ЗМІСТ

Вступ

I. Теоретична частина
1.1. Сутність і характеристика видів продукції та товарообороту ресторанних
закладів.
1.2. Аналіз та планування товарообороту.
1.3. Виробнича програма підприємств ресторанного бізнесу.
II. Розрахункова частина.
III. Проектна частина.

Висновок

Список використаної літератури

1.1. Сутність і характеристика видів продукції та товарообороту ресторанних
закладів.

Товарооборот - це валовий економічний показник, що характеризує обсяг

виручки від реалізації товарів, продукції закладів ресторанного господарства та
надання платних торговельних послуг населенню для задоволення потреб
споживачів в обмін на їх грошові доходи, або іншим підприємствам - для
подальшої переробки, продажу на експорт чи для матеріального забезпечення
власних господарсько-побутових потреб.
Під структурою товарообороту закладу ресторанного господарства
розуміють питому вагу реалізації окремих товарів чи товарних груп у
загальному обсязі товарообороту.
Визначення існуючих тенденцій та можливостей закладу щодо реалізації
товарів, визначення факторів, які позитивно та негативно впливають на обсяг
товарообороту закладу, досягається в процесі аналізу обсягу та структури
товарообороту.
Для характеристики обсягів продажу товарів у торгівлі, товарів та
продукції в закладах ресторанного господарства в процесі обліку, аналізу і
планування використовують наступні показники товарообороту:
1) обсяг товарообороту у фактичних цінах відповідних років;
2) фізичний обсяг товарообороту, який характеризує обсяг реалізованих
товарів у порівняльних цінах;
3) умовний товарооборот у закладі ресторанного господарства, який
характеризує вартісну оцінку обсягу реалізації продукції й товарів з
урахуванням трудомісткості виробництва та реалізації продукції власного
виробництва. [3]
У своїй діяльності заклади ресторанного господарства виділяють такі види
товарообороту як оптовий та роздрібний.
Склад товарообороту закладів ресторанного господарства за видами
подано на рис.1.

Валовий товарооборот
Роздрібний товарооборот Гуртовий товарооборот

Товарооборот по Товарооборот по продукції

покупних товарах власного виробництва

Товарооборот з Товарооборот з іншої

основної (обідньої продукції власного
продукції) виробництва

Під продукцією власного виробництва розуміють продукцію, виготовлену із

сировини та продуктів сільського господарства і харчової промисловості, яка
пройшла в закладі ресторанного господарства повну або часткову, холодну або
термічну обробку і готова до споживання чи до подальшого приготування.

Купівельні товари закладу ресторанного господарства - це готова до

споживання продукція харчової промисловості та сільського господарства, яка
придбана на стороні і реалізується в закладі без додаткової кулінарної обробки
та фасування.
Продукція власного виробництва закладу ресторанноого господарства
складається з обідньої продукції та іншої продукції власного виробництва.
До роздрібного товарообороту закладів ресторанного господарства не
включають: оптовий продаж напівфабрикатів, кулінарних і кондитерських
виробів іншим підприємствам; вартість сировини замовника; вартість
поверненої постачальникам тари; внутрішньо-системний відпуск продукції;
виручку перукарень, більярдних, танцювальних залів, відеосалонів, концертних
програм у закладі ресторанного господарства.
Оптовий товарооборот визначають як обсяг перепродажу підприємствами
товарів без будь-яких змін (крім звичайних для торгівлі операцій) іншим
підприємствам та організаціям (крім населення) для їх
використання або наступного продажу як в Україні, так і на експорт.

Для розрахунку товарообороту підприємств торгівлі та закладів

ресторанного господарства найчастіше застосовується програмно-цільовий
метод планування:
 - у точці беззбитковості: Товарооборот у точці беззбитковості = Постійні
витрати *100% / (Рівень комерційного доходу – Рівень змінних витрат)
- у точці цільового прибутку: Товарооборот у точці цільового прибутку =
(Постійні витрати + цільовий прибуток)*100% / (Рівень комерційного доходу –
Рівень змінних витрат).

