КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

РЕФЕРАТ
з дисципліни «Вища математика для економістів»
на тему:

«Методи застосування математики в економіці»

Виконала:
Студентка 1 курсу 3 групи
Спеціальності
«Міжнародна економіка»
Саркісян Каріне Гукасівна

Перевірив:
Д.ф.-м.н, доц. Саженюк В.С.

Київ – 2017
 ЗМІСТ
Вступ........................................................................................................................3
Застосування границь в економічних розрахунках........................................3
Складні відсотки...................................................................................................3
Потоки платежів. Фінансова рента.....................................................................5
Застосування невизначених інтегралів в економіці.......................................7
Загальні витрати, граничні витрати, середні витрати.......................................7
Загальний доход, граничний доход, середній доход........................................7
Застосування визначених інтегралів в економіці...........................................8
Додатковий загальний доход..............................................................................8
Споживче активне сальдо....................................................................................9
Висновок................................................................................................................11
Список використаної літератури.....................................................................12
 Вступ
Математика з її логічним й обчислювальним апаратом є потужним
засобом розв’язування прикладних задач, інструментом кількісних
розрахунків. Без застосування основних методів математики неможливо
уявити науково обґрунтовані способи прогнозування розвитку ефективних
економічних систем і прийняття оптимальних управлінських рішень.
Математичні знання є основним засобом розв’язування задач і
являється мовою різних наук. При використанні математичних методів
економіка стала більш змістовною і обґрунтованою. Математичні методи та
математичне моделювання широко використовується для розв’язання
практичних задач в різних галузях науки, зокрема в економіці.
Використання математичних методів у сфері управління (зокрема, в
економічній) — найважливіший напрям вдосконалення систем управління.
Математичні методи прискорюють проведення економічного аналізу,
сприяють найповнішому урахуванню впливу різноманітних чинників на
результати діяльності, підвищенню точності обчислень.

Застосування границь в економічних розрахунках

Складні відсотки
У практичних розрахунках в основному застосовують дискретні
відсотки, тобто відсотки, що нараховуються за фіксовані однакові інтервали
часу (рік, півріччя, квартал і т. ін.). Час - дискретна змінна. В деяких
випадках - у доведеннях та розрахунках, пов’язаних з неперервними
процесами, виникає необхідність у застосуванні неперервних відсотків.
Розглянемо формулу складних відсотків: S=P(1+i)^n
Тут P - початкова сума, i - ставка відсотка (у вигляді десяткового
дробу), S - сума, що утворилась до кінця терміну позики в кінці n-го року.
Зростання за складними відсотками являє собою процес, що розвивається за
геометричною прогресією. Приєднання нарахованих відсотків до суми, яка
слугувала базою для їх визначення, часто називають капіталізацією відсотків.
У фінансовій практиці часто стикаються із задачею, оберненою до
визначення нарощеної суми: за заданою сумою S, яку слід сплатити через
деякий час n, необхідно визначити суму отриманої позики P. У цьому
випадку говорять, що сума S дисконтується, а відсотки у вигляді різниці S-P
називаються дисконтом. Величину P, знайдену дисконтуванням S, називають
сучасною, або приведеною, величиною S. Маємо:

Таким чином, при дуже великих термінах платежу сучасна величина

останнього буде вкрай незначною. У практичних фінансово-кредитних
операціях неперервні процеси нарощення грошових сум, тобто нарощення за
нескінченно малі проміжки часу, застосовуються рідко. Суттєво більше
значення неперервне нарощення має у кількісному фінансово-економічному
аналізі складних виробничих та господарських об’єктів та явищ, наприклад,
при виборі та обґрунтуванні інвестиційних рішень. Необхідність у
застосуванні неперервних нарощень (або неперервних відсотків)
визначається перш за все тим, що багато економічних явищ за своєю
природою неперервні, тому аналітичне описання у вигляді неперервних
процесів більш адекватне, ніж на основі дискретних. Узагальнимо формулу
складних відсотків для випадку, коли відсотки нараховуються m разів на рік:

Нарощена сума при дискретних процесах знаходиться за цією

формулою, тут m - число періодів нарахування в році, i - річна або
номінальна ставка. Чим більше m, тим менше проміжки часу між моментами
нарахування відсотків.
 При неперервному нарощенні відсотків застосовують особливий вид
процентної ставки - силу росту, яка характеризує відносний приріст
нарощеної суми у нескінченно малому проміжку часу. При неперервній
капіталізації відсотків нарощена сума дорівнює скінченій величині, що
залежить від початкової суми, терміну нарощення та номінальної ставки
відсотка. Для того, щоб відрізняти ставки неперервних відсотків від ставки
дискретних відсотків, позначимо першу через
Сила росту являє собою номінальну ставку відсотка. Множник
нарощення розраховується за допомогою обчислювальної техніки або за
таблицями функції.

Потоки платежів. Фінансова рента.

Контракти, угоди, комерційні та виробничо-господарські операції часто
припускають не окремі разові платежі, а велику кількість розподілених у часі
виплат та надходжень. Окремі елементи такого ряду, а інколи й сам ряд
платежів у цілому, називається потоком платежів. Члени потоку платежів
можуть бути як додатними (надходження), так і від’ємними (виплати)
величинами. Потік платежів, всі члени якого додатні величини, а часові
інтервали між двома послідовними платежами постійні, називають
фінансовою рентою. Ренти діляться на річні та р-термінові, де р характеризує
число виплат протягом року. Це дискретні ренти. У фінансово-економічній
практиці зустрічаються і з послідовностями платежів, які відбуваються так
часто, що практично їх можна розглядати як неперервні. Такі платежі
описуються неперервними рентами.
Приклад. Нехай в конці кожного року протягом чотирьох років до
банку вноситься по 1 млн. грош. од., відсотки нараховуються в кінці року,
ставка - 5% річних. У цьому випадку перший внесок перетвориться до кінця
терміну ренти на величину 10^6*1,05^3, оскільки відповідна сума була на
рахунку протягом 3 років, другий внесок збільшиться до 10^6*1,05^2,
оскільки був на рахунку 2 роки. Останній внесок відсотків не приносить.
Таким чином, в кінці терміну ренти внески з нарахованими на них
відсотками являють собою ряд чисел: 10^6*1,05^3; 10^6*1,05^2; 10^6*1,05;
10^6. Нарощена до кінця терміну ренти величина буде дорівнювати сумі
членів цього ряду.
Узагальнимо сказане, виведемо відповідну формулу для нарощеної
суми річної ренти. Позначимо: S - нарощена сума ренти, R - розмір члена
ренти, i - ставка відсотка (десятковий дріб), n - термін ренти (число років).
Члени ренти будуть приносити відсотки протягом n-1, n-2, ..., 2, 1 і 0 років, а
нарощена величина членів ренти складе

Перепишемо цей ряд у зворотному порядку. Він представляє собою

геометричну прогресію зі знаменником (1+i) та першим членом R. Знайдемо
суму членів прогресії. Отримаємо:

Позначимо і будемо називати його

коефіцієнтом нарощення ренти. Якщо ж відсотки нараховуються m разів на
рік, то, де i - номінальна ставка відсотка.

Величина називається коефіцієнтом

приведення ренти. Коефіцієнт приведення ренти
показує, у скільки разів сучасна величина ренти більше її члена:

Застосування невизначених інтегралів в економіці

Загальні витрати, граничні витрати, середні витрати

Виробництво продукції характеризується граничними витратами у
вигляді функції від обсягу виробництва (кількість одиниць продукції). Фірма
хоче визначити функціональне співвідношення між кількістю випущеної
продукції та загальними виробничими витратами. Відомі при цьому постійні
виробничі витрати, що складають 5000 грош. од. Граничні витрати МС (у
грош. од.) представлені функцією

Ця функція повинна бути інтегрована для утворення функції загальних

витрат ТС. Інтегрування та додавання до отриманого постійних витрат
приводить до такої функції загальних витрат:

Наприклад, при Q=200 знаходимо

Таким чином, при виробництві 200 одиниць продукції загальні витрати

складають 9000 грош. од., а граничні витрати – 80 грош. од. на одну
додаткову одиницю продукції.
Загальний доход, граничний доход, середній доход
Постачальник DVD-плеєрів знає функцію граничного доходу (в грош.
од.) від кількості DVD-плеєрів Q (в штуках):

Постачальник хоче знайти функціональну залежність загального

доходу і середнього доходу від одиниці продукції. При визначенні загального
доходу TR за допомогою інтегрування функції граничного доходу МR
виникає константа інтегрування, яку вважаємо рівною нулю як доход без
виробництва. Тоді маємо:

Середній доход АR визначається як частина загального доходу на

одиницю продукції. Тоді
 Знаючи ці три функціональні залежності, легко знайти граничний
доход, загальний доход і середній доход для конкретного рівня виробництва.
Так, при Q=20 (20 DVD-плеєрів) маємо

Таким чином, для рівня виробництва 20 DVD-плеєрів постачальник

буде мати 237 грош. од. додаткового доходу за додаткову одиницю
продукції, 4873 грош. од. загального доходу, що приносить середній доход
243, 67 грош. од. на один DVD-плеєр.

Застосування визначених інтегралів в економіці

Додатковий загальний доход

Приклад. Фірмі відома функція граничного доходу MR від продажу
нової марки телевізорів у даному регіоні. Граничний доход MR є
функціональним співвідношенням між граничним доходом та кількістю
телевізорів у такій формі.

Фірмі необхідно визначити додатковий загальний доход, який вона

отримає в результаті збільшення щотижневого продажу в даному регіоні
телевізорів зі 120 до 150 штук. Для визначення додаткової суми доходу ми
повинні проінтегрувати функцію граничного доходу і знайти площу трапеції,
що міститься під кривою граничного доходу. Інтегрування повинне
здійснюватись у межах від 120 до 150 телевізорів. Маємо

Зроблений аналіз показує, що в результаті збільшення продажу нової

марки телевізора зі 120 до 150 штук на тиждень фірма отримає додатковий
доход 8190 грош. од.

Таким чином, обчислення додаткового доходу зводиться до

інтегрування заданої функції граничного доходу та обчислення різниці між
значеннями отриманої функції загального доходу в межах нарощування
кількості продажу.

Споживче активне сальдо

Споживче активне сальдо є широко уживаним поняттям в
економічному аналізі. Воно є основою для встановлення непрямої
(опосередкованої) залежності між ціною товару та величиною попиту.

Встановлення споживчого активного сальдо потребує вивчення

торгового попиту для якісного представлення зміни загальної суми від
закупки товару при варіації споживчої ціни.

При відомій фіксованій ціні продажу споживання має схильність до

збільшення доходу від зниження ціни на товар, якщо це зниження ціни не
впливає на отримання товару. Іншими словами, існує певна вигода від
споживання при колективних діях покупців та продавців в околі даної ціни.
Загальна кількість цієї споживчої вигоди може бути показана за допомогою
кривої попиту DD.
 Отримання споживачами загальної вигоди від споживання товару
дорівнює площі зони під кривою попиту лівіше від точки Q1. Але
зберігається лише частина загальних витрат за винятком реально зроблених
витрат. Останнє представлено за допомогою прямокутника bcde, площа якого
дорівнює загальній вартості купленого товару Р1Q1. Залишок зони під
кривою попиту, трикутник abc, представляє вигоду в надлишку цінової
плати. Це і є споживче активне сальдо.

Інтегральне числення дає метод для визначення загальної суми

споживчого активного сальдо, тобто зони abc на рис. Для його відшукання
потрібно знати функціональну залежність (криву) P=f(Q) ціни продажу Р1 та
кількості споживання Q1.

Якщо ціна є функцією кількості попиту, тоді загальна сума споживчого

активного сальдо обчислюється шляхом інтегрування функції попиту по Q в
межах від 0 до Q1. Таким чином, у грошовому вираженні результат
споживчого активного сальдо є різницею між загальною вигодою
споживання та загальною кількістю плати за споживання.
Висновок
Широке використання математичних методів є важливим напрямком
удосконалення економічного аналізу, який підвищує ефективність діяльності
підприємств та їхніх підрозділів. Економічний розвиток обумовлює прояв
зворотного зв’язку між економікою та математикою, адже математичний
апарат не володіє усіма необхідними методами для дослідження економічних
явищ та процесів, тому пошук нових методів вирішення нових економічних
проблем сприяє розвитку математики. Враховуючи це, застосування
математичних методів в економічних дослідженнях є виключно необхідним.
Список використаної літератури
1. Математичні методи в економічному аналізі [Електронний ресурс] –
Режим доступу:
http://pidruchniki.com/13590421/menedzhment/matematichni_metodi_ekon
omichnomu_analizi
2. Вища математика для економістів: Підручник / За ред. О.І. Ляшенко,
О.І. Черняка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський
університет”, 2008. – 497 с.
3. Солодовников А.С., Бабайцев В.А., Браилов А.В., Шандра И.Г.
Математика в экономике. Ч.1,2. – М.: Финансы и статистика, 1999.
4. Высшая математика для экономистов / под ред. Н.Ш. Кремера – М.:
Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.