Лекція Ресторани

Діяльність підприємств торгівлі регламентується „Порядком провадження торговельної

діяльності та правила торговельного обслуговування населення” від 15.06.2006р. №833. Цей
Порядок і правила визначають загальні умови заняття торговельною діяльністю, основні
вимоги до торговельної (торговельно-виробничої) мережі і торговельного обслуговування
громадян, які придбавають товари для власних побутових потреб у підприємств (їх
об'єднань), установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-підприємців та
іноземних юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України
у сфері торгівлі (далі - суб'єкти господарської діяльності).
„Порядком провадження торговельної діяльності та правила торговельного
обслуговування населення” від 15.06.2006р. №833 передбачено, що cуб'єкт господарювання
для провадження торговельної діяльності може мати роздрібну, дрібнороздрібну торговельну
мережу та мережу закладів ресторанного господарства (ресторани, кафе, кафетерії тощо).
Сфера ресторанного господарства – це сфера, що поєднує елементи торгівлі та надання
послуг. Послуга харчування - є результатом економічної діяльності ресторанного підприємства,
спрямована на задоволення найрізноманітніших біогенних і культурологічних запитів гостей.
Головна задача в індустрії ресторанної діяльності визначається концепцією технології
гостинності, детермінантом якої є задоволення найвибагливіших потреб споживача.
Виконавцем в сфері надання послуг харчування виступає організація незалежно від
організаційно-правової форми, а також індивідуальний підприємець, які надають послуги
харчування. Виконавець зобов’язаний дотримуватись установлених в державних стандартах,
санітарних, протипожежних правилах, технічних документах, інших правилах і нормативних
документах обов’язкових вимог до якості послуг, їх безпеки для життя, здоров’я людей,
оточуючого середовища і майна. Виконавець самостійно визначає перелік послуг в сфері
ресторанного господарства. Він повинен мати асортиментний перелік кулінарної продукції, що
буде виготовлятися відповідно вимогам нормативних документів.
За Правилами роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства які затверджені
наказом Міністерства з питань економіки та європейської інтеграції від 24.07.2002р. №219
суб’єкти господарської діяльності в сфері ресторанного господарства здійснюють свою
діяльність після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку.
За термінологічним визначенням: підприємство ресторанного господарства – заклад
(сукупність закладів), який є самостійним статутним суб’єктом господарювання, має права
юридичної особи і здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку
В Україні діє ДСТУ 4281-2004 "Заклади ресторанного господарства. Класифікація". Цим
стандартом визначається поняття заклад ресторанного господарства як організаційно-
структурна статистична одиниця, яка виробляє, доготовляє та продає кулінарну продукцію,
булочні, борошняні кондитерські вироби та закупні товари .
Вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства і класу ресторану чи бару
здійснюється суб’єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог
законодавства України.
Державний класифікатор України “Класифікація послуг зовнішньоекономічної
діяльності” ДК 012-97 визначає:
Послуги ресторанів. Ця група включає: послуги з продажу готової їжі для споживання,
головним чином на місці, продажу напоїв, що споживаються одночасно із споживанням їжі в
різних закладах з показом розважальних вистав або без них: в ресторанах, кафетеріях,
закусочних, вагонах-ресторанах, залізничних компаніях та інших організаціях пасажирського
транспорту.
Послуги барів. Ця група включає: послуги з продажу напоїв, що споживаються одночасно
із споживанням їжі в різних закладах з показом розважальних вистав або без них: в тавернах,
барах, нічних клубах, пивних залах.
Послуги їдалень. Ця група включає: послуги постачальників готової їжі, підготовленої
спеціалізованими пунктами для споживання в різних місцях: постачання готової продукції для
сироліній, пунктів продажу їжі на колесах”, бенкетів і фірмових прийомів , весіль, прийому
гостей та інших свят
Ресторанне господарство - організація надання послуг, які забезпечують фізіологічні
потреби споживача в спеціально відведених для такого обслуговування приміщеннях та
відповідає санітарно-гігієнічним та нормативно-законодавчим вимогам. Господарська
діяльність підприємств індустрії спрямована на отримання прибутку при умовах
функціонування як самостійного підприємства так і структурного підрозділу інших закладів
(готелів, торгівельних центрів, засобів пересування і т. д.). Організація послуг харчування
забезпечує не тільки задоволення гастрономічних потреб, а й організацію відпочинку і розваг,
тобто задоволення соціокультурних потреб.
Національним стандартом ДСТУ4281-2004 ”Заклади ресторанного господарства.
Класифікація” установлено класифікацію закладів ресторанного господарства, загальні вимоги
до підприємств різних типів і класів.
Класифікація закладів ресторанного господарства здійснюється за такими ознаками:
 за типом закладу;
 за класом закладу;
 за місцем розміщення;
 за видами економічної діяльності.
 Термінологічні визначення за ДСТУ4281-2004 “Заклади ресторанного господарства.
Класифікація”.
- тип закладу – категорія закладів ресторанного господарства, об’єднаних за
характерними ознаками асортименту кулінарної продукції, контингентом
споживачів та формами організації їх обслуговування.
- клас закладу – сукупність відмінних ознак закладу певного типу, яка
характеризує сукупність надаваних споживачам зручностей, рівень та умови
продажу їжі, призначеної для споживання на місці.
При визначенні типу закладу враховують фактори:
 асортимент продукції, що реалізується, її різноманітність і складність
виготовлення;
 технічну оснащеність (матеріальну базу, інженерно-технічне оснащення, склад
приміщень, архітектурно-планувальні рішення і т.д.);
 методи обслуговування;
 кваліфікацію персоналу;
 якість обслуговування;
 номенклатуру послуг;

Підприємства ресторанного господарства самостійно визначають перелік виробів, напоїв,

страв, які вони виробляють і реалізують, на підставі діючих збірників рецептур, керуючись при
цьому низкою факторів: клас і тип підприємства, його розташування, контингент відвідувачів
тощо. Згідно з додатком 1 до п. 1.5 Методичних рекомендацій щодо впровадження
національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і
побутових послуг, гармонізованих з міжнародними стандартами, затверджені наказом
Мінекономіки від 17 червня 2003 р. № 157 такими нормативними документами є:
• Збірник рецептур національних страв і кулінарних виробів для підприємств
громадського харчування (наказ № 484);
• Збірник рецептур страв і кулінарних виробів для підприємств громадського харчування
(наказ № 310);
• Збірник рецептур страв для харчування школярів (наказ № 341);
• Збірник рецептур страв дієтичного харчування для підприємств громадського
харчування (лист № 0132-75);
• Збірник рецептур на торти, тістечка, кекси і рулети (М.: Харчопром, 1978, ч. I — III);
• Збірник рецептур борошняних кондитерських і булочних виробів для підприємств
громадського харчування (лист № 0176-75);
 Порядок розробки та затвердження технологічної документації на фірмові страви,
кулінарні та борошняні кондитерські вироби на підприємствах громадського харчування,
затверджений наказом № 210.
Закупка сільгосппродукції та інших товарів у населення або приватних підприємців
повинна оформлюватись актом закупівлі (закупівельною відомістю) який є письмовим
підтвердженням проведення господарської операції з придбання сільгосппродукції або товарів
для підприємства (у тому числі утримання у певних випадках податку з доходу з продавця і
виплати належних продавцеві грошових коштів, що і буде підтвердженням факту їх
витрачання). Його складають у довільній формі. Таким чином, один документ підтверджує і
передачу товару покупцеві фізичною особою, і отримання грошових коштів в оплату, і
фактично замінює собою комплект документів, описаних вище (договір, розписка, акт).
У закладах громадського харчування запаси продуктів і товарів зберігаються в спеціально
обладнаних для цього приміщеннях - коморах (складах). Якщо обсяг виробництва незначний,
допускається зберігання продуктів й товарів безпосередньо на виробництві (цех, кухня тощо)
при дотриманні умов їх зберігання.
Запаси, що знаходяться у коморі підприємства громадського харчування, обліковуються
як за місцем їх зберігання, так і в бухгалтерії. Облік товарів на складі ведуть матеріально
відповідальні особи складу за кількістю, ціною, найменуваннями і сортами товару. На рис. 1
наведено основні напрямки руху запасів в коморі.

Документування руху продуктів і товарів в коморі

Оприбуткування у Внутрішнє Відпуск з комори

комору переміщення

Товарна книга Акт-вимога на заміну

Рахунок-фактура комірника (додатковий відпуск)
Накладна сировини
ТТН
Вантажно-митна декларація
Акт закупівлі Картка кількісно-
Акт про приймання Вимога в комору
сумового обліку
Комерційний акт
Пакувальний ярлик
Сертифікація Реєстр обліку продуктів і Накладна
Прибутковий ордер товарів

Накладна на відпуск товару

Відомість залишків з комори
продуктів і товарів

Видатково-прибуткова
Товарний звіт накладна
 Рис. 1. Документування руху продуктів і товарів в коморі
При оприбуткуванні продукції в комору матеріально відповідальною особою
(комірником) виписується прибутковий ордер на кількість продукції, що надійшла або
проставляється відповідний штамп з розпискою МВО в отриманні цінностей. У прибуткових
документах зазначається кількість продукції, що надійшла, її облікова ціна за одиницю
продукції, сума.
У табл. 1 наведено основні документи та їх характеристику використання, а також
переваги на недоліки того чи іншого напрямку використання документів. Контроль за рухом та
зберіганням продуктів, товарів і тари, а також за роботою матеріально відповідальних осіб
здійснюється на підставі періодичної звітності, яку надають матеріально відповідальні особи
(завідувачі складами, комірники) у встановлений термін (щоденно або раз у 3-5 днів) до
бухгалтерії підприємства.
Якщо бухгалтерія веде кількісно-сумовий облік продуктів, товарів і тари, то основною
формою звітності матеріально відповідальних осіб на складах бази і у коморах є супровідний
реєстр.
Таблиця 1
Оформлення руху продуктів і товарів в коморі

№ Вид документу Характеристика

п/п
Внутрішнє переміщення
1 Товарні книги Записи проводяться на підставі первинних документів,
що відображають надходження або вибуття товарів.
Записи в книзі проводяться в міру надходження товарів
до комори підприємства на підставі товарно-
транспортних та прибуткових документів, ордерів,
актів про приймання матеріалів. Після запису кожної
операції виводиться кількісний залишок продукції. У
терміни, передбачені обліковою політикою
підприємства, записи товарної книги звіряються з
даними бухгалтерії.
2 Картки кількісно-сумового Якщо товари зберігаються сортовим способом, товари,
обліку що знову надійшли, приєднуються до наявних у
залишку товарів таких же найменувань і гатунків.
відкриваються за найменуваннями товарів однакового
ґатунку і ціни. Записи в таких картках проводяться на
підставі прибуткових і видаткових документів тільки за
кількістю. Після кожного запису виводиться залишок.
3 Товарний звіт Після відображення в товарній книзі та картках
операцій за звітний період матеріально відповідальна
особа (комірник) складає товарний звіт у двох
примірниках.
4 Реєстр обліку продуктів і Крім товарного звіту, для контролю за рухом товарів і
товарів у коморі продуктів у коморі щомісячно складається реєстр,
який містить перелік продуктів, що знаходяться у

5 Товарний ярлик
коморі, із зазначенням їх залишку на початок та кінець
звітного періоду, а також інформацію про надходження
та витрачання таких продуктів протягом звітного
періоду. Він ведеться у кількісно-вартісному розрізі.
Прикріплюється на видному місці біля партії товару.
Крім того, на партію товару, що надійшла, відкривають
картку або відводять кілька сторінок у книзі
складського обліку. Коли товар відпускають зі складу з
даної партії, у картці зазначають номер видаткових
документів і кількість відпущених товарів, а у
видаткових документах - номер товарного ярлика.
Також одночасно витрачання за кожним документом
записують до картки обліку за партіями. Записи
всередині партії проводять за найменуваннями товарів і
гатунками лінійним способом.
Такий спосіб обліку товарів на складах дуже зручний,
особливо при обліку продовольчих товарів, що швидко
псуються, оскільки він дозволяє здійснювати контроль
за термінами їх зберігання і полегшує саму видачу
(реалізацію) таких товарів.

Продовження табл. 1
№ Вид документу Характеристика
п/п
6 Відомості залишків На останню дату кожного місяця, а також дату
продуктів і товарів в коморі інвентаризації за даними товарної книги або карток
залишки товарів і продуктів в коморі записують до
відомості. Таку відомість відкривають на рік і
зазначають у ній найменування продуктів і тари,
одиниці виміру, ціну (якщо вона є постійною),
кількість і суму залишку. Загальну суму залишків
продуктів і товарів звіряють на останнє число кожного
місяця або на дату інвентаризації за цією відомістю з
даними бухгалтерського обліку. Відомість підписує
матеріально відповідальна особа та головний
бухгалтер.
Відпуск сировини і товарів з комори
7 Акт-вимога на заміну Застосовується для відпуску сировини й матеріалів
(додатковий відпуск) понад встановленого ліміту або при їх заміні та є
матеріалів підставою для відображення в обліку списання
сировини. виписується на один вид сировини чи
продукції в двох примірниках: один примірник - для
одержувача, другий - для комори. Комірник зазначає в
обох примірниках акта-вимоги дату і кількість
відпущеної сировини, після чого визначає залишок.