1.2. Аналіз та планування товарообороту.

Вивчення існуючих тенденцій та можливостей підприємства щодо реалізації

товарів, визначення факторів, які позитивно чи негативно впливають на обсяг
товарообороту підприємства, досягається в процесі аналізу обсягу та структури
товарообороту підприємства.

Проведення економічного аналізу дозволяє:

 — вивчити стан виконання плану товарообороту, ритмічність та

сезонність реалізації товарів у майбутньому періоді;
 —визначити склад товарообороту за формами, видами, методами
продажу, асортиментною структурою;
 — виявити основні тенденції та закономірності в реалізації товарів;
 — проаналізувати та кількісно оцінити вплив окремих факторів на обсяг,
склад та структуру товарообороту.

Проведення аналізу ґрунтується на інформаційній базі, склад якої було

розглянуто.

Аналіз обсягу та структури товарообороту підприємства передбачає проведення

такої аналітичної роботи:

І етап — визначення загального обсягу товарообороту підприємства за звітний

період та оцінка ступеня виконання плану товарообороту.

На цьому етапі аналізу визначають загальний обсяг реалізації товарів та

платних послуг у вартісному вимірі, а за деякими товарними групами та видами
товарів також у натуральному вимірі.

Оцінка ступеня виконання плану товарообороту здійснюється шляхом

співставлення абсолютних та відносних розмірів відхилення у зв'язку з
негативним впливом факторів, що не були враховані у процесі планування.

Вивчення ступеня виконання планів проводиться не тільки для оцінки якості

планування та ступеня професіоналізму працівників планово-економічних
служб підприємства, а, передусім, з метою оцінки мінливості зовнішнього
середовища підприємства та чутливості до його змін обсягу реалізації товарів
на підприємстві.
ІІ етап—аналіз динаміки загального обсягу товарообороту за аналізований
період (поквартально, протягом року або за два-три роки).

Для виявлення динамічних змін в обсязі товарообороту підприємства будується

зіставний динамічний ряд товарообороту. Приведення фактичного
товарообороту до зіставного виду здійснюють за площею торговельної мережі
підприємства, тривалістю його роботи, а також цінами реалізації товарів.

Коригування фактичного товарообороту в зв'язку із вводом (вибуттям) торгової

мережі та змінами у графіку реалізації товарів здійснюється методом прямого
розрахунку. Вивчення обсягу товарообороту, зіставленого за цінами реалізації,
проводиться шляхом ділення фактичного товарообігу за конкретний період на
середній індекс зміни цін реалізації товарів за той же період порівняно з
базовим періодом. Середній індекс зміни цін розраховується безпосередньо
підприємством з урахуванням структури товарообороту та інфляції. На базі
побудованого динамічного ряду зіставного товарообороту обчислюються
абсолютні зміни в обсязі реалізації товарів, а також темпи зростання та
приросту щодо попереднього та базового періоду.

Важливе значення для планування та управління має також визначення

середніх темпів зміни обсягу товарообороту за формулою середньої
геометричної:

T =n−
√
1 Yk
Y0

де T -середньогеометричний темп зростання; У к -кінцевий показник

динамічного ряду; У 0 -початковий показник динамічного ряду; n-кількість
показників у динамічному ряді.
ІІІ етап—аналіз товарно-групової структури товарообороту торгового
підприємства за звітний період та у динаміці, визначення закономірностей
розвитку обсягу продажу за окремими товарними групами, видами та
різновидами товарів.

На цьому етапі аналітичної роботи вивчаються темпи зростання та приросту,

абсолютний обсяг змін товарообороту за окремими групами товарів, видами,
різновидами, визначається питома вага окремих товарних груп у загальному
обсязі товарообороту підприємства. Використання у процесі цієї роботи
інформації, наведеної в кон'юнктурних оглядах, дає можливість визначити
об'єктивні зміни обсягу та структури попиту, спеціалізації підприємства,
обсягів та структури товарної пропозиції, податкового регулювання тощо, та
суб'єктивні (недоліки в організації закупівлі та продажу товарів, прорахунки в
плануванні, недбалість персоналу тощо) причини зміни асортиментної
структури товарообороту підприємства та обсягу реалізації товарів.

