Тема 5.

Аналіз довгострокових активів

підприємства

Довгострокові активи включають основні засоби, нематеріальні

активи, незавершене будівництво, довгострокові фінансові інвестиції,
довгострокову дебіторську заборгованість, інші необоротні активи. За
характером обслуговування окремих видів діяльності підприємства
виділяють довгострокові активи, які обслуговують операційну діяльність,
інвестиційну діяльність, які задовольняють соціальні потреби персоналу.
В процесі аналізу розраховується структура довгострокових активів і
аналізуються причини зміни обсягу і питомої ваги окремих їх елементів.
Найбільшу питому вагу у складі довгострокових активів підприємства
звичайно займають операційні позаоборотні активи. Аналіз загальної
суми операційних позаоборотних активів зводиться до визначення темпів
їх росту і приросту і порівнянні з темпами росту обсягу виробництва і
реалізації продукції, обсягу операційних оборотних активів.
Основні засоби служать матеріально-технічною базою вироб-
ництва, фундаментом його подальшого удосконалювання і розвитку.
Ефективне використання основних засобів дозволяє нарощувати обсяги
виробництва, знижувати собівартість, збільшувати прибуток і підви-
щувати рентабельність.

5.1. Аналіз складу і структури основних засобів

Починаючи із середини 70-х років у промисловості відзначається

несприятлива тенденція наростання старіння основних виробничих
засобів. Використання морально і фізично застарілих основних засобів
серйозно гальмує процес впровадження передових технологій, заважає
нарощуванню випуску виробів, що відповідають вищим світовим
досягненням, знижує темпи економічного росту. Тому важливим
напрямком підвищення ефективності виробництва є прискорення
відновлення машин і устаткування.
Тому пошук резервів збільшення обсягу промислової продукції,
зниження витрат на її виробництво передбачає насамперед проведення
аналізу оснащеності підприємства і його структурних підрозділів
основними засобами, оцінку їхнього технічного стану, обґрунтування
темпів відновлення, визначення впливу цієї групи факторів на кінцеві
результати діяльності підприємства.
Аналіз починається з вивчення динаміки обсягу, складу і структури
основних засобів.
Задача аналізу наявності і структури основних засобів полягає в
оцінці прогресивності їх структури. Аналіз доцільно проводити в
наступній послідовності:
оцінка загального розміру основних засобів;
аналіз їхньої структури;
аналіз структури основних виробничих засобів (ОВЗ).
Аналіз загального розміру основних засобів ґрунтується на оцінці
вартості основних засобів на початок і кінець року, а також їх
середньорічної вартості. Крім того проводиться порівняння цих
показників з рівнем попереднього року. Співвідношення питомих ваг
окремих видів основних промислово-виробничих засобів у загальній їхній
вартості характеризує структуру основних засобів.
Роль окремих видів основних засобів у виробничому процесі різна.
Ті їхні види, що безпосередньо беруть участь у процесі виробництва
продукції, відносяться до активної частини основних засобів, а ті, що не
беруть участь безпосередньо в процесі виготовлення продукції, але
створюють необхідні умови для нормального протікання виробничого
процесу, являють собою пасивну їхню частину. При аналізі структури
промислово-виробничих основних засобів виявляється співвідношення
активної і пасивної частин на початок і кінець звітного періоду.
Збільшення питомої ваги машин і устаткування відображає позитивні
зміни в структурі основних промислово-виробничих засобів,
характеризує прогресивність їхньої структури, ріст технічної оснащеності
підприємства.
Приклад аналізу складу і структури основних виробничих засобів
наведений в табл. 5.1.