8 Вимога в комору Виписує завідувач виробництвом (шеф-кухар,

бригадир) або начальник цеху в одному примірнику.
Вимога складається з урахуванням потреби в сировині
(продуктах) на майбутній день і залишків сировини на
кінець дня. Вона затверджується керівником
підприємства і є підставою для відпуску сировини з
комори. На підставі вимоги виписують накладну на
 відпуск необхідної кількості сировини з комори.

9 Накладна на відпуск товару з Застосовується для оформлення відпуску продуктів

комори (товарів) і тари з комори підприємства у виробництво
(кухню), буфети, лотки, кіоски, а також при
одноразовому відпуску виробів кухні протягом дня
(зміни) буфетам, кіоскам. Накладну виписують за
обліковими цінами.

2. Облік виробничого процесу

Виробництво (кухня) є відокремленим структурним підрозділом на підприємствах
громадського харчування. Процес виробництва готової продукції в громадському харчуванні
представляє собою приготування страв і кулінарних виробів. Підприємство громадського
харчування розробляє асортиментний перелік страв, виробів, напоїв. Страви та вироби
виготовляються за рецептурами, наведеними у Збірниках рецептур.
Продукти надходять на виробництво з комори, а на невеликих підприємствах, де немає
комори, безпосередньо від - постачальників-виробників. Продукти також можуть надходити у
вигляді напівфабрикатів. На підприємствах громадського харчування продукція повинна
виготовлятися з доброякісної сировини та напівфабрикатів, що відповідають вимогам
відповідних стандартів.
Вартість витраченої сировини визначається за нормами використання сировини,
наведеними у Збірниках рецептур, і кількістю проданих та відпущених страв та виробів. Партії
страв готуються в таких обсягах, щоб забезпечити їх реалізацію в строки, визначені
Санітарними правилами. Залишені з попереднього дня страви та напої використовувати
заборонено.
Рух продуктів у виробництві та відпуск готових виробів з виробництва оформлюється
наступними документами (рис. ).
Робота спеціалізованих та виробничих цехів їдалень, кафе, ресторанів, кулінарних фабрик
тощо організовується на підставі наряду-замовлення або плану-меню з урахуванням місячного
виробничого планування за асортиментом, які складаються завідувачем виробництва - кухарем,
бригадиром, економістом - залежно від їх функціональних обов'язків напередодні дня реалізації
продукції. План-меню або наряд-замовлення є обов'язковим документом для роботи кожного
підрозділу об'єкта громадського харчування. В план-меню включаються страви, напої,
кулінарні, кондитерські та борошняні вироби відповідно до чинних збірників рецептур, а також
фірмові страви
План-меню складається в одному примірнику, підписується завідувачем виробництва і
затверджується керівником підприємства. Оскільки план-меню діє один день, то наступного
дня його передають до бухгалтерії. При розробці плану-меню враховуються фактична наявність
сировини, попит покупців і виробничі можливості підприємства громадського харчування.
 Відпуск продуктів у виробництво здійснюється в межах добової потреби, що відповідає
плану-меню, з урахуванням існуючих залишків у виробництві.

Документальне оформлення руху продуктів та

відпуску страв з виробництва

Надходження Внутрішнє Відпуск готової продукції

сировини переміщення

План-меню Денний забірний лист

Акт-вимога на заміну
(додатковий відпуск)
сировини

Наряд замовлення
Меню-накладна
Вимога в комору

Калькуляційна карта Замовлення-рахунок

Накладна

Накладна на внутрішнє
Накладна на відпуск товару Контрольний розрахунок переміщення
з комори витрати спецій і солі

Накладна, ТТН
Видатково-прибуткова Технологічна карта на
накладна фірмову страву

Акт про реалізацію та

Акт про зняння залишків відпуск виробів з кухні
продуктів та напівфабрикатів

Звіт про рух продуктів у

виробництві

Рис. 2. Документальне оформлення руху продуктів та відпуску страв з виробництва

Продукти, що надходять у виробництво (на кухню), передаються з підзвіту комірника в
підзвіт завідувачу виробництвом. Продукти і товари оприбутковуються за вагою необробленої
сировини (брутто), а списуються за обліковими даними відпуску і реалізації готових страв,
виробів, напівфабрикатів.
Страви в плані-меню записуються в наступній послідовності: холодні закуски, перші
страви, другі страви, треті страви, комплексні обіди
На підставі затвердженого плану-меню відповідальна особа (шеф-кухар, бригадир,
завідувач виробництвом) виписує вимогу або накладну-вимогу на отримання сировини з
комори. Крім плану-меню на підприємствах громадського харчування також складають
розрахунок необхідності сировини, вимогу в комору, накладні та контрольні розрахунки
витрати спецій і солі.
Розрахунок необхідності сировини потрібен для визначення видів сировини,
продуктів та їх кількості із розрахунку добової необхідності для виконання виробничої
програми (табл. 2).
При відпуску готової продукції з виробництва складають наступні документи: денний
забірний лист, видатково-прибуткову накладну, акт про реалізацію і відпуск виробів кухні.
Таблиця 2
Розрахунок необхідної сировини
Найменування Найменування страв, номер за Збірником рецептур, кількість
Од.
продуктів і страв, необхідність для виконання виробничої програми
вим.
сировини Битки українські Борщ український
Рецептура №1.263 Рецептура №1.99 Ін. Всього
Кількість 200 Кількість 100
Свинина кг 29,400 _ 29,400
Жир тваринний кг 1.000 _ 1.000
Сало шпиг кг 3.120 1,040 4.160
Цибуля кг 6.000 3,600 9,600
ріпчаста
Часник кг 0.400 0,380 0.780
Капуста кг _ 10.000 10,000
Іт.д.

Сьогодні кожне підприємство громадського харчування, яке хоче мати добру славу у
клієнтів, має одну або декілька фірмових страв. Останнім часом майже всі кафе, ресторани,
навіть невеликі бари навперебій пропонують фірмові та екзотичні страви, що є наслідком
жорсткої вимоги конкуренції.
До фірмових страв відносяться страви (кулінарні, борошняні, кондитерські вироби), що
виготовляються в конкретному приміщенні (підприємстві) громадського харчування за
оригінальною авторською рецептурою з присвоєнням їй фірмової назви, на яку поширюється
право захисту інтелектуальної власності.
Фірмові страви й вироби повинні відповідати вимогам ДСТ 30390-95 "Громадське
харчування. Кулінарна продукція, що реалізовується населенню. Загальні технічні умови" та
іншим чинним нормативним документам на такі вироби.
Процедуру затвердження таких страв передбачено Порядком розробки та затвердження
технологічної документації на фірмові страви, кулінарні та борошняні кондитерські вироби на
підприємствах громадського харчування. Цей Порядок визначає вимоги до розробки і
затвердження технологічної документації на фірмові страви, кулінарні і борошняні
кондитерські й булочні вироби, напої на підприємствах громадського харчування незалежно від
форм власності. Порядок також поширюється на громадян-підприємців, іноземних юридичних
осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері громадського харчування на території
України .
Фірмові страви обов'язково треба зареєструвати. Для цього потрібно:
 створити кулінарний чи кондитерський виріб, відповідно до вимог Закону України
"Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини";
 якщо у фірмовій страві використана імпортна сировина, то вона повинна
відповідати вимогам Закону України "Про державне регулювання імпорту
сільськогосподарської продукції";
 придумати назву. Назва фірмової страви чи виробу повинна відповідати назві
основної сировини, тематиці, запропонованій автором, або специфіці цього типу
підприємства та бути оформленою відповідно до Закону України "Про мови"
(українською або російською);
 на виготовлений кулінарний виріб скласти технологічну картку згідно з вимогами
Наказу Міністерства економіки України "Про порядок розробки та затвердження
технологічної документації на фірмові страви, кулінарні та борошняні
кондитерські вироби на підприємствах громадського харчування" [46].
У картах зазначаються: опис технологічного процесу приготування, а також перелік
продуктів, продовольчої сировини, сировини й супутніх матеріалів, що використовуються в
процесі приготування, із зазначенням даних про норми їх вмісту в кінцевому харчовому
продукті, термін придатності до споживання, умови зберігання і спосіб реалізації (надання)
споживачеві. Рецептура є власністю виробника.
Розроблені технологічні карти підприємством громадського харчування узгоджуються з
територіальною санітарно-епідеміологічною службою і Комітетом по захисту прав споживачів,
і направляються управлінням з питань торгівлі обласних державних адміністрацій на розгляд,
перевірку і затвердження.
При розробці технологічної документації на фірмові страви, кулінарні та борошняні
кондитерські вироби суб'єктом господарювання у сфері громадського харчування повинні бути
проведені лабораторні досліди такої продукції за бактеріологічними показниками в установах
державної санітарно-епідеміологічної служби або інших лабораторіях, атестованих
Міністерством охорони здоров'я на право проведення таких дослідів.
Для складання технологічної документації на фірмові страви (вироби) необхідно
керуватися нормами відходів й втрат при холодній і тепловій обробці сировини й продуктів,
визначеними збірниками рецептур та актами контрольного виготовлення фірмової їжі і виробів,
іншими нормативними документами, затвердженими у встановленому порядку.
 У випадку відсутності норм закладки на нові й імпортні види сировини в збірниках
рецептур їх встановлюють шляхом контрольної переробки. Відповідальність за правильне
складання й оформлення технологічної документації на фірмові страви, кулінарні й борошняні
кондитерські вироби несе керівник підприємства громадського харчування.
Фірмові страви й вироби готують кваліфіковані повари й кондитери, що мають спеціальну
професійну підготовку. Технологія приготування та вихід готової продукції перевіряються
керівником суб'єкту господарювання шляхом контрольного виготовлення фірмової страви
(виробу). Результати перевірки оформлюються актом. Контроль за наглядом порядку розробки і
затвердження технологічної документації на фірмові страви і вироби здійснюється посадовим
особами органів виконавчої влади.
Вільні графи калькуляційної картки призначені для складання нової калькуляції (із
зазначенням дати) у випадку зміни компонентів у сировинному наборі або ціни хоча б одного
компоненту сировинного набору. Норми вкладення, зазначені в рецептурах страв, встановлені
для основних видів сировини. Якщо для приготування страв використовують сировину інших
композицій, то необхідно користуватися таблицею взаємозамінності продуктів.
Дотримання норм витрат сировини для підприємств громадського харчування є одним із
найважливіших завдань. У рецептурі деяких видів страв можуть не зазначатися норми витрат
спецій, солі, салату, зелені. Тому такі види сировини обчислюють сумарно, за роздрібними
цінами з розрахунку на сто порцій або виходячи з кількості відпущених страв за певний період,
визначений у Наказі про облікову політику підприємства.
Скажемо кілька слів про додавання до страв солі, прянощів, спецій (червоний та чорний
перець, гвоздика, кориця, лавровий лист, цибуля, часник, кріп) та приправ (оцет, гірчиця, хрін,
соуси). Якщо в рецептурі їх витрату не зазначено, але в описі порядку приготування є згадка
про необхідність їх додавання до страви, то їх слід уводити в кількості, зазначеній у вступній
частині до цієї групи виробів.
Наприклад для розділу «Холодні страви» Збірника рецептур № 484 передбачено на одну
порцію холодних страв такі норми витрат (нетто):
солі — 2 — 3 г;
перцю чорного меленого — 0,02 г;
перцю горошком — 0,05 г;
лаврового листа — 0,01 г;
салату або зеленої цибулі — 5 — 10 г;
зелені кропу чи петрушки — 2 — 3 г.
Тому при приготуванні салату з білокачанної капусти та яблук (№ 1.11 за Збірником
рецептур № 484) нарізану капусту необхідно перемішати з 2 — 3 г солі з розрахунку на порцію
салату в 100 г (або 0,2 — 0,3 кг на 10 кг готової страви. Інші спеції та приправи додавати в
цьому салаті не потрібно, оскільки це не передбачено рецептурою та способом приготування.
Що стосується приправ, то багато які з них готуються безпосередньо в закладі РГ та є
окремою стравою згідно з довідниками рецептур. Тому на самостійно приготовлені приправи
потрібно скласти окрему калькуляційну карту. Якщо приправи купують готовими, то їх
обліковують у складі страви як інші сировинні складові.
Наприклад, соус майонез (№ 1.379 зі Збірника рецептур № 484) є складовою багатьох
салатів. Його згідно зі Збірником рецептур № 484 за рецептурою № 1.379 готують, якщо
відсутній майонез промислового виробництва. На майонез, що готують за рецептурою № 1.379,
необхідно скласти окрему калькуляційну карту .
Якщо сіль, спеції, прянощі та приправи пропонують клієнтам у залі при
сервіруванні столів безкоштовно, то тут говорити про будь-які норми споживання важко.
Планове витрачання можна затвердити наказом (розпорядженням) керівника. В обліку їх
вартість слід відносити до складу витрат на збут (Дт 93). Якщо ж сіль, прянощі, спеції та
куповані приправи продають клієнтам, то їх ціну калькулюють в окремій калькуляційній
карті як для інших купованих товарів.
Відхилення у витратах спецій і солі визначаються шляхом порівняння нормативних
витрат, відображених на зворотному боці довідки, і фактичних витрат, складених на підставі
щоденних розрахунків і відображених на лицьовому боці довідки. Суму недовитрати спецій і
солі, зазначену в довідці до контрольного розрахунку, виключають із вартості затрачених
продуктів способом червоного сторно у звіті про рух продуктів, при цьому вказуються номер
контрольного розрахунку і дата його складання. Суму перевитрат спецій і солі стягують з
матеріально відповідальної особи, винної в перевитраті продукції. Контрольний розрахунок
витрати спецій і солі застосовується в підприємствах громадського харчування, в яких
складається звітність про кількість реалізованих страв для визначення вартості недовитрачання
спецій і солі.
Залишок спецій і солі на початок інвентаризаційного періоду і надходження за цей період
розраховуються на підставі даних звітів або накладних про рух продуктів на виробництві.
Фактичний залишок на кінець інвентаризаційного періоду показують на підставі акту
інвентаризації.
Кількість напівфабрикатів, готових виробів і вартість спецій і солі, включених до
калькуляції проданих і відпущених готових виробів і напівфабрикатів, записується на підставі
акта про реалізацію і відпуск виробів з виробництва. Шляхом порівняння даних про фактичну
витрату спецій і солі та вартості включених до калькуляції спецій і солі визначають суму їх
недовитрат. Розрахунок витрати спецій і солі затверджує директор підприємства
 Матеріально відповідальні особи щодня складають звіт про рух готових виробів у двох
примірниках Перший з доданими прибутковими і видатковими документами передають до
бухгалтерії під розписку на другому примірнику звіту, що залишається у матеріально
відповідальної особи.
Незавершеного виробництва, як правило, на кінець дня (зміни) не повинно бути. Залишок
може бути тільки за напівфабрикатами, на виготовлення яких за технологією потрібно більше
ніж один робочий день (зміну). Якщо незавершене виробництво існує, то його слід завершити
на другий день (зміну), і його закриття в обліку необхідно оформити окремою накладною із
зазначенням причин, які призвели до наявності залишку по рахунку виробництва.
Більшість підприємств громадського харчування застосовують розширену форму звіту
про рух продуктів і тари на кухні. Витратна частина звіту складається безпосередньо за даними
первинних документів на реалізацію та відпуск виробів. Реалізація за готівку відображається:
при самообслуговуванні з попередньою оплатою продукції - за даними довідки про реалізацію
готових виробів за готівку, складеної на підставі наданих споживачами касових чеків; при
самообслуговуванні з наступною оплатою, якщо кухня відокремлена від роздачі, - за забірними
листами.