Дослідження асортиментної структури товарообороту дозволяє здійснювати

ранжування товарних груп за ступенем їх значущості, вкладу в загальний обсяг
товарообігу підприємства, а також кількісно оцінювати позитивний або
негативний вплив динаміки реалізації окремих видів товарів.

IV етап — аналіз складу товарообороту підприємства залежно від статусу

кінцевих споживачів, форм та термінів розрахунків, характеру товарів, що
реалізуються, організаційних форм та методів торгівлі.

Дослідження складу товарообороту підприємства здійснюється за звітний

період і у динаміці. Передбачає вивчення основних закономірностей розвитку
окремих видів товарообороту— реалізації товарів населенню та дрібнооптовим
споживачам, з негайною оплатою та в кредит, з оплатою за готівку та за
безготівковим розрахунком, нових та вживаних товарів, у стаціонарній торговій
мережі та у пунктах дрібно-роздрібної торгової мережі.

Для проведення аналізу розраховують та зіставляють між собою обсяги

реалізації товарів за окремими видами товарообороту, темпами їх зростання та
приросту, досліджують зміну їх питомої ваги у загальному обсязі
товарообороту.

V етап—аналіз обсягів реалізації товарів помісячно, поквартально, дослідження

ритмічності роботи і сезонності реалізації товарів та визначення факторів, що їх
обумовлюють.

Для проведення аналізу за звітний період та в динаміці розраховують

показники, які характеризують ритмічність реалізації товарів: середньо-
квадратичне відхилення від середнього обсягу товарообороту:

σ=
√
(x−x)2
n

та коефіцієнт варіації:

σ∗100
v=
x

де x -обсяг товарообороту; n-кількість місяців.

Середньоквадратичне відхилення а визначає діапазон реалізації товарів, тобто

мінімальний та максимальний обсяг товарообороту підприємства у середньому
за період дослідження.

Коефіцієнт варіації оцінює рівномірність реалізації товарів протягом періоду,

що досліджується, тобто відносний (%) розмір відхилення обсягу
товарообороту від середнього розміру.

Аналіз названих показників дає змогу встановити ступінь рівномірності

продажу товарів за місяцями та кварталами, виявити особливості торгівлі та
попиту на товари, що реалізує підприємство. Чим вище значення мають
показники, тим не ритмічніше здійснюється процес реалізації товарів на
підприємстві.

VI етап аналізу роздрібного товарообороту включає вивчення факторів, що

мали вплив у звітному періоді на його обсяг та структуру. З цією метою
проводиться кількісна оцінка впливу факторів внутрішнього порядку (факторів,
пов'язаних із товарними ресурсами, чисельністю працівників, організацією та
продуктивністю пращ, використанням основних засобів), аналізується характер
впливу факторів зовнішнього середовища (попит споживачів на товари,
пропозиція товарів на ринку, ціни на товари, діяльність конкурентів на
споживчому ринку, рівень життя та реальні грошові доходи населення,
соціально-демографічні фактори).

Кількісна оцінка впливу окремих факторів робиться методом ланцюгових

підстановок та індексним методом на базі моделей зв'язку факторів та обсягу
товарообороту підприємства.

VII етап — завершальний — це аналіз запасу фінансової стійкості

підприємства. В ході цього аналізу визначається можливе падіння обсягу
товарообороту (в абсолютному та відносному вимірах) до досягнення
критичної межі "точки беззбиткової діяльності".

Допустимі межі зниження обсягу товарообороту характеризує поріг

безпечності підприємства (ПБто) та запас фінансової стійкості (ЗФСт). їх
значення розраховується так:

ПБто = Тф- Тб/з ЗФСт Е= Tф / Тб/з ,

де Тф — фактичний обсяг товарообороту;

Тб/з — обсяг товарообороту, при якому забезпечується беззбиткова діяльність.

