Міністерство науки та освіти України

Національний університет "Львівська політехніка"

Інститут гуманітарних та соціальних наук
Кафедра соціології та соціальної роботи

Курсова робота
з навчальної дисципліни
"Основи наукового дослідження соціальних проблем"
на тему:
"Форми та методи соціально-економічного захисту людей з інвалідністю"

Виконала:
студентка групи СЗ-21

Науковий керівник:

Львів 2023
2

ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................................................3
АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРИ З ПРОБЛЕМ ДОСЛІДЖЕННЯ.................................................................5
Малюга Л.Ю. ФОРМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ІНВАЛІДІВ ВУКРАЇНІ........................5
Кутня О.М. ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗАХИСТУ ОСІБ З
ІНВАЛІДНІСТЮ............................................................................................................................6
Казарян Г.Г. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ...............................................................................7
Новікова Н.Л., Галицький О.М., Гришова Р.В. ДЕРЖАВНІ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ.....................8
Смирнова І.І., Медведєва Т.А., Серьогіна О.В. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ
СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ В УКРАЇНІ.................................10
Гамрецький І.С., Столяренко О.В., Столяренко О.В. ІНТЕГРАЦІЯ ЛЮДЕЙ З
ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ У СУСПІЛЬСТВО ЯК ПРОЯВ ЦІННІСНОГО І
ТОЛЕРАНТНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЛЮДИНИ......................................................................11
Дікова-Фаворська О.М. СОЦІОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ
СОЦІАЛЬНОГО ВИКЛЮЧЕННЯ ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ....................12
Ашиток Н. ІНВАЛІДНІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА.....................13
Мельник В.П. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ У СФЕРІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА ПРАЦІ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ
ПІДХІД.........................................................................................................................................15
Мельник В.П. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ: ЗАСАДИ ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ОКРЕМИХ ДЕРЖАВ-ЧЛЕНІВ ЄС.............................................................16
Мельник В.П. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОСІБ З
ІНВАЛІДНІСТЮ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ.........................................................18
Якушенко М.Л. Актуальні проблеми соціального захисту людей з інвалідністю................19
Гуляєва Л. СОЦІАЛЬНІ МЕДІА У ЖИТТІ МОЛОДІ З ІНВАЛІДНІСТЮ В УКРАЇНІ:
АНАЛІЗ ВИ- СВІТЛЕННЯ ПРОБЛЕМИ У ПРОЕКТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ДЕРЖАВНІЙ
ПОЛІТИЦІ....................................................................................................................................21
Бей М.Д., Бригінець О.О. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ЛЮДЕЙ З
ІНВАЛІДНІСТЮ..........................................................................................................................22
Сафонік Н.П. ОСОБЛИВОСТІ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ В
УМОВАХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ....................................23
ВИСНОВКИ......................................................................................................................................25
САМООЦІНЮВАННЯ ВИКОНАНОГО ОГЛЯДУ ЛІТЕРАТУРИ..............................................26
3

ВСТУП

Актуальність обговорюваної теми полягає в тому, що соціальний захист

населення становить неот'ємну частину соціальної політики будь-якої держави.
Суть цього заходу полягає у наданні допомоги найбільш вразливим верствам
населення шляхом реалізації відповідних заходів з боку органів влади та витрат
з бюджету. До цих вразливих верств в Україні відносяться: малозабезпечені
сім'ї; постраждалі від Чорнобильської катастрофи; особи, що надають соціальні
послуги; жінки з званням "Мати-героїня"; постраждалі від торгівлі людьми;
багатодітні сім'ї; учасники бойових дій, матері-одиначки, особи з особливими
потребами та інші. Ці категорії також можна назвати пільговими. Фінансовий
рівень благополуччя цих громадян є досить низьким, і це відбувається не з
їхньої вини, а через обставини, що не залежать від них.
Аналіз публікацій за тематикою дослідження. Окремим аспектам
соціального захисту присвятили свої праці вітчизняні й зарубіжні вчені та
фахівці, зокрема Н. Болотіна, І. Дьяконова, А. Єпіфанов, І. Сало, В. Базилевич,
П. Шевчук, О. Палій, В. Скуратівський, В. Москаленко, І. Басанцов, Т. Косова, І.
Михайловська, О. Неліпович, А. Гарсія, Дж. Груат та ін.
Мета дослідження полягає в досягненні наукових результатів у сфері
інституту соціального захисту населення та його правових аспектів.
Для досягнення цієї мети, визначено наступні завдання:
1. Надати визначення поняттю "соціальний захист".
2. Розглянути соціальну політику як знаряддя системи соціального
захисту.
3. Вивчити соціальний захист населення в іноземних країнах.
4. Дослідити основні проблеми соціального захисту в Україні та в світі.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі
здійснення соціального захисту населення, його ефективності та шляхів
подолання проблем у цьому процесі.
4

Предметом дослідження є правові засади соціального захисту населення в

Україні.
У ході дослідження використовувалися різноманітні методи, такі як
аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, формалізація, абстрагування,
моделювання, діалектичний, історичний, логічний, аксіоматичний методи.
Отримані результати мають наукову новизну, оскільки вони відповідають
актуальній проблематиці науки права соціального забезпечення та
законодавства в цій сфері. Ця дипломна робота становить важливий внесок у
вивчення обраної тематики.
Практичне значення отриманих результатів полягає в їх можливому
використанні в правотворчості для поліпшення чинного законодавства та в
освітньому процесі при розробці навчальних матеріалів для курсів з
соціального захисту.
5

АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРИ З ПРОБЛЕМ ДОСЛІДЖЕННЯ

Малюга Л.Ю. ФОРМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ІНВАЛІДІВ

ВУКРАЇНІ

Ключові слова: Соціальних захист, інваліди, законодавство, соціальні

послуги, форми соціального захисту, інвалідність.
Мета дослідження: Дослідити та проаналізувати форми соціального
захисту інвалідів в Україні з огляду на законодавство та існуючі соціальні
програми. Визначити ефективність інструментів соціального захисту для
інвалідів, включаючи доступ до реабілітаційних послуг та забезпечення їхньої
повноцінної інтеграції в суспільство. З’ясувати перспективи розвитку та
удосконалення системи соціального захисту для поліпшення якості життя
інвалідів в Україні.
Соціальний захист – ключовий напрям діяльності держави для захисту
населення від соціальних ризиків. Українські інваліди – найменш захищена
група, що особливо вразлива до кризових явищ у політиці, економіці та
соціальній сфері. Сучасні кризові явища вимагають аналізу форм соціального
захисту для осіб із стійкими функціональними порушеннями.
Недорозуміння щодо існуючих форм соціального захисту може негативно
впливати на реалізацію права на соціальний захист. Раніше соціальний захист в
Україні фінансувався лише з бюджетних коштів, розглядався як державна
діяльність для надання соціального забезпечення всім громадянам, незалежно
від трудової діяльності.
Україна визнає правовий та соціальний захист інвалідів пріоритетними
завданнями своєї соціальної політики. Для забезпечення рівних можливостей
усім особам важливо демократизувати суспільство.
Висновок: Соціальний захист в Україні, зокрема для інвалідів,
визначається різними формами, такими як загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, державні та місцеві бюджети для конкретних груп
6

громадян та недержавне соціальне забезпечення. Текст розглядає еволюцію

підходів до соціального захисту в Україні, враховуючи вплив кризових явищ на
правове регулювання цього питання. Важливість розуміння та узгодження
різних організаційно-правових форм соціального захисту підкреслюється з
метою забезпечення гарантованих прав та рівних можливостей для осіб із
стійкими функціональними порушеннями. У цілому, висвітлені аспекти
свідчать про стратегічний підхід до соціального захисту, спрямований на
покращення якості життя інвалідів в Україні.

Кутня О.М. ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО

ЗАХИСТУ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ

Ключові слова: соціальний захист, інваліди, зайнятість, професійна

реабілітація, державні програми.
Мета дослідження: дослідження та аналіз проблем соціального захисту
інвалідів в Україні з фокусом на зайнятість та професійну реабілітацію.
Визначення ефективності діючих програм та законодавчих механізмів,
порівняння з міжнародним досвідом. Висвітлення можливостей розвитку і
вдосконалення системи соціально-економічного забезпечення інвалідів в
контексті європейських стандартів та рекомендацій. Подання рекомендацій для
поліпшення умов працевлаштування та соціального захисту інвалідів в Україні.
В Україні наразі виникає суттєва проблема соціального захисту осіб з
особливими потребами. Розбудова демократії в країні супроводжується
активізацією досліджень у галузі соціально-педагогічної підтримки розвитку та
формування ставлення до інвалідів. Адаптація та розвиток інвалідів для участі в
різних сферах суспільно важливої діяльності є однією з найактуальніших
проблем. Це включає інтеграцію інвалідів в суспільство для забезпечення їхньої
повноцінної участі у професійному житті.
7

Законодавство гарантує право інвалідів на працевлаштування та участь у

різних видів трудової діяльності, що не суперечить законам, з метою
використання їхніх творчих та виробничих здібностей і з урахуванням
індивідуальних програм реабілітації.
Система соціально-економічного забезпечення інвалідів потребує
постійної модернізації, зокрема у відповідності до сучасних вимог часу та
економічної ситуації. Залежність ефективності цієї системи від інфраструктури
ринку праці та державних органів управління підкреслює важливість співпраці
з громадськими та комерційними структурами, які також займаються
проблемами соціального захисту інвалідів.
Висновок: За останні п'ять років стан зайнятості серед інвалідів
погіршився, у порівнянні з країнами ЄС, де реалізуються ефективні програми
підтримки. Важливо звернути увагу на необхідність модернізації системи
соціально-економічного забезпечення інвалідів, спрямованої на збільшення
ефективності, розширення ролі державних органів у цих питаннях та
вдосконалення механізмів працевлаштування та професійної реабілітації.
Зазначимо, що співпраця з місцевими громадами, громадськими організаціями
та врахування світового досвіду є ключовими чинниками для вирішення цих
проблем і досягнення повноцінної інтеграції інвалідів у суспільство та
економіку країни.

Казарян Г.Г. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСІБ З
ІНВАЛІДНІСТЮ

Ключові слова: соціально-економічний розвиток; особи з інвалідністю;

методологічні засади.
Мета дослідження: ретельне вивчення та аналіз системи соціально-
економічного забезпечення осіб з інвалідністю з метою визначення ефективних
8

стратегій та політик, спрямованих на покращення якості їхнього життя.

Дослідження ставить перед собою завдання систематично розглядати взаємодію
об'єкта та суб'єктів системи, визначати ключові принципи та функції, а також
ідентифікувати різні рівні (національний, регіональний, місцевий, локальний)
та їхню взаємодію.
Система соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю має
об'єкт та суб'єкти. Об'єктом є весь контингент інвалідів, а суб'єкти – державні та
громадські структури. Суб'єкти реалізують функції системи.
Групи суб'єктів включають носіїв прав (громадські організації,
профспілки), органи формування політики (Кабінет Міністрів, Рада у справах
інвалідів), органи її реалізації (Мінсоцполітики, Держслужба з питань
інвалідів), та роботодавців.
Соціально-економічне забезпечення охарактеризоване як динамічний
процес національного, регіонального, місцевого та локального рівнів.
Принципи функціонування повинні застосовуватися разом, а системний підхід
передбачає ідентифікацію рівнів системи.
Висновок: Застосування системного підходу та ідентифікація принципів
функціонування системи виявляються критичними для забезпечення
синергетичного ефекту взаємодії всіх компонентів. Це дослідження вказує на
необхідність комплексного підходу та взаємодії різних суб'єктів для досягнення
високого рівня ефективності системи соціально-економічного забезпечення осіб
з інвалідністю.

Новікова Н.Л., Галицький О.М., Гришова Р.В. ДЕРЖАВНІ

МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ
9

Ключові слова: ідивідуальна програма реабілітації, медико-соціальна

експертиза, інвалідність, соціально-економічне забезпечення, медичні послуги,
інституційне регулювання
Мета дослідження: визначення ефективних механізмів інституційного
регулювання на ринку медичних послуг та розроблення пропозицій для
покращення рівня життя та реабілітації інвалідів в Україні.
Громадські організації грають важливу роль у регулюванні соціально-
економічного забезпечення осіб з інвалідністю. Функції благодійництва
включають соціальну підтримку, захист громадян, поліпшення матеріального
становища, соціалізацію, допомогу в кризових ситуаціях, профілактику
здоров'я, підтримку освіти, мистецтва, спорту, а також охорону культурних та
природних цінностей.
Інституційне регулювання соціально-економічного забезпечення інвалідів
на ринку медичних послуг розглядається на рівнях держави та регіону,
включаючи фінансове забезпечення та якість медичних послуг. Комісія визначає
обмеження діяльності, стаціонарне обслуговування та надання технічних
засобів для реабілітації.
Індивідуальна програма реабілітації розробляється з участю інваліда та
фахівців Медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). Визначення групи
інвалідності базується на критеріях, таких як самообслуговування, пересування,
трудова діяльність, орієнтація, спілкування та контроль за поведінкою.
Висновок: Громадські організації грають ключову роль у регулюванні
соціально-економічного забезпечення інвалідів в Україні. Інституційне
регулювання на рівні держави та регіону, а також індивідуальні програми
реабілітації, є важливими елементами забезпечення якісних медичних послуг та
підтримки для осіб з інвалідністю. Однак потрібні кардинальні поліпшення в
інституційному регулюванні для підняття рівня соціально-економічного
забезпечення інвалідів в Україні, який наразі залишається одним з найнижчих в
Європі.
10

Смирнова І.І., Медведєва Т.А., Серьогіна О.В. ДОСЛІДЖЕННЯ

ПРОБЛЕМ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ В
УКРАЇНІ

Ключові слова: інвалідність, соціальне явище, захист осіб, економічні

умови, рівні можливості, стандарти ООН, соціальна політика, правові заходи,
реабілітація, законодавчий акт, ставлення суспільства, громадські організації,
соціальний захист, пенсії, державна допомога, компенсації, пільги, соціальні
послуги, інваліди в Україні.
Мета дослідження: полягає в аналізі актуальних проблем соціального
захисту інвалідів в Україні, виявленні факторів, що призводять до цих проблем,
та визначенні шляхів їх вирішення.
Інвалідність в наш час – соціальне явище. Проблема захисту осіб з
інвалідністю у сучасних умовах набуває особливого значення через постійне
зростання їх частки в населенні. Згідно стандартів рівних можливостей,
прийнятих ООН у 1993 р., Україна вирішує цю проблему через ряд законів,
включаючи "Про основи соціальної захищеності інвалідів", "Про державну
соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", "Про
психіатричну допомогу".
Закон "Про реабілітацію інвалідів в Україні" покликаний створити умови
для повноцінного життя осіб з проблемами фізичного та психічного здоров'я та
змінити ставлення до них у суспільстві. Важливою є участь осіб з інвалідністю
та їх громадських організацій у формуванні та реалізації політики соціального
захисту.
Висновок: Інвалідність у сучасному суспільстві стає все більш
актуальною проблемою, вимагаючи розробки та впровадження ефективних
заходів соціального захисту та реабілітації. Незважаючи на прийняття законів і
створення політичних рамок у цьому напрямку, існують виклики у забезпеченні
рівних можливостей та адекватної підтримки для осіб з інвалідністю в Україні.
11

Необхідно активно залучати самі групи інвалідів та їх громадські організації до

формування та вдосконалення політики, а також оновлювати методологію
розрахунків соціальних допомог, щоб забезпечити ефективний соціальний
захист та поліпшити якість життя цієї важливої групи населення.

Гамрецький І.С., Столяренко О.В., Столяренко О.В. ІНТЕГРАЦІЯ

ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ У СУСПІЛЬСТВО ЯК ПРОЯВ
ЦІННІСНОГО І ТОЛЕРАНТНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЛЮДИНИ

Ключові слова: інвалідність, людина з особливими потребами, інтеграція,

соціальна реабілітація.
Мета дослідження: вивчення теоретичних та методологічних засад, а
також розробка практичних рекомендацій для створення умов, сприятливих
успішній інтеграції осіб з обмеженими фізичними можливостями у суспільство.
Ми також працюємо над наданням їм можливостей для отримання освіти,
забезпечення зайнятості та професійної реабілітації.
Реалізація інтеграції молоді з функціональними обмеженнями в соціальне
середовище в закладах соціального обслуговування різних форм власності є
важливою для розробки теоретичних основ соціальної політики та практичної
соціально-педагогічної роботи. Проблема інтеграції молоді з обмеженнями,
особливо для тих із сенсорними чи руховими порушеннями, є актуальною в
Україні через неприйняття їхнього рівноправ'я. Це створює суперечність між
необхідністю подолання соціальної ізоляції та відсутністю відповідних умов
для повноцінної участі в суспільстві.
Сучасне українське суспільство, незважаючи на декларований
демократичний напрям розвитку та толерантні принципи, має труднощі з
соціальною інтеграцією осіб із функціональними обмеженнями. Зростає число
інвалідів, зокрема серед працездатного населення, зокрема через травми та
захворювання опорно-рухового апарату. Реформування системи соціального
12

захисту інвалідів та нова соціальна політика вимагають не лише фінансових, а й

морально-психологічних витрат для створення умов, сприятливих для захисту
їхніх прав і свобод.
Висновок: Україна стикається з важливим завданням інтеграції молоді з
функціональними обмеженнями в соціальне середовище. Проблема особливо
актуальна для молоді з руховими та сенсорними порушеннями, які часто
відчувають соціальну ізоляцію. Необхідно реформувати систему соціального
захисту інвалідів, забезпечуючи фінансову підтримку та створюючи умови для
їхньої повноцінної участі в суспільстві. Важливу роль в цьому відіграє освіта та
соціальна підтримка, спрямована на активізацію середовища та соціальну
адаптацію молодих інвалідів.

Дікова-Фаворська О.М. СОЦІОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ

ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ВИКЛЮЧЕННЯ ЛЮДЕЙ З
ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Ключові слова: Ключові слова: інтеграція, особа з функціональними

обмеженнями здоров’я, інвалід, інвалідність, бар’єри, соціальне виключення.
Мета дослідження: полягає у ретельному аналізі та вивченні проблем і
потреб осіб з функціональними обмеженнями здоров’я в Україні, зокрема
інвалідів, з використанням комплексного соціологічного підходу. Дослідження
спрямоване на розкриття соціально-психологічних аспектів самоідентифікації
цієї групи населення та їхнього сприйняття оточенням.
Протягом усього періоду державної незалежності України розробники
законодавства з питань інвалідності ставили перед собою завдання узгодження
його із принципами відповідних міжнародних актів, зокрема з принципами
ООН, які визначають, що інвалідність є питанням прав людини. Згідно з цими
принципами, уряди всього світу повинні забезпечити інвалідам однакові
13

можливості у всіх аспектах життя, таких як доходи, освіта, зайнятість, охорона

здоров'я та соціальне життя.
Ця позиція міжнародних організацій визнається як обґрунтована з точки
зору гуманістичних та демократичних принципів суспільства, так і з
прагматичних міркувань соціально-економічного розвитку, оскільки приблизно
10% світового населення стикається із проблемами інвалідності. Тим не менше,
не зважаючи на спроби законодавців, існуюча законодавча та нормативна база, а
головне - практика діяльності численних державних інститутів, які
відповідають за справи українських інвалідів, залишаються віддаленими від
реальних потреб.
Невідповідність вітчизняної практики кращим світовим зразкам у
вирішенні проблем інвалідності пов'язана, на думку автора, не лише з нестачею
ресурсів держави, але й з відсутністю комплексного підходу до вивчення потреб
цієї категорії громадян. Урахування соціально-психологічних аспектів
самоідентифікації та сприйняття оточення інвалідами відкриває можливість
розглядати проблему в комплексі та ефективно впливати на неї. Такий
соціологічний підхід стає актуальним напрямом для подальшого наукового
забезпечення соціальної роботи з цією категорією населення.
Висновок: дослідження проблем інвалідності в Україні, проведене з
використанням комплексного соціологічного підходу, виявило значні виклики у
сферах соціального захисту, освіти, зайнятості та інших життєвих аспектах
інвалідів. Чинна законодавча база не в повній мірі відповідає потребам цієї
категорії громадян, існує нестача ресурсів та відсутність комплексного підходу
до вивчення їхніх потреб.

Ашиток Н. ІНВАЛІДНІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА

ПРОБЛЕМА
14

Ключові слова: Інвалід, соціальне ставлення, термінологія, соціальна

інтеграція, інноваційні терміни, культурний плюралізм.
Мета дослідження: Дослідження спрямоване на аналіз термінології, що
використовується в суспільстві для опису людей із фізичними та розумовими
обмеженнями, зокрема терміну "інвалід". Основна мета полягає в розкритті
впливу вживання певних термінів на соціальний статус та самовизначення
інвалідів. Дослідження також розглядає інноваційні терміни та їх можливу роль
у поліпшенні ставлення до цієї групи осіб.
Протягом тривалого періоду часу термін "інвалід" був використовуваний
наряду з такими виразами, як "маргінал", "соціальний аутсайдер",
"неповноцінна людина" та "дефектна людина". Це свідчило про низький
соціальний статус інвалідів та відображало негативне ставлення суспільства до
цієї групи осіб, формуючи внутрішню та зовнішню картини світу для людей із
цим статусом. Директор центру, Джон Джойнер, зауважував, що семантика
слова "disabled" (недієздатний) сприяє формуванню негативного ставлення до
цих людей, і він пропонує використовувати терміни "abled people" або "people
with abilities", щоб підкреслити їхні здібності та потребу у спеціальних умовах
для розвитку.
Важливо відзначити, що наукова та практична література використовує
також інші терміни, такі як "люди з особливими потребами", "люди з
обмеженими фізичними можливостями", "люди з інвалідністю", "люди з
функціональними обмеженнями". Ці терміни, хоча не закріплені законодавчо,
все частіше зустрічаються в законодавчих документах. Є потреба у нових
визначеннях, що свідчить про зміну у розумінні інвалідності.
Висновок: Дослідження термінології, пов'язаної з інвалідністю, вказує на
важливість словесного вираження та використання позитивно налаштованих
термінів для опису осіб з особливими потребами. Вживання інноваційних
термінів та підходів, таких як "abled people" або "people with abilities", може
сприяти покращенню соціального статусу інвалідів та їхній більш успішній
інтеграції в суспільство. Аналіз різних моделей інвалідності дозволяє зрозуміти,
15

як різні підходи формують уявлення суспільства про цю групу осіб. У контексті

культурного плюралізму важливо визнати права та унікальність кожної
особистості, включаючи інвалідів, для їхньої активної участі в усіх аспектах
життя суспільства.