3 Види обліку у ресторані

Ресторанне господарство — симбіоз виробництва, надання послуг і торгівлі.

Ресторанне господарство позиціоноване як вид економічної діяльності суб’єктів

господарювання в частині надання послуг із задоволення потреб споживачів у харчуванні з
організацією дозвілля чи без нього (  п. 1.3 Правил № 219)— Правила роботи закладів
(підприємств) ресторанного господарства, затверджені наказом Мінекономіки від 24 липня 2002
р. № 219.

Сам же заклад ресторанного господарства (організаційно-структурна одиниця у сфері

ресторанного господарства) здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє та (або)
доготовляє, продає та організовує споживання продукції власного виробництва та купівельних
товарів, може організовувати дозвілля споживачів. Отже,
ресторанне господарство має ознаки виробництва, роздрібної торгівлі та сфери
послуг
Річ у тім, що основна діяльність будь-якого закладу ресторанного господарства полягає у
приготуванні з продовольчої сировини страв і кулінарних виробів з подальшим їх продажем.
Перш ніж перетворитися на готову страву, товар (сировина) проходить три етапи:
комора → виробництво (кухня) → реалізація (зали кафе, бари, дрібнороздрібна мережа).
Проте деяка частина найменувань товарів, пройшовши всі ці етапи, може бути продана в
незмінному вигляді — як закупний товар.
Зважаючи на таку специфіку, вважати ресторанну діяльність у цілях бухгалтерського обліку
суто роздрібною торгівлею або тільки виробництвом не можна.
Тому відповідно до таких особливостей для рестораторів були розроблені Методрекомендації
№ 157  (Методичні рекомендації щодо впровадження національних положень (стандартів)
бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованих з
міжнародними стандартами, затверджені наказом Мінекономіки від 17 червня 2003 р. № 157) з
ведення бухобліку. У них (див. розділ 2) закладам ресторанного господарства запропоновано два
методи обліку: торговельний та виробничий.
1. Торговельний метод. У чистому вигляді торговельний метод заснований на тому, що запаси
(продовольча сировина і купівельні товари) обліковуються на рахунку 28 «Товари». На підставі
калькуляцій заздалегідь визначається відпускна ціна страви (як правило, це і облікова ціна).
У кінці періоду (місяця) запаси списуються за цінами реалізації із застосуванням середнього
відсотка торгової націнки згідно з П(С)БО 9.
Майте на увазі: витрати на виготовлення продукції (страв) обліковують тільки за
продажною ціною сировини, використаної на їх виготовлення
Усі інші витрати — прямі, змінні та постійні загальновиробничі витрати належать до витрат
звітного періоду і відображаються на рахунках 92 «Адміністративні витрати» і 93 «Витрати на збут».
Цим методом цілком можуть користуватися заклади ресторанного господарства, що проводять
незначну обробку сировини до виходу в готову продукцію (наприклад, розігрівання, порціювання
та сервірування готової страви або напоїв).
Для рестораторів із складнішим процесом виробництва Методрекомендації № 157  пропонують
злегка «мутований» торговельний метод обліку (з елементами виробництва), тобто
вартість сировини, що використовується при виробництві продукції (страв)
запропоновано відображати на рахунку 23 «Виробництво», а його списання проводити
на субрахунок 902 «Собівартість реалізованих товарів».
Вести облік за торговим методом досить просто, проте його «мутований» варіант не зовсім
узгоджується з вимогами П(С)БО, а також з Інструкцією № 291 у частині правил
застосування рахунків 23 «Виробництво» і 28 «Товари»
2. Виробничий метод. За ним калькуляція собівартості готової продукції здійснюється як на
виробничих підприємствах (див. п. 2.5 Методрекомендацій № 157).
Цей метод базується на використанні стандартних методів і прийомів бухгалтерського обліку, а
саме: ведення обліку запасів відповідно до П(С)БО 9  і витрат відповідно до П(С)БО 16.
Саме узгодженість із П(С)БО є основним плюсом цього методу обліку.
А ось його недоліком є значна трудомісткість.
Отже, як і раніше, ресторатор повинен самостійно оцінити всі за і проти і самостійно
визначитися з методом обліку:
обрати або торговельний, або виробничий метод.
Про обраний метод обліку треба обов’язково прописати у наказі про облікову
політику підприємства.
Основні принципи обліку при торговельному та виробничому підходах покажемо на рисунку на
рис. 4
 Торговельний метод
Практика показує, що торговельний метод обліку є більш поширеним серед закладів ресторанного
господарства.
При торговельному методі обліку всі витрати закладів ресторанного господарства умовно можна
розподілити на: (1) витрати, що формують собівартість закупних товарів, які реалізуються, та кулінарних
виробів та (2) інші витрати діяльності (витрати, пов’язані з виробництвом та реалізацією випущеної
продукції).

Собівартість товарів і виробів

Традиційно у сфері ресторанного господарства:
 — сировиною вважають продовольчу сировину (продукцію рослинного, тваринного, мінерального,
синтетичного чи біотехнічного походження, що використовується для виробництва харчових продуктів) і
харчові продукти (будь-які продукти, що в натуральному вигляді чи після відповідної обробки вживаються
людиною в їжу або для пиття) (п. 2.2 Методрекомендацій № 157);
— закупними товарами вважаються товари, що придбавалися для подальшого перепродажу споживачам
без видозмінення (порціювання, нарізання, додаткового оформлення) (  п. 1.3 Правил № 219).

Надходження в комору. При торговельному методі продовольчу сировину і закупні товари

обліковують на субрахунку 281 «Товари на складі». Хоча заради справедливості слід зауважити, що це не
відповідає Інструкції № 291, згідно з якою на рахунку 28 «Товари» слід обліковувати тільки закупні товари,
призначені (без будь-якої переробки) для реалізації.
Облік сировини і товарів у коморі може вестися:
— за первісною вартістю — цю вартість визначають за правилами П(С)БО 9. Облік за первісною
вартістю зазвичай ведуть, коли на підприємстві для кожного структурного підрозділу або страв установлено
різні рівні націнки;
— за продажною вартістю (ціною продажу) — ця вартість формується з первісної вартості, суми
торговельної націнки, установленої підприємством, та суми ПДВ. Облік за цінами продажу зазвичай ведуть,
якщо на підприємстві встановлено єдиний рівень націнки. Для обліку торговельних націнок у такому разі
використовують субрахунок 285 «Торгова націнка».
При цьому існує два підходи до встановлення облікової (продажної) вартості продукції (сировини,
товарів) та визначення націнки:
(1) метод прямого підрахунку — коли розмір торговельної націнки на сировину та товари
встановлюється розпорядженням (наказом) керівника підприємства у визначеному (фіксованому) розмірі.
Такий підхід до формування облікової вартості виправдовує себе, якщо підприємство громадського
харчування купує сировину за стабільними цінами, що не змінюються;
(2) метод зворотного підрахунку — коли фіксується продажна вартість одиниці сировини і,
відштовхуючись від неї, обчислюють суму торговельної націнки.
Таким чином, залежно від прийнятого підприємством рішення обліковою ціною комори може бути
первісна або продажна вартість.
Облікова ціна, рівень торговельної націнки та ціна продажу (з урахуванням витрат та попиту
на продукцію) установлюються підприємством самостійно та вказуються в наказі про
облікову політику підприємства
Виробництво. При торговельному методі обліку облік сировини у виробництві ведуть на рахунку 23
«Виробництво». На цьому рахунку обліковується виключно вартість сировини та продуктів, що
використовуються для виробництва продукції (тобто тільки сировинна складова). При торговельному методі
обліку облік сировини і товарів у виробництві (!) ведуть за цінами продажу (п. 2.2 Методрекомендацій №
157).
Отже, при торговельному методі обліку на рахунку 23 «Виробництво» відображаються лише матеріальні
витрати закладу ресторанного господарства (сировинна складова), причому за продажною ціною, що вже
включає націнку.
Це, взагалі-то, суперечить Інструкції № 291, згідно з якою за дебетом рахунка 23 «Виробництво» повинні
обліковуватися не лише матеріальні, а й інші прямі витрати (трудові, змінні та постійні розподілені
загальновиробничі витрати). І обліковуватися вони повинні за первісною (фактичною) вартістю.
Відображення ж на цьому рахунку сировини за продажною вартістю необґрунтовано збільшує вартість
запасів (що є порушенням принципу обачності). Відпуск запасів із комори у виробництво відображається
записом Дт 23 — Кт 281. У разі ведення обліку сировини і товарів у коморі за первісною вартістю на суму
запасів, переданих у виробництво, прямо на етапі виробництва нараховується сума торговельної націнки
(записом Дт 23 — Кт 285).
Реалізація. При торговельному методі обліку дохід від реалізації як закупних товарів, так і продукції
власного виробництва (виготовлених та реалізованих покупцям кулінарних виробів) відображають на
субрахунку 702 «Дохід від реалізації товарів». Натомість на субрахунок 902 списується безпосередньо
визначена собівартість страв та закупних товарів, реалізованих покупцям (Дт 902 — Кт 23, 282), а списання
торговельної націнки, що на них припадає, відображається проводкою Дт 285 — Кт 282, 23. Інструкція №
291 також допускає відображення цієї операції методом «сторно», тобто проводкою Дт 282, 23 — Кт 285.
Отже, при такому способі собівартість реалізованих покупцям:
— страв (кулінарних виробів власного виробництва) відображається записами:
Дт 902 — Кт 23 (на величину собівартості);
Дт 285 — Кт 23 (на величину торговельної націнки);
— закупних товарів відображається записами:
Дт 902 — Кт 282 (на величину собівартості);
Дт 285 — Кт 282 (на величину торговельної націнки).
 Податковоприбутковий облік придбання, виробництва і реалізації повністю повторює «контури»
бухобліку (  п.п. 134.1.1 ПКУ). Жодних різниць при здійснені вищезазначених операцій підприємство
ресторанного господарства робити не повинно.