Чим більші значення мають поріг безпечності та запас фінансової стійкості

підприємства, тим краще здійснюється процес управління обсягом, складом та
структурою товарообороту з позиції забезпечення умов для його самоокупності
та самофінансування.
1.3. Виробнича програма підприємств ресторанного бізнесу.

Успішне здійснення виробничого процесу залежить від оперативного

планування і правильної організації роботи у закладах ресторанного
господарства.

Сутність оперативного планування полягає в складанні виробничої програми

закладу. Питаннями планування виробничої програми займаються завідувач
виробництвом (його заступники), начальники виробничих цехів, бригадири,
працівники бухгалтерії.

Виробнича програма - це обґрунтований план випуску всіх видів продукції

власного виробництва.

Оперативне планування включає такі елементи:

 1. Складання планового меню на тиждень і розроблення на його основі

меню-плану, що відображає денну програму закладу.
 2. Розрахунок потреби в продуктах для приготування страв, передбачених
планом-меню.
 3. Оформлення накладної на відпуск продуктів з комори.
 4. Розподіл сировини між цехами і бригадами.
 5. Виробнича програма складається на підставі графіка завантаження
торгового залу і розрахунку відвідувачів.
 6. Визначення кількості страв, реалізованих за день.
 7. Складання меню-плану.
 8. Розрахунок сировини, необхідної для приготування даних страв.
 9. Складання технологічних карт.

Розрахунок кількості споживачів проводиться за такою формулою:

P∗C∗X
N=
100

де кількість споживачів за годину; Р - кількість місць у залі; С - процент

завантаження торгового залу; X- оборотність одного місця за годину.
Розрахунок страв, що реалізовуються за день, проводиться за формулою:

N страв =N ЗАГ ∗m

де кількість споживачів за годину; Р - кількість місць у залі; С - процент

завантаження торгового залу; X- оборотність одного місця за годину.

Розрахунок страв, що реалізовуються за день, проводиться за формулою:

N гар .напоїв =N ЗАГ∗Нгн

де: Нгн - норма споживання гарячих напоїв.

Розрахунок порцій холодних напоїв проводиться за формулою:

N гар .напоїв =N ЗАГ∗Нхн/0 , 2

де: Нхн - норма споживання холодних напоїв.

Розрахунок порцій кондитерських виробів проводиться за формулою:

N КВ =N ЗАГ∗Нкв

де: Нкв - норма споживання кондитерських виробів.

ІІ. Розрахункова частина

2.1 Загальна характеристика підприємства.

 Підприємство-це самостійний об’єкт господарювання, який здійснює виробничу і

комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку. Підприємство має назву

(найменування) під якою воно діє в господарському житті.

Основний вид економічної діяльності - вид діяльності підприємства, на який

припадає найбільший внесок у валову додану вартість. Продукція, що виробляється за

основним або другорядним видами економічної діяльності призначена для реалізації на

ринку.

Залежно від основних форм власності (приватна, колективна, державна)

розрізняють такі організаційні види підприємств-одноосібне володіння, партнерство, або

товариство, корпорація.

Продукція підприємства - промислова продукція, яка закінчена виробництвом,

укомплектована, відповідає умовам стандартів і технічних умов, має документ, що

засвідчує її якість, та призначення для збуту за межі підприємства.

 2.2 Аналіз складу та структури персоналу

Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, що отримали

необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності.

Класифікація підприємства - це групування їх за певними ознаками. Такими

ознаками можуть бути власність, розмір, рівень рентабельності.

