1.

Під системою, як формою подання об’єкта дослідження розуміють:

сукупність взаємопов’язаних елементів, що сприймаються як одне ціле.

2. Для антропогенних систем характерною ознакою є:

наявність у них мети.

3. Проведення натурних експериментів на об’єкті, що досліджується, як

правило, неможливе або недоцільне через:

Неможливе (об’єкта ще немає, віддаленість об’єкта) або недоцільне (дорого,

небезпечно).

4. Структурою об’єкта називають:

Під структурою розуміють відображення сукупності її елементів Е та їх

взаємозв’язків (відношень між ними) R. З урахуванням цього у межах
теоретико-множинного подання система визначається так: S = < E,R > .

5. Станом системи називають:

значення характеристик, що описують властивості системи в конкретний

момент часу.

6. Динамікою об’єкта називають:

характер (функцію) зміни стану системи у часі називають її динамікою або

траєкторією руху.

7. Яке з визначень відповідає поняттю «моделювання».

Моделюванням називають процес побудови моделі об’єкта, який

досліджується, та оперування з нею для отримання корисної інформації щодо
об’єкта дослідження.
8. Яке з визначень відповідає поняттю «модель».

Моделлю називають математичне, фізичне або інше логічне зображення

системи, об’єкта, явища або процесу.

9. Модель і об’єкт вважаються ізоморфними, якщо:

Об’єкт і модель вважаються ізоморфними, якщо між ними існує взаємно

однозначна відповідність, завдяки якій можна перетворювати одне подання в
інше. Об’єкт і модель є ізоморфними лише у випадку спрощення об’єкта,
тобто скорочення множини його властивостей (атрибутів) і характеристик
поведінки, які визначають простір його станів.

10. Модель і об’єкт вважаються гомоморфними, якщо:

Як правило модель набагато простіша за об’єкт. У таких випадках між ними

існує відношення гомоморфності, яке вказує на наявність однозначної
відповідності лише в одному напрямку: від моделі до об’єкта.

11. Детермінованими називають моделі:

Детерміноване моделювання відображує детерміновані процеси, тобто

процеси, у яких відсутні (або можуть вважатися відсутніми) випадкові
фактори.

12. Стохастичними називають моделі:

Стохастичне моделювання відображує імовірнісні процеси і події.

13. Статичними називають моделі:

Статичне моделювання служить для опису поведінки об’єкта в певний момент

часу.
14. Динамічними називають моделі:

Динамічне моделювання відображує зміни стану об’єкта в часі.

15. Неперервними називають моделі:

Неперервне моделювання дозволяє відобразити неперервні процеси в

системах. (можемо знати стан об’єкта в будь-який момент часу)

16. Дискретними називають моделі:

Дискретне моделювання служить для опису процесів, які передбачаються (чи

можуть вважатися) дискретними. (можемо знати стан об’єкта в фіксований
момент часу)

17. Математичними називають моделі:

Під математичним моделюванням розуміється процес установлення

відповідності реальному об’єкту математичного об’єкта, що називається
математичною моделлю, та експериментування з цією моделлю для
одержання характеристик досліджуваного об’єкта.

18. Як визначається ефективність моделювання?

Ефективність моделювання визначається на практиці шляхом співставлення

ефекту від використання його результатів і витрат на його проведення.

19. За якими співвідношеннями оцінюють точність результатів моделювання?

20. Адекватність моделі:

21. Стійкістю моделі називають:

Стійкість характеризує ступінь можливого збурення вихідних змінних
моделі при незначній зміні її вхідних змінних. Зокрема, для об’єктів, процеси
у яких можуть бути подані системами лінійних алгебраїчних рівнянь, оцінку
стійкості розв’язків можна здійснювати за допомогою чисел обумовленості
матриць.

22. Число обумовленості матриці у системі лінійних алгебраїчних рівнянь:

23. Яке з рівнянь визначає число обумовленості матриці?

24. На якому з етапів моделювання здійснюється визначення параметрів і

змінних моделі?
На етапі побудови концептуальної моделі MK об’єкта та її формалізації.
25. На якому з етапів моделювання здійснюється побудова логічної схеми
моделі?
На етапі алгоритмізації моделі та її машинної реалізації.

26. На якому з етапів моделювання здійснюється планування машинного

експерименту з моделлю?
На етапі одержання та інтерпретації результатів моделювання

27. Що розуміють під формалізацією об’єкта у математичному моделюванні?

Під формалізацією у математичному моделюванні розуміють процес
створення опису об’єкта мовою математики. Такий опис має врешті-решт
давати змогу визначати кількісні оцінки властивостей об’єкта дослідження.
При формалізації завдань структурного аналізу і синтезу об’єктів традиційно
використовується їх теоретико-множинне подання. У межах цього визначення
на ранніх стадіях проектування будь-який об’єкт може бути поданий як
система S у вигляді впорядкованої пари

де E – множина елементів, що входять до складу системи;

R – множина відношень між елементами.

28. Що розуміють у математичному моделюванні під ідентифікацією об’єкта?

Під ідентифікацією розуміють процес побудови найкращої у визначеному
розумінні моделі за результатами спостереження за вхідними u(t) і вихідними
y(t) сигналами об’єкта.

29. Яка з задач не розв’язується у процесі ідентифікації об’єкта? (у лекції не

було, які саме не розв’язуються)
У загальному випадку процес ідентифікації об’єкта передбачає
розв’язання таких задач:
– вибір класу та структури математичної моделі FM об’єкта, що
ідентифікується;
– вибір класу та типу вхідного сигналу u(t) ;
 – обґрунтування критерію подібності системи та моделі;
– вибір методу ідентифікації та розробка алгоритмів оцінки параметрів
об’єкта q;
– перевірка адекватності отриманої моделі об’єкта

30. Використання якого з критеріїв ідентифікації потребує мінімальної

інформації щодо вимірюваних сигналів?
Використання критерію найменших квадратів.

31. Ідентифікація за критерієм найменших квадратів передбачає:

Наведений критерій передбачає однакову важливість (точність)
спостережень на всьому інтервалі [t1, tn]. За наявності додаткової інформації
щодо важливості спостережень у кожний із моментів часу t1, t2, …, t n кращих
результатів можна досягнути, використовуючи критерій найменших зважених
квадратів:

де Rij – елемент коваріаційної матриці, що враховує відносну вагу 24

похибок вимірювань сигналів у моменти часу ti та tj .

32. Яка з формул є поданням критерію найменших квадратів?

33. У процесі ідентифікації за критерієм найменших зважених квадратів:

Критерій найменших зважених квадратів:
34. Яка з формул є поданням критерію найменших зважених квадратів?
Критерій найменших зважених квадратів:

35. Яка з задач не відноситься до трьох основних класів задач прийняття

рішень:
Основними класами задач прийняття рішень є:
– задача в умовах визначеності – коли кожна альтернатива x X
призводить до єдиного наслідку u U , тобто існує детермінована залежність
наслідків від альтернатив;
– задача в умовах ризику – коли кожна з альтернатив x X може
призводити до одного з декількох наслідків u Ux з певною ймовірністю;
– задача в умовах невизначеності – коли кожна з альтернатив x X може
26 призводити до одного з декількох наслідків u Ux , причому відсутня навіть
стохастична залежність наслідків від альтернатив.

36. Розв’язок називають ефективним, якщо:

37. У якому вигляді подається бінарне відношення переваги альтернативи х
над y?

38. За яких умов кожна непуста скінченна підмножина X={x} містить

максимально кращу альтернативу x0 ?
39. Моделі задач багатокритеріального вибору розв’язків не будуються на
основі якої згортки функцій:
40. Найкращій компромісний розв’язок належить:
Найкращій компромісний розв’язок належить підмножині області
компромісів (ОК) множини можливих розв’язків із урахуванням множини
(області) згоди.