Мельник В.П. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ У СФЕРІ
РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА ПРАЦІ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ ПІДХІД

Ключові слова: Конвенція про права осіб з інвалідністю, міжнародно-

правове регулювання, соціальний захист, реабілітація, працевлаштування, права
інвалідів, недискримінація, інклюзивність, доступність, міжнародні стандарти.
Мета дослідження: дослідження спрямоване на науково-теоретичне
вивчення міжнародно-правового регулювання соціального захисту осіб з
інвалідністю, зокрема в контексті реабілітації та трудової сфери.
Ключовим міжнародно-правовим документом, що регулює питання
соціального захисту осіб з інвалідністю, є Конвенція про права осіб з
інвалідністю (надалі - Конвенція), прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 13
грудня 2006 року (ратифікована Верховною Радою України 16 грудня 2009 року)
[9; 10]. Вона встановлює ряд принципів, таких як принцип поваги, принцип
недискримінації, принцип інклюзивності, принцип рівності та принцип
доступності.
Конвенція визначає пріоритетні напрямки соціального захисту осіб з
інвалідністю, встановлюючи систему реабілітації у сфері праці згідно з її
вмістом (ст. 26). Згідно з цією статтею, держави-учасниці повинні приймати
ефективні та належні заходи, сприяючи незалежності, повним фізичним,
розумовим, соціальним та професійним здібностям осіб з інвалідністю.
Конвенція також визначає право на працю (ст. 27) як право на заробіток
особою з інвалідністю на ринку праці відповідно до міжнародних та
16

європейських стандартів, забезпечуючи відкритий, інклюзивний та доступний

ринок праці та виробниче середовище для осіб з інвалідністю.
Розглядаючи Конвенцію як частину системи джерел права соціального
захисту, вона є міжнародно-правовою основою для існування та закріплення
ключових прав інвалідів. Він також визначає необхідність глибокої
імплементації положень Конвенції в національне законодавство для
забезпечення повного захисту прав осіб з інвалідністю в Україні.
Висновок: Стаття обговорює Конвенцію про права осіб з інвалідністю як
ключовий міжнародно-правовий інструмент для регулювання соціального
захисту інвалідів. Зазначається, що ця конвенція встановлює принципи поваги,
недискримінації та інклюзивності, а також визначає пріоритетні напрямки у
сфері реабілітації та працевлаштування. Робиться акцент на необхідності
глибокої імплементації положень Конвенції в національне законодавство для
забезпечення повного захисту прав осіб з інвалідністю в Україні.

Мельник В.П. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ:

ЗАСАДИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОКРЕМИХ ДЕРЖАВ-ЧЛЕНІВ
ЄС

Ключові слова: соціальний захист, ЄС, держави-члени ЄС, особи з

інвалідністю, Кодекс про соці- альне забезпечення, пенсії, соціальні допомоги,
соціальні послуги, законодавство про соціальний захист.
Мета дослідження: полягає у проведенні наукового та теоретичного
дослідження основ правового регулювання соціального захисту осіб з
інвалідністю в країнах-членах Європейського союзу.
Розвиток України шляхом демократичних, соціальних та правових реформ
передбачає прежде всього системне та адекватне перетворення системи
соціального захисту осіб з інвалідністю, що виступає ключовим чинником
інклюзії та соціалізації як суспільства, так і держави. Основною метою є
17

утвердження системи основних та фундаментальних прав, що входять у

історичне прагнення нашої держави до приєднання до європейської спільноти.
Це обґрунтовується тісними історичними, культурними, геополітичними та
економічними зв'язками, що дозволяють стверджувати, що Україна є
неотдільною частиною європейської спільноти.
Оскільки Україна формує свій шлях до сучасної моделі соціального
захисту осіб з інвалідністю, інклюзивність, повага до прав інвалідів та їх
організаційно-правові аспекти лише починають формуватися в суспільстві,
досвід держав-членів ЄС може служити соціально-правовим фундаментом для
якісних реформ. Еволюція ЄС в напрямку створення європейського
інклюзивного простору, функціонування людиноцентричної соціальної
політики, чітке та стабільне законодавче забезпечення соціального захисту осіб
з інвалідністю – всі ці елементи можуть бути цінним внеском у розвиток
сучасної моделі громадянського суспільства та ефективного соціального
захисту в Україні. Процес гармонізації законодавства України та ЄС у сфері
соціального захисту осіб з інвалідністю є ключовим аспектом співпраці між
країнами. Очікується, що цей процес сприятиме формуванню сучасного
законодавства щодо соціального захисту осіб з інвалідністю в Україні.
Висновки: Україна активно розвивається шляхом демократичних,
соціальних та правових реформ, визначеною метою яких є системне
перетворення соціального захисту осіб з інвалідністю. Засвоєння досвіду країн-
членів Європейського союзу, які вже сформували ефективні моделі соціального
захисту, може служити ключовим фактором для якісних реформ в Україні.
Важливо враховувати принципи людиноцентричної соціальної політики, які
спрямовані на поліпшення добробуту населення та забезпечення соціального
захисту. Гармонізація законодавства з ЄС в сфері соціального захисту є
ключовим напрямком розвитку та співпраці, сприяючи формуванню сучасного
законодавства в Україні та сприяючи інклюзивності та якісному соціальному
захисту осіб з інвалідністю.
18

Мельник В.П. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Ключові слова: соціальний захист, інваліди, правовий аналіз,

законодавство, соціальна захищеність, права людини, конвенція ООН, медико-
соціальна експертиза, державна політика.
Мета дослідження: проведення науково-теоретичного дослідження щодо
розуміння поняття та характеристик соціального захисту людей з інвалідністю.
Теоретико-правовий аналіз цих та інших підходів вказує на те, що термін
"соціальний захист" має кілька аспектів: по-перше, це комплексна правова
категорія; по-друге, він охоплює різноманітні правові відносини, спрямовані на
виконання суспільством та державою своїх завдань і функцій; по-третє, включає
різні форми та механізми надання підтримки та допомоги вразливим категоріям
населення; по-четверте, його повністю охоплює осіб з інвалідністю, які
внаслідок своїх вад потребують адекватної підтримки та допомоги від
суспільства та держави.
Соціальний захист осіб з інвалідністю є необхідною складовою моделі
соціального захисту, яка реалізується у суспільстві та державі. Згідно із Законом
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", інвалідом
вважається особа зі стійким розладом функцій організму, що може обмежувати
її життєдіяльність у взаємодії з зовнішнім середовищем. Держава зобов'язана
створювати умови для реалізації прав інваліда нарівні з іншими громадянами та
забезпечувати її соціальний захист. Це визначення потребує узгодження зі
стандартами Конвенції ООН про права інвалідів, яка визнає інвалідами тих, хто
має стійкі фізичні, психічні, інтелектуальні або сенсорні порушення, що можуть
обмежувати їхню повну та ефективну участь у житті суспільства.
Однак роль держави у соціальному захисті осіб з інвалідністю
зазначається як дещо звужена, а органи місцевого самоврядування,
територіальні громади і інститути громадянського суспільства набувають все
19

більшого значення. Закон також визначає, що діяльність держави в цьому

напрямку включає в себе створення умов для забезпечення прав та
можливостей інвалідів нарівні з іншими громадянами. Це охоплює виявлення та
усунення бар'єрів, які заважають правам та потребам інвалідів у різних сферах,
включаючи освіту, працю, культуру, фізичну активність і спорт, охорону
здоров'я та соціальний захист. Також гарантується, що потреби інвалідів
визначаються за результатами медико-соціальної експертизи з урахуванням
їхніх здібностей до професійної та побутової діяльності, а соціальний захист
інваліда надається через індивідуальну програму медичної, соціально-трудової
реабілітації і адаптації.
Висновок: Дослідження терміну "соціальний захист" в контексті
інвалідності вказує на його багатоаспектність та комплексність. Законодавчий
підхід забезпечує права інвалідів і передбачає створення умов для їхньої
повноцінної участі в суспільному житті. Однак, застосування соціального
захисту відзначається еволюцією ролі держави та зростанням важливості
місцевого самоврядування та громадських інститутів. Медико-соціальна
експертиза визначає потреби інвалідів, а індивідуальні програми реабілітації та
адаптації спрямовані на забезпечення їхнього повного і ефективного включення
в суспільство.

Якушенко М.Л. Актуальні проблеми соціального захисту людей з

інвалідністю

Ключові слова: соціальний розвиток, суспільство, інваліди, конвенція

ООН про права інвалідів, закон України, пільги, пенсії.
Мета дослідження: Вивчення ефективності соціальної політики та
заходів, спрямованих на соціальний розвиток та інтеграцію осіб з інвалідністю
в українському суспільстві. Аналіз впровадження Конвенції ООН про права
інвалідів та реалізація соціального захисту, зокрема виплат пенсій, державної
20

допомоги та надання інших пільг та послуг. Виявлення проблем в системі

соціальної допомоги та реабілітації, а також розробка пропозицій щодо
поліпшення становища та інтеграції інвалідів в українське суспільство.
Ефективний розвиток соціуму як цілісної соціальної системи залежить
переважно від заходів держави, спрямованих на забезпечення благополуччя
людини. Рівень розвитку суспільства в значній мірі визначається ставленням до
найбільш вразливих його членів. Актуальність питань соціальної інтеграції та
захисту прав осіб з інвалідністю визнається у всьому цивілізованому світі.
У 2006 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про права
інвалідів, що визначає основні принципи забезпечення їхніх прав у різних
сферах життєдіяльності. Більше 180 держав, включаючи Україну, які
ратифікували цю конвенцію, зобов'язані приймати заходи для повного
залучення інвалідів у всі аспекти життя та підтримки реалізації їхніх
здібностей. Україна, ратифікувавши цю конвенцію, взяла на себе зобов'язання
дотримуватися загальнолюдських прав громадян цієї групи.
Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в
Україні" визначає основи соціальної захищеності і гарантує їм рівні можливості
для участі в житті суспільства. Соціальний захист інвалідів передбачає пенсії,
державну допомогу, компенсації, пільги, соціальні послуги та реабілітаційні
заходи. На жаль, практика визначення розміру соціальної допомоги за
застарілою методологією і її залежність від фінансових можливостей
державного бюджету призводять до недостатнього рівня допомоги для
інвалідів, що ускладнює їхнє становище в українському суспільстві.
Висновок: Ефективний розвиток сучасного суспільства визначається
соціальною політикою держави, особливо у відношенні найменш захищених
категорій, зокрема осіб з інвалідністю. Ратифікація Конвенції ООН про права
інвалідів та прийняття відповідного законодавства свідчать про зобов'язання
України створювати умови для повного залучення інвалідів у всі сфери життя.
Однак практика визначення розміру соціальної допомоги та його залежність від
21

економічних можливостей можуть впливати на реальність соціального захисту,

ускладнюючи становище цієї групи населення в Україні.
Гуляєва Л. СОЦІАЛЬНІ МЕДІА У ЖИТТІ МОЛОДІ З
ІНВАЛІДНІСТЮ В УКРАЇНІ: АНАЛІЗ ВИ- СВІТЛЕННЯ ПРОБЛЕМИ У
ПРОЕКТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ДЕРЖАВНІЙ ПОЛІТИЦІ

Ключові слова: соціальні медіа, молодь, особи з інвалідністю, інклюзивна

політика, проектна діяльність.
Мета дослідження: є аналіз впливу соціальних медіа на молодь, зокрема
на осіб з інвалідністю. Дослідження спрямоване на визначення переваг та
негативних аспектів використання соціальних медіа, а також розкриття
можливостей, які ці платформи відкривають для інклюзивності та
особистісного розвитку. Основний акцент робиться на ролі соціальних медіа у
формуванні цифрових навичок та їх впливу на конкурентоспроможність
особистості на ринку праці.
Соціальні медіа, включаючи соціальні мережі, блоги, віртуальні ігрові
світи та онлайн-форуми, стали неот'ємною частиною сучасного життя,
перетворившись у мейнстрім. Цей феномен став особливим видом соціальної
діяльності, який молода людина вже не уявляє свого існування без нього.
Соціальні медіа привертають увагу своєю доступністю, надаючи можливість
комунікації з великою аудиторією та долаючи різноманітні бар'єри, такі як
територіальні та соціальні обмеження.
У контексті активного розвитку соціальних медіа та викликів Четвертої
індустріальної революції, виникає потреба у висококваліфікованих кадрах, що
володіють цифровими навичками. Навички роботи в соціальних медіа тепер
розглядаються як не лише ефективні інструменти для спілкування, але й як
мережеві структури для використання глобального знання та його адаптації до
сучасних потреб.
Висновки: Дослідження підкреслює важливість соціальних медіа як
інструменту для активної участі молоді, включаючи осіб з інвалідністю, в
22

сучасному суспільстві. Визначено, що соціальні медіа можуть сприяти

інклюзивності, забезпечуючи доступ до різноманітних можливостей та
ресурсів. Одночасно, виявлено загрози, такі як втрата конфіденційності та
цифрова залежність. У висновку рекомендується інтегрувати аспекти
медіаграмотності в державну політику, сприяючи розвитку цифрових
компетенцій, зокрема серед молоді з інвалідністю.

Бей М.Д., Бригінець О.О. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ

ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ

Ключові слова: працевлаштування, зайнятість, молодь, інвалідність,

квота-відрахування, законодавство.
Мета дослідження: Дослідження спрямоване на аналіз системи
працевлаштування, зокрема з урахуванням особливостей молоді та осіб з
інвалідністю, в контексті законодавства та соціальної політики.
Поняття працевлаштування може мати різні значення, враховуючи його
широкий і вузький контексти. У загальному розумінні, працевлаштування
охоплює комплекс організаційних, економічних і правових заходів,
спрямованих на забезпечення трудової зайнятості населення. У широкому змісті
це включає всі форми трудової діяльності, що відповідають законодавству, такі
як самостійне працевлаштування та підприємництво.
Слід враховувати, що поняття працевлаштування більш вузьке, ніж
поняття зайнятості, оскільки працевлаштування передує зайнятості і є його
ключовою гарантією.
Україна, дотримуючись законодавства, встановлює квоту для
роботодавців, яку вони повинні виконувати при працевлаштуванні осіб з
інвалідністю. Однак існують випадки, коли роботодавці уникають виконання
цієї квоти, оплачуючи штрафи.
23

Хоча безробіття стало невід'ємною частиною реальності, наголошено на

важливості працевлаштування як кроку до економічного і соціального розвитку.
Система працевлаштування повинна бути ефективною, справедливою та
спрямованою на задоволення потреб роботодавців і працівників, зокрема тих,
хто потребує особливої підтримки.
Висновки: Поняття працевлаштування охоплює комплекс заходів,
спрямованих на забезпечення трудової зайнятості населення в організаційному,
економічному і правовому вимірах. Включає всі форми трудової діяльності, такі
як самостійне працевлаштування та підприємництво.

Сафонік Н.П. ОСОБЛИВОСТІ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ОСІБ З

ІНВАЛІДНІСТЮ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО
РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Ключові слова: інвалідність, зайнятість, мотивація до праці, соціальна

інтеграція.
Мета дослідження: вивчення проблем, пов'язаних із трудовою зайнятістю
та працевлаштуванням осіб з інвалідністю, а також визначення основних
напрямків для вирішення цих питань.
Сучасний розмір пенсії за інвалідністю не забезпечує належний рівень
життя для інвалідів. Ці особи мають обмежений доступ до повноцінного
суспільного життя, зазнають труднощі в реалізації основних прав, таких як
отримання освіти, свободне пересування, зайнятість (навіть при наявності
відповідної кваліфікації), доступ до інформації, отримання якісних медичних
послуг та участь у політичному житті.
Більшість інвалідів не може належним чином інтегруватися на ринку
праці, багато з них залишаються безробітними або припиняють пошуки роботи.
Навіть серед працюючих інвалідів багато мають неповну зайнятість або
24

отримують заробітну плату нижче мінімального рівня, працюючи на позиціях,

що не відповідають їхній спеціальності.
Для поліпшення матеріального добробуту інвалідів важливо звернутися
до проблеми працевлаштування. Трудова зайнятість відіграє ключову роль у
процесі соціальної інтеграції інвалідів, сприяючи їхній повноцінній
реабілітації.
Однак в Україні існують численні проблеми у сфері зайнятості для
інвалідів. Серед них – нерівновага між наявною робочою силою і потребою
роботодавців, низька мобільність інвалідів, недостатня професійна підготовка
частини працездатних інвалідів, слабка соціальна захищеність та відсутність
інтересу роботодавців у прийомі інвалідів на роботу.
Мотивація до праці також визнається проблемою, зокрема в недостатньо
високому її рівні серед інвалідів. Важливо звернути увагу на взаємопов'язані
мотиви трудової зайнятості, які можуть стимулювати інвалідів, такі як
покращення матеріального стану, можливість спілкування та належність до
трудового колективу, самореалізація, задоволення від праці, відчуття корисності
іншим, зміна соціального статусу та можливість кар'єрного зростання.
Висновки: Дослідження розглядає проблеми, пов'язані із зайнятістю
інвалідів та їхньою соціальною інтеграцією. Неадекватний розмір пенсій та
низька мотивація до праці призводять до обмеженого доступу інвалідів до
повноцінного суспільного життя. На ринку праці існують виклики, такі як
недостатня підготовка та соціальна захищеність інвалідів. Важливо розвивати
ефективні стратегії працевлаштування та стимулювати роботодавців до
прийняття інвалідів на роботу.
25

ВИСНОВКИ

Огляд літератури з питань форм та методів соціально-економічного

захисту людей з інвалідністю свідчить про актуальність та складність проблеми
інтеграції цієї категорії населення у суспільство. Розглядаючи різні дослідження
та наукові публікації, можна зазначити, що інвалідність впливає на різні сфери
життя людини, зокрема на її економічні можливості та соціальні взаємини.
Серед основних форм соціально-економічного захисту виділяються
державні соціальні програми, які спрямовані на надання допомоги та підтримки
інвалідам. Однак, згідно з дослідженнями, необхідно посилення зусиль у
напрямку вдосконалення цих програм, щоб вони були більш ефективними та
охоплювали всі аспекти життя осіб з інвалідністю.
Методи соціально-економічного захисту повинні враховувати
індивідуальні потреби кожного інваліда, сприяючи його включенню у соціум та
розвитку потенціалу. Важливо враховувати питання доступності навчання,
працевлаштування та медичного обслуговування для забезпечення
повноцінного життя.
Усунення стереотипів та дискримінації є ще одним важливим аспектом,
щоб забезпечити рівні можливості для осіб з інвалідністю. Це може бути
досягнуто через впровадження освітніх та інформаційних кампаній, а також
заохоченням позитивного ставлення до інвалідів у суспільстві.
Загальний висновок з огляду літератури полягає в тому, що ефективна
система соціально-економічного захисту для людей з інвалідністю вимагає
комплексного підходу та співпраці всіх зацікавлених сторін, включаючи
державні органи, громадські організації та бізнес-сектор. Тільки взаємодія цих
суб'єктів може призвести до створення умов для повноцінного життя та
самореалізації людей з інвалідністю в сучасному суспільстві.
26

САМООЦІНЮВАННЯ ВИКОНАНОГО ОГЛЯДУ ЛІТЕРАТУРИ

Самооцінювання виконаного огляду літератури є ключовим етапом в

дослідницькому процесі, оскільки воно дозволяє оцінити якість та обсяг
проведеного аналізу. У даному випадку, оцінка власної роботи визначається
такими параметрами, як глибина дослідження, повнота аналізу, об'єктивність
висновків та структура представленої інформації.
Під час виконання огляду літератури було систематизовано та аналізовано
наукові джерела, що стосуються форм та методів соціально-економічного
захисту людей з інвалідністю. Звертаючись до різноманітних досліджень та
наукових публікацій, було висвітлено ключові аспекти проблеми,
зосереджуючись на важливих взаємозв'язках та тенденціях.
Однією з сильних сторін роботи є уважне врахування різноманітних
підходів до соціально-економічного захисту інвалідів, а також висвітлення
необхідності удосконалення існуючих програм та політик для оптимізації
їхнього впливу на якість життя цієї категорії населення.
Проте, можливо, є простір для подальшого розгляду інших аспектів, таких
як роль сім'ї та громади у соціально-економічному захисті інвалідів, або
поглиблення у питання впливу культурних особливостей на ефективність
заходів підтримки.
27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Малюга Л.Ю. ФОРМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ІНВАЛІДІВ ВУКРАЇНІ.

URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/21896/1/форми
%20соціального%20захисту.pdf
2. Кутня О.М. ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗАХИСТУ ОСІБ
З ІНВАЛІДНІСТЮ. URL:
https://ojs.kname.edu.ua/index.php/area/article/download/2467/2345/5709
3. Казарян Г.Г. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНО-
ЕКОНОМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ. URL:
http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/11_2018/55.pdf
4. Новікова Н.Л., Галицький О.М., Гришова Р.В. ДЕРЖАВНІ МЕХАНІЗМИ
РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСІБ З
ІНВАЛІДНІСТЮ. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/20_2018/15.pdf
5. Смирнова І.І., Медведєва Т.А., Серьогіна О.В. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ
СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ В УКРАЇНІ. URL:
http://www.venu-journal.org/download/2020/2(39)/14-Smyrnova.pdf
6. Гамрецький І.С., Столяренко О.В., Столяренко О.В. ІНТЕГРАЦІЯ ЛЮДЕЙ З
ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ У СУСПІЛЬСТВО ЯК ПРОЯВ
ЦІННІСНОГО І ТОЛЕРАНТНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЛЮДИНИ. URL:
https://ap.uu.edu.ua/article/70
7. Дікова-Фаворська О.М. СОЦІОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ
ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ВИКЛЮЧЕННЯ ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ
ПОТРЕБАМИ. URL: https://ukr-socium.org.ua/wp-content/uploads/2011/10/53-
66__no-4__vol-39__2011__UKR.pdf
8. Ашиток Н. ІНВАЛІДНІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА.
URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?
C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD
=1&Image_file_name=PDF/Mir_2012_9_9.pdf
28

9. Мельник В.П. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ У СФЕРІ
РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА ПРАЦІ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ ПІДХІД. URL:
http://www.pjv.nuoua.od.ua/v1_2018/17.pdf
10.Мельник В.П. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ: ЗАСАДИ
ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОКРЕМИХ ДЕРЖАВ-ЧЛЕНІВ ЄС. URL:
http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2018/7/24.pdf
11.Мельник В.П. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОСІБ З
ІНВАЛІДНІСТЮ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ. URL:
https://lj.oa.edu.ua/articles/2015/n2/15mvptpa.pdf
12.Якушенко М.Л. Актуальні проблеми соціального захисту людей з
інвалідністю. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2019-12/analit-
yakushenko-social-policy-9-2019.pdf
13.Гуляєва Л. СОЦІАЛЬНІ МЕДІА У ЖИТТІ МОЛОДІ З ІНВАЛІДНІСТЮ В
УКРАЇНІ: АНАЛІЗ ВИ- СВІТЛЕННЯ ПРОБЛЕМИ У ПРОЕКТНІЙ
ДІЯЛЬНОСТІ ТА ДЕРЖАВНІЙ ПОЛІТИЦІ. URL:
https://www.socosvita.kiev.ua/sites/default/files/Visnyk_1-2_2020-107-124.pdf
14.Бей М.Д., Бригінець О.О. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ. URL:
https://uu.edu.ua/upload/Nauka/Electronni_naukovi_vidannya/Inkljuzivne_osvitn
_seredovische/2019_19_3.pdf
15.Сафонік Н.П. ОСОБЛИВОСТІ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ОСІБ З
ІНВАЛІДНІСТЮ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
УКРАЇНИ. URL: https://ej.journal.kspu.edu/index.php/ej/article/view/58/56