість населення –
осіб, площа регіону – км 2 .
Складні (комбіновані) одиниці виміру утворюються шляхом множення двох
різновимірних величин, наприклад вироблена електроенергія виражається в кВт-год, обсяги
перевезених вантажів – у тонно-кілометрах.
Різновидом натуральних є умовно-натуральні, які дають змогу охарактеризувати
спільними одиницями виміру сукупність, до якої входять різні за властивостями чи
масштабом одиниці, наприклад, обсяг видобутого палива у перерахунку на умовне паливо
(еталон-ним вважається паливо з теплотою згорання 7000 ккал/кг), обсяг виробленої
консервної продукції у перерахунку на умовну банку (еталонною є консервна банка з
об’ємом 353,4 см3) тощо.
Розрахунок в умовно-натуральних одиницях здійснюється за формулою

, 5.1)
де – загальний обсяг в умовно-натуральних одиницях; C – обсяг різновиду продукції з
властивостями, прийнятими за еталонні;
– коефіцієнт перерахунку нееталонних властивостей -го різновиду продукції в еталонні,
який визначається відношенням нееталонного значення до еталонного; – обсяг -го
різновиду продукції, властивості якого відрізняються від еталонних; n – кіль-кість різновидів
продукції з властивостями, відмінними від еталонних.
Вартісні – це показники, які характеризують обсяги певних явищ у грошовому
вираженні, наприклад, обсяг виробництва продукції підприємств у гривнях, вартість
експортованої продукції у доларах США. Вартісні показники можна додавати, щоб отримати
підсумкові дані, однак слід при цьому враховувати зміни цін з плином часу. Для цього
використовують зіставні ціни.
У деяких випадках одне і те ж явище можуть характеризувати різні вимірники,
наприклад, вироблена продукція підприємства може вимірюватися у натуральному, умовно-
натуральному чи вартісному вираженні.
Дослідження закономірностей явищ доволі часто вимагає зіставлень абсолютних
величин і розрахунок на основі цих співставлень відносних і середніх величин. Наприклад,
висновки про рівень народжуваності в окремих регіонах, сформульовані на підставі даних
тільки про кількість народжених, будуть не корект-ними, оскільки ці регіони можуть суттєво
відрізнятися за кіль-кістю населення. Тут доцільно використати зіставлення кількості
народжених і середньорічної кількості населення, тобто розрахувати відносну величину.
Абсолютний показник валового регіонального продукту доцільніше вивчати в розрахунку на
одну особу або на одиницю виробничого потенціалу регіону. Такий показник також
обчислюється за принципом відносних величин.

5.3. Види відносних величин та способи їх вираження

Відносні величини – це узагальненні статистичні показники, які виражають кількісне
співвідношення між явищами суспільного життя, тобто це міра співвідношення двох
порівнюваних абсолютних величин.
Величину, з якою співвідносяться інші, називають базою порівняння, а порівнювальну
величину – поточною, або звітною. У разі порівняння однойменних показників за базу
порівняння може бути обраний аналогічний показник попереднього періоду, нормований чи
запланований показник, аналогічний показник розрахований для інших об’єктів чи територій
тощо. У разі порівняння різнойменних показників за базу порівняння береться показник
середовища, в якому порівнюване явище розвивається чи поширюється.
Залежно від бази порівняння виокремлюють такі форми вираження відносних величин:
коефіцієнт – показує, у скільки разів порівнюваний показник перевищує показник,
прийнятий за базу порівняння. Коефіцієнт доцільно використовувати, якщо порівнювана
величина перевищує величину, з якою порівнюють. Наприклад, кількість підприємств
добувної промисловості в Україні у 2007 р. становила 2108, а у 2001–1057. Якщо прийняти
базу порівняння (показник 2001 р.) за одиницю, то відносна величина свідчитиме, що
кількість підприємств добувної промисловості 2007 р. порівняно з 2001 р. збільшилася у 1,4
разу. Коефіцієнт також показує, скільки оди-ниць одного показника припадає на одиницю
(або на 10, 100, 1000 і т. д. одиниць) іншого показника. Так, коефіцієнт злочинності
характеризує відношення кількості злочинів до середньорічної кількості наявного населення
у розрахунку на 100000 осіб, коефіцієнт народжуваності – кількості народжених до
середньорічної кількості наявного населення у розрахунку на 1000 осіб;
відсоток – використовують для обчислення частки окремих складових сукупності у
загальному обсязі сукупності. Якщо значення бази порівняння прийняти за 100, то відносна
величина показуватиме якою є частка окремої частини сукупності в її загальному обсязі у
відсотках (%). Наприклад, кількість населення України на 1.01.2008 становила 46,4 млн осіб,
з них 31,7 млн осіб міське населення. Частка міського населення становить 68,3%. Якщо
частка окремої складової є незначною, використовують такі похідні відсотка, як проміле
(о/оо), продециміле (о/ооо), просантиміле (о/оооо), розраховані відповідно на 1000, 10000 та
100000 одиниць показника з яким порівнюють. У відсотковій формі виражають і
коефіцієнти, якщо розходження абсолютних значень порівнюваних величин є незначними.
Наприклад, кількість народжених
2007 р. становила 472,7 тис. осіб, у 2006 р. – 460,4 тис. осіб. Якщо прийняти за базу
порівняння показник 2006 р., то відносна вели-чина буде показувати, що кількість
народжених у 2007 р. порівняно з 2006 р. становила 102,7 %, тобто зросла на 2,7 %.
Відносні величини дають змогу порівнювати однойменні і різнойменні величини в часі і
просторі, вивчати структуру сукупності чи співвідношення її окремих складових. Відповідно
до мети, у дослідженнях використовують такі відносні величини: пла-нового завдання,
виконання плану, динаміки, структури, координації, інтенсивності розвитку та порівняння.