Таблиця 2.1
Характеристика та склад персоналу підприємства у звітному році

Відхилення:
Наявніст Темп
Наявність (+)збільшен-
Найменування Прийнят Звільне ь на зроста
на початок ня, (-) змен-
показника о, чол. но, чол. кінець ння,
року, чол. шення;
року, чол. %
чол.
1 2 3 4 5 6 7
Усього
персонал
підприємства, 93 5 7 91 -2 97,8
в тому числі:
- робітників 86 6 7 84 — 97,6
- АУП 7 — — — — —

Розрахунок середньооблікової чисельності персоналу за рік ведуть за

наступною формулою:
12
Ч̄ річн =∑ Ч̄ міс : 12 (1)
і =1

Чріч =91+93 / 2=92 осіб

де
Ч̄ річн – середньооблікова чисельність персоналу за рік;
Ч̄ міс – середньооблікова чисельність персоналу за місяць.
Середньооблікова чисельність персоналу за місяць визначається
підсумовуванням облікової чисельності кожного календарного дня цього
місяця та діленням отриманого результату на кількість календарних днів у
місяці. Підрахунок краще здійснювати у табличній формі.
Наприклад:
 Коефіцієнт обороту по прийому, який визначається за формулою
К об =Ч прийом / Ч̄ річн ,
прийом
(2)
5 / 92=0,05
де Ч ПРИЙОМ
– чисельність прийнятих працівників на підприємстві протягом
року;
Ч РІЧН
– середньооблікова чисельність персоналу підприємства за рік.

Коефіцієнт обороту по вибуттю:

, (3)
К
виб

об =Ч виб / Ч̄ річн

7 / 92=0,07
де ЧВИБ – чисельність працівників, що вибули на підприємстві протягом
року.

Коефіцієнт загального обороту:

К
заг

об =( Ч прийом +Ч виб )/ Ч̄ річн . (4)

5+7 / 92=0,13

Коефіцієнт плинності кадрів:

, (5)
К
плин
'

об =Ч ви { б / Ч̄ річн ¿

4 / 92=0,04
де ЧВИБ ' – чисельність працівників, що вибули на підприємстві протягом
року за власним бажанням та за порушення трудової дисциплін.
 2.3 Склад, структура та розрахунок річної суми амортизаційних
відрахувань основних виробничих засобів підприємства.
Основний фонд- це частина засобів виробництва, які беруть участь
у процесівиробництва тривалий період, зберігають при цьому впродовж усього
періоду натурально-речовину форму і переносять свою вартість на продукцію
по частинах у міру зносу у вигляді амортизаційних відрахувань.
 Таблиця 2.2
Склад основних виробничих засобів підприємства
у звітному році

Відхилен
Наявніс Наявні ня: (+)
Вибуло Темп
ть на Надійшло сть на збільшен
Найменування протягом зрост
почато протягом кінець ня,
показника року, ання,
к року, року, грн. року, (-)
грн. %
грн. грн. зменшенн
я; чол.
1 2 4 5 6 8 9
Усього основні
406290 12130 8100 410320 4030
виробничі засоби,
в тому числі:
21500 +2580 — 24080 2580
земельні ділянки 112
будівлі 51000 — -4400 46600 -4400 91
споруди 42130 +3750 — 45880 3750 108
передавальні
39000 — -1000 38000 -1000
пристрої 97
машини та
173000 — — 176200 3200
обладнання 101
транспортні
66000 — -1400 64600 -1400
засоби 97
інструмент,
6160 +1740 — 7900 1740
прилади, інвентар 128
інші основні фон-
5500 — -1300 4200 -1300
ди 76
багаторічні
2000 +860 — 2860 860
насадження 143
 інші основні фонди земельні
багаторічні 1.3% ділянки
насадження 8,3%
1.0%

передавальні пристрої
1,5%

будівлі та споруди
37,3%
машини та обладнання
36,8%

інструменти, транспортні засоби

12.5%
прилади, інвентар
1,4%

Рисунок 2.3.1
Структура основних виробничих засобів підприємства на початок звітного року

Окрім цього, необхідно зробити класифікацію основних фондів відповідно до

податкового обліку в звітному році та за участю у виробничому процесі
(розподілити на активну й пасивну частину) і визначити їх структуру.
Таблиця 2.3
Виробнича структура основних виробничих засобів підприємства у звітному
році