2
 Таблиця 5.1
Склад, рух і структура основних виробничих засобів

Найменування Наявність на Звітний рік

початок попе-
реднього року
тис. % наявність на надійшло вибуло наявність на відхилення за
грн. початок року за рік, за рік, кінець року звітний рік
тис. % тис. грн. тис. тис. % у у
грн. грн. грн. вартості структурі,
, тис. %
грн.
Будинки, споруди 961,5 46,6 941,5 46,2 5,0 4,0 942,5 46,6 1,0 0,4
та передавальні
пристрої
Машини та 950,9 46,1 930,4 45,7 59,1 69,4 920,1 45,5 – 10,3 – 0,2
обладнання
Транспортні засоби 87,6 4,2 94,7 4,7 10,5 12,7 92,5 4,6 – 2,2 – 0,1
Інструменти, 64,3 3,1 69,3 3,4 8,9 11,4 66,8 3,3 – 2,5 – 0,1
прилади, інвентар
Всього ОВФ 2064,3 100,0 2035,9 100,0 83,5 97,5 2021,9 100,0 – 14,0 –
у тому числі
активна частина 1102,8 53,4 1094,4 53,8 78,5 93,5 1079,4 53,4 – 15,0 –
пасивна частина 961,5 46,6 941,5 46,2 5,0 4,0 942,5 46,6 1,0 –
 Як видно із наведених в табл. 5.1 даних, вартість основних
виробничих засобів протягом останніх двох років поступово
знижувалась. Вартість засобів на кінець звітного періоду порівняно із
вартістю на початок попереднього року зменшилась на 42,4 тис. грн. або
на 2,1% ((2021,9 – 2064,3)/2064,3 х 100)).
Найбільшу питому вагу у вартості ОВФ займають будинки, споруди
та передавальні пристрої (46,2÷46,6%), та машини та обладнання
(45,5÷46,1%).
За звітний рік хоча і незначно, але збільшилася питома вага
пасивної частини основних засобів (на 0,4%), що негативно характеризує
структурні зрушення ОВФ.

5.2. Аналіз технічного стану, руху основних засобів

і озброєності праці основними засобами

Кінцеві результати діяльності підприємства в значній мірі залежать

від технічного стану основних засобів. Використання морально і фізично
застарілих машин, обладнання, устаткування приводить до
нераціонального використання сировини, матеріалів, палива, енергії,
збільшення матеріальних і трудових витрат на їх ремонт і
обслуговування, виробництва низькоякісної і неконкурентоспроможної
продукції.
При аналізі технічного стану і руху основних засобів необхідно
оцінити розмір їхнього поповнення, дати характеристику технічного і
морального стану основних засобів, проведеним заходам щодо
модернізації і технічного переозброєння виробництва.
У процесі аналізу показники звітного року зіставляються із даними
попереднього року як у цілому по основних виробничих засобах, так і по
структурних частинах.
Для характеристики технічного стану основних засобів викорис-
товують коефіцієнти придатності і зносу. Коефіцієнти обчислюються як
по усім основним засобам, так і по окремим їх структурним угрупованням
(по окремих видах устаткування).
Коефіцієнт зносу основних засобів (Кзн) показує частку перене-
сеної вартості засобів до їх первісної вартості.

З
К зн=
Ф ,
(5.1)
де З –– знос основних засобів, тис. грн.;
Ф –– первісна вартість основних засобів, тис. грн.

Коефіцієнт придатності основних засобів (Кпр) відображає частку

залишкової вартості засобів в їх первісної вартості.

Фз
К пр=
Ф ,
(5.2)
де Фз –– залишкова вартість основних засобів, тис. грн.

Наприклад, якщо величина зносу основних виробничих засобів на

початок звітного року становила 1215 тис. грн., а на кінець 1295 тис. грн.,
тоді коефіцієнти зносу і придатності основних засобів будуть
дорівнювати:
на початок року:
1215
К зн= =0,597
2035,9
820,9
К пр= =0,403
2035,9
на кінець року:
1295
К зн= =0,640
2021,9
726,9
К пр= =0,360
2021,9
Таким чином, знос основних засобів на кінець року збільшився. Для
більш глибокого аналізу технічного стану основних засобів дані
розрахунки необхідно доповнити розрахунками показників руху основних
засобів, що дозволяє з'ясувати, чи іде оновлення основних засобів
необхідними темпами.
Для характеристики руху основних засобів використовуються
коефіцієнти оновлення (Кон), вибуття (Квиб) і прирісту (Кприр), що
розраховуються як по промислово-виробничих засобах у цілому, так і по
їх активній частині.

Ф вв
К он=
Фк .п. ; (5.3)
Ф вив
К виб=
Фп .п . ; (5.4)
Ф вв−Ф вив
К прир=
Фк.п. , (5.5)
де Фвв –– вартість основних засобів, що надійшли у звітному періоді,
тис. грн.;
Фвив –– вартість основних засобів, виведених у звітному періоді;
Фп.п., Фк.п. –– вартість основних засобів на початок і кінець періоду,
відповідно, тис. грн.