Відносна величина планового завдання ( ) характеризує від-ношення значення

показника, встановленого на плановий період ( ), до значення показника, досягнутого за
попередній період ( ) або за будь-який інший період, взятий за базу порівняння( ):
 ; (5.2)

. (5.3)
Якщо планове завдання подано у відносних величинах (коефіцієнтах або відсотках) до
базисного періоду, то рівень виконання плану визначають, як відношення фактичного
коефіцієнта зростання до запланованого коефіцієнта зростання.

Відносна величина виконання плану ( ) розраховується як відношення значення

фактично досягнутого показника ( ) до значення запланованого

5.4)
Аналогічно розраховується відносна величина досягнення прогнозу або відносна
величина виконання договірних зобов’язань.

Відносна величина динаміки ( ) характеризує відношення показника звітного періоду (

) до аналогічного показника попереднього періоду ( ) або до будь-якого іншого,
прийнятого за базу порівняння ( ):

; (5.5)

. (5.6)
Між відносними величинами планового завдання, виконання плану і динаміки існує
взаємозв’язок: відносна величина динаміки дорівнює добутку відносних величин планового
завдання і виконання плану:

або (5.7)
Відносна величина структури розраховується як відношення величини складової
частини показника до величини самого показника або відношення чисельності групи до
загальної чисельності сукупності:

, (5.8)
де  – абсолютне значення показника - ї складової або чисельність - ї структурної групи
статистичної сукупності;  - кількість структурних складових сукупності (груп).
Відносні величини структури виражаються зазвичай у відсотках (сума складових
сукупності становитиме 100%), однак можуть виражатися і у коефіцієнтах (сума складових
сукупності становитиме 1). До показників, розрахованих за принципом відносної ве-личини
структури, можна віднести такі показники, як частка міського населення у населенні країни,
частка чоловіків у всьому населенні, частка експортної продукції регіону у загальному обсязі
реалізованої продукції.
Відносні величини координації характеризують відношення складових статистичної
сукупності до однієї з них, що взята за базу порівняння, і показують, скільки одиниць однієї
частини сукупності припадає на 1 (10, 100 і т. д. одиниць) одиницю іншої частини
сукупності:

, (5.9)

де  – абсолютне значення - го показника (або чисельність в - й групі);  – абсолютне

значення - го показника (або чисельність в -й групі), прийнятого за базу порівняння.
До показників, розрахованих за принципом відносної вели-чини координації, відносять
такі показники, як кількість сільського населення у розрахунку на 100 осіб міського,
кількість непрацездатного населення у розрахунку на 100 працездатних (коефіцієнт
демографічного навантаження), кількість чоловіків у роз-рахунку на 1000 жінок. Одиниці
виміру у відносних величин координації ті самі, що й в окремих складових сукупності, які
порівнюються.
Відносна величина порівняння – показує співвідношення одно-йменних значень об'єктів
різних сукупностей, різних територій, за певний період чи момент часу:

, 5.10)

де ,   – абсолютні значення однойменного показника з різних сукупностей, об’єктів чи

територій і відповідно.
Відносна величина порівняння зі стандартом – характеризує відношення показника
явища до його нормативного, стандартного чи еталонного значення:

, (5.11)
де ,   – абсолютні значення фактичного і стандартного показників відповідно.
Відносна величина інтенсивності розвитку – характеризує ступінь поширення явища в
середовищі, де це явище розвивається чи поширюється. Розраховується як відношення двох
різнойменних, але взаємопов’язаних показників:

, (5.12)

де – абсолютне значення показника, що характеризує явище а;  – абсолютне значення

показника, що характеризує середовище розвитку чи поширення явища а.
До показників, розрахованих за принципом відносної величини інтенсивності належать
такі показники як щільність населення, коефіцієнти народжуваності, шлюбності,
продуктивність праці, фондовіддача, урожайність. Відносна величина інтенсивності завжди є
іменованою величиною, а не виражається у формі відсотка чи коефіцієнта.