На початок року На кінець року

Найменування показника Вартість, Питома Вартість, Питома
грн. вага, % грн. вага, %
Усього основні виробничі засоби, 406290 100% 410320 84%
у тому числі: 286160 70,4% 289560 70,6
активна частина
пасивна частина 120130 29,6% 120760 29,4

У пункті 2.3 розраховуються показники, які характеризують рух основних

виробничих засобів: коефіцієнти надходження, вибуття у звітному періоді.
Коефіцієнт надходження основних засобів:

К надх .=ОФнадх /ОФкін . зв . р. , (6)

12130 / 410320=0,02
де ОФНАДХ – вартість основних засобів, що надійшли протягом звітного року;
ОФКІН. ЗВ. Р – вартість основних засобів на кінець звітного року.
Коефіцієнт вибуття основних засобів:

К виб .=ОФвиб /ОФпоч . зв . р . , (7)

8100 / 406290=0,01
де ОФВИБ – вартість основних засобів, що надійшли протягом звітного року;
ОФПОЧ.ЗВ.Р. – вартість основних засобів на початок звітного року.
У пункті 2.3 необхідно визначити середньорічна вартість основних виробничих
засобів у звітному році. Використовуючи дані додатка Г, розрахунок доцільно
виконати за балансовою формулою

поч . р . ОФ надх∗М функц. ОФвиб∗М нефункц

ОФ=ОФ + −
12 12 , (8)
406290-4400*(12-3)/12+3750*(12-1)/12-1000*(12-8)/12+
3200*(12-4)/12-1400*(12-9)/12+1740*(12-10)/12-1300*(12-11)/12+
2580*(12-2)/12+860*(12-7)/12=542567,5
поч. р .
де ОФ – вартість основних виробничих фондів на початок року;

ОФнадх – вартість основних виробничих фондів, які надійшли протягом року;

ОФвиб – вартість основних виробничих фондів, що вибули протягом року;

М функ – кількість повних місяців календарного року функціонування основних

виробничих фондів, що надійшли на підприємство у цьому році;

М нефункц – кількість повних місяців календарного року нефункціонування

основних виробничих фондів, що вибули на підприємстві у цьому році.
Для характеристики ефективності використання основних виробничих
фондів розраховуються показники фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності
праці робітників у базовому та звітному роках за формулами:

1)Фондовіддача:
(9)
 Ф в .=О/ ОФ
8157015 / 542567,5=15,03
де О – річний обсяг реалізованої продукції,
ОФ– середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства.

2) Фондовіддача активної частини фондів:

акт
Ф акт =О / ОФ
в
(10)
8157015 /289560=28,17

де ОФакт – середньорічна вартість активної частини основних

виробничих фондів підприємства.

3) Фондомісткість:

Ф м =ОФ / О . (11)
542567,5 / 8157015=0,06
4) Фондоозброєність праці всього персоналу:
Ф озбр=ОФ /Ч річн ,, (14)
(12)
542567,5 / 92=5897,4