За даними табл. 5.1 коефіцієнти, що характеризують рух основних

засобів, будуть становити:
83,5
К он= =0,041
2021,9
97,5
К виб= =0,048
2035,9
83,5 - 97,5
К прир= =- 0,007
2021,9
Як видно із наведених даних, на підприємстві показники руху
основних засобів незначні. Коефіцієнт оновлення приблизно дорівнює
коефіцієнту вибуття, що свідчить про заміну зношених основних засобів
новими, але керівництву підприємства необхідно вишукувати можливості
і фінансові ресурси для більш швидкого оновлення основних засобів.
Про недостатні темпи оновлення засобів свідчить і коефіцієнт зносу,
який збільшився на кінець року у порівнянні із його значеннями на
початок цього періоду.
 Технічний стан основних засобів і його моральний знос в певній мірі
характеризує середній вік обладнання. Середній вік обладнання ( х )
розраховується за формулою:

х =Σх ' ×d i , (5.6)

де х'і –– середина і-го вікового інтервалу обладнання, років;
di –– питома вага обладнання і-го вікового інтервалу в загальній його
кількості, коефіцієнт.

Середина кожного інтервалу (х') визначається виходячи із

виразу:

x B+ x H
х' = 2 , (5.7)
де хВ – верхнє значення інтервалу групи, років;
хН – нижнє значення інтервалу групи.

Для характеристики вікового складу основні засоби підлягають

групуванню по тривалості експлуатації (до 5; 5 – 10; 10 – 15; 15 – 20; 20 і
більше років).
Приклад розрахунку середнього віку обладнання здійснюється на
основі даних табл. 5.2.
Таблиця 5.2

Вікова структура обладнання

Найменування обладнання Встановлення обладнання на кінець звітного періоду

у віці, років
до 5 від 5 від 10 від 15 від 20 Всього
до 10 до 15 до 20 до 25
Пресове обладнання 8 16 32 12 4 72
Клепальні верстати 5 11 18 7 3 44
Токарні верстати 12 17 24 11 7 71
Всього 25 44 74 30 14 187
Кількість одиниць обладна- 13,4 23,5 39,6 16,0 7,5 100,0
ння кожної інтервальної
групи у відсотках до підсумку
Середній вік обладнання за даними прикладу буде дорівнювати:
0+5 5+10 10+15
( 2 ) х 0,134 + ( 2 ) х 0,235 + ( 2 ) х 0,396 + (

15+20
2 )х
20+25
х 0,16 + ( 2 ) х 0,075 = 13,52 (років).

На тих ділянках виробництва, де високий відсоток зносу і питома

вага устаткування з тривалим терміном експлуатації, необхідно
передбачити прискорені темпи відновлення активної частини основних
засобів. При аналізі відновлення основних засобів варто звернути увагу
на те, щоб цей процес супроводжувався якісним удосконалюванням
наявного парку устаткування.
Перевіряється виконання плану по впровадженню нової техніки,
запровадженню в дію нових об'єктів. Визначається частка прогресивного
устаткування в загальній його кількості і по кожній групі машин і
устаткування, а також частка автоматизованого устаткування.
Технічний стан основних засобів залежить від якості і своєчасності
ремонту. Аналізується дотримання графіка планово-попереджувальних
ремонтів, витрати на ремонт, з'ясовуються причини невиконання плану
по ремонту.
Наступний етап аналізу –– вивчення забезпеченості підприємства
певними видами машин і устаткування.
Узагальнюючими показниками, що характеризують рівень
забезпечення підприємства основними виробничими засобами, є
фондоозброєність і технічна озброєність праці.
Фондоозброєність (ФО) і технічна озброєність (ТО) праці, як
правило, визначається по двом вимірникам:
одного працівника промислово-виробничого персоналу (ПВП);
одного робочого.
Фондоозброєність праці розраховується по формулі:
 Ф̄
ФО=
одного працівника ПВП: Ч̄ ; (5.8)
Ф̄
ФО'=
одного робочого: Ч̄ роб ,
(5.9)
де Ф̄ –– середня вартість основних виробничих засобів, тис. грн.;
Ч̄ , Ч̄ роб
–– середньооблікова чисельність промислово-
виробничого персоналу і робочих, відповідно, осіб.