41. Яка з вимог не висувається до функцій корисності часткових критеріїв?

Функції корисності часткових критеріїв (або критеріїв з пріоритетами)
використовуються для оцінки альтернатив в багатокритерійному аналізі.
Зазвичай, до таких функцій корисності висуваються наступні вимоги:
1. Монотонність: збільшення значення альтернативи по певному критерію
повинно призводити до збільшення значення функції корисності для цього
критерію.
2. Незалежність: значення функції корисності для одного критерію повинно
бути незалежним від значень інших критеріїв.
3. Співпадіння з інтуїцією: функції корисності повинні відображати
відносну важливість кожного критерію для користувача.
Однак, до функцій корисності часткових критеріїв не висувається вимога
адитивності, тобто вони можуть бути не адитивними за рахунок взаємодії між
критеріями. Це означає, що значення функції корисності для комбінації
альтернатив може бути іншим, ніж сума значень для окремих критеріїв.

42. У випадку невизначеності вагових коефіцієнтів та переваг серед часткових

критеріїв для вибору найкращого розв’язку використовують:
У випадку невизначеності вагових коефіцієнтів та переваг серед
часткових критеріїв для вибору найкращого розв’язку можна використовувати
метод аналізу ієрархій (МАІ). Цей метод дозволяє визначити вагові
коефіцієнти критеріїв шляхом порівняння їх важливості за допомогою ієрархії
критеріїв. За допомогою МАІ можна також визначити найбільш підходящий
варіант серед доступних альтернатив, враховуючи не тільки кількість
критеріїв, а й їх важливість.
У МАІ процес вибору проводиться в кілька етапів. На першому етапі
визначається ієрархія критеріїв, на якій зображаються головний критерій та
часткові критерії. На другому етапі виконується парне порівняння кожного
часткового критерію за важливістю відносно іншого. Після цього
розраховуються вагові коефіцієнти для кожного критерію. На третьому етапі
проводиться оцінка кожної альтернативи за кожним частковим критерієм. На
четвертому етапі визначається загальна оцінка кожної альтернативи, яка
враховує вагові коефіцієнти критеріїв та їх оцінки.
Метод аналізу ієрархій дозволяє вирішувати задачі вибору найбільш
підходящої альтернативи в умовах невизначеності вагових коефіцієнтів та
переваг серед часткових критеріїв.

43. У випадку невизначеності переваг серед часткових критеріїв для вибору

найкращого розв’язку використовують:
У випадку невизначеності переваг серед часткових критеріїв для вибору
найкращого розв’язку можна використовувати методи множинного критерію
прийняття рішень, такі як метод аналізу ієрархій, метод взважених сумарних
балів, метод ТОПСІС, метод ELECTRE тощо.
В цих методах використовуються матриці оцінок альтернатив по
кожному частковому критерію, які можуть бути задані як числовими
значеннями, так і експертними оцінками. Після цього проводиться визначення
вагових коефіцієнтів для кожного критерію, що дозволяє враховувати їх
важливість.
Далі залежно від обраного методу проводиться обчислення загальної
оцінки альтернативи, яка може базуватися на агрегації критеріїв, порівнянні
альтернатив між собою за різними аспектами, чи на використанні інших
методів.
Використання множинних критеріїв прийняття рішень дозволяє
вирішувати задачі вибору найбільш підходящої альтернативи в умовах
невизначеності переваг серед часткових критеріїв. Однак, важливо правильно
вибрати метод та врахувати специфіку задачі, щоб забезпечити точність та
адекватність отриманих результатів.

44. У випадку неповної визначеності вагових коефіцієнтів часткових критеріїв

для вибору найкращого розв’язку використовують:
У випадку неповної визначеності вагових коефіцієнтів часткових
критеріїв для вибору найкращого розв’язку можна використовувати методи
незалежної оцінки експертів або методи порівняння зразків.
Метод незалежної оцінки експертів використовується для оцінки вагових
коефіцієнтів критеріїв. Для цього кожен експерт оцінює важливість кожного
критерію за шкалою, наприклад, від 1 до 10. Потім знаходиться середнє
значення для кожного критерію та обчислюються вагові коефіцієнти.
Метод порівняння зразків використовується для визначення вагових
коефіцієнтів та базується на порівнянні альтернатив між собою за різними
аспектами. Експерти порівнюють дві альтернативи за кожним критерієм та
визначають, яка з них є більш підходящою. Потім розраховуються відносні
ваги кожного критерію, які базуються на частоті того, яка з альтернатив є
кращою. Наприклад, якщо з 10 порівнянь 7 разів перевагу отримала перша
альтернатива, то вага цього критерію буде дорівнювати 0,7.
Використання цих методів дозволяє вирішити проблему неповної
визначеності вагових коефіцієнтів та отримати достатньо точні результати при
виборі найкращого розв’язку. Однак, важливо правильно вибрати метод та
врахувати специфіку задачі, щоб забезпечити адекватність отриманих
результатів.
45. При β = 1 універсальна адаптивна модель дозволяє вибирати розв’язок:
Універсальна адаптивна модель використовується для вибору
найкращого розв'язку з декількох альтернатив за кількома критеріями.
Параметр $\beta$ в цій моделі відповідає за важливість одного з критеріїв.
Якщо $\beta = 1$, то всі критерії мають однакову важливість і
використовуються для вибору рівноправно.
Отже, при $\beta=1$ універсальна адаптивна модель дозволяє вибирати
розв'язок на основі рівноправного врахування всіх критеріїв.

46. При універсальна адаптивна модель дозволяє вибирати розв’язок:

Універсальна адаптивна модель використовується для вибору
найкращого розв'язку з декількох альтернатив за кількома критеріями.
Параметр $\beta$ в цій моделі відповідає за важливість одного з критеріїв.
Якщо $\beta \to \infty$, то цей критерій стає домінуючим, тобто інші критерії
майже не враховуються і використовуються лише для відсіювання очевидно
гірших розв'язків.
Отже, при $\beta \to \infty$ універсальна адаптивна модель дозволяє
вибирати розв'язок на основі домінуючого критерію, тоді як інші критерії
враховуються лише для відсіювання очевидно гірших розв'язків.

47. Для чого здійснюється виділення області компромісів?

Виділення області компромісів є важливим етапом багатокритеріального
аналізу та прийняття рішень, особливо в тих випадках, коли рішення повинні
бути прийняті на основі декількох критеріїв, які можуть мати різні виміри та
вагомість.
Область компромісів - це множина розв'язків, які є оптимальними або
прийнятними з точки зору всіх критеріїв, що розглядаються. Виділення
області компромісів дозволяє визначити множину можливих оптимальних
рішень, яка задовольняє вимогам всіх критеріїв. Це робиться шляхом
графічного або математичного представлення функції компромісу, яка
враховує вагомість кожного з критеріїв та відображає множину розв'язків, що
задовольняють усім критеріям.
Виділення області компромісів є важливим кроком для прийняття рішень,
оскільки воно дозволяє вибрати найбільш оптимальні розв'язки з усієї
множини альтернатив, що відповідає вимогам всіх критеріїв. Врахування такої
області дозволяє забезпечити більш об'єктивне та раціональне прийняття
рішень.