де
Ч річн – середньооблікова чисельність робітників підприємства за рік.
У цьому підрозділі слід розглянути методи нарахування амортизації.
Розрахунок річної суми амортизаційних відрахувань за весь період очікуваного
використання об’єкта основних засобів проводиться за такими методами:
 прямолінійним;
 зменшення залишкової вартості;
 прискореного зменшення залишкової вартості;
 кумулятивним
 виробничим
 Для конкретного об’єкта основних виробничих фондів необхідно, за
допомогою метода зменшення залишкової вартості, розрахувати річні суми
амортизаційних відрахувань, накопичені суми амортизаційних відрахувань,
залишкову вартість за вказаний у варіанті період експлуатації, представити
результати розрахунків, проаналізувати переваги та недоліки вибраного методу
нарахування амортизації.
 2.4 Склад і структура оборотних
засобів підприємства та аналіз ефективності їх використання.
Оборотні засоби- оборотні фонди та обігові кошти, що перебувають у
розпорядженні підприємства і можуть бути в готівку протягом одного виробничого
циклу, року.
Оборотні кошти- це сукупність грошових коштів підприємства, що авансуються
на створення оборотних фондів та фондів обігу і забезпечення їх неперервного
кругообігу.
Оборотні фонди- частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності
предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому
циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять свою
вартість на вартість продукції що виробляється.
Фонди обігу- це залишки готової продукції на складі підприємств,
відвантаженні, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на
поточному рахунки в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а
також укладені у короткострокові цінні папери.
Склад оборотних засобів поділяються за трьома ознаками:
1.За місцем та роллю в процесі виробництва. За місцем та роллю в процесі
виробництва поділяються на оборотні фонди та фонди обігу.
2. За джерелами утворення.
3. За способами планування або нормування.
За місцем виробництва поділяються на оборотні фонди та фонди обігу.
За джерелами утворення оборотні засоби підприємства поділяються на
власні та позичені. Власними є засоби, що були виділенні підприємству при його
створенні для забезпечення нормального функціонування. До власних оборотних
засобів належать всі оборотні фонди підприємства, а також частина фондів обігу;
уставний фонд, прибуток, амортизаційний фонд і та інше. Позичені представленні
тільки фондом обігу- це різноманітні кредити, позики від інших організацій та
установ.
За способом планування та нормування оборотні засоби поділяються на
нормовані та ненормовані. Нормовані оборотні засоби забезпечують мінімум
обігових засобів, необхідний для безперечного функціонування підприємства
належать оборотні фонди підприємства. Ненормовані оборотні засоби являють
собою додаткові засоби, що направляються, як правило, на розширення виробництва
фонди обігу.
Таблиця 2.4
Склад і структура оборотних засобів підприємства у звітному році
Складові На початок року: На кінець року: Темп
Відхилення: (+)
елементи зростан-
наявність, питома наявність, питома збільшення, (-)
оборотних зменшення; чол. ня,
грн. вага, % грн. вага, %
засобів %
1. Оборотні фонди 322250 100% 292500 100% -29750 90,7
і фонди обігу всього,
у тому числі
2.Оборотні фонди 144350 44,7% 124450 42,5 -19900 86,2
2.1.Виробничі 137200 — 116600 — -20600 84,9
запаси,
з них:
сировина, 70000 — 78500 — 8500 112,1
основні матеріали,
покупніпаливо 31000 — 5400 — -25600 17,4
допоміжні 17200 — 18000 — 800 104,6
матеріали
запасні 19000 — 14700 — -4300 77,3
частини
2.2. Незавершене 5400 — 5760 — 360 106,6
виробництво
2.3. Розрахунки 1750 — 2090 — 340 119,4
майбутніх періодів
3.Фонди обігу 177900 55,2 168050 57,5 -9850 94,4
3.1. Готова продукція 103000 — 91200 — -11800 88,5
3.2. Продукція відван- 41400 — 47300 — 5900 114,2
тажена, але не оплачена в
строк
3.3. Грошові кошти 16100 — 14900 — -1200 92,5
3.4. Дебіторська 17400 — 14650 — -2750 84,1
заборгованість
 на кінець
42.80% 57.20%
звітного року

на початок
40.10% 59.90%
звітного року

Оборотні фонди Фонди обігу

Рисунок
Структура оборотних коштів підприємства звітного року

На основі вихідних даних додатків К та Л визначаються показники, які

характеризують використання оборотних коштів (у звітному роках):

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів

К об =ЧД /ОК річн , (14)

ЧД=1001387-166895-1993-1735=830764
292500+32250 / 2= 162375
830764 / 162375 =5,1
де ЧД – чистий дохід (виручка від реалізації готової продукції або робіт без ПДВ,
акцизу, інших відрахувань із доходу);

ОК річн – середній річний залишок оборотних засобів.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів

К зав =ОК річн /ЧД . (15)

360 / 5,1=70,5 днів

Тривалість одного обороту за рік

. (16)
t ОК =ОК річн∗360 /ЧД =1 / К об .
162375 / 830764=0,1
Отримані показники необхідно проаналізувати; залежно від результатів
розрахунків визначити розмір вивільнення або додаткового залучення оборотних
коштів у звітному році порівняно з базовим.
 2.5. Класифікація витрат діяльності підприємства та розрахунок їх
структури.
Витрати- це обсяг спожитих виробничих факторів ( матеріальних,
фінансових, трудових ресурсів), необхідних для здійснення підприємством
господарської діяльності, направленої на отримання прибутку та максимізацією
добробуту власників у грошовому вираженні.
Собівартість- вираженні в грошовій формі поточні витрати на
виробництво та реалізацію продукції. Включає витрати матеріалізованої та живої
праці; є важливим кількісним показником, що характеризує діяльність
підприємства.
Класифікація витрат – це групування витрат за певними ознаками.
Таблиця 2.5
Витрати діяльності підприємства та їх структура
Питома
Статті витрат Сума, грн.
вага, %
1 2 3
1. Витрати операційної діяльності 1178404 84,4
1.1. Витрати виробничої собівартості: 916505 —
1.2. Адміністративні витрати: 110191 —
1.3. Витрати на збут: 51570 —
1.4. Інші операційні витрати: 100138 —
2. Фінансові витрати: 68895 4,9
3. Витрати від участі в капіталі: 1735 0,1
4. Інші витрати: 78610 5,6
5. Витрати надзвичайної діяльності: 67235 5,0
6. Усього витрати діяльності (п.1+п.2+п.3+п.4+п.5) 1394879 100%
 ІІІ.Проектна частина
Таблиця 3.1
Основні техніко-економічні показники
виробничо-господарської діяльності підприємства
Узагальнюючі Показники ефективності використання
показники основних
оборотних
персоналу виробничих
коштів
фондів
1 Рентабельність 1 Коефіцієнт 1 Фондовіддача 1 Коефіцієнт
реалізованої плинності кадрів 2 Фондовіддача оборотності
продукції 2 Коефіцієнт активної частини оборотних коштів
2 Рентабельність загального обороту основних 2 Коефіцієнт
виробництва 3 Коефіцієнт виробничих фондів завантаження
3 Рівень витрат на обороту по 3 Фондомісткість 3 Тривалість
1 грн. обсягу прийому одиниці продукції одного обороту
реалізованої 4 Коефіцієнт 4
продукції обороту по Фондоозброєність
вибуттю. 1 робітника
5 Рентабельність
основних
виробничих фондів

У табличній формі наводяться узагальнюючі та часткові показники

діяльності підприємства за звітний рік. Для заповнення таблиці
використовуються показники, розраховані в другому розділі роботи, а також
такі , що розраховані в цьому розділі.
Валовий прибуток (ПРВАЛ ) визначається як різниця між чистим
доходом (ЧД) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт,
послуг)
(ССОБРЕАЛ). При цьому чистий дохід визначають вирахуванням із виручки
від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ВирРЕАЛ) податку на додану
вартість, акцизного збору та інших відрахувань із доходу.
 Рентабельність реалізованої продукції (RРЕАЛ) – це є відношення
валового прибутку до собівартості реалізованої продукції.
Рентабельність виробництва (RВИР) визначається відношенням
валового прибутку до середньорічної вартості основних фондів і оборотних
засобів.
Рівень витрат на 1 грн. обсягу реалізованої продукції (С1ГРН.) –
визначається відношенням собівартості реалізованої продукції до обсягу
реалізованої продукції (чистого доходу).
1. ПР ВАЛ = 1101919-780610=321309
Р Р =321309/780610•100%=41,1
2. Р вир =321309/542567,5+162375•100%=45,5%
3. 780610/1101919=0,70