Технічна озброєність праці характеризує озброєність праці

активними основними засобами.

Ф̄ а
ТО=
одного працівника ПВП: Ч̄ ;
(5.10)
Ф̄а
ТО'=
одного робочого: Ч̄ роб ,
(5.11)
а
де Ф̄ –– середня вартість активної частини основних виробничих
засобів, тис. грн.

Приклад загального аналізу показників озброєності праці

основними засобами наведений в табл. 5.3.
Наведені в табл. 5.3 дані свідчать про те, що у звітному періоді
показники озброєності праці основними засобами збільшились. Але
зростання цих показників не призвело до покращення кінцевих
результатів діяльності підприємства, тому можна зробити висновки про
неефективне використання основних засобів.
В процесі аналізу здійснюється оцінка впливу факторів на рівень
фондоозброєності і технічної озброєності праці з використанням методу
ланцюгових підстановок.
 Таблиця 5.3

Загальний аналіз показників озброєності праці основними виробничими засобами

№ Показники Факт попере- Звітний рік Абсолютне відхилення Факт звітного року у %
п/п днього року факту звітного року від до
план факт факту попере- плану факту попере- плану
днього року днього року
1 Середньорічна вартість ОВФ,
тис. грн. 2052,1 2043,6 2028,9 – 21,2 – 14,7 99,0 99,3
в т. ч. активної частини ОВФ 1098,6 1093,4 1086,9 – 11,7 – 6,5 98,9 99,4
2 Середньооблікова чисельність
промислово-виробничого
персоналу (ПВП), осіб 394 388 363 – 31 – 25 92,1 93,6
в т. ч. робочих 282 280 262 – 20 – 18 92,9 93,6
3 Фондоозброєність праці,
тис. грн./особу
1-го працівника ПВП 5,203 5,267 5,589 0,386 0,322 107,4 106,1
1-го робочого 7,270 7,299 7,744 0,474 0,445 106,5 106,1
4 Технічна озброєність праці,
тис. грн./особу
1-го працівника ПВП 2,788 2,818 2,994 0,206 0,176 107,4 106,2
1-го робочого 3,896 3,905 4,148 0,252 0,243 106,5 106,2
 Вплив зміни середньої вартості основних засобів на рівень

фондоозброєності праці (∆ФО ф ) (при порівнянні фактичних і

планових даних) визначається за формулою:

Фф Ф пл
∆ФО ф = Ч пл – Ч пл .
(5.12)

Оцінка впливу зміни чисельності працівників на показник

фондоозброєності праці (∆ФО ч ) визначається так:

Фф Фф
∆ФО ч = Чф – Ч пл ,
(5.13)

де
Ф ;−Ф
ф пл – фактична, планова середня вартість основних
виробничих засобів, відповідно, тис. грн.;
Ч ф ,−Ч пл– фактична, планова чисельність промислово-
виробничого персоналу або робочих, осіб.

5.3. Аналіз ефективності використання

основних засобів

Основними узагальнюючими показниками використання основних

засобів є фондовіддача і фондомісткість. Фондовіддача визначається
як відношення обсягу виробленої продукції до середньої вартості
основних виробничих засобів і показує, скільки продукції одержує
підприємство з кожної гривні, вкладеної в основні засоби.
Фондомісткість –– показник, зворотній фондовіддачі, він характеризує
величину основних промислово-виробничих засобів, що приходиться
на 1 грн. продукції. Показник фондовіддачі може визначатися по
основним виробничим засобам і по їх активній частині.
Для узагальненої характеристики ефективності використання
основних засобів служать також показники рентабельності основних
засобів (відношення прибутку до середньої вартості основних
виробничих засобів), питомі капітальні вкладення на 1 грн. приросту
продукції. В процесі аналізу вивчається динаміка цих показників.
Динаміка показника фондовіддачі за ряд років дозволяє виявити,
наскільки доцільними були капітальні вкладення в основні засоби з
погляду випуску продукції. Відносний приріст випуску продукції
повинний, як правило, перевищувати відносний приріст основних
засобів.
Приклад загального аналізу фондовіддачі і фондомісткості
продукції наведений в табл. 5.4.
Таблиця 5.4

Загальний аналіз показників, що характеризують

ефективність використання ОВФ

№ Показники Факт Звітний рік Абсолютне Факт звітного

п/п попере- відхилення року у % до
днього факту звітного
року року від
план факт факту плану факту плану
попере попере
-днього -днього
року року
1 Обсяг товарної
продукції, 13522,
тис. грн. 12840,4 1 10110,2 –2730,2 –3411,9 –21,3 –25,2
2 Середньорічна
вартість ОВФ,
тис. грн. 2050,1 2043,6 2028,9 –21,2 –14,7 99,0 99,3
3 Фондовіддача,
грн./грн. 6,26 6,62 4,98 –1,28 –1,64 79,6 75,2
4 Фондомісткість,
грн./грн. 0,160 0,151 0,201 0,041 0,050 125,6 133,1

Із наведених розрахунків можна зробити висновки, що

фондовіддача у звітному році значно знизилась порівняно з фактори
попереднього року (на 1,28 грн./грн. або на 20,4%) та порівняно із
планом (на 1,64 грн./грн. або на 24,8%). Відповідно суттєво зросла
фондомісткість продукції. Така динаміка показників фондовіддачі і
фондомісткості продукції свідчить про зниження ефективності
використання основних виробничих засобів, тому необхідно з’ясувати,
за рахунок яких факторів мало місце погіршення показників, що
розглядаються.
На рівень фондовіддачі впливають багато факторів, тому можна
використовувати різні факторні моделі аналізу цього показника.
Можна розглянути модель, де на рівень фондовіддачі впливають
наступні фактори: зміна обсягу виробництва в натуральному виразі,
середньої оптової ціни, середньорічної вартості ОВЗ.
Вплив обсягу виробництва в натуральному виразі (∆fв)
визначається по формулі:

Вф×Ц пл В пл×Ц пл
Δ fв = −
Ф пл Ф пл ; (5.14)
вплив зміни середньої вартості ОВФ (∆fф)

Вф×Ц пл Вф×Ц пл
Δf ф= −
Фф Ф пл . (5.15)

Обсяг виробництва і середня вартість ОВФ відносяться до

кількісних показників, ціна продукції –– це якісний показник, тому вплив
фактору зміни ціни на фондовіддачу ( ∆fц) розраховується в останню
чергу.

Вф×Цф Вф×Ц пл
Δf ц= −
Фф Фф , (5.16)
де Вф, пл –– фактичний, плановий обсяг виробництва, нат. од.;
Цф, пл –– фактична, планова ціна продукції, грн.;
Ф̄ ф, пл –– фактична, планова середня вартість ОВФ, грн.

Розрахунок впливу факторів на зміну фондовіддачі здійснюється

на основі даних табл. 5.4 (порівнюються планові і фактичні дані
звітного року).
 Середня оптова ціна продукції визначається за даними табл. 4.5 і
становить:
фактична ціна 1т СМЗ – 1426 грн./т (10110,2/7088,4)
планова ціна 1т СМЗ – 1,386 грн./т (13522,1/9754,9)
7088 , 4×1386 9754 , 9×1386
∆fВ = 2043600 – 2043600 = – 1,81 (грн./грн.);
7088 , 4×1386 7088 , 4×1386
∆fф = 2028900 – 2043600 = 0,03 (грн./грн.)
7088 , 4×1426 7088 , 4×1386
∆fц = 2028900 – 2028900 = 0,14 (грн./грн.).
Сумарний вплив факторів становить:
– 1,81 + 0,03 + 0,14 = – 1,64 (грн./грн.)
Вплив факторів у відносному виразі буде дорівнювати:
– 1,81
∆fВ% = 6 ,62 х 100 = – 27,3 (%);
0,03
∆fф% = 6,62 х 100 = 0,4 (%);
0,14
∆fц% = 6,62 х 100 = 2,1 (%).
В результаті дії усіх факторів фондовіддача змінилась на 24,8%
(– 27,3 + 0,4 + 2,1).
Таким чином, можна зробити висновки, що найбільш суттєвий
негативний вплив на показник, що досліджується, мало зниження
обсяг виробництва СМЗ у натуральному виразі. В результаті дії цього
фактору фондовіддача знизилась на 27,3%. Останні два фактори хоч і
позитивно вплинули на показник фондовіддачі, але їх дія незначна
(0,4% та 2,1%).
Поліпшення використання основних виробничих засобів може
бути досягнуто за рахунок, в першу чергу, збільшення виробництва
СМЗ. Як вже відмічалось, основна причина невиконання плану з
обсягу виробництва – недостатнє постачання основної сировини, тому
необхідно проведення маркетингових досліджень ринку сировинних
ресурсів. Підприємству також треба приділити увагу оновленню
асортименту СМЗ з метою розширення ринку збуту продукції.
 Доцільно також оцінити вплив на рівень фондовіддачі
ефективності використання машин і устаткування, питомої їхньої ваги
в загальній вартості основних засобів, зміни рівня матеріальних витрат
і зміни випуску продукції з однієї гривні вартості машин і устаткування.
Для оцінки впливу цих факторів на рівень фондовіддачі
використовується прийом розширення. В факторну модель визначення
фондовіддачі додатково вводяться показники: товарна продукція за
відрахуванням матеріальних витрат і середня вартість машин і
обладнання.