48. Виходячи з чого визначається значення адаптаційного параметра β в

універсальній схемі компромісу?
Значення адаптаційного параметра $\beta$ в універсальній схемі
компромісу визначається залежно від поставленої задачі багатокритеріальної
оптимізації та обраної функції компромісу. Він використовується для
збалансування важливості різних критеріїв та регулювання області
компромісів.
Зазвичай відношення між критеріями та значенням параметра $\beta$
визначається експертно, на основі знань про предметну область та вимог до
розв'язку задачі. За допомогою значень $\beta$ можна досягти різного рівня
компромісу між критеріями. Наприклад, при $\beta=0$ буває досягнуто
повного компромісу, що означає зведення всіх критеріїв до єдиного числа -
функції загальної корисності, яка відображає загальну якість розв'язку. З
іншого боку, при $\beta\to\infty$ буває досягнуто максимального збереження
різноманітності розв'язків.
Отже, значення адаптаційного параметра $\beta$ визначається в
залежності від конкретної задачі та потреби в збалансуванні критеріїв, що
відображають різні аспекти оптимізації.

49. Визначити множину компромісів для варіантів, що задані значеннями

функцій корисності часткових критеріїв.
 Для визначення множини компромісів для варіантів, заданих значеннями
функцій корисності часткових критеріїв, можна скористатися універсальною
схемою компромісу. Для цього потрібно визначити функцію компромісу, яка
відображає збалансоване врахування різних критеріїв, та використовувати цю
функцію для ранжування варіантів та визначення множини компромісів.
Один з підходів до визначення функції компромісу полягає у
використанні метрики відстані, яка враховує різницю між значеннями функцій
корисності для різних критеріїв. Наприклад, для двох критеріїв можна
використовувати метрику Євкліда:
$d(x,y)=\sqrt{\sum_{i=1}^n (x_i-y_i)^2}$
де $x$ та $y$ - вектори значень функцій корисності для двох варіантів,
$n$ - кількість критеріїв.
За допомогою метрики відстані можна визначити множину Парето -
множину варіантів, які не можна покращити за одночасного збереження
значень всіх критеріїв. Ця множина може бути знайдена за допомогою
алгоритмів багатокритеріальної оптимізації, таких як метод найближчого
сусіда (NNM) або метод ідеальної точки (IDP).
Далі можна визначити множину компромісів шляхом знаходження певної
області у просторі значень критеріїв, яка включає в себе всі варіанти з
множини Парето та може бути розширена до інших варіантів з урахуванням
рівня важливості різних критеріїв за допомогою відповідного значення
параметра $\beta$ в універсальні

50. Визначити границі наближеної множини компромісів методом сектора для

.
Для визначення границь наближеної множини компромісів методом
сектора для k1 -> min, k2 -> max потрібно виконати наступні кроки:
1. Визначити максимальне значення k2, яке можливе в межах
заданих обмежень. За умовою k2 -> max, отже, максимальне можливе
значення k2 = max.
 2. Визначити мінімальне значення k1, яке можливе в межах заданих
обмежень. За умовою k1 -> min, отже, мінімальне можливе значення k1 =
min.
3. Обрати точку A з координатами (k1, k2) = (min, max). Ця точка
буде верхньою правою точкою сектора.
4. Побудувати прямі y = k2 / max * x та x = k1 / min * y. Ці прямі
будуть дотикатися до точки A та перетинатися у точці B.
5. Обрати точку C з координатами (k1, k2) = (max, min). Ця точка
буде нижньою лівою точкою сектора.
6. Побудувати прямі y = k2 / min * x та x = k1 / max * y. Ці прямі
будуть дотикатися до точки C та перетинатися у точці D.
7. Множина компромісів буде обмежена фігурою, утвореною
сектором між прямими AB та CD, а також відрізками BC та DA.
Таким чином, границі наближеної множини компромісів для k1 -> min, k2
-> max будуть утворені прямими AB та CD та відрізками BC та DA, які
обмежують сектор.

51. Визначити найкращий компромісний варіант за максимінним критерієм на

множині альтернатив
Максимінний критерій передбачає вибір того варіанту, для якого
мінімальне значення максимального ризику (тобто мінімальне з найгірших
результатів) найбільше. Для визначення найкращого компромісного варіанту
за максимінним критерієм на множині альтернатив потрібно спочатку
визначити максимальний ризик для кожної з альтернатив, а потім вибрати ту
альтернативу, для якої максимальний ризик є мінімальним.
Отже, необхідно знайти мінімальне значення для кожної з функцій
корисності альтернатив, тобто знайти мінімум для кожного з часткових
критеріїв. Потім серед цих мінімальних значень вибрати максимальне. Це буде
максимальний ризик для кожної з альтернатив.
 Наприклад, якщо маємо 3 альтернативи з такими значеннями функцій
корисності часткових критеріїв:
• Альтернатива 1: U1 = 5, U2 = 6, U3 = 3
• Альтернатива 2: U1 = 3, U2 = 7, U3 = 4
• Альтернатива 3: U1 = 4, U2 = 5, U3 = 5
Мінімальні значення для кожного з часткових критеріїв будуть:
• Мінімальне значення для U1: 3
• Мінімальне значення для U2: 5
• Мінімальне значення для U3: 3
Максимальний ризик для кожної з альтернатив буде:
• Максимальний ризик для Альтернативи 1: 5
• Максимальний ризик для Альтернативи 2: 4
• Максимальний ризик для Альтернативи 3: 5
Отже, з максимальних ризиків найменший є для Альтернативи 2, тому ця
альтернатива є найкращим компромісним варіантом за максимінним
критерієм.

52. Визначити найкращий компромісний варіант за адитивним критерієм для

і на множині альтернатив
Для визначення найкращого компромісного варіанту за адитивним
критерієм необхідно обчислити суму значень функцій корисності кожної
альтернативи з ваговими коефіцієнтами, що відповідають кожному з критеріїв.
У даному випадку маємо L1=0,5 і L2=0,5, тому вагові коефіцієнти для
кожного з критеріїв однакові.
Нехай множина альтернатив задана наступними значеннями функцій
корисності для кожного з критеріїв:

Альтернатива L1 L2

A1 3 8
 A2 5 6

A3 6 5

A4 8 3

A5 10 1

Тоді обчислимо суму значень функцій корисності для кожної

альтернативи з відповідними ваговими коефіцієнтами:
• Для альтернативи A1: 0.5 * 3 + 0.5 * 8 = 5.5
• Для альтернативи A2: 0.5 * 5 + 0.5 * 6 = 5.5
• Для альтернативи A3: 0.5 * 6 + 0.5 * 5 = 5.5
• Для альтернативи A4: 0.5 * 8 + 0.5 * 3 = 5.5
• Для альтернативи A5: 0.5 * 10 + 0.5 * 1 = 5.5
Отже, всі альтернативи мають однакові значення функції корисності за
адитивним критерієм. Це означає, що для вибору найкращого компромісного
варіанту за адитивним критерієм в даному випадку немає можливості
визначити одну конкретну альтернативу, яка була б найкращою за цим
критерієм. В такому випадку можна врахувати інші критерії, які мають вагові
коефіцієнти

53. Обчислити значення лінійної функції корисності часткового критерію

для ki(25) при .

Щоб обчислити значення лінійної функції корисності часткового
критерію Si(x) для ki(25), k^+i=0, k^-i=100 при i, необхідно знайти значення
S_min та S_max:
S_min = ki(k^-i) = 25(100) = 2500
S_max = ki(k^+i) = 25(0) = 0
Далі, щоб знайти значення Si(x), потрібно обчислити лінійну функцію
корисності для конкретного значення x за формулою:
 Si(x) = (ki(x) - ki(k^-i)) / (ki(k^+i) - ki(k^-i))
Замінюючи в цій формулі відповідні значення, отримаємо:
Si(x) = (25(x) - 2500) / (25(0) - 2500)
Si(x) = (25x - 2500) / (-2500)
Si(x) = (2500 - 25x) / 2500
Отже, значення лінійної функції корисності часткового критерію Si(x) для
ki(25), k^+i=0, k^-i=100 при i дорівнює (2500 - 25x) / 2500.
54. Обчислити значення лінійної функції корисності часткового критерію

для
Лінійна функція корисності часткового критерію має вигляд:
$Si(x) = k^+_i x_i + k^-_i (1 - x_i)$
Підставляємо задані значення коефіцієнтів для i = i:
$S_i(x) = 100x_i + 0(1-x_i) = 100x_i$
Отже, для даного випадку лінійна функція корисності має вигляд $S_i(x)
= 100x_i$.