Інші витрати
Решта витрат закладу ресторанного господарства (у тому числі витрати, пов’язані з виробництвом та
реалізацією продукції) при торговельному методі до собівартості реалізованих виробів не включається. А
облік таких витрат, як і в торгівлі, ведеться на інших рахунках обліку витрат діяльності, зокрема:
— заробітна плата кухарів, інших виробничих робітників, нарахований на неї ЄСВ, амортизація
кухонного обладнання, орендна плата, витрати на рекламу, упаковку продукції тощо обліковуються у складі
витрат на збут на рахунку 93 «Витрати на збут»;
— адміністративні витрати підприємства (заробітна плата адмінперсоналу, нарахований на неї ЄСВ,
амортизація основних засобів адміністративного призначення тощо)
обліковуються на однойменному рахунку 92 «Адміністративні витрати».
Докладно порядок обліку таких витрат описано в п. 2.9 Методрекомендацій № 157.
У податковоприбутковому обліку такі витрати відображаються за бухобліковими правилами, без жодних
коригувань (  п.п. 134.1.1 ПКУ).
Наостанок наведемо приклад.
Приклад. Протягом місяця заклад ресторанного господарства придбав у постачальників:
— продовольчу сировину (продукти харчування) на суму 360000 грн. (у тому числі ПДВ — 60000 грн.);
— закупні товари на суму 120000 грн. (у тому числі ПДВ — 20000 грн.).
Облік продуктів і товарів  у коморі  ведеться за продажною вартістю. На продукти харчування і
товари, що надійшли, нараховано торговельну націнку в сумі 565000 грн. і 225000 грн. (суми умовні)
відповідно.
Протягом місяця реалізовано покупцям:
— продукцію власного виробництва (кулінарні вироби) — на суму 840000 грн. (у тому числі ПДВ — 140000
грн.). При цьому собівартість реалізованої продукції власного виробництва становить 195000 грн., сума
торговельної націнки — 645000 грн.;
— закупні товари на суму 300000 грн. (у тому числі ПДВ — 50000 грн.). При цьому собівартість
реалізованих закупних товарів становить 100000 грн.; сума торговельної націнки — 200000 грн.
Інші витрати підприємства, пов’язані з виробництвом та реалізацією, склали: адміністративні витрати
— 70000 грн.; витрати на збут — 60000 грн. (умовно).
Облік у ресторанному господарстві (торговельний метод)
№ з/п Зміст операції Бухгалтерський облік Сума,
грн.
Дт Кт
1 Оприбутковано сировину в комору 281 631 300000
2 Відображено податковий кредит з ПДВ 644/1 631 60000
641 644/1 60000
3 Оприбутковано закупні товари 281 631 100000
4 Відображено податковий кредит з ПДВ 644/1 631 20000
641 644/1 20000
5 Перераховано оплату постачальнику 631 311 480000
6 Нараховано торговельну націнку на продовольчу сировину 281 285 565000
7 Нараховано торговельну націнку на закупні товари 281 285 225000
8 Відпущено продовольчу сировину до кухні 23 281 840000
9 Відпущено закупні товари до бару 282 281 300000
10 Відображено виручку від реалізації страв 301 702 840000
11 Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ 702 641 140000
12 Відображено собівартість реалізованої продукції і списано суму 902 23 195000
реалізованої торговельної націнки
285 23 645000
13 Відображено виручку від реалізації закупних товарів 301 702 300000
14 Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ 702 641 50000
15 Відображено собівартість реалізованих товарів і списано суму 902 282 100000
реалізованої торговельної націнки
285 282 200000
 16 Відображено адміністративні витрати 92 66, 65, 70000
63, 13
17 Відображено витрати на збут 93 66, 65, 60000
63, 13

Виробничий метод

Виробничий метод — не такий розповсюджений серед закладів ресторанного

господарства. Але на практиці він все ж таки застосовується.

При виробничому методі облік витрат закладів ресторанного господарства схожий на облік у
промисловості. Це стосується як витрат, що формують собівартість закупних товарів і кулінарних
виробів, які реалізуються, так і інших витрат, що не включаються до собівартості.

Собівартість закупних товарів і кулінарних виробів

Комора. Виробничий метод передбачає роздільне ведення обліку:
— на субрахунку 201 «Сировина й матеріали» — продовольчої сировини, призначеної для
виготовлення продукції власного виробництва (страв);
— на субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби» — напівфабрикатів,
що використовуються у приготуванні страв;
— на субрахунку 281 «Товари на складі» — закупних товарів.
При цьому за первісною вартістю прибуткується сировина (продукти харчування — Дт 201), що
надходить, та закупні напівфабрикати (Дт 202). Первісна вартість визначається відповідно до п. 9
П(С)БО 9. А от закупні товари (Дт 282) можуть обліковуватися в коморі залежно від підходу,
вибраного підприємством, — або за первісною, або за продажною вартістю.
Відпуск із комори:
— продовольчої сировини та напівфабрикатів відображають проводкою Дт 23 «Виробництво» —
Кт 201 «Сировина й матеріали», Кт 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»;
— закупних товарів на реалізацію — проводкою Дт 282 «Товари в торгівлі» — Кт 281 «Товари на
складі».
Виробництво. При виробничому методі обліку
на рахунку 23 «Виробництво», як правило, обліковується тільки вартість
продовольчої сировини, що використовується для виробництва готової продукції
Решта витрат, пов’язаних з виробництвом продукції (заробітна плата кухарів, інших виробничих
робітників, нарахований ЄСВ, амортизація кухонного обладнання, орендна плата виробничого
приміщення тощо), обліковується на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Адже такі витрати
не є прямими в розумінні П(С)БО 16  (а отже, обліковуються у складі позавиробничих витрат, а не у
складі виробничої собівартості).
Нагадаємо, що прямими витратами є витрати, які може бути безпосередньо віднесено
до конкретного об’єкта витрат. Оскільки ту ж саму заробітну плату кухарів, зайнятих
виробництвом великої кількості страв, та інші подібні витрати неможливо розподілити та віднести
на конкретну страву. Тому такі витрати вважаються непрямими та обліковуються у складі
загальновиробничих витрат. При цьому
загальновиробничі витрати у закладів ресторанного господарства, як правило, не
розподіляються, а повністю списуються на собівартість реалізованої продукції
По-перше, це зумовлено особливістю виробничого циклу закладів ресторанного господарства.
Зокрема, тим, що у закладах ресторанного господарства, як правило, немає залишків
незавершеного виробництва. Виняток із цього правила становлять підприємства, що
виготовляють кондитерські вироби та напівфабрикати. По-друге, такий розподіл потребує значних
трудовитрат, доцільність яких не виправдовується через короткий виробничий цикл.
Реалізація. При виробничому методі дохід від реалізації кулінарних виробів власного
виробництва відображають на субрахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції». Собівартість
реалізованих кулінарних виробів власного виробництва списують на субрахунок 901 (з
урахуванням загальновиробничих витрат).
Дохід від реалізації закупних товарів відображають на субрахунку 702 «Дохід від реалізації
товарів», а їх собівартість відносять у дебет субрахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів».
При цьому списується сума торговельної націнки, що припадає на реалізовані закупні товари.
У податковоприбутковому обліку — все за бухобліковими правилами (  п.п. 134.1.1 ПКУ). Так
само, як і у випадку з торговельним методом, ніяких коригувань платники податку на прибуток не
здійснюють.

Інші витрати
Усі інші витрати закладів ресторанного господарства, що до собівартості реалізованої продукції
власного виробництва та закупних товарів не включаються, обліковуються на рахунках інших
витрат діяльності, зокрема, у складі адміністративних витрат (Дт 92), витрат на збут (Дт 93) тощо.
У податковоприбутковому обліку — жодних коригувань. На фінрезультаті до оподаткування
інші витрати відображаються так само, як і в бухобліку (  п.п. 134.1.1 ПКУ).
Приклад. Протягом місяця заклад ресторанного господарства придбав у постачальників:
— продовольчу сировину (продукти харчування) на суму 132000 грн. (у тому числі ПДВ — 22000
грн.);
— товари на суму 48000 грн. (у тому числі ПДВ — 8000 грн.).
Облік продуктів і товарів  у коморі  ведеться  за первісною вартістю. На відпущені до бару закупні
товари (первісною вартістю 35000 грн.) нараховано торговельну націнку в сумі 61000 грн.
Протягом місяця реалізовано покупцям:
— продукцію власного виробництва (страви) — на суму 339000 грн. (у тому числі ПДВ — 56500
грн.). Собівартість реалізованої продукції власного виробництва становить 102000 грн. (у тому числі:
виробнича собівартість — 80000 грн.; загальновиробничі витрати кухні — 22000 грн. (умовно));
— закупні товари на суму 96000 грн. (у тому числі ПДВ — 16000 грн.). Собівартість реалізованих
закупних товарів становить 35000 грн.; сума торговельної націнки — 61000 грн.
Інші витрати діяльності склали: адміністративні витрати — 47000 грн.; витрати на збут — 17000
грн. (умовно).
Облік у ресторанному господарстві (виробничий метод)
№ з/п Зміст операції Бухгалтерський облік Сума,
грн.
Дт Кт
1 Оприбутковано надходження сировини до комори 201 631 110000
2 Відображено податковий кредит з ПДВ 644/1 631 22000
641 644/1 22000
3 Оприбутковано закупні товари 281 631 40000
4 Відображено податковий кредит з ПДВ 644/1 631 8000
641 644/1 8000
5 Перераховано оплату постачальнику 631 311 180000
6 Відпущено продовольчу сировину на кухню 23 201 80000
7 Відпущено закупні товари до бару 282 281 35000
8 Нараховано торговельну націнку 282 285 61000
9 Відображено виручку від реалізації страв 301 701 339000
10 Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ 701 641 56500
11 Списано собівартість виготовлених страв 901 23 80000
12 Відображено загальновиробничі витрати 91 66, 65, 22000
63, 13
13 Списано загальновиробничі витрати 901 91 22000
14 Відображено виручку від реалізації закупних товарів 301 702 96000
15 Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ 702 641 16000
16 Відображено собівартість реалізованих закупних 902 282 35000
 товарів
17 Списано суму торговельної націнки 285 282 61000
18 Відображено адміністративні витрати 92 66, 65, 47000
63, 13
19 Відображено витрати на збут 93 66, 65, 17000
63, 13

Облік посуду

Посуд — невід’ємний елемент обліку в будь-якому закладі ресторанного господарства. При

цьому посуд, який використовується у закладах ресторанного господарства, буває двох
видів: (1) багаторазовий (порцеляно-фаянсовий, скляний або металевий) і (2) одноразовий
(пластиковий). Розглянемо їх облік окремо!

Бухгалтерський облік
Багаторазовий посуд. До багаторазового посуду належать: вироблені з порцеляни тарілки,
миски, чашки, чайники; скляні бокали і чарки, а також металеві виделки, ложки, ножі, каструлі,
деякі екзотичні види металевих мисок, котелків тощо*.
* Наприклад, угорська національна страва «бограч» подається відвідувачам виключно у металевих
котелках, які нагадують металеві каски угорських солдатів.
Як обліковувати багаторазовий посуд? На нашу думку,
багаторазовий посуд потрібно відображати в бухгалтерському обліку як МШП
Тобто при придбанні такий посуд слід відображати на рахунку 22. Вартість посуду, що
переданий в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою
організацією оперативного кількісного обліку за місцями експлуатації і відповідними особами
протягом строку фактичного використання такого посуду (  п. 23 П(С)БО 9;  п. 2.22
Методрекомендацій № 2Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені
наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. № 2.).
Винятком із цього правила є металевий посуд. Адже такий посуд зношується значно
повільніше, ніж порцеляновий і скляний, і може перебувати в експлуатації довше, ніж один рік.
Відтак, металевий посуд доцільно обліковувати не як МШП, а як МНМА. В такому разі металевий
посуд при придбанні прибуткують на субрахунок 112. В подальшому (при відпуску в експлуатацію)
цей посуд амортизують або методом «50 на 50», або методом «100 % вартості в першому місяці
експлуатації» (  п. 27 П(С)БО 7;  п. 34 Методрекомендацій № 561).
При списанні посуду в експлуатацію його вартість списується до складу витрат в періоді
фактичного введення посуду в експлуатацію. Оскільки посуд — невід’ємний елемент реалізації
страв клієнтам ресторану, вартість посуду списується до складу витрат на збут. Тобто:
(1) вартість порцелянового і скляного посуду списується в експлуатацію проводкою Дт 93 — Кт
22;
(2) вартість металевого посуду списується в експлуатацію проводками Дт 93 — Кт 132 і Дт 132
— Кт 112.
Одноразовий посуд. До одноразового посуду належать пластикові тарілки, ложки, стаканчики,
виделки, палички для розмішування цукру, який кладеться в чай або каву. Умовно до
одноразового посуду можна віднести також серветки, які в обов’язковому порядку видаються
кожному відвідувачу ресторану.
Облік одноразового посуду дещо відрізняється від обліку багаторазового посуду. Адже
одноразовий посуд після того, як у ньому подається страва, не повертається в експлуатацію, а
викидається у сміття. Тобто одноразовий посуд можна розглядати як своєрідну «упаковку» для
приготованих страв**.
При придбанні одноразовий посуд прибуткується на субрахунок 209 «Інші
матеріали»
 Натомість при списанні в експлуатацію вартість одноразового посуду списується до складу
витрат як витрати на упаковку. А витрати на упаковку при масовому характері продукції
включаються до складу (згідно з п. 6.4 Методрекомендацій № 2):
— виробничої собівартості продукції — якщо пакування продукції відбувається безпосередньо в
процесі виробництва (Дт 23);
— витрат на збут — якщо товари, готова продукція та інші запаси пакуються на складах (Дт 93).
Виходячи із цього, більшість закладів ресторанного господарства при списанні одноразового
посуду відображають його вартість у складі витрат на збут проводкою Дт 93 — Кт 209.

Посуд, зроблений із порцеляни або скла, іноді б’ється. Це може відбуватися як з об’єктивних
причин, так і з вини працівника чи відвідувача ресторану. Як обліковувати биття посуду і
компенсацію, яку вносить працівник або відвідувач у випадку, коли биття посуди відбулося з його
вини?
Бухгалтерський облік. Посуд зі строком експлуатації менше року (а найчастіше саме такий
посуд б’ється) відображається як МШП (тобто з використанням рахунка 22). Згідно з п. 23 П(С)БО
9  вартість МШП у момент передачі в експлуатацію списується з балансу і в подальшому ведеться
лише кількісний облік МШП у місцях їх експлуатації. Тобто на момент, коли посуд розбито, цей
посуд вже не обліковується на балансі.
У разі бою посуду складається Акт на бій, лом і втрату посуду та приладів за
формою № 17-ОПит
Витрати при цьому не відображаються, адже вартість посуду вже списано на витрати — при
відпуску посуду в експлуатацію.
Тепер щодо власне компенсації розбитого посуду*. Почнемо з ситуації, коли посуд розбив
працівник.
У цьому випадку заборгованість працівника відображається проводкою Дт 375 —
Кт 716
А погашення компенсації за рахунок вирахувань із зарплати відображається проводкою Дт 661
— Кт 375**. Трохи інша ситуація у випадку, коли посуд розбив відвідувач. Якщо відвідувач одразу
сплатив за вартість розбитого посуду, то сума відшкодування відображається в бухобліку
проводкою Дт 301 — Кт 716. Якщо ж компенсацію з якоїсь причини (наприклад, нестача у
відвідувача грошей, щоб сплатити необхідну суму відразу) було відстрочено, на нашу думку, слід
відображати дохід у кореспонденції з нарахуванням дебіторської заборгованості (Дт 375 — Кт 716),
а фактичне отримання грошей відображати проводкою Дт 301 — Кт 375.
Якщо ж правилами ресторанному не передбачено вимагати від відвідувача відшкодування тоді
це витрати збут 9рахунок 93)

Щодо  ПДВ-обліку, то тут ситуація така. Існують  Середньогалузеві норми експлуатаційних втрат
порцеляно-фаянсового, сортового скляного та металевого посуду, затверджені наказом
Міністерства торгівлі СРСР від 29.12.82 р. № 282.  Якщо підприємство вписується у зазначені норми,
воно, на нашу думку, може і не нараховувати «компенсаційні» ПДВ-зобов’язання. Але «за
умовчанням» податківці, імовірно будуть наполягати, що оскільки посуд розбито, його використано
не в господарській діяльності. А відтак, ресторан — платник ПДВ — зобов’язаний нарахувати
«компенсаційні» податкові зобов’язання на підставі  п.п. «г» п. 198.5 ПКУ.
При цьому базою оподаткування буде ціна придбання розбитого посуду, і не пізніше останнього
дня ПДВ-періоду, у якому посуд розбито, буде складено зведену податкову накладну з типом
причини «13» і умовним ІПН «600000000000» (  пп. 8, 11 Порядку № 1307).
Зауважимо: на нашу думку, компенсаційні податкові зобов’язання нараховуються тільки в тому
випадку, коли при придбанні посуду було відображено податковий кредит. Річ у тім, що податківці у
своїх найсвіжіших роз’ясненнях раптом захотіли бачити компенсаційні податкові зобов’язання і у
тому випадку, коли при придбанні суми «вхідного» ПДВ до податкового кредиту не включалися з
причини дефектності ПН або її нереєстрації у ЕРПН (див. консультацію із БЗ, підкатегорія 101.06).
 Приклад.  Підприємство ресторанного господарства придбало:  (1)  1000 порцелянових тарілок за
ціною 24 грн./шт. (у тому числі ПДВ — 4 грн./шт.);  (2)  2000 одноразових пластикових тарілок за
ціною 6 грн./шт. (у тому числі ПДВ — 1 грн./шт.). Протягом місяця в експлуатацію було списано: 150
порцелянових і 1500 пластикових тарілок. За місяць 5 порцелянових тарілок було розбито з вини
відвідувачів і працівників. Винні погодилися компенсувати нанесену шкоду.
Облік експлуатації посуду
№ з/п Зміст операції Бухгалтерський облік Сума,
грн.
Дт Кт
1 Оприбутковано порцеляновий посуд 22 631 20000
2 Відображено податковий кредит з ПДВ 644/1 631 4000
641 644/1 4000
3 Оприбутковано пластиковий посуд 209 631 10000
4 Відображено податковий кредит з ПДВ 644/1 631 2000
641 644/1 2000
5 Списано в експлуатацію порцелянові тарілки 93 22 3000
6 Списано в експлуатацію пластикові тарілки 93 209 7500
7 Нараховано заборгованість відвідувачів і працівників за 375 716 120
розбитий посуд
8 Отримано компенсацію в касу 301, 661 375 120
9 Нараховано компенсаційні податкові зобов’язання за 643/1 641 20
розбитий посуд
949 643/1 20

Додаткова цікава інформація нижче

Проблематика та позитивні наслідки ресторанного господарства в

Україні

Серед головних причин, що гальмують розвиток об’єктів РГ, ресторатори, експерти і

дослідники виокремлюють такі :
 загальний економічний спад у країні та військові дії в зоні АТО, які
впливають на зниження попиту на ресторанні послуги, погіршення
показників фінансової стійкості та операційної діяльності об’єктів РГ;
 недосконалість законодавства і нормативно-правового поля України для
ведення ресторанного бізнесу;
  високий рівень фінансового ризику і корумпованості в Україні, що не сприяє
залученню світових брендів ресторанного бізнесу;
 зменшення чисельності контингенту потенційних споживачів унаслідок змін
у чисельності та структурі населення країни, пришвидшення темпів росту
виїзних турпотоків;
 відсутність практичного досвіду антикризового управління у керівників
об’єктів ГРГ, що призводить до зменшення кількості фінансово спроможних
підприємств, які вдаються до реалізації стратегії скорочення або ліквідації
діяльності взагалі;
 високі ставки орендної плати за приміщення через брак якісних площ, що
негативно впливають на відкриття нових і цінову політику діючих об’єктів
РГ. Для порівняння: за законодавством США орендна плата не повинна
перевищувати 6% прибутку підприємства-орендаря, а в Україні плата за
оренду приміщення становить майже 50% прибутку;
 велика кількість об’єктів РГ, які функціонують на межі банкрутства
внаслідок зростання цін постачальників продуктів, затримки платежів і
збільшення кредиторської заборгованості, що негативно позначається на
ритмічності виробництва, тощо.
До позитивних наслідків розвитку ресторанного господарства в Україні належать:
 істотна економія суспільної праці завдяки раціональнішому використанню
техніки, сировини, матеріалів;
 надання відвідувачам протягом робочого дня гарячої їжї, що підвищує їх
працездатність, зміцнює здоров'я;
 можливість організації збалансованого раціонального харчування в дитячих і
навчальних закладах.

Інновації у ресторанному господарстві України

Покращення у сфері обслуговування безпосередньо залежить від застосування інновацій.

Варто зазначити, що оскільки зараз наша держава переживає фінансову кризу, то і рівень
сервісу в закладах харчування є далеко не найкращим. Тому для того, щоб привернути увагу
потенційних клієнтів, керівники ресторацій та кафе впроваджують у діяльність закладів нові
технології. Види інновацій та їх призначення, які зараз активно використовуються у
ресторанному бізнесі можна розглянути у табл. 4.1. Види інновацій та їх призначення.
Таблиця 4.1.
 Види інновацій та їх призначення
Інновація
Використання можливостей Інтернету
Наявність Wi-Fi
QR-коди і наявність електронного меню
Меню на вітринах та при вході в
ресторан
Аудіо-візуальні дисплеї
Призначення
Сьогодні кожен бажаючий може забронювати столик в
Інтернеті. В online замовленні вказують усі деталі (час,
кількість персон, передзамовлення тощо), а також
залишають свої контакти. Завдяки цьому замовнику на
телефон надійде sms-сповіщення або йому зателефонують
з ресторану особисто для підтвердження заявки.
Популярними з надання подібних послуг є сервіси Stolik.ua,
Eatsmart.ua та ін.
Цей критерій для сучасної молоді є одним із найголовніших
при виборі закладу харчування або відпочинку. З вільним
доступом до Інтернету під час очікування замовлення
можна переглянути новини, поспілкуватися з друзями у
соціальних мережах, послухати музику тощо.
QR-код - це двовимірний штрих-код, з якого телефон зчитує
інформацію. Це вдалий маркетинговий хід, завдяки якому
привертають увагу відвідувачів. Зайшовши на сайт закладу,
потенційні клієнти можуть переглянути on-line меню, де
вказані всі позиції, що є в наявності у ресторані чи кафе. Це
зручний спосіб, що спрощує процес вибору і замовлення
страв безпосередньо на місці або через доставку.
Вільний доступ до меню полегшує роботу персоналу у
закладах харчування. Відвідувачі мають змогу самостійно
ознайомитися з переліком страв і не відволікати офіціантів
від роботи.
Дисплеї, вбудовані у стіни, шафи, столи стали не лише
оригінальним способом привернення уваги клієнтів, але й
вдалим дизайнерським рішенням. Технологічно оновлений
інтер'єр гарантує зацікавленість відвідувачів. Дисплеї
можуть транслювати музичні кліпи, новини, а також
використовуватися як екрани для доступу до Інтернету.
Відповідно на них можна встановити програми з доступом
до карт, схем транспортних маршрутів тощо. Однією з
найвідоміших мереж по встановленню дисплеїв у світі є
«Digital Signage».

Окрім технологічних нововведень дуже важливими і перспективними є організаційні та

продуктові новинки, їх можна розглянути на табл. 4.2.

Таблиця 4.2.

Нововведення та їх призначення
Нововведення Призначення
Креативна подача страв Для того, щоб дивувати клієнтів кухарі вигадують нові способи
оформлення замовлень. Наприклад, для ресторанів із зіркою
Мішлен звичною є подача на великому блюді маленької за розміром
страви з нестандартною подачею. Проте цим уже нікого не вразиш.
Зараз набирає поширення оформлення страв з імітацією під текстури
(камінь, трава, мотузки тощо).
Оригінальна концепція Сьогодні заклади намагаються привертати увагу клієнтів сучасними
закладу та креативними концепціями оформлення. Це стосується не лише
кухні, але й дизайну, і тематики. Модною тенденцією є концепція
«open kitchen», коли відвідувачі мають змогу спостерігати за
процесами, які відбуваються на кухні. Попитом користуються

Акцент на еко-продукцію
тематичні ресторації та кафе зі специфічним дизайном та
нетрадиційними підходами до обслуговування
Стала популярною тенденція закупки продукції для ресторацій та
кафе з фермерських угідь, у людей, які самостійно займаються
вирощуванням овочів, фруктів, доглядом за тваринами,
рибальством. Більшість рестораторів роблять спробу повністю
перейти на еко-продукцію, яка коштує дорожче, але має вищу якість

Кейтеринг Останнім часом зросла кількість різноманітних виїзних церемоній,

проведення заходів на свіжому повітрі. Забезпеченням страв
займаються загалом спеціалізовані кейтерингові агенції. Проте деякі
ресторани теж включають кейтеринг до переліку послуг. Такий хід
приваблює нових відвідувачів та розширює можливості самого
закладу

Впровадження інноваційних технологій у ресторанній сфері приводить до збільшення

кількості відвідувачів, до розширення асортименту продукції та способів її подачі, а також до
пошуку нових оригінальних рішень ведення бізнесу, які підвищують конкурентоздатність
закладів харчування. Отже, із удосконаленням технологій сфера обслуговування зможе вийти
на новий рівень сервісу.

Лекція Неприбуткові
Неприбуткова організація — це самостійно господарюючий суб'єкт, який має права юридичної
особи і здійснює діяльність, передбачену установчими документами, має самостійний баланс,
поточні рахунки в установах банків, печатку.

Необхідною умовою для отримання організаціями статусу неприбуткових є включення їх до

Реєстру неприбуткових організацій і установ. Згідно з п. 4.1 наказу [12] при включенні
неприбуткової організації в базу реєстру їй присвоюється ознака неприбуткової організації.

Для того, щоб бути внесеною до реєстру, організація має подати в податкові органи за
місцезнаходженням реєстраційну заяву за формою № 1 РН, а також копії установчих
документів
Слід зауважити, що під час виключення неприбуткової організації з Реєстру присвоєна їй ознака
неприбутковості скасовується:
 з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулося недотримання вимог п. 133.4
ПКУ;

 з дати припинення юридичної особи (в результаті її ліквідації, злиття, приєднання, поділу

або перетворення);

 з дати надходження до контролюючого органу заяви неприбуткової організації про виключення

з Реєстру за власною ініціативою.