м
V V × V'×Ф V V' Фм
f= = = × ×
Ф Ф× V'×Ф м V' Ф
м Ф
,
(5.17)
де f –– фондовіддача;
V –– товарна продукція;
V' –– товарна продукція за відрахуванням матеріальних витрат;
м
Ф̄ –– середня вартість машин і обладнання;
V
V' –– коефіцієнт матеріальних витрат (відношення товарної
продукції до товарної продукції за відрахуванням матеріальних
витрат);
V'
Фм –– випуск продукції з однієї гривні вартості машин і
обладнання;
Фм
Ф –– питома вага машин і обладнання в загальній вартості ОВФ.

Позначивши наведенні останні три показники таким чином:

V
V' = а;
V'
м
Ф = b;
 Фм
Ф = d,
формула визначення фондовіддачі буде мати наступний вигляд:

f = а х b х d.

Далі, використовуючи метод ланцюгових підставок, здійснюються

розрахунки для оцінки впливу цих факторів на зміну рівня
фондовіддачі.
Фондовіддача багато в чому залежить від досягнутого рівня
продуктивності праці і його фондоозброєності. Оптимальне співвідно-
шення темпів їхнього росту –– обов'язкова умова підвищення
ефективності використання основних засобів.
Динаміка продуктивності праці, фондоозброєності і фондо-
віддачі –– процеси, залежні один від іншого, тому усі фактори, що
впливають на продуктивність праці, одночасно впливають і на
фондовіддачу. Єдність цих показників може бути продемонстрована за
допомогою наступної формули:

f = ПП
ФО , (5.18)
де ПП –– продуктивність праці;
ФО –– фондоозброєність праці.

У ході аналізу необхідно вивчати співвідношення темпів росту

цих показників у динаміку, і на цій основі зробити висновки про
характер розвитку підприємства і рівень використання ресурсів. Якщо
темпи росту продуктивності праці випереджають темпи росту
фондоозброєності праці, то це веде до підвищення фондовіддачі, що
характерно для виробництва, що розвивається інтенсивно.
Перевищення темпів росту фондоозброєності над темпами росту
продуктивності праці знижує фондовіддачу, що типово для
екстенсивного шляху розвитку.
 За результатами аналізу забезпеченості підприємства основними
засобами й ефективності їхнього використання повинні бути
розроблені конкретні заходи, спрямовані на поліпшення структури
основних засобів на окремих ділянках виробництва за рахунок
введення в експлуатацію більш прогресивної техніки, поліпшення
використання наявного парку устаткування, підвищення фондовіддачі.

5.4. Аналіз використання виробничої потужності

і технологічного обладнання

Основними задачами аналізу виробничої потужності є:

оцінка кількісних змін, що характеризують виробничу потужність і
використання устаткування;
оцінка виконання плану нарощування виробничих потужностей;
виявлення фактичних причин змін потужності за величиною і за
рівнем використання;
виявлення структурних змін у потужностях, порушень
спряженості взаємозалежних виробництв, в тому числі основного і
допоміжного виробництва;
виявлення ступеня недовикористання і недозавантаження
потужностей і причини цього;
оцінка обґрунтованості планів виробництва продукції по
показниках використання виробничих потужностей.
Аналіз доцільно починати з вивчення зміни величини виробничої
потужності в залежності від зміни кількості засобів праці, їх
продуктивності, ступеня погодженості в пропускній здатності устат-
кування, виробничих потужностей підрозділів.
Показники динаміки (темпи росту) виробничих потужностей
обчислюються відносно попереднього року, планових даних. Процес
відновлення виробничих потужностей характеризують розміри абсо-
лютного приросту потужностей, коефіцієнт приросту, коефіцієнти
відновлення і вибуття і інші, які розраховуються на основі балансу
потужності по формулах:
1. Індекс росту виробничої потужності:
 К 1= ВП кр
ВПпр , (5.19)
де ВПкр, ВПпр –– величина виробничої потужності на кінець і початок
року, відповідно.

2. Коефіцієнт відновлення виробничої потужності:

К 2= ВПн
ВПкр , (5.20)
де ВПн –– потужність, введена у звітному періоді (року).

3. Коефіцієнт інтенсивності відновлення:

К 3= ВП в
ВПн ,
(5.21)
де ВПв –– потужність, виведена у звітному періоді.

Якщо темпи росту основних засобів і виробничих потужностей

набагато вище темпів їхнього вибуття, це веде до "старіння"
потужностей, що використовуються.
4. Коефіцієнт масштабності відновлення виробничих
потужностей:

К 4= ВП н
ВП кр . (5.22)

5. Коефіцієнт стабільності виробничих потужностей, який харак-

теризує потужність, що зберігається для подальшого використання:

К 5= ВПпр−ВПв
ПВпр .
(5.23)
 6. Коефіцієнт вибуття виробничих потужностей:

К 6= ВПв
ВП пр .
(5.24)

Необхідною умовою ефективного використання засобів праці є

побудова системи машин на підприємстві на основі принципу
пропорційності. Якщо немає пропорційності, утвориться розрив у
пропускній здатності виробничих потужностей підрозділів.
Ступінь використання виробничих потужностей характеризується
різними показниками:
1. Коефіцієнт освоєння проектної потужності:

V' ф
К ос=
V' пл ,
(5.25)
'
де V ф –– фактичний випуск продукції за рік на впроваджених потуж-
ностях;
'
V пл –– річний випуск продукції, розрахований виходячи з норм
освоєння.

2. Коефіцієнт використання середньорічної потужності, %

V
К вик=
ВП , (5.26)
де V –– обсяг виробництва продукції;
ВП –– середньорічна виробнича потужність.

Коефіцієнт використання виробничої потужності –– найбільш

узагальнюючий показник використання потужності.
Аналіз виробничих потужностей необхідно доповнити аналізом
використання технологічного обладнання. Розрізняють обладнання
наявне; встановлене; діюче, тобто те, що фактично використовується;
обладнання, що знаходиться в ремонті і на модернізації; резервне
обладнання. У склад наявного обладнання входить все обладнання,
що є на балансі підприємства. До категорії встановленого входить
обладнання з моменту здачі його в експлуатацію, причому частина
встановленого обладнання може бути в резерві, на консервації, в
плановому ремонті або модернізації. При аналізі треба вивчити
причини затримок встановлення обладнання. Питома вага
невстановленого обладнання у складі наявного характеризує величину
запасного обладнання і того, яке по будь-яким причинам
незмонтоване. Ця питома вага повинна зменшуватися. Підприємство
відволікає засоби на це обладнання, тобто має місце заморожування
засобів.
Для оцінки використання обладнання у виробництві
розраховуються такі показники:
коефіцієнт використання парку наявного обладнання як
відношення кількості діючого обладнання до кількості наявного
обладнання;
коефіцієнт використання парку встановленого обладнання як
відношення кількості діючого обладнання до кількості встановленого
обладнання.
Для виявлення резервів часу доцільно вивчити ступінь
використання календарного, режимного і планового фондів робочого
часу устаткування, здійснити аналіз позапланових простоїв за
окремими причинами.
В процесі аналізу роботи обладнання вивчається його
використання за екстенсивними і інтенсивними факторами. Для цих
цілей використовується ряд коефіцієнтів:
коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (Кекст):

пл( ф)
пл (ф) nxТ
К екст=
n1 x Т еф ,
(5.27)
де Тпл(ф) –– плановий (фактичний) фонд робочого часу обладнання,
машино-годин, станко-годин;
Теф –– ефективний фонд робочого часу обладнання, машино-
годин, станко-годин;
n, n1 – кількість планового або фактичного обладнання і
встановленого обладнання.

коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (Кінт):

пл (ф )
пл (ф ) а
К інт=
апрогр , (5.28)
де апл(ф) –– планова (фактична) продуктивність одиниці обладнання,
нат.од./годину;
апрогр –– прогресивна продуктивність обладнання, нат.од./годину;

інтегральний коефіцієнт використання обладнання (Кі):

Кі = Кекст × Кінт; (5.29)

резерв потужності (R):

R = 1 – Кі . (5.30)

У багатостадійних послідовних процесах наведені вище

показники доцільно розрахувати по усіх ведучих стадіях процесу
виробництва.
Наприклад, у виробництві аміачної селітри гранульованої
виробничу потужність характеризують дані, наведені в табл. 5.5. В цій
таблиці наведені також планові і фактичні дані про роботу обладнання.

Таблиця 5.5

Дані для розрахунку коефіцієнтів, що характеризують

використання обладнання (умовний приклад)
 Ефектив- Прогре-
Фактичний Фактична
ний фонд сивна
Кількість фонд часу продук- Вироб-
часу продук-
одиниць роботи тивність нича
Виробничі роботи тивність
облад- одиниці одиниці потуж-
стадії, апарати одиниці одиниці
нання, облад- облад- ність,
облад- облад-
один. нання, нання, т/рік.
нання, нання,
год. т/год.
год. т/год.
Апарат УТН 3 8648 17,300 8630 14,931 448831
Випарка
1-го ступеня 4 8520 13,000 8510 11,356 443040
2-го ступеня 8 8610 6,100 8600 5,619 420168
3-го ступеня 2 8630 26,000 8610 22,448 448760
Доупарка 2 8630 26,000 8610 22,448 448760

Результати розрахунків наведені в табл. 5.6.

Таблиця 5.6

Коефіцієнти використання обладнання

у виробництві аміачної селітри гранульованої

Стадії виробництва,
Кфекст Кфінт Кфі Rф
апарати
1 2 3 4 5
Апарат УТН 0,998 0,863 0,861 0,139
Випарка
1-го ступеня 0,999 0,874 0,873 0,127
2-го ступеня 0,999 0,921 0,920 0,080
3-го ступеня 0,998 0,863 0,861 0,139

Доупарка 0,998 0,863 0,861 0,139

Наведені дані свідчать про те, що обладнання за часом

використовується досить ефективно. Це зумовлене тим, що це
безперервний процес і у разі проблем із постачанням ресурсів, із
збутом продукції виробництво працює з неповним навантаженням, про
що свідчать коефіцієнти інтенсивного використання обладнання.
Аналізуючи інтегральні коефіцієнти і показники, що характеризують
резерв потужності, можна зробити висновки про "вузьке місце", що
визначає виробничу потужність цеху, це випарка 2-го ступеня, яка і
визначає виробничу потужність цеху (420168 т) і частину
недовикористаної потужності по окремим стадіям виробництва.

Контрольні запитання

1. Склад довгострокових активів.

2. Аналіз структури основних засобів.
3. Показники, що характеризують технічний стан основних
засобів.
4. Показники, що характеризують рух основних засобів.
5. Розрахунок середнього віку обладнання.
6. Аналіз показників озброєності праці основними засобами.
7. Факторний аналіз показників, що характеризують
ефективність використання основних виробничих засобів.
8. Взаємозв’язок між фондовіддачею, продуктивністю праці і
фондоозброєністю праці.
9. Показники динаміки виробничої потужності.
10. Показники, що характеризують ефективність використання
виробничої потужності.
11. Аналіз використання парку наявного, встановленого, діючого
обладнання.
12. Оцінка інтенсивних і екстенсивних факторів, що характе-
ризують роботу обладнання.