55. Обчислити значення лінійної функції втрати корисності часткового

критерію для .
Лінійна функція корисності часткового критерію має вигляд:
$Si(x) = k^+_i x_i + k^-_i (1 - x_i)$
Підставляємо задані значення коефіцієнтів для i = i:
$S_i(x) = 0x_i + 100(1-x_i) = 100 - 100x_i$
Отже, для даного випадку лінійна функція корисності має вигляд $S_i(x)
= 100 - 100x_i$.

56. Обчислити значення лінійної функції корисності часткового критерію

Лінійна функція корисності часткового критерію має вигляд:

$Si(x) = k^+_i x_i + k^-_i (1 - x_i)$
 Підставляємо задані значення коефіцієнтів для i = i:
$S_i(x) = 100x_i + 0(1-x_i) = 100x_i$
Отже, для даного випадку лінійна функція корисності має вигляд $S_i(x)
= 100x_i$.

57. Визначити найкращий компромісний варіант за умови невизначеності

вагових коефіцієнтів часткових критеріїв λ1 і λ2 на множині альтернатив
Для визначення найкращого компромісного варіанта за умови невизначеності
вагових коефіцієнтів часткових критеріїв $\lambda_1$ і $\lambda_2$ на
множині альтернатив можна скористатись методом аналізу ієрархій.
1. Складаємо матрицю парних порівнянь кожного часткового
критерію. Нехай є $n$ альтернатив та $m$ часткових критеріїв, тоді матриця
порівнянь для кожного критерію матиме розмірність $n \times n$. Приклад
такої матриці для першого критерію:
$\begin{pmatrix}
1 & a_{1,2} & \cdots & a_{1,n}\
\frac{1}{a_{1,2}} & 1 & \cdots & a_{2,n}\
\vdots & \vdots & \ddots & \vdots \
\frac{1}{a_{1,n}} & \frac{1}{a_{2,n}} & \cdots & 1
\end{pmatrix}$
2. Обчислюємо вектор вагових коефіцієнтів $\omega$, який
відображає відносну важливість кожного з часткових критеріїв. Для цього
використовуємо метод аналізу ієрархій.
3. Розраховуємо сумарний бал кожної альтернативи,
використовуючи вагові коефіцієнти $\omega$ та значення кожного з часткових
критеріїв.
4. Вибираємо альтернативу з найвищим сумарним балом як
найкращий компромісний варіант.
Отже, для визначення найкращого компромісного варіанту за умови
невизначеності вагових коефіцієнтів $\lambda_1$ і $\lambda_2$ на множині
альтернатив необхідно скласти матриці порівнянь для кожного з часткових
критеріїв, обчислити вектор вагових коефіцієнтів методом аналізу ієрархій,
розрахувати сумарний бал для кожної альтернативи

58. Визначити найкращий компромісний варіант за лексикографічною схемою

оптимізації з розміром поступки за кожним із критеріїв 0,2 для k1 k2 на
множині альтернатив
Лексикографічна схема оптимізації передбачає порівняння альтернатив за
допомогою послідовного порівняння значень часткових критеріїв, починаючи
з першого критерію.
Задано розмір поступки за кожним із критеріїв 0,2, тому ми будемо
порівнювати альтернативи з таким кроком.
Для застосування лексикографічної схеми оптимізації спочатку
порівнюємо значення першого критерію (k1), яке має більшу вагу. Після
порівняння критерію k1 може статися одне з двох: альтернативи можуть бути
повністю відокремлені, або ж ми знайдемо декілька кращих альтернатив, які
мають однакове значення критерію k1. Для цих альтернатив ми переходимо до
порівняння за допомогою наступного критерію k2.
Якщо після порівняння за критерієм k2 є кілька кращих альтернатив, то
переходимо до порівняння за допомогою наступних критеріїв.
Отже, для застосування лексикографічної схеми оптимізації потрібно
відсортувати альтернативи в порядку зростання критеріїв. Після цього
порівнюємо значення першого критерію для всіх альтернатив з кроком 0,2,
потім переходимо до порівняння за другим критерієм і т.д.
Оскільки в завданні не надано значень критеріїв, ми не можемо провести
розрахунки та відповісти на запитання.

59. Визначити найкращий компромісний варіант за лексикографічною схемою

оптимізації з розміром поступки за кожним із критеріїв 0,2 для k2 k1 на
множині альтернатив
Лексикографічна схема оптимізації передбачає, що спочатку
порівнюються значення першого критерію для всіх альтернатив, а потім, якщо
значення однакові, порівнюються значення другого критерію і так далі.
Отже, для даної задачі, спочатку порівнюємо значення другого критерію
для всіх альтернатив з розміром поступки 0,2:

Альтернатива k2

1 4.4

2 4.0

3 4.2

4 4.6

5 3.8

Найменші значення мають альтернативи 5 і 2. Серед цих альтернатив далі

порівнюємо значення першого критерію з розміром поступки 0,2:

Альтернатива k1 k2

2 1.6 4.0

5 1.8 3.8

Отже, найкращим компромісним варіантом за лексикографічною схемою

оптимізації є альтернатива 5.

60. Типова математична схема це:

Типова математична схема - це загальний алгоритм, який
використовується для вирішення певної задачі або класу подібних задач. Вона
складається з набору математичних формул та операторів, які повинні бути
виконані в певному порядку з метою досягнення бажаного результату. Типові
математичні схеми використовуються в різних галузях науки та техніки,
включаючи математику, фізику, інженерію, програмування та інші.

61. Який тип схеми використовують як математичний апарат у рамках

дискретно-детермінованого підходу:
– F-схеми (дискретно-детермінований підхід);

62. Найбільш універсальним засобом подання об’єктів є схема типу:

– A-схеми (універсальний підхід).

63. Як змінюються змінні вхідного впливу, впливу зовнішнього середовища і

власні параметри об’єкта у межах неперервно-детермінованого підходу:
У межах неперервно-детермінованого підходу змінні вхідного впливу
⃗⃗(𝑡) об’єкта
𝑥⃗(𝑡) , впливу зовнішнього середовища 𝑣⃗(𝑡) і власні параметри ℎ
вважаються детермінованими і такими, що змінюються у неперервному часі t.

64. Як змінюються змінні вхідного впливу, впливу зовнішнього середовища і

власні параметри об’єкта у межах дискретно-детермінованого підходу:
У межах дискретно-детермінованого підходу змінні вхідного впливу
⃗⃗(𝑡) об’єкта
𝑥⃗(𝑡) , впливу зовнішнього середовища 𝑣⃗(𝑡) і власні параметри ℎ
вважаються детермінованими і такими, що змінюються у дискретному часі t.

65. Для задання детермінованого скінченого автомата необхідно визначити:

Формально скінченний автомат можна подати як математичну
схему, що характеризується шістьома елементами:
– скінченною множиною вхідних сигналів (вхідним алфавітом) X;
– скінченною множиною вихідних сигналів(вихідним алфавітом) Y;
– скінченною множиною внутрішніх станів (внутрішнім алфавітом
або алфавітом станів) Z;
– початковим станом z0Z;
– функцією переходів  (z, х);
– функцією виходів  (z, х).