За наявності декількох підстав для виключення неприбуткової організації з Реєстру датою скасування

ознаки неприбутковості вважається дата тієї події, що відбулася раніше.
Окремі уточнення внесено до додатків до Порядку № 440, а саме до форми реєстраційної заяви
та рішення контролюючого органу. Зокрема, у додатку 2 до Порядку (рішення контролюючого органу)
перелік рішень, що приймаються контролюючим органом за результатами розгляду документів
платника, приведено у відповідність із п. 8 Порядку № 440 та вилучено посилання на пп. 133.4.5
Податкового кодексу, оскільки контролюючий орган приймає відповідне рішення на підставі положень
п. 133.4 цієї статті в цілому.
Отже, з прийняттям постанови № 195 конкретизовано положення постанови № 440 та Порядку №
440, що у свою чергу запобігатиме виникненню спірних питань між контролюючими органами
та платниками податків при застосуванні положень Податкового кодексу щодо адміністрування
неприбуткових організацій.

А у коментованому листі податківці акцентували увагу на пп. 133.4.2 ПКУ, в якому йдеться, що доходи
(прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для:
 фінансування видатків на утримання неприбуткової організації;

 реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності визначених її установчими документами.

Якщо неприбуткова організація буде використовувати кошти для інших цілей ніж вищезгадані, то це
також є підставою для виключення її з Реєстру неприбуткових установ та організацій і нарахування
податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств. 
Визначити таке податкове зобов’язання неприбуткова організація має самостійно у порядку,
зазначеному в пп. 134.4.3 ПКУ. А саме: 
1) податкове зобов’язання слід розраховувати виходячи із суми операції нецільового використання
активів;
2) у строк, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, треба подати Звіт про
використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року (або з початку
визнання організації неприбутковою в установленому порядку, якщо таке визнання відбулося пізніше)
по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення. У цьому Звіті і слід зазначити суму
самостійно нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток;
3) за період з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, по 31 грудня
податкового (звітного) року потрібно щокварталу подавати до контролюючого органу податкову
декларацію з податку на прибуток (з наростаючим підсумком), сплачувати податок у строк, визначений
для квартального періоду та подавати фінансову звітність у порядку, встановленому для платників
податку на прибуток.
З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає податкову декларацію з
податку на прибуток і фінансову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому
цим розділом для платників податку на прибуток. 
Якщо таке порушення виявлять податківці (зокрема, при перевірці), то це теж  є підставою для
виключення такої організації з Реєстру неприбуткових установ та організацій і нарахування податкового
зобов’язання з податку на прибуток підприємств, штрафних санкцій і пені відповідно до норм ПКУ.
Податкові зобов’язання, штрафні санкції і пеня нараховуються, починаючи з першого числа місяця, в
якому вчинено таке порушення (пп.133.4.4 ПКУ)

Виділяють такі групи неприбуткових організацій:

Перша група:

— органи державної влади України ;

— органи місцевого самоврядування ;

— створені органами державної влади України установи та організації, що утримуються за рахунок

коштів бюджету ;

— створені органами місцевого самоуправління установи та організації, що утримуються за рахунок

коштів відповідних бюджетів .

Друга група :

— громадські організації — це зареєстровані об'єднання громадян, створені для задоволення і захисту

своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та
інших інтересів.

Громадська організація отримує право власності на кошти та інше майно, що передане їй засновниками,
учасниками чи державою, придбане за рахунок вступних та членських внесків, пожертвуване
громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок
власних коштів та на інших засадах, що не заборонені законодавством. Громадські організації також
мають право на майно і кошти, придбані в результаті господарської діяльності створених ними
госпрозрахункових установ і організацій;

— творчі спілки — це добровільні об'єднання професійних творчих робітників певного професійного

напряму в галузі культури та мистецтва, які мають фіксоване членство і діють на основі статуту. Творча
спілка створюється групою професійних творчих робітників певного професійного напряму
(всеукраїнська — в складі не менше 100 осіб, регіональна — не менше 20). Рішення про заснування
творчої спілки приймається загальними зборами;

— політичні партії — це об'єднання громадян — прибічників певної загальнонаціональної програми

суспільного розвитку, для яких головною метою є участь у розробці державної політики, формуванні
органів влади, міського і регіонального самоврядування і представництво в їх складі.

Політичні партії підлягають обов'язковій реєстрації в Міністерстві юстиції України, створюються і

діють лише зі всеукраїнським статусом. Заяву про реєстрацію політичної партії має бути підтримано
підписами не менше однієї тисячі громадян України, які мають виборче право.

Політичні партії не мають права отримувати доходи від акцій та інших цінних паперів, їм забороняється
мати рахунки в іноземних банках і зберігати в них цінності, отримувати кошти від іноземних держав,
державних органів, підприємств, створених на основі спільної форми власності, якщо частка іноземної
держави чи учасника в них перевищує 20 %, анонімних пожертвувань. Політичні партії зобов'язані
щорічно публікувати свої бюджети.

Політичні партії не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, і займатися
господарською та іншою комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної
літератури, інших агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення свят, виставок,
лекцій, інших суспільно-політичних заходів;

— благодійні організації . Благодійна діяльність — це безкорисна діяльність благодійних організацій,

яка не передбачає отримання доходів від неї.

Засновниками благодійної організації можуть бути фізичні та юридичні особи. Вищим органом
управління благодійною організацією є колегіальний орган, що здійснює повноваження на основі
статуту. Виконавчим органом є правління (комітет).

Благодійні організації створюються і діють за територіальною ознакою і поділяються на всеукраїнські,

місцеві та міжнародні.

Майно і кошти благодійної організації становлять внески засновників, благодійні внески і

пожертвування, кошти від проведення благодійних компаній зі збору пожертвувань, благодійних
лотерей та аукціонів з реалізації пожертвувань, отриманих від благодійників, доходи від депозитних
вкладів та цінних паперів тощо. Благодійники, які передали своє майно, кошти та інші матеріальні
цінності до благодійної організації, отримують за їх запитом звіт про використання вказаних цінностей.
Якщо цінності передані за цільовим призначенням, звіт про їх використання подається благодійною
організацією в обов'язковому порядку;

— науково-дослідні установи та вищі навчальні заклади III і IV рівнів акредитації

Третя група

— пенсійні фонди Статтею 8 Закону визначено, що пенсійні фонди є самостійною фінансово-

банківською системою, здійснюють управління фінансами пенсійного забезпечення і створені з метою
акумулювання коштів на виплату пенсій після закінчення трудової діяльності;

— ВИКЛЮЧЕНО кредитні спілки Кредитні спілки є громадськими організаціями, головною метою яких
є фінансування і соціальний захист членів шляхом залучення їх особистих заощаджень для взаємного
кредитування. Кредитна спілка діє на основі статуту і може бути заснована у складі не менше 50 осіб.

Четверта група складається з інших, ніж представлені в другій групі, організацій, діяльність яких не
передбачає отримання прибутку Діяльність більшості організацій, які включаються в цю групу,
здійснюється на основі Закону.

До четвертої групи неприбуткових організацій належать, наприклад, гаражні кооперативи, садоводчі

спілки за умови, що вони не мають на меті отримання прибутку.

П'ята група неприбуткових організацій включає в себе спілки, асоціації та інші об'єднання юридичних
осіб, створені для представлення інтересів засновників та існуючі за рахунок внесків таких засновників,
а також пасивних доходів .

Шоста група включає в себе релігійні організації зареєстровані в порядку, встановленому Законом. До
таких організацій належать релігійні товариства, управління і центри, монастирі, релігійні братства,
місії, духовні навчальні заклади тощо
Сьома група включає житлово-будівельні кооперативи, об'єднання співвласників багатоквартирних
будинків

Видів неприбуткових організацій багато, але всіх їх об’єднує відсутність такої мети діяльності як
отримання прибутку. Законодавчо кожен вид діяльності регулюється окремим законом.
Перелік неприбуткових організацій та закон, що регулює їх діяльність:
 благодійні організації — Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»
від 05.07.2012 р. №5073-VI;

 громадські об’єднання, політичні партії – Закон України «Про громадські об’єднання» від
22.03.2012 р. №4572-VI;

 садові, дачні, гаражні кооперативи, житлово-будівельні кооперативи – Закон України «Про

кооперацію» від 10.07.2003 р. №1087-IV;

 сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи – Закон України «Про сільськогосподарську

кооперацію» від 17.07.1997 №469/97-ВР;

 ОСББ — Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від

29.11.2001 р. №2866-III;

 професійні союзи, їх об’єднання – Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії
діяльності» від 15.09.1999 р. №1045-XIV

 творчі спілки – Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» від
07.10.1997 р. №554/97-ВР;

 релігійні організації — Закон УРСР «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991
р. № 987-XII.

Крім того їх діяльність регулює Податковий кодекс України (далі по тексту ПКУ). Тож давайте
розберемо як виглядають такі організації у баченні ПКУ,
Для початку наведемо визначення:
Згідно із пп. 14.1.121 ПКУ, неприбуткові підприємства, установи та організації (далі – неприбуткові
організації) – це неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на
прибуток підприємств відповідно до п. 133.4 ПКУ.
Тобто неприбуткові організації у баченні ПКУ це не вид підприємства чи організації, це особливий
податковий статус, який дає право не сплачувати податок на прибуток. Для цього слід додержатись
наступних вимог встановлених п.133.4 ПКУ.
Зокрема, пп. 133.4.6 ПКУ визначено перелік юросіб, які можуть отримати статус неприбуткових, а
саме:
1. бюджетні установи;

2. громадські об’єднання, політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, благодійні

організації, пенсійні фонди;

3. спілки, асоціації та інші об’єднання юридичних осіб;

4. житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому

відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового
будинку і такий житловий будинок споруджувався або придбавався житлово-будівельним
(житловим) кооперативом), дачні (дачно-будівельні), садівничі та гаражні (гаражно-будівельні)
кооперативи (товариства);

5. об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків;

 6. професійні спілки, їх об’єднання та організації профспілок, а також організації роботодавців та
їх об’єднання;

7. сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кооперативні об’єднання

сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

8. інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам п. 133.4 ПКУ.

9. Критерії віднесення підприємств, установ та організацій до неприбуткових встановлено пп.

133.4.1 ПКУ.

Так, неприбутковим підприємством, установою та організацією є юрособа, що одночасно

відповідає таким вимогам:
1) утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної
неприбуткової організації;
2) установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини
серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці,
нарахування ЄСВ), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб;
3) установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим
організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юрособи (у
результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Це не поширюється на об’єднання
та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків;
4) внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Отже для того, щоб організація могла вважатися неприбутковою в очах податкової, дані про неї повинні
бути внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, яку веде ДФС. В ДФС така організація
має отримати рішення органу ДФС про таке внесення і саме цей документ неприбуткова організація має
показувати своїм контрагентам.
Постановою КМУ від 13.07.2016 р. № 440 був затверджений оновлений реєстр. Про цю постанову слід
розказати більш детально.
В цій постанові було затверджено ще й Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій,
включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру.
Порядком було визначено алгоритм дій для неприбуткових організацій та контролюючих органів при
включенні/виключенні неприбуткової організації до/із Реєстру, а також особливості перебування у
Реєстрі в перехідний період до 1 січня 2017 року. Зокрема, до 16 вересня податківці мали надіслати усім
неприбутковим організаціям, що обліковувалися в Реєстрі до 15.08.2015 р. (дата набрання чинності
Закону №652), запити для надання відповіді щодо відповідності такої неприбуткової організації
вимогам, встановленим п. 133.4 ПКУ. А граничний термін надання відповідей на ці запити разом із
завіреними копіями установчих документів минув 16 жовтня 2016 року.
Окремо у Постанові було зазначено, що неприбуткові організації, які до 01.01.2017 р. не приведуть свої
установчі документи у відповідність до п. 133.4 ПКУ, та не надададуть копії таких документів
контролюючому органу, з 1 січня 2017 року будуть виключені з Реєстру неприбуткових установ та
організацій.
Ось такі от справи.
Неприбуткова організація не платить податок на прибуток.
Як ми вже сказали раніше, неприбуткова організація не ставить собі за мету отримання прибутку.
Обов’язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх
доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей,
завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами (пп. 133.4.2 ПКУ).
За пп. 133.4.3 ПКУ у разі недотримання вимог п. 133.4 ПКУ, зокрема, нецільового використання
коштів, така неприбуткова організація зобов’язана подати у термін, визначений для місячного
податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за
період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму
самостійно нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток. Така організація підлягає
виключенню контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Важливий момент:  податкове зобов’язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового
використання коштів. Тобто, пп. 133.4.3 ПКУ встановлює особливий об’єкт оподаткування для
неприбуткових організацій, які порушили умови своєї неприбутковості, – не фінансовий результат до
оподаткування, визначений за правилами бухобліку, а суму коштів, використаних всупереч установчих
документів такої юрособи.
З першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня
податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов’язана щоквартально подавати до
контролюючого органу квартальну фінансову і податкову звітність (за наростаючим підсумком) з
податку на прибуток та сплачувати податок у термін, визначений для квартального періоду.
Якщо ж до вас прийшла перевірка і вона  самостійно встановила, що відповідно до норм ПКУ факт
використання неприбутковою організацією доходів (прибутків) для цілей інших, ніж передбачені
установчими документами, то це є підставою для виключення такої організації з Реєстру і нарахування
ПЗ з податку на прибуток, штрафних санкцій і пені відповідно до ПКУ. Податкові зобов’язання,
штрафні санкції і пеня нараховуються, починаючи з першого числа місяця, в якому вчинено таке
порушення (пп. 133.4.4 ПКУ).
Ті ж неприбуткові організації, які не порушують умов використання своїх доходів, не
оподатковують їх податком на прибуток.
Окремі види доходів неприбуткової організації
Отримана безповоротна фінансова допомога або кредит
Не підлягають оподаткуванню суми кредиту або безповоротної фінансової допомоги, отримані
неприбутковою бюджетною установою за умови, що кошторис такої неприбуткової бюджетної установи
передбачає зазначені доходи.
При цьому доходи у вигляді сум кредиту або безповоротної фінансової допомоги повинні
використовуватись виключно для фінансування видатків, передбачених кошторисом, на утримання такої
неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її
установчими документами (підкатегорія 102.04 ресурсу «ЗІР»).
Нестатутна діяльність ( у т.ч. продаж активів)
Якщо неприбуткова організація отримує доходи від діяльності, яка не пов’язана зі статутною (у т. ч.
здійснює продаж основних засобів), та не використовує їх для фінансування видатків на утримання такої
неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її
установчими документами, то така неприбуткова організація втрачає свій неприбутковий статус
відповідно до пп. 133.4.3 ПКУ (підкатегорія 102.04 ресурсу «ЗІР»).
Отже, навіть у випадку отримання сум, які для інших юросіб є оподаткованим доходом, для
неприбуткових організацій головним є не сам факт отримання такого доходу, а напрямок
використання отриманих коштів або інших активів. Якщо ці кошти використовуються згідно із
установчими документами, підстав для анулювання статусу неприбутковості немає.
Курсові різниці
Дохід неприбуткової організації, отриманий у вигляді позитивного значення курсових різниць від
перерахунку іноземної валюти, отриманої в якості доходу від статутної діяльності, не є об’єктом
оподаткування податком на прибуток
Дохід у вигляді відсотків.
Пасивні доходи у вигляді відсотків від депозитного вкладу, отримані профспілковою організацією (втім
вважаємо, що дане роз’яснення поширюється й на інші неприбуткові організації), не є об’єктом
оподаткування податком на прибуток за умови, що ці доходи (прибутки) використовуються такою
профспілковою організацією виключно для фінансування видатків на її утримання, реалізації мети
(цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.
Дохід від підприємницької діяльності.
Неприбуткові благодійні організації не сплачують податок на прибуток з будь-яких доходів (в т. ч. від
підприємницької діяльності), отриманих від статутної діяльності, за умови, що такі доходи (прибутки)
використовуються такою неприбутковою організацією виключно для фінансування видатків на
утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності,
визначених її установчими документами (пп. 133.4.2 ПКУ) (листи ГУ ДФС у м. Києві від 06.04.2016 р.
№8196/10/26-15-12-05-11, від 18.12.2015 р. №19235/10/26-15-15-03-11).
Теж саме сказали фахівці ДФС й для громадських організацій у своєму листі від 10.08.2015 р.
№16782/6/99-99-19-02-02-15.
Звітність
Наразі форма Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації (далі – Звіт) та
порядок його складання й подання затверджено наказом Мінфіну від 17.06.2016 р. №553.
Чинну форму Звіту мають подавати як ті неприбуткові організації, що відповідають вимогам,
встановленим у пп. 133.4. ПКУ, так і ті, які ці умови порушили. Відмінність одна – періодичність
подання та наявність або відсутність об’єкту оподаткування.
Порушники, як зазначено вище, повинні подавати Звіт в строки, встановлені пп. 133.4.3 ПКУ, і
зазначати в Звіті об’єкт оподаткування та суму податку на прибуток.
Ті, хто норми п. 133.4 ПКУ, не порушують, мають подавати Звіт за базовий звітний (податковий) рік
протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року
(підкатегорія102.04 ресурсу «ЗІР»). Звісно, сума податку на прибуток у такому Звіті не зазначається.
ПДВ
Положення п. 133.4 ПКУ не містять застережень щодо перебування неприбуткової організації в Реєстрі
платників ПДВ. Тому якщо неприбуткова організація має (п. 181.1 ПКУ) або бажає (п. 182.1 ПКУ)
зареєструватися платником ПДВ, це не впливає на статус неприбутковості.
Якщо неприбуткова організація здійснює операції з постачання товарів/послуг (які обкладають ПДВ)і
обсяг яких за останні 12 місяців перетнув 1000 000 грн., то така організація має подати до своєї
податкової форму 1-ПДВ (не пізніше 10-го числа місяця, ща настає за місяцем в якому відбулося таке
перевищення).
Більшості неприбуткових організацій пощастить, адже далеко не кожна з них може наторгувати на таку
суму, але стежити за цим потрібно. Також зверніть увагу на те, що на думку податківців при  обчисленні
реєстраційної суми треба враховувати і операції які звільнені (або умновно звільнені) від обкладання
ПДВ.
Не враховується при обчисленні данної суми операції із ввезення товарів на митну територію (імпорт),
адже такі операції не є постачанням, проте сплатити ПДВ все одно прийдеться.
 
Бухгалтерський облік
Оскільки статус «неприбуткова організація» використовується виключно в податковому обліку, він
жодним чином не впливає на бухгалтерський облік таких юросіб.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону про бухоблік, Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених
відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а
також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, що зобов’язані вести
бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність. Оскільки неприбуткові організації є юридичними
особами, вони зобов’язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність у
загальновстановленому порядку (спеціальні нормативні документи для ведення бухгалтерського
обліку саме неприбутковими організаціями, відсутні).
Але слід враховувати, що неприбутковий статус мають і бюджетні установи. Отже, там де інші,
небюджетні юрособи мають право використовувати для ведення бухобіку національні або міжнародні
стандарти, бюджетні установи повинні вести бухоблік згідно нацстандартів в держсекторі і
використовувати бюджетний План рахунків
Доходи
Як зазначалося вище, неприбуткова організація може отримувати як цільове, так і нецільове
фінансування, а також пасивні та інші доходи.
Цільове фінансування
Цільове фінансування та цільові надходження — це кошти чи майно, які надходять на фінансування
та здійснення конкретних програм заходів, і їх використання та забезпечення статутної діяльності
обумовлені окремими законодавчими, нормативними актами, а також статутними документами. Цілі, на
які повинні використовуватись кошти неприбуткової організації, зазначаються в статутних документах
та кошторисі неприбуткової організації.
Відповідно до Інструкції № 291, такі надходження відображаються за Кт субрахунку 484 «Інші кошти
цільового фінансування і цільових надходжень». За Дт субрахунку 484 відображаються використані
суми за певними напрямками, визнання їх доходом, а також повернення невикористаних сум.
Отримане цільове фінансування згідно з п. 17 П(С)БО 15 визнають доходом протягом тих періодів, в
яких були визнані витрати, пов’язані з виконанням умов цільового фінансування.
Відповідно до п. 18 П(С)БО 15 при отриманні фінансування на придбання капітальних інвестицій
доходи визнають протягом строку корисного використання придбаних об’єктів інвестування,
пропорційно сумі нарахованої амортизації.
Відповідно до п. 19 П(С)БО 15 цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало
підприємство, визнається дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу.
Що стосується невикористаного залишку цільового фінансування, то воно обліковується за Кт 484 до
тих пір, поки не буде прийнято рішення про перенаправлення використання таких коштів, або про їх
повернення.
Нецільове фінансування
Нецільове фінансування — це грошові кошти, які неприбуткові організації отримують без цільового
призначення, тобто без конкретно встановлених умов їх витрачання. Згідно із П(С)БО 15 та Інструкцією
№ 291, їх відображають як безоплатно отримані кошти чи матеріальні цінності у загальному порядку.
Тобто, як правило, визнають доходами у періоді отримання, використовуючи субрахунок 718 «Дохід від
безоплатно одержаних оборотних активів» (якщо підприємство знає куди будуть витрачені ці кошти у
звітному періоді).
Адже згідно з п. 19 П(С)БО 15 фінансування для надання підтримки підприємству без установлення
умов його витрачання на виконання у майбутньому певних заходів визнаються дебіторською
заборгованістю з одночасним визнанням доходу. Таким чином, при отримані саме нецільового
фінансування, вважаємо, що субрахунок 484 не застосовується.
Важливо: це правило не застосовується при безоплатному отриманні ОЗ та інших необоротних активів.
Так, згідно з Методрекомендаціями № 561, при безоплатному отриманні ОЗ має робитися проведення Дт
10 «Основні засоби» Кт 424 «Безоплатно отримані необоротні активи». Аналогічне проведення слід
зробити і при безоплатному та нецільовому отриманні нематеріальних активів або інших НМА. Дохід
від отримання таких активів визнаватиметься, але поступово, в сумі визнаних витрат при амортизації
або вибутті цих активів.
Пасивні доходи.
Це грошові кошти, отримані неприбутковими організаціями у вигляді відсотків, страхових виплат,
відшкодування, роялті.
Правила відображення таких доходів визначені п. 20 П(С)БО 15: 
1) відсотки визнаються доходами у тих звітних періодах, до яких вони відносяться, виходячи з бази їх
нарахування і строку використання відповідних активів;
2) роялті фіксують у доходах за принципом нарахувань згідно з економічним змістом відповідної угоди;
3) суми страхових виплат відображають в інших доходах при визнанні страховою компанією сум
відшкодування.
Інші доходи. Неприбуткові організації можуть отримувати доходи і з інших джерел, наприклад, від
продажу товарів, послуг, здавання в оренду нерухомості, продажу основних засобів і т.д. У цьому
випадку дохід визначають за загальними правилами, тобто коли виникають критерії його визнання (п. 5
П(С)БО 15).
Цільові членські внески
Деякі неприбуткові організації живуть за рахунок внесків членів організації (спілки, ОСББ тощо).
Порядок сплати таких внесків регулюються статутними документами. Причому такі внески можуть бути
цільовими або нецільовими. Такі внески як правило йдуть на покриття поточних витрат. Проводки щодо
відображення таких надходжень дивіться нижче.
Нецільові членскі внески
Членскі внески які не прив’язані на якісь конкретні цілі і які спрямовані на статутні цілі обліковуються
минучі 48 рахунок, проте з використанням 69 рахунку і відображаються вони в доходах періоду на
прямолінійній основі (щомісячно або щоквартально). Наприклад: було отримано членські внески на
забезпечення статутної діяльності у розмірі 12000,00 грн (Дт 311 Кт69), потім щоквартально ми будемо
відображати 1/4 цієї суми у складі доходів (Дт 69 Кт 719)
Витрати
Для відображення в бухгалтерському обліку інформації про понесені витрати неприбуткові організації
можуть використовувати рахунки класу 8 «Витрати по елементах», класу 9 «Витрати діяльності» або
одночасно рахунки обох класів.
При визначенні порядку формування інформації про витрати в бухгалтерському обліку неприбуткові
організації застосовують П(С)БО 16.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що
призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок
його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п.
6 П(С)БО 16).
Основні засоби
Ніяких особливих умов ведення обліку ОЗ для неприбуткових організацій не існує. Вони також
керуються ПСБО 7 «Основні засоби» (або МСБО 16). Проводки в обліку також типові. Спочатку всі
витрати пов’язані з первісною вартістю відносять на Дт 15 рахунку, а після ведення в експлуатацію
роблять проводку Дт 10 Кт 15
Безоплатно отримані ОЗ
Такі ОЗ ставлять на Баланс за справедливою вартістю, яку може визначити спеціально створена комісія,
або за бажанням можна долучити незалежного оцінювача.
В обліку роблять проводку Дт 15 Кт 424, також на дебеті 15 рахунку збирають усі витрати які збільшать
вартість активу. Потім при нарахуванні амортизації відображають дохід пропорційно до суми
амортизації.
Проводки по відображенню таких операцій в обліку дивіться нижче.
Безоплатне користування ОЗ.
Отриманий у безкоштовне користування об’єкт ОЗ не є активом, тож його слід відобразити на рахунку
01 за справедливою вартістю, або за тою вартістю, яка вказана в договорі позички. Амортизацію не
нараховують. Витрати на утримання такого об’єкту відображають стандартно. Числовий приклад з
проводками дивіться нижче.
Подання фінансової звітності
Наразі неприбуткові організації мали б подавати скорочену фінзвітність у вигляді Балансу і Звіту про
фінансові результати, як й суб’єкти малого підприємництва (ч. 3 ст. 11 Закону про бухоблік). Втім,
відповідних змін до П(С)БО 25, яким затверджено форми такої скороченої фінзвітності, досі не внесено.
Зараз це П(С)БО встановлює особливості формування фінзвітності суб’єктами малого підприємництва,
якими не завжди можуть бути неприбуткові організації (критерії суб’єктів малого підприємництва див.
у п. 2 П(С)БО 25). Тож, на практиці управління статистики вимагатимуть подання фінансової звітності
від неприбуткових організацій, згідно за нормами НП(С)БО 1 та П(С)БО 25, а не Закону про бухоблік
(див. також лист Держстату).
Також зазначимо, що неприбуткові установи та організації в 2016 р.були не зобов’язані  подавати  до
ДФС фінансову звітність разом зі Звітом про використання коштів неприбуткових установ та
організацій.
Проте в 2017 р неприбуткові організації разом із поданням Звіту про використання доходів
(прибутків) неприбуткової організації подаватимуть річну фінансову звітність.
Оскільки такий Звіт подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним
днем звітного (податкового) року, то вже при поданні Звіту за 2016 рік слід буде подавати
неприбутковим організаціям ще й фінзвітність за 2016 рік.
Проводки
Доходи і витрати
Сума,
з/п  Зміст операції Дт  Кт
грн.

484
311
«Інші кошти
Надходження  «Поточні
  цільового 100
цільового рахунки в
1 фінансування і 000,00
фінансування національній
цільових
валюті»
надходжень»

685 311
Перерахування коштів
  «Розрахунки з «Поточні рахунки в 12000,0
на придбання МШП в
2 іншими національній 0
липні
кредиторами» валюті»

685
22 „ Малоцінні
«Розрахунки з 12000,0
3 Оприбутковані МШП швидкозношую
іншими 0
чі предмети»
кредиторами»

801 ”Витрати 22 „ Малоцінні

Передані МШП в 12000,0
4 сировини й швидкозношуючі
експлуатацію 0
матеріалів” предмети»

685 311
  Перерахування коштів «Розрахунки з «Поточні рахунки в 53
5 на надання послуг іншими національній 000,00
кредиторами» валюті»

  Списання витрат на     53000,0

6 послуги, надані НПО, 842 685 0
пов’язані зі „Витрати по «Розрахунки з
Статутною діяльністю послугам” іншими
 кредиторами»

Нарахування
811
заробітної плати 661
  «Виплати за 20000,0
співробітникам «Розрахунки за
7 окладами й 0
неприбуткової заробітною платою»
тарифами»
організації  за липень

651
821 «За розрахунками із
ЄСВ на заробітну «Відрахування загальнообов’язково
8 4400,00
плату (22%) на пенсійне го державного
забезпечення» соціального
страхування»

661
641
Утриманий податок на «Розрахунки за
9 „Розрахунки за  3600,00
доходи  фізичних осіб заробітною
податками”
платою»

661
642 „ Розрахунки за
Утриманий «Розрахунки за
10 обв,язковими 300,00
військовий збір заробітною
платежами”
платою»

843 685
 
  «Інші «Розрахунки з
Послуги зв’язку, 980,00
11 операційні іншими
оренда
витрати» кредиторами»

685
  Придбання ПММ для 203 «Розрахунки з
1200,00
12 автотранспорту «Паливо» іншими
кредиторами»

Списання ПММ,
використаних
автотранспортом 803
  (згідно з «Витрати 203
1200,00
13 установленими палива й «Паливо»
нормами на підставі енергії»
шляхових листів
установленого зразка)

   Списання витрат на фінансовий результат:

14
791 811
  «Результат «Виплати за 20000,0
– заробітну плату основної окладами 0
діяльності» й тарифами»

  791 82 4400,00
– відрахування на «Результат «Відрахування на
соціальні заходи основної соціальні заходи»
 діяльності»

791 843
 
«Результат «Інші операційні
– послуги зв’язку, 980,00
основної витрати»
оренду , інші послуги
діяльності»  

791 842
– надана благодійна
«Результат „Витрати по 53000,0
допомога (статутна
основної послугам” 0
діяльність
діяльності”  

791
803
  «Результат
«Витрати палива й 1200,00
– ПММ основної
енергії»
діяльності»

791
801 ”Витрати
«Результат 12000,0
-МШП сировини й
основної 0
матеріалів”
діяльності»

Визнання доходів у
сумі понесених 
витрат на
утримування  
( включаються всі 484  
витрати «Інші кошти 719
  91580,0
неприбуткової цільового «Інші доходи від
15 0
організації , крім фінансування і операційної
амортизації основних цільових діяльності»
засобів, придбаних за надходжень»
рахунок  цільового
фінансування та
цільових надходжень)

719
«Інші доходи 791
  Віднесення доходів на 91580,0
від «Результат основної
16 фінансові результати 0
операційної діяльності»
діяльності»
Облік цільових членських внесків
№ Зміст господарської операції Дт Кт

1 Відображено заборгованість за членськими внесками 377 48 2

2 Отримано членьски внески 311 377 2

3 Нараховано ЗП бухгалтеру 92 661 6

4 Нараховано ЄСВ 92 651 1

5 Відображено дохід від цільового фінансування 48 719 7

 Відображено в доходах майб.періодів невитрачене цільове
6 48 69 1
фінансування
Примітка: деякі фахівці радять залишати невикористане цільове фінансування на 48 рахунку до його
використання.

Використання цільового фінансування для придбання основних засобів для власних потреб
 
     
№ С
Зміст операції  Дт  Кт 
з/п

   
 
  484  
311
Надходження  коштів «Інші кошти цільове 100000,0
1 «Поточні рахунки
на придбання фінансування і  
в національній
основних засобів цільових  
валюті»
надходжень»  

685
Перераховані  кошти 311
«Розрахунки з
2. на  придбання «Поточні рахунки в 100000,0
іншими
основних    засобів національній валюті»
кредиторами»

151 685
Оприбутковані основні
3. „Капітальне ” Розрахунки з 100000,0
засоби
будівництво” іншими кредиторами”

Введено в 10 151
4. експлуатацію „ Основні засоби” „Капітальне 100000,0
основний засіб   будівництво”

Віднесення суми
цільового 484
фінансування  на «Інші кошти
69
доходи майбутніх цільове
5. „ Доходи майбутніх 100000,0
періодів  одночасно з фінансування і
періодів”
введенням  в цільових
експлуатацію надходжень»
основного засобу
 Нарахування
амортизації методом,
визначеним у
обліковій політиці
( термін використання 831 131
6. 5років,метод „Амортизація „Знос основних 1665,00
нарахування основних засобів” засобів”
амортизації –
прямолінійний ний,
залишкова вартість
100,00 грн.

Визнання доходу від

цільового  69
746
фінансування  „ Доходи
7. „Інші доходи від 1665,00
одночасно з майбутніх
звичайної діяльності ”
нарахуванням  періодів”
амортизації

Облік безоплатно отримання об’єкта ОЗ

№ Зміст господарської операції Дт Кт Сума

1 Безоплатно отримано принтер 152 424 12000

2 Відображено послуги з доставки 152 631 300

3 Оплачено послуги з доставки 631 311 300

4 Ведено принтер в експлуатацію 104 152 12300

5 Нараховано амортизацію 92 131 205

6 Відображено дохід (12000/12300)*205 424 745 200

Облік безоплатного користування об’єктом ОЗ
№ Зміст господарської операції Дт Кт Сума

Отримано принтер у безоплатне

1 01 — 12000
користування

2 Придбано папір і картриджи 209 631 600

3 Оплачено папір і картриджи 631 311 600

4 Використано картридж для принтера 92 209 200

5 Списано частина паперу 92 209 100

6 Повернено принтер — 01 12000

 У бухобліку благодійні організації керуються загальними нормами П(С)БО. Крім того, ті з них, які
мають справу з гуманітарною допомогою, повинні враховувати норми Порядку бухгалтерського
обліку гуманітарної допомоги, затвердженого наказом Мінфіну від 14.12.99 р. № 298.
Головна облікова особливість благодійної організації — це облік її доходів. Умовно усі
надходження, які отримують благодійні організації, можна поділити на:
а) цільове фінансування;
б) нецільове фінансування;
в) пасивні доходи;
г) інші доходи.

Розгляньмо види цільового фінансування детальніше (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Види цільового фінансування

№ Види цільового
Що означає
з/п фінансування
1. Дотація Кошти з державного або місцевого бюджетів
на покриття частини витрат платника податку
для здійснення державних програм
2. Субсидія Фінансова або інша підтримка державними
органами основної діяльності підприємств, у
результаті якої платник податку одержує
пільги (прибутки)
3. Безоплатна Надання гуманітарної допомоги без будь-якої
допомога грошової, матеріальної або інших видів
(пересилання, компенсацій донорам*
виконання робіт,
надання послуг)
4. Безоплатно надані Товари, що надаються платником податку
товари (роботи, згідно з договорами дарування, іншими
послуги) договорами, які не передбачають грошової
або іншої компенсації вартості таких
матеріальних цінностей і нематеріальних
активів чи їх повернення, або без укладання
таких договорів; роботи та послуги, які
надаються платником податку без вимоги про
компенсацію їх вартості; товари, передані
юридичній або фізичній особі на
відповідальне зберігання і використані нею в
її виробничому або господарському обороті
5. Гуманітарна Цільова адресна безоплатна допомога в
допомога** грошовій або натуральній формі, у вигляді
безповоротної фінансової допомоги або
добровільних пожертвувань, або допомога у
вигляді виконання робіт, надання послуг, що
надається іноземними та вітчизняними
донорами із гуманних мотивів отримувачам
гуманітарної допомоги в Україні або за
кордоном, які потребують її у зв’язку з
соціальною незахищеністю, матеріальною
незабезпеченістю, важким фінансовим
становищем, виникненням надзвичайного
стану, зокрема внаслідок стихійного лиха,
аварій, епідемій і епізоотій, екологічних,
техногенних та інших катастроф, які
створюють загрозу для життя і здоров’я
населення, або тяжкою хворобою конкретних
фізичних осіб
6. Членський внесок Грошовий неповоротний внесок, який
періодично сплачується членом
неприбуткової організації для забезпечення
поточної діяльності такої неприбуткової
організації
7. Пасивні доходи Доходи, отримані у вигляді процентів,
дивідендів, страхових виплат і відшкодувань,
 а також роялті

Приклади відображення цільових надходжень в бухобліку

Приклад 1

Благодійна організація "Злагода" згідно зі своїм статутом займається сприянням розвитку творчо
обдарованих людей-інвалідів. У 2020 році організація отримала цільове фінансування з державного
бюджету у сумі 50 тис. грн на проведення творчого конкурсу, членські внески - 5 тис. грн, а також
отримала безоплатно телефон та комп’ютер для адміністративних цілей на суму 5 тис. грн.

Витрати на утримання організації становили:

заробітна плата персоналу - 500 грн;

послуги зв’язку - 250 грн.

Витрати на здійснення статутної діяльності становили:

оренда залу для проведення творчого конкурсу - 2000 грн;

видання альбому з роботами учасників конкурсу - 5000 грн.

Як відобразити ці господарські операції в бухгалтерському обліку організації, показано в таблиці

3. Організація для відображення витрат використовує 8-й клас рахунків.

Таблиця 3

Відображення цільових надходжень у бухобліку благодійної організації (до прикладу 1)

Бухгалтерський
№ облік
Зміст операції Сума, грн
з/п
Д-т К-т

1. Отримано цільове фінансування 311 482 50000,00

2. Отримано членські внески до каси організації 301 481 5000,00

3. Оприбуткована безоплатно одержана оргтехніка (телефон, 104 424 5000,00

комп’ютер)

4. Нарахована амортизація на оргтехніку лінійним методом (термін 831 131 83,33

експлуатації 5 років) (5000 : 5 : 12)

5. Визнання доходу від безоплатного одержання оргтехніки у сумі 424 745 83,33
нарахованої амортизації

6. Нарахована зарплата персоналу 811 661 500,00

7. Обов’язкові відрахування на заробітну плату:

на пенсійне страхування (22%) 821 651 110

8. Списано витрати на оренду залу для проведення конкурсу (згідно 231 631 12000,00
 з актом)

9. Послуги зв’язку 84 685 250,00

10. Оприбуткування виданого альбому робіт учасників конкурсу 281 631 15000,00
(згідно з накладною)

11. Роздача альбому робіт учасникам конкурсу 231 281 15000,00

12. Визнання доходів від цільового фінансування в сумі понесених 482 719 27000,00
витрат на проведення конкурсу (12000 + 15000)

13. Визнання доходів у сумі витрат на утримання організації (500 + 481 719 860
110 + 250)

14. Віднесення визнаних доходів від операційної діяльності на 719 791 27000,00
формування фінансових результатів (27000)

719 791 860

Віднесення визнаних доходів від операційної діяльності на
формування фінансових результатів (860)
15. Віднесення визнаних доходів від безоплатно одержаних активів на 745 793 83,33
формування фінансових результатів

16. Списана сума амортизації на фінансові результати 793 831 83,33

17. Списання понесених витрат на утримання організації (500 + 110+ 791 811, 821- 860
250) 823, 826,
84

18. Списання витрат на проведення конкурсу 791 231 27000,00