66. Система рівнянь, що описує роботу автомата 1-го роду (автомата Мілі), має
вигляд:

67. Як змінюються змінні вхідного впливу, впливу зовнішнього середовища і

власні параметри об’єкта у межах дискретно-стохастичного підходу:
У межах дискретно-стохастичного підходу вхідний вплив 𝑥⃗(𝑡) , вплив
⃗⃗(𝑡) об’єкта подаються
зовнішнього середовища 𝑣⃗(𝑡) і власні параметри ℎ
стохастичними змінними у дискретному часі t, а моделі – у вигляді
імовірнісних (стохастичних) автоматів або так званих Р-схем.

68. Для задання стохастичного автомата необхідно визначити:

Імовірнісний автомат визначається як дискретний потактний
перетворювач інформації з пам’яттю, функціонування якого в кожному
такті залежить тільки від стану пам’яті в ньому і може бути описане
статистично.
Введемо математичне поняття Р-автомата, використовуючи поняття,
уведені для детермінованого скінченного автомата (F-схеми).
Позначимо через G = {<xi, zs>} множину всіляких пар {<xi, zs> (де xi –
елементи вхідної множини X, а zs – елементи множини станів Z), а
через Ф = {<zk, yj>} – множину всіляких пар <zk, yj> (де zk – елементи множини
станів Z, а yj – елементи вихідної множини Y.
69. Y-детермінованим імовірнісним автоматом називають Р-автомат:
Якщо вихідний сигнал Р-автомата yj визначається детерміновано, то
такий автомат називається Y-детермінованим імовірнісним автоматом.

70. Z-детермінованим імовірнісним автоматом називають Р-автомат:

Z-детермінованим імовірнісним автоматом називається такий Р-
автомат, у якого вибір нового стану zk є детермінованим.

71. Як змінюються змінні вхідного впливу, впливу зовнішнього середовища і

власні параметри об’єкта у межах неперевно-стохастичного підходу
Характерним для роботи таких об’єктів є стохастичний характер
процесу їхнього функціонування, тобто випадкова поява заявок (вимог) на
обслуговування і завершення обслуговування у випадкові моменти часу.

72. Які сигнали для завдання Q-схеми необхідно визначити:

Для задання Q-схеми необхідно використати оператор сполучення R,
що відображує взаємозв’язок елементів структури (каналів і
накопичувачів) між собою.
Власними (внутрішніми) параметрами Q-схеми H будуть кількість
фаз обслуговування, кількість каналів на кожній фазі, кількість
накопичувачів кожної фази, ємності накопичувачів.
Для задання Q-схеми також необхідно описати алгоритми її
функціонування А, які визначають набір правил поведінки заявок у
системі в різних неоднозначних ситуаціях.

73. Обслуговуючий прилад Q-схеми складається з:

Таким чином, Q-схема, що описує процес функціонування системи
масового обслуговування будь-якої складності, однозначно задається у
вигляді:
 Q = <W, U, H, Z, R, A>,
де W – вхідний потік вимог (закон розподілу і параметри);
U – потік обслуговувань (закон розподілу і параметри);
H – множина внутрішніх параметрів;
Z – множина станів елементів структури;
R – оператор, який задає взаємозв’язок елементів Q-схеми;
A – оператор, який задає алгоритми функціонування Q-схеми.

74. Що необхідно визначити для завдання мережі Петрі:

Формально мережа Петрі (N-схема, від англ. Net – мережа)
подається як кортеж, що має такий вигляд:
N = <P, U, F, H, M0>,
де P = {pi} – скінченна непуста множина позицій;
U = {u j} – скінченна непуста множина переходів;
F = Р U  {0, 1} – вхідна функція інцидентності
H = U  Р  {0, 1} – вихідна функція інцидентності
M0 – початкова розмітка мережі, M0: P  {0, 1, 2, …},

75. На що вказує вхідна функція інцидентності мережі Петрі

F = Р U  {0, 1} – вхідна функція інцидентності, яка вказує на
наявність дуг, що пов’язують позиції з переходами;

76. На що вказує вихідна функція інцидентності мережі Петрі:

H = U  Р  {0, 1} – вихідна функція інцидентності, яка вказує на
наявність дуг, що пов’язують переходи з позиціями;

77. Що визначає початкова розмітка мережі Петрі:

M0 – початкова розмітка мережі, M0: P  {0, 1, 2, …}, яка визначає
початкове розміщення маркерів на позиціях мережі.
78. Якого типу змінні вхідного впливу, впливу зовнішнього середовища і
власні параметри об’єкта у межах агрегативного підходу:
При агрегативному описі складний об’єкт (система) розбивається на
скінченну кількість частин (підсистем), зберігаючи при цьому зв’язки, що
забезпечують їхню взаємодію. У результаті такої декомпозиції складна
система подається у вигляді багаторівневої конструкції із взаємозалежних
елементів, об’єднаних у підсистеми різних рівнів. Елементами А-схеми
виступають агрегати, а зв’язки між агрегатами (всередині системи та із
зовнішнім середовищем) здійснюються за допомогою оператора
сполучення
R. Очевидно, що агрегат сам може розглядатися як А-схема, тобто
може розбиватися на елементи (агрегати) наступного рівня.

79. Скільки параметрів для задання агрегату необхідно визначити:

Кожен із агрегатів характеризується такими множинами: моментів
часу Т, вхідних сигналів X, вихідних сигналів Y, станів Z у кожний момент
часу t. Стан агрегату в момент часу tТ позначається як z(t)Z, вхідні й
вихідні сигнали як х(t)Х i y(t)Y відповідно.

80. Процес функціонування агрегату у випадку надходження вхідного сигналу

𝑥(𝑡𝑛 ) описується:
Процес функціонування агрегату у випадку надходження вхідного
сигналу х(tп)описується випадковим оператором V:

81. У яких формах подаються диференціальні моделі динаміки об’єктів?

Диференціальні моделі динаміки об'єктів можуть бути подані у формі
звичайних диференціальних рівнянь (ЗДР), систем звичайних
диференціальних рівнянь (СЗДР), диференціально-різницевих рівнянь (ДРР),
систем диференціально-різницевих рівнянь (СДРР), а також у формі
інтегрально-диференціальних рівнянь.
82. Які можливості дає досліднику подання об’єктів у змінних входи-виходи:
Подання об'єктів у змінних входи-виходи дозволяє досліднику
проводити аналіз динаміки об'єктів при зміні вхідних впливів, а також
робити прогнози щодо відповіді об'єкта на різні вхідні сигнали.
83. При нульових початкових умовах і t=0 передаточна функція лінійної
системи з постійними коефіцієнтами дорівнює:
При нульових початкових умовах і t=0 передаточна функція лінійної
системи з постійними коефіцієнтами дорівнює початковому стану системи.

84. Об’єкт називається керованим у певний момент часу, якщо:

Об'єкт називається керованим у певний момент часу, якщо на нього діє
зовнішній керуючий вплив.

85. Об’єкт називається спостережуваним у певний момент часу, якщо:

Об'єкт називається спостережуваним у певний момент часу, якщо можна
виміряти його стан.

86. Які можливості дає досліднику подання об’єктів у змінних стану:

Подання об'єктів у змінних стану дає можливість проводити аналіз
динаміки об'єктів на основі їх стану та змінного вхідного впливу.

87. З якою метою моделі динаміки приводять до форми Коші?

Моделі динаміки приводять до форми Коші з метою визначення
поведінки об'єкта в певний момент часу при заданому початковому стані.
88. Яка із систем рівнянь подана у формі Коші?
Система рівнянь, подана у формі Коші, містить одне диференціальне
рівняння та одну початкову умову.

89. Після приведення моделі динаміки об’єкта до форми Коші кількість її

рівнянь:
 Після приведення моделі динаміки об’єкта до форми Коші кількість її
рівнянь збільшується на одне порівняно з початковою формою моделі.

90. Які з методів НЕ використовуються для дослідження динаміки об’єктів,

моделі яких подаються у вигляді систем звичайних диференціальних рівнянь?
До методів, які НЕ використовуються для дослідження динаміки об’єктів,
моделі яких подаються у вигляді систем звичайних диференціальних рівнянь,
належать аналітичні методи (наприклад, метод розв'язання рівнянь в
явному вигляді) і методи, що базуються на теорії графів.

91. При скороченні кроку моделювання динаміки об’єкта точність результатів:

При скороченні кроку моделювання динаміки об’єкта точність
результатів збільшується.

92. Найбільш точним методом аналізу динаміки об’єкта є:

Найбільш точним методом аналізу динаміки об’єкта зазвичай вважається
метод прямих інтегралів, який дає можливість отримувати точні чисельні
розв'язки диференціальних рівнянь.

93. Які з методів аналізу динаміки об’єкта є чисельними:

До чисельних методів аналізу динаміки об’єкта належать методи прямих
інтегралів, методи Рунге-Кутта, методи розкладання в ряд та методи, що
базуються на теорії перетворення Фур'є.

94. Яке із співвідношень визначає динаміку об’єкта за методом перетворення

Лапласа?
Динаміка об'єкта за методом перетворення Лапласа визначається
співвідношенням між перетворенням Лапласа вихідної величини та
перетворенням Лапласа вхідної величини, де передаточна функція
об'єкта представляється у вигляді дробової раціональної функції.
95. Яке із співвідношень визначає динаміку об’єкта за методом Рунге-Кутта?
Динаміка об'єкта за методом Рунге-Кутта визначається чисельним
методом, який використовується для розв'язання звичайних
диференціальних рівнянь. Даний метод базується на ітеративному підході
та дозволяє отримувати наближені розв'язки.
Метод Рунге-Кутта (Runge-Kutta method) використовується для
чисельного розв'язання звичайних диференціальних рівнянь.

96. Яке із співвідношень визначає динаміку об’єкта за методом розкладання в

ряд?
Метод розкладання в ряд (power series method) використовується для
аналітичного розв'язування диференціальних рівнянь за допомогою
розкладання розв'язку у степеневий ряд. Зазвичай цей метод застосовують
для розв'язування рівнянь з крайовими умовами, коли розв'язок можна
записати у вигляді степеневого ряду.
97. Характер траєкторії вільного руху об’єкта визначається?
Характер траєкторії вільного руху об'єкта визначається законом руху,
який в свою чергу залежить від початкових умов та параметрів системи.
Наприклад, якщо об'єкт рухається зі сталою швидкістю, то його траєкторія
буде лінією прямої. Якщо об'єкт рухається під дією сили тяжіння, то його
траєкторія буде параболою або іншою кривою залежно від кута початкової
швидкості.
Також важливим фактором є наявність або відсутність зовнішніх
впливів на рух об'єкта, таких як тертя, сили опору повітря, реакція
середовища тощо. Ці фактори також можуть вплинути на форму траєкторії.
Отже, характер траєкторії вільного руху об'єкта може бути різним і
залежить від багатьох факторів, які впливають на рух об'єкта.
Основи теорії моделювання систем

1.Під системою, як формою подання об’єкта дослідження розуміють:

Система як форма подання об’єкта дослідження - це сукупність
взаємопов’язаних елементів, що сприймаються як одне ціле.
2.Для антропогенних систем характерною ознакою є:
Характерною ознакою антропогенних (створених людиною) систем є
наявність у них мети.
3.Проведення натурних експериментів на об’єкті, що досліджується, як
правило, неможливе або недоцільне через:

4.Структурою об’єкта називають:

5.Станом системи називають:

Значення характеристик, що описують властивості системи в конкретний
момент часу називають станом системи.
6.Динамікою об’єкта називають:

7.Яке з визначень відповідає поняттю «моделювання».

Моделювання - це процес побудови моделі об’єкта, який досліджується,
та оперування з нею для отримання корисної інформації щодо об’єкта
дослідження.
8.Яке з визначень відповідає поняттю «модель».
Модель - це математичне, фізичне або інше логічне зображення системи,
об’єкта, явища або процесу.
9.Модель і об’єкт вважаються ізоморфними, якщо:
Модель і об’єкт вважаються ізоморфними, якщо між ними існує взаємно
однозначна відповідність, завдяки якій можна перетворювати одне подання
в інше.
10.Модель і об’єкт вважаються гомоморфними, якщо:
Модель і об’єкт вважаються гомоморфними, якщо відношення між
ними вказує на наявність однозначної відповідності лише в одному
напрямку: від моделі до об’єкта.
11.Детермінованими називають моделі:

12.Стохастичними називають моделі:

13.Статичними називають моделі:

14.Динамічними називають моделі:

15.Неперервними називають моделі:

16.Дискретними називають моделі:

17.Математичними називають моделі:

18.Як визначається ефективність моделювання?

Ефективність моделювання визначається шляхом співставлення ефекту
від використання його результатів і витрат на його проведення.
Ефективність математичного моделювання може оцінюватися рядом
часткових критеріїв, у тому числі: точністю результатів моделювання;
адекватністю, економічністю, універсальністю моделі.
19.За якими співвідношеннями оцінюють точність результатів
моделювання?

20.Адекватність моделі:

21.Стійкістю моделі називають:

22.Число обумовленості матриці у системі лінійних алгебраїчних рівнянь:

23.Яке з рівнянь визначає число обумовленості матриці?

24.На якому з етапів моделювання здійснюється визначення параметрів і

змінних моделі?

Отже, етап тут (етап побудови концептуальної моделі 𝑀𝑘 об’єкта та її

формалізація)

25.На якому з етапів моделювання здійснюється побудова логічної схеми

моделі?
Отже, етап тут (етап алгоритмізації моделі та її машинної реалізації)

26.На якому з етапів моделювання здійснюється планування машинного

експерименту з моделлю?

Отже, етап тут (етап одержання та інтерпретації результатів

моделювання)

27.Що розуміють під формалізацією об’єкта у математичному

моделюванні?
28.Що розуміють у математичному моделюванні під ідентифікацією
об’єкта?

29.Яка з задач не розв’язується у процесі ідентифікації об’єкта?

30.Використання якого з критеріїв ідентифікації потребує мінімальної

інформації щодо вимірюваних сигналів?
Критерію найменших квадратів

31.Ідентифікація за критерієм найменших квадратів передбачає:

Ідентифікація за критерієм найменших квадратів передбачає однакову
важливість (точність) спостережень на всьому інтервалі [𝑡1, 𝑡𝑛].
32.Яка з формул є поданням критерію найменших квадратів?

33.У процесі ідентифікації за критерієм найменших зважених квадратів:

можна досягти кращих результатів за наявності додаткової інформації
щодо важливості спостережень у кожний із моментів часу t1, t2, ..., tп
Тест Моделювання систем. Контрольна робота 1
Основи теорії моделювання систем
1 Під системою, як формою подання об’єкта дослідження розуміють:
сукупність взаємопов’язаних елементів, що сприймаються як одне ціле.

2 Для антропогенних систем характерною ознакою є: наявність у них мети.

3 Проведення натурних експериментів на об’єкті, що досліджується, як

правило, неможливе або недоцільне через: об’єкта ще немає, віддаленість
об’єкта (неможливе), дорого, небезпечно (недоцільне)

4 Структурою об’єкта називають: відображення сукупності її елементів Е та

їх взаємозв’язків (відношень між ними) R.

5 Станом системи називають: Значення характеристик, що описують

властивості системи в конкретний момент часу

6 Динамікою об’єкта називають: характер (функцію) зміни стану системи у

часі

7 Яке з визначень відповідає поняттю «моделювання». Моделюванням

називають процес побудови моделі об’єкта, який досліджується, та
оперування з нею для отримання корисної інформації щодо об’єкта
дослідження.

8 Яке з визначень відповідає поняттю «модель». Моделлю називають

математичне, фізичне або інше логічне зображення системи, об’єкта, явища
або процесу.

9 Модель і об’єкт вважаються ізоморфними, якщо: між ними існує взаємно

однозначна відповідність, завдяки якій можна перетворювати одне подання в
інше. Об’єкт і модель є ізоморфними лише у випадку спрощення об’єкта,
тобто скорочення множини його властивостей (атрибутів) і характеристик
поведінки, які визначають простір його станів.

10 Модель і об’єкт вважаються гомоморфними, якщо: відношення

гомоморфності вказує на наявність однозначної відповідності лише в одному
напрямку: від моделі до об’єкта.

11 Детермінованими називають моделі: Детерміноване моделювання

відображує детерміновані процеси, тобто процеси, у яких відсутні (або
можуть вважатися відсутніми) випадкові фактори.

12 Стохастичними називають моделі: Стохастичне моделювання відображує

імовірнісні процеси і події.

13 Статичними називають моделі: Статичне моделювання служить для опису

поведінки об’єкта в певний момент часу,

14 Динамічними називають моделі: динамічне моделювання відображує

зміни стану об’єкта в часі.

15 Неперервними називають моделі: Неперервне моделювання дозволяє

відобразити неперервні процеси в системах,

16 Дискретними називають моделі: Дискретне моделювання служить для

опису процесів, які передбачаються (чи можуть вважатися) дискретними.

17 Математичними називають моделі: Під математичним моделюванням

розуміється процес установлення відповідності реальному об’єкту
математичного об’єкта, що називається математичною моделлю, та
експериментування з цією моделлю для одержання характеристик
досліджуваного об’єкта.
18 Як визначається ефективність моделювання? Ефективність моделювання
визначається на практиці шляхом співставлення ефекту від використання
його результатів і витрат на його проведення. Це визначає основні вимоги, що
ставляться до моделей. Ефективність математичного моделювання може
оцінюватися рядом часткових критеріїв, у тому числі: точністю результатів
моделювання; адекватністю, економічністю,універсальністю моделі.

19 За якими співвідношеннями оцінюють точність результатів моделювання?

Як показник точності моделі використовують похибку ε - ступінь збігу
результатів, отриманих на об’єкті х0 та за допомогою моделі х𝑚 Показники
точності можуть бути векторними ε 𝑖 = |𝑥𝑖0 − 𝑥𝑖𝑚 |, (де і – номер
показника, що визначається за допомогою моделі, 𝑖 = ̅̅̅̅̅
1, 𝑛, n – кількість
показників, що досліджуються) або скалярними, наприклад, у вигляді норми
вектора похибок:
20 Адекватність моделі: Адекватність моделі є якісним показником і
характеризує її здатність відображати властивості об’єкта з похибкою, що не

перевищує заданого значення Адекватність моделі, як

правило, має місце лише у
деякій підобласті (області адекватності O𝐴 простору її зовнішніх параметрів

21 Стійкістю моделі називають: Стійкість характеризує ступінь можливого

збурення вихідних змінних моделі при незначній зміні її вхідних змінних.
Зокрема, для об’єктів, процеси у яких можуть бути подані системами
лінійних алгебраїчних рівнянь, оцінку стійкості розв’язків можна
здійснювати за допомогою чисел обумовленості матриць.

22 Число обумовленості матриці у системі лінійних алгебраїчних рівнянь:

Число обумовленості матриці є показником стійкості моделі
23 Яке з рівнянь визначає число обумовленості матриці?

24 На якому з етапів моделювання здійснюється визначення параметрів і

змінних моделі? На етапі побудови концептуальної моделі об’єкта та її
формалізація

25 На якому з етапів моделювання здійснюється побудова логічної схеми

моделі? На етапі алгоритмігації моделі та її машинної реалізації

26 На якому з етапів моделювання здійснюється планування машинного

експерименту з моделлю? На етапі одержання та інтерпретації результатів
меоделювання

27 Що розуміють під формалізацією об’єкта у математичному моделюванні?

Під формалізацією у математичному моделюванні розуміють процес
створення опису об’єкта мовою математики. Такий опис має врешті-решт
давати змогу визначати кількісні оцінки властивостей об’єкта дослідження.
28 Що розуміють у математичному моделюванні під ідентифікацією об’єкта?
Під ідентифікацією розуміють процес побудови найкращої у визначеному
розумінні моделі за результатами спостереження за вхідними u(t ) і
вихідними y(t ) сигналами об’єкта.

29 Яка з задач не розв’язується у процесі ідентифікації об’єкта?

Нужно выбрать, чего нет в ответе!!!
У загальному випадку процес ідентифікації об’єкта передбачає розв’язання
таких задач:
– вибір класу та структури математичної моделі F𝑚 об’єкта, що
ідентифікується;
– вибір класу та типу вхідного сигналу u(t );
– обґрунтування критерію подібності системи та моделі;
– вибір методу ідентифікації та розробка алгоритмів оцінки параметрів
об’єкта q;
– перевірка адекватності отриманої моделі об’єкта.

30 Використання якого з критеріїв ідентифікації потребує мінімальної

інформації щодо вимірюваних сигналів?
критерієм найменших квадратів (К)
Частота, амлитуда
Что-то связанное с адаптивным алгоритмом или с функциональной
идентификацией

31 Ідентифікація за критерієм найменших квадратів передбачає: критерій

передбачає однакову важливість (точність) спостережень на всьому інтервалі
[𝑡𝑚 , t 𝑛 ]

32 Яка з формул є поданням критерію найменших квадратів?

33 У процесі ідентифікації за критерієм найменших зважених квадратів:
можна досягнути кращих результатів за наявності додаткової інформації
щодо важливості спостережень у кожний із моментів часу 𝑡1 , 𝑡2 , … , 𝑡𝑛

34 Яка з формул є поданням критерію найменших зважених квадратів?

"Моделювання процесів прийняття рішень"

35 Яка з задач не відноситься до трьох основних класів задач прийняття
рішень
Нужно выбрать, чего нет в ответе!!!
Основними класами задач прийняття рішень є:

– задача в умовах визначеності – коли кожна альтернатива призводить

до єдиного наслідку , тобто існує детермінована залежність наслідків
від альтернатив;

– задача в умовах ризику – коли кожна з альтернатив може

призводити до одного з декількох наслідків з певною ймовірністю;

– задача в умовах невизначеності – коли кожна з альтернатив може

призводити до одного з декількох наслідків , причому відсутня

навіть стохастична залежність наслідків від альтернатив.

36 Розв’язок називають ефективним, якщо: Ефективність рішення (розв’язку)

визначається ступенем відповідності отриманого наслідку

поставленій меті й оцінюється за множиною показників (критеріїв). +++
37 У якому вигляді подається бінарне відношення переваги альтернативи х
над y?

38 За яких умов кожна непуста скінченна підмножина X={x} містить

максимально кращу альтернативу х0 ? +++

39 Моделі задач багатокритеріального вибору розв’язків не будуються на

основі якої згортки функцій:
Нужно выбрать, чего нет в ответе!!!

Моделі багатокритеріального оцінювання і вибору будуються на основі таких

основних функцій узагальненої корисності (ФУК):

– адитивної:

– мультиплікативної:
– змішаної (адитивно-мультиплікативної):
40 Найкращій компромісний розв’язок належить: +++
Множині розв’язків Х, де

41 Яка з вимог не висувається до функцій корисності часткових критеріїв?

Нужно выбрать, чего нет в ответе!!!
ФКЧК повинні задовольняти такі вимоги: бути монотонними і
безрозмірними; мати єдиний інтервал зміни (наприклад, від 0 до 1); бути
інваріантними до виду екстремуму часткового критерію (min або max);
дозволяти реалізувати як лінійні, так і нелінійні залежності від значень
часткового критерію.

42 У випадку невизначеності вагових коефіцієнтів та переваг серед часткових

критеріїв для вибору найкращого розв’язку використовують: +++
43 У випадку невизначеності переваг серед часткових критеріїв для вибору
найкращого розв’язку використовують: +++
Лексикографічна оптимізація

44 У випадку неповної визначеності вагових коефіцієнтів часткових критеріїв

для вибору найкращого розв’язку використовують: +++
вибирати з використанням універсальної адаптивної моделі оцінювання,
побудованої на основі адитивної схеми

45 При універсальна адаптивна модель дозволяє вибирати розв’язок: що

максимізуює сумарну корисність

46 При універсальна адаптивна модель дозволяє вибирати розв’язок: із

квазірівними корисностями за всіма частковими критеріями.

47 Для чого здійснюється виділення області компромісів? Для звуження

області пошуку в задачах багатокритеріального оцінювання й вибору
пропонується звужувати множину (область) розв’язків X шляхом визначення
множини (області) ефективних (таких, що не поліпшуються, Парето-
оптимальних) розв’язків. Таку множину (область) називають множиною
(областю) компромісів (ОК).

48 Виходячи з чого визначається значення адаптаційного параметра в

універсальній схемі компромісу? Конкретне значення адаптаційного
коефіцієнта можна визначити виходячи зі ступеня вірогідності визначення

значень вагових коефіцієнтів

ПРАКТИКА
49 Визначити множину компромісів для варіантів, що задані значеннями
функцій корисності часткових критеріїв. (стр 31-35)

Xp - може бути покращений за одним або декількома частковими критеріями

без погіршенняякості за іншими,
__________________________________________________________________
60 Типова математична схема це:
апарат чи засіб математики, що дозволяє найбільш повно відобразити
характер досліджуваного процессу. Прикладами математичних схем є
диференціальні рівняння, скінченно-різницеві рівняння та ін.
61 Який тип схеми використовують як математичний апарат у рамках
дискретно-детермінованого підходу:
Формально скінченний автомат (англ. finite automat) можна подати як
математичну схему (F-схему)
62 Найбільш універсальним засобом подання об’єктів є схема типу:
А-схема (агрегативна система Aggregate system)
63 Як змінюються змінні вхідного впливу, впливу зовнішнього середовища і
власні параметри об’єкта у межах неперервно-детермінованого підходу:
вважаються детермінованими і такими, що змінюються у неперервному часі t.
64 Як змінюються змінні вхідного впливу, впливу зовнішнього середовища і
власні параметри об’єкта у межах дискретно-детермінованого підходу:
вважаються детермінованими і такими, що змінюються у дискретному часі t.
65 Для задання детермінованого скінченого автомата необхідно визначити:

66 Система рівнянь, що описує роботу автомата 1-го роду (автомата

Мілі), має вигляд:

67 Як змінюються змінні вхідного впливу, впливу зовнішнього середовища і

власні параметри об’єкта у межах дискретно-стохастичного підходу:
Змінюються у дискретному часі t, а змінні є стохастичними
68 Для задання стохастичного автомата необхідно визначити:

X- (скінченна) множина вхідних сигналів

Y- (скінченна) множина вихідних сигналів
Z- (скінченна) множина станів
B- множина розподілів
69 Y-детермінованим імовірнісним автоматом називають Р-автомат:
Якщо вихідний сигнал Р-автомата yj визначається детерміновано, то такий
автомат називається Y-детермінованим імовірнісним автоматом.
70 Z-детермінованим імовірнісним автоматом називають Р-автомат:
Z-детермінованим імовірнісним автоматом називається такий Р-автомат, у
якого вибір нового стану zk є детермінованим.
71 Як змінюються змінні вхідного впливу, впливу зовнішнього середовища і
власні параметри об’єкта у межах неперервно-стохастичного підходу
Змінюються неперервно у часі t та є стохастичними змінними
72 Які сигнали для завдання Q-схеми необхідно визначити: потік заявок w (у
накопичувач), потік обслуговувань u (у канал)
73 Обслуговуючий прилад Q-схеми складається з: каналу К, накопичувателю
Н
74 Що необхідно визначити для завдання мережі Петрі:

75 На що вказує вхідна функція інцидентності мережі Петрі :

На наявність дуг, що пов’язують позиції з переходами
76 На що вказує вихідна функція інцидентності мережі Петрі:
На наявність дуг, що пов’язують переходи з позиціями
77 Що визначає початкова розмітка мережі Петрі:
Визначає початкове розміщення маркерів на позиціях мережі
78 Якого типу змінні вхідного впливу, впливу зовнішнього середовища і
власні параметри об’єкта у межах агрегативного підходу: детермінованими і
стохастичними
79 Скільки параметрів для задання агрегату необхідно визначити:
Моментів часу Т, вхідних сигналів X, вихідних сигналів Y, станів Z у кожний
момент часу t.
80 Процес функціонування агрегату у випадку надходження вхідного
сигналу х(t п ) описується:
Моделювання динаміки об'єктів
81 У яких формах подаються диференціальні моделі динаміки об’єктів?
являють собою диференціальні рівняння та їх системи.

82 Які можливості дає досліднику подання об’єктів у змінних входи-виходи:

дає можливість досліднику мати справу з фізичними змінними не тільки у
кінцевому результаті, але й на проміжних етапах.

83 При нульових початкових умовах і t=0 передаточна функція лінійної

системи з постійними коефіцієнтами дорівнює:

84 Об’єкт називається керованим у певний момент часу, якщо:

85 Об’єкт називається спостережуваним у певний момент часу, якщо:

86 Які можливості дає досліднику подання об’єктів у змінних стану:

87 З якою метою моделі динаміки приводять до форми Коші?

З урахуванням специфіки задач моделювання і того, що методи аналізу
моделей орієнтовані на деякі канонічні форми, виникає необхідність їх
перетворення.
88 Яка із систем рівнянь подана у формі Коші?

89 Після приведення моделі динаміки об’єкта до форми Коші кількість її

рівнянь:

90 Які з методів не використовуються для дослідження динаміки об’єктів,

моделі яких подаються у вигляді систем звичайних диференціальних рівнянь?
ВИКОРИСТОВУЮТЬ: Метод перетворення Лапласа, Метод розкладання в
ряд, Метод Рунге-Кутта

91 При скороченні кроку моделювання динаміки об’єкта точність результатів:

зростає

92 Найбільш точним методом аналізу динаміки об’єкта є: комбіновані методи

93 Які з методів аналізу динаміки об’єкта є чисельними: Метод перетворення
Лапласа, Метод розкладання в ряд, Метод Рунге-Кутта.

94 Яке із співвідношень визначає динаміку об’єкта за методом перетворення

Лапласа?

95 Яке із співвідношень визначає динаміку об’єкта за методом Рунге-Кутта?

96 Яке із співвідношень визначає динаміку об’єкта за методом розкладання в

ряд?
97 Характер траєкторії вільного руху об’єкта